Філософські дискурси маргінальних хронотопів

ВИСНОВКИ

В дисертаційному дослідженні виділені основні риси кризи дослідницьких програм на сучасному етапі: втрата інтересу до раніше пережитого методологічного досвіду, що привело до втрати наступництва в методологічних традиціях і спроб створення нових методологічних парадигм; підміна класичних дослідницьких процедур описовістю і схоластично-метафоризованим теоретизуванням, що ігнорує наукові факти; надмірний вплив методологем негуманітарних або білягуманітарних наук (зокрема, синергетики), що вказує на слабкості власне гуманітарної методології; абсолютизація авторської саморефлексії в інтерпретації соціальних явищ, що призводить до різночитань однакових результатів; дрібнотемство і викликана цим ностальгія за масштабними концептуальними проектами в гуманітарно-методологічному знанні, що визначають розвиток і долі сучасного суспільства і світової цивілізації; багатозначність концептуальних сенсів як наслідок забуття культури користування традиційними поняттями і категоріями.

Відзначається, що позірна синонімічність концептів "автентичність" та "ідентичність" часто вводить в оману учасників обговорення багатьох проблем, які стосуються саморефлексії суб'єктів соціальної дії. Визначено, що автентичність є результат рефлексії соціального суб'єкта, перш за все щодо себе, в той час як ідентичність виступає результатом класичних операцій формально-логічного ряду. При аналізі форм колективної ідентичності, не можна не сказати про прагнення до національної ідентичності. А оскільки навряд чи де у світі питання про природу, сенси і майбутнє національної ідентичності стоїть так гостро, як в Україні, актуальність аналізу даної проблеми в контексті вказаного хронотопу навряд чи може викликати які-небудь сумніви.

В контексті філософських засад дослідження виділяється проблема методологічних засад, від віддання переваг яким залежить як теперішнє, так і майбутнє в дослідницькому пошуку, що претендує на науковість. У вказаному контексті проаналізовані основні типи методологічного знання - нормативний і дескриптивний у контексті діяльності по самоідентифікації самої філософії.

Проаналізована фундаментальна в рамках соціальної філософії дихотомія методологічного есенціалізму та методологічного номіналізму. Звернено увагу на неопрацьованість проблеми демаркації відкритих і закритих суспільств, що може бути проблемним полем подальших досліджень у контексті соціальної філософії.

Відзначені особливості формування напрямів дослідження дискурсу, в першу чергу французької школи аналізу дискурсу, де презентується синтез лінгвістики, марксистської філософії та психоаналізу. Таким чином, можна говорити про проблемне поле генезису поняття дискурс як таке, що сформувалося. Наявна історія становлення поняття корелюється з деякими методологічними засадами, що характеризують діалектику розвитку поняття. Відзначено, що поняття дискурсу не стільки змістовно визначилось, скільки диверсифікувалось у своїх сенсах в залежності від предметного контексту знання, що ангажувало його. Запропоновано авторське розуміння дискурсу як сенсопороджувального комунікативного явища в сукупності всіх можливих артикуляційних форм, що детермінуються особливостями соціальної динаміки.

В дисертаційному дослідженні проаналізовані наявні типології дискурсів. Серед них виділені типи дискурсів у психолінгвістиці: вироблення тексту; віднесення до нього та конструювання з нього контексту ситуації; побудова потенціалу, що лежить за даним текстом та йому подібними; віднесення до нього та конструювання з нього контексту культури, що лежить за межами даної ситуації та їй подібними. Відзначено, що дана типологія експлікується на розкритті понять тексту і контексту, часу і сенсу.

Серед безлічі інтерпретацій поняття "філософський дискурс" проаналізована постійна тенденція розмежування понять метафізичний та філософський дискурс. Розглянуті дві можливості аналізу даного поняття. Запропонований аналіз через специфіку філософської діяльності, де дискурс визначається як предметом, так і методом філософії. В залежності від цього слід відокремити філософську діяльність від інших соціокультурних феноменів. Друга можливість пов'язана зі специфікою дискурсу, в нашому випадку філософського. Тут мова повинна йти передусім про феномен дискурсу та відмінності відносно видових визначень дискурсу.

Підкреслюється, що неологізм "хронотопи дискурсу" предикатує дискурс з боку його логіко-філософських форм, інваріантом для яких виступає ситуація маргінальності. Тут маргінальність розуміється як, з одного боку, визначена місцем і часом ситуація, з другого - як результат передуючої місце-часової визначеності. В даному контексті аналізується бахтинське визначення хронотопу як формально-змістовної категорії літератури. Підкреслюється, що в інших сферах культури дана категорія можлива в інтерпретаціях власне предметних областей.

Аргументується, що незалежно від методологічних переваг неможливо вирішити проблему за рахунок тільки методології у випадках, коли не виконана робота по побудові адекватного предмету понятійного апарату, а також коли вибрану методологію накладають суто зовнішнім чином на побудований раніше за законами іншої методології предметний зміст. Вкрай небажана однопорядковість у відданні переваги методологіям. Однією із проблем подібного роду, на наш погляд, виступає проблема нових концептуальних полів у філософії та різночитання, що часто зустрічаються у визначеннях фундаментальних понять, які претендують на значущість філософських узагальнень. Так, багато з того, що говориться сьогодні про дискурс, потребує досить старанного осмислення, бо некритичне вживання даного поняття в певній мірі дезавуює весь той позитивний зміст, який імпліцитно міститься в багатозначності пропонованого визначення.

Розглянута ймовірність існування певної форми некласичної гносеології, в якій можливі плюралістичні акценти, які компрометують ньютоно-картезіанські схеми пізнання, що домінували раніше. Цілком природно, що виступаючи як одна із форм кантівської критики, претензії критичної теорії, яка апелювала до зміни місця метафізики у всіх її проявах - гносеологічних, аксіологічних, методологічних - були направлені в бік співіснуючих як крайнощі соціальних конструктів. Зокрема, епістемологічний суб'єкт опиняється в ситуації протиставлення амбівалентності своїх власних підстав та зовнішньої децентралізації. Тут же можна говорити про самоідентифікацію епістемологічного суб'єкта з автономно існуючою концептуальною парадигмою, і передусім "ключовими поняттями" або "наріжними каменями". Більшість теорій, перш за все соціальних, під отакими розуміють власні догматичні засади.

Доводиться, що маргінальний період позбавляє епістемологічного суб'єкта автохтонності, претензій на привілеї "конституювання світу". Виявляється, подібного роду претензії реалізуються поза екзистенцією суб'єктів, що відчували себе харизматиками, "монастирем" яких стає сама маргінальність. Підкреслюється, що сфера інтересів аксіології охоплює досить широкий спектр питань: генезис і структуру цінностей; їх сутність та природу; диференціацію і класифікацію; утримання та збереження ієрархічних ціннісних систем; місце і роль цінностей у житті людини та соціуму.

Список наукових праць, опублікованих за темою дисертації

Монографія

1. Кузнецов А.Ю. Методологические контексты современного гуманитарного знания. Монография. - Харьков. Издательский центр "ХАИ". 2006. - 207 стр.

Статті, опубліковані в наукових фахових виданнях

1. Кузнецов А.Ю., Гордієнко-Митрофанова І.В. Аксіологічні засади в контексті світ-системних теорій // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. Випуск 12. - Харьків 2001. - С. 71-78.

2. Кузнецов А.Ю., Черниенко В.А. Маргинальная дискурсивность как фактор концептуальных изменений // Вісник Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серия "Теорія культури і философія науки" Харьків 2001, № 533. - С.153-159.;

3. Кузнецов А.Ю. , Чернієнко В.О. Постмодернізм і марксизм у контексті сучасної соціальної філософії // Науковий вісник. Серія "Філософія" / Харк.держ.пед.ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харьків: "ОВС", 2002. вып. 10. - С. 48-55.

4. Кузнецов А.Ю. До проблеми визначення філософського дискурсу // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. Випуск 13. - Харьків, 2002. - С. 51-57.

5. Кузнецов А.Ю., Чернієнко В.О. Фактор маргінальності у системі комунітаристських засад // Науковий вісник. Серія "Філософія" / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харьків: "ОВС", 2003. вып.14, С. 71-79.

6. Кузнецов А.Ю., Гордієнко-Митрофанова І.В. Ціннісний диспозитив в умовах маргінальної топіки // Вісник Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразіна. № 579-2. - Харків, 2003. - С. 4-12.

7. Кузнецов А.Ю. До визначення поняття "хронотоп" // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, психологія. Випуск 1 (16). - Харьков, 2003. - С. 27-33.

8. Кузнецов А.Ю. Проблемы генезиса понятий в маргинальном // Вестник национального технического университета "ХПИ". №2. - Харьков, 2003. - С. 67-77.

9. Кузнецов А.Ю. До генезису методологем гуманітарного знання // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, психологія. Випуск 3 (21). - Харьков, 2004. - С. 49-56.

10. Кузнецов А.Ю. Методологические претензии: дескриптивность или нормативность? // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, психологія. Випуск (1)19. - Харьков, 2004. - С. 42-55.

11. Кузнецов А.Ю. К проблеме относительности понятий в генезисе социальной теории // Гуманітарний часопис. Збірник наукових праць. № 1. - Харків: ХАІ. 2004. - С. 99-103.

12. Кузнецов А.Ю. Аутентичность как основание маргинальности // Вестник национального технического университета "ХПИ". "50", 2005. - С.79-86.

13. Кузнецов А.Ю. До особливостей дослидження абстракцій теоретичного знання // Вісник Харківського Національного університету ім. В.Н.Каразіна. Серия "Теорія культури і философія науки". № 660. - Харьків, 2005. - С.3-9.

14. Кузнецов А.Ю. Понятие "информация" как парадигмообразующий концепт // Гуманітарний часопис: Збірник наукових праць. - Харків: ХАІ, 2005. - № 3. - С. 68-74.

15. Кузнецов А.Ю. Проблема демаркационных уровней метафизических и теоретических понятий // Актуальні проблеми духовності. - Зб.наукових праць / Відп.ред.Я.В. Шрамко. - Вип. 6. - Кривий Ріг: КДПУ, 2005. - С. 135-142.

16. Кузнецов А.Ю. Проблема начала познания в философии Гегеля и Маркса // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, психологія. Випуск (3) 24. - Харьков, 2005. - С. 22-29.

17. Кузнецов А.Ю. Самовизначення сутності філософії у контексті співіснуючих дискурсів // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, психологія. Випуск (2). - Харків, 2005. - С. 28-37.

18. Кузнецов А.Ю. Эвристика маргинальных дискурсов постмодернизма // Гуманітарний часопис. Збірник наукових праць. № 4. - Харків: ХАІ, 2005. - С. 18-24.

19. Кузнецов А.Ю. Феномен постмодернисткой чувствительности в генезисе нового концептуального каркаса. - Гуманітарний часопис. Збірник наукових праць. - Харків: ХАІ. 2006. № 1. С. 27-33.

20. Кузнецов А.Ю. К генезису французской школы анализа дискурса Гуманітарний часопис. Збірник наукових праць. - Харків: ХАІ. 2007. № 4, 39-48.

21. Кузнецов А.Ю. Фiлософськi контексти освiти в iнформацiйному суспiльствi Вiсник Нацiонального авiацiйного унiверситету. Збірник наукових праць. - Київ. - № 2 (6) 2007. С. 57-60.

Тези наукових доповідей та повідомлень

1. Kuznetsov A., Slavinsckaja N. Distance education at the marginal period - 20^th World Conference on open learning and distance education. Dusseldorf, Germany, 01-05 April 2001; http://www.fernuni-hagen.de/ICDE/D-2001/final/programm/index.html

2. Kuznetsov A., Slavinsckaja N. The new technologies of education and market: ехperience of the countries of marginal period. - 3-rd International Conference on Information Technology Based Higher Education and Training. July 4-6, Budapest. Hungary. 2002. http://www.bgk.bmf.hu/ithet02/index_c.html

3. Kuznetsov A., Cornell R., Kuznetsov S. The new conceptual frame of the valuable democrasy theory. - 20^th International Political Science Association (IPSA) World Congress. Fukuoka, Japan, 10-13 July 2006. www.apsanet.org/print/printer_content_17980.cfm

4. Кузнецов А.Ю. Творческая функция идеологии.- В сб.: Молодежь и творчество.Социальное творчество. - М. ФО СССР. 1988. С.45-46.

5. Кузнецов А.Ю., Копылов В.А. Система образования как возможная и необходимая детерминанта перестройки. - В сб.:Перестройка, компьютер, общество. - Тезисы всесоюзной научной конференции. Часть 1. Москва, 28-29 сентября 1990 г. С.72-74.

6. Кузнецов А.Ю., Кузнецов С.Ю. Проблема образования в контексте становящегося гражданского общества. - Межвузовская научно - методическая конференция " Инженерное образование - единство технического и гуманитарного образования." Харьков, 1993. С.108-110.

7. Кузнецов А.Ю., Копылов В.А. Путь к открытому обществу - через Иерусалим или Афины? - Международная конференция "На пути к открытому обществу". Донецк,1993. С.61-63.

8. Кузнецов А.Ю., Шейко Т.Н. Методологические дискурсы маргинальных периодов. - Міжнароднiй науково-практичнiй конференції "Трансформація культури в сістемі вищої технічної освіти." Харьков,23 - 24 травня 1995 р. С.42.

9. Кузнецов А.Ю., Байрачный К.А., Лахно В.И. и др. Наука на пороге третьего тысячелетия:лазер и последствия.- В сб.: Открытые информационные и компьютерные интегрированные технологии.( Сб.научных трудов ХАИ) . Выпуск 1. Харьков.ХАИ.1998.С.54.

10. Кузнецов А.Ю., Славинская Н.В. Формы дистанционного обучения в маргинальных социо-экономических ситуациях.- В сб. Інформатизація освіти України: стан, проблеми, перспективи. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції.Херсон.2001.С.23-24.

11. Kuznetsov A., Slavinsckaja N. Distance education at the marginal period (Ukraine at the beginning of the third century.) - III Міжнароднiй науково-практичнiй конференції "Гуманізація вищої освіти: філософські виміри", Суми-Бердянськ, 4-7 липня 2003.C.155-156.

12. Кузнецов А.Ю.Коммуникативная реальность как основание критического дискурса. - VIII Міжнароднiй науково-практичнiй конференції "Людина, культура, техніка в новому тисячолітті". Національний аерокосмічний університет ім. М.Є.Жуковського "ХАІ". 2007 - С.25-26.

13.Кузнецов А.Ю., Черниенко В.А. Идентичность и нарратив Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференціїї "Людина, культура, техніка в новому тисячолітті". 25-26 квітня 2006 року. Національний аерокосмічний університет ім. М.Є.Жуковського "ХАІ". С. 53-54.

14. Кузнецов А.Ю., Черниенко В.А. До засад влади дискурсу.- IX Міжнароднiй науково-практичнiй конференції "Людина, культура, техніка в новому тисячолітті". Національний аерокосмічний університет ім. М.Є.Жуковського "ХАІ". 2008.C.56-57.

15. Kuznetsov A.Yu., Chernienko V.A. Marginality in the context of European integration - Міжнародна науково-теоретична конференція: "Украіна в контексті евроінтеграції". Суми, 1-3 грудня 2005 р.C.89-90.

АНОТАЦІЯ

Кузнецов А.Ю. Філософські дискурси маргінальних хронотопів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії.

У дисертації на основі експлікації парадигмоутворювальних концептів дискурс, маргінальність, хронотоп, автентичність пропонується теоретична модель дослідження соціальних феноменів у контексті їх наступності.

Досліджено одне з найважливіших в концептуальному полі соціології понять, а саме поняття "автентичний", яке позиціоноване з концептом "ідентичність". У контексті дослідження виявлено, що можна говорити про те, що автентичність є результат рефлексії соціального суб'єкту, передусім щодо себе, в той час як ідентичність виступає результатом класичних операцій формально-логічного ряду. Доведено, що у проблемному полі генезису поняття дискурс, що сформувалося, наявна історія становлення поняття корелюється з деякими методологічними засадами, які характеризують діалектику розвитку поняття, де поняття дискурсу не стільки змістовно визначилось, скільки диверсифікувалось у своїх змістах залежно від предметного контексту знання, що його ангажувало. Дискурс визначається як сенсопороджувальне комунікативне явище в сукупності всіх можливих артикуляційних форм, що детермінуються особливостями соціальної динаміки.

Ключові слова: дискурс, маргінальність, хронотоп, автентичність, ідентичність, філософський дискурс, хронотопи філософського дискурсу.

АННОТАЦИЯ

Кузнецов А.Ю. Философские дискурсы маргинальных хронотопов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории.

В диссертации на основе экспликации парадигмообразующих концептов дискурс, маргинальность, хронотоп, аутентичность предлагается теоретическая модель исследования социальных феноменов в контексте их преемственности.

Аргументируется, что любая область знания стремится как к компаративному анализу понятий, так и к созданию инструментария для уточнения собственных понятий, что в контексте возникновения новых концептуальных каркасов особенно актуально для социологических теорий. Освобождение от хаоса понятий предполагает экспликацию тех же понятий. Именно процесс создания новых понятий и их первичная классификация выступают проблемой исследования социальных феноменов. В нашем случае под классификацией понимается первичное определение и упорядочение актуальных на сегодняшний день понятий, активно использующихся в социологических теориях и, в отдельных случаях, играющих парадигмообразующую роль, т.е. являющихся аутентичными для данных социологических парадигм.

Исследовано одно из важнейших в концептуальном поле социологии понятий, прежде всего в контексте изменяющихся, маргинальных состояний общественного развития, а именно понятие "аутентичный", которое позиционировано с концептом "идентичность". В контексте исследования выявлено, что можно говорить о том, что аутентичность есть результат рефлексии социального субъекта, прежде всего относительно себя, в то время как идентичность выступает результатом классических операций формальнологического ряда. Выяснено, что формы коллективной идентичности также позиционируются с формами национальной идентичности, где в рамках саморефлексии социальные субъекты необходимо определяются в своей аутентичности. Подобное определение завершается преодолением маргинального мирочувствования социальных субъектов и приводит к пониманию места и роли рефлексирующего субъекта в социуме.

Доказано, что в сформировавшемся проблемном поле генезиса понятия дискурс имеющаяся история становления понятия коррелируется с некоторыми методологическими основаниями, характеризующими диалектику развития понятия, где понятие дискурса не столько содержательно определилось, сколько диверсифицировалось в своих смыслах в зависимости от предметного контекста ангажировавшего его знания. Движение наблюдается от интерпретации дискурса только как связанности речевых актов к множеству эпифеноменальных лингвистике предикатов дискурса. Дискурс определяется как смыслопорождающее коммуникативное явления в совокупности всех возможных артикуляционных форм, детерминируемых особенностями социальной динамики.

Аргументируется, что маргинальная проблематика разработана достаточно для того, чтобы предположить, что феномен социокультурной маргинальности выступает фактором разрыва мировоззренческой преемственности (один из эпифеноменов маргинальности) между историческими (не родословными) поколениями людей, что и приводит, по-видимому, к смене фундаментальных понятий.

Предложена гипотеза, что эпистемологическая конвергентно-дивергентная эклектичность, неопределенность и нестационарность соответствующих дискурсивных практик социокультурного перелома эманируют период исторического развития, отделяющий нас от того, чего мы придерживались, и от того, что выходит за пределы нашей дискурсивной компетенции. Такую форму социокультурной изоляции "субъекта-общества" (разрыв дискурсивных практик) мы называем маргинальной дискурсивностью, предполагая, что маргинальная дискурсивность провоцирует, по-видимому, рациональную (опосредствованную, целесообразную) смену фундаментальных понятий.

Демонстрируется, что в гипотетических альтернативах знание может оцениваться и как аксиологически нейтральное; и как властно детерминированное; и как догматически истинное. Соответственно предполагается и многообразие форм теоретизирования. В качестве одной из таких форм рассматривается модель имплицитно-структуированного теоретизирования, в которой нет жестко маркированных требований к обязательному эмпирическому подтверждению атомарных суждений.

Отмечается, что не только идеализированные понятия, но и сами теории как форма контекста сущностны только относительно собственных идеализаций. На этапе же генезиса теорий, в том числе и социальных, происходит селекция определений, исходя из новых реалий социальной организации бытия - аксиологического, гносеологического и методологического.

Отмечено, что в процессе исследования аксиологического основания маргинального феномена решены возникшие методологические проблемы - выявление особенностей собственно философского подхода к построению концепции маргинального, аксиологического осмысления феномена маргинальности. Систематизирована совокупность понятий и явлений, привлеченным самим исследуемым объектом (маргинальностью) к аксиологической сфере: ценность; ценностное отношение; оценивающий субъект; объект - носитель ценности; оценка; аксиосфера; функционирование аксиосферы; субъект аксиосферы.

Ключевые слова: дискурс, маргинальность, хронотоп, аутентичность, идентичность, философский дискурс, хронотопы философского дискурса.

ANNOTATION

A.Yu. Kuznetsov. Philosophical Discourses of Marginal Chronotops. -Manuscript.

The thesis is aiming at competition for a degree of a Doctor of philosophical sciences on specialty 09.00.03 - social philosophy and philosophy of history.

The thesis deals with a theoretical model for investigating social phenomena in the context of their succession derived from the knowledge on the base of explication of paradigm-forming concepts - discourse, marginality, chronotop and authenticy as well.

One of the most important in the conceptual field of sociology's notions was investigated, first of all, in the context of changing marginal conditions of social evolution, namely the notion `authenticy' that is positioned with the concept `identity'. In the context of investigation it is discovered that one can speak about the thing that authenticy is a result of reflection of a social subject, first of all, concerning oneself while the identity is a result of classical operation s of formal-logical rank.

It has been demonstrated that in the formed problematical genesis's field of notion `discourse' the existing history of forming the notion is being correlated with some methodological backgrounds that characterize the dialectics of the notion's evolution where the notion of discourse has become formed not so much informative in the contents as it diversified in its ideas in dependence on object-context that engaged its knowledge.

Key words: discourse, marginality, chronotop, authenticy, identity, philosophical discourse.

Размещено на Allbest.ru