Ежен Дюпреель і Хаїм Перельман: нормативно-критичні засади "риторичного повороту" в сучасній філософії

Вважаючи, що кожна соціальна група має власну систему цінностей, яку вона має право обстоювати, головне завдання риторики Перельман бачить у підшукуванні щораз нових аргументів на підтримку цієї системи цінностей і таким чином у наділенні її зрозумілістю й доступністю для діалогу. Це стосується й окремої людини в рамках певної соціальної групи. Для Дюпрееля й Перельмана гуманістичні цінності залишаються вищими, але їхній гуманізм не є абстрактним. Людину вони розуміють не лише як члена певної соціальної групи, а й як особистість. І ця їхня позиція, як бельгійців, які не належать до католицької більшості, цілком зрозуміла. Але це означає також те, що трактування цінностей залежить від розуміння їх людиною, а розуміння від філософських поглядів, навіть якщо ця людина, як і більшість людей, стоїть на позиціях примітивного прагматизму та гедонізму.

Залежність тлумачення цінностей від їх розуміння людиною та її філософських поглядів або інтуїцій означає, що принципи «некласичної філософії» можуть використовуватися для обґрунтування не тільки європейських цінностей, а й прямо їм протилежних, антигуманних, що прибирають вигляду особливого гуманізму. Скажімо, Конфуцій зробив гуманізм найвищою цінністю. Але уявлення сучасного китайця й росіянина про гуманізм відрізняються від європейських. Тому примат риторики, орієнтованої на обґрунтування цінностей певної соціальної групи й заснованої на принципі плюралізму, може призвести до непорозуміння і навіть до війни між соціальними групами, які дотримуються різних цінностей. В авторитарних режимах немає свободи слова і диктатор або купка військових за допомогою залежних від них пропагандистів може нав'язати соціальній групі свої цінності й уявлення.

Яскравий приклад того ідеократія сучасної Росії, яка розв'язала війну проти України під «гуманістичними» гаслами. Ідея російського світу, створена в підвалах КДБ, підхоплена одіозними російськими філософами, стала «народною філософією». І це сталося багато в чому завдяки риториці. Ця ідея, з одного боку, об'єднала народ навколо «російських цінностей», з іншого ж, призвела до геноциду тих, хто, на їхню думку, цю систему цінностей мав би поділяти, але не поділяє.

Усе це ще раз підкреслює примат філософії над риторикою. Це не означає, що філософія не використовує риторики й не повинна її використовувати, що риторичний аналіз філософії не є корисним. Природа філософського знання така, що без оцінювання й, таким чином, без риторики, філософи обійтися не можуть. Філософ має доводити перевагу своїх положень або шукати компромісу. Але будь-яка перевага чи конвенція грунтуються на підставах, які повинні бути не просто прийнятними, але й раціонально обгрунтованими, причому настільки, щоб вони вели до прогресу в певній сфері діяльності. Без розуміння зробити це неможливо. Примат класичної філософії (навіть метафізики Арістотеля) це примат розуміння над переконанням, бо, як показує досвід, що менше люди розуміють, що обмеженіший їхній внутрішній світ, то більше вони схильні до переконування інших і навертання їх у свою віру. Криза в сучасній теорії аргументації, що проявляється в різноманітті (плюралізмі) теорій це лише відображення тієї глибинної кризи сучасної, «некласичної» філософії, що пропагує плюралізм, релятивізм і суб'єктивізм.

Список літератури

Damele, G. (2009, October 28). Aristote et Perelman: L'Ancienne et la Nouvelle Rhetorique. http://dx.doi.org/10.2139/ssm.2167799

Dupreel, E. (1928). La valeur du progres. In E. Dupreel, Deux essais sur le progres (pp. 15-121). Bruxelles: Lamartin.

Dupreel, Е. (1939). Esquisse d'unephilosophie des valeurs. Paris: Alcan.

Dupreel, E. (1948). Sociologie generale. Paris: PUF.

Durkheim, E. (1895). Les regles de la sociologique methode. Paris: Alcan.

Ede, L., & Lunsford, A. (1990). Singular Texts/Plural Authors: Perspectives on Collaborative Writing. Carbondale: Southern Illinois UP.

Frank, D., & Bolduc, M. (2010). Lucie Olbrechts-Tyteca's New Rhetoric. Quarterly Journal of Speech, 96(2), 141-163. https://doi.org/10.1080/00335631003796685

Frank, D., & Bolduc, M. (2003). Chaim Perelman's “First Philosophies and Regressive Philosophy”: Commentary and Translation. Philosophy and Rhetoric 36(3), 177-188.

https://doi.org/10.1353/par.2003.0026

Javeau, C. (2014). Des valeurs aux techniques. A propos du traite de Sociologie generale d'Eugene Dupreel. Revue de l'Institut de Sociologie, 84, 83-124. http://iournals.openedition.org/ris/325

Perelman, Ch. (1949a). Philosophies premieres et philosophie regressive. Dialectica, 3(3), 175-191. https://doi.org/10.1111/i.1746-8361.1949.tb00862.x

Perelman, Ch. (1949b). Liberte et raisonnement. In Actes du IVe Congres des Societes de philosophie de langue frangaise VIII (Liberte, science et logique) (pp. 271-275). Neuchatel: La Baconniere.

Perelman, Ch. (1968). A propos d'Eugene Dupreel Contribution a un portrait philosophique. Revue international de philosophie, 22, 227-237.

Perelman, Ch. (1979). The New Rhetoric and the Humanities. In: Essays on Rhetoric and its Applications. Dordrecht, Holland: Reidel. https://doi.org/10.1007/978-94-009-9482-9

Perelman, Ch. (1983). Rhetoric as Philosophy: the Humanist Tradition (review) Journal of the History of Philosophy, 21(2), 256-257. https://doi.org/10.1353/hph. 1983.0049

Perelman, Ch., & Olbrechts-Tyteca, L. (1950). Logique et rhetorique. Revue philosophique de la France et de l'Etranger, 140, 1-35.

Perelman, Ch., & Olbrechts-Tyteca, L. (1952). Rhetorique et Philosophie. Pour une theorie de l'argumentation en philosophie. Paris: PUF.

Perelman, Ch., & Olbrechts-Tyteca, L. (2008). Traite de l'argumentation. La nouvelle rhetorique. Bruxelles: Editions de l'Universite de Bruxelles.

Warnick, B. (1997). Lucie Olbrechts-Tyteca's Contribution to the New Rhetoric. In M. M. Wertheimer (Ed.), Listening to Their Voices: The Rhetorical Activities of Historical Women, ed. Molly Meijer Wertheimer (pp. 69-85). Columbia: University of South Carolina Press.

Секундант, С. (2022). Ежен Дюпреель і Хаїм Перельман: нормативно-критичні засади «риторичного повороту» в сучасній філософії. Частина І. Sententiae, 41(2), 66-93. https://doi.org/10.31649/sent41.02.066

References

Damele, G. (2009, October 28). Aristote et Perelman: L'Ancienne et la Nouvelle Rhetorique. http://dx.doi.org/10.2139/ssrn.2167799

Dupreel, E. (1928). La valeur du progres. In E. Dupreel, Deux essais sur le progres (pp. 15-121). Bruxelles: Lamartin.

Dupreel, Е. (1939). Esquisse d'unephilosophie des valeurs. Paris: Alcan.

Dupreel, E. (1948). Sociologie generale. Paris: PUF.

Durkheim, E. (1895). Les regles de la sociologique methode. Paris: Alcan.

Ede, L., & Lunsford, A. (1990). Singular Texts/Plural Authors: Perspectives on Collaborative Writing. Carbondale: Southern Illinois UP.

Frank, D. A., & Bolduc, M. (2010). Lucie Olbrechts-Tyteca's New Rhetoric. Quarterly Journal of Speech, 96(2), 141-163. https://doi.org/10.1080/00335631003796685

Frank, D., & Bolduc, M. (2003). Chaim Perelman's “First Philosophies and Regressive Philosophy”: Commentary and Translation. Philosophy and Rhetoric 36(3), 177-188.

https://doi.org/10.1353/par.2003.0026

Javeau, C. (2014). Des valeurs aux techniques. A propos du traite de Sociologie generale d'Eugene Dupreel. Revue de l'Institut de Sociologie, 84, 83-124. http://iournals.openedition.org/ris/325

Perelman, Ch. (1949a). Philosophies premieres et philosophie regressive. Dialectica, 3(3), 175-191. https://doi.org/10.1111/i.1746-8361.1949.tb00862.x

Perelman, Ch. (1949b). Liberte et raisonnement. In Actes du IVe Congres des Societes de philosophie de langue frangaise VIII (Liberte, science et logique) (pp. 271-275). Neuchatel: La Baconniere.

Perelman, Ch. (1968). A propos d'Eugene Dupreel Contribution a un portrait philosophique. Revue international de philosophie, 22, 227-237.

Perelman, Ch. (1979). The New Rhetoric and the Humanities. In: Essays on Rhetoric and its Applications. Dordrecht, Holland: Reidel. https://doi.org/10.1007/978-94-009-9482-9

Perelman, Ch. (1983). Rhetoric as Philosophy: the Humanist Tradition (review) Journal of the History of Philosophy, 21(2), 256-257. https://doi.org/10.1353/hph.1983.0049

Perelman, Ch., & Olbrechts-Tyteca, L. (1950). Logique et rhetorique. Revue philosophique de la France et de l'Etranger, 140, 1-35.

Perelman, Ch., & Olbrechts-Tyteca, L. (1952). Rhetorique et Philosophie. Pour une theorie de l' argumentation en philosophie. Paris: PUF.

Perelman, Ch., & Olbrechts-Tyteca, L. (2008). Traite de l'argumentation. La nouvelle rhetorique. Bruxelles: Editions de l'Universite de Bruxelles.

Secundant, S. (2022). Eugene Dupreel and Cham Perelman: the normative and critical principles of the “rhetorical turn” in contemporary philosophy. Part I. [In Ukrainian]. Sententiae, 41(2), 6693. https://doi.org/10.31649/sent41.02.066

Warnick, B. (1997). Lucie Olbrechts-Tyteca's Contribution to the New Rhetoric. In M. M. Wertheimer (Ed.), Listening to Their Voices: The Rhetorical Activities of Historical Women, ed. MollyMeijer Wertheimer (pp. 69-85). Columbia: University of South Carolina Press.

Размещено на Allbest.ru