Еволюція філософських поглядів Григорія Сковороди у зв’язку з його духовною біографією

Утім, ця істина не є новою для християнства, радше, вона стоїть у центрі християнської віри (й є підставою для надії): «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував» - говориться в тропарі Пасхи.

Переживання таємниці хреста Христового поклало надзвичайний відбиток на все життя й учення Сковороди.

Час життя спливав, ішли роки, учні зросли й пішли кожен своїм шляхом, з'являлися нові друзі, та й старі не забували. Після подій 1770 року (описаних нами вище) вчення Сковороди набуло більш м'яких рис - він став старший і, можливо, навіть мудріший...

Після дивовижного порятунку від київської моровиці, здається, він навіть почав більше цінувати тихі радощі земного життя - дружню компанію із доброю розмовою, люльку, а іноді й келих пива чи бокал вина з добрим сиром (див., напр.: ПТ 1282-1283, 1290).

Та й його творчість набула дещо інших, менш радикально- аскетичних рис До каврайського сну 1758 року життя Сковороди було звичайним життям талановитого але неза-

можного юнака: студента, співака, приватного вчителя, що шукав своє покликання, своє місце в житті. Каврайський сон, що відкрив марноту всіх земних прив'язаностей, разом із тим оголив страх смерті. Цей екзистенційний страх і був дієвою причиною навернення Сковороди до релі-гії. Раніше вона була для нього лише одним із елементів культури, а тепер перетворилася на світогляд. Утім, традиційні форми релігійності та релігійної аскези, здається, не дуже допома-гали. Його серце «почитало Бога, аки раб» [Ковалинський 2011: 1364], і якби не досвід дружби з Ковалинським і події 1770 року, то годі й гадати, яких рис набули би творчість і життєвий шлях Сковороди. Дружба з Ковалинським, власне, підготувала ґрунт для остаточного навер-нення 1770 року, коли «сердце его [Сковороди - В.Ч.]...оттолі возлюбило Его [Бога - В.Ч.], аки друг» [ibid.]. Дружба з Ковалинським явила Сковороді інший, альтруїстичний бік життя і поклала початок його зціленню як від афектів і екзистенційних страхів юності, так, здається, і від глибинного нарцисизму, що й живив ті афекти, страхи та пристрасті. Кульмінацією ж цього зцілення став охтирський «містичний екстаз» 1770 р., стала менш бентежною, спокійнішою. Кудись зникла «тоска проклята», та й «докучлива печаль» (ПТ 69), здається, перестала «гризти». Філософ знайшов від цього ліки, та ще й іншим міг зарадити. Тепер він знав, звідки все це береться і що із цим робити:

«О роде плотскїй! невежды! доколі ты тяжкосерд?

Возведи сердечны віждьі, взглянь выспр на небесну ТВЕРДЬ.

Чему ты не ищешь знать, что то зовется Бог?

Чему не толчешь, чтоб увидіть его ты мог?

Бездна бездну удовлит вдруг» (ПТ 843).

І сам він колись був такий, але тепер змінився. Страх смерті заступила довіра до Бога, що «Промысл его вірно печется о нас и даст все потребное во благовременность» [Ковалинський 2011: 1373]. Головними темами останніх двадцяти чотирьох років його життя є вчення про те, як можливо досягнути щастя вже в цьому, земному житті, та наука вірної інтерпретації символічного світу Святого Письма. Саме тому він, дійсно, із чистим сумлінням і повним правом міг сказати: «Мїр ловил меня, но не поймал» [ibid.].

Можна сказати, що в містичний спосіб Сковорода, наслідуючи Христа, Сам зійшов на хрест, розіп'явся з Ним і став співучасником Його Воскресіння. Він запричастився вічності й міг би сказати, як колись св. Ігнатій Антіохійський, під час його останньої подорожі - до Риму, на жорстоку страту: «'О йpфз epњз єотошршхаї, каі оик eoxiv йv йpoi nцp фйойАот, u5њњ 5є Зњv каі XoXow йv йpoi, лcњ0ev рої Xйyov- Дєцро npфз тот Патера. OdxрЗораї трофр фбора; oщ5и pbovoаз тон Яiou тоитои. 'Дprov ©eoц 0йAњ, aprov oцpaviov, aprov Зњfjз, oз йonv oаp^ Ipooц Хрштон, тон Yioц тон ©eoц, тон yevoevoз йv иотерш йK Gлєpратoз Даиі5 каі ДЯаац каі пора ©eoц 0eXњ тб аіра аитон, o йonv аyanp б(ф0арто<;, каі аєvvoюз Зњp»«Моє кохання розіп'яте, і немає в мені вогню, що любить речовину, але жива вода, що тече в мені, зсередини кличе мене: “Іди до Отця!” Немає мені насолоди в тлінній поживі, ані в соло-дощах цього життя. Хліба Божого хочу, хліба небесного, хліба життя, котрим є плоть Ісуса Хри-ста Сина Божого, опісля народженого від насіння Давида й Авраама, та вина Божого хочу - Крові Його, котра є нетлінна любов та вічне життя» (переклад мій, В. Ч.).[IgnatiusAntiocheni 1894: 693-694].

У цьому контексті, як і в платонівському «Бенкеті», epњзвиявляє себе як сила, що надає сенсу й цінності людському життю, проте, є тут і щось принципово нове, відмінне: св. Ігнатій говорить, що розіп'ятий epњз,котрий, пройшовши крізь горнило хресної муки, припиняє бути речовинолюбним вогнем і перетворюється на живу воду, що кличе від принад скороминущого світу до Бога. Пройшовши хрест, epњз не втрачає свою животворну силу, але, переображуючись, набуває нової якості - стає Божественною й нетлінною любов'ю (аyanp), так само, як в Євхаристії земний хліб перетворюється на хліб небесний, хліб життя, Тіло ХристовеПодібний же погляд, хоча й без безпосередньої згадки про sprnз,можна зустріти вже у Новому завіті у посланнях ап. Павла (пор., напр.: Гал. 5: 24; 6: 14)..

Отже, підсумовуючи попередній виклад, доходимо висновків:

По-перше, початком духовної біографії й виразним знаком філософського пробудження Сковороди слід вважати сон у ніч на 24 листопада 1758 року в с. Каврай.

Аналіз цього сну вможливлює твердження про те, що його внутрішньою підставою були екзистенційний страх смерті (вірогідно, достатньо сильний в Сковороди) і внутрішня збентеженість щодо невлаштованості у світі, нездатність побачити перспективу власного життя.

По-друге, надзвичайним екзистенційним досвідом для Сковороди стали його знайомство та дружба з Ковалинським, що, вірогідно, спонукала його багато в чому переглянути свої попередні погляди як щодо дружби, так і щодо любові. Цей досвід був для Сковороди ніби зустріччю Наркісса з його відображенням, результатом якої стало те, що егоїзм поступився альтруїзму й було підготовлено грунт для подальших змін, кульмінацією яких стали події 1770 року.

По-третє, іншими знаковими явищами в житті Сковороди є надзвичайні події 1770 року в Києві й Охтирці: дивовижний порятунок від київської моровиці й охтирський «екстаз». Утім, слід сказати, що ці події радше маркують фінал періоду формування Сковороди та його остаточний розрив зі «світом». Саме після подій 1770 року Сковорода чітко усвідомлює своє призначення й обирає спосіб життя мандрівного проповідника. Вірність цьому вибору він зберіг до кінця свого земного шляху, свідченням чого, зрештою, є відомий епізод 1794 року в с. Хотетові (під час його останньої зустрічі з Ковалинським).

По-четверте, вихідним пунктом й інтенцією сковородинівської творчості є проблема подолання страху смерті й намагання осягнути таємницю воскресіння, одну з центральних таємниць християнської віри й головною підставою християнської надії. Розмисли над проблемою смерті й воскресіння несподівано приводять Сковороду до відкриття перспективи любові. Український мислитель інтерпретує любов як враженість людини красою, що змінює її життя, приводить у відповідність із собою. Ця стара думка отримує в Сковороди особистісне звучання, відкриваючи йому нову перспективу, перспективу любові. Сковорода також цілком чітко усвідомлює джерело тієї краси, що вабить його, й орієнтація, яку він стверджує, це орієнтація на вічну красу Бога (або Божественного образу в людині), а не на «підфарбовану (тобто майже штучну) красу» видимих речей світу. Утім, таке усвідомлення є результатом тривалої й відчайдушної внутрішньої борні, що спонукала філософа до інтерпретації людини як межової істоти, що перебуває на межі створеного й Божественного світів. Прикметно, що свого часу подібних висновків дійшов св. Григорій Богослов. Спираючись на цю інтерпретацію, український мислитель наголошує на необхідності віднаходження краси не тільки в зовнішньому чуттєвому світі, але й у комірчині власного серця: потрібно віднайти, відкрити в собі красу Божественного образу.

По-п'яте, відкриття в собі краси Божественного образу й любов до нього ведуть людину до осягнення вічності Божественної любові, а також змушують замислитись над таємницею хреста, котрий осягається вже не як інструмент страшної муки й смерті, а як інструмент спасіння - це спасіння усвідомлюється Сковородою передусім як спасіння від картини дійсності, в якій немає місця Богу та вічності, а смерть та руйнування неподільно панують над усіма речами. Отже, можна сказати, що проникнення в таємницю хреста дозволяє збагнути людину як метаісторичну істоту, що не обмежується цариною часу, а навпаки, має продовження у вічності.

Всі ці відкриття приводять Сковороду до надзвичайно сильного, екзистенцій- ного переживання таємниці хреста, що, зрештою, має катарсичну дію: пройшовши через хрест, речовинний вогонь людського лpmз-уперетворюється на живу воду Божественної аyаnn, а збентеження загубленої (і від того розгубленої) у світі живої істоти поступається місцем спокійній мудрості спадкоємця Божественних дарів і друга Божого.

Список літератури

сковорода філософський біографія

1. Аверинцев, С. (2007). София-Логос: Словарь. Киев: Дух і літера.

2. Варава, В. В. (2015). От Сковороды до Эрна: контроверзы русской религиозной философии. Научные ведомости. Серия: Философия. Социология. Право, 34(20), 11-14.

3. Варфоломій І. (1996, 26 серпня). Божа путь, Хресна путь (2). Отримано 9 січня 2017 з вебсайту РІСУ: https://risu.org.ua/ua/librarv/periodicals/lis/lis 1996/lis 96 04/37562

4. Гамалій, Г. et al. (2002). Григорій Сковорода: 1722-1794: Бібліографічний покажчик. Київ: [s.n.].

5. Гладка, Н. В. (2012). Нарцисизм: художня реалізація шляху самопізнання. Вісник Житомирського державного університету. (Філологічні науки), 62, 183-186.

6. Гнатюк, Л. П. (2011). Мовна свідомість і мовна практика Григорія Сковороди в контексті староукраїнської книжної традиції. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук (спеціальність 10.02.01 - українська мова). Київ: КНУТШ.

7. Дикунова, О. А., & Кравченко, О. М. (Ред.). (2017). Український Сократ - мандрівник за знаннями - Григорій Сковорода: науково-допоміжний бібліографічний покажчик (з фондів бібліотеки Криворізького державного педагогічного університету). Кривий Ріг: КДПУ.

8. Зеньковский, В. В. (1991). История русской философии(Т. 1, ч. 1). Ленинград: ЭГО.

9. Звонок, Н. С. (2014). Символизм Библии как гипертекста. Гілея,84, 344-347.

10. Ковалівський, А. П. (1924). Розвиток етичних поглядів Г. Сковороди у зв'язку з його життям. Наукові записки Харківської науково-дослідної катедри історії української культури, 1, 69-98.

11. Ковалинський, М. (2011). Жизнь Григорія Сковороди. InГ. Сковорода, Повна академічна збірка творів (сс. 1344-1386). (Л. Ушкалов, (Ред.). Харків: Майдан; Едмонтон, & Торонто: КІУС.

12. Крамаренко, О. А. (2012). Григорій Савич Сковорода: до 290-річчя від дня народження: рекомендаційний список. Суми: Сумський ДУ.

13. Лубяновский, Ф. П. (1872). Воспоминания. Русский архив,(1), 98-184.

14. Малинов, А. В., &Пешперова, И. Ю. (2014). Григорий Сковорода - пророк антиисторизма. Вестник СПбГУ. Серия 17, 4, 41-46.

15. Марченко, О. В. (2007). Григорий Сковорода и русская философская мысль XIX-XXвеков. Исследования и материалы (Ч. 1). Москва: [s.n.].

16. Махновець, Л. Є. (1972). Григорій Савович Сковорода: Біографія. Київ: Наукова думка.

17. Попович, М. В. (2007). Григорій Сковорода: філософія свободи. Київ: Майстерня Білецьких.

18. Святе Письмо Старого та Нового завіту. (2009). (І. Хоменко, Пер.). Жовква: Місіонер.

19. Сковорода, Г. (2011). Повна академічна збірка творів. (Л. Ушкалов, Ред.). Харків: Майдан; Едмонтон, & Торонто: КІУС.

20. Сластенко, Е. Ф. (2012). Проблема общения в истории философской мысли. Вісник Національного авіаційного університету. Серія: Філософія. Культурологія, 2, 20-24.

21. Смирнов, Г. С. (2015). Жизнь как везде-вечность (Парафраз книги В. Ф. Эрна «Григорий Саввич Сковорода. Жизнь и учение»). Вестник Ивановского государственного университета. Серия: Гуманитарные науки. Философия, 2, 12-20.

22. Смирнова, М. А. (2013a). Символизм в учении Г. С. Сковороды. Известия Тульского государственного университетаюю Гуманитарные науки, 2, 128-134.

23. Смирнова, М. А. (2013b). Философские идеи Г.С. Сковороды в контексте русской философской мысли. Известия Тульского государственного университета, 3-1,48-53.

24. Титарь, Е. В. (2014). Символика Theatrum mundi и аллегории христианского духовного роста в философской антропологии Г. Сковороды. Научные ведомости. Серия: Философия. Социология. Право, 28, 105-110.

25. Ушкалов, Л. В. et al. (2002). Два століття сковородіани: Бібліографічний довідник. Харків: Акта. Ушкалов, Л. В. (2004). Григорій Сковорода: семінарій. Харків: Майдан.

26. Ушкалов, Л. В. (2014). Сковорода і візантійське богослов'я. Філософська думка, (5), 62-72. Ушкалов, Л. В. (2016). Україна і Європа: нариси з історії літератури та філософії. Харків: Майдан. Ушкалов, Л. (2017). Ловитва невловного птаха: життя Григорія Сковороди. Київ: Дух і літера. Ханин, И. Г., Полякова, М. В., &Алексеева, В. В. (2013). Ноосферное мировоззрение как основа развития цивилизации. Ученые записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадского. Серия Философия. Культурология. Политология. Социология, 5, 144-149. Чаплинский, В. Г. (2015). Проблемы душевного равновесия и гармоничного сосуществования с природой в философии Г. С. Сковороды. Вісник Дніпропетровського університету. Серія Філософія. Соціологія, Політологія, (1), 125-133.

27. Чернега, Т. М. (2007). Раціональне та містичне у філософії Григорія Сковороди.Одеса: Астропринт. Чернышов, В. В. (2013). Григорий Саввич Сковорода: образ, фигура, ипостась. In Г. Аляев et al. (Ред.), Генезис и пути развития русской и украинской философской мысли = Генезис і шляхи розвитку російської і української філософської думки (сс. 205-243). Полтава: АСМИ. Чижевський, Д. І. (2005). Філософські твори: у 4-х тт. ( Т. 1). Київ: Смолоскип.

28. Шевчук, В. О. (2008). Пізнаний і непізнаний Сфінкс: Григорій Сковорода сучасними очима: розмисли. Київ: ПУЛЬСАРИ.

29. Шкира, О. et al. (2009). Григорій Сковорода (1722-1794): Науково-допоміжний бібліографічний покажчик (Вип. 1). Київ: [s.n.].

30. Astapova, O. (2015). Love and Eros in the Old and New Testament Tradition. In Y. Ecevit (Ed.), International Conference on Knowledge & Politics in Gender & Women's Studies: Building Bridges within the Gender and Women's Studies Community in Turkey (October 9-11, 2015), (pp. 808817). Retrieved from

31. https://www.researchgate.net/profile/Sinem Gueduem/publication/319685211 Women in Tech

32. nology Google Women Tech-Makers Case/links/59b969dfaca27241618d5f4d/Women-in-Technology-Google-Women-Tech-Makers-Case.pdfBartolini, M. G. (2012). “Glava ze vsйm Biblija”. Le citazioni bibliche nell'opera di H.S. Skovoroda (1722-1794) tra tradizione slava ecclesiastica e cultura barocca. Studi Slavistici, 9, 29-52. Bartolini, M. G. (2014). Il testo skovorodiano Ubuzdessja, vidйsa slavu ego. Un trattato catechetico- liturgico sulla festa della Trasfigurazione? Studi Slavistici, 11, 7-22.

33. Erdmann, E. von. (2005). Unдhnliche Дhnlichkeit. Die Onto-Poetik des ukrainischen Philosophen Hryhorij Skovoroda (1722-1794).Kцln: Bцhlau.

34. Ignatius Antiocheni. (1894). Epistola ad Romanos. In J.-P. Migne (Ed.), Patrologiae Cursus Completus, Series Graeca (Vol. 5, col. 683-696). Paris: Migne.

35. Joannes Chrysostomus. (1859). Homilia de capto Eutropio et de divitiarum vanitete. In J.-P. Migne (Ed.), Patrologiae Cursus Completus, Series Graeca (Vol. 52, col. 395-414). Paris: Migne. Kortunov, V. V. (2014). Russian Philosophy between Western Metaphysics and Eastern Mysticism.

36. European Journal of Science and Theology, 10(6), 47-61.

37. Koschmal, W. (2015). Украинский мыслитель? Григорий Сковорода. In Acta Universitatis Lodziensis Folia Literraria Rossic, Zeszyt specjalny, 171-181.

38. Lesiv, M. R. D. (2012). La filosofia religiosa di Gregorio Skovoroda e l'Accademia di Kyiv.

39. Excerpta ex Dissertatione ad Doctoratum. Retrieved fromhttp://er.ucu.edu.ua/handle/1/791Pascal, B. (1991). Њuvres complиtes. Volume III: Њuvres diverses (1654-1657).(J. Mesnard, Йd.). Paris: Desclйe de Brouwer.

40. Perri, G. (2015). The Prologue to the Narcissus of Hryhorii Skovoroda as a Philosophical Testament. Kyiv-Mohyla Humanities Journal, 2, 83-98.https://doi.org/10.18523/kmhi51026.2015-2.83-98

41. Perri, G. (2016). Contenuto e significato del prologo al Narciso di Hryhorij Skovoroda. Rivista di storia dellafilosofia, 71(1), 25-46.https://doi.org/10.3280/SF2016-001002Pilipowicz, D. (2010). Rozmowa o duchowym swiecie. Hryhorij Skoworoda: Filozofia - Teologia - Mistyka. Krakow: Sywajpolt Fiol.

42. Seneca, L. A. (1975). In Ten Volumes. Volume VI: Ad Licilium Epistulae Morales. In Three Vols.

43. (Vol. III). (R. M. Gummere, Trans.). London: Heinemann.

44. Tertillianus. (1844). Praescriptionibus adversus haereticos. In J.-P. Migne (Ed.), Patrologiae Cursus Completus, Series Latina (Vol. 2, col. 10-74). Paris: Migne.

REFERENCES

1. Astapova, O. (2015). Love and Eros in the Old and New Testament Tradition. In Y. Ecevit (Ed.), International Conference on Knowledge &Politics in Gender &Women's Studies: Building Bridges within the Gender and Women's Studies Community in Turkey (October 9-11,

2015), (pp. 808-817). Retrieved fromhttps://www.researchgate.net/pro-file/Sinem Gueduem/publication/319685211 Women in Technology Google Women Tech-Makers Case/links/59b969dfaca27241618d5f4d/Women-in-Technologv-Google-Women-Tech-Makers-Case.pdf

2. Averintsev, S. (2007). Sofia-Logos: Dictionary. [In Russian]. Kyiv: Duh i litera.

3. Bartholomew I. (1996, August 26). God's Way is the Way ofthe Cross (2). [In Ukrainian]. Retrieved January 9, 2017, from RISU website:httos://risu.org.ua/ua/hbrary/reriodicals/lis/lis 1996/lis 96 04/37562

4. Bartolini, M. G. (2012). “Glava ze vsйm Biblija”. Le citazioni bibliche nell'opera di H.S. Skovoroda (1722-1794) tra tradizione slava ecclesiastica e cultura barocca. Studi Slavistici, 9, 29-52.

5. Bartolini, M. G. (2014). Il testo skovorodiano Ubuzdessja, vidйsa slavu ego. Un trattato catechetico- liturgico sulla festa della Trasfigurazione? Studi Slavistici, 11, 7-22.

6. Chaplinskyi, V. H. (2015). The Problems of Psychical Equilibrium and Harmonious Symbiosis with Nature in Hrygorii Skovoroda's Philosophy. [In Russian]. VisnykDnipropetrovs 'koho univer- sytetu, (1), 125-133.

7. Cherneha, T. M. (2007). The Rational and the Mystical in Gregory Skovoroda's Philosophy. [In Ukrainian]. Odessa: Astroprint.

8. Chernyshov, V. V. (2013 Hrygorii Savvych Skovoroda: Image, Figure, Person. [In Russian]. In G. Aliaiev et al. (Eds.), Genesis and Progressive Ways of Russian and Ukrainian Philosophy (pp. 205-243). Poltava: ASMI.

9. Chyzhevskiy, D. I. (2005). Philosophical Works: in 4 vols. (Vol. 1). [In Ukrainian]. Kyiv: Smoloskyp.

10. Dykunova, O. A., & Kravchenko, O. M. (Eds.). (2017). Ukrainian Socrates - A Pilgrim for Knowledge - Hrygorii Skovoroda: Auxiliary Academic Bibliographical Index (from the Library Funds of Kryvyi Rih State Pedagogical University). [In Ukrainian]. Kryvyi Rih: KDPU.

11. Erdmann, E. von. (2005). Unдhnliche Дhnlichkeit. Die Onto-Poetik des ukrainischen Philosophen Hryhorij Skovoroda (1722-1794).Kцln: Bцhlau.

12. Hamaliyi, H. et al. (2002). Hryhoriyi Skovoroda: 1722-1794: Bibliographical index.[In Ukrainian]. Kyiv [s.n.].

13. Hanin, I. G., Poliakova, M. V., &Alekseeva, V. V. (2013). Noospheric Worldview as a Foundation of Civilisation. [In Russian]. Uchenye zapiski Tavricheskogo natsyonal'nogo universiteta imeni V. I. Vernadskogo. Seriya Filosofiya. Kulturologiya. Politologiya. Sotsiologiya, 5, 144-149.

14. Hladka, N. V. (2012). Narcissism: an Artistic Way of Knowledge. [In Ukrainian]. Visnyk Zhyto- myrs 'koho derzhavnoho universytetu. Filolohichni nauky, 62, 183-186.

15. Hnatiuk, L. P. (2011). Hryhorii Skovoroda's Language Consciousness and the Language Practice within the Framework of the Old-Ukrainian Literary Tradition. Author's Abstract of Dissertation ... for the Degree of Doctor of Sciences in Philology ... [In Ukrainian]. Kyiv: KNUTSh.

16. Ignatius Antiocheni. (1894). Epistola ad Romanos. In J.-P. Migne (Ed.), Patrologiae Cursus Completus, Series Graeca (Vol. 5, col. 683-696). Paris: Migne.

17. Joannes Chrysostomus. (1859). Homilia de capto Eutropio et de divitiarum vanitete. In J.-P. Migne (Ed.), Patrologiae Cursus Completus, Series Graeca (Vol. 52, col. 395-414). Paris: Migne.

18. Kortunov, V. V. (2014). Russian Philosophy between Western Metaphysics and Eastern Mysticism. European Journal of Science and Theology, 10(6), 47-61.

19. Koschmal, W. (2015). Ukrainian thinker? Hryhorii Skovoroda. [In Russian]. In Acta Universitatis Lodziensis Folia Literraria Rossica, Zeszyt specjalny, 171-181.

20. Kovalivs'kyyi, A. P. (1924). The Development of Gregory Skovoroda's Views in Connection with His Life. [In Ukrainian]. Naukovi zapysky Kharkivs 'koyi naukovo-doslidnoyi katedry istoriyi ukrayins 'koyi kul 'tury, 1, 69-98.

21. Kovalyns'kyi, M. (2011). The Life of Hryhorii Skovoroda. [In Russian]. In H. Skovoroda, A complete academic collection of works (pp. 1344-1386). (L. Ushkalov, Ed.). Kharkiv: Mai- dan; Edmonton, & Toronto: CIUS Press.

22. Kramarenko, O. A. (2012). Hryhorii Skovoroda: On Occasion of290th Anniversary of His Birthday: Suggested Reading.[In Ukrainian]. Sumy: Sumy State University.

23. Lesiv, M. R. D. (2012). Lafilosofia religiosa di Gregorio Skovoroda e l'Accademia di Kyiv. Ex- cerpta exDissertatione adDoctoratum. Retrieved from http://er.ucu.edu.ua/handle/1/791

24. Lubianovskyi, F. P. (1872). Memories. [In Russian]. Russkiy arkhiv, (1), 98-184.

25. Makhnovets', L. E. (1972). Hryhorii Savovych Skovoroda: a Biography. [In Ukrainian]. Kyiv.

26. Malinov, A. V., & Peshperova, I. Y. (2014). Hryhorii Skovoroda: a Prophet of Anti-Historicism. [In Russian]. VestnikSPbGU, Series 17, 4, 41-46.

27. Marchenko, O. V. (2007). Hryhorii Skovoroda and Russian Philosophical Thought of the Nineteenth and the Twentieth Centuries. Researches and Studies (Part. 1). [In Russian]. Moscow: [s.n.].

28. Pascal, B. (1991). Њuvres complиtes. Volume III: Њuvres diverses (1654-1657).(J. Mesnard, Йd.). Paris: Desclйe de Brouwer.

29. Perri, G. (2015). The Prologue to the Narcissus of Hryhorii Skovoroda as a Philosophical Testament. Kyiv-Mohyla Humanities Journal, 2, 83-98.https://doi.org/10.18523/kmhi51026.2015-2.83-98

30. Perri, G. (2016). Contenuto e significato del prologo al Narciso di Hryhorij Skovoroda. Rivista di storia della filosofia, 71(1), 25-46.https://doi.org/10.3280/SF2016-001002

31. Pilipowicz, D. (2010). Rozmowa o duchowym swiecie. Hryhorij Skoworoda: Filozofia - Teologia - Mistyka. Krakow: Sywajpolt Fiol.

32. Popovych, M. V. (2007). Hryhorii Skovoroda: Philosophy of Freedom. [In Ukrainian]. Kyiv: Maiysternia Bilets'kykh.

33. Seneca, L. A. (1975). In Ten Volumes. Volume VI: Ad Licilium Epistulae Morales. In Three Vols. (Vol. III). (R. M. Gummere, Trans.). Cambridge, Ma: Harvard UP; London: Heinemann.

34. Shevchuk, V. O. (2008). Known and Unknown Sphinx: Hryhorii Skovoroda in the Eyes of His Contemporaries: Meditations. [In Ukrainian]. Kyiv: PULSARY.

35. Shkyra, O. et al. (2009). Hrygorii Skovoroda (1722-1794): Academic Bibliographic Index. (Vol. 1 ). [In Ukrainian]. Kyiv.

36. Skovoroda, H. (2011). A complete academic collection of works. [In Ukrainian]. (L. Ushkalov, Ed.). Kharkiv: Maidan; Edmonton, & Toronto: CIUS.

37. Slastenko, E. F. (2012). The Issue of Communication in the History of Philosophy. [In Russian]. Visnyk Natsyonal'noho Aviatsiynoho Universytetu. Seriya: Filosofiya. Kul'turolohia, 2, 20-24.

38. Smirnov, G. S. (2015). Life as Every where-Eternity (Periphrasis of V. F. Ern's Book “Hrygorii Savvich Skovoroda. Life and Doctrine”). [In Russian]. Vestnik Ivanovskogo gosudarstven- nogo universiteta. Seriya: Gumanitarnye nauki, 2 (15). Filosofiya, 12-20.

39. Smirnova, M. A. (2013a). Symbolism in the Doctrine of Hrygorii Skovoroda. [In Russian]. Izvestiya Tul'skoho Gosudarstvennogo universiteta, 2, 128-134.

40. Smirnova, M. A. (2013b). Hrygorii Skovoroda's Philosophical Ideas within the Framework of Russian Philosophical Thought. [In Russian]. Izvestiya Tul 'skoho Gosudarstvennogo universiteta, 3-1, 48-53.

41. Tertillianus. (1844). Praescriptionibus adversus haereticos. In J.-P. Migne (Ed.), Patrologiae Cursus Completus, Series Latina (Vol. 2, col. 10-74). Paris: Migne.

42. The Holy Scripture Containing the Old and New Testament. (2009). (I. Khomenko, Trans.). [In Ukrainian]. Zhovkva: Misioner.

43. Titar', E. V. (2014). The Symbolism of Theatrum mundi and Allegories of Christian Spiritual Grows in Hrygorii Skovoroda's Philosophical Anthropology. [In Russian]. Nauchnye vedomosti. Seriya: Filosofiya. Sotsiologiya. Pravo, 28, 105-110.

44. Ushkalov, L. (2017). A Catch of an Elusive Fowl: the Life of Hrygorii Skovoroda. [In Ukrainian]. Kyiv: Duh i litera.

45. Ushkalov, L. V. (2004). Hrygorii Skovoroda: a Seminar. [In Ukrainian]. Kharkiv: Maidan. Ushkalov, L. V. (2014). Skovoroda and Byzantine Theology. [In Ukrainian]. Filosofs'ka Dumka, (5), 62-72. Ushkalov, L. V. (2016). Ukraine and Europe: Essays on History of Literature and Philosophy. [In Ukrainian]. Kharkiv: Maidan.

46. Ushkalov, L. V. et al. (2002). Two Centuries of Skovorodiana: a Bibliographical Index. [In Ukrainian] . Kharkiv: Akta.

47. Varava, V. V. (2015). From Skovoroda to Ern: Controversies of Russian Religious Philosophy. [In Russian]. Nauchnye vedomosti. Seriya: Filosofiya. Sociologiya. Pravo, 34(20), 11-14. Zen'kovskiyi, V. V. (1991). History of Russian Philosophy (Vol. 1, P. 1). [In Russian]. Leningrad: EGO. Zvonok, N. S. (2014). The Symbolism of the Bible as of a Hypertext. [In Russian]. Hileya, 84, 344-347.

Сведения об авторе

Victor Chernyshov, PhD in philosophy, associate professor of Department of Philosophy, Social and Political Studies at Poltava Yuri Kondratiuk National Technical University.

Віктор Чернишов, к. філос. н., доцент кафедри філософії і соціально-політичних дисциплін Полтавського національного технічного університету імені Ю. Кондратюка.

Размещено на Allbest.ru