Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

УДК 316.643: 338.124.4

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук

Поліваріантність економічного мислення в соціокультурних реаліях

Разумовський Сергій

Олександрович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській державній академії фізичної культури, Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту.

Науковий консультант:

доктор філософських наук, професор

Газнюк Лідія Михайлівна,

Харківська державна академія фізичної культури, завідувач кафедри гуманітарних наук.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Култаєва Марія Дмитрівна,Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, завідувач кафедри філософії;

доктор філософських наук, професор Ящук Тамара Іванівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри філософії;

доктор економічних наук, професор Грищенко Іван Михайлович, Інститут вищої освіти Академії педагогічних наук України, заступник директора з науково-інноваційної роботи.

Захист відбудеться 28 січня 2010 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.01 в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, 9ий поверх, зал засідань.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, Київ, вул. Бастіонна, 9.

Автореферат розісланий 24 грудня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.С. Горбунова

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження.

Сучасне українське суспільство переживає період усебічної трансформації в економічному, політичному і духовному житті. Вивчення трансформаційних процесів, які охоплюють економіку в цілому як певний загальнолюдський спосіб буття і мислення, неможливе без урахування реального контексту їх перебігу, особливостей процесу соціокультурних змін. У нинішній ситуації осмислення процесів сучасного економічного життя виявляється неповним - «іманентне» дослідження, здебільшого, дозволяє дійти висновку про суто негативний, переважно деструктивний характер нових тенденцій, переважання хаосу над порядком, неможливість покладатися на універсальні закони, недоцільність розгляду важливих фактів поза соціокультурним контекстом. Зазвичай спроби підпорядкувати економічну сферу регулятивному впливові імперативів, які уособлюють матеріальні і духовні цінності, з тих чи інших міркувань вважаються вищими щодо тих, якими, з традиційної точки зору, керуються у своїй поведінці економічні суб'єкти.

Дослідження поліваріантності економічного мислення не можна вважати однією, з так званих, вічних філософських проблем. Як об'єкт соціально-філософського аналізу, вона актуалізувалася з розширенням і ускладненням буття людства, значне місце в якому належить економічному. Така постановка проблеми донині не набула висвітлення в науковій літературі з питань соціальної філософії.

Соціально-філософський аналіз економічного мислення і його соціально-історичних модифікацій дозволяє виявити його типологічну поліваріантність, його різноспрямованість, як активізуючу, так і аксіоматичну, розкрити багатовимірність його впливу на соціокультурне буття. В сучасних умовах загострення глобальної економічної кризи і пошуку шляхів виходу із неї поліваріантність економічного мислення набуває амбівалентного характеру: воно здатне, з одного боку, загальмувати рух сучасної цивілізації до падіння в прірву небуття, а з іншого - сприяти гармонізації економічних відносин людей, утілити в їх життя мрію про справедливе й гуманне суспільство відповідальних і вільних людей. Соціально-філософський аналіз поліваріантності економічного мислення зумовлений і тим, що це є складова соціальної реальності, буття соціуму та пронизує всі сфери життєдіяльності.

Актуальність дослідження зумовлена також переходом України до економіки нового типу, соціально-філософський аналіз якої є надзвичайно складним, оскільки жодна з класичних доктрин уже неприйнятна для пояснення функціонування і розвитку сучасного суспільства. Аналіз економічного мислення як дихотомій між капіталізмом і соціалізмом, Заходом і Сходом, планом і ринком утратив колишню ефективність, а старі стереотипні способи мислення не відповідають соціально-економічній ситуації, яку нині переживає Україна. Незважаючи на чималу кількість програм розбудови української економіки, ситуація в нашій державі залишається напруженою, оскільки жодна з них не викликала значного суспільного інтересу. Однією з причин такої ситуації є дефіцит стратегічного мислення і бачення щодо економічної ситуації в Україні. Саме в цьому полягає роль соціальної філософії в ситуації пошуку й прийняття стратегічних рішень, оцінок і висновків стосовно феномену економіки нового типу і нового економічного мислення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Обраний напрям дослідження пов'язаний із завданнями науково-дослідницької програми, яку здійснює кафедра гуманітарних наук Харківської державної академії фізичної культури в межах комплексної теми «Вища освіта в умовах трансформації суспільства».

Ступінь наукової розробки проблеми.

Економічне мислення опосередковано в тій або іншій формі було предметом дослідження мислителів Античності, Середніх віків і Відродження, які вказували на духовні і моральні передумови й основи господарської діяльності, на регулюючі її релігійні норми і символи. Це праці Аристотеля, Фоми Аквінського і схоластів, Бертольда Регенсбургського і Л. Альберта.

У працях Н. С. Автономової, М. Берга, В. С. Біблера, П. П. Гайденко, Л. П. Карсавіна, Т. Куна, В. А. Лекторського, Н. В. Мотрошилової, В. С. Стьопіна, М. Фуко, К. Ясперса відзначається, що власне філософський аналіз економічного мислення розпочався в Новий час. Зв'язки між економічними факторами проаналізували представники різних філософських напрямів: історична німецька школа Б. Гільденбранд, К. Кніс, Ф. Ліст, В. Рошер та ін.; у концепціях М. О. Бакуніна, О. І. Герцена, К. Маркса, Ж. Ж. Руссо, К. А. Сен-Сімона, Ш. Фур'є та ін.; у сучасних економічних теоріях І. Валлерстайна, М. Вебера, К. Гоманна, Ф.А. фон Гайєка, В. Зомбарта, В. Л. Іноземцева, Дж. Кейнса, Р. Нозіка, Ю. М. Осипова, Л. А. Тутова, М. Фрідмана, П. Хейне.

Значну роль у визначенні соціально-філософського виміру економічного мислення відіграли розробки В. С. Автономова, У. Бека, Ю. В. Веселова, Ж. М. Вивенза, С. Ю. Витте, Е. Гідденса, В. І. Данилова-Данильяна, Т. Г. Долгопятова, Н. Еліаса, Т. І. Заславської, М. Кастельса, В. Ф. Костюченко, С. В. Малахова, Л. В. Малкова, Ю. О. Помпеєва, Л. М. Поноарьова, В. В. Радаєва, Р. В. Ривкіної, А. Ріха, В. М. Розіна, В. Л. Тамбовцева, В. К. Фальцмана, К. Ерроу.

Етноконфесійні аспекти господарської діяльності людини і її мислення у світі модерну та постмодерну досліджували С. Айзенштадт, І. Л. Андрєєв, Ж. Батай, Г. Бергфлет, Д. Белл, Р. Белла, Ф. Бродель, Ю. М. Давидов, Л. Дюмон, М. Мосс, О. С. Панарін, К. Поланьє, М. О. Рум'янцев, Е. Тоффлер.

Повноті соціально-філософського аналізу сприяють дослідження духовно-культурної основи господарства в працях Ю. М. Бородая, Л. Г. Горичевої, Н. М. Зарубіної, С. Г. Кара-Мурзи, О. І. Неклесса, З. М. Остропольської, В. Г. Федотової.

Суттєвий вплив на формування авторського бачення поліваріантних форм економічного мислення мали ідеї таких мислителів як Дж. Агамбен, К.-О. Апель, Ж. Бодрійяр, Дж. Ваттимо, Ю. Габермас, Ф. Гваттарі, В. Гьосле, Ж. Дельоз, Ж. Дерріда, С. Жижек, Н. Еліас, Ж. Лакан, Е. Левінас, Ж. Ф. Ліотар, А. Ронелл, Р. Рорті, П. Слотердайк, П. Ульріх та ін.

Передумови соціально-філософського аналізу економічного мислення, його поліваріантності містяться в роботах українських філософів В. П. Андрущенка, І.М. Грищенка, А. М. Єрмоленка, М. Д. Култаєвої, М. І. Михальченка, Ю. В. Павленка, Б. О. Парахонського, С. В. Пролеєва, І. В. Степаненко, О. К. Шевченка, Т. І. Ящук.

Об'єктом дисертаційного дослідження є сучасне економічне мислення як основа розвитку соціо-економічного буття людства.

Предметом дослідження є поліваріантність економічного мислення у сучасних соціокультурних реаліях.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка соціально-філософської концепції поліваріантності економічного мислення, особливостей його соціально-історичних модифікацій на основі розкриття сутності і змісту економічного мислення як соціального явища і процесу, виявлення джерел і чинників його ґенези в умовах глобалізації.

Досягнення основної мети дослідження передбачає вирішення таких завдань:

1. здійснити соціально-філософський аналіз онтологічних витоків економічного мислення, передумов його розвитку і особливостей історичного генезису;

2. виявити соціально-культурну визначеність економічного мислення, його типи та структуру, окреслити їх зміст і розкрити соціальні виміри його поліваріантності;

3. проаналізувати особливості форм та характеристик економічного мислення в сучасних перехідних суспільствах;

4. розкрити вплив на поліваріантність економічного мислення інформаційних технологій та визначити їх пріоритети;

5. здійснити порівняльний аналіз взаємодії загального та локального в класичній, модерній і постмодерній парадигмах економічного мислення, та показати його роль як засобу регуляції господарської діяльності;

6. дослідити психологічні аспекти поліваріантності економічного мислення, визначити їх роль в становленні його нових обріїв, подоланні стереотипів та запровадженні інновацій в господарській діяльності.

Методи дисертаційного дослідження зумовлені єдністю і своєрідністю об'єкта і мети дисертаційної роботи. Основою дослідження зазначеної проблеми є принципи діалектики, комплементарності різних методологічних підходів, єдність історичного і логічного.

У процесі дослідження використовувалися міждисциплінарний, системний, антропосоцієнтальний, діяльнісний, структурно-функціональний, компаративістський, культурологічний підходи, відповідні загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, результати власних соціологічних і соціально-психологічних досліджень.

Дослідження має міждисциплінарний характер і ґрунтується на вивченні різних джерел з історії філософії, соціальної філософії, з економічної теорії, економічної культури та конкретних економічних проблем, етики, психології, релігії, художньої літератури.

Наукова новизна полягає в розробці соціально-філософської концепції, яка розкриває особливості світоглядно-ментальних, соціальних, культурних, технологічних вимірів господарства як передумов поліваріантності економічного мислення, особливості його соціально-історичних модифікацій, джерел і чинників його ґенези в умовах глобалізації.

Наукову новизну конкретизовано у наступних положеннях, що виносяться на захист:

- Уперше здійснено аналіз поліваріантності економічного мислення як соціокультурного феномену, який коеволюціонує протягом історичного розвитку суспільства і презентує себе як діалог архаїки і інновації.

- Встановлено, що для економічного мислення, його поліваріантності характерні дихотомії: прогрес-регрес, конструкція-деконструкція, активність-пасивність, хаотичність-стабільність, ідеал-норма, цінність-безглуздя, творчість-рутинність, і в зв'язку з ними воно відтворює мозаїчність економічної картини світу і місце людини в ньому, сприяє зміні світоглядних орієнтацій.

- Визначені філософські основи економічних архетипів мислення (праця, виробництво, гроші та ін.) в якості господарських «першообразів» буття та їх функціонування, яке спостерігається на перетині власне-економічної сфери буття з реальностями морально-етичної природи; виявлена їх здатність еволюціонувати та за певних умов трансформуватись і деструктурувати соціокультурні реалії.

- Уперше запропоновані соціально-філософські засади поліваріантності економічного мислення на підставі таких принципів: холізм - індивідуалізм, екологізм - антиекологізм, ритуалізм - юридизм, сакральність - профанізм, універсальність - унікальність, символічний обмін - еквівалентний обмін.

- Виокремлено етноконфесійну складову поліваріантності економічного мислення, яка легітимує сформовану систему господарської діяльності, регулює взаємовідносини господарських суб'єктів, згуртовує господарські колективи через виконання певних дій, заданих соціокультурними умовами та таких, що мають господарсько-технологічне значення. Уточнено функціональне значення діалектики етнічних і конфесійних цінностей в економічному мисленні, які, з одного боку, дисциплінують і підтримують господарський порядок, а з іншого - мотивують людей до його вдосконалення і формують у господарських суб'єктів систему пріоритетів і довгострокових прогнозів господарської діяльності.

- Подано поглиблене з'ясування впливу економічного мислення на функціонування господарської діяльності в соціокультурній реальності, де виявляється особлива соціальна цілісність, в якій органічно поєднуються духовні, етнічні, психологічні основи людського буття з утилітарними і технологічними аспектами.

- Доведено, що поліваріантне економічне мислення в інформаційному суспільстві суттєво змінюється під впливом сучасних інформаційних технологій, які застосовуються в усіх сферах економіки, що набуває нових інформаційно-технологічних форм.

- Встановлено, що в осмисленні сучасної економічної дійсності поєднуються одночасно класичні, модерні і постмодерні елементи поліваріантного економічного мислення як на теоретичному, так і на повсякденному рівнях;

- Проаналізована концепція національної економіки, її розвиток, розкрито взаємозв'язок економічного мислення і соціальної ідентичності. Обґрунтовано, що процеси переносу теоретичних ідей західноєвропейського економічного мислення на національне підґрунтя потребують спеціальної соціально-філософської експертизи.

- Виявлена роль психологічних чинників у економічному мисленні, показано його можливості в прояві характеру специфічних взаємовідносин між людьми, що виявляються в період розбалансування господарських зв'язків та переходу економічного механізму до якісно іншого стану.

- Обґрунтовано необхідність розробки нової соціально-філософської стратегії поліваріантності економічного мислення, в якій його межі поширяться на соціоприродну реальність завдяки інвентаризації до-раціонального (неринкового) економічного досвіду людства.

- Доведено неадекватність існуючих форм економічного мислення, розбудованих на основі конструкту «homo oeconomicus», та визначено необхідність проектування нової культури сучасного економічного мислення на основі принципів гуманізму та екологізму, а також головного обмеження планетарного масштабу - «не завдай шкоди».

Практичне значення роботи визначається можливістю широкого застосування поліваріантності економічного мислення в нових соціокультурних реаліях. Постановка проблеми поліваріантності економічного мислення відкриває шляхи осмислення його природи й усвідомлення витоків сучасного економічного розвитку та оцінки його можливих перспектив.

Матеріали й висновки дисертації можуть бути використані як рекомендації для дослідження поточної соціальної практики, а також знайти застосування під час розробки навчальних програм із соціально-гуманітарних дисциплін у вищих навчальних закладах та у спецкурсах із проблем пізнання, а також «філософії економіки».

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є результатом самостійної дослідницької роботи автора. Усі наукові ідеї та положення дисертації розроблені автором одноосібно.

Апробація результатів дисертації й упровадження основних ідей і положень дисертаційного дослідження у практику здійснювалося по таких напрямках. По-перше, це виступи на 15 конференціях, а також спеціалізованих семінарах та круглих столах. ХІV Харківські Міжнародні Сковородинівські читання - 29-30 вересня 2006 р., Харків; міжнародна наукова конференція «Філософія гуманітарного знання: соціокультурні виміри» (26-27 жовтня 2007 р., Чернівці); VII міжнародний семінар «Религия и гражданское общество: кризис идентичности и новые вызовы постсекулярного общества» (8-10 листопада 2007 р., Ялта); ІІ міжнародна науково-теоретична конференція «Учення Григорія Сковороди про дух, духовність та істину: історія і сучасність» (3-5 грудня 2007 р., Суми); ІІІ міжнародна науково-практична конференція «Ринок технологій: проблеми та шляхи вирішення» (5-6 грудня 2007 р., Київ); ХІІ міжнародний молодіжний форум «Радіоелектроніка і молодь у ХХІ ст.» (1-3 квітня 2008 р., Харків); міжнародна наукова конференція «Сучасна україністика: наукові парадигми мови, історії, філософії» (16-18 квітня 2008 р., Харків); міжнародна науково-практична конференція «Суспільно-політичні виміри релігійних процесів в Україні» (17-18 квітня 2008 р., Чернівці); IX міжнародна науково-практична конференція «Людина, культура, техніка в новому тисячолітті» (22-23 квітня 2008 р., Харків); II регіональний науковий конкурс молодих вчених «Гендерна політика очима української молоді: слобожанський вимір» (25 квітня 2008 р., Харків); V міжнародна науково-практична конференція «Наука і соціальні проблеми суспільства: освіта, культура, духовність» (20-21 травня 2008 р., Харків); міжнародна наукова конференція «Традиція і культура: Вічні цінності в сучасній культурі» (6-7 червня 2008 р., Київ); міжнародні філософсько-економічні читання «Філософія фінансової цивілізації: людина в світі грошей» (10-11 червня 2008 р., Львів); міжнародна наукова конференція «Література, мистецтво і гуманітарні науки XXI ст. у перспективі глобалізаційних процесів» (18-20 вересня 2008 р., Харків); міжнародна наукова конференція «Філософія гуманітарного знання: раціональність і духовність» (2-3 жовтня 2008 р., Чернівці); всеукраїнська науково-практична Інтернет-конференція «Гуманістичний вимір інформаційного суспільства» (2008 р., Полтава); Інтернет-конференція «Філософського альманаху» (2008-2009 рр., Білорусь); всеукраїнська науково-теоретична конференція «Ірраціональне підґрунтя раціональності (колізії, взаємовпливи, взаємопереходи)» (14 квітня 2009 р., Полтава); всеукраїнська науково-теоретична конференція молодих учених «Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття» (23-24 квітня 2009 р., Харків); міжнародна наукова конференція «Філософія гуманітарного знання: після Вільгельма Дільтея» (16-17 жовтня 2009 р., Чернівці).

По-друге, основні ідеї та висновки дисертаційного дослідження обговорено на засіданнях кафедри та теоретичних семінарах кафедри гуманітарних наук Харківської державної академії фізичної культури (у 2005-2009 рр.), а також на постійно діючому науковому семінарі кафедри теоретичної і практичної філософії філософського факультету Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна (у 2009 р.)

По-третє, теоретичні положення дисертації знайшли відображення в розробці бізнес-плану розвитку Харківського метрополітену, відповідно до «Завдання стосовно очікуваних фінансово-економічних показників діяльності ДП «Харківський метрополітен»» від 12.06.08 г., що було видане конкурсною комісією Міністерства транспорту та зв'язку України.

По-четверте, основні концептуальні положення дослідження застосовані в педагогічній і навчально-методичній практиці автора, в розробці навчальних програм і лекційних курсів з дисциплін «Соціальна філософія», спецкурсів «Філософія господарства», «Економічна культура», «Основи бізнесу», «Маркетинг та менеджмент спорту», «Маркетингова політика розподілу», «Основи конституційного права».

Публікації. Загалом за темою дисертаційного дослідження опубліковано, та розміщено в Інтернеті 48 наукових праць, зокрема 1 монографія, 29 статей у фахових виданнях (у тому числі: 25 тих, що затверджені ВАК України з філософії, та 4 з економіки), тези доповідей та виступів на конференціях і семінарах різних рівнів. Загальний обсяг публікацій становить понад 40 авторських аркушів.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, кожний з яких має підрозділи, та висновків, а також списку використаної літератури з 235 найменувань. Повний обсяг роботи - 381 сторінок, з яких 355 - основного тексту.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, проаналізовано ступінь розробки проблеми, сформульовано мету і завдання роботи, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, його новизну, теоретичну і практичну значимість, наведено дані про апробацію та публікації.

У першому розділі «Онтологічні витоки економічного мислення» проаналізовані найважливіші фактори становлення економічного мислення як процесу і форми прояву економічної свідомості.

У підрозділі 1.1. «Економічний тип мислення: історична модифікація» розширюється і поглиблюється традиційний підхід до розкриття передумов новоєвропейського мислення та його філософсько-метафізичних основ. Пошук і виявлення таких основ засвідчили, що саме ними зумовлена можливість становлення різних типів новоєвропейського мислення. Точкою відліку і предметом вивчення в цьому підрозділі стала еволюція філософських основ економічного мислення. Обґрунтовується теза про зміну змісту ідеалів і норм сучасної економічної поведінки. Показано, що чим тіснішій взаємозв'язок та взаємодія економічної свідомості та економічного мислення, тим ефективнішою є економічна діяльність і раціональна економічна поведінка і тим вищим стає рівень економічної культури.

У дисертації аргументується думка про те, що зміни в економічному мисленні відкривають шлях до формування нової гуманістичної парадигми. Обґрунтовується положення про існування класичного і некласичного типів економічного мислення. Висувається гіпотеза про існування соціоекономічної реальності, на онтологічні характеристики якої необхідно зважати при визначенні напрямів ефективної господарської політики. Теоретичний аналіз економічного типу мислення пов'язаний, насамперед, зі змінами в характері філософування і знайшов своє вираження у філософії Р. Декарта. Підкреслюється, що в епоху Нового часу до визначення економічного мислення безпосередньо підійшов Декарт.

У підрозділі 1.2. «Онтологічні засади економічного буття і економічної свідомості» показано, що економічна складова притаманна кожній світоглядній системі. Визначення онтологічної ролі економічних елементів буття в системі їх зв'язків з феноменами і сфери, які мають неекономічну природу, дозволило установити, що особливість взаємозв'язків економічних архетипів із сакральною та морально-етичною проблематикою на історико-філософському рівні виявляється, насамперед, в різних, як позитивних, так і негативних, наслідках їх гіпостазування. Економічні елементи буття як у самій економічній реальності, так і в пограничних сферах, характеризуються прагненням до набуття статусу самодостатності, в першу чергу через актуалізацію деміургічних потенцій.

Звертається увага на те, що творчий потенціал економічних елементів у багатьох аспектах визначається характером їх взаємодії з індивідом. Суб'єкт і об'єкт впливають один на одного і в певний момент здатні до зміни ролей. Наголошено, що фактор свободи відіграє значну роль у відношенні суб'єкту до економічних елементів буття. Доводиться, що «праця», «гроші», «багатство» й інші архетипи штучно обмежуються в реальному житті, стаючи, з різних причин, радше знаками. «Гроші» і «багатство» постають як першообрази щодо реальності, яка знаходиться на перетині власне економічної сфери буття і реальностей морально-етичної природи, та втілюють усі потенції, пов'язані з відносною природою добра і зла. Формулюється висновок про подвійність економічних елементів. З одного боку, власність і багатство вважаються нейтральними і набувають морального наповнення завдяки суб'єкту, а з іншого - в момент визначення багатства як мети існування, воно не просто втрачає нейтральність і підпорядкованість щодо індивідуума, а стає онтологічним центром суспільства. Зазначається, що для західноєвропейської свідомості характерна установка на економізацію сакрального. Цей процес призводить до вилучення сакрального зі свідомості. У східнослов'янському філософсько-релігійному дискурсі (С. Булгаков, П. Флоренський) виявляється сакралізація економічного через гіпостазування. Економічні елементи за певних умов можуть актуалізувати свої потенції настільки, що їх статус в економічній реальності можна прирівняти до статусу сущого в бутті.

У підрозділі 1.3. «Архетипи економічного мислення як деструкти соціокультурної реальності» розглядаються архетипи економічного мислення в контексті класичного філософування та некласичному філософському дискурсі.

Увага приділяється таким архетипам як «гроші», «багатство» в сучасному економічному просторі, акцент робиться на їхній деструктивній функції. У зв'язку з такою постановкою подається аналіз монетаристської концепції грошей, започаткованої Ш. Монтеск'є, Д. Юмом, М. Фрідманом. Підкреслено, що монетарна концепція грошей трансформує економічне мислення і впливає на мотиви поведінки господарюючих суб'єктів, їх мораль, ієрархію цінностей, психологію і світогляд людини та суспільства.

Формується монетаристський менталітет, що в соціально-філософському аспекті означає світоглядну орієнтацію людини на суто економічні цінності. Відносні цінності починають виконувати функції вічних цінностей, при цьому «гроші», «багатство» й інші економічні архетипи не просто втрачають своє економічне значення, переходячи в аксіологічний або культурний простір, вони стають своєю протилежністю. Прояв деструктивних потенцій економічних архетипів у контексті соціокультурної реальності аналізується, з урахуванням морфологічного бачення історичного процесу О. Шпенглером.

Доводиться, що гіпостазування економічних архетипів «праця», «виробництво», «гроші», «багатство» з необхідністю виявляється в ідеальному та матеріальному вимірах реальності, в таких її сферах як морально-етична, сакральна, культурологічна, що в деяких випадках призводить до підміни або витіснення архетипів, на яких вони ґрунтуються. Деміургічна потенція економічних архетипів, у разі їх входження в суміжні сфери реальності і породження власного «універсуму», може виявлятися двояко: або як потенція платонічного деміурга - креативно, або як потенція деміурга гностичного - актуалізуючи приховані в собі гріх і катастрофу. В системах теологічної спрямованості домінують економічні архетипи не стільки на онтологічному, скільки на моральному рівні. Виявлена тенденція: якщо архетип економічного мислення набуває рівня потенційно-сутнісного, він посилює кризові процеси і приводить до метаморфози в економічному стані. Виникаюча в результаті цього деградація архетипової природи з одночасним збереженням здатності до самостійної діяльності може привести економічний архетип до остаточного розриву онтологічного зв'язку з первоначалом, що зумовлює його перетворення в деструкт соціокультурної реальності.

У підрозділі 1.4. «Філософія господарства: світоглядні основи економічного мислення» показано, що цілісне бачення історичних змін економічного мислення неможливе через абсолютизацію соціального (формаційного), полілінійного (синергетичного) чи цивілізаційного контекстів. Підкреслюється, що в нинішній час постає необхідність переосмислення кожного з них та їх коадаптації. Саме це дозволяє нам розглядати філософію господарства як складну систему соціального буття, що утворюється взаємодією суб'єктів у процесі реалізації їхніх економічних інтересів. Соціальні суб'єкти мають об'єктивні причини входити у сферу економічних відносин, як-то: вітальні потреби, матеріальні запити мікросередовища, нормативні вимоги суспільства. Релігія, мораль, право, політика, культурна традиція формують систему ціннісних установок, що сприймаються індивідами як культурні норми тих об'єктивних відносин, до яких людина залучається, беручи участь в економічному житті (ставлення до роботи, власності, багатства, капіталу, економічної влади, управління та ін.). Залучені до системи господарства і економічної діяльності, вони стають передумовою формування соціокультурної моделі економічного мислення і поведінки, а філософська рефлексія надає їм статусу світоглядних парадигм: початкових ціннісних принципів, які складають світоглядну базу економічних теорій і економічної поведінки.

Саме на основі таких настанов економічне мислення розглядається як самостійна підсистема соціальної реальності, спрямована на отримання матеріального продукту, як мета сама по собі, як «економічна діяльність», як матеріальна передумова нормального функціонування інших життєвих сфер - політичної, соціальної, культурної, тобто як економічний стимул, економічна орієнтація, іманентна складова соціального буття, умова реалізації його головної функції - відтворення життя, як спосіб взаємозв'язку людства зі світобуттям. Така інтерпретація підкреслює його поліваріантність, визначає процес актуалізації потенційного переходу актуального суб'єктивного в актуальне об'єктивоване, відтворення не лише матеріальних умов існування, але і самої людини, життя і соціального буття взагалі. Економічна сфера соціального буття - це простір здійснення економічного життя, сфера взаємодії економічних суб'єктів у процесі реалізації їх економічних інтересів. Економічне мислення водночас акумулює суб'єктний, феноменальний, екзистенціальний виміри, те, як економіка постає, як проходить через повсякденне життя людей.

У дисертації подається аналіз взаємодії економіки і людини в суттєво різних типах господарства в концепціях неомарксизму (О. Лукач), неофрейдизму (Е. Фромм, К. Хорні) і представників франкфуртської школи (М. Горкхаймер, Ю. Габермас, Т. Адорно, Г. Маркузе), в яких з різних позицій обґрунтовується теза про гуманістичний напрям у дослідженні економічного мислення людини. Відзначається, що формування нової соціальної реальності - суспільства споживання, яке відтворює традиційний тип господарювання - формує одновимірних, духовно однорідних індивідів. Світоглядні основи економічного мислення пов'язані з тим, що суб'єкт соціальної дії реалізує себе в процесі господарювання як духовно-господарська сутність. Економічне мислення і буття є невід'ємною складовою господарювання як соціального явища, забезпечуючи матеріальні умови відтворення життя в конкретному цивілізаційному просторі.

Водночас має місце й інша тенденція: економічне мислення забезпечує в процесі господарювання передумови функціонування позаекономічного світу духовних, творчих феноменів. Воно, реалізуючись в особистісних властивостях господарюючих суб'єктів, є додатковим стимулом їх творчих, перетворюючо-виробничих можливостей, які гармонізують відносини економічної сфери з цілісним буттям соціуму і людини, отримує додатковий вимір та не обмежується власне економічними спонуканнями і отриманням прибутку, перебуває в різних зв'язках із соціальними цінностями, з «буттям у собі».

У другому розділі «Економічне мислення як соціокультурний феномен» з'ясована роль основних контурів культури сучасного економічного мислення.

У підрозділі 2.1. «Конфігурація економічного мислення» розглядається мозаїчність економічного мислення на різних рівнях і визичається його структура. Конфігурація економічного мислення відтворює ті зміни, які відбуваються в сучасному економічному житті: локальному та глобальному. Водночас конфігурація економічного мислення залежить від рівня адаптації особистості до нової соціальної реальності, від її інтелектуальних «ресурсів», що безпосередньо призводить до розмаїття визначення критеріїв економічної культури в епоху кардинальних змін у суспільстві. Локальне і регіональне в конфігурації економічного мислення має загальний характер.

В умовах нової соціально-економічної реальності попередні принципи господарювання, старі уявлення і стереотипи ускладнюють реалізацію широкого функціонального діапазону економічного мислення, оскільки продовжують відображати те, що зникло, і певний період часу особистість змушена сама на свій страх і ризик приймати економічні рішення в ситуації виникнення нової реальності.

Економічне мислення, на відміну від економічної свідомості, розглядається як різновид суспільного мислення, тобто мислення соціальних спільнот і особистостей. На теоретичному і повсякденному рівнях воно має національний характер, відображає специфіку й особливості розвитку країни, її історії і культури, місце в цивілізованому суспільстві.

У підрозділі 2.2. «Соціально-філософська інтерпретація економічного мислення» досліджене економічне мислення як соціальний феномен. З'ясовано, що економічне мислення розуміється як процес ідеального відображення економічних явищ, необхідний суб'єкту пізнання для визначення свого місця в економічній дійсності і відпрацювання адекватного образу та відлагодження механізму координації економічної поведінки. Показано, що для економічного мислення архаїчних суспільств властиві не принципи виробництва й балансу розподілу, як у ринковій економіці, а принципи символічного обміну та ритуального споживання, які засвідчують певний соціокультурний рівень, що дозволяє виділити такі особливості економічного мислення, як холізм, ритуалізм, символізм, сакральність, контекстуалізм. Обґрунтовується думка про те, що сучасне ринкове економічне мислення відмовляється від базових принципів архаїчного мислення. Доведено, що воно не завжди адекватне актуальній соціально-економічній реальності.

Економічне мислення, взаємодіючи з економічною свідомістю та економічною поведінкою, утворює економічну культуру. Економічна свідомість визначається як здатність пізнавати, відображаючи та узагальнюючи економічну дійсність, передбачати та прогнозувати розвиток економічних процесів. Від економічної свідомості суб'єктів залежать економічне мислення і, відповідно, економічна поведінка. Догматичний стан економічної свідомості стає передумовою нерозвинутості економічного мислення, при цьому аналіз економічної ситуації не будується на принципі раціональності, воно має переважно емоційний характер, економічні інтереси розмиті, вирішення економічних проблем охоплює і позаекономічну сферу. Економічне мислення як процес і як форма прояву економічної свідомості формує загальний тип економічної поведінки, що відповідає певному типу економіки.

Також розглянуті модифікації історичних архетипів економічного мислення «дар» і «блат». Блат як нематеріальний ресурс, на відміну від дару, є неринковою самобутньою формою соціального обміну, який не передбачає грошових відносин і є можливим лише в рамках особистих відносин. В сучасних соціально-політичних умовах, актуалізується архетип «хабар», проте він органічно пов'язаний з блатом, який здійснюється у двох типових ситуаціях: перша - коли для досягнення поставлених цілей одних грошей недостатньо, друга - коли блат дозволяє досягти поставленої мети з меншими матеріальними витратами.

Обґрунтовується необхідність розробки основ проектування культури сучасного економічного мислення, що означає, насамперед, розширення зони дії економічного мислення до соціоприродної реальності, яка має ієрархічну структуру, інвентаризацію людського досвіду, неринкового обміну, розробку соціально-гуманітарної теорії дарування, теорії «економічної економіки», яка включає концепцію достатніх потреб.

У підрозділі 2.3. «Локальне і глобальне в економічному мисленні» йдеться про глобальні соціально-економічні проблеми останньої чверті ХХ - початку ХХІ ст., які породжують кризу сучасної культури, зокрема культури економічного мислення. Ринкова економіка як у стадії переходу, так і у своєму розвитку, спричиняє певні локальні протиріччя, вирішення або хоча б згладжування яких потребує належного рівня культури економічного мислення.

У дисертації зазначається, що глибинні причини економічної кризи як глобального явища можна збагнути, звернувшись до філософії недійсного буття, в якій розглядаються питання його сутності, умови і способи його проявів, роль сучасної людини в цьому процесі. Визначивши сучасну людину, як одержиму манією «виробничого безумства», людину, що прагне мати, а не бути, можна вказати на окремі ланки, які пов'язують філософію недійсного буття з кризовими питаннями культури сучасного економічного мислення. Однією з базових основ культури економічного мислення сучасних людей є стурбованість питаннями забезпечення постійно зростаючих потреб. Споживання має все менше спільного із задоволенням справжніх, а не помилкових потреб, все більше об'єктами споживання постають не реальні речі, а їхні «симулякри» (Ж. Бодрійяр). Культура сучасного економічного мислення маніфестує прагнення до Успіху, яке реалізується будь-якою ціною, та приреченість на творчість в умовах приховування буття справжнього й торжества несправжнього, хибного буття.

Зазначається, що вирішення глобальних проблем не можна знайти поза економікою і господарськими механізмами. З одного боку, необхідні зміни в економічній поведінці людей і господарському механізмі, з іншого - ці зміни мають бути ініційовані за межами економічного середовища, оскільки прагнення до збільшення прибутку - суть атрибута сучасної економіки, і тому будь-які антиринкові інституційні зрушення будуть певним чином нейтралізовуватися самими суб'єктами ринкової економіки.

Здійснено аналіз феномену «економічний націоналізм» як локального феномену і певної системи поглядів на необхідний рівень мобілізації трудових ресурсів нації і комплекс протекціоністських заходів для дієвого підтримання внутрішнього товаровиробника. Прийняття доктрини економічного націоналізму нині для України є не довільним побажанням, а нагальною необхідністю. Економічний суверенітет - це не лише ефективна практика розбудови економічного життя, а ціла теоретична модель зі своєю тривалою і повчальною історією, основні принципи якої закладені Ф. Лістом, що запропонував кожне економічне рішення розглядати з точки зору не лише моментального ефекту, але й майбутніх наслідків. На особливу увагу заслуговує висновок про необхідність національного обмеження космополітичного капіталу, безперешкодному перетіканню якого з однієї держави до іншої сприяє економічна олігархія.

Доводиться, що економічно розвинені країни застосовують методи економічного націоналізму, який був і залишається найактуальнішою стратегією для країн, що прагнуть подолати економічні труднощі, оскільки він захищає інтереси певних груп національних виробників, заперечує вигідність економічної інтеграції і обмежує можливість іноземної власності на території національної держави.

У підрозділі 2.4. «Трансформація економічного мислення людини: від раціональності до симулякрів» осмислюються глибинні витоки трансформації економічного мислення людини в контексті кардинальних змін соціального життя. Економічний дискурс сучасного суспільства репрезентує себе як деконструкція ключових положень класичної економіки, оскільки самі вони відіграють вирішальну роль у сучасній науці і створюють господарський стиль у світовому масштабі, вирішуючи питання стосовно економічної раціональності, економіки добробуту.

Показано, що у світоглядній парадигмі модерну ефективне функціонування господарської системи - головна і навіть єдина економічна проблема, яка вирішується за таким принципом: оскільки ефективна діяльність можлива лише за узгодженості спільності цілей, то в реальних умовах єдине, що є «спільним» в інтересах усіх без винятку суб'єктів економічного процесу - це момент відчуження. Необхідним елементом буття і свідомості господарюючих суб'єктів має бути визнана реальна можливість «Іншого» - суб'єкта, інтереси якого передбачають повноту відчуження цілей усіх наявних суб'єктів. На противагу модерну в постмодерні можливий зв'язок з установкою на фіктивність «Іншого», з почуттям втрати «Іншим» статусу чогось реального, тобто реально значущого; реальність «Іншого» в такому разі є «віртуальною». Головним ефектом цієї зміни є заміщення феномену відчуження феноменом симуляції. Симуляція визначається як ситуація, в якій неможливо однозначно структурувати світ, тобто подати його феномени як елементи системи, а сам світ - як сукупність відносин між ними, у симулятивному світі речі не можна класифікувати за принципом бінарних опозицій. У класиці існуючий порядок відносин сприймається загалом як досконалий, у модерні досконалість завжди «в проекті», проте проект цей сприймається все ж таки в реалістичному дусі, як можливість і необхідність певного нового порядку, що усуває відчуження. У постмодерні проблематичною стає сама розбіжність між досконалим і недосконалим. В економічній дійсності ця тенденція особливо простежується в психології споживача. У класичному варіанті споживач і виробник безпосередньо злиті, в модерні - розрізнені і визначаються через «іншого». У постмодернізмі базова інтенція консюмеристського світогляду діагностується як певний «психоз функціональності»: цінність будь-якого блага виражає не стільки його придатність як предмета безпосереднього використання, скільки як знаку, що відсилає до майбутнього стану «остаточної досконалості» даної речі і «системи речей» у цілому.

У третьому розділі «Економічне мислення в динаміці соціокультурних реалій світу» наводиться порівняльна характеристика класичної, модерністської і постмодерністської моделей економічного мислення і виявляється своєрідна квазіісторичність характеру соціокультурного та соціально-економічного розвитку цих трьох епох. Простежена еволюція форм господарювання і економічного мислення з урахуванням того, що виробнича діяльність пов'язана з осілим способом життя, живиться природними ресурсами і потребує територіально-державного закріплення й збереження, вона значною мірою залежить від трудової культури, від етнопсихологічних властивостей суб'єктів господарювання, які сформувалися в певному природно-кліматичному середовищі.

У підрозділі 3.1. «Економічне мислення класичної доби» аналізується класична складова економічного дискурсу античних мислителів, де зафіксовані основи класичної картини світу. Належне як фактично сутнісне - така початкова установка класичного мислення. Саме з неї витікає розуміння господарської діяльності як економіки, тобто мистецтво слідування тому, що закладено в самій природі речей. У рамках філософського знання Платон і Аристотель розмірковують про фундаментальні явища економічного життя: власність, багатство, розподіл праці, товарне господарство, вартість та ін. У дисертації зазначається, що для грецької аристократії, як і для східних мудреців, характерний яскраво виражений синтез сакрального й державного (етатичного) типів економічного мислення.

У середньовічному суспільстві всі сфери життя, зокрема й господарська, орієнтовані на звичай, традицію, старовину. У творах схоластів уже наявнє обговорення економічного раціоналізму міщанських доброчинностей - розумної економії, життєвої активності, поєднаних з передбаченням, обережністю, розсудливістю. Водночас зникає ідеал бідності, проте і багатство не може бути самоціллю: прагнення до наживи повинне обмежуватись розумністю, вибором моральних засобів її досягнення. Сакральний тип економічного мислення яскраво виявився в Середні віки в Європі, значною мірою об'єднав погляди Аристотеля на економічну культуру особистості з державним (етатичним) типом економічного мислення східних цивілізацій.

В епоху Відродження, коли економічне мислення починало набувати окремих ознак науковості, означаюча функція золота безпосередньо виводилась з його божественного походження. Бог керує ціноутворенням і таким чином виражається стихійна і не підпорядкована людській взаємодії закономірність цін.

У філософсько-економічній думці Нового часу формується тенденція досліджувати економічний феномен як самодостатнє об'єктивне явище, яке трансформує людську працю в систему ринкових символів: «товар - гроші - товар», «гроші - товар - гроші». Теорія трудової і додаткової вартості будується на об'єктивістському пояснювальному ідеалі, який запозичили з природничо-наукового знання: відірвавшись від суб'єкта-носія, праця як знеособлений товар потрапляє під владу «невидимої руки» ринку, де і визначається її справедлива вартість.

Класика характеризується такими феноменами як космо- і теоцентризм і відповідною орієнтацією мислення на абсолютну виконуваність світобудови. Якщо прийняти, що характер мислення визначається як спосіб мислити абсолютне, то сутність класики виражається у виконанні абсолюту як чистої позитивності. Несуттєвість часу впливає на економічне мислення, і в таких умовах економіка набуває нового виміру.

Здійснюється аналіз меркантилізму і фізіократії як двох напрямів поліваріантності економічного мислення, базові концепти яких побудовані переважно згідно з принципами класичного світогляду. В рамках сучасного економічного мислення «класичні висловлювання» покликані не лише маркувати «безповоротно історичне», але й певною мірою відповідати «злобі дня» - бути актуальними - насамперед, виявляючи внутрішню обмеженість тих установок, домінування яких зазвичай видається повним і безумовним пануванням.

У підрозділі 3.2. «Економічне мислення в світогляді модерну» досліджена тенденція, в якій економічний дискурс змінює домінанту багатства на домінанту капіталу. В економіці модерну вирішальне значення має творча енергія калькуляційного мислення, його проектна могутність, як і самі потреби, здатна виробляти, продукувати й укорінюватися у свідомості або в підсвідомості людини. Така спрямованість економічного мислення втілюється у появі нового економічного суб'єкта - підприємця. Здатність до проектування і складає сутність капіталу як основи модерністської економіки, а обіцянка реальності, у свою чергу, є сутністю того, що економістам відомо під назвою «додаткова вартість». У світі, де відсутні граничні гарантії існування, де людина виявляється відповідальною за своє існування в останній інстанції від початку і до кінця, будь-яке відношення є похідним, будь-який акт - актом підприємництва, будь-яке переведення в готівкову форму, тобто втілення будь-яких замислів отримання прибутку.

Апологія прибутку, з урахуванням позикового відсотку, яскраво виражає сутність змін економічного мислення. Не просто врахування часу, а надання цьому фактору першочергового значення - ось головна причина перетворення багатства на капітал, трудових зусиль - на виробничу діяльність і, відповідно, на ділову активність.

У дисертації акцентується увага на тому, що передумова для реального домінування модерністських цінностей починає формуватися за умов, коли в житті суспільства виникає колізія між приватним, переважно економічним, інтересом і обмеженням його дій установками принципово іншого типу - релігійними, моральними, політичними тощо. Повноцінне визнання модерністського ідеалу економічного мислення відбувається лише в тому разі, коли соціальна система виявляється економічно детермінованою в цілому.

У підрозділі 3.3. «Постмодерністський дискурс в соціокультурних стратегіях сучасного економічного мислення: критичний аналіз» показано, що постмодерністську конфігурацію економічного мислення визначає тенденція спрощення «всезагальних і необхідних» законів і норм, які уніфікують поведінку господарських суб'єктів, що полягає у відсутності імперативу єдності змістовної експлікації стосовно нормативного ідеалу господарського життя. «Єдність» більше не означає «одноманітність», оскільки зберігається лише на суто формальному рівні, вона залежить як від багатоукладності економіки, так і, від поліваріантності економічного мислення. Показана відмінність між «багатоукладною» і «змішаною» економіками, що мають свої особливості функціонування економічного мислення.

Постмодерн не лише зберігає, а й універсалізує традиційну форму економічного мислення, що базується на принципі ефективності, загальній економізації порядків людського буття і мислення - коли виробництво предметів першої необхідності ще не виведене за межі ринкової системи, а виробництво предметів розкоші в неї вже включене.

Зазначається, що в соціально-філософському полі нині вбачається критичне переосмислення аксіологічної бази існуючої парадигми економічного мислення постмодернізму, оскільки вона перестала задовольняти потреби в адекватному пізнанні економічної дійсності.

У підрозділі 3.4. «Економічне мислення та ідентичність» зазначається, що економічне мислення сприяє збереженню і підтриманню ідентичності суспільства за допомогою узгодження форм господарської діяльності із соціокультурним контекстом, засвоєнню або відторгненню форм і стилів господарської та підприємницької діяльності, адаптації запозичених форм, а також гармонізації змін методів, прийомів і стилів діяльності зі зміною соціокультурного середовища.

Така постановка питання майже не набула наукового обґрунтування щодо розуміння кризи ідентичності в сучасному світі, який модернізується і зазвичай супроводжується наростанням анархічних тенденцій. Утративши розуміння своєї суті і належності до етносу в соціокультурних, політичних, релігійних площинах, людина не здатна усвідомлювати свої інтереси і здійснювати цілераціональну діяльність, що підриває становлення економіки ринкового типу. Вона прагне не до свободи як усвідомлення діяльності з реалізації своїх інтересів у рамках закону, а до свободи як уседозволеності.

Реклама амбівалентна, вона має національний колорит, та водночас за формами, торговельними марками, технологіями має глобальну спрямованість. Реклама поєднує локальне і глобальне в економічному мисленні, у зв'язку з чим економічне мислення є амбівалентним.

Становлення нової системи господарювання завжди супроводжується кризою ідентичності, яка викликана конфліктом ендогенних, традиційних і запозичених, сучасних стилів і форм, диференціацією моральних і естетичних норм та стандартів. Специфічні особливості господарського життя - поведінка, ділова культура, реклама, тощо - сприяють збереженню соціокультурної ідентичності суспільства, яка виявляється в поліваріантності економічного мислення.