Негативний вплив залежності від комп'ютерних ігор у підлітків

Специфіка віку та розвиток особистості підлітка розглядаються вітчизняними психологами Л.С. Виготським, Д.Б. Ельконіним, Л.І Божович у системі трьох взаємопов'язаних категорій: джерело, рушійні сили, умови розвитку. Дана понятійна тріада розкриває специфіку розвитку підлітка як соціально активного, діяльного індивіда.

Л.С. Виготський головне новоутворення вбачає втому, що, за його словами, в драму розвитку вступає нова діюча особа, новий якісно своєрідний фактор - особистість самого підлітка. Виготський докладно розглядав проблему інтересів у перехідному віці, називаючи її «ключем до всієї проблеми психологічного розвитку підлітка». Він писав, що всі психологічні функції людини на кожному ступені розвитку, у тому числі й у підлітковому віці, діють не безсистемно, не автоматично і не випадково, а в системі, конкретними прагненнями, потягами й інтересами. підлітковому віці, підкреслював Л.С. Виготський, має місце період руйнування й відмирання старих інтересів і період дозрівання нової біологічної основи, на якій згодом розвиваються нові інтереси [23].

Л.С. Виготський перелічив кілька основних груп найяскравіших інтересів підлітків, які він назвав домінантами. Це «езопова домінанта» (інтерес підлітка до власної особистості); «домінанта далини» (установка підлітка на великі масштаби, що для нього набагато суб'єктивно прийнятніші, ніж ближні, поточні, сьогоднішні); «домінанта зусилля» (потяг підлітка до опору, подолання, до вольових напруг, що іноді виявляються в упертості, хуліганстві, боротьбі проти виховательського авторитету, протесті й інших негативних явищах); «домінанта романтики» (прагнення підлітка до невідомого, ризикованого, до пригоди, до героїзму). Л.С. Виготський відзначав також ще два новотвори віку - це розвиток рефлексії і на її основі - самосвідомості. Розвиток рефлексії у підлітка, писав він, не обмежується тільки внутрішніми змінами самої особистості, у зв'язку з виникненням самосвідомості для підлітка стає можливим незмірно глибше і ширше розуміння інших людей. Розвиток самосвідомості, як ніяка інша сторона душевного життя, вважав Л.С. Виготський, залежить від культурного вмісту середовища.

У концепції Д.Б. Ельконіна підлітковий вік, як будь-який новий період, пов'язаний з новоутвореннями, що виникають з провідної діяльності попереднього періоду. Навчальна діяльність робить «поворот» від спрямованості на світ до спрямованості на самого себе. Як уже зазначалося, багато авторів зводили симптоми підліткового віку до початку статевого дозрівання. Однак, як підкреслює Д.Б. Ельконін, самозміна виникає і починає усвідомлюватися спочатку психологічно внаслідок розвитку навчальної діяльності і лише підкріплюється фізичними змінами. Це робить навернення до себе ще інтимнішим. Порівнюючи себе з дорослим, підліток доходить висновку, що між ним і дорослим ніякої різниці немає. Він починає вимагати від навколишніх, щоб його більше не вважали маленьким, він усвідомлює, що також має права. Складається нова ситуація розвитку: панування дитячої спільноти над дорослими. У взаємодії із світом дитина засвоює у цьому віці насамперед сферу моральних норм, на основі яких будуються соціальні взаємини. Спілкування зі своїми ровесниками - провідний тип діяльності в концепції Д.Б. Ельконіна. Саме через цей вид діяльності засвоюються норми соціальної поведінки, норми моралі, тут встановлюються стосунки рівності та поваги одне до одного. В цій діяльності формується самосвідомість [11; с. 14-15].

Л.І. Божович пояснює вікову кризу підліткового віку суперечністю, яка виникає між прагненням підлітка знайти більш самостійну, більш дорослу позицію у житті і відсутністю реальних можливостей для цього. Характеризуючи підлітковий вік, вона насамперед звертає увагу на якісні зміни у мотиваційній системі дитини - це спрямованість на майбутнє, ієрархія мотивів, опосередкована дія мотивів на основі свідомо поставленої цілі і свідомо прийнятого наміру, оформлення моральних переконань і морального світогляду. Важливим новоутворенням підліткового віку, на погляд Л.І. Божович, є самовизначення, що характеризується розумінням себе, своїх прагнень, можливостей, розуміння свого місця у людському суспільстві [11; с. 16].

Отже, враховуючи різні концепції, які були розкриті, можна стверджувати, що особливості проявів і перебігу підліткового періоду залежать від конкретних соціальних обставин життя і розвитку підлітка, його соціальної позиції у світі дорослих. Вирішальна роль у його психічному розвитку належить передусім системі соціальних відносин. Біологічний чинник діє на підлітка опосередковано - через соціальні стосунки з оточенням.

Проблема тривожності у підлітковому віці

Емоції і почуття являють собою відображення реальної дійсності у формі переживань. Різні форми переживань в сукупності формують емоційну сферу особистості.

Виділяють такі види почуттів, як моральні, інтелектуальні та естетичні. Класифікація емоцій, яку запропонував К. Ізард, виділяє емоції фундаментальні та похідні. До фундаментальних відносять: 1) інтерес-збудження; 2) радість; 3) здивування; 4) горе-страждання; 5) гнів; 6) огида; 7) презирство; 8) страх; 9) стид; 10) провина [6; с. 54].

Решту емоцій похідні. Вважається, що саме із фундаментальних емоцій виникає такий комплексний стан, як тривожність, яка може поєднувати в собі і страх, і гнів, і провину, і інтерес-збудження.

У психологічній літературі термін «тривожність» не має чіткого визначення. Це пов'язане із тим, що сама тривожність є багатозначною і стосується як стану особистості так і її риси.

Ситуативно стійкі прояви тривожності прийнято називати особистісними і пов'язувати із наявністю в особистості відповідної особистісної риси (так звана «особистісна тривожність»). Це стійка індивідуальна характеристика, що відображає схильність суб'єкта до тривоги і припускає наявність у нього тенденції сприймати достатньо широкий спектр ситуацій як загрозливих, реагуючи на кожну з них відповідною реакцією. Як схильність особистісна тривожність активізується при сприйманні певних стимулів, які розцінюються як небезпечні, пов'язані із специфічними ситуаціями загрози престижу людини, її самооцінці та самоповазі.

Ситуативно нестійкі прояви тривожності називають ситуативними, а тривожність такого виду - «ситуативна тривожність». Цей стан характеризується суб'єктивно переживаючими емоціями: напруга, хвилювання, стурбованість, нервозність. Такий стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію і може бути різною за інтенсивністю і динамічністю в часі [22; с. 18-19].

Тривожність як стан і риса, яка виникає в процесі адаптації до середовища та виконання різних видів діяльності, вивчав Ю. Ханін та інші. У деяких дослідженнях тривожність розглядають як реакцію на соціальні впливи за певних індивідуальних психофізіологічних властивостей (Г. Айзенк, Б. Вяткін, Ч. Спілбергер, Н. Махоні), а також таку, що може виникати під час різних психосоматичних захворювань (Е. Соколов) [4; с. 45].

Якщо говорити про тривожність як стан, то Е.Г. Ейдеміллєр тривожність визначає як емоційний стан, який виникає в ситуаціях невизначеної небезпеки і проявляється в очікуванні недоброзичливого розвитку подій.

Ю. Ханін відмічає, що тривога як стан - це реакція на різні стресори, що характеризується різною інтенсивністю, мінливістю у часі, наявністю усвідомлюваних неприємних переживань напруги, стурбованості, хвилювання і супроводжується вираженою активізацією вегетативної нервової системи.

Отже, можемо зробити висновок, що тривожність - це психічне явище, що має три форми:

· короткочасна емоційна реакція слабо вираженого неадекватного страху, яка впливає на судження і рішення;

· аналогічний психічний стан;

· властивість особистості, що сприяє окремим виявам реакції і станів тривожності.

Психологічні причини, що викликають тривогу, можуть лежати у всіх сферах життєдіяльності людини. Умовно їх розділяють на суб'єктивні і об'єктивні причини. До суб'єктивних відносять причини інформаційного характеру, пов'язаних з невірним уявленням про завершення події, і причини психологічного характеру, які підвищують суб'єктивну значимість завершення події. Серед об'єктивних причин виділяють екстремальні умови, що ставлять підвищені вимоги до психіки людини і пов'язані з невизначеністю завершення ситуації, втома, хвилювання з приводу здоров'я, порушення психіки, вплив фармакологічних засобів та інших препаратів, які можуть впливати на психічний стан [4; с 43].

В соціальній сфері тривожність впливає на ефективність спілкування, взаємостосунки з товаришами, породжуючи конфлікти. В психологічній сфері: зміна рівня домагань особистості, зниження самооцінки, рішучості, впевненості в собі, мотивацію.

Крім цього відмічається зворотній зв'язок тривожності з такими особливостями, як соціальна активність, принциповість, добросовісність, прагнення до лідерства, рішучість, незалежність, емоційна стійкість, впевненість, працездатність, ступінь нейротизму та інтровертованості. В психофізіологічній сфері: зв'язок тривожності з особливостями нервової системи, енергетикою організму, активністю біологічно активних точок шкіри, розвитком психовегетативних захворювань.

Розрізняють також такі прояви тривожності як соматичні і поведінкові. Соматичні прояви стосуються змін у внутрішніх органах, системах організму людини: прискорене серцебиття, нерівне дихання, тремтіння кінцівок, скутість рухів, підвищення артеріального тиску, зростання загальної збудливості, зниження порогів чутливості.

На поведінковому рівні прояви підвищеної тривожності більш різноманітні й не передбачувані. Вони можуть коливатися від повної апатії і безініціативності до демонстративної жорстокості. Важливою характеристикою тривожності є, так звані, «маски тривожності». Це такі форми поведінки, що, маючи вигляд яскраво виражених ознак особистісних особливостей, породжуваних тривожністю, дозволяють людині водночас переживати її в пом'якшеному вигляді і не виявляти назовні. Такими «масками» найчастіше є агресивність, залежність, апатія, надмірна мрійливість, облудність, лінощі. Маска не рятує людину від суб'єктивних переживань тривоги, але дає змогу більш-менш успішно приховати її від оточення і дає змогу регулювати появу і рівень пережитої тривоги. Маска тривожності - це не тільки захист, а й способи регуляції та компенсації тривоги. Це зародкові, загальмовані або деформовані варіанти шляхів подолання труднощів, які особистість засвоює і активно використовує у власному житті. Причому чим довше ці «маски» на неї «надягнені», тим важче їх «зняти» [8; с. 16].

За оптимального, нормального рівня - тривожність мобілізує - це ознака готовності людини діяти. У кожної людини існує свій оптимальний або бажаний рівень тривожності - це так звана корисна тривожність. Оцінка людиною свого стану в цьому відношенні є для неї важливим компонентом самоконтролю та самовиховання. Наприклад, якщо тривожність буде надто низькою, при переході проїжджої частини дороги людина може потрапити під машину. Але мобілізуюча функція тривоги діє в досить вузьких межах при сильних і стабільних переживаннях. Стійкий, високий рівень тривожності має негативний, дезорганізуючий вплив на діяльність і розвиток особистості дітей і підлітків незалежно від того, у якій формі та в якому вигляді вона виявляється. При високому рівні тривожність додає діяльності пристосовницький характер, негативно позначається на результативності діяльності й насамперед в оцінних ситуаціях (формується низький рівень домагань). При пристосовницькому характері діяльності діяльність і спілкування здійснюються не за внутрішніми, властивими самій діяльності мотивами, а визначаються тривожністю, тобто зовнішнім стосовно діяльності, далеким мотивом. Ще одним явищем, яке спричиняється тривожністю є уникнення ситуації досягнення успіху.

Поведінка людей, що мають підвищену тривожність, в діяльності, направленій на досягнення успіху, має наступні особливості:

1. Тривожні індивіди емоційно гостріше, ніж нетривожні, реагують на власні невдачі;

2. Тривожні люди гірше, ніж нетривожні, працюють в стресових ситуаціях або в умовах дефіциту часу для вирішення завдання;

3. Боязнь невдачі домінує над прагненням до успіху. У людей з нормальним рівнем тривожності - навпаки;

4. Великою стимулюючою силою витупає інформація про успіх, а не про невдачу. У низькотривожних людей - навпаки.

5. Особистісна тривожність сприяє тому, що індивід сприймає і оцінює багато, об'єктивно безпечних ситуацій як такі, які несуть в собі загрозу [8; с. 16].

Тому існує ще одна класифікація тривожності на адаптивну, що сприяє нормальній життєдіяльності людини та дезадаптивну, що порушує нормальну життєдіяльність.

Отож, було здійснено теоретичне дослідження тривожності, виявлено її причини, динаміку, ознаки та особливості, вивчено її вплив на особистість та діяльність цієї особистості.



2. Експериментальна частина

2.1 Методика Анкета для визначення ступеня захопленості підлітків комп'ютерними іграми

Анкета була складена нами для визначення ступеня захопленості підлітків комп'ютерними іграми. Вона являє собою опитувальник, що складається з чотирьох питань, на які ми запропонували відповісти випробуваним. (Додаток 1)

Анкета

1. Що ти переважно робиш у свій вільний час?

а) Читаю художню літературу ?

б) Дивлюся передачі по телевізору ?

в) Граю на комп'ютері ?

г) Спілкуюся з друзями ?

2. Якщо ти граєш в комп'ютерні ігри, то де це відбувається?

а) В будинку ?

б) В інтернет-кафе ?

в) У друзів ?

г) У школі ?

3. Скільки приблизно часу кожен день ти граєш на комп'ютері?

а) 2:00 в день ?

б) До 2:00 у день ?

в) Менше 1:00 в день ?

г) Я взагалі не граю на комп'ютері ?

4. Намагаєшся ти наслідувати героям комп'ютерних ігор?

а) Часто ?

б) Іноді ?

в) Рідко ?

г) Ніколи ?

Тест «Дослідження тривожності» (опитувальник Ч.Д. Спілбергера в адаптації Ю.Л. Ханіна)

Для визначення рівня тривожності у підлітків ми використовували тест «Дослідження тривожності» (опитувальник Ч.Д. Спілбергера в адаптації Ю.Л. Ханіна) [5, с. 124-126]. (Додаток 2)

Вимірювання тривожності як властивості особистості особливо важливо, так як це властивість багато в чому обумовлює поведінку суб'єкта. Певний рівень тривожності - природна й обов'язкова особливість активної діяльної особистості. У кожної людини існує свій оптимальний, або бажаний, рівень тривожності - це так звана корисна тривожність.

Під особистісною тривожністю розуміється стійка індивідуальна характеристика, яка відображає схильність суб'єкта до тривоги і передбачає наявність у нього тенденції сприймати досить широкий «віяло» ситуацій як загрозливі, відповідаючи на кожну з них певною реакцією. Як схильність, особиста тривожність активізується при сприйнятті певних стимулів, розцінюємо людиною як небезпечні для самооцінки, самоповаги. Ситуативна або реактивна тривожність як стан характеризується суб'єктивно пережитими емоціями: напругою, занепокоєнням, стурбованістю, нервозністю. Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію і може бути різним за інтенсивністю та динамічності в часі.

Особи, що відносяться до категорії високотревожних, схильні сприймати загрозу своїй самооцінці і життєдіяльності у великому діапазоні ситуацій та реагувати дуже вираженим станом тривожності. Якщо психологічний тест висловлює у випробуваного високий показник особистісної тривожності, то це дає підставу припускати в нього поява стану тривожності у різноманітних ситуаціях, особливо коли вони стосуються оцінки його компетенції та престижу.

Більшість з відомих методів вимірювання тривожності дозволяє оцінити тільки або особистісну, або стан тривожності, або більш специфічні реакції. Єдиною методикою, що дозволяє диференційовано вимірювати тривожність і як особистісне властивість, і як стан, є методика, запропонована Ч.Д. Спілбергера. Російською мовою його шкала була адаптована Ю.Л. Ханіним.

Шкала ситуативной тревожности (СТ) Инструкция: «Прочитайте внимательно каждое из приведенных ниже предложений и зачеркните цифру в соответствующей графе справа в зависимости от того, как вы себя чувствуете в данный момент. Над вопросами долго не задумывайтесь, поскольку правильных и неправильных ответов нет»

№ п/п	Суждение	Нет, это не так	Пожалуй, так	Верно	Совершенно верно
1	Я спокоен	1	2	3	4
2	Мне ничто не угрожает	1	2	3	4
3	Я нахожусь в напряжении	1	2	3	4
4	Я внутренне скован	1	2	3	4
5	Я чувствую себя свободно	1	2	3	4
6	Я расстроен	1	2	3	4
7	Меня волнуют возможные неудачи	1	2	3	4
8	Я ощущаю душевный покой	1	2	3	4
9	Я встревожен	1	2	3	4
10	Я испытываю чувство внутреннего удовлетворения	1	2	3	4
11	Я уверен в себе	1	2	3	4
12	Я нервничаю	1	2	3	4
13	Я не нахожу себе места	1	2	3	4
14	Я взвинчен	1	2	3	4
15	Я не чувствую скованности, напряжения	1	2	3	4
16	Я доволен	1	2	3	4
17	Я озабочен	1	2	3	4
18	Я слишком возбужден и мне не по себе	1	2	3	4
19	Мне радостно	1	2	3	4
20	Мне приятно	1	2	3	4

Шкала личностной тревожности (ЛТ)

Инструкция: «Прочитайте внимательно каждое из приведенных ниже предложений и зачеркните цифру в соответствующей графе справа в зависимости от того, как вы себя чувствуете обычно. Над вопросами долго не думайте, поскольку правильных или неправильных ответов нет»

№ п/п	Суждение	Никогда	Почти никогда	Часто	Почти всегда
21	У меня бывает приподнятое настроение	1	2	3	4
22	Я бываю раздражительным	1	2	3	4
23	Я легко расстраиваюсь	1	2	3	4
24	Я хотел бы быть таким же удачливым, как и другие	1	2	3	4
25	Я сильно переживаю неприятности и долго не могу о них забыть	1	2	3	4
26	Я чувствую прилив сил и желание работать	1	2	3	4
27	Я спокоен, хладнокровен и собран	1	2	3	4
28	Меня тревожат возможные трудности	1	2	3	4
29	Я слишком переживаю из-за пустяков	1	2	3	4
30	Я бываю вполне счастлив	1	2	3	4
31	Я все принимаю близко к сердцу	1	2	3	4
32	Мне не хватает уверенности в себе	1	2	3	4
33	Я чувствую себя беззащитным	1	2	3	4
34	Я стараюсь избегать критических ситуаций и трудностей	1	2	3	4
35	У меня бывает хандра	1	2	3	4
36	Я бываю доволен	1	2	3	4
37	Всякие пустяки отвлекают и волнуют меня	1	2	3	4
38	Бывает, что я чувствую себя неудачником	1	2	3	4
39	Я уравновешенный человек	1	2	3	4
40	Меня охватывает беспокойство, когда я думаю о своих делах и заботах	1	2	3	4

2.2 Результати та обробка

В ході анкетування піддослідних ми з'ясували, скільки часу підлітки проводять за комп'ютером, граючи в комп'ютерні ігри. Виявилося, що 46,7% підлітків проводять за комп'ютером більшу частину свого вільного часу, а саме більш 2:00 в день; 20% - приділяють спілкуванню з комп'ютером не більше 1:00 в день; 33,3% - до 2:00 в день. Таким чином, підлітки віддають перевагу комп'ютерним іграм, ніж спілкування з друзями або інших видів дозвільної діяльності.

Таблиця 1. Результати анкетування

	Прізвище та Ім'я	Більше 2 год	До 2 год	Не більше 1 год
група «А» (14 чоловік)	Єгор К.	+
	Андрій В.	+
	Станіслав Е.	+
	Ігор К.	+
	Максим Д.	+
	Максим А.	+
	Дмитро Е.	+
	Артьом В.	+
	Поліна К.	+
	Даніл С.	+
	Вова З.	+
	Володимир К.	+
	Світлана С.	+
	Олександр В.	+
група «Б» (10 чоловік)	Маріна В.		+
	Юра А.		+
	Світлана К.		+
	Максім З.		+
	Дмитро К.		+
	Олена Д.		+
	Антон К.		+
	Всеволод С.		+
	Володимир О.		+
	Ірина А.		+
група «В» (6 ч.)	Валентина В.			+
	Антон Д.			+
	Катерина А.			+
	Маріна А.			+
	Світлана З.			+
	Інна К.			+

На основі аналізу таблиці 1 нами були виділені 3 групи піддослідних: група «А» (14 чоловік) - підлітки, які грають в комп'ютерні ігри більше 2:00 в день, група «Б» (10 чоловік) - до 2:00 в день, група «В» (6 осіб) - не більше 1 години на день або взагалі не грають в комп'ютерні ігри.

Діаграма 1

На наступному етапі експериментального дослідження ми діагностували рівень тривожності у підлітків за опитувальником Спілбергера.

Визначення показників ситуативної та особистісної тривожності проводиться за допомогою ключа.



Ключ

СТ	Ответы	ЛТ	Ответы
№№	Никогда	Почти всегда	Почти никогда	Часто	№№	Никогда	Почти всегда	Почти никогда	Часто
	СТ	ЛТ
1	4	1	3	2	21	4	3	2	1
2	4	1	3	2	22	1	2	3	4
3	1	4	2	3	23	1	2	3	4
4	1	4	2	3	24	1	2	3	4
5	4	1	3	2	25	1	2	3	4
6	1	4	2	3	26	4	3	2	1
7	1	4	2	3	27	4	3	2	1
8	4	1	3	2	28	1	2	3	4
9	1	4	2	3	29	1	2	3	4
10	4	1	3	2	30	4	3	2	1
11	4	1	3	2	31	1	2	3	4
12	1	4	2	3	32	1	2	3	4
13	1	4	2	3	33	1	2	3	4
14	1	4	2	3	34	1	2	3	4
15	4	1	3	2	35	1	2	3	4
16	4	1	3	2	36	4	3	2	1
17	1	4	2	3	37	1	2	3	4
18	1	4	2	3	38	1	2	3	4
19	4	1	3	2	39	4	3	2	1
20	4	1	3	2	40	1	2	3	4

При аналізі результатів треба мати на увазі, що загальний підсумковий показник по кожній з підшкалі може знаходитися в діапазоні від 20 до 80 балів. При цьому чим вище підсумковий показник, тим вище рівень тривожності (ситуативної або особистісної). При інтерпретації показників можна використовувати наступні орієнтовні оцінки тривожності: до 30 балів - низька, 31 - 44 бали - помірна; 45 і більше - висока.



Таблиця 2. Результати діагностики рівня тривожності у піддослідних

	Піддослідні	Показники тривожності
		ситуативна тривожність	особистісна тривожність
		бали	рівень	бали	рівень
група «А»	Єгор К.	62	В	60	В
	Андрій В.	34	С	46	В
	Станіслав Е.	68	В	52	В
	Ігор К.	44	С	65	В
	Максим Д.	36	С	40	С
	Максим А.	56	В	54	В
	Дмитро Е.	46	В	49	В
	Артьом В.	34	С	32	С
	Поліна К.	40	С	36	С
	Даніл С.	49	В	52	В
	Владислав З.	32	С	34	С
	Володимир К.	44	С	49	В
	Світлана С.	42	С	44	С
	Олександр В.	40	С	42	С
група «Б»	Маріна В.	32	С	39	С
	Юра А.	45	С	52	В
	Світлана К.	32	С	42	С
	Максим З.	46	В	58	В
	Дмитро К.	32	С	31	С
	Олена Д.	56	В	58	В
	Антон К.	21	Н	34	С
	Всеволод С.	29	Н	26	Н
	Володимир О.	44	С	49	В
	Ірина А.	40	С	44	С
група «В»	Валентина В.	31	С	32	С
	Антон Д.	32	С	39	С
	Катерина А.	45	В	46	В
	Маріна А.	20	Н	22	Н
	Світлана З.	22	Н	21	Н
	Інна К.	32	С	30	Н



2.3 Аналіз та обговорення отриманих результатів

Нами було проведено експериментальне дослідження, в якому взяли участь 30 учнів ЗОШ с. Березівка. Вік випробуваних - 14-15 років.

Метою дослідження було дослідити комп'ютерну залежність і тривожність у підлітковому віці.

В ході дослідження були використані наступні методики: анкета для визначення ступеня захопленості підлітків комп'ютерними іграми і тест «Дослідження тривожності» (опитувальник Спілбергера).

а основі аналізу нами були виділені 3 групи піддослідних: група «А» 14 чоловік) - підлітки, які грають в комп'ютерні ігри більше 2:00 в день, група «Б» (10 чоловік) - до 2:00 в день, група «В» (6 осіб) - не більше 1 одини на день або взагалі не грають в комп'ютерні ігри. За результатами тесту «Дослідження тривожності» я визначив рівень тривожності як ситуативної так і особистісної у кожного підлітка та відобразив на діаграмі 1.

Діаграма 1

Група «А» Група «Б» Група «В»

З діаграми 1 ми бачимо що такі діти як: Станіслав Є., Єгор К., Максим А., Даніл С. мають найбільший рівень тривожності як ситуативної так і особистісної. Замітимо, що саме ці підлітки входять до першої групи «А».

А Світлана З., Маріна А. мають найменший рівень тривожності і находяться в групі «В»

За допомогою результатів анкети та тест «Дослідження Тривожності» для кожної групи окремо по ситуативної та особистісної тривожності ми вирахували показник рівня тривожності:

Таблиця 3. Показник рівня тривожності за групами

	Ситуативна тривожність	Особистісна тривожність
Група «А»	Висока_5	Висока_8
	Середня_9	Середня_5
	Низька_0	Низька_0
Група «Б»	Висока_2	Висока_4
	Середня_6	Середня_5
	Низька_2	Низька_1
Група «В»	Висока_1	Висока_1
	Середня_3	Середня_2
	Низька_2	Низька_3

Для наочності ці дані ми відобразили у відсотках на діаграмі 2,3,4

Діаграма 2

Група «А» Група «Б»



Діаграма 3

Діаграма 4. Група «В»

З діаграм 2,3,4 ми бачимо високий рівень тривожність мають підлітки з групи «А», ситуативної тривожності 36% і особистісної - 57%, які проводять за комп'ютером більшість свого вільного часу. У групи «Б», ситуативної тривожності 20% і особистісної - 40%. І найменший рівень тривожності у дітей які граються за комп'ютером найменше часу, ситуативної тривожності 17% і особистісної - 17%

За результатами тесту ми визначили середній показник рівня тривожності у підлітків.

Таблиця 4

	Показник рівня тривожності
	ситуативна тривожність	особистісна тривожність
Група «А»	44,79	46,79
Група «Б»	37,7	43,3
Група «В»	30,33	31,67



Для наочності ці дані ми відобразили на діаграмі 5.

Діаграма 5. Результати експериментального дослідження

Аналіз таблиці 3 та діаграми 5 дозволив нам констатувати наявність залежності рівня тривожності від часу, який приділяють підлітки для комп'ютерних ігор.

Таким чином, ми може зробити висновок про те, що рівень тривожності підлітка знаходиться в прямій залежності від кількості часу, що витрачається їм на комп'ютерні ігри.



Висновок

Адиктивна поведінка - один з типів девіантної (що відхиляється) поведінки з формуванням прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану за допомогою прийому деяких речовин або постійної фіксацією уваги на певних видах діяльності з метою розвитку і підтримки інтенсивних емоцій.

Комп'ютерна залежність (як і будь-яка інша) - форма відходу від реальності. Рольові комп'ютерні ігри найбільшою мірою дозволяють людині «увійти» в віртуальність, відмовитися (мінімум на час гри) від реальності і потрапити у віртуальний світ. Внаслідок цього рольові комп'ютерні ігри впливають на особистість людини.

Потреба зменшення тривоги спонукає людини «йти» в віртуальну реальність, в той світ, де він сильніше за всіх, на відміну від світу реального. Віртуальний світ зменшує тривогу на час гри, але після виходу з неї тривожність знову збільшується, більш того - її рівень стає вищим вихідного, тому що кожне «входження» у віртуальний світ посилює дисонанс між реальністю та віртуальним світом, підсилюючи дезадаптацію.

Людина потрапляє в замкнуте коло, точніше, спіраль, кожен виток якої посилює дезадаптацію і тривожність, що створює ще більш сильну потребу в грі, а це, в свою чергу, підсилює залежність.

Такий «круговорот» можна вважати ще одним механізмом формування та посилення залежності, поряд з механізмами, заснованими на потребах в прийнятті ролі і відходу від реальності.

Розбиття процесу формування ігрової залежності на стадії (стадія легкої захопленості, захопленості, залежності і прихильності) є важливим кроком на шляху дослідження феномена кибераддикции, т.к. передбачає типологізацію аддиктов, виходячи з їх фіксації на певній стадії залежності.

Існує два основних психологічних механізму утворення залежно від рольових ігор: потреба у відході від реальності і у прийнятті ролі іншого. Вони завжди працюють одночасно, але один з них може перевершувати іншою по силі впливу на формування залежності. Обидва механізму засновані на процесі компенсації негативних життєвих переживань, а отже є підстави припустити, що вони не будуть працювати, якщо людина повністю задоволений своїм життям, не має психологічних проблем і вважає своє життя щасливим і продуктивною.

У розумних межах робота за комп'ютером, користування Інтернетом або деякі відеоігри можуть бути навіть корисними для людини. Проблеми виникають, коли час, що проводиться за комп'ютером, перевершує допустимі межі, і виникає патологічне пристрасть і необхідність знаходитися за комп'ютером більше часу.

Наслідки комп'ютерної залежності ще до кінця не вивчені, але, за даними лікарів-психологів, на сьогоднішній день ситуація стає критичною. Комп'ютерна залежність впливає на всі сфери життєдіяльності підлітків: робота, сім'я навчання, суспільство.

Виходячи з теоретичного аналізу літератури з проблеми дослідження, нами була сформульована наступна гіпотеза: рівень тривожності підлітка знаходиться в прямій залежності від кількості часу, що витрачається їм на комп'ютерні ігри.

Для підтвердження або спростування даної гіпотези ми провели експериментальне дослідження, в якому взяли участь 30 підлітків.

В ході дослідження були використані наступні методики: анкета для визначення ступеня захопленості підлітків комп'ютерними іграми і тест «Дослідження тривожності» (опитувальник Спілбергера).

Аналіз отриманих в ході експерименту результатів дозволив нам констатувати наявність залежності рівня тривожності від часу, який приділяють підлітки для комп'ютерних ігор.



Література

1. Бабаева, Ю.Д. Одаренный ребенок за компьютером / Ю.Д. Бабаева, А.Е. Войскунский. - М.: Сканрус, 2003. - 336 с.

2. Белавина, И.Г. Восприятие ребенком компьютера и компьютерных игр / И.Г. Белавина // Вопросы психологии. - 1991. - №9. - С. 62-69.

3. Войскунский, А.Е. Психологические исследования феномена интернет-аддикции // 2_ая Российская конференция по экологической психологии. Тезисы. (Москва, 12-14 апреля 2000 г.) / А.Е. Войскунский. - М.: Экопсицентр РОСС, 2000. - С. 251-253.

4. Иванов, М.С. Психологические аспекты негативного влияния игровой компьютерной зависимости на личность человека / М.С. Иванов // Психологический журнал. - 1999. - Т.20. - №1. - С. 94-102.

5. Исследование тревожности (Ч.Д. Спилбергер, адаптация Ю.Л. Ханин) // Диагностика эмоционально-нравственного развития: Сборник / Ред. и сост. И.Б. Дерманова. - СПб.: Речь, 2002. - 174 с.

6. Касапчук, А. Компьютерная зависимость / А. Касапчук // http://www.tiensmed.ru/

7. Кастельс, М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура. Пер. с англ. / М. Кастельс / под ред. О. Шкаратана. - М.: ГУ-ВШЭ, 2000. - 608 с.

8. Коринн, С. Соскочить с крючка: Как избавиться от вредных привычек и пристрастий / С. Коринн. - СПб: Питер, 1997. - 360 с.

9. Короленко, Ц.П. Семь путей к катастрофе / Ц.П. Короленко, Т.А. Донских. - Новосибирск: Наука, Сиб. отделение, 1990. - 224 с.

10. Короленко, Ц.П. Социодинамическая психиатрия / Ц.П. Короленко, Н.В. Дмитриева. - М.: Академический Проект, Екатеринбург: Деловая книга, 2000. - 460 с.

11. Кулаков, С.А. Диагностика и психотерапия аддиктивного поведения у подростков / С.А. Кулаков. - М.: Фолиум, 1996. - 70 с.

12. Ламот, А. Программирование игр для Windows. Советы профессионала, 2_е изд.: Пер. с англ. - М.: Вильямс, 2003. - 880 с.

13. Менделевич, В.Д. Психология девиантного поведения: Учебное пособие / В.Д. Менделевич. - М., МЕДпресс, 2001. - 432 с.

14. Москаленко, В.Д. Зависимость: семейная болезнь / В.Д. Москаленко. - М.: PerSe, 2002. - 335 с.

15. Моторин, В.Н. Об использовании компьютера в педагогическом процессе / В.Н. Моторин // Дошкольное воспитание. - 2001. - №12. - С. 21-26.

16. Панов, С. «Интернет-зависимость»: причины и последствия / С. Панов // Учитель. - 2007. - №12. - С. 12-16.

17. Стукова, О. В компьютерной колыбели? В компьютерных сетях! / О.В. Стукова // Аномалия. - 1996. - №23.

18. Яманова, Т. Новый вид наркомании / Т. Яманова // Аргументы и факты. Семейный совет. - 2004. - №17 (234).

19. Фельдштейн Д.И. Проблемы развития личности в современных условиях // Мир психологии и психология в мире. 1999. №3.

20. Янг К. Интернет-зависимость - миф или реальность? Изд. «Мир»,

М., 1996

21. Божик Л.М. Підліток на шляху до себе // Шкільний світ. 2000. №5. С. 2;

22. Вереніч Н. Особливості тривожності сучасних підлітків // Психолог. -

2004. - №23-24 (119-120). - С. 41-43;

23. Видайко С. Допомога - поруч // Психолог. - 2003. - №15. - С. 5-14;

Размещено на Allbest.ru

...