Стратегії Організації українських націоналістів "Дажбог", "Орлик" і "Олег"

З. Благий розповів, що нарада Проводу ОУН 1948 р. відбувалася в лісах біля с. Ілів Миколаївського району Дрогобицької області. Зазначив, що у 1945--1946 рр. подібні наради відбувались у Рогатинському районі Станіславської (нині Івано-Франківської) області, де базувалися на той час Р. Шухевич і Р. Кравчук. В Ілів- ських лісах нарада проводилася і влітку 1947 р. Місце постою для наради і охорону її учасників забезпечував керівник Львівського крайового проводу ОУН З. Тершаковець-`Федір'. Учасниками наради З. Благий назвав членів Проводу ОУН Р. Шухевича, Р. Кравчука, О. Гасина, В. Кука і В. Сидора. Благий вказав, що хоча З. Тершаковець і організував нараду та забезпечував її учасників, сам в нараді участі не брав, бо не був членом Проводу ОУНЛітопис УПА. Нова серія. Т. 10... -- С. 476.. Це не збігається зі спогадами В. Галаси, який також був на нараді і назвав її учасниками Р. Шухевича, П. Федуна, В. Бея, В. Кука, З. Тершаковця і О. ДяковаГаласа В. Наше життя і боротьба. Спогади. -- Львів: Мс, 2005. -- С. 122..

За словами З. Благого, на нараді 1948 р. обговорювалися кілька основних питань. Перше з них -- про політичну ситуацію, міжнародне становище і поточні завдання підпілля ОУН в Україні. За результатами обговорення було виготовлено інструкцію, що являла собою велику організаційну таємницю. Вона не підлягала розмноженню і не розсилалась низовим клітинам ОУН. Її повинні були мати лише учасники наради -- члени Проводу ОУН, і в усній формі проінформувати через керівників крайових і окружних проводів про зміст інструкції низові ланки підпілля. Благий запам'ятав, що в інструкції стан підпілля ОУН характеризувався великою недостатністю кадрів, які могли б вирішити основні завдання активної збройної боротьби проти СССР і проводити активну роботу серед населення. Підпілля втрачало щоденно найбільш загартованих, перевірених і відданих націоналістичній ідеї людей, яких не мало ким замінити. Залучення до підпілля ОУН нових кадрів і освоєння ними методів боротьби з радянською владою і умов конспірації в підпіллі йшло дуже повільно і з великими труднощами. Крім того, з кожним днем слабшала підтримка підпілля з боку населення. Також зазначалося, що навіть серед деяких керівників ОУН намітилось послаблення бойового духу. Під час наради Р. Шухе- вич розповів випадок, що навесні 1948 р. керівник СБ Львівського крайового проводу ОУН Ярослав Дякон-`Мирон' і його заступник Богдан Прокопів-`Степан' зі своєю боївкою чисельністю 8 осіб зіштовхнулись в Ілівському лісі з малочисельною військовою групою МДБ, кинули зброю і втекли, залишивши без захисту керівника СБ Рогатинського окружного проводу ОУН `Гармаша' і його бойовиків, які в цьому бою були вбиті90.

Зважаючи на це, розповідав З. Благий, члени Проводу ОУН прийняли рішення рівномірно розставити живих кадрових членів підпілля ОУН на території діяльності того чи іншого проводу. При перестановці вирішили виходити з необхідності охоплення всієї території Західних областей України досвідченими організаторами і строго враховувати їхні моральні якості, щоб забезпечити проведення роботи серед населення і зміцнення морального духу членів ОУН. Керівникам підпілля пропонувалося систематично вести роботу з виховання підпільників з метою вироблення в них готовності до самопожертви, удосконалення конспірації, підготовки «професіоналів», які були б здатні виконати будь-які доручення. Заборонялося зосереджувати всіх підпільників біля провідників, рекомендувалося привчати їх до самостійної роботиЛітопис УПА. Нова серія. Т. 10... -- С. 477..

Особливу увагу було приділено збереженню структури СБ ОУН. З. Благий свідчив чекістам, що туди пропонувалося відбирати найкращі підпільні кадри. Зважаючи на великі втрати в людях, переміщення кадрів СБ заборонялося без згоди вищого керівництва СБ ОУН. Зважаючи на те, що референти СБ ОУН часто діяли окремо і не знайомили з результатами своєї роботи керівників місцевих клітин ОУН, їм пропонувалося ширше інформувати керівництво підпілля про радянську агентуру, яка засилалася в підпілля, і інші подібні справи. Це мало сприяти збереженню підпілля.

З. Благий зазначив, що, на думку учасників наради, значні втрати підпілля ОУН в останні роки пояснювалися порушеннями встановлених в підпіллі жорстких принципів конспірації. Тому вирішено було підвищити вимоги до керівників в частині дотримання конспірації, заборонялося під час спілкування з населенням називати свої псевдоніми, говорити про роботу в підпіллі, писати у звітах та записах все те, що може розконспірувати роботу підпілля, його учасників та прихильників. Пропонувалося строго конспірувати місця укриття однієї ланки ОУН від іншої.

За словами З. Благого, підпільники вважали великою проблемою політику колективізації, що насильницькими методами впроваджувалася радянською владою на селі. Вони бачили, як число колгоспів в Західній Україні щодня зростало, і прийшли до висновку, що коли радянській владі вдасться провести колективізацію, то цим буде нанесено важкий удар по підпіллю. ОУН значною мірою спиралася на кадри з сільської місцевості, і суцільна колективізація вибивала з-під ніг українського визвольного руху його давню матеріальну базу і кадрову опору, що могло спричинити розвал і повний крах підпілля. Тому члени Проводу ОУН твердо вирішили боротися з колективізацією, яка стала загрозою для існування не лише підпілля, а й всього українського народу. Члени ОУН добре знали про примусову колективізацію 1928--1932 рр. в радянській Україні і Голодомор 1932--1933 рр. Пропонувалося знищувати активістів і організаторів колгоспів, колгоспні будови, трактори, інвентар і т.п. Вирішено примусити селян не вступати в колгоспи, заохочувати їх співпрацювати з підпіллям і саботувати роботу в колгоспах, протидіяти заходам радянської влади щодо повної колективізації і укріплення вже створених колгоспів93.

Другим важливим питанням, яке обговорювалося на нараді, було питання роботи з молоддю. З. Благий пригадував: щоб поповнити втрати учасників підпілля, за наполяганням В. Кука і за енергійної підтримки Р. Кравчука, на нараді членів Проводу ОУН було прийнято принципово нові рішення щодо створення легальної мережі ОУН. Слід сказати, що до 1948 р. кожен керівник підпілля мав серед населення своїх людей, які інформували його про стан справ в селах, містах, в установах і т.п. Так само мали велику кількість своїх інформаторів і керівники СБ ОУН, але вони майже ніколи не залучали їх безпосередньо до ланок ОУН, причому з різних причин (небажання наражати їх на небезпеку арешту; бажання краще використати їх легальні можливості тощо). Найчастіше це були родичі підпільників, друзі дитинства і юності і т.п.

На нараді 1948 р. було прийняте рішення створити широку розвідувальну і глибоко законспіровану мережу членів ОУН з числа легалізованої молоді з тим розрахунком, щоб ці ланки чисельністю 2-3 особи були створені в кожному селі, в кожному класі середньої школи і на курсах вищих навчальних закладів. Відповідальність за створення молодіжних ланок в селах була покладена на керівників районних проводів ОУН, а в містах і навчальних закладах -- на керівників надрайонних проводів. Учасників легальних молодіжних ланок заборонялося залучати до виконання завдань, які могли б розшифрувати ці ланки. В праці з ними акцент робився на виховній роботі, щоб за рахунок молоді поступово готувати заміну загиблим та заарештованим членам підпілля. Планувалося в кожному районі підібрати одного-двох вихователів, які після переведення на нелегальне становище мали стати помічниками районних провідників з роботи серед нових членів ОУН з числа молоді. Кожен член легальної мережі протягом року мав пройти і засвоїти теоретичні основи ідеології ОУН94.

В. Дроздов і Г. Клименко запитали, які ще вузлові питання розглядалися на нараді Проводу ОУН у червні 1948 р. З. Благий розповів, що третім важливим питанням стала проблема проведення роботи підпільників ОУН серед населення Східної України (малися на увазі всі українські етнічні землі на Схід від Збруча). Вважаючи за необхідне різко посилити антирадянську роботу на цих територіях, члени Проводу ОУН у виробленій інструкції пред'явили до кадрів такі вимоги:

— виявити всіх діючих членів ОУН з числа мешканців СУЗ (Наддніпрящини), перевірити їх і тих, до яких виникла довіра, відправити на Схід з завданням легалізуватися та проводити анти- радянську діяльність. Разом з кожним таким підпільником пропонувалося направити двох-трьох учасників ОУН з числа місцевих мешканців, які після легалізації мали прибути до свого провідника і доповісти про створення т.зв. опорного пункту в дорученому районі. Опорним пунктом могла вважатися конспіративна квартира або криївка, де могли переховуватись і повноцінно діяти підпільники;

— проводити активну пропагандистську роботу серед інтелігенції, яка прибула на роботу з Наддніпрянщини в західні області України, встановлювати з окремими особами дружні контакти, знайомити їх з завданнями підпілля ОУН, спробувати встановлювати через них зв'язки з людьми з Наддніпрянщини з метою їх подальшого залучення до роботи в ОУН;

— звернути увагу на відірваність підпілля ОУН від великих міст, активізувати роботу там. Зважаючи на те, що підпілля ОУН слабко орієнтувалося в ситуації у великих містах УССР, пропонувалося скеровувати туди своїх довірених осіб для організації антирадянської роботи і збору політичної, військової і економічної інформації.

Також планувалося звернути увагу і на інші питання, пов'язані з роботою підпілля на Наддніпрянщині. Було вирішено розширити пропагандистську роботу серед всього українського населення; випускати більше підпільної літератури (брошур, листівок, закликів і т.п.) на різні актуальні теми; роз'яснювати населенню завдання ОУН. Отож, підпільні типографії ОУН отримали завдання готувати літературу для поширення на всій території України. Окремо передбачалося запропонувати росіянам, які приїхали після 1944 р. в Західну Україну, виїжджати звідсиЛітопис УПА. Нова серія. Т. 10... -- С. 479--480..

Як бачимо, за свідченнями З. Благого чітко вимальовується картина, що на нараді Проводу ОУН в травні або червні 1948 р. розглядалися такі вузлові проблеми: 1) збереження кадрів; 2) просування діяльності підпілля на Наддніпрянщину; 3) організація роботи з молоддю. Власне, це й були програми (тактичні схеми) «Дажбог», «Орлик» та «Олег».

Судячи з усього, на розробку і прийняття тактичних схем підпілля ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» у 1945--1948 рр. серйозно вплинула тогочасна міжнародна ситуація. У значної частини населення та членів ОУН (в т.ч. і керівного складу) все ще були надії, що «холодна війна» між західними країнами з одного боку, і СССР та його країнами-сателітами в Східній Європі -- з іншого, може призвести до виникнення нової світової війни. У разі виникнення такого конфлікту, як і в 1941 р., з'являвся реальний шанс відновити Українську державність. Відповідно, схема «Орлик» передбачала поширення діяльності ОУН на Наддніпрянщину, створення опорних пунктів, тиху пропаганду серед місцевого населення, адже опорні пункти і нові прихильники ОУН могли серйозно допомогти підпіллю у разі початку війни і просування військ західних союзників територією СССР. Логічною також була ставка в роботі ОУН на молодь: вона мала продовжити боротьбу в нових умовах, не лише в підпіллі, а й шляхом проникнення на навчання в школи, університети, в органи влади УССР, бути уважними очима і вухами підпілля.

За свідченнями З. Благого, члени Проводу ОУН на нараді в червні 1948 р. проаналізували міжнародне становище і відзначили наростання суперечностей між СССР і США. Вони вважали, що війна між цими двома країнами неминуча і рано чи пізно повинна розпочатися. Саме тому було розроблено заходи щодо орієнтації на власні сили, підготовки населення до можливої війни, і у разі її виникнення ставилось завдання захоплення влади в Україні.

Але подібне могло статися лише у випадку масованого наступу військ західних країн на територію СССР, подібно до того, як німці наступали влітку 1941 р.

На випадок виникнення війни між СССР і західними державами Р. Шухевич та інші члени Проводу ОУН ще в середині 1940-х рр. підготували інструкцію «Оса», в якій докладно описувалось, як саме повинно діяти підпілля ОУН у випадку початку бойових дій, зокрема на території України⁹¹ Інструкція «Оса-1» [прибл. 1946--1950рр.]//Літопис УПА. Нова серія. Т. 18. -- С. 200--205; ГДА СБ України. -- Ф. 13. -- Спр. 312. -- Т. 31. -- Арк. 30--39. Була вилучена чекістами в березні 1950р. серед паперів Р. Шухевича.. Також на цей випадок було виготовлено звернення від імені Української Головної Визвольної Ради (у двох варіантах). Ці документи вважались одними з найважливіших і враховувались під час розробки і вдосконалення основних тактичних схем ОУН.

Не всі члени Проводу ОУН вірили у можливість виникнення військового конфлікту. Характерний приклад -- розмова Р. Шу- хевича та О. Гасина 12 січня 1949 р. Про неї знаємо з протоколу допиту чекістами дружини О. Гасина -- Ольги Гасин (Пеленички). Вона розповіла, що мала зустріч з обома провідниками у Львові, на квартирі знайомої -- Олени Фільварків. Р. Шухевич і О. Гасин розповіли їй, як похитнулося їх здоров'я в останні роки під час перебування в підпіллі. О. Гасин рекомендувала їм подумати про виїзд за кордон, де можна було підлікуватись і дочекатися нападу США і Англії на СССР. Але Р. Шухевич і О. Гасин відповіли їй, що у зв'язку з важким станом здоров'я вони до кордону не дійдуть, адже треба було пройти понад 2000 км., перейти територією Польщі, Чехословаччини і Австрії, які перебували під радянським впливом. Далі говорив О. Гасин і доводив, що війна між США, Англією та СССР має початися скоро, навесні 1949 р. Але Р. Шухевич з його точкою зору не погодився. Він з гумором зазначив, що О. Гасин аж від 1944 р. говорить про можливість виникнення подібної війни, але західні країни «до його точки зору прислухатись не забажали» і війну СССР не оголосили. Далі Р. Шу- хевич висловив свою тверду думку, що війна між СССР і західними країнами може розпочатись лише тоді, коли США і Англія зуміють налаштувати свої народи проти СССР, а для цього потрібний тривалий час для перероблення свідомості людей, які в 1941--1945 рр. разом з СССР воювали проти нацистської Німеччини та її сателітних країн. В світлі цього Р. Шухевич вважав, що нова війна може виникнути не раніше ніж через 5-7 років. Але, зазначив він, невідомо, чи залишиться до того часу в живих хтось із підпільників ОУН в Україні, адже радянські каральні органи вели постійну боротьбу з підпіллям Літопис УПА. Нова серія. Т. 10... -- С. 492; ГДА СБ України. -- Ф. 13. -- Спр. 372. -- Т. 9. -- Арк. 106--107..

Крім того, на нашу думку, розробку тактичних схем «Даж- бог», «Орлик» і «Олег» стимулювала внутрішньополітична ситуація в СССР. Придивившись до злиденних повоєнних умов життя населення і вкрай непростих умов для діяльності підпілля в СССР, керівництво Проводу ОУН дійшло до певних висновків. Стало зрозуміло, що для збереження ОУН як діючої організації необхідно було впроваджувати саме такі тактичні схеми, як збереження досвідчених кадрів, поширення діяльності на всю територію України і активна робота з молоддю як майбутнім кадровим резервом. Продовжувати боротьбу лише старими методами (зокрема -- регулярними збройними нападами) було справжнім самогубством. Зате реалізація нових схем давала надію на успіх боротьби за відновлення незалежності України в майбутньому (нехай навіть і віддаленому у часі).

Як же члени Проводу ОУН характеризували нараду у травні- червні 1948 р. та схвалені на ній рішення про основні напрямки подальшої діяльності підпілля? націоналіст стратегія політичний

У своїх спогадах В. Галаса згадував, що в середині травня 1948 р. він разом з О. Дяківим і П. Федуном вирушив з Карпат на Львівщину, щоб зустрітися з Р. Шухевичем. Нарада Проводу ОУН відбувалась у Миколаївських лісах на Львівщині. Її учасниками, окрім нього, були: Р. Шухевич, П. Федун, О. Дяків, З. Тершако- вець, В. Бей. На нараді кожен член Проводу виступав з доповіддю. Хоча В. Галаса не вказує назв програм ОУН, навіть згадані теми виступів говорять про ті напрямки роботи, які найбільше цікавили керівництво підпілля. Р. Шухевич охарактеризував політичну ситуацію в світі і в Україні, з'ясував причини переходу від партизанської до підпільної збройної боротьби, до якої мали долучитися воїни УПА. Він підкреслив, що незважаючи на великі жертви, підпілля діє, зв'язки між його клітинами функціонують. П. Федун говорив про необхідність посилення вишкільно-виховної роботи серед кадрів, готування їх до затяжної підпільної боротьби. О. Дяків розповів про напрями політично-пропагандистської роботи, зазначив, що редакційні групи працюють, друкується підпільна преса, нелегальні видання. В. Бей зробив огляд діяльності ОУН і УПА на СУЗ і зауважив, що роботу слід продовжувати у двох площинах: розбудовувати організаційні клітини і безперервно проводити виховну роботу, головним чином, серед молодої інтелігенції. З. Тершаковець поінформував про стан справ у Львівському краю, відзначивши посилення арештів серед української інтелігенції, насаджування на керівні посади росіян, причому не лише у Львові, а й в районних і промислових центрах. Сам В. Га- ласа звітував про події 1945--1947 рр. на Закерзонні, про рейди відділів УПА в Чехословаччину і західну Європу99. На нараді у Р. Шухевича в травні 1948 р. В. Галаса отримав призначення на посаду провідника Крайового проводу ОУН на ПЗУЗ. Після виступів відбулась дискусія і були прийняті відповідні рішення щодо основних напрямків подальшої діяльності.

Навіть перелік питань, названих В. Галасою, підтверджує, що значну увагу керівництва українського визвольного руху привертали збереженню кадрів підпілля, їх правильній розстановки, посиленню вишколу, а також поширенню діяльності ОУН на території Центральної, Південної і Східної України, залученню до роботи молодих кадрів.

Після зустрічі з членами Проводу ОУН В. Галаса вирушив на Волинь. В дорозі він мав ще одну зустріч -- з заступником Р. Шу- хевича В. Куком, який розповів йому про умови праці на Волині і про питання, які слід було вирішувати. Після прибуття на Волинь В. Галаса замінив на посаді провідника ОУН на ПЗУЗ Миколу Козака-`Смока', який ставав його заступником. У спогадах В. Галаса розповів про свої зустрічі з членами крайового проводу ОУН на ПЗУЗ влітку 1948 р., а особливо докладно -- про нараду у лісовій криївці Мізоцького району Рівненської області з М. Козаком, Іваном Литвинчуком-`Дубовим' і Анатолієм Маєвським-`Уліяном'.

На нараді було визначено такі основні напрямки подальшої підпільної праці:

1. Постійно проводити вишкільно-виховну роботу з керівниками та рядовими членами збройного підпілля, насамперед взимку. Не залишати людей без духовної підтримки. На відправах і зустрічах коментувати ситуацію у світі та в Україні. Навчати кадри критично аналізувати події і робити висновки. Зміцнювати взаємну довіру, ідейну єдність.

2. Удосконалювати виховну роботу серед молоді. Кожний керівник району чи групи повинен підібрати і вишколити двох-трьох юнаків. Спілкуватися індивідуально, не групувати у звена. У підпілля приймати не охочих, а стійких і мужніх.

3. Проводити виховну роботу з родинами, з якими контактуємо. Навчати їх правил конспірації при виконанні послуг для повстанців. Викривати антиукраїнські дії большевицького режиму, переконувати в необхідності нашої боротьби.

4. Розширювати зв'язки з українцями із СУЗ, особливо з мешканцями сіл. Проводити з ними розмови за змістом підготовленої програми, давати нашу літературу. Щоб уникнути провокацій і засідок опергруп НКВД, з'являтися несподівано, без попередньої домовленості.

5. Збільшити наклади видань, призначених для СУЗ. Друкувати тільки після узгодження з проводом ОУН на ПЗУЗ. Публікувати, головним чином, матеріяли, які розкривають гнобительську суть большевицької політики, та наші програмні документи, у першу чергу такі: «Чи большевики ведуть до комунізму», «Ко- лоніяльна політика большевиків на Україні», «Україна погибає, хто винуватий у тому?», «Платформа УГВР», «За що бореться УПА», «Наше становище до російського народу» тощо. Для місцевого вжитку літературу друкувати на циклостилях (ротаторах). В. Галаса мав очолити редакційну групу для випуску журналів «За волю нації», що видавався до того часу, і «Молодий революціонер», призначеного для молоді. Дописувачами могли бути всі охочі.

6. Постійно старатися проникати в глибину Житомирської та Київської областей. Діяти конспіративно, підбирати найпевніших із молоді, практикувати тільки індивідуальні контакти, виховувати, не давати завдань, які могли б їх передчасно деконспірувати.

7. Перекинути із ПЗУЗ у згадані області декого з досвідчених організаторів і пропагандистів.

8. Дотримуватись якнайстрогіших правил конспірації, зокрема обмежити вихід з криївок у зимові місяці. Щодо методів конспірації та протидії ворожій агентурі найбільш кваліфіковані рекомендації давав А. МаєвськийГаласа В. Наше життя і боротьба. Спогади... -- С. 129--131..

Проаналізувавши ці нові напрямки діяльності підпілля ОУН на ПЗУЗ, можна зробити висновок, що рішення, прийняті на нараді в Миколаївських лісах, В. Галаса одразу ж після прибуття на Волинь довів до відома місцевому керівництву. Невдовзі про них дізналися всі підпільні кадри на Волині, і програми «Дажбог», «Орлик» і «Олег» одразу ж стали втілюватися у життя. Це ж підтверджують спогади дружини В. Галаси -- М. Савчин, яка докладно розповіла відомі їй факти про діяльність В. Кудри-`Романа' у Житомирській області, який звітував про свою роботу В. Галасі; про факти участі волинської молоді в ОУН, створення молодіжних ланок; про активні заходи безпеки, застосовані в підпіллі ОУН, щоб уберегти власні кадри від знищенняЛітопис Української повстанської армії. Т. 28. Марія Савчин. Тисяча доріг; спомини. -- Торонто; Львів, 1995. -- 600 с..

Про постійну роботу зі збереження кадрів, поширення діяльності ОУН на Схід і залучення до діяльності в підпіллі молоді неодноразово розповідав у своїх інтерв'ю керівник проводу ОУН в 1950--1954 рр. В. Кук. Зокрема, він наводив відомі йому факти про створення молодіжних ланок підпілля, діяльність його друга В. Бея на Вінниччині і Хмельниччині тощо.

Скоріше за все, за такою ж схемою, як подав В. Галаса, реалізація програм «Дажбог», «Орлик» і «Олег» розгорталася на території всіх інших крайових проводів ОУН. Після отримання інструкцій від керівництва Проводу ОУН низові ланки підпілля вживали заходів для їх виконання.

Зі змінами в політичній ситуації в світі та в СССР протягом 1949--1950 рр. керівники Проводу ОУН продовжили розробку нових інструкцій щодо роботи за тактичними схемами «Дажбог», «Орлик» і «Олег». На нарадах в червні 1949 р. і в червні 1950 р. члени Проводу ОУН скоригували старі програми, визначили, що в них актуальне і надалі, підготували нові інструкції щодо їх виконання.

На основі агентурних матеріалів, вилучених у підпільників ОУН документів та свідчень захоплених членів ОУН аналітики МҐБ УССР уважно стежили за змінами в напрямках діяльності підпілля, готували узагальнюючі довідки на цю тему. З них ми бачимо докладну картину того, як програми «Дажбог», «Орлик» та «Олег» коригувалися і впроваджувалися у життя. Серед збережених документів варто назвати такі:

— довідку МҐБ УССР про факти проникнення оунівців в комсомол і навчальні заклади в Західних областях України (06.04.1949 р.)102 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939--1955рр.)... -- С. 653--657; ГДА СБ України. -- Ф. 13. -- Спр. 372. -- Т. 27. -- Арк. 36--45.,

— довідку МҐБ УССР про намагання підпілля ОУН поширити вплив на молодь (липень 1949 р.)Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939--1955рр.)... -- С. 658--685; ГДА СБ України. -- Ф. 13. -- Спр. 372. -- Т. 26. -- Арк. 230--292.,

— довідку МҐБ УССР про роботу підпілля ОУН серед молоді (грудень 1949 р.)Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939--1955рр.)... -- С. 686--693; ГДА СБ України. -- Ф. 13. -- Спр. 372. -- Т. 27. -- Арк. 55--75.,

— довідку УМҐБ по Станіславській області про оволодіння підпіллям ОУН молоддю (1950 р.),

— довідку МҐБ УССР щодо нової тактики підпілля ОУН у 1948--1950 рр.,

— довідку МҐБ УССР щодо змін у тактиці діяльності ОУН у зв'язку з суцільною колективізацією і активізацією заходів МҐБ в Західній України (30.09. 1950 р.)Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939--1955рр.). -- С. 718--730; ГДА СБ України. -- Ф. 13. -- Спр. 372. -- Т. 27. -- Арк. 271--294.,

— огляд вилучених МҐБ УССР підпільних документів, агентурних матеріалів і свідчень захоплених членів ОУН, які характеризували прийоми діяльності підпілля ОУН (1950 р.),

— довідку МҐБ УССР про методи діяльності підпілля ОУН в західних областях України (листопад 1951 р.)Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939--1955рр.)... -- С. 743--754; ГДА СБ України. -- Ф. 13. -- Спр. 372. -- Т. 27. -- Арк. 130--160.,

— доповідну записку про ліквідацію молодіжних націоналістичних організацій у Львівській області в 1951--1952 рр. (14.04. 1952 р.)Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939--1955рр.)... -- С. 757--769; ГДА СБ України. -- Ф. 13. -- Спр. 372. -- Т. 27. -- Арк. 165--180..

У всіх цих документах зроблено висновок, що підпілля в боротьбі з чекістами у повоєнні роки зазнало серйозних втрат, а тому керівництво ОУН намагалося врятувати від повного знищення свої кадри і застосовувати нові прийоми протирадян- ської роботи. Менше стало здійснюватись терористичних актів і збройних акцій, зате більше випускалося агітаційних матеріалів, збільшилась кількість прихованих саботажних акцій тощо. Проаналізувавши всі наявні документи, аналітики МҐБ УССР зробили висновки, що на той час підпілля ОУН переслідувало такі основні цілі:

1) збереження вцілілих від розгрому організаційних кадрів (з вилучених підпільних документів чекісти встановили, що ця програма шифрувалася під назвою «Дажбог»),

2) поширення впливу на Східні області України (зашифровувалась під назвами «Орлик», «Харків»),

3) поповнення кадрів ОУН за рахунок легалізованих осіб, головним чином -- з числа молоді, учнів і студентів (зашифровувалась під назвою «Олег»).

Як бачимо, основні напрямки стратегії підпілля ОУН не були секретом для радянських каральних органів. В узагальнюючих довідках чекісти аналізували свідчення З. Благого про нараду Проводу ОУН в червні 1948 р. і зазначали, що завдання, поставлені на тій нараді, були актуальними і надалі та відображалися у вилучених підпільних документах за 1949--1950 рр.

У 1949 або 1950 р. чекістам вдалося захопити лист С. Бандери до Р. Шухевича (його привезли в Україну кур'єри з Мюнхена в травні-червні 1949 р., яких десантували з літака), в якому йшлося про подальшу стратегію і тактику дій підпілля ОУН. Бандера вважав, що найважливішим і цінним було зберегти і побудувати мережу підпілля, нехай навіть невеликої чисельності, але з охопленням всієї території України. Слід було пронизати своїм впливом радянську армію, колгоспи, основні робітничі центри, молодь, школи, вищі навчальні заклади, інспірувати націоналістичні настрої в цих колах, але обережно ухилятися від оформлення цих процесів в організаційні форми. Також С. Бандера пропонував зробити ставку на українську молодь, і при тому -- на соціально продуктивну: робітників, рядових колгоспників, молодих офіцерів тощоІщук О. Молодіжні організації ОУН (1939--1955рр.)... -- С. 718--719; ГДА СБ України. -- Ф. 13. -- Спр. 372. -- Т. 27. -- Арк. 271--275.. Згідно з цими порадами і вказівками керівництво Проводу ОУН в Україні влітку 1949 р. розробило нові інструкції щодо продовження реалізації програм «Дажбог», «Орлик» та «Олег» і дещо перебудувало методи своєї діяльності, в першу чергу -- ще більше зменшило кількість збройних акцій. Щоправда, зважаючи на тиск з боку радянських каральних органів, виконати вказівки С. Банде- ри виявилося доволі складно, а іноді просто неможливо.

Які ж саме підпільні документи свідчать про продовження реалізації програм «Дажбог», «Орлик» і «Олег» у 1949--1950 рр.? Перш за все, це вцілілі інструкції Проводу ОУН в Україні, передані низовим ланкам підпілля, а також збережені організаційні записи керівництва ОУН, що були вилучені чекістами у вбитих підпільників. Більшість із них збереглося в ГДА СБУ.

13 червня 1949 р. у вбитого керівника Рогатинського надра- йонного проводу ОУН `Марка' чекісти вилучили інструкцію від 11.05.1949 р., де йшлося про роботу з молоддю. Пропонувалося направляти на фабрично-заводське навчання довірених юнаків, через яких дізнаватися умови праці, настрої і т.п. Крім того, пропонувалося через студентів у великих містах налагоджувати контакти зі студентами-«східняками», проводити з ними бесіди і приховану агітацію. Все це мало сприяти подальшому поширенню впливу підпілля ОУН на населенняІщук О. Молодіжні організації ОУН(1939--1955рр.)... -- С. 645--646..

14 червня 1949 р. в лісі біля с. Зозулі Золочівського району Львівської області чекісти виявили бункер підпілля ОУН, а в ньому -- листування В. Кука і Р. Шухевича. Останній наголошував на тому, що нині підпіллю слід зосередитись на двох важливих напрямках роботи -- з молоддю та на Сході, інакше може статися катастрофа113 ГДА СБ України. -- Ф. 13. -- Спр. 372. -- Т 27. -- Арк. 76--79.. Протягом 1948--1949 рр. чекісти вилучили у вбитих кур'єрів окремі листи і документи В. Галаси, В. Бея, М. Козака та інших провідників ОУН, в яких давалися докладні вказівки щодо збереження кадрів ОУН, поширення діяльності підпілля на Схід, більш активного залучення молоді до діяльності українського визвольного рухуІщук О. Молодіжні організації ОУН(1939--1955рр.). -- С. 703--708..

24 листопада 1949 р. чекісти вбили Григорія Семенка-`Мручка', керівника пропаганди крайового проводу ОУН на ПЗУЗ. У його блокноті було знайдено докладні інструкції щодо основних напрямків діяльності підпілля ОУН на Волині, в т.ч. поширення впливу підпілля ОУН на Наддніпрянщину, збереження кадрів, роботу з молоддю тощоВитяги з робочого блокноту керівника пропаганди крайового проводу ОУН на

ПЗУЗ Г. Семенюка -- «Мручка», «Миколи» (1949р.) // Літопис УПА. Нова серія.

Т. 18. -- С 192--198; ГДА СБ України. -- Ф. 2. -- Оп. 59 (1953р.). -- Спр. 16. --

Т. 3. -- Арк. 65--74.. Судячи з усього, ці інструкції він отримав від керівника Проводу ОУН на ПЗУЗ В. Галаси-`Орлана'. Останній наголошував, за слід за будь-яку ціну зберегти організацію, розбудовувати її на Сході і подбати про молоде поповнення.

На початку 1950 р. керівник проводу ОУН в Україні Р. Шухе- вич передав інструктивного листа своїй зв'язковій Ользі Ільків- `Роксоляні', яка збиралася виїжджати на НаддніпрянщинуЛист був вилучений в О. Ільків при арешті чекістами 16.03.1950р. в м. Львові.. Він констатував, що всі останні роки підпілля намагалося працювати на СУЗ з більшими чи меншими успіхами, і тому її поїздка ставала ще однією нагодою досягти там успіху. На думку Р. Шухевича, міжнародне становище було таким, що нова війна могла розпочатися не раніше ніж за кілька років. Зате після переходу відділів УПА з Закерзоння в Німеччину в 1947 р. та розголосу навколо цього в світі стало більше відомо про боротьбу підпілля за відновлення незалежності України. Громадська думка в США стала дедалі більше схилятися до потреби визнання незалежності України. Р. Шухевич вважав, що ОУН слід орієнтуватися на власні сили. Він дав О. Ільків такі завдання: 1) протриматися до початку нової війни, не дати ворогам спровокувати себе на небезпечні дії; 2) якщо війна між західними країнами і СССР почнеться і СССР стане розвалюватися, тоді слід організувати українців, агітувати їх за відновлення незалежності України. Особливу увагу слід звернути на сільську та міську інтелігенцію, яку варто залучити до роботи; 3) під час перебування на Наддніпрянщині цікавитися життям, побутом, мисленням, господарюванням, культурно-національним становищем місцевих українців, інформувати про це. В кінці листа Р. Шухевич побажав О. Ільків успіхів, зауваживши, що «якщо Вам вдасться зробити те, що я накреслив, то Ваша робота буде варта можливо більше, ніж робота і смерть тисяч наших повстанців. На Схід України, там місце нашої роботи»Сергійчук В. Український здвиг. Наддніпрянщина. -- К., 2005. -- С. 706-- 709; ГДА СБ України. -- Ф. 13. -- Спр. 372. -- Т. 29. -- Арк. 35--38..

Заарештована чекістами 6 травня 1950 р. зв'язкова П. Федуна -- Галина Голояд-`Марта' на слідстві докладно розповіла про вказівки Проводу ОУН щодо налагодження роботи у Центральних, Південних і Східних областях України. Більше того, вона за дорученням керівництва особисто виїжджала у 1949 р. в с. Рудня Горо- днянського району Чернігівської області, де мала вивчити умови праці, погляди населення, намітити людей для залучення до роботи. Згодом там було залучено до співпраці з ОУН кількох місцевих молодих людей, тобто створено осередок ОУН, викопано бункер, де зберігалися підпільна література, листівки. Крім того, вона відвідала КиївДет. див.: Іщук О. С., Іванченко В. В. Життєвий шлях Галини Голояд -- «Марти Гай». -- Львів; Торонто: «Літопис УПА», 2010 (серія «Події і люди», кн. 10). -- С. 23--27.. Після повернення на Львівщину Г. Голояд підготувала звіт про свою поїздку, який активно обговорювався в усіх організаційних ланках Львівського крайового проводу ОУНІщук О. Молодіжні організації ОУН(1939--1955рр.)... -- С. 735..

У вбитих 20 жовтня 1950 р. в горах неподалік с. Шешори Косівського району Івано-Франківської області керівника Коломийського окружного проводу ОУН Романа Качурівського (Легкого)-`Бориса' і члена Карпатського крайового проводу ОУН В. Савчука-`Сталя' чекістами було вилучено робочі зошити, записи та інструкції щодо реалізації програм «Дажбог», «Орлик» і «Олег». Зокрема, у Р. Качурівського (Легкого) було знайдено інструкцію під назвою «Тактичні вказівки в діяльності»Див.:Літопис УПА. Нова серія. Т. 18. -- С. 217--222; ГДА СБ України. -- Ф. 13. -- Спр. 372. -- Т. 28. -- Арк. 106--116., де дуже докладно описувалось, що слід робити, щоб реалізувати ці програми. Як нині відомо, влітку 1950 р. в Карпатах відбулась нарада керівництва Карпатського крайового проводу ОУН, яку проводив його керівник С. Слободян-`Клим'. Саме він дав вказівки щодо продовження реалізації програм «Дажбог», «Орлик» і «Олег» своїм підлеглим, роз'яснив, як саме слід будувати роботу. Збереглися навіть фотографії, зроблені під час цієї нарадиІльницький В. Провід ОУН Карпатського краю... -- С. 81--83..

У записах В. Савчака також дуже докладно описано, як слід реалізувати програми «Дажбог», «Орлик» і «Олег». Особливий наголос робився на ще більшому посиленні конспірації, вмінні працювати у найважчих умовах; залученні до підпілля лише повністю перевірених молодих юнаків, з середньою освітою, здатних до серйозної роботи; пересилання на Схід досвідчених бойовиків підпілля, які здатні були б швидко акліматизуватися в нових для себе умовах. Скоріше за все, В. Савчак як член Карпатського крайового проводу ОУН мав нараду зі своїм провідником С. Слободя- ном, і вони спільно опрацьовували ці вказівки.

Подібні інструкції щодо посилення роботи з молоддю були вилучені співробітниками УМДБ по Львівській області у вбитого 28 жовтня 1950 р. провідника Куликівського районного проводу ОУН `Ключа'Іщук О. Молодіжні організації ОУН(1939--1955рр.)... -- С. 733.. Вказівки про роботу ОУН на Наддніпрянщині були вилучені чекістами і у заарештованого в 1951 р. керівника Кам'янець- Подільського окружного проводу ОУН М. Качановського-`Скоба'Вказівки про роботу ОУН на СУЗ з блокноту керівника Камянець-Подільського окружного проводу ОУН М. Качановського-`Скоба '(1949р.)//Літопис УПА. Нова серія. Т. 18. -- С. 191; ГДА СБ України. -- Ф. 2. -- Оп. 43 (1953р.). -- Спр. 1. -- Т. 2. -- Арк. 310--311..

Свідчення про спроби поширення діяльності ОУН на Наддніпрянщину дав чекістам заарештований член Крайового проводу ОУН «Москва» Дмитро Римарчук-`Неситий' (довірена особа Івана Литвинчука). На допиті 10 листопада 1950 р. він докладно розповів про заходи, які робив для реалізації програми «Орлик»» керівник крайового проводу ОУН «Москва»» І. Литвинчук-`Дубовий'. Вони полягали у пересиланні грошей підпільникам Наддніпрянщини, постачанні їм підпільної літератури, налагодженні постійного кур'єрського зв'язку, обміні звітами тощоІщук О. Молодіжні організації ОУН(1939--1955рр.)... -- С. 734..

18 листопада 1950 р. у вбитого чекістами керівника Карпатського крайового проводу ОУН С. Слободяна-`Єфрема' було вилучено блокнот із зашифрованими записами, а також нотатки щодо реалізації тактичних програм «Дажбог», «Орлик»» і «Олег». Є всі підстави вважати, що ці вказівки він отримав від керівництва Проводу ОУН в Україні, адже у травні-червні 1950 р. він та П. Федун разом перебували на черговій щорічній нараді. У записах дуже докладно вказано, як саме слід проводити роботу (багато в чому вони збігаються з тими, що були в блокнотах В. Савчака і Г. Качурівського). Найцікавішим моментом видається те, що за кожним окружним проводом Карпатського краю ОУН закріплювалися 2-3 східні області України, де підпільникам слід було проводити свою роботу. Зокрема, за Буковинським окружним проводом ОУН (умовне позначення -- 20) закріплювалася Молдавська ССР; за Коломийським окружним проводом (21) -- Дніпропетровська і Запорізька області; за Станіслав- ським окружним проводом ОУН (22) -- Кримська область (тоді ще перебувала в складі РСФСР); за Калуським окружним проводом ОУН (23) -- Миколаївська, Херсонська і Кіровоградська області; за Дрогобицьким окружним проводом ОУН (24) -- Одеська та Із- маїльска області. Крім того, за невідомими чекістам проводами під номерами 25, 26 і 27 закріплювалися Кавказ і Кубань; Вінницька і Житомирська області; Харківська і Черкаська області. З записів С. Слободяна чекісти дізналися про створення підпільниками ОУН опорного пункту в районі м. П'ятихатки Дніпропетровської області, про підготовку до скерування на Схід підпільників `Сергія', `Бурі', `Чучупаки', `Гриця' та інших.

Особливу увагу підпільників ОУН привернув початок війни у Кореї. У записах С. Слободяна, В. Савчака і Р. Качурівського є вказівки щодо необхідності підготувати підпілля на випадок виникнення конфлікту між англо-американським блоком і СССР, взаємини між якими під час Корейської війни загострилися до краю, що загрожувало вибухом нової світової війни. В першу чергу малося на увазі забезпечити достатню кількість бункерів, техніки, зброї, продуктів, одягу тощо. Також передбачалося організувати збір інформації про місця розташування підрозділів радянської армії, їх чисельність, пересування ворога. Керівництвом підпілля було виготовлено формуляр «Військового звіту», користуючись яким, довіреним особам пропонувалося збирати інформацію політичного, військового і економічного характеру про ситуацію в СССР і УкраїніІщук О. Молодіжні організації ОУН(1939--1955рр.)... -- С. 739--740..

Загалом реалізація програм «Дажбог», «Орлик» і «Олег» все ж не дала тих результатів, на які сподівалися підпільники. Слід зазначити, що протягом 1950--1951 рр. підпілля ОУН понесло вкрай великі втрати в боротьбі з чекістами. В результаті значна частина Організації була розгромлена, загинули досвідчені кадри, яких нікому було замінити; зв'язки розривалися, вести організаційну роботу ставало дедалі важче. Діяльність підпілля ОУН в Україні вступила у свою завершальну стадію.

Цікаву інформацію про вимушене згортання реалізації тактичних схем «Дажбог», «Орлик» і «Олег» чекістам вдалося виявити у робочих записах вбитого 21 грудня 1951 р. члена Проводу ОУН Р. Кравчука-`Петра'. Він докладно проаналізував стан кадрової роботи в підпіллі у 1950--1951 рр., визначив основні тактичні завдання, серед яких були: припинення всіх зовнішніх проявів, які не були вирішальними для нормального існування ОУН; проведення пропагандистської роботи, грошових зборів тощо індивідуально і дуже конспіративно; уважне спостереження за людьми, щоб не допустити провалів; максимально уважне ставлення до підбору нових кадрів в ОУН тощо.

У роботі з підпільними кадрами Р. Кравчук вважав за головне: 1) всебічне ідейно-політичне виховання і засвоєння головних завдань визвольного руху українського народу і його цілей; 2) підготовку до праці з новими кадрами (підбір, виховання, навчання); 3) підготовку кадрів до самостійної праці на випадок втрати зв'язку з керівництвом; 4) попередження кадрів про різні прийоми органів МҐБ. При цьому подбати про недопущення захоплення підпільників живими на пунктах зустрічей, в будинках, бункерах; уважно стежити за харчами, бо були випадки, коли чекісти через агентів передавали отруєні; стежити, щоб не випити і не з'їсти в їжі снодійні препарати і т.д. Очевидно, Р. Кравчук, як досвідчений підпільник, усвідомив, наскільки великими були втрати ОУН в боротьбі з чекістами, що не давало підстав сподіватися на зміну ситуації на краще найближчим часом, тому пропонував зосередитись на питаннях збереження решток організації, не проявляючи активності. Це давало хоч і невелику, але надію на те, що вдасться «пересидіти» важкі часи. Звісно, за таких умов повноцінно реалізовувати програми «Орлик»» та «Олег»> вже не було можливості, вони згорталися, що добре усвідомлювали керівники підпілля. Крім того, Р. Кравчук докладно проаналізував кадровий стан Карпатського крайового проводу ОУН, звернув увагу на великі кадрові втрати підпілля, що стало наслідком дій співробітників МҐБІщук О. Молодіжні організації ОУН (1939--1955рр.)... -- С. 502--511; ГДА СБ України. -- Ф. 13. -- Спр. 372. -- Т. 26. -- Арк. 159--172..

З вцілілого листування членів Проводу ОУН в Україні В. Кука, Р. Кравчука, П. Федуна, В. Галаси в 1951 р., яке досліджували В. Ковальчук та В. Огороднік, видно, що керівництво Проводу ОУН було сильно стурбоване величезними кадровими втратами підпілля, намагалося ще більше посилити конспірацію, щоб зберегти ОрганізаціюДив.: Ковальчук В., Огороднік В. Листування керівництва ОУН(б) і УПА на українських землях // З архівів ВУЧК--ГПУ--НКВД--КГБ. -- Київ; Харків: Права людини, 2010. -- № 1. -- С. 147--168; Ковальчук В., Огороднік В. Листування керівництва підпілля ОУН(б) на Волині і Поліссі // З архівів ВУЧК--ГПУ--НКВД-- КГБ. -- Київ; Харків: Права людини, 2010. -- № 2. -- С. 236--331.. Але цього досягти не вдалося. Чекісти, користуючись набутим досвідом, викривали підпільні ланки ОУН. Насильницька організація колгоспів вибила з-під ніг підпілля його найнадійнішу соціальну базу -- селян-одноосібників. Змінилось також ставлення населення: залякані міщани і селяни, яких позаганяли на підприємства та в колгоспи, де був доволі суворий контроль, не наважувались підтримувати членів ОУН, боялися покарання радянської влади, тремтіли за долю рідних.

До останніх років існування організованого підпілля ОУН, незважаючи на величезні втрати кадрів, виконання програм «Дажбог», «Орлик» і «Олег» не припинялося. Ця робота йшла за інерцією, її важко було зупинити навіть у 1952--1954 рр., коли вже ставало зрозуміло, що невдовзі підпілля ОУН як централізована організація припинить своє існування.

Той факт, що підпілля ОУН як організація зуміло так довго протриматися в умовах СССР (від 1944 до 1954 рр.), свідчить про втілення в життя програми «Дажбог». Але навіть те, що кадри діяли максимально конспіративно і старалися берегти себе, не врятувало їх від загибелі, адже надто сильним супротивником виявилися радянські спецслужби.

Показовим прикладом реалізації програми «Орлик» є те, що керівник Проводу ОУН В. Кук в травні 1952 р. відправив В. Бея з групою підпільників, щоб відновити діяльність на Хмельниччині та Вінниччині, але всі вони загинули в бою з чекістами 23.05.1952 р. в Тернопільській області. Член Проводу ОУН В. Галаса був захоплений чекістами 11.07.1953 р. під час перебазування з Волині у Хмельницьку область, при переході для подальшої роботи на Схід. Окремі ланки ОУН (хоч і в невеликій кількості) діяли на території Наддніпрянщини і після 1953 р.

Щодо програми «Олег», то у 1952--1953 рр. чекісти фіксували непоодинокі випадки переходу молоді на нелегальне становище в підпілля ОУН, виявляли молодіжні організації ОУН, створені в рамках реалізації планів підпілля щодо роботи з молоддю. Крім того, у подальші роки чекісти неодноразово виявляли серед української молоді прихильників ОУН, які мали антикомуністичні настрої, вчиняли антирадянські дії (вивішування жовто-блакитних прапорів на будинках, залишення антирадянських написів на стінах, проведення антирадянських бесід, зібрань і т.п.).

Якими ж були наслідки реалізації тактичних схем «Дажбог», «Орлик» і «Олег»?

Програма «Дажбог» сприяла збереженню підпільних кадрів ОУН в нових, важких умовах. Оскільки схема в кінці 1940-х рр. передбачала мінімізацію відкритих збройних виступів, то підпільні кадри змогли зосередитися на самовишколі, виготовленні літератури, проведенні агітаційних акцій серед населення тощо. Посилення конспірації призвело до того, що підпільники досконало оволоділи мистецтвом самозбереження, проводили свої акції дуже законспіровано, невеликими групами, тому чекістам складно було їх розшукати. Розшук співробітниками НКҐБ-МҐБ-МВД- КГБ підпільних проводів ОУН дуже затягнувся, іноді тривав роками, а остаточно організований спротив був розгромлений лише у середині 1950-х рр., що в умовах СССР можна вважати унікальним досягненням. Збереження кадрів і подальша їх діяльність мало посприяти зриву радянізації Західної України. І справді, у 1945--1951 рр. регулярні збройні і пропагандивні акції ОУН таки сповільнили цей процес. Створення підпільних ланок на випадок початку війни між СССР і західними країнами могло б посприяти закріпленню впливу підпілля на органи влади та управління з метою підготовки до захоплення влади в Україні.

Певного результату вдалося досягти і у справі поповнення підпілля новими кадрами. На жаль, за вцілілими документами важко судити, скільки саме підпільників влилося до українського визвольного руху в 1945--1954 рр., але за даними МҐБ УССР лише від 1 січня 1950 р. до 1 жовтня 1951 р. на нелегальне становище до підпілля ОУН перейшло щонайменше 487 осіб, з них більшість -- молоді люди у віці 17-20 років (252 осіб) і 20-25 років (195 осіб)ГДА СБ України. - Ф. 13. - Спр. 372. - Т. 27. - Арк. 118..

Та все ж за допомогою тактичної схеми «Дажбог» результатів вдалося досягти лише частково. Вона не могла забезпечити повної перемоги підпіллю ОУН в тривалому протистоянні з потужною радянською владою -- надто нерівними виявилися сили. Але програма збереження кадрів посприяла тому, що боротьба чекістів з ОУН дуже затяглася. Підпілля повільно, вперто здавало свої позиції, в більшості випадків (хоч і не завжди) боролося до останньої можливості, але все ж не встояло. Це й недивно, адже радянська влада зосередила в Західній Україні дуже потужні військові сили і адміністрацію, і протистояти радянізації, колективізації, масовим політичним репресіям і депортаціям підпіллю було вкрай важко. Поступово чекісти набралися досвіду, щоденно викривали підпільників. З іншого боку, якби не збройна та пропагандистська діяльність ОУН у 1944--1954 рр., то жертв з боку українського населення могло би бути ще більше, адже з беззбройними розправлятися завжди легше. Прикладом можуть бути політичні репресії і депортації радянською владою кримських татар у 1944 р. (весь народ був виселений з місць проживання за кілька днів) або чеченців. З українцями все ж подібного не сталося.

Результати реалізації програми «Орлик» («Харків») також виявилися меншими, ніж очікувалося. Підпільники ОУН вірили у те, що їх діяльність, пропаганда та особистий приклад зможуть рано чи пізно викликати симпатії більшості українського населення Наддніпрянщини в боротьбі проти СССР, привернуть наддніпрян- ців на їхній бік. Але цього не сталося. Протягом 1944--1954 рр. підпілля ОУН більшою чи меншою мірою підтримувала лише невелика частина українського населення Центральних, Східних та Південних областей України. Більшість залишалася пасивною, була залякана терором радянських каральних органів, вирішувала здебільшого свої побутові питання. Велика частина населення Наддніпрянщини під впливом радянської агітації ставилась до ОУН дуже ворожо.

Історик О. Пагіря вважає, що основною тактикою для поширення впливу українського підпілля на терени Наддніпрянщини у повоєнний період були агітаційно-пропагандистські та диверсійні рейди боївок ОУН. Зокрема, найбільш активно в Центральній Україні проводили діяльність бойові групи В. Кудри- `Романа' (1945--1955 рр.), С. Примака-`Бутька' (1945--1951 рр.), С. Смолюка-`Дем'яна' (1947--1950 рр.), `Ярославенка', `Деркача', `Омелька', `Ваньки' та `Шевченка'. При Кам'янець-Подільському окружному проводі ОУН у 1945--1946 рр. діяли боївки `Ореста', `Арсена', `Кармелюка', а у 1951--1952 рр. -- боївка М. Криси- `Кобзаря', що здійснила агітаційно-пропагандистський рейд на територію Київської області. Остаточно організаційна мережа ОУН на терені Центральної та Східної України припинила своє існування у 1952 р. після загибелі колишнього крайового провідника ОУН «Поділля» В. Бея-`Уласа', хоча остання оунівська боївка на чолі з В. Кудрою-`Романом' була ліквідована МҐБ 8 липня 1955 р. в с. Сушки Коростенського району Житомирської областіПагіря О. Вступ//Літопис УПА. Нова серія. Т. 18... -- С. 27..

Повної статистики про участь в підпіллі ОУН мешканців Центральних, Східних та Південних областях України, на жаль, досі не виявлено. Збереглися лише деякі уривчасті дані. До прикладу, протягом 1948 -- першої половини 1949 рр. органами МҐБ УССР у Центральних, Східних та Південних областях України було виявлено та ліквідовано 14 молодіжних організацій, заарештовано 108 осіб.

Як видно з узагальнюючої довідки начальника 1 відділення 4 відділу Управління КҐБ по Житомирській області майора Воро- нянського від 25.11.1955 р., за час від 1944 до 1955 рр. чекістами на території лише однієї цієї області було зареєстровано 414 акцій ОУН і УПА, серед них: 21 випадок вбивства радянського партійного активу, 290 випадків пограбування колгоспів та кооперативів, 5 випадків підпалів колгоспних будівель; було заарештовано 638 підпільників ОУН та їхніх прихильників, захоплено понад 100 стволів зброї, викрито 1 типографію і вилучено 36 кг шрифту, зруйновано 31 бункер, вилучено кілька сотень тисяч підпільних листівок, брошур та інших підпільних документівСергійчук В. Український здвиг. Наддніпрянщина. - К, 2005. - С. 798-799; ГДА СБ України. - Ф. 13. - Спр. 372. - Т. 29. - Арк. 317-369..