Антропомірність контекстів ствердження ідеї раціональності

· Засоби ствердження ідеї раціональності демонструють характер антропомірності контексту тієї чи іншої концепції. Встановлено сутнісну відмінність між класичною та посткласичною філософією, що містять елемент проектності. Прагматично зорієнтована модерністська філософія є антропоцентричною, а її раціональність можна охарактеризувати як онтологомірну, що означає перенесення покриття дефіциту людського буття в модус майбутнього. Прагматична посткласична філософія є онтологоцентричною, або онтологічною, а її раціональність - антропомірною, тобто покриття дефіциту людського буття визначається модальностями реально існуючого й належного, відзначеними екзистенційним смислом відповідальності.

Список опублікованих праць з теми дисертації

1. Пиркова О.Д. Феномен проективного действия: опыт структурной интерпретации // Totallogy - XXI. Постнекласичні дослідження. Вип.6. - Київ: Центр гуманітарної освіти НАН України, 2001. - С. 320-329.

2. Пиркова О.Д. Основания философской рациональности в трансцендентальной прагматике // Totallogy - XXI. Постнекласичні дослідження. Вип.8. - Київ: Центр гуманітарної освіти НАН України, 2002. - С. 8-28.

3. Пиркова О.Д. Прагматический аспект проблемы “человек-мир” в марксизме и неомарксизме // Totallogy - XXI. Постнекласичні дослідження. Вип.10. - Київ: Центр гуманітарної освіти НАН України, 2003. - С. 164-184.

4. Піркова О.Д. Методична установка: прагматичне обґрунтування вірогідності знання // Наукові і освітянські методології та практики. - Київ: ЦГО НАН України. - 2003. - С.210 - 219.

5. Піркова О.Д. Начало людини і принцип монізму // Людинознавчі студії: Збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка. Вип.8. - Дрогобич: Вимір, 2003. - С. 48-57.

Анотація

Піркова О.Д. Антропомірність контекстів ствердження ідеї раціональності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04. - філософська антропологія, філософія культури. - Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського. Сімферополь, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню раціональності в антропомірних контекстах, що розкривають такі первісні значення терміну “ratio”, як міра, лічба, співрозмірність, та відбивають нагальність співвіднесення людської діяльності та наслідків цієї діяльності.

Розглянуто раціональність як феномен діяльнісного буття людини, при цьому наголошується на прагматичній сутності раціональності. Представлено реконструкцію розуміння раціональності в прагматично зорієнтованих напрямках філософії ХХ ст. (постструктуралізму, сучасної антропології, марксизму, неомарксизму, прагматизму, комунікативній традиції), що дозволяє відтворити підстави переходу від монологічної до діалогічної парадигми соціокультурного розвитку сучасного суспільства. Доводиться теза про те, що трансісторична філософська проблема людини може бути прийнята як опосередкування в аналізі домінантних тенденцій культурно-історичних філософських парадигм. Обґрунтовується доцільність розуміння сучасної філософської парадигми крізь призму антропомірної її складової, що проявляється в новітніх розробках теми суб'єктивності, свободи, толерантності, ціннісного виміру буття.

Ключові слова: антропомірність, філософська раціональність, прагматично зорієнтовані філософські концепції, ствердження ідеї раціональності, ціннісний вимір буття.

Annotation

Pirkova Oksana Dmytrivna. Anthropological Dimension of the Contexts Asserting Rationality Idea. - Manusript.

Thesis for the application of candidate of philosophical sciences degree on speciality - 09.00.04. - philosophical anthropology, philosophy of culture. - Tavrida National V. Vernadsky University. Simferopol, 2006.

The theses are devoted to the investigation of rationality conceptions within the anthropologically dimensional contexts, revealing initial meanings of the Latin term “ratio” (calculation, commensurability, dimension) that reflect the topicality of relation between human activity and its consequences. Rationality is viewed as a phenomenon of the human activity being, thus rationality pragmatic entity is discovered. The rationality interpretation being reconstructed within the framework of pragmatically oriented philosophical trends enables one to reproduce the grounds of transition from monologue to dialogical paradigm of modern society social culture development.

The basic thesis being defended is the advisability of the contemporary philosophical rationality interpretation within the light of its anthropologically dimensional component, with the idea supported by recent development of the following topics: subjectivity, freedom, tolerance, dialogical component of culture, value dimension of the being, the necessity of consideration of the emotional factor concerning human presence in the world.

Key words: anthropological dimension, philosophical rationality, pragmatically oriented philosophical conceptions, rationality idea assertion, value dimension of the being.

Аннотация

Пиркова О.Д. Антропомерность контекстов утверждения идеи рациональности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.04. - философская антропология, философия культуры. - Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского. Симферополь, 2006.

Диссертация посвящена исследованию рациональности в антропомерных контекстах, раскрывающих такие первичные значения термина “ratio”, как мера, счет, соразмерность, которые отражают актуальность проблемы соотношения деятельности человека и ее последствий. Установлено, что концепции рациональности и принцип разумности не образуют самодостаточной системы, а требуют контекстуальной интерпретации. Поэтому специфика философской рациональности обнаруживается, во-первых, в связи с имманентной философии самокритичностью, самокоррекцией, рефлексией, во-вторых, в связи с пониманием рациональности как разумности способов бытия. Причем разумность бытийствования определяется соразмерностью преобразовательной деятельности и сохранением аутентичного человеку жизненного мира. Так, обосновывается прагматическая сущность рациональности. Представлена реконструкция понимания рациональности в контексте прагматически ориентированных философских направлений ХХ ст. (постструктурализма, современной антропологии, марксизма, неомарксизма, прагматизма, коммуникативной традиции), что позволяет воспроизвести основания перехода от монологической к диалогической парадигме социокультурного развития современного общества.

Показано, что общим истоком антропомерности философской рациональности и предпосылок ее прагматического понимания является философия Л.Фейербаха, который признал в человеке предмет философии, меру разума, а также предложил монистический взгляд на действительность, сформулировал идею единства мира разума и мира человека, положив в основание событий действительности отношение Я-Ты.

Защищается тезис о том, что трансисторическая философская проблема человека может выступать опосредованием в анализе доминантных тенденций культурно-исторических философских парадигм. Так, идея рациональности в системе гегелевской философии включалась в феноменологию духа; в марксизме и неомарксизме апробировалась в связи с идеей отчуждения; в экзистенциализме определялась различением субъекта и персоны; в прагматизме - оценивалась адекватностью поступков; в коммуникативной философии - утверждением категориальной общности посредством сообщительности, коммуникации. Обосновывается целесообразность понимания современной философской рациональности сквозь призму антропомерной ее составляющей, что раскрывается в новейших разработках темы субъективности, свободы, толерантности, ценностного измерения бытия, в необходимости учитывать эмоционально-чувственный фактор присутствия человека в мире и т.д.

Ключевые слова: антропомерность, философская рациональность, прагматически ориентированные философские концепции, утверждение идеи рациональности, ценностное измерение бытия.

Размещено на Allbest.ru