Моральний вектор освіти як ціннісно-смисловий імператив духовного буття особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. К.Д. УШИНСЬКОГО

УДК: 300.54+00.18+101.8 + 300.4/5+124.5+154

Спеціальність 09.00.10 - філософія освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

МОРАЛЬНИЙ ВЕКТОР ОСВІТИ ЯК ЦІННІСНО-СМИСЛОВИЙ

ІМПЕРАТИВ ДУХОВНОГО БУТТЯ ОСОБИСТОСТІ

КОЗЛЕНКО Павло Юхимович

Одеса - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії і українознавства в Одеській національній академії зв'язку ім. О.С. Попова Міністерства транспорту та зв'язку України.

Науковий керівник - доктор філософських наук, професор Пунченко Олег Петрович, Одеська національна академія зв'язку ім. О.С. Попова, завідувач кафедри філософії і українознавства

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Денисенко Ірина Дмитрівна, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, кафедра політології

кандидат філософських наук, Борінштейн Євген Руславович, Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського, доцент кафедри філософії і соціології

Захист відбудеться " 23 " жовтня 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.053.02 у Південноукраїнському національному педагогічному університеті ім. К.Д. Ушинського за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26, ауд. 74.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 36.

Автореферат розісланий "19" вересня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради З.М. Атаманюк

Анотації

Козленко П.Ю. Моральний вектор освіти як ціннісно-смисловий імператив духовного буття особистості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.10 - філософія освіти. - Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського, Одеса, 2009.

Дисертація присвячена одній із актуальних проблем філософії освіти - дослідженню ролі і місця моральних начал у структурі освіти.

Освіта визначена як особливий тип предметної реальності, яка за допомогою комунікації формує та модернізує культурні способи опредмечування вироблених наукою знань. Вона є соціально-ціннісний процес суб'єктно-суб'єктних стосунків, в якому має місце трансляція найновіших для суб'єкта теоретичних уявлень про сутність та закономірності розвитку природної та соціальної дійсності.

Дослідження морального вектора в освіті розкрило моральні цінності соціуму як смислоутворюючі начала освіти, а останнє - як найдієвіший та ефективний канал трансляції моральних цінностей. У цьому діалектичному зв'язку розкривається їх комунікативна природа, формулюється сучасний імператив моральності для всіх, хто займається наукою і підготовкою спеціалістів ХХІ століття. філософський моральний комунікація

З метою розширення методологічної бази дослідження застосовані методи системно-структурного аналізу і перетворювальної філософської конструктивної критики, що дозволило проаналізувати зміст освіти і моральності з позицій раціоналізму й обґрунтувати схематику побудови морального імперативу освіти інформаційного суспільства.

Ключові слова: моральність, моральний вектор, освіта, імператив, особистість, інформаційно-комунікаційна освітня парадигма, системно-структурний аналіз, філософська конструктивна критика, морфологічна структура, ціннісно-смисловий імператив.

Козленко П.Е. Нравственный вектор образования как ценностно-смысловой императив духовного бытия личности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.10 - философия образования. - Южноукраинский национальный педагогический университет им. К.Д. Ушинского, Одесса, 2009.

Диссертация посвящена одной из актуальных проблем философии образования - исследованию роли и места нравственных начал в структуре образования. Методологическая разработка проблем взаимосвязи образования и нравственности, представленная в работе, один из путей концептуализации новой информационно-коммуникационной парадигмы образования. Образование является сегодня самым эффективным и доминантным каналом внедрения нравственных начал в сознание социума.

Образование представлено как коммуникативный акт, отражающий определенную господствующую в нем парадигму в структуре субъектно-субъектных отношений. В этом акте четко выделяются два элемента: взаимосвязь и информация. Первый раскрывает систему вышеотмеченных отношений, поскольку трансляция знаний есть специфическая форма общения, в которой транслятор выполняет функции объяснения и обоснования, а получатель информации - функции понимания, уяснения и усвоения. Что же касается информации, то в данном случае, ею выступают сведения, истинность которых подтверждена наукой. С этих позиций и определено понятие "образования" как особого типа предметной реальности, который посредством коммуникации формирует и модернизирует культурный способ опредмечивания выработанных наукой знаний. Образование представляет социально-ценностный процесс субъектно-субъектных отношений, в котором имеет место трансляция новейших теоретических представлений о сущности и закономерностях развития природной и социальной действительности.

Исследование нравственного вектора в образовании потребовало развести по содержанию категории "мораль" и "нравственность" как внешнее и внутреннее в процессе трансляции и усвоения знаний, реализации их на практике. Мораль представлена как форма общественного сознания, отражающая в своем содержании совокупность принципов, правил и норм бытия, выражающих в рекомендательной внешней форме необходимость их усвоения и реализации на практике. Нравственность - это глубинное выражение внутреннего духовного мира индивида, осознание им своего поведения, внутренних механизмов и проявления в деятельности, общении, отношении к другим людям. Нравственность - это такой "внутренний" механизм, отражающий "самость" личности, ее самоосознание, самопонимание процесса своей деятельности с позиций долга, ответственности, норм и идеалов, к которым стремится социум. Но этот "внутренний" механизм сегодня формируется образованием, в котором нравственные ценности социума представлены как системообразующие начала, а само оно представлено как самый действенный и эффективный канал трансляции нравственных ценностей. В этой диалектической связке раскрывается их коммуникативная природа, формулируется современный императив нравственности для всех, кто занимается наукой и подготовкой специалистов ХХІ века.

В методологии исследования образования и нравственности объяснены преимущества системно-структурного подхода как наиболее релевантного предмета исследования: раскрыты и объяснены их системные дескрипторы: концепт, структура и субстрат.

В работе применен также метод преобразующей философской конструктивной критики, что позволило проанализировать содержание образования и нравственности с позиций рационализма и обосновать схематику построения нравственных императивов.

Развитие нравственного вектора в новой парадигме образования информационного общества должно учитывать изменения информационного образовательного пространства, а также необходимость формирования новой методологической информационной культуры, включающей элементы виртуальной, чтобы можно было широко использовать в личностном образовании через его электронную (дистанционную) систему новейшие универсальные ценностные знания и использовать их в своей деятельности.

Ключевые слова: нравственность, нравственный вектор, образование, императив, личность, информационно-коммуникационная образовательная парадигма, системно-структурный анализ, философская конструктивная критика, морфологическая структура, ценностно-смысловой императив.

Kozlenko P.E. Ethic vector of education as a value conceptual imperative of person mental existence. - Written copy.

Dissertation for disputation of Cand. Sc. (Philosophy) academic degree on the specialty 09.00.10- philosophy of education. South Ukrainian nationale Pedagogical University named after K.D. Ushinskiy. - Odessa, 2009.

The dissertation is devoted to the one of the actual problem of philosophy formation - the analyzing of the role and place of the ethic principles in the education structure.

Education is certain as special type of subject reality which by communication forms and modernizer cultural method of opredmechuvannya, by viroblennikh science of knowledge's. It is the social'no-cinnostniy process of subjection -subjectnikh relations in which translation of noveyshikh has a city for subject of theoretical imaginations about essence and conformities to law of development of natural and social reality.

The research of the ethic vector in education has required to differ according to the essence "morality" and "ethic" categories as external and internal in the process of transmission and mastering of science knowledge, of its realization on practice. Ethic society values are represented as a system forming principle of education content and the education as the most efficient transmission channel of ethic values. In this dialectical bunch the communicative nature is shown, modern ethic imperative for all who are engaged in science and specialists training of XXI century are formed.

The method of reformative philosophic constructive review allowing to analyze the education essence and ethic as for the retionality and to prove the ethic imperatives building scheme has been applied with the aim to extend the methodology base of research. The application of method of non standard measurement has allowed showing the essence of ethic categories according to the position of universally admitted interval, within which they function positively in the society. The role of ethic vector especially grows in education of information society, as the forming of the technical disciplines may give new turning to the revival of technocratic ideas.

Key words: morality, moral vector, education, imperative, personality, informacionno-kommunikacionnaya educational paradigm, system strukture analysis, philosophical structural criticism, morphological structure, cennostno-smyslovoy imperative.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження обумовлена як особливостями глобальної сучасної соціокультурної ситуації, що склалася в освіті, так і внутрішніми проблемами сучасного стану освіти в Україні, що в цілому складає низку теоретичних і практичних причин дослідження цього феномену духовного виробництва. Необхідність філософського аналізу освіти полягає не тільки в тому, щоб увести в обсяг досліджень філософії новий аспект, а в тому, що такий аналіз освіти реально перебуває сьогодні в епіцентрі філософських осмислень її соціальної значущості. Це пов'язане і з експонціональним зростанням наукового знання, і з інформатизацією всіх сфер громадського життя, і звичайно, з потребами формування інформаційної цивілізації, де освіта буде виступати як мегатренд, від якого залежить хід суспільного розвитку.

Освіта сьогодні виступає як детермінуючий фактор, що забезпечує прорив у нову цивілізацію. В ній, як у багатовекторному духовному процесі, що відображує теорію і практику перетворення всіх сторін громадського життя, особливе місце займає її етична спрямованість, моральна складова. Проблемі нерозривності освіти і моральності на рубежі ХХІ століття був присвячений один із всесвітніх філософських конгресів (Бостон, США, 1998): "Paidea: Роль філософії у вихованні людства". Відродження освітньої парадигми Стародавньої Греції пояснюється спадом моральності, девальвацією моральних цінностей, основним каналом трансляції яких виступає освіта. Завдяки рішенням цього форуму, в новому аспекті висвітлюється проблема взаємозв'язку освіти і моральності, необхідність її обговорення й осмислення. Моральність як гармонія розуму, емоцій і волі, опредмечених у вчинку, пов'язана з фундаментальними підставами людського існування, що забезпечують здатність не тільки його біологічного виживання як виду, але і місця в інтерсуб'єктивному соціокультурному просторі, ноосфері, космосі.

Дана проблема є об'єктом дослідження не тільки філософів, але і психологів, педагогів, представників гуманітарного знання. Проте в їх роботах освіта не аналізується як логико-гносеологічний феномен, не використовується новітня філософська методологія, відсутнє концептуальне оформлення філософської методології освітньої діяльності в сучасних умовах як теоретичної основи вітчизняної освітньої практики, що обідняє дослідження суті і значущості освіти як модусу духовного виробництва, розвитку і функціонування системи освіти в сучасному інформаційному суспільстві. Саме філософське обґрунтування структури і змісту освіти розкриває її як відкриту, незаангажовану систему, ціннісно-смисловим ядром якої виступає моральність.

Актуальність і важливість зазначеного кола проблем і недостатня їх теоретична розробленість є серйозною підставою для постановки наукового завдання дисертаційного дослідження, яке полягає в обґрунтуванні моральної спрямованості освіти як ціннісно-смислового імперативу духовного буття особистості.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося в рамках планово-дослідницької теми кафедри філософії і українознавства Одеської національної академії зв'язку ім. О.С. Попова "Системно-структурна організація буття суспільства і методологія її дослідження" (підрозділ "Системно-структурна сутність освіти і методологія її дослідження"), затвердженої на засіданні вченої ради академії, протокол № 1 від 30.09.2004 р., і є методологічним аспектом осмислення освітньої морально-духовної компоненти буття суспільства в проблемному полі філософії освіти.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - виявити особливості морального вектора у сучасній освіті як ціннісно-смислового імперативу духовного буття особистості.

Мета дослідження передбачає послідовне розв'язання таких завдань:

1) розглянути освіту і моральність в єдності їх комунікативної природи з позицій сучасної інформаційно-комунікаційної освітньої парадигми і завдань філософії освіти;

2) конкретизувати співвідношення понять "моральність" і "мораль" в аспекті діалектики внутрішнього і зовнішнього, стійкого і мінливого, а також охарактеризувати моральність з погляду структурно-рівневої організації і сутнісно-атрибутивних властивостей духовного життя соціуму;

3) проаналізувати зміст імперативів моральності в контексті духовно-практичного буття особистості; інтерпретувати моральний імператив у ракурсі сучасної парадигми освіти;

4) позначити методологічні підстави дослідження моральності як модусу освіти, використовуючи раціональний апарат філософської критики;

5) дослідити аксіологічну складову освіти як системоутворюючий концепт соціокультурного наслідування;

6) розглянути можливості освіти як каналу трансляції моральних цінностей в соціокультурному просторі;

7) позначити механізми обґрунтування раціоналізації нормативного змісту освіти як об'єктивно-наукового і духовно-ціннісного;

8) показати якісну динаміку морального вектора освіти, трансформацію моральної свідомості в сучасному інформаційному суспільстві; акцентувати необхідність усунення і профілактики негативних наслідків технократизації світогляду із залученням ресурсу морального вектора освіти.

Об'єкт дослідження - освіта як спосіб духовного відтворення людини в соціокультурному просторі.

Предмет дослідження - моральний вектор освіти як ціннісно-смисловий імператив духовного буття особистості.

Методи дослідження. У дисертації використані як загальнофілософські і загальнонаукові методи, так і методи, актуальні у філософії освіти, соціальній філософії, нових галузях знання. Загальнофілософську методологію визначає діалогічна, гуманістична, плюралістична спрямованість (філософська антропологія, комунікативна філософія), закладена у фундамент всього дослідження. Аналіз комунікативної природи освіти і моральності, сучасної інформаційно-комунікаційної освітньої парадигми спирається на теорії соціальної модернізації, інформаційного суспільства. Методологічний каркас дослідження взаємозв'язку освіти і моральності базується на системному підході параметричної загальної теорії систем: дескрипторному аналізі з метою виявлення концепту, структури, субстрата, системному представленні предмета.

Застосування філософської конструктивної критики дозволяє обгрунтувати раціоналізацію нормативного змісту освіти, застосування синергетичного методу дозволяє скоректувати предметне поле філософії освіти. У контексті дисертаційного дослідження велике методологічне значення мають положення про системоутворюючу функцію освіти в інформаційному суспільстві, соціокультурний зміст процесу освіти, концептуальну актуальность морального імперативу в сучасній освіті. На дослідження морального вектора освіти в інформаційному суспільстві вплинула новітня галузь знань - інформаціологія, що сприяло узагальненню предметно-різноманітного теоретичного матеріалу й емпіричних даних з єдиної інформаційної точки зору.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українському дискурсі філософії освіти досліджений моральний вектор освіти як ціннісно-смисловий імператив духовного буття особи в контексті сучасної інформаційно-комунікаційної освітньої парадигми.

Проведене дослідження дозволяє говорити про наукову новизну одержаних результатів у наступних аспектах:

1. На підставі тези про єдність комунікативної природи освіти і моральності в новому ракурсі розглянута їх коеволюція, стратегії дослідження, особливості становлення сучасної інформаційно-комунікаційної освітньої парадигми. Парадигма освіти інформаційного суспільства пояснена як нова структурно-змістовна модель і організаційна система підготовки фахівців, заснована на зростанні інформаційно-інтелектуальних міждисциплінарних зв'язків, виступаючих ядром інформатизації всіх сфер суспільного життя.

2. В основу авторської концепції освіти як морально-аксиологічного й епістемологічного мегатренда суспільного буття покладене розуміння освіти як комунікативного атрибуту духовного виробництва суспільства, специфічної системи суб'єктно-суб'єктних стосунків, в якій реалізується об'єднання змісту інформації і передача її навчаному, а також її асиміляція й інтеріоризація в перспективі застосування отриманих знань в цілеспрямованій діяльності з урахуванням інтересів і вимог соціуму.

3. Конкретизовано співвідношення понять "моральність" і "мораль" в аспекті діалектики внутрішнього і зовнішнього, стійкого і мінливого. Моральність розкрита як сутнісний атрибут духовного буття, глибинний вираз духовного світу особи, її "самість", "внутрішній" механізм "самоусвідомлення" і "саморозуміння" вчинків, діяльності в модусі належного. У цій перспективі розглянута еволюція моральності як способу регуляції суспільних відносин, а також її структура, морфологічні особливості.

4. Інтерпретований в ракурсі сучасної парадигми освіти отримав нове звучання моральний імператив, який в авторському розумінні носить гіпотетичний характер: "У сучасному інформаційно-комп'ютерному світі керуйся такою інформацією, яка максимально буде сприяти прогресивному вирішенню завдань соціуму, не буде виступати загрозою життю людству і буде сприяти його всебічному розвитку".

5. Доповнена методологія дослідження освіти і моральності шляхом застосування філософської конструктивної критики і системно-структурного аналізу, що дозволив виявити системні дескриптори (концепт, структуру і субстрат) освіти і моральності. В якості концепту обґрунтовані моральні цінності як системоутворюючі начала гуманітарної культури суб'єкта і соціуму. У структурі пояснені рівні відображення регуляції - емоційно-почуттєвий і раціональний, які виявляються як через систему моральних почуттів, так і через систему раціонально сформульованих понять, суджень, правил та імперативів. Обидва рівні в якості загального містять нормативно-оцінні властивості моральної свідомості, що виступає субстратом цієї системи.

6. Розширено поле рефлексії проблем філософії освіти, завдяки предметному розгляду моральності як ціннісно-смислового модусу освіти, що дозволило провести аналіз моральних цінностей як духовної синергії, системоутворюючого концепту змісту освіти; позначити можливості освіти як каналу трансляції моральних цінностей в соціокультурному просторі.

7. З позицій сучасної парадигми освіти аргументована установка на раціоналізацію нормативного змісту освіти, що передбачає обґрунтування методології цього процесу як механізму реконструкції предметно-концептуального змісту освіти. Функціональне призначення цього механізму, або його гносеологічний сенс - забезпечити побудову концептуального змісту методології, що розробляється. У своїй основній ролі цей механізм виступає як сполучна ланка між предметним і нормативним знанням, загальним елементом "об'єктної мови" і "мови методології освіти", забезпечуючи генезис або обґрунтування правил, розпоряджень і регламентацій, складових операціонально-нормативного змісту цієї методології.

8. Певною мірою новизни характеризується фокус розгляду ролі морального вектора освіти в усуненні і профілактиці негативних наслідків технократизації світогляду, формуванні інформаціологічного світогляду як особливої соціокультурної міри цивілізованості сучасної людини і суспільства. Тому нові програми освіти повинні змістовно (як детермінанти) відображати етичний вектор технічного знання.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дослідженні методологічно обґрунтовані прогресивні стратегії розвитку освіти в сучасному інформаційному суспільстві, що дозволяє уникнути впровадження недостатньо ефективних в соціокультурному масштабі моделей освіти. Деякі положення роботи можуть сприяти розвитку педагогічної культури, оновленню педагогічного мислення, розробці інструментально-технологічних проектів освіти.

Результати дослідження можна використовувати при розробці вузівських курсів з філософії освіти, в нормативних курсах філософії й етики, культурології, педагогіки, психології та інших дисциплін, в розділах, де в тому або іншому аспекті розглядаються проблеми моральності, моралі, їх співвідношення з іншими формами свідомості.

Особистий внесок здобувача. У статті, опублікованій в співавторстві, конкретна особиста участь здобувача полягала в тому, що ним була досліджена освіта як стратегічний канал трансляції новітніх знань, що включають моральні цінності соціуму. Що стосується дослідження проф. Пунченка О.П., то ним була обґрунтована сутність концепту, структури і субстрату системи освіти.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації представлені автором на міжнародних, республіканських і регіональних конференціях та методологічних семінарах, а саме: "Наука та Інновації-2005" (Дніпропетровськ, жовтень 2005); "Сучасні наукові дослідження-2006" (Дніпропетровськ, лютий 2006); "Україна в системі сучасних цивілізацій: трансформації держави і громадського суспільства" (Одеса, червень 2006); "Роль науки, релігії і суспільства у формуванні моральної особистості" (Донецьк, травень 2006); "Інновації в технології та методології наукового пізнання" (Одеса, жовтень 2006); "Освіта як ціннісно-моральний імператив духовного буття культури", на регіональній конференції (Одеса, лютий 2007).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в 12 публікаціях - чотири статті опубліковані в спеціалізованих виданнях відповідно до переліку, затвердженого ВАК України, 2 статті в науково-практичному журналі "Нове в науці і практиці", а також в матеріалах 6-ти науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, восьми підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Матеріал викладений на 167 сторінках, список використаних джерел (208 найменувань) нараховує 18 сторінок.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначаються мета, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення результатів роботи, вказується їх апробація, структура та обсяг дисертаційної роботи.

У першому розділі "Єдність освіти і моральності у духовному бутті особистості" у проекції парадигмального оформлення нової філософської методології освіти розглядається смислозмістовний аспект предмета, надається експлікація ключових понять дослідження (освіта, моральність, мораль), розкриваються природа, системні взаємозв'язки, особливості структури і функціонування освіти і моральності.

У першому підрозділі "Комунікативна природа освіти і моральності" розглянуті особливості комунікативної природи освіти і моральності в соціально-історичному контексті становлення освіти як особливого виду духовного виробництва. Фокус розгляду зосереджений на функції трансляції інформації шляхом обробки, передачі і зберігання знання в ресурсі соціальної пам'яті. Позначена специфіка сучасної інформаційно-комунікаційної освітньої парадигми і компетентні завдання філософії освіти.

Представлений історико-філософський зріз проблеми освіти в широкому спектрі напрямів її осмислення філософами різних епох. Серед них - Гомер, Гесіод, Конфуцій, Платон, Еразм Роттердамський, Томас Мор, Мішель Монтень, Альд Монуцій, П'єр Паоло Верджеріо, Маффео Веджіо, Леонард Бруні, Томазо Кампанелла, Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо, Ш.М. Талейран, І. Кант, Г. Гегель, І. Фіхте, П. Могила, Л. Толстой та ін.

Різноманітні аспекти філософії освіти та особливостей формування сучасної філософсько-освітньої парадигми розглянуті в роботах Андрущенка В.П., Борінштейна Є.Р.,Булдакова С.К, Геращенка Г.І., Гершунського Б.С., Гончарової В.Н, Гуляєва В.Т, Денисенка І.Д., Добрянської Є.І., Долженка О.В., Єршової -Бабенко І.В., Зязюна І.А., Кавалерова А.І., Клепка С.Ф., Корабльової Н.С, Кременя В.Г, Кримського С.Б., Кузьміна М.В, Кузя В.Г, Кумаріна В.В, Лутая В.С., Михайлова Ф.Т, Ничкало Н.Г., Огурцова О.П., Піщуліна Н.П, Пунченка О.П., Радіонової І.О., Розіна В.М., Розова Н.С., Романенка М.І., Терещенка Ю.І., Тринкіна В.В., Тхагапсоєва Х.Г., Пахомова Н.Н., Тупталові Ю.Б., Шадрікова В.Д., Щедровицького П.Г., Шинкарука В.I. та інших філософів.

У сучасній західній філософії освіти актуальні роботи Вебера М., Вульфсона Б.Л., Зборовського Г.Ю., Зіммеля Р., Клумбса Ф.Г., Корнел Попа, Сінгха Р.Р., Сорокіна П. та ін.

Зазначається, що аналіз освіти у рамках педагогіки обмежений конкретністю її предмета. Для філософії освіти актуальна проблема сутнісно-атрибутивних характеристик освіти як форми духовного виробництва. Філософія освіти - це світоглядний, аксіологічний, регулятивно-цільовий рівень соціально-освітньої практики як сфери соціуму.

Освіта, з позицій філософського осмислення предмета, є соціально-ціннісним процесом суб'єктно-суб'єктних відносин, в якому має місце трансляція новітніх для суб'єкта навчання теоретичних уявлень про суть і закономірності розвитку природної соціальної дійсності.

У другому підрозділі "Моральність як атрибутивна властивість соціуму, її структурна організація і суть" пояснюються морально-етичні відносини як "інтелектуальний інваріант", зміст якого постійно змінюється, відображаючи в собі динаміку соціального розвитку.

Проблеми морального прогресу, його зміст і суть знайшли відображення в роботах Конфуція, Арістотеля, Платона, Ж. Лабрюйєра, Ж.-Ж. Руссо, Д. Дідро, М.О. Бердяєва, А.А. Гусейнова, О.Г. Дробницького, І.В. Зеленкової, В.Г. Іванова, Е.В. Ільєнкова, М.С. Кагана, І.С. Кона, М.О. Лосського, Я.А. Мільнера-Ірініна, М.М. Моїсєєва, А. Моля, Ч. Моріса, Ф. Ніцше, Г. Ріккерта, Н.В. Рибакової, В.С. Соловйова, П. Сорокіна, В.С. Стьопіна, Є. Тоффлера, Хосе Ортегі-і-Гассета, М.Ф. Цибри, А. Швейцера, А. Шопенгауера, О. Шпенглера та ін.

Відповідно до поставленого завдання, розглядається співвідношення понять "моральність" і "мораль". Представлені різні точки зору: що ототожнює ці поняття і, навпаки, що приписують їм різний змістовний смисл і понятійно-термінологічний статус (Г.Гегель, О.Г. Дробницький та ін.). Аргументується позиція розділення понять "моралі" і "моральності". Мораль розуміється як форма суспільної свідомості, яка відображає в своєму змісті сукупність принципів, правил і норм буття людини в соціумі, які установлюються ззовні. Під моральністю розуміється глибинний вираз духовного світу людини, усвідомлення нею своєї поведінки, внутрішніх механізмів її прояву в діяльності, спілкуванні, ставленні до інших людей, коли дії задовольняють як діяльнісну особистість, так і суспільство. Ці дії повинні носити позитивний характер, сприяти створенню атмосфери взаємодовіри, виходити з "внутрішнього" обов'язку перед іншими людьми і суспільством в цілому.

Таке розуміння діалектики "внутрішнього" і "зовнішнього" відображає взаємозв'язок моралі і моральності. Мораль і моральність - це дві сторони системи етики взаємних відносин.

Моральність розкрита як сутнісний атрибут духовного буття, глибинний вираз духовного світу особи, її "самість", "внутрішній" механізм "самоусвідомлення" і "саморозуміння" вчинків, діяльності в модусі належного. У цій перспективі розглянута еволюція моральності як способу регуляції суспільних відносин, а також її структура, морфологічні особливості.

Дослідження компонентів морфологічної структури моральності (моральна свідомість, моральні відчуття, моральна практика) дозволило більш глибоко розкрити її комунікативну природу, зв'язок з іншими формами суспільної свідомості за допомогою вербальних засобів спілкування.

У третьому підрозділі "Смисловий зміст імперативів моральності в контексті духовно-практичного буття особистості" увага зосереджена на моральних імперативах як загальнозначущих системах приписів, що відображають теоретичне обґрунтування необхідності певної поведінки людей. Імперативність моральної свідомості втілює в собі вимоги тієї або іншої соціальної необхідності, що підтверджується аналізом "золотого правила моральності", моральних імперативів Канта, виступаючих у нього, перш за все, як практичне правило, будь вони гіпотетичні або категоричні. У їх основі лежить обов'язок, вчинок і воля.

Стверджується, що в моральності злиті воєдино думка і дія, знання і вірування, норми, ідеали, оцінки. Належне завжди виступає смислоутворюючим стрижнем для конструювання приписів, правил, норм поведінки, кодексів і, поза сумнівом, імперативів, будь-то гіпотетичні або категоріальні, які в структурі моральної свідомості виступають як детермінанти моральної діяльності людини.

На сучасному етапі в умовах переходу людства до інформаційного суспільства, необхідно враховувати, що всяке знання, звернене до людини, повинне супроводжуватися етичною рефлексією. Гуманістичні виміри науки сьогодні набувають особливої важливості. Нова ситуація, пов'язана з виникненням у науці інформаційно-комунікаційних технологій та інформаціології, різко впливає і на суспільні уявлення про цінності і моральні норми, змінює характер праці, підвищує міру відповідальності людини перед соціумом. У роботі сформульований в ракурсі сучасної парадигми освіти моральний імператив, який в авторському розумінні носить гіпотетичний характер: "У сучасному інформаційно-комп'ютерному світі керуйся такою інформацією, яка максимально буде сприяти прогресивному вирішенню завдань соціуму, не буде виступати загрозою життю людству і буде сприяти його всебічному розвитку".

Четвертий підрозділ "Методологічні підстави дослідження змісту моральності в структурі освіти" доповнює методологію дослідження освіти і моральності, по-перше, використанням конструктивної філософської критики як раціональної форми пізнання соціальних явищ; по-друге, застосуванням системного підходу параметричної загальної теорії систем, що дозволило провести системно-дескрипторний аналіз моральності і представити її як систему.

Підхід до аналізу моральності з позицій філософської критики забезпечує обґрунтування конструктивного характеру, інфраструктури моральності як сукупності умов і передумов, що забезпечують єдність її теорії і практики. Філософська критика пов'язана з рефлексією моральної свідомості, вона потребує "зупинятися" на аналізі моральних основ наукового знання, "зберігати" все позитивне в ньому, інтегрувати це позитивне і передбачати майбутнє, і при цьому "відсікти" все непотрібне і побачити предмет таким, який задовольняє потреби суб'єкта - саме так і "будувався" і формулювався зміст категоричних імперативів у науці й освіті.

Шляхом системно-дескрипторного аналізу виявлені концепт, структура і субстрат освіти і моральності. В якості концепту обґрунтовані моральні цінності як системоутворюючі начала гуманітарної культури суб'єкта і соціуму. Підкреслюється, що культурне становлення особи включає, перш за все, оволодіння культурою морального судження, під яким розуміється вербальний вираз рефлексії про відношення сущого і належного. У структуру моральності як системи входять не тільки моральні цінності, але і норми і принципи, які є інтелектуальними інструментами, цінність яких залежить від здатності людини застосовувати їх в конкретних ситуаціях вчинку. Комунікація, причетність, співучасть є специфічними способами універсалізації морального імперативу, закону, вчинку в цілому.

У другому розділі "Моральність як ціннісно-смисловий модус освіти" аналізуються системні взаємозв'язки моральності й освіти у смисловому полі людиномірності пізнавальних процесів у сучасній інформаційно-комунікаційній парадигмі освіти і місця моральності в інтерсуб'єктивному соціокультурному просторі.

У першому підрозділі "Моральні цінності: системоутворюючі начала змісту освіти" досліджується аксіологічна компонента освіти як системоутворюючий концепт соціокультурного наслідування. Підкреслюється, що сьогодні освіта стає інтелектуальною власністю людства, а морально-гуманістична спрямованість визначає її смислозмістовні характеристики.

Саме моральний модус розкриває духовну синергію освіти, розкриває моральні цінності як системоутворюючі начала, квінтесенцію освіти, а також рівень моральної зрілості та індивідуальної відповідальності суб'єктів освітнього процесу.

Моральність в освіті - це глибоке усвідомлення суб'єктом одержуваної інформації й осмислення шляхів реалізації її на практиці. Вона тут виступає як загальний зв'язок, що пронизує соціальне і духовне буття особистості. Ця багатошарова, суперечлива єдність, що повільно осягається розумом людини в усій її повноті, а, отже, це не різкий, а поступальний процес формування духовного світу індивіда і соціуму ціннісних пріоритетів соціуму.

Зазначені особливості моральних начал і форми їх прояву у сфері освіти. Указується на необхідність соціальної підтримки пріоритету моральних норм і принципів, які є найважливішими інтелектуальними інструментами формування нового знання, наукових відкриттів. Підкреслюється загальна значущість моральних принципів для всього спектра освітніх наук: гуманітарних, природничо-наукових і технічних.

Відзначається одна із особливостей моральної свідомості людей ХХ століття - все більша і більша кількість людей навчилася помічати загальне в різному і різне у загальному, і виявилось, що зневажається і виганяється як ознака слабкості особистості, моральна рефлексія стає природною для звичайної людини. Ця особливість мислення стає одним з ціннісно-смислових критеріїв освітнього акту, зразком раціональності в його змісті.

До моральних системоутворюючих начал освіти відносяться формування моральної переконаності, гуманізація і гуманітаризація освіти.

У дисертації простежені різні традиції класифікації моральних цінностей, наприклад, в роботах Р. Ріккерта, М. Вебера, П. Сорокіна, а також А.А. Кавалерова та ін. На підставі аналізу їхніх робіт зроблено висновок, що основними завданнями морального модусу освіти є: розширення інформаційного поля знань про моральні колізії і моделі їхнього рішення; необхідність стимулювання моральної рефлексії, розвиток моральних почуттів, формування власного морального досвіду, моральних норм і принципів. Моральність як гармонія розуму, емоцій і волі, опредмечується у вчинку і визначає місце людини в інтерсуб'єктивному соціокультурному просторі і ноосфері. Це відповідає інтересам демократичного розвитку суспільства, умовам розвитку внутрішнього світу особистості.

У другому підрозділі "Освіта як канал трансляції моральних цінностей соціуму" розглянуті можливості освіти як каналу трансляції моральних цінностей в соціокультурному просторі, досліджуються об'єктивні передумови її зв'язку з розвитком науки і теоретичного знання. У різні епохи змінювалися форми трансляції цих знань як культурно-моральних цінностей соціуму, але завжди освіта виступала як найбільш ефективний, доступний канал впровадження досягнень науки в суспільну свідомість. Сьогодні впровадження нових технологій в освіту виступає базою єдиного інформаційного середовища, що забезпечує доступ кожного індивіда до інформаційних ресурсів цивілізації. Освіта як канал трансляції знань розширила поле своєї дії, ставши електронною (дистанційною). Це вимагає формування нової методологічної, інформаційної і віртуальної культури роботи з інформацією, що сприяє інформатизації як споживача інформації, так і соціуму в цілому.

У третьому підрозділі "Про механізми обґрунтування раціоналізації нормативного змісту освіти" розкривається генезис і надана реконструкція предметно-концептуального змісту освіти, позначені механізми обґрунтування раціоналізації нормативного змісту освіти як об'єктивно-наукового і духовно-ціннісного.

Генетичний і функціональний механізми обґрунтування методології освіти є основним змістом досліджень у структурній організації останньої, але разом з тим, необхідно враховувати, що до її основ (мається на увазі методології) правомірно відносити і все те, що безпосередньо формує концептуальний зміст цього соціокультурного феномену. Такий підхід дає можливість урахувати всю сукупність предметних уявлень, нормативного знання, особистісних настанов, оцінок і мотивів, що так чи інакше впливають на процес формування предметно-концептуального змісту не тільки методології освіти, але і всіх інших складових цього процесу. Іншими словами цей підхід дає можливість упорядковано аналізувати будь-який зміст творчого потенціалу суб'єкта освітнього процесу.

Раціональні творчі ресурси суб'єкта освіти розкривають не тільки процес передавання і засвоювання знання, багатство його змісту, але й евристичну структуру як самого знання, так і способів його здобуття. Тому механізми обґрунтування раціоналізації змісту освіти широко розкриваються через процеси інтеріоризації й екстеріоризації наукового знання. У розкритті механізмів раціоналізації освіти сьогодні домінує динамічний підхід, який дає ключ до пошуку правильних відповідей на сформульовану проблему. Яка частина із різноманіття можливих зв'язків вихідного і шуканого знання, відбиваних логічною структурою проблем, що висуваються в рамках системи наукового знання, що склалася, увійде до нової системи, визначається з позиції її змістовності. В той самий час, дослідницький процес спрямовується логічною структурою вирішуваної проблеми. Відповідно до її особливостей пізнавальний суб'єкт піддає дослідженню шляхи поповнення вихідного предметного знання новими уявленнями. А це вже є евристичний аналіз і пошук нових методів пізнання, нової методології.

Четвертий підрозділ "Моральний вектор у структурі освіти інформаційного суспільства" присвячений аналізу якісної динаміки морального вектора освіти в контексті нової інформаційно-комунікаційної освітньої парадигми. Розглянуті трансформації моральної свідомості в сучасному інформаційному суспільстві. Аргументується необхідність усунення і профілактики негативних наслідків технократизації світогляду із залученням ресурсу морального вектора освіти.

Розвиток морального вектора в новій парадигмі освіти інформаційного суспільства повинен враховувати зміни інформаційного освітнього простору, повноцінне особистісне приєднання до якого вже проблематично сьогодні. Справа в тому, що колосальне зростання інформаційних потоків обумовлює використання людиною лише незначної частки інформаційного поля, тоді як загальний обсяг цього поля залишається незатребуваним. Цього вже одного достатньо для дестабілізації світоглядного і, зокрема, морального контексту людського буття, оскільки усвідомлюючи свою, якщо так можна сказати, інформаційну нікчемність, людина відчуває себе ображеною. Вона не може оволодіти всім інформаційним матеріалом, що є основою поглиблення суперечності між людством і особистістю.

Для подолання цих суперечностей нова парадигма освіти створює всі умови. У ній глобальним системоутворюючим стрижнем нової парадигми освіти повинна виступити моральність. Вона є тим модусом свідомості, який відображає прагнення людини до самореалізації в соціумі, тому вона складає системоутворюючу характеристику гуманістичного світогляду. Підкреслюється різноманітність форм прояву моральності в структурі освіти шляхи їх освоєння як процес виховання особистості. Доводиться, що ядром моральності виступають смисложиттєві цінності, що мають загальнолюдську основу. Через моральний вектор майбутні фахівці гуманітарної, природничо-наукової і технічної сфер повинні засвоїти універсальні цінності і норми поведінки, щоб стати гідними громадянами, здатними сформувати нову антропогенну цивілізацію.

Глобальні соціальні зміни загострюють пошук шляхів оптимізації і гармонізації духовних цінностей, відбиваються в освітній діяльності як каналі продукування і репродукування загальнолюдської культури в кожній людині. Від когерентності морально-освітніх зусиль залежить майбутнє в глобальному, національному і локальному вимірі.

Висновки

У висновках дано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає в обґрунтуванні моральної спрямованості освіти як ціннісно-смислового імперативу духовного буття особистості.

Проведене дослідження дає можливість в узагальнено-теоретичній формі зробити наступні висновки:

1. В умовах сучасного інформаційного суспільства, коли технічні можливості людини набувають планетарного розмаху і потенційно за змістом суперечливі, оскільки загальні норми і правила вихолощуються і набувають форми декларацій, величезного значення набуває індивідуальний моральний ціннісний імператив, який формується в такому незамінному ресурсі духовного відтворення, як освіта. Роль моральної домінанти в сучасній освітній парадигмі визначається соціальними суперечностями, характером глобальних і локальних зрушень, які зумовили перехід до новітніх стратегій розвитку людства. Цінності духовного буття особистості - це фундамент соціальних форм діяльності, який можна лише сформувати впродовж довгого періоду його розвитку, використовуючи можливості освіти, обумовлені багато в чому його комунікативною природою.

2. Комунікативна природа моральності створюється і розвивається в структурі альтернативних властивостей людини, відображаючи амбівалентність цього процесу. Амбівалентність моральності відображалася у формуванні, з одного боку, абстрагування, узагальнень, відвернення від конкретних предметів і від безпосередньо сприйманих їх властивостей, продукувала становлення раціонально-логічного компонента моральної свідомості, який, з іншого боку, і формував критерії моральної практики. Амбівалентність означала на ранньому етапі розвитку людства, що в одному субстраті складалися дві структури. Одна з них - універсальна людська діяльність, що формується, де стрижнем був розвиток колективної цілеспрямованої праці. Інша - формування мультифункціональних критеріїв усвідомлення суспільно-корисної значущості цієї діяльності.

3. У основу авторської концепції освіти як морально-аксіологічного і епістемологічного мегатренда суспільного буття покладене розуміння освіти як комунікативного атрибуту духовного виробництва суспільства, специфічної системи суб'єкт-суб'єктних відносин, в якій реалізується об'єднання змісту інформації і передача її навчаному, а також її асиміляція й інтеріоризація в перспективі застосування одержаних знань в цілеспрямованій діяльності з урахуванням інтересів і вимог соціуму.

4. Освітою є соціально-ціннісний процес суб'єктно-суб'єктних стосунків, в якому має місце трансляція новітніх для суб'єкта навчання теоретичних уявлень про сутність і закономірності розвитку природної і соціальної дійсності. Освіта в дослідженні показана як унікальна, відкрита, незаангажована система, що має низку атрибутивних і реляційних параметрів, найефективніший канал трансляції теоретичних цінностей соціуму.

5. Моральність, як "внутрішній" механізм, що відображає етичну самодостатність, автономність, усвідомлення суб'єктом процесу своєї діяльності з позицій обов'язку, відповідальності, совісті, норм і ідеалів, до яких прагне соціум, відрізняється від поняття моралі як "внутрішнє" від "зовнішнього". Не дивлячись на їхню спільність, вони містять різні смислові навантаження, це дві різні характеристики моральної форми суспільної свідомості: інтенсіональна й екстенсіональна. Дослідження морфологічної структури моральності, її структурних і сутнісних категорій, рівнів моральності, закономірностей морально-етичного буття соціуму, масштабно і глибоко розкриває комунікативну природу моральності.

6. Моральність розкрита як сутнісний атрибут духовного буття, глибинний вираз духовного світу особистості, її "самість", "саморозуміння" вчинків, діяльності в модусі належного. У цій перспективі розглянута еволюція моральності як способу регуляції суспільних відносин, а також її структура, морфологічні особливості. Еволюція моральності обумовлена як комунікативними, так і морфологічними факторами. Її зміст розкривається у взаємозв'язку з іншими формами суспільної свідомості через систему природних мов. Саме через мову ми виявляємо експансію етичного знання, зміну структурних і сутнісних елементів морфології моралі.

7. Для розширення методологічної бази дослідження моральності запропонована і застосована така теоретична форма пізнання, як філософська конструктивна критика, яка дозволила проаналізувати моральність і моральні імперативи з позицій раціоналізму.

8. У ракурсі сучасної парадигми освіти новим змістом наділений моральний імператив, який в авторському розумінні носить гіпотетичний характер: "У сучасному інформаційно-комп'ютерному світі керуйся такою інформацією, яка максимально буде сприяти прогресивному вирішенню завдань соціуму, не буде виступати загрозою життю людству і буде сприяти його всебічному розвитку".

9. Завдяки системному підходу параметричної загальної теорії систем виявлені системні дескриптори: концепт, структура і субстрат освіти і моральності. В якості концепту обґрунтовані моральні цінності як системоутворюючі начала гуманітарної культури суб'єкта і соціуму. У структурі пояснені рівні відображення регуляції - емоційно-почуттєвий і раціональний, які виявляються як через систему моральних почуттів, так і через систему раціонально сформульованих понять, суджень, правил та імперативів. Обидва рівні в якості загального містять нормативно-оцінні властивості моральної свідомості, що виступає субстратом цієї системи.

10. Моральні цінності пояснені як системоутворюючі начала освіти, що складають духовну синергію освіти. Духовна синергія освіти - це необхідність вироблення соціумом сукупності моральних спонукань до опанування суб'єктом знаннями і використанні їх на практиці. Освіта виступає як ізоморфна форма відображення духовно-моральної синергії суспільства. Оскільки моральність і освіта в своїй єдності складають особливий духовно-практичний спосіб освоєння людиною природної і соціальної дійсності, то завданням освіти в цій єдності виступає необхідність розкрити моральні орієнтири, які є основою для конструктивної діяльності людини.

11. Основні завдання морального вектора освіти: розширення інформаційного поля знань про моральні колізії і моделі їхнього вирішення, стимулювання моральної рефлексії, у змісті освіти розвиток моральних почуттів, формування власного морального досвіду, моральних норм і принципів, які є інтелектуальними інструментами, цінність яких залежить від здібності людини застосовувати їх у конкретних ситуаціях.

12. Структура та сутність освіти вимагає дослідження раціональності як фундаменту, на якому будується і розвивається освітній процес. У зв'язку з цим в роботі розкривається зміст характеристик раціональності, що дозволило розкрити механізми концептуального обґрунтування раціоналізації нормативного змісту освіти.

13. У зв'язку з переходом людства до інформаційної стадії суспільного розвитку, реєструються фактором, що відображають динаміку етичного вектора освіти. У зв'язку з цим пояснюються трансформації моральної свідомості як складовій суспільної свідомості в ході формування інформаційної сфери розуму і утверджується необхідність корекції ціннісних орієнтацій; аналізується особистий фактор, що розкриває роль навчаного в рішенні соціально значущих завдань, співвідношення в його діяльності пізнавальних мотивів і моральних функцій; розкривається практичний фактор, пов'язаний з впровадженням в систему наукового знання нової науки, - інформаціології, - і формуванням комплексу дисциплін, що розкривають сутність інформаційно-комунікаційних технологій; як практичні рекомендації аргументується необхідність обов'язкового включення моральної складової в зміст нових дисциплін, що відображатиме їх людинотворчу спрямованість і гуманістичний характер.