Філософсько-методологічний аналіз передумов, засад та принципів біоетики
Зв’язки та особливості взаємодії філософії науки та біоетики. Комплексне дослідження основних концептуальних моделей сучасної біоетики, їх порівняльний аналіз. Роль біоетичних ідей та концептів у трансформації теорії та практики охорони здоров’я.
| Рубрика | Философия |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.09.2015 |
| Размер файла | 66,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Проблеми об'єктивності істини у медицині, критерії її науковості та її взаємозв'язок з загальнолюдськими цінностями визначаються особливостями медицини, якій притаманна глибинна гуманістична установка та практична спрямованість. В історичній перспективі медицина виступає як така, що «рятує» етику як напрямок філософського знання та практичної філософії (А. Джонсен). Моральні дилеми, породжені сучасними біомедичними технологіями, перетворюють професійну медичну етику на все більш прагматичну та проблемно-орієнтовану, а філософія біомедицини починає претендувати на роль фундаментального антропологічного знання.
Аналізуються основні закономірності становлення медицини як теорії та практики, які просторово локалізують основні прояви людської екзистенції: народження, страждання, хворобу, вмирання, смерть (У. Бєк, П. Слотердайк, М. Фуко). Перетворення медицини-мистецтва на медицину-науку та медицину-технологію призводить до втрати голістичного, цілісного погляду на природу хвороби та здоров'я, переваги діагностики над терапією, звуження сфери професійної діяльності лікаря, нейтралізації та деперсоналізації лікаря та пацієнта, збільшення випадків соціальної та структурної ятрогенії, що проявляються у формуванні стійкої адитивності, залежності, соціуму та окремих індивідів від медичних технологій. Робиться висновок, що демедикалізація індивідуального та суспільного життя можлива тільки за умови глибоких якісних змін медичної теорії та практики.
Показано, що істотною особливістю процесу трансформації теорії і практики сучасної медицини є зміна парадигм «теоретичної спрямованості діяльності» і «здоров'я як відсутності хвороб» парадигмами «етичної спрямованості діяльності» та «здоров'я як благополуччя», «здоров'я як способу життя» (В.Л. Кулініченко). Трансформація сучасної медицини здійснюється у чотирьох напрямках: 1) просте та рефлексивне онаучення медицини; 2) обґрунтування поза- та паранаукових визначень та уявлень про істину (благополуччя, щастя, добро, краса, справедливість тощо); 3) подолання старих і конструювання нових табу, розмітка нових демаркаційних ліній між окремими медичними галузями; 4) зміна образу наукової раціональності у медицині.
У ХХ столітті у зв'язку з стрімким розвитком медико-біологічного знання та практики виявляється обмеженість традиційної медичної етики Гіппократа у розв'язанні сучасних етичних проблем біомедицини, яка обумовлюється її: 1) релігійним характером; 2) патерналізмом; 3) корпора-тивністю; 4) відсутністю уявлень про права та автономію пацієнта (відповідно, їх гарантій); 5) превалюванням інтересів лікаря над інтересами пацієнта (Р. Вітч).
У контексті біоетики переглядається біостатистична концепція здоров'я, що ґрунтується на абсолютизації середньостатистичних показників фізіологічних функцій організму, а хвороба та здоров'я починають трактуватися як природні феномени, як два полюси життєвої сили та екзистенції, прояв духовної зрілості особистості, її ставлення до цінностей і своєї ролі у суспільстві. Як результат, виникають соціальна, превентивна, психосоматична, валеологічна, біоетичні моделі здоров'я (Г. Апанасенко, А. Менегетті, М.Ф. Москаленко, М.В. Попов), які можуть бути інтегрованими на засадах глобальної біоетики, на уявленні про здоров'я людини як «благополуччя», у досягненні якого пацієнт відіграє головну роль.
Філософському аналізові піддається одна з ключових проблем глобальної біоетики - реформування медичної сфери у напрямку створення надійної системи охорони індивідуального та суспільного здоров'я в глобальному масштабі. У цьому підходові знаходять своє втілення поттерівські ідеї об'єднання медичної та екологічної етики, медичних і біологічних фактів із загальнолюдськими цінностями, в фарватері даного підходу виникають такі поняття як «екологічне суспільне здоров'я», «стала медицина» (stady-state medicine) (Д. Каллахан), медицина, зорієнтована на цінності клієнтів (Р. Вітч), телемедицина, грід-медицина (grid-medicine) (Адилова Ф.Т., Ходжибаєв А.М.), які ґрунтуються на біоетичних поглядах.
На порозі ХХІ століття вимальовується новий образ медичної етики: вона стає все більш голістичною, комплементарною та соціально спрямованою, заснованою на стандартах доказової медицини. Важливе місце у ній починають посідати питання медичного менеджменту, спрямованого на повагу прав та цінностей клієнта. Зміст соціальної ролі пацієнта та його родини розглядається як найважливіша частина експертної системи разом з іншими її елементами: медичними працівниками, членами етичних комітетів, спонсорами, представниками центрів медичних досліджень, юристами.
Метою подальшого розвитку медичної теорії та практики повинна стати їх всебічна трансформація на засадах та принципах глобальної біоетики, в тому числі принципах солідарності клієнта і системи охорони здоров'я, співвідповідальності індивіда та суспільства, гармонійного співіснування людства та природного світу. Біоетичні принципи в сфері охороні здоров'я дозволяють послабити традиційну владу медичної практики і субполітики у житті соціуму та індивіду, підсилити його відповідальність, власну участь у життєво важливих для нього питаннях.
У підрозділі 3.3 «Інвайронментальна та екологічна етики як передумови біоетики» розглядаються важливі соціокультурні передумови та складові біоетики - інвайронментальна та екологічна етики. З метою вивчення ідейних та концептуальних засад біоетики здійснюється філософський аналіз формування інвайронментальної та екологічної етики (Т.В. Гардашук, М.М. Кисельов, В.С. Крисаченко, Г.Б. Марушевський, Л.І. Сидоренко, А.В. Толстоухов), досліджується зміст таких понять, як «інвайронментальная етика», «екологічная етика», «дика природа», «біотичне товариство», «сталий розвиток» та ін., а також окремих напрямків інвайронметальної та екологічної етики.
В якості парадигмальної матриці дослідження використовується поттєрівська схема: інвайронментальна етика - інвайронментальна біоетика - екологічна біоетика (як складова частина глобальної біоетики). Внеском сучасної екологічної етики в розвиток біоетики є зрушення інтересів захисників природи від частини до цілого, від окремого біологічного виду до співтовариства, перехід від антропоцентризму на світоглядну платформу еко- та біоцентризму.
Особлива увага в роботі приділяється концепту дикої природи як специфічного для американської традиції захисту природи та довкілля, який виконує функцію реконструкції поняття природи. Деконструктивна критика поняття «природи» веде до «зняття» протистояння культурного та природного у понятті «життя».
Проведений аналіз концепції голістичної етики О. Леопольда дозволяє зробити висновок, що найціннішою для глобальної біоетики в етиці Землі О. Леопольда є ідея біотичного співтовариства, яке, з одного боку, вже не може бути побудованим винятково на антропоцентричній настанові, а з іншого - являє собою якісно іншу, ніж природна або екосистемна, цілісність, яка вимагає для свого існування подальшої гармонізації законів існування людини та природи, суспільства та довкілля.
У 80-х роках ХХ століття екологічна етика набуває вигляду комунікативного дискурсу та екоправа, розглядається як результат колективних зусиль експертів в галузі екології, міжнародного права, соціології, економіки, політики, стає важливою складовою міжнародної екополітики й екологічної ідеології. Її ідейним підґрунтям виступає парадигма сталого розвитку, спрямована на досягнення балансу соціального, економічного, політичного, культурного та екологічного розвитку. передумова засада принцип біоетика
Дисертант наголошує на існуванні конвергентних, загальних настанов та принципів сталого розвитку та глобальної біоетики: 1) збереження єдності життя людини і природи (принцип цілісності); 2) підтримка необхідної якості життя («роби благо»); мінімізація заподіяння шкоди різноманітним представникам життя (принцип «не нашкодь»); 3) збереження біорозмаїття (принцип поваги до автономії та свободи розвитку); 4) дотримання справедливості (принцип справедливості).
Розглядаються основні засади та ідеї глибинної екології (Б. Дювалл, Дж. Сейшенс) у порівнянні з ідеями глобальної біоетики. Глибинну екологію та глобальну біоетику зближує те, що вони зорієнтовані на: 1) поєднання глобальних екологічних цілей з соціальними та індивідуальними механізмами та практиками захисту довкілля; 2) моральний та духовний розвиток особистості в справі захисту природи; 3) зміну способу і якості життя людини, виходячи з екологічних та біоетичних імперативів; 4) перегляд структури споживання на користь самообмеження (навіть, аскетичних ідеалів); 5) активну громадянську позицію, необхідність участі індивідів у відповідній політиці та прийнятті законодавчих актів у своєму місті, регіоні, країні.
У розділі 4. «Основні концептуальні моделі біоетики» розглядаються три найбільш відомі та розроблені концептуальні моделі біоетики: глобальна біоетика В.Р. Поттера, біомедична етика Т. Бочампа і Дж. Чілдресса, європейська біоетика Я. Рендторфа та П. Кемпа.
У підрозділі 4.1 «Глобальна біоетика В.Р. Поттера» відслідковуються головні ідеї поттєрівської глобальної біоетики, як визначальні для її змісту, структури, можливостей та напрямків подальшої еволюції.
На початку 1970-х років американський вчений В.Р. Поттер пропонує термін «біоетика» для визначення етики виживання людства, що спрямована на поєднання біологічних фактів та загальнолюдських цінностей, збереження індивідуального здоров'я та довкілля.
У 1980-х роках Поттер розширює біоетику до глобальної біоетики як всеохоплюючої та всеосяжної, мета якої - прийнятне виживання (acceptable survival) людства, регуляція та контроль за втручанням людини в сферу різноманітних проявів життя. Прийнятне виживання - це виживання на рівні, який відповідає інтелектуальному та культурному потенціалу людської цивілізації, яка відчуває свій нерозривний зв'язок з навколишнім світом, з природою. Глобальна біоетика має будуватися на міждисциплінарній основі та об'єднувати медичну та екологічну етики.
У 1990-х роках поттерівська концепція біоетики набуває «глибинного» виміру. Завдання глибинної та глобальної біоетики (deep and global bioethics) полягає в розробці моделі повсякденного життя сучасної людини, прийнятної для демократичних суспільств та сумісної з концепцією сталого розвитку.
Глобальна біоетика Поттера структурована низкою ключових ідей, які визначають її зміст, структуру, можливості та напрямки її подальшої еволюції. Майбутнє людства не гарантоване дарвінівською еволюцією, для нього необхідні свідомі зусилля особистості щодо зміни моральної свідомості та способу життя, її безперервний моральний і духовний розвиток. Біоетика повинна стати не лише наукою виживання, але й складовою світогляду та життя людства. Умовою щасливого та продуктивного життя окремої людини та людства в цілому є виконання зобов'язань особистості перед суспільством, а небезпечні тенденції сучасних технологій мають оцінюватися мультидисциплінарними експертними групами.
В Америці поттєрівська глобальна біоетика виявилася недостатньо затребуваною та визнаною, а термін «біоетика» став вживатися як синонім сучасної медичної етики. Цей феномен пояснюється, по-перше, існуванням американської школи екологічної та інвайронметальної етики як самодостатніх напрямків; по-друге, пануванням прагматизму як особливої форми світогляду, властивого американській культурі.
У підрозділі 4.2 «Біомедична етика Т. Бочампа та Дж. Чілдресса» представлені результати дослідження біоетики як біомедичної етики, спрямованої на вирішення етичних дилем, що виникають у процесі медичної практики при застосуванні сучасних біомедичних технологій. Показано, що феномен біомедичної етики в США пов'язаний з такими рисами американського етосу як моралізм, меліоризм (прагнення до безперервного покращення наявного буття) та індивідуалізм (А. Джонсен) та філософськими традиціями прагматизму, аналітичної філософії та морального інтуїтивізму (В. Франкена, В. Д. Росс).
Представлений змістовний та порівняльний аналіз принципів та правил біомедичної етики, запропонованих наприкінці 1970-х років американськими дослідниками Т. Бочампом та Дж. Чілдрессом: поваги до автономії особистості, «не нашкодь», «роби благо», справедливості, правдивості, вірності, приватності, конфіденційності, які будуються на первісних інтуїціях, очевидних судженнях (paradigm judgements, considered judgements).
Теоретичне обґрунтування, виправдання (justification) принципів відбувається у формі дедукції, індукції та когеренції, їх узгодженні з нормами загальної моралі та біомедичною практикою. В якості метаетичної засади біомедичної етики автори розглядають теорію так званої загальної моралі (common morality), яка виникає у суспільстві і віддзеркалює загальноприйняті в ньому правила та норми спільного життя. Вона займає серединне положення між мораллю здорового глузду та систематизованим науковим знанням про мораль.
З'ясовано, що біомедична етика Т.Л. Бочампа та Дж.Ф. Чілдресса фундована цінностями ліберального індивідуалізму та прагматизму, виконує важливу методологічну функцію у вирішенні нагальних теоретичних і практичних завдань медицини та охорони здоров'я.
У підрозділі 4.3 «Європейська біоетика та біоправо» досліджуються особливості європейської біоетики Я. Рендторфа й П. Кемпа та проводиться змістовний аналіз її основних принципів.
Показано, що європейська біоетика (так само як й біомедична етика Т. Бочампа й Дж. Чілдресса) належить до прикладних етик нового типу, які утворюються завдяки механізмам конкретизації й генералізації моралі, а в якості свого теоретико-методологічного підґрунтя використовують принципізм. Європейську біоетику характеризує тяжіння до філософського обґрунтування, теоретизацїї, універсалізації етичних принципів, розширення предмету біоетики від біомедичної проблематики до екологічних і глобальних проблем людства, її піднесення до рівня метаетики та міжнародного біоправа. Водночас відбувається трансформація цінностей американської біомедичної етики у напрямку підвищення значення принципу поваги до гідності людської особистості, гармонізації індивідуального та суспільного блага, соціальної солідарності, плюралізму, недискримінації, відповідальності, екологічної сталості.
Наприкінці 1990-х років Україна, як і інші європейські країни, активно залучається до процесів втілення біоетичних принципів у систему вищої освіти, медичну практику, біомедичні дослідження, практику охорони навколишнього середовища. Відбувається процес інституалізації етичної експертизи у біомедичній сфері, активізація громадських організацій та державних установ щодо вдосконалення професійної кодексової культури, розробки відповідних законодавчо-правових актів, введення елементів біоетичного знання в навчальні курси медичних та інших вищих навчальних закладів.
Процес рецепції та втілення у практику біоетичних принципів та цінностей в Україні обумовлений соціокультурними та історичними факторами, серед яких - традиції біосоціального підходу до природи людини, позитивізму та колективізму. Практичне втілення ідей біоетики пов'язане з характером, якістю та темпами демократичних перетворень українського суспільства (М.І. Михальченко).
Розділ 5. «Світоглядні, теоретико-методологічні та аксіологічні засади глобальної біоетики» присвячений висвітленню дисертантом власної концепції біоетики як глобальної етики, обґрунтуванню її засад, що створюють необхідні умови для артикуляції її принципів, формування її ціннісних ідеалів та теоретико-методологічних стратегій.
У підрозділі 5.1 «Світоглядно-теоретичні засади глобальної біоетики» розглядаються чотири основних концептуальних засади біоетики: 1) життя як неметафізична сутність; 2) природне право на життя; 3) самоцінність представників життя; 4) життя як співтовариство.
Розглядаються різні теоретичні підходи до визначення: життя як неметафізичної сутності (М. Гайдеггер, А.М. Єрмоленко, Г. Йонас, Г. Ріккерт, В. Франкл, А. Швайцер); природного права на життя (С. Армстронг-Бак, Ф. Фукуяма, В. Гьосле, П. Рікер, Х.Л.А. Харт); самоцінності представників життя (Ю. Габермас, К. Гудпастер, Г. Йонас, С.Б. Кримський); життя як співтовариства (О. Леопольд, К.-О. Апель, К.М. Маєр-Абіх).
Біоетичний світогляд будується на ідеях часової обмеженості представників життя, їх вразливості, кінцевості, вичерпності природних та людських ресурсів, недосконалості коеволюційних механізмів розвитку людства та природи. Ідея життя як неметафізичної сутності базується на певних твердженнях: 1) життя як таке, а не поняття життя, в своїх різноманітних проявах (життя людини, тварин, живих організмів, живої та неживої природи) є вищою цінністю; 2) життя - це єдність духовного та матеріального, метафізичного та емпірічного, ідеально-ціннісного та фактично даного; 3) життя - це тотальність; 4) етичні принципи є важливим інструментом автопоезісу, відтворення та розвитку життя.
В основі запропонованої концепції глобальної біоетики знаходиться поняття життя як переживання людиною власної цілісності, єдності з іншими представниками життя, природним спільносвітом. Переживання виступає як фактор духовного становлення особистості, прояв її розумності та духовної зрілості, як свідчення безпосередньої відкритості буття людині. Цінність життя відображає зв'язки між помічанням людиною інших суб'єктів життя та її діями, тому залучення життя як вищої цінності до системи ціннісних пріоритетів людини пов'язане з відродженням культури почуттів (К.М. Маєр-Абіх).
Проаналізований формальний підхід до розуміння природних прав не тільки людини, але й інших представників життя, які починають трактуватися поза зв'язком з природою тих, кому належать (Ф. Фукуяма). Обґрунтування прав неантропних форм життя можливе тільки шляхом долання обмежень правового позитивізму в етиці та повернення до сутнісного підходу у розумінні поняття природного права.
Природні права людини та інших живих істот ґрунтуються на найбільш помітних властивостях природи живого і природи взагалі: 1) вразливості представників життя; 2) їх рівності за природним походженням; 3) недосконалості їх природи; 4) обмеженості їх життєвого циклу; 5) їх взаємозалежності. Теорія природних прав виступає своєрідним «посередником» між універсальним і партикулярним, і в її концептуальних межах можливе поєднання глобального й локального вимірів біоетичного світогляду.
Світ природи (як власне і людина) має свої інтереси і потреби, тому турбота про природу полягає у пошуку шляхів забезпечення її природних прав (з наступними юридичними правами), які б гарантували: її власне збереження; свободу від людського втручання; захист закону; право на процвітання та здійснення еволюційної долі. Об'єкти неживої природи (скелі, ріки і т. ін.) також мають право на збереження та захист з боку закону. Наділення тварин та природних об'єктів правами означає, що їхнє використання має бути обмежене життєво важливими людськими потребами.
Концепція природних прав конституює деякий природний порядок речей, status quo, у взаємодії та взаємному визнанні всього живого, того, що існує та потребує простору і свободи для ствердження й розгортання своєї внутрішньої цінності. З'ясовано, що самоцінність представників життя ґрунтується на ідеї їх цінності як точок перетину різних життів та цінності різноманіття форм життя.
Показано, що теоретико-методологічне обґрунтування прав тварин і рослин, окремих об'єктів природи вимагає перегляду основних положень традиційної філософії моралі, як вчення про взаємини між людськими істотами. Ліберальний підхід дає лише перше наближення до вирішення даної методологічної проблеми. Природне право всього живого на життя у глобальній біоетиці виступає як дефініція людяності, міра гуманізму людини, а не доведення його юридичної легітимності.
У підрозділі 5.2 «Теоретико-методологічна засади глобальної біоетики» доводиться, що в якості теоретико-методологічного підґрунтя глобальної біоетики виступають: 1) теорія конкретизації та генералізації моралі; 2) принципізм, відповідно до якого вона структурована низкою етичних принципів, різних за своїм походженням та теоретичним змістом.
Показано, що перспективи теоретико-методологічного осмислення біоетики пов'язані з механізмами конкретизації суспільної моралі стосовно певних сфер і видів людської діяльності та генералізації етики, як збільшення областей застосування етичних принципів та норм, спочатку артикульованих в окремих партикулярних етосах. Процеси конкретизації та генералізації моралі супроводжуються: 1) перетворенням, переакцентуванням, переосмисленням існуючих моральних уявлень, норм, оціночних суджень; 2) появою нових акцентів у способах з'єднання, когеренції норм, моральних цінностей та правил; 3) зміною місця цінностей і норм у складній конфігурації ціннісного універсуму; 4) виникненням нових установок, дозволів і заборон, що мають застосовуватися у певній сфері діяльності для підвищення її результативності та гуманізації.
З'ясовано, що принципізм бере свої витоки у традиціях морального та методологічного інтуїціонізму та аналітичній філософії, згідно з якими існує множина перших та очевидних моральних принципів, що не потребують теоретичного обґрунтування. Вирішальна роль у моральному виборі надається моральному агентові, його когнітивним та аналітичним здібностям. Особливістю принципізму є те, що вибір серед існуючого різноманіття принципів і цінностей здійснюється ad hoc і prima facie, залежно від конкретної ситуації. На роль провідного етичного принципу обирається той, що «добре працює», забезпечує втілення певних ідеалів у практику.
Дисертант піддає критичному аналізові застосування методології принципізму у біоетиці. Доводиться, що в умовах «відсутності артикульованих теорій та цінностей», їх функцію на себе бере один з етичних принципів (у залежності від контексту). Надаючи великого значення ліберально-демократичним цінностям і розглядаючи їх як найважливіші складові секулярної культури, дисертант вважає, що сьогодні дані цінності, зокрема цінність автономії особистості як свободи волі та самодетермінації, не може розглядатися окремо від соціальних обов'язків.
Доводиться, що глобальна біоетика являє собою специфічну форму знання - постнекласичне кентаврове знання, якому притаманна синкретична єдність якісно різнорідних елементів, що часто-густо протистоять один одному (С.А. Лєбєдєв). Кентаврове знання перебуває у проміжку між теорією й практикою, науковим експериментом і рефлексією, інтуїцією й нормативними принципами, природничим і гуманітарним знанням. В основі глобальної біоетики знаходяться інваріанти, які можуть набувати вигляду принципів, прав, цінностей, за рахунок яких вона виступає як певна системна цілісність.
У підрозділі 5.3 «Аксіологічні засади глобальної біоетики» доводиться, що цінності глобальної біоетики формуються в процесі інвентаризації, перегляду, переосмислення цінностей і гуманістичних ідеалів Просвітництва, таких як розум, наукова істина, справедливість, рівність, свобода, діалог та ін. (П. Слотердайк) у контексті проблеми збереження та розвитку життя. Головний принцип гуманізму про те, що людина повинна виховуватися та жити «у свободі та гідності за допомогою знань», знаходить свою практичну реалізацію в базових біоетичних принципах. Ціннісними орієнтирами біоетики як кентаврового знання виступають як наукові ідеали (наукова новизна, істина, ефективність, оптимізація), так й те, що виходить за межі цінностей науки (щастя, здоров'я, справедливість).
Показано, що протистояння «західноєвропейського» і «східного» регіонів сучасної глобальної цивілізації, яке пояснюється відмінністю в ціннісних орієнтаціях основних світових релігій (Християнство, Буддизм, Іслам), знаходить свій прояв і в поглядах на ціннісні засади глобальної біоетики. Кожній з цивілізацій властива унікальність і своєрідність державних, наукових та культурних інститутів, соціальної стратифікації й моральних стереотипів, у зв'язку з чим, у відповідь на експансію західноєвропейських ліберальних цінностей у східні країни виникають різні версії культурного партикуляризму.
Аналізуються погляди Р. Фокса, Д.Ф.Ч. Тсая, П. Ратанакула та Я. Рендторфа, які спрямовані на конструктивну критику цінностей західної ліберальної біоетики. У контексті культурних традицій східних країн виявляється концептуальна обмеженість нормативної етики, заснованої на принципах поваги до автономії та цінності особистості. Водночас, робиться висновок про те, що на основі партикулярного підходу етичні принципи не можуть бути задовільним чином систематизовані та перетворені у когерентну й універсальну тотальність. Партикулярне виконує функцію з'ясовування, прагматизації, «вписування» абстрактного в життєвий світ конкретної культури.
У висновках наведено основні підсумки дослідження, що пов'язані з вирішенням теоретико-методологічної проблеми з'ясування та обґрунтування філософських передумов, засад та принципів біоетики. Зміст дисертації підсумовують такі узагальнювальні положення.
Беззастережне технологічне втручання людини в інтимні механізми відтворення власної природи, інших живих істот та довкілля, співіснування людини та інших представників життя, створює загрозу для збереження та розвитку життя на Землі. Попре усі досягнення людського інтелекту, головна проблема встановлення гармонії у відношеннях людини та природи, забезпечення коеволюційного розвитку людства та біосфери, має невизначені перспективи свого розв'язання, що змушує людство спрямовувати свої зусилля на розробку етики, яка б сприяла зменшенню деструктивної дії науки та технологій на людську та позалюдську природу.
Міждисциплінарний напрям біоетики викристалізовується в процесі вирішення людством важливих теоретико-практичних проблем об'єднання природничих та соціогуманітарних знань, біологічних фактів та загальнолюдських цінностей, а також розширення меж та можливостей традиційних теорій моралі шляхом їх прагматизації, всебічної трансформації таких понять як «теорія моралі», «прикладна етика», «практична етика», «етичні принципи» тощо. Біоетична проблематика долає обмеженість уявлень про сучасну прикладну етику, яка перетворюється на якісно новий тип когеренції наукових знань, моральних теорій та соціальної практики.
Сучасна біоетика є складним науковим феноменом з невизначеним теоретичним та парадигмальним статусом і розкривається в єдності своїх різноманітних проявів: як світоглядна установка, ціннісно-нормативна система, міждисциплінарний напрямок знання, соціальна інституція. Вона репрезентована на ідейно-теоретичному рівні розмаїттям напрямів, теоретико-методологічних підходів щодо обґрунтування її передумов, засад та принципів.
Філософськими передумовами виникнення та становлення біоетики стає низка ідей та концепцій філософії науки, практичної філософії, філософії життя, феноменології, екзистенціалізму, ліберальної філософії, які формують уявлення про життя як певну нетематизовану цілісність та цінність. Буття перетворюється на життя, а в якості ключової характеристики представників життя починає розглядатися їх вразливість.
Трансформації, що відбуваються в сфері біомедичних наук та захисту довкілля, стають значимими для актуалізації біоетичної проблематики, а етичні принципи, спочатку артикульовані в медицині та екологічній практиці, з часом одержують метанормативне обґрунтування та значимість в біоетиці.
Християнство виконує важливу роль як загальнокультурний фактор формування біоетики, але завдяки своїй тео- та антропоцентрічній спрямованості не може претендувати на роль єдиної концептуальної засади біоетики. Сьогодні найбільш поширеною та прийнятою є ліберально-правова модель біоетики як біомедичної етики, яка спрямована на захист прав пацієнта та суб'єкта дослідження на життя, свободу і автономію. Мова прав і свобод знаходить широкий вжиток у практиці розробки та прийняття міжнародних декларацій та кодексів з біоетики та біоправа, в національних законодавствах і підзаконних актах в сфері охорони здоров'я, регламентації біомедичних досліджень, екології, соціальної роботи тощо.
Проведений теоретико-методологічний аналіз стану сучасної біоетики свідчить про те, що парадигмальні функції для різних образів біоетики має виконувати глобальна біоетика, в центрі якої прагнення людини до єдності з власною природою та природної спорідненості з іншими представниками життя. Її принципи: поваги до автономії та гідності, «не нашкодь», «роби благо», справедливості, цілісності, вразливості, відповідальності виконують роль універсальних механізмів «вписування» сучасної людини та її життєвого світу в тотальність життя.
Формування парадигми глобальної біоетики знаменує собою новий синкретичний етап розвитку «етики життя», об'єднання проблематики, теорій, принципів, підходів і методів медичної, екологічної та ін. етик на основі базового імперативу, що має онтологічний та аксіологічний виміри - людство й все живе (і навіть неживе) на Землі повинне бути збережене. Метою глобальної біоетики стає збереження та розвиток життя на засадах біоетичних принципів та цінностей - розуму, діалогу, справедливості, свободи, істини та ін.
Біоетичне знання виступає як кентаврове постнекласичне знання, що поєднує різні за походженням і складністю елементи, теоретичні та праксеологічні складові однієї або споріднених сфер знання і практики, а також фрагменти, теорії, концепти, запозичені з різноманітних секторів природничих і гуманітарних наук.
Основні концептуальні моделі біоетики відображають основні віхи історії «етики життя», «герменевтичний круг»: від біоетики В.Р. Поттера через модель біомедичної етики Т. Бочампа та Дж. Чілдресса до європейської біоетики та біоправа. Критичний аналіз становлення та розвитку глобальної біоетики дає можливість з'ясувати її внутрішні суперечності, які, одночасно, є зонами зростання біоетичного знання.
По-перше, це напруженість між двома концептуальними позиціями, уявленнями про біоетику як біомедичної етику та глобальну біоетику. Редукування біоетики до професійної медичної етики не тільки не відповідає її первісному смислу, закладеному її засновником В.Р. Поттером, але й призводить до стагнації її подальшого розвитку як теорії та практики.
По-друге, це конфлікт між цінностями автономії та свободи індивідуального вибору та соціальним благом. Перспективи розв'язання проблеми полягають у тому, щоб розглядати характеристики автономної особистості у контексті інтерсуб'єктивних зв'язків життєвого світу, а її свободу та автономію - як досягнуте колективними зусиллями завоювання кінцевих людських істот, яким властива фізична уразливість та соціальна залежність.
По-третє, це протистояння світоглядних позицій антропоцентризму та біоцентризму, яке може бути послаблене шляхом відповідної модифікації антропоцентричної позиції, розширення відповідальності людини за інших представників життя до планетарних масштабів. «Всеосяжний» антропоцентричний підхід має бути найвищим масштабом чи нормативним критерієм захисту інших неантропних форм життя.
По-четверте, це співіснування двох стратегій розвитку біоетики, окреслених настановами універсалізму ліберальних цінностей та культурного партикуляризму. Онтологізація крос-культурного підходу призводить до ототожнення біоетики із фрагментами тієї або іншої культури (біоетика ісламська, африканська, азійська, східноєвропейська, середземноморська). Вихід бачиться в адаптації принципів біоетики до місцевих традицій та соціокультурних умов, в гармонійному поєднанні універсального та партикулярного.
Утвердження принципів глобальної біоетики робить свій внесок у формування відповідних світоглядних настанов сучасної людини щодо усвідомлення цінності людського життя та здоров'я, духовної культури та моральності, гуманного відношення до тварин та рослин, «екологічної» відповідальності та грамотності.
Біоетичні принципи та біоетична експертиза стають невід'ємною частиною не тільки медичної діяльності та біомедичних досліджень, але й принципово новим механізмом коеволюційного розвитку людини та природи, суспільства та довкілля. Біоетичній оцінці починають піддаватися різноманітні сфери людської практики - педагогіка, соціальна робота, політика, діяльність громадських організацій та державних установ.
Соціальна спрямованість біоетики знаходить свій прояв в інтеграції цінностей та принципів глобальної біоетики в систему вищої освіти, охорону здоров'я, практику проведення біомедичних досліджень та захисту довкілля.
Основні положення дисертаційного дослідження викладено у наступних публікаціях
1. Пустовит С.В. Глобальная биоэтика: становление теории и практики (философский анализ). - К.: Арктур-А, 2009. - 324 с.
2. Вековшинина С.В., Кулиниченко В.Л. Биоэтика: начала и основания (Философско-методологический анализ). - К.: Сфера, 2002. - 151 с.
3. Вєковшиніна С.В. М. Мамардашвілі: феномен свідомості у працях Р. Декарта й І. Канта // Магістеріум. - 2000. - Вип. 3. - С. 145-152.
4. Вековшиніна С.В. Проблема феноменів свідомості в творчості М.К. Мамардашвілі // Філософська думка. - 2000. - № 4. - С. 3-20.
5. Вековшинина С.В. Биоэтика в ракурсе постмодернистских тенденций // Філософські дослідження. - 2001. - №2. - С. 236-245.
6. Вековшинина С.В. Умирание и смерть как биоэтическая проблема // Практична філософія. - 2004. - № 3 (№ 13). - С. 165-178.
7. Вековшинина С.В. Профиль современной биоэтики // Філософські науки / Зб. наукових праць. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2005. - С. 71-79.
8. Вєковшиніна С.В., Кулініченко В.Л. Історичні засади та основи біоетики // Мультиверсум: Філософський альманах. - 2000. - С. 37-48.
9. Вековшинина С.В., Кулиниченко В.Л. Биоэтика в эпоху глобальных технологий // Практична філософія. - 2004. - № 1. - С. 36-48.
10. Пустовит С.В. Нормативная биоэтика: к вопросу о принципе автономии личности // Totallogy. Постнекласичні дослідження. - 2005. - ХХІ (№12). - С. 165-183.
11. Пустовит С.В. Роль информированного согласия в трансформации медицинской этики // Практична філософія. - 2005. - №1 (№ 15). - С. 159-169.
12. Пустовіт С.В. Методологічний аналіз особливостей європейської біоетики // Філософська думка. - 2006. - № 4. - С. 112-128.
13. Pustovit S.V. Some methodological aspects of ethics committees' expertise // Science and engineering ethics. - 2006. - V. 12, Issue 1. - P. 85-94.
14. Пустовіт С.В. Методологічні проблеми сучасної біоетики // Мультиверсум: Філософський альманах. - 2007. - Вип. 64. - С. 134-146.
15. Пустовіт С.В. Проблеми теоретизації біоетики // Філософські обрії. - 2008. - Вип. 19. - С. 261-275.
16. Пустовіт С.В. Христианская этика как предпосылка биоэтики // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць - Вип. 410-411. Філософія. - Чернівці: Рута, 2008. - С. 181-185.
17. Пустовит С. Биомедицинская этика Т. Бочампа и Дж. Чилдресса // Практична філософія. - 2008. - № 2 (28). - С. 63-72.
18. Пустовит С.В. К вопросу о перспективах этики и биоэтики как учебных дисциплин в Украине// Наука и образование: современные трансформации. - К.: Изд-во ПАРАПАН, 2008. - С. 317-327.
19. Пустовит С.В. Медицина ХХ века: от биомедицинской модели здоровья к биоэтической // Totallogy. Постнекласичні дослідження. - 2008. - № 20. - С. 302-316.
20. Pustovit S.V., Williams E. Philosophical use of dual-use technologies // Science and engineering ethics - 2008. - Режим доступу до журн.: www.springerlink.com/content/w48w717k0313481v.
21. Пустовіт С.В. Вплив філософії науки на формування біоетики // Мультиверсум: Філософський альманах. - 2009. - Вип. 85. - С. 13-25.
22. Пустовит С.В. Биоэтика как особый тип пострационального кентаврового знания // Філософські науки: Зб. наук. праць. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2009. - С. 157-164.
23. Вековшинина С.В. Природа западной биоэтики и перспективы ее развития в Украине // Антологія біоетики / Під ред. Ю.І. Кундієва. - Львів: БАК, 2003. - С. 49-57.
24. Вековшинина С.В. Методология и опыт этической эксперизы на национальном и международном уровнях // Этические комитеты: настоящее и будущее. - К.: Сфера, 2004. - С. 6-24.
25. Насінник О., Пиріг Л., Вєковшиніна С., Кулініченко В. Етичний кодекс українського лікаря. - К.: Сфера, 2002. - 24 с.
26. Пустовіт С.В. Деякі методологічні підходи до етичного регулювання медичних досліджень // Організація та проведення етичної експертизи біомедичних досліджень. - К.: Сфера, 2006. - С. 15-26.
27. Пустовит С.В. Правило информированного согласия в медицинской этике // Зб. наукових праць співробітників КМАПО імені П.Л. Шупика. - 2004. - Вип. 13, кн. 1. - С. 570-585.
28. Пустовіт С.В. Основные идеи глобальной биоэтики В.Р. Поттера // Зб. наукових праць співробітників НМАПО імені П.Л. Шупика. - 2006. - Вип. 15, кн. 1. - С. 718-727.
29. Пустовіт С.В. Поняття природного права у контексті глобальної біоетики // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія: Валеологія: сучасність та майбутнє. «Валеологічні аспекти оздоровлення української нації» / Зб. Наукових праць. - Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2006. - Вип. 2. - С. 24-27.
30. Kundiev Yu.I., Chaschin N.A., Chaschin A.N., Pustovit S., Vitte P.N. Reflection on biomedical ethics methodology in Ukraine // Ethical review of biomedical research in the CIS countries (social and cultural aspects). Ukraine. - Saint-Petersburg: Phoenix, 2007. - P. 302-322.
31. Кириллова Л.И., Пустовит С.В., Шевченко А.А. Особенности профессиональной деятельности в клинике детской неврологи и медицинская этика // Укр. мед. часопис. - 2009. - № 2(70). - С. 93-98.
32. Vekovshynina S. Medical ethics in Ukraine: from soviet deontology to bioethics // Abstracts. XVII-th European conference on philosophy of medicine and health care «European integration - philosophy and ethics of health care», 21-23 August 2003, Vilnius. - Vilnius: University campus, 2003. - P. 58-59.
33. Pustovit S. Reflection on biomedical ethics methodology in Ukraine // Abstracts. Biomedicine within the limits of human existence: biomedical technology and practice reconsidered, 8-13 April 2005, Doorn. - Utrecht: Utrecht University, 2005. - P. 66.
34. Pustovit S. Some methodological aspects of bioethical expertise // Book of abstract. EACME 21st Annual conference «Bioethics in real world», 13-15 September 2007, Zurich. - Zurich: Institute of biomedical ethics, 2007. - P. 67.
35. Пустовит С.В. Истоки биоэтики: инвайронментальная или экологическая этика? // Сахаровские чтения 2007 года: экологические проблемы ХХ века: м-лы 7-ой международной научной конференции, 17- 18 мая 2007, Минск. - Минск: МГЭУ им. А.Д. Сахарова. - С. 29-30.
36. Пустовит С.В. Инвентаризация ценностей Просвещения: вклад биоэтики // М-ли межд. науково-практичної конференції «Біоетика в системі охорони здоров'я і медичної освіти», 26-27 березня 2009 р., Львів. - Львів: ЛНМУ ім. Данила Галицького, 2009. - С. 440-442.
37. Пустовит С.В. Трансформация концепции здоровья в контексте биоэтики // Bioetica, filosofia si medicina in strategia de asigurare a securitatii umane: materialele conferintei a XIV-a Stiintifice Internationale, 10-11 aprilie 2009, Chisinau - Chisinau: I.M. CEP «Chisinau-Prim», 2009. - C. 41-44.
Анотація
Пустовіт С.В. Філософсько-методологічний аналіз передумов, засад та принципів біоетики. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.09 - філософія науки. - Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України. - Київ, 2009.
Дисертація містить філософсько-методологічний аналіз біоетики як світоглядної концепції, кентаврового постнекласичного знання та нормативно-ціннісної системи, які зорієнтовані на гармонізацію відносин «людина-природа» та «суспільство-довкілля». Досліджено філософсько-методологічні проблеми біоетики, філософсько-світоглядні та соціокультурні передумови її формування, тенденції та етапи розвитку, її структурна організація. Запропонована концепція глобальної біоетики, яка інтегрує завдання медичної та екологічної етики в єдину мету збереження та розвитку життя за допомогою етичних принципів. На основі аналізу внутрішніх та зовнішніх чинників становлення теорії та практики біоетики запропоновані наступні концептуальні засади біоетики: 1) життя як неметафізична сутність; 2) самоцінність представників життя; 3) їх право на життя; 4) життя як співтовариство представників життя. Показано, що в якості світоглядної засади біоетики виступає концепція постнекласичної раціональності, а її теоретико-методологічним підґрунтям є принципізм, механізми конкретизації та генералізації моралі. Аксіологічний вимір біоетики визначається цінностями Просвітництва, які трансформуються сучасним контекстом біоетики.
Ключові слова: біоетика, глобальна біоетика, медична етика, екологічна етика, біоетичні принципи, принципізм, кентаврове постнекласичне знання, права представників життя, самоцінність, співтовариство представників життя.
Аннотация
Пустовит С.В. Философско-методологический анализ предпосылок, оснований и принципов биоэтики. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени доктора философских наук по специальности 09.00.09 - философия науки. - Институт философии имени Г.С. Сковороды НАН Украины. - Киев, 2009.
Диссертация содержит философско-методологический анализ биоэтики как мировоззренческой концепции, кентаврового постнеклассического знания и нормативно-ценностной системы, ориентированных на гармонизацию отношений «человек-природа», «общество-окружающая среда». Исследованы философско-методологические проблемы биоэтики, философско-мировоззренческие и социокультурные предпосылки ее формирования, этапы развития и ее структурная организация.
Показано, что философия науки выступает важнейшей гносеологической и методологической предпосылкой биоэтики как научного знания, ее достижения способствуют рефлексии основании и предпосылок биоэтики, выявлению закономерностей ее формирования, противоречий и точек роста, позволяют выделить в ней определенные направления и концептуальные подходы.
Установлено, что наука и технологии должны оцениваться и контролироваться обществом в соответствии с тем, каким образом научные проекты предусматривают соблюдение биоэтических принципов и правил. Биоэтическая экспертиза научных проектов выступает принципиально новым механизмом гармонизации взаимоотношений человека, общества и природы, механизмом их коэволюционного развития.
Показано, что механизмами формирования биоэтики как ценностно-нормативной системы являются конкретизация норм общественной морали и генерализация принципов профессиональной, прикладной и практической этики.
Доказана необходимость расширения понятия и содержания биоэтики до глобальной биоэтики, объединяющей медицинскую и экологическую этику. Предлагается определение глобальной биоэтики как этики, направленной на сохранение и развитие жизни при помощи этических принципов уважения автономии и достоинства представителей жизни, «не вреди», «делай благо», справедливости, целостности, уязвимости.
Показано, что биоэтика формируется на определенных мировоззренческих и аксиологических основаниях, создающих необходимые условия для артикуляции ее принципов, ценностных идеалов, теоретико-методологических стратегий и моделей, форм и методов решения моральных проблем. Становление биоэтики как философско-мировоззренческой концепции происходит под влиянием идей философии жизни, практической философии, либеральной философии, феноменологии и экзистенциализма, позволяющих выявлять чувственно-телесные, экзистенциальные и прагматические измерения жизни и рассматривать их как факторы и основания новых подходов к пониманию целостности человека и природы, условия преодоления классического противопоставления естественных и гуманитарных наук.
Проанализированы основные концептуальные модели биоэтики, отражающие основные этапы ее становления: глобальная биоэтика В.Р. Поттера, биомедицинская этика Т. Бочампа та Дж. Чилдресса, европейская биоэтика П. Кемпа и Я. Рендторфа. Критический анализ развития биоэтики позволяет выявить ее внутренние противоречия, выступающие, одновременно, точками роста биоэтического знания.
Предложена концепция глобальной биоэтики, интегрирующая разнообразные направления биоэтики, исходя из цели сохранения и развития жизни при помощи этических принципов. Рассмотрены следующие биоэтические концепты: 1) жизнь как неметафизическая сущность; 2) самоценность представителей жизни; 3) их право на жизнь; 4) жизнь как сообщество представителей жизни. Показано, что биоэтика структурирована этическими принципами-инвариантами, выполняющими одновременно роль нормативно-правовых требований и ценностей. В качестве ее мировоззренческого фундамента выступает концепция постнеклассической рациональности, а в качестве теоретико-методологического основания - механизмы конкретизации и генерализации морали, принципизм. Аксиологическое измерение биоэтики определяется ценностями Просвещения, которые пересматриваются в контексте современных проблем биоэтики.
Ключевые слова: биоэтика, глобальная биоэтика, медицинская этика, экологическая этика, биоэтические принципы, принципизм, кентавровое постнеклассическое знание, права представителей жизни, самоценность, сообщество представителей жизни.
Summary
Pustovit S.V. Philosophical and methodological analysis of preconditions, foundations and principles of bioethics. - Manuscript.
Dissertation for the Degree of Doctor of Sciences in Philosophy. 09.00.09 - Philosophy of science. - The Institute of Philosophy named after H. Skovoroda, The National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2009.
The dissertation is dedicated to philosophical and methodological analysis of bioethics as a world outlook conception, centaur post-non-classical knowledge and the normative-values system, oriented to harmonization of «man-nature» and «society-environment» relationships. Philosophical and methodological problems of bioethics, philosophical, world outlook and socio-cultural precondition of its forming, tendencies and stages of its developing and structural organization were investigated. Global bioethics conception is suggested as integral for combining medical and ecological ethics' goals to one aim - saving and developing life by ethical principles. Discussed were bioethical concepts as follows: 1) life as a nonmetaphysical essence; 2) intrinsic value of representatives of life; 3) their right to life; 4) community of representatives of life. It was shown that bioethics is structured by their principles-invariants, playing the role of normative demands and values in one time. Conception of post-non-classic rationality is a world outlook foundation of bioethics, whereas principism is a theoretic and methodological approach. Axiological dimension of bioethics is based on Enlightment values revised in modern bioethics context.
Key words: bioethics, global bioethics, medical ethics, ecological ethics, bioethical principles, principism, centaur post-non-classical knowledge, rights for life of life representatives, intrinsic value of life representatives, community of life representatives.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Особливості вчення св. Томи Аквінського про живі тіла, специфіка і роль відображення в ньому актуальних для сьогодення проблем екології та біоетики. Напрямки взаємодії етики та метафізики в даній сфері. Сутність і основні проблеми "зеленого" томізму.
статья [34,6 K], добавлен 24.11.2017Особливості природничо-наукового знання античності. Аналіз основних наукових програм античної науки: математичної, що виникла на базі піфагорійської та платонівської філософії; атомістичної теорії (Левкип, Демокріт) та континуалістичної - Арістотеля.
реферат [28,4 K], добавлен 06.01.2014Виникнення перших форм філософського мислення. Проблеми буття і людини у філософії давнього світу, зародження ідей права. Особливості античної правової культури. Космоцентричне обґрунтування права. Особливості філософсько-правової думки Середньовіччя.
реферат [35,9 K], добавлен 20.01.2011Вплив задекларованих принципів на формування громадянина, суспільства, соціально-демократичної орієнтації. Аналіз взаємодії створених людиною принципів та процесу формування її індивідуальності. Оцінка правової активності, свідомості й патріотизму.
статья [24,6 K], добавлен 19.09.2017Загальна характеристика основних ідей філософів О. Конта, Д. Локка, Д. Берклі та Д. Юма, їх місце у розвиток ранньої історії наукової психології. Сутність та основні положення теорії пізнання. Порівняльний аналіз позитивізму, матеріалізму і емпіризму.
реферат [24,8 K], добавлен 23.10.2010Аналіз спадщини яскравого представника стоїцизму М. Аврелія. Його дефініювання філософії як науки та практики. Засади стоїчної філософії: цілісність, узгодженість з природою, скромність, апатія, що розкриваються у праці "Наодинці з собою. Роздуми".
статья [31,2 K], добавлен 27.08.2017Історія та особливості становлення професійної філософії в Україні. Біографія Григорія Савича Сковороди, аналіз його впливу на розвиток української філософської думки та художньої літератури. Загальна характеристика основних концепцій філософії Сковороди.
реферат [28,5 K], добавлен 12.11.2010Філософський аналіз сутності науки і її соціальних функцій. Динаміка науки: філософський сенс закономірностей і тенденцій розвитку знання. Онтологічні проблеми та методологічний арсенал науки. Філософські питання природознавства та технічних наук.
курс лекций [208,4 K], добавлен 28.02.2013Дослідження представників основних етапів середньовічної філософії: патристики і схоластики. Характеристика суті таких учень як номіналізм і реалізм. Аналіз внеску Аврелія Августина Блаженного, П’єра Абеляра та Фоми Аквінського в середньовічну філософію.
реферат [37,8 K], добавлен 15.10.2012Чинники формування принципів відношення до феномену техніки. Історичний розвиток теоретичної рефлексії з приводу техніки. Аналіз теоретико-методологічних засад у філософському осмисленні феномена техніки на прикладі Гайдеґґера, Каппа та П. Енгельмейера.
дипломная работа [126,6 K], добавлен 10.06.2014Особливості філософії серед різних форм культури. Співвідношення філософії та ідеології, науки, релігії, мистецтва. Ведична релігія і брахманізм. Створення вчення про перевтілення душ. Процес переходу від міфологічно-релігійного світогляду до філософії.
контрольная работа [91,7 K], добавлен 04.01.2014Представники філософії: Платон, Арістотель, Конфуцій, Кан Йоу Вей, Томас Мор, Еспінас, Томас Гоббс, Жан Жак Руссо, Г.Гегель, М. Лютер, Т. Мальтус та інші. Виклад основних ідей мислителів, праці, які вони написали, актуальість їх ідей в сучасному часі.
краткое изложение [25,6 K], добавлен 16.03.2010Етапи становлення позитивістської філософії науки. Особливість спрямування еволюції уявлень про навчання від монізму до плюралізму. Аналіз суб’єктності та об’єктивності знання. Суть принципу верифікації, який відстоювали представники неопозитивізму.
статья [27,3 K], добавлен 27.08.2017Гуманізм і проблема цілісної людської індивідуальності в працях мислителів Відродження. Натурфілософія, філософські і космологічні ідеї М. Кузанського, Дж. Бруно, М. Коперніка. Аналіз філософсько-гуманістичної думки українського ренесансу XV-XVI ст.
реферат [29,3 K], добавлен 18.09.2010Аналіз низки внутрішніх і зовнішніх цінностей наукового пізнання. Визначення сутності регулятивів - аксіологічних передумов науки, цілей і цінностей. Ознайомлення з поглядами філософів. Дослідження внутрішніх аксіологічних основ наукового пізнання.
статья [27,0 K], добавлен 21.09.2017Виникнення та еволюція науки, її теоретичні і методологічні принципи. Основні елементи системи наукових знань. Роль філософських методів у науковому пізнанні. Загальнонаукові методи дослідження. Державна політика України з науково-технічної діяльності.
реферат [64,2 K], добавлен 04.12.2016Субстанціальний і реляційний підходи до розуміння буття. Трактування категорій простору та часу у в античній філософії та філософії середньовічної Європи. Категорії простору та часу в інтерпретації німецької філософії та сучасної буржуазної філософії.
реферат [31,7 K], добавлен 05.12.2010Дослідження проблеми буття у філософії французьких матеріалістів ХVІІІ століття. Вивчення представників матеріалістичного напрямку філософії Просвітництва. Огляд ідей Просвітництва та їх впливу на всі сфери духовного життя європейського суспільства.
контрольная работа [32,7 K], добавлен 26.08.2013Характерні особливості та принципи теорії філософії життя, аналіз етичних концепцій її найвідоміших представників, а саме - В. Дильтея, Г. Зиммеля, А. Бергсона, А. Шопенгауера, Ф.-В. Ніцше та А. Швейцера. Сутність життєвого досвіду як об'єкта пізнання.
контрольная работа [32,2 K], добавлен 27.12.2010Причини виникнення антитехнократичних тенденцій у сучасній європейській філософії. Проблема "людина-техніка" в сучасних філософсько-соціологічних теоріях. Концепції нової раціональності як спосіб подолання кризових явищ в філософії техніки.
реферат [35,4 K], добавлен 23.10.2003
