Трансцендентальні імплікації концепції свободи Ж.-л. Нансі: деконструкційний ракурс

Повертаючись до питання досвіду в контексті проблеми свободи - точніше, до питання досвіду як свободи, необхідно звернути увагу на важливий пасаж, в якому Нансі, адресуючись до імплікацій декартівської позиції, не лише прямо ототожнює свободу і трансцендентальний досвід, але також уточнює, що свобода є трансцендентальним досвіду (ibid.: 87) (так би мовити, тим, що саме робить досвід трансцендентальним); трансцендентальним, яке при цьому, власне, і є досвідом (ibid.: ibid.). Тобто, те, що в досвіді як досвіді є трансцендентального (а отже й те, що в досвіді є досвідного: адже трансцендентальне і досвідне в свою чергу також підлягають ототожненню), безпосередньо пов'язане в виміром свободи.

В іншому тексті, тепер адресуючись вже до Дерида - що також є суттєвим моментом, враховуючи (ква- зі)трансценденталістську орієнтацію деконструкційно- го дискурсу - Нансі виголошує тезу, яка певною мірою може розглядатися як квінтесенція трансцендентального підґрунтя його підходу, що при цьому обертається навколо теми дотику. Пов'язуючи концепто- метафору дотику з такими ідеями, як любов, письмо і значення, Нансі стверджує, що дотик - це те, що у значенні є трансцендентального і буквально ототожнює дотик і сенс Важливо врахувати амбівалентність французького слова (Nancy, 1988a: 189).

І ще одна важлива для деконструкційного дискурсу тема, яку Дерида артикулює в своїй інтерпретації праці Нансі про свободу і котра можливо не так буквально, як тема межі або надлишку, але стосується трансцендентальних засад деридианського мислення - це тема рішення як пасивного рішення. Вона відповідає одразу двом деконструкційним запитам щодо трансценденталізму. По-перше, ідея пасивного рішення входить до кола питань, пов'язаних з настановою на деконструкцію суб'єкта. А по-друге, пасивне рішення корелює з принципом т.зв. "зворотної інтенційності", який, в свою чергу, є важливою складовою сучасного феноменологічного дискурсу і постає результатом критичної трансформації класичної феноменології - трансформації, що є водночас її підважуванням і гіперболізацією.

Розглядаючи стосунок між свободою і рішенням в дискурсі Нансі, Дерида, зокрема, покликається на фрагмент, в якому йдеться про те, що мислення є вільним до, або для свободи. Власне, йдеться про зв'язок між фактом свобідності мислення для свободи і проблемою, яку можна визначити як свобода (свобода мислення) мислити свободу (Nancy, 1993: 8), (Derrida, 2005: 104). Власне, темі рішення (як пасивного рішення) в даному фрагменті Нансі відповідає синтез двох, здавалося б, непоєднува- них зауваг. Перша стосується нашої несвободи щодо того, мислити чи не мислити свободу (Nancy, 1993: 8). Друга - свобідності мислення до свободи (ibid: ibid.). Мало того, що ідея свободи завжди в той чи інший спосіб, експліцитно чи імпліцитно, але передбачає питання рішення"sens" (в англійському перекладі "sense"), що може переклада-, Нансі ще й уточнює, що саме в такий спосіб - свободи мислення як відкритості до свободи, яка наше мислення перевершує - ми виявляємося вписаними у світ наших найбільш конкретних відношень і рішеньтися і як смисл, і як чуття. (Derrida, 2005: 104), (Nancy, 1993: 8).

І "конкретне" рішення, про яке тут говорить Нансі - так би мовити, "не одне рішення серед інших", взірцеве (трансцендентальне) рішення - є таким, що по суті стосується меж філософії: її спроможності й легітимності (зауважимо, що ця тема є одним з важливих деридиан- ських сюжетів). В ході тематизації зв'язку між концептами межі і дотику в контексті проблеми свободи, Дерида звертається до думки Нансі про те, що не ми вирішуємо - навіть за необхідності для нас приймати це рішення - чи стане нове мислення свободи, звільнене від суб'єктивістської парадигми, завданням філософії. Це не є справою нашої свобідної волі. Якщо філософія сягнула межі суб'єктивістської онтології - то це відбулося тому, що вона до цієї межі була приведена шляхом рішення самої філософії, причому первинного рішення. І власне це рішення Нансі визначає як рішення свободи (idid.: 7). При цьому це рішення не філософії - а радше для філософії (ibid.: ibid.). Нансі тут говорить про призначення філософії, до і для якого остання виявляється звільненою шляхом цього рішення (ibid.: ibid.). Зауважимо, що концепт "призначення" або "долі" ("destin" (Nancy, 1988b: 48), "destiny" (Nancy, 1993: 7)) вочевидь являє собою "деконструйовану" згідно з потребами і особливостями нансієвського дискурсу ідею необхідності.

В цьому ж фрагменті і контексті Нансі говорить, що вищезазначене рішення стане (чи залишатиметься) тією мірою і в тому випадку філософським, коли мислення не належатиме суб'єктові як таке, що в ньому для себе являється, але буде отриманим - точніше, отримуватиме себе від свободи (ibid.: 8). Отже, запропонований Нансі відхід від пресупозиції і гегемонії суб'єктивізму емансипує не лише свободу - але і філософію та мислення, котрі, звільнені від панування суб'єкта, відкриваються свободі і відтак отримують характеристику свобідності.

Як пояснює Дерида, дотик до межі і є моментом прийняття рішення - але такого рішення, яке не нам приймати (Derrida, 2005: 103).

Висновки

Дослідження концепції свободи, представленої у філософському дискурсі Нансі, дозволило виявити і засвідчити наявність у ній трансцендентальних та де- конструкційних мотивів, що почасти мають імпліцитний характер, а почасти знаходять експліцитне концептуально-тематичне оприявнення в нансієвському тексті.

Трансцендентальність способу тематизації свободи, властивого дискурсу Нансі, значною мірою виявляється у наданні останній статусу надлишковості. Передування свободи будь-яким чинникам філософської системи - зокрема, базовим системним опозиціям - тягне незастосовність до концепту свободи фундаментальних філософських операцій (таких як запитування або рефлексія). Проблематичність запитування і мислення про свободу зумовлюється її трансцендентальною позицією умови можливості щодо обох зазначених чинників. Мислення посутньо і за означенням є свобідним, відкритим - в першу чергу до самої свободи, яка апріорі його перевершує.

Вагомим аспектом трансцендентальності свободи в дискурсі Нансі є її радикальна асубстанц'йність. Найпершим чином асубстанційний тренд нансієвського дискурсу свободи реалізується у деконструкції традиційної суб'єктоцентричної концепції свободи, що ґрунтується на тлумаченні суб'єкта як субстанції. Суттєвим фактором трансцендентальності є здійснюване Нансі вписування проблеми свободи в тематичний "ареал" ідеї межі, чільна увага до якої є однією з провідних характеристик трансцендентального мислення.

Важливим параметром стосунку концепції свободи Нансі до трансцендентального дискурсу є особлива увага до проблеми досвіду, який постає свого роду "середньою ланкою", що сполучає мислення і свободу. Досвід свободи отримує функцію умови можливості мислення. На ґрунті тріади "мислення-досвід-свобода" в концепції Нансі конституюється проблема іншого і тематизується феномен "іншого" мислення як "поштовху свободи", що не є розумом, розумінням або філософуванням, але їх зумовлює й уможливлює, таким чином отримуючи трансцендентальний статус.

Однією з найбільш значущих тем, що засвідчують зв'язок дискурсу свободи Нансі з трансцендентальною настановою взагалі і деконструкційним мисленням зокрема, є тема відношення, котре позиціонується філософом як не лише характеристика свободи, але також як фактор, за допомогою якого свобода конституюється. Важливим термінологічним втіленням ідеї відношення, специфічним для дискурсу Нансі, є концепт ро- зділеності (partage), відмітною рисою якого є амбівалентність значення як водночас зв'язку і розриву. В основі тематизації Нансі проблеми відношення в модусі розді- леності лежить поняття сингулярності, що розглядається як умова можливості відношення-відмінності Я (або "мійності") з різноманітними іншими, а також із самим собою, чия ідентичність виявляється підваженою під дією фактора свободи. Ідея сингулярності як чинника конституювання свободи на ґрунті ідеї відношення (в модусі розділеності) втілюється у концепто-метафорі "єдиного разу" (une seule fois).

Важливим теоретичним джерелом для дослідження проблематики свободи в трансцендентально-декон- струкційному ключі є деридианська інтерпретація підходу Нансі. Темами нансієвського дискурсу свободи, що мають зв'язок з трансцендентальним мисленням і при цьому привертають увагу Дерида, постаючи об'єктами його квазі-трансцендентальної рефлексії, є насамперед звільнення проблематики свободи від рамок суб'єктоцентричної настанови, ідея пасивного рішення та питання надлишку. Основою деконструкційної інтерпретації філософії свободи Нансі виступає ідея "дотику", крізь призму якої Дерида розглядає філософський підхід Нансі в цілому.

Трансцендентальні конотації теми дотику насамперед зумовлені її зв'язком з питанням межі, яка при цьому розглядається як важливий чинник конституювання і виявлення свободи. Визначаючись як "річ без речі", межа, таким чином, виступає фундаментальним фактором деконструкції субстанційності. Корелятивно, дотик до межі характеризується Дерида як "дотик без дотику".

У філософії свободи Нансі віднаходяться відповідники деридианської ідеї пасивного рішення, яка, в свою чергу, відіграє важливу роль у деконструкційній тематизації свободи. Дерида визначає момент такого рішення, що не нам належить приймати, як дотик до межі. Його радикальним (трансцендентальним) прикладом постає рішення щодо (не)приналежності нового, не центрованого на суб'єкті "мислення свободи" філософському дискурсу як такому. Непересічний статус цього рішення засвідчується його визначенням з боку Нансі як власне "рішення свободи".

В підсумку можна зазначити, що проведений в цій розвідці аналіз дозволив як власне оприявнити трансцендентальні аспекти концепції свободи Нансі, так і - на ґрунті проблеми свободи - за аналогією або, навпаки, на контрасті з нансієвською позицією, прояснити певні важливі риси деконструкційного трансценденталізму. Уявляється, що результати даного дослідження відкривають горизонт подальших теоретичних та історико-філо- софських рефлексій щодо сучасних заломлень ідеї свободи в річищі трансцендентального мислення.

Список використаних джерел

Ільїна, А. (2020a). Квазі-трансцендентальна універсальність у філософському дискурсі Жака Дериди. Sententiae, 39(1), 61-90.

Ільїна, А. (2020b). Трансценденталізм par excellence: деконстру- кційна перспектива. Київ: Інтерсервіс.

Нанси, Ж.-Л. (1991). О со-бытии. В: Н. Мотрошилова (Ред.), Философия Мартина Хайдеггера и современность (сс. 91-101). Москва: Наука.

Caygill, H. (1997). The Shared World: Philosophy, Violence, Freedom. In: D. Sheppard, S. Sparks, C. Thomas (Eds.), On Jean-Luc Nancy: The Sense of Philosophy (pp. 22-33). London & New York: Routledge.

Derrida, J. (1974). Glas. Paris: Galilee.

Derrida, J. (1999). Donner La Mort. Paris: Galilee.

Derrida, J. (2005). On Touching - Jean-Luc Nancy. (Ch. Irizarry, Trans,). Stanford: Stanford University Press.

Devisch, I., Schrijvers, J. (2011). Freeing yourself towards Your Own Being-Free. Jean-Luc Nancy on the Metaphysics of Freedom. South African Journal of Philosophy, 30(3), 267-282.

James, I. (2002). The Persistence of the Subject: Jean-Luc Nancy. Paragraph, 25(1), 125-141.

Nancy, J.-L. (1988a). Elliptical Sense. (P.Connor Trans.). Research in Phenomenology, 18, 175-190.

Nancy, J.-L. (1988b). L'Experience de la liberte. Paris: Galilee.

Nancy, J.-L. (1993). The Experience of Freedom. (B. McDonald, Trans.). Stanford: Stanford University Press.

Nancy, J.-L. (2002). Д L'Ecoute. Paris: Galilee.

Nancy, J.-L. (2009). The Birth to Presence. Stanford: Stanford UP.

Roney, P. (2009). Evil and the Experience of Freedom: Nancy on Schelling and Heidegger. Research in Phenomenology, 39, 374-400.

References

Caygill, H. (1997). The Shared World: Philosophy, Violence, Freedom. In: D. Sheppard, S. Sparks, C. Thomas (Eds.), On Jean-Luc Nancy: The Sense of Philosophy (pp. 22-33). London & New York: Routledge.

Derrida, J. (1974). Glas. Paris: Galilee.

Derrida, J. (l999). Donner La Mort. Paris: Galilee.

Derrida, J. (2005). On Touching - Jean-Luc Nancy. (Ch. Irizarry, Trans,). Stanford: Stanford University Press.

Devisch, I., Schrijvers, J. (2011). Freeing yourself towards Your Own Being-Free. Jean-Luc Nancy on the Metaphysics of Freedom. South African Journal of Philosophy, 30(3), 267-282.

Ilyina, A. (2020a). Quasi-Transcentental Universality in

Philosophical Discourse of Jacques Derrida. Sententiae, 39(1), 61-90. [In Ukrainian].

Ilyina, A. (2020b). Transcendentalism par excellence:

deconscructive outlook. Kyiv: Interservice [In Ukrainian].

James, I. (2002). The Persistence of the Subject: Jean-Luc Nancy. Paragraph, 25(1), 125-141.

Nancy, J.-L. (1988a). Elliptical Sense. (P.Connor Trans.). Research in Phenomenology, 18, 175-190.

Nancy, J.-L. (1988b). L'Experience de la liberie. Paris: Galilee.

Nancy, J.-L. (1991). Of the Event. In: N. Motroshilova (Ed.), Martin Heidegger's Philosophy and Modernity. Moscow: Nauka [In Russian].

Nancy, J.-L. (1993). The Experience of Freedom. (B. McDonald, Trans.). Stanford: Stanford University Press.

Nancy, J.-L. (2002). Д L'Ecoute. Paris: Galilee.

Nancy, J.-L. (2009). The Birth to Presence. Stanford: Stanford UP.

Размещено на Allbest.ru