Логіко-семантичний аналіз інформаційних і мотиваційних підстав соціальних дій

Цей підрозділ містить обґрунтування необхідності „динамізації" самої процедури інтерпретації, що задіяна у семантиці дискурсів. Це означає не тільки те, що семантичні методи мають бути удосконалені таким чином, щоб зробити інтерпретацію більш чуттєвою до змін контексту. Дійсно, контекст дискурсу включає в себе настанови і припущення учасників взаємодії, місце і час вимовляння і тим самим вирішальним чином детермінує результат інтерпретації вимовляння. Однак, сам контекст дискурсу може бути змінений у ході інтерпретації, яка передує окремому вимовлянню. Твердження, зроблені в ході спілкування, впливають на настанови учасників соціальної взаємодії, змінюють їхні припущення. Тому семантика дискурсу має містити засоби для репрезентації діяння інтерпретації на контекст.

Показано також, що семантичний аналіз тексту, який породжується дискурсом, відрізняється від семантичного аналізу ізольованих речень зокрема тим, що інтерпретація текстів не може будуватися на звичайному принципі композиційності, який є методологічною основою семантики речень. За цим принципом, структура речення має бути відома до початку його інтерпретації і зумовлює з'єднання значень окремих частин речення у значення цілого речення. У семантиці тексту замість цього принципу функціонують принципи інкрементальності (зростання, прирощування), чистої композиційності та принципової розривності. Застосування принципу інкрементальності спирається на ту очевидну обставину, що можна інтерпретувати текст у ході його побудови, не чекаючи його завершення. Принцип чистої композиційності стверджує, що значення тексту залежить тільки від значення його частин, і заперечує, що аналіз структури речення передує встановленню його значення: „структура і значення взаємодіють", „аналіз структури і значення відбувається одночасно". Можливість інтерпретації неповних текстів виражається у принципі принципової розривності, який стверджує, що будь-який сегмент тексту може бути інтерпретований.

У цьому підрозділі наведені також основні параметри когнітивної і динамічної семантик дискурсу. Когнітивна семантика у першу чергу розглядає не відношення між мовою і світом, а відношення між мовою та інформацією про світ, між реченням та інформаційною системою індивіда. У динамічній семантиці центральним семантичним поняттям є поняття зміни інформаційного стану індивіда, якому адресоване повідомлення. Значення речення полягає в тому способі, яким воно змінює інформаційний стан. Ідея Вітгенштайна про те, що значення мовного виразу полягає в його вживанні, знаходить тут свій подальший розвиток через вказівку на ті зміни, які відбуваються при вживанні. А якщо стани віри розглядати як підклас інформаційних станів, тоді динамічна семантика може бути використана і для моделювання зміни переконань.

Завершується даний підрозділ порівнянням динамічної семантики і теорії мовленнєвих актів і аргументацією можливості застосування динамічної семантики для моделювання нормативного аспекту дискурсу. Теорія мовленнєвих актів переймалась переважно питанням реконструкції слухачем значення мовця. Слухач зрозуміє його вимовляння, якщо успішно ідентифікує його інтенцію. Адекватна теорія дискурсу повинна мати інструменти експлікації того, що відбувається у свідомості слухача, того, яким чином відбулось це розпізнання. Динамічна семантика саме й орієнтована на з'ясування того, які зміни відбуваються на боці того, хто отримує інформацію. Засоби динамічної семантики дозволяють репрезентувати порядок додавання інформації в інформаційний стан індивіда, її зберігання, а також тестування інформаційного стану на сумісність із новою інформацією. Тому одним із напрямків розвитку теорії мовленнєвих актів можна вважати асиміляцію досягнень динамічної семантики. З іншого боку, для того щоб динамічна семантика могла моделювати значення як комунікативний феномен, вона має бути збагачена засобами реконструкції слухачем значення мовця, запропонованими теорією мовленнєвих актів.

Той факт, що інформації, яка виражена навіть у нормативно нейтральний спосіб, може бути приписаний слухачем якийсь нормативний статус - вона може бути сприйнята як така, що зобов'язує до якоїсь дії, забороняє її або дозволяє - говорить про те, що інформаційні стани індивідів мають певний нормативний вимір. Відповідно, і зміни в інформаційному стані індивіда можуть залежати від того, як він сприймає інформацію. Динамічна семантика моделює зміни інформаційних станів, отже, її засоби можуть бути використані для експлікації нормативного аспекту когнітивних систем індивідів і нормативного аспекту дискурсу.

У другому підрозділі „Логічні теорії немонотонних міркувань" зазначаються причини необхідності модифікації класичного поняття логічного випливання. Головна з них полягає у тому, що співставлення індивідом свого міркування з новою інформацією може призвести до відмови від його висновку. При експлікації логічного випливання необхідно враховувати той факт, що висновок може виконуватися не в усіх моделях для засновків. Тому некласичне відношення логічного випливання визначається таким чином: висновок випливає із множини засновків, тільки якщо він є істинним майже в усіх моделях, у яких істинні засновки, наприклад, в усіх тих моделях, яким надається перевага, як це має місце в логіці преференцій.

Не ставлячи під сумнів те, що класична дедуктивна логіка була і залишається певним взірцем для багатьох логічних теорій, наводяться аргументи на користь того, що прийняття висновків моральних, правових, політичних міркувань та міркувань здорового глузду зазвичай здійснюються не на її підставах. Для дослідження таких міркувань досить перспективним виглядає застосування немонотонної логіки і логіки преференцій. Підхід вказаних логік до формальної репрезентації перегляду переконань, що відбувається під впливом нової інформації, є альтернативним AGM-теорії, розглянутої у підрозділі „Теорії змін епістемічних і доксичних станів".

Даний підрозділ містить також варіант застосування немонотонної логіки для моделювання динаміки комунікації, за якого кожне окреме вимовляння учасників спілкування призводить до виникнення або до зміни певного стану комунікативної системи (відправник - адресат, пропонент - опонент). Цей стан може бути репрезентований множиною припущень, зроблених учасниками взаємодії на відповідному кроці комунікації стосовно власних когнітивних ресурсів і зовнішніх обставин комунікації. Зміна припущень є показником зміни стану комунікативної системи. Чергове вимовляння ініціює міркування адресата, актуалізує його переконання, зумовлює прийняття припущень, отже, переводить комунікативну систему в інший стан. Оскільки адресат може прийняти припущення, не передбачені відправником інформації, останньому доведеться у цьому випадку відмовитися від деяких передбачуваних наслідків своїх вимовлянь. За цієї причини міркування комунікантів, що передують їхнім вимовлянням, кваліфікуються як немонотонні. Зміна стану комунікативної системи може бути представлена як розширення немонотонної теорії, власні аксіоми якої репрезентують припущення, що спільно поділяються. Міркування учасників взаємодії ототожнюються з немонотонними виводами, а переконання, породжувані в комунікації, - з немонотонними теоремами. У такий спосіб немонотонна логіка надає можливість відображати динаміку ментальних станів.

У третьому підрозділі „Аргументаційна семантика і логіка потенційного анулювання висновків" обґрунтовується доцільність застосування аргументаційного підходу у формальному аналізі міркувань, що модифікуються. Аргументація є однією з головних процедур обґрунтування раціональності переконань. Побудова правильної аргументації передбачає врахування того, що міркування здійснюються в умовах неповної інформації і нові дані можуть послабити обґрунтованість переходу від засновків до висновку, через що останній може бути скасованим. Аргументаційні системи виступають альтернативою для формалізмів, побудованих на засадах класичної логіки. Вони вбудовуються в різноманітні складні системи для моделювання ситуацій, коли згода не є безпосередньо досяжною.

Тут проаналізовані логічні теорії, які базуються не на репрезентації знань, а на аргументуванні і застосуванні правил - аргументаційна семантика і логіка потенційного анулювання висновків. На відміну від систем, базованих на знаннях, які застосовують заздалегідь відібрані аргументи, системи, базовані на аргументації, дозволяють користувачу будувати та оцінювати аргументи, які з'являються по ходу взаємодії без попереднього планування і змагаються між собою. Аргументи є prima facie обґрунтуваннями тверджень. Вони тільки підтримують їх, але не встановлюють гарантій для них раз і назавжди. Теорії для міркувань із потенційним анулюванням висновків розглядають міркування як породження нових виправданих переконань із попередніх виправданих переконань.

Аргументаційна семантика відповідає на питання, які висновки прийняти у ситуації, коли маємо конфліктні аргументи, засновки яких вважаються істинними, і на питання, у що повинен вірити індивід, і у що не вірити, коли має певні аргументи. Вона виходить із відмінності між переконаннями і висновками і є альтернативою теоретико-модельній семантиці.

Теоретико-доказовий варіант аргументаційного підходу представлений логікою міркувань із потенційним анулюванням висновків. Вона „схоплює" аргументацію як складену із правил, які можуть бути уражені іншими правилами. Висновок, що підтримується певним правилом, може бути анульований через прикладання іншого правила. У цій логіці динаміка аргументації репрезентується змінами у доведеності речень.

У четвертому підрозділі „Аргументація і діалог" розглядаються відношення між теорією аргументації і теорією діалогу. У ситуаціях, коли маємо справу із тимчасовими аргументами і контраргументи для них не можна передбачити заздалегідь, природним наступним кроком є застосування діалогового підходу. Діалогова модель допомагає оцінити силу і коректність аргументів, реконструювати послідовність аргументів і відношення між їхніми висновками, тобто дає додаткові можливості для моделювання динамічного аспекту аргументативних дискурсів, для „схоплення" якого і була запропонована аргументаційна семантика. З іншого боку, наведено приклад застосування аргументаційної семантики для аналізу діалогових ситуацій. Насамкінець, показано, що потужним інструментом аналізу аргументації може виступити семантичний інференціалізм. Він виявляє суттєві залежності між учасниками процесу аргументації, що надає можливість трактувати аргументацію як дискурсивну практику, у якій значущість тверджень пов'язана з тим, як вони змінюють зобов'язання і повноваження учасників процесу аргументації, і вважати її „нормативною соціальною практикою пропонування і запиту підстав".

Подальша розробка діалогічного підходу до аргументації є перспективним напрямком аналізу інформаційних і мотиваційних підстав соціальних дій. Для цього можуть бути залучені отримані нами результати досліджень колективних ментальних настанов.

ВИСНОВКИ

Результати дисертаційного дослідження конкретизуються у наступних положеннях:

Побудова теорії соціальної дії є інтегративним, міждисциплінарним проектом. Його виконання передбачає всебічне вивчення соціальних феноменів. Розв'язання основних проблем сучасних філософських досліджень соціальної дії та взаємодії, пов'язаних із діяльністю соціальних груп, організацій і соціальних інститутів, передбачає дослідження соціальних норм, колективних дій, колективних моральних прав і колективної моральної відповідальності. У виконанні цього завдання значну роль відіграє застосування апарату сучасної логіки.

Місце і роль логіки у побудові теорії соціальної дії визначається її здатністю формувати достатньо потужні абстракції для опису соціальних дій. Залучення саме логічних моделей для цього обумовлене однією з найважливіших властивостей діючого індивіда - для того, щоб діяти, він повинен мати здатність будувати виводи і робити висновки, яка, у свою чергу, спирається на його здатність виявляти концептуальні відношення між ментальними настановами партнерів по взаємодії.

Зосередження уваги на трьох основних вимірах інформаційних і мотиваційних ментальних підстав соціальних дій - нормативному, колективному та динамічному - дозволяє показати особливу роль зобов'язань у раціональній взаємодії, глибше дослідити проблему прийняття зобов'язань, проблему відношень між внутрішніми і зовнішніми, індивідуальними і соціальними зобов'язаннями.

Нормативний характер інтенційних ментальних станів та інтенційних дій вирішальним чином зумовлює необхідність спільної реалізації когнітивного і нормативного підходів до пояснення підстав соціальних дій.

Результати дослідження колективних мотиваційних настанов дозволяють дійти висновку, що виявлення і опис відношень між індивідуальними зобов'язаннями і преференціями, між індивідуальними і спільними зобов'язаннями складає базис для аналізу колективних преференцій, для експлікації співвідношень між колективними преференціями і спільними зобов'язаннями.

Демонстрація потенціалу аналітичної філософії стосовно вивчення колективних феноменів на прикладі лише деяких колективних ментальних станів здається достатньою для висновку, що аналіз колективної діяльності засобами аналітичної філософії свідомості та аналітичної філософії дії може суттєво сприяти поглибленому розумінню етноментальних феноменів і, взагалі, колективного виміру свідомості.

Сфера застосування понять про колективні ментальні феномени постійно розширюється. Відомо, що одним із основних каналів, через який здійснюються впливи на свідомість людини, є її уява. З'ясування шляхів формування колективного виміру уяви, відносин уяви із переконаннями, бажаннями, інтенціями та преференціями є перспективним завданням для подальших досліджень.

До недавнього часу в соціологічному аналізі основні зусилля зосереджувались на структурному аспекті соціальних дій. Опис динамічного аспекту таких дій мав досить загальний характер. Хоча очевидно, що основою для розуміння підстав виконання раціональних соціальних дій є не тільки розуміння їхніх структурних особливостей, а й розуміння їхньої динаміки. Значне просування у цій царині досліджень стає можливим завдяки переорієнтації сучасних логічних досліджень на побудову моделей, у яких індивіди представлені як такі, що діють у динамічному та мультиагентному середовищі.

Перехід від логічного моделювання статики ментальних підстав соціальних дій до логічного моделювання їхньої динаміки стимулює суттєві зміни у самій логіці. Інтерес до динамічного аспекту соціальних дій привів, зокрема, до істотного оновлення логічної теорії значення.

Теорія змін епістемічних і доксичних станів, динамічна семантика, немонотонні логіки, аргументаційна семантика і логіка анулювання висновків значною мірою долають ту упередженість, що логічні системи дуже відрізняються від реальних міркувань, що абстрактні логічні схеми не відповідають реальним процесам міркування, що логічні правила виводу не є правилами, за якими здійснюються реальні міркування і, таким чином, не здатні моделювати перегляд переконань.

Застосування методів логіки преференцій і логіки потенційного анулювання висновків зумовлене саме тим, що анулювання висновків є суттєвою ознакою багатьох типів практичних міркувань, що функціонують у процесах прийняття рішень. Безумовно, що подальші дослідження відношень між поняттями „преференція" і „анулювання висновків" у більш широкому контексті, у мережі різноманітних відносин з ментальними настановами, діями і тими змінами, які вони породжують, приведуть до більш глибокого розуміння місця цих понять у логічному аналізі соціальних дій. Розробка логічних правил і процедур доведення для міркувань з висновками, що потенційно анулюються, стане одним із способів ще більше наблизити логіку до процесів реального міркування і розв'язання проблем теорії соціальної дії.

Аргументаційний підхід змінив парадигму моделювання міркувань, призвів до певних змін у царині прикладання логічних методів до формалізації міркувань. З його запровадженням у галузі штучного інтелекту відбувся перехід від систем репрезентації знань до систем аргументування, від баз даних і механізмів виводу у вигляді класичної або немонотонної логік до систем, у яких отримання висновків залежить від структур аргументації. Цей підхід втілюється у побудову теорій із тверджень, які не обов'язково відібрані заздалегідь і можуть бути введені у ході аргументування на будь якому кроці без попереднього планування, без вимоги чекати, поки всі припущення будуть сформульовані. У цьому відношенні аргументаційний підхід є більш адекватним інструментом моделювання міркувань.

Обсяг дисертації дозволив розглянути лише частину питань теорії соціальних дій, які можна дослідити логічними засобами. Ці засоби були застосовані для дослідження ментальних підстав раціональної поведінки індивідів; вивчались лише ті поняття, що є складовою виключно моделей раціональних дій. З огляду на переважання у стосунках людей ірраціональних дій можна стверджувати, що перспективним завданням є побудова моделей саме для таких дій. Таким чином, запропоновану концепцію дослідження ментальних підстав соціальних дій слід удосконалювати в напрямі її поширення і на цей тип діяльності. На виправдання стратегії аналізу ментальних підстав соціальних дій, що втілюється у даній дисертації, можна послатися на те, що сучасна епістемологія значною мірою модифікує уявлення про раціональність, послаблюючи вимоги ідеальної раціональності, що висувались раніше до діючих індивідів. Це дозволяє суттєво розширити сферу прикладання запропонованої стратегії.

Дослідницькі зусилля були спрямовані головним чином на розробку концептуального апарату теорії соціальних дій, а дослідження функціонування концептуальних схем у практичній діяльності можна вважати наступним завданням, до якого мають долучитися також фахівці у галузі соціології та соціальної психології.

Висновки дисертаційного дослідження дозволяють окреслити можливі напрями подальшого вивчення соціальної діяльності логічними засобами і у такий спосіб розширити уявлення про царину прикладань логіки, зробити певний внесок у розробку формальної теорії соціальних дій, продемонструвавши варіант пояснення підстав соціальних дій засобами логіки, та заповнивши ту прогалину у вітчизняній логічній літературі, що утворилась внаслідок відсутності досліджень з моделювання динаміки свідомості.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Монографія:

1. Навроцький В. В. Логіка соціальної взаємодії/В. В. Навроцький. - Харків: Консум, 2005. - 204 с.

Публікації у провідних фахових та інших наукових виданнях:

2. Навроцький В. В. Когнітивній аналіз соціальної взаємодії / В. Навроцький // Вісник Харківського державного університету. Філософія і духовність. - 1998. - № 400/7. - С. 30_40. - (Серія: Теорія культури та філософія науки).

3. Navrotskyy V. Dynamic Modeling of Discourses / V. Navrotskyy // Вісник Харківського державного університету. - 1999. - № 428'2. - С. 125_130. - (Серія: Теорія культури та філософія науки).

4. Навроцкий В. В. Динамика когнитивных систем / В. В. Навроцкий // Мультиверсум. Філософський альманах. - 1999. - Вип. 8. - С. 172_183.

5. Навроцький В. В. Логічні теорії діалогу і дискурсу: когнітивний підхід / Навроцький В. // Філософська думка. - 2001. - № 3. - С. 17_28.

6. Навроцький В. В. Нормативність ментальних станів як внутрішня підстава дії / В. В. Навроцький // Totalogy - ХХІ. Постнекласичні дослідження (десятий випуск). - 2003. - С. 223_232.

7. Навроцький В. В. Колективні ментальні поняття / Навроцький В. // Філософська думка. - 2005. - № 2. - С. 3_12.

8. Навроцький В. В. Теорія прийняття рішень, соціальна філософія і логіка / Навроцький В. В. // Практична філософія. - 2006. - № 3. - С. 245-250.

9. Навроцький В. В. Логіка соціальної взаємодії: проблеми і задачі / Навроцький В. // Філософські обрії. Науково-теоретичний часопис Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України та Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. - Випуск 16. - Київ-Полтава, 2006. - С. 101-112 .

10. Навроцький В. В. Типізація в соціальній взаємодії / В. В. Навроцький // Філософські проблеми гуманітарних наук. - 2006. - № 10. - С. 79-83.

11. Навроцький В. В. Динаміка в аргументації / Навроцький В. В. // Актуальні проблеми духовності. Збірка наукових праць. - Кривий ріг: Видавничий дім, 2006. - Випуск 7. - С. 209-217.

12. Навроцький В. В. Про обмеженість класичної дедуктивної репрезентації міркувань і засобах її подолання / Навроцький В. В. // Практична філософія. - 2007. - №4. - С. 196-201.

13. Навроцький В. В. Інференціалізм: ментальні стани чи ментальні статуси / Навроцький В. // Філософська думка. - 2008. - № 3. - С. 3_13.

14. Навроцький В. В. Когнітивізм, інституціоналізм і семантика соціальних значень / В. В. Навроцький // Філософські проблеми гуманітарних наук. - 2008-2009. - № 14-15. - С. 30-34.

15. Навроцький В. В. Аргументаційна семантика / Володимир Навроцький // Філософська думка. - 2009. - № 4 . - С. 92-101.

16. Навроцький В. В. До джерел сучасної праксеології / В. В. Навроцький // Мультиверсум. Філософський альманах. - 2009. - Вип. 85. - С. 3-12.

17. Навроцький В. В. Аналітична соціальна філософія про колективні феномени / В. В. Навроцький // Актуальні проблеми духовності. Збірка наукових праць. - Кривий ріг: Видавничий дім, 2009. - Випуск 10. - С. 293-301.

18. Навроцький В. В. Семантична роль преференцій / Навроцький В. В. // Практична філософія. - 2009. - № 2. - С. 187-191.

19. Навроцький В. В. Колективні дії: удосконалення праксеологічного тлумачення / В. В. Навроцький // Мультиверсум. Філософський альманах. - 2009. - Вип. 87. - С. 3-12.

20. Навроцький В. В. Соціальні індивіди: інформаційний і мотиваційний рівні / В. В. Навроцький // Totalogy - ХХІ. Постнекласичні дослідження. - Київ: ЦГО НАН України. - 2009. - № 22. - С. 217_ 225.

21. Навроцький В. В. Засоби представлення динаміки переконань / В. В. Навроцький // Мультиверсум. Філософський альманах. - 2010. - Вип. 91. - С. 167-176.

22. Navrotskyy V. Social Interaction Analysis: Some New Perspectives / V. Navrotskyy // Вісник Харківського національного державного університету ім. В. Н. Каразіна. - 2001. - № 505'2. - C. 137-139. - (Серія: Теорія культури та філософія науки).

23. Навроцкий В. В. Структура дискурса / В. В. Навроцкий // Ученые записки ХИУ. Серия "Наука и практика управления". - Харьков: Изд-во ХИУ, 2000. - С. 175_178.

24. Навроцький В. В. Модальна логіка. Логіка часу та причинності. Логіка дій і взаємодій. Деонтична логіка. Логіка прийняття рішень. / В. В. Навроцький // Вступ до сучасної юридичної логіки / [Титов В.Д., Навроцький В. В., Марченко О. Ю., Зархіна С. Е., Павленко Ж. О.]; за ред. М. І. Панова та В. Д. Титова. - Харків: Ксилон, 2001. - С. 93_139.

25. Навроцький В. В. Логіка динамічна / В. В. Навроцький // Філософський енциклопедичний словник. - Київ: Абріс, 2002. - С. 335- 336.

26. Навроцкий В. В. Предпочтения и отменяемость в анализе рассуждений / В. В. Навроцкий // Логика: Перспективы развития. Сборник научных статей. - Киев: Издательско-полиграфический центр "Киевский университет", 2006. - С. 142-149.

27. Навроцкий В. В. Социальные обязательства и планирование взаимодействия / В. В. Навроцкий // XI междунар. конф. „Логика, методология, философия науки", Т. ІІІ, секция 10 „Основания гуманитарных наук". - Москва_Обнинск, 1995. - С.112-114.

28. Навроцкий В. В. Методы рационального объяснения социального взаимодействия / В. В. Навроцкий // Наука и практика управления: материалы пятого Всеукр. науч.-практ. семинара-совещ., (Харьков, 15-16 апр. 1999 г.). - Харьков: ХИУ, 1999. - С. 148_157.

29. Навроцький В. В. Деякі проблеми в логічному аналізі соціальної взаємодії/ В. В. Навроцький // Міжнар. наук. конф. „Дні науки філософського факультету - 2005" (Київ, 26-27 квіт. 2005 р.): матеріали доповідей та виступів. - К.: ВПЦ „Київський університет", 2005. - Ч. ІІ. - С. 41-43.

30. Навроцкий В. В. Логика в теории принятия решений / В. В. Навроцкий // Логіка та багаторівнева система освіти. Методологія та методика викладання: матеріали доповідей та виступів міжнар. наук.-практ. конф., (Київ, 11-12 трав. 2006 р.). - К.: Вид.-поліграф. центр „Київський університет", 2006. - С. 89-90.

31. Навроцкий В. В. Отменяемость в аргументации / Владимир Вячеславович Навроцкий // Современная логика: проблемы теории, истории и применения в науке: материалы IХ Общероссийск. науч. конф., (Санкт-Петербург, 22-24 июня 2006 г.). - СПб., 2006. - С. 175-177.

32. Навроцький В. В. Про одну обмеженість дедуктивної репрезентації міркувань / В. В. Навроцький // Проблеми викладання логіки і дисциплін логічного циклу: матеріали доповідей та виступів міжнар. наук.-практ. конф., (Київ, 15-16 трав. 2008 р.). - К.: Вид.-поліграф. центр „Київський університет", 2008. - С. 31-32.

33. Навроцкий В. В. Аргументационный подход к модифицируемым рассуждениям / В. В. Навроцкий // Современная логика: проблемы теории, истории и применения в науке: материалы Х Общероссийск. науч. конф., (Санкт-Петербург, 26-28 июня 2008 г.). - СПб., 2008. - С. 156-158.

АНОТАЦІЯ

Навроцький В. В. Логіко-семантичний аналіз інформаційних і мотиваційних підстав соціальних дій. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.06 - логіка. - Інститут філософії імені Г. С. Сковороди Національної академії наук України. - Київ, 2010.

Дослідження містить аналіз проблем, що виникають при побудові формальних теорій для міркувань і дій у відкритому і непередбачуваному оточенні. Виконання соціальних дій в таких умовах значною мірою визначається змінами в ментальних настановах діючих індивідів. Значне просування у поясненні інформаційних і мотиваційних підстав соціальних дій стає можливим тільки завдяки побудові моделей динамічного та мультиагентного середовища.

Побудова теорії соціальної дії є інтегративним проектом. Виконання даного дисертаційного дослідження було спрямовано на розробку концептуального апарату для теорії соціальних дій із залученням методів логіки, аналітичної філософії свідомості, аналітичної філософії дії і теорії аргументації. До основного результату дослідження слід віднести побудову концепції дослідження інформаційних і мотиваційних ментальних підстав соціальних дій, що надає засоби для експлікації їхнього нормативного, колективного і динамічного вимірів.

Ключові слова: інформаційні та мотиваційні підстави соціальних дій, зміни ментальних настанов, нормативний, колективний і динамічний виміри підстав соціальних дій.

АННОТАЦИЯ

Навроцкий В. В. Логико-семантический анализ информационных и мотивационных оснований социальных действий. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.06 - логика. - Институт философии имени Г. С. Сковороды Национальной академии наук Украини. - Киев, 2010.

Исследование содержит анализ проблем, которые возникают при построении формальных теорий для рассуждений и действий в открытом и непредсказуемом окружении. Запрос на решение этих проблем исходит, в частности, от представителей компъютерных наук, разработчиков теории игр и экономистов-теоретиков.

Выбор темы исследования обусловлен осознанием того, что осуществление социальных действий в значительной мере определяется изменениями в ментальных установках действующих индивидов и что существенное продвижение в объяснении оснований социальных действий становится возможным благодаря построению моделей, в которых индивиды представлены как действующие в динамичной и мультиагентной среде.

Построение теории социального действия является интеграционным, междисциплинарным проектом, предусматривающим всестороннее изучение различных социальных феноменов, в том числе социальных норм, коллективных действий, коллективных моральных прав и коллективной моральной ответственности. Выполнение данного диссертационного исследования было направлено на разработку концептуального аппарата теории социальных действий. К основному результату исследования следует отнести построение концепции исследования информационных и мотивационных ментальных оснований социальных действий с привлечением методов логики, аналитической философии сознания, аналитической философии действия и теории аргументации. Указанная концепция базируется на принципе взаимного дополнения каузалистской, нормативистской, когнитивистской и институционалистской стратегий анализа ментальных оснований социальных действий и способна предоставить средства для экспликации их нормативного, коллективного и динамического аспектов.

Концепция исследования информационных и мотивационных ментальных оснований социальных действий применена для углубленного анализа коллективного аспекта этноментальности и усовершенствования праксеологического истолкования коллективных действий. Анализ праксеологического наследия Е. Е. Слуцкого демонстрирует основания для формирования отечественной праксеологии и роста межнародного авторитета отечественной социальной науки.

С целью углубления понимания процессов социального взаимодействия, в частности, понимания того, как рациональный индивид изменяет свои убеждения, когда получает новую информацию об окружении, в диссертационном исследовании были рассмотрены теория изменений эпистемических и доксатических состояний, немонотонные логики и динамическая семантика. Их разработка в значительной мере преодолела ту предубежденность, что логические исчисления кардинально отличаются от реальных рассуждений, что абстрактные логические схемы не отвечают реальным процессам рассуждения, что логические правила вывода не являются правилами реальных рассуждений и, таким образом, не способны моделировать пересмотр убеждений.

Наиболее важным моментом данного диссертационного исследования является обоснование применения для анализа рассуждений, выражающих ментальные основания социальных действий, двух теорий, которые разрабатываются в рамках аргументационного подхода - логики потенциального аннулирования заключений и аргументационной семантики для этой логики. Потенциальное аннулирование заключений является существенным признаком многих типов рассуждений, функционирующих в процессах принятия решений.

Показано, что названные теории являются более адекватным инструментом моделирования динамики убеждений, чем стандартные теории модифицируемых рассуждений, что их применение позволяет существенно усовершенствовать стандартные подходы к анализу практических рассуждений. В ходе диссертационного исследования был выяснен характер влияния теории аргументации на разработку логических средств анализа таких рассуждений и обратное влияние названых теорий на теорию аргументации и теорию диалога.

Результаты анализа одной из центральных проблем аналитической философии сознания и аналитической философии действия - ментальных оснований социальных действий - средствами современной формальной логики свидетельствуют о ее значительном потенциале относительно изучения деятельности сознания и установления взаимоотношений между теорией социального действия и теорией аргументации. В работе представлена попытка указать на возможные направления последующего изучения социальной деятельности логическими средствами и тем самым расширить представление об области приложений современной логики, внести определенный вклад в разработку формальной теории социальных действий, заполнить тот пробел в отечественной литературе, который образовался вследствие отсутствия логических исследований динамики сознания.

Ключевые слова: информационные и мотивационные основания социальных действий, изменения ментальных установок, нормативное, коллективное и динамическое измерения оснований социальных действий.

ANNOTATION

Navrotskyy V. V. Logical and semantic analysis of informational and motivational grounds of social actions. - Manuscript. Dissertation for a doctoral degree in philosophy, speciality 09.00.06 - Logic. - H. S. Skovoroda Institute of Philosophy of National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2010.

This research contains an analysis of problems which arise at the construction of formal theories for reasoning and action in the open and unforeseeable surroundings. Execution of social actions in such conditions is determined to a great extent by the changes in mental attitudes of agents. Considerable advancement in explanation of informational and motivational grounds of social actions becomes possible only due to construction of models of dynamic and multiagent environment.

Construction of the theory of social action is an integrative project. This dissertation research is directed at elaboration of conceptual means for the theory of social actions with bringing in methods of logic, analytical philosophy of mind, analytical philosophy of action and theory of argumentation. The basic result of research is a construction of the research conception of informative and motivational mental grounds of social actions for explication of normative, collective and dynamic dimensions of them.

Keywords: informative and motivational grounds of social actions, changes of mental attitudes, normative, collective and dynamic dimensions of the grounds of social actions.

Размещено на Allbest.ru