Автоматизовані інформаційні системи

Головна мета створення СВІФТ і її основна функція полягають у тому, щоб надавати своїм користувачам цілодобовий доступ до високошвидкісної мережі передавання банківської інформації за умови високого ступеня контролю та захисту від несанкціонованого доступу.

Робота в мережі SWIFT дає користувачам певні переваги:

-- система гарантує абсолютну безпеку платежів, повну збереженість та секретність інформації;

-- скорочення операційних витрат;

-- надійність передачі повідомлень;

-- швидку доставку повідомлень у будь-яку точку світу, час доставки від 1 до 20 хв., тобто в режимі реального часу;

-- дає змогу вести контроль та аудит усіх платежів і розпоряджень, що проходять через мережу, подання точних звітів завдяки міжнародній практиці ведення обліку і документації;

Недоліком системи SWIFT є надзвичайно висока сума витрат для вступу до мережі, що створює проблеми для середніх та малих банків.Членами SWIFT можуть бути країни та їхні банківські установи, які уповноважені виконувати міжнародні банківські операції й перебувають у країні, яка має регіональний процесинговий центр SWIFT.

42. Автоматизація ведення кредитних та депозитних угод,обліку операцій на кредитних і депозитних рахунках у програмі ОДБ

Автоматизація ведення кредитних і депозитних угод полягає у виконанні таких процесів: заведення нових угод, огляд списку угод, редагування окремих записів, вилучення окремих угод.

Оформлюючи депозитні та кредитні угоди, у програмі ОДБ у відповідних полях фіксують вид депозиту чи міжбанківського кредиту, код і назву вкладника чи номер МФО та назву банку. Решту полів файла угод лишають без змістових змін для всіх типів угод. Кожна угода характеризується статичними і динамічними параметрами. До статичних параметрів належать сума угоди, термін дії угоди, клієнт, джерела фінансування, група ризику, санкції в разі заборгованості. Динамічними параметрами, що визначають поточний стан угоди на задану дату, є процентна ставка, характеристика стану угоди,

Після укладання угоди, тобто оформлення всіх необхідних документів, здійснюють організаційні й технологічні процедури з відкриття рахунку. Для виконання технологічних процедур такого типу у програмному комплексі є спеціальна підпрограма «Особові рахунки за угодою». Технологія її виконання така сама, як і в разі відкриття розрахункового рахунку.

Автоматизація обліку операції на кредитних і депозитних рахунках виконується за типовою схемою обробки вхідних документів. Вхідними документами під час відображення на рахунках кредитних і депозитних операцій слугують розпорядження чи меморіальні ордери на зарахування коштів на рахунок, а також прибуткові і видаткові документи.

Першою операцією в технології обробки вхідних повідомлень є ручне введення документів операціоністом через екранні шаблони. Під час такого введення здійснюється логічний (програмний) контроль інформації, записуваної в поля вхідного файла. В окремих пакетах ОДБ передбачене повторне введення документів уже іншим виконавцем у режимі «Контрольний ввід». Коли на екрані з'являється повідомлення «Документ знайдено» (воно означає, що вхідне повідомлення записане в базу даних без помилок), інформація передається на наступну операцію -- оплату документа, тобто запис (або їх сукупність) заноситься до файла платіжних документів дня -- господарська операція відображується на бухгалтерських рахунках. Основну БД організовано так, що можна на задану дату визначити рух коштів і використати відповідні показники для обчислення процентів за депозитами та кредитами.

43. Стадії та етапи розробки інформаційних систем

Розвиток комп'ютерної інформаційної технології нерозривно пов'язаний з розвитком інформаційних систем, які в економіці використовуються для автоматизованого розв'язування економічних задач. Для розв'язування будь-якої задачі з допомогою комп'ютера необхідно створити інформаційне забезпечення і математичне забезпечення Необхідна для розв'язування інформація може надходити безпосередньо (вхідна інформація) або через систему інформаційного забезпечення, яка може поповнюватися і за рахунок нової інформації. Визначальною особливістю інформаційної системи є те що вона забезпечує користувачів інформацією з кількох організацій.

У системах обробки інформації головними її компонентами с дані та обчислення. Більшість інформаційних систем управління інформаційними ресурсами в організаціях містять і багато інших компонентів, таких як вимоги, запити, тригери і звіти, і всі вони, зокрема, містять великі описи свого власного змісту в тій чи іншій формі. Ці описи необхідні для інтерпретації і для коректного використання наданої інформації (коли в системі немає повного опису, то передбачається, що користувачі отримують його з іншого джерела). .

Для головних компонент інформації (даних і обчислень) важливе значення має така характеристика, як їх надмірність. Означення надмірності суттєво залежить від одиниці інформації.

За час виникнення і розвитку інформаційних систем організаційного типу структура і надмірність даних і обчислень значно змінювались, чим визначались покоління цих систем.

В інформаційних системах першого покоління («Системи обробки даних») - для кожної задачі окремо готувалися дані і створювалася математична модель. Такий підхід зумовлював інформаційну надмірність (одні й ті самі дані могли використовуватись для розв'язування різних задач) і математичну надмірність (моделі розв'язування різних задач мали загальні блоки).

Інформаційні системи другого покоління відомі під назвою («управлінські (адміністративні) інформаційні системи» або «інформаційні системи в менеджменті»). Основною функцією таких систем є забезпечення керівництва інформацією. Типову управлінську інформаційну систему характеризує структурований потік інформації, інтеграція задач обробки даних, генерування запитів і звітів.

Системи підтримки прийняття рішень - СППР - це інформаційні системи третього покоління. СППР - інтерактивна комп'ютерна система, яка призначена для підтримки різних видів діяльності в разі прийняття рішень зі слабо структурованих або неструктурованих проблем.СППР мають не тільки загальне інформаційне забезпечення, а й загальне математичне забезпечення - бази моделей, тобто реалізована ідея розподілу обчислень подібно до того, як розподіл даних став вирішальним фактором у звичайних інформаційних системах.

Підсумовуючи сказане з приводу трьох поколінь розвитку інформаційних систем, слід зазначити, що інформаційні системи нового покоління не витісняли попередні інформаційні системи, а просто розширювався діапазон застосування Інформаційних систем.

44. Програмне та інформаційне забезпечення АІС «Податки»,зв'язок з іншими автоматизованими системами

Процес управління неможливий без перетворення інформації, а тому організація інформаційного забезпечення в інформаційних системах набуває особливого значення. Система інформаційного забезпечення (ІЗ) будується залежно від ряду факторів і передбачає створення єдиного інформаційного фонду, систематизацію та уніфікацію показників і документів, розробку засобів формалізованого опису даних і та ін. Цей неповний перелік вже характеризує складність та багатоаспектність розробки й структурної* побудови ІЗ залежно від вирішуваних завдань, структури економічної системи в цілому, складу функцій управління та способів перетворення інформації, а також форм подання інформації та способів опису даних.

ІЗ, як було сказано раніше, включає методичні та інструктивні матеріали, єдину систему класифікації та кодування економічної інформації, інформаційну базу. Остання, у свою чергу, поділяється на позамашинну (нормативно-довідкові документи, уніфіковані системи вхідних та вихідних документів) і машинну ( масиви бази даних)

У разі автоматизованого розв'язування комплексу задач реєстрації платників податків крім первинних документів використовується нормативно-довідкова інформація загальнодержавних та галузевих класифікаторів:

· ЄДРПОУ -- Єдиний державний реєстр підприємств, організацій, установ України;

· СПАТО -- Система позначень автономій, територій, областей;

· УСГК -- Українська стандартна галузева класифікація;

· УБК -- Українська бюджетна класифікація;

· класифікатор видів платників податків;

· класифікатор банківських установ.

Найбільш місткою та важливою частиною ІЗ є інформаційна база, до якої входять нормативно-довідкові документи та вхідні і вихідні інформаційні повідомлення. Нормативно-довідкові документи містять інформацію про розміри ставок за кожним із видів податкових платежів, процентну ставку НБУ, довідкові відомості про податкову систему України в цілому, кожну ДПА, платників податків, банківські установи, в яких перебувають розрахункові рахунки платників та бюджетні рахунки, іншу інформацію.

45. Розробка автоматизованого розв'язування задач за умов функціонування АІС

Організація розробки автоматизованого розв'язування окремих задач або їх комплексів в тому разі, коли на об'єкті функціонує АІС, має свою специфіку, оскільки тоді, як правило, технічний комплекс і базове програмне забезпечення -- ПЗ -- уже задані. За таких умов розглядуваний процес розробки автоматизованого розв'язування задач поділяють на 8 етапів.

1. Формулювання вимог -- аналог ТЗ.

2. Постановка задачі -- елемент ТП.

3. Побудова алгоритму розв'язування задачі -- елемент ТП.

4. Розробка контрольного прикладу (КП) -- елемент ТП.

5. Розробка машинної блок-схеми та програм -- елемент РП.

6. Відлагодження розроблених програм на контрольному прикладі -- елемент РП.

7. Відлагодження розроблених програм на реальних даних (пробна експлуатація).

8. Прийняття в промислову експлуатацію.

Зауважимо, що етапи 6-й і 7-й можна об'єднати, якщо для контрольного прикладу взяти реальні дані і не розробляти машинну блок-схему (її розробляють, як правило, лише для складних алгоритмів).

Етапи є елементами відповідних стадій розробки, і їх сутність та зміст залежать від використовуваних технічних і програмних засобів. Цю залежність у якісному плані ілюструє табл. 2.

Таблиця 2.

Номер і назва етапу	Відповідна стадія	Ступінь залежності етапу
		ПЗ	ТЗ
1. Формулюваня вимог	ТЗ	--	--
2. Постановка задачі	ТП	Слабка	Слабка
3. Побудова алгоритму	ТП	Середня	Те саме
4. Розробка КП	ТП	Сильна	--
5. Розробка машинної блок-схеми та програм	РП	Те саме	--
6. Відлагодження	РП	--	Сильна
7. Пробна експлуатація	7-ма	--	Те саме
8. Прийняття в експлуатацію	8-ма	--	--

Примітки:

1. У ТЗ висуваються вимоги до ТК та ПЗ, тому воно практично не залежить від них.

2. Вважаємо, що «сильний» ступінь залежності означає: роботу на відповідному етапі не можна виконати без урахування специфіки конкретного ТК чи ПЗ; «середній» -- роботу виконати можна, урахувавши істотні властивості даного типу ТК або ПЗ; «слабкий» -- роботу можна виконати без урахування особливостей ТК чи ПЗ.

Оскільки техніко-економічний зміст задачі не залежить від форми подання вхідної та вихідної інформації, то постановка задачі значною мірою інваріантна щодо ТК та ПЗ.

46. Характеристики експертних та виконавчих інформаційних систем

Експертні системи - це інформаційні системи, що базуються на знаннях. Таким системам кілька років тому приділялася виключно серйозна увага, мали місце великі сподівання на використання експертних систем в організаційному управлінні. Є приклади успішного використання їх для розв'язування бізнесових задач.

Експертні системи мають суттєві недоліки, що обмежують їх використання в організаційному управлінні. Такі системи працюють лише у вузько визначених проблемних доменах і розуміння ними середовища, в якому вони використовуються, є певною мірою поверховим. Вони не володіють властивістю «здорового глузду», не можуть навчатися і т. ін. Сучасна концепція використання експертних систем зводиться до того, що їх модулі мають застосовуватися всередині прикладних програм СППР і ВІС, допомагаючи людині-професіоналу або керівникові вивчати проблему, але робити однобічний вибір або розв'язувати проблему самостійно такі системи не повинні.

Насамкінець зауважимо, що наведена концепція розвитку інформаційних систем значною мірою не відбиває всієї гами застосувань інформаційних систем. Більш того, зазначена галузь інтелектуальної діяльності людей є настільки динамічною та прогресивною, що нові ідеї та відкриття впроваджуються в реальне виробництво так швидко, що будь-який прогноз стосовно розвитку інформаційної технології може відстати від реальних звершень, зокрема й проектів розвитку інформаційних систем. Наприклад, останнім часом у розробці інформаційних систем застосовуються елементи штучного інтелекту -- нейромережі, де відтворюється процес обробки інформації живими організмами.

Виконавчі інформаційні системи - це комп'ютеризовані системи, які призначені для забезпечення поточною і відповідною інформацією топ-менеджерів для підтримки виконавчих рішень на базі використання мережних робочих станцій. Акцент робиться на графічних дисплеях і легкому у використанні інтерфейсі, що подають інформацію від корпоративної бази даних. Виконавчі інформаційні системи (ВІС) є інструментальними засобами забезпечення підготовлених на носіях звітів у сталому форматі або інструкцій для виконавчих керівників вищого рівня. Вони пропонують якісну підготовку звіту і можливості для навчання.

ВІС відносяться до класу спеціалізованих СППР. ВІС допомагають виконавцям розробляти більш точне і актуальне цілісне зображення операцій організації, а також і конкурентів, постачальників та споживачів (замовників).Спеціалізація ВІС моніторинг подій і трендів, як внутрішніх, гак і зовнішніх.

Найважливіфша характеристика ВІС -- простота і легкість у використанні.

47. Основні складові АІС. Особливості автоматизації інформаційних систем у комерційних банках

Будь-яка АІС поділяється на функціональну та забезпечувальну частини (ФЧ та 3Ч), які, у свою чергу, поділяються на простіші елементи -- підсистеми, котрі також припускають подальший поділ .До ФЧ належать ті елементи системи, які визначають її функціональні можливості, а саме: призначення, виконувані управлінські функції та функції з обробки інформації.До ЗЧ системи належать об'єкти (матеріальні та інші засоби, інструментарій), з допомогою яких виконуються функції системи, тобто реалізується функціональна її частина.

Додатково виокремлюють забезпечувальні підсистеми, кожна з яких об'єднує певний вид ресурсів, а також умови їх організації. Ці підсистеми розкривають сутність і склад ресурсів, необхідних для функціонування АІС, тому їх перелік є типовим і практично однаковим для різних АІС.До складу забезпечувальної частини належать підсистеми технічного, математичного, лінгвістичного, правового, інформаційного, організаційно-методичного та ергономічного забезпечення.

Для банківських установ велике значення має продуктивність АІС, її здатність швидко переробляти інформацію, відстежувати зміни на об'єкті, у навколишньому середовищі та максимально їх ураховувати, оскільки затримка з обробкою таких даних може коштувати дуже дорого. Для банківських установ насамперед, важливою особливістю є те, що об'єкт управління -- керована частина, або основне їх «виробництво» -- також пов'язане з виробленням і переробкою інформації. Адже основою діяльності таких установ є, по суті, робота з інформацією, яка часто стає і предметом і продуктом праці не лише відповідних інформаційних систем, а й установи в цілому.

Справді, хоча банки й проводять операції з готівкою, але переважна більшість розрахунків у них здійснюється в безготівковій формі. Готівкові гроші (за нормальної роботи економіки) становлять 5--10% суми загального грошового обігу. Проведення безготівкових розрахунків означає, що грошей у явному вигляді, у «натурі» немає, існують лише записи про грошові кошти та операції з ними на відповідних носіях, тобто є інформація, яка за певних умов може матеріалізуватися. Те саме стосується й інших фінансово-кредитних установ -- податкових, фінансових тощо.

Отже, у фінансово-кредитних установах автоматизація «основного виробництва» зводиться до автоматизації операцій обробки даних відповідних документів, тобто до обробки інформації. Аналогічна специфіка (коли основне виробництво полягає в обробці не матеріальних потоків, а потоків інформації) притаманна й іншим організаціям. Наприклад, проектним інститутам, конструкторським бюро тощо, де існують як системи автоматизації проектування -- САПР, так і АІС у вигляді АСУ.

Оскільки банківські послуги мають переважно інформаційний характер, то сфера таких послуг і обробка інформації-- це по суті одне й те саме. Отже, досягти їх ефективності, безпечності та зручності можна лише на базі застосування сучасної електронної техніки та засобів передавання даних. Те саме стосується й переважної більшості інших ФКУ.

Важливо також, що банки надають своїм клієнтам численні різноманітні послуги. Скажімо, у США налічується нині не менш як 155 окремих видів банківських послуг, котрі так чи інакше пов'язані з переміщенням і розподілом грошових ресурсів. Тому банківські автоматизовані інформаційні системи -- БАІС, або, як їх ще називають, електронні банківські системи -- EEC, -- це системи, які виконують переказування (переміщення) грошей, а також реєструють і аналізують відповідну інформацію з використанням комп'ютерів і сучасних засобів зв'язку.

Банківські АІС відрізняються від решти таких систем ще й тим, що використовувана в них інформація має бути надійно захищена, а вони самі повинні мати підвищену «живучість» і безвідмовність у роботі.

48. Електронна пошта НБУ,як основа взаємодії між банківськими установами України

Електронна пошта НБУ являє собою програмно-технічну та адміністративно-технологічну систему, що забезпечує обмін повідомленнями між абонентами мережі.

Для обміну інформаційними повідомленнями в СЕП використовується електронна пошта (ЕП). Електронна пошта для передачі повідомлень використовує телефонні мережі зв'язку і має таку саму швидкість доступу, як і телефон. Але ЕП має деякі переваги.

Перша перевага ЕП полягає в тому, що для виконання зв'язку не потрібно одночасної присутності обох абонентів на різних кінцях телефонної мережі Друга перевага ЕП полягає в тому, що вона залишає письмову копію послання, яке може бути збережене або ж передане кільком абонентам..

Електронна пошта НБУ (ЕП НБУ, NBU mail) -- програмно-технічна, адміністративно-технологічна система закритого типу, що забезпечує електронний обмін даними в банківський системі України. Відправником і одержувачем повідомлень в ній можуть бути різні прикладні системи, програми та фізичні особи. Електронна пошта охоплює близько 2300 вузлів і має більш як 20 тисяч кінцевих користувачів по всій Україні. Доставка кореспонденції із одного вузла в другий займає приблизно 15--20 хвилин.

Обмін інформацією в електронній пошті здійснюється через так звані електронні поштові скриньки. Вони організовані у вигляді звичайних каталогів DOS з ім'ям, яке збігається з кодом абонента, що мають підкаталоги IN для вхідної і OUT для вихідної кореспонденції.

Засоби електронної пошти використовуються для таких потреб:

? транспортний засіб в системі електронних міжбанківських розрахунків;

? передача нормативних, інформаційних та інших документів НБУ;

? передача курсів валют з торгових та неторгових операцій;

? збирання статистичних даних для різних форм звітності;

? передача директив, запитів, звітів, довідок тощо;

? передача програмного забезпечення.

Для взаємодії локальних користувачів поштових вузлів в системі ЕП використовується комплекс програм, що називається «агентом користувача». Ці програми забезпечують підготовку поштових повідомлень з довільних файлів, передачу сформованих «поштових конвертів» в інформаційні структури ЕП для наступної їхньої розсилки адресатам, а також вибір даних з прийнятих «поштових конвертів».

49. Характеристика основних видів робіт в НСМЕП. Взаєморозрахунки в системі

У системі існують такі основні види робіт:

1) вступ банку до системи;

2) замовлення та виготовлення карток;

3) ініціалізація карток;

4) системна персоналізація карток;

5) банківська персоналізація карток;

6) персоніфікація карток;

7) операція з картками;

8) спеціальні операції.

Вступ банку до системи поділяється на три етапи:

1. Отримання дозволу від розрахункового банку (НБУ) на участь у системі та отримання уніфікаційного коду, а також відкриття в розрахунковому банку відповідного рахунку.

2. Занесення інформації, а отже, і її підготовка, про нового учасника в базу даних головного процесингового центру системи.

3. Включення банку в систему.

Замовлення та виготовлення карток полягає у поданні заявки банку на замовлення в ГПЦ і їх виготовлення за укладеним із виробником договором.

Ініціалізація карток виконується модулем безпеки центру системної ініціалізації і полягає у знятті (за допомогою транспортного ключа) блокування карток, які надходять від виробника;

Системна персоналізація карток виконується в центрі системної персоналізації (централізовано) і полягає в занесенні в картку шести версій системних ключів: для платежу, для завантаження картки і для виконання прямого платежу в режимі прямого доступу.

Банківська персоналізація карток (виконується в банку) і полягає в завантаженні шести версій банківських ключів: платежу, завантаження, прямого платежу, поновлення параметрів картки її роз-блокування та розблокування ПІНів, а також запису в картку, унікальних банківських номерів платіжних інструментів (ЕГ, ЕЧ), дати банківської персоналізації та активізації платіжних інструментів.

Персоніфікація карток виконується в банку й зводиться по суті до їх прив'язування до поточних карткових рахунків і видачі клієнтам.

Операції з картками такі:

1) завантаження карток;

2) платіж і видача готівки ЕЧ в режимі непрямого доступу;

3) платіж та отримання готівки ЕГ в режимі непрямого доступу;

4) платіж і видача готівки за допомогою карток у режимі «он-лайн». У цьому випадку фінансові операції проводяться з авторизацією до банку-емітента і з технічною копією поточного рахунку, яка міститься в базі даних банку.

Спеціальні операції такі:

1) відновлення незавершеного платежу;

2) блокування платіжної картки;

3) банківські нефінансові (спеціальні) операції зміни терміну дії та лімітів платіжного інструмента і розблокування його ПІНів.

Взаєморозрахунки в системі

Для проведення розрахунків кожен банк має отримати інформацію про здійснені операції. Ця інформація в системі нагромаджується двома способами: для операцій прямого платежу -- безпосередньо під час самої операції, а для всіх інших -- у процесі її збору.

Дані про трансакції з терміналів збирають за допомогою:

* трансфертних карток (лише для платіжних терміналів у торгівців);

* по комутованих лініях для платіжних терміналів, по комутованих або виділених лініях для банківських терміналів, банкома-тів для операцій, які виконуються у режимі «он-лайн».

Під час збору інформації термінал пересилає: всі платіжні трансакції, здійснені ЕЧ; дані про стан накопичень платежів ЕГ (окремо щодо кожного банку); журнали карток та модуля безпеки.

Збір платіжної інформації та взаєморозрахунки у системі як міжбанківські, так і внутрішньобанківські проводяться щоденно (у банківські дні).

Платежі за вступ до системи, за обладнання та ін. проводяться окремо.

Взаєморозрахунки в системі між її учасниками здійснюються за кліринговою схемою. Тобто після завершення сеансів поточного дня РПЦ розраховують нетто-позиції кожного банку з свого регіону та передають їх до ГПЦ. Головний процесинговий центр формує остаточні нетто-позиції учасників системи окремо стосовно ЕГ і ЕЧ та за комісійними. Ці дані передаються до розрахункового банку (установи НБУ), який:

1) дебетує установи, які мають заплатити за операціями даного дня;

2) кредитує установи, які мають отримати гроші. У банках виконуються такі операції:

1) відповідно до трансакцій перераховуються кошти з рахунків клієнтів на транзитний рахунок;

2) відповідно до нетто-позиції із транзитного рахунку виплачуються або на нього перераховуються кошти із розрахункового банку;

3) відповідно до трансакцій перераховуються кошти із транзитного рахунку на рахунок торгівців.

Така схема взаєморозрахунків дає змогу мінімізувати платежі між банками і виконувати всі клієнтські платежі без залучення додаткових коштів.

50. Формування та аналіз вимог до бази даних

Базою даних (БД) називається поіменована сукупність даних, з тією мінімальною надмірністю, то необхідна для взаємопов'язаності даних, яка адекватно відображає стан об'єктів та їхні відношення у розглядуваній предметній області.

Базу даних можна визначити як сукупність взаємопов'язаних даних за наявності такої мінімальної надмірності, що допускає їхнє використання оптимальним способом для одного або кількох додатків: дані запам'ятовуються таким чином, щоб вони були незалежними від програм, що використовують ці дані, а також для пошуку даних у базі даних застосовується єдиний керований спосіб. Дані структуруються таким чином, щоб була забезпечена можливість подальшого нарощування додатків

Розвиток засобів обчислювальної техніки, створення запам'ятовуючих пристроїв прямого (безпосереднього) доступу створили передумови для вирішення проблем незалежності, неузгодженості і надлишковості даних, а також сприяли створенню нової концепції організації ІЗ -- концепції інтеграції даних, яка дістала назву автоматизованого банку даних (АБД). Головні переваги організації ІЗ у вигляді АБД такі:

1.Багаторазовість використання даних: одні й ті самі дані можуть використовуватися для розв'язування різних задач.

2.Економія витрат на створення й ведення ІЗ: організація ІЗ у вигляді БД характеризується нижчою вартістю на створення і меншими витратами на внесення змін в БД, оскільки зміни на фізичному рівні не завжди потребують внесення змін до прикладних програм.

3.Зменшення надлишковості даних. Необхідність розв'язування нових задач забезпечується, здебільшого, за рахунок існуючих файлів у БД, а не шляхом створення нових файлів. Дублювання даних у БД потрібне лише для забезпечення оперативності пошуку даних і організації зв'язку між файлами БД. Таке дублювання не є надлишковим і називається не надлишковим дублюванням даних.

4.Швидкість обробки не передбачених запитів до системи. Для обробки таких запитів найчастіше не вимагається створення нової програми мовами програмування, оскільки ці процедури виконуються за допомогою спеціальних мовних засобів (мови запитів і мови генерації звітів), які входять до складу СУБД.

5.Простота і зручність внесення змін за рахунок єдиної системи ведення БД, яка підтримується засобами СУБД.

6.Логічна та фізична незалежність даних від прикладних програм.

Концепція автоматизованого банку даних побудована на інтеграції даних, які зберігаються окремо від прикладних програм. Тому немає потреби повністю описувати логічну та фізичну структури файлів, які обробляються у прикладній програмі.

51. Типи та призначення електронних грошей

Під електронними грошима розуміють такі носії сприйманої електронними системами обробки даних інформації про грошову вартість, які беруть участь в операціях з оплати куплених товарів і наданих послуг. Конкретний вигляд ЕЛГ залежить від носія зазначеної інформації. Це можуть бути пластикові чи магнітні картки або інші машинні носії (зокрема дискети).

Нині найпоширенішою формою електронних грошей є магнітні пластикові картки (МПК), які успішно виконують певні функції грошей, насамперед як засобу платежу.

Специфіка обробки ЕГ полягає в тому, що гроші всіх клієнтів з гаманцями заносяться на узагальнений (консолідований) «рахунок гаманців» у банку-емітенті, тобто гроші втрачають належність конкретному власникові. Проценти на гроші в ЕГ не нараховуються, але при цьому загальна база виданих та завантажених ЕГ ведеться.

Користуватися ЕГ вигідно всім учасникам системи, і насамперед із таких міркувань:

1. Власник ЕГ має змогу тримати при собі небагато готівки, а отже, менше ризикує в разі, коли загубить гроші чи буде пограбований. Крім того, він економить час, що витрачався раніше на розрахунки за різні послуги (торговельні, комунікаційні і т. ін.).

2. Підприємства торгівлі та послуг завдяки використанню ЕГ скорочують витрати на роботу з готівкою. Водночас зменшується ризик неоплаченого кредиту через відсутність грошей на рахунку власника картки.

3. Для банку-емітента ЕГ є засобом залучення грошових коштів, що по суті рівносильне залученню вкладів фізичних осіб. Окрім того, банк, скоротивши витрати на роботу з готівкою, має потенційну можливість надавати дохідні послуги із завантаження гаманців.

52. Автоматизація розрахунку кредитоспроможності позичальника в програмному комплексі ОДБ

Автоматизація розрахунку кредитоспроможності позичальника полягає у визначенні показників, що характеризують акуратність останнього щодо розрахунків за раніше отриманими кредитами, його поточний фінансовий стан і перспективи змін, а також спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.

Методика визначення показників кредитоспроможності полягає ось у чому. Згідно з даними бухгалтерської та статистичної звітності клієнта обчислюють значення відповідних коефіцієнтів і порівнюють їх із нормативними. На підставі такого порівняння видаються рекомендації про можливість надання кредиту. Якщо потрібний глибший аналіз, вивчається поточна виробнича діяльність клієнта, беруться до уваги звітні дані за більший проміжок часу і обчислюються додаткові показники.

Вхідна інформація для обчислень вибирається з документів, що надійшли від клієнта, нормативно-довідкових БД і БД поточної інформації, що містяться на АРМ кредитного відділу. Від клієнта надходять такі документи: заява на кредит, статут підприємства, установчий договір, реєстраційне посвідчення, баланс підприємства, звіт про фінансові результати. На підставі цих документів створюються масиви «Баланс підприємства» і «Фінансові результати», в яких фіксуються всі потрібні для обчислень показники. Нормативно-довідкову інформацію для встановлення кредитоспроможності беруть із довідника клієнтів, довідника статей балансу, довідника статей фінансового звіту, довідника нормативних показників і методичних рекомендацій НБУ з визначення кредитоспроможності, а також архівних файлів, де містяться відомості про всі видані банком кредити.

Використовуючи інформацію зі згаданих щойно БД, на АРМ кредитного відділу за допомогою спеціального пакета програм обчислюють показники кредитоспроможності позичальника.

53. Призначення та структура системи міжбанківських електронних платежів НБУ

Для надання більшої динамічності процесу безготівкових розрахунків і запровадження безготівкових інструментів,НБУ і уряд Україниприйняли рішення про створення НСМЕП.

НСМЕП- це внутрішньобанківська багатоемітентна платіжна система,в якій розрахунки за товари і послуги, одержання готівки та ін. операції здійснюються за допомогою банківських платіжних смарт-карток,за технологією що розробляє НБУ.

Ця система відносно дешева,надійно захищена, автоматизована система масових електронних платежів, яке дасть змогу жителям України оплачувати за товари і послуги за допомогою карток.

Загальні принципи побудови НСМЕП (організаційна структура, технологія роботи,взаєморозрахунки, порядок вступу банками до системи, емісія платіжних карток, безпека НСМЕП) визначені тимчасовим положенням «Про НСМЕП» затверджене ними Постановою Правління НБУ від 24.05.2000р. №161.

До організаційної структури НСМЕП входять платіжна організація, члени та учасники системи.

НБУ в одній особі є платіжною організацією, розрахунковим банком, банком-членом НСМЕП.

54. Поняття про програмні агенти та їх функції

Програмні агенти - це автономні програми, котрі автоматично виконують конкретні задачі з моніторингу комп'ютерних систем і збору інформації в мережах.

Існує багато типів програмних агентів (стаціонарні і мобільні, послужливі та інші), котрі розроблені із застосування результатів досліджень у нейронних мережах, а також нечіткої логіки, інтерпретації текстів природною мовою, колаборативної фільтрації.

Функції. Агент виконує ряд задач за дорученнями користувача (або іншого агента).

* Можливості обміну інформацією. Агент повинен мати можливість обмінюватися інформацією з користувачем (а іноді й з іншими агентами), щоб отримувати від нього інструкції, повідомляти йому про хід і завершення виконання задачі і подавати здобуті результати.

* Автономність. Агент працює без прямого втручання користувача (наприклад, як фоновий процес у той час, коли на комп'ютері виконуються інші задачі). Задачі, що виконуються агентом, можуть бути найрізноманітнішими -- від резервного копіювання даних до пошуку (за дорученням користувача) продавця, який пропонує найнижчу ціну на зазначений продукт.

* Моніторинг. Щоб мати змогу виконувати свої задачі в автономному режимі, агент повинен мати здатність контролювати середовище, в якому він діє.

* Активація. Щоб працювати в автономному режимі, агент має бути здатним впливати на своє робоче середовище за допомогою механізму активації.

* «Розумність». Агент повинен бути здатний інтерпретувати події, що контролюються ним, щоб ухвалювати належні рішення.

Крім перелічених характеристик, деякі агенти можуть мати ще й такі:

* Безперервність роботи. Багато агентів повинні бути безперервно діючими процесами.

* «Індивідуальність». Деякі агенти можуть мати добре виражений індивідуальний «характер» і «емоційні стани».

* Адаптивність. Деякі агенти, ґрунтуючись на нагромадженому досвіді, автоматично пристосовуються до звичок і переваг своїх користувачів і можуть автоматично пристосовуватися до змін середовища.

* Мобільність. Деякі агенти мають допускати можливість перенесення їх на інші комп'ютери, у тому числі й на системи іншої архітектури та інші платформи.

55. Характеристика меню «Довідник валют»,автоматизація обліку операцій в пунктах обміну валюти в програмі ОДБ

В ієрархії меню пакета ОДБ пункту «Валютні операції», куди входять такі підпункти:

- нормативно-довідкова інформація щодо валюти;

- введення, оплата, пошук і редагування валютних документів;

- автоматизація обліку операцій в обмінних пунктах;

- котирування (переоцінювання залишків на валютних рахунках у разі зміни курсів валют);

- нарахування процентів за валютою;

- засоби для інсталяції та спеціальні регламенти за валютними операціями;

- нагромадження даних і формування вихідних форм за валютою.

Нормативно-довідкова інформація щодо валюти вводиться, коригується і видається користувачеві через пункт меню «Довідник валют», котрий надає доступ до довідників валют, країн, курсів валют, банків, які працюють з валютою, платників і одержувачів коштів у форматі S.W.I.F.T., клієнтів, відкритих валютних особових рахунків, банківських операцій, балансових рахунків і т.ін. Технологія формування й підтримання зазначених довідників аналогічна застосовуваній під час обліку національної валюти.

56. Документація на розробку інформаційних систем

Види та комплектність документів на інформаційні системи визначає Державний стандарт «Інформаційна технологія. Види, комплектність і позначки документів при створенні автоматизованих систем». До таких документів найчастіше належать звіти про обстеження, науково-дослідну роботу, технічне завдання, ескізний проект, технічний проект, робочий проект.

Звіти про обстеження, науково-дослідну роботу та ескізний проект складаються в довільній формі. їх структура та зміст можуть бути погоджені між замовником та розробником систем, зміст і структуру технічного завдання, технічного та робочого проектів визначають державні стандарти.

Технічне завдання на автоматизовану систему є основним документом, який визначає вимоги та порядок її створення або модернізації. Технічне завдання має містити такі розділи:

1. Загальні відомості.

2.призначення та меча створення системи.

3.Характеристика об'єктів автоматизації.

4.Вимоги до системи.

5.Склад та зміст робіт зі створення систем.

6.Порядок контролю та приймання системи.

7.Вимоги до складу і змісту робіт з підготовки об'єкта автоматизації до вводу системи в дію.

8.Вимоги до документації.

9.Джерела розробки.

Дозволяється вносити зміни до технічного завдання деяких розділів або поєднувати та деталізувати окремі з них.

57. Загальна структура інформаційних систем, функціональна та забезпечувальна частини

Інформаційні системи, зокрема й у фінансово-кредитних установах, належать до класу складних, тому для кожної такої системи існує проблема декомпозиції, тобто поділу її на простіші складові (елементи) та подання меншим числом узагальнених (скажімо, якомога більших) її елементів (частин).

Будь-яка АІС поділяється на функціональну та забезпечувальну частини (ФЧ та 34), які, у свою чергу, поділяються на простіші елементи -- підсистеми, котрі також припускають подальший поділ.

До ФЧ належать ті елементи системи, які визначають її функціональні можливості, а саме: призначення, виконувані управлінські функції та функції з обробки інформації.

До 34 системи належать об'єкти (матеріальні та інші засоби, інструментарій), з допомогою яких виконуються функції системи, тобто реалізується функціональна її частина.

Додатково виокремлюють забезпечувальні підсистеми, кожна з яких об'єднує певний вид ресурсів, а також умови їх організації. Ці підсистеми розкривають сутність і склад ресурсів, необхідних для функціонування АІС, тому їх перелік є типовим і практично однаковим для різних АІСу.

До складу забезпечувальної частини належать підсистеми технічного, математичного, лінгвістичного, правового, інформаційного, організаційно-методичного та ергономічного забезпечення.

У ФЧ АІС вирізняють такі елементи: функціональні підсистеми, блоки, або комплекси задач та окремі задачі.

Функціональна підсистема -- це відносно самостійна частина системи, яку виокремлено за певною ознакою, що відповідає конкретним функціям і завданням управління. Цю підсистему можна розглядати як самостійну систему, що характеризується певним цільовим призначенням, підпорядкованістю, відокремленістю інформаційної* бази, методичною спрямованістю обчислень економічних показників і спеціалізацією робіт.

58. Структуризація і формалізоване подання економічної інформації

Структуру ЕКІ утворюють конкретні інформаційні сукупності, які мають певний зміст і охоплюють не економічну інформацію взагалі, а її певні структурні одиниці.

Одиницею (структурним елементом) найвищого рангу можна вважати всю інформаційну множину деякого об'єкта (галузь, регіон, підприємство, цех, фірма, установа тощо), його інформаційну базу (ІБ).Усі ці властивості відображаються за допомогою змінних величин - реквізитів, або елементарних структурних одиниць ЕКІ.

За формою реквізит являє собою сукупність символів - знаків чи цифр, яка відбиває цілком певні властивості об'єкта.

Кожний реквізит характеризується:

- найменуванням реквізиту (іменем) - застосовується для його однозначного визначення (використовується скорочене ім'я реквізиту - ідентифікатор).

- значенням реквізиту - застосовують, щоб задати відповідну конкретну властивість об'єкту.

- структурою реквізиту - спосіб задання значень, котрий визначається довжиною, типом і форматом подання значень.

- довжиною реквізиту - число знаків, якими подається його значення (стала або змінна).

- типом реквізиту - визначається тим, які властивості об'єкта він може відбивати

(числові, текстові та логічні типи).

У разі автоматизованої обробки ЕКІ з допомогою ЕОМ важливого значення набуває

формалізація подання ЕКІ, її структурних утворень та перетворень останніх. Іншими словами, для використання ЕОМ неодмінно слід формалізувати подання інформаційних структур (атрибутів, повідомлень, показників та інформаційних масивів) і їх перетворень, тобто задати алгоритми, згідно з якими дістають показники або інші структурні одиниці вихідних повідомлень.

59. Відкриття нових особових рахунків,їх супроводження ,перегляд списку в ОДБ

Базовою функцією під час автоматизації розрахункових операцій є відкриття нових особових рахунків. Виконує її головний бухгалтер або за його дорученням провідний технолог через меню системи ОДБ. Увійшовши до пункту меню «Особові рахунки», переходять до пункту «Відкриття особових рахунків». При цьому зазначають (задають) такі реквізити: тип особового рахунку, який вибирається з переліку, що відкрився за допомогою функціонального клавіша; рівень секретності рахунку, що задається обмеженнями доступу до нього; вид валюти рахунку, який вибирається курсором з висвітленого на екрані переліку; реєстраційний номер клієнта в банку; номер балансового рахунку; номер особового рахунку клієнта; назва особового рахунку, дата відкриття; підстава для відкриття рахунку; тип особового рахунку для податкової адміністрації; ознаки звітності; ознаки для розрахунку платежів за розрахунково-касове обслуговування; код відповідального виконавця, операціоніста; нарахування процентів за залишки.

Супроводження особових рахунків виконується на робочих місцях відповідальних виконавців-операціоністів і технолога. Крім відповідальних виконавців доступ до особових рахунків з різними повноваженнями мають працівники валютного відділу, каси, головний бухгалтер та керівники служб банку. Усім зазначеним працівникам доступна функція перегляду особових рахунків, виконувати яку можна по-різному.

Найчастіше переглядається окремий особовий рахунок, для чого насамперед входять до меню другого рівня (пункт «Перегляд особових рахунків»). Перш ніж увійти в цей режим, необхідно в екранному вікні набрати номер рахунку.

Перегляд історії особових рахунків здійснюється після входження до меню з такою самою назвою. Наступний рівень меню дає змогу користувачеві вибрати балансовий чи позабалансовий рахунок. Увійшовши до пункту меню «Вид рахунку», користувач може послідовно задати з клавіатури номери балансового й особового рахунків, за якими він отримує на екрані розшифрування руху коштів. Таке розшифрування можна дістати за вказаний день або період.

60. Характеристика і завдання інформаційних систем і технологій у фінансово-кредитних установах

Інформаційні система - це система, що реалізує інформаційну технологію у сфері управління за спільної роботи управлінського персоналу і комплексу технічних засобів.

Вона призначена для автоматизованого збирання,збереження, пошуку, оброблення та видачі інформації за запитом користувачів. Це відбувається на основі використання економіко-математичних методів моделі ЕОМ.

Завдання ІС і технологій у ФКУ - це розвиток автоматизованих робочих місць.

Головні завдання системи:

- виявлення джерел інформації;

- збирання, реєстрація, оброблення та видача інформації.

- Розподіл інформації між керівниками, підрозділами та виконавцями.

61. Кодування економічної інформації. Основні методи кодування

Під кодуванням загалом розуміють процес позначення первинної множини об'єктів або повідомлень набором символів заданого алфавіту на основі сукупності певних правил. Залежно від використаних символів розрізняють цифрові, буквено-цифрові та буквені коди. Кількість символів у алфавіті називають основою коду. Залежно від основи коду вони бувають двійкові, десяткові, шістнадцяткові і ін. Залежно від використаних правил кодування коди можуть бути змінної чи постійної довжини.

Системою кодування називають сукупність методів і правил позначення об'єктів заданої множини. Система кодування характеризується ємністю -- кількістю кодів, що різняться між собою, тобто комбінацій, використаним алфавітом коду і правилами утворення коду,

Для сталого коду на всі сполучення ємність дорівнює Е = ат (а кількість символів у алфавіті коду, т-- розрядність коду). Отже, у разі використання десяткового коду, коли обсяг кодованої множини не перевищує 10. достатньо використати один десяток (розряд), а коли не перевищує 100 -- двох розрядів і т.д.

У процесі кодування намагаються вирішити дві основні проблеми -- забезпечити ефективність і надійність переробки інформації. Якщо вирішення першої проблеми найчастіше пов'язане з намаганням зменшити довжину коду, то при вирішенні другої доводиться вводити ту чи іншу інформаційну надмірність. Тому комплексне вирішення пов'язане з пошуком певного оптимуму.

Найпростішим і найпоширенішим методом кодування об'єктів первинної множини є порядковий метод. При використанні цього метолу кожний об'єкт класифікованої множини кодується за допомогою поточного номера. Порядковий метод застосовується при кодуванні одноознакових, сталих та малозначних номенклатур, наприклад, категорії персоналу, статті витрат, види платежів до бюджету тощо Порядковий метол кодування дуже простий для ідентифікації. Суттєвим недоліком даного методу є відсутність у коді будь-якої інформації про об'єкт і відносна складність автоматичної обробки інформації при підбиті і підсумків за групами об'єктів.

Сирійно-порядковий метод характеризується тим, що первинна множина поділяється на кілька частин (згідно з деякою ознакою) і для кодування об'єктів кожної частини призначається серія номерів (кодів). Об'єкти кодуються порядковим номером у межах відведених для них серій.

62. Особливості розв'язування задач в комп'ютерних інформаційних системах

Організація розробки автоматизованого розв'язання окремих задач або їх комплексів в тому разі, коли на об'єкті функціонує АІС, має свою специфіку, оскільки тоді, як правило, технічний комплекс і базове програмне забезпечення (ПЗ) уже задані. За таких умов розглядуваний процес розробки автоматизованого розв'язання задач поділяють на вісім етапів.

1. Формулювання вимог - аналог ТЗ.

2. Постановка задачі - елемент ТП.

3. Побудова алгоритму розв'язання задачі - елемент ТП.

4. Розробка контрольного прикладу (КП) - елемент ТП.

5. Розробка машинної блок-схеми та програм - елемент РП.

6. Відлагодження розроблених програм на контрольному прикладі - елемент РП.

7. Відлагодження розроблених програм на реальних даних (пробна експлуатація) - стадія 7.

8. Прийняття в промислову експлуатацію - стадія 8. Етапи 6-й і 7-й можна об'єднати, якщо

для контрольного прикладу взяти реальні дані і не розробляти машинну блок-схему (її розробляють, як правило, лише для складних алгоритмів).

63. Поняття та характеристика основних елементів НСМЕП

НСМЕП - внутрішньодержавна банківська багато емітент-на платіжна система масових платежів, яка була створена за підтримки і за ініціативою Національного банку України, де розрахунки за товари і послуги, одержання готівки та інші операції здійснюються за допомогою платіжних смарт-карток за технологією, розробленою Національним банком України.

Метою створення НСМЕП є розроблення та впровадження в Україні відносно дешевої надійно захищеної автоматизованої системи безготівкових розрахунків, яка в основному розрахована на роботу в режимі «off-line».

З упровадженням НСМЕП громадяни України матимуть змогу оплачувати товари і послуги у безготівковій формі за допомогою смарт-карток, а також зберігати і накопичувати заощадження у банках на поточних і карткових рахунках.

Членами НСМЕП можуть бути юридичні особи (банки), які укладуть договір з платіжною організацією про вступ до НСМЕП.

Учасниками НСМЕП є юридичні або фізичні особи - суб'єкти відносин, що виникають при проведенні переказу коштів, ініційованого за допомогою платіжної картки НСМЕП

Основні функції НСМЕП:

- забезпечувати надійне функціонування та обслуговування відповідних компонентів АПК, за допомогою яких забезпечується виконання його функціональних обов'язків;

- своєчасно і якісно проводити розрахунки з членами та учасниками НСМЕП;

- визначати та встановлювати в межах своїх повноважень відповідні комісійні (ліміти) за операціями із застосуванням платіжних карток, перелік своїх послуг та тарифи на них, а також інформувати держателів платіжних карток (торговців) про їх зміну;

- забезпечити конфіденційність інформації та надавати консультативну допомогу в нестандартних ситуаціях відповідно до укладених договорів;

- інші функції, визначені законодавством України, у тому числі нормативними документами Платіжної організації.

64. Методи створення оптимальної моделі бази даних

Під оптимальною логічною моделлю баз даних розуміють модель, яка не має аномалій, пов'язаних з модифікацією БД, тобто проблем, що можуть виникнути у зв'язку із замінами, вставками і вилученнями даних із БД.

Для створення такої моделі баз даних незалежно від того, яка СУБД використовується - ієрархічна, сіткова чи реляційна, застосовується теорія нормалізації реляційних баз даних. Використання реляційного підходу дає змогу спроектувати оптимальну логічну модель БД, яка потім досить просто трансформується в ієрархічну чи сіткову модель.

В основу реляційних моделей покладено поняття відношення, яке подають у вигляді двовимірної таблиці.

Реляційна БД - це набір взаємоз'язаних відношень. Кожне відношення (таблиця) в ЕОМ подається як файл. Відношення можна поділити на два класи: об'єктні і зв'язкові.

Об'єктні відношення зберігають дані про інформаційні об'єкти предметної області. Наприклад: КЛІЄНТ (код клієнта, назва клієнта, адреса, телефон) є об'єктним відношенням.

...