Логіко-семантичний аналіз інформаційних і мотиваційних підстав соціальних дій

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ імені Г. С. СКОВОРОДИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

Спеціальність 09.00.06 - логіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філософських наук

ЛОГІКО-СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ ІНФОРМАЦІЙНИХ І

МОТИВАЦІЙНИХ ПІДСТАВ СОЦІАЛЬНИХ ДІЙ

Навроцький

Київ

2010

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана у відділі логіки та методології науки

Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України

Науковий консультант:

доктор філософських наук, професор, академік НАН України

ПОПОВИЧ Мирослав Володимирович, Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, директор.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор ХОМЕНКО Ірина Вікторівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри логіки; доктор філософських наук, професор

РИЖКО Володимир Антонович,

Центр гуманітарної освіти НАН України, директор;

доктор філософських наук, доцент

ДУЦЯК Ігор Зенонович,

Львівський державний інститут новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола МОН України, завідувач кафедри філософії та гуманітарних наук.

Захист відбудеться 29.11.2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.161.01 в Інституті філософії імені Г. С. Сковороди НАН України за адресою: 01001 Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту філософії імені Г. C. Сковороди НАН України за адресою: 01001 Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий 26.10. 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

доктор філософських наук

Т. В. Гардашук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Запити на дослідження запропонованої теми надходять із різних галузей науки, зокрема, із праксеології, етнології, теорії управління, юридичних дисциплін, політології. До числа їхніх завдань входить розробка стратегій поведінки індивідів в умовах зростання інтенсивності суспільних змін. Такі індивіди мають адекватно реагувати на нову інформацію. Зазвичай її сприйняття супроводжується переглядом власних переконань. Філософські проблеми, з якими стикаються науковці, намагаючись моделювати динаміку переконань, стосуються репрезентацій оточення й оновлення таких репрезентацій. Кардинальні зміни в розумінні раціональності, що відбуваються в наш час, ставлять розв'язання цих проблем у залежність від формулювання критеріїв того, яких індивідів треба вважати раціональними, а також постулатів стосовно раціональності перегляду їхніх переконань. Більшість існуючих підходів до перегляду переконань описують поведінку занадто ідеалізованих раціональних індивідів, які є досконалими у тому розумінні, що мають необмежені ресурси та ідеальну здатність розмірковувати. Поняття раціональності, задіяне в цих підходах, зазвичай пов'язане з класичною логікою, яка концентрувалась на формалізації „істин", що не мають винятків і зберігають цей статус у всі часи. Однак очевидно, що індивіди діють в умовах обмежених когнітивних, часових та інших ресурсів, і тому більшості своїх переконань вони додержуються за умовчанням, тобто до тих пір, поки не з'являться підстави вірити у протилежне, а потім, за наявності таких підстав, можуть змінювати свої переконання. Тому виникає потреба в інструментах моделювання свідомості менш ідеалізованих індивідів. Ці інструменти можуть бути запозичені з сучасної логіки і теорії аргументації. Їх застосування надає моделі, більш наближені до раціональності реальних індивідів.

Останніми роками у дослідженнях штучного інтелекту склався напрямок під назвою „соціальний інтелект". Реалізація його програмних настанов спричинила виникнення особливої галузі знань під назвою "штучний соціальний інтелект". Програма досліджень соціального інтелекту є відповіддю на виклики, що стосуються строгої науковості, культурної ролі і впливу штучного інтелекту. У процесі реалізації цієї програми розробляються формальні теорії міркувань і дій у відкритих і непередбачуваних світах, міркувань на підставі обмеженої, неточної та суперечливої інформації, бо на часі моделювання взаємодії індивідів в оточенні, що постійно змінюється, взаємодії між багатьма розподіленими і гетерогенними системами, зокрема, взаємодії штучних сутностей із користувачами-людьми. У розробці цього проекту були задіяні філософські та соціологічні категорії соціальної дії, соціальної структури і соціальної свідомості. Засобом його виконання стала побудова соціальних розумних систем, що включають до свого складу штучних дієвців, наділених когнітивними функціями, наприклад, міркуванням про цілі та дії інших індивідів, здатних співпрацювати з ними. Їх основне практичне призначення - розуміти користувачів, підтримувати їхні дії. У цьому новому полі досліджень соціального інтелекту для поглиблення розуміння соціальної взаємодії і соціальних інституцій застосовуються математичні й логічні моделі знань і переконань.

Виглядає актуальним дослідити вплив цієї програми на соціальні науки. У її межах розробляється, зокрема, і теорія перегляду переконань, завдання якої полягає у тому, щоб показати, яким чином раціональний індивід має змінювати свої переконання у відповідь на нову інформацію. Ця інформація стосується об'єктивних властивостей зовнішнього світу, подій, що відбуваються, спілкування індивідів, зокрема, їхнього спілкування стосовно їхніх переконань, преференцій та дій. Знаменно, що першими у цій справі були філософи і логіки, які вивчали зміну переконань з нормативної точки зору. З метою практичного втілення їхніх напрацювань цим питанням зацікавились також представники інших наукових спільнот - спеціалісти з комп'ютерних наук, розробники теорії ігор, економісти-теоретики. Так, найбільш важливим питанням теорії ігор є питання, як індивід у раціональний спосіб формує переконання про поведінку інших гравців і як він раціонально переглядає ці переконання на підставі спостереження їхніх дій. Економісти використовують результати вивчення перегляду переконань засобами теорії ігор для дослідження зміни переконань у індивідів, що взаємодіють і вступають у переговори. Разом з тим, економічні принципи стосовно вибору, преференцій та корисності можуть забезпечити більш адекватні підвалини для розуміння зміни переконань. Таким чином, філософія, логіка, комп'ютерні науки, економіка і теорія ігор роблять спільний внесок у розв'язання проблеми перегляду підстав соціальних дій.

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена тим, що в сучасній соціальній науці зроблені, по суті, тільки перші кроки у побудові інтегративної парадигми, яка має на меті об'єднати різні чинники соціальної взаємодії, зокрема, ментальні репрезентації та об'єктивні структури залежності між індивідами і групами індивідів. Дослідження динаміки інформаційних і мотиваційних підстав соціальних дій є одним із шляхів побудови цієї парадигми.

Дисертація присвячена логічному аналізу ментальних підстав діяльності і у цьому сенсі є вивченням свідомості логічними засобами. Значною мірою прийняття рішень стосовно виконання дій зумовлено динамікою ментальних станів. Головна увага дисертаційного дослідження зосереджена на формальній експлікації цієї динаміки.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Поведінка людей завжди була у центрі уваги філософії. У ХХ столітті вагомі внески у її розуміння зробили, зокрема, соціальна філософія, теоретична соціологія, соціальна психологія та етнологія. Виникнення нових підходів до пояснення соціальної дії тісно пов'язане із суттєвими змінами, що відбуваються в сучасній епістемології. Значно посилилося прагнення повернути епістемології її первинний статус, а саме, повернути її до вивчення соціальних явищ. Воно виявляється у тенденції перебороти „індивідуалістичний" характер епістемології, побудувати так звану „соціальну епістемологію", яка має виходити не з функціонування свідомості ізольованих індивідів, а з фактів соціальної взаємодії.

Іншою важливою тенденцією у розвитку сучасної епістемології є більш пильна увага до динамічного аспекту функціонування соціальних систем. Орієнтація епістемологічних досліджень на аналіз мінливості соціальних структур явно корелює з першою тенденцією. Особливо важливими в цьому випадку є дослідження, пов'язані із розробкою штучного інтелекту. У рамках цього міждисциплінарного напрямку побудована низка теорій, результати яких інтенсивно застосовуються для раціонального пояснення соціальних дій. Наприклад, відносно самостійним напрямком досліджень у цій галузі є теорія планування, розробка якої передбачає, зокрема, розуміння того, як розмірковує індивід про зміни під час реалізації плану, про те, що відбувається при виконанні запланованих дій у динамічному середовищі. У цьому сенсі цей різновид теорії соціальних дій робить вагомий внесок у розуміння пізнавальної активності індивідів.

Значний внесок у вивчення діяльності людини і соціальних структур зробила аналітична філософія останньої третини ХХ століття. Широко відомим є внесок у розвиток соціальної науки таких напрямків аналітичної філософії як філософія свідомості та філософія дії, зусилля яких були спрямовані на забезпечення концептуального апарату для соціальної теорії. Багато питань, що вивчаються на початку ХХІ століття, поставлено саме в ті часи. В останні роки однією із центральних тем цих напрямків аналітичної філософії стає динаміка свідомості, яку розуміють як зміни в ментальних настановах. Ці зміни виступають підставами дій, отже впливають на прийняття рішень.

Вивчення підстав соціальних дій є предметом досліджень багатьох закордонних науковців. Найбільш повно каузальний, когнітивний, нормативний та інституціональний аспекти ментальних настанов, що виступають безпосередніми підставами дій, досліджені американськими та західноєвропейськими філософами, соціологами і логіками (В. Аутвейт, К. Бах, М. Бретмен, Г. Х. фон Вригт, Е. Гіденс, М. Гілберт, Д. Девідсон, В. Декомб, П. Коен, Г. Левек, К. Мойя, М. Полак, Н. Решер, Д.- Г. Рубен, Р. Сталнакер, Дж. Сьорль, Я. Хінтікка). Вагомий внесок у розуміння соціальної діяльності зроблений праксеологами (Т. Котарбіньський, Л. фон Мізес, Є. Є. Слуцький).

Запропоноване дисертаційне дослідження спирається переважно на аналітичну традицію, складовою якої є логічні теорії. Логіку зазвичай трактують як науку про структури і закони мислення, про універсальну граматику міркування, про структури обробки інформації тощо. Виходячи з того, що одним із основних завдань логіки є аналіз усіх можливих онтологій, у тому числі й соціального буття, що логічними теоріями соціальної дії є теорії відношень, що організують структуру соціального світу, а також із того, що логікою соціальної дії є логіка різноманітних стосунків між людьми (Дж. Г. Мід), логічною у цьому дослідженні вважається концептуальна зв'язаність різних фрагментів соціальної дії, наприклад, концептуальні відношення між інформаційними і мотиваційними настановами і самим актом, відношення між окремими фазами акту як відношення випливання однієї фази з іншої тощо. Близьким до цього розуміння логічного є термін „логіка соціального руху", який вживався у розмірковуваннях про так звану метафізичну логіку, яка мала б дослідити логічну необхідність, що керує соціальними процесами, формулюючи логічні закони, за якими відбувається таке керування, і показати, як логічні закони проявляються у бутті, як логічні проблеми стають онтологічними, а онтологічні - логічними (С. І. Поварнін). А те, що соціум конструюється у практичних міркуваннях, констатували вже наприкінці ХІХ століття, пропонуючи так звану „соціальну логіку" (Г. Тард).

Логічні теорії соціальної дії складають ядро раціональних теорій соціальної дії. Логіка сама є нормативною теорією раціональності. Принципи раціональності вплетені у тканину цієї дисципліни. Кожна нова логічна теорія вносить певні зміни у розуміння раціональності. Прикладом таких теорій є логічні теорії дискурсу. Логічні дослідження, спрямовані на формальне вираження структури і динаміки дискурсу, мають на меті розробити моделі, максимально наближені до процесів реального міркування. Саме у цьому напрямку і розгортається побудова логічних моделей аналізу людської поведінки. У змістовному плані логічний аналіз соціальних дій базується на результатах тих досліджень соціальної філософії, епістемології і соціальної психології, які орієнтовані на вивчення динаміки соціальної практики, динамічного аспекту мислення і пізнання.

Усвідомлення того, що зіставлення міркувань індивідів з інформацією про їхні суб'єктивні стани може впливати на істиннісні значення речень, з яких складаються ці міркування, стало стимулом для розробки когнітивної семантики, у якій до контекстуальних параметрів семантичної оцінки міркувань додаються і ментальні стани (П. Герденфорс). В одній з версій цієї семантики моделюється перегляд пропозиційних настанов і пропонується поняття інтерпретації речення як функції з одного ментального стану в інший (К. Р. Перо). Підстави, чому при поясненні соціальної дії недостатньо посилатись тільки на ментальні стани, достатньо аргументовано розкриті семантичним інференціалізмом, який вихідними в аналізі дискурсів вважає ментальні статуси - зобов'язання і повноваження індивідів (Р. Брендом).

Однак, для пояснення підстав соціальних дій недостатньо тільки описати зміст ментальних настанов індивідів. Хід взаємодії, що складається із низки інтеракцій, значною мірою визначається змінами в цих настановах, бо від їхньої динаміки прямо залежать міркування, які супроводжують соціальні інтеракції або самі є такими інтеракціями. Результати логічного аналізу динамічного аспекту підстав соціальних дій найбільш повно представлені в теоріях перегляду переконань. Тому значна частина дисертаційного дослідження присвячена демонстрації тих можливостей для моделювання міркувань, що надаються теорією змін епістемічних і доксичних станів (К. Алчурон, П. Герденфорс, Д. Макінсон, С. О. Хансон) і немонотонною логікою (Д. МакДермотт, Й. Дойл; Р. Мур). Більшість з цих теорій базується на припущенні, що переконання мають бути несуперечливими і замкненими відношенням логічного випливання. Водночас, автори цих теорій визнають, що самого лише логічного апарату недостатньо для моделювання динаміки переконань, бо існують чинники, які впливають на систему переконань індивіда і спричиняють зміни в ній, наприклад, його власні преференції чи зовнішні зобов'язання, що змушують вибирати, від яких переконань треба відмовлятись.

Підстави соціальних дій зазвичай знаходять вираз у повідомленнях, що складають різні типи дискурсів. Тому очевидно, що найбільш природно експлікувати динамічний аспект інформаційних і мотиваційних підстав соціальних дій через аналіз дискурсу, аргументації та діалогу. У дискурсах повідомляються підстави дій і тим самим виражається зміст свідомості. Це дозволяє будувати дослідження, виходячи із нерозривності змісту інформаційних і мотиваційних підстав соціальних дій і значення тверджень, що здійснюються в дискурсах. У діалогах повідомляється зміст власної свідомості і формулюються спільні інформаційні і мотиваційні підстави соціальних дій.

Проблеми, пов'язані з інтерпретацією дискурсів, зумовили необхідність модифікації логічної семантики у напрямку її „динамізації" (В. Вудз, Б. Гроз, Е. Джоунз, К. Сіднер). Вимогу набути динамічного характеру було висунуто до самої процедури інтерпретації, зокрема, у формі завдання побудувати семантику, яка б окрім того, щоб зробити інтерпретацію більш чутливою до змін контексту дискурсу, містила б ще й засоби репрезентації впливу інтерпретації на такий контекст. Частково це було зроблено в так званій динамічній семантиці (Й. ван Бентем, Д. Бівер, Ф. Вельтман, А. Вісер, Й. Грьонендейк, Р. Мускенс, М. Стокхоф).

Суттєві результати у розв'язанні проблем, пов'язаних з аналізом міркувань, що формують підстави соціальних дій, отримані у рамках аргументаційного підходу (Г. Антоніоу, Д. Білінгтон, Г. Говернаторі, A. Бондаренко, Т. Бенч-Капон, Дж. Вреесвійк, Р. Ковальський, Р. Луі, Ф. М. Данг, М. Магер, А. Магуітман, Дж. Н'ют, Дж. Полок, Г. Пракен, Ф. Тоні, Дж. Хорті, К. Чеснєвар). Його розробники спираються на епістемологічну установку, що вимагає застосовувати разом із поняттям істинності знання поняття його обґрунтованості, бо аргументація є головним інструментом, який люди застосовують для виправдання своїх рішень. Теорія аргументації плідно розробляється у працях І. О. Герасимової, Д. В. Зайцева, О. А. Івіна та І. В. Хоменко. Із різноманітних теорій діалогу для вирішення завдань дисертації найбільш придатними є нормативістська концепція діалогу К. Гембліна і діалогічна концепція аргументації Д. Волтона.

Аналіз праць українських авторів показує відсутність у вітчизняній філософській і логічній літературі комплексного дослідження динаміки інформаційних і мотиваційних ментальних підстав соціальних дій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з науковим комплексним дослідженням „Вимір раціональності як чинник європейської інтеграції України" (державний реєстраційний номер 0108U000004), що здійснюється відділом логіки та методології науки Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, а також із завершеним дослідженням "Теорія смислу в гуманітарних дослідженнях та інтенсіональні моделі в точних науках" того ж наукового підрозділу (державний реєстраційний номер 0105U000144), що виконувалось протягом 2005-2007 років.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка концепції дослідження інформаційних і мотиваційних ментальних підстав соціальних дій засобами логіки, аналітичної філософії свідомості, аналітичної філософії дії і теорії аргументації, яка була б здатна надати засоби для експлікації їх нормативного, колективного і динамічного аспектів.

Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

- дослідити сучасний стан розробки теорії соціальної дії засобами логіки, аналітичної філософії свідомості та аналітичної філософії дії з метою виявлення їхнього потенціалу стосовно експлікації метальних підстав соціальних дій;

- на підставі критичного аналізу каузалістського, нормативістського, когнітивістського та інституціоналістського підходів до опису соціальних дій подати у систематичному вигляді методологічні настанови аналітичної філософії стосовно аналізу ментальних підстав соціальних дій;

- виявити особливості аналізу динаміки епістемічних і доксичних станів засобами сучасної логіки;

- показати шляхи застосування сучасної логіки для розробки теорії прийняття рішень;

- провести аналіз індивідуальних та колективних ментальних підстав соціальних дій, зокрема їхньої динаміки;

- показати, спираючись на праксеологічну спадщину Є. Є. Слуцького, можливі шляхи розвитку вітчизняної соціальної науки та зростання її міжнародного авторитету;

- з метою удосконалення праксеологічного трактування колективних дій здійснити порівняльний аналіз праксеології та аналітичної теорії соціальних дій;

- визначити особливості сучасного стану логіко-семантичних досліджень дискурсу;

- дослідити логічними засобами міркування, що виражають зміст ментальних підстав соціальних дій, проаналізувавши з цією метою засоби формалізації міркувань із висновками, що потенційно анулюються.

Об'єктом дослідження є інформаційні та мотиваційні ментальні підстави соціальних дій.

Предмет дослідження - нормативний, колективний та динамічний аспекти інформаційних і мотиваційних ментальних підстав соціальних дій.

Методи дослідження. Теоретичною базою дослідження є методи логіки, аналітичної філософії свідомості, аналітичної філософії дії і теорії аргументації. Методологічним підґрунтям запропонованої концепції інформаційних і мотиваційних ментальних підстав соціальних дій виступають каузалістська, нормативістська, когнітивістська та інституціоналістська стратегії пояснення соціальних феноменів, що розробляються аналітичною філософією.

Методологічною основою дослідження є також загальнонаукові методи аналізу, синтезу, моделювання, формалізації та спеціальні методи некласичної логіки та логічної семантики - її когнітивного, динамічного та аргументаційного варіантів.

Аналізуючи проблеми, пов'язані з експлікацією ментальних підстав соціальних дій, дисертант спирався на дослідження раціональності, викладені у працях М. В. Поповича і С. Б. Кримського, на методологічні дослідження В. І. Кузнєцова і А. Є. Конверського, на концепцію практичних міркувань А. Т. Ішмуратова, на розвідки ментальних настанов, здійснені В. Й. Омельянчиком, на концепцію інтенційної дії А. А. Васильченка, на аналіз доксичних станів і ґрунтовні семантичні дослідження Я. В. Шрамка. Для виконання дисертаційних завдань застосовані також ідеї символічного інтеракціонізму Дж. Міда, соціальної феноменології А. Щюца та його послідовників, теорії комунікативної дії Ю. Габермаса, соціологічної теорії Т. Парсонса, транзакційного аналізу, філософії лінгвістики Г. Гійома, некласичної теорії категоризації Дж. Лакоффа, теорії особистісних конструктів Дж. Келлі, концепції ментальних станів та мотиваційного пояснення дій Д. Девідсона, теорії мовленнєвих актів Дж. Остіна, концепції інтенційності свідомості Дж. Сьорля, концепції неідеально раціонального індивіда К. Черняка, інференціалістської семантичної концепції Р. Брендома.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що розроблена концепція дослідження інформаційних і мотиваційних ментальних підстав соціальних дій засобами логіки, аналітичної філософії свідомості, аналітичної філософії дії і теорії аргументації, яка надає засоби експлікації їх нормативного, колективного і динамічного аспектів; методологічна база вказаної концепції побудована, виходячи з принципу взаємної доповнюваності каузалістської, нормативістської, когнітивістської та інституціоналістської стратегій аналізу ментальних настанов.

Основні положення новизни можуть бути конкретизовані у наступному:

- систематизовані недоліки статичних логічних моделей переконань і AGM-теорії змін епістемічних і доксичних станів, а саме вказано на надмірні ідеалізації: по-перше, стани знання і переконання розглядаються як такі, що містять усі логічні наслідки того, що відомо індивіду, і того, у чому він переконаний, тобто, припускається, що індивід має необмежені можливості для виведення наслідків, по-друге, припускається наявність у індивіда досконалої інтроспекції - знання про знання і переконання стосовно переконань, по-третє, постулюється, що множина переконань індивіда має бути несуперечливою;

- запропоновано варіант застосування логічного аналізу динаміки епістемічних і доксичних станів, розробленого С. О. Хансоном, для моделювання нормативних систем діючих індивідів, у якому нормативною системою індивіда є множина його переконань стосовно множини норм певного кодексу, а операції на нормативній системі індивіда репрезентують зміни в його нормативній точці зору на цей кодекс;

- з метою показати шляхи застосування сучасної логіки для розробки теорії прийняття рішень здійснено аналіз поняття „преференція" і показано, що для формалізації практичних міркувань потрібна логіка із семантикою, яка містить відношення преференції на можливих світах;

- вперше у вітчизняній філософській літературі предметом аналізу обрані колективні інформаційні та мотиваційні ментальні підстави соціальних дій, що дозволило при розробці теорії прийняття рішень суттєво врахувати соціальний вимір свідомості;

- на підставі аналізу нормативного аспекту інтенційних ментальних станів і нормативних відношень між ментальними станами індивідів, що взаємодіють, показано зв'язок між нормативним характером взаємодії та її колективністю: ланкою між нормативним характером взаємодії та її колективністю виступає інтенційність ментальних станів індивідів;

- показано також, що застосування „колективних" понять дозволяє встановити, яким чином норми можуть вироблятись і, отже, добровільно прийматись у ході взаємодії, а не просто нав'язуватись індивідам як зовнішні умови поведінки; охарактеризоване відношення між особистими і соціальними зобов'язаннями, між зобов'язаннями індивіда і групи, між особистими і соціальними преференціями, між преференціями індивіда і групи, на підставі чого встановлено зв'язок між преференціями і зобов'язаннями, між прийняттям рішень і переглядом зобов'язань; у такий спосіб було обґрунтовано, що модель прийняття рішень має репрезентувати динаміку індивідуальних і колективних ментальних настанов і залежностей між ними;

- окреслено коло проблем, що виникають на шляху побудови єдиної теорії понять про колективні феномени; до них належать такі проблеми: онтологічний статус колективних ментальних феноменів; як ці феномени мотивують здійснення кожним членом групи своєї частини колективної дії, а також проблема морального статусу колективів;

- запропоновано варіант застосування результатів досліджень колективних ментальних феноменів засобами аналітичної філософії свідомості та аналітичної філософії дії для аналізу колективного аспекту етноментальності;

- на основі аналізу праксеологічної спадщини Є. Є. Слуцького продемонстровані засади формування вітчизняного праксеологічного руху як одного з напрямків розвитку вітчизняної соціальної науки і зростання її міжнародного авторитету;

- здійснено порівняльний аналіз аналітичної теорії дії та праксеології, на підставі чого запропоновано варіант удосконалення праксеологічного тлумачення колективних дій, який націлює праксеологів на врахування результатів дослідження колективного виміру свідомості;

- за результатами аналізу логічних теорій динаміки свідомості, втілених у побудову немонотонної логіки, запропоновано варіант застосування логіки цього типу для моделювання комунікації;

- на підставі аналізу логіки міркувань з потенційним анулюванням висновків і аргументаційної семантики з'ясовано вплив теорії аргументації на розробку цих двох логічних теорій та їх зворотний вплив на теорію аргументації; аналітичний філософія непередбачуваний свідомість

- виявлено потенціал застосування в теорії аргументації семантичного інференціалізму, який визначається тим, що цей напрям філософії свідомості схоплює нормативний аспект процесу аргументації.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій. Вибір теми дисертаційного дослідження зумовлений фундаментальним статусом поняття соціальної дії в різних галузях суспільного і гуманітарного знання. У проведенні свого дослідження та у висновках дисертант спирався на ґрунтовно розроблені концепції багатьох провідних науковців в галузі логіки, аналітичної філософії і теорії аргументації. Достовірність наукових положень дисертації перевірена їх обговоренням під час виступів на засіданнях відділу логіки та методології науки Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України та на міжнародних і всеукраїнських конференціях.

Наукове і практичне значення отриманих результатів полягає у розробці концепції дослідження інформаційних і мотиваційних ментальних підстав соціальних дій із залученням методів сучасної логіки, аналітичної філософії свідомості, аналітичної філософії дії і теорії аргументації, яка надає засоби експлікації їх нормативного, колективного і динамічного аспектів. Вона стає складовою інтегративної парадигми всебічного дослідження діяльності соціальних груп, організацій і соціальних інститутів.

Дисертаційне дослідження виявляє потенціал сучасної формальної логіки і теорії аргументації стосовно вивчення діяльності свідомості, розширюючи прикладне поле цих наукових дисциплін. Результати роботи можуть бути застосовані для розробки формальної теорії соціальних дій і стати методологічним підґрунтям розробки тих моделей соціальних дій, що максимально наближені до процесів реальної поведінки і реального міркування.

Результати, отримані під час виконання дисертаційного дослідження, свідчать про можливість значного розширення сфери практичного застосування філософського й логічного аналізу соціальної діяльності. Вони можуть бути застосовані для побудови логічних моделей соціальної дії, для подальшої розробки теорії прийняття рішень, теорії аргументації, теорії етноментальності, праксеологічної теорії колективних дій, в юридичних дисциплінах, в політологічних дослідженнях і в комп'ютерних науках, зокрема, у дослідженнях штучного соціального інтелекту. Отримані результати можуть бути застосовані також в теорії ігор і теоретичній економіці, бо перша з них прагне зрозуміти, як індивід у раціональний спосіб формує переконання про поведінку інших гравців і як він раціонально переглядає ці переконання, а друга з них використовує результати першої для дослідження зміни переконань у індивідів, що взаємодіють і вступають у переговори.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані під час викладання курсів соціальної філософії, аналітичної філософії свідомості, аналітичної філософії мови, аналітичної філософії дії, теорії діалогу, некласичної логіки і теорії аргументації.

Особистий внесок здобувача полягає у розробці методами логіки, аналітичної філософії свідомості, аналітичної філософії дії і теорії аргументації оригінальної концепції аналізу інформаційних і мотиваційних підстав соціальних дій, яка надає засоби експлікації їх нормативного, колективного і динамічного аспектів.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації доповідались на IX Всесоюзній нараді з логіки, методології і філософії науки „Логічні і системні методи аналізу наукового знання" (Харків, 1986), на міждисциплінарному симпозіумі „Дух і Космос: Культура і наука на шляху до нетрадиційного розуміння світів" (Харків, 1992), на науковій конференції „Універсум людини: Мислення, культура, наука" (Київ, 1994), на загальноросійських конференціях „Сучасна логіка: проблеми теорії, історії і застосування в науці" (Санкт-Петербург, 1994, 1996, 1998, 2006, 2008), на VII щорічній конференції кафедри філософії РАН „Нове розуміння філософії: проблеми і перспективи" (Москва, 1993), на VIII щорічній конференції кафедри філософії РАН „Філософська антропологія: джерела, сучасний стан і перспективи" (Москва, 1995), на XI міжнародній конференції „Логіка, методологія, філософія науки" (Москва_Обнінськ, 1995), на п'ятих Міжнародних Сковородинівських читаннях (Харків, 1998), на п'ятому всеукраїнському науково-практичному семінарі-нараді „Наука і практика управління" (Харків, 1999), на міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми викладання логіки і дисциплін логічного циклу" (Київ, 2004, 2008, 2010), на міжнародній науковій конференції „Дні науки філософського факультету - 2005" (Київ, 2005), на міжнародній науково-практичній конференції „Логіка та багаторівнева система освіти: методологія та методика викладання" (Київ, 2006), на французько-українській конференції „Персональна та соціальна автономія" (Київ, 2008), на всеукраїнській науковій конференції „ХХІ Читання, присвячені пам'яті засновника Львівсько-Варшавської філософської школи К. Твардовського" (Львів, 2009).

Зміст дисертації обговорювався на теоретичних семінарах відділу логіки та методології науки Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України.

Матеріали дисертаційного дослідження використано в курсах „Логіка", „Некласична логіка" і „Філософія мови", що входять до навчальної програми Національного університету „Києво-Могилянська академія".

Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження викладений у монографії „Логіка соціальної взаємодії" (11, 9 обл.-вид. арк.). Результати дисертаційного дослідження викладено у 20 статтях у наукових журналах та збірниках наукових праць, визнаних фаховими ВАК України, а також у 21 публікації в інших наукових виданнях загальним обсягом 15, 58 д. а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків до кожного розділу, загальних висновків і списку використаних джерел (300 найменувань, з них 176 іноземними мовами). Загальний обсяг дисертації - 398 сторінок, з них основного тексту - 370 сторінок, списку використаних джерел - 28 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, охарактеризовано ступінь її наукової розробки, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну, наукове і практичне значення, показано зв'язок отриманих результатів роботи з науковими програмами, наведено дані про її апробацію та публікації результатів дослідження.

У першому розділі „Методологічні настанови аналізу підстав соціальних дій" аналізуються методологічні стратегії побудови концептуального апарату аналітичної теорії соціальних дій. Дисертант виходить з того, що певне число підстав соціальних дій складають інформаційні та мотиваційні ментальні настанови діючих індивідів. Для їхнього дослідження залучаються методи аналітичної філософії свідомості та аналітичної філософії дії, а також деякі ключові положення інших теорій соціальної дії. Відбір останніх зумовлений тим, що саме вони мають безпосереднє відношення до побудови логічних теорій соціальної дії. Посилання на ідеї символічного інтеракціонізму Дж. Г. Міда, соціальної феноменології А. Щюца та його послідовників, теорії комунікативної дії Ю. Габермаса, соціологічної теорії Т. Парсонса зумовлене тим, що багато тем сучасної соціальної філософії або мають своє коріння, або вже виражені в експліцитний спосіб у названих галузях соціального знання, або виникли через критику їхніх ідей.

У першому підрозділі „Раціональність діючих індивідів" наведені принципи раціональності, відповідно до яких досліджуються інформаційні та мотиваційні ментальні підстави соціальних дій, окреслені межі застосування логічного підходу до вивчення соціальних дій. Виходячи з мети і завдань даного дослідження, положення про раціональність як характеристику розуміння того, що існує, конкретизується у положенні про неї як про схему розуміння соціальних дій. Раціональність поведінки виводиться із раціональності ментальних настанов, тобто із раціональності переконань, бажань, преференцій та інтенцій, як індивідуальних, так і колективних. Зважаючи на те, що значна частина сучасних уявлень про раціональність сформульована саме в логіці, особлива увага звертається на співвідношення раціонального й логічного.

У другому підрозділі „Каузалізм і нормативізм" співставляються каузалістський і нормативістський підходи до пояснення ментальних підстав соціальних дій, наводяться аргументи проти застосування дедуктивно-номологічної моделі для пояснення таких підстав, досліджується питання про можливість чіткого відокремлення нормативістських пояснень соціальних дій від каузалістських пояснень, пов'язане із проблемою розуміння відношення між каузальним і нормативним аспектами інтенцій та інтенційних дій, робиться висновок про обмеженість ізольованого застосування як каузалістського, так і нормативістського підходів до пояснення ментальних підстав соціальних дій.

У третьому підрозділі „Когнітивізм і нормативізм" систематизовані класичні та сучасні уявлення про пізнавальні процедури типізації і категоризації (Е. Гусерль, М. Вебер, Дж. Г. Мід, А. Щюц, Т. Парсонс, Г. Гійом, Ю. Габермас, Дж. Лакофф, Дж. Келлі, К. Л. Гемблін) і показана їхня роль для обґрунтування когнітивістського підходу до пояснення підстав соціальних дій. На підставі того, що для реальних ситуацій соціальної дії характерним є саме тісний взаємозв'язок нормативних елементів соціальної поведінки з когнітивними, того, що можливо виокремити і когнітивну, і нормативну складові ментальних станів, або їхній когнітивний і нормативний вимір, обґрунтовується теза про взаємну доповнюваність когнітивістського і нормативістського підходів до пояснення ментальних підстав соціальних дій. Для дослідження відношень між переконаннями і зобов'язаннями залучається семантична доктрина, відома під назвами „інференціалізм ментальних статусів" і „семантичний інференціалізм".

У четвертому підрозділі „Когнітивізм та інституціоналізм" показана специфіка когнітивістського та інституціоналістського пояснеь підстав соціальних дій. Перше з них або вказує на тісний зв'язок названих підстав із когнітивними настановами діючих індивідів, або зводить до них. Друге розглядає соціальні дії в рамках інституціональних структур. Інституціональні обмеження подаються як такі, що установлюють і регулюють відносини між індивідами, орієнтуючи їх на певні зразки поведінки. Критика інституціоналізмом суб'єктивізму когнітивістського пояснення підстав соціальних дій ґрунтується на тому, що індивіди суттєво обмежені владними відносинами, своїми ролями, соціальними нормами, тому не є достатньо вільними, щоб на власний розсуд брати на себе певні зобов'язання і виконувати їх. Не всі соціальні структури, в які вони входять, заплановані та сконструйовані ними самими, не для кожної соціальної дії можна навести підстави, породжені в інтенційний спосіб. Отже, соціальні феномени не зводяться до ментальних. Взаємозалежності, що входять до числа нормативних компонентів об'єктивного базису соціальної взаємодії, передують рішенням індивідів стосовно їхніх власних дій. Однак, на користь когнітивістського підходу свідчить необхідність враховувати при поясненні соціальних дій такі когнітивні характеристики діючих індивідів, як антиципаторна координація, прийняття цілей, делегування цілей і дій іншим індивідам. Спільне застосування когнітивістського та інституціоналістського підходів вибудовує інтегративну парадигму, яка залучає для пояснення соціальної діяльності і ментальні репрезентації, і об'єктивні структури залежності.

Подальше дослідження виходить з того, що соціальні дії виконуються в умовах певного нормативного порядку, який породжується і підтримується нормативними міркуваннями - моральними і правовими. Розглядаються засоби обґрунтування таких міркувань у філософії права, вводиться і досліджується поняття нормативної системи індивіда.

Другий розділ дисертації „Індивідуальні та колективні підстави соціальних дій" присвячений детальному аналізу проблем, пов'язаних із розумінням індивідуальних і колективних ментальних підстав соціальних дій. Досліджуються статичний і динамічний підходи до експлікації інформаційних і мотиваційних підстав соціальних дій. Вказані проблеми розглядаються на тлі протистояння методологічного індивідуалізму і соціального голізму та їхнього зв'язку з епістемологічним індивідуалізмом та епістемологічним голізмом. Показано, що на даний час не існує остаточних підстав стверджувати, що індивідуалістичний характер епістемології вже подоланий, що досягнуті значні результати у царині так званої „соціальної епістемології", побудову якої тісно пов'язують з розробкою голістської методології для соціальних наук.

У першому підрозділі „Статичні моделі переконань" досліджуються епістемологічні проблеми, що виникають при побудові аналітичної концепції ментальних підстав соціальних дій. Об'єктом дослідження обрані інформаційні підстави. Запропонований семантичний аналіз переконань і процедури їх приписувань. З метою охарактеризувати відношення між поняттями „переконання" і „знання" описані та проаналізовані дві логічні теорії, що формалізують міркування про знання і переконання, зафіксовані недоліки семантики можливих світів, що розробляється для формальних систем епістемічної логіки, викладені деякі спроби їх подолання, досліджується теорія мінімально раціонального індивіда, яка долає надмірну ідеалізацію діючих індивідів, притаманну багатьом когнітивістським концепціям соціальної дії та взаємодії.

У другому підрозділі „Теорії змін епістемічних і доксичних станів" окреслені засоби розв'язання однієї з ключових проблем теорії соціальної дії - проблеми зміни переконань. Вона має фундаментальний характер, бо зміни в суб'єктивних станах є однією з головних умов людської життєдіяльності. Модифікація переконань, які підтримують цілі діючих індивідів, проголошується навіть найзагальнішим законом впливу на їхню поведінку.

Соціальні дії зазвичай виконуються за неповного знання відповідних ситуацій. Нова інформація може зробити явними випадково пропущені або навмисно замовчувані обставини. Саме це і потрібно враховувати при моделюванні соціальної взаємодії, бо вона постійно супроводжується переглядом умов соціальних дій, що її складають. Формальна репрезентація змін переконань і знань індивіда, які відбуваються в ході міркувань про обставини взаємодії, здійснюється засобами логічних теорій, які приходять на зміну тим теоріям, які моделювали операції ідеальної свідомості. У цьому підрозділі викладаються результати дослідження найбільш розроблених теорій зміни епістемічних станів, наводиться варіант їх застосування для експлікації динаміки нормативних систем діючих індивідів.

У третьому підрозділі „Індивідуальні мотиваційні настанови і прийняття рішень" досліджуються індивідуальні мотиваційні підстави соціальних дій. З метою подальшого обґрунтуванні ідеї про доповнюваність інституціоналістського і когнітивістського підходів стосовно опису соціальних дій у даному підрозділі наголос зроблений на нормативному вимірі ментальних станів, а саме, цей підрозділ містить аналіз нормативного аспекту інтенцій, співвідношення інтенцій і зобов'язань, а також деяких елементів аналітичної теорії планування. З усіх можливих тлумачень інтенцій вибраний той підхід, за якого інтенцію розуміють як зобов'язання до дії.

Показано, що необхідність здійснення поглибленого аналізу нормативного виміру свідомості зумовлена низкою проблем теорії прийняття рішень. Головна увага зосереджена на процедурі вибору як центральної ланки прийняття рішень і на відношенні між прийняттям рішення і зобов'язанням. Виявлення тісного зв'язку прийняття рішень із переглядом інтенцій, преференцій і зобов'язань дає підстави стверджувати, що теорія прийняття рішень повинна мати засоби репрезентації динаміки ментальних станів і залежностей між зміною цих станів і формуванням та зміною зобов'язань. Методологічним підґрунтям цього ствердження є ідея про певний раціональний баланс між переконаннями, бажаннями, цілями, інтенціями, планами, зобов'язаннями та діями індивіда. Оскільки цей баланс має динамічний характер, його експлікація передбачає моделювання перегляду інтенцій. Це здійснюється через зазначення умов, за яких інтенції можуть бути анульовані.

Розробка аналітичної теорії планування є реакцією на той факт, що соціальна взаємодія значною мірою опосередкована взаємними приписуваннями планів поведінки. Вони здійснюються для пояснення прийняття рішень. Одним з суттєвих положень цієї теорії є твердження, що дії передбачають відносну стійкість відношень між планами і ментальними станами індивідів. Маючи інформацію про плани індивіда, можна певною мірою встановити зміст його ментальних станів. Наприклад, у такий спосіб можна виявити справжні переконання та інтенції, бо вони є кроками у плануванні поведінки. Приписування плану і націлене саме на те, щоб встановити ланцюжок переконань, які призвели до відповідної дії. Тому плани рекомендується розглядати як інтенційні проекти. Приписування планів відіграє певну пояснювальну роль і стосовно дискурсів. Так у когнітивних теоріях дискурсу прямо стверджується, що характер дискурсу і його розгортання зумовлені ментальними станами і процесами.

У цьому підрозділі детально розглядається сучасний стан аналітичної теорії прийняття рішень, продемонстровано варіант застосування деонтичної логіки для моделювання практичних міркувань, що передують прийняттю рішень. З метою показати шляхи застосування сучасної логіки для розробки теорії прийняття рішень виявлена семантична роль преференцій в аналізі практичних міркувань. Частина зауважень на адресу семантики можливих світів, запропонованої для стандартної деонтичної логіки, пов'язана із поняттям „ідеальний світ". У такій семантиці розрізняються тільки два типи світів - актуальний світ і його ідеальні альтернативи. Однак, як бути, коли ідеальні світи взагалі виключені з розгляду? Замість розрізнення ідеальних і неідеальних світів, тобто світів, у яких зобов'язання порушуються, в семантику деонтичної логіки вводиться відношення преференції на світах - одні з альтернативних світів стають кращими за інші. У цьому випадку відношення преференції репрезентує різні ступені ідеальності.

У цьому підрозділі при обговоренні прийняття рішень розглядались переважно індивідуальні ментальні стани і статуси. Для того, щоб бути ефективним інструментом пояснення соціальної взаємодії, модель прийняття рішень має враховувати також і чинник спільних переконань, колективних інтенцій і спільних зобов'язань, які суттєво впливають на прийняття рішень.

Тому у четвертому підрозділі „Колективні ментальні настанови" проаналізовані уявлення про спільні переконання, колективні інтенції, спільні зобов'язання та колективні преференції, сформовані засобами аналітичної філософії свідомості, а також різні підходи до розуміння самого феномену колективності. Особливо ефективним застосування понять про колективні ментальні феномени виглядає при описах колективних дій та процедур вироблення норм поведінки. Так включення спільних зобов'язань у модель пояснення соціальних дій певною мірою вирішує проблему, пов'язану із небажанням посилатися при поясненні соціальних дій на загальні норми і цінності, як на кінцеві інстанції, оскільки вони є зовнішніми факторами по відношенню до індивідів.

У цьому підрозділі показана ефективність введення поняття про індивідуальні соціальні зобов'язання для опису проміжного рівня між індивідуальною і колективною дією - рівня індивідуальної соціальної дії, що виконується особою, яка має індивідуальну соціальну свідомість. Продемонстрована відмінність індивідуальних соціальних зобов'язань від індивідуальних „внутрішніх" зобов'язань і від спільних соціальних зобов'язань, а також їхня роль в організації колективної діяльності - вони полегшують координацію індивідів завдяки тому, що роблять можливими угоди між діючими індивідами, і полегшують досягнення групової мети, бо за відсутності такого зобов'язання може статися, що кожний член групи прагне у першу чергу задовольнити свою мету.

Окреслені проблеми, що виникають на шляху побудови єдиної теорії колективних ментальних понять - проблема онтологічного статусу колективних ментальних феноменів, проблема пояснення того, як колективні преференції і зобов'язання здатні мотивувати здійснення кожним членом групи своєї частини колективної дії, проблема морального статусу колективів тощо.

П'ятий підрозділ „Колективні дії" містить застосування апарату аналітичної філософії свідомості та аналітичної філософії дії для аналізу колективного аспекту етноментальності. Етнічність певною мірою конституюється спільними переконаннями, колективними преференціями та іншими спорідненими ментальними феноменами, які є результатом колективного сприйняття членами етносу обставин їхньої життєдіяльності. Етнічність реалізується через колективність. Певна частина етноутворюючих ознак індивіда легше за все встановлюється через його готовність брати участь у колективних діях. У колективній поведінці індивідами легше засвоюються етнічні норми і цінності, за рахунок чого формується відповідальність членів групи. У свою чергу, етнічність впливає на утворення вказаних ментальних феноменів. Їх експлікація і, отже, установлення певної частини підстав колективних етнічних дій неможливі без етнічної ідентифікації діючих індивідів.

У цьому підрозділі продемонстровано також засади формування вітчизняного праксеологічного руху як одного з напрямків розвитку вітчизняної соціальної науки - праксеологічного доробку Є. Є. Слуцького. За результатами порівняльного аналізу аналітичної теорії дії та праксеології запропоновано варіант удосконалення праксеологічного тлумачення колективних дій.

У третьому розділі дисертації „Логічні моделі дискурсу та аргументації" засобами сучасної логіки і теорії аргументації досліджується динамічний аспект інформаційних ментальних підстав соціальних дій.

У першому підрозділі „Логічні теорії дискурсу" детальніше розглядаються засоби аналізу динамічного аспекту свідомості, розпочатого у підрозділі „Теорії змін епістемічних і доксичних станів". Цей аспект експлікується через аналіз дискурсів, в яких виражаються підстави соціальних дій. Логіко-семантичний аналіз дискурсу здійснюється, в основному, в рамках двох напрямів, особливості яких визначаються типом теорії значення, що приймається. В аналітичній традиції більш-менш чітко протиставляються істиннісно-функціональна теорія значення (реалістична або екстерналістська) і теоря значення, в якій поняття істини не є центральним (концептуалістська або когнітивістська).

По-перше, з метою експлікації когнітивних і нормативних параметрів дискурсу описані відносини, що встановлюються між індивідами в актах сигналізування. Для того щоб взаємодія відбулась, мають сформуватися певні залежності, які роблять можливим обмін інформацією. Залежності конституюються у зобов'язаннях і підкореннях. Для опису вказаних відношень між комунікантами залучається теорія дискурсу, запропонована Барбарою Гроз і Кендейс Сіднер. Вони базують розпізнання намірів сегментів дискурсу на розпізнанні планів дискурсу. З усіх можливих планів дискурсу того чи іншого учасника взаємодії особливе значення для розпізнання намірів його дискурсу мають ті плани, які свідомо направлені на те, щоб їх розпізнали інші учасники взаємодії. Тим самим узагальнюється постулат про ключову роль розпізнання інтенцій для пояснення дискурсу. Завдання розпізнання інтенцій формулюється тепер як завдання розпізнання планів.

По-друге, обґрунтовується точка зору, що логічний аналіз ментальних підстав соціальних дій спирається не тільки на певні уявлення про структуру дискурсу, але й про його динаміку. Одним з ефективних інструментів моделювання динаміки дискурсу є динамічна логіка. У широкому розумінні - це логічні системи, що побудовані для моделювання потоку інформації. У вузькому розумінні динамічна логіка - це логіка програм. Існує певна схожість між комп'ютерними програмами і дискурсами. Твердження дискурсу здійснюються у певному контексті. Зміст твердження може залежати від контексту. Те ж саме характерне і для програм. Виконання програми починається у певному контексті (вихідному стані). Під залежністю програми від контексту розуміють залежність результату програми від стану на вході. І так само, як вимовляння твердження змінює контекст, виконання якоїсь частини програми змінює поточний програмний стан. Так само, як результат виконання двох програм залежить від порядку їх виконання, значення дискурсу залежить від порядку вимовляння тверджень, що його складають.