Консолідуюча функція духовних цінностей у розвитку українського суспільства

Досліджено духовні цінності, що виконують однозначну конструктивну консолідуючу функцію: мовні, релігійні, загальна історична пам'ять народу, регіоналізм, євроінтеграція, демократизація, формування правового і організованого суспільства. Їм протиставлені реальні псевдоцінності з деконсолідуючою функцією або деструктивним консолідуючим потенціалом: маргінальність і аномія (неопрацьованість економіко-правових і моральних імперативів), несформовані ринкові відносини, правовий нігілізм, правопорушувальне законодавство, тінізація економіки, заполітизованість суспільства, в якому переважає репресивне право і низька політико-правова культура населення.

Суспільство лише почало переходити від механічної солідарності до органічної. Не подолана зрівнялівка, а цінності індивідуалізму, дисципліни і відповідальності, громадянської зрілості і компетентності не стали нормами суспільної життєдіяльності і панівними імперативами. Досить сильною є інерція радянського колективізму. Звідси нездатність багатьох людей до самостійності, острах брати на себе відповідальність. Істотними є масштаби і глибина деморалізації суспільства, в якому держава не має необхідного і достатнього, перш за все етичного авторитету. В українському суспільстві різні соціальні прошарки і етнокультури представляють різну ідентичність, що не зводиться до загального знаменника «українства». Українська ідентичність не є унітарною, вона складно структурована і суттєво неоднорідна. Дефіцит національної і громадянської ідентичності реально відчужує державу від особистості і підтримує еміграцію.

Обґрунтовано тезу, що об'єднання і укріплення гетерогенного українського суспільства безальтернативним і категоричним набором абсолютизованих або тенденційно відібраних за політичною або іншою доцільністю чинників або цінностей - утопічний проект. Проте будь-який конструктивний проект має альтернативи.

У підрозділі 4.3. - «Філософія історії постнекласичної раціональності» - доведено, що постнекласичній раціональності іманентний ціннісний плюралізм, який замінив теоретико-методологічний фундаменталізм. У контексті парадигми філософії історії постнекласичної раціональності, сучасне українське суспільство транзитивне. Його визначальними цінностями, які тільки-но формуються, стають свобода (вільний індивідуальний вибір), вищим проявом якої є творчість. Плюралізм цінностей - необхідна умова реалізації вільного індивідуального вибору. Мірою свободи, що є найважчим тягарем, виступає відповідальність особистості за долю самобутності і самототожності культури, тобто порядку, єдності, справедливості і стабільності. Остання з позицій постнекласичної раціональності розуміється як упорядкований розвиток, а транзитивність - як конструктивний хаос, з якого народжується динамічний порядок. Деструкція застарілих смислів і значень, їх переосмислення і створення нових - головна функція соціуму, що є динамічною системою з різноспрямованими ціннісними процесами. З одного боку, вона нестійка, нерівноважна, незбалансована, напружена і тому містить можливість стагнації або руйнування. З другого боку, вона є відкритою, гнучкою, динамічною, продуктивною і проективною. Звідси випливає нелінійність розвитку і релевантність цінностей синергетики для її аналізу.

У підрозділі 4.4. - «Суверенність науки і евристичність цінностей синергетики» - розглянуто цінності науки як нормативно-ціннісної системи загалом, а також цінності синергетики зокрема. Показано, що парадигма і методологія синергетики дозволили більш предметно і конкретно говорити про відносно стійкий, збалансований розвиток, організований соціум і консолідуючу функцію духовних цінностей, що форсують його будівництво.

Доведено, що консолідуюча функція цінностей синергетики, виражається в наступних основних імперативах: гетерогенний, транзитивний український соціум гармонізується максимальною дивергентністю, а адекватна стратегія його розвитку будується на чітко запланованому майбутньому і персональній відповідальності за нього. Природноісторична гармонізація і балансування цієї стратегії може полягати в наданні українським регіонам вільного і самостійного вибору найдоцільнішого і комфортного для них темпосвіту, тобто самобутнього темпу еволюції.

У підрозділ 4.5. - «Системно-космічні імперативи виховання і освіти» - показано, що 100 років тому почало формуватися нове мислення, яке стало основою системно-космічного світогляду. Цей процес ініціювали (раціонально або інтуїтивно) видатні учені: К. Ціолковський, В. Вернадський, А. Чижевський, П. Флоренський, В. Розанов, М. Холодний, С. Ареніус, М. Федоров, В. Лосський, В. Соловйов, М. Бердяєв, С. Булгаков, а також найбільші діячі мистецтва: Ф. Тютчев, В. Брюсов, А. Білий, Ю. Балтрушайтіс, К. Бальмонт, М. Цвєтаєва, В. Іванов, Д. Мережковський, А. Скрябін, Н. Рерих, М. Чюрленіс, А. Бенуа, Л. Бакст, К. Сомов, М. Врубель, М. Добужінський, К. Петров-Водкин, П. Філонов та інші.

Духовність, у просторі та часі якої формувалося нове світовідчування, містила в собі очевидну тенденцію до синтезу наукової та ненаукової раціональності, яка найбільш яскраво виразилася в працях філософів Срібного віку, педагогів-новаторів, неординарних діячів мистецтва і релігії, природодослідників, що аналізували проблеми культурно-духовної еволюції. У цьому контексті проаналізовані ідеї М. Пирогова, Б. Паскаля, А. Бекереля, М. Планка, М. Берна, Т. Едісона, А. Ейнштейна.

Доведено, що вітчизняна система виховання і освіти практично не спирається (або спирається вкрай боязко і еклектично) на релігійну віру й знання, що випливають з неї. Водночас саме релігійність максимально асимілює загальність, системність, космічність, трансцендентність. Найміцнішим фундаментом моральності є в першу чергу основоположні релігійні ідеї, принципи і норми життєдіяльності. Вони є материнським лоном системно-космічної парадигми. Пізнання, що спирається на синтез матеріалістичних і духовних знань, оптимально формує, тобто виховує і навчає особистість. Такий інституційний синтез втілюється, наприклад, на філософсько-теологічному факультеті Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича і на кафедрі богослов'я Міжрегіональної Академії управління персоналом.

У дисертації розкрито шість основоположних релігійно-філософських тез, на яких побудована системно-космічна парадигма. Її імперативи ставлять перед освітою завдання виховувати: релігійність, оскільки віра є творцем особистості, а дитина народжується з відчуттям віри; відповідальність за свої думки; відчуття і розуміння суворості обов'язку перед космосом і людством; серце як орган, даний Всевишніми силами; совість як мірило істинності будь-якого вибору (вчинку, шляху, способу життя).

Умотивовано, що формування, наприклад, сучасної екологічної свідомості можливе на ідеях східно-християнської патристики, які стали основою філософії космізму. На основі аналізу ідей Максима Сповідника, концепцій М. Федорова і В. Соловйова обґрунтовуються онтологічні підстави екології в контексті православ'я. Стверджується, що практична реалізація суспільством екологічних імперативів можлива на фундаменті православних цінностей.

У параграфі 4.5.1. - «Максими вищої школи» - показано, що консолідуюча функція системно-космічної парадигми, актуалізує конкретні завдання вітчизняної педагогіки і освіти, головним з яких є асиміляція цінностей багатополярності світоглядів, коректний діалог науки і релігії, зближення світської освіти і духовного, позитивна соціалізація, тобто націленість на успіх і професіоналізм.

У християнському світі азбукою успіху була і залишається Біблія. Цю фундаментальну традицію освіти і виховання сучасний український соціум істотно втратив. Чим швидше її вдасться відродити, тим швидше суспільство стане успішним і цивілізованим, тобто природноісторично віднайде свій культурно-національний простір, в якому гідно житиме й успішно розвиватиметься.

Соціалізуючи особистість, освіта об'єктивно детермінує майбутнє суспільства, готуючи успішних професіоналів. У цьому контексті над вищою школою володарює філософія успіху й професіоналізму. Суспільство, що береже професіоналізм, є цілком життєздатним, а перспектива загальнонародної консолідації на найближчі 10-15 років може реально актуалізуватися масовим утвердженням цінності професіоналізму. У цьому виявиться адекватна соціальність усіх, чий професіоналізм необхідний для реформування соціуму на принципах добра, законності, справедливості, порядку, чесності.

Цінності успіху й професіоналізму завжди були пріоритетними у вітчизняній вищій школі. Але залишається відкритим і дискусійним питання про те, яким повинен бути навчально-виховний процес, щоб вищий навчальний заклад формував не тільки професіонала, здатного будувати, організовувати і розвивати власний бізнес, але і соціально активного, компетентного, законослухняного громадянина-патріота, етичну, духовно багату і самодостатню особистість? Які істини, принципи, норми й ідеали, технології та моделі слід інвестувати для цього у свідомість і поведінку? Які світоглядні і духовні цінності, особистісні та ділові якості необхідно формувати і закріплювати?

Доведено життєздатність наступних максим вищої школи: критично і коректно запозичити те, що успішно працює в кращих університетах світу; не заспокоюватися на досягнутому; виховувати: а) усвідомлення цінності фахівця-професіонала, тобто утверджувати й аксіоматизувати цінність конкретної діяльності (вчителя, лікаря, інженера); б) повагу до ідеї Бога як однієї з найглибших ідей, існуючих у суспільстві.

У підрозділі 4.6. - «Інтеграція морально-естетичним» - проаналізовано і розкрито консолідуючу функцію моральних і естетичних цінностей. Констатовано, що краса, віра і моральність утворюють основу культури, яка є «бічними паростками культу». Об'єднувальний потенціал цих цінностей невичерпний, а соціум знаходиться в пошуку адекватних і ефективних механізмів для їх асиміляції і формування здорових і розумних потреб, відповідних культурі і ментальності організованого суспільства.

У параграфі 4.6.1. - «Цінності добролюбства» - констатована моральна роздвоєність духовного світу значної частини українського суспільства. Проаналізовані цінності різних моральних шкіл і програм: гедонізму, утилітаризму, перфекціонізму, агапізму, патерналізму, егоїзму, ригоризму, гуманізму, альтруїзму, евдемонізму.

Наголошено, що ефективним механізмом посилення і зміцнення консолідуючої функції системи моральних цінностей у розвитку українського суспільства є культивування гуманоцентризму, толерантності, самобутніх культурних традицій і стабілізація цінностей організованого суспільства, асиміляція перфекціоністської нормативно-етичної парадигми і рестриктивної концепції моралі, безпосередньо пов'язаних з християнством, етика якого найбільш адекватна досвіду істинної моралі. Для актуалізації цього механізму необхідне зближення світської освіти й духовної, з відповідним істотним корегуванням програм і планів освітніх і виховних закладів.

У параграфі 4.6.2. - «Естетичні значущості» - констатовано, що оновленню масової суспільної свідомості часто сприяє саме мистецтво, яке сміливо виявляє суспільні негативи і одночасно малює бажаний образ майбутнього. Мистецтво пробуджує волю, піднімає експектації громадян. Естетичні цінності мають загальні характеристики з цінностями етичними і релігійними, які у рівній мірі є достовірно загальнолюдськими і утворюють ядро духовної культури.

Доведено, що в українському суспільстві поступово створюються необхідні умови, що актуалізують домінанту суб'єктивного, достатній рівень індивідуалізованості і свободи як передумови посилення і зміцнення консолідуючої функції естетичного. А максимально індивідуалізується духовно насичене, піднесене, класичне, елітарне мистецтво (ідеали і цінності взаємостосунків, оспівані у його шедеврах), самобутні народні, слов'янські, православні художньо-естетичні традиції, які і варто культивувати в першу чергу.

ВИСНОВКИ

Прогрес будь-якого суспільства, його авторитет і гуманітарна безпека, тобто захищеність екзистенційних інтересів суб'єктів, залежать значною мірою від ступеня єдності і згуртованості народу. Чим більше соціум організований, тим менше у ньому конфліктів, а у країни більше позитивних перспектив і альтернатив розвитку.

Проблема консолідації постала перед більшістю суспільств минулого, не втратила вона своєї актуальності й у сучасному світі. Питання лише у мірі її гостроти і значущості. У соціумах, перехідних від тоталітаризму до демократії і громадянського суспільства, ця проблема, як правило, є однією з першочергових.

Реформування сучасного українського суспільства здійснюється на пострадянському фундаменті, об'єктивний стан якого такий, що багато демократичних проектів і процесів є нерозвиненими і незрілими. Модуси цієї нерозвиненості і незрілості різноманітні. Істотні потенційні й актуальні можливості консолідуючої функції духовних цінностей полягають у подоланні цієї нерозвиненості і незрілості.

Нерозвиненим і незрілим є зв'язок політики з життям. Тому екзистенційно-прагматично українське суспільство більш консолідоване, ніж його еліта.

Нерозвиненою і незрілою є релігійна складова духовності українського суспільства, яке є постатеїстичним. Незважаючи на значне зростання кількості прихожан Української Православної Церкви за роки незалежності, християнські цінності не стали поки визначаючими для українського суспільства. На жаль, практикуючі члени Церкви складають відносно невеликий відсоток населення України. Більшість наших співвітчизників залишається номінальними християнами. У своєму житті вони керуються ідеалами, далекими від євангельських заповідей. Тому залишається актуальним завдання реального «оцерковлення» українського суспільства. Його життєвість і ефективність полягає у самобутній православно-слов'янській ментальності, відродження і культивування якої може стати реальною стратегією консолідації суспільства.

Пріоритетною і домінантною є консолідуюча функція духовних цінностей у розвитку освіти, особливо вищої школи. Остання формує стратегічне налаштування на успіх і професіоналізм, а це передбачає якісно нову освітньо-виховну модель, у якій переважає концептуально-методологічна альтернативність, самобутність традицій і новацій, гуманітарний плюралізм, світоглядна багатополярність, варіативність, що фокусуються на духовних цінностях організованого суспільства, соціальної, правової і екологічної держави, православ'я. Саме такі цінності реально консолідують людей, прагнучих до успіху за допомогою професіоналізму, високої моральності і духовності, заснованої на християнському благочесті; формують компетентного і відповідального громадянина, яскраву всебічно розвинену гармонійну особистість, яка ефективно володіє системою загальнолюдських цінностей.

В українському суспільстві відносно розвинулися локальні форми об'єднання етнічного, регіонального, корпоративного, релігійного, екологічного, територіального характеру, що свідчать про зростання громадянської консолідації. Щоб таке зростання стало стабільним і перманентним, необхідно законодавчо демократизувати і чітко формалізувати: 1) представництво інтересів громадян у публічній сфері (тут неминуча докорінна реформа виборчої системи), презумпцією якого стане верховенство і пріоритет індивідуальних прав і свобод громадян для державних органів, депутатів усіх рівнів і посадовців усіх рангів; 2) механізми взаємодії держструктур із громадськими організаціями, а також діяльність останніх і їх представництво у ЗМІ.

Проблема духовності характеризується активним пошуком нових імперативів, одним з яких є консолідуюча функція духовних цінностей у розвитку українського суспільства. З одного боку, громадянсько зріла, тобто компетентна і відповідальна особистість все більше актуалізується як головний суб'єкт історичної діяльності організованого суспільства. З другого боку, в соціумі зростає дефіцит цінностей, субстратом яких така особистість теоретично повинна бути: доброчестя, милосердя, сумлінність, альтруїзм, добролюбство.

Консенсус у суспільстві передбачає існування загальних цінностей, які поділяють усі, цінностей, що об'єктивувалися культурою або визначаються трансцендентально, стаючи позаісторичними інваріантами життя як абсолютні, самодостатні і безумовні сутності. Такі універсальні загальнолюдські цінності розробили і сформували релігійно-філософські системи. Їх допустимо розглядати і з богословської, і з секулярної точок зору, тобто і як Богодуховні, і як достовірно гуманістичні, вистраждані суспільним розвитком. Їх значення просте і невичерпне - істина, добро, справедливість, єдність, гармонія, порядок, мир, благополуччя, достаток, краса, моральність.

Духовність - це ціннісний механізм буття людини. Базисний характер для її розуміння має християнська триєдність «Віра - Любов - Надія». Віра у ній є принципом буття, вічним народженням «внутрішнього», ідеального в особистості, рухом до Абсолюту, прагненням відновити початкову єдність Богоподібної людини з Творцем, прагнення зустрічі з Ним, способом подолання, загрози відносності, яка вічно тяжіє над суб'єктом, шляхом формування в людині того, що не може відмінити смерть. Звідси - корені віри в соціально-історичний досвід, високе покликання, багатогранний талант і творчі можливості українського суспільства.

Любов - це засіб подолання самотності й переживання унікальності іншої особистості, спосіб переривання ланцюга зла через заміну помсти розуміючою любов'ю, готовою до добровільного жертовного служіння. Любов - це чинник формування особистості, розвитку її духовності, подолання повсякденності й виходу до першооснов життя.

Надія - це серцевина християнської духовності. Вона символізує подолання Богозалишеності, благодатний настрій духовності переживань, що пом'якшує удари долі або життєві виклики. У терапії болю і пасивної кінцевості життя надія трансформується у наднадію на можливість неможливого, тобто дива. У більш широкому плані вона виявляється як позитивне очікування прийдешнього і можливого, як форма переживання часу і його суб'єктивного очищення, залучення до вічного і піднесення над хаосом.

У філософському дискурсі значення надії - це гносеологічний і світоглядний оптимізм, що утверджує реальність майбутнього для людини, свідомість її діяльності, досяжність мети, посюсторонність ідеалів, здатність бачити себе в «дзеркалі вічності». Упевненість в тому, що наші зусилля не безцільні, а мета - принципово реалізовувана, дозволяє зрозуміти майбутнє і увійти в нього на раціональних підставах. Такими підставами і рятівним символом виживання в сучасну епоху є Надія на мудрість і відповідальність політиків, компетентність, професіоналізм і доброчесність громадян, доброчесність і щирість колег, сусідів і друзів, милість Господа і особистий порятунок.

Таким чином, філософський аналіз духовних цінностей, здійснений з метою обґрунтування детермінант, які посилюють і зміцнюють їх консолідуючу функцію в розвитку українського суспільства, показав, що консолідуюча функція духовних цінностей є одним з істотних імперативів динаміки українського соціуму.

У контексті цього імперативу духовні цінності обґрунтовуються і розуміються в дисертації як культурно-історичні прояви людського духу, що розвивається в його реальній екзистенції, і складають сукупність соціально і особистісно значущих форм суспільної та індивідуальної свідомості, підсвідомості й самосвідомості.

Фундаментальною екзистенціальною цінністю духовної сфери народного буття, за допомогою якої цей імператив функціонує, є людська і громадянська гідність, верховенство, пріоритет і культивування яких поступово стає стратегією консолідації української архетипної історичної системи, що витримала істотний вплив інших цивілізацій і культур.

Дія вищеназваного імперативу виявляється і конкретизується в наступних положеннях.

У системі духовних цінностей у цілому і в українському конфесійному плюралізмі зокрема істотними є роль, місце і значення православ'я. Історично його цінності є найбільш гармонійними до традиційної духовності більшості народу України. Становлячи фундамент народної ідеї, вони зберігають українську культурну ідентичність, пов'язують її з рештою православного світу, утримують разом доволі цивілізаційно різновекторні регіони країни.

Незважаючи на відносність будь-якої субординації, підкреслимо, що саме цінностям права і православ'я належить центральне місце в системі духовних цінностей українського суспільства, яке історично, цивілізаційно, культурно повноцінно відбудеться завдяки верховенству законів і вірі, заснованій на традиціях православно-слов'янської самобутності й самодостатності.

Суспільство - це система, в якій взаємозв'язані і взаємозалежні усі елементи і підсистеми. Тому механізм імперативу консолідуючої функції духовних цінностей запрацює на практиці у повну силу на солідаризування суспільства тільки на фундаменті плюралізму гуманітарних цінностей. Реабілітація і культивування цих цінностей і соціальності як ноосфери дозволять побудувати організоване, а потім і громадянське суспільство. У системі таких цінностей, які проаналізовані в дисертації, назвемо нижченаведені.

Людиновимірність політики, ідеали демократії, багатовекторність міжнародних зв'язків і відносин, партнерство у відкритому і організованому суспільстві. Таке партнерство може будуватися, наприклад, на цінностях поліетнічності, мультикультуралізму, федералізму, соціалізму, соборності і регіоналізму, філософії історії постнекласичної раціональності, синергетики, системно-космічної парадигми, морально-естетичних.

Так, згідно з цінностями синергетики, гетерогенний транзитивний український соціум гармонізується максимальною дивергентністю, а адекватна стратегія його розвитку будується на майбутньому. Природноісторична гармонізація і балансування цієї стратегії може полягати у наданні українським регіонам вільного і самостійного вибору найдоцільнішого і комфортного для них темпосвіту, тобто темпу еволюції.

Цінності системно-космічної парадигми актуалізують конкретні завдання вітчизняної педагогіки і освіти, головними з яких є асиміляція цінностей багатополярності світоглядів, коректний діалог науки і релігії, зближення світської освіти і духовного, націленість на успіх і професіоналізм.

Система моральних цінностей культивується гуманоцентризмом, толерантністю, самобутніми культурними традиціями і стабілізацією цінностей організованого суспільства. Перша асимілюється перфекціоністською нормативно-етичною парадигмою і рестриктивною концепцією моралі, безпосередньо пов'язаними з християнством, етика якого найбільш адекватна досвіду істинної моралі.

У суспільстві поступово створюються необхідні умови, що актуалізують домінанту суб'єктивного, достатній рівень індивідуалізованості і свободи як передумови посилення і зміцнення консолідуючої функції естетичного. Максимально індивідуалізується духовно насичене, піднесене, класичне елітарне мистецтво, а також самобутні народні, слов'янські, православні художньо-естетичні традиції, які варто відроджувати і культивувати у першу чергу.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИСВІТЛЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА:

Монографія:

1. Дулин П.Г. Потенциал духовных ценностей в консолидации украинского общества: Монография / П.Г. Дулин. - Николаев: ТОВ Фирма «Илион», 2009. - 370 с.

Статті у наукових фахових виданнях:

2. Дулин П.Г. Консолидирующая функция моральных ценностей в организации и развитии украинского общества / П.Г. Дулин // Наукове пізнання: методологія та технологія: [Науковий журнал]. Серія: Філософія, соціологія, політологія. - Одеса, 2005. - Випуск 1(15). - С. 38-44.

3. Дулин П.Г. Гуманитарная ценность права в развитии украинского общества / П.Г. Дулин // Перспективи: науковий журнал. - Одеса, 2005. - №4. -С. 31-39.

4. Дулін П.Г. Консолідуюча функція релігійних цінностей у розвитку українського конфесійного плюралізму / П.Г. Дулін // Науковий вісник Чернівецького університету: [зб. наук. пр.]. Серія: Філософія. - Чернівці: Рута, 2006. - Випуск 301-302. - С. 188-192.

5. Дулін П.Г. Український конфесійний плюралізм і розуміння особистості у східних традиціях / П.Г. Дулін // Вісник національного авіаційного університету. Філософія. Культурологія: [зб. наук. пр.]. - К.: НАУ, 2006. - № 2 (4). - С. 62-67.

6. Дулін П.Г. Естетичні цінності у контексті проблеми і перспектив консолідації українського суспільства / П.Г. Дулін // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. - Випуск 57. - С. 77-84.

7. Дулін П.Г. Гуманітарні норми і цінності: програми обґрунтування і консолідації / П.Г. Дулін // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. - Випуск 58. - С. 44-51.

8. Дулін П.Г. Консолідуюча функція релігійних цінностей в організації громадянського суспільства / П.Г. Дулін // Філософські проблеми гуманітарних наук: Альманах. - К., 2006. - №9. - С. 177-183.

9. Дулин П.Г. Ценности философии истории в контексте проблем и перспектив консолидации украинского общества / П.Г. Дулин // Перспективи: науковий журнал. - Одеса, 2006. - №2 (34). - С. 25-31.

10. Дулин П.Г. Правовые ценности как фактор консолидации общества / П.Г. Дулин // Філософські науки: [зб. наук. пр.]. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2007. - С. 164-172.

11. Дулін П.Г. Актуальність утопії в контексті проблем та перспектив консолідації українського суспільства / П.Г. Дулін // Політологічний вісник: [зб. наук. пр.]. - К.: «ІНТАС», 2007. - Випуск 23. - С. 40-49.

12. Дулин П.Г. Консолидирующая функция экономики как социального института в развитии украинского общества / П.Г. Дулин // Політологічний вісник: [зб. наук. пр.]. - К.: «ІНТАС», 2007. - Випуск 24. - С. 186-194.

13. Дулін П.Г. Цінності національної ідентичності у контексті проблем і перспектив консолідації українського общества / П.Г. Дулін // Політологічний вісник: [зб. наук. пр.]. - К.: «ІНТАС», 2007. - Випуск 25. - С. 49-57.

14. Дулин П.Г. Соборность и регионализм в контексте проблем и перспектив консолидации украинского общества / П.Г. Дулин // Політологічний вісник: [зб. наук. пр.]. - К.: «ІНТАС», 2007. - Випуск 26. - С. 230-240.

15. Дулін П.Г. Консолідуючі імперативи ідей космізму і системності у вихованні та освіті / П.Г. Дулін // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - К., 2007. - Випуск 84-86. - С. 20-23.

16. Дулин П.Г. Ценности философии права В.С. Соловьёва в контексте проблем и перспектив консолидации украинского общества / П.Г. Дулин // Грани: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - Дніпропетровськ, 2007. - № 2 (52). - С. 82-88.

17. Дулин П.Г. Ценности правового государства в контексте проблем и перспектив консолидации украинского общества / П.Г. Дулин // Грани: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - Дніпропетровськ, 2007. - №3 (53). - С. 72-76.

18. Дулін П.Г. Цінності демократії в контексті проблем і перспектив консолідації українського суспільства / П.Г. Дулін // Мультиверсум. Філософський альманах: [зб. наук. пр.]. - К.: Український центр духовної культури, 2007. - Випуск 62. - С. 3-14.

19. Дулин П.Г. Либерально-христианские ценности в контексте проблем и перспектив консолидации украинского общества / П.Г. Дулин // Науковий вісник Чернівецького університету: [зб. наук. пр.]. - Серія: Філософія. - Чернівці: Рута, 2007. - Випуск 346-347. - С. 197-201.

20. Дулин П.Г. Возможности современной науки как духовной ценности / П.Г. Дулин // Науковий вісник Чернівецького університету: [зб. наук. пр.]. -Серія: Філософія. - Чернівці: Рута, 2007. - Випуск 350-351. - С. 175-179.

21. Дулин П.Г. Неорелигии в контексте проблем и перспектив консолидации украинского социума / П.Г. Дулин // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. - Випуск 71. - С. 54-66.

22. Дулин П.Г. Политические идеалы и ценности в контексте проблем и перспектив консолидации украинского общества / П.Г. Дулин // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. - Випуск 73. - С. 48-58.

23. Дулин П.Г. Украинское общество: пути консолидации социума ценностями федерализма и социализма / П.Г. Дулин // Учёные записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. - Том 21 (60). - № 3. Философия. Социология. - Симферополь, 2008. - С. 52-57.

24. Дулин П.Г. Актуальность синергетической методологии в контексте ценностной суверенности науки / П.Г. Дулин // Інтелект. Особистість. Цивілізація: Тематичний зб. наук. пр. із соціально-філософських проблем. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2008. - Випуск 6. - С. 361-372.

25. Дулин П.Г. Экзистенциальные ценности личности в контексте перспектив консолидации общества / П.Г. Дулин // Наука. Релігія. Суспільство. - Донецьк: ІПШІ МОНУ НАНУ «Наука і освіта», 2008. - №4. - С. 181-186.

26. Дулин П.Г. Новые контексты идентификации духовности / П.Г. Дулин // Науковий вісник Чернівецького університету: [зб. наук. пр.]. - Серія: Філософія. - Випуск 466-467. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2009. - Випуск 466. - С. 55-60.

27. Дулин П.Г. Стезя православия: объединение и социализация / П.Г. Дулин // Науковий вісник Чернівецького університету: [зб. наук. пр.]. - Серія: Філософія. - Випуск 466-467. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2009. - Випуск 467. - С. 237- 241.

28. Дулин П.Г. Консолидирующий потенциал ценностей добротолюбия / П.Г. Дулин // Інтелект. Особистість. Цивілізація: Тематичний зб. наук. пр. із соціально-філософських проблем. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2009. - Випуск 7. - С. 44-55.

29. Дулин П.Г. Консолидирующий потенциал православ'я / П.Г. Дулин // Релігія та Соціум. Часопис. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2010. - №1(3). -С. 17-21.

Статті в інших наукових збірниках:

30. Дулин П.Г. Актуальность синергетической методологии в контексте проблем и перспектив консолидации украинского общества / П.Г. Дулин // Гуманітарний журнал. - Дніпропетровськ, 2006. - №1-2 (29-30). - С. 196-202.

31. Дулин П.Г. Актуальность ценностей добротолюбия / П.Г. Дулин // Науковий вісник Миколаївського державного університету: [зб. наук. пр.]. - Випуск 25: Педагогічні науки. - Том 1. - Миколаїв: МДУ, 2009. - С. 17-28.

Тези доповідей на конференціях:

32. Дулин П.Г. Правовые ценности как фактор консолидации украинского общества / П.Г. Дулин // Украина в системе современных цивилизаций: трансформации государства и гражданського общества: Материалы междунарной научно-практической конференции, 23-24 июня 2006 г. - Одесса: «ВМВ», 2006. - С. 120-122.

33. Дулин П.Г. Консолідація українського суспільства: проблеми і перспективи / П.Г. Дулин // Філософія гуманітарних наук: актуальність і перспективи розвитку: Матеріали наукової конференції, 5-6 жовтня 2006 р. - Чернівці: Рута, 2006. - С. 199-201.

34. Дулин П.Г. Особенности консолидации украинского общества / П.Г. Дулин // Інновації в технології та методології наукового пізнання: Матеріали міжнародної наукової конференції, 26-27 жовтня 2006 р. - Одеса, 2006. - С. 63-65.

35. Дулин П.Г. Консолидирующий потенциал украинского конфессионального плюрализма / П.Г. Дулин // Доля філософії в сучасному світі (до Всесвітнього дня філософії ЮНЕСКО): Міжнародний науковий симпозіум, 16-17 листопада 2006 року. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. - С. 118-119.

36. Дулин П.Г. Консолидирующая функция ценностей современной демократии в развитии украинского общества / П.Г. Дулин // Наука и образование - 2007: Материалы V Международной научно-практической конференции, 3-15 января 2007 г. - Том 6. - Днепропетровск: Наука и образование, 2007. - С. 27-30.

37. Дулин П.Г. Актуальность православной доктрины Флоренского в контексте проблем перспектив консолидации украинского общества / П.Г. Дулин // Дни науки - 2007: Материалы ІІІ Международной научно-практической конференции, 1-15 апреля 2007 г. - Том 7. - Днепропетровск: «Наука и образование», 2007. - С. 73-77.

38. Дулин П.Г. Ценности постнеклассической рациональности в контексте проблем и перспектив консолидации украинского общества / П.Г. Дулин // Научное Пространство Европы - 2007: Материалы ІІІ Международной научно-практической конференции, 16-30 апреля 2007 г. - Том 6. - Днепропетровск: «Наука и образование», 2007. - С. 80-82.

39. Дулин П.Г. Політичні цінності у контексті проблем і перспектив консолідації українського суспільства / П.Г. Дулин // Україна: ноосферно-біосферний потенціал освіти і духовності регіону: Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції, 19-21 квітня 2007 р., м. Комсомольск Полтавської обл.: рішення, доповіді та тези доповідей. - Кременчук, 2007. - С. 53-56.

40. Дулін П.Г. Захист довкілля у контексті проблем і перспектив консолідації українського суспільства / П.Г. Дулін // Творча спадщина В.І. Вернадського та проблеми формування сучасної екологічної свідомості (Вернадські читання): Доповіді і повідомлення 5-ї Міжнародної конференції, 26-27 квітня 2007 р., м. Донецьк. - Донецьк: ДонНТУ, 2007. - С. 154-155.

41. Дулин П.Г. Актуальность идей Э. Дюркгейма в контексте проблем и перспектив консолидации украинского общества / П.Г. Дулин // Nastoleni moderni - 2007: Маterialy VI mezinarodni vedesko-prakticka konference, 1-15 zari, 2007 r. - Dil 3. Historie. Pravni vedy Filosofie. - Praha: Publishing House «Education and Science» s.r.o. - S. 51-55.

42. Дулин П.Г. Консолидирующая функция духовных ценностей в развитии украинского общества / П.Г. Дулин // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості: Матеріали ХХІІ Міжнародної науково-практичної конференції, 30 листопада 2007 року. - Донецьк: ІПШІ «Наука і освіта», 2007. - С. 144-146.

43. Дулин П.Г. Консолидирующий потенциал православия / П.Г. Дулин // Суспільно-політичні виміри релігійних процесів в Україні: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Суспільно-політичні виміри релігійних процесів в Україні», 17-18 квітня 2008 року: [зб. наук. пр.]. - Чернівці, «Рута», 2008. - С. 248-250.

44. Дулин П.Г. Социальная политика как технология консолидации украинского общества / П.Г. Дулин // Проблеми розвитку соціологічної теорії: соціальна інтеграція та соціальні нерівності в контексті сучасних суспільних трансформацій: Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції, 16-17 травня 2008 року / Соціологічна асоціація України; факультет соціології Київського нац. ун-ту ім. Т. Шевченка; Інститут соціології НАН України: - К.: Видавничо-поліграф. центр «Київський Університет», 2009. - С. 530-539.

45. Дулин П.Г. Украинское общество: между цінностями социализма и либерализма / П.Г. Дулин // Украина в системе современных цивилизаций: трансформации государства и гражданського общества: ІІ-я Международная научно-практическая конференція, 26-27 июня 2008 г.: Материалы. - Одесса «ВМВ», 2008. - С. 242-244.

46. Дулин П.Г. Формирование современного экологического сознания в контексте православия / П.Г. Дулин // Планетарна цивілізація. Наука. Освіта: Тези виступів учасників Всеукраїнської наукової конференції, 3-4 липня 2008 р. - Суми: СумДПУ, 2008 р. - С. 191-193.

47. Дулин П.Г. Диалогизм теистических религий: фактор консолидации украинского общества / П.Г. Дулин // Філософія гуманітарного знання: раціональність і духовність: Матеріали Міжнародної наукової конференції, 2-3 жовтня 2008 р. - Чернівці: «Рута», 2008. - С. 391-396.

48. Дулин П.Г. Логоцентризм в контексте ценностей христианстава и классической науки / П.Г. Дулин // Філософія. Культура. Життя: Міжвузівський збірник наукових праць. Спеціальний випуск за матеріалами VI філософсько-богословських читань «Православ'я у світовій культурі», 13-14 листопада 2008 р. - Дніпропетровськ: ДДФА, 2009. - С. 58-61.

49. Дулин П.Г. Секуляризация в украинском православии / П.Г. Дулин // Сучасний соціокультурний простір 2009: Матеріали шостої всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції, 24-26 вересня 2009 р. Частина 2. - К., 2009. - С. 49-54.

50. Дулин П.Г. Жизнестойкость утопий / П.Г. Дулин // Філософія гуманітарного знання: після Вільгельма Дільтея: Матеріали міжнародної наукової конференції, 16-17 жовтня 2009 р. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2009. - С. 304-311.

51. Дулин П.Г. Императивы модернизации высшей школы / П.Г. Дулин // Університет як центр організації освітньо-виховного середовища у регіоні: Тези науково-практичної конференції, 19 червня 2009 року. - Миколаїв: МДУ імені В.О. Сухомлинського, 2009. - С. 16-17.

52. Дулин П.Г. Потенциал духовных ценностей в консолидации украинского общества / П.Г. Дулин // Украина в системе современных цивилизаций: трансформации государства и гражданского общества: Материалы Третьей Международной научно-практической конференции, 21-22 мая 2010 г. - Том 2. - Одесса: «ВМВ», 2010. - С. 129-135.

АНОТАЦІЇ

Дулін П.Г. Консолідуюча функція духовних цінностей у розвитку українського суспільства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. - Київ, 2011.

Дослідження присвячене комплексному філософському аналізу духовних цінностей з метою обґрунтування детермінант, які посилюють і закріплюють їх консолідуючу функцію в розвитку суспільства. Доводиться, що фундаментальною цінністю духовної сфери народного буття є людська і громадянська гідність. Встановлено, що потенційно і актуально наймогутніша консолідуюча функція в системі духовних цінностей належить гуманістичним цінностям права і правової держави, а ключовою цінністю філософії консолідації є «право людини». Проаналізована роль і місце православ'я у системі духовних цінностей і в українському конфесійному плюралізмі. Обґрунтовано, що історично цінності православ'я найбільш гармонійні традиційній духовності більшості народу України. Будучи фундаментом народної ідеї, вони зберігають українську культурну ідентичність, пов'язують її з православною рештою світу, утримують разом доволі цивілізаційно різновекторні регіони країни. Доведено, що механізмом посилення і зміцнення консолідуючої функції системи моральних цінностей у розвитку українського суспільства є культивування гуманоцентризму, толерантності, самобутніх культурних традицій і цінностей організованого суспільства, асиміляція перфекціоністської нормативно-етичної парадигми і рестриктивної концепції моралі, безпосередньо пов'язаних з християнством, етика якого найбільш адекватна досвіду істинної моралі.

Ключові слова: духовні цінності, консолідуюча функція, українське суспільство, потенціал, право, православ'я, соборність, громадянська і людська гідність, організоване суспільство, гуманоцентризм.

Дулин П.Г. Консолидирующая функция духовных ценностей в развитии украинского общества. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова. - Киев, 2011.

Исследование посвящено философскому анализу духовных ценностей (их сущности, значимости, потенциала, форм проявлений, субординации), с целью обоснования детерминант (условий, факторов, механизмов и императивов), которые усиливают и укрепляют их консолидирующую функцию в развитии украинского общества.

Духовные ценности определяются в диссертации как сформированные критической селекцией проявления человеческого духа, составляющие совокупность общественно и личностно значимых форм общественного и индивидуального сознания, подсознания и самосознания, а фундаментальной ценностью духовной сферы народного бытия является человеческое и гражданское достоинство, верховенство и культивирование которых составит стратегию консолидации украинской архетиповой исторической системы.

Доказано, что консолидирующая функция духовных ценностей является императивом развития украинского общества, действие которого актуализируется и конкретизируется в следующих основных положениях.

Установлено, что потенциально и актуально наиболее мощная консолидирующая функция в системе духовных ценностей принадлежит гуманистическим ценностям права и правового государства, а ключевой ценностью философии консолидации является «право человека». Для актуализации правовых ценностей необходимо создание целостной концепции социальной сущности права, основанной на естественном самобытном праве народов Украины и правовых системах цивилизованных стран, которые ассимилировали общечеловеческие ценности.

Проанализированы роль и место православия в системе духовных ценностей и в украинском конфессиональном плюрализме. Обоснованно, что исторически ценности православия наиболее гармоничны традиционной духовности большинства народа Украины. Составляя фундамент народной идеи, они сохраняют украинскую культурную идентичность, связывают её с остальным православным миром, удерживают вместе цивилизационно достаточно разновекторные регионы страны.

Показана субординация гуманитарных ценностей, составляющих концептуальную основу солидаризации украинского общества: верховенство закона, традиции православно-славянской самобытности, многовекторность международных связей и отношений, преодоление маргинальности и аномии, партнерство в открытом и организованном обществе, человекоразмерность политики. Вместе с тем, в обществе вырабатываются и новые общерегиональные культурно-идеологические ценности, с которыми оно идентифицирует себя в качестве единой гражданской нации, например, полиэтничность, мультикультурализм, федерализм.

В контексте парадигмы философия истории постнеклассической рациональности, определены особенности транзитивного украинского общества. Его определяющими ценностями, которые только формируются, становятся свобода (свободный индивидуальный выбор), высшим проявлением которой является творчество. Плюрализм ценностей - необходимое условие реализации свободного индивидуального выбора. Мерой свободы выступает ответственность личности за самобытность и самотождественность культуры, т.е. порядка, единства, справедливости и стабильности. Последняя понимается как упорядоченное развитие, а транзитивность - как конструктивный хаос, из которого рождается динамичный порядок. Деструкция устаревших смыслов и значений, их переосмысление и создание новых - главная функция социума, представляющего собой динамичную систему с разнонаправленными ценностными процессами. С одной стороны, она неустойчива, неравновесна, несбалансированна, напряжена и потому содержит возможность стагнации или разрушения. С другой стороны, она является открытой, гибкой, продуктивной и проективной. Отсюда - нелинейность развития и релевантность ценностей синергетики для его анализа. Сформулирована специфика консолидирующей функции ценностей синергетики, согласно которой гетерогенный транзитивный украинский социум гармонизируется максимальной девергентностью, а адекватная стратегия его развития строится на будущем. Естественноисторическая гармонизация и балансировка этой стратегии может заключаться в предоставлении украинским регионам свободного и самостоятельного выбора наиболее целесообразного и комфортного для них самобытного темпа эволюции.

Обосновано, что в обществе постепенно создаются необходимые условия и предпосылки, актуализирующие доминанту субъективного, достаточную степень индивидуализированности и свободы для усиления и укрепления консолидирующей функции эстетических ценностей.

Практическое значение полученных результатов определяется эффективностью предложенного подхода в осмыслении гуманитарной стратегии государства, её архитектоники, тенденций и влияния на развитие общества.

Ключевые слова: духовные ценности, консолидирующая функция, украинское общество, потенциал, право, православие, соборность, гражданское и человеческое достоинство, организованное общество, гуманоцентризм.

Dulin P.G. Consolidating function of spiritual values in development of Ukrainian society. - Manuscript.

Thesis for the Degree of Doctor of Philosophy, 09.00.03 - Social philosophy and philosophy of history. - National Pedagogical Dragomanov University. - Kyiv, 2011.

The research deals with complex philosophical analysis of religious values in order to substantiate determinants which enhance and reinforce their consolidating function in the development of society. It is proved that the fundamental value of the spiritual spheres of people's life are human and civil dignity. It is ascertained that potentially and actually the most powerful consolidating function in the system of spiritual values is the humanistic values of law and rule-of-law state and the key value of consolidating philosophy is the «human right». The role and place of Orthodoxy in the system of spiritual values in the Ukrainian confessional pluralism is analyzed. It is proved that historical Orthodox values are the most harmonious to the traditional spirituality of the majority of the people of Ukraine. Being basis of the folk ideas, they keep Ukrainian cultural identity, linking it with the rest of the Orthodox world and hold together quite different civilized regions of the country. It is proved that the mechanism of enhancing and strengthening of the consolidating function of moral values in the development of Ukrainian society is cultivation of humanocentrism, tolerance and distinctive cultural traditions and values of organized society, assimilation of perfectionist legal and ethical paradigm and restrictive conception of morality, directly associated with Christianity, whose ethics is the most adequate to the experience of true morality.

Key words: spiritual values, consolidating function, Ukrainian society, potential, right, orthodoxy, unity, civic and human dignity, organized society, humanocentrism.

Размещено на Allbest.ru