Правосвідомість українського суспільства як соціокультурний феномен: філософсько-правова рефлексія

Суспільна правосвідомість не є однорідним явищем, тому внутрішня “здатність” окремої верстви населення (окремої людини) до підпорядкування, як усвідомленого правового процесу або до антиправових дій як частини натовпу є різною і обумовлена низкою соціокультурних причин: ступенем економічної незалежності суб'єкта від держави; особливостями правової соціалізації суб'єкта; ступенем усвідомлення своїх прав і свобод; рівнем розвитку правової, моральної та політичної свідомості особистості; правовими можливостями щодо захисту своїх прав й свобод.

У наш час форми й характеристики натовпоутворення набули значних змін. У сучасних умовах суцільної комп'ютеризації суспільного життя можна вести мову про утворення “віртуального натовпу”. Людина “віртуального натовпу” має своєрідну правосвідомість: вона необмежена морально-правовими заборонами; її дії у просторі і часі позбавлені зовнішнього контролю; вона є вільною створювати будь-який світ. Тільки власний самоконтроль та реакція користувачів мережі є запобіжниками щодо розповсюдження антиправової, аморальної інформації. Разом з тим, процес інформатизації соціальних відносин об'єктивно сприяє розвитку правосвідомості різних верств населення, оскільки громадяни отримують доступ до новітніх юридичних баз даних та мають можливість оперативно обмінюватися думками щодо суспільнозначущих подій.

У підрозділі 2.5 “Роль та місце правосвідомості у ґенезі державотворчого процесу України” показана корелятивність державотворчих процесів у нашій країні та розвитку суспільної правосвідомості.

У дисертації підкреслюється, що державотворчі процеси в Україні обумовлені рівнем становлення демократичних правовідносин, ступенем розвитку громадянського суспільства та поступальною демократизацією суспільної правосвідомості.

У свою чергу, громадянське суспільство виступає певним фундатором правової держави, коли суб'єкти соціальних відносин створюють механізми самоорганізації й самореалізації в межах існуючого правового поля. Якість їх рішень та характер вчинків залежить від ступеня розвиненості правосвідомості. Громадянин повинен усвідомити цінність права як невід'ємного атрибуту демократичної правової держави, а суспільна правова свідомість має сприймати і визнавати інструментальну функцію права як засобу вирішення існуючих протиріч.

Обґрунтовується теза про те, що в процесі становлення незалежної української держави народ отримав свободу, але нажаль не навчився нею користуватися реалізуючи свої конституційні права. Тобто, суспільна та індивідуальна правосвідомість лише поступово „звикає” до нового виміру взаємодії з державою. Визначну роль у становленні державності та розвитку правосвідомості українського суспільства повинна відігравати його еліта. Безсумнівно, що високий рівень правосвідомості та правової культури необхідний пересічним громадянам, але ще більший рівень повинен бути у представників державної влади, які своїм прикладом виховують власний народ. На жаль, на сьогоднішній день правовий нігілізм залишається невирішеною проблемою у всіх сферах життєдіяльності українського суспільства.

Доводиться, що аналізуючи корелятивність правосвідомості та державотворчих процесів в Україні необхідно враховувати особливості національного характеру нашого народу, зокрема індивідуалізм. З одного боку, ця риса впливала на формування почуття власної гідності українців, сприяла розвитку неповторного національного світу культури та побуту, забезпечуючи певну міру свободи. З другого боку, індивідуалізм заважав українському народу радикально вирішити проблему свого сталого розвитку, стабільного існування, створити соціонормативні, правові форми суспільної діяльності.

У дисертаційному дослідженні обґрунтовується необхідність здійснення правового впливу на соціум з боку держави, який передбачає єдність багатоманітних форм щодо формування демократичної суспільної правосвідомості і виховання правомірної поведінки українських громадян. Зазначається, що правовий вплив на суб'єкта правовідносин здійснюється двома каналами: інформаційний - за допомогою оприлюднення та тлумачення правових норм, коли держава доносить до учасників правовідносин власну позицію про те, яка поведінка є дозволеною або забороненою; ціннісно-орієнтаційний - за допомогою права здійснюється засвоєння суспільством тих цінностей, що вироблені людством і переходять від покоління до покоління.

У третьому розділі “Становлення демократичної правосвідомості українського суспільства: чинники впливу та проблеми розвитку”, який складається з п'яти підрозділів, проаналізовано характер та особливості впливу глобального громадянського суспільства, засобів масової комунікації, ліберативної культури на правосвідомість українського соціуму, а також розглянуті основні деформації правосвідомості українського народу.

У підрозділі 3.1 “Глобальне громадянське суспільство як фактор впливу на розвиток правосвідомості українського соціуму” підкреслюється, що потужним фактором трансформаційних перетворень є глобалізація, яка є джерелом нових правовідносин та сприяє новому формату міждержавних й громадянських взаємодій. Оскільки правосвідомість людини тією або іншою мірою є соціально детермінованою, все, що відбувається у навколишньому світі, сприймається суб'єктами правовідносин і впливає на суб'єктивну картину світу. Зміни, які відбуваються у правосвідомості українських громадян стосуються, перш за все, сфери змістів, цінностей, ідеалів та цілей.

Зазначено, що в наш час, під впливом глобалізаційних процесів активно формується нова міжнародно-правова парадигма. Поступово трансформується як правосвідомість українського суспільства, так і весь простір міжнародних відносин, з'являються “нові звичаї” ? специфічні норми своєрідного протоправа. Його характерні риси полягають у наступному: нечіткість законодавчої бази, превалювання владної політичної ініціативи над юридично закріпленими повноваженнями та усталеними формами поведінки держав на міжнародній арені, неформальний характер низки міжнародних організацій, анонімність й принципова не публічність значної частини рішень, що ними приймаються.

У свою чергу, існування глобального громадянського суспільства випливає з функціонування міжнародного права. Глобальне громадянське суспільство базується на своєрідному міждержавному консенсусі. Ця тенденція знаходить своє оформлення у “кодексі міжнародної законності”, тобто елементарних правилах організації міжнародного спілкування, які є основою міжнародного правопорядку та втілюють наявну правосвідомість світових лідерів.

Обґрунтовано, що будь-яке національне громадянське суспільство (українське зокрема) і глобальне громадянське суспільство, що формується, об'єднані в комплексну систему взаємозв'язків. Поява глобального громадянського суспільства означає інтернаціоналізацію соціальних суперечностей, винесення їх за національні рамки. Виникають глобальні класи: інтеркратія - новий глобальний правлячий клас, до якого належать транснаціональні еліти (від глобальної бюрократії, медіа-магнатів, власників глобальних корпорацій, до правлячих верхівок окремих держав, католицьких ієрархів і протестантських пасторів), когнітаріат - глобальний клас виробників знань, інтелектуального капіталу.

У підрозділі 3.2 “Громадянська правосвідомість та ліберативна культура як основні чинники правового суспільства” досліджується взаємозв'язок становлення громадянської правосвідомості та ліберативної культури як передумов функціонування правової держави й правового суспільства в Україні.

Доведено, що громадянська правосвідомість містить у собі органічне поєднання особистих уявлень про право, рівність, справедливість та колективних пріоритетів щодо реалізації цих цінностей на практиці. Громадянська правосвідомість демократичного ґатунку формується разом з становленням ліберативної культури, яка є світоглядною основою правового суспільства. Ліберативна культура не народжується разом з формальним проголошенням демократії, вона розвивається настільки швидко, наскільки громадяни сприймають і реалізують демократичні цінності у повсякденному житті. Саме цей тип політико-правової культури породжує громадянську правосвідомість вільну від примусу з боку держави.

Зазначено, що змістовним наповненням ліберативної культури є ліберативний стиль життя, який не є антиподом колективістському, партнерському самовиявленню людини. Основними умовами розвитку правової ліберативної культури суспільства та громадянської правосвідомості є забезпечення державними органами захисту прав людини на інформацію, свободи думки, на вільний прояв своїх поглядів, на реальну можливість захистити свої права у суді.

У дисертації обґрунтовується теза про те, що громадянська правосвідомість розвивається, перш за все, як протестна щодо діяльності тих або інших органів державної влади. Разом з тим, вищеозначена форма правосвідомості та ліберативна культура як така не можуть виконувати свої суспільні функції без правової підтримки з боку органів державної влади й широкої участі суб'єктів громадянського, правового суспільства.

Громадянська правосвідомість формується через постійну процедуру оцінювання різноманітних правових та неправових ситуацій. До структури правосвідомості входять чотири типи оціночних відносин: ставлення до права (його принципів, інститутів і норм); оцінка правової поведінки людей; ставлення до правотворчих і правозастосовних органів та їх діяльності; самооцінка власної правової поведінки, її самокорекція й самовдосконалення.

У свою чергу, ліберативна культура спирається на певний комплекс параметрів до яких слід віднести: повагу до особистої свободи, справедливе судочинство, самоцінність особистих інтересів, високий рівень громадянської правосвідомості, толерантність до різноманітних світоглядних типів, навички захисту індивідуальних та колективних прав в межах діючого законодавства.

У підрозділі 3.3 “Деформації правосвідомості українського соціуму на сучасному етапі: причини, сутність та можливі наслідки” охарактеризована сутність, причини, наслідки та основні різновиди деформацій правосвідомості українського суспільства.

Визначено, що деформації суспільної правосвідомості являють собою викривлення форми й змісту правових установок, навичок та звичок на інституційному і неінституційному рівнях, що відображається у діяльності та дискурсивних практиках суб'єктів правовідносин, а також у засобах вирішення конфліктних ситуацій стереотипізованих серед широких верств населення.

Причини деформацій суспільної правосвідомості в Україні мають глибинний характер й обумовлені як історичним минулим нашого народу, так і трансформаційними процесами сьогодення. З історичної точки зору, негативний вплив на суспільну правосвідомість українства чинили авторитарні та тоталітарні режими керування, коли Україна не була самостійною державою. Так, у СРСР йшли дискусії про поступову зміну ролі права, його відмирання у безкласовому суспільстві, що обґрунтовувалося ліквідацією приватної власності й товарно-грошових відносин. Неповага до природних прав людини, зневажливе ставлення до індивідуальності, активна пропаганда “законності”, що обумовлена класовими потребами, продовжували “традиції” Російської імперії та сприяли розвитку й вкоріненню тих деформацій суспільної правосвідомості, які є наявними у сучасному українському соціумі.

Зазначено, що інша група причин виникнення деформацій суспільної правосвідомості обумовлена соціально-економічними та політико-правовими трансформаціями в нашій державі. Відомо, що інтенсивний розвиток ринкових відносин, становлення нового господарського механізму, зміна політико-правових умов буття окремих суб'єктів та суспільства в цілому спричинили переорієнтацію соціальних потреб і прагнень громадян нашої держави.

З об'єктивної сторони деформації правосвідомості в українському суспільстві обумовлені не тільки необґрунтованими діями правоохоронних органів, але й негативними аспектами законотворчої діяльності. Низький рівень цілої низки законів, неузгодженість законодавчих актів з програмами реформ, не завжди професійні дії депутатів різних рівнів призводять до “пробуксовування” правової реформи й породжують масу негативу в суспільній й індивідуальній правосвідомості.

У роботі наведена характеристика таких деформацій правосвідомості українського суспільства: ціннісна амбівалентність, правовий інфантилізм, правовий фетишизм та правовий нігілізм. Виокремлено низку загальних ознак вищенаведених деформацій суспільної правосвідомості: будь-яка деформація правосвідомості є негативною за своєю соціально-правовою природою і становить загрозу для суспільства; деформацію правосвідомості можна виявити лише тоді, коли у суспільстві існують усталені критерії нормальної (недеформованої) правосвідомості; деформація правосвідомості не виключає у її носіїв наявності певних правових поглядів, ідей, уявлень; деформація правосвідомості характеризується негативним ставленням її носіїв до діючого права, правосуддя та законності.

У підрозділі 3.4 “Засоби масової комунікації як фактор розвитку правосвідомості. Вплив ЗМК на правосвідомість українського суспільства” проаналізовано моделі та сутність засобів масової комунікації й наслідки їх впливу на правосвідомість українського суспільства.

Зазначено, що більшість існуючих визначень комунікації можна віднести до одного з двох головних класів. Деякі фахівці (М. Кастельс) розглядають комунікацію як лінійний процес передачі повідомлень від одного або кількох відправників адресатам. Інші ? вбачають у комунікації створення й обмін значеннями, зосереджуючись на тому, яким чином інформаційні повідомлення взаємодіють з людьми і створюють смисли (Е. Тоффлер).

Використовуючи дихотомічні конструкції (які продукують ЗМК) право-неправо, закон-беззаконня, свобода-неволя, правда-брехня, суб'єкт сприймає ті символи та знаки, які є бажаними для соціуму й повинні утворювати ціннісне тло суспільної правосвідомості. У дисертації стверджується, що саме ЗМК відіграють провідну роль у структуруванні соціального простору і часу, особливо під час становлення та розвитку інформаційного суспільства, ретранслюючи й створюючи цінності, символи, “смаки”, ідеї тощо. Фактично межі дозволеного і недозволеного для громадян завжди представлені в мас-медіа, що безпосередньо впливає на правосвідомість будь-якої спільноти.

Обґрунтовуючи комунікативно-дискурсивну концепцію правосвідомості здійснено аналіз різноманітних моделей комунікації, які дозволяють зрозуміти алгоритм та особливості утворення символічно-значеннєвих констант й смислів суспільної правової свідомості: моделі, які описують різні комунікативні процеси і моделі, які пояснюють певні наслідки медіавпливу.

Підкреслюється, що у інформаційному просторі України за останні роки відбулося багато позитивних змін, але залишаються невирішеними такі проблеми, що негативно впливають на правосвідомість українського суспільства: яскраво виражена політична заангажованість ЗМК, перевага розважальних програм над аналітичними, некоректне використання рекламних матеріалів, гонитва за сенсаціями антиправового забарвлення, пропаганда насильства та протиправної поведінки та ін.

Автор обґрунтовує тезу про те, що правосвідомість українського суспільства буде розвиватися у демократично-правовому, толерантному руслі в тому випадку, коли держава піклуватиметься про інформаційну безпеку. У той час, коли ЗМК є не тільки позитивним фактором змін у правосвідомості та правовій культурі українського загалу, а й являють собою „зброю”, що може руйнувати суспільну свідомість як таку, шляхом підміни цінностей, розповсюдження провокативної інформації, що підштовхує громадян до протиправних дій, проблема інформаційної безпеки є надактуальною.

Важливим чинником, що має скерувати медіа-суб'єктів до популяризації громадсько-правових цінностей, є економічне стимулювання, коли ті ЗМК, що приділяють увагу правовому вихованню, сплачують менше податків, отримують від держави різного роду компенсації та ін.

У підрозділі 3.5 “Передумови та шляхи демократичних трансформацій правосвідомості громадян України” розглядаються конституційно-правові засади становлення демократичної правосвідомості українських громадян, а також визначаються шляхи її розвитку.

У дисертації доводиться, що становлення та розвиток демократичної правосвідомості в українському соціумі є частиною загального процесу трансформацій у правовій культурі населення нашої держави. Демократичні зміни у суспільній правосвідомості українців неможливі без суттєвих зрушень у правовій культурі. Демократична правова культура передбачає не тільки високий рівень юридичного мислення, а й усієї юридичної діяльності, незалежно від того, хто конкретно її здійснює - державні чи громадські органи, група громадян чи окрема людина. Вона характеризує собою міру розуміння людиною законів природного права, що визначає правове життя громадянина взагалі, а також правопорядок у суспільстві. Не можна зводити правову культуру громадянина лише до правових знань, що виникають внаслідок догматичного вивчення тексту Конституції та інших законів. Це не лише знання, а й стан свободи та правосвідомості громадян, який формується у демократичному суспільстві під впливом розвитку ринкових відносин і зорієнтований на обґрунтування верховенства права, поваги до природних прав людини.

Зазначається, що основними шляхами зміцнення та розвитку демократичної правосвідомості в Україні є правове виховання як цілісна державна система впливу на правові установки громадян та загальний розвиток демократії у всіх її проявах й на всіх рівнях суспільного життя. Однією з форм правового виховання всіх членів суспільства й молоді перш за все - є правова освіта. З метою викорінення різноманітних деформацій правосвідомості, особливо правового нігілізму, задля підвищення рівня правової свідомості українських громадян необхідно цілеспрямовано втілювати загальнодержавні програми обов'язкового правового навчання й виховання серед всіх верств населення, на всіх щаблях освітньої системи - від загальноосвітньої до вищої школи.

Визначено, що одним з головних завдань щодо формування правової свідомості стає оволодіння всіма суб'єктами правовідносин методикою оцінювання правових та не правових явищ, яка підкріплена індивідуалізованою правовою практикою. У дисертації підкреслюється необхідність побудови та здійснення в Україні системи правового виховання на загальнодержавному рівні.

Висновки

У дисертації наведені теоретичні узагальнення й обґрунтоване авторське розв'язання наукової проблеми ґенези та сучасного стану правосвідомості українського суспільства.

Головні наукові і практичні результати дослідження є такими:

1. Аналіз постулатів юридичного позитивізму дозволив констатувати підлеглий статус правової свідомості у етатистсько-нормативістській “картині” юридичного світу. Правосвідомість в цьому контексті розглядається з точки зору формування, регуляції, проектування загальнообов'язкових, державно-забезпечених нормативів соціального існування і трактується як інструмент реалізації й відтворення системи офіційного права й правопорядку.

2. За допомогою синергетичної методології було розглянуто взаємозв'язок двох феноменів ? “кризовий стан” і “правосвідомість”. У дослідженні зазначено, що поняття “кризовий стан” з діалектичних позицій означає розрив причинно-наслідкових зв'язків, утворення хаосу у системі, а у контексті синергетичної парадигми - відкриття нових можливостей у переструктуруванні об'єкту або утворення іншої за характером сутності буття правосвідомості.

3. Правосвідомість у юснатуралістській інтерпретації базується на сприйнятті та відтворенні цінностей природного права на різних рівнях суспільного життя. Природне право здійснює своє буття через правосвідомість, яка є посередником, що забезпечує адекватний зв'язок природного й позитивного права (пріоритет природного права щодо позитивного).

4. З точки зору комунікативно-дискурсивної концепції, правосвідомість опосередкована різноманітними формами і рівнями соціальної комунікації та дискурсу, які визначають її характер й змістовне наповнення. Сутність свободи, справедливості, рівності як фундаментальних правових цінностей визначається не тільки традиціями певного соціуму, а й повсякденною практикою взаємодії суб'єктів суспільних відносин.

5. З точки зору цивілізаційно-культурного виміру, правосвідомість українського суспільства має міжцивілізаційний характер і поєднує в собі ознаки як “східного”, так і “західного” типів. В українському суспільстві, образно кажучи, існує дві “правові реальності”: одна з них базується на романо-германській традиції, інша - на візантійській. Згідно з першою традицією, суперечності розв'язуються публічно, відкрито, під час судового процесу, згідно з другою - шляхом таємних переговорів, узгоджень, інтриг. У правосвідомості українського загалу поєднуються два типи осмислення навколишньої дійсності, які умовно можна класифікувати як правовий і традиційний.

6. Важливу роль для розуміння ґенези правосвідомості українського народу відіграють історичні факти, аналіз яких свідчить, що звичаєво-правова ситуація в Україні як географічно, так і хронологічно була неоднорідна, що пояснює особливості “регіонального” сприйняття права громадянами України на сучасному етапі. У той же час, при всіх відмінностях історичного розвитку Волині, Полісся, Поділля, Подніпров'я, Слобожанщини, Півдня України, звичаєво-правові відносини є за основними показниками ідентичними.

7. Повсякденна правосвідомість формується шляхом узаконення та зняття певних заборон елітою суспільства, які стають надбанням як окремої людини, так і цілих соціальних спільнот. Повсякденна правосвідомість українського суспільства містить в собі уявлення про прийнятні та неприйнятні форми людської поведінки, які спрямовані на певну стандартизацію проявів соціальної активності. Характерні ознаки повсякденної правосвідомості українців проявляються у специфічному ставленні до свободи, рівності, справедливості, що знайшло свій прояв у звичаях та традиціях.

8. Державотворчі процеси в Україні обумовлені рівнем становлення демократичних правовідносин, ступенем розвитку громадянського суспільства та характером існуючої правосвідомості. В процесі становлення незалежної української держави відбувається поступова демократизація суспільної правосвідомості, що проявляється у збільшенні рівня громадянсько-правової активності населення, у намаганнях українських громадян відстоювати як власні права, так і загальносуспільні цінності.

9. Планетарна правосвідомість в наш час набуває кардинальних трансформацій за своїми якісними характеристиками. Це пов'язано з тим, що у глобальному просторі намітилися тенденції щодо зміни уявлень про сутність та значення міжнародного права, про роль і місце національних держав, міжнародних неурядових організацій. На сьогоднішній день у світі діє низка потужних структур, таких як транснаціональні корпорації, міжнародні неурядові організації, які функціонують не тільки в межах міжнародного права, а й створюють власні правила гри, впливаючи на правосвідомість національних суспільств (українського зокрема). Це призводить до переформатування державних функцій, зменшення ролі національних держав у сучасному світі.

10. Своєрідними “соціальними константами”, які повинні складати стійку й довгострокову основу функціонування правового суспільства є громадянська правосвідомість та ліберативна правова культура. Рівень розвитку громадянської правосвідомості виявляється у наявному “соціальному капіталі”, в інституційних та традиційних засобах щодо відстоювання спільних прав та свобод, у розгалуженості й дієвості громадських організацій тощо. Носії громадянської правосвідомості є основними суб'єктами правового суспільства, оскільки усвідомлюють його необхідність як способу соціального буття та здатні захищати демократичні правові ідеали.

11. В Україні ніколи не було розвиненого громадянського суспільства, високого правового статусу особистості, тому й не сформувалася традиція демократичної правосвідомості, яка б була запобіжником щодо деформацій правосвідомості українського суспільства: правового нігілізму, правового інфантилізму, амбівалентності, які формувалися сторіччями в межах авторитарно-тоталітарних політико-правових систем і укорінилися достатньо глибоко.

12. Однією з суттєвих причин існування деформацій правосвідомості в українському суспільстві є поступове звикання населення, особливо молоді, до злочинності. У міжнародному та національному масштабах набули широкого розповсюдження і стали “звичними” для пересічних громадян такі види злочинів, як тероризм, масове захоплення заручників, замовні убивства, багатомільйонні шахрайства, корумпованість у багатьох сферах суспільного життя. У віртуальному світі, у кіно й на телебаченні тиражуються кримінал і насильство, які часто героїзуються, утверджуючи принцип безкарності та інтерес до злочинного світу, що є вкрай небезпечною тенденцією.

13. На правосвідомість громадянина і суспільства здійснюється перманентний інформаційний тиск задля досягнення певними країнами, елітарними групами та політичними силами ефекту керованості соціумом. Фактично людина стає заручником широкомасштабних інформаційних війн, які ведуться у сучасному світі. Найстрашнішою небезпекою для громадян може виявитись викривлення психоінформаційного простору як життєво важливого екологічного показника в інтелектуальній, духовній і морально-правовій сферах.

14. Процес інформаційного обміну й вплив засобів масової комунікації на правосвідомість українського суспільства розглядається крізь призму таких моделей передачі інформації, як лінійні, інтерактивні й трансактні. На відміну від лінійних моделей, інтерактивні комунікаційні моделі передбачають не тільки пасивне сприйняття громадянами інформації, але й їх участь у її створенні та впливі на центр розповсюдження повідомлень шляхом доповнення, корегування і критики. У такому випадку суспільна правосвідомість розвивається більш динамічно та є адекватнішою щодо тих процесів, що відбуваються у суспільстві. У свою чергу, трансактна модель передбачає в рамках комунікації три окремих процеси ? формулювання повідомлення, інтерпретацію повідомлення й обмін повідомленнями, а також базується на взаємозалежності цих процесів.

15. Демократизація правосвідомості українського соціуму безпосередньо пов'язана з поступальним розвитком громадянського суспільства та утвердженням основ правової державності в нашій країні. Одним з основних шляхів демократизації суспільної правосвідомості в Україні є втілення загальнонаціональних програм правового виховання та правової освіти населення. Такі програми повинні розроблятися на основі принципів системності, послідовності, державної забезпеченості й з урахуванням історичних, етноментальних, соціально-економічних особливостей розвитку українського народу.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Калиновський Ю. Ю. Правосвідомість українського суспільства : ґенеза та сучасність : моногр. / Ю. Ю. Калиновський. - Х. : Право, 2008. - 288 с.

2. Калиновський Ю. Ю. Ментально-правові засади національної безпеки та адекватність їх рефлексії в умовах перехідного соціуму / Ю. Ю. Калиновський // Національна безпека України в етноментальному та міжнародному вимірах: наук. моногр. / [О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань, Н. І. Моісеєва]. - Харків : 2004. - С. 124-199.

3. Калиновський Ю. Ю. Правосвідомість і правова культура як об'єкти філософсько-правового дискурсу (концептуальний вимір) / Ю. Ю. Калиновський // Правосвідомість і правова культура як базові чинники державотворчого процесу в Україні: наук. моногр. / [Л. М. Герасіна, О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань та ін.]. - Х. : Право, 2009. - С. 10-29.

4. Калиновський Ю. Ю. Типології правосвідомості та правової культури: сутнісний та компаративний аналіз / Ю. Ю. Калиновський // Правосвідомість і правова культура як базові чинники державотворчого процесу в Україні: наук. моногр. / [Л. М. Герасіна, О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань та ін.]. - Х. : Право, 2009. - С. 30-47.

5. Калиновський Ю. Ю. Вплив ментальності та історичних традицій на правосвідомість українського суспільства / Ю. Ю. Калиновський // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, психологія. - Харків : ХВУ, 2003.- Вип. 3(18). - С. 63-69.

6. Калиновський Ю. Ю. Правосвідомість та правопорядок у сучасних умовах у контексті роздумів І. Канта про автономію особистості / Ю. Ю. Калиновський // Філософсько-антропологічні студії 2004: Спецвипуск. - К. : “Стилос”; Д. : РВВ ДНУ, 2004. - С. 275-280.

7. Калиновський Ю. Ю. Правосвідомість як соціальний феномен : структура, рівні та функції / Ю. Ю. Калиновський // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. - Харків : ХУПС, 2005. - Вип. 2(23). - С. 118-122.

8. Калиновський Ю. Ю. Громадянська правосвідомість як основа функціонування правового суспільства / Ю. Ю. Калиновський // Грані. - 2005. - №4. - С. 118-122.

9. Калиновський Ю. Ю. Медійний вплив на процес формування правосвідомості та правової культури українського суспільства / Ю. Ю. Калиновський, С. Б. Жданенко // Грані. - 2005. - № 6. - С. 100-104.

10. Калиновський Ю. Ю. Правосвідомість українського суспільства у цивілізаційному вимірі / Ю. Ю. Калиновський // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. - Харків : ХУПС, 2005. - Вип. 3(24). - С. 89-94.

11. Калиновський Ю. Ю. Ліберативна культура та громадянська правосвідомість як детермінанти демократичних трансформацій в Україні / Ю. Ю. Калиновський // Грані. - 2006. - №4. - С. 132-134.

12. Калиновський Ю. Ю. Правосвідомість сучасного соціуму України в контексті синергетичних досліджень / Ю. Ю. Калиновський // Філософські науки : Збірник наукових праць. - Суми : Сум ДПУ ім. А. С. Макаренка, 2006 - № 505. - С. 142-148.

13. Калиновський Ю. Ю. Приказки та прислів'я як індикатори повсякденної правосвідомості / Ю. Ю. Калиновський // Гуманітарний часопис. - 2006. - №3. - С. 75-81.

14. Калиновський Ю. Ю. Роль та місце правосвідомості в процесі розбудови української держави / Ю. Ю. Калиновський // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. - Харків : ХУПС, 2006. - Вип. 2(26). - С. 105-110.

15. Калиновський Ю. Ю. Правосвідомість народу та “правосвідомість натовпу”: порівняльна характеристика / Ю. Ю. Калиновський // Гуманітарний часопис. - 2006. - №4. - С. 79-86.

16. Калиновський Ю. Ю. Правовий нігілізм як індикатор деформованої правосвідомості / Ю. Ю. Калиновський // Вісник Дніпропетровського університету : Філософія. Соціологія. Політологія. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2006. - Випуск 14. - С. 78-82.

17. Калиновський Ю. Ю. Правосвідомість глобального громадянського суспільства : сутність, витоки, тенденції / Ю. Ю. Калиновський, О. Г. Данильян // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. - 2007. - Вип. 1 (27). - С. 9-17.

18. Калиновський Ю. Ю. Соціальні параметри правосвідомості у темпоральному та аксіологічному вимірах / Ю. Ю. Калиновський // Грані. - 2007. - № 2 (52). - С. 61-64.

19. Калиновський Ю. Ю. Інформаційно-комунікативне підґрунтя функціонування та розвитку правосвідомості українського суспільства в сучасних умовах / Ю. Ю. Калиновський // Гуманітарний часопис. - 2007. - № 1. - С. 94-101.

20. Калиновський Ю. Ю. Конституційні норми як підґрунтя становлення демократичної правової культури в Україні / Ю. Ю. Калиновський, С. Б. Жданенко // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. - 2007. - Вип. 2 (28). - С. 52-57.

21. Калиновський Ю. Ю. Природно-правовий вимір суспільної правосвідомості : переваги та недоліки / Ю. Ю. Калиновський // Культурологічний вісник : наук.-теорет. щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя, 2008. - Вип. 20. - С. 178-182.

22. Калиновський Ю. Ю. Причини та наслідки деформацій правосвідомості українського суспільства / Ю. Ю. Калиновський // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. - 2008. - Вип. 1 (30). - С. 116-123.

23. Калиновський Ю. Ю. Цивілізаційний контекст толерантної правосвідомості українського суспільства / Ю. Ю. Калиновський // Практична філософія. - 2008. - № 3 (29). - С. 67-76.

24. Калиновський Ю. Ю. Роль і місце правосвідомості у інтерсуб'єктивістській інтерпретації соціального простору / Ю. Ю. Калиновський // Гілея : (наук. вісн.) : зб. наук. пр. / голов. ред. В. М. Вашкевич. - К., 2008. - Вип. 14. - С. 197-205.

25. Калиновський Ю. Ю. Буття правосвідомості у юспозитивістському контексті / Ю. Ю. Калиновський // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. - 2008. - Вип. 2 (31). - С. 78-87.

26. Калиновський Ю. Ю. Правосвідомість і українська ментальність: деякі аспекти взаємозв'язку / Ю. Ю. Калиновський // Основи духовного життя українського суспільства та розвиток особистості: Матеріали наук. конф. за підсумками виконання комплексної цільової програми (м. Харків, 11-12 жовтня 2004 р.) / [за ред. О.Г. Данильяна, М.І.Панова]. - Харків : Нац. юрид. акад. України, 2004. - С. 19-23.

27. Калиновский Ю. Ю. Ценностные константы правосознания в цивилизационном измерении / Ю. Ю. Калиновський // ХХІ століття альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія. Матеріали третьої міжнародної науково-теоретичної конференції. 21-22 травня 2004 р. Частина І м. Київ / [Ред. : Г.П. Балабанова]. - К. :Фенікс, 2004. - С. 197-199.

28. Калиновський Ю. Ю. Правосвідомість українського загалу як базовий чинник формування громадянського суспільства / Ю. Ю. Калиновський // Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття: Матеріали наук. конф. молодих учених, 22-23 квітня 2004 р. / Харк. держ. акад. культури; Відп. ред. С. В. Сищенко. - Х. : ХДАК, 2004. - С. 39-40.

29. Калиновський Ю. Ю. Культура влади і влада як культура / Ю. Ю. Калиновський // Соціально-політичні протиріччя та проблеми соціального партнерства: Збірник наукових тез (за матеріалами ХVІ Харківських політологічних читань). - Харків : НЮАУ, 2005. - С. 50-52.

30. Калиновський Ю. Ю. Правосвідомість та правове виховання як чинники національної безпеки Української держави / Ю. Ю. Калиновський // Війна і насильство: минуле та майбутнє (60?річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні присвячується) / Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції 27 квітня 2005 р. - Харків : АЦЗУ,2005. - С. 29-31.

31. Калиновський Ю. Ю. Правосвідомість як основа електоральної культури громадянина / Ю. Ю. Калиновський // Проблема формування електоральної культури населення: Збірник наукових статей (за матеріалами ХVІІ Харківських політологічних читань). - Харків : Право, 2005. - С. 38-40.

32. Калиновський Ю. Ю. Взаємозумовленість ліберативної культури та громадянської правосвідомості в процесі розбудови української держави / Ю. Ю. Калиновський // Проблеми розвитку суспільства: системний підхід. Міжвузівська наукова конференція, 12?13 квітня 2006 р. НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, Харків, 2006. - С. 23-27.

33. Калиновський Ю. Ю. Правосвідомість українського суспільства у контексті конституційного процесу / Ю. Ю. Калиновський, І. Х. Абдуллаєва // Конституційно-політичний процес в Україні: ідеї, досвід, проблеми. Збірник наукових статей (за матеріалами ХVІІІ Харківських політологічних читань). - Харків : Право, 2006. - С. 53-55.

34. Калиновський Ю. Ю. Роль та місце суспільної правосвідомості в процесі розбудови української держави / Ю. Ю. Калиновський // Розвиток демократії і демократична освіта: Збірник матеріалів IV міжнародної наукової конференції 28-30 вересня 2006. - К. : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. - С. 223-228.

35. Калиновський Ю. Ю. Виникнення та особливості правосвідомості глобального громадянського суспільства / Ю. Ю. Калиновський, О. Г. Данильян // Проблеми глобалізації та геополітичний вектор розвитку України: Збірник тез (за матеріалами ХІХ Харківських політологічних читань). - Х. : НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України, 2007. - С. 41-43.

36. Калиновський Ю.Ю. Західний і східний типи правосвідомості: порівняльна характеристика / Ю. Ю. Калиновський // XXI століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія. Матеріали шостої міжнародної науково-теоретичної конференції. 8-9 червня 2007 року. м. Київ // Книга 1. - К. : Фенікс, 2007. - С. 215-217.

37. Калиновський Ю. Ю. Розвиток демократичної правосвідомості як основа функціонування громадянського суспільства в Україні / Ю. Ю. Калиновський // Правова культура і громадянське суспільство в Україні: стан і перспективи розвитку: Матеріали міжнар. наук. конф., м. Харків, 12 жовтня 2007 р. / [редкол. : Ю.П. Битяк, І.В. Яковюк, Г.В. Чапала]. - Х. : Право, 2007. - С. 77-80.

38. Калиновський Ю. Ю. Інформаційна етика як основа демократичної правосвідомості / Ю. Ю. Калиновський, В. Ю. Триняк // Політична культура суспільства: джерела, впливи, стереотипи: Збірник статей і тез за матеріалами Всеукраїнської науково-теоретичної конференції -- ХХ Харківські політологічні читання. - Х. : НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України, 2008. - С. 331-333.

39. Калиновський Ю. Ю. Роль та місце засобів масової інформації у правовому вихованні / Ю. Ю. Калиновський // Міжнародна наукова конференція: Соціально-гуманітарні аспекти педагогіки вищої школи, м. Харків, ХДАДМ, 17-18 квітня 2008 р. / Збірник матеріалів. - Харків : ХДАДМ, 2008. - С. 104-107.

40. Калиновський Ю. Ю. Правове виховання як механізм формування правосвідомості українського суспільства / Ю. Ю. Калиновський // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і соціальні проблеми суспільства: освіта, культура, духовність”, 20-21 травня 2008 р. у 2-х ч.; Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди. - Харків, 2008. - Ч.2. - С. 135-137.

41. Калиновський Ю. Ю. Суспільна правосвідомість у комунікативно-символічному вимірі / Ю. Ю. Калиновський // Materialy V mezinarodni vedecko-prakticka konference “Dny vedy-2009”. - Dil 10. Pravni vedy. Filosofie. Politicke vedy : Praha. Publishing House “Education and Science” s.r.o. - S. 70-72.

42. Калиновський Ю. Ю. Соціальні санкції як засіб виховання правосвідомості / Ю. Ю. Калиновський // Правова культура та правосвідомість українського суспільства: стан й напрямки вдосконалення: наукові доповіді міжвузівської науково-практичної конференції, м. Харків, 28 жовтня 2009 р. / [редкол.: А. П. Гетьман, О. Г. Данильян та ін.]. - Х. : друкарня НЮАУ ім. Ярослава Мудрого. - С. 30-33.

Анотація

Калиновський Ю. Ю. Правосвідомість українського суспільства як соціокультурний феномен: філософсько-правова рефлексія. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 12.00.12 ? філософія права. ? Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню правосвідомості українського суспільства, її ґенези та сучасного стану. Узагальнено основні теоретико-методологічні підходи до визначення сутності правосвідомості та обґрунтовано авторську комунікативно-дискурсивну концепцію правосвідомості.

Докладно проаналізоване цивілізаційне, історичне та етноментальне підґрунтя правосвідомості українського суспільства, а також визначені особливості повсякденної правосвідомості народу України. Показано корелятивність стану розвитку суспільної правосвідомості та державотворчих процесів в сучасній Україні.

Проаналізовано основні чинники впливу на розвиток правосвідомості сучасного українського соціуму, а саме: глобального громадянського суспільства, засобів масової комунікації, правового суспільства. Виокремлено деформації правосвідомості українського суспільства, причини їх виникнення, сутність та наслідки.

Ключові слова: правосвідомість, правосвідомість українського суспільства, позитивізм, природно-правове мислення, засоби масової комунікації, деформації правосвідомості, глобальне громадянське суспільство, комунікативно-дискурсивна парадигма, інтерсуб'єктивізм.

Аннотация

Калиновский Ю. Ю. Правосознание украинского общества как социокультурный феномен: философско-правовая рефлексия. ? Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 12.00.12 ? философия права. ? Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2010.

Диссертация посвящена исследованию теоретико-методологических и практических проблем развития правосознания украинского общества. Феномен правосознания рассмотрен в объективистском и позитивистском измерениях, а также в контексте естественно-правового мышления. Показано эвристический потенциал взаимодополняющего использования синергетической и диалектической методологии в исследовании правосознания. В работе обоснована авторская коммуникативно-дискурсивная концепция правосознания украинского общества, которая позволяет определить не только сущностные черты данного социокультурного феномена, но и рассмотреть механизмы его формирования. Введено в категориальный аппарат философско-правовой науки такое понятие как “виртуальное правосознание” и дана авторская трактовка такого понятия, как “гражданское правосознание”.

Проанализированы цивилизационные, этноментальные и исторические предпосылки развития правосознания украинского народа. Особое внимание уделено неинституциональной форме бытия правосознания украинского общества путем изучения пословиц, поговорок, которые характеризуют особенности правовой психологии украинских граждан. Правосознание украинского социума с точки зрения цивилизационно-культурного подхода рассматривается как синтетический, полицивилизационный феномен, вбирающий в себя традиции Запада и Востока. В диссертации рассмотрено негативное влияние тоталитаризма на правосознание современного украинского общества, а также сделан вывод о взаимообусловленности развития правосознания и темпоральных характеристик становления государственности в Украине.

Исследованы типичные ментальные установки украинского народа, которые детерминируют развитие правосознания в нашей стране. Произведена их классификация на две группы. К первой группе относятся так называемые “природные” характеристики: крайний индивидуализм, превалирование чувственного над интеллектом и волей, доминирование личных интересов над общенародными и государственными. Во вторую группу ментальных установок, которые возникли в результате долгого подневольного состояния Украины, входят психологическая мимикрийность, формализм, недоверие государственной власти.

Рассмотрены основные факторы, которые влияют на развитие правосознания украинского общества на современном этапе: глобальное гражданское общество, средства массовой коммуникации, развитие либеративной культуры, становление гражданского самосознания, успешность проведения демократических реформ в Украине. Подчеркивается, что существование глобального гражданского общества обусловлено функционированием международного права. Глобальное гражданское общество базируется на своеобразном межгосударственном консенсусе. Эта тенденция находит свое оформление в “кодексе международной законности”, то есть в элементарных правилах организации международного сотрудничества, которые являются основой международного правопорядка и фактически воплощают существующее правосознание мировых лидеров.

Отмечается, что средства массовой коммуникации оказывают как позитивное, так и негативное влияние на правосознание украинских граждан. Описаны различные модели информационного влияния и рассмотрены их особенности в контексте развития правосознания украинского общества.

Проанализированы сущность, причины и возможные последствия деформаций правосознания украинского общества на современном этапе. Наиболее детально исследованы такие деформации правосознания украинского социума, как правовой нигилизм, правовой инфантилизм, правовой фетишизм, ценностная амбивалентность. Особое внимание уделено правовому нигилизму, историческим и современным причинам его существования, а также путям преодоления этого негативного явления.

Предложены пути демократизации правосознания граждан Украины: разработка и внедрение государственных программ по правовому воспитанию населения, активное привлечение общественных организаций и образовательных учреждений для популяризации правовых ценностей, повышение эффективности деятельности судов и правоохранительных органов.

Ключевые слова: правосознание, правосознание украинского общества, позитивизм, естественно-правовое мышление, средства массовой коммуникации, деформации правосознания, глобальное гражданское общество, коммуникативно-дискурсивная парадигма, интерсубъективизм.

Summary

Kalinovskiy Yu. Yu. Legal conscience of Ukrainian society as a sociocultural phenomenon: philosophic and legal reflection. - Manuscript.

Thesis for Doctor's Degree in Philosophy: speciality 12.00.12 ? Legal Philosophy. ? Yaroslav the Wise National Law Academy of Ukraine, Kharkiv, 2010.

The thesis deals with a research into legal conscience of Ukrainian society, its genesis and current state. In the research the main theoretical and methodological approaches to identifying the nature of legal conscience are summarized and the original author's communicative and discourse conception of legal conscience are substantiated.

A detailed analysis of historical, ethnomental and civilization backgrounds of Ukrainian society legal conscience was performed by the author and the peculiarities of ordinary legal conscience of Ukrainian people were ascertained as a result. It is revealed in the paper that there is a correlation between the state of social legal conscience development and processes of state formation in present-day Ukraine.

The main factors affecting the legal conscience development of modern Ukrainian society, namely: global civil society, means of mass communication and law-abiding society were examined in the thesis. Deformations in legal conscience of the Ukrainian society, reasons of their arising, their nature and consequences are identified and analyzed. The author suggests the ways of democratization of transformations in Ukrainian citizens' legal conscience.

Key words: legal conscience, Ukrainian society legal conscience, ordinary legal conscience, positivism, legal thinking based on natural law, state formation, means of mass communication, legal conscience deformations, global civil society.

Размещено на Allbest.ru