Особливості спілкування підлітків між собою і дорослими

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Особливості спілкування підлітків між собою і дорослими"

спілкування психологічний комунікативний активність

Вступ

Неможливо уявити собі розвиток людини, саме існування індивіда як особистості, його зв'язок з суспільством за межами спілкування з іншими людьми. Історичний досвід та повсякденна практика свідчать про те, що повна ізоляція людини від суспільства призводить до повної втрати людської особистості, її соціальних якостей і властивостей.

Спілкування включає в себе все різноманіття духовних і матеріальних форм життєдіяльності людини, ї є її насущною потребою. Необхідність спілкування обумовлюється в кінцевому результаті необхідністю спільної участі людей у виробництві матеріальних благ.

Сьогоднішній інтерес до проблеми спілкування, який проявляють представники всього спектру гуманітарних наук, пов'язаний з розумінням спілкування як основного механізму людського буття.

Підлітковий вік є найбільш проблемним з усіх вікових періодів життя людини. Проблематичність віку полягає в тому, що на цьому віковому етапі відбувається перехід від дитинства до дорослості. Підліток відчуває на собі дію двох могутніх психологічних факторів: біологічного і соціального.

Підлітковий вік традиційно вважається самим важким у виховному плані. Найбільша кількість дітей, які не вміють пристосовуватися до школи, до сім'ї, до ровесників випадає на середні класи.

Багато підлітків під час індивідуальних бесід вказують на проблематичність у спілкуванні із сім'єю і однолітками. Але ж і сім'я, і група ровесників є важливими фактором соціалізації підростаючого покоління. Сімейні умови, враховуючи сімейний стан, вид заняття, матеріальний рівень і рівень освіти батьків, в значній мірі визначають життєвий шлях дитини. Крім свідомого, і цілеспрямованого сприйняття, яке дають батьки, на підлітка діє вся внутрішня атмосфера сім'ї, при чому ефекти цієї дії накопичуються із віком, переломлюючись в структурі атмосфери особистості. Такий же великий вплив чинить на розвиток підлітка і спілкування із групою однолітків, яке не поступається по значимості і силі дії сімейній соціалізації.

Багато батьків, педагогів стверджують, що ці сфери конкурують в процесі соціалізації і тому вони взаємовиключають одне одного. Але багатьом дослідникам і особисто мені імпонує та точка зору, згідно якій сім'я і група однолітків в рівній мірі важливі для соціалізації підлітка, роблячи якісно вище його почуття дорослості. Проблема вивчення психологічних особливостей спілкування в підлітковому віці обумовлена рядом важливих обставин. Перш за все, вона визначається особливостями самого підліткового віку, який описується психологами як найскладніший етап розвитку організму та психіки дитини.

Інтенсифікація навчання в школі, великий обсяг домашніх завдань, телебачення, комп'ютер створюють дефіцит спілкування підлітка з ровесниками та дорослими. Підліток, входячи в ілюзорний світ, спілкується з машиною, реакцію якої можна передбачити завжди, відходить від реалій життя. Дуже часто спілкування з комп'ютером, який не образить і не образиться, замінює спочатку спілкування з ровесниками, а пізніше - з іншими людьми взагалі.

Важливою обставиною є те, що в умовах нестабільності суспільства виникає багато неблагополучних, конфліктних сімей, в яких підліток не може достатньо реалізувати свою потребу у спілкуванні, отримати відповіді на численні запитання, які його цікавлять. Внаслідок цього, він зневірюється у можливості існування дружніх і довірливих стосунків між людьми, передчасно розчаровується у людських взаєминах. Нереалізована потреба у спілкуванні спонукає підлітка до пошуку нових знайомих, які, як їм здається, у всьому зрозуміють, розрадять, допоможуть, але які, на жаль, не завжди є гідним зразком для наслідування. Проблема психологічних особливостей спілкування в підлітковому віці знайшла своє відображення у роботах психологів Бодальова А.А., Васюри С.А., Волошиної М.П., Гнєздилової Г.В., Дубровіної І.В., Кона І.С., Масгутової С.К. та інших.

1. Особливості спілкування дітей підліткового віку

1.1 Загальна характеристика дітей підліткового віку

Сучасні школярі примудряються витрачати на бесіди чимало часу як в школі, так і поза нею. Деякі батьки і, навіть вчителі, схильні називати це пустою тратою часу. Однак мислителі минулого і сучасні вчені називають це ніяк іншим як спілкуванням.

Значення спілкування в житті сучасної людини чимале і продовжує зростати. Від нього все в більшій мірі залежить успішність професійної діяльності, активність в суспільному житті і, нарешті, особисте щастя кожного. Це пов'язано із соціальною тенденцією, яку називають зростанням ролі людського фактору в житті суспільства.

Потреба в спілкуванні є у кожної нормальної людини. І вона виникає вже у немовляти і задовольняється тоді в першу чергу і головним чином у спілкуванні з матір`ю. З віком ця потреба диференціюється. Щоб її задовільнити, необхідні не лише близькі люди, але й інші, наприклад, ровесники. Чим дорослішою стає людина, тим в більшій мірі їй притаманна потреба в емоційному контакті з іншими людьми.

Польський психолог К. Обуховський визначає потребу в емоційному зв'язку як необхідність людини в двосторонніх і багатосторонніх відносинах з людьми. Людина повинна відчувати себе предметом зацікавлення і симпатії тих людей, до яких її притягує. Крім того, вона повинна відчувати своє співзвуччя з цими людьми, переживати їх горе і радості. Тобто, відносини один до одного повинні бути взаємними і емоційно позитивно забарвленими.

Спілкування стає тим, до чого всі так прагнуть, коли відбувається обмін знаннями, інформацією, емоціями, досвідом, вміннями, відношеннями до когось або чогось, які партнери, співбесідники сприймають як важливі, значимі, цінні, тобто обмін духовними і емоційними цінностями.

Але у психолого - педагогічній літературі особлива увага звертається на спілкування у підлітковий період.

Виявляється зовсім не просто налагодити належні стосунки із підлітком. Через так званий переворот у його віці він зазнає чимало змін у власному розвитку, як фізичному, так і психічному, тому він відчуває дискомфорт. Підліток - ще цілком несформована особистість і не може негайно адаптуватися до нових перемін у власному житті, тому стикається із перешкодами на шляху взаємовідносин з іншими людьми.

Підліток, вже не дитина, і ще не дорослий, займає іншу позицію у соціальному середовищі, і як новий його член бере активну участь у спілкуванні з іншими представниками. Тут він зустрічає людей різних вікових категорій з різними цінностями, з різним досвідом. І знайти тут гармонію - складна річ для підлітка. Це відзначається як у спілкуванні з дорослими, так і у спілкуванні з ровесниками.

Як відомо, підлітки непостійні у своїх інтересах, тому легко можуть змінити свій погляд на ту чи іншу справу. Це, зокрема, виявляється у стосунках з однолітками. В численних ситуаціях підліток поводиться відповідно до норм, прийнятих у певному середовищі.

Ровесники можуть дати поштовх до виникнення в нього цікавості в тій сфері, яка раніше не привертала його уваги. Проте спілкування з однолітками може нести за собою і руйнівний характер, тобто, гасити будь - який інтерес до того, що раніше приваблювало, захоплювало. Часом підліток може потрапити в колектив, в якому можуть не визнати його поглядів. В такому колективі підліток не здатний буде задовольняти свою потребу у спілкуванні, знайти друзів для обміну цінностями. Це можливо стане причиною його пасивності, замкнутості тощо.

Відповідно у спілкуванні з батьками у підлітків виникають труднощі. Здавалося б, батьки як найближчі, найрідніші люди, повинні насамперед задовольнити потребу у спілкуванні підлітка. Але в реальності їм важко домогтися прихильності своїх дітей, власне, через своє невміння або небажання зрозуміти ким стала їхня дитина і чого вона потребує. Підліток просто відвертається від рідних, не бажаючи мати відвертих стосунків з ними, і шукає собі «рідних» в середовищі, в якому він перебуває, і формує свою особистість.

Збільшену образливість, негативізм, агресивність дитини Л.І. Божович пов`язує із незадоволенням потреби в спілкуванні, в реалізації особистості значних вимог. Вивчаючи спілкування школярів, А.В. Мудрик прийшов до висновку, що в підлітковому віці воно спрямоване на задоволення потреби в новій інформації, емоційних зв'язках і соціально особистісному ствердженні.

Підлітковий вік - це період, коли дитина вчиться спілкуватися, і відповідно до того на скільки вона є комунікативною, залежать її стосунки з іншими людьми.

В зв'язку з цим розрізняють три різних індивідуальних стилі її комунікативної активності.

Підлітки з індивідуальним стилем комунікативної активності більше прагнуть до спілкування, легко знайомляться, для них немає труднощів виступати перед великою кількістю людей. Вони визначаються ініціативністю в знайомленні з людьми, коло їхніх зв'язків широке. Але їхнє спілкування не стійке, зв'язки короткочасні. Цей стиль характеризує людей, що прагнуть до напруженої розумової і фізичної праці, з високою працездатністю, яким легко переключатися з одного виду діяльності на інший. Вони не чутливі до поразок у спілкуванні, а впевнені в собі люди. Їм притаманні енергійність, домінантність, рішучість, жорсткість, безпечність, прямолінійність, нестриманість. У класі вони займають середньо статусну позицію. Цей стиль носить назву «жорстко - поверхневого».

Підлітки, яким притаманний другий стиль комунікативної активності, вирізняються високою потребою поділитися своїми думками і враженнями з іншими людьми, різноманіттям зовнішнього вираження емоцій у спілкуванні: швидкістю змін у міміці, пантоміміці, інтонації голосу. Вони прагнуть до глибоких взаємовідносин з партнерами у спілкуванні. Визначаються відвертістю, схильність до різноманіття у предметній діяльності і соціальному контакті. Їм властиві свобода і плавність мовлення, а також швидкість сприймання чужої мови. Ці підлітки зберігають спокій і впевненість в собі при виконанні будь - якої справи. У них в міру виражена потреба до довіри і визнання з боку інших, прагнення до тісної співпраці, мають високий навчальний статус у класі. Це «м'яко - довірливий стиль комунікативної активності».

Нарешті, третій стиль комунікативної активності притаманний підліткам, які визначаються нешироким колом зв'язків, емоційною зрілістю, здібністю контролювати свої емоції, врівноваженістю. Вони консервативні, не люблять перемін. В ході міжособистісної взаємодії проявляють скромність, схильність брати на себе чужі обов'язки, альтруїзм, стійкість і постійність зв'язків з одними і тими ж людьми. Це «вибірково - стійкий стиль».

Індивідуальний стиль комунікативної активності - це складне, багато комплексне утворення, що включає міжособистісну взаємодію і операційно - динамічні характеристики, спрямовані на встановлення соціальних зв'язків, побудову стійких взаємних відносин, тобто, активне пристосування до соціального середовища.

Як у вітчизняній, так і в зарубіжній психології та педагогіці немало вчених зробило свій внесок у розвиток даної проблеми. Вони показали свою точку зору на тему особливостей спілкування в підлітковому віці.

Для початку з`ясуємо, яку позицію у трактуванні особливостей підліткового віку займає зарубіжна психологія, висновки і положення якої прийнятні для вітчизняної психології і педагогіки. Зарубіжна психологія абсолютизує роль статевої зрілості, намагаючись із цього біологічного фактора вивести усі психологічні особливості розвитку підлітка.

Так, Б`юлер один із представників зарубіжної психології, вважає, що в підлітковому віці починають домінувати статеві інстинкти і пов'язані з ними потяги і прагнення, які і визначають поведінку підлітка, лежать в основі його вчинків, почуттів, інтересів, думок і бажань. Статева зрілість, як і всі інші сторони фізичного розвитку, визначають психічний розвиток підлітка, і відносяться до фактору, яким не можна ігнорувати.

Не прийнятними є спроби деяких психологів трактувати підлітковий вік, як вік важкої кризи, яка виникає внаслідок статевого дозрівання. На думку багатьох зарубіжних психологів, статева зрілість настільки сильно впливає на весь організм і психіку підлітка та є великим навантаженням на свідомість, що неминуче викликає різного роду загострення, «вибухи», бунтарство, трагічні колізії. Звідси «неминучими» особливостями підліткового віку, стверджують Штерн, Б`юлер і їх послідовники, є анархізм, впертість, егоїзм, індивідуалізм, замкнутість, прагнення до самотності, лінивство, грубість, роздратованість.

Зарубіжні психологи, вивчаючи підлітка, який живе і розвивається в специфічних суспільних умовах неправомірно переносять одержані ними висновки на підлітка взагалі, не відділяючи того, що притаманне підлітковому періоду розвитку, від того, що зумовлене середовищем, конкретними умовами життя. Наприклад, Адлер і його послідовники, вивчаючи підлітка, який живе і розвивається в умовах суспільства, зробили висновок, що для нього характерними є прагнення до самоствердження, ціллю якого є зайняти домінуюче місце, досягти особистого успіху, виділятися серед ровесників і підкорити їх собі. Очевидно, таке уявлення в певній мірі відповідає дійсності, оскільки в суспільстві ідеалом є «сильна» особистість, здатна відстояти свої переконання, досягти успіху будь - якою ціною, здатна завоювати панівне ставлення в суспільстві. Але не існує жодних підстав вважати, що ці риси характеризують підлітковий вік взагалі.

Звісно, не всі зарубіжні психологи займають таку позицію. Наприклад, американський психолог Р. Кулен у своїй праці «Психологія розвитку підлітка» говорить про труднощі розвитку школяра, виділяючи біологічні і соціальні фактори. Він визначає підлітковий період як той, коли діти оволодівають вмінням вирішувати певні проблеми соціально - статевого характеру, вибору професії, звільнення від впливу батьків і т.д.

Вирішуючи такі проблеми людина переходить в «дорослість». Таким чином, Кулен ставить в основу періодизації соціально - етичні категорії, ігноруючи, по суті, вікові, фізичні і психічні особливості.

Також Кулен вважає, що інтелектуальний розвиток підлітка значно випереджує його досвід, підліток не в змозі реалізувати можливості, які йому

надає рівень його інтелектуального розвитку. Та вітчизняні психологи вважають, що інтелектуальний розвиток - це не «саморозвиток», а наслідок навчання і виховання. Виховання і навчання, досвід, відповідна діяльність стимулюють розвиток психіки, а не навпаки. Нормальний розвиток відповідає лише при правильному вихованні, і за відповідних умов.

Слід згадати і про теорії біологічної зумовленості особливостей підлітка і явищ критичного розвитку в цей віковий період. Головними представниками однієї з таких теорій є Стенлі Холл і Зігмунд Фрейд, які стали основоположниками напряму під назвою біогенетичного універсалізму.

У вітчизняній психолого-педагогічній літературі підлітковому віку приділяється чимало уваги. Це досить унікальний за своєю сутністю період розвитку, який відрізняється від дитинства та дорослості. Вік цей нестабільний і характеризується багатьма кількісними і якісними змінами в організмі підлітка. Відбувається статеве дозрівання. Значних змін зазнає психічна діяльність підлітка. Народжуються нові інтереси. Змінюються стосунки з дорослими і товаришами. Яскраво виявляється прагнення до самотності й властивих дорослим форм поведінки. Ці зміни проходять досить бурхливо.

Нові інтереси і прагнення підлітка бувають мінливими. Стосунки із старшими, зокрема батьками і педагогами, особливо коли дорослі не розуміють змін, які відбуваються в особистості підлітка, і продовжують ставитися до нього, як до дитини.

Важливим є те, що у підлітковому віці відбувається інтенсивне формування особистості, що набуває суперечливого характеру. У самосвідомості виникає нове почуття - почуття дорослості - ставлення підлітка до себе як до дорослої людини. Така суб`єктивна сторона дорослості вважається центральним новоутворенням середнього шкільного віку. Підліток прагне, щоб до нього ставилися як до дорослої людини, він претендує на рівноправ'я з дорослими і йде на конфлікти, відстоюючи власну позицію «дорослого». Почуття дорослості проявляється і в прагненні до самостійності, бажанні обмежити деякі сфери свого життя від контролю батьків. Це стосується питань зовнішності, відносин з ровесниками, навіть навчання. Але підліток - це ще дитина, хоч має деякі риси дорослого, і хоч намагається осмислювати свої прагнення і дії, як це робить дорослий, осмислює їх своєрідно, по-дитячому. Тож така суперечливість психічного розвитку підлітка потребує правильного пояснення і врахування у виховну керівництві становленням його особистості.

Підлітковий вік - період значних зрушень у розвитку самосвідомості особистості. Особливості самосвідомості підлітка формується у зв'язку з виникненням у нього нового становлення до себе. Прагнення пізнати себе, свої особливості, інтерес до самого себе, роздуми про свої достоїнства й недоліки - це характерне для підлітка. Хоча він і переоцінює власні можливості як дорослої людини, так чутливо ставиться до своїх невдач, що спонукає його до самовдосконалення.

Слід відмітити характерну для підліткового віку високу збудливість, бурхливу активність, ініціативність. Якщо всю цю енергію спрямувати у відповідне русло, то наслідки будуть очевидні.

Щодо діяльності то для підлітка основною діяльністю залишається навчання. Проте воно зазнає значних змін як в організації так і в змісті, так і в характері його перебігу. Учень тепер набуває систематичних знань з основ наук. Багатша і складніша змістова предметна сторона знань вимагає від нього і досконалих способів їх набування. Перед учнями відкривається ширші можливості застосування набутих знань у процесі навчальної діяльності. Змінюється і мотивація учіння. Їхні пізнавальні інтереси стають виразнішими, чіткішими і змістовнішими. Усвідомлення підлітками життєвої значущості знань є важливим мотивом їхньої учбової діяльності. Підлітки все частіше замислюються над тим, для чого вони вивчають той чи інший предмет, яке він матиме значення для їхньої підготовки до оволодіння професією, яка їм подобається.

Серед багатьох особливостей, притаманних підлітку, є також його місце в суспільстві.

1.2 Підліток як суб'єкт спілкування

В процесі свого розвитку людина стає суб'єктом спілкування, «це перетворення в суб'єкт є не що інше, як процес виховання, процес становлення особових якостей в даної людини, процес її залучення до інших людей і відособлення від інших, її соціалізації і самоутвердження». Основною сферою реалізації потреби в емоційному контакті є сфера міжособових відносин в які вступають підлітки з оточуючими їх людьми в сім`ї, в дворі в класі, в школі і т.д. Тут реалізація потреби має явний характер. В той же час типова є ситуація, коли реалізація потреби в емоційному контакті має прихований характер. Це відбувається тоді, коли вона реалізується підлітками в інших сферах життєдіяльності. Так, наприклад, прагнення до участі в різній спільній діяльності з однолітками нерідко є наслідком неусвідомлюваного прагнення до спілкування з ними. В той же час учбовий процес, спортивні захоплення і т.д., стають сферами реалізації підлітком і потреби в емоційних контактах. Можливості для реалізації потреби в емоційних контактах надає підліткам сумісна життєдіяльність з однолітками в класі, секції, літньому таборі.

Ці можливості бувають великими або малими залежно від різноманітності, насиченості, привабливості для хлопчиків життєдіяльності колективу.

На самоповагу підлітків впливають практично всі сфери спілкування. Так, хлопчиків, що мають молодших братів або сестер, вище інших однолітків оцінюють себе за такими якостями, як сміливість, доброта, розум, самостійність, і чекають високих оцінок по цих якостях від оточуючих. Особливо істотний вплив на самоповагу підлітка має спілкування з однолітками, бо особистісні якості найбільш цінуються ними в тих або інших умовах. На формування самоповаги впливає їх спілкування з дорослими: близькість відносин з батьками, вияв ними серйозного, поважного інтересу до всіх сфер життя підлітка, до його інтересів, захопленням, проблемам, їх уміння поважати думку підлітка з різних питань.

Близькі дружні відносини з батьками сприяють появі в підлітків відчуття упевненості в собі, в своїх силах.

Висока самоповага украй важлива для всього процесу розвитку особистості підлітка. Рівень самоповаги підлітка самим безпосереднім чином впливає на те, як він реалізує себе як суб'єкт спілкування, визначає поведінку підлітка в процесі спілкування, вибір партнерів по спілкуванню, відношення до них.

Відношення до партнерів по спілкуванню багато в чому визначається соціальними установками підлітка. Залежно від них він може виявляти цікавість до всіх оточуючих або тільки до тих партнерів, які володіють певними соціальними, віковими, статевими або особистісними характеристиками. Він може сприймати потенційних або реальних партнерів по спілкуванню як явно цінних для себе або як неприємних і навіть небезпечних. Він може відноситися до оточуючих з тією або іншою мірою зацікавленості, щирості, може чекати від партнерів альтруїстської або егоїстичної поведінки по відношенню до себе. Все це багато в чому залежить від ступеня сформованості в підлітка установки на товариськість.

Товариськість можна визначити як сильно розвинуте, стійке прагнення особи до контактів з оточуючими, яке поєднується з швидкістю їх встановлення.

Важливою соціальною установкою підлітка по відношенню до партнерів по спілкуванню є готовність до емпатії, тобто до співпереживання і співчуття. Високий рівень готовності до емпатії пов'язаний з щедрістю, оптимістичністю, щирістю, емоційністю, виявом інтересу до інших людей. Людина з низьким рівнем емпатії виявляє непохитність, егоїстичність, вимогливість, зосередженість на самому собі, схильність несподіваним спалахам, схилення до умоглядного підходу до оточуючого життя.

На кожному віковому етапі життєдіяльність людини складається з багатьох сфер. Серед них можна виділити домінуючі, тобто ті, в яких людина певного віку має потребу і можливість реалізувати свою активність. Для підлітка такими і життєдіяльності є пізнання, наочно-практична діяльність, гра, спілкування, спорт.

Спілкування підлітків - це обмін духовними цінностями, який відбувається у формі діалогу підлітка як з «іншими Я», так і в процесі взаємодії з оточуючими людьми. Цьому обміну властиві вікові особливості, і він надає як стихійний, так і до певної міри цілеспрямований вплив, що педагогічно спрямовується, на ставлення і життєдіяльність груп, колективів і особистості підлітка, Спілкування не тільки самостійна сфера життєдіяльності підлітків, воно охоплює всі інші сфери його життя. Цим визначається та сама найважливіша роль, яку спілкування відіграє у процесі становлення і життєдіяльності особистості. Цим пояснюється і інтерес педагогіки до цього феномена, прагнення виявити його роль у формування особистості, його виховні можливості. В основі розробленої педагогічної класифікації виховних функцій спілкування (вона враховує і психологічні класифікації) лежить уявлення про те, що вони, з одного боку, продовжуються спілкуванням як стихійним соціальним процесом, а з іншого відображають заданість спілкування соціальними умовами і певний ступінь регулювання через педагогічний процес.

Ми виділяємо наступні виховні функції спілкування підлітків: нормативну (відображає освоєння підлітків норм соціально-типової поведінки тобто спілкування як нормативний процес), пізнавальну (відображає придбаннями індивідуального соціального досвіду в процесі спілкування, тобто спілкування як пізнавальний процес), емоційну (відображає спілкування як ефектний процес), актуалізуючу (реалізацію, що відображає, в спілкуванні типових і індивідуальних сторін особи підлітка, тобто спілкування як спосіб і засіб соціального затвердження особистості).

Суть спілкування як нормативного процесу подвійна. З одного боку, спілкування підлітків регулюється певними нормами, з іншого - саме вміщує цілий спектр норм, регулюючих життєдіяльність особи в суспільстві, її поведінка в різних колективах і групах, її участь в пізнанні, діяльності, грі і т.д. Основним каналом, через який підлітки пізнають поліфонічність навколишнього світу, є їх суспільна практика. Визначальну роль в цьому кінець кінцем, безумовно, відіграють норми і цінності суспільства і їх реалізація в суспільному житті, але вони засвоюються кожною людиною через призму її безпосереднього оточення.

Спілкування робить великий вплив на сприйняття інформації і засвоєння її підлітком. Це пов'язано з тим, що найближче оточення спілкування впливає на вибірковість сприйняття і засвоєння інформації підлітком. Ті групи, в яких спілкується підліток, сприймають, оцінюють і відбирають всю інформацію в межах своєї компетенції, з точки зору найбільш значущих для них норм і цінностей. В результаті навіть інформація, джерелами якої є учбово-виховний процес і засоби масової інформації, сприймається і засвоюється не в чистому вигляді, а в більшій або меншій мірі трансформованому, тобто спілкування в процесі життєдіяльності в різних колективах і групах доповнює, розширює, заглиблює або, навпаки, звужує і обідняє цю інформацію.

«Спілкування - сама найважливіша детермінанта емоційних станів людини. Весь спектр людських емоцій виникає і розвивається в умовах спілкування людей. Цими умовами визначається рівень емоційної напруженості, в цих умовах здійснюється і емоційна розрядка». Емоційна функція реалізується як у сфері спілкування, так і в процесі спілкування підлітків в інших сферах життєдіяльності. Інтенсивність її реалізації обумовлена багатьма обставинами: змістом спілкування, емоційною близькістю партнерів, їх емоційним включенням в спілкування і т.д. Актуалізуюча функція спілкування підлітків (спілкування як спосіб і засіб соціального затвердження особистості) відображає потребу в соціальному твердженні, яка з'являється в людини дуже рано і реалізується в різних формах і з різним ступенем усвідомленості і інтенсивності у різному віці.

Сфера спілкування займає в процесі соціального затвердження особистості підлітка самостійне і дуже важливе місце. Саме в ній виявляється його самостійність, заохочується прагнення до дорослості, приймаються або не приймаються погляди, знаходять підтримку настрої і переживання. В спілкуванні кожному підлітку хочеться обов'язково знайти свою індивідуальну позицію. Пошуки свого місця в навколишньому середовищі для нього репетиція і одночасно перший етап знаходження себе в житті взагалі. Прагнення знайти індивідуальність і зайняти адекватну їй позицію у жодному випадку не суперечить колективізму. Соціальний характер інтересів, цілей особистості не виключає індивідуальних шляхів їх задоволення і досягнення. Виховні функції спілкування відіграють саму найважливішу роль у формуванні, розвитку і вихованні особистості підлітка. Якщо провідним видом діяльності молодшого школяра є навчання, і істотні зміни в психічному розвитку були пов'язані з ним, то у підлітка основна роль належить системі взаємостосунків, що встановлюються з тими людьми, які оточують. Саме система взаємостосунків з соціальним середовищем і визначає спрямованість його психічного розвитку. Своєрідність розвитку підлітка полягає в тому, що він включається в нову систему відносин і спілкування з дорослими і товаришами, займаючи серед них нове місце, виконуючи нові функції.

І батьки, і вчителі, повинні будувати свої взаємостосунки виходячи з почуття дорослості підлітка, що розвивається. Якщо враховують його збільшені можливості, відносяться до нього з повагою і довірою, створюють умови, допомагають долати труднощі в навчанні і суспільно-корисній діяльності, допомагають у встановленні взаємостосунків з товаришами, то тим самим створюються сприятливі умови для психічного розвитку.

Підліток включається в різні види суспільно-корисної діяльності, що розширює сферу спілкування, можливості засвоєння соціальних цінностей, формуванню етичних якостей особистості.

Хоча навчання і залишається головною справою підлітка, але основні новоутворення в його психіці обумовлені суспільно-корисною діяльністю. Це пов'язано з тим, що суспільно-корисна діяльність найбільшою мірою задовольняє домінуючі для цього віку потреби в спілкуванні з однолітками і потреба в самоствердженні. Задовольняючи ці потреби, підліток виробляє погляди на різні явища природи і суспільства, засвоює соціальні цінності, мораль, правила поведінки. Саме з суспільно-корисною діяльністю пов'язані резерви виховання підлітка як громадянина.

На психічний розвиток підлітка, його поведінку значний вплив має громадська думка товаришів. У всіх своїх діях і вчинках він орієнтується перш за все на цю думку. Вчитель для підлітка не є таким незаперечним авторитетом, як для молодших школярів. Підлітки ставлять високі вимоги до діяльності, поведінки, особистості вчителя. Встановлюючи відносини з багатьма вчителями, вони постійно їх оцінюють. На основі цих оцінних думок підліток і будує своє відношення до вчителів.

Відбувається зміна положення підлітка в сім'ї: із зростанням фізичних і розумових можливостей йому починають більше довіряти і доручати виконання складної домашньої роботи, включати в обговорення сімейних проблем.

Труднощі в роботі з підлітками обумовлені психологічними особливостями віку: підвищеною збудливістю, відносною нестійкістю нервової системи, швидкими змінами в організмі, завищеними домаганнями, які часто переходять в нахабство, переоцінкою можливостей, самовпевненістю і ін.

Підлітки самі просять, щоб написали про підлітковий період якомога страшніше, щоб всі зрозуміли, як жахливо себе відчуває підліток в період статевого дозрівання. Коли хочеш і не хочеш, коли можеш і не можеш, коли весь час зайнятий пошуком відповіді на безглузде питання: «Дорослий ти чи ні?».

Д.І. Фельдштейн встановив, що процес соціального розвитку особистості в підлітковий період проходить через три стадії які закономірно чергуються між собою.

1-а стадія характеризується появою нових тенденцій розвитку діяльності, коли раніше накопичені смислові навантаження вичленять нові можливості функціонування дитини, створюючи відповідне поле для її розгорненої діяльності.

2-а стадія відрізняється максимальною реалізацією, акумуляцією розвитку провідного типу діяльності.

3-а стадія - насиченням провідного типу діяльності при неможливості подальшої реалізації його потенціалів, що веде до актуалізації іншої сторони діяльності.

Соціальний розвиток йде від усвідомлення підлітком своїх соціальних можливостей, через становлення особистісних новоутворень, до прояву, зміцнення, якісної зміни соціальної позиції в результаті власної творчої діяльності.

В міру дорослішання у підлітка змінюються характер і особливості виділення себе в суспільстві, розуміння суспільства, ієрархія суспільних зв'язків, змінюються його мотиви і міра їх адекватності суспільним потребам.

Підлітком розв'язується не просто завдання заняття певного місця в суспільстві, але і проблема взаємостосунків, визначення себе в суспільстві і через суспільство, тобто розв'язується завдання особистого самовизначення, ухвалення активної позиції щодо соціокультурних цінностей і тим самим визначення сенсу свого існування. За твердженням Д.І. Фельдштейна певний рівень соціальної зрілості випереджає інтелектуальний розвиток підлітка. Згідно концепції А.В. Петровського розвиток особистості людини можна уявити як процес входження в суспільно-історичне буття, представлене в житті людини, її участь в діяльності і спілкуванні різних груп, в яких вона освоюється і які активно засвоює тобто як процес входження в нове соціальне середовище і інтеграцію в ньому. Міра стабільності цього середовища різна, тому, необхідно побудувати 2 моделі розвитку особистості. 1-а розрахована на відносно стабільне соціальне середовище, 2-а - на становлення особистості в середовищі, яке змінюється. Етапи розвитку особистості у відносно стабільній спільності називається фазами розвитку особистості.

Наприклад, підліток, що потрапив в нову для нього компанію ровесників, спочатку прагне нічим не виділятися, засвоює прийняті в ній норми спілкування, лексики, стиль одягу, загальноприйняті інтереси і смаки - адаптується.

Справившись з труднощами адаптації, підліток починає усвідомлювати, що він як особистість втрачає себе, оскільки інші не можуть в ньому розгледіти індивідуальності. І підліток шукає засоби і способи для позначення своєї індивідуальності.

Ровесники придивляючись до особливостей підлітка, підтримують лише ті, які сприяють успіху спільної діяльності, що сприяє інтеграції особистості у спілкуванні.

Розвиток особистості підлітка відбувається в умовах розвитку групи статевого дозрівання, істотної перебудови організму, який змінюються і нерівномірно протікає у хлопчиків і дівчаток тим самим створює усередині класу дві статевовікові групи.

Різноманіття завдань в різних видах діяльності веде до диференціації школярів, утворюючих в одному випадку просоціальні групи (як результат роботи в суспільних організаціях, турпоходах, спортивних секціях і т.д.), а в іншому - асоціальні групи, які гальмують, а іноді і спотворюють розвиток особистості підлітка.

Статистичні дані про конфлікти підлітків з батьками в різних країнах приблизно однакові: не дивлячись на те що близько 70% підлітків відзначають наявність яких-небудь проблем, які предметом суперечок і взаємних скарг, серйозні конфлікти підлітків з батьками зустрічаються приблизно в 15-20% сімей, приблизно 5-10% знаходяться в постійних гострих конфліктах, заявляють про нерозуміння з боку батьків і глибокі розбіжностям з багатьох питань. В цілому ж більше 60% підлітків вважають, що зустрічають розуміння з боку батьків і отримують задоволення від їх наявності. З цим узгоджуються і цілий ряд даних: більшість підлітків мають емоційно позитивне відношення до своєї сім'ї, упевнено себе відчувають в сім'ї і люблять спілкуватися з членами своєї сім'ї. Конфліктують з батьками постійно - 3%, часто- 10%, іноді - 26%, рідко - 38%, не мають конфліктів 22% опитаних.

Проблеми взаємостосунків з батьками починають турбувати підлітків вже з 11 років, але досягають найбільшої гостроти у віці 13 і 14 років.

1.3 Соціальна ситуація розвитку підлітка

Найбільш близькою до особистості клітиною суспільства, клітинкою, в яку вона сама входить, є мікросередовище, специфіка її полягає в тому, що вона переломлює і опосередковує вплив суспільства на особистість і її духовний світ Буєва Л.П. Соціальне середовище і свідомість особистості. - М., 1968. - 287 с.. «Мікросередовище» має складну внутрішню структуру. До неї входить і сімейне оточення підлітка, і однолітки, і всі ті дорослі, які безпосередньо з ними спілкуються. Підліток активно взаємодіє з микросредой, черпає з неї свій соціальний досвід, емоційно переживає свої відносини з людьми її складовими.

Соціальна ситуація розвитку, з одного боку, включає елементи мікросередовища, з якою підліток активно взаємодіє, з іншого - його переживання цієї взаємодії. Необхідно враховувати обидві сторони соціальної ситуації: об'єктивну - взаємозв'язки підлітка з оточуючими людьми і суб'єктивну - відображення цих взаємозв'язків, взаємини між людьми і переживання, усвідомлення цих взаємин.

Елементи мікросередовища - це об'єктивні компоненти, які залучаються в соціальну ситуацію розвитку в силу активної взаємодії підлітка з даними елементами, у формі спілкування і переживання.

До самого підліткового віку прийнято відносити період від 11 до 15 років. Зазначені вікові межі є умовними, тому що великі індивідуальні відмінності. Одні діти вступають у підлітковий вік раніше, інші - пізніше, пубертатний криза може виникнути і в 11, і в 13 років. Головний зміст підліткового віку становить його перехід від дитинства до дорослості. Всі сторони розвитку піддаються якісної перебудови, виникають і формуються нові психологічні освіти. Цей процес перетворення і визначає всі основні особливості особистості підлітка.

Пубертатний період - одна з критичних стадій у розвитку організму, коли відбувається перетворення центральних ланок системи, притаманної попереднього періоду, в нову систему, необхідну для подальшого розвитку. Підлітковий вік традиційно вважається найважчим «у виховному відношенні, що зв'язують найчастіше з статевим дозріванням як причиною різних психофізіологічних і психічних відхилень. Під час бурхливого росту та фізіологічної перебудови організму у підлітків може виникнути відчуття тривоги, підвищена збудливість депресія. Спостерігаються в пубертатний період зміни бувають настільки значні, що для їх опису використовують такі вирази як «гормональна буря», «ендокринний шторм» і ін .Збільшується ріст і вага дитини, причому у хлопчиків в середньому «стрибок зростання» припадає на 13 - 15 років , а у дівчаток інтенсивне збільшення росту починається на два роки раніше. Змінюються пропорції тіла, з'являється підліткова незграбність Овчарова Р.В. Довідкова книга соціального педагога. - М.: ТЦ «Сфера», 2001. - 480 с..

Необхідно відзначити, що дитина змушена постійно пристосовуватися до фізичних і фізіологічних змін, що відбуваються в його організмі. Емоційну нестабільність підсилює з'являється в процесі статевого дозрівання сексуальне збудження. На думку багатьох психологів, підліток ще є бісексуальним, але тим не менш, в цей період статева ідентифікація досягає нового, більш високого рівня. У підлітка чітко проявляється орієнтація на зразки мужності та жіночності, проте в собі він може поєднувати як традиційно чоловічі, так і традиційно жіночі якості.

У підлітковому віці завдяки бурхливій перебудові організму різко підвищується інтерес до своєї зовнішності. Формується новий образ фізичного «Я». Підліток гостро переживає дійсні та уявні вади зовнішності. Причому, згідно з дослідженнями, юнаки частіше, ніж дівчата, позитивно оцінюють свою зовнішність та фізичні дані. Дівчата в цьому плані вразливіші, частіше вважають себе некрасивими і непривабливими або соромляться свого тіла.

На образ фізичного «Я» і самосвідомість в цілому впливає темп статевого дозрівання. Підлітки з раннім фізичним дозріванням опиняються в найбільш вигідному положенні; акселерація створює більш сприятливі можливості особистісного розвитку. Підлітки з раннім фізичним розвитком зазвичай більш впевнені в собі і тримаються спокійніше.

У цей період можуть вперше виникати або помітно загострюватися різного роду патологічні реакції, пов'язані з розвитком психічних (а іноді і соматичних) захворювань або значними труднощами процесу формування особистості Мухіна В.С. Вікова психологія: феноменологія розвитку, дитинство, отроцтво: Підручник для вузів. - М.: Академія, 2003. - 456 с..

Т.ч. перехідний вік, - пред'являє сукупність умов, у вищій мірі сприяють як зовнішнім травматичним впливам, так і загостренню і прояву внутрішніх конституціональних задатків і нахилів, які до того перебували у латентному стані.

1.4 Особистість підлітка

Підлітковий вік - гостро протікає перехід від дитинства до дорослості, в якому опукло переплітаються суперечливі тенденції. З одного боку, досить характерними стають негативізм, дисгармонійного в будові особистості, зміщення усталеною системи інтересів і спрямувань дитини. З іншого боку, підлітковий вік відрізняється безліччю позитивних факторів, зростає самостійність, більш різноманітними та змістовними стають міжособистісні відносини, розширюється сфера його діяльності і т.д. Важливо, що цей період характеризується виходом дитини на якісно нову соціальну позицію, з якої формується його свідоме ставлення до себе як члена суспільства. У цьому віці особливе становище починає займати спілкування, свідоме експериментування з власними відносинами з іншими людьми (пошуки компанії, конфлікти, з'ясування відносин тощо).

Новоутворенням підліткового віку є «почуття дорослості « як особлива форма самосвідомості. За Д.Б. Ельконіним, «почуття дорослості» є новоутворення свідомості, через яке підліток порівнює і ототожнює себе з іншими (дорослими або товаришами), знаходить зразки для засвоєння, будує свої відносини з іншими людьми, перебудовує свою діяльність. Почуття дорослості не залежить безпосередньо від статевого дозрівання і проявляється у прагненні до самостійності, бажанні захистити важливі сторони свого життя від втручання батьків. Підлітки претендують на рівноправність у відносинах з дорослими і йдуть на конфлікти, відстоюючи свою «дорослу» позицію. Хоча претензії на дорослість часто бувають безглуздими, а зразки для наслідування не кращими, дитині необхідно пройти через таку школу відносин, приміряти на себе різні соціальні ролі, знайти свою нішу в системі особистісних взаємин. Якщо на основі почуття дорослості підлітку вдається розгорнути нову ведучу діяльність інтимно-особистісного спілкування, то до кінця підліткового віку складається досить розвинена самосвідомість, в якій відбувається заперечення дорослості, завдяки переорієнтації на себе. Підліток усвідомлює: я не дорослий, і саме тому ставляться завдання саморозвитку, самовдосконалення, самоактуалізації, характерні для юнацького віку Мухіна В.С. Вікова психологія: феноменологія розвитку, дитинство, отроцтво: Підручник для вузів. - М.: Академія, 2003. - 456 с..

Необхідно підкреслити ще одну важливу особливість підліткового віку - його особистісну нестабільність. Протилежні риси, прагнення, тенденції співіснують і борються один з одним.

Ганна Фрейд зазначала: «Підлітки вважають себе центром Всесвіту, і в той же час ні в один з наступних періодів свого життя вони не здатні на таку відданість і самопожертвування. З одного боку, вони з ентузіазмом включаються в життя спільноти, а з іншого - вони охоплені пристрастю до самотності. Вони коливаються між сліпим підпорядкуванням обраному ними лідеру і викликає бунтом проти будь-якої і усілякої влади. Вони егоїстичні і матеріалістичні і в той же час сповнені піднесеного ідеалізму. Вони аскетичні, але раптово занурюються в розбещеність самого примітивного характеру «.

На початку підліткового віку, приблизно в 11 - 12 років, у підлітка виникає інтерес до свого духовного світу. Підліток хоче зрозуміти, яким він є насправді, й уявляє собі, яким він хотів би бути. У цей період формується «Я-концепція» - система внутрішньо узгоджених уявлень про себе, образів «Я». Суперечливість його положення, зміна структури соціальних ролей й рівня домагань - все це актуалізує процес самоусвідомлення. Пізнати себе йому допомагають оточуючі, в яких він виглядає як в дзеркало, в пошуках схожості та відмінності. Образи. «Я», які створює в своїй свідомості підліток, різноманітні - вони відображають все багатство його життя, але поєднання їх ще негармонійно. Окремі риси дисонують. Нестійкість, рухливість всього душевного життя на початку та в середині підліткового віку призводить до мінливості уявлень про себе. Іноді випадкова фраза, комплімент або насмішка призводять до помітного зсуву в самосвідомості Робоча книга соціального педагога. / Под ред. Н.Ф. Маслової. - Орел, 1994. - 196 с..

Відкриття свого внутрішнього світу - радісне і в той же час драматичне переживання. Внутрішнє «Я» не збігається з «зовнішньою» поведінкою, актуалізуючи проблему самоконтролю. Відбувається усвідомлення своєї унікальності, неповторності і разом з цим почуття самотності. Підліткове «Я» розпливчасто, воно нерідко переживається як відчуття внутрішньої порожнечі. Звідси зростає потреба в спілкуванні і одночасно підвищується його вибірковість, потреба в самоті.

«Дивне почуття зараз переслідує мене, - пише у щоденнику восьмикласниця - Я відчуваю самотність. Раніше я, напевно, була центром суспільства, а тепер - ні. Але, як не дивно, мене це не зачіпає, не ображає. Мені стало подобатися самотність. Мені хочеться, щоб ніхто не залазив у моє життя, у мене повна байдужість до всіх, але не до себе ... « Шакурова М.В. Соціальне виховання в школі. / Под ред. А.В. Мудрика. - М.: Академія, 2004. - 272 с..

Т.ч. в кінці підліткового віку, на кордоні з ранньої юністю, уявлення про себе стабілізуються і утворюють цілісну систему «Я-концепції».

1.5 Особливості спілкування підлітка з дорослими

У підлітковому віці спілкування з батьками, вчителями та іншими дорослими починає складатися під впливом виникнення почуття дорослості. Підлітки починають чинити опір по відношенню до раніше виконуваних вимог з боку дорослих, активніше відстоювати свої права на самостійність, що ототожнюється в їх розумінні з дорослістю. Вони болісно реагують на реальні чи удавані утиски своїх прав, намагаються обмежити претензії дорослих по відношенню до себе.

Незважаючи на зовнішні протидії, притаманні по відношенню до дорослого, підліток відчуває потребу в підтримці. Особливо сприятливою є ситуація, коли дорослий виступає в якості одного. У цьому випадку дорослий може значно полегшити підлітку пошук його місця в системі нових, створених взаємодій, допомогти оцінити свої здібності та можливості, краще пізнати себе. Спільна діяльність, загальне проведення часу допомагають підлітку по-новому дізнатися про співпрацю з ними дорослих. У результаті створюються більш глибокі емоційні та духовні контакти, підтримують підлітка в житті.

У зв'язку з легкою вразливістю підлітка для дорослого дуже важливо знайти форми налагодження і підтримки цих контактів. Підліток відчуває потребу поділитися своїми переживаннями, розповісти про події свого життя, але самому йому важко почати настільки близьке спілкування Шуман С.Г. Шкільний конфлікт очима психолога. / / Педагогіка, 2001. № 9. - С. 46-51 .

Велике значення в цей період мають єдині вимоги до підлітка в родині. Сам він більше претендує на певні права, ніж прагне до прийняття на себе обов'язків. Якщо підліток відчує, що від нього багато чого чекають, він може намагатися ухилитися від виконання обов'язків під прикриттям найбільш «доброго» дорослого. Тому для освоєння підлітком нової системи відносин важлива аргументація вимог, що виходять від дорослого. Просте нав'язування вимог, як правило, відкидається.

У випадках, коли дорослі відносяться до підлітків як до маленьких дітей, вони висловлюють протести у різних формах, проявляють непокору з метою змінити сформовані раніше відношення. І дорослі поступово під впливом домагань підлітків змушені переходити до нових форм взаємодії з ними. Цей процес далеко не завжди проходить безболісно, тому що на сприйняття дорослими підлітків як підлеглих і залежних від них впливає безліч чинників. Серед них необхідно виділити економічний фактор (підліток матеріально залежний від батьків) і соціальний (підліток зберігає соціальне становище учня). У результаті між підлітками та дорослими можуть виникати конфлікти.

Спілкування підлітка багато в чому обумовлюється мінливістю його настрою. Протягом невеликого проміжку часу воно може змінюватися на прямо протилежне. Мінливість настроїв веде до неадекватності реакцій підлітка. Так, реакція емансипації, що виявляється до прагненні вивільнитися з-під опіки старших, може приймати під впливом моменту такі крайні форми вираження, як пагони з дому Мухіна В.С. Вікова психологія: феноменологія розвитку, дитинство, отроцтво: Підручник для вузів. - М.: Академія, 2003. - 456 с..

Нестійкість підлітка, невміння чинити опір тиску з боку дорослих найчастіше ведуть до «відходу» із ситуації. Поведінка підлітка також певною мірою характеризується дитячими реакціями. При надмірних очікуваннях від підлітка, пов'язаних з непосильними для нього навантаженнями, або при зменшенні уваги з боку близьких може слідувати реакція опозиції, що характеризується тим, що він різними способами намагається повернути увагу, переключити його з когось іншого на себе.

Характерними для підліткового віку є імітації чийогось поведінки. Найчастіше імітується поведінка значущого дорослого, яка досягла певного успіху, причому в першу чергу звертається увага на зовнішню сторону. При недостатній критичності і несамостійності в судженнях такий зразок для наслідування може зробити негативний вплив на поведінку підлітка. Порівняно рідко проявляється у підлітків негативна імітація, коли певна людина вибирається в якості негативного зразка. Найчастіше це буває будь-хто з батьків, які заподіяли багато горя і образ підлітку.

Слабкість і невдачу в якій-небудь одній області підліток прагне компенсувати успіхами в іншій. Причому порівняно часто зустрічаються форми гіперкомпенсації, коли для самореалізації вибирається область діяльності, що представляє найбільші труднощі Паригін Б.Д. Основи соціально-психологічної теорії. - М., 1971. - 258 с..

У ряді випадків позиції дорослих по відношенню до підлітка несприятливі для його розвитку. Так, авторитарна позиція по відношенню до підлітка може стати умовою, що викривляє його психічний і соціальний розвиток.

Тяготи авторитарного стилю - це не тільки проблема стосунків дітей і батьків. За цим стоїть формується стиль відносин підлітка до інших людей. Де, як йому здається, він неможливо покарати, підліток з авторитарної сім'ї зазвичай жорстко спілкується з однолітками, висловлює неповагу до дорослих, явно демонструє свою свободу, порушуючи норми поведінки у громадських місцях. З сторонніми людьми такий підліток або безпорадно сором'язливий (говорить тихим голосом, опускає очі), або розхлябано виявляє неповагу. У той же час в сім'ї з благополучними відносинами підліток вже здатний відповідати суспільним очікуванням у сфері спілкування та бути достатньо прогнозованим.

Недолік уваги, турботи і керівництва, формалізм дорослих болісно сприймаються підлітком. Він відчуває себе зайвим, бо є джерелом обтяжують клопоту. Підліток у подібних випадках зазвичай починає жити своїм таємним життям.

Надмірна опіка і контроль, необхідний, на думку батьків, також нерідко приносять негативні наслідки: підліток виявляється позбавленим можливості бути самостійним, навчитися користуватися свободою. У цьому випадку у нього активізується прагнення до самостійності. Дорослі ж нерідко реагують на це посиленням контролю, ізоляцією свого чада від однолітків. У результаті протистояння підлітка і батьків лише зростає.