Поняття про емоції, почуття та їх особливості

Розглянуті нами види почуттів моральні, естетичні, інтелектуальні, практичні можуть перетворитися і перетворюються в стійке емоційне відношення, яке є підґрунтям для численних переживань людини.

Роль емоцій та почуттів в житті людини

Емоції завжди суб'єктивні. Вони передусім виконують функцію відображення суб'єктивного відношення людини до оточуючого середовища та до себе самої.

В еволюційному розвитку психіки емоції виконували найпростіші, хоча і життєво необхідні функції. Вони прогнозували зміни навколишнього середовища, причому робили це комплексно, цілісно, без детального аналізу. Емоційний відгук базується на відображенні найбільш загальних, стійких та частих ознак корисних та шкідливих факторів. На основі виникаючої емоції людина отримує змогу швидко прийняти орієнтоване рішення про значення нового сигналу та його можливих наслідках (корисно/шкідливо).

На відміну від мислення емоції не тільки усвідомлюються та осмислюються, але й переживаються. Переживання -безпосереднє відображення людиною свого власного внутрішнього світу. Тому в емоції завжди переплетені два світи: об'єктивний (через властивості подразника, що викликає певну реакцію) та суб'єктивний (через відношення людини до цього об'єкту та в цілому до ситуації). Переживання, що виникають у людини, являються своєрідними сигналами, які інформують про те, що в даний момент найбільш актуально, наскільки ефективно йде процес задоволення потреб, наскільки великі перепони, що виникають перед ним, та що необхідно виділити як головний фактор даного моменту життєдіяльності.

Відображуючи можливі події, емоція являється важливим компонентом будь-якого навчання. Вона підкріплює життєво важливі знання та «відсіває» ті, які не представляють для людини особливого значення. Емоції як особливі психічні процеси представляють собою діяльність оцінювання інформації, яку накопичують пізнавальні процеси. Головна функція емоцій - оцінка дійсності в особливих еталонах. В усіх випадках, коли відбувається якась подія. Яка має значення для людини, спостерігається додатковий емоційний фон: наростання збудження, швидкості та інтенсивності протікання психічних, моторних та вегетативних процесів, або навпаки, їх зменшення.

Емоції виявляються в різноманітних периферичних змінах, що відображаються на всіх внутрішніх, вісцеральних процесах, від яких залежить життя організму. Спираючись на такі емоційні прояви, фізіологи підкреслювали позитивну пристосовну роль емоцій: вони приводять організм у стан готовності до термінового витрачання енергії, мобілізуючи усі його сили, які будуть потрібні, наприклад, у випадках страху, гніву чи болю.

Крім того, емоції виконують функцію мотивації, коли виступають додатковим мотивуючим фактором: прагнення уникнути подій, що породжують негативні емоції, або включитися в події, що призводять до появи позитивних переживань.

Емоції також відіграють діагностичну функцію. Багато зі спонукань людини не завжди усвідомлюються, або неадекватно усвідомлюються людиною. Наявність певних емоцій може бути важливим засобом ідентифікації спонукань, виявлення їх зв'язку із базовими життєвими потребами, цінностями.

Внаслідок своєї предметної зумовленості емоції визначають спрямованість діяльності. Це специфічна форма контролю за діяльністю, за її напрямом у вигляді переживань. Отже, переживання виступають регулятором діяльності. Емоційні переживання як регулятор діяльності виконують оціночну та спонукальну функції.

Особливу роль відіграють емоції у міжособистісній взаємодії. З одного боку, вони поширюють можливості спілкування, оскільки несуть додаткову інформацію. Крім того, емоції дають можливість «заглянути» у внутрішній світ іншої людини.

Крім цих основних функцій емоції відіграють моральну функцію - сигналізують про розходження між буттям та свідомістю, між вчинком та його моральним значенням. Важлива моральна категорія - совість - формується саме на основі сигнальної функції про відхилення від нормальної поведінки.

Сукупність перерахованих функцій зумовлюють загальну - регулятивну - роль емоцій в психічному житті людини.

Мій психологічний портрет

Темперамент - якість особистості, що сформувалося в особистому досвіді людини на основі генетичної обумовленості його типу нервової системи і значною мірою визначальний стиль його діяльності. Темперамент відноситься до біологічно обумовлених підструктур особистості. Розрізняють чотири основних типи темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік.

На основі самоаналізу і проведенням тестів з'ясувалося, що в мене меланхолічний тип темпераменту. Тобто можна відверто сказати, що я людина похмурої вдачі. Розташована до меланхолії, все що мене стосується- я приділяю великого значення. Само по собі виникає відчуття побоювання у всьому, насамперед я звертаю увагу на труднощі. Комусь щось пообіцяти стає для мене проблемою- я не знаю чи зможу я виконати дану обіцянку.

Часто мене переслідує розгубленість, спонтанність. У надзвичайних ситуаціях у мене може виявитися «стрес кролика», що призведе до низької ефективності діяльності, а то й невиконання завдань.

Характер - це сукупність відносно стійких індивідуально-своєрідних властивостей особистості, які виявляються у поведінці, діяльності й ставленні до людей, колективу, до себе, речей, праці тощо. Характер тісно пов'язаний з темпераментом людини і його здібностями. У якійсь мірі він є однією зі складових частин характеру, тому що обумовлює форму прояву реакцій людини, динаміку її психічних процесів.

Щоб пояснити свій характер мені потрібно було знову звернутися до тестів. Тест «Чи знаю я себе?» в результаті дав відповідь, що я належу до групи людей «самотні вовки» - індивідуалісти, люди, часто кидаючі виклик суспільству. Мені дійсно не подобається робити, те що мені нав'язують. Дех-то говорить, що я творча особистість- можливо. Але я знаю точно, що мені спокійніше наодинці ніж перебувати з друзями. Пройшовши тест «Який ваш характер» він дав мені відповідь таку: моя поведінка змінюється взалежності від обставин, в яких я перебуваю. Іноді я уважна, іноді дріб'язкова і викликаю підозри.

Але все-таки я можу співчувати, переживати за інших. Я відчуваю на собі смуток і радість інших, як свої. Почуваю себе щасливою коли поряд зі мною знаходяться щасливі. В суперечках майже завжди я перша уступаю. Навіть коли погляди різнобічні я намагаюсь знайти для себе якийсь компроміс.

Емоційність. Емоції, як такі, завжди віддзеркалюють ставлення людини (суб'єкта) до навколишнього світу.

Я розсудлива, але в різних життєвих ситуаціях я на все дивлюсь песимістично, вони мене не радують, а скоріше добавляють проблем. Також можу сказати, що більше емоції мною керють. Для мене характерна схильність до зміни настрою. Навіть при мінімально стресовій ситуації я починаю нервувати, хвилюватись і доводити до сказу близьких. Я дуже імпульсивна і не рівна в контактах з людьми. В залежності від настрою можу бути або дуже м'якою і розуміючою, або виплескувати на оточуючих свій гнів і обурюватися. Мені властива змінність інтересів і невпевненість в собі, а також чутливість, вразливість і тривожність.

Я потрапляю в категорію людей задумливих, поглиблених в себе, не дуже компанійських. Віддаю перевагу слухати когось, а не говорити самій; спостерігати за тим, що відбувається, а не діяти. Перш ніж щось розпочати, я 10раз подумаю і скоріш за все прийду до висновку, що нікому це не потрібно. Моя обережність і частково негативний погляд на речі не дозволяє мені досягти в тій мірі, в якій це можливо. Не можна сказати, що я завжди програю, але й не перемагаю.

Від спілкування з людьми я не чекаю нічого доброго. Мій досвід пасивного спілкування підказує мені, що відвідування компаній, розмови- пуста трата часу. По причині мого надто критичного відношення до світу оточуючі можуть бачити в мені «інтелектуала» або «білу ворону».

Тест на «рівень самоконтролю» підвів мене до такого висновку: я чуйна, постійно знаходжусь під впливом емоцій. Тобто легко засмучуюсь, швидко падаю духом. Мої почуття повністю володіють мною. На протязі п'ятнадцяти хвилин я можу і розсміятися, і засмуртитись, мало не до сліз. Мені не легко справлятись з собою і тримати себе під контролем. В мене занижена самооцінка, я вимоглива до себе і іще більш вимоглива до інших. Не вибачаю жодного промаху або помилки, постійно підкреслюю помилки інших. І хоча це робиться з найкращих переконань, всеж- таки стає причиною конфліктів в силу того, що не всі можуть терпіти систематичне «пиляння». Коли в тобі бачать лише погане і постійно акцентують на цьому, то виникає неприязнь до джерела таких оцінок, думок та дій.

Воля особистості виражається у вольових якостях. Вольові якості - це відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, які визначають рівень свідомої саморегуляції особистістю своєї поведінки, її влади над собою.

Мені властиві такі якості, що характеризують слабкість волі особистості, тобто їх можна визначити такими поняттями, як безпринципність, безініціативність, нестриманість, боязкість, упертість тощо.

Здібності людей поділяють на види передусім за змістом і характером діяльності, в якій вони виявляються.

Розрізняють загальній спеціальні здібності:

- загальними називають здібності людини, що тією чи іншою мірою виявляються у всіх видах її діяльності;

- Під спеціальними здібностями розуміють здібності, що виразно виявляються в окремих спеціальних галузях діяльності (наприклад, сценічній, музичній, спортивній тощо).

Щодо мене, то я більш здібна до спорту, також до сценічної і музичної діяльності.

З приводу взаємовідносин з оточуючими я можу сказати наступне: раніше я була довічивою людиною, але життя навчило вести себе більш обережно. Коло людей, яким я в основному довіряю, досить велике. Але перед тим як перейти на більш близькі, дружні відносини, я деякий час намагаюсь вивчити людину. Інколи я піддаюсь інтуїтивному враженню про людину, вибачаю оточуючим їх недоліки, якщо вони компенсуються якимись позитивними якостями чи виправдовуються об'єктивними причинами. Я достатньо гнучка у взаємовідносинах, але не відразу змінюю думку про людину, не дивлячись на факти очевидні та які повторюються. При чому з більшою готовністю я схильна змінити відношення в позитивному напрямку ніж в негативному. Конфлікт для мене скоріш тактика, чим спосіб життя, я завжди відкрита розумному компромісу.

Памм'ять - психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, що дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини.

Я ж, запам'ятовую інформацію дуже важко. Мені потрібно багато часу щоб запам'ятати інформацію. Мені потрібна цілковита тиша і час. Наприклад до екзамену я буду готуватись останні дні. Бо чим більше часу я готуюсь- тим слабіша йде підготовка, я думаю, про те що час ще є і дуже себе не настроюю на потрібний лад.

Потреба - суб'єктивне явище, що спонукає до діяльності і що представляє собою відображення потреби організму в чому - небудь.

Взагалі на всьому етапі мого життя в мене більш виникає потреба в духовному плані.

Тобто я хочу зрозуміти себе, потребую розуміння інших. Для мене за радість коли я знаходжу однодумців в своїх переконаннях про життя. Звичайно є потреби в досягненні вищої освіти, створення своєї сім'ї, роботи на якій би хотілося працювати.

Але всеж на перший план в мене виходить філософія. Я хочу правильно навчитись аналізувати свої вчинки і оточуючих. Взагалі я люблю аналізувати, тільки коли аналізуєш приходиш до висновків більш правильних. В меншій мірі в мене є потреба в спілкуванні- але більше хочу бути в ролі слухача.

Висновок

Емоції допомагають людині регулювати свою поведінку. Вони сигналізують про те, чи все у неї в житті гаразд. Мабуть, вам знайомий вислів «безпричинний сум». Зіпсувався у людини настрій. Вона й сама не завжди знає, чому це відбулося. Проте усе на світі має причину. І емоції, сигналізуючи, що трапилося неприємне, змушують шукати причину настрою, що зіпсувався, аналізувати свої й чужі вчинки. Зрештою причина виявляється: несправедливо дорікнула близька людина, товариш повівся негарно, робота виконана гірше, ніж хотілося б...

Власна поведінка також викликає в людини певні почуття, і не завжди приємні. Буває, мучать докори сумління, - отже, у чомусь помилився, якісь учинки заслуговують на осуд.

Пригадайте, якщо ви маєте гарний настрій, усім задоволені, чи не здається вам, що життя прекрасне й надзвичайне, а люди навколо -сама доброта, що все довкола забарвлюється в радісні тони. У моменти ж образи, втоми чи не видається нам те саме життя сумним й бридким, ті самі люди - злими й налаштованими проти нас, а все навколо - сірим, брудним, огидним? Що змінилося? Наші емоції!

Внутрішній світ іншої людини існує реально й незалежно від нас, але ми не можемо відчувати його безпосередньо - не можемо побачити, почути, дослідити за допомогою приладу. Ми довідаємося про нього лише спостерігаючи, як та чи інша людина виражає себе - поглядом, словом, учинком, мімікою, рухом руки й тіла. Самі по собі всі ці рухи нічого не говорять - ми все життя вчимося читати їх, учимося осягати чужу душу. Це так, як ми вчимося читати: адже й лінії на папері теж не говорять, але ми навчаємося розуміти прихований у них зміст.

Почуттю не можна навчити у точному значенні цього слова, але почуття можна передати, їм можна заразити, його можна викликати. Любов'ю своєю людина викликає відповідне почуття любові в того, хто ніколи не відчував її. Пристрастю до знання людина надихає оточуючих. Учитель любов'ю до свого предмета захоплює й нас.

Я вважаю, що вчитися почуттю можна, треба тільки відкритися душею назустріч усьому людському, що оточує нас, відгукнутися.

Щоб зрозуміти когось, насамперед потрібно зрозуміти себе. Аналізувати кожен свій крок і думку - тільки з аналізом можна прийти до правильного висновку. Психологічний портрет допоміг більш детально пояснити себе і в той же час навів мене на подальші роздуми. Я зрозуміла, що мені потрібно мінятися самій і змінити своє ставлення до оточуючих. Але яким чином? ...

Список використаної літератури

1. Загальна психологія - Сергєєнкова О.П.

2. Загальна психологія - Павелків Р.В.

3. Загальна психологія - Максименко С.Д.

4. Психологія - О.В. Винославська - навч. Посібник Київ ІНКОС 2005р.

5. Загальна психологія/ О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін.-К.:Либідь,2005р.(ЧНПУ)

6. Загальна психологія: Навчальний посібник - 5-те видання, стер-К. Вища школа 2006р.

Размещено на Allbest.ru