Результати парламентських виборів в Угорщині 3 квітня 2022 р. та перспективи українсько-угорських відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Результати парламентських виборів в Угорщині 3 квітня 2022 р. та перспективи українсько-угорських відносин

Держалюк М.С.

Стаття присвячена виборам до Державних Зборів Угорщини 3 квітня 2022р., які завершилися перемогою і здобуттям конституційної більшості нині правлячою коаліцією Фідесу-Угорського громадянського союзу та Християнсько-демократичної народної партії (ХДНП) - (Fidesz-KDNP). Аналізується її виборча платформа «Війна або мир», центром якої було ставлення до російсько-української війни. Вказується, що ця війна розділа політичні сили Угорщини на два табори - прихильників нейтралітету (миру) або прихильників підтримки України (війни). Правляча коаліція відстоювала нейтралітет, невтручання у війну, що гарантувало збереження миру і спокою для громадян Угорщини. Усі опозиційні сили демонстрували прихильність до України проти Росії. Влада звинувачувала останніх у тому, що їхня проукраїнська і антипутінська діяльність складала небезпеку і загрозу поширення війни на територію Угорщини. Наголошується, що завдяки такій позиції Фідес-ХДНР в цілому по Угорщині і особливо серед закордонних угорських спільнот здобув переконливу перемогу, а опозиційний блок із шести партій, хоч і переконливо переміг у 17 з 18 округів Будапешта, в цілому по країні зазнав значної поразки.

Висвітлюються основні причини неочікуваної перемоги правлячої коаліції Фідес - ХДНП на цих виборах. Серед них: коаліція гнучко поєднала центристські і правоцентристські цінності, синтезувала їх і вивищилася над вузькопартійними інтересами, перетворилася на широкий народний фронт угорської нації. Зазначається й те, що упродовж 12-ти річного перебування при владі в країні було завершено трансформаційні перетворення: прийнято новий Основний закон (конституцію), сформовано відповідне законодавство, запроваджено національно - демократичну модель політичної і економічної влади, що відповідала державним і єесевським стандартам. Внутрішня політика спрямовувалася на розвиток традиційних галузей економіки і формування сучасних форм господарювання. Відносно високий економічний розвиток країни було забезпечено завдяки ефективному використанню іноземних інвестицій, міжнародних ринків, які далеко не обмежуються країнами ЄС. Угорщина розвиває тісне співробітництво з країнами усіх регіонів, якщо забезпечуються її національні інтереси. Велика увага приділяється підтримці і захисту угорських спільнот, які мешкають у сусідніх з Угорщиною державах (Румунії, Словаччині, Сербії, Україні). На законодавчому рівні статус закордонних угорців у порівнянні з угорцями самої країни практично прирівнюється. Політика національного єднання, визнання угорців, незалежно від країни їхнього проживання, членами єдиної угорської нації, набула загального схвалення. Сконцентрованість внутрішньої та зовнішньої політики на пріоритеті угорських інтересів допомогла Фідесу перетворитися на авторитетну і надійну політичну силу країни, яка цивілізованими методами бореться за майбутнє Угорщини, всебічний розвиток її народу, збереження ідентичності угорських закордонних спільнот, недопущення асиміляції, масової еміграції та обмеження їх прав за національними ознаками. Крім того, правлячій коаліції вдалося сформувати надійний фінансовий, кадровий, медійний потенціал, значною мірою розширити електоральне поле своєї діяльності, з яким жодна опозиційна політична сила конкурувати не в змозі, особливо під час виборів до Державних Зборів. Проаналізовано якісний склад нового парламенту.

Висвітлюється перебіг обрання нового Президента Угорщини 9 березня, спікера новообраного парламенту, його заступників та керівників парламентських фракцій 2 травня, і насамкінець - Прем 'єр-міністра Угорщини 16 травня та затвердження нового уряду країни на чолі з Віктором Орбаном 24 травня.

Велика увага приділяється формуванню угорсько-українських відносин. Аналіз політичних процесів під час виборчої кампанії та у перші місяці після завершення виборів, зокрема ставлення Будапешта до агресії РФ проти України, до формування угорсько-українських взаємин, дозволив зробити висновки, що пріоритети міжнародної діяльності правлячої коаліції Угорщини залишатимуться незмінними: служіння інтересам угорської нації на усіх територіях її проживання, зокрема підтримка, захист і надання допомоги угорським національним спільнотам у Румунії, Словаччині, Сербії та Україні. Результати парламентських виборів в Угорщині 3 квітня 2022 р. підтвердили, що ці принципи є незмінними і продовжують носити зобов 'язальний характер у діяльності владних інституцій Угорщини.

Підкреслюється, що рівень розвитку двосторонніх відносин Угорщини із сусідніми державами узалежнюватиметься від того, наскільки будуть забезпечуватися інтереси угорських закордонних спільнот (надання подвійного громадянства, статусу автономії для спільноти, формування умов культурно-освітнього розвитку на національній мові і традиціях). У такому ж стані перебуватимуть і угорсько-українські відносини. Угорщина підтримує територіальну цілісність України, її європейський вибір, засуджує російську агресію, підтримує санкційну політику ЄС проти РФ, надала притулок для 800 тис. біженців з України. Понад 100 тисяч осіб з України перебуває в Угорщині нелегально. Угорщина дозволила з 19 липня транзит зброї інших держав через її територію до України. Але вона продовжує зберігати нейтралітет у російсько-українській війні, підтримує енергетичні санкції ЄС проти РФ у такий спосіб, щоб це не зашкодило її економічним іитересам. Водночас вона не погоджується на застосування щодо угорської спільноти Закарпаття низки положень законів про освіту та порядок застосування української мови як державної на території України, що набули чинності в 2017 та 2019 рр.

Наголошується, що врегулювання культурно-освітніх питань угорської спільноти Закарпаття має стати пріоритетним завданням для обох країн.

Ключові слова: Угорщина, вибори 2022 р., правляча коаліція, російська агресія, Україна, двосторонні відносини, угорська спільнота Закарпаття, врегулювання проблеми.

Derzhaliuk M. Results of Parliamentary Elections in Hungary on April 3, 2022 and Prospects of Ukrainian-Hungarian Relations (Part 1).

The article is dedicated to the elections to the State Assembly of Hungary on April 3, 2022, which ended with the victory and acquisition of a constitutional majority by the now ruling coalition of Fidesz-Hungarian Civil Union and the Christian Democratic People's Party (KDNP) - (Fidesz- KDNP).

It analyzes its electoral platform “War or Peace”, the center of which was the attitude to the Russian-Ukrainian war. It is indicated that this war divided the political forces of Hungary into two camps - supporters of neutrality (peace) or supporters of Ukraine (war). The ruling coalition advocated neutrality, non-intervention in the war, which guaranteed the preservation of peace and tranquility for the citizens of Hungary. All the opposition forces showed support for Ukraine against Russia. The authorities accused the latter of the fact that their pro-Ukrainian and anti-Putin activities posed a danger and threatened the spread of the war to the territory of Hungary. It is emphasized that thanks to this position, Fidesz-KDNP won a convincing victory in Hungary as a whole and especially among the Hungarian communities abroad, while the six-party opposition bloc, although it won convincingly in 17 of Budapest's 18 districts, suffered a significant defeat in the country as a whole. парламентські вибори угорщина український

The main reasons for the unexpected victory of the ruling coalition Fidesz - HDNP in these elections are highlighted. Among them: the coalition flexibly combined centrist and center-right values, synthesized them and rose above narrow party interests, turning into a broad popular front of the Hungarian nation. It is also noted that during the 12-year remaining stay in power in the country, transformations were completed, namely, a new Basic Law (constitution) was adopted, relevant legislation was formed, and a national democratic model of political and economic power was introduced according both to the state and EU standards that complies with state and EU standards. The internal policy was aimed at the development of traditional branches of the economy and the formation of modern forms of management. Relatively high economic development of the country was ensured thanks to by the effective use of foreign investments, international markets, which are far from being limited to EU countries. Hungary develops close cooperation with countries of all regions, if its national interests are ensured. Great attention is paid to the support and protection of Hungarian communities living in countries neighboring Hungary (Romania, Slovakia, Serbia, Ukraine). At the legislative level, the status of Hungarians abroad is almost equal to that of Hungarians in the country itself. The policy of national unity, the recognition of Hungarians, regardless of their residency country of residence, as members of a united single Hungarian nation, gained general approval. The concentration of domestic and foreign p olicy on the priority of Hungarian interests helped Fidesz to turn into an authoritative and reliable political force of the country, which, using civilized methods, fights for the future of Hungary, the comprehensive development of its people, the preservation of the identity of Hungarian communities abroad, the prevention of assimilation, mass emigration and the restriction of their rights along national lines. In addition, the ruling coalition managed to form a reliable financial, personnel, and media po tential, to significantly expand the electoral field of its activities, which no opposition political force is able to compete with, especially during the elections to the State Assembly.

The qualitative composition of the new parliament was analyzed. The progress of the election of the new President of Hungary on March 9, the speaker of the newly elected parliament, his deputies and heads ofparliamentary factions on May 2, and finally the Prime Minister of Hungary on May 16 and the approval of the country's new government headed by Viktor Orban on May 24, is highlighted.

Great attention is paid to the formation of Hungarian-Ukrainian relations. The analysis of political processes during the election campaign and in the first months after the end of the elections, in particular the attitude of Budapest to the aggression of the Russian Federation against Ukraine, to the formation of Hungarian-Ukrainian relations, allowed us to draw conclusions that the priorities of the international activities of the ruling coalition of Hungary will remain unchanged: serving the interests of the Hungarian nation on in all territories of its residence, in particular support, protection and assistance to Hungarian national communities in Romania, Slovakia, Serbia and Ukraine. The results of the parliamentary elections in Hungary on April 3, 2022 confirmed that these principles are unchanged and continue to be binding in the activities of the Hungarian government institutions.

It is emphasized that the level of development of Hungary's bilateral relations with neighboring states will depend on ensuring the Hungarian foreign communities interests how the interests of the Hungarian foreign communities will be ensured (granting dual citizenship, autonomy status for the community, creating conditions for cultural and educational development based on in the national language and traditions). Hungarian-Ukrainian relations will be in the same condition state. Hungary supports the territorial integrity of Ukraine, its European choice, condemns Russian aggression, supports the EU's sanctions policy against the Russian Federation, and provided shelter for 800,000 refugees from Ukraine. More than 100,000 people from Ukraine stay are in Hungary illegally. Since July 19, Hungary has allowed the transit of weapons from other countries through its territory to Ukraine. Yet But it continues to maintain neutrality in the Russian-Ukrainian war, supports EU energy sanctions against the Russian Federation in such a way that it does not harm its economic interests. At the same time, it does not agree to the application of certain legal provisions on education the procedure for using the Ukrainian language as the official language on the territory of Ukraine, that came into force in 2017 and 2019 to the Hungarian community of Transcarpathia of a number ofprovisions of the laws on education and the procedure for using the Ukrainian language as the official language on the territory of Ukraine, which came into force in 2017 and 2019.

It is emphasized that the settlement of cultural and educational issues of the Hungarian community of Transcarpathia should become a priority task for both countries.

Keywords: Hungary, the 2022 elections, the ruling coalition, Russian aggression, Ukraine, bilateral relations, the Hungarian community of Transcarpathia, settlement of the problem.

Вибори до Державних Зборів Угорщини 3 квітня 2022 р. завершилися перемогою правлячої коаліції Фідесу-Угорського громадянського союзу та Християнсько-демократичної народної партії (ХДНП) - (Fidesz-KDNP).

В Угорщині діє змішана (мажоритарна і партійна) виборча система. З прийняттям конституційної реформи у 2012 р. кількість членів парламенту зменшена майже у два рази і складає 199 депутатів. 106 з них обирається за мажоритарною системою, а 90 - за партійними списками (пропорційна система). Три депутати обираються від найчисельніших національних спільнот в Угорщині (1) та угорських спільнот сусідніх країн (2). Парламентську більшість складає мінімум 100 депутатів, а конституційну більшість - 2/3 членів парламенту, тобто 133 депутати.

Із 7,76 млн. виборців країни у голосуванні 3 квітня взяло участь 5,45 млн. чол. (70,2% виборців). За підсумками опрацьованих 100% бюлетенів центристська коаліція Фідес-ХДНП (Fidesz-KDNP) отримала 54,1% голосів виборців і здобула 135 (68%) депутатських мандатів, на два мандати більше від попередніх виборів 2018 р. За неї віддали голоси 3,06 млн. виборців (59% учасників виборів). Опозиційне об'єднання у складі шести політичних партій під назвою «В єдності за Угорщину» (Egysegben Magyarorszagert) на чолі з поміркованим консерватором П. Маркі-Зай (Marki-Zay Peter) - Демократична коаліція-ДК (Demokratikus koalicio - DK); За кращу Угорщину - Йоббік (Jobb Magyarorszagert - Jobbik); Угорська соціалістична партія - УСП (Magyar szocialista part - MSZP); Дієвість (Momentum); Діалог (Parbeszed), Можлива інша політика (Lehet mas politika - LMP) - отримало понад 1,95 млн. голосів виборців (34,4%) і здобуло 57 мандатів (29%). Третє місце посіла нова ультраправа партія «Наша Батьківщина» (Mi Hazank) на чолі з Ласло Торочкоі (Toroczkai Laszlo), за яку проголосувало 332 тис. виборців (6,1%). Вона отримала 6 мандатів (3%). Інші партії не пройшли до парламенту.

Із 135 здобутих переможцями мандатів 117 отримав Фідес, а 18 - ХДНП. 57 депутатських мандатів опозиційної коаліції «В єдності за Угорщину» розподілилися наступним чином: ДК (DK) - 16, УСП (MSZP) - 10, Йоббік (Jobbik) - 10, Дієвість (Momentum) - 10, Діалог (Parbeszed) - 6, Можлива інша політика (LMP) - 5.

Серед 199 депутатів новообраного парламенту 182 (91%) мають вищу освіту, а 17 (9%) її не мають. У 53 (27%) депутатів дві вищі освіти і більше, 20 з них володіють науковим ступенем, у 12 депутатів вища освіта здобута у західних країнах. Високим є рівень володіння іноземними мовами: 125 - англійською, 71 - німецькою, 23 - російською, 12 - французькою, 7 - іспанською, 6 - італійською, 1 - румунською. Біля 40 депутатів володіє двома і більше іноземними мовами. Водночас 41 (21%) депутат не володіє жодною іноземною мовою. 30 липня 2022 р. ОБСЄ визнала вибори демократичними, за перебігом яких спостерігало майже 900 міжнародних представників.

Відповідно до внесених змін до виборчого законодавства у кінці 2021 р. для висування кандидатів у депутати вимагається значно більша кількість голосів підтримки та ширша географія їх охоплення, що знизило можливості непарламентських і опозиційних сил боротися за депутатські мандати. Обрання Президента республіки відбулося з порушенням регламенту. Відповідно до Основного закону (Конституції) партія чи коаліція партій, які складають парламентську більшість у Державних Зборах, на урочистому засіданні нового парламенту пропонують свої кандидатури на посаду Президента республіки, оскільки у попереднього глави держави Яноша Адера двотермінове перебування на цій посаді завершувалося з початком роботи нового парламенту 2 травня 2022 р.

Не будучи впевненою у перемозі, правляча коаліція Фідес-ХДНП вирішила за 25 днів до парламентських виборів, 9 березня, старим депутатським складом обрати Президента Угорщини для нового парламенту, щоб цією акцією закріпити за своїм представником президентське крісло, який здійснюватиме упродовж 5 років політику з єднання нації та нагляд за дотриманням положень конституції у державі, не маючи легітимності новообраного парламенту. Напередодні обрання президента, 8 березня опозиція заявила про нечесніть такої акції, щоб за кілька тижнів до чергових виборів Державних Зборів попередній їх склад обирав нового Президента на 5 років для нового парламенту. Адже не було відомо, які партії виграють вибори і відповідно формуватимуть органи влади. Правляча коаліція на ці слушні зауваження не реагувала. У таємному голосуванні за Президента 9 березня взяло участь 193 депутати. Дійсними виявилися 188 бюлетенів. За кандидатуру на цю посаду від Фідесу депутатки Каталін Новак (Katalin Novak) проголосувало 137 депутатів, а за кандидатуру від опозиційного блоку «В єдності за Угорщину» Петера Рона - 51 депутат. Вперше в історії Угорщини Президентом країни стала жінка. К. Новак приступила до виконання своїх обов'язків 10 травня 2022 р.

У своїй програмній промові К. Новак приділила найбільшу увагу війні РФ проти України, яку, на її думку, не можна ні зрозуміти, ні пояснити. Вона піддала гострій критиці агресивну політику Росії, засудила її наслідки, відзначила зусилля керівництва Угорщини з надання допомоги тисячам сімей біженців з України. Повідомила, що у перші дні березня вона відвідала Закарпаття для того, щоб висловити підтримку місцевій угорській громаді. Окрім цього підкреслила, що ті угорці, які вирішили там залишатися, є для Угорщини не менш важливими, ніж ті, хто виїхав звідти. К. Новак наголосила, що угорці прагнуть до миру, тому Угорщина має усе зробити, щоб його забезпечити. Нинішнє покоління громадян Угорщини, на її переконання, «не дозволить, щоб незалежністю, здобутою нами такою дорогою ціною, будь-хто грався як у російську рулетку».

На жаль, у своїй промові К. Новак приділила недостатньо уваги тому, як вона планує виконувати функції Президента країни. Весь її виступ сфокусовувався на запевненні виборців Угорщини у тому, що нинішня урядова коаліція найбільш спроможна недопустити втягнення Угорщини у цю війну, забезпечити стабільне життя для громадян країни.

Цілком іншого змісту пролунав виступ кандидата на цю посаду від опозиційного блоку, а саме від Демократичної коаліції Петера Рона (Peter Rona). Він зосередився на питаннях виконання президентських обов'язків: поглибленні національної єдності у країні та сприянні тому, щоб механізми державної влади функціонували на демократичних принципах. Після цього він повернувся до теми кровавої війни, яка точиться у сусідній Україні. Цю війну, підкреслив П. Рона, розв'язала країна, з якою уряд Угорщини перебуває у тісних і дружніх стосунках. На його думку, з цієї причини можливості для єднання угорської нації є незначними. Далі він провів паралелі між участю Угорщини у Другій світовій війні, коли вона до кінця була союзницею Німеччини, та теперішньою ситуацією. «У нинішні часи, коли

Росія воює у сусідній країні, а ми знову, як і тоді, - наголосив П. Рона, - не спроможні назвати речі своїми іменами», бо ми боїмося, ухиляємося від відповідей на ці питання, адже знаємо, що є причетними до того, що коїться сьогодні у сусідів [1].

Подібні заяви кандидата від лівих сил свідчать або про його обізнаність у великих таємницях, яких опозиція поки що не може обнародувати, або є популістськими і необгрунтованими звинуваченнями, породженими гостротою парламентської боротьби. Такі пасажі вимагають дуже переконливого пояснення і аргументації. Проведення аналогії між співпрацею Угорщини з Німечинною у роки Другої світової війни та з нинішньою путінською Росією, зокрема, очевидним нейтралітетом Угорщини у російсько-українській війні, саботаж урядом В. Орбана низки важливих санкцій ЄС проти Москви, можливо, має для цього підстави. Звичайно, внутрішня і зовнішня політика правлячої коаліції і, зокрема В. Орбана, як і передчасне обрання Президента Угорщини, заслуговують на критику. Але навіть гострі протистояння між правлячою коаліцією та опозицією напередодні виборів не давали підстав для такого порівняння без пред'явлення для цього переконливих доказів. У роки Другої світової війни Угорщина воювала за свої державницькі інтереси, так, як це робили інші країни, зокрема Німеччина та СРСР. Угорські національні інтереси співпадали з політикою Берліна, але йшли в розріз з позицією країн Антанти і СРСР, особливо під час ревізії Тріанонського мирного договору упродовж жовтня 1938 - квітня 1941 рр. Напередодні та у перші два роки Другої світової війни спільні інтереси Угорщини, Німеччини, СРСР зреалізувалися, були демонтовані Версальський правопорядок і переглянуті на користь кожної з них здебільшого несправедливі кордони, встановлені у 1919¬1921 рр. Тріанон явився значною мірою покаранням Антантою Угорщини за радянську республіку 1919 року і зрадою її з боку СРСР. Ці таємниці стали явними у перші дні після початку німецько-радянської війни, упродовж 22-26 червня 1941 р. Антанта виступила проти ревізії Версальських договорів, зокрема й Тріанонського. У міжвоєнний період Радянський Союз виступав за перегляд умов усіх шести договорів Версальської системи, зокрема й територіальних, виключно у разі, якщо це відповідало його великодержавницьким інтересам. СРСР ухилився у ці дні визнавати ревізію Тріанону, що суперечило національним інтересам Угорщини, тому вона з 27 червня вступила у війну проти СРСР. У роки німецько-радянської війни інтереси Угорщини та Німеччини залишалися союзницькими, а Угорщини та СРСР і країн Антанти - ворожими. Угорщина воювала за свої національні інтереси, які підтримувала Німеччина. Співпадіння державницьких інтересів Німеччини та Угорщини склало основу для їх спільних дій у 1941-1945 рр., чого Угорщині добитися з іншими державами, зокрема й з СРСР, не вдавалося.

Для проведення паралелей між співробітництвом Угорщини та Німеччини у Другій світовій війні та нинішніми тісними стосунками Угорщини з Росією, яка намагалася окупувати Україну, анексувала частину її території, а з 24 лютого 2022 р. вдалася до варварської і загарбницької війни проти неї, вимагалися дуже грунтовні аргументи, яких оратор не представив. Майбутнє покаже, чи співробітництво Москви та Будапешта обмежувалося лише двосторонніми інтересами у торговельно-економічній й енергетичній сферах, чи воно поширювалося й на інші спільні інтереси обох країн, включаючи й геополітичні та державницькі прагнення кожної з них. Росія в останні 10 років посилювала свою роботу, аби добитися розколу у інституціях ЄС, тим більше, коли їхня політика є ворожою для Москви, зокрема у питанні щодо підтримки і захисту України, її майбутнього статусу. Заради ослаблення внутрішніх і зовнішніх позицій України РФ спроможна на будь-які провокації і реальні обіцянки. В. Путін публічно наполягав на необхідності повернення кордонів часів СРСР 1991 р. чи й навіть царської імперії 1800 року. Хоча нинішня РФ до кордонів 1800 та 1991 рр. не мала і не має жодного відношення. СРСР не став правонаступником Російської імперії, бо від неї офіційно відмежувався, відмовився від сплати царських боргів, а Росія не є правонаступницею СРСР. У Росії розуміють, що покорити всю Україну самотужки їй ніколи не вдавалося, тим більше у нинішні часи, тому команда В. Путіна може використовувати досвід царів, більшовиків, які ділили Україну із західними партнерами упродовж 400 років, починаючи з кінця ХУІ і до середини ХХ ст. В усіх нинішніх планах РФ стерчать вуха царських і більшовицьких напрацювань. Достатньо звернути увагу на березневі 2014 року листи депутата Держдуми РФ, голови ЛДПР В. Жириновського, великодержавницькі погляди якого загальновідомі, до міністерств закордонних справ Польщі, Угорщини та Румунії. Цим трьом державам пропонувалося у семи західних областях України вимагати проведення рефендумів з перспективою подальшого приєднання відповідних їх частин до цих країн. Такі пропозиції, які він озвучував, були співзвучними з практичними діями чинної влади на чолі з В. Путіним. Росія готувалася до загарбання Лівобережної та Центральної України і шукала союзниць, готувала підгрунтя для того, щоб четвертувати Україну, як це завжди робилося у минулому. У цих листах В. Жириновський наголошував: «настало время, когда не только российские земли вернулись бы под российский флаг», але й західні землі України були повернуті до Польщі, Угорщини, Румунії. Він дозволив собі називати помилкою тогочасного керівництва СРСР їх возз'єднання напередодні і після Другої світової війни у складі України [2]. Він викреслив доленосний період з історії України-Руси, що ці землі входили до складу Київської, Галицько-Волинської держав і там переважав український етнос ще тоді, коли Московського князівства й у помині не було. Московська держава з'явилася у середині ХУІ ст., але як правонаступниця не Руси, а Золотої Орди.

Слід зазначити, що сучасні реваншистські плани РФ знаходять сприятливе підгрунтя в окремих державах ЦС Європі, особливо у тих, доля яких була кривдною за наслідками обох світових воєн. Реакція кожної держави регіону на таку ініціативу Москви є різною, мотивується рівнем приниження та нинішнім становищем. Польща рішуче засудила цю пропозицію, інші на це навіть не відреагували. Подібні пропозиції Жириновського відповідають реваншистським планам сучасної Росії. Але його ініціативи були дуже примітивними, щоб їх серйозно сприймати і реагувати. Минуле кожної з цих трьох країн насичене подібними або ще більшими суперечностями не стільки з Україною, скільки із західними сусідами. Жириновський діяв як невіглас, забувши запропонувати Польщі приєднати ще й Західну Білорусь та Вільнюську область від Литви; Румунії - Молдову; Німеччині - Східну Прусію від Росії й Польщі; Фінляндії - північні території від Росії; Японії - Куріли; Китаю - південні регіони Сибіру. А в якому виграші постали б Угорщина та Німеччина, адже до першої потрібно було б повернути сусідні землі Словаччини, Румунії, Сербії, України. А як міг Жириновський забути про Німеччину, котра втратила у ХХ ст. ледве не 40 % земель. Не варто йому було забувати й про судетські та тірольські землі, відірвані від Австрії. Такі поверхневі підходи у вирішенні вузлових внутрішніх і світових проблем притаманні для більшості політичних діячів РФ, що не робить честі ні їм, ні російським виборцям.

Агресивні акції правлячої еліти РФ (рашистів) брутально порушують принципи міжнародних відносин, тому від неї можна чекати будь-яких віроломних пропозицій. РФ нічим не зобов'язана перед внутрішнім і зовнішнім світом. Її наміри доти нездійсненні, доки провідну роль у Європі відіграють країни Атлантики на чолі з США і Британією. Оскільки Угорщина є членом НАТО та ЄС, тому її зовнішньополітичні дії не можуть бути співзвучними з діями РФ, зокрема заперечувати статус кво, що склався за наслідками останньої війни.

Результати соціологічних опитувань напередодні виборів прогнозували незначну перевагу Фідес-ХДНП над опозиційним альянсом «Угорщина для усіх». Упродовж виборчої кампанії Віктор Орбан весь час перебував у «тіні», лише напередодні виборів 1 квітня він взяв безпосередню участь у мітингу. У цій боротьби він позиціонував себе як «захисник» Угорщини, гарант миру і стабільності в країні. Вторгнення Росії в Україну 24 лютого, здавалося, сильно ускладнить В. Орбану виборчу кампанію. Йому прийшлося маневрувати і пояснювати причину своїх дуже тісних відносин з Президентом РФ В. Путіним. Він засудив російську агресію 24 лютого проти України і не наклав вето на санкції ЄС проти Москви, хоча й зазначив, що не згоден з ними; продовжував забороняти перевезення військової техніки інших країн територією Угорщини до України, доводив, що у тісних зв'язках з Росією є для Угорщини багато вагомих переваг, включаючи надійність постачання енергоносіїв з РФ за сприятливими цінами та відкритість ринків РФ для угорської продукції.

Профідесівські аналітики до вагомих причин поразки лівої кааліції відносять те, що її лідери під час виборчої кампанії дуже активно виступали за участь Угорщини як члена НАТО і ЄС на боці України проти агресії Росії, засуджували помірковані дії і пасивну позицію урядової коаліції. Їхня діяльність не справила вирішального впливу на виборців всередині країни та ближнього зарубіжжя. У такій складній ситуації серед населення країни наростала безпорадність і висока напруженість. Вдала й рішуча контрпропагандистська робота правлячої коаліції, спрямована на уникнення участі Угорщини у війні, гарантування недопущення її поширення на територію країни, заспокоїла громадян, сильно вплинула на їх вибір під час голосування на її користь. Експерти припускають, що саме масово розтиражовані правлячою коаліцією на чолі з В. Орбаном ідеї про недопущення в Угорщині активної проукраїнської позиції змінили результати виборів на її користь, стали основним фактором її чергової перемоги. Лише досвідчене й політично грамотне населення Будапешта не піддалося пропаганді Фідес-ХДНП і не підтримало їх на виборах. Традиційна перемога опозиційних лівих сил у 17 з 18 виборчих округів столиці і лише в одному - правлячої коаліції - є цьому підтвердженням. Натомість, виборці провінції і особливо закордонних спільнот більше вірили аргументам правлячої коаліції про переваги для Угорщини збереження миру і нейтралітету у цій війні на відміну від агітації опозиційних партій за активну підтримки України проти агресії Росії. Завдяки останньому фактору, тандем Фідес-ХДНП в цілому по країні здобув перемогу, а опозиція зазнала значної поразки.

Причини переконливої перемоги правлячої коаліції Фідес - ХДНП вагомі. Серед них слід насамперед відзначити те, що упродовж 12-ти річного їхнього перебування при владі в країні було завершено трансформаційні перетворення: прийнято новий Основний закон (конституцію), сформовано нове законодавство, запроваджено національно-демократичну модель політичної і економічної влади, що відповідає державним і єесевським стандартам. Ця коаліція значно розширила своє електоральне поле, охопила виборців центристського, правого і лівого спрямувань, що значною мірою збіднило табір підтримки лівих і правих сил, синтезувала їх і вивищилася над вузькопартійними інтересами, перетворилась на широкий народний фронт угорської нації. За певними ознаками ця коаліція упродовж останніх років наблизилася до однопартійної політичної моделі. Діяльність нинішньої правлячої коаліції відповідає інтересам держави, більшості її громадян, угорських закордонних спільнот, турбота про які стала головною складовою політики єднання усіх складових угорської нації.

Внутрішня політика спрямована на розвиток традиційних і перспективних галузей економіки, формування сучасних форм господарювання. Відносно високий економічний розвиток країни було забезпечено завдяки ефективному використанню іноземних інвестицій, міжнародних ринків, які далеко не обмежуються країнами ЄС. Тісна співпраця Угорщини поглиблюється з країнами усіх регіонів і центрів, якщо забезпечуються її національні інтереси. Велика увага приділяється підтримці і захисту угорських спільнот, які мешкають у сусідніх з Угорщиною державах (Румунії, Словаччині, Сербії, Україні). Права і обов'язки закордонних угорців у порівнянні з угорцями самої країни на законодавчому рівні зрівняні. Політика національного єднання, визнання угорців, незалежно від країни їхнього проживання, членами єдиної угорської нації, набула значної підтримки. Сконцентрованість внутрішньої та зовнішньої політики на пріоритеті угорських інтересів допомогла Фідесу перетворитися на авторитетну і надійну політичну силу країни, яка цивілізованими методами бореться за майбутнє Угорщини, всебічний розвиток її народу, збереження ідентичності угорських закордонних спільнот, недопущення асиміляції, масової еміграції та обмеження їх прав за національними ознаками. Правляча коаліція прагне належним чином забезпечувати розвиток усіх сфер соціально-економічного життя країни, стала надійним гарантом і виразником інтересів більшості угорців у межах самої країни та особливо серед угорських закордонних спільнот.

Крім того, завдяки стабільно тривалому перебуванню при владі вдалося сформувати надійний фінансовий, кадровий, медійний потенціал, з яким жодна опозиційна політична сила конкурувати не в змозі. Системна і всеохоплююча пропаганда здійснювалася величезною кількістю провладних політиків, які задля перемоги на виборах правлячої коаліції застосовувалися різні методи й аргументи: зухвало критикували політику об'єднаної опозиції за активну підтримку України і протидію агресії РФ, оцінювали її небезпечною, бо цим самим вони могли втягнути Угорщину у війну; залякували угорців війною у разі підтримки і надання допомоги Україні, запевняли, що лише ця політична сила спроможна відстояти мир для Угорщини, що це дасть країні, економіці та населенню найбільшу користь, тому громадяни на виборах мають підтримати саме її платформу.

На користь правлячої коаліції спрацювали: демонстрація нейтралітету у війні РФ проти України, убезпечення країни від поширення війни в Угорщину, збереження енергопостачання з РФ та позицій на її ринках, великодержавницький оптимізм.

Досить суперечливими виглядали переможна промова В. Орбана пізно ввечері 3 квітня 2022 р. та його наступні інтерв'ю угорським ЗМІ. Він зізнався, що для нього самого переконлива перемога стала приємною несподіванкою. Ми отримали таку велику перемогу, яку видно навіть з Місяця, - вигукував він, - і тим паче її мають бачити й у Брюсселі. «Ми захистили суверенітет і свободу Угорщини». Він підкреслив, що ця перемога запам'ятається й тим, що Фідесу прийшлося зіштовхнутися із самим сильним «зустрічним вітром», що «у нас ще ніколи не було так багато противників» під час виборчої кампанії. До самих великих суперників він відніс: внутрішню ліву опозицію, міжнародні ліві сили, брюссельських бюрократів, усі організації імперії Д. Сороса, міжнародні ЗМІ, а також українського президента (прізвище не називалося). В. Орбан наголосив, що угорці у виборі майбутнього Угорщини між миром та війною мали консенсус і тому проголосували за мир. На його думку, розпочата операція Росії проти України 24 лютого змінила результати виборів на користь правлячої коаліції.

Необхідно віддати належне четвертій поспіль і п'ятій в цілому перемозі коаліції Фідес-ХДНП (2010, 2014, 2018, 2022 рр.), тим більше що в останні чотири каденції вибори завершувалися з перевагою у 2/3 голосів і більше. Вперше Фідес виграв вибори у 1998 р. і перебував при владі у 1998-2002 рр. На нинішніх виборах правляча коаліція нечувано зміцнила свої позиції: покращила свої результати у 88 виборчих округах в середньому на 8%, а у 33 округах - на 10% і більше у порівнянні з 2018 р. В цілому у 102 мажоритарних округах серед 106 з них позиції Фідес-ХДНП зміцніли. Лише у 4-х з них результати виявилися нижчими від попередніх виборів. Слід при цьому враховувати важливу особливість політичного життя Угорщини: команда В. Орбана постійно програє на виборах у Будапешті, але виграє на решті території країни і особливо серед угорських спільнот сусідніх держав. Столиця продовжує залишатися опорою лівих сил Угорщини. І на цей раз у 17 з усіх 18 столичних виборчих округів правляча коаліція програла, хоча й тут вона здобула в цілому більшу кількість голосів, ніж у 2018 р.

У відповідь опозиційний альянс проводив вибори під головними гаслами «Угорщина для всіх» та «Орбан або Європа». Це свідчило, що влада Угорщини мала служити рівною мірою для усіх громадян, незалежно від політичних уподобань, а не лише профідесівській частині суспільства; що для угорців загальноєвропейські цінності мають бути не менш важливими, ніж історичні й національні традиції угорської нації. Його лідер П. Маркі-Зай вважав, що Угорщина має дозволити перевезення територією Угорщини зброї для України, а коли буде прийнято рішення на рівні НАТО про направлення в Україну військового контингенту, то Угорщина зобов'язана буде виконати його і взяти у цьому участь. Цілковита підтримка міжнародних заходів, особливо ЄС, спрямованих проти РФ на захист суверенітету України, визнання необхідності зміцнення союзу ЄС та країн Атлантики проти РФ як головної загрози для цивілізованого світу отримали велику підтримку всередині країни, але поки що виявилися недостатніми для перемоги над Фідесом.

Виборча кампанія завершилася невдало для коаліції опозиційних і лівих сил «В єдності за Угорщину» в цілому, так і для кожної з усіх шести партій, що входили до неї, зокрема. До цієї коаліції ввійшли провідні ліві, центристські та одна права партія Угорщини. Усі вони позиціонували себе саме як антифідесівські, спільною метою яких було перемогти правлячу коаліцію В. Орбана. За результатами виборів опозиційна коаліція втратила у всіх 88 виборчих округах провінції 620 тисяч (30%) голосів у порівнянні з попередніми виборами 2018 р. Навіть у Будапешті, де ця коаліція зуміла перемогти у 17 з 18 округів, а правляча коаліція відповідно отримала перевагу лише в одному виборчому окрузі, все ж в цілому опозиція й у столиці, отримала на 115 тисяч (20%) голосів виборців менше, ніж на попередніх виборах.

Визнавши результати парламентських виборів 2022 р і привітавши Фідес- ХДНП з перемогою, лідер альянсу «В єдності за Угорщину» П. Маркі-Зай зазначив, що опозиція зазнала історичної поразки, оскільки при такому режимі та в умовах чинного виборчого законодавства, відсутності демократії перемогти В. Орбана було неможливо. Підтримку виборців діючого прем'єра забезпечила відлагоджена пропагандистська машина і домінування прихильників правлячої коаліції у ЗМІ. «Ми визнаємо, зазначив П. Маркі-Зай, що партія Фідес отримала переважну більшість голосів, але все одно ставимо під питання демократичність і свободу проведення виборів». Упродовж 12 років перебування при владі В. Орбан провів конституційну, судову, виборчу, інформаційну реформи і нав'язав суспільству ультраконсервативні ідеали. П. Маркі-Зай попросив співвітчизників, які не підтримують нинішню коаліцію, не емігрувати з країни, бо це антипатріотично, піднятися над політичними негараздами і трудитися на благо батьківщини і свого народу.

Керівник Демократичного союзу угорців Румунії Х. Келемен зазначив 12 квітня 2022 р., що майже 94% закордонних угорців, які взяли участь у цих виборах, проголосували за правлячу коаліцію. Така висока вага підтримки коаліції Фідес-ХДНП обумовлена постійною з її боку підтримкою та високим рівнем опікування долею угорських спільнот, які мешкають у сусідніх з Угорщиною країнах. Надання подвійного громадянства, політика національного єднання, допомога у розвитку економіки, культурно-освітньої, соціальної, бізнесової, медичної сфери зарубіжних угорців обернулося високою вдячністю, природнім наслідком такої підтримки на виборах. Він висловив невдоволення, що опозиція в Угорщині цього фактора не розуміє. Отримані у такий складний період більш як 2/3 голосів у Державних Зборах надають переможцям великі шанси для продуктивної діяльності. Зокрема, у тому, щоб надати угорсько-румунським відносинам нового рівня розвитку, які у нинішні часи переживають стагнацію.

Відомий соціолог М. Пал зазначала, що команда В. Орбана є значно корумпованішою від коаліції П. Маркі-Зая. За даними Transparency International у 2021 р. Угорщина посідала 73 місце серед 180 країн світу за рівнем корупції. Вона висловила здивування, що незважаючи на це, правляча коаліція отримала чергову перемогу з 2/3 більшістю голосів у парламенті.

Зробивши відповідні висновки з причин поразки на виборах та їх результатів, лідер альянсу «В єдності за Угорщину» П. Маркі-Зай, окреслив 1 травня 2022 р. самі важливі завдання у роботі опозиції до 2026 року: добиватися якомога швидшого усунення нечуваних переваг у джерелах фінансування і підтримки Фідесу у порівнянні з усіма іншими політичними силами, зосередитися на роботі депутатів серед населення країни поза межами парламенту, підвищити ефективність їх діяльності в цілому. Якщо цього не зробити, зазначив П. Маркі-Зай, то «Віктор Орбан через чотири роки зможе виграти вибори з результатом 4/5 голосів». На його думку, Угорщина В. Орбана все більше скочується до диктатури, аналогічної у Туреччині, Росії, Білорусі та Північній Кореї. Це веде до того, що уряд Угорщини все більше ізольовується від суспільства, унезалежнюється від контролю з його боку і все менше залишається шансів на його зміну [3].

Наслідки поразки усіх шести партій опозиційного альянсу уважно вивчаються. У роки трансформаційних перетворень Угорська соціалістична партія (УСП), що успадкувала кращі традиції УСРП, з другої половини 1990-х рр. являлася авторитетною політичною силою. Об'єднавшись на ідеологічних засадах із Соціал-демократичною партією, розгорнувши діяльність на правових і демократичних засадах, УСП на виборах 1994 р. здобула 2/3 депутатських мандатів і сформувала уряд на чолі з Д. Хорном. Але на наступних виборах вона програла вибори молодій політичній партії Фідесу. На наступних виборах 2002 р. відбувся реванш, УСП перемогла хоча й з меншою кількістю голосів (2,3 млн.), що доволило їй сформувати уряд на чолі з її лідером П. Меддєші. На наступних виборах 2006 р. перемогу знову отримала УСП, уряд очолив Ф. Дюрчань. На жаль, партія зупинилася в державотворному та ідеологічному розвитку, не змогла прийняти нової програми, не дала відповіді на принципові питання суспільно-політичного та економічного розвитку країни у рамках НАТО і ЄС, особливо як діяти лівим силам у гуманітарній сфері в інтересах угорської нації. На чергових 2010 р. виборах сформована коаліція лівих сил програла вибори Фідесу. Отримавши 990 тис. голосів (15%) УСП набрала 59 депутатських місць з 386 у тогочасному парламенті. Активно діяв у цьому відношенні керівник УСП А. Мештерхазі. Партія продовжувала зберігати у політичному житті країни середні позиції, незважаючи на загострення фракційної боротьби і протистояння у верхах УСП. Після розколу у її лавах та виходу з партії 9 депутатів на чолі з Ф. Дюрчанем і формування окремої партії під назвою «Демократична коаліція» (ДК) позиції лівих сил лише тимчасово посилися. Домінування групових інтересів над загальнопартійними обертається для усіх політичних сил здебільшого невідшкодовними втратами. Так, після запровадження Фідесом законодавчих реформ, які змінили модель державного устрою: зокрема із вступом в силу з 2012 р. нового Основного закону (Конституції) та інших законів, що розвивали конституційні положення, зокрема й ті, якими різко, майже у двічі, зменшувалася чисельність парламенту, виборче законодавство змінилося на користь провладних сил, розширювалися права угорських закордонних спільнот, різко збільшувалася їх економічна і фінансова підтримка, стверджувався пріоритет патріотичних і національних інтересів Угорщини у регіоні та у Європі. У таких умовах ліві сили, серед них і УСП, почали втрачати позиції у суспільстві. Закономірно, що при новій правовій системі на виборах 2014 р. перемогла правоцентристська коаліція Фідес-ХДНП з 2/3 голосів. Коаліція лівих партій, хоч і проявила на тих виборах себе з новою силою, проте посіла впливове друге місце, отримавши 1,3 млн. голосів (19%), набравши 59 мандатів у зменшеному до 199 депутатських місць парламенті. Серед лівих сил УСП тоді здобула 29 мандатів.

Завдяки активній діяльності ДК на чолі з Ф. Дюрчанем, Прем'єр-міністром Угорщини у 2006-2010 рр., зокрема у царині покращення соціально - економічного становища угорських громадян, їй вдалося підвищити свій рейтинг у суспільстві і збільшити кількість депутатських мандатів з 9 у 2018 р. до 16 у 2022 р. Водночас колишня найчисельніша УСП на виборах 2018 р. отримала 20 мандатів, а у 2022 р. - лише 10. Падіння впливу останньої є очевидним. Хоча в цілому ці дві ліві партії Угорщини й у нинішні часи, маючи разом 26 депутатів, продовжують складати найбільшу опозиційну силу у парламенті. Правляча коаліція і після виборів продовжує постійно дискредитувати їх лідера Ф. Дюрчаня.

Закономірними стали гострі дискусії, що і донині не вщухають навколо питання, чому п'ять лівих, ліберальних партій пішли на коаліцію з хоч і оновленим, але з явно войовничим націоналізмом, відомою партією «За кращу Угорщину - Йоббік», на яких політичних засадах відбулося таке об'єднання. Залучення правоцентристської партії «Йоббік» до коаліції лівих сил засвідчило про їхню антиорбанівську позицію, проте це стало помилкою, яка суттєво вплинула на втрату значної частини голосів. У багатьох виборців лівого і центристського спрямування виникали сумніви, чи можна після цього розглядати таке утворення як повноцінну коаліцію лівих сил. В усякому разі, підтримка такої суперечливої і різнопланової за політичними уподобаннями коаліції за участю «Йоббіка» не стала масовою. З одного боку, виборці лівого спрямування здебільшого не підтримали союзу УСП та ДК з цією правою силою, а виборці правого світогляду у адекватно протилежному порядку проголосували проти лівої коаліції. У підсумку голоси прихильників правих позицій на цей раз розділилися між трьома партіями - новою правоцентристською партією «Наша Батьківщина», правлячою коаліцією Фідес - ХДНП та «Йоббіком» у коаліції лівої опозиції.

Результати виборів засвідчими, що навіть із залученням до коаліції лівих сил партії «Йоббік» цілковито здобути голоси виборців цієї партії не вдалося. Саме у тих 32 виборчих округах, де підтримка правоцентристської партії «Йоббік» у 2018 р. була традиційно високою, на нинішніх виборах лівий опозиційний блок, у складі якого перебувала й партія «Йоббік», здобув на 32% голосів менше. Лише в одній області Боршод-Абая-Земплин ліва опозиція втратила 63 тис. голосів виборців.

Вершиною політичного життя партії «Йоббік» був період 2018-2022 рр., коли вона після коаліції Фідес-ХДНП стала другою політичною силою парламенту, отримавши на виборах 2018 р. майже 20% голосів та 26 мандатів. На фоні того, що УСП у тій же каденції здобула 20 мандатів (на 11 менше), партія «Йоббік» стала тимчасово самою впливовою опозиційною силою у парламенті. Але після того, як ця партія отримала на нинішніх виборах лише 6% голосів і 10 депутатських мандатів, вона перетворилася на другорядну політичну силу країни. Серед причин поразки цієї партії слід виділити те, що її актуальні завдання вирішувалися в'яло. Натомість більшість положень її програми були запозичені правлячою коаліцією і вдало виконувалися. Вирішального удару по цій партії завдали зростаючі суперечності між її керівниками, що започаткувалися уже з перших років виходу її на політичну арену країни. У попередньому складі парламенту відбувся розпад її фракції (скоротилася до 17 депутатів), а згодом і розпад самої партії. Лідери партії - Г. Вона припинив політичну діяльність, а його наступник Т. Шнайдер та відомий діяч партії, мер м. Егер А. Міркоцькі у виборах 2022 р. взагалі участі не приймали.

Основна частина партії «Йоббік», заради перемоги над Фідесом В. Орбана, примкнула до лівого опозиційного блоку, тоді як інша її частина, здебільшого політики молодшого віку, сформували нову правоцентристську партію під назвою «Наша Батьківщина». Обидві частини колишньої правоцентристської партії «Йоббік» отримали 16 мандатів. Це свідчить про те, що, незважаючи на розвал самої партії, її правоцентристська ідеологія продовжує користуватися широкою соціальною підтримкою в угорському суспільстві, незалежно від того, чи вона здійснюється у коаліції з лівими опозиційними партіями, чи у її правонаступниці, новій партії «Наша Батьківщина». За соціологічними опитуваннями ця нова партія ввібрала в себе активні сили колишнього «Йоббіка» і перетворилася нині на саму сильну опозиційну партію Угорщини, більш радикальнішу від свої попередниці. Припускається, що на «Нашу Батьківщину» чекає велике майбутнє у політичному житті країни.

Депутат Державних Зборів Угорщини від Фідесу керівник угорської делегації у Європарламенті Т. Дейч через три тижні після виборів звинуватив ліві сили Угорщини у постійній підтримці України проти Росії, продовженні вимог постачати зброю для України. У центр критики потрапив Ф. Дюрчань, якого він назвав керівником першої величини, лідером лівих сил Угорщини. Ліві сили мають на фоні історичної перемоги коаліції партій Фідес - ХДНП нести відповідальність за свою позицію після їх катастрофічної поразки на виборах і за тих виборців, які їм дали мінімум місць у парламенті. Незважаючи на це, ліві сили не рахуються з причинами поразки. Замість того, щоб взяти на себе відповідальність, керівники лівих політичних партій і після виборів навіть не подали у відставку з посад. Володіючи меншою ніж 1/3 частиною депутатських мандатів, вони продовжуть ганебну політику, яка шкодить

Угорщині, зокрема отруюють суспільне життя, принижують угорських громадян, займаються популізмом і діють не в інтересах Угорщини. Від таких їх вчинків треба захищати угорських виборців. У програмі лівих сил відсутні принципи патріотизму, єднання угорської нації, любові до батьківщини. Вони мають самовіддано боротися за долю країни методами патріотизму, національного єднання, збереження і розквіту суверенної, незалежної, вільної Угорщини. А усі їхні політичні наміри, які спрямовані на ослаблення цих завдань, мають отримувати належну відсіч [4].

Зваживши усі за і проти, голова УСП Б. Тоут подав заяву на звільнення з посади. Серед причин поразки він визнав те, що занадто пізно, лише на початку березня, було вироблено спільну програму дій коаліції лівих сил на виборах. І хоча передвиборча робота велася активно, але опозиція не могла конкурувати з ресурсами правлячої партії. Сформована Фідесом за останні 12 років потужна пропагандистська машина, вибудовані економічні тили унеможливили шанси УСП вести з ними на рівних боротьбу на парламентських виборах. Увага зверталася й на те, що у нинішні часи заборгованість Угорщини є більшою, ніж вона була у 2010 р., коли Фідес прийшов до влади після поразки УСП. Але виборці не поінформовані про реальний економічний стан країни і відповідно не відреагували на виборах.