""Філософ" і "філософія" в києворуських пам’ятках ХІ-XIV ст.": історіографія концептуальних інтерпретацій

Усе ж, ці три ознаки (розвинений, «хитрий» розум, книжність, вчительство), хоч і «обов'язкові» для давньоруського філософа, є зовнішніми, формальними. «Однак суттєво, - пише Горський, - що ані “хитрий” розум, ані володіння книжною премудрістю, ані здатність до навчання інших - обов'язкові ознаки філософа - самі по собі ще не вважаються достатніми критеріями для характеристики філософії. Не кожен, хто має “хитрий” розум, не будь-який книжник або вчитель вважається філософом. Ця відмінність досить чітко простежується під час текстуального аналізу відповідних фрагментів давньоруських пам'яток... Мабуть, є підстави стверджувати, що “хитрість” розуму, “книжність” та “учительство” - це швидше зовнішні ознаки філософа, а не сутнісна характеристика філософії як типу духовної діяльності» [ibid.: 78-79]. Сама ж сутність давньоруського розуміння філософії розкривається, як гадав Горський, знову-таки, у двох згадуваних визначеннях філософії [ibid.: 81-83]. Означення Кирила, як випливає із контексту міркувань Горського, зачіпає саме сутнісні риси києворуських уявлень про філософію, адже відображає всю її загальну спрямованість: (1) тему уподібнення Богу, яка є своєрідною поєднувальною ланкою між античністю і християнством; (2) апеляцію до Софії як божественної премудрості, осягнення якої - мета філософа; (3) тему практичності життя. «“Любомудр”, - на думку Горського, - представник того покоління нашої вітчизняної інтелектуальної еліти, який прагнув не просто пізнати істину і сенс людського буття, а жити згідно з пізнаною істиною» [ibid.: 84].

Зауваження щодо окреслених підходів

Немає жодного сенсу критикувати дореволюційних авторів чи навіть праці 60-х років. Перші, як уже було зазначено, писались у час бурхливого накопичення текстового матеріалу, пошуку рукописних пам'яток, перших спроб їх палеографічного вивчення і видання. Другі постають як намагання все це забути під тиском радянської ідеологічної матриці. Ці дослідження, безумовно, були неповними, містили низку істотних неточностей, тлумачили слова дуже звужено, спиралися на аморфні уявлення, на зразок «народного духу», «народного характеру» чи «народної філософії». Та, власне, і серйозні дослідження філософської лексики Візантії, звідки давньоруські лексеми були однозначно запозичені, почалися тільки у 50-х- 60-х роках ХХ ст. разом із інституалізацією історії візантійської філософії як такої. Вплив же візантиністики на києворуські філософські студії ставав відчутним далеко не одразу після появи нових монографій чи статей. Тут практично завжди спостерігалося певне відставання.

Саме здобутки сучасної історико-філософської візантиністики, зрушення в оцінках патристичної й візантійської філософії, критична публікація філософських першоджерел, видання статей і книг, присвячених специфіці візантійської філософії, дещо розхитали й аргументи прихильників полісемантичного підходу, який протягом певного часу вважався «загальноприйнятим» Якщо не заглиблюватися в аналіз багатьох праць філсофів-візантиністів другої половини ХХ ст.,

що торкалися цієї теми, то можна просто констатувати - у наш час ми маємо майже одностайну згоду цих дослідників щодо неоднорідного розуміння предметного поля й функцій філософії у Візантії. Розбіжності ж між вченими пролягають, по суті, у діапазоні між визнанням радикальної багатоманітності уявлень про філософію [Trizio2007: 288-294] і обережним визнанням за цією розмаїтістю певної внутрішньої логіки й закономірностей, а також окремих тенденцій, констант, взаєморецепцій чи впливів різних дефініцій та інтерпретацій філософії [Ierodiakonou 2012; Каприев 2011; 2016: 162-163]. Тема визначення візнатійської філософії продовжує бути актуальною й у наш час, про що свідчать, зокрема, матеріали сучасних колоквіумів чи воркшо- пів (див. наприклад: [Parry, Anagnostou-Laoutides 2020]), узагальнювальні праці з історії середньовічної (візантійської) філософії [Brungs et al. 2019] чи науки [Lazaris 2020].. Стає дедалі очевиднішим, що за цією розмаїтістю візантійських розумінь філософії прихована певна внутрішня логіка й закономірності, або, як висловився екс-президент комісії «Візантійська філософія» при SIEPM Георгій Капрієв, «спільні знаменники» [Каприев 2011] Див. також переклад цієї статті російською, зроблений Іллею Беєм: [Каприев 2012].. З огляду на це, цілком явною є потреба змінити бачення й наших філософських надбань ХІ-ХІУ ст., спадкоємних щодо Візантії.

Певна річ, підхід Горського, що полягає в спробі віднайти сутність давньоруського розуміння філософії, виглядає досить сучасним і привабливим, але й він має деякі вразливі місця. Ними є як раз оті два, нібито відомих в Русі, означення філософії.

Справа в тому, що відповідно до строгих текстологічних резонів, ми не можемо впевнено сказати, що Русь була знайома як із перекладом «Просторого житія» Констянтина-Кирила Філософа, так і «Діалектики» Йоана Дамаскина, а отже, і про те, що ці два означення взагалі були в той час відомі.

Старослов'янська мова, якою перекладались обидві пам'ятки, певно, мала «інтернаціональне» призначення і якоюсь мірою виконувала роль загальнослов'янської літературної писемної мови на землях Моравії, Болгарії, Македонії, Русі, Чехії, Сербії тощо. Але пам'ятки, створені чи перекладені в одній із цих країн, зовсім не обов'язково функціонували в іншій. Тобто, не обов'язково кожен твір, написаний чи перекладений у Болгарії або Сербії, ставав відомим у Русі. Цим питанням майже ніколи не переймалися історики української філософії, але насправді воно важливе.

Думка про знайомство руських книжників із означенням філософії у старослов'янському перекладі «Діалектики» Дамаскина стала майже загальноприйнятою ще в ХІХ ст., набувши ознак такої собі «підручникової істини». Сам грецький оригінал з'явився, як відомо, у VIII столітті й належав найвидатнішому теоретику-систематизатору східно-візантійського православного вчення [Joannis Damasceni 1864]. У «Діалектиці» Така назва не належала автору й з'явиласяь тільки в латинських перекладах і виданні 1548 р, а згодом і в старослов'янських перекладах, зроблених із латинських не раніше XVII ст.; див. про це: [Weiher 1969]., на основі Порфирієвого «Вступу до категорій Аристотеля» та «Категорій» самого Аристотеля, Дамаскин розробив поняттєвий апарат, необхідний для осягнення й формулювання християнських догматів. Цей твір існував у двох версіях, очевидно створених самим Дамаскиним, - короткій і розширеній. Численні грецькі списки «Діалектики» суттєво відрізняються між собою, у деякі з них насправді було додано (найімовірніше, не самим Дамаскиним) набір нібито всіх провідних на той час означень філософії [ibid.: cols. 523-536]. «Діалектика», як відомо, є першою книгою трилогії Дамаскина «Джерело знання» (гр. «Щур yvњoeњз») (дві інші книги називалися «Про Єресі» Повна оригінальна грецька назва: «Пер aоpйoerov йv ouvxopla катоу, ц0ev fjpavxo ка nц0ev yйyovav». та «Виклад православної віри» Гр.: «"EkSooiзакрфці; xpз op0o8цou nоaxeroз».).

Однак чи знали цей твір у Русі? Про знайомство з грецьким оригіналом нам нічого не відомо. Перекладати Дамаскина розпочав у Х ст. Йоан Екзарх Болгарський, але не «Діалектику», хоча протягом довгого часу так вважалося, зокрема й істориками української філософії [Йоан Дамаскин 1988: 135]. Нині достеменно відомо лише те, що Йоан Екзарх переклав інший твір з трилогії Дамаскина - «Виклад православної віри», і то вибірково (48 глав із 100), назвавши його «Небеса» Цей переклад зберігся у списках, найдавніший з яких датується ХІІ ст. і міститься в Синодальній

збірнці Державного історичного музею Москви (№ 108).. Традиція приписування Йоану Екзарху перекладу «Діалектики» найімовірніше виникла на основі однієї з рукописних збірок XVI ст. із Синодального зібрання (№ 156(442)), де поряд зі списком «Небес» з'явився й переклад «Діалектики». Але, ще А. Горський та К. Невоструєв у середині ХІХ ст. цілком обґрунтовано поставили під сумнів і авторство Йоана Екзарха, і час створення перекладу, припустивши, що «Діалектика», яка міститься в цьому списку, була перекладена невідомою особою значно пізніше (у ХІІІ-XIVст.) десь на півдні, за межами Русі [Горский, Невоструев 1859: 311-318]. Цей погляд прижився не одразу, проте нині за лексичним складом і фонетичними змінами [Суханова 1999: 324-336] переконливо доведено «не руське» походження цього перекладу та його належність до Х ст. [Weiher 1969; Гаврюшин 1981: 19-20; 1986: 279-284; 1989; Трендафилов 1996: 658667], часу, коли існування самої Русі вже ставиться під сумнів.

Очевидно, висновок про те, що до середини XV століття «Діалектика» була найпоширенішим твором давньоруської філософської літератури [Йоан Дамаскин 1988: 135-136] також є дещо перебільшеним, адже ми не знаємо чи таке поширення взагалі мало місце. Найстаріші два списки відносяться до XIV ст. Так званий Крушедольский, 1357 р виданий Ернстом Вайнером [Weiher 1969] та список з ко

лекції Гильфердинга Російської національної бібліотеки (фрагментований, глава «О филосо- фіи» - відсутня); див.: [Сборник сер. XIV в.].і мають сербське походження. Руські списки датуються не раніше ніж XV ст. За підрахунками Миколи Гаврюшина їх шість, всі інші більш пізніх часів [Гаврюшин 1987: 76;

1986: 279-284]., однак вони, очевидно, з'явилися разом із «другим болгарським упливом», який переважно мав місце на Північному Сході, а на наших землях не був особливо відчутним. Упевнено про знайомство українських інтелектуалів із філософським твором Дамаскина ми можемо говорити тільки після появи в XVI ст. нового перекладу, приписуваного Андрію Курбському Див. видання тексту за списком рукопису ІР НБУВ ш. 312 № 157/34 С (кін XVI - поч. XVII ст.).

арк. 210 зв. - 238 зв. [Йоан Дамаскин 1988: 73-141]. Авторство перекладу неодноразово ставилося вченими під сумнів, насамперед з огляду на явно недостатню мовну компетентність російського князя-втікача та відсутність філософської освіченості, необхідної для роботи з філософським текстом рівня «Діалектики» [див.: Keenan1971; Кінан 2001: 223-245; Клімау 2016].. Ще одним доказом того, що старий переклад XTVст. певно не був відомий на наших теренах, є те, що Курбський про нього не знав. Про це свідчить його мудрування з приводу підбору термінів для передачі десятки аристотелівських категорій [див.: Йоан Дамаскин 1988: 135-136] і те, що цей термінологічний ряд суттєво відрізняється від того, що був поданий у першому слов'янському перекладі. На відміну від «Діалектики», текст «Небес» Курбському був відомий [ibid.].

Імовірність знайомства з іншим означенням філософії (Констянтина-Кирила Філософа) значно вища, але також не безсумнівна. Кількість досліджень тексту «Житія» обчислюються тисячами публікацій, але оригінал твору не було ні знайдено, ні відтворено, його точний обсяг і автор (авторство Климента Охридського гіпотетичне) достовірно не відомі (відомий тільки час написання - кінець ІХ ст.), а найголовніше, ми не можемо оцінити ступінь знайомства із цим твором Русі ХІ-XIV ст.

Найстарший список «Житія» новгородського походження датується аж початком XV ст., але не містить означення філософії через втрачені листки [Палея нач. XV в.: лл. 250 об. - 267]. Найпершим списком, що містить це означення, є так званий «Загребський» Владислава Граматика 1469 р., який, як зрозуміло, не належить руському автору [див. фотокопію у книзі: Климент Охридски 1973: 60-88]. Найперші ж означення філософії у списках руських редакцій зустрічаються тільки з кінця XV ст.

Однак, знов-таки, запитаємо, чи було «Просторе житіє» і, відповідно, означення філософії відоме в Русі? Можливо його знали, адже існує небезпідставне припущення, що текст житія використовували автори/перекладачі «Прологу», який являв собою календарну збірку скорочених біографій візантійських, слов'янських, болгарських і руських святих, складену на основі перекладу з грецької «Менологія» Василія II (бл. 985 р.). Серед цих біографій у другій редакції були й короткі відомості про Констянтина-Кирила. Але в жодному зі списків «Прологу» (найдавніші датуються ХІІ ст.) означення філософії не зустрічається (присутня тільки тема «вінчання зі Софією»). Вірогідно також, що текст «Житія» мав перед собою і автор «Повісті врем'яних літ», коли писав про місію Констянтина-Кирила, але він також не виявив обізнаності з означенням філософії [Карский 1997: ст. 26-28]. Непрямим доказом може бути й стовідсоткове знайомство Русі з «Житієм» іншого засновника слов'янської писемності - Мефодія (найдавніші збережені списки датуються ХІІ ст. [див.: Климент Охридски 1973: 160-195]).

Очевидно, що окремі книжники, усе ж, мали уявлення про текст «Житія», однак це означення, якщо висловитись у стилі Горського, «не започаткувало традиції», не відбилося в інших текстах і не стало об'єктом цитування Найперші цитати із означенням філософії з'являються тільки у списках XVI-XVIIст. [Трендафилов 1982: 51-52]., а тому говорити про нього як про києворуську точку відліку в розумінні феномену філософії ми не можемо. Звісно, саме воно дуже цікаве для істориків філософії, але щоб стверджувати, ніби воно виражає сутність розуміння давньоруської філософії, потрібні більш вагомі текстологічні аргументи, ніж ті, що їх маємо сьогодні. Активно це означення почало використовуватися дещо пізніше, але навіть численні рукописи ХУ-ХУПІ ст., де воно зустрічається, що, до речі, теж може бути пов'язано із другим південнослов'янським упливом, потребують їх додаткового філологічного аналізу для з'ясування належності до «української» чи «російської» редакції, які в той час вже мали відмінності. Тільки після цього має бути поставлене питання про належність текстів саме до української філософської спадщини.

Отже, на сьогодні назріла необхідність провести нове ретельне дослідження вжитку слів «філософ» і «філософія» в наших рукописних пам'ятках ХІ-ХІУ ст., використовуючи найновіші текстологічні дані, надбання історико-філософської візантиністики й україністики, а також сучасних термінологічних студій.



Список літератури

1. Даниил Заточник. (Кін. XVI ст.). Слово Данила Заточєника. є написа. своєм' князю 'рослав' Володимєровичю. InСборник патриотический и агиографический. Отдел рукописей (ф. 351 (Кирило-Белозерськое собрание), № 43-1120). Российская национальная библиотека, Санкт-Петербург. лл. 281-286.

2. Иоанн Дамаскин. (XV ст.). Книга преп. Иоанна Дамаскина, с прибавлениями. Отдел рукописей (ф. 304.І № 176) Российская государственная библиотека, Москва

3. Климент Смолятич. (ХУІ ст.а). Послание исписан[о] Климом митрополитом рускимь к ФомЪ прозвутеру смоленскомоу истолковано Адамаемъ мнихомъ”. Отдел рукописей (ф. 536 (Общесто любителей древней писменности), № F. 91). Российская национальная библиотека, Санкт-Петербург. лл. 186 об. 194.

4. Климент Смолятич. (ХУІ ст.Ь). Посланїе написано Климентом митрополитом р'скым ФомЪ прозвvтер' истолковано Афонасїемь мнихомъ. Отдел рукописей (ф. 351 (Кирило-Белозерское собрание), № 134-1211). Российская национальная библиотека, Санкт-Петербург. л. 214 об. 231.

5. Палея. (нач. XV в.). Отдел рукописей (Собрание Е.В. Барсова, № 619). Государственный исторический музей, Москва.

6. Сборник. (сер. XIV в.). Отдел рукописей (Собрание А.Ф. Гильфердинга, № 84). Государственный исторический музей, Москва.

7. Безобразова, М. (1995). Рукописные материалы к истории философии в Росии InВ. Ванчугов, Женщины в философии: из истории философии в России XIX нач. XX в. Москва: Пилигрим.

8. Бондарь, С. В. (1990). Философско-мировоззренческое содержание «Изборников» 1073-1076 годов. Київ: Наукова думка.

9. Браґ, Р. (2009). Мови та традиції, що лежать в основі філософії в Європі. InБ. Кассен, & К. Сігов (Ред.), Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей (т. І, сс. 17-25). Київ: Дух iЛітера.

10. Вершинин, К. (2017). Послание Климента Смолятича и толковые сборники. InТекстология и историко-литературный процесс. Сборник статей (вып. 5, сс. 16-27). Москва: Буки Веди.

11. Войтович, Л. (2010, 28 січня). Середні віки в Україні: хронологія, проблеми періодизації. Отримано зhttp://mvkolaiv.info/statti-ta-naukovi-pratsi/seredni-viki-v-ukravini-hronologiva-problemi-periodizatsivi.html

12. Гавриил, архимандрит. (1840). Исторія философіи: В 6 ч. Ч. VI: Русская философія. Казань: Университетская типографія.

13. Гаврюшин, Н. К. (1981). К датировке одного из ранних списков «Диалектики» Иоанна Дамаскина. InНаучные чтения 1980-1981. Государственный Исторический музей (сс. 1920). Москва: Государственный Исторический музей.

14. Гаврюшин, Н. К. (1986). О ранних списках славяно-русской «Диалектики». InЗаписки отдела рукописей ГБЛ (т. 45, cc. 279-284). Москва: Государственное социально-экономическое издательство.

15. Гаврюшин, Н. К. (1987). «Диалектика» Иоанн Дамаскин на Руси. InИсторические традиции духовной культуры народов СССР и современность. Киев: Наукова думка.

16. Гаврюшин, Н. К. (1989). «Диалектика» на Руси (XI-XVIIвв.) InПамятники науки и техники. 1987-1988 (сс. 202-236). Москва: Наука.

17. Голубинский, Е. Е. (1901). История Русской Церкви. Т. 1: Период первый, Киевский или домонгольский. 1-я половина тома. Москва: Издательвто ИОИДР.

18. Горский, А. В., & Невоструев, К. И. (1859). Описание славянских рукописей Московской Синодальной библиотеки (Отд. II, Ч. 2). Москва: в Синодальной типографии.

19. Горский, В. С. (1988). Философские идеи в культуре Киевской Руси ХІ нач. ХІІ вв. Киев: Наукова думка.

20. Горський, В. С. (1993). Нариси з історії філософської культури Київської Русі: середина ХІІ середина ХІІІ ст. Київ: Наукова думка.

21. Горський, В. С. (1996). Історія української філософії. Київ: Наукова думка.

22. Горський, В. С. (2001). Філософія в українській культурі: (методологія та історія). Філософські нариси. Київ: Центр практичної філософії.

23. Горський, В. С. (2006). Біля джерел: нариси з історії філософської культури України. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія».

24. Горський, В., Вдовина, О., Завгородній, Ю., & Киричок, О. (2004). Давньоруські любомудри. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія».

25. Гранстрем, Е. Э. (1970). Почему митрополита Климента Смолитича называли «философом». Труды Отдела древнерусской литературы, 25, 20-28.

26. Громов, М. Н. (1989). О значении термина «философ» на Руси. InГерменевтика древнерусской литературы (сб. 2, сс. 447-480). Москва: Институт русской литературы.

27. Громов, М. Н. (1994). О значении терминов «философ» и «философия» в Древней Руси. Философские исследования, (1), 152-161.

28. Громов, М. Н. (1997). Структура и типология русской средневековой философии. Москва: Институт философии РАН.

29. Громов, М. Н. (1998). Определение философии в древнерусской письменности. Философская и социологическая мысль, (1), 90-99.

30. Громов, М. Н. (2012). О наименовании Философом славянского первоучителя КонстантинаКирилла. Славянский филологический сборник (вып. II, сс. 65-76). Москва: ГАСК.

31. Громов, М. Н., & Мильков, В. В. (2001). Идейные течения древнерусской мысли. Санкт-Петербург: РХГИ.

32. Жиленко, І. (2014). Церковно-культурне середовище і створення літописів та агіографічної літератури. InНесторівські студії: Матеріали ХІ та ХІІ міжнародних наукових конференцій (сс. 80-85). Київ: НКПЖЗ.

33. Жуковская, Л. П. (Ред.). (1983). Изборник Святослава 1073 года. Факсимильное издание(т. 1). Москва: Книга.

34. Згарскій, Е. Я. (1873). Hаpоднаярусская философія.Коломыя: Черенками М. Білоуса.

35. Йоан Дамаскин. (1988). Діалектика, або Логіка. InВ. М. Нічик (Ред.), Пам 'ятки братських шкіл на Україні (кінець XVI початок XVII ст.): тексти і дослідження (сс. 73-141). Київ: Наукова думка.

36. Каприев, Г. (2011). Византийската философия: понятие, аксиоматика, рецепция. Архив за средновековна философия и культура, 17, 7-31.

37. Каприев, Г. (2012, 13 вересня). Византийската философия: понятие, аксиоматика, рецепция. (И. Бей, Пер.). Retrieved fromhttps://bvzantina.wordpress.com/2012/09/13/kapriev/

38. Каприев, Г. (2016). Философия в Византиии и византийская философия. Труди Київської Духовної академії, 24, 161-169.

39. Карський, Е. Ф. (Ред.). (1997). Полное собрание русских летописей. Т. 1: Лаврентьевская летопись. Москва: Языки русской культуры.

40. Кінан, Е. (2001). Відповідь Чарльзові Гальперіну на статтю «Едвард Кінан і листування Курбського-Грозного під прицілом». InЕ. Кінан, Російські історичні міфи (сс. 223245). Київ: Критика.

41. Клімау, I. (2016). Кампетэнцыя князя Андрэя Курбскага як перакладчыка. StudiaWschodnioslowianskie,5(16), 233-242.

42. Климент Охридски. (1973). Събрани съчинения: В 3-х тт. (Т. 3). София: Българска академия на науките.

43. Клосс, Б. М. (Ред.). (2000). Полное собрание русских летописей. Т. 9.: Летописный сборник, именуемый Патриаршею или Никоновскою летописью. Москва: Языки русской культуры.

44. Лозова, Т. (2010). Творчість Климента Смолятича як парадигма філософування в духовній культурі Давньої Русі. Філософські обрії, 23, 46-58.

45. Лопарев, Х. (1892). Посланіе митрополита Климента къ смоленскому пресвитеру Оомп: Неизданный памятникълитературыXIIвека. С.-Петербургь: [s. n.].

46. Мильков, В. В. (2012) Была ли философия в Древней Руси? Отримано зhttp://iph.ras.ru/uplfile/rusph/biblio/milkov/ran 02112012.pdf

47. Никольский, Н. (1892). О литературныхъ трудахъ митрополита Климента Смолятича, писателя XII века. С.-Петербургь: Типография Императорской АН.

48. Понырко, Н. В. (1992). Эпистолярное наследие Древней Руси, XI-XIIIвв.: Исследования, тексты, переводы. Санкт-Петербург: Наука.

49. Свенцицкій, И. С. (1901). Начала философіи въ русской литературе XI-XVIвв. Львовь: Изданіе «Галицко-русской Матицы».

50. Соболевский, А. И. (1903). Южно-славянское вліяніе на русскую письменность вь XIV-XVвікахь. Сборник отделения русского языка и словесности, 74(1), 1-14.

51. Соколов, М. В., & Тихомиров, М. Н. (1968). Русь ХІ-ХІІІ вв. InВ. Е. Евграфов (Ред.), История философии в СССР: В 5 т. (т. 1, сс. 81-106). Москва: Наука.

52. Суханова, Н. (1999). О первоначальной редакции славянского перевода «Диалектики» св. Иоанна Дамаскина XIV в. Труды Отдела древнерусской литературы, 51, 324-336.

53. Сухомлинов, М. И. (1853). Замічанія о сборникахъ извКгныхъ подь названыемъ «Пчел». Известия Императорской Академии наук по Отделению русского языка и словесности, 2, 232-233.

54. Темчин, С. Ю. (2015). Вильнюсский список Послания киевского митрополита Климента Смолятича смоленскому пресвитеру Фоме с толкованиями мниха Афанасия. Rocznik Teologiczny, 57(1), 93-115.

55. Тихомиров, М. Н. (1968). Философия в Древней Руси. In М. Н. Тихомиров, Русская культура (ХІ-XVIIвек) (сс. 90-172). Москва: Наука.

56. Трендафилов, X. (1982). Кирилово определение на философиято кратка и пространна редакция. Език и литература, 38-1, 51-52.

57. Трендафилов, X. (1996). Переводы «Богословия» Иоанна Дамаскина в русской и славянской филологии. Труды Отдела древнерусской литературы, 51, 658-667.

58. Успенский, Б. (2017). Митрополит Климент Смолятич и его послания. Slovиne,6(1), 186-187. https://doi.Org/10.31168/2305-6754.2017.6.1.6

59. Франклин, С. (1992). О «философах» и «философии» в Киевской Руси. Byzantinoslavica, 53, 74-85.

60. Шахматов, А. А. (Ред.). (1998). Полное собрание русских летописей. (1998). Т. 2: Иопатьевская летопись. Москва: Языки русской культуры.

61. Brungs, A., Kapriev, G., &Mudroch, V. (2019). GrundriЯ der Geschichte der Philosophie. Die Philosophie des Mittelalters. Band 1: Byzanz, Judentum. Basel: Schwabe.

62. Cicero. (n.d.). Tvscvlanarvm Dispvtationvm. Retrieved 2020, December 22, from http://www.thelatinlibrary.com/cicero/tusc4.shtml

63. Clemens Alexandrinus. (1857). Stromatum. In J.-P. Migne (Ed.), Patrologiae cursus completus. Series Graeca(Т. 8, col. 685-1782, Lib. I-IV). Parisii: J.-P. Migne.

64. David. (1904). Prolegomena et in Porphyrii Isagogen commentarium. In A. Busse (Ed.), Commentaria in Aristotelem graeca(Vol. XVIII. P. II). Berolini: Georgii Reimeri.

65. Dцlger, F. (1953). Zur Bedeutung von 91X600905 und 9lXoao9a in byzantinischer Zeit. In F. Dцlger, Byzanz und die europдische Staatenwelt: Ausgewдhlte Vortrдge und Aufsдtze (S. 197208). Ettal: Buch-Kunstverl.

66. Hankiewicz, Cl. (1873). Grundzьge der slavischen Philosophie. Rzesow: Pelar.

67. Ierodiakonou, K. (2012). Byzantine Philosophy Revisited (a decade ather). In: B. Byden, & K. Ierodiakonou (Eds.), The Many Faces of Byzantine Philosophy (pp. 1-21). Athens: The Norwegian Institute at Athens.

68. Iohannes Damascenus. (1864). Dialectica. In J.-P. Migne (Ed.), Patrologiae cursus completus. Series Graeca(Т. 94, col. 521-676). Parisii: J.-P. Migne.

69. Keenan, E. L. (1971). The Kurbskii-Groznyi Apocrypha: The Seventeenth Century Genesis of the "Correspondence " attributed to Prince A. M. Kurbskii and Tsar Ivan IV, with an appendix by Daniel C. Waugh. Cambridge: Harvard University Press.

70. Lampe, G. W. H. (1961a). A Patristic Greek Lexicon. Oxford: Clarendon Press.

71. Lampe, G. W. H. (1961b). ФlXoаo9а. In G. W. H. Lampe, A Patristic Greek Lexicon(pp. 14811483). Oxford: Clarendon Press.

72. Lampe, G. W. H. (1961c). ФіХбоофоі;. In G. W. H. Lampe, A Patristic Greek Lexicon (p. 1483). Oxford: Clarendon Press.

73. Lazaris, S. (Ed.). (2020). A Companion to Byzantine Science. Leiden, & Boston: Brill. https://doi.org/10.1163/9789004414617

74. Malingrey, А.-М. (1961). "Philosophia": Йtude d'un groupe de mots dans la littйrature grecque, des Prйsocratiques au IVsiиcle aprиs. J.-C. Paris: Klincksieck.

75. Parry, K., & Anagnostou-Laoutides, E. (Orgs.). (2020, March 6). Historical Perspectives on Defining Byzantine Philosophy (Workshop). Retrieved from https://bvzantinephilosophv. blogspot.com/2020/02/historical-perspectives-on-defining.html

76. Philo Alexandrinus. (1898). De congressu eruditionis gratia. In P. Wendland (Ed.), Philonis Alexandrini Opera Quae Supersunt(vol. III, pp. 72-109). Berolini: Tipis et impensis Georgii Reimeri.

77. Sevcenko, I. (1956). The Definition of Philosophy in the Life of Saint Constantin. In M. Halle (Ed.), For Roman Jakobson: Essays on the Occasion of his Sixtieth Birthday, 11 October 1956 (pp. 449-453). Hague: Mouton & Co.

78. Sevcenko, І. (1991). Byzantium and the Slavs. In Letters and Culture. Cambriage, МА: Harvard Ukrainian Research institute.

79. Trizio, M. (2007). Byzantine Philosophy as a Contemporary Historiographical Project. Recherches de Tйologie et Philosophie mйdiйvales, 74(1), 247-294.https://doi.org/10.2143/RTPM.74.1.2022841

80. Van den Hoek, A. W. (1988). Clement of Alexandria and His Use of Philo in the Stromateis: An Early Christian Reshaping of a Jewish Model. Leiden etc.: Brill. https://doi.org/10.1163/9789004304192

81. Wqtrфbska, H. (1987). The izbornik of the XIIIth century: Cod. Leningrad, GPB, Q.p. I.18: Text in transcription (Полатакънигописьная, 19-20). Nijmengen: Katholieke Universiteit.

82. Weiher, E. (1969). Die Dialektik des Johannes von Damaskus in kirchenslavischer Ьbersetzung. Weisbaden: Harrassowitz.

83. Collection. (Mid. 14th century). [In Old Slavic]. Department of Manuscripts (Collection of A.F. Hilferding, No. 84). State Historical Museum, Moscow.

84. Danylo Zatochnyk. (End of 16th century). The word of Danil the Imprisoned... [In Old Slavic]. Department of manuscripts (f. 351 (Cyril-Belozersky collection), No. 43-1120). Russian National Library, St. Petersburg, fol. 281-286.

85. Klyment Smolatych. (17th century). The Epistle was Written [about] Klim by the Metropolitan of Russia to Foma the proprietor of Smolensk, interpreted by Adam Mnikh. [In Old Slavic]. Department of manuscripts (f. 536 (Society of Lovers of Ancient Writing), No. 134-1211) F.91). Russian National Library, St. Petersburg, fol. 186 t. 194.

86. Klyment Smolatych. (17th century). The Epistle, was written by Klement, Metropolitan of Rus', to Foma, the presbyter, interpreted by Athanasius the Monk. [In Old Slavic]. Department of manuscripts (f. 351 (Cyril-Belozersky collection), No. 134-1211). Russian National Library, St. Petersburg, fol. 214 t. 231.

87. Paleya. (15th century). [In Old Slavic]. Department of Manuscripts (Collection of E. V. Barsov, No. 619). State Historical Museum, Moscow.

88. John of Damascus. (XV century). Book of St. John of Damascus, with additions. [In Old Slavic]. Department of Manuscripts (f. 304.І No. 176). Russian State Library, Moscow.

89. Bondar, S. V. (1990). Philosophical and ideological content of "Izbornik” 1073-1076. [In Russian] Kiev: Naukova dumka.

90. Bragues, R. (2009). Languages and traditions founding philosophy in Europe. [In Ukrainian]. In B. Cassin, & K. Sigov (Eds.), European Vocabulary of Philosophies: Dictionary of the Untranslatables (Vol. І, pp. 17-25). Kyiv: Duch i Litera.

91. Brungs, A., Kapriev, G., &Mudroch, V. (2019). GrundriЯ der Geschichte der Philosophie. Die Philosophie des Mittelalters. Band 1: Byzanz, Judentum. Basel: Schwabe.

92. Cicero. (n.d.). Tvscvlanarvm Dispvtationvm. Retrieved 2020, December 22, from http://www.thelatinlibrary. com/cicero/tusc4. shtml

93. Clemens Alexandrinus. (1857). Stromatum. In J.-P. Migne (Ed.), Patrologiae cursus completus. Series Graeca(Т. 8, col. 685-1782, Lib. I-IV). Parisii: J.-P. Migne.

94. Clement Ohridski. (1973). Collected Works: In 3 vol.(Vol. 3). [In Old Slavic &Bulgarian]. Sofia: Publishing House on Bulgarian Academy on Science.

95. David. (1904). Prolegomena et in Porphyrii Isagogen commentarium. In A. Busse (Ed.), Commentaria in Aristotelem graeca(Vol. XVIII. P. II). Berolini: Georgii Reimeri.

96. Dцlger, F. (1953) Zur Bedeutung von philosophos und philosophia in byzantinischer Zeit. In F. Dцlger, Byzanz und die europдische Staatenwelt: Ausgewдhlte Vortrдge und Aufsдtze (S. 197208). Ettal: Buch-Kunstverl.

97. Franklin, S. (1992). About “Philosophers” and “Philosophy” in Kievan Rus'. [In Russian]. Byzantinoslavica, 53, 74-86.

98. Gavriil, archimandrite. (1840). History of Philosophy: In 6parts. Part VI: Russian Philosophy. [In Russian]. Kazan: University Printing House.

99. Gavryushin, N. K (1981). On the dating of one of the early copies of the “Dialectic” by John Damascene. [In Russian]. In Scientific Readings 1980-1981 (pp. 19-20). Moscow: State Historical Museum.

100. Gavryushin, N. K (1989). “Dialectics” in Russia (11 -17th c.). [In Russian]. In Monuments of science and technology. 1987-1988 (pp. 202-236). Moscow: Nauka.

101. Gavryushin, N. K. (1986). On the early copies of the Slavic-Russian “Dialectics”. [In Russian]. In Notes of the MLB Department of Manuscripts (Vol. 45, pp. 279-284). Moscow: State SocioEconomic Publishing House.

102. Gavryushin, N. K. (1987). “Dialectics” John Damascene in Russia. [In Russian]. In Historical traditions of the spiritual culture of the peoples of the USSR and modernity. Kiev: Naukova dumka.

103. Golubinsky, E. (1901). A History of the Russian Church. Vol. 1. The first Period, Kievan or preMongolian. First half of the volume. [In Russian]. Moscow: Izdatelstvo IOIDR.

104. Gorsky, A. V., & Nevostruev, K. I. (1859). Description of Slavic manuscripts of the Moscow Synodal Library (Div. II, Part 2). [In Russian]. Moscow: in the Synodal Printing House.

105. Granstrem, Ye. E. (1970). Why Metropolitan Kliment Smolitich was called a “Philosopher”. [In Russian]. Proceedings of the Department of Old Russian Literature, 25, 20-28.

106. Gromov, M. N. (1989). On the meaning of the term “philosopher” in Rus'. [In Russian]. In Hermeneutics of Old Rus ' Literature (Iss. 2, pp. 447-480). Moscow: Institute of Russian Literature.

107. Gromov, M. N. (1994). On the meaning of the terms “philosopher” and “philosophy” in Old Rus'. [In Russian]. Philosophical Research, (1), 152-161.

108. Gromov, M. N. (1997). The Structure and Typology of Russian Medieval Philosophy. [In Russian]. Moscow: Institute of Philosophy RAS.

109. Gromov, M. N. (1998). Definition of philosophy in Old Rus' writing. [In Russian]. Philosophical and Sociological Thought, (1), 90-99.

110. Gromov, M. N. (2012). About the name of the Slavic first teacher Constantine-Cyril Philosopher. [In Russian]. In Slavic philological collection (Iss. 2, pp. 65-76). Moscow, GASK.

111. Gromov, M. N., & Milkov, V. V. (2001). Ideological currents of ancient Russian thought. [In Russian]. St. Petersburg: RCHI.

112. Hankiewicz, Cl. (1873). Grundzьge der slavischen Philosophie.Rzesфw: Pelar.

113. Horsky, V. S. (1988). Philosophical ideas in the culture of Kievan Rus' XI early XII centuries. [In Russian]. Kiev: Naukova dumka.

114. Horskyi, V. S. (1993). Essays on the history of philosophical culture of Kievan Rus. [In Ukrainian]. Kyiv: Naukova dumka.

115. Horskyi, V. S. (1996). History of Ukrainian philosophy: textbook. [In Ukrainian]. Kyiv: Naukova dumka.

116. Horskyi, V. S. (2001). Philosophy in Ukrainian culture: (methodology and history). Philosophical essays. [In Ukrainian]. Kyiv: Zentr praktychnoji filosofiji.

117. Horskyi, V. S. (2006). Near the sources: essays on the history of philosophical culture of Ukraine. [In Ukrainian]. Kyiv: Kyiv-Mohyla Academy Publishing House.

118. Horskyi, V., Vdovyna, O., Zavgorodniy, Yu., & Kyrychok, O. (2004). OldRus' lovers of wisdom. [In Ukrainian]. Kyiv: Kyiv-Mohyla Academy Publishing House.

119. Ierodiakonou, K. (2012). Byzantine Philosophy Revisited (a decade ather). In: B. Byden, & K. Ierodiakonou (Eds.), The Many Faces of Byzantine Philosophy (pp. 1-21). Athens: The Norwegian Institute at Athens.

120. Iohannes Damascenus. (1864). Dialectica. In J.-P. Migne (Ed.), Patrologiae cursus completus. Series Graeca (Т. 94, col. 521-676). Parish: J.-P. Migne.

121. John of Damascus. (1988). Dialectics or Logic. [In Ukrainian]. In V. M. Nichyk (Ed.), Monuments of fraternal schools in Ukraine (late 16th early 17th centuries): texts and research (pp. 73141). Kyiv: Naukova dumka.

122. Kapriev, G. (2011). Byzantine Philosophy: Concept, Axiomatics, Reception. [In Bulgarian]. Archives for the Middle Ages Philosophy and Culture, 2011, 17, 7-31.

123. Kapriev, G. (2012, September 13). Byzantine Philosophy: Concept, Axiomatics, Reception. [In Russian]. (I. Bey, Trans.). Retrieved fromhttps://bvzantina.wordpress.com/2012/09/13/kapriev/

124. Kapriev, G. (2016). Philosophy in Byzantium and Byzantine philosophy. [In Russian]. Proceedings of Kiev Theological Academy, 24, 161-169.

125. Karsky, E. F. (Ed.). (1997). Complete Collection of Russian Chronicles. Volume 1: Laurentian Codices. [In Old Slavic]. Moscow: Jazyki russkoj kyltury.

126. Keenan, E. L. (1971). The Kurbskii-Groznyi Apocrypha: The Seventeenth Century Genesis of the "Correspondence " attributed to Prince A. M. Kurbskii and Tsar Ivan IV, with an appendix by Daniel C. Waugh. Cambridge: Harvard University Press.

127. Keenan. E. (2001). Charles Halperin's response to the article “Edward Keenan and Correspondence Kurbsky-Grozny at gunpoint”. [In Ukrainian]. In E. Keenan, Russian Historical Myths (pp. 223-245). Kyiv: Krytyka.

128. Klimav, I. (2016). Competence of Prince Andrei Kurbsky as a translator. [In Belorussian]. Studia Wschodnioslowianskie, 5(16), 233-242.

129. Kloss, E. F. (Ed.). (2000). Complete Collection of Russian Chronicles. Vol. 9: Chronicle called the Patriarch or Nikon Chronicle. [In Old Slavic]. Moscow: Jazyki russkoj kyltury.

130. Lampe, G. W. H. (1961). A Patristic Greek Lexicon. Oxford: Clarendon Press.

131. Lampe, G. W. H. (1961). Philosopher. In G. W. H. Lampe, A Patristic Greek Lexicon(p. 1483). Oxford: Clarendon Press.

132. Lampe, G. W. H. (1961). Philosophy. In G. W. H. Lampe, A Patristic Greek Lexicon(pp. 14811483). Oxford: Clarendon Press.

133. Lazaris, S. (Ed.). (2020). A Companion to Byzantine Science. Leiden & Boston: Brill. https://doi.org/10.1163/9789004414617

134. Loparev, H. (1892). The Epistle from Metropolitan Clement to the Smolensk Presbyter Foma: Unpublished Monument of Literature of the 12th Century, [In Russian]. S.-Peterburg: [s. n.].

135. Lozova, T. (2010). The Creativity of Kliment Smolyatych as a Paradigm of Philosophy in the Spiritual Culture of Ancient Rus'. [In Ukrainian]. Philosophical horizons, 23, 46-58.

136. Malingrey, А.-М. (1961). "Philosophia": Йtude d'un groupe de mots dans la littйrature grecque, des Prйsocratiques au IVsiиcle aprиs. J.-C. Paris: Klincksieck.

137. Milkov, V. V. (2012). Was there philosophy in Old Rus'? [In Russian]. Retrieved from http://iph.ras.ru/uplfile/rusph/biblio/milkov/ran 02112012.pdf

138. Nikolsky, N. (1892). About the Literary Works of Metropolitan Kliment Smolyatich, Writer of the XIICentury. [In Russian]. St. Petersburg: Tipografija Imneratorskoj Akademiji Nauk.

139. Parry, K., &Anagnostou-Laoutides, E. (Orgs.). (2020, March 6). Historical Perspectives on Defining Byzantine Philosophy (Workshop). Retrieved from https://byzantinephilosophy. blogspot.com/2020/02/historical-perspectives-on-defining.html

140. Philo Alexandrinus. (1898). De congressu eruditionis gratia. In P. Wendland (Ed.), Philonis Alexandrini Opera Quae Supersunt(vol. III, pp. 72-109). Berolini: Tipis et impensis Georgii Reimeri.

141. Ponyrko, N. V. (1992). Epistolary Heritage of Ancient Rus, 11-13 c. [In Russian]. St. Petersburg: Nauka.

142. Sevcenko, I. (1956). The Definition of Philosophy in the Life of Saint Constantin. In M. Halle (Ed.), For Roman Jakobson: Essays on the Occasion of his Sixtieth Birthday, 11 October 1956 (pp. 449-453). Hague: Mouton & Co.

143. Sevcenko, І. (1991). Byzantium and the Slavs. In Letters and Culture. Cambriage, МА: Harvard Ukrainian Research institute.

144. Shachmatov, A. A. (Ed.). (1998). Complete Collection of Russian Chronicles. Volume 2. Hypatian Codex. [In Old Slavic]. Moscow: Jazyki russkoj kyltury.

145. Sobolevsky, A. I. (1903). South Slavic influence on the Russian writing in the 1415th c. [In Russian]. Collection of the department of Russian language and literature, 74(1), 1-14.

146. Sokolov, M. V., & Tichomirov, M. N. (1968). Rus' 11-13th Centuries. [In Russian]. In V. E. Evgrafov (Ed.), History of Philosophy in the USSR: In 5 vols. (Vol. 1, pp 81-106). Moscow: Nauka.

147. Sukhanova, N. (1999). About the original edition of the Slavic translation of “Dialectics” by St. John of Damascus 14th century. [In Russian]. Proceedings of the Department of Old Russian Literature, 51, 324-336.

148. Sukhomlinov, M. I. (1853). Notes on collections known as “The Bees”. [In Russian]. Bulletin of the Imperial Academy of Sciences for the Department of Russian Language and Literature, 2, 232-233.

149. Sventsitskiy, I. S. (1901). The beginnings of philosophy in Russian literature, 11-16 c. [In Russian]. Lvov: Published by “Galicia-Russian Matitsa”.

150. Temchin, S. Yu. (2015). Vilnius list of the Epistle of the Kiev Metropolitan Klement Smolyatich to the Smolensk presbyter Foma with interpretations of Monk Athanasius. [In Russian]. Rocznik Teologiczny, 57(1), 93-115.

151. Tikhomirov, M. N. (1968). Philosophy in Ancient Rus\ [In Russian]. In Russian Culture (11-17 с.) (pp. 90-172). Moscow: Nauka.

152. Trendafilov, H. (1982). Kirilov's definition of philosophy in short and lengthy edition. [In Bulgarian]. The Language and Literature, 38-1, 51-52.

153. Trendafilov, H. (1996). Translations of “Theology” by John Damascene in Russian and Slavic philology. [In Russian]. Proceedings of the Department of Old Russian Literature, 51, 658-667.

154. Trizio, M. (2007). Byzantine Philosophy as a Contemporary Historiographical Project. Recherches de Tйologie et Philosophie mйdiйvales, 74(1), 247-294.https://doi.org/10.2143/RTPM.74.1.2022841

155. Uspenskij, B. (2017). Metropolitan Kliment Smoliatich and His Epistles. [In Russian]. Slovиne, 6(1), 186-187.https://doi.org/10.31168/2305-6754.2017.6.1.6

156. Van den Hoek, A. W. (1988). Clement of Alexandria and His Use of Philo in the Stromateis: An Early Christian Reshaping of a Jewish Model. Leiden etc.: Brill. https://doi.org/10.1163/9789004304192

157. Vershynin, K. (2017). The Epistle of Clement Smolyatich and Explanatory Collections. [In Russian]. In Textology and Historical-Literary Process (pp. 16-27). Moscow: Lider.

158. Voitovych, L. (2010, January 28). The Middle Ages in Ukraine: chronology, problems of periodization. [In Ukrainian]. Retrieved from http://mvkolaiv.info/statti-ta-naukovi-pratsi/seredni-viki-v-ukravini-hronologiva-problemi-periodizatsivi.html

159. Wqtrфbska, H. (1987). The izbornik of the XIIIth century: Cod. Leningrad, GPB, Q.p. I.18: Text in transcription (Polata knigopisnaya, 19-20). Nijmengen: Katholieke Universiteit.

160. Weiher, E. (1969). Die Dialektik des Johannes von Damaskus in kirchenslavischer Ьbersetzung. Weisbaden: Harrassowitz.

161. Zgarskiy, E. Ya. (1873). A popular Russian philosophy. [In Russian]. Kolomyia: M. Belous. Zhukovskaya, L. P. (Ed.). (1983). Svyatoslav's Miscellany of 1073. Facsimile edition (Vol. I). [In Old Slavic]. Moscow. Kniga.

162. Zhylenko, I. (2014). Church and cultural environment and the creation of chronicles and hagiographic literature. [In Ukrainian]. In Nestor's Studies: Proceedings of the 11 and 12 International Scientific Conferences (pp. 80-85). Kyiv: NKPHR.

Размещено на Allbest.ru

...