Сучасна українська філософська синологія в Національній академії наук України: класичні та інноваційні шляхи до витоків
Огляд філософського напряму академічної синології у незалежній Україні на основі вивчення студій С. Капранова та А. Усик із Інституту філософії імені Г.С. Сковороди та Інституту сходознавства імені А.Ю. Кримського Національної академії наук України.
| Рубрика | Философия |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 02.08.2024 |
| Размер файла | 86,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Вивчаючи філософію Давнього Китаю, С. Капранов вдався до розгляду історії модерної зарубіжної синології, а саме у виступі "Дослідження "Дао де цзіну" в Європі в першій половині ХІХ ст." на проведеній 5 листопада 2020 р. у Києві цими інститутом і асоціацією ХІУ Міжнародній науковій конференції "Китайська цивілізація: традиції та сучасність". До того, 2009 р., побачили світ його публікації "Релігії Китаю в працях М. Еліаде" та "Мірча Еліаде як дослідник даосизму", присвячені синологічному доробку відомого дослідника японської духовної культури, релігій Тибету і Центральної Азії. Представниця української філософської академічної синології, відома колега С. Капранова з Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАНУ, доктор філософських наук Алла Усик є однією з чільних вітчизняних фахових дослідниць конфуціанства і, водночас, філософських освіти, науки та культури Давнього Китаю на загал. Присвячуючи свою першу монографію "Вчення Конфуція та конфуціанство в контексті китайської філософської традиції" (1999), як і захищену нею того самого року кандидатську дисертацію "Вчення Конфуція і конфуціанство в контексті китайської філософської традиції (етико-соціа- льний аспект)", постаті та вченню славетного засновника "школи учених" і, власне, державної ідеології Китаю до сучасності, вона присвятила їм основну частку свого наукового доробку. У той же час, як це випливає з аналізу майже 30-ти її статей до Українського філософсько- енциклопедичного словника (2003), що являє три умовні тематичні блоки: 1) течії та школи в китайській філософії; 2) класики та відомі представники китайської філософії; 3) першопринципи китайської філософії, А. Усик є ґрунтовно обізнаною з усіма етапами історії філософської думки Китаю. Розглядаючи у межах першої з рубрик такі течії та школи, як даосизм, легізм, моїзм, інь-янцзя, мін цзя, конфуціанство, неодаосизм, неокон- фуціанство і постконфуціанство, вона узагальнила в ній досвід вивчення їх усіх у своїх ранніх статтях, зокрема в публікації "Корелятивність" китайського мислення: синтезу провідних доктрин" (1999).
Удаючись як у них, так і в згаданому словнику до висвітлення й оцінки біографій і філософських учень понад 15-ти найвідоміших мислителів Китаю від архаїки до середніх віків: Мен-цзи, Сюнь-цзи, Дун Чжуншу, Гу- ань Чжуна, Шан Яна, Хань Фея, Мо-цзи, Чжан Цзай, Жоу Дуньі, братів Чен, Чжу Сі, Лу Цзююаня, Ван Янміна, А. Усик виокремила в цьому переліку постать "учителя Куна" - Конфуція. До поля її дослідницької уваги потрапили головні розробники трьох провідних напрямів філософії Давнього Китаю періоду "ста шкіл" епохи Чжаньго- шидай, а саме конфуціанства, легізму та моїзму, як і їхні ідейні спадкоємці XI-XVI ст. Послідовно висвітлюючи у згаданому вище словнику еволюцію конфуціанства від його засновників Конфуція і Мен-цзи до фундатора ханського конфуціанства Сюнь-цзи та Дун Чжуншу, який і домігся визнання цього вчення за доктрину Ханської держави, А. Усик докладно спинилась і на п'ятьох постатях творців неоконфуціанства у формах шкіл Лі сює- Чжан Цзая, Чен І і Чен Хао, та Сіньсює або "школи серця" Лу Цзююаня і Ван Янміна, від часу правління династії Північна Сун до імперії Мін. Крім них вона згадала і мислителя епохи Південна Сун Чжу Сі - впорядковувача неоконфуціанства, як філософської системи, що здобула у Китаї статус офіційної ідеології. Разом із тим А. Усик висвітлила постаті й настанови засновників легі- зму Гуань Чжуна і його ідейних спадкоємців Шан Яна та Хань Фея, фундаторів цього суперечного даосизму й конфуціанства від славетного періоду Весни і Осені до часу "Першого імператора Цінь", знаменитого зачинателя однойменної династії ЦіньШи Хуан-ді. Не оминула вона увагою і фундатора моїзмуМо-цзи з держави Тен (або ж Лу чи Сун) з його ідеєю "загальної любові" цзяньай на противагу засаді "дотримання лі". Але в центрі науково-дослідницького пошуку А. Усик від кінця минулого і початку цього тисячоліть - із часу захисту кандидатської дисертації та видання першої монографії - до опублікування праці "Інтенції становлення традиційної китайської моральності" (2019), було конфуціанство, як головний предмет вивчення процесу формування засад традиційної моралі в Давньому Китаї.
Починаючи вказане вивчення зі структурно-порівняльних досліджень міфологічних систем і вчень про мораль у Давньому Китаї й Давній Греції та ширше торкаючись у статті "Діалог культур: західна та китайська традиційна філософія" (2005) плину соціокультурної взаємодії цивілізацій Заходу і Сходу, А. Усик запропонувала для обговорення, зокрема на прикладі творчості Г. Гессе, проблему "шляхів осягнення східної філософії в західноєвропейській культурній традиції". Раз у раз порушуючи в публікаціях минулого та позаминулого десятиліть і питання "конфуцієвого ритуалу", як-от деякі аспекти його втілення в Китаї на прикладі ставлення до освіти та мистецтва, вона дослідила його й під оглядом дилеми "повернення у давнину чи погляд у майбутнє" і в контексті розгляду питання "культура Китаю в дискурсі свободи". Звертаючи в опублікованих за ці понад дві декади статтях особливу увагу на онтологію, антропологію й, переважно, соціальну етику конфуціанства, А. Усик докладно осмислила останню в серії статей 2008-2009 рр. в альманасі " Мультиверсум" під спільним заголовком " У витоків китайської раціональності", наприклад (Усик, 2008). Досліджуючи місце і роль у її розвитку конфуціанської моральності, як, на її думку, чинника гармонізації суспільства, вона вийшла на масштабне підбиття підсумків за цією темою в завершальній, на сьогодні, монографії "Інтенції становлення традиційної китайської моральності" (2019). Як випливає з висвітленого нами сукупного досвіду сучасної вітчизняної академічної філософської синології, усі її згадані засновники, в основному В. Кіктенко, цілком доречно й аргументовано проклали її вектори у площині дієвої взаємодії світової синології та українознавчих студій, - непідцензурного системного реконст- руювання історії українсько-китайських культурно-наукових взаємин, зокрема вітчизняних синологічних досліджень, у контексті переосмислення їх місця та ролі як складника класичного й сучасного світового китаєзнавства. Під цим кутом зору провідні українські академічні синологи інститутів НАН України, а саме Інституту філософії імені Г. Сковороди НАНУ й Інституту сходознавства імені А. Кримського НАНУ, заклали надійні підвалини комплексного - пострадянського, проукраїнського і україномовного, вивчення історії філософських освіти, науки і культури Китаю від архаїки до сьогодення, як важливого складника геополітичної взаємодії України та КНР.
Висновки
Підсумки нашого дослідження є такими:
1. Започаткована за доби Нового часу і Гетьманщини вітчизняна синологія пройшла у поступі від церковно-богословських студій у Російській імперії XVIII ст. до вишівсько-академічної інституціалізації в незалежній Україні два умовні (основні) етапи: 1) початковий - XVIII ст. - 10-ті рр. XX ст., 2) український - з кінця 10-х рр. XX ст. до 20-х рр. XXI ст. Становлення сучасної української академічної синології розпочалось у заснованій 1918 р. в Українській державі Українській академії наук, в радянський час тривало такий період - 1921-1991 рр., у ВУАН і АН УРСР, а з 1991 - інституційно оформлене в НАН України.
2. Основними напрямами прогресу сучасної української синології, на думку її найвідомішого представника в Україні, виконуючого обов'язки директора Інституту сходознавства імені А. Кримського НАНУ В. Кіктенка, є: історичний, мовознавчий, літературознавчий, політичний, економічний, педагогічний, музейної справи та філософський. Розвитком останнього у відділі Азійсько-Тихоокеанського регіону цього Інституту під орудою В. Кіктенка займались С. Капранов, В. Пирогов, В. Гамянін та Є. Гобова. В Інституті філософії імені Г. С. Сковороди НАНУ цей напрям розробляють ті самі С. Капранов і А. Усик.
3. Цей філософський напрям поступу сучасного українського академічного китаєзнавства, виходячи з нашого аналізу внеску до нього згаданих науковців, ми поділили на чотири аспекти або тематичні вектори дослідження: 1) історії вітчизняного китаєзнавства ХVІІІ - поч. ХХІ ст.; 2) історії філософських освіти, науки і культури Давнього Китаю, головним чином конфуціанства, як і даосизму, китаєзованого буддизму, моїзму й ін.; 3) китайської філософії ХІХ - поч. ХХІ ст. від фахових філософських напрямів, течій і шкіл до поглядів і вчень лідерів КПК та КНР; 4) історії модерної зарубіжної синології.
4. В. Кіктенко, В. Пирогов, В. Гамянін та Є. Гобоваспі- льно розробляють, головно, другий із цих аспектів у студіях з історії, переважно, конфуціанства. В. Гамянін вивчає трактат "Чжун Юн" із конфуціанського "П'ятикнижжя" і його засадничі категорії, а В. Пирогов дослідив архітектоніку ієрогліфічного письма як відображення космогонічної картини світу давніх китайців. Відома перекладачка праць філософів Давнього Китаю і очільників КПК - від ЛуЮя до Сі Цзіньпіна - Є. Гобова, як і її колеги, здійснює ці студії у контексті аналізу історії та культури Китаю від архаїки до етапу "Гайге-Кайфан" у КНР.
5. В. Кіктенку, зокрема як президенту Української асоціації китаєзнавців, належить основний внесок у становлення сучасної вітчизняної - академічної, головно філософської, синології. Автор перших системних розвідок з історії та теорії українського китаєзнавства XVIII - початку XXI ст., він присвятив ряд праць і кілька серій публікацій історії модерної світової синології: від Д. Нідхема до Т. Хайфа, Д. Бодде, Н. Сівіна, Д. Хобсона й ін. Показовими є здобутки аналізу В. Кіктенком як класичних шкіл філософії Давнього Китаю, так і їхніх ідейних спадкоємців, зокрема лідерів КНР і КПК від Ден Сяопіна до Сі Цзіньпіня.
6. Вагомий внесок до філософської синології України робить і С. Капранов - колега В. Кіктенка з інституту і науковець Сектора історії східної філософії Інституті філософії імені Г. Сковороди НАНУ. Разом із колегою з останнього А. Усик вони вивчають історію європейського філософського китаєзнавства XX ст. і зосередили увагу на історії і теорії конфуціанства. А. Усик зауважила на соціальній етиці й антропології Конфуція та його учнів у контексті аналізу періоду "ста шкіл" та історії конфуціанства, легізму і моїзму. С. Капрановдієво поєднує вивчення історії українського японознавства XX - поч. XXI ст. із системним аналізом місця філософії у традиційній китайській думці.
Список використаних джерел
1. Гамянін, В. (1999). Конфуціанський трактат "Чжун Юнь" (до питання перекладу категорії "Чжун Юнь"). Світ Сходу, 1-2, 87-111.
2. Гамянін, В. (2001). До питання визначення поняття "Чжун Юнь" (На основі тексту трактату "Чжун Юнь"). Світ Сходу, 2, 74-83.
3. Гамянін, В. (2019). "Китай - наївна, бурхлива, енергійна дитина і сивий дідусь в одній особі". Україна - Китай, 4(18), 42-45.
4. Гобова, Є. (2018). Сорок років розвитку науки та освіти в Китаї. Україна - Китай, 14, 64-69.
5. Капранов, С. (2011). Діяльність Товариства українських сходознавців у Харбіні (1936-1937). Світ Сходу, 3, 74-85.
6. Капранов, С. (2013). Місце філософії в традиційній китайській думці в монографії Місце філософії в інтелектуальних традиціях Сходу. Наукова думка.
7. Капранов, С. (2014). Перший учитель Китаю. До 2565-тої річниці з дня народження Конфуція. Україна - Китай, 1(6), 28-31.
8. Капранов, С. (2018). Світло і тіні династії Мін (до 650-річчя заснування). Україна - Китай, 14, 146-149.
9. Кіктенко, В. (2002). Нарис історії українського китаєзнавства. XVIII -перша половина ХХст.: дослідження, матеріали, документи. Видавництво Інституту сходознавства НАН України.
10. Кіктенко, В. (2005). Даоська причинність і телеологія: Нідхем, Гегель, Уайтхед і комбінаторна логіка. Світ Сходу, 1, 142-150.
11. Кіктенко, В. (2014). Порівняльний аналіз конфуціанства та демократії: спільне, відмінне та можливості взаємодії. Китаєзнавство, 1-2, 5-13.
12. Кіктенко, В. (2017). Вивчення Китаю в незалежній Україні. Україна - Китай, 1(7), 108-117.
13. Кіктенко, В. (2018). Історія українського китаєзнавства (XVIII - поч. XXI ст.). Інститут сходознавства імені А. Кримського НАН України.
14. Кіктенко, В. (2019). Становлення національної школи українського китаєзнавства (1991 р. і початок ХХІ ст.). Світ Сходу, 4, 27-61.
15. Кіктенко, В. (2020). "Школа Джозефа Нідхема": дискусії про китайську науку та цивілізацію. Видавництво "Гельветика".
16. Коваль, О. (2019). Іван Чирко - патріарх українського китаєзнавства. Україна - Китай, 4(18), 60-65.
17. Пирогів, В. (2007). Система ментальних стереотипів, відображена в японських прислів'ях і приказках. Світ Сходу, 3, 72-79.
18. Пирогів, В. (2011). Семантична інтерференція граф-лексем китайської та японської мов: рефлекси ідентичності та диференціації. Світ Сходу, 3, 204-213.
19. Пирогів, В. (2013). Логографічний сценарій як інструмент світового пізнання та моделювання. Філологічний вісник Київського національного лінгвістичного університету, 16, 88-97.
20. Усик, А. (2007). Період "ста шкіл" у Китаї. Ідейна домінанта вчення Конфуція. Практ. філософія: наук. журн., 3, 198-204.
21. Усик, А. (2008) Біля витоків китайської раціональності. Соціальна етика Конфуція. Мультиверсум. Філософський альманах, 74, 15-27.
22. Усик, А. (2008). Біля витоків китайської раціональності. Етизація онтологічних понять. Мультиверсум. Філософський альманах, 75, 69-82.
23. Усик, А. (2008). Біля витоків китайської раціональності. Пояснення людської природи в ранньому конфуціанстві. Мультиверсум. Філософський альманах, 76, 107-119.
24. Усик, А. (2019). Традиція та ідентичність у китайській філософії. Мультиверсія. Філософський альманах, 5-6 (спец.), 94-103.
25. Vdovychenko, Heorhii (2021). A Study of the History of Chinese Philosophy in Independent Ukraine: The Sinological Experience of Kyiv Universities in the Late 20th and Early 21st Centuries. Future Human Image, 16, 110-121. https://doi.org/10.29202/thi/16/11
26. Vdovychenko, Heorhii (2022). A Study of the History of Chinese Philosophy in Independent Ukraine: The Sinological Experience of Kyiv Universities in the Late 20th and Early 21st Centuries (Part 2). Future Human Image, 17, 75-88. https://doi.org/10.29202/thi/17/10
References
1. Hamianin, V. (1999). Confucian Treatise "Zhong Yun" (on the Issue of Translating the Category "Zhong Yun"). The World of the Orient, 1-2, 87-111 [in Ukrainian].
2. Hamianin, V. (2001). On the Issue of Defining the Concept of "Zhong Yun" (Based on the Text of the Treatise "Zhong Yun"). The World of the Orient, 2, 74-83 [in Ukrainian].
3. Hamianin, V. (2019). "China is a Naive, Boisterous, Energetic Child and a Gray-Haired Grandpa in One Person". Ukraine - China, 4(18), 42-45 [in Ukrainian].
4. Hobova, Y. (2018). Fourty Years of Development of Science and Education in China. Ukraine - China, 14, 64-69 [in Ukrainian].
5. Kapranov, S. (2011). Activities of the Society of Ukrainian Orientalists in Harbin (1936-1937). The World of the Orient, 3, 74-85 [in Ukrainian].
6. Kapranov, S. (2013). The Place of Philosophy in Traditional Chinese Thought in monograph The Place of Philosophy in the Intellectual Traditions of the Orient. Naykova Dymka [in Ukrainian].
7. Kapranov, S. (2014). China's First Teacher. To the 2565th Anniversary of the Birth of Confucius. Ukraine - China, 1(6), 28-31 [in Ukrainian].
8. Kapranov, S. (2018). Light and Shadows of the Ming Dynasty (to the 650th Anniversary of the Foundation). Ukraine - China, 14, 146-149 [in Ukrainian].
9. Kiktenko, Viktor (2002). Essay on the History of Ukrainian Chinese Studies. XVIII - First Half of the XX Century: Researches, Materials, Documents. A. Yu. Krymskyi Institute of Oriental Studies of the NAS of Ukraine [in Ukrainian].
10. Kiktenko, V. (2005). Taoist Causality and Teleology: Needham, Hegel, Whitehead and Combinatoric Logic. The World of the Orient, 1, 142-150 [in Ukrainian].
11. Kiktenko, V. (2014). Comparative Analysis of Confucianism and Democracy: Common, Different and Opportunities for Interaction. Chinese Studies, 1-2, 5-13 [in Ukrainian].
12. Kiktenko, V. (2018). History of the Ukrainian Chinese Studies (18th - early 21st centuries). A. Krymskyi Institute of Oriental Studies of the NAS of Ukraine [in Ukrainian].
13. Kiktenko, V. (2019). Formation of the National School of Ukrainian Chinese Studies (1991 and Beginning of the 21st Century). The World of the Orient, 4, 27-61 [in Ukrainian].
14. Kiktenko, V. (2020). "Joseph Needham School": Discussions About Chinese Science and Civilization. Kyiv, Publishing House "Helvetica" [in Ukrainian].
15. Kiktenko, V. (2017). Studying China in independent Ukraine. Ukraine - China, 1(7), 108-117 [in Ukrainian].
16. Koval, O. (2019). Ivan Chyrko is the Patriarch of Ukrainian Chinese Studies. Ukraine-China, 4(18), 60-65 [in Ukrainian].
17. Pyrohiv, V. (2007). The System of Mental Stereotypes Displayed in Japanese Proverbs and Sayings. The World of the Orient, 3, 72-79 [in Ukrainian].
18. Pyrohiv, V. (2011). Semantic Interference of Graph-Lexemes of Chinese and Japanese Languages: Reflexes of Identity and Differentiation. The World of the Orient, 3, 204-213 [in Ukrainian].
19. Pyrohiv, V. (2013). Logographic Script as the World's Cognition and Modeling Tool. Philological Bulletin of the Kyiv National Linguistic University, 16, 88-97 [in Ukrainian].
20. Usyk, A. (2007). The Hundred School Period in China. The Ideological Dominant of the Teaching of Confucius. Practical philosophy, 3, 198-204 [in Ukrainian].
21. Usyk, A. (2008). At the Origins of Chinese Rationality. The Social Ethics of Confucius. Multiversum. Philosophical almanac, 74, 15-27 [in Ukrainian].
22. Usyk, A. (2008). At the Origins of Chinese Rationality. Etization of Ontological Concepts. Multiversum. Philosophical almanac, 75, 69-82 [in Ukrainian].
23. Usyk, A. (2008). At the Origins of Chinese Rationality. Explanation of Human Nature in Early Confucianism. Multiversum. Philosophical almanac, 76, 107-119 [in Ukrainian].
24. Usyk, A. (2019). Tradition and Identity in Chinese Philosophy. Multiversum. Philosophical almanac, 5-6 (special), 94-103 [in Ukrainian].
25. Vdovychenko, H. (2021). A Study of the History of Chinese Philosophy in Independent Ukraine: The Sinological Experience of Kyiv Universities in the Late 20th and Early 21st Centuries. Future Human Image, Volume 16, 110121. https://doi.org/10.29202/thi/16/11
26. Vdovychenko, H. (2022). A Study of the History of Chinese Philosophy in Independent Ukraine: The Sinological Experience of Kyiv Universities in the Late 20th and Early 21st Centuries (Part 2). Future Human Image, Volume 17, 75-88. https://doi.org/10.29202/thi/17/10
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Особливості філософії періоду Відродження у XIV-XVI ст. Значення у розвитку філософської культури тогочасної України Острозької академії - першої української школи вищого типу. Гуманістичні ідеї у філософській думці України. Києво-Могилянська академія.
контрольная работа [36,3 K], добавлен 23.08.2010Пізнавальна діяльність у поглядах професорів Києво-Могилянської академії, її рівні - чуттєвий й раціональний. Розуміння даними вченими сутності філософії. Етапи та специфіка пізнавального процесу за І. Гізелем, вивчення даного феномену в курсі філософії.
реферат [24,5 K], добавлен 24.09.2010Історія та особливості становлення професійної філософії в Україні. Біографія Григорія Савича Сковороди, аналіз його впливу на розвиток української філософської думки та художньої літератури. Загальна характеристика основних концепцій філософії Сковороди.
реферат [28,5 K], добавлен 12.11.2010Емпіричний досвід і міфологічна картина світу. Зародження та ранні етапи розвитку філософії в Україні (XI-XV ст.). Гуманістичні та реформаційні ідеї у філософській думці України (кінець XV-початок XVII ст.). Філософія в Києво-Могилянській академії.
курсовая работа [75,4 K], добавлен 14.11.2008Риси барокової філософії, яка сформувалася в Україні XVII-XVIII ст. і поєднала в собі елементи спіритуалістично-містичної філософії і ренесансно-гуманістичні й реформаційні ідеї. Ретроспективність і традиціоналізм філософії Києво-Могилянської академії.
контрольная работа [29,5 K], добавлен 29.09.2010Зародження і ранні етапи розвитку філософії в Україні XI-XV ст. Просвітництво як закономірний результат бурхливого розвитку наукових знань і технічних досягнень. Натурфілософські погляди українських просвітників. Філософія в Києво-Могилянській академії.
курсовая работа [35,7 K], добавлен 06.10.2009Картина філософського професійного знання в Україні. Позитивізм Володимира Лесевича та панпсихізм Олексія Козлова. Релігійно-теїстичний напрямок української філософії кінця ХІХ – початку ХХ століття. Спрямування розвитку академічної філософії в Україні.
реферат [37,2 K], добавлен 20.05.2009Навчання про "три світи" та "дві натури" в центрі філософії українського та російського просвітителя, філософа, поета та педагога Григорія Сковороди. Інтелектуальний шлях філософа. Особливості зв'язку філософської спадщини Г. Сковороди з сучасністю.
курсовая работа [72,0 K], добавлен 18.03.2015Виникнення, предмет філософії та його еволюція. Соціальні умови формування та духовні джерела філософії. Філософські проблеми і дисципліни. Перехід від міфологічного мислення до філософського. Специфіка філософського знання. Філософська антропологія.
реферат [27,4 K], добавлен 09.10.2008Три основні напрями філософії історії. Специфіка філософського осмислення проблеми людини у філософії, сутність людини в історії філософської думки. Філософські аспекти походження людини. Проблеми філософії на сучасному етапі. Особистість і суспільство.
реферат [40,2 K], добавлен 08.10.2009Розвиток філософської думки України. Становлення українського неоплатонізму XIX–XX ст. Академічна філософія України в XIX ст.: Куліш, Шевченко, Юркевич. Філософія обґрунтування нової картини світу: Ф. Бекон, Р. Декарт, Кант, Гегель, Гегель, Фейєрбах.
дипломная работа [38,4 K], добавлен 18.12.2007Поняття філософії права та історія її виникнення. Філософія права в системі філософії, юриспруденції та інших соціальних наук. Гегелівське трактування предмета. Метод мислення про державу і право. Сфера взаємодії соціології, енциклопедії і теорії права.
реферат [27,8 K], добавлен 09.03.2012Шлях Григорія Сковороди в філософію. Основні напрями передової педагогіки, що відбилися у педагогічних поглядах Сковороди. Філософська система у творах українського просвітителя-гуманіста. Ідея "сродної" праці, головний принцип розрізнення життя філософа.
презентация [158,5 K], добавлен 26.04.2015Проблеми філософії, специфіка філософського знання. Історичні типи світогляду: міфологія, релігія, філософія. Українська філософія XIX - початку XX століть. Філософське розуміння суспільства. Діалектика та її альтернативи. Проблема людини в філософії.
шпаргалка [179,5 K], добавлен 01.07.2009Предмет історії філософії. Історія філософії та філософія історії. Філософський процес. Методи історико-філософського аналізу. Аристотель. Концепція історії філософії, історичного коловороту. Герменевтика. Західна та східна моделі (парадигми) філософії.
реферат [24,1 K], добавлен 09.10.2008Виробництво наукового продукту. Знання про глибинні процеси і явища, що відбуваються в природі, суспільстві. Поняття фундаментальних наук, їх взаємозв'язк з прикладними та внутрішня класифікація. Основна ознака поділу наук на фундаментальні і прикладні.
контрольная работа [579,6 K], добавлен 07.09.2010Деякі етапи життєвого шляху Арістотеля: навчання у платонівській академії, виховання Олександра Македонського, заснування філософської школи — Лікея. Розробка науки про політику, її зв'язок з етикою. Форми правління державою. Політичне право і закон.
реферат [17,8 K], добавлен 08.10.2009Китайська філософія як уявлення про людину й світ як співзвучні реальності. Початок китайського філософського мислення. Класичні книги китайської освіченості. Сто шкіл - період розквіту китайської філософії. Сторіччя, що передувало династії Цінь.
реферат [30,7 K], добавлен 30.07.2010Становлення філософської системи, специфічного стилю і форми філософського мислення великого українця. Фундаментальні цінності очима Г. Сковороди. Традиції неоплатонізму і християнської символіки. Принцип барокової культури. Суперечності світу.
реферат [18,9 K], добавлен 19.10.2008Корені української філософської думки. XVIII століття - класичний період, пов'язаний із діяльністю Г.С. Сковороди. Відголоски ідей Просвітництва, що домінували у тогочасній Європі, та інтерпретація античних думок у поглядах філософів України.
контрольная работа [56,8 K], добавлен 06.06.2009
