Національна ідея та ідеологія персоналізму як гуманітарна аура українства
Роль української національної ідеї (УНІ) для утвердження незалежності. УНІ як відповідь на соціально-політичні та економічні проблеми розвитку української нації. Авторська теорія ступенів духовного розвитку людини як метафізична теорія особистості.
| Рубрика | Философия |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.12.2023 |
| Размер файла | 54,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Запропонований варіант УНІ не лише сприятиме утвердженню української державності, зростанню рівня індивідуальної й суспільної свідомості, а й ошляхетнюватиме людину й соціум, що особливо важливо в умовах пост- тоталітарного корумпованого суспільства і напруженого воєнного стану. Таке розуміння УНІ надає особі й нації можливість досягти тотожності із своєю сутністю, що, на думку И. Фіх- те, є вищою метою людини й суспільства.
На засадах метафізичної теорії особистості та УНІ сформулюємо основні положення особистішої парадигми буття людини. 1. Світоглядною основою української нації є пріоритет духовного. 2. Пріоритет у суспільстві й державі в усіх сферах має належати особистості. 3. Орієнтація на розвиток свідомості та здібностей людини й суспільства як найвищих цінностей нації. 4. Екзистенційним, соціально- політичним і правовим першоджерелом є принцип нерівної рівності, що має поєднуватися з дотриманням категоричного імперативу та моральних норм. 5. Державний діяч, який виявився неспроможним керуватися у своїй діяльності інтересом суспільства, повинен позбавлятися морального, політичного, юридичного права обіймати державні посади. 6. Держава створює умови для подолання кожним громадянином відчуження в усіх сферах життя. 7. Діяльність з позиції суспільних інтересів майбутнього - першоумови національно зорієнтованого людського й суспільного буття.
Вочевидь УНІ має бути конкретизована в національній ідеології з урахуванням наявних досягнень. Враховуючи висновки К. Мангайма про те, що класичні ідеології мають характер ідео- логій-утопій [13, с. 265-267], Г. Маркузе, що сучасні ідеології мають антиінтелектуальний характер [14, с. 98], Л. Алютюсера про необхідність інтегративної ідеології [38] та Дж. Шварц- мантеля про те, що суспільство потребує нової ідеології, сформулюємо контури н о в о ї ідеології. Спираючись на здобутки М. Ми- хальченка та 3. Самчука [17, с. 59] вважаємо, що ідеологія є проявом людської потреби мати метафізичні основи буття.
Приємно констатувати, що у філософії українського націоналізму (Ю. Вассиян, Д. Донцов, С. Ленкавський) підкреслена виняткова роль героїчної людини (детальний аналіз проблематики з національної ідеології див. [23; 24, с. 465-516]). А це означає, що формування особистості треба піднести до рівня національної ідеології.
На засадах метафізичної теорії особистості та УНІ сформулюємо основні положення ідеології персоналізму як національної доктрини:
- філософським підґрунтям ідеології персоналізму є пріоритет духовного над матеріальним і метафізична теорія особистості;
- світоглядний закон морального змісту «Особистість - першоджерело суспільного буття» означає, що пріоритет у суспільстві має належати особистостям, які є в кожній верстві суспільства;
- усі суб'єкти національного повсякдення є рівноправними, що означає всеосяжну відповідальність за життєдіяльність суспільства й держави, при цьому політик і державний діяч несуть особисту відповідальність за результати власної праці, а держава створює умови для подолання відчуження громадян в усіх кові- тальних сферах і для утвердження солідарності буденних суспільних відносин між ними;
- інтерес нації є єдиним й абсолютним підґрунтям, що надає право на політичну діяльність і державну службу, а критерієм громадської, політичної й державної плідності діяча мають бути результати за попередню суспільно корисну працю;
- держава і суспільство створюють належні умови для самореалізації всіх суб'єктів діяльності: окремих осіб, верств, етносів, релігійних конфесій, де окрема людина має моральне право претендувати лише на те, що відповідає рівню її духовного розвитку; тому, скажімо, обіймати посаду, що не відповідає здібностям, означає творити зло для своєї нації;
- українська нація як консолідоване громадянське суспільство здійснює контроль за діяльністю влади, що має бути закріплено в Конституції й відповідних законах, причому всі суб'єкти суспільного життя мають право на участь у соціально-політичному дискурсі й у процесі прийняття рішень в економічній, політичній, правовій, культурній і духовній сферах;
- Конституція України має містити норми, що унеможливлюватимуть прихід до влади людини посереднього ступеня духовного розвитку, а також будь-який вплив олігархату на державні рішення;
- в суспільстві діє моральне табу і правові обмеження на використання піартехнологій і механізмів маніпулювання свідомістю громадян; в іншому разі це оцінюється як злочин щодо їх психічного здоров'я і нації в цілому;
- діяльність політика, державного посадовця здійснюється у форматі національної ідеології та національних інтересів, тоді як вихід за цей формат тягне за собою адміністративні та юридичні санкції;
- ідеологія персоналізму передбачає взаємоповагу до культурних надбань, релігійних поглядів і ділову співпрацю з іншими державами й націями.
Вочевидь ідеологія персоналізму за змістом є діалектичним синтезом філософських, моральних, політичних принципів, скерованих на формування в громадянина особистісної позиції, яка конкретизується у його здатності бути спонукуваним національним інтересом як власним, бути активним діячем політичного, громадського й культурного життя. Дана ідеологія - це філософія міри у відносинах між різними суб'єктами соціально-політичного життя, що уможливлює перехід від соціуму знання до особистісно зорієнтованого суспільства (див. [24, с. 507-512]).
Отже, конститутивним складником ідеології персоналізму є особистість, яка здатна діяти з позиції національних інтересів. Ця ідеологія має всі підстави для позитивного сприйняття і науковцями, і народними масами, адже вона, по-перше, не заперечує ідеї гуманізму, подруге, не суперечить християнській ідеї особистості, яка прагне вдосконалення себе і довкілля, по-третє, відкриває шлях тим, хто здатний діяти в інтересах держави й суспільства, і навпаки, закриває перспективу тим, хто використовує державу й владу як засіб збагачення.
Персоналістична ідеологія покликана донести до свідомості українців дійсно гуманістичний зміст теорії ступенів духовного розвитку. Це надасть громадянам можливість розрізняти «Хто є хто і що є що?» у політиці, а також перевіряти на доброчесність державних посадовців, ідеологів, політиків. Відсутність проукраїнської державної ідеології сьогодні є однією з причин того, що у значної кількості громадян бракує критичного мислення. Національні ідея та ідеологія - це надійний ґрунт для консолідації української нації, що відповідає етноментальній традиції від мислителів Руси-України до філософів Київської філософсько-антропологічної школи [24, с. 260-297].
Іншою об'єктивною підставою розвитку й єдності українства є чітко сформульований і діяльно прийнятий суспільством національний інтерес, який донині переважно розуміють лише в економічному та політичному аспектах. Національний інтерес - це вмотивоване спрямування триєдиного субєкта - особи, громадянського суспільства й держави, він має множинність феноменальних проявів, є стрижнем національної ідеології та самосвідомості національної спільноти та передумовою подолання суперечностей між вигодою окремих соціальних груп. На жаль, саме вигода не дозволяє політичним партіям діяти з позиції національного інтересу і займати послідовну державницьку позицію.
УНІ та ідеологія персоналізму утворюють реальну можливість для розв'язання конфлікту знеособленого й особистісного, орієнтуючи державу і суспільство на первинність духовних потреб громадян. Так, дійсний інтерес зрілої людини полягає не лише в тому, щоб мати економічні ресурси для життєдіяльності, а й у тому, щоб система суспільних відносин сприяла їй постійно бути суб'єктом національного життя, створювала умови для особистісної самореалізації. Відтак національний інтерес - це соціальний простір життя особи і нації, який постає, з одного боку, зовнішньою передумовою самореалізації, з іншого - його творення має бути внутрішньою, власне психодуховною, потребою самої людини.
Запропоноване розуміння УНІ та національної ідеології має на меті формування особистісної атмосфери в українському суспільстві, зокрема такого масиву особистостей, що дозволить подолати як внутрішні проблеми, так і зайняти Україні пріоритетне положення на міжнародній арені, навіть більше - конструктивно змінити напрям і зміст власної історії.
4. Основні напрями реалізації УНІ в сучасних умовах
Військова перемога не означатиме докорінного звільнення свідомості українців від хибних уявлень. Свідомість українців, як і свідомість людства, отруєна спрощеними уявленнями про людську сутність. Ми здобудемо військову перемогу, проте існує велика імовірність, що в «еліті» суспільства може залишитися посередня людина, котра використає перемогу для укріплення своєї влади. Військова перемога має бути доповнена й закріплена утвердженням у свідомості українців національної ідеї та національної ідеології.
Частина аналітиків висловлюють думку, що після перемоги відбудеться моральне очищення українського суспільства. Вважаємо, що боротьба знеособленого й особистісного продовжиться і після перемоги України, але набуде інших форм. Подальші події залежать від того, як швидко метафізична теорія особистості опанує свідомістю еліти та громадянським суспільством. У цій ситуації зростає роль філософа, методолога. Саме він покликаний, з одного боку, довести знеособлену сутність проазійської московитської людини й держави, а з іншого - обґрунтувати наявність вільного особистісного осереддя української нації.
Вихід України із кризи безпосередньо залежать від наявності в суспільстві активної, творчої меншості - зрілих особистостей. Академік В. Горбулін справедливо підняв проблему особистості на рівень національної безпеки, зазначивши: особистість є її об'єктом, а держава суб'єктом [3, с. 41]. Уточнімо цей висновок: особистість є і об'єктом, і суб'єктом. Війна наочно доводить, що субстанцією - першоносіями - суспільного буття й держави є о с о б и с т о с т і, які не на словах, а на ділі самовіддано захищають й розбудовують державу, мають гідність, національну самосвідомість, чітко дотримуються норм моралі, прав та обов'язків й доводять це ціною свого власного життя.
Осмислюючи причини, завдяки яким Україна вистояла у перший тиждень широкомасштабної російсько-української війни, варто зазначити, що це сталося завдяки наявності критичної маси особистостей. Звідси очевидно, що формування здатності до відтворення духовних засад буття та виховання молоді в дусі національних цінностей та інтересів має бути в центрі уваги не лише викладачів суспільних наук, а й державних інститутів. Чому держава в сучасних умовах не приділяє належної уваги суспільним наукам і взагалі духовним національним цінностям? А тому, що в Україні заправляє користолюбна посередність.
Подолання конфлікту знеособлене / осо- бистісне, безчесне життя / чесне життя потребує відродження ролі філософії й соціогума- нітарних наук узагалі. В умовах кризи знеособленого буття суспільствознавці мають взяти на себе відповідальність за розв'язання таких проблем. По-перше, донести до свідомості українців загальну причину негараздів: панування в державі людини посереднього ступеня розвитку, коли змінюються президенти, прем'єри, депутати, утім «вічним» залишається панівне положення користолюбної посередності. По-друге, обґрунтувати й переконати, що боротьба знеособленого начала з особистісним є основною, хоча й прихованою тенденцію розвитку як ковітального повсяк- дення, так і світового духу, й тому актуальною для всіх націй постає проблема приборкання пріоритету посередньої людини. По-третє, сформулювати українську державну ідеологію й донести її до свідомості громадян. Російсько- українська війна - це реальний шанс суспільствознавцям реабілітуватися й очолити рух-поступ української нації до особистісного буття. Цілісне розуміння української ідеї, національних цінностей, інтересів і цілей нації потребує від суспільствознавців усвідомленої особистісної позиції, державницького мислення й визнання значущості соціогуманітарних наук для забезпечення національної безпеки.
До того ж формування особистості, здатної спонукатися українською ідеєю й діяти відповідно до національних інтересів, не в останню чергу залежить від якості викладання соціогуманітарних наук. Держава в цьому аналітичному розрізі має підвищити вимоги до змісту і технологій освітньої діяльності, надавши цим наукам відповідний статус. Концентрами націєтворчого поступу тут є світоглядна переорієнтація середньої і вищої школи на пріоритет духовного, широке прикладне застосування метафізичної теорії особистості в науковій, освітній та соціальній сферах і повсякденна керівна роль для життєдіяльності громадян української ідеї, національних цінностей та інтересів. Соціогуманітарні науки як важлива складова національної безпеки формують духовні засади життя нації, відтворюють систему національних цінностей, формують свідомість глобального загалу громадян відповідно до УНІ.
З філософської позиції боротьба за незалежність - це боротьба за пріоритет особистості в українському суспільстві. Однак в елітних колах України панує знеособлена людина, яка утримує неабиякі економічні, політичні, інформаційні ресурси і має фантастичну здатність до мімікрії у збереженні за собою владу. В цій ситуації громадянському суспільству та мислителям треба думати, щоб перемогою не скористалася посередня людина, як це часто бувало в нашій історії. Якщо в Україні після війни переможе особистісне начало, то ми започаткуємо оновлену, власне особистісну, парадигму буття, але для цього потрібно, щоб суспільна свідомість прийняла нові уявлення про людську сутність і про ступені духовного особи.
Воднораз треба передбачати найгірший варіант розвитку подій після Перемоги. Проблема переходу російськомовних громадян України на державну мову засвідчує, наскільки окрема людина є консервативною істотою. А це означає, що значний відсоток громадян як були, так і залишаються нездатними до критичного мислення. Вони знову можуть піти на поводу популістських лідерів. Тому актуальним залишається питання: «Що треба робити?»
Висновки та перспективи реалізації УНІ
1. Ситуація в Україні та світі потребує визнання об'єктивності ступенів духовного розвитку людини. Потрібно відверто сказати, що ця теорія не містить антигуманізму. До кожної людини у процесі соціальної комунікації треба ставитися як до особистості: всі люди потенційно єдиносущі, але за своєю квінтесенцією не кожний актуально сягає високого щабля розвитку - о с о б и с т о с т і. Слід прийняти об'єктивну людську сутність, а не боятися її.
2. Російсько-українська війна як боротьба знеособленого проти особистісного породила національну консолідацію українського суспільства, а також сприяла єдності Європи і Північної Америки. Але чи станемо ми Мудрими? І в чому полягає Мудрість? Чи вистачить у нас Розуму, не відмовляючись від гуманістичного концепту «кожна людина - особистість», дійти до адекватного розуміння ступенів духовного розвитку людини як об'єктивної істини, що не має відношення до поневажання особи чи до порушення її моральних норм? Гуманізм проявляється не в тому, щоб кожну людину вважати особистістю, а в тому, щоб до кожного ставитися як до особистості: створювати умови для його особистісної само- реалізації. Зрілість суспільства оприявнюється в умінні за продуктами діяльності політиків та державних службовців визначати «Хто є хто» в публічному просторі. Згадаймо християнську мудрість: «За їхніми плодами пізнаєте їх». Громадянам потрібно навчитися не допускати до влади посередніх зденаціоналізованих персонажів. Влада в державі має належати особистостям, а не посередностям. Нації треба зрозуміти, що той, хто красиво говорить про добробут і не має здібностей та не спонукається національним інтересом, є маніпулятором і популістом.
3. Соціогуманітарні науки в середній і вищій школі мають бути просякнуті змістом УНІ. Для цього треба переглянути світоглядні засади, зміст дисциплін, започаткувати курси з критичного мислення й філософської антропології, які б сприяли розвитку національної свідомості й надавали ґрунтовні знання про ступені духовного розвитку людини. Крім того, варто конкретизувати зміст поняття «національний інтерес». Відсутність визначення національного інтересу в Конституції України породжує популізм і політичні спекуляції, дозволяє говорити про нього, а мати на увазі власну вигоду. Водночас громадянське суспільство зобов'язане започаткувати жорсткі об'єктивні вимоги до державних посадовців, народних депутатів, передбачаючи їх тестуванням на рівень суспільно-професійного, інтелектуального розвитку (IQ), на наявність моральних рис-якостей, щоб не допускати до влади людей, які не мають відповідних здібностей і не спонукаються національними інтересами. Державні посади мають обіймати особистості, а не зденаціоналізовані чи аморальні посередності, у яких переважає орієнтація на вигоду. Тоді, спираючись на УНІ та ідеологію персоналізму, український соціум зможе контролювати процес обрання/призначення на посади тих, хто дійсно здатний діяти відповідно до національних інтересів.
4. УНІ та національна ідеологія безпосередньо впливають на національну безпеку (НБ), що має зовнішній і внутрішній аспекти. Попри страшного зовнішнього ворога, який веде війну, найбільшу загрозу для НБ України становить внутрішня небезпека, а саме наявність п'ятої колони, за якою перебуває посередня людина, позбавлена здатністю спонукатися українським національним інтересом, але з безмежним бажанням мати владу й вигоду. Пріоритетне положення посередньої людини небезпечне тим, що воно веде до зниження рівня моралі в суспільстві, формує атмосферу розчарування, навіює масову деморалізацію і зневіру, створює умови для корупції, що закономірно веде до хаосу. Сучасна «еліта» зацікавлена в деградації народних мас, перетворенні їх на тілесних істот, нездатних до критичного мислення.
5. Існує щонайменше три складові національної безпеки: національні цінності - національні інтереси - національні цілі, які В. Горбулін подав у формі трикутника, де цінностям відведена конститутивна роль. Натомість пропонуємо в центр трикутника поставити особистість, яка є уособленням української ідеї, національних цінностей, інтересів і цілей. Це, сподіваємося у близькій перспективі, унеможливить пріоритетне положення в українському соціумі посередньої людини, яка професійно, психологічно, інтелектуально, морально непідготовлена для виконання державних функцій. Окреслені заходи здатні доповнити військову перемогу перемогою у сфері суспільної свідомості й привести до морального й духовного одужання нації. Українці спроможні подати приклад відродження ідеї осо- бистісного буття й повернути в європейську свідомість духовну абетку: пріоритет у всіх сферах суспільного життя має належати особистості, в іншому разі він переходить до посередньої людини. Це буде початком епохи переважання духовного над матеріальним, особистісного над знеособленим - стартом особистісної парадигми буття людини. «Усе буде Україна» лише тоді, коли ми зрозуміємо роль особистості в життєдіяльності українського суспільства й подолаємо гегемонію посередньої людини.
6. УНІ у запропонованому варіанті узагальнює філософсько-психологічну картину сучасної епохи в метафізичній теорії особистості. За таких умов УНІ може стати соціально-політичною, екзистенційною, педагогічною, культурною, світоглядною технологією вдосконалення людини і суспільства й стати дороговказом діяльності українського інтелігента та гуманітарною аурою української нації. Загалом УНІ та ідеології персоналізму дає відповідь на зовнішні й внутрішні виклики, перед якими опинилася Україна, і доводить, що особистість має бути метафізичною засадою - першоджерелом - суспільного буття, а тому має всі підстави бути покладеною в суспільний договір української нації.
Список використаної літератури
українська національна ідея духовний
1. Балл Г Інтегративно-особистісний підхід у психології: впорядкування головних понять. Психологія і суспільство. 2009. №4. С. 25-53.
2. Балл Г. Синтез егалітарності й елітарності в опрацюванні категорії «особистість» у гуманістичній психології та педагогіці. Освіта для сучасності: зб. наук. пр.: у 2 т. Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова. 2015. Т 1. С. 187-195.
3. Горбулін В.П. Через роки, через відстані... Держава та особистість. Київ: Саміт-Книга, 2006. 306 с.
4. Гречаний О.Ф., Сабадуха В.О. Філософія здібностей у контексті пріоритету духовного над матеріальним: монографія. Луганськ: Вид-во СНУ ім. Володимира Даля, 2015. 211 с.
5. Ґенон Р Криза сучасного світу. / пер. з фр. І. Калюга; під наук. ред. Ю. Завгороднього. Київ: Видавець Анна Клокун, 2020. 212 с.
6. Золотоустий Й. Зібрання повчань / пер. з рос. І. Жеребецької. Львів: Місіонер, 2007. Кн. 1. 376 с.
7. Костенко Л. Гуманітарна аура нації, або дефект головного дзеркала. Психологія і суспільство. 2015. №1. С. 6-15.
8. Кримський С.Б. Заклики духовності ХХІ століття: з циклу щорічної пам'яті лекцій ім. А. Оленської-Петришин.
Київ: Видавн. дім «КМ Академія», 2003. 32 с.
9. Липа Ю.І. Призначення України. Львів: Просвіта, 1992. 271 с.
10. Липинський В. Повне зібрання творів, архів, студії / ред. Я. Пеленський; НАН України; Ін-т східноєвропейських досліджень. Київ; Філадельфія: 1995. Т 6. Кн. 1: Листи до братів-хліборобів: про ідею і організацію українського монархізму: твори. 471 с.
11. Лісовий В. Що таке національна (українська) ідея? Націоналізм: антологія / упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. Київ: 2006. С. 453-476.
12. Маланюк Є. Ієрархія. Український націоналізм: антологія / упоряд. В. Рог. 2-е вид. Київ: Укр. вид. спілка ім. Ю. Липи, 2011. Т 2. С. 69-80.
13. Мангайм К. Ідеологія та утопія / пер. з нім. Київ: Дух і Літера, 2008. 370 с.
14. Маркузе Г. Структура інстинктів і суспільство / пер.
О.Юдін. Київ: Ніка-Центр, 2010. 248 с.
15. Медвідь Ф. Українська національна ідея як детермінанта державотворчих процесів. Політичний менеджмент. 2005. №1. С. 35-43.
16. Михальченко М. Чи можлива інтегративна ідеологія в Україні. Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1998. №6. С. 195-199.
17. Михальченко М., Самчук З. Україна доби межичасся. Київ: Відродження, 1998. 288 с.
18. Міняйло Р, Сабадуха В. Я-концепція українського інтелігента, або методологічні зауваги до програми духовного відродження українського суспільства. Сучасність. 2012. №1-3. С. 165-186.
19. Москалець В. «Лад» чи «мір»? - Важка проблема української національної ідеї. Психологія і суспільство. 2012. №1. С. 8-15.
20. Ніцше Ф. Жадання влади. Так казав Заратустра. Жадання влади / пер. з нім. А. Онишка, П. Таращука. Київ: Основи, 1993. С. 330-414.
21. Пасько І., Пасько Я. Громадянське суспільство і національна ідея: (Україна на тлі європейських процесів: компоративні нариси). Донецьк: ЦГО НАН України: УКЦентр, 1999. 184 с.
22. Сабадуха В.О. Декаданс філософії: причини і наслідки. Глобалізований світ: випробування людського буття: Міжнар. наук.-теорет. конф., 6-7 жовт. 2017 р.: мат. доп. і виступів. Житомир: Вид-во Євенок О.О., 2017. С. 139-143.
23. Сабадуха В.О. Ідеї персоналізму в українському націоналізмі. Українознав. альм. Вип. 14. Київ: КДУ, 2013. С. 82-86.
24. Сабадуха В.О. Метафізика суспільного та особис- тісного буття: монографія. Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2019. 647 с.
25. Сабадуха В.О. Метафізична теорія особистості як теоретико-методологічне підґрунтя викладання історичних дисциплін. Галичина. 2022. Ч. 35. С. 125-139.
26. Сабадуха В.О. Українська національна ідея та концепція особистісного буття: монографія. 2-е вид., випр. Івано-Франківськ: Фоліант, 2012. 176 с.
27. Сабадуха В.О. «Червоні лінії» модерної та пост- модерної філософії як парадигмальна причина кризового стану людського буття. Актуальні проблеми сучасної філософії та науки: виклики сьогодення. Зб. наук. праць (за мат. VII Всеукр. н.-теор. конф. 19 травня 2022 р.) Житомир: 2022. С. 8-10.
28. Сабадуха В.О., Пуйда Р.Б. Суспільні науки як духовне підґрунтя національної безпеки. Гілея: науковий вісник:
зб.наук. пр. Київ: Гілея, 2020. Вип. 158 (10). Ч. 2. Філософські науки. С. 59-62.
29. Савчин М. До сутності української національної ідеї. Психологія і суспільство. 2017. №3. С. 133.
30. Стецько Я. Українська визвольна концепція: твори. Львів: Вид. орг укр. націоналістів, 1987. Ч. 1. 528 с. 467 с.
31. Тойнбі А.Дж. Дослідження історії: (скорочена версія томів I-VI Д.Ч. Сомервелла): в 2 т. / пер. з англ. В Шовкуна. Київ: Основи, 1995. Т. 1. 614 с.
32. Фіхте Й. Що таке народ у вищому розумінні цього слова і що таке любов до Батьківщини. Націоналізм : антологія / упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. Київ: 2000. С. 10-17.
33. Фромм Е. Мати чи бути?: пер. з англ. Київ: Укр. письм., 2010. 222 с.
34. Фурман А.В. Методологічна оптика як інструмент мислевчинення. Психологія і суспільство. 2022. №2. С. 648. DOI: https://doi.org/10.35774/pis2022.02.006
3 5. Фурман А.В. Національна ідея - щит і меч українства. Психологія і суспільство. 2012. № 3. С. 6-11.
36. Фурман А.В. Психокультура української ментальності: 2-ге наук. вид. Тернопіль: НДІ МЕВО, 2011. 168 с.
37. Фурман А.В. Свідомість як рамкова умова пізнання і методологування. Психологія і суспільство. 2017. №4. С. 16-38. DOI: https://doi.org/10.35774/pis2017.04.016
38. Althusser L. Ideology and ideological state: On Ideology. Critical theory since 1965 / ed. by Hazard Adams, Leroy Searle. Tallahasse: Florida State Univ. press, 1992. P. 238-250.
REFERENCES
1. Ball H. (2009). Integrative-personal approach in psychology: arrangement of main concepts. Psychology and society. No. 4. P. 25-53 [in Ukrainian].
2. Ball H. (2015). Synthesis of egalitarianism and elitism in the processing of the category “personality” in humanistic psychology and pedagogy. Education for modernity: collection. of science pr.: in 2 volumes Kyiv: NPU named after M. P. Drahomanov. Vol. 1. P. 187-195 [in Ukrainian].
3. Gorbulin VP. (2006). Through the years, through the distances... State and personality. Kyiv: Samit-Knyga, 306 p. [in Ukrainian].
4. Grechany O.F., Sabadukha VO. (2015). Philosophy of abilities in the context of the priority of the spiritual over the material: a monograph. Luhansk: Department of SNU named after Volodymyr Dal, 211 p. [in Ukrainian].
5. Ganon R. (2020). Crisis of the modern world / trans. from Fr. I. Kalyuga; under science ed. Yu. Zavhorodnyi. Kyiv: Anna Klokun Publisher, 212 p. [in Ukrainian].
6. Zolotousty J. (2007). Collection of Teachings / trans. from Russian I. Zherebetska. Lviv: Missioner, Book. 1. 376 p. [in Ukrainian].
7. Kostenko L. (2015). The humanitarian aura of the nation, or the defect of the main mirror. Psychology and society. No. 1. P. 6-15 [in Ukrainian].
8. Krymskyi S.B. (2003). Calls to spirituality of the 21st century: from the cycle of annual commemoration of lectures named after A. Olenska-Petryshyn. Kyiv: Pub. House “KM Academy”, 32 p. [in Ukrainian].
9. Lypa. Yu.I. (1992). Destination of Ukraine. Lviv: Prosvita, 271 p. [in Ukrainian].
10. Lypinsky V. (1995). Complete collection of works, archive, studios / ed. Ya. Pelenskyi; NAS of Ukraine; Institute of East European Studies. Kyiv; Philadelphia: T. 6. Book. 1: Letters to bread-making brothers: about the idea and organization of Ukrainian monarchism: works. 471 p. [in Ukrainian].
11. Lisovyi V (2006). What is the national (Ukrainian) idea? Nationalism: an anthology / edited by. O. Protsenko, V Lisovyi. Kyiv: P. 453-476 [in Ukrainian].
12. Malaniuk E. (2011). Hierarchy Ukrainian nationalism: an anthology / edit. V Rog. 2nd edition Kyiv: Ukr. kind. union named after Yu. Lypy, Vol. 2, pp. 69-80 [in Ukrainian].
13. Mannheim K. (2008). Ideology and utopia: trans. with him Kyiv: Duh i Litera, 370 p. [in Ukrainian].
14. Marcuse H. (2010). Structure of instincts and society / Trans. O. Yudin. Kyiv: Nika-Center, 248 p. [in Ukrainian].
15. Medvid F. (2005). The Ukrainian national idea as a determinant of state-building processes. Political management. No. 1. P. 35-43 [in Ukrainian].
16. Mykhalchenko M. (1998). Is integrative ideology possible in Ukraine Sociology: theory, methods, marketing. No. 6. P. 195-199 [in Ukrainian].
17. Mykhalchenko M., Samchuk Z. (1998). Ukraine of the interwar period Kyiv: Vidrodzhennya, 288 p. [in Ukrainian].
18. Minyailo R., Sabadukha V (2012). Self-concept of the Ukrainian intellectual, or Methodological notes on the program of spiritual revival of Ukrainian society. Modernity. No. 1-3. P. 165-186 [in Ukrainian].
19. Moskalets V (2012).”Order” or “measure”? - A difficult problem of the Ukrainian national idea. Psychology and society. No. 1. P. 8-15 [in Ukrainian].
20. Nietzsche F. (1993). Desire for power. So said Zarathustra. The desire for power / trans. with him A. Onishka, P. Taraschuka. Kyiv: Osnovy, P. 330-414 [in Ukrainian].
21. Pasko I., Pasko Ya. (1999). Civil society and the national idea: (Ukraine against the background of European processes: comparative essays). Donetsk: CSO of the National Academy of Sciences of Ukraine: UK Center, 184 p. [in Ukrainian].
22. Sabadukha VO. (2017). Decadence of philosophy: causes and consequences. The globalized world: the test of human existence: International. science and theory conference, October 6-7 2017: additional materials and performances. Zhytomyr: O.O. Evenok Publishing House, P. 139-143 [in Ukrainian].
23. Sabadukha VO. (2013). Ideas of personalism in Ukrainian nationalism. Ukrainian scholar, alm. Vol. 14. Kyiv: KDU, P. 82-86 [in Ukrainian].
24. Sabadukha V.O. (2019). Metaphysics of social and personal life: monograph. Ivano-Frankivsk: IFNTUNG, 647 p. [in Ukrainian].
25. Sabadukha V.O. (2022). Metaphysical theory of personality as a theoretical and methodological basis for teaching historical disciplines. Galicia. Part 35. P. 125-139 [in Ukrainian].
26. Sabadukha VO. (2012). Ukrainian national idea and concept of personal existence: monograph. 2nd ed., ed. Ivano- Frankivsk: Foliant, 176 p. [in Ukrainian].
27. Sabadukha VO. (2022). “Red lines” of modern and postmodern philosophy as a paradigmatic cause of the crisis state of human existence. Actual problems of modern philosophy and science: the challenges of today. Coll. of science works (Based on the materials of the VII All-Ukrainian Scientific and Theoretical Conference. May 19, 2022) Zhytomyr: P. 8-10 [in Ukrainian].
28. Sabadukha VO., Puida R.B. (2020). Social sciences as the spiritual foundation of national security. Gilea: scientific bulletin: coll. of science pr. Kyiv: Gilea, Issue 158 (10). Part 2. Philosophical sciences. P. 59-62 [in Ukrainian].
29. Savchyn M. (2017). To the essence of the Ukrainian national idea. Psychology and society. No. 3. P. 133 [in Ukrainian].
30. Stetsko Ya. (1987). Ukrainian liberation concept: works. Lviv: Ed. org. Ukrainian of nationalists, Part 1. 528 p. 467 p. [in Ukrainian].
31. Toynbee A.J. (1995). Studies in history: (an abridged version of volumes I-VI by D. C. Somervell): in 2 volumes / trans. from English V Shevkun. Kyiv: Osnovy, Vol. 1. 614 p. [in Ukrainian].
32. Fichte Y. (2000). What is a people in the highest sense of this word and what is love for the Motherland? Nationalism: an anthology / edited by. O. Protsenko, V. Lisovyi. Kyiv: P. 10-17 [in Ukrainian].
33. Fromm E. (2010). To have or to be?: trans. from English Kyiv: Ukr. psym., 222 p. [in Ukrainian].
34. Furman A.V (2022). Methodological optics as a tool for thinking. Psychology and society. No. 2. P. 6-48 [in Ukrainian].
35. Furman A.V (2012). The national idea is the shield and sword of Ukraine. Psychology and society. No. 3. P. 6-11 [in Ukrainian].
36. Furman A.V (2011). Psychoculture of the Ukrainian mentality: 2nd science. kind. Ternopil: MEVO Research Institute, 168 p. [in Ukrainian].
37. Furman A.V. (2017). Consciousness as a framework condition for cognition and methodology. Psychology and society. No. 4. P. 16-38 [in Ukrainian].
38. Althusser L. (1992). Ideology and ideological state: On Ideology. Critical theory since 1965 / ed. by Hazard Adams, Leroy Searle. - Tallahassee: Florida State Univ. press, P. 238250 [in English].
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Порівняння спільних та відмінних позицій Винниченка і Донцова у питаннях формування української еліти. Специфіка поглядів письменників щодо проблеми України, її самоідентифікації, питання мови, культури, формування нації як основи української державності.
статья [21,4 K], добавлен 27.08.2017Соціально-політичні трансформації в ХХ столітті - фактор, що вплинув на перегляд ціннісних орієнтирів розвитку сучасної людини. Взаємозв’язок модних тенденції в одязі та грошового стану особистості як предмет філософських досліджень Торстейна Веблена.
статья [15,1 K], добавлен 27.07.2017Теоретичне обґрунтування щастя людини й гармонійного розвитку у творчості Г.С. Сковороди - філософа світового рівня. Ідея феномену мудрості у контексті здобуття істини у спадщині мислителя. Методики дослідження соціальної спрямованості особистості.
курсовая работа [86,1 K], добавлен 13.05.2014Вплив європейських філософських течій на теорії нації М. Міхновського, Д. Донцова, М. Сціборського, В. Липинського. Оцінка філософських засад та особливостей, характерних для теорій нації українських мислителів. Їх вплив на процеси націєтворення.
реферат [55,1 K], добавлен 22.12.2010"Ідеологія" як система світоглядів. Історичні аспекти впливу різних ідеологій на філософію. Формування сфери переконань і сфери дискурсу. Філософія як наука, що створює ідеологію. Особливість виникнення проблеми подвійного переживання сучасної людини.
реферат [25,5 K], добавлен 07.01.2010Основні ідеї теорії пізнання і моралі Джона Локка та їх вплив на формування філософської думки Нового часу. Філософське вчення про виховання, що послужило розвитку філософсько-педагогічної думки епохи Просвіти. Головна праця "Досвід про людський розум".
реферат [27,8 K], добавлен 14.06.2009Особливості філософії періоду Відродження у XIV-XVI ст. Значення у розвитку філософської культури тогочасної України Острозької академії - першої української школи вищого типу. Гуманістичні ідеї у філософській думці України. Києво-Могилянська академія.
контрольная работа [36,3 K], добавлен 23.08.2010Інкорпорованість національного в емоційну, підсвідому та архетипічну сферу особистості. Теорія та практика духовного самозбереження соціуму. Творче самовдосконалення суспільного поступу. Вплив етнічної ксенофобії на формування міжсуспільних взаємин.
статья [25,1 K], добавлен 29.08.2013Трактування філософами терміну "діалектика". Розвиток ідей діалектики у вченні Миколи Кузанського про вічний рух. Концепція діалектики як універсальної теорії і методу пізнання світу у класичній німецькій філософії. Діалектика як принцип розвитку.
реферат [31,2 K], добавлен 28.05.2010Включення людини в ноосферу через підвищення духовності: педагогіка духовності і сприяння максимально ефективному духовному розвиткові особистості. Наука, мистецтво, мораль та релігія як складові розвитку особистості. Духовний та педагогічний потенціал.
реферат [20,2 K], добавлен 21.01.2010Антропологізм як основна ідея усієї філософської спадщини Григорія Сковороди - видатного українського філософа. Розкриття проблеми самопізнання в трактатах "Нарцис" та "Асхань". Характеристика поняття "сродної" праці як способу самореалізації особистості.
реферат [23,8 K], добавлен 18.05.2014Умови формування філософських поглядів Т.Г. Шевченка. "Філософія трагедії" та спроби деміфологізації української історії. Ідеальне суспільство в уявленні Т.Г. Шевченка. Простір для розквіту ідеальних сил. Національна пам'ять й національна гідність.
реферат [21,9 K], добавлен 20.05.2009Діалектика — це єдина логічна теорія. Сутність історичних типів діалектики. Що таке метафізика? Альтернативність діалектики і метафізики як двох концепцій розвитку і методів пізнання. Закони і принципи діалектики.
курсовая работа [26,1 K], добавлен 24.05.2007Загальне поняття та критерії істинності теорії. Конструювання і тлумачення змістовної частини теорії. Огляд варіантів тлумачення терміна "гіпотеза". Логіко-гносеологічні передпричини виникнення наукових проблем. Проблема як форма розвитку знання.
реферат [36,3 K], добавлен 02.04.2014Основні версії походження людини. Інопланетна версія. Версія антропного принципу в будові Всесвіту. Еволюційна теорія. Концепція космічної еволюції людини і її філософські підстави. Антропогенез.
реферат [76,3 K], добавлен 08.08.2007Становлення і основні етапи розвитку марксистської філософії. Соціально-економічні передумови марксизму. "Маніфест комуністичної партії". Діалектичний матеріалізм К. Маркса Ф. Енгельса. Матеріалістичне розуміння історії. Суспільно-економічні формації.
реферат [38,3 K], добавлен 15.12.2008Сутність та структура суспільної свідомості. Її основні форми та процес і особливості їх формування й розвитку в сучасних умовах. Роль психології та ідеології в становленні духовних цінностей людини. Особливості та соціальні функції духовної культури.
реферат [31,9 K], добавлен 25.02.2015Філософія глобалістики, основні етапи та напрямки її становлення, виникнення Римського клубу, його головні ідеї. Головні проекти, соціально-філософські передумови будування моделі глобального розвитку. Соціоприродні процеси в житті на нашій планеті.
реферат [40,7 K], добавлен 20.07.2010Освоєння відроджених культурних цінностей як процес духовного зростання, який возвеличує людину і суспільство. Огляд структури та елементів духовної культури особистості. Аналіз проблеми самореалізації особистості. Напрямки культурного впливу на людину.
статья [26,6 K], добавлен 20.08.2013Специфіка філософського знання, основні етапи становлення й розвитку філософської думки, ії актуальні проблеми. Загальнотеоретична та соціальна філософія, світоглядні і соціальні проблеми духовного буття людства. Суспільна свідомість та її структура.
учебное пособие [1,8 M], добавлен 13.01.2012
