Соціокультурна динаміка цінностей у дискурсі модернізації освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

УДК 316.752: 172

Соціокультурна динаміка цінностей у дискурсі модернізації освіти

09.00.10 - філософія освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філософських наук

Молодиченко Валентин Вікторович

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

Науковий консультант - доктор філософських наук, професор, член-кореспондент НАН України Андрущенко Віктор Петрович,

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, ректор.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор, академік НАПН України Зязюн Іван Андрійович,

Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, директор;

доктор філософських наук, доцент Корсак Костянтин Віталійович,

Інститут вищої освіти НАПН України, завідувач відділом теорії та методології природничої та інженерної освіти;

доктор філософських наук, професор

Вікторов Віктор Григорович, Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри філософії, соціології державного управління

Захист відбудеться «04» лютого 2011 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.16 Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова за адресою: 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова за адресою: 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розісланий «30» грудня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.В. Крохмаль

АНОТАЦІЇ

суспільство молодь студентський

Молодиченко В. В. Соціокультурна динаміка цінностей у дискурсі модернізації освіти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук зі спеціальності 09.00.10 - філософія освіти. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. - Київ, 2010.

У роботі здійснено теоретичне вирішення проблеми модернізації цінностей в українському суспільстві засобами освіти. Висвітлюються системні реформування вищої освіти, розкриваються теоретичні засади розвитку вищої освіти України в ХХІ столітті, визначаються економічні складові, напрямок та порядок проведення системних реформ, обґрунтовується необхідність інтеграції вищої освіти України в європейський освітній простір.

Доведено, що показником та водночас чинником соціокультурної трансформації українського суспільства є «модернізація» та «постмодернізація» ціннісного дискурсу різних елементів соціального. Процес «модернізації» та «постмодернізації» аксіофеноменів студентської молоді проаналізовано як головний чинник формування її суб'єктних характеристик. Визначено співвідношення соціалізації та самоконструювання у процесі формування сучасної особистості.

Аналізуються шляхи модернізації освіти України в контексті Болонських декларації, зокрема, підвищення науковості навчального процесу, перехід до кредитно-модульної систем, маніпулятивні технології та принципи, а також засоби убезпечення від них сучасної молоді, розглядаються форми і напрями академічної мобільності.

Ключові слова: ціннісна динаміка, освіта, освітня політика, соціокультурна трансформація, студентство, «модернізація» цінностей, «ціннісне поле особистості», самореалізація, ціннісна амбівалентність.

Молодиченко В. В. Социокультурная динамика ценностей в дискурсе модернизации образования. - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени доктора философских наук по специальности 09.00.10 - философия образования. Национальный педагогический университет имени М. П. Драгоманова. - Киев, 2010.

В работе осуществлено теоретическое решение проблемы модернизации ценностей в украинском обществе средствами образования. Освещаются системные реформирования высшего образования, раскрываются теоретические принципы развития высшего образования Украины в ХХІ веке, определяются экономические составляющие, направление и порядок проведения системных реформ, обосновывается необходимость интеграции высшего образования Украины в европейское образовательное пространство.

Доказано, что показателем и в то же время фактором социокультурной трансформации украинского общества является «модернизация» и «постмодернизация» ценностного дискурса разных элементов социального. Процесс «модернизации» и «постмодернизации» аксиофеноменов студенческой молодежи проанализирован как главный фактор формирования ее субъектных характеристик. Определено соотношение социализации и самоконструирование в процессе формирования современной личности.

В работе анализируются пути модернизации образования Украины в контексте Болонских деклараций, в частности, повышение научности учебного процесса, переход к кредитно-модульной системе, манипулятивные технологии и принципы, а также средства ограждения от них современной молодежи, рассматриваются формы и направления академической мобильности.

В работе определенно, что «модернизация образования» является закономерным процессом обновления национальной системы образования в соответствии с достижениями в этой отрасли ведущими странами мира. В смысловом понимании модернизация означает «обновление», «согласование, с требованиями времени»; этот процесс должен разворачиваться на основе таких принципов, как преемственность, системность, толерантность, сравнение с зарубежным опытом и тому подобное. Обосновывается, что ведущую роль в системе факторов модернизации образования играет такой процесс, как его (образования) демократизация; осуществляется анализ объективных и субъективных факторов, которые предопределяют потребность в демократизации образования (глобализация, рост гражданской активности личности, расширения и углубления международных контактов и договоренностей, прозрачность мировых процессов, и тому подобное); определена сущность демократизации образования в привлечении к решению ее основных проблем.

Вместе с демократизацией в образовании разворачивается и такая тенденция, как информатизация, ее появление, связанная с современными информационными технологиями, компьютерной техникой, электронными средствами учебы, которые существенно расширяют познавательные возможности человека. Дело в том, что информационные технологии стали играть ключевую роль в процессах анализа существующих и получения и нагромождения новых знаний, их интеграции и обобщения. На современном этапе состояние информатизации общества характеризуется, прежде всего, проникновением новейших информационных технологий в существующие отрасли профессиональной деятельности человека. Именно поэтому этот процесс нельзя представить без внедрения компьютерных технологий во все звенья системы образования, ее заведения, учреждения и органы управления.

Необходимо отметить, что динамика и трансформация ценностей в условиях глобализации вызывает определенные изменения и функций заведений образования. Ведь традиционная функция образовательных заведений из производства, развития и распространения культурных образцов постепенно отходит на задний план и главными становятся вопросы адаптации к современным социально-экономическим и политическим изменениям, вопрос сотрудничества заведений с национальным государством, с одной стороны, и с глобализованным миром, - с другой. Возможность выполнения современными заведениями образования традиционной функции усложняется еще и тем, что образовательная отрасль в Украине переживает этап двойной адаптации - не только к общемировым тенденциям глобализации, но и к внутренней системной трансформации посттоталитарного социума.

Образование как специфический социальный институт призван исполнять роль инновативного рычага, который должен двигать общество вперед, инициируя переходы на новые этапы развития. Причем основным инструментом, с помощью которого выполняется эта функция образовательной сферы, есть не просто переданная в ходе учебы информация, а ценности. Поэтому при посредничестве межгенерационной передачи ценностей образование выступает в качестве источника инноваций и социальных изменений.

Определены концептуальные принципы образовательной политики государства, ведущими среди которых являются обеспечения принципа антропности и соблюдения мировоззренческого плюрализма, что направлены на создание условий для реализации личностного потенциала каждого человека средствами образования в дискурсе обеспечения конституционных прав и свобод личности на информацию и равный доступ к образованию.

Ключевые слова: ценностная динамика, образование, образовательная политика, социокультурная трансформация, студенчество, «модернизация» ценностей, «ценностное поле личности», самореализация, ценностная амбивалентность.

Molodychenko V.V. Socio-cultural dynamics of values in the discourse of modernization of education. -Manuscript.

Dissertation for Doctor's degree in philosophy by speciality 09.00.10 - philosophy of education. National Pedagogical Dragomanov University. - Kyiv, 2010.

The theoretical conclusion of problem of modernization of values in the Ukrainian society by means of education is made in this thesis. Systems reforms in the higher education are highlighted, theoretical foundations of development of the higher education in Ukraine in the XXI century are disclosed, economic components, direction and conduct of system reforms are defined, the necessity of integration of higher education of Ukraine in the European educational space is substantiated. Proved, that “modernization” and “postmodernization” of the value discourse of different elements of the social are the factors and at the same time are causes of the socio-cultural transformation of Ukrainian society. The process of "modernization" and "postmodernization" of axiophenomena of student youth analyzed as a key factor in shaping its subjective characteristics. Correlation of socialization and self-construction in the process of formation of modern identity is defined.

Ways of modernization of the system of education of Ukraine in the context of the Bologna Declaration, in particular, improvement of scientific character of the learning process, switching to the credit and modular systems, manipulative technologies and principles, as well as means of securing today's youth from them, are analyzed, the forms and directions of academic mobility are shown in the work.

Key words: value dynamics, education, educational policy, social and cultural transformation, students, "modernization" of values, "value field of personality”, self-realization, value ambivalence.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження обумовлюється як нагальною потребою суспільств, що трансформуються, у визначенні суб'єктів соціальних зрушень, так і логікою розвитку сучасної філософії освіти. Суспільний запит на теоретичне осмислення рушійних сил трансформаційних процесів та чинників, які детермінують суб'єктні якості групових та індивідуальних акторів, має чітку практичну спрямованість, оскільки його здійснення сприятиме більш цілеспрямованому реформуванню пострадянської соціокультурної реальності. Водночас зміни, які відбуваються на посткомуністичному просторі, суттєво позначаються на дискурсі, що виявляється в акцентах модернізації освіти не тільки на макросоціальних феноменах, але й на індивідуальних практиках як полі реалізації соціальних можливостей, що змінюються.

За сучасних умов потужними чинниками конструювання нових життєвих стилів, соціальних позицій як на груповому, так і на індивідуальному рівні стають такі об'єктивні фактори, як молодість та високий рівень освіти. Серед суб'єктивних чинників цього процесу чи не найважливішими є цінності та ціннісні орієнтації певної соціальної групи або особистості, зокрема їх динамічні характеристики, плюралістичність та амбівалентність. Саме тому молодь, насамперед студентська, привертає сьогодні пильну увагу науковців. Їхні дослідження свідчать про значну динаміку ціннісних орієнтацій студентства, а реальна соціальна практика, зокрема події останніх років вітчизняної історії, - про актуалізацію позицій суб'єкта суспільних перетворень. Отже, звертання до аналізу змісту та спрямованості змін у ціннісному дискурсі студентської молоді та їх впливу на становлення її соціальної суб'єктності в умовах соціокультурної трансформації є актуальною суспільною та науковою проблемою.

Діалектика суспільних процесів, головними з яких є глобалізація та інформаційна революція, змінює систему суспільних та індивідуальних цінностей і разом з цим робить своєрідний виклик процесу підготовки людини до життя, її виховання, соціалізації, змінює співвідношення ролі чинників цього процесу, зокрема освіти, науки і культури. Прогнозуючи основні напрями перебігу подій та зміни чинників світової динаміки, намагаючись упередити суперечності, що виникають в ході цього процесу, провідні країни світу розробляють новітні моделі, технології, схеми освітньо-виховних систем, залучення людини до культури, соціалізації особистості в широкому розумінні цього слова.

Головна лінія змін проходить у площині інтеграції країн і народів, їх об'єднання перед викликами епохи, більшість з яких має щодо людини немилосердно-жорсткий характер. Мова йде про виживання суспільства як цивілізації. І якщо раніше ті чи інші благополучні країни і народи стояли дещо далі пограничної межі життєздатності людства, то сьогодні практично кожен з них виявляється в одному човні, який розхитує щораз більш могутня ударна хвиля світових суперечностей та негараздів.

Світова криза ставить на межу виживання всяк і кожного, зобов'язує до пошуку варіантів поліпшення ситуації, піднімає відповідальність. Скорочення виробництва, підвищення рівня безробіття, зниження заробітної плати, вимушені відпустки, жорстка економія коштів, спрямованих на забезпечення соціальних програм, зокрема, охорони здоров'я, науки, культури, освіти і виховання - ось далеко не повна характеристика ситуації, під впливом якої знаходиться нині практично кожна країна, кожен народ, кожна особистість. Означений вплив є не лише фоном, що «давить» на людину зовнішнім чином. Він проникає у найпотаємніші пласти внутрішнього світу людини, змінює її установки на життя, світовідчуття, світобачення і світогляд, ціннісні пріоритети, життєві орієнтації. Загальним вектором цих змін є домінування прагматичного, земного, спрощеного над високим, перспективним, віддаленим. З другого боку, людину турбують глобалізаційні процеси, інформаційна революція, все більш помітна міграція збіднілого населення в країни більш високого розвитку, неблагополучна екологічна ситуація, періодичні локальні війни та спалахи тероризму. Нарешті, як і завжди в період соціальної розпорошеності, яку детонують кризові процеси, загострюються такі суспільні негаразди, як організована злочинність, алкоголізм, споживання наркотичних засобів, сексуальна розбещеність, розповсюдження венеричних захворювань тощо.

Між тим, людина не може жити одним негативом. Вона прагне до ідеалу, несе його у своїй власній душі і прагне передати дітям. Батьки і батьківський дім, мала і велика Батьківщина, добро і справедливість, порядність і співчуття, милосердя і т. ін. мають всезагальний характер саме тому, що кожна людина, навіть найбільший і невиправний злочинець зацікавлений в тім, щоб ставлення людей до нього здійснювалось саме з цих позицій. Кожен бачить себе кращим. І хоча не кожному вдається рухатись сходинами позитиву, люди тягнуться до ідеалу, вірять в нього і надіються на його здійснення.

Виховання позитивних, апробованих практикою людських цінностей здійснюється під впливом середовища, загальний контекст якого визначає досить високу частку пріоритетів, що формуються. Важлива роль у цьому процесі належить культурі, літературі і мистецтву. Однак найбільш ефективним засобом ціннісної соціалізації особистості виявляється освіта. І це не випадково. Освіта охоплює людину з ранніх стадій до дорослого юнацького віку; вона впливає на особистість постійно і цілеспрямовано; освіта здійснюється під керівництвом вчителя, який завжди може дати відповідні роз'яснення, застерегти від неадекватного вибору; вона вибудовується на міцному фундаменті науки, де домінує істина, перевірена соціальним досвідом і практикою.

Роль освіти у формуванні ціннісних орієнтацій особистості важко переоцінити. Однак, реалізується цей процес нині далеко не однозначно. Введення освітніх шкільних інновацій останнього періоду (дванадцятибальна шкала оцінювання, незалежне тестування, зняття пільг з відмінників освіти чи переможців шкільних олімпіад тощо) нівелює ряд функцій, поза реалізацією яких освіта перетворюється в просте «натаскування» на той чи інший предмет для складання тестів, необхідних для вступу до вузу. Ряд складових загальної мети шкільництва - формування наукової картини світу, вміння самостійно здобувати нові знання, становлення наукового світогляду, дискурс щодо наукового (раціонального) й не наукового (повсякденного) знання, формування первинних навичок до творчості, а головне - системи національних та загальнолюдських цінностей виявляються не реалізованими такою мірою, яка потрібна суспільству і особистості. Школа поступово перестає виконувати свою споконвічну місію - навчання і виховання особистості. А якщо зважити ще й на те, що нинішнє кризове суспільство аж ніяк не сприяє однозначно-позитивній соціалізації особистості, проблема формування цінностей засобами освіти постає як соціальна, невідкладна, а у разі не виконання - загрозливою.

Ступінь наукового опрацювання проблеми. В різні роки означена проблема цінностей була провідною в системі філософських роздумів М.Вебера і А.Швейцера, О.Шпенглера і М.Хайдегера, Х.Ортеги-і-Гассета і К.Ясперса, М.Бердяєва і С.Булгакова, В.Соловйова і В.Розанова, П.Юркевича і М.Розова, Е.Фромма і В.Франкла, Ю.Хабермаса і А.Блюменталя, В.Дільтея і А.Тойнбі, П.Сорокіна та ін.

Серед вітчизняних дослідників проблеми - до неї звертались В.Андрущенко, В.Бакіров, В.Барановський, А.Бойко, В.Богданов, В.Вікторов, М.Головатий, Є.Головаха, Г.Горак, Д.Дзвінчук, Г.Заіченко, В.Зуєв, А.Кравченко, В.Кремень, С.Кримський, В.Кушерець, Л.Левчук, М.Лукашевич, М.Михальченко, В.Муляр, І.Надольний, В.Пазенок, Н.Побєда, М.Попович, І.Предборська, А.Ручка, В.Савельєв, Е.Соколов, Л.Сохань, М.Степико, Г.Темко, В.Шинкарук, В.Ярошовець, Т.Ящук та ін.

Складність і одночасно невідкладність дослідження проблеми цінностей як проблеми освіти та виховання підкреслювали вітчизняні та російські філософи, педагоги і психологи: Х.Алчевська, С.Ананьїн, М.Бахтін, П.Блонський, І.Бех, А.Бичко, Г.Бєленький, В.Бутенко, К.Возняк, Б.Грінченко, В.Горський, І.Зязюн, М.Каган, М.Мамардашвілі, Л.Левчук, В.Луговий, О.Савченко, В.Сухомлинський, Я.Чепіга, С.Шацький, М.Ярмаченко, І.Лейфман, вітчизняні вчені Є.Квятковський, Н.Миропольська, В.Щербина, А.Ручка, В.Шубін та ін.

Не зважаючи на досить помітний обсяг публікацій, проблема формування цінностей залишається досить складною і багато в чому не визначеною. І це зрозуміло. Проблема цінностей змінюється разом із зміною самого суспільства й на кожному повороті суспільної історії постає як нова, не розвідана, нагальна. Особливу актуальність складає комплекс проблем, пов'язаних з формуванням цінностей засобами освіти, яка перебуває нині на стадії модернізації. Проаналізовані в дисертації недоліки слід викорінювати; роль освіти в системі формування цінностей слід посилювати. А це можливим є тільки при умові проведення серйозних і цілеспрямованих наукових досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Загальний напрям дисертаційної роботи пов'язаний із темою дослідження кафедри соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова «Філософські засади єдності гуманітарних, природничих і технічних завдань в освіті сучасного вчителя» (затверджено наказом Міністерства освіти і науки України № 732 від 27 жовтня 2006 р. та рішенням Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова від 22 грудня 2006 р., протокол № 5). Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол №9 від 28 квітня 2009 року).

Мета дисертаційного дослідження полягає в аналізі філософії модернізації цінностей в системі ринкових трансформацій, виявленні та дослідженні особливостей здійснення цього процесу в Україні; визначення новітнього співвідношення національних та загальнолюдських цінностей, їх локалізації в освітніх системах.

Досягнення цієї мети потребує вирішення ряду методологічних та теоретичних завдань:

уточнити й визначити поняття та зміст модернізації цінностей в українському суспільстві;

визначити провідні детермінанти цього процесу;

показати роль освіти як поля вибору й імплементації цінностей;

довести і визначити сенс дискурсивного характеру цінностей та їх формування засобами освіти;

спростувати систему маніпуляції цінностями та визначити засоби убезпечення молоді від руйнаційних ідеологічних впливів;

проаналізувати проблему вибору цінностей в контексті самореалізації студентської молоді;

розкрити зміст соціокультурної динаміки цінностей як предмету державної освітньої політики тощо.

Об'єктом дослідження є система цінностей.

Предметом дослідження є сенс і зміст цінностей, основні чинники і напрями їх модернізації в Україні в період розвитку державності, глобалізації та інформаційної революції.

Методи дослідження. Методологічна основа дослідження визначається підходом, який спирається на принципи об'єктивності та цілісності, а також комплекс загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, що дозволило забезпечити обґрунтованість і достовірність наукових результатів. У роботі застосовано діалектичний метод, завдяки якому предмет дослідження предстає у всіх своїх соціальних та інших взаємних зв'язках і залежностях; метод системного аналізу, який сприяв комплексному аналізу національного контексту нової філософської парадигми освіти щодо Болонського процесу; порівняльний метод використовувався для аналізу парадигмальних освітніх ідей та пріоритетних цілей освіти під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників; історичний метод; структурно-функціональний метод; герменевтичний метод, що забезпечив проникнення у сутність процесів трансформації освіти під впливом ринкових перетворень.

Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що в дослідженні здійснено системний аналіз модернізації цінностей в українському трансформаційному суспільстві в епоху глобалізації та інформаційної революції.

Елементи наукової новизни відображенні в положеннях, що виносяться на захист:

на основі узагальнення наукового дискурсу зарубіжних та вітчизняних вчених з приводу філософії, змісту та архітектоніки цінностей, сформульоване уточнене визначення, згідно з яким, цінностями слід вважати продукти природи, матеріального та духовного виробництва, предмети культури, форми суспільної організації, моральні вчинки, дії та відносини між людьми в їх позитивному (чи негативному) значенні для людини, соціальної групи, нації, класу, суспільства загалом та проаналізовано зміну їх характеру у зв'язку з переходом світової спільноти до інформаційної фази розвитку, створенню знаннєвої економіки і суспільства знань;

сучасна світова динаміка, що змінює ціннісний контекст епохи, супроводжується оновленням цінностей; проаналізовані досягнення та зрушення, що відбулись в світі й, особливо, на теренах Об'єднаної Європи в останні століття, на підставі чого зроблено два висновки: 1) щодо необхідності формування в Україні інтегрованої системи європейських цінностей та стандартів; 2) щодо їх привабливості для всієї світової спільноти, яка намагається наслідувати й впроваджувати у власну життєдіяльність; визначена архітектоніка європейських цінностей: у знаннєвій економіці - ринкові відносини, політиці - демократія, науці, культурі і в освіті - толерантність, полікультурність, свобода і творчість;

Україна знаходиться у селекційному процесі щодо формування власного ціннісного поля; більшість громадян, особливо молодь, вибирають європейські норми життя; всебічно аналізується суть і переваги європейського вибору України, доводиться, що їх зрощення має забезпечити, насамперед, освіта; вона забезпечує цей вибір шляхом виховання людини в дусі європейських цінностей і одночасно як патріота і громадянина української держави, який цінує власну і поважає культури та цінності різних народів світу у контексті створення загального дослідницького простору і «єдиного простору вищої освіти»;

модернізація цінностей в системі освіти здійснюється через дискурс всіх суб'єктів навчально-виховного процесу, де кожен з них постає як рівний серед рівних, враховує точку зору іншого не залежно від того, змінив він власну позицію, чи залишився на ній; дискурс охоплює зміст всього навчально-виховного процесу, а також його методику, навчальні та виховні технології;

доведено, що в трансформаційний період суспільної життєдіяльності, в якому сьогодні знаходиться Україна, процес селекції цінностей періодично наштовхується на перепони, попадає в ті чи інші суперечності, які підлягають розв'язанню; мають місце різноманітні маніпуляції свідомістю та поведінкою людей (масмедіа, комп'ютерна техніка, інші інформаційні засоби), що забезпечують контроль над їх почуттями і волею, спрямування їх діяльності в тому чи іншому напрямі; освіта при цьому виступає як протектор (лат. Protector - захисник), упередження подібних впливів, як джерело життєтворчої (наукової, культурної, досвідної) інформації, на базі якої людина формує себе як особистість;

розкривається зміст і основні напрями соціокультурної динаміки цінностей як предмет державної освітньої політики України.

Теоретичне і практичне значення дисертації полягає в тім, що в ній практично вперше у вітчизняній літературі останнього двадцятиріччя системно проаналізовано реальний процес модернізації цінностей, суперечності, перепони та негаразди, що зустрічаються на цьому шляху, обґрунтована роль освіти в їх подоланні та викорененні.

Теоретичні положення й практичні рекомендації, викладені в дисертації, можуть бути використані при розробці тематичних планів і програм навчально-виховних заходів у вищих закладах всіх рівнів акредитації.

Матеріали й висновки дисертації можуть бути використані при розробці й викладанні вузівських курсів і спецкурсів з філософії, культурології, соціології й етики, а також створенні відповідних підручників і посібників з названих дисциплін.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням. Більшість опублікованих праць за темою докторської дисертації (монографія, статті та тези) написані без співавторів. Допоміжні і проміжні завдання дослідження відображено у ряді спільних публікацій: з В.П. Андрущенком у статті «Академічна мобільність: проблеми реалізації в Україні і в світі» розкрито системи виховання, засновані на різних видах цінностей, а також проаналізовано проблему співвідношення національних та загальнолюдських цінностей в освітніх системах (с. 36-41); у статті «Професійна підготовка майбутніх учителів образотворчого мистецтва в умовах гуманізації освіти» з А.В. Лебедєвою та Т.І. Люріною особистий внесок автора полягає у реферативному аналізі текстів учених, які працювали над проблемами компетенцій педагогів, та їх використанні і обґрунтуванні у формуванні компетенцій майбутніх учителів образотворчого мистецтва (с. 218-223).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на засіданні кафедри соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, а також на ряді міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій та семінарів, а саме: Міжнародному науково-практичному семінарі «Інноваційна освіта для ХХІ століття» (м. Київ, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічні фактори розвитку України в умовах глобалізації» (м. Київ, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Экономико-правовые аспекты и социальные приоритеты в тенденциях развития системы образования Украины в условиях интеграции в мировую образовательную систему» (м. Харків, 2008); Всеукраїнській науково-методичній конференції «Безперервна освіта в Україні: реалії і перспективи» (м. Івано-Франківськ, 2008); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави» (м. Дніпропетровськ, 2008); Науково-практичному семінарі «Освіта в полікультурному просторі ХХІ століття: пошук стратегічних пріоритетів» (м. Київ, 2009); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології» (м. Тернопіль, 2009); Науково-практичному семінарі «Інноваційні стратегії розвитку освіти: філософсько-педагогічний дискурс» (м. Чернігів, 2009).

Публікації. Основні ідеї та результати дослідження викладено у 24 публікаціях, з них: 1 - одноосібна монографія, 20 - статей у наукових видання, визначених ВАК України як фахові з філософії, 2 - статті в інших наукових виданнях, 1 - тези доповідей на конференції.

Кандидатська дисертація на тему «Субаеральні відклади Північного Приазов'я» зі спеціальності 04.00.01 - загальна та регіональна геологія була захищена у 1996 році. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської не використовувалися.

Структура дисертації. Відповідно до мети та завдань дослідження робота складається із вступу, шести розділів, висновків та списку використаних джерел (320 позицій). Загальний обсяг дисертації - 392 сторінки, із них основна частина дисертації - 360 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет дисертаційного дослідження, а також визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, ступінь їхньої апробації.

У першому розділі - «ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ЦІННІСНОЇ ДИНАМІКИ В ГЛОБАЛЬНОМУ КОНТЕКСТІ» - здійснений аналіз літератури, що прямо або побічно відноситься до досліджуваної проблематики. Для виділення власне філософського розуміння даної проблеми ми звернулися до класичних здобутків європейської, російської й української філософії.

Проблема цінностей традиційно знаходиться в полі зору науковців різних часів і народів. Особливий інтерес вона викликає у транзитних суспільствах. І це закономірно. Транзитне суспільство є динамічним, плинним. Цінності в ньому часто-густо змінюють одна одну не тільки щорічно, але й щомісячно. Особливо це стосується української дійсності. Розрізненість цінностей в українському перехідному суспільстві негативним чином вливає на процеси освіти й виховання, на розробку політики держави у сфері освіти, культури, виховання особистості. Як не дивно, але факт: серед більшості населення країни загальної злагоди ще немає як з особистих (побутових), так і із загальнонаціональних питань. Єдине, що не підлягає нині сумніву серед більшості громадян - це авторитет патріотичної ідеології. Як засвідчують дослідники, старші покоління і молодь з однаковим трепетом переймаються патріотичними цінностями, національними пріоритетами, ідеологією державотворення, хоча й розуміють їх далеко не тотожним чином. При цьому фактом є й те, що першість серед ідеологічних пріоритетів сучасності належить ідеї незалежної держави. Попри крикливим компаніям деяких політичних сил, що закликають до повернення в колишню «союзну цілісність», більшість громадян свої симпатії віддають на користь незалежної держави.

Основою ідеології державотворення є ідея патріотизму й незалежної держави, даний феномен може бути представлений як державно-патріотична ідеологія. Справедливим є й інше: вона формується насамперед через освіту. Саме освіта має забезпечити цілісність розвитку людини й тому формує систему цінностей не як просте відбиття ціннісних аспектів життєвого процесу, а його відображення з точки зору ідеалу, в основу якого може бути покладена ідея патріотизму й любові до Батьківщини. Навчання є складовою виховання, а не навпаки.

Як система підготовки людини до життя за своїм змістом освіта має утримувати в собі весь спектр цінностей, за якими живе суспільство, здійснюється життєдіяльність людини.

Доки освіта буде розглядатися з практичного боку, її цінність в культурі, очевидно, коливатиметься залежно від соціальних, економічних чи політичних пріоритетів дня. Те, що масову освіту в демократичному суспільстві цінують за її практичне значення, зрозуміло й природно, однак, це водночас і одна з причин того, чому зацікавлення громадськості освітою то зростає, то згасає. Освіту треба усвідомлювати як складний культурний процес, де передовсім необхідно змінити погляд на учня (студента) як на суб'єкт виховання і сприймати його як суб'єкт життєдіяльності в цілому. Нові культурні цінності сучасної освіти, переборюючи власні стереотипи, мають будувати новий культурно-педагогічний простір, і це стане можливим лише завдяки гуманізації освіти у горизонті загальноєвропейської ідеологеми досягнення «єдності у різноманітті».

До цінностей українського народу, які знаходять відображення в ментальних структурах, більшість дослідників відносять: любов до рідної землі, поклоніння природі, віру в божественне начало, поклоніння жінці-матері тощо. Крім того, українець з прадавніх часів цілком покладався на долю. Долю розуміли як вільний плин власного життя, беззастережно вірячи в те, що в кожного своя доля. Щаслива доля може бути тільки в єдності з правдою і волею, а сутність її виявляється в самоствердженні особистості в улюбленій роботі, результати якої належать насамперед родині (родина - одна з найвищих цінностей), а потім уже - суспільству.

Воля, Правда і Доля існують у єдності лише в тій державі, лад якої не перешкоджає щастю кожної людини, а створює для цього умови. Отже, українська ментальність припускає єдність особистих і суспільних інтересів, індивідуальних і групових цінностей.

Особливу актуальність для освіти і виховання мають загальні проблеми гуманітаризації і гуманітарної культури людини. Гуманітаризація пов'язана із загальнолюдською культурою і загальнолюдськими цінностями, з гуманітарним простором суспільства і освіти. Гуманітаризація освіти задає духовну спрямованість освіті і вихованню. Освіта - не тільки сума знань, але і основа психологічної готовності людини до безперервності в накопиченні знань, їх переробці і вдосконаленню. Навчання щодо виховання є його органічною частиною, духовним стрижнем. Воно формує духовне ядро особистості - її світогляд, етично-естетичне відношення до дійсності.

За умов, коли освіта має забезпечити європейський вибір України шляхом виховання молоді в дусі європейських цінностей особливо важливо оцінювати її не лише за обсягом отриманих знань і вмінь, а й за результативністю їх трансформування в світоглядні пріоритети й ціннісні настанови, а також - у відповідні рівні компетенцій. Серед них політична й соціальна компетенції розкриваються в умінні брати участь у виробленні спільних рішень, регулювати конфлікти ненасильницьким шляхом, брати відповідальність на себе, бути активним у функціонуванні та поліпшенні діяльності демократичних інститутів; економічна - забезпечує передумови для повноцінної життєдіяльності в сфері матеріального виробництва, розподілу та споживання матеріальних ресурсів; мовна ж стосується опанування усним і письмовим мовленням державною, рідною та іншими мовами; культурна компетенція формує здатність до діалогу, взаємоповагу між громадянами, вміння жити у злагоді з представниками інших культур, мов і релігій; інформаційна забезпечує засвоєння нових технологій, вміння їх застосовувати; екологічна спрямована на гармонізацію відносин людини з природою.

Трансформація української освіти в контексті реалізації європейського вибору передбачає впровадження інновацій у вищі і середні навчальні заклади. Сьогодні інноваційне навчання є найефективнішим, оскільки яскраво вирізняється стилем, формами, засобами. Інноваційний характер сучасної освіти зумовлений, насамперед тим, що у нових умовах господарювання інновації перетворились на ключовий фактор зростання конкурентоздатності, забезпечення економічного зростання, зростання добробуту населення, а також забезпечення оборонної, економічної, технологічної та екологічної небезпеки країни. А для держав з перехідною економікою саме інновації забезпечують перехід до нової технологічної бази, випуску нової продукції й, в кінцевому підсумку - виходу у фазу економічного зростання. Як результат піднесення ролі інновацій в усіх сферах людської діяльності швидко продукуються, оновлюються і розповсюджуються нескінчені факти, дані і знання про явища природи, технологічні та суспільні зміни. У зв'язку з цим істотно зростає роль системних, міждисциплінарних знань людини, необхідних з нескінченими потоками різноманітних знань і даних з метою вирішення нових, нестандартних проблем. У цій новій парадигмі найголовніше місце відводиться аналітичним здібностям фахівців, тобто їх спроможності шукати і знаходити необхідну інформацію, точно формулювати проблеми і гіпотези, вбачати в сукупностях даних певні закономірності, знаходити розв'язання складних міждисциплінарних задач. Національні економіки більшості країн світу будуються на засадах інноватики. Вони поєднують такі важливі суспільні складові, як виробництво, науку, освіту та бізнес в єдину інноваційну модель країни, галузі чи кампанії. Тому сучасний фахівець повинен мати цілісні знання про ринкові, інноваційні механізми і вміти їх застосовувати на практиці. Філософсько-методологічною основою інноваційного підходу в освіті стає гуманістична тенденція розвитку людини, що ґрунтується на принципах вільного індивідуального творчого розвитку особистості, з урахуванням індивідуальних можливостей. Інновації освіти мають забезпечити умови для випереджального зростання потреб людини протягом усього її життя. Інноваційна освіта стосується не лише розробки і впровадження нововведень - нового змісту, нових педагогічних технологій, а й процесу всебічного реформування освіти, якісних змін у способі діяльності особи, стилі її життя. Інноваційна система за основну мету приймає засвоєння способів діяльності людини в незнайомій ситуації, наданні досвіду творчої самостійної діяльності та створення умов для зростання і розширення особистого досвіду.

У другому розділі - «ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ЦІННОСТЕЙ В ОСВІТНІХ СИСТЕМАХ» мова йде про посилення впливу глобалізаційних процесів на різні - в тому числі і на освітню - сфери національного буття. Можна відзначити зростання кількості робіт, присвячених проблемі збереження і відтворення традиційних етнічних і державних цінностей, завданню підтримки національних освітніх традицій в умовах інтеграції в глобальний простір. Так, В.Андрущенко, Г.Денисова, І.Зязюн, А.Закірова, А.Котова, В.Кремень, Е.Лис, В.Риндак, А.Сбруєва, О.Сиволапов, Л.Тарасенко, Ю.Чеботарьов та інші дослідники здійснюють критичний аналіз процесу запозичення інокультурних концепцій навчання і виховання і обґрунтовують необхідність відповідності сучасної постмодерної моделі освіти національному соціокультурному контексту. Визначено й сучасні нормативно-методологічні орієнтири та наукове обґрунтування стратегії інтеграції України у світове культурно-освітнє середовище (в першу чергу, в Національній доктрині розвитку освіти, в Державній програмі «Вчитель», у Концептуальних засадах розвитку педагогічної освіти України, її інтеграції в європейський освітній простір тощо).

Загалом, тісний взаємозв'язок цінностей і процесу формування ціннісних орієнтацій з освітніми практиками є однією з найважливіших характеристик загальнолюдської культури. Можна навіть говорити про взаємну обумовленість освіти і цінностей (і в першу чергу - духовних), і про те, що в макросоціальному плані їх взаємозв'язок і реальна взаємодія є вирішальним фактором повноцінного самовідтворення соціуму.

Освіта є найважливішим інституційним каналом відтворення духовних цінностей, тому явні і приховані цільові установки освітньої системи визначають ступінь розповсюдження духовних цінностей у соціумі і впливають цим самим на його ціннісну інтегрованість і культурну гомогенність. Взаємозв'язок цінностей сучасного суспільства з освітою як специфічною сферою культурної життєдіяльності є неминучим, і водночас виступає необхідною передумовою для розгортання духовності суспільства. Без останньої же, у свою чергу, неможливим уявляється відповідність викликам глобалізаційної епохи.

Відображення глобалізаційних процесів в національних системах освіти має як позитивне, так і негативне забарвлення. Прикладом позитивного впливу глобалізаційних інновацій на освітні процеси є розвиток глобальної наукової культури, що ґрунтується на універсальному прагненні до пошуку істини. Іншим прикладом є збільшення відкритості наукових і освітніх просторів національних держав, що сприяє обміну ідеями і створенню загальноєвропейських дослідницького і освітнього просторів.

Також важливим позитивним впливом цінностей процесів глобалізації на український культурний і освітній простори є поширення фундаментальних для західної культури цінностей громадянського суспільства: парламентаризму, пріоритету прав людини, права всіх етнічних груп і національних меншин в складі поліетнічної нації, свободу пересування та інші громадянські свободи, обмеження ролі держави в суспільстві та ін.

Будучи впливовим фактором розвитку і самовідтворення соціуму, освіта може успішно сприяти процесам глобалізації, так само, як і перешкоджати їм. Адже освіта відіграє центральну роль в цьому процесі, вона в принципі і підготовила фундаментальний потенціал розгортання глобалізаційних тенденцій. Відповідні глобалізаційним процесам зміни в економіці, політиці, суспільному ладі потребують оновлення соціальних і ціннісних пріоритетів особистості, для чого першочергове значення мають освітні процеси. Тому не залученість освітньої системи в ці загальносвітові процеси, її замкненість виглядала б парадоксально. В умовах глобалізації, які накладаються на процеси трансформації українського суспільства, особливої значущості набувають питання формування нових життєвих стратегій, компетентності, посилення гнучкості і мобільності соціальної поведінки. За нових соціально-економічних умов освіта отримує високий статус, оскільки вона може сприяти переходу до інформаційного суспільства і формуванню пріоритетів розвитку держави.

Освіта є могутнім фактором розвитку духовної культури української політичної нації, вона ж може стати дієвим механізмом формування і поширення глобальних цінностей, а також сприяти пошуку компромісів між традиційними національними цінностями і цінностями глобальної культури. У цьому зв'язку концептуальні засади і державні пріоритети розвитку освіти України, відображені у відповідних документах, відображають дві стратегічні мети: забезпечення високої якості освіти і входження в європейський і світовий освітній простір.

Є сенс виділити низку ключових проблем, розв'язання яких утворює область спільного розгортання глобалізації і освіти: стратегії інтернаціоналізації; транснаціональна освіта; забезпечення міжнародного рівня якості освіти; регіональна і міжрегіональна співпраця в галузі науки і освіти; впровадження інформаційних і комунікаційних технологій, розвиток електронних бібліотек і освітніх порталів, створення віртуальних університетів; проблеми рівного доступу до освіти.

У сучасному реформуванні вітчизняної системи освіти значною мірою враховується об'єктивний вплив двох масштабних і спільних для сучасної цивілізації тенденцій розвитку. Перша з них - посилення процесу глобалізації, взаємозв'язку і взаємозалежності світових держав. Друга обумовлена формуванням сприятливих умов для індивідуального розвитку особистості та її успішної самореалізації. З урахуванням цього ключовими стратегічними пріоритетами розвитку української системи освіти є такі: побудова національної системи освіти на засадах формування освіченої творчої особистості і забезпечення пріоритетного розвитку людини; функціонування і реформування вітчизняної освітньої системи на основі принципів гуманізму, демократії, пріоритетності загальнолюдських і гуманістичних духовних цінностей; забезпечення достатньої ціннісної і знаннєвої відкритості вітчизняної системи освіти для систем освіти інших країн і з одночасним досягненням високого якісного рівня прогресивних національних систем освіти.

У третьому розділі - «ОСВІТА ЯК ПОЛЕ ВИБОРУ ЦІННОСТЕЙ В КОНТЕКСТІ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ» - аналізується механізм функціонування освіти як сфери вибору, засвоєння та реалізації системи світоглядних, моральних, політичних та інших цінностей в контексті свободи особистості.

Слід підкреслити, що людина не може бути «розподіленою» за певними різноманітними окремими видами діяльності, в яких вона начебто виховується в певному вимірі: моральному, естетичному, економічному або екологічному. Наприклад, екологічно вихована людина повинна, за своїм внутрішнім переконанням, охороняти будь-яке середовище, а не лише природне довкілля, хоча, безперечно, і його. Економічно вихована людина має виявляти свою вихованість у будь-якій справі, а не лише у фінансово-бухгалтерській. Вона раціонально розпоряджатиметься будь-якими ресурсами. Тобто індивід повинен виявляти вихованість у будь-якому вимірі своєї діяльності. Тому й кожна більш або менш складна ланка педагогічно побудованої життєвої діяльності вихованця має якомога ширше відображати різні аспекти його моральної позиції, втілювати різні напрями його виховання.

Основне питання, що виникає при визначенні змісту морального виховання, - це формування системи цінностей. Адже будь-яка цінність набуває справжнього змісту лише за умови введення її до системи. Система ж завжди має ієрархічний характер, тобто будь-яка ціннісна система характеризується вищою цінністю.

В науковій літературі визначають декілька систем. Насамперед - це система виховання, заснована на трансцендентних цінностях і спрямована на наближення вихованця до абсолютної цінності - Вищої Істоти. Зміст виховання визначається такими цінностями, як душа, безсмертя, потойбічне життя, щастя, віра, надія, любов, покута. Земні цінності в межах цієї системи розглядаються як тимчасові, другорядні, обмежені. По-друге, існує система виховання, заснована на соціоцентричних цінностях. Вищою цінністю тут виступає людство взагалі, а виховання при цьому спрямоване на досягнення позитивного ставлення до всіх людей, незалежно від статі, національності, соціального стану, а також - до людської діяльності та її продуктів, тобто культури в найширшому її розумінні. Базові цінності в такому вихованні - це свобода, рівність, праця, мир, творчість, солідарність, злагода тощо. Але така система виховання мас певні вади, наприклад, космополітичну розмитість: адже те, що є свободою для одного, може бути несвободою для другого, а мир між двома народами може бути досягнутий через зраду інтересів їхніх сусідів.

По-третє, визначається система виховання, заснована на антропоцентричних цінностях, спрямована на піднесення індивідуальності в структурі людських цінностей. Йдеться про те, що розвиток кожного індивіда на основі самовиявлення у спільноті індивідів - запорука загального блага. Базовими цінностями тут є самореалізація, автономність, користь, індивідуальність. Недолік такої системи виховання - в загрозі перетворення вищої цінності на елементарний егоїзм.

По-четверте, є система виховання, заснована на національних цінностях, яка усуває недоліки трьох попередніх систем виховання й водночас вбирає в себе їхні позитивні елементи, ставлячи в центр уваги національну ідею, що реалізується титульною нацією спільно з представниками інших національностей з метою забезпечення сталого розвитку суспільства. Такий підхід забезпечує вихованцям доступ до різних систем цінностей, а система виховання допомагає не лише оволодіти комплексом гуманістичних цінностей, а й готує молодь до життя в конкретному соціально-культурному просторі й до участі в його вдосконаленні.

Отже, головною метою національного виховання на сучасному етапі є набуття молодим поколінням історичного й соціального досвіду: успадкування духовних надбань народу, що віками накопичувались у річищі світової цивілізації й культури; розвиток особистісних якостей громадянина Української держави: формування культури міжнаціональних взаємин. При цьому стратегічними завданнями виховання визначаються: науково-педагогічне забезпечення єдності фізичного, духовного й інтелектуального розвитку особистості; визначення в освіті пріоритету гуманістично-світоглядних знань, формування цілісного бачення світу й людини в гармонії з природою, космосом і собою; утвердження гармонії національного й загальнолюдського, розвиток почуття відповідальності за збереження національних традицій, звичаїв, культурних надбань, реалізація ідеї «діалогу культур»; творення індивідуального «я» громадянина в його духовній автономності та в умінні поєднувати особисті інтереси з родинними, колективними, суспільними й державними.

Розглядаючи виховний сенс освіти у забезпеченні вибору добра, слід торкнутися проблеми можливостей освіти у формуванні в особистості відмови від кар'єризму, пристосовництва, нездорової корисності в суспільстві.

На наш погляд, такі можливості можуть бути реалізовані в процесі формування гармонійного поєднання в особистості індивідуальних та колективних проявів. Механізмом такого поєднання слід вважати самоактуалізацію особистості.

Причиною самоактуалізації, на наш погляд, слід вважати необхідність співвідношення внутрішніх інтенцій людини та умов, в яких вона живе. В свою чергу, освітній аспект зазначеної проблеми передбачає творення умов, що будуть стимулювати процеси самопізнання, цілепокладання, проектування перспектив індивідуальної життєдіяльності суб'єктів освіти. Таким чином, теоретична по своїй суті проблема самоактуалізації особистості має практично зорієнтований характер. Людина поступово відходить від абстрактних ідей всебічного розвитку особистості, які є явно недосяжними для неї в практичній діяльності і які, фактично, формують ідеологічно закомплексовану, однобічно підготовлену та конформну особистість.

Орієнтація на самоактуалізацію особистості в освітньому процесі може бути забезпечена цілою низкою умов, серед яких, на наш погляд, слід виокремити такі: переважна орієнтація на суб'єктивний досвід особистості; використання рефлексивних маніпуляцій; наявність можливостей для вільної комунікації; підтримка в спробах усунення розривів між «хочу - можу - є - треба»; допомога в пошуках засобів реалізації діяльності; врахування індивідуальних особливостей при загальній-гуманістичній орієнтації.