Філософсько-методологічний аналіз передумов, засад та принципів біоетики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філософії імені Г.С. Сковороди

Національної академії наук України

УДК 17.011:17.022.1:167.7

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук

Філософсько-методологічний аналіз передумов, засад та принципів біоетики

Спеціальність 09.00.09 - філософія науки

Пустовіт Світлана Віталіївна

Київ 2009

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Усвідомлення людиною та суспільством небезпеки всеохоплюючого науково-технічного освоєння світу стимулює пошук цінностей та ідеалів, які б могли не лише зменшити існуючі ризики для здоров'я людини та стану довкілля, але й стати універсальними регуляторами людської діяльності.

У 70-х роках ХХ століття на межі природничих та гуманітарних наук починає формуватися новий міждисциплінарний напрям знань - біоетика, спрямований на розгляд та вирішення складних етичних дилем збереження здоров'я та благополуччя людини, людства та довкілля, перш за все, в умовах інтенсивного застосування біомедичних технологій.

Сьогодні біоетика репрезентована множиною своїх вимірів: етика науки, біомедична етика, етика біомедичних досліджень, екологічна біоетика, етика гуманного ставлення до тварин тощо. Саме тому метою теоретичного опанування феномену біоетики стає інтеграція різноманітних репрезентацій біоетики, елементів природничих та гуманітарних знань, наукових та загальнолюдських цінностей в єдину цілісну концепцію.

Об'єктивна складність і багатоаспектність біоетичної проблематики, неоднозначність в підходах до об'єкту та предмету, цінностей та принципів біоетики, її комплексний міждисциплінарний характер породжують плюралізм методологічних стратегій, широкий спектр світоглядних та теоретико-філософських рефлексій, форм та способів її осмислення.

Водночас, спроби філософського осмислення та обґрунтування біоетики «не встигають» за її стрімким визнанням та втіленням в практику, тому існує небезпека «спрощення» існуючих теоретико-методологічних проблем біоетики та її редукування до професійної медичної етики, зокрема, етики взаємовідносин лікаря та пацієнта. Вчені та філософи приходять до спільної думки, що біоетика в тому вигляді, в якому вона широко популяризується та набуває поширення, недостатньо «теоретична» та «філософічна». Вона здебільшого обмежена логічними міркуваннями та описом загальних способів мислення.

Саме тому, вперше на пострадянському науковому просторові та у вітчизняній філософії науки, здійснюється філософсько-теоретичний аналіз передумов, засад та принципів біоетики. Високий рівень складності цієї проблеми потребує цілісного системного підходу, що дозволяє вивчити не лише зовнішні соціокультурні передумови формування біоетики, але й її внутрішні особливості та тенденції, пов'язані з рефлексією її засадничих принципів та концептів.

Дане дослідження спрямоване на з'ясування світоглядних, теоретико-методологічних та соціокультурних передумов та засад біоетики як глобальної етики, артикуляцію та обґрунтування її принципів, удосконалення її понятійно-категоріального апарату, висвітлення закономірностей розвитку біоетичного знання, і у такий спосіб - створення відповідного теоретико-методологічного фундаменту для підвищення якості біоетичної освіти у вищих навчальних закладах України, удосконалення професійної кодексової культури та біоетичної експертизи, підвищення рівня етико-правової, гуманітарної та теоретико-методологічної підготовки представників природничих та гуманітарних наук.

Парадигма дослідження полягає в тому, що біоетика належить до постнекласичного кентаврового знання, яке поєднує в собі цінності наукової діяльності та загальнолюдські цінності, і представлена у вигляді певних етичних принципів, інтегральним чинником яких виступає цінність збере-ження та розвитку життя.

Стан наукового розроблення проблеми. На нагальність проблеми вивчення передумов, засад та принципів біоетики та екоетики, необхідність філософсько-методологічного обґрунтування біоетики у своїх працях вказують В.Р. Поттер, Т.В. Гардашук, А.М. Єрмоленко, В.М. Запорожан, Ф.М. Канак, М.М. Кисельов, В.С. Кри-саченко, В.Л. Кулініченко, Ю.І. Кундієв, М.В. Попов, П.Д. Тищенко, Т.М. Цирдя та ін.

Важливий теоретичний контекст для дослідження взаємодії науки, технології, етики науки та біоетики становлять праці зарубіжних представників з філософії та соціології науки: Е. Агацці, І. Барбура, У. Бєка, Т. Куна, І. Лакатоса, Л. Лаудана, Х. Лейсі, Дж. Нейсбіта, К. Поппера, С. Тулміна, П. Феєрабенда та українських та російських вчених: В.І. Глазка, І.С. Добронравової, В.В. Кізіми, Л.П. Кіященко, О.М. Князевої, С.П. Кур-дюмова, В.С. Лук'янця, Ю.О. Мєлкова, М.М. Мойсеєва, М.В. Поповича, Л.І. Сидоренко, В.С. Стьопіна, І.Т. Фролова, В.Ф. Чешка, Б.Г. Юдіна та ін.

Для аналізу функцій, статусу, методів, теоретико-методологічних засад та закономірностей формування біоетики як кентаврового міждисциплінарного напряму знань та прикладної етики залучалися праці зарубіжних (Т. Бочампа, Я. Гартмана, Н. Васильєвене, К. Вітбек, П. Сінгера, Дж. Чілдресса та ін.) та вітчизняних дослідників (Р.Г. Апресяна, В.І. Бакштановського, М.Т. Братерської-Дронь, А.А. Гуссейнова, Л.В. Коновалової, С.А. Крилової, С. Мінєвої, Т.В. Мішаткіної, В.Ф. Москаленка, М.В. Попо-ва, А.Ю. Согомонова, П.Д. Тищенка, Н.В. Хамітова, Я.В. Яскевич та ін.).

При вивченні закономірностей та особливостей проведення етичної експертизи біомедичних досліджень та принципів функціонування біоетики як соціальної інституції у вигляді комітетів з етики проводився контент-аналіз міжнародних декларацій, законодавчих актів у галузі охорони здоров'я та проведення клінічних випробувань лікарських засобів, нормативних документів щодо стандартизації біомедичних досліджень та їх біоетичної експертизи.

Важливе підґрунтя дослідження загальнофілософських передумов формування та розвитку біоетики становлять праці А. Бергсона, М. Гайдеггера, Е. Гуссерля, В. Джеймса, Ф. Ніцше, Г. Ріккерта, М. Шелера, К. Ясперса та ін. Визначальна роль у філософських передумовах формування біоетики, як практичної «філософії та етики», належить традиціям практичної філософії та ліберального індивідуалізму, представлених працями К.М. Маєр-Абіха, Ю. Габермаса, В. Гьосле, Г. Йонаса, І. Канта та Р. Белламі, Т. Гоббса, Дж. Доннелі, Дж. Локка, Г. Радбруха, Дж. Роулза, Ч. Тейлора, Ф. Фукуями та ін. Обговорення питання щодо внеску філософії життя, феноменології, екзистенціалізму, практичної та ліберальної філософії у розвиток біоетики спиралося на праці вітчизняних філософів: А.М. Єрмоленка, К.К. Жоля, С.Б. Кримського, В.В. Ляха, В.А Малахова, М.К. Мамардашвілі, М.В. Поповича, В.Г. Табачковського, Н.В. Хамітова та ін.

При вивченні сучасних тенденцій розвитку біоетики як глобальної та універсальної етики, її методологічних засад, особлива увага надавалася працям вітчизняних філософів: Т.Г. Аболіної, Т.В. Гардашук, В.В. Кізіми, М.М. Кисельова та ін.

Дослідження християнського персоналізму та християнської етики як соціокультурної передумови становлення біоетики спирається на праці: Я. Гартмана, Д. Гунна, Т. Енгельгардта, В. Рейча, В. Свєшнікова, Е. Сгречча, І.В. Сілуянової, В. Тамбоне, П. Тейяра де Шардена, Г.Т. Терешкевич, Й. Флетчера та ін., а також на офіційні документи, присвячені біоетичним питанням, Католицької та Православної Церков.

Теоретичне підґрунтя аналізу трансформації теорії та практики медицини та охорони здоров'я, особливостей формування сучасної медичної етики на засадах глобальної біоетики становлять праці зарубіжних вчених: Дж. Аннаса, У. Бєка, Ж. Бодріяра, Р. Вітча, І. Ілліча, Д. Каллахана, П. Слотердайка, М. Фуко, а також вітчизняних вчених: М.Л. Аряєва, Г.Л. Апанасенка, А.І. Єгоренкова, В.М. Запорожана, В.Л. Кулініченка, В.Ф. Москаленка, М.В. Попова, К.С. Хруцького.

Під час філософського аналізу особливостей інвайронментальної та екологічної етик та їх взаємодії з біоетикою дисертант залучав до обговорення праці з філософії науки та філософських проблем екології: С. Банківської, В.Є. Борейка, Т.В. Гардашук, В.С. Крисаченка, Є. Лебедя, І.К. Лісєєва, М.М. Кисельова, В.С. Лук'янця, Т.В. Мішаткіної, А.В. Толсто-ухова, Л.І. Сидоренко, М.І. Хилька, а також зарубіжні дослідження концептуальних засад інвайронметальної та екологічної етики: І. Барбура, Б. Дювалла, В. Каллікота, О. Леопольда, Р. Неша, В.Р. Поттера, Дж. Сейшонса, П. Тейлора.

Значна кількість робіт (Р. Вітч, Т.В. Гардашук, В. Гьосле, А. Джонсен, Дж. Лойєр, Д. Каллахан, П. Кемп, М.М. Кисельов, К.М. Маєр-Абіх, А. Макінтайр, П. Рікер, Є. Сгречча, В. Тамбоне, П. Уайтхаус, К. Уілбер, С. Хантінгтон, Д. Холм, Я. Рендторф та ін.), що розглядаються у дисертаційному дослідженні, присвячена висвітленню та обговоренню сучасних версій біоетики, їх критичному аналізові.

Визначальна роль в обговоренні власне концептуальних, методологічних та ціннісних засад біоетики належить дослідженням К.О. Апеля, Т. Бочампа, Р. Вітча, М. Гайддегера, Е. Гуссерля, А.М. Єрмоленка, Г. Йонаса, Ж.-Ф. Ліотара, К.М. Маєра-Абіха, А. Макінтайра, В.Р. Поттера, Дж. Роулза, В.А. Сіверса, В. Табачковського, Х.Л.А. Харта, Дж. Чілдресса, А. Швайцера та ін.

Дослідження розвитку біоетики та біоправа в Україні спирається на праці В.Є. Борейка, М.М. Кисельова, В.С. Крисаченка, М.І. Михальченка, І.С. Назарко, О.Г. Пелагеші та ін., а також на законодавчі акти України в галузі охорони здоров'я та навколишнього середовища, матеріали міжнародних симпозіумів.

Мета дослідження полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні теоретичних, методологічних та аксіологічних засад та принципів сучасної біоетики як міждисциплінарного кентаврового знання шляхом дослідження існуючих підходів до визначення змісту біоетики, механізмів її утворення, історичних моделей функціонування, філософських та соціокультурних передумов виникнення та формування.

Для досягнення поставленої мети вирішується низка дослідницьких завдань:

- дослідити у контексті біоетики особливості функціонування сучасної науки та технологій, їх вплив на взаємовідношення людини та природи, індивіда та суспільства;

- розкрити зв'язки та взаємодію філософії науки та біоетики; показати, як методологічні принципи постнекласичного знання сприяють формуванню біоетичної проблематики, теоретико-філософському аналізу її передумов та засад;

- проаналізувати основні теоретико-методологічні підходи до визначення об'єкту, предмету, функцій, статусу, теоретичних, методологічних та ціннісно-нормативних засад та принципів біоетики;

- з'ясувати та обґрунтувати теоретичний статус біоетики та особливості біоетичного знання у системі існуючих знань, показати її зв'язок з партикулярними професійними та практичними етосами;

- дослідити вплив загальнофілософських та соціокультурних передумов на виникнення та становлення біоетики як міждисциплінарного напрямку знань;

- провести комплексне дослідження основних концептуальних моделей сучасної біоетики та їх порівняльний аналіз, показати їх значення у становленні та трансформації біоетичного знання, їх практичну спрямованість, перспективи використання у теорії та практиці;

- з'ясувати особливості теоретико-методологічних підходів щодо обґрунтування системи нормативних принципів та цінностей американської та європейської біоетики у залежності від особливостей відповідних етосів;

- провести критичний аналіз парадигми «принципізму» та цінностей ліберального індивідуалізму як засадничих у сучасній біоетиці;

- визначити та обґрунтувати філософсько-світоглядні, теоретико-методологічні та аксіологічні засади сучасної біоетики як глобальної біоетики;

- визначити роль біоетичних ідей, концептів, моделей соціальних відносин у трансформації теорії та практики охорони здоров'я та навколишнього середовища.

Об'єктом дослідження є біоетика як науковий феномен.

Предметом дослідження є філософсько-методологічні, теоретичні та соціокультурні передумови, засади, принципи та моделі біоетики.

Теоретико-методологічне підґрунтя дисертаційного дослідження. З метою аналізу впливу філософських, релігійних та соціокультурних передумов на виникнення та становлення біоетики як світогляду, міждисциплінарного напрямку знань та нормативної етики, основних концептуальних моделей біоетики та виявлення основних закономірностей формування біоетичного знання застосовувались філософські (історико-філософський, діалектичний, аналітичний, феноменологічний, герменевтичний, історичний) та загальнонаукові (системний, структурно-функціональний, синергетичний, абстрагування, моделювання) методи дослідження.

Для дослідження механізмів та засад практичного втілення принципів біоетики у біомедичну сферу та екологічні практики, реконструкції основних ідей та цінностей ліберального індивідуалізму, критичного аналізу парадигми «принципізму» використовувалися методи емпіричних досліджень (контент-аналіз) у поєднанні з прийомами проблемних досліджень, герменевтичним методом та метатеоретичною перспективою конструктивізму.

У дослідженні взаємодії філософії, етики науки та біоетики, а також соціокультурних передумов та концептуальних моделей біоетики використовувалися як загальнонаукові методи, так й методи емпіричних досліджень - контент-аналіз законодавчих актів, постанов, рекомендацій щодо етико-правового регулювання біомедичних досліджень. Філософський аналіз предмету, методу, функцій, філософсько-методологічних та аксіологічних засад біоетики здійснювався із застосуванням структурно-функціонального, історико-філософського, герменевтичного методів, методу реконструкції філософських текстів, синергетичної парадигми пізнання тощо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з науковими комплексними дослідженнями Інституту вищої освіти АПН України: «Вища освіта України як фактор цивілізаційного визначення молоді» (2006-2008 рр., №0106U002013), «Вища школа як соціальний інститут і механізм соціалізації молоді» (2009-2011 рр., № 0109U000290).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні змісту та концептуально-методологічних засад біоетики, як світогляду, міждисциплінарного напряму знань та форми етики, спрямованої на інтеграцію ціннісно-нормативних систем професійних та практичних сфер людської діяльності та загальнолюдських цінностей в концепцію глобальної біоетики.

Основні елементи наукової новизни дисертаційного дослідження конкретизуються у наступних положеннях:

- встановлено, що сучасні наука та технологія породжують принципово нові моральні проблеми, обумовлені конфліктом наукових цінностей (істини, новизни, ефективності та ін.) та загальнолюдських цінностей, що призводить до виникнення біоетики та біоетичної експертизи як чинників гармонізації взаємовідношень людини, суспільства та природи, механізму їх коеволюційного розвитку;

- показано, що філософія науки виступає важливою гносеологічною та методологічною передумовою формування біоетики як особливого виду міждисциплінарного постнекласичного знання з невизначеним теоретичним статусом, якому притаманні: 1) плюралізм теоретико-методологічних підходів щодо обґрунтування її принципів та засад; 2) нерівномірна або «клаптикова» модель розвитку;

- з'ясовано, що становлення біоетики як філософсько-світоглядної концепції відбувається під впливом ідей філософії життя, практичної та ліберальної філософії, феноменології та екзистенціалізму, які дозволяють виявляти чуттєво-тілесні, екзистенційні та прагматичні виміри буття як життя, сприяють формуванню концептуальних засад та принципів біоетики;

- показано, що ліберальна філософія природних прав, спрямована на мир, взаєморозуміння, згоду, глобальний вимір, створює простір для формування філософії прав представників вразливих соціальних груп, квазіправ та свобод тварин та інших представників життя і таким чином концептуально визначає сучасний стан біоетики;

- доведено, що практична філософія є підґрунтям центральних принципів біоетики - поваги до автономії та гідності людської особистості, які починають розглядатися у контексті комунікативних мовленнєвих актів, як моральна зрілість та відповідальність, здатність до інтерсуб'єктивності, до опанування універсаліями, аргументації та відстоювання власних цінностей;

- з'ясовано, найважливішою соціокультурною передумовою біоетики є християнська етика, яка сприяє індивідуалізації і персоналізації етики, відродженню сакрального ставлення до життя людини та інших живих істот, залученню до біоетичного дискурсу етики любові та співчуття;

- обґрунтовано, що процеси трансформації теорії та практики сучасної медицини (зокрема, традиційної біостатистичної концепції здоров'я та гіппократівської етики) створюють необхідні соціокультурні умови для виникнення біомедичної етики та біоетичної моделі здоров'я людини, яка об'єднує соціальний, превентивний, психосоматичний, валеологічний та інші підходи;

- встановлено, що ідеї внутрішньої цінності природи та природного, прав природних об'єктів на життя та еволюційний розвиток, природного співтовариства, цінності недоторканої, дикої природи та ін., як підґрунтя сучасного екологізму та інвайронметалізму, є визначальними складовими біоетичного світогляду, чинниками формування парадигми глобальної біоетики;

- показано, що концептуальна модель глобальної біоетики В.Р. Поттера визначається низкою ідей: 1) біоетика є наукою виживання людства; 2) біоетика - міждисциплінарне знання, спрямоване на об'єднання природничих та гуманітарних наук, медичної і екологічної етики, біологічних фактів та загальнолюдських цінностей; 3) безпечність наукових проектів та технологій для здоров'я людини та довкілля повинна оцінюватися незалежними мультидисциплінарними експертними групами;

- доведено, що біомедична етика Т.Л. Бочампа та Дж.Ф. Чілдресса та європейська біоетика Я. Рендторфа та П. Кемпа ґрунтуються на спільних цінностях ліберального індивідуалізму та теоретико-методологічній стратегії принципізму; з'ясовано, що європейську біоетику характеризують тенденції розширення предмету біоетики до екологічних та соціальних проблем людства, ускладнення системи етичних принципів, піднесення її на рівень метаетики та міжнародного права;

- показано, що причиною внутрішніх суперечностей розвитку біоетики є відмінності у теоретико-методологічному обґрунтуванні, змістовному наповненні та функціональних можливостях американської біомедичної етики, європейської та «інших» версій біоетики (біоетика ісламська, африканська, азійська, східноєвропейська, середземноморська), які пов'язані з особливостями відповідних етосів та формування суспільної, професійної та індивідуальної моралі, відмінностями філософування, специфікою релігійних та соціальних практик охорони здоров'я та довкілля;

- доведено, що інтеграція численних напрямів біоетики, теоретико-методологічних та аксіологічних підходів до її обґрунтування, можлива на засадах та принципах глобальної біоетики, яка виконує по відношенню до них функції метаетики, загальної світоглядної установки та теоретико-методологічної засади;

- розроблена концептуальна модель глобальної біоетики як комплексного кентаврового знання, головною особливістю якого є когеренція різноякісних елементів людського знання та практики на теоретико-світоглядних засадах: 1) життя як неметафізична сутність; 2) природне право на життя; 3) самоцінність представників життя; 4) життя як співтовариство представників життя;

- показано, що методологічним підґрунтям глобальної біоетики виступають: 1) принципізм; 2) механізми конкретизації норм суспільної моралі у відповідності до конкретних сфер та видів людської діяльності; 3) механізми генералізації принципів професійної, прикладної і практичної етик, їх поширення на інші сфери людської діяльності;

- встановлено, що глобальна біоетика визначається цінностями та ідеалами доби Просвітництва, які трансформуються у сучасному контексті проблем біоетики та втілюються у принципах поваги до автономії та гідності, «не нашкодь», «роби благо», справедливості, цілісності, вразливості, відповідальності, що розповсюджуються на всіх представників життя; інтегральним чинником цінностей біоетики виступає збереження та розвиток життя;

- доведено, що вектором розвитку сучасної медицини та охорони здоров'я є акцепція цінностей та принципів глобальної біоетики, подальше реформування медичної сфери з метою створення сталої медицини (steady-state medicine) та відповідної медичної етики, заснованої на принципах солідарності пацієнта та системи охорони здоров'я, взаємної відповідальності особистості й суспільства, гармонійного співіснування людини та природи.

Наукове-практичне та теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у залученні до наукового обігу нових та розкритті змісту існуючих у біоетичному дискурсі термінів та понять, їх взаємозв'язків та смислових контекстів; окресленні нових проблемних зон та точок зростання біоетичного знання. Висновки, сформульовані у дисертації, можуть слугувати теоретичною та методологічною базою для подальшого дослідження філософсько-методологічних та соціальних (зокрема, біомедичних та екологічних) проблем взаємодії людини та природи у культурних та цивілізаційних вимірах; концептуального осмислення феномену біоетики взагалі; розширення відповідної дослідницької тематики у галузях філософії науки, екофілософії та філософії медицини.

Практично результати дисертаційного дослідження можуть використовуватися: 1) при викладанні курсів з філософії науки, філософії освіти, філософських та соціальних питань біомедицини та екології, медичної етики та деонтології, екологічної етики, етики та деонтології соціальної роботи, біоетики тощо; 2) при розробці методичних рекомендацій щодо дотримання етико-правових норм та вимог при проведенні наукової діяльності у галузі біомедицини та біології та при розробці професійних медичних кодексів з етики, етичних кодексів вченого, соціального працівника, валеолога та ін.; 3) у роботі комітетів та комісій з етики та біоетики при проведенні біоетичної експертизи наукових проектів; 4) у діяльності громадських та державних організації та комітетів, спрямованих на захист прав пацієнтів, користувачів послуг системи охорони здоров'я, прав тварин та природних об'єктів.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження апробовані автором у педагогічній роботі під час викладання курсів: «Філософська антропологія та медицина», «Біоетика як сучасна медична етика», «Гуманітарні та соціокультурні аспекти діяльності лікаря», «Етика біомедичних досліджень», «Організація та проведення етичної експертизи біомедичних досліджень» та ін. для аспірантів, інтернів, ординаторів, лікарів у Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика; «Біоетичні моделі соціальної роботи з різними групами клієнтів» для магістрів факультету соціології та права НТУ «КПІ» у 2000-2009 роках.

Результати філософсько-методологічного аналізу трансформації сучасної медицини та охорони здоров'я під впливом біоетики знайшли своє відображення в: «Етичному кодексі українського лікаря» (співавтори: Л.А. Пиріг, В.Л. Кулініченко, О.А. Насінник) (2002) та «Етичній декларації поведінки фахівців у сфері створення, виробництва, обігу, промоції та реклами лікарських засобів» (співавтори: О.М. Гриценко, М.С. Пономаренко, В.А. Святиня, А.А. Бабський, Т.М. Краснянська, О.М. Тернова, В.В. Трохимчук) (2007), а також методичних рекомендаціях: «Стандартні операційні процедури проведення етичної експертизи біомедичних досліджень» (співавтори: О.Г. Карагодіна, М.О. Чащін) (2006), «Дотримання етичних та законодавчих норм та вимог при виконанні наукових морфологічних досліджень» (співавтори: В.Л. Кулініченко, В.Д. Мішалов, Ю.Б. Чайковський, В.В. Войченко) (2007), «Етична експертиза біомедичних досліджень» (2008) (співавтор: В.Л. Кулініченко).

На основі результатів дисертаційного дослідження були розроблені: 1) Методичні рекомендації «Етична експертиза як спосіб оцінки ризику та безпеки суб'єктів біомедичних досліджень» (співавтор: В.Л. Кулініченко); 2) «Спосіб проведення етичної експертизи морфологічних досліджень в медицині та біомедицині» (співавтори: Ю.В. Вороненко, В.Л. Кулініченко, В.Д. Мішалов); 2) «Спосіб проведення етичної експертизи в біоімплантології» (співавтори: Ю.В. Вороненко, В.Л. Кулініченко, В.Д. Мішалов), що отримали дипломи та золоті медалі Міжнародного салону винаходів та нових технологій «Новий час» (м. Севастополь, 2006, 2007, 2008 рр.), спеціальний приз Технічного університету (м. Клуж, Румунія), диплом та золоту медаль Державного агентства з інтелектуальної власності Республіки Молдова.

Основні результати дисертаційного дослідження доповідались на засіданнях кафедри філософії НМАПО імені П.Л. Шупика, відділу соціальних проблем вищої освіти та виховання студентської молоді Інституту вищої освіти АПН України, науково-практичних семінарах Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України та апробовані автором на національних і міжнародних наукових конференціях:

Перший українсько-британський симпозіум з біоетики (Київ, 2000), І, ІІ та ІІІ Національні конгреси з біоетики (Київ, 2001, 2004, 2007); ІІ Міжнародний симпозіум з біоетики, присвячений пам'яті В.Р. Поттера (Київ, 2002); ІІІ Міжнародний симпозіум «Глобальна біоетика: сучасні виміри, проблеми, рішення» (Київ, 2004); Міжнародна конференція «Розвиток біоетики в Європі та Литві» (Вільнюс, 2005); Міжнародна конференція «Біомедицина у межах людського існування. Перегляд біомедичної технології та практики» (Дурн, 2005); Міжнародна наукова конференція «Етика та сучасні модуси актуалізації» (Київ, 2005); VI Міжнародна конференція з біоетики «Відповідальне проведення фундаментальних та клінічних досліджень» (Варшава, 2005); Міжнародна конференція «Європейська біополітика, яка пов'язана з громадянським суспільством - імплементація базових цінностей» (Берлін, 2006); Міжнародна конференція «Біоетичні аспекти людського здоров'я» (Рига, 2006); Міжнародна конференція «Національні та локальні комітети з біоетики: досвід Центральної та Східної Європи» (Мінськ, 2006); IV Міжнародний симпозіум «Розвиток ідей біоетики у європейському контексті» (Київ, 2006); Міжнародна конференція «Досягнення науки та дилема подвійного використання: чому ми не можемо допустити помилку» (Варшава, 2007); Перший всеукраїнський конгрес з медичного права та соціальної політики (Київ, 2007); ХХІ Міжнародна конференція ЄАЦМЕ «Біоетика у реальному світі» (Цюріх, 2007); VIII Міжнародна наукова конференція «Сахаровські читання 2008 року: екологічні проблеми ХХІ століття» (Мінськ, 2008), V Міжнародний симпозіум з біоетики «Біоетика науки та технологій: проблеми та рішення» (Київ, 2008), Міжнародна науково-практична конференція «Біоетика у системі охорони здоров'я і медичної освіти» (Львів, 2009), VI Міжнародний конгрес з біоетики (Хіхон, 2009).

Особливий внесок дисертанта в наукових працях, написаних у співавторстві, полягає у пошуку та вивченні джерельної бази, розробці основних теоретичних положень статті та становить 70 %.

Структура дисертації визначається логікою дослідження у відповідності до поставленої мети та основних завдань. Дисертація складається зі вступу, п'яті розділів (поділених на підрозділи та пункти), висновків та списку використаної літератури. Обсяг основної частини дисертації - 313 сторінок, списку використаних джерел - 30 сторінок (список складається з 360 джерел, з яких 102 - іноземними мовами).

Основний зміст дисертації

Вступ до дисертації містить висвітлення актуальності теми дослідження, визначення об'єкту, предмету, мети та завдань дослідження, перелік положень, що виносяться на захист, обґрунтування наукової новизни дослідження та практичного значення отриманих результатів, опис структури дисертації, методологічні засади та джерельну базу дослідження, список публікацій за темою дисертації, дані про апробацію результатів дослідження.

В першому розділі «Філософсько-методологічні проблеми формування та розвитку біоетики» досліджуються філософські аспекти взаємодії науки, технологій, етики науки та біоетики; аналізується вплив філософії та соціології науки на формування та становлення біоетики як наукового знання; розглядаються основні підходи до визначення змісту, об'єкту, предмету, функцій, статусу, теоретичного та методологічного підґрунтя сучасної біоетики; піддаються критичному аналізу сучасні теоретико-методологічні підходи до обґрунтування біоетики як міждисциплінарного знання.

У підрозділі 1.1 «Наука, технології та етика науки як предмет дослідження філософії науки» шляхом дослідження філософських аспектів взаємодії науки, технологій, етики науки та біоетики, гносеологічних та аксіологічних вимірів сучасної науки та технологій показано, що подальший вектор коеволюційного розвитку людини та природи пов'язаний з розширенням проблематики філософії науки з теоретико-аксіологічних вимірів природничих наук та технологій до прагматичних, нормативно-правових принципів та механізмів регулювання науки та технологій взагалі (В.І. Глазко, Л.І. Сидоренко, В.С. Стьопін, П.Д. Тищенко, В.Ф.Чешко, Б.Г. Юдін та ін.).

Етика науки перетворюється на етику збереження, захисту та розвитку життя. Філософія науки впливає на закономірності формування біоетичного світогляду шляхом формування загальнонаукової картини світу на основі принципів універсального еволюціонізму, антропного принципу, принципів синергетики тощо (І.С. Добронравова, О.М. Князєва, С.П. Курдюмов).

Сучасні уявлення про постнекласичний тип раціональності, науковий етос, онтологічні та гносеологічні виміри сучасної науки та особливості зміни сучасних наукових парадигм (Р. Мертон, Т. Кун, К. Поппер, І. Лакатос, П. Феєрабенд та ін.) сприяють створенню необхідних теоретико-методологічних засад для формування та відповідного аналізу біоетики як міждисциплінарного кентаврового знання, яке має нерівномірну, мозаїчну або «клаптикову» модель розвитку (І. Лакатос), поєднує в собі різноякісні елементи природничих та гуманітарних знань, теорії та практики, характеризується формуванням численних міждисциплінарних зв'язків, проліферацією різноманітних етичних принципів та правил, розширенням та структуризацією предметного поля.

Показано, що визначальну роль у біоетиці мають гіпотези та принципи ad hoc, які створюють тимчасову сферу контакту між фактами, принципами та фрагментами моральних теорій (які за певних умов можуть пояснити ці факти та запропонувати моральний вибір), детермінують напрямок біоетичних досліджень та залишають біоетичне знання частково незавершеним та відкритим для подальших перетворень (П. Феєрабенд).

Доводиться, що суттєвими для розгляду становлення сучасної біоетики як міждисциплінарного наукового знання є чотири виміри етосу постнекласичної науки: філософський, соціологічний, антропологічний та екзистенційний (Л.П. Кіященко).

Розкривається сутність поняття «технології подвійного використання» (dual use technologies), що вказує на приховану небезпеку «подвійного» використання будь-яких технологій, поза їх призначенням. Цей концепт розширює та додає принципово новий метафізичний вимір проблемі взаємовідношення науки, технології та суспільства, людини та природи, концепціям «небезпечних знань» (В.Р. Поттер) та «суспільства ризику» (У. Бєк). Робиться висновок, про те, що в людських намірах щодо використання тих чи інших технологій вже присутні певні факти та ідеологічні компоненти, які є частиною світогляду і можуть сприяти збереженню життя або руйнувати його. Біоетика виконує роль «реконструктора» гуманістичних цінностей та принципів науки, стає невід'ємною складовою частиною її теоретико-методологічного підґрунтя.