Методологія структуралізму і постструктуралізму в дискурсі європейської філософії (генезис, засади, принципи)

Взаємозв'язок теоретичного і практичного є важливою характеристикою структурної методології. За допомогою таких методологічних принципів, як медіативність, міжтекстовість, трансгресія та ін. вдається досліджувати структури граничного характеру (між суб'єктом і об'єктом, матеріальним та ідеальним, мовою і речами). Конструювання медіативних структур мислення, спрямоване на подолання різноманітних меж і кордонів, створених у дискурсивному полі, демонструє діалектичний і творчий характер людського розуму. Операціональний характер поняття „структура”, його епістемологічна спрямованість розширюють сферу пізнання. Відмінністю структуралізму і постструктуралізму щодо зв'язку теоретичного і практичного є те, що перший грунтується на раціоналізації предмету дослідження, конструюванні схем і моделей, прагненні в однаковий спосіб розглядати різнорідні за субстратом елементи чи галузі знань, а другий орієнтується на деконструкцію структури текстів, інтерпретацію, пошук прихованого, таємного, інтуїтивно вловлюваного, тобто на відмову від раціоналістичних процедур.

В четвертому розділі „Структурна методологія в різних ділянках гуманітарного пізнання” демонструється дієвість структурної методології в дискурсивних практиках сучасної європейської культури. Соціальна екологія, гендерні студії, філософія життя обрані для обґрунтування актуальності дослідження структурної методології, перспектив її подальшого розвитку.

В підрозділі 4.1. "Структурний напрям у соціально-екологічному дискурсі" підкреслюється, що структурна методологія поки належно не розкрила своїх можливостей в цій галузі діяльності. Недостатньо виділений в наявних роботах (Р.К.Баландін, М.Н.Грецький, В.Вернадський, Д.Р.Вінер, В.Н.Волченко, Ф.М.Канак, М.М.Кисельов, С.Леш, К.М.Майєр-Абіх, М.М.Назарук, Е.Семенюк, Л.І.Сидоренко, П.Тейяр де Шарден та ін.) дискурсивний аспект, хоч він конструктивно вплинув на становлення екологічної проблематики. Впровадження цієї методології в соціально-екологічне дослідження сприяє переосмисленню характеру взаємозв'язків системи „природа - суспільство”, які не повинні в сучасному полікультурному світі будуватися за моделями традиційного суспільства, де основу соціальної структури становлять відносини володіння і підкорення, антагонізму, ворожості. Єдність з природою, взаємодія з іншими, відмінними людьми і спільнотами в дусі толерантності і співчуття є адекватною відповіддю викликові глобальних проблем. Соціальна екологія - саме та галузь, в якій повинні розроблятися шляхи медіативного синтезу, оптимізації, гармонізації взаємозв'язків різнорідних, значною мірою самостійних природних і соціальних компонентів. Мета соціально-екологічних досліджень - знаходження засобів врівноваження і підтримки рівноваги між багатьма компонентами системи „природа - суспільство”, стабілізації гомеостатичних процесів в цій системі також через дискурсивні механізми. Тут наявні можливості для структурної методології, в арсеналі якої знаходяться апробовані засоби дослідження вказаних проблем.

У підрозділі 4.2. "Структуралізм, постструктуралізм і гендерні студії" підкреслюється, що в доволі поширених нині гендерних дослідженнях їх зв'язок зі структурною методологією майже не констатується. Жіночі студії набули міжнародного поширення після публікації книги Ю. Крістевої „Бажання в мові”. Вона творчо сприйняла категорії З. Фрейда („бажання”, „Едипів комплекс” та ін.) і карнавальне начало М. Бахтіна і створила концепцію семіотичної хори (до-едипове знання, діалогічне за сутністю, властиве людям ще до патріархального періоду). Структурна методологія є доволі значущою в найсучаснішому фемінізмі, представленому дослідницями Заходу C. де Бовуар, Д.Гаревей, Л. Ірігарей, У.Кендес, Е.Е.Кеплен, Ю. Крістевою, Е. Сісу, українськими та російськими інтелектуалками (Т. Гундорова, І.Жеребкіна, О. Забужко, Т.Кліменкова, С. Павличко) та ін. Особливу роль відіграє тут структурний принцип різниць (відмінностей), наголошування на власній ідентичності жінок, їх іншості стосовно чоловіків. Спостерігається культивування жіночих відмінностей, намагання жінок шукати ділянки, в яких жіноча суб'єктивність розкривається найповніше. Жіночі студії вважаються складовою постструктуралізму, оскільки в ньому не тільки вагомо представлена жіноча проблематика, але й відмінний від чоловічого жіночий голос доволі відчутний. Проведене дослідження демонструє конструктивні можливості структурної методології, її здатність виявляти корінні суперечності і конфлікти, артикульовані в дискурсивному полі сучасної західноєвропейської і базованої на ній гуманітаристики, накреслювати шляхи їх пом'якшення і подальшого розв'язання переважно у сфері символічної реальності.

У підрозділі 4.3. "Застосування принципів постструктуралізму в сучасній західноєвропейській філософії життя" відзначається, що проблематика структуралізму і постструктуралізму в генезисі і в подальшому поступі істотно корелює з філософською антропологією. В дисертації розглянуто варіанти антропології Ж. Дельоза і Е. Левінаса. Творчо розвиваючи ряд принципів структуралізму (релятивації, різниць, медіації, трансгресії та ін.), Ж. Дельоз відкидає деякі властиві структуралістам перебільшення (абсолютизацію мови, протилежність суб'єкта і об'єкта тощо). Дотримуючись позицій релятивності, він в дусі структуралізму розглядає життя як складну систему відношень, диференціацію і розділення. Це стосується і еволюції природи, і людського життя, яке осмислюється філософом як диз'юнктивний синтез. На основі опрацювання ідей Бергсона і Канта Дельоз створює метод трансцендентального емпіризму, згідно з яким актуально немає ніякого заздалегідь даного; це дане, Єдине, постає як віртуальність, а життя як множинна актуальність. Основними поняттями філософії життя Ж. Дельоза є вічне повернення, життєвий порив, порожнє місце у структурі, трансцендентальний емпіризм, складка, які постають і у ролі новітніх методологічних принципів. Водночас констатація ірраціонального характеру життя, апологія емпіричності і одиничного, а також розуміння щастя як головної життєвої мети людини приводять філософа до недооцінки моральних факторів (проблеми добра і зла, відповідальності), що в умовах сучасної екологічної ситуації, глобальної загрози життю на планеті виглядає невиправданим. У філософії Е. Левінаса елементи методології структуралізму виявляються в концепції діалогізму, наголошенні пріоритетності відношення „Я - Інший” у структурі буття і життя.

У п'ятому розділі „Елементи структурної методології у спадщині українських мислителів” розглядається проблема застосування структурної методології в українському філософському дискурсі, що не стало досі предметом уваги вітчизняних дослідників.

В підрозділі 5.1 "Семіотичні аспекти творчості Г.Сковороди в дискурсі структуралізму і постструктуралізму" обґрунтовується положення, що Г. Сковорода інтерпретує Біблію як знакову систему, виявляє її основні структурні відношення, досліджує біблійні символи, створює алфавіт (буквар світу), чим потрапляє в русло сучасної семіотики як загальної теорії знаків та її методології. Його увага до тексту Біблії, античних текстових джерел, творів отців Церкви, інтерпретація цих текстів як медіативних утворень, міркування про символізм виглядають доволі прогностичними. Можна говорити про те, що ідея медіативності Біблії, а також ряду інших текстів (і тексту загалом) ще до Ф. де Соссюра була важливим методологічним принципом філософії Г.Сковороди. В творах Г.Сковороди спостерігається інтерес до структурності світу. Розум, багатогранність якого мислитель образно подає як „серце”, є власне тим універсальним медіатором, через який світ опосередковується і засвоюється людиною. Через символічні утворення, лінгвістичні опозиції, постійно породжувані розумом, відбувається надбання і збереження таємного, трансцендентного знання. Символізм розглядається ним як метод глибокого проникнення в суть явищ світу. Червоною ниткою у творчості видатного українця проходить ідея двох протилежностей як основи структурних відношень.

В підрозділі 5.2. "Структурно-семіотичні розвідки С.Балея з філософії та психології творчості" аналізуються психоаналітичні роботи українського вченого, праці з вікової та гендерної психології, психології творчості. Структуралізм має чимало спільного в методології з психологією, а в постструктуралізмі отримав нове життя фрейдизм, про що свідчать праці Ж. Дельоза, Ж. Лакана, Ю. Крістевої, П. Клосовські та ін. В дисертації доводиться, що С. Балей синтезував структурно-семіотичний підхід, заснований на психоаналізі, із семантичним дослідженням символіки художніх творів на основі методу інтуїції. Це дало змогу проникнути в глибинні шари духовного світу творця, відкрити невідомі аспекти творчої лабораторії видатних літераторів (С. Жеромського, Ю. Словацького, Т. Шевченка). Досліджуючи творчість Ю.Словацького, вчений концентрує увагу на помилках, незвичному поєднанні слів. С.Балей не наполягає на єдиній інтерпретації, залишає відкритими питання, що постають при розгляді опозицій і суперечливих символів поезії Ю.Словацького. Близькість такого підходу до деконструкції не означає ідентичності. Балей на відміну від постструктуралістів все ж шукає істину (трансцендентальне позначене), передбачає її існування, приховане за символічними виразами (означниками). Використання С.Балеєм структурно-семіотичного підходу дало змогу від формальної структури мовних утворень, образів, сюжетних ліній, найбільш повторюваних опозицій, символів художніх творів перейти до аналізу структури психіки митця. Основними рисами цього методу є орієнтація на формальний вираз психічного, що споріднює методологію С.Балея зі структуралізмом. Застосування методу інтуїції, увага до незвичайних, суперечливих словосполучень, помилок у семантичному аналізі художніх творів наближає методологію С.Балея до постструктуралізму.

ВИСНОВКИ

У процесі дослідження автор доходить таких висновків:

1. Структурна методологія є однією з найбільш виразних орієнтацій європейської культури, починаючи з античних часів. На різних історичних етапах свого розвитку ця методологія зазнавала модифікацій і виявлялася в різних формах. Сучасними її формами є структурний підхід, структуралізм, постструктуралізм. Попри те, що ці феномени щільно увійшли в європейські і європейсько орієнтовані дискурсивні практики, їх осмислення не посідало належного місця у вітчизняних філософських дослідженнях. Представлене дисертаційне дослідження заповнює цю нішу, створює передумови для використання можливостей практичного застосування структурної методології в різних ділянках вітчизняного гуманітарного пізнання. Усвідомлення місця структурної методології в сучасному світі, її свідоме запровадження в гуманітарних дослідженнях є виразним моментом входження української філософії в європейський культурний контекст.

2. Методологія структуралізму і постструктуралізму є наслідком історичного розвитку європейської науки і філософії, відповіддю культури на потребу в цілісному світогляді, адекватному сучасному глобалізованому світові, подоланні тенденцій вузької спеціалізації різних галузей знання і налагодженні міждисциплінарних зв'язків. Виділено основні етапи генезису структурної методології в дискурсі європейської філософії: а) виникнення і становлення протоструктурного підходу; б) конституювання конкретного наукового (структурного) методу в лінгвістиці і математиці; в) осмислення методологічного значення структурних досліджень, систематизація структурної методології і виникнення нового напряму некласичного раціоналізму у філософії - структуралізму; г) поширення структурних принципів у гуманітаристиці, набуття структурним підходом статусу загальнонаукового засобу пізнання; д) критика методології структуралізму і його онтологічних претензій; е) формування постструктуралізму як системи філософсько-методологічних засобів дослідження границь - явищ, що перебувають за межами ієрархічної структурності, порогів мислимого, і перехід на позиції ірраціоналізму.

3. Структуралізм і постструктуралізм являють собою певну єдність філософсько-методологічних засад, які дозволяють говорити про філософсько-методологічну школу в широкому розумінні на чолі з її засновником Ф. де Соссюром, у творах якого містяться позиції, що пояснюють як спорідненість структуралізму і постструктуралізму, так і суперечності в ряді їх основоположень. „Курс загальної лінгвістики” не виходить за межі раціоналізму і загалом грунтується на його ідеалах. Саме ця позиція закладена в структуралізмі. Натомість „Анаграми” Ф. де Соссюра орієнтовані на межу, де раціональне не діє, втрачає свій потенціал. Цей аспект продовжено і розвинуто у філософії постструктуралізму.

4. Структурна лінгвістика в системі гуманітарних галузей знання відіграє роль методологічного лідера сучасної гуманітаристики; категорії лінгвістики („випадок”, „внутрішня форма”, „діахронія-синхронія”, „зовнішня форма”, „означник-позначене”, „парадигма-синтагма”, „поверхня”, „структура мови і мовлення”) увійшли в термінологічний апарат гуманітарних наук; лінгвістика надає нового смислу традиційним філософським категоріям („суб'єкт”, „об'єкт”, „творчість”, „єдність”, „тотальність”, „тотожність” та ін.), конкретизує їх зміст, відновлює для філософії в сучасній формі її конститутивні ядра.

5. Уявлення, пов'язані зі структурною лінгвістикою істотно міняють властиві європейському мисленню акценти в розумінні онтологічного статусу мови і мовлення, а також головні опори європейського філософського дискурсу загалом: в некласичних філософсько-лінгвістичних вченнях констатується поворот від позицій про сталість мовних структур, існування початкових духовних засад мови і мислення до висновків про релятивність, віртуальність, змінність, хаотичність і випадковість як онтологічні засади не тільки мови і мовлення, але й життя людини та суспільства; через це модель структурної лінгвістики набула парадигмального статусу сучасної гуманітаристики.

6. Фундаментальною для методології структуралізму і постструктуралізму є їх спільна базова категорія - „структура”, визначення якої відповідно до предметної галузі конституює структурне дослідження у межах цієї галузі. Однак онтологічний статус цієї категорії у структуралізмі і постструктуралізм істотно різний: перший грунтується на традиційній для класичної європейської філософії онтології присутності, ствердженні наявності універсальної структури структур - Структури Духа, а другий виходить з позиції онтології відсутності, заперечення першоструктури, визнає продуктивність структуралізму лише в методологічному, гносеологічному і науково-практичному розумінні.

7. Порівняльне дослідження основних онтологічних категорій структурного дослідження в контексті структуралізму і постструктуралізму свідчить про те, що, ґрунтуючись на категоріальній системі структуралізму, постструктуралізм позиціонує себе як філософський підхід, завдяки якому відбувається своєрідна трансформація смислу категорій „буття”, „відношення”, „зміст”, „Єдине”, „індивідуальне” „множинне”, „модель”, „одиничне”, „подвоєння”, „різниця”, „структура”, „суперечність” „тотожність”, „форма”, та ін. у напрямі антиосновності, антифундаментальності, релятивності, віртуальності цих понять.

8. Систематизація гносеологічних засад структуралізму та постструктуралізму дозволила визначити і проаналізувати основні принципи структурної методології: принципи структурності (для постструктуралізму деконструкції), лінгвоцентризму, виділення фундаментальних структуроутвірних відношень, елементарних відношень (клітинок структурного аналізу), різниць та ін. Ці принципи в сукупності і взаємозв'язку становлять специфіку структурної методології, обумовлюють її відмінності від інших засобів пізнання.

9. Структуралізм і особливо постструктуралізм істотно пов'язані з гегелівською спадщиною: до їх категоріального апарату і методологічного інструментарію включено поняття і принципи гегелівського діалектичного методу; водночас гегелівська діалектика сприймається більшою мірою критично, адекватнішими для пізнання і практики у структуралізмі (і постструктуралізмі) вважаються емпіричні методи, що відображають досвід індивіда, інтуїтивні підходи. Однак попри критичне ставлення представників постструктуралізму до спадщини Гегеля як раціоналіста, а до його позиції як дискурсу пана, гегелівські твори лишаються зразком західноєвропейського типу мислення і опорою подальшого розвитку філософії.

10. Методологія структуралізму позитивно оцінюється як засіб побудови теоретичних систем знання, проміжний спосіб зв'язку між філософією і конкретними науками, оскільки орієнтація структуралізму на відношення, а не на субстрат чи атрибути об'єктивно долає кордони, створені їх специфікою; натомість постструктуралізм ставить під сумнів науку і науковість.

11. В дискурсивних практиках соціальної екології відбулися істотні зміни (виникла окрема галузь знань з власною термінологією, видані екологічні словники, енциклопедії, створені навчальні курси, підручники тощо), однак цей процес ще недостатньо грунтується на гуманітаристиці, зберігає традиційні орієнтації природничонаукового знання. Використання структурної методології, генетично пов'язаної зі структурною лінгвістикою, в соціально-екологічному дискурсі є доцільним, сприятиме поглибленню уявлень про взаємозв'язок гуманітарних і природних факторів системи „природа-суспільство”, коеволюції соціального і природного на засадах рівноправності. Структурна методологія є важливою для українського соціально-екологічного дискурсу, дає можливість використання ресурсу гуманітарного, а не лише природничонаукового пізнання, яким більшою мірою і послуговується нині наша екологічна практика.

12. Сучасна гендерна проблематика істотно ґрунтується на методологічних принципах структуралізму і постструктуралізму. Ці принципи своєрідно осмислюються і застосовуються переважно представниками гуманітарних галузей знань і художньої літератури феміністичного спрямування. Гендерні студії демонструють конструктивні можливості структурної методології, її здатність виявляти корінні суперечності і конфлікти, артикульовані в дискурсивному полі сучасної західноєвропейської і грунтованої на ній (української, американської та ін.) гуманітаристики та накреслювати шляхи їх пом'якшення і подальшого розв'язання у сфері символічної реальності.

13. Методологія структуралізму і постструктуралізму значно вплинула на формування сучасних концепцій філософії життя. Дотримуючись позицій релятивності, Ж.Делез, Ж.Дерріда, Е.Левінас та інші представники західноєвропейської філософії в дусі структуралізму розглядають життя як складне відношення, діалог з Іншим, безперервну диференціацію і розділення. Застосування методологічних принципів постструктуралізму (диз'юнктивного синтезу, вічного повернення, діалогізму, релятивації, різниць, медіації, складки, трансцендентального емпіризму тощо) у філософській антропології призводить його представників до висновку про відсутність будь-якого заздалегідь даного; воно постає як віртуальність, а життя як множинна актуальність.

14. У творчості українських мислителів минулих часів (О.Потебні, Г.Сковороди, С.Балея) наявні елементи структурної методології, що свідчить про взаємодію і спільні засади української і західноєвропейської культури. Застосування цієї методології в сучасній українській гуманітаристиці, що зокрема демонструють праці вітчизняних представників системного аналізу (Е.П.Семенюка, Л.М.Терентьєвої, А.І.Уйомова, А.Ю.Цофнаса та ін.), є перспективним напрямом дослідження різних її ділянок, міжпредметних взаємозв'язків і кооперації між ними.

ЛІТЕРАТУРА

філософський діалектичний синергетика структуралізм

Монографія

Повторева С.М. Структурний підхід - структуралізм - постструктуралізм (еволюція методології та її поширення в гуманітарних студіях): Монографія / С.М.Повторева. - Львів: Вид-во Національного ун-ту „Львівська політехніка”, 2010. - 336 с. (20,8 друк. арк.).

Рецензії:

Ратніков В. На межі раціонально пізнаваного (Роздуми над книгою). Повторева С.М. Структурний підхід - структуралізм - постструктуралізм (еволюція методології та її поширення в гуманітарних студіях): Монографія. - Львів: Вид-во Національного ун-ту „Львівська політехніка”, 2010. - 336 с. // Філософські пошуки. - 2010. - Вип. ХХХП. - С.381-386.

Узбек К.М. Рецензія на монографію Повторевої С.М. "Структурний підхід - структуралізм - постструктуралізм (еволюція методології та її поширення в гуманітарних студіях)". - Львів: Вид-во Національного ун-ту „Львівська політехніка”, 2010. - 336 с. // Інтелект. Особистість. Цивілізація: Темат. зб. наук. пр. із соц.-філос. пробл. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2010. - Вип.8. - С.474-477.

Статті у фахових виданнях:

1. Повторева С.М. Предмет и метод социальной экологии // Философские проблемы современного естествознания. - К., 1989. - Вып.70. - С.50-57.

2. Повторева С.М. Критический анализ концепций структурализма по проблеме взаимосвязи теории и практики / С.М.Повторева // Проблемы философии. - К., 1990. - Вып. 86. - С.73-81.

3. Повторева С.М. Гегелевская концепция гармонического в искусстве / С.М.Повторева // Людина і мистецтво в гуманістичних вимірах: матеріали людинознавчих філософ. читань. - Львів, 1997. - Вип..IV. - С. 41-45.

4. Повторева С.М. Фердинанд де Соссюр і школа структуралізму / С.М.Повторева // Філософські пошуки. - 2004. - Вип. ХVI - С.156-168.

5. Повторева С.М. Структуралізм і постмодернізм: гносеологічний аспект / С.М.Повторева // Філософські науки: Вісник Націон. ун-ту „Львівська політехніка”. - 2005. - № 525 - С. 24-30. - (Серія: Філософія).

6. Повторева С.М. Структурний підхід як засіб теоретизації соціальної екології / C.М.Повторева // Філософські пошуки. - 2005. - Вип. ХIХ. - С. 269-281.

7. Повторева С.М. Філософські засади структурного підходу (онтологічний аспект) / С.М.Повторева // Філософські пошуки. - 2006. - Вип. ХХ. - С.122-131.

8. Повторева С.М. Етичні проблеми в контексті постмодернізму / С.М.Повторева, В.П.Савельєв // Філософські науки: Вісник націон. ун-ту „Львівська політехніка”. - 2006. - № 550. - С.30-36. - (Серія: Філософія).

9. Повторева С.М. Рене Декарт і становлення структурного методу пізнання / Повторева // Sintentiae. - Вінниця, 2006. - Вип. XIV - XV. - № 1-2. - С. 33-41.

10. Повторева С.М. Від структуралізму до постструктуралізму (логічні етапи становлення і трансформація) / С.М.Повторева // Філософські пошуки. - 2007. - Вип. ХХVI. - С.270-279.

11. Повторева С.М. Методологічні аспекти „Феноменології духа” Гегеля у контексті постструктуралізму / С.М.Повторева // Філософські пошуки. - 2007. - Вип. ХХV. - С.33-45.

12. Повторева С.М. Передумови та історичні етапи розвитку структурного підходу / С.М.Повторева // Філософські науки: Вісник націон. ун-ту „Львівська політехніка”. - 2007. - № 578. - С.35-42. - (Серія: Філософія).

13. Повторева С.М. Застосування принципів постструктуралістської методології у філософії життя Ж.Дельоза / С.М.Повторева // Вісник Черкаського ун-ту. - 2007. - Вип.110. - С.20-29. - (Серія: Філософія).

14. Повторева С.М. Розвідки Г.Сковороди в ділянці семіотики і постструктуральний дискурс / С.М.Повторева // Вісник Харківського націон. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - 2008. - Вип.815. - С.61-65

15. Повторева С.М. Онтологічні характеристики мови та їх інтерпретація у філософсько-лінгвістичних ученнях ХХ ст. / С.М.Повторева // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. - 2008. - Вип. 410-411. - С.73-78. - (Серія: Філософія).

16. Повторева С.М. Інтерпретація феномену життя у творчості Ж.Дельоза (методологічний аспект) / С.М.Повторева // Філософські пошуки. - 2007. - Вип. ХХIII. - С. 82-94.

17. Повторева С.М. Біблійна екзегеза Г.Сковороди в контексті постмодернізму / С.М.Повторева // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. - 2008. - Вип. 389-390. - С.13-16. - (Серія: Філософія).

18. Повторева С.М. Медіативність і трансгресія як принципи взаємозв'язку теоретичного і практичного у контексті структуралізму і постструктуралізму / С.М.Повторева // Філософські пошуки. - 2009. - Вип. ХХIХ. - С.213-222.

19. Повторева С.М. Епістемологічний статус поняття „структура” у структуралізмі і постструктуралізмі / С.М.Повторева // Філософські науки: Вісник Націон. ун-ту „Львівська політехніка”. - № 636. - 2009. - С.78-82. - (Серія: Філософія).

20. Повторева С.М. Структуралізм, постструктуралізм і гендерні дослідження / С.М.Повторева // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. - 2009. - Вип. 464-465. - С.49-56. - (Серія: Філософія).

21. Повторева С.М. Філософські аспекти психоаналітичних досліджень С.Балея в контексті структуралізму і постструктуралізму / С.М.Повторева // Філософські пошуки. - 2009. - Вип. ХХХ. - С.235-243.

22. Повторева С.М. Принцип відмінності постструктуралізму в біблійному контексті // Історія релігій в Україні. - Науковий щорічник. - Кн. ІІ. - Львів: Логос, 2009. - С.214-220.

23. Повторева С.М. Принцип деструкції М.Хайдеггера і деконструкція постструктуралізму / С.М.Повторева // Філософські науки: Вісник Націон. ун-ту „Львівська політехніка”. - № 661. - 2010. - С.59-65. - (Серія: Філософія).

24. Повторева С.М. Інтерпретація паломництва в традиційному і постмодерному християнстві / С.М. Повторева, В.П.Савельєв. - Історія релігій в Україні // Науковий щорічник. - Львів: Логос, 2010. -- Кн. ІІ. - С.408-414.

Статті в журналах та збірниках наукових праць, інші публікації:

1. Повторева С.М. Філософські засади структурного методу пізнання / В.Музиченко, С.Повторева // Філософські пошуки. - 1997. - Вип. I-П. -С.51-56.

2. Повторева С.М. Інтерпретація символізму Біблії у творчості Г.Сковороди і сучасний філософсько-теологічний дискурс / С.М.Повторева // Історія релігій в Україні: наук. щорічник. - 2008. - Кн. П. - С.285-291.

3. Повторева С.М. Творчість Григорія Сковороди з позицій семіотики і постструктуралізму / С.М.Повторева // Філософські науки: Вісник Націон. ун-ту „Львівська політехніка”. - № 607. - 2008. - С.98-104. - (Серія: Філософія).

4. Повторева С.М. Структурна методологія в контексті гендерних (жіночих) студій / С.М.Повторева // Філософські пошуки. -- 2009. - Вип. ХХХI. - С.31-44.

5. Повторева С.М. Етичне та естетичне виховання молоді / С.М.Повторева // Петрушенко В.Л., Повторева С.М., Савельєв В.П. та ін. Етика та естетика: навч. посібник. - Львів: „Новий світ - 2000”, 2008. - Тема 8. - С.249-278.

6. Повторева С.М. Парадигмальність лінгвістики в сучасному європейському дискурсі і постструктуралізм / Ю.Г.Шадських, С.М.Повторева // Філософські пошуки. - 2009. - Вип. ХХХ. - С.203-216.

7. Повторева С.М. Структурно-семіотичні розвідки С.Балея з психології творчості / С.М.Повторева // Креативність і творчість. - Вісник Київськ. ун-ту. ім. Т.Шевченка. -- Тематичний випуск № 1. - К.: Гнозис, 2009. - С. 28-34.

8. Повторева С.М. Словник з логіки / С. М. Повторева. - Львів: "Магнолія-2006", 2009. - 196 с.

9. Повторева С.М. Структуралізм у контексті соціальної екології / С. М. Повторева // Світоглядні читання з нагоди 200-річчя Ч.Дарвіна: збірник наук. праць та матеріалів Міжнар. наук.-практичної конференції „Світоглядний вибір і майбутнє науки та освіти в ХХI столітті”. - К.: Четверта хвиля, 2010. - С.200-207.

10. Повторева С.М. Семіотичні аспекти творчості Г.Сковороди у постструктуралістському дискурсі / Swetlana Powtorewa // W strone szczescia: Szkice I studia filozoficzne / pod redakcja prof. dr hab. Wojciecha Slomskiego. - Warszawa: Spolka Wydawnicza Heliodor, 2010. - S.607-619.

11. Повторева С.М. Перехід від класичної до некласичної філософії / С.М. Повторева // В.Л. Петрушенко, М.П. Скалецький, С.М. Повторева, та ін. Філософія: Частина 1. Історія світової та української філософії: навч. посіб. - № 49. - Тема 8. - Львів: Вид-во НУЛП, 2010. - С.130-155.

Тези доповідей на конференціях:

1. Повторева С.М. Структурный подход - необходимое средство компъютеризации языка науки / С.М.Повторева // Философские проблемы науки и техники: тезисы Всесоюз. симпозиума, (3-5 марта 1986 г.). - Сумы, 1986. - С.46.

2. Повторева С.М. Взаимосвязь системного и структурного подходов / С.М.Повторева // Системный анализ научного знания: тезисы Всесоюз. конф., (11 -12 ноября 1986 г.). - Одесса, 1986 - С.46-47.

3. Повторева С.М. Особенности исследования духовного творчества посредством структурного подхода / С.М.Повторева, И.В.Шалишкина // Мировоззрение и научное познание: тезисы докл. ХШ. Всесоюз. теор. семин. - Киев-Ужгород, 1990. - С.170-171.

4. Повторева С.М. Структурализация духовных ценностей / С.М.Повторева, И.В.Шалышкина // Человек и духовные ценности: тезисы Всесоюз. науч-теор. конф., (6-8 июня 1991 г.). - Тирасполь, 1991. - С.210-213.

5. Повторева С.М. Проблема гармонізації структури системи „суспільство-природа” в ситуації екологічної кризи / С.М. Повторева // Природа і культура: тези доп. Всеукр. теор. семін., (Луцьк, 9-10 вересня 1992 р.) - Луцьк, 1992. - Ч.П. - С.42-43.

6. Povtoreva S. Repatriation of Ethnic German as Religious Journeying / S.Povtoreva // Le voyage - Journeing: Thesis of the XXV SISR Conference, (Leuven, 26-30 July 1999) / Catolic University of Leuven. - Leuven, 1999. - P.93.

7. Повторева С.М. Ніщо як структура в творчості Сартра / С.М.Повторева // До сторіччя з дня народження Ж.П.Сартра: матеріали Круглого столу, (30 вересня 2005 р.]): тези доп. - Філософські пошуки. - 2005. - Вип. Х1Х. - С.402-403.

8. Повторева С.М. Структурний підхід як напрям постнекласичного раціоналізму / С.М.Повторева // Дні науки філософського факультету - 2006: міжнарод. наук. конф., (Київ, 12- 13 квітня 2006 р.): матеріали доп. та вист. -- К.,2006. - Ч.VI. - С.139-141.

9. Повторева С.М. Методологічні аспекти постструктуралізму/ С.М.Повторева // Тези міждисциплін. конф. «Трансформація парадигм мислення та концепцій знання під впливом сучасних викликів у загальній, соціальній, практичній і прикладній філософії», (Львів, 29-30 листопада 2007 р.) - Львів, 2007. - С.74-76.

10. Повторева С.М. Елементи структурно-семіотичної методології у творчості Г.Сковороди / С.М.Повторева // Учення Григорія Сковороди про дух, духовність та істину: матеріали П Міжнар. наук.-теор. конф., (Суми, 3-5 грудня 2007 р.). - Суми, 2007. - С.76-77.

11. Повторева С.М. Умберто Еко про взаємозв'язок філософії і наукової методології у структуралізмі і постструктуралізмі / С.М.Повторева // Філософські пошуки. - 2008. - Вип. ХХVП. - С.553-554.

12. Повторева С.М. Міждисциплінарні можливості структуралізму і постструктуралізму / Повторева С.М. // На шляху до синтезу філософії, релігії і науки: тези П Всеукр. наук - практ. конф., (Львів, 10-11 квітня 2009 р.). - Львів, 2009. - С.31-33.

13. Повторева С.М. Поняття трансгресії як методологічний засіб філософії постструктуралізму / С.М. Повторева // Особистісні цінності і переконання філософа та історико-філософський процес: тези Всеукр. наук. конф. «ХХ1 Читання, присвячені пам'яті засновника Львівсько-Варшавської філос. школи К.Твардовського», (Львів,11-12 лютого 2009 р.). - Львів, 2009. - С. 43-45.

14. Повторева С.М. Методологія структурної лінгвістики Фердинанда де Соссюра у постструктуралістському дискурсі / С.М.Повторева // Філософія мови: текст, образ, реальність: матеріали Міжнар. наук.-теор. конф. до 200-річчя з дня нар. М.В.Гоголя, (Суми, 30-31березня 2009 р.). - Суми, 2009. - С.95-98.

15. Повторева С.М. Застосування постструктуралістської методології у літературознавстві / С.М.Повторева // Філософський та літературознавчий виміри сучасних гуманітарних досліджень: матеріали Міжнар. наук.-теор. конф. до 287-ліття з дня народ. Г.С.Сковороди, (Суми, 17-19 грудня 2009 р.). - Суми, 2009. - С.69.

16. Повторева С.М. Поняття „випадок” як вираз ірраціонального та сингулярного у мовній комунікації / С.М.Повторева // Філософія і наука за умов формування інформаційного суспільства: тези Всеукр. наук. конф. «ХХП Читання, присвяч. пам'яті засновн. Львівсько-Варшавської філос. школи» (Львів, 9-11 лютого 2010 р.). - Львів, 2010. - С.38-40.

Размещено на Allbest.ru