Основи політології

Структурно моделювання складається з конструювання моделі на основі попереднього вивчення об'єкта, з'ясування його істотних характеристик, експериментального і теоретичного аналізу моделі, зіставлення результатів з даними об'єкта, коригування моделі. Якщо за екстраполяції, як правило, виробляється продовження динамічного ряду на перспективу, то при прогнозуванні за допомогою моделі існуючі механізми свіввідносять з майбутніми.

Вибір засобу прогнозування політичних процесів, подій залежить від мети і термінів прогнозування.

Етапи вироблення прогнозу і критерії його ефективності. Вироблення прогнозу є складним і відносно тривалим процесом. Складається воно з кількох етапів:

1. Передпрогнозна орієнтація (програма дослідження). На цьому етапі уточнюють завдання прогнозу, аналізують його особливості, масштаби, періоди, підстави, формулюють мету і завдання, робочі гіпотези, визначають засоби, структурують процес організації прогнозування. Головним моментом є аналіз об'єкта прогнозування, опис якого починають при формуванні завдання на прогноз. Опис містить відомості про найзагальніші показники об'єкта. На цьому етапі важливим є досвід та інтуїція фахівців.

Під час аналізу об'єкта прогнозування слід дотримуватися певних методологічних принципів. Принцип системності вимагає розглядати об'єкти і прогнозне тло відповідно до мети і завдань дослідження. Принцип природної специфічності передбачає обов'язкове врахування специфіки природи об'єкта прогнозування, закономірностей його розвитку, абсолютних і розрахункових значень меж розвитку. При порушеннях цього принципу (часто виникають за формальної екстраполяції процесу) помилки можуть бути значними, а прогнози абсурдними. Принцип аналогічності передбачає постійне порівняння властивостей об'єкта з відомими в даній галузі подібними об'єктами, їхніми моделями для пошуку об'єкта-аналога, використання його моделі або окремих її елементів. Цей принцип дає змогу мінімізувати витрати на аналіз і прогноз завдяки використанню готових прогнозних моделей, а також забезпечити перевірку істинності прогнозів зіставленням їх з прогнозами об'єктів-аналогів.

2. Побудова вхідної (базової) моделі прогнозованого об'єкта засобами системного аналізу. Для уточнення моделі можливе опитування населення й експертів. Під час аналізу об'єктів прогнозування використовують об'єктний та функціональний підходи.

Об'єктний припускає виділення підсистем шляхом поелементного дроблення об'єктів. Кожен новий елемент розглядається при цьому як об'єкт прогнозування відповідного рівня ієрархії. А кожна система (підсистема) розглядається як сукупність властивостей і взаємозв'язків відповідного об'єкта. Цей підхід застосовують щодо структурноскладних об'єктів, виділяючи групи схожих за властивостями первинних об'єктів й аналізуючи найтиповіші характеристики кожної групи. Функціональний підхід відрізняється від об'єктного тим, що за основу структурного членування об'єкта беруть функціональні ознаки. Цей підхід застосовують за відносно невеликої кількості первинних об'єктів, що складають об'єкт прогнозування. Але вони є надто складними за своїми характеристиками і взаємозв'язками. Тоді виділяють групи схожих функцій і простежують їхню реалізацію незалежно від первинних об'єктів.

3. Збір даних прогнозного тла. Прогнозне тло -- це сукупність зовнішніх щодо об'єкта прогнозування умов, істотних для політичного прогнозування. Наприклад, прогноз стабільності політичної системи передбачає врахування прогнозів економічного розвитку.

4. Побудова динамічних рядів показників. Вони є стрижнем майбутніх прогнозних моделей засобами екстраполяції. Динамічний ряд -- це тимчасова послідовність ретроспективних (лат. retro -- назад, spectro -- дивлюсь) значень змін об'єкта прогнозування.

5. Побудова серії гіпотетичних (попередніх) пошукових моделей. При цьому вдаються до пошукового аналізу профільних і фонових показників, конкретизації міні-

мального, максимального і найімовірнішого значень. Як правило, змістом пошукового прогнозу є визначення можливих станів об'єкта прогнозування в майбутньому. До пошукових засобів відносять екстраполяцію, історичну аналогію, написання сценаріїв, аналітичні процедури.

6. Побудова гіпотетичних нормативних моделей прогнозованого об'єкта. Це завдання реалізують засобами нормативного аналізу за заздалегідь визначеними критеріями щодо заданих норм, ідеалів, цілей.

7. Оцінка вірогідності, точності, обґрунтованості (верифікації) прогнозу. Мистецтво політичного прогнозування полягає в умінні, ґрунтуючись на об'єктивних законах, визначити напрями й особливості розвитку певних явищ, спрямувати цей розвиток відповідно до мети. Вірогідність прогнозу перевіряють на обґрунтованість, логічну доказовість, вдаючись інколи до експерименту, інтуїції.

8. Вироблення рекомендацій щодо управлінських рішень на основі зіставлення пошукових і нормативних моделей.

9. Аналіз (експертиза) підготовленого прогнозу і рекомендацій, а також їх доведення з урахуванням висловлених зауважень та здача проекту замовнику.

10. Передпрогнозна орієнтація на основі зіставлення матеріалів уже виробленого прогнозу з новими даними прогнозного тла і новий цикл дослідження. Це зумовлено неперервністю, необхідністю поглиблення і розширення процесу прогнозування.

Але ефективність прогнозів політичних подій не може зводитися тільки до ступеня їхньої вірогідності, точності. Не менш важливо знати, наскільки прогноз сприяє підвищенню обґрунтованості, об'єктивності, ефективності вироблених на його основі політичних рішень. Водночас перевірка прогнозів має істотні відмінності від верифікації прогнозів. У прогнозуванні, окрім абсолютної верифікації (емпіричного підтвердження або заперечення правильності гіпотези), існує відносна (попередня) верифікація, яка дає змогу розвивати наукове дослідження, використовувати їх результати на практиці ще до абсолютної їх перевірки.

Сучасний інструментарій прогнозування не є універсальним. Прогнозування є обмеженим як щодо часового діапазону (п'ять--десять років), так і щодо об'єктів (не всі явища піддаються прогнозним оцінкам). Максимальне використання наукового політичного прогнозуванню запобігає домінуванню утопічних поглядів, сподівань, орієнтацій, забезпечує стабільний і динамічний розвиток суспільства.

Запитання, завдання:

1. Чим визначається на сучасному етапі розвитку суспільства роль прогнозування в управлінні соціально-політичними процесами?

2. Порівняйте суспільно-політичні перспективи західного і незахідного шляхів світового суспільно-політичного розвитку.

3. Сформулюйте перспективи передбачуваного розвитку України до 2010 р.

4. Беручи за основу діяльність найпопулярніших українських політичних лідерів, обгрунтуйте перемогу одного з них на майбутніх президентських виборах.

Теми рефератів:

1. Перспективи передбачуваного розвитку національних держав.

2. Майбутнє України в нових геополітичних реаліях.

3. Україна І Росія: чинники відчуження і зближення на початку XXI ст.

Література

1. Абизов В. Є., Кремень В. Г. Політичні рішення: механізм прийняття. -- К., 1995.

2. Афанасьев В. Г. Научное управление обществом. Опыт системного исследования. -- М., 1973.

3. Бебик В. М. Політичний маркетинг і менеджмент. -- К., 1996.

4. Бюрократия как феномен власти и управления. -- К., 1989.

5. Вселенский М. Номенклатура: Господствующий класс Советского Союза. -- М., 1991.

6. Гурне Б. Державне управління. -- К., 1993.

7. Князев В. М. Соціальна технологія та управління політичними процесами в Україні. -- К., 1995.

8. Марков М. Технология и эффективность социального управлений. -- М.,1982.

9. Пастернак-Таранущенко Д. Три типа управления и перспективы политических партий в Украине // Подтекст. -- 1996. -- № 4, 5, 6 (8, 9,10).

10. Попов Г. X. Эффективность управления. -- М., 1985.

11. Райт Г. Державне управління. -- К, 1994.

12. Сиренко В. Ф. Власть -- интересы -- управление. -- К., 1991.

13. Цветков В. В. Державне управління: основні фактори ефективності. -- Харків, 1996.

14. Янг С. Системное управление. -- М., 1972.

15. Бебик В. М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. -- К., 2000.

16. Виборчі технології. Збірник матеріалів / Упорядник В.ЦІон. -- К., 1998.

17. Выдрин Д. Очерки практической политологии. -- К., 1991.

18. Гончаров Д. В. Теория политического участия. -- М., 1997.

19. Кирилюк Ф. М., Кремень В. Г., Ирхин Ю. В. Психология и политика. -- К., 1993.

20. Общая и прикладная политология. Учебное пособие. Под общ. ред. В. И. Жукова, Б. И. Краснова. -- М., 1997.

21. Паніотго В. Маленькі хитрощі демократичної процедури // Філос. і соціол. думка. -- 1998. -- № 10.

22. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. -- К., 1997.

23. Пойченко А. М. Інноваційні технології і політична діяльність. -- К., 1994.

24. Пойченко А. М. Політика: теорія і технології діяльності. -- К., 1996.

25. Почепцов Г. Теорія комунікації. -- К., 1996.

26. Практикум по политологии: Учебное пособие для вузов / Под ред. М. А. Василика. -- М., 1999.

27. Рудич Ф. М. Много ли власти нужно власти? -- К., 1999.

28. Скиба В. И., Горбатенко В. П., Туренко В. В. Вступ до політології. -- К., 1996.

29. Шиллер Г. Манипуляторы сознанием. -- М., 1980.

30. Щёкин Г. Теория социального управления. -- К., 1996.

31. Алескеров Ф., Ортешук П. Выборы. Голосование. Партии. -- М., 1995.

32. Амелин В. Н., Устименко С. В. Технология избирательной кампании. -- М., 1993.

33. Бебик В. М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. -- К., 2000.

34. Бебик В. М. Як стати популярним, перемогти на виборах і утриматись на політичному Олімпі (соціопсихологія і технологія політичної боротьби). -- К., 1993.

35. Выдрин Д: Очерки практической политологии. -- К., 1991.

36. Зимичев А. Психология политической борьбы. -- К., 1992.

37. Имидж лидера. Психологическое пособие. -- М., 1994.

38. Пойченко А. М. Політика: теорія і технології діяльності. -- К., 1996.

39. Почепцов Г. Имиджмейкер. -- К., 1995.

40. Технология и организация выборных кампаний: Зарубежный и отечественный опыт. -- М., 1993.

41. Бебик В. М. Основи теоретичної та практичної політології. -- К., 1994.

42. Бебик В. М. Політичний маркетинг і менеджмент. -- К., 1996.

43. Зимичев А. Психология политической борьбы. -- К., 1992.

44. Казмиренко В. П. Социальная психология организаций. -- К., 1993.

45. Кемеровский В. Типология избирателей//Социологические исследования. -- 1990. -- № 1.

46. Молодцов А. Формирование руководящей группы с учетом особенностей социотипов// Персонал. -- 1992. -- № 2.

47. Обозов Н., Щекин Г. Психология работы с людьми. -- К., 1991.

48. Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави. -- К., 1995.

49. Трофимов М. Политическое лидерство//Социально-политические науки. -- 1991. -- № 12.

50. Фишер Р., Юри У. Переговоры без поражения. -- М., 1991.

51. Бестужев-Лада И. В. Поисковое прогнозирование. -- М., 1984.

52. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. -- К , 1993

53. Карякин Ю. Ф. Достоевский и канун XXI века. -- М., 1989.

54. Кеннеди П. Вступая в двадцать первый век, -- М., 1997.

55. Козловски П. Культура постмодерна: Общественно-культурные последствия техн. развития. -- М , 1997.

56. Краснов Б. И. Анализ политической ситуации. Метод сценариев // Социально-политический журнал. -- 1997. -- № 5.

57. Краснов Б. И. Политическое прогнозирование // Социально-политический журнал. -- 1994. -- № 11--12

58. Курашвили Б. П. Куда идет Россия? -- М., 1995.

59. Лузан А., Лузан С. Украина и Россия' факторы отчуждения и сближения // Віче -- 1998. -- № 6.

60. Мир XXI века и христианская традиция // Вопросы философии -- 1993. -- №8.

61. Нэсбит Д., Эбурдин П. Что нас ждет в 90-е годы. Мегатенденции: год 2000 -- М., 1992.

62. Україна на зламі тисячоліть: Історичний екскурс, проблеми, тенденції та перспективи. -- К., 2000.

63. Умов В. И. Послесловие к прогнозу: «кондратьевские циклы» и Россия // Политические исследования. -- 1994. -- № 2.

64. Фукуяма Ф. Конец истории // Вопросы философии. -- 1990. -- № 3.

65. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций // Политические исследования -- 1994. -- № 1.

66. Яковец Ю. В. История цивилизаций. Учеб пособие для студентов вузов гуманит. профиля 2-е изд., -- М , 1997

67. Ясперс К. Смысл и назначение истории. -- М., 1992.

Короткий словник політологічних термінів

Аболіціонізм (лат. abo/ito -- скасування, знищення) -- суспільний рух, налаштований на припинення ди певного закону, на відміну або скасування якогось урядового рішення, на усунення когось з керівної державної посади.

Абсентеїзм (лат. absent/a -- відсутність) -- ухилення виборців від участі в голосуванні на виборах парламенту, президента, місцевих органів влади тощо. Основними причинами А. є аполітичність громадян, Індиферентне ставлення до політики, втрата довіри до неї, низький рівень політичної компетентності виборців, невпевненість громадян у правильності свого вибору.

Абсолютизм (лат. absolutes -- безумовний) -- необмежена монархія, форма державного правління, за якої політична влада повністю належить одній особі -- монархові та для якої характерний найвищий ступінь централізації державної влади.

Автаркія (грец. autarkeia -- самозадоволення) -- політика та Ідеологія, спрямована на відокремлення економіки однієї держави чи групи держав від економіки Інших країн з метою створення замкнутої системи господарювання, зорієнтованої на самозабезпечення

Автократія (грец. autokrateia -- самовладдя) -- система управління суспільством чи державою, за якої одній особі належить виключна й необмежена верховна влада.

Автономія (грец. autonomia -- незалежність) -- форма самоуправління частини території унітарної, а Іноді й федеративної держави, наділена самостійністю у вирішенні питань місцевого значення в межах, установлених центральною владою. Населення автономної одиниці часто користується ширшими правами, ніж населення адміністративно-територіальних одиниць.

Авторитаризм (лат. auctoritas -- влада, вплив) -- тип політичного режиму, який характеризується субординацією суб'єктів політичних відно- син, наявністю сильного центру, що має концентровану владу, можливістю застосування насильства чи примусу.

Авторитет (лат. auctoritas -- влада, вплив) -- визнання суспільством, соціальною групою, колективом, державою, суспільно-політичною організа цією особистих І суспільних якостей певної особистості чи групи людей, що відображає їх реальний, вагомий вплив на стан справ у суспільстві й державі.

Агітація (лат. agitatio -- приведення в рух, спонукання) -- поширення політичних Ідей та гасел з метою впливу на суспільну свідомість І настрої народних мас, спонукання їх до цілеспрямованої активності, політичних дій; один Із поширених засобів політичної боротьби.

Агресія (лаг. aggressio -- напад) -- несумісне зі Статутом ООН пряме чи опосередковане застосування сили однією державою (чи групою держав) проти Іншої, яке має на меті захоплення території, скасування або обмеження державної незалежності, насильницьке підкорення й населення.

Адаптація соціально-політична (лат. adaptat/o -- пристосовувати) -- процес активного пристосування соціальних І політичних суб'єктів до змін у соціально-політичному середовищі.

Адміністрація (лат. admimstratio -- управління, керівництво) -- сукупність розпорядчих органів державного управління, виконавчої влади (уряд, відомчі установи, виконавчі комітети, апарат президента, губернатора тощо), діяльність яких визначена законом чи конституцією країни.

Анархізм (грец anarchia -- безвладдя) -- Ідейно-теоретична й суспільно-політична теорія, в основу якої покладено заперечення Інституцю-нального, насамперед державного, управління суспільством.

Апатриди (грец. а -- заперечення І patris -- батьківщина) -- особи, які не мають громадянства й підданства жодної держави, проте мусять дотримуватися законів тієї країни, в якій вони зараз перебувають. А , як правило, позбавлені виборчих прав.

Аристократія (грец. aristokratia -- влада найкращих, найзнатніших) -- форма правління, за якої державна влада належить привілейованій меншості; вищий, привілейований стан (група) певного суспільства, що володіє особливими правами чи можливостями.

Біженці -- особи, які залишили країну, в якій вони постійно проживали (були громадянами), внаслідок переслідувань, військових дій чи Інших надзвичайних обставин.

Більшість -- кількісне переважання прихильників якоїсь Ідеї чи рішення над їхніми противниками. Розрізняють Б. відносну -- хоча б на один голос більше від суперника чи альтернативної пропозиції; абсолютну __ коли на користь якогось рішення віддали свої голоси 50% голосуючих плюс ще хоча б один; кваліфіковану (конституційну), яка може дорівнювати двом третинам або навіть трьом чвертям усього складу тих, хто приймає рішення або здійснює обрання.

Біпатриди (грец. Ь/ -- два І patris -- батьківщина) -- особи, які одночасно мають громадянство двох або більше держав.

Біхевіоризм (лат. behaviour -- поведінка) -- психологічний напрям у політологи та соціологи, що орієнтує на вивчення проблем політики І політичних відносин крізь призму поведінки особи І груп як сукупності різноманітних реалій на вплив оточуючого середовища.

Бюрократія (франц. bureaucratic, букв. -- панування канцелярії, від bureau-- бюро, канцелярія та грец. Kratos -- влада) -- вищий, привілейований прошарок чиновників-адміністраторів у державі; Ієрархічно організована система управління державою чи суспільством з допомогою особливого апарату, наділеного специфічними функціями та привілеями.

Вето (лат. veto -- я забороняю) -- передбачений конституціями деяких країн акт, завдяки якому глава держави або верхня палата парламенту можуть призупинити впровадження законів або рішень, прийнятих парламентом чи його нижньою палатою.

Вибори -- процедура обрання або висунення певних осіб способом відкритого чи закритого (таємного) голосування; найбільш поширений механізм створення органів та Інститутів влади.

Виборча система змішана (грец. systema -- утворення) -- такий порядок визначення результатів голосування, у якому поєднані елементи мажоритарної та пропорційної систем

Виборча система мажоритарна (лат. major -- більший) -- такий порядок організації виборів і визначення результатів голосування, коли обраним вважається кандидат (або список кандидатів), який отримав більшість голосів у виборчому окрузі.

Виборча система пропорційна -- такий порядок організації виборів І визначення результатів голосування, за якого розподіл мандатів між партіями, які висунули своїх кандидатів у представницький орган, проводиться згідно з кількістю отриманих партією голосів.

Відокремлення -- форма реалізації права на самовизначення, яка передбачає вихід нації зі складу багатонаціонального утворення під впливом волевиявлення народу.

Відповідальність політична -- різновид соціальної відповідальності, що означає морально-психологічну настанову суб'єктів політики, засновану на глибокому розумінні сенсу й наслідків політичної діяльності.

Віче -- народне зібрання, форма громадського волевиявлення часів Київської Русі Існувала поряд Із владою князя І була безпосереднім продовженням родоплемінних порядків, коли всі члени роду брали участь у вирішенні спільних справ.

Влада -- здатність, право й можливість розпоряджатися ким-небудь або чим-небудь, а також чинити вирішальний вплив на долю, поведінку та діяльність людей з допомогою різноманітних засобів (права, авторитету, волі, примусу та Ін.); політичне панування над людьми; система державних органів; особи, органи, наділені владно-державними та адміністративними повноваженнями.

Влада виконавча -- одна з трьох гілок державної влади, яка організовує та спрямовує внутрішню й зовнішню діяльність держави, забезпечує здійснення втіленої в законах волі суспільства, охорону прав І свобод людини.

Влада державна -- вища форма політичної влади, що спирається на спеціальний управлінсько-владний апарат І володіє монопольним правом на видання законів, Інших розпоряджень І актів, обов'язкових для всього населення.

Влада законодавча -- одна з трьох гілок влади, сутність якої полягає у здатності держави здійснювати свою волю, впливати на діяльність І поведінку людей та їх об'єднань за допомогою законів, правових актів, рішень, що їх приймають представницькі органи влади.

Влада політична -- здатність І можливість здійснювати визначальний вплив на діяльність, поведінку людей та їх об'єднань за допомогою волі, авторитету, права, насильства; організаційно-управлінський та регулятивно-контрольний механізм здійснення політики.

Влада судова -- одна з трьох гілок державної влади; необхідна умова реалізації принципу поділу влади, покликана запобігати можливості змови чи протистояння двох Інших гілок влади (законодавчої та виконавчої), створювати перепони, щоб унеможливити виникнення диктатури. Вождизм -- владні відносини, засновані на поділі групи (організації) на керівників І підлеглих, на особистій відданості політичному лідеру, вождю В. переважно властивий для тоталітарних І авторитарних режимів.

Возз'єднання -- форма реалізації права на самовизначення, яка передбачає об'єднання народів (націй)

Волюнтаризм (лат. voluntarius -- залежний від волі) -- позиція суб'єкта політики, згідно з якою головним чинником досягнення поставленої мети є воля, особисті устремління й політичні наміри

Геноцид (грец genos -- рід І caedere -- вбиваю) -- здійснювані владою масові переслідування, гоніння І навіть знищення певної національної, етнічної, расової, соціальної, культурної, релігійної спільноти.

Геополітика (грец. ge -- земля / роМ/ке -- політика) -- політологічна концепція, що вбачає в політиці якоїсь держави визначальну роль географічних чинників (просторове розташування країни, клімат, розмір території, кількість населення, наявність природних ресурсів та Ін.).

Герб державний (him. erbe -- спадщина) -- відмітний знак держави, офіційно прийнята емблема, виконана за законами геральдики й зображувана на прапорах, монетах, печатках, офіційних паперах тощо.

Геронтократія (грец. geron -- старий І kratos -- влада) -- правляча політична й управлінська еліта, яка складається з людей похилого віку.

Гімн державний (грец. hymnos -- урочиста пісня) -- урочиста пісня, офіційно визначена як символ державної єдності.

Глава держави -- державна посада, Інституція, якій належить чільне місце в системі органів державної влади, яка уособлює єдність нації, символізує державу, покликана гарантувати и цілісність, бути чинником гармо нійної та ефективної взаємодії «гілок» державної влади між собою Глава уряду *-- керівник виконавчої влади в державі (прем'єр-міністр, канцлер, голова ради міністрів тощо), чільна фігура в системі державного врядуван-ня, громадського адміністрування.

Гласність -- один з найважливіших принципів демократизму, який полягає у невід'ємному праві кожного громадянина на отримання повної й вірогідної Інформації з будь-якого питання громадського життя, що не становить державної чи військової таємниці

Глобалізм (франц global -- загальний, всесвітній) -- політична практика, зорієнтована на розв'язання локальних суспільних проблем з урахуванням їхнього взаємозв'язку з проблемами зовнішніми, більш загальними, з~передбаченням їх наслідків для світових процесів.

Голосування -- безпосередній акт волевиявлення громадян під час виборів Складається з Ідентифікації (засвідчення особи) виборця, отримання бюлетеня І власне голосування

Громадська думка -- відображення ставлення народу (в цілому або окремих спільнот) до влади, и діяльності, політики

Громадські об'єднання -- об'єднання, створені з метою реалізації та захисту громадянських, політичних, економічних, соціальних І культурних прав, Інтересів людини, які сприяють розвитку творчої активності й самостійності громадян, їх участі в управлінні державними та громадськими справами

Громадянське суспільство -- суспільство громадян Із високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних І моральних рис, яке спільно з державою утворює розвинуті правові відносини; суспільство рівноправних громадян, яке не залежить від держави, але взаємодіє з нею заради спільного блага.

Громадянськість -- світоглядно-психологічний стан людини, що характеризується відчуттям себе громадянином конкретної держави, лояльним ставленням до и Інституцій та законів, почуттям власної гідності у стосунках з представниками держави, знанням І поважанням прав людини, чеснот громадянського суспільства, готовністю І вмінням домагатися дотримання власних прав, вимагати від держави виконання й функцій, відповідальним ставленням до своїх обов'язків перед державою, патріотизмом.

Група тиску (Прованс drop -- вузол, gropar -- зв'язувати) -- суспільно-політичне об'єднання, яке прагне задоволення власних Інтересів через вплив на державну владу або політичні парти. Від партії Г. т. відрізняється тим, що вона безпосередньо не бореться за владу, не бере участі в керівництві та управлінні державою

Дезінформація (франц des -- заперечення та information -- повідомлення) -- завідомо неправильна, неправдива Інформація.

Декларація (лат deklaro -- заявляю, оповіщаю) -- офіційне проголошення державою, політичною партією, міжнародними, міждержавними організаціями головних принципів їхньої діяльності, програмних позицій, повідомлення про суттєву, принципову зміну в їхньому статусі.

Делегат (лаг delegatus -- посланець) -- обраний або призначений представник спільноти, громадсько-політичної організації, наділений повноваженнями приймати авторитетні рішення, здійснювати, репрезентувати й захищати їхні Інтереси на переговорах, нарадах, з'їздах тощо.

Демагогія (грец. demagog/a, від demos -- народ І ago -- веду) -- форма свідомого введення в оману широких мас, спекуляція на реальних труднощах І проблемах, потребах І сподіваннях людей з метою досягнення політичного успіху.

Демократія -- форма державно-політичного устрою суспільства, яка грунтується на визнанні народу джерелом влади.

Демократія представницька -- порядок розгляду І вирішення державних І громадських питань повноважними представниками населення (виборними або призначеними).

Депортація (лат. deportatio -- вигнання, вислання) -- примусове виселення з місця постійного проживання, навіть вигнання за межі держави, особи чи групи осіб, частини населення, визнаних правлячим режимом як соціальне небезпечні

Депутат (лат. deputatus -- визначений, посланий) -- особа, уповноважена колективом для виконання якихось відповідальних завдань, доручень, виступів від його Імені, для репрезентування й відстоювання його Інтересів.

Держава -- форма організації суспільства, носій публічної влади, сукупність взаємопов'язаних установ І організацій, які здійснюють управління суспільством від Імені народу.

Держава демократична -- тип держави, в якій народ є джерелом влади, де державні демократичні соціально-політичні Інститути та демократичний тип політичної культури, які забезпечують органічне поєднання участі народу у вирішенні загальнодержавних справ Із широкими громадянськими правами І свободами.

Держава правова -- тип держави, основними ознаками якої є верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність громадянина й держави Держава соціальна -- держава, що прагне до забезпечення кожному громадянину гідних умов Існування, соціальної захищеності, співучасті в управлінні виробництвом, а в Ідеалі -- приблизно однакових життєвих шансів, можливостей для самореалізацп особистості.

Державний устрій -- спосіб організації адміністративно-територіальної, національно-територіальної єдності держави, особливості відносин між ГІ складовими.

Деспотизм (грец. despot -- володар, самодержець) -- система державного устрою, необмежена монархія, яка характеризується абсолютним свавіллям влади та безправ'ям підданих; самовладдя, жорстоке придушення волевиявлення народу.

Децентралізація (лаг. de.. -- заперечення І centralis -- серединний) -- управлінська політична система, покликана здійснювати владно значущі практичні рішення, що географічне чи організаційно перебувають поза межами безпосереднього впливу центральної влади; політичний процес, що передбачає делегування центральним урядом певних повноважень на місцевий рівень з метою оптимізаци практичного вирішення питань загальнонаціональної ваги, а також втілення в життя специфічних регіонально-локальних програм.

Диктатура (лаг. dictatura -- необмежена влада) -- нічим не обмежена влада особи, класу чи Іншої соціальної групи в державі, регіоні, що спирається на силу, а також відповідний політичний режим (скажімо, Д. пролетаріату); тимчасовий авторитарний режим, що вводиться на строк ди надзвичайних обставин для вжиття рішучих заходів, спрямованих на виведення країни з кризового стану (приміром, Д. генерала ПІночета в Чилі).

Дисиденти (лат. dissidens, dissidentis -- незгідний, від dissidere -- не погоджуватися, розходитися) -- Інакомислячі особи, які виступають проти Існуючого державного (політичного) ладу певної країни, протистоять офіційній Ідеологи та політиці.

Дискредитація (франц. discrediter -- підривати довіру) -- умисне зганьблення чийогось Імені, підрив довіри, приниження чиєїсь честі, гідності, авторитету. У політиці вживається як один Із засобів боротьби з противниками, досягнення успіху в передвиборчих змаганнях.

Дискримінація (лат. discriminatio -- розрізнення, розділення) -- свідоме обмеження свободи діяльності учасників політичного процесу; часткове чи повне, тимчасове чи постійне позбавлення тих чи Інших учасників політичного життя їхніх конституційних та Інших прав І свобод.

Діаспора (грец. diaspora -- розсіяння) -- розселення по різних країнах народу, вигнаного обставинами, завойовниками або й власною владою за межі батьківщини; сукупність вихідців з якоїсь країни та їхніх нащадків, які проживають за и межами.

Догматизм (грец dogma -- вчення, усталена думка) -- однобічне, некритичне, схематичне мислення, що спирається на догми, на застиглі й незмінні формули, без урахування реальних умов, потреб життя І практики.

Доктрина (лат. doctnna -- учення) -- систематизоване філософське, політичне чи Ідеологічне учення, сукупність принципів, концепцій.

Егалітаризм (франц. egalite -- рівність) -- теорія, що обстоює пріоритет рівності як принцип організації суспільства.

Екстремізм (лат. extremus -- крайній) -- в Ідеологи й політиці схильність до крайніх поглядів І способів досягнення певних цілей Екстремісти виступають проти Існуючих громадських структур та Інститутів, намагаючись підірвати їхню стабільність, розхитати й ліквідувати їх силою заради своїх групових цілей.

Електорат (лат. elector -- виборець) -- громадяни, які мають право голосу для участі в політичних виборах. Рішення й настрої Е. визначають склад виборних органів влади, впливають на позиції політичних лідерів І партій.

Еміграція (лат. emigratio -- виселення, переселення) -- переселення з батьківщини в Іншу країну, а також тривале перебування громадян за межами батьківщини внаслідок такого переселення.

Етатизм (франц. etat -- держава) -- поширення активності та впливу держави на соціально-політичне життя Із застосуванням централізації, бюрократизації та концентрації політичної влади.

Етнонаціональні відносини -- відносини між суб'єктами нацюналь-но-етнічного розвитку -- націями, народностями, національними групами та їх державними утвореннями.

Етнос (грец. ethnos -- народ) -- стійка сукупність людей, яка належить до певного народу, проживає на території чи в складі Іншого народу І зберігає свою культуру, побут, мовні та психологічні особливості.

Заколот -- таємна змова вузького кола осіб з метою здійснити збройне повалення Існуючої влади або примусити ГІ прийняти потрібне рішення.

Закон -- нормативно-правовий акт, що приймається з ключових питань суспільного, державного життя І має вищу юридичну силу.

Засоби масової' інформації (франц. informo -- надаю форму, створюю уявлення про щось, зображаю) -- періодичні друковані видання та Інші форми розповсюдження Інформації, спрямовані на охоплення необмеженого кола осіб, соціальних груп, держав з метою оперативного Інформування їх про події І явища у світі, конкретній країні, певному регіоні, зорієнтовані на виконання специфічних функцій (контролю, спостереження, соціалізації, розвитку культури населення та Ін.).

Ідеал (грец. idea -- Ідея, поняття, уявлення) -- зразок, вища кінцева мета певних прагнень діяльності.

Ідентичність (лат. Identifico -- ототожнення) -- усвідомлення особистістю своєї приналежності до певної групи, свого статусу, ролі.

Ідеологія (грец idea -- поняття І logos --учення) -- система концептуально оформлених уявлень, Ідей І поглядів на політичне життя, яка відображає Інтереси, світогляд, Ідеали, умонастрій людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та Інших суб'єктів політики.

Іміджологія -- наука, що вивчає проблеми формування й створення в суспільній свідомості образів суспільних Інститутів (держави, політичних партій, організацій, установ) та окремих політичних лідерів, виробляє сукупність прийомів, технологій І засобів формування в суспільній свідомості відповідних образів реальних суб'єктів політики.

Імперія (лат. impenum -- влада, панування) -- велика держава, що складається з метрополії та підпорядкованих центральній владі держав, народів, які примусово Інтегровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та культурних взаємозв'язків. Імперії виникають внаслідок загарбання територій, колонізації, експансії, Інших форм розширення впливу наддержави.

Імпічмент (англ. impeachment -- звинувачення) -- особливий порядок І встановлена законом процедура притягнення до відповідальності за грубі порушення закону вищих посадових осіб до завершення терміну одержаних ними внаслідок виборів повноважень.

Інавгурація (лат. mauguro -- присвячую) -- урочиста церемонія вступу на посаду глави держави. Процедура І. передбачає публічне виголошення новим главою держави клятви та програмної промови

Інженерія виборча (лат. mgeniym -- уроджені здібності, дотепність, талант, геній) -- пристосування виборчих процедур до реалізації Інтересів правлячої та політичної еліт щодо завоювання І збереження влади в державі (регіоні, місті тощо).

Інтернування (франц intemer -- оселяти) -- вмотивоване затримання однією державою громадян Іншої держави, що перебувають на и території, обмеження права їхнього пересування й деяких Інших прав.

Істеблішмент (англ establishment -- установа) -- правляча еліта, керівні кола якоїсь країни.

Кворум (лат. quorum praesentia sufficit -- чиєї присутності достатньо) -- встановлена правилами процедури, регламентом якогось органу чи установи найменша кількість учасників зборів, засідань керівних та представни-цькихорганів, конференцій, з'їздів тощо, необхідна й достатня для того, щоб почати роботу форуму, колективного органу або прийняти правомочне рішення на ньому.

Компроміс (лат compromissum --угода, згода) -- згода, порозуміння з політичним противником, досягнуті шляхом взаємних поступок.

Консенсус (лат. consensus -- згода, одностайність) -- згода між суб'єктами політики з певних питань на основі базових цінностей І норм, спільних для всіх основних соціальних та політичних груп суспільства; прийняття рішень без голосування за виявленням всезагальної згоди.

Консерватизм (лат conservare -- зберігати, охороняти) -- політична Ідеологія І практика суспільно-політичного життя, зорієнтована на збереження І підтримання Існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей І морально-правових засад

Конституціоналізм -- теорія І практика обмеження всевладдя держави з допомогою права, основні норми якого відображено в конституції.

Конституція (лат. constitut/o -- устрій, установлення) -- основний закон держави, що закріплює суспільний І державний устрій, порядок утворення, принципи організації та діяльності державних органів, виборчу систему, основні права та обов'язки громадян.

Конфедерація (лат. confederatio -- спілка, об'єднання) -- союз суверенних держав, які зберігають незалежність І об'єднані для досягнення певних спільних цілей (переважно зовнішньополітичних, воєнних), для координації СВОЇХ ДІЙ.

Конформізм (лат. conforms -- подібний, відповідний) -- пристосовництво, пасивне беззаперечне прийняття Існуючих порядків, пануючих Ідей І цінностей, стандартів поведінки, норм, правил, безумовне схиляння перед авторитетами

Корупція (лат. corruptio -- підкуп, занепад) -- підкупність, продажність, хабарництво державних посадових осіб, політичних І громадських діячів, урядовців та високопоставлених чиновників.

Культ особи (лат. cu/tus -- шанування, поклоніння) -- єдиновладдя тоталітарного типу, часто релігійного характеру, що означає раболіпство, сліпе поклоніння «божеству».

Легітимність (лат. legitimus -- законний, правомірний) -- здатність політичного режиму досягати суспільного визнання й виправдання обраного політичного курсу, винесених ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади.

Лібералізм (лат liberalis -- вільний) -- політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва та демократичних свобод І обмежує сфери діяльності держави.

Лобізм (англ lobby -- кулуари) -- діяльність соціальних груп, які обстоюють свої особливі політичні Інтереси; групи тиску на органи законодавчої та виконавчої влади

Макіавеллізм -- різновид політичної поведінки, що виправдовує будь-які засоби (в тому числі й віроломні, жорстокі) заради досягнення поставленої мети. Термін пов'язаний з Ім'ям Італійського політичного діяча й мислителя Н. МакІавеллІ

Менталітет (франц. mentalite -- склад розуму, світосприйняття) -- своєрідний стан, рівень розвитку І спрямованості Індивідуальної та групової свідомості, здатність до засвоєння норм, принципів, життєвих орієнтацій, суспільних цінностей та адаптації до умов соціального середовища, можливостей впливу на нього, відтворення сукупного досвіду попередніх поколінь.

Міжнародні відносини -- сукупність економічних, політичних, Ідеологічних, правових, дипломатичних та Інших зв'язків між державами й системами держав, між головними соціальними, економічними, політичними силами, організаціями й громадськими рухами, які діють на світовій арені.

Міжнародні організації -- об'єднання держав, національних громадських організацій та Індивідуальних членів з метою вирішення питань регіонального або глобального характеру, відвернення та врегулювання воєнних конфліктів

Монархія (грец monarch/a -- єдиновладдя) -- форма правління, за якої верховна влада формально (повністю або частково) зосереджена в руках однієї особи -- глави держави -- спадкоємного монарха

Народ -- біологічна єдність, група, поєднана кровними, біологічними зв'язками.

Національна безпека -- державна політика, спрямована на створення внутрішніх І зовнішніх умов, сприятливих для збереження чи зміцнення життєво важливих національних цінностей; стан, що забезпечує захищеність Інтересів народу й держави, суспільства та його громадян.

Національна політика -- науково обгрунтована система заходів, спрямована на реалізацію національних Інтересів, розв'язання суперечностей у сфері етнонацюнальних відносин

Національні інтереси -- Інтегральний вираз Інтересів усіх членів суспільства, що реалізуються через політичну систему відповідної держави як компроміс у поєднанні запитів кожної людини І суспільства загалом.

Національне питання -- сукупність політичних, економічних, правових, культурницьких, освітніх та Інших проблем, що проявляються у процесі внутрі- та міждержавного спілкування націй, народностей.

Нація (лат. nat/o -- народ) -- політичне, державно організований народ.

Номенклатура (від лат nomen -- Ім'я) -- коло посадових осіб, призначення та затвердження яких відноситься до компетенції вищестоящих органів

Неоконсерватизм (грец neos -- новий І лат conservare -- зберігати) -- сучасна політична течія, що пристосовує традиційні цінності консерватизму до реалій постіндустріального суспільства І визначає урядову політику та політичний курс багатьох провідних країн світу наприкінці XX ст. («рейганоміка», «тетчеризм»).

Неолібералізм (грец neos -- новий / лат liberalis -- вільний) -- сучас-на-політична течія, різновид традиційної ліберальної Ідеологи та політики, що сформувався як відображення трансформації буржуазного суспільства від вільного підприємництва до державно-монополістичного регулювання економіки, Інституалізаци нових форм державного втручання в суспільне життя; «етатистський» різновид лібералізму зі збереженням принципу демократи, вільної конкуренції, приватного підприємництва. Неофашизм (грец. neos -- новий, fascio -- пучок, в'язка) -- різноманітні варіанти відтворення елементів Ідеологи І політичної практики фашизму, соціальну базу яких становлять маргінальні верстви населення.

Олігархія (грец. oligarchia -- влада небагатьох) -- політичне та економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група. Термін було запроваджено Платоном І Аристотелем у V -- IV ст. до н. е. для позначення однієї з найгірших, на їхню думку, форм правління, коли «владарюють багаті, а бідні не беруть участі у правлінні». Розрізняють О. аристократичну І фінансову.

Опозиція (лат. oppositio -- протиставлення) -- протидія, опір певній політиці, політичній лінії, політичній дії; організація, партія, група, особа, ясі виступають проти панівної думки, уряду, системи влади, конституції, політичної системи в цілому,

Оруеллізм -- пропагандистське маніпулювання фактами, словами, поняттями та цілеспрямоване спотворення правди, Історичного минулого, Істини з боку владних структур, які чинять Ідеологічний вплив на суспільну мораль через засоби масової Інформації та прагнуть досягти цілковитого контролю над суспільством. Термін походить від Імені англійського письменника Е. Блера (псевдонім Дж. Оруелл; 1903--1950) -- всесвітньо відомого автора роману-антиутопм «1984».

Охлократія (грец. ochlos -- натовп І cratos -- влада) -- домінування в політичному житті суспільства впливу натовпу, юрби, один Із способів здійснення політичної влади, що суттєво доповнює кризові політичні режими.

Парламент (лат. parlare -- говорити, розмовляти) -- найвищий законодавчий І представницький орган влади в державі з республіканською формою правління, який обирається населенням.

Підданство -- приналежність особи до якоїсь держави, перебування під й юрисдикцією.

Плебісцит (лат. plebes -- простолюд І scitum -- рішення, постанова) -- усезагальне опитування громадян з метою виявити їхню думку, волю й позицію щодо якогось спільного й значущого питання.

Плутократія (грец. plutocratia -- влада багатіїв) -- політичний лад, за якого влада належить найбагатшим представникам панівного класу; купка найбагатших представників панівного класу.

Плюралізм (лаг. pluralis -- множинний) -- Ідейно-регулятивний принцип суспільно-політичного й соціального розвитку, що випливає з Існування декількох (чи багатьох) незалежних начал політичних знань І розуміння буття; система влади, заснована на взаємодії та протилежності дій політичних партій І громадсько-політичних організацій.

Поділ влади -- принцип розмежування функцій в єдиній системі державної влади з поділом й на законодавчу, виконавчу й судову гілки влади, які здійснюють свої повноваження кожна самостійно, врівноважуючи одна одну.

Політика (грец. politika --державні й суспільні справи) -- організаційна, регулятивна й контрольна сфера суспільства, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована головно на досягнення, утримання й реалізацію влади Індивідами й соціальними групами задля ствердження власних запитів І потреб.

Політика внутрішня -- діяльність державних органів, установ, правлячих партій, спрямована на узгодження Інтересів окремих верств населення країни, на певне їх підпорядкування та можливе за конкретних умов задоволення, на збереження Існуючого стану в суспільстві або на цілеспрямоване його перетворення, на забезпечення цілісності, взаємозв'язку І взаємодії окремих сфер суспільства.

Політика зовнішня -- загальний курс держави в міжнародних справах, який регулює відносини з Іншими державами та міжнародними організаціями відповідно до потреб, цілей І принципів й внутрішньої політики.

Політика міжнародна -- система економічних, правових, дипломатичних, Ідеологічних, військових, культурних та Ін. зв'язків І відносин між народами, державами й групами держав, провідними соціальними, економічними та політичними силами й організаціями, що діють на світовій арені.

Політична боротьба -- явище політичного життя, в основі якого лежить зіткнення Інтересів різних політичних сил, кожна з яких прагне досягти певної політичної мети.

Політична воля -- здатність політичного суб'єкта до послідовної реалізації поставлених цілей у сфері політичної влади.

Політична еліта (франц. elite -- краще, добірне) -- меншість суспільства, що являє собою достатньо самостійну, вищу, відносно привілейовану групу, наділену видатними психологічними, соціальними й політичними якостями, яка бере безпосередню участь у затвердженні та здійсненні рішень, пов'язаних Із використанням державної влади або здійсненням впливу на неї.

Політична етика (грец. ethika, від ethos -- звичай, характер) -- галузь, аспект загальної етики, що досліджує моральні засади політики І влади (у широкому розумінні), професійну етику суб'єктів політичної діяльності (у вузькому розумінні).

Політична зрілість -- рівень розвитку особистості, що характеризує ступінь І повноту оволодіння нею досвідом політичних відносин.

Політична ідеологія -- система концептуально оформлених політичних, правових, релігійних, естетичних І філософських уявлень, поглядів та Ідей, які відображають ставлення людей до дійсності й одне до одного, способи пізнання та Інтерпретації буття з позицій цілей, Ідеалів, Інтересів певних соціальних груп та суб'єктів політики.

Політична криза -- фаза політичного процесу, яка характеризується порушенням політичної стабільності в суспільстві, неможливістю ефективного функціонування політичної системи; гострий, важкий політичний стан суспільства, державно-правової системи, партій.

Політична модернізація -- 1) комплекс науково-методологічних засобів, спрямованих на пояснення джерел, характеру І напрямів політичних змін на Історичній, сучасній І постсучасній стадіях загальноциві-лізаційного розвитку з розкриттям на рівні окремо взятих соціумів усієї сукупності відносин: держава -- міжнародна система, держава -- громадянське суспільство, держава -- особистість, Індивідум -- Індивідум та Ін.; 2) практичне втілення елементів раціоналізації влади І політичної бюрократії через органічне поєднання політичних, економічних І духовних чинників соціального розвитку; зростання здатності політичної системи адаптуватись до нових соціальних зразків; ослаблення І заміну традиційних еліт модернізаторськими; подолання відчуження населення від політичного життя й забезпечення його групової та Індивідуальної участі в ньому; постійне вдосконалення нормативної та ціннісної систем суспільства.

Політична опозиція -- легальна форма протистояння, протидії певної соціальної або політичної групи чи партії офіційному курсові.

Політична орієнтація (франц. orientation -- звернений на схід, від лат. onens -- схід) -- певні уявлення політичних суб'єктів про цілі, завдання діяльності політичних партій, політичного режиму, суспільства в цілому. Політична партія -- організована група однодумців, яка виражає Інтереси частини народу, класу, класів, соціальної верстви, верств, намагається реалізувати їх завдяки здобуттю державної влади або участі в ній.

Політична подія -- конкретна, відносно обмежена взаємодія груп людей з політичною владою з метою впливу на неї задля задоволення власних вимог І побажань.

Політична свідомість -- опосередковане відображення політичного життя, формування, розвиток, задоволення Інтересів та потреб політичних суб'єктів, а також сукупність поглядів, оцінок, установок, які відображають політико-владні відносини.

Політична ситуація -- конкретне співвідношення політичних сил, сукупність подій, результат політичної діяльності

Політична система суспільства -- Інтегрована сукупність відносин влади, суб'єктів політики, державних та недержавних соціальних Інститутів, покликаних виконувати політичні функції щодо захисту, гармонізації Інтересів соціальних угруповань, спільнот, суспільних груп, забезпечувати стабільність І соціальний порядок у життєдіяльності суспільства

...