Зовнішньополітичні аспекти "нових лейбористів" Великої Британії

За вимогою лейбористів у договір були внесені положення про зберігання за Великою Британією контролю за своїми кордонами, імміграцією, видачею віз і надання притулку. Крім того, Лондон виступав за те, щоб при розширенні ЄС система голосів була змінена на користь більших країн Ломакин В. К. Внешнеэкономическая политика Британии: [Текст] / В. К. Ломакин - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. -- С. 186.

Ці зауваження Великої Британії були зафіксовані у спеціальному протоколі до Амстердамського договору. Протокол “Про застосування деяких аспектів статті 7а Договору про заснування Європейського співтовариства у Сполученому Королівстві та Ірландії” “Про позицію Великобританії та Ірландії” The treaty of Amsterdam Protocols [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.eurotreaties.com/amsterdamprotocols.pdf. - Title from the screen..

Наступним етапом оновлення роботи над нормативно-правовою базою ЄС було підписання Ніцького договору, який вступив в силу 1 лютого 2003 року. Велика Британія теж підписала та ратифікувала Ніцький договір. Основні дискусії в ході Ніццького саміту розгорілися з питань інституційної реформи. Йшлося про чотири важливих новації, кожна з яких виявилася вирішена частково. По-перше, відбулося подальше розширення сфери застосування кваліфікованої більшості при голосуванні в Європейській Раді . Проте за наполяганням Великобританії і низки інших держав право вето було збережено при голосуванні з питань оподаткування та соціального забезпечення. Після розподілу голосів в Європейській Раді Велика Британія отримала 29 голосів. Таку ж кількість отримали Німеччина, Франція, Італія Ниццкий договор: интеграция по всем направлениям [Электронный ресурс] / . - Режим доступу: http://www.istmira.com/novejshaya-istoriya/1523-nicckij-dogovor-integraciya-po-vsem-napravleniyam.html. - Название с экрана..

Також, варто відзначити, що у першій половині 1998 року припало головування Великої Британії у ЄС. Це була чудова можливість продемонструвати реальні дії “новим лейбористам” на шляху повернення у Європу. Говорячи про цілі головування, то міністр закордонних справ Р. Кук у промові 14 січня 1998 р. перед Європейським Парламентом окреслив наступні цілі:

- підвищення впливу ЄС у світі, розвиток та покращення Спільної зовнішньої політики та політики безпеки;

- початок переговорів щодо розширення ЄС;

- сприяння миру та процвітанню людей;

- розширення відносин ЄС та Туреччини;

- повернення віри для людей, що ЄС може діяти від їхнього імені та захищати їх у світі;

- вироблення узгодженого підходу щодо захисту громадянських прав, початок діалогу та партнерства;

- допомога у виробленні мирної угоди у Боснії;

- покращення зусиль ЄС щодо надання допомоги на БалканахDuce S. Acceccing the UK presidency: A second pillar perspective [Electronic resource] / S. Duce. - Mode of access : http://www.eipa.eu/files/repository/product/20070814160434_98w04.pdf. - Title from the screen..

Його зусилля були зосереджені на розробці нової економічної стратегії ЄС, якнайшвидшому створенні Європолу, заснуванні Європейського центрального банку і виборах його президента, початок переговорів з країнами-кандидатами. У цілому британське головування було успішним Шемятенков В. Г. Европейская интеграция [Текст] / В. Г. Шемятенков. -- М.: Международные отношения, 2003. -- С. 277.

Все ж були зроблені спроби, особливо під час Кардиффської зустрічі на вищому рівні в червні 1998 року, затвердити нове економічне мислення у сфері проблем зайнятості та соціального ексклюзії. Була ратифікована конвенція Європолу і зроблені кроки для досягнення взаємного визнання рішень національних судів з питань про міжнародні злочини Дейтон А. Единая Европа как предмет политики [Электронный ресурс] / А. Дейтон. - Режим доступу: http://magazines.russ.ru/vestnik/2002/4/dei-pr.html.- Название с экрана..

Цікавим фактом стало те, що із головуванням Великої Британії співпав процес введення спільної валюти євро. Велика Британія сприяла тому, щоб старт створення Економічного та Валютного Союзу був успішним. Якщо ж говорити про позитивні зрушення у відносинах Великої Британії із ЄС, не варто забувати і про проблеми, зокрема, приєднання до єврозони. У цьому питанні, Велика Британія залишилась осторонь поглиблення євроінтеграційних процесів в економічній сфері. Безперечно, на це рішення повпливали як економічні, так і політичні причини.

Згодом міністром фінансів Г. Брауном був придуманий хитромудрий маневр - так звані 5 умов (тестів) переходу на євро, які сформульовані таким чином, що дозволяють Великій Британії невизначено довго ухилятися від приєднання до єврозони:

- попереднє вирівнювання британського і континентального економічних циклів;

- перевірка здатності європейських ринків справлятися з економічними потрясіннями;

- з'ясування впливу валютного союзу на приплив інвестицій до Великої Британії;

- підготовка національного бізнесу до роботи з європейською валютою;

- розробка законодавства для подолання негативних соціальних наслідків такого кроку Капитонова Н.К. Кто Вы, мистер Браун? [Электронный ресурс] / Н.К. Капитонова. - Режим доступу: http://www.mgimo.ru/files/26317/26317.pdf.- Название с экрана..

Якщо ж говорити про політичні мотиви, то тут прослідковується бажання Т. Блера вдруге поспіль перемогти на виборах, а проведення ризикованого референдуму стосовно введення євро в умовах євроскептичного населення навряд чи було б позитивним. Це б показало невдачу Т. Блера стосовно його спроб змінити європейські настрої у суспільстві. Таким чином, Велика Британія зберегла національну валюту і можливість здійснювати самостійну кредитно-грошову політику Капитонова Н.К. Кто Вы, мистер Браун? [Электронный ресурс] / Н.К. Капитонова. - Режим доступу: http://www.mgimo.ru/files/26317/26317.pdf.- Название с экрана..

Приєднання до економічного та валютного союзу стало однією із найскладніших проблем “нових лейбористів”. Уряд лише на словах говорив про наміри приєднатися до єврозони та провести референдум стосовно цього питання. У підсумку, референдум так і не був проведений і протягом наступних термінів правління лейбористів Хмуляк М. Європейська політика Т. Блера через призму “особливих відносин” із США [Електронний ресурс] / М. Хмуляк - Режим доступу до статті: http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/host/10.23.10.100/db/ftp/visnyk/istoriya_108_2011.pdf. - Заголовок з екрану..

Аналізуючи політику “нових лейбористів” стосовно утримання від приєднання до єврозони уже на початковому етапі їхньої оновленої проєвропейської політики прослідковуються традиційні настрої стосовно збереження винятковості Великої Британії. Подібні моменти ведення зовнішньої політики ще краще будуть прослідковуватися під час наступних зовнішньополітичних маневрів “нових лейбористів”. Таким чином, головування Великої Британії у ЄС у першій половині 1998 року було успішним, однак введення євро та переговори щодо майбутнього розширення просто співпали із планами політики ЄС, а не було виключною заслугою Великої Британії.

Якщо говорити про пріоритети головування Великої Британії у ЄС у 2005 році, то уряд Великої Британії помістив свої очікування від головування у Білій книзі 23 червня 2005 р. “Пріоритети головування Великої Британії у Раді ЄС”. Друга Біла книга була опублікована 30 червня 2005 року “Перспективи для ЄС у 2005 році: Головування Великої Британії у ЄС” Two Cheers for the UK's EU Presidency [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.chathamhouse.org/sites/default/files/public/Research/Europe/bpukeupresidency.pdf. - Title from the screen..

У Білій книзі були визначені такі пріоритети:

- економічне реформування та соціальна справедливість;

- безпека та стабільність;

- роль ЄС у світі Priorities for the UK presidency of the EU 2005 [Electronic resource]. - Mode of access : http://jsis.washington.edu/euc/meu/2007/ukeupresidencypriorities.pdf. - Title from the screen.. За словами Т. Блера: “Європа є сильнішою, коли об'єднана разом проти таких проблем як тероризм, організована злочинність та нелегальна міграція.

Однак, друге головування Великої Британії в ЄС містило в собі застій та частковий успіх. Особливо вагомі досягнення Великої Британії це угода по бюджету, переговори про вступ з Туреччиною. Британський стиль дипломатії відкрито піддавався критиці під час головування: внесення в останню хвилину поправок і пропозицій розцінювалося як форма балансування на межі зриву, покликана зірвати дипломатичний процес Председательство Великобритании в ЕС (2005 г.): застой, тревога и частичные победы [Электронный ресурс]. - Режим доступу: http://www.isoa.ru/art-view.php?bc_tovar_id=32. - Название с экрана..

Однією із проблем, яку складно сприймають у Європі є питання розширення ЄС. Велика Британія традиційно виступала за підтримку розширення, таку ж позицію і зайняли “нові лейбористи”, які підтримували ідею входження нових країн до ЄС.

Велика Британія активно підтримала розширення Європейського союзу в 2004 році через відповідність цього процесу своїм національним інтересам, що обумовлено кількома причинами: по-перше, розширення ЄС послаблює федералістські настрої у цій організації, що є вигідним для Великої Британії, яке не припускає федералізації ЄС; по-друге, включення нових держав до складу Європейського союзу мало дозволити більш ефективно вести боротьбу з тероризмом, транскордонною злочинністю, торгівлею людьми та наркотиками, забрудненням навколишнього середовища, а саме ці питання лейбористський уряд Великої Британії ставив в основу своєї політики Черінько І. П. Позиція лейбористського уряду щодо розширення Європейського Союзу 2004 року. [Електронний ресурс] / І. П. Черінько. - Режим доступу до статті : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2009_23/Gileya23/P9.pdf. - Заголовок з екрану.

Час президентства Великої Британії в ЄС збігся з початком процесу переговорів з країнами-кандидатами зі Східної та Центральної Європи. Британський міністр у справах Європи Дук Хендерсон заявив, що центральною темою британського головування стане успішне ведення переговорів про прийняття нових країн до ЄС. Лейбористи мають намір були сприяти якнайшвидшому вступу країн-кандидатів до Європейського союзу Кузьмичева Л. О. Великобритания и европейская интеграция: подход британских лейбористов [Электронный ресурс] / Л. О. Кузьмичева. - Режим доступу: http://cheloveknauka.com/velikobritaniya-i-evropeyskaya-integratsiya-podhod-britanskih-leyboristov. - Название с экрана..

До кінця 2000 року не спостерігалося помітного прогресу в політиці розширення. Нарешті, у грудні 2000 року відбувся черговий саміт Європейської ради в Ніцці, на якому був прийнятий новий договір, що регулює діяльність Європейського союзу з урахуванням включення до її складу нових членівТам же..

І як наслідок, 1 травня 2004 року до ЄС приєдналося 10 країн Центральної і Східної Європи, Балтії і Середземномор'я - відбулася п'ята хвиля розширення. Далі у 2007 році ще приєдналися Болгарія та Румунія. Таким чином, Велика Британія активно підтримувала цей процес розширення.

Обережне ставлення до інновацій завжди було притаманне для європейської політики Великої Британії. Проте, кардинально протилежна картина простежувалася у сфері спільної європейської політики в області безпеки та оборони, де Велика Британія, яка протягом тривалого часу була найбільшим супротивником включення воєнних питань до компетенції ЄС, перетворилась в одного з найбільш активних її захисників Хмуляк М. Європейська політика Т. Блера через призму “особливих відносин” із США [Електронний ресурс] / М. Хмуляк - Режим доступу до статті: http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/host/10.23.10.100/db/ftp/visnyk/istoriya_108_2011.pdf. - Заголовок з екрану..

Із закінченням холодної війни настав новий етап у розвитку європейського співробітництва в галузі безпеки і оборони. Зміна політичної ситуації вимагала адекватної відповіді з боку ЄС і, в першу чергу , перегляду балансу сил в Атлантичному союзі. Якщо цілі холодної війни не допускали формування самостійної політичної та військової ролі для європейського об'єднання, то на початку 1990- х це стало можливим і навіть бажаним. Були створені умови для якісної зміни співпраці в політичній сфері. Маастрихтський договір прив'язав загальну зовнішню політику та політику в галузі безпеки (СЗППБ) до союзних інститутів. СЗППБ була заявлена в якості другої, міжурядової за характером, основи Європейського Союзу, і всі рішення в цій галузі повинні були прийматися на основі одностайності. Крім цього, в Договорі вперше вказувалося на можливість створення в майбутньому спільної оборонної політики Морозов А. Великобритания и Общая европейская политика в области безопасности [Электронный ресурс] / А. Морозов. - Режим доступу: http://www.wpec.ru/text/200711261843.htm. - Название с экрана..

Прийшовши до влади в 1997 році, лейбористи з певною часткою скептицизму дивилися на можливості побудови самостійної системи оборони і безпеки в Європі. Саме таку позицію зайняла британська делегація на чолі з Т. Блером на саміті Європейського союзу в Амстердамі, відхиливши ініціативи європейських колег про розвиток європейської безпеки і оборони в рамках Західноєвропейського Союзу (ЗЄС) і через вибір між зміцненням європейських зв'язків та продовженням структури ЄС. Традиційно британські лідери не хотіли робити важкий вибір між зміцненням європейських зв'язків та продовженням трансатлантичного партнерства. Тому Т. Блер з упевненістю заявляв, що основа європейської безпеки грунтується на блоці НАТО. Однак протягом 1998 року позиція лейбористського уряду помітно змінювалася, що було обумовлено конфліктами в Боснії і на Балканах. У грудні 1998 року була прийнята спільна англо-французька декларація у Сен-Мало, про необхідність розвитку європейської оборони Кузьмичева Л. О. Великобритания и европейская интеграция: подход британских лейбористов [Электронный ресурс] / Л. О. Кузьмичева. - Режим доступу: http://cheloveknauka.com/velikobritaniya-i-evropeyskaya-integratsiya-podhod-britanskih-leyboristov. - Название с экрана..

В 1999 році британський уряд виступив з ініціативою формування “європейської оборонної ідентичності”. 25 листопада 1999 р. під час франко-британського саміту в Лондоні було затверджено спільний проект утворення до 2003 року державами ЄС 50-60-тисячної мобільної армії, яка має самостійно функціонувати в тих регіонах континенту, де не задіяні сили НАТО. В травні 2000 р. було прийняте рішення про ліквідацію ЗЄС як військово-політичної організації та переведення її структур та функцій Європейському Союзу Яковенко Н. Л. Європейська інтеграційна політика Великої Британії та міжнародні чинники її формування (друга половина ХХ - початок ХХІ ст.) / Н.Л. Яковенко [Електронний ресурс] Автореф. дис. док. іст. наук: 07.00.02 / Донецький Національний ун-т. - Електорон. дан. (1 файл). - Донецьк., 2005. - Режим доступу: www.ucrainica.com.ua/downloads/?pub=803.

Таким чином, усі прагнення розпочаті Т. Блером протягом двох термінів перебування при владі частково були спрямовані на поглиблення співпраці з ЄС, однак теракти у 2001 р. у США показали прибічність “нових лейбористів” до відносин із США і Т. Блер втратив інтерес до спільної європейської оборонної політики. Сьогодні, аналітики називають “іракське питання” невдачею у зовнішній політиці Т. Блера Андрукевич, Я. О. Трансформація європейської політики Великої Британії з приходом до влади Тоні Блера [Текст] / Я. О. Андрукевич// Міжнародні відносини і туризм: сучасність та ретроспектива. Збірник матеріалів Першої міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених - Острог: Видавництво Національного університету “Острозька академія”, 2013. - Вип. 3. - С. 55..

У 2007 р. Т. Блер пішов у відставку і новим прем'єр-міністром став його колега по партії Г. Браун. Якщо говорити про політику “нових лейбористів” Великої Британії, то вони асоціюються у першу чергу з Т.Блером, однак Г. Браун доклав не менше зусиль для оновлення лейбористської партії.

Г. Браун відомий відомий як “архітектор і охоронець” п'яти економічних умов приєднання країни до зони євро. В ході першого держаного візиту в липні 2007 р. до Німеччини він обіцяв, що Велика Британія перегляне своє рішення про відмову вступати в єврозону. Але цього так і не відбулось через поразку на наступних парламентських виборах Капитонова Н.К. Некоторые аспекты внешней политики правительства Г. Брауна [Электронный ресурс] / Н. К. Капитонова. - Режим доступу: http://www.ieras.ru/pub/bulleten/250.doc. - Название с экрана. .

Якщо ж говорити про європейську політику Г. Брауна, то його адміністрація протистояла перед тими ж питаннями, як і всі останні британські прем'єр-міністри: ставлення Великої Британії до європейської інтеграції. В розпорядженні Г. Брауна три точки зору щодо ведення європейської британської політики: Велика Британія як незручний партнер, як прагматичний гравець, і Велика Британія в самому серці Європи. Вибір тієї чи іншої стратегії залежить від політики та позиції щодо Європи (і його реакції на розвиток європейської інтеграції) та розвитком внутрішніх, європейських та міжнародних справO'donnell C. M., Whitman G. R. European policy under Gordon Brown: perspectives on a future prime minister [Electronic resource] / C. M. O'donnell, G. R. Whitman. - Mode of access: http://www.chathamhouse.org/sites/default/files/public/International%20Affairs/Blanket%20File%20Import/83_2253-272.pdf. - Title from the screen..

Г. Браун заступив на пост прем'єр -міністра практично недосвідченим у міжнародній політиці, оскільки всі останні роки займався виключно економічними питаннями. Однак на посту глави уряду йому довелося займатися міжнародними питаннями, і перш за все, вибудовувати відносини з США і Європою. Першим закордонним візитом Г. Брауна стала поїздка до Берліна незабаром після цього він побував і у Вашингтоні. У Г. Брауна встановилися хороші відносини з президентом Франції Н. Саркозі і канцлером Німеччини А. Меркель Гордон Браун: жертва финансового кризиса или собственных ошибок? [Электронный ресурс]. - Режим доступу: http://ria.ru/world/20080627/112322002.html#13820766391214&message=resize&relto=login&action=removeClass&value=registration. - Название с экрана..

Британський прем'єр опинився в складній ситуації з Лісабонським договором про реформи Євросоюзу. Г. Браун стверджував, що договір відрізнявся стосовно важливих моментів з Конституцією, і більше не було “Конституції”, а залишився звичайний договір, який не вимагає референдуму. Він також відповів, що він вважає цей документ буде занадто складним , щоб бути вирішеним на референдумі. І в підсумку, Лісабонський договір було підписано Gardiner N., McNamara S. The EU Lisbon Treaty: Gordon Brown Surrenders Britain's Sovereignty [Electronic resource] / N. Gardiner., S. McNamara. - Mode of access : http://www.heritage.org/research/reports/2008/03/the-eu-lisbon-treaty-gordon-brown-surrenders-britains-sovereignty. - Title from the screen..

Однак, це не допомогло покращити проєвропейський імідж Великої Британії та підвищити популярність лейбористів серед британського електорату. Цілком зрозумілим була майбутня поразка лейбористів на парламентських виборах, що і сталося у 2010 р. перемогу здобули консерватори на чолі з Д. Камероном.

Крім того, Великій Британії не вдалося приєднатися на повноправних засадах до осі Париж-Берлін - мотора європейської інтеграції та джерела ідей федералізації ЄС. Надії Великої Британії на входження в ядро європейської інтеграції так і залишаються надіями. Тертя між Парижем і Берліном за непрямими питань не похитнули їх рішучості не допустити треті країни на роль лідерів ЄС, тим більше, що Велика Британія опинилася на узбіччі єврозони Громыко А. А. Англия перед выбором [Электронный ресурс] / А. А. Громыко. - Режим доступу: http://www.gromyko.ru/Russian/Brit/brit1.htm. - Название с экрана..

Російський дослідник А. Валуєв вважає, що “новим лейбористам”, в цілому, вдалося сформувати оригінальну систему пріоритетів на європейському напрямку, однак невідповідність теоретичної та практичної європейської політики “нових лейбористів” є очевидною. Деякі важливі здобутки все ж присутні. Так, “нові лейбористи” приєдналися до Соціальної хартії Договору про Європейський Союз, ініціювали дискусію про розвиток Спільної зовнішньої політики безпеки, підтримали інституційну реформу і взяли безпосередню участь у процесі розширення ЄС Валуев А. В. Европейское направление внешней политики Великобритании при “новых лейбористах” [Электронный ресурс]. - Режим доступу: http://www.dissercat.com/content/evropeiskoe-napravlenie-vneshnei-politiki-velikobritanii-pri-novykh-leiboristakh#ixzz2aLe7Kxa0. - Название с экрана..

У певному сенсі перший уряд Т. Блера характеризують як європейський в перспективі, другий ж як атлантистський. Неминуча реальність була більш складною. Новий лейбористський уряд, який прийшов до влади у 1997 році, звичайно, згідно реалізації Т. Блера, прагнув бути мостом між Європою та США, однак практична реалізація зовнішньополітичної концепції на європейському напрямку набула зовсім інших форм Smith J. A missed opportunity? New Labour's European policy 1997-2005 [Electronic resource] /J/ Smith. - Mode of access : http://www.chathamhouse.org/sites/default/files/public/International%20Affairs/Blanket%20File%20Import/inta_480.pdf. - Title from the screen..

Таким чином, реалізацію європейської політики “нових лейбористів” можна охарактеризувати від значного піднесення до поступового спаду. Прагнення Т. Блера та Г. Брауна досягнути значних успіхів стосовно політики у ЄС були двозначними та суперечливими.

3.2 “Особливі відносини” Великої Британії та США - традиційна основа зовнішньополітичної концепції “нових лейбористів”

“Особливі відносини” США та Великої Британії традиційно лежать в основі зовнішньополітичної концепції правлячих партій. Партнерство між США та Великою Британією характеризують як таке, що базується на спільній історії, спільних цінностях та спільних інтересах по всьому світі. Термін “особливі відносини” найчастіше асоціюється з національною політикою у сфері безпеки, де національні інтереси та геополітичні чинники є набагато важливішими ніж почуття Where do we go from here?: Transatlantic Relations after New Labour [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.psa.ac.uk/sites/default/files/971_492.pdf. - Title from the screen..

Після Другої світової війни, двосторонні англо-американські відносини були в центрі їхньої зовнішньої політики. Саме тому британські вчені та політики розробили відмінну лексику, щодо відтінення усієї глибини та важливості англо-американської співпраці, а саме термін “особливі відносини” Ibidem..

“Особливі відносини” з США довгий час компенсували неминуче ослаблення міжнародної ваги і престижу Великої Британії після закінчення Другої світової війни, а жорсткий корсет, в який була укладена система світового балансу сил у роки холодної війни, робив цілком природним становище Західної Європи в якості їх протекторату Громыко А. А. Великобритания между Европой и Америкой. В: Россия и Нато в новом контексте международной безопасности [Электронный ресурс] / А. А. Громыко. - Режим доступу: http://www.gromyko.ru/Russian/Brit/brit19.htm. - Название с экрана..

Термін “особливі відносини” використовується американцями та британцями, щоб описати унікальний тісний зв'язок між США та Великою Британією. Важливою ознакою успішності цього союзу є тісні дружні та робочі союзи між вищими керівниками. До них відносяться: відносини між пре'єр-міністром У. Черчіллем і президентом Ф. Рузвельтом, М. Тетчер і Р.Рейганом, Т. Блером та Б. Клінтоном та його наступник Дж. Бушем Porter K. The Relationship of the United States with the United Kingdom [Electronic resource] / K. Porter. - Mode of access : http://usforeignpolicy.about.com/od/countryprofil2/p/usuk.htm. - Title from the screen..

Однак, декларовані заяви Т. Блера все таки були двозначними. Англійський дослідник Данн вважає, що порядок денний Т. Блера такий як прийняття Великої Британії ближче до Європейського Союзу та врівноваження європейського та американського векторів зовнішньої політики було зміцнення відносин Великої Британії з США і закріплення становища Великої Британії як Атлантичного мосту Where do we go from here?: Transatlantic Relations after New Labour [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.psa.ac.uk/sites/default/files/971_492.pdf. - Title from the screen..

“Особливі відносини” за період правління “нових лейбористів” багато в чому залежали від рівня особистої симпатії. В цьому контексті доцільно відзначити дружні відносини Т. Блера та Б. Клінтона. Американський журналіст С. Блументал відзначав, що Б. Клінтон та Т. Блер наче “політичні близнюки”. Президент і прем'єр були представниками нового покоління політичних лідерів. Лейбористи на чолі з Т. Блером запозичили основні принципи політичної платформи команди Б. Клінтона, яка вже вдвічі перемагала на виборах США (у 1992 і 1996 рр.) Пик С. М. вказ. пр. С. 195-196.

Візит Б. Клінтона до Великої Британії 29 травня 1997 р. на запрошення Т. Блера засвідчив, що у відносинах між двома державами відбулися суттєві зміни. Після зустрічі з прем'єр-міністром Великої Британії, Б Клінтон у виступі перед пресою назвав англо-американські відносини “унікальним партнерством”. Т. Блер додав, що Б. Клінтон позитивно сприйняв прагнення Великої Британії займати сильні позиції у Європі. Під час першої зустрічі Б.Клінтон зазначив: “За 50 останніх років наш непорушний союз приніс мир, процвітання та безпеку, адже цей союз оснований на спільних цінностях та прагненнях” Пик С. М. вказ. пр. С. 196.

Уряд нових лейбористів вирішив видозмінити тлумачення “особливих відносин” із США. Зокрема, ключовою думкою, яка, однак, не була новою, було відведення для Великої Британії ролі мосту між США та Європою. запропонував переосмислене тлумачення актуальності збереження особливих відносин. Проте, жоден попередній уряд не визначав цю ідею як основу для збереження тісного союзу між двома державами Кандуба Т. Ю. Атлантизм в зовнішній політиці урядів Тоні Блера .) [Електронний ресурс] / Т. Ю. Кандуба - Режим доступу до статті : http://klio.ngoua.org/2011/12/atlantyzm-v-zovnishnij-politytsi-uryadiv-toni-blera. - Заголовок з екрану..

На практиці ж, Лондон продовжував активну підтримку США на міжнародній арені. Красномовним доказом цього стали спільні англо-американські бомбардування Іраку в грудні 1998 року, під приводом недотримання Багдадом санкцій, введених після війни 1991 року. Уряд Т.Блера також діяв в унісон з адміністрацією Б. Клінтона у широкомасштабних військових акціях НАТО проти Югославії, які, незважаючи на відсутність рішення ООН, почалися 24 березня 1999 року, серед європейських партнерів США Велика Британія займала найактивнішу позицію в питанні подолання цієї кризи за допомогою зброї. У війні проти Югославії провідна роль та відповідальність були покладені саме на Лондон. Рішуча позиція британського уряду визначалися як “особливими відносинами” із США, що традиційно зумовлює підтримку глобальних американських ініціатив, так і проголошеною лейбористами так званою етичною зовнішньою політикою Пик С. М. вказ. пр. С. 198-199..

Згідно встановленої традиції, прем'єр-міністр Великої Британії Т. Блер здійснив перший візит у 2001 р. до новообраного президента США Дж. Буша. Т. Блер підкреслив, що це є доказом того, що Велика Бртанія та США залишаються найближчими союзниками. Першочергово, складність візиту до Дж. Буша визначалася дврма чинниками: по-перше, Т. Блер мав близькі особисті стосунки з попереднім президентом Б. Клінтоном і необхідно було переконати Дж. Буша , що ці відносини “вже позаду”; по-друге , лейборист Т.Блер і республіканець Дж. Буш належали до різних течій сучасної соціально - економічної ідеології. Однак, на практиці Т. Блер та Дж. Буш вибудували надзвичайно хороші відносин. Проте участь Великої Британії у спільній з США операції проти Іраку продемонструвало, що Велика Британія вважає необхідність підтримання особливих відносин з США центральним завданням зовнішньополітичної концепції Великої Британії Тони Блэр отправился с визитом в США [Электронный ресурс]. - Режим доступу: http://www.newsru.com/arch/world/21feb2001/bler.html. - Название с экрана..

Прем'єр-міністр Великої Британії Т. Блер практично одночасно з протокольними співчуттями американському Президентові з приводу трагедії 11 вересня 2001 р. заявив про повну підтримку і готовність зробити все можливе, щоб “подібне більше не повторилося”. У США позиція Великої Британії не викликала особливого подиву і зустріла повне схвалення, адже Велика Британія вкотре довела стовідсоткову підтримку та підтвердила статус “молодшого брата” США Валуев А. В. “Иракский синдром” во внешней политике “новой” Великобритании: исторические уроки и современные параллели [Электронный ресурс] / А. В. Валуев. - Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/irakskiy-sindrom-vo-vneshney-politike-novoy-velikobritanii-istoricheskie-uroki-i-sovremennye-paralleli. - Название с экрана.. Незважаючи на розбіжності всередині Великої Британії стосовно підтримки війни в Іраку, прем'єр-міністр Т. Блера навряд чи вагався, адже його дипломатична підтримка залишалася постійною і енергійною Wither J. K. British Bulldog or Bush's Poodle? Anglo-American Relations and the IraqWar [Electronic resource] / J. K. Wither. - Mode of access: http://strategicstudiesinstitute.army.mil/pubs/parameters/articles/03winter/wither.pdf. - Title from the screen..

Саме тому, підтвердження “особливих відносин” Великої Британії і США - це військова участь англійського контингенту в бойових діях в Афганістані, а згодом в Іраці. 20 березня 2003 року після закінчення терміну дії ультиматуму, де містилось попередження С. Хусейнові: уникнути війни можна лише шляхом негайного роззброєння або зречення влади, США і Велика Британія без санкцій ООН та підтримки таких гравців на міжнародній арені як Франція, Німеччина і Росія почали військову операцію проти Іраку. 9 квітня 2003 року війська союзників увійшли в Багдад і до середини місяця бойові дії завершилися. Підтримуючи США в їх політиці щодо Іраку, Велика Британія посилює загальносвітовий опір міжнародному тероризму. Проте саме участь в іракській військовій кампанії вважають найбільшим прорахунком зовнішньої політики лейбористського уряду, про те, що уряд і розвідка сфабрикували інформацію про наявність зброї масового знищення в Іраці і потім це набуло розголосу. Саме це і зумовлює непідтримку британцями антиіракської операції Пик С. М. вказ. пр. С. 220-221..

Однак з іншого боку, активна та добровільна участь Великої Британії у двох основних військових операціях проти Іраку та підтримка агресивної і деструктивної зовнішньої політики та риторики американських урядів, по суті, є не що інше як старий перевірений спосіб на час відключити увагу британської громадськості від того, що відбувається всередині країни за допомогою “маленької переможної війни” за її межами і найважливіше, компенсувати очевидні і прикрі невдачі на стратегічному європейському напрямку Валуев А. В. “Иракский синдром” во внешней политике “новой” Великобритании: исторические уроки и современные параллели [Электронный ресурс] / А. В. Валуев. - Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/irakskiy-sindrom-vo-vneshney-politike-novoy-velikobritanii-istoricheskie-uroki-i-sovremennye-paralleli. - Название с экрана..

Не можна не помітити, що британська еліта заплатила дорогу ціну за цю міжнародну авантюру. Т. Блер, один з ідейних натхненників вторгнення в Ірак, в результаті падіння політичного рейтингу був змушений достроково піти у відставку з постів прем'єр-міністра і лідера Лейбористської партії в червні 2007 р. Його змінив екс-міністр фінансів Г. Браун Там же..

Г. Браун продовжив розвивати відносини із США. Зокрема, він зазначав: “Ми не дозволимо людям відлучити нас від США в боротьбі зі спільними викликами з якими ми стикаємося по всьому світу, я думаю, люди повинні пам'ятати, що відносини між Великою Британією і між США і британського прем'єр-міністра і американського президента побудовані на неминущих цінностях про важливість свободи, гідності особистості. Я буду продовжувати працювати, так як це робив Т. Блер зробив у дуже тісній співпраці з американською адміністрацією”. Speech not critical of US - Brown [Electronic resource]. - Mode of access : http://news.bbc.co.uk/2/hi/uk_news/politics/6896797.stm. - Title from the screen.

Ставши прем'єром, Г. Браун обіцяв зберегти спадкоємність курсу, але з урахуванням сумного іракського досвіду. Справедливості заради треба сказати, що план скорочення британської військової присутності в Іраку розроблявся ще за Т. Блера, однак рішення по ньому тоді прийнято не було. У вересні 2007 р. було оголошено про скорочення британської присутності в Іраку на 500 осіб - до 5 тис. військовослужбовців, що входило в план з поступового виведення звідти британських військ. При цьому обмовлялося , що графік виведення буде залежати від розвитку ситуації в цій країні. У 2008р. у зв'язку з тим, що закінчувався мандат ООН на перебування військових контингентів в Іраку, обіцянки скоротити британський контингент аж до повного його виведення, звучали все частіше. Що ж стосується британської присутності, то в грудні 2008 р. іракський парламент більшістю в 80 голосів проти 68 висловився за припинення британського мандата. Передбачаючи результати голосування, Г. Браун заявив, що почне швидке виведення військ з Іраку з липня 2009 р., залишивши там лише 400 військовослужбовців для надання допомоги іракській владі у підготовці військов -морського флоту Капитонова Н.К. Некоторые аспекты внешней политики правительства Г. Брауна [Электронный ресурс] / Н. К. Капитонова. - Режим доступу: http://www.ieras.ru/pub/bulleten/250.doc. - Название с экрана..

Як наслідок, 150 військовослужбовців зі складу Королівської морської піхоти в спішному порядку покинули базу Умм Каср під Басрой і були перекинуті до сусіднього Кувейту у 2009 р. Британський прем'єр-міністр Гордон Браун зобов'язався повністю вивести війська з Іраку Великобритания вывела войска из Ирака и начала расследование своего участия в иракской войне [Электронный ресурс]. - Режим доступу: http://news.am/rus/news/1860.html. - Название с экрана.

Що стосується відносин з США, які продовжують залишатися головним британським союзником, то “атлантист” Г. Браун по суті продовжив лінію свого попередника, але не так безоглядно. Він багато разів підкреслював, що Велика Британія не повинна робити вибір між партнерством з США або Європою - найважливіше значення для неї мають обидва напрямки зовнішньої політики. Тим самим, Г. Браун намагався згладити відчуття, що в контактах Лондона і Вашингтона настав проблемний період Капитонова Н.К. Некоторые аспекты внешней политики правительства Г. Брауна [Электронный ресурс] / Н. К. Капитонова. - Режим доступу: http://www.ieras.ru/pub/bulleten/250.doc. - Название с экрана..

На сьогоднішній день двосторонні відносини Лондона і Вашингтона продовжують залишатися прикладом тісної співпраці для всього світу. До того ж не варто забувати, що Велика Британія і США є один для одного найбільшими інвесторами, а також що обидві держави - традиційні союзники, як у рамках Трансатлантичного альянсу, так і в операціях, що проводяться поза Європейського простору: у сферах військової співпраці, планування в галузі безпеки, двосторонніх комунікацій, узгоджених дій оборонних міністерств, ядерної зброї та її нерозповсюдження, проведення миротворчих операцій, боротьби з поширенням біологічної зброї і зброї масового ураження - у практично всіх областях підтримки або відновлення миру і міжнародної безпеки Шамгунова А. Н. Политические отношения Великобритании и США на рубеже XX - XXI вв. [Электронный ресурс] / А. Н. Шамгунова. - Режим доступу: http://www.dissercat.com/content/politicheskie-otnosheniya-velikobritanii-i-ssha-na-rubezhe-xx-xxi-vv#ixzz2i5DBy1pc. - Название с экрана.

Таким чином, російська дослідниця А. Шамгунова виділила такі причини співпраці Великої Британії із США:

- загальні культурні цінності, відсутність мовного бар'єру;

- економічна складова;

- США є на сьогоднішній день основним гарантом безпеки для Великої Британії як у рамках НАТО , так і на рівні двосторонніх відносин;

- співпраця із США розглядається британцями як природна альтернатива об'єднаній Європі Там же..

“Майбутнє британської політики залежить від того , чи буде зроблено вибір на користь Європи або США”, - так звучить популярна серед британських політологів теза, число прихильників якої тільки помножилося після війни 2003 року в Іраку. Однак, на сьогоднішній день “особливі відносини” представляються багатьом аналітикам доктриною, яка не тільки виробила свій ресурс, а й завдає шкоди інтересам Великої Британії, а відхід у минуле біполярності відкрив для об'єднаної Європи можливість перетворитися на самостійний центр сили у світі. У цих умовах для Великої Британії стає практично неможливо і далі ритуально приписувати собі роль неупередженого медіатора між Європою і США, тим більше, якщо в ситуаціях розбіжності з принципових питань зовнішньої і оборонної політики він беззмінно віддає перевагу США Громыко А. А. Великобритания между Европой и Америкой. В: Россия и Нато в новом контексте международной безопасности [Электронный ресурс] / А. А. Громыко. - Режим доступу: http://www.gromyko.ru/Russian/Brit/brit19.htm. - Название с экрана..

Війна в Іраку показала обмеження здатності Т. Блера провести в США і Європі разом. Саме тому, помилкою у реалізації зовнішньої політики у американському напрямку “новими лейбористами” була завищена самовпевненість та беззастережна підтримка дій США. Зокрема, Т. Блер занадто переоцінив свої якості переконування громадськості та пропаганду “війни проти тероризму” Where do we go from here?: Transatlantic Relations after New Labour [Electronic resource]. - Mode of access: http://www.psa.ac.uk/sites/default/files/971_492.pdf. - Title from the screen..

Прихід до влади “нових лейбористів” першочергово ознаменував зміни у зовнішньополітичній концепції Великої Британії. Новий прем'єр-міністр Т.Блер проголосив про намір зрівняти європейський та американський вектори у зовнішній політиці Великої Британії. Однак, реалізація зовнішньої політики Великої Британії вкотре довела важливість “особливих відносин” із США, а не повернення в Європу.

Висновки до розділу 3.

У третьому розділі основну увагу було приділено комплексному аналізу практичної реалізації зовнішньополітичної концепції “нових лейбористів”. Як відомо, імідж та реальна політика мають тенденції до значних відмінностей, в цьому контексті було проведено паралелі між реальною та бажаною політикою Великої Британії на європейському напрямку та в рамках “особливих відносин” із США.

З приходом до влади “нові лейбористи” проголосили про повернення в Європу, що було підтверджено практичними діями під час першого кабінету лейбористського уряду підписанням Амстердамького, Ніцького договорів, приєднанням Соціальної глави ЄС, успішним головуванням. Однак прагнення врівноважити європейський та атлантичний напрямки, фактично, не вдалося, адже після подій 11 вересня 2001 р. вібдувся поворот на 180 градусів в сторону США, які стали пріоритетом № 1.

РОЗДІЛ 4. “ДРУГЕ КОЛО” ІНТЕРЕСІВ МІЖНАРОДНОЇ ПОЛІТИКИ ПРЕДСТАВНИКІВ “НОВОГО ЛЕЙБОРИЗМУ”