Результати парламентських виборів в Угорщині 3 квітня 2022 р. та перспективи українсько-угорських відносин

У Росії до нинішнього часу не обнародувано принципів сучасної національної ідеї через те, що не вдається замаскувати її головні

великодержавницькі й панівні принципи «русского» державотворного народу над іншими підневільними народами федерації. Підвищена увага до цієї ідеї з боку керівництва та громадських організацій РФ, як і головних розробників та майбутніх її реалізаторів, наростає, але обіграти фактор нерівності і дискримінації між народами не вдається. Але зміст і спрямування такої ідеї цілковито розкривається у головних практичних діях її влади.

У Зверненні В. Путіна до Федеральних Зборів 16 травня 2003 р. наголошувалося, що патріотизм для РФ є такою консолідуючою ідеєю, яка найкраще служить національним інтересам. На його переконання, патріотизм складає основу національної ідеї РФ. У Росії немає і не може бути ніякої іншої об'єднуючої ідеї, окрім патріотизму. Ця ідеологема пронизує весь зміст базових документів статегічного планування, стала основою політики сучасної РФ у наступні десятиліття. Національна мета держави має співпадати з національними інтересами суспільства, але державним інтересам мають підпорядковуватися національні інтереси усіх народів РФ. Це умова успішної реалізації стратегічних завдань: збереження територіальної цілісності, суверенітету, стабільності, безпеки, достойного рівня життя, благополуччя, екологічного середовища. Від виконання цих завдань залежить створення сприятливих умов для збереження і приросту населення Росії, розвиток людського капіталу і зміцнення моральної ідентичності російського суспільства.

У Засадах державної культурної політики РФ від 24 грудня 2014 р. усі представники різних народів, рас та конфесій РФ позначаються єдиним уніфікованим теміном - росіяни. «Саме культура у її цінносному розумінні є тією головною скрепою, яка робить Росію єдиною самобутньою спільнотою, державою, цивілізацією». Першочерговим завданням постає «збереження і розвиток загальноросійської ідентичності народів РФ та єдиного культурного простору країни». У цих Засадах міститься положення й про «сохранение этнических культурных традиций и поддержка основанного на них народного творчества, сохранение этнокультурного разнообразия как одного из значимых источников профессиональной культуры и важной составляющей этнонациональной идентичности» [9].

У травневих 2020 р. змінах Конституції РФ за національною ідеєю закріплювалися всесильні повноваження щодо: зміцнення національної безпеки країни та всього суспільства; концентрації національної ідеології на питаннях внутрішнього розвитку, економічної, технологічної і культурної експансії на міжнародній арені, на інтересах російської держави і народу, жорсткому захисті суверенітету, територіальної цілісності і національних інтересів, нейтралізації небезпечних елементів. Досвід формування національної ідеї, реалізації її положень та проведення докорінних реформ у Російській імперії та СРСР для сучасного керівництва РФ став неприйнятним. Зазначається, що серцевину державотворної політики має складати сучасна «русская идея», сформована на кращих зразках надзвичайно багатої історії та бібліографії, в основу якої має лягти історико-міфологічний комплекс.

Російська Конституція гарантує кожному громадянину РФ право на користування рідною мовою, на вільний вибір мови спілкування, виховання, навчання і творчості (ст. 26, п. 2). Російська мова визначена державною як мова державоутворюючого народу, який входить у багатонаціональний союз рівноправних народів РФ (ст. 68, п. 1). Автономні республіки РФ мають право на встановлення своїх мов як державних і вживання у всіх органах на її території нарівні з державною мовою (ст. 68, п. 2). РФ гарантує усім її народам право на збереження рідної мови, створення умов для її вивчення і розвитку. Передбачаються права для захисту культурно-національних і мовних ознак корінних малочисельних народів (ст. 69, п. 1-3). Культура у РФ визначається унікальною спадщиною її багатонаціонального народу. Вона підтримується і охороняється державою (ст. 68, п. 4).

Зрушення у теорії держави і права РФ відбулися. Але галузеве право, усі стратегії, доктрини, засади, концепції сучасної РФ, розвиваючи положення Конституції 2020 року, спрямовані на формування умов для повного домінування «русской» національно-державницької ідеї у вигляді «всеросіянства» у всіх сферах суспільного життя народів країни. На практиці це означає: основу загальноросійської системи розвитку усіх народів РФ складає російська історія, культура, мова; панування загальноросійської культурної єдності над різнобарв'ям інших народів РФ; спільність історії для усіх народів; державність російської мови; здійснення релігійного життя на традиціях російського суспільства; визнання самоідентифікації окремих народів на ідеях єдиної державності і громадянства. Про етнічну ідентичність народів не йдеться, окрім того, національні інтереси усіх народів РФ (національні історія, рідна мова, культура, автономія), окрім пануючого, ігноруються.

У замаскованих формах вживаються заходи для недопущення зміцнення національних і культурних процесів, посилення національної самоідентифікації, усвідомлення себе повноцінним самостійним етносом чи окремою спільнотою серед «нерусских» народів РФ. Усе, що суперечить єднанню народів РФ під доктриною «єдиноросіяни», «єдиногромадяни», вважається ворожою ідеологією і викорінюється із вжитку, а носії - винищуються. Усі «нерусские» народи РФ, яких москалі на побутовому рівні зневажливо називають «нерусь», перебувають на рівні колоніального становища. Російське законодавство, представники влади і науки намагаються демонструвати рівноправність усіх громадян РФ, доводити рівність народів Росії у соціально-економічній сфері поверховими положеннями і аргументами, що набули міфологічних форм. Вони обмежуються загальними положеннями, що метою РФ є збереження «народу Росії, розвиток людського потенціалу, підвищення якості життя і благополуччя громадян», що відповідають положенням конституцій сучасних держав. Голослівно стверджується, що масова культура має єдину мету - зруйнувати скрепи, які об'єднують росіян в єдине ціле, підірвати традиції та звичаї, які є основою життя народів на протязі століть. Західні держави діють заради «ослабления единства многонационального народа РФ».

У Стратегії національної безпеки РФ від 2 липня 2021 р. підкреслюється, що «защита традиционных российских духовно-нравственных ценностей, культуры и исторической памяти осуществляется в целях укрепления единства народов Российской Федерации на основе общероссийской гражданской идентичности, сохранения исконных общечеловеческих принципов и общественно значимых ориентиров социального развития». Провідні фахівці РФ погоджуються, що національна ідея має грунтуватися на державо - орієнтованій ідеосистемі, на здорових засадах/принципах націоналізму російської історії, формуватися на її ідеалах, а її поширення і відстоювання являється першочерговим обов'язком державних органів усіх рівнів. Якщо правляча «русская» еліта від цього відсторониться, то цю функцію переберуть на себе лідери визвольних змагань інших народів. В якості прикладів у Кремлі оббріхується діяльність національно-визвольних сил країн Балтії, України, Грузії, Молдови та інших у 1990-і рр., а результати їх перемоги і державотворення оцінюються негативно, подаються виключно як націоналістичні і ворожі для РФ.

Нації, які відокремилися від СРСР і звільнилися від колоніального іга Москви, стали разючим прикладом для наслідування народами, які залишилися у підневільному складі сучасної Росії. А запевнення фахівців її силових структур, що у РФ «есть длительный опыт мирного обьединения в рамках общего цивилизационного проекта и единого государства двух сотен народов, наций и народностей»; що «Російська Федерація, об'єднана тисячолітньою історією, зберігаючи пам'ять предків, які передали нам ідеали і віру в Бога, а також спадковість у розвитку Російської держави, визнає державну єдність, що склалася історично» (Конституція РФ, ст. 67, п. 2), видаються бажаними, але не дійсними [10].

Основними викликами для національної ідеї РФ у нинішні часи «є глобальні соціально-економічні і політичні системи, глобальні еліти, мета яких лежить у руслі встановлення свого панування над усіма національними державними і культурно-історичними системами, які зберігають ще хоч який-небудь суверенітет». Глобальна західна система цінностей, як і її проекти, несумісні з національною ідеєю РФ; представляють безпосередні виклики і загрози для Росії, тому протистояти яким вона спроможна лише за допомогою власної національної ідеї. Виходячи з історичного минулого, сучасна еліта РФ стверджує, що досвід 1917 року та спроби формування нової комуністичної цивілізації у Росії, як і прагнення злитися з цивілізаційним Заходом у 90-і рр. ХХ ст., виявилися для неї трагічними, що обернулося найбільшими втратами для державоутворюючого та державоутримуючого «русского народа и русской культуры». Водночас вони тотально намагаються доводити, що Росія є самостійною державою-цивілізацією, результатом якої є тисячолітня «русская государственность», тому вона може розвиватися лише на основі власної неповторної національної ідеї, шляхом вирішення «русского вопроса».

Багатонаціональний чинник у минулому і у нинішньому часі завжди складає найбільшу загрозу для цілісності кожної імперії. І чим жорстокіше усі політичні режими Росії протидіяли національно-визвольним ідеологіям та змаганням інородців, зміцненню й розвитку їх національних мов, культур, соціумів на етнічній основі, тим довше вона проіснувала. Ослаблена після розпаду СРСР незалежна РФ залишилася різнонаціональною імперією, в якій роз'їдаючі міжнаціональні протиріччя продовжують наростати і домінування їх зупинити неможливо.

Серед таких: регіональний сепаратизм, корені якого сформувалися на основі національних і соціальних суперечностей, відходу у минуле традицій та ідеології радянського народу як єдиної спільноти; релігійний і політичний екстремізм, сформований через соціальну і економічну нерівність та руйнацію попередніх цінносних установок та моралі соціалістичного періоду; криза колективної ідентичності та посилення національних критеріїв; падіння культурної спадщини часів СРСР; поширення духовних і культурних цінностей капіталістичного суспільства. Усі ці процеси міцнішають внаслідок політичних і економічних невдач РФ як незалежної постсоціалістичної держави. А твердження більшості фахівців РФ, що криза й загибель держави відбулася через деградацію і розклад великої духовності, основ культурного життя, корозії моральних принципів, впровадження у свідомість людей західних фальшивих ідей і цінностей, не відповідають дійсності. За усіма цими апеляціями до минулих славних традицій проглядається активна войовнича політика Московії зберегти на просторі РФ недоторканою єдину історико- культурну спадщину, сформовану у минулі століття, задля відродження і примноження традиційних духовно-моральних цінностей загальноросійського значення (спільності і єдності держави, історії, майбутнього росіян, виліплення єдиної загальноросійської громадянської ідентичності усіх народів, а не як окремих націй).

Сучасні правителі РФ прагнуть спочатку згуртувати росіян всередині РФ, добитися політичного об'єднання усіх 200 народів РФ в ідеологемі росіяни. Наступним кроком має стати об'єднання трьох народів (русского, білоруського і українського) на спільній основі православ'я, слов'янської спорідненості, спільного коріння і походження від стародавньої Русі. У подальшому важливим є прагнення об'єднати російськомовне населення на пострадянському просторі під назвою «Русского мира», потім консолідувати російськомовну діаспору у світі, щоб у підсумку створити нову політичну спільноту «русских» замість панслов'янської, православної, міжнародної комуністичної ідеологій, сильних і ефективних у минулі століття, до розпаду СРСР. Ці основні складові сучасної національної ідеї Росії нагадують елементи угорської національної ідеї. Останні поступаються не лише своєю масштабністю та нечуваною зухвалістю московського шовінізму, а й способами їх реалізації, які за своїм цинізмом і варварством перевершують ідеї Третього рейху.

Амбіції творців сучасної національної ідеї РФ весь час наростали і вийшли на міжнародний рівень з претензіями на запровадження нової системи світового устрою. Такі плани вперше пролунали у виступі В. Путіна на Мюнхенській конференції з питань міжнародної безпеки у 2008 р. Було заявлено про започаткування відродження Росії та відновлення єдності «русского народа». Під таким об'єднанням малося на увазі возз'єднання Великоросії, Білоросії та Малоросії. Наріжним елементом національної ідеї РФ є положення про те, що основу «русского народу» складають три його складові - великороси, малороси та білоруси. Усі ці народи були віднесені Кремлем до «русского мира». Їхнє об'єднання в єдиній державі стане шляхом подолання найбільшої катастрофи 1991 р. в історії Росії - розпаду СРСР, відродження і подальшого успішного розквіту єдиної і окремої цивілізації, сформованої тисячу років тому, надійного захисту від загроз з боку інших цивілізаційних центрів. Після Білорусії Україна мала стати другим і надважливим плацдармом для реалізації національної ідеї Росії. За президенства Л. Кучми, В. Ющенка та В. Януковича Україну та українців м'якою і дієвою силою цілеспрямовано і систематично, поступово готували до поглинання неоімперією.

Окремої Української держави як анти-Росії, форпосту успішного натиску Заходу на Росію, інструменту ліквідації та розпаду останньої, більше не повинно бути. З початком повномасштабної війни Росії проти України започаткувалося формування нової епохи. Росія, на думку московського політолога П. Акопова, відновлює свою єдність після страшної катастрофи, яка сталася у 1991 році. Започатковується російське відродження як окремої світової цивілізації. Небезпеки для розпаду Росії, як це було 20 років до цього, уже немає. Ніякі санкції уже не здатні принести їх творцям позитивних результатів. Нинішня Росія, продовжує П. Акопов, спроможна їх подолати, тим більше, коли геополітичний центр ваги відходить від США і переміщується до АТР. Формується багатополярний світ, де англосакси втрачають позиції, а Китай і Росія повертають своє місце у світі та історичний простір. Започатковується формування нового світового порядку [11].

Починаючи з 2014 р., ідеологічна машина Росії продовжує активно доводити, що «русские» та українці - це один народ, підставами для цього є спільний корінь походження, історичного розвитку та культури, релігії, формування державності від часів Київської Русі до СРСР. Цілковито фальсифікується історія стародавньої Русі аж до кінця XVII ст., коли українські землі не входили до складу Московського царства. Династія Рюриковичів, що правила на руських землях 700 років, до кінця XVI ст., жодного відношення не мала до формування «русской» народності і тим більше Московської держави. Загарбання і розчленування українських земель почалося завдяки спільним антиукраїнським діям Московії, Речі Посполитої, Литовського князівства, Османської імперії та Кримського ханства.

Доктрина «русского мира» є націоналістичною етнофілетичною теорією про особливу месіанську роль російської нації та держави у світі та церковному житті, оскільки заперечує право інших народів на самовизначення і незалежне державотворення. Згідно з цією концепцією, «русские», українці, білоруси належать до спільної цивілізації і тому два останніх не мають права на самостійність і державність. Вони довічно мають бути частиною єдиної Московської держави. Ця ідеологія, що складає основу «русской» національної ідеї, носить расистську сутність, бо ділить народи на державні (справжні) і недержавні (штучні). Нею принципово заперечується право української нації на власне державне життя і на повну канонічну церковну самостійність. А заклики на найвищому рівні носіїв національної ідеї РФ до війни проти України та участь у злочинах на території нашої держави підтверджують її расистську і геноцидну природу й вимагають покарання та заборону за народовбивство за національними і етнічними ознаками.

Реалізація доленосних інтересів Угорщини та Росії'/СРСР здебільшого відбувалася безпосередньо чи опосередковано на українських етнічних землях, і шкодила українським національно-визвольним процесам, формуванню української соборної держави. У 1919 р. обидві боролися за перемогу соціалізму у своїх країнах, поширення його у Європі та формування соціалістичної федерації народів, які входили відповідно до складу Австро - Угорщини (Галичина, Закарпаття, Буковина) та Російської імперії (Центральна і Східна Україна). Угорщина та усі форми української державності (УНР, Гетьманат, ЗУНР, Директорія) прагнули до формування триєдиного союзу Угорщини, України та Росії задля протистояння країнам Антанти. Але Раднарком Росії, відкинувши союзні ліві партії і демократичні принципи будівництва соціалізму, шляхом червоного терору і встановлення диктатури більшовицької партії замахнувся на встановлення монопольної влади в країні, ухилився від з'єднання влітку 1919 року армій Росії, України та Угорщини на території Галичини для відсічі наступу країн Антанти та її сюзниць у ЦС Європі проти Угорщини, ЗУНР, Білорусії, Буковини та Бессарабії. Радянська Росія пасивно віднеслася до повалення УРР і розчленування Угорщини, водночас вона стала співучасницею Антанти у розчленуванні та ліквідації державності УНР та БНР у 1919-1920 рр. Через відмову демократичних і соціалістичних сил практично усіх країн Європи від встановлення у них однопартійної більшовицької диктатури і червоного терору на зразок Росії, унеможливлення реалізації політики більшовицької тиранії навіть серед найбільших прихильниць ідей соціалістичної революції - Угорщині, Австрії і

Німеччині - назрівав черговий хрестовий похід Антанти для звільнення Росії від більшовицької хунти. Для уникнення цієї загрози, Раднарком швидко переорієнтувалася на Туреччину, яка під керівництвом Кемаля Ататюрка успішно воювала проти Антанти, щоб уникнути цілковитого розчленування і витіснення її з європейського континенту. Завдяки величезній підтримці озброєнням та коштами з боку Росії Туреччина у 1919-1921 рр. змогла відстояти основні території, відволікши цим самим основні сили країн Антанти, що мали взяти у поході для знищення більшовицької диктатури у Росії. Країни Антанти не могли одночасно вести успішну війну на два фронти: проти Туреччини і Росії. А тим часом становище більшовицької влади покращилося після того, як В. Ленін запропонував компромісні умови замирення з країнами Антанти шляхом: визнання незалежними Фінляндії, країн Балтії, Польщі, усіх нових держав на місці розпаду Габсбурзької монархії, розчленування з Польщею, Чехословаччиною, Румунією під протекторатом Антанти територій України, Білорусії та Бессарабії. Такі умови були прийнятними для обох сторін: війна між Антантою і більшовицькою Росією припинилася у кінці 1920 року.

В результаті таких подій Україна та Угорщина у 1919-1923 рр. зазнали величезних руйнацій. Українська держава стала розмінною монетою між радянською Росією та Антантою і її союзницями - Польщею, Чехословаччниою, Румунією. Лівобережна та Центральна Україна (до 80% українських етнічних територій) була окупована більшовицькою Росією і приєднана до складу СРСР у якості союзної республіки з конституційною нормою про право її виходу із його складу. Хоча механізмів виходу із складу СРСР так і не було розроблено і узаконено, проте цим положенням усьому світові натякалося, що УСРР ввійшла до складу СРСР добровільно і перебувала у ньому на рівноправних умовах. За наслідками Другої світової війни Україна у складі СРСР являлася членом Антинімецької коаліції і складовою держав переможців. Відірвані у 1919-1923 рр. від України етнічні землі були повернуті до складу УРСР у складі СРСР, що було зафіксовано у Паризькому мирному договорі від 10 лютого 1947 р., який не піддається сумніву жодною країною світу. Досягнута соборність українських етнічних земель явилася найбільшим надбанням України за всю її попередню історію.

По-іншому склалася доля угорської нації, яка після Першої світової війни відновила свою державність, але із значними територіальним втратами. Згідно з Тріанонським мирним договором від 4 червня 1920 р. за Угорщиною залишилося понад 93 тис. кв. км і населення до 8 млн. чол., тоді як до 80 тис. кв. км угорських етнічних територій та понад 3,4 млн. угорців перейшло до Румунії, Чехословаччини, Югославії. Перегляд умов Тріанону відбувся за підтримки Німеччини упродовж жовтня 1938 - квітня 1941 рр. До Угорщини було повернуто 77 тис. кв. км з населенням до 5 млн. чол. Угорщина відродилася з малої на середню державу з площею 170 тис. кв. км та населенням 14 млн. чол. Титульна нація у новій Угорщині складала 77-78%, а національні меншини відповідно 22-23%. Незгода країн Антанти та СРСР з такою ревізією кордонів на користь Угорщини штовхнула останню у роки німецько-радянської війни на бік німецької коаліції. Зазнавши поразки, усі отримані Угорщиною землі були повернуті до сусідніх держав, умовами Тріанонського договору 1920 р. було поновлено Суверенітет цих держав було цілковито відновлено Паризьким договором 1947 року. З того яасу ці кордони набули статусу кво і кожна країна, зокрема й Угорщина, не піддає їх сумніву.

Отже, упродовж другої половни ХХ ст. доля України виявилася щасливішою, ніж Угорщини. Політичними силами останньої Тріанон оцінюється як трагедія, що й нині позначається на її зовнішній політиці. Угорщина постійно вдається до забезпечення максимально сприятливих умов і активного захисту угорських спільнот у сусідніх державах (Румунії, Словаччині, Сербії, Україні) і активно шукає міжнародної підтримки заради цього. В залежності від того, наскільки ці країни сприяють розвитку і збереженню угорських спільнот, визначається рівень відносин Угорщини з кожною з них. Нині нелегкі часи у відносинах Угорщини з Україною.

Можливість вирішення даних проблем на користь Угорщини залежить від формування міжнародних відносин, геополітичного становища світових держав. У середині ХХ ст. цього вдалося добитися завдяки підтримці Німеччини. У часи соціалістичної системи подібні проблеми не підлягали навіть обговоренню. Тоді цілковито панували інтернаціональні принципи у відносинах між країнами, а питання національних меншин належали виключно до компетенції внутрішніх справ держав, у яких ці спільноти проживали. У нинішні часи ставка Будапешту робиться на Росію і США, прогнозувалося їхнє зближення навколо глобальних проблем, ослаблення уваги до регіону ЦС Європи, що сприяло б Угорщині добиватися покращення становища угорських спільнот у сусідніх державах. Але замість порозуміння між західними державами на чолі з США з РФ їхні відносини нечувано загострилися через наростання агресивної політики Москви. Вони засудили і активно почали протидіяти війні Росії проти України, тому можливості задовільнити інтереси Угорщини знизилися до нуля. Надія на підтримку Угорщини з боку РФ також стає мізерною. У ХХ ст. Росія двічі грубо ігнорувала національними інтересами Угорщини: у 1919 р. кинула УРР на з'їдання її Антантою та сусідніми з нею країнам; у 1945-1946 рр. підтримала територіальні претензії Румунії, Чехословаччини, Югославії проти Угорщини. Тому сподівання Будапешта на підтримку сучасної Росії є марними. Нинішні міжнародні умови не дозволяють Росії зламати європейський і світовий порядок, що склався після Другої світової війни. Окрім того, головні світові події все сильніше складаються проти самої РФ, зростає реальна загроза збереженню її цілісності та статусу світової держави.

(Продовження статті у наступному номері журналу «ПВІ»)

Список використаних джерел та літератури

1. Megvalasztottak Novak Katalint koztarsasagi elnoknek. URL: https://24/hu/kozelet/2022/03/10/ koztarsasagielnok-valasztas-novak-katalin-rona-peter-felszolalasok/

2. Польские СМИ: Жириновский предложил Польше поделить Украину. 24 марта 2014 г. URL: https://24smi.org/news/14533-polskie-smi-zhirinovskiJ-predlozhil-polshe-razdeeli.html

3. Marki-Zay szerint negyotoddel nyerhet a Fidesz, ha nem valtoztat az ellenzek. URL: https://liner-hu/marki-zay-peter-ellenzek-valtoztatas/

4. Deutsch Tamas: A magyar baloldal valtozatlanul a haboru partJan all. URL: https://magyarnemzet.hu/belfold/2022/04/24/deutsch-tamas-a-magyar-baloldal- valtozatlanul-a- haboru-partJan-all

5. Az ujravalasztott Orban Viktor: az EU-ban latjuk Magyarorszagot. URL:

https://24.hu/kozelet/2022/05/16/parlament-elo-kozvetites-orban-viktor-miniszterelnok- otodszorre;

6. Orban Viktor: A kormany celja, hogy egy globalis recesszioban Magyarorszag lokalis kivefelle valjon. 2022.07.23. URL: https:/mandiner.hu/cikk/20220723_оrban_ viktor_beszed_tusvanyos_ osszefoglalo

7. Szijjarto: minden magyar gyermeknek biztositani kell az anyanyelvi kepzest a Karpat- medenceben 2022.05.13. URL: https://www.karpatinfo.net/2022/5/13/szijjarto-minden-magyar- gyermeknek- biztositani-kell-az- anyanyelvi-kepzest-karpat-medenceben-20059252/

8. Орбан не підтримує нафтове ембарго, бо в Угорщини 100 років тому «забрали порти». URL: https ://www.pravda. com.ua/news/2022/05/10/7345370

9. Об утверждении Основ государственной культурной политики: Указ Президента Российской Федерации № 808 от 24 декабря 2014 г. URL: http://www.kremlin.ru/acts/bank/ 39208

10. Прогнозируемые вызовы и угрозы национальной безопасности РФ и направления их нейтрализации. М., 2021.

11. Акопов Петр. Наступление России и новoго мира. URL: https://ria.ru/20220226/rossiya- 1775162336.html

References

1. Megvalasztottak Novak Katalint koztarsasagi elnoknek. [Online]. Available from: https://24/hu/kozelet/2022/03/10/koztarsasagielnok-valasztas-novak-katalin-rona-peter- felszolalasok/ [In Hungarian].

2. Pol'skiye SMI: Zhirinovskiy predlozhil Pol'she podelit' Ukrainu. 24 marta 2014 g. [Polish media: Zhirinovsky offered Poland to divide Ukraine. March 24, 2014]. [Online]. Available from: https://24smi.org/news/14533-polskie-smi-zhirinovskij-predlozhil-polshe-razdeeli.html [In Russian].

3. Marki-Zay szerint negyotoddel nyerhet a Fidesz, ha nem valtoztat az ellenzek. [Online]. Available from: https://liner-hu/marki-zay-peter-ellenzek-valtoztatas/ [In Hungarian].

4. Deutsch, T. A magyar baloldal valtozatlanul a haboru partjan all. [Online]. Available from: https://magyarnemzet.hu/belfold/2022/04/24/deutsch-tamas-a-magyar-baloldal- valtozatlanul-a- haboru-partjan-all [In Hungarian].

5. Az ujravalasztott Orban Viktor: az EU-ban latjuk Magyarorszagot. [Online]. Available from: https://24.hu/kozelet/2022/05/16/parlament-elo-kozvetites-orban-viktor-miniszterelnok- otodszorre [In Hungarian].

6. Orban, V. A kormany celja, hogy egy globalis recesszioban Magyarorszag lokalis kivefelle valjon. 2022.07.23. [Online]. Available from: ht:tps:/mandiner.hu/cikk/20220723_оrban_ viktor_beszed_tusvanyos_ osszefoglalo [In Hungarian].

7. Szijjarto: minden magyar gyermeknek biztositani kell az anyanyelvi kepzest a Karpat- medenceben 2022.05.13. [Online]. Available from: https://www.karpatinfo.net/2022/5/13/ szijjarto-minden-magyar- gyermeknek- biztositani-kell-az- anyanyelvi-kepzest-karpat- medenceben-20059252/ [In Hungarian].

8. Orban ne pidtrymuye naftove embarho, bo v Uhorshchyny 100 rokiv tomu “zabraly porty”

[Orban does not support the oil embargo, because the ports were “taken away” from Hungary 100 years ago]. [Online]. Available from: https://www.pravda.com.ua/news/2022/05/10/7345370 [In Ukrainian].

9. Ob utverzhdenii Osnov gosudarstvennoy kul'turnoy politiki: Ukaz Prezidenta Rossiyskoy Federatsii № 808 ot 24 dekabrya 2014 g. [On approval of the Fundamentals of State Cultural Policy: Decree of the President of the Russian Federation No. 808 of December 24, 2014]. [Online]. Available from: http://www.kremlin.ru/acts/bank/ 39208 [In Russian].

10. (2021). Prognoziruyemyye vyzovy i ugrozy natsional'noy bezopasnosti RF i napravleniya ikh neytralizatsii [Forecasted challenges and threats to the national security of the Russian Federation and directions for their neutralization]. Moskva. [In Russian].

11. Akopov, P. Nastupleniye Rossii i novogo mira [The offensive of Russia and the new world]. [Online]. Available from: https://ria.ru/20220226/rossiya-1775162336.html [In Russian].

Размещено на Allbest.ru