Основи вивчення особистостей самооцінки у хронічно соматично хворих дітей

Образи «Я», які створює в своїй свідомості підліток, різноманітні - вони відображають все багатство його життя. Фізичне «Я», тобто уявлення про власну зовнішню привабливість, про свій розум, здібності в різних областях, про силу характеру, товаристкість, доброту та інші якості, з'єднуючись, утворюють великий пласт «Я-концепції» - так зване реальне «Я». Пізнання себе, своїх різних якостей приводить до формування когнітивного (пізнавального) компонента «Я-концепції». З ним пов'язані ще два - оціночний і поведінковий. Для дитини важливо не тільки знати, який він є насправді, але і наскільки значущі його індивідуальні особливості. Оцінка своїх якостей залежить від системи цінностей, що склалася, головним чином, завдяки впливу сім'ї та однолітків. Різні діти тому по-різному переживають відсутність краси, блискучого інтелекту або фізичної сили. Крім того, уявленням про себе повинен відповідати певний стиль поведінки.Дівчинка, яка вважає себе чарівною, тримається зовсім інакше, ніж її ровесниця, яка знаходить себе некрасивою, але дуже розумною[7].

Підліток - ще не цільна зріла особистість. Окремі його риси зазвичай дисонують, поєднання різних образів «Я» негармонійні. Нестійкість, рухливість всього душевного життя на початку та в середині підліткового віку призводить до мінливості уявлень про себе. Іноді випадкова фраза, комплімент або насмішка призводять до помітного зсуву в самосвідомості. Коли ж образ «Я» досить стабілізувався, а оцінка значущої людини або вчинок самої дитини йому суперечить, часто включаються механізми психологічного захисту. Припустимо, хлопчик, який вважає себе сміливим, злякався. Неузгодженість його уявлень про себе і реальної поведінки може викликати такі хворобливі переживання, що, позбуваючись від них, він починає переконувати всіх, і насамперед себе, що цей вчинок був розумним, його вимагали обставини, і поступити інакше було б нерозумно (механізм раціоналізації); або визнає, що він злякався, але ж і всі його приятелі - боягузи, кожен вчинив би так само на його місці (механізм проекції) і т. п. [33].

Крім реального «Я», «Я-концепцію» включає в себе «Я»-ідеальне. При високому рівні домагань і недостатньому усвідомленні своїх можливостей ідеальне «Я» може дуже сильно відрізнятися від реального. Тоді пережитий підлітком розрив між ідеальним чином і дійсним своїм становищем призводить до невпевненості в собі, що зовні може виражатися в образливості, впертості, агресивності. Коли ідеальний образ представляється можливим, він спонукає до самовиховання. Підлітки не тільки мріють про те, якими вони будуть у найближчому майбутньому, але і прагнуть розвинути в собі бажані якості. Якщо хлопчик хоче стати сильним і спритним, він записується в спортивну секцію, якщо хоче бути ерудованим - починає читати художню та наукову літературу. Деякі підлітки розробляють цілі програми самовдосконалення [25].

Поведінка і діяльність підлітка багато в чому визначаються особливостями самооцінки. Самооцінка починає проявлятися в молодшому шкільному віці. Але там вона відрізняється винятковою нестійкістю, в той час як у підлітка вона носить відносно стійкий характер [15].

Так, при завищеній самооцінці у підлітка часто виникають конфлікти з оточуючими. Він переоцінює свої можливості, намагається виконати те, з чим не в змозі впоратись, що також негативно сказується на розвитку його особистості. При заниженій самооцінці підліток недооцінює свої можливості, намагається виконувати тільки найпростіші задачі, що заважає його розвитку [33]. Не рідко занижену самооцінку виділяють серед психологічних особливостей, що провокує агресивну поведінку [45]. Низька самооцінка передбачає заперечення себе, самонеприйняття, негативне відношення до власної особистості Низька оцінка себе має високу кореляцію з негативними уявленнями про самоефективність, сумнівами у в здатності приймати рішення і справлятися з соціальними задачами, що тягне за собою підвищення гніву і ворожості[55].

Самооцінка має великий вплив на самовиховання підлітка. Оцінюючи свої особливості та можливості в порівнянні з іншими, підлітки можуть створювати програму самовиховання. Найбільш яскраво це виявляється в їх ідеалах. Саме зміст ідеалу служить програмою самовиховання підлітка. При цьому вибір ідеалу залежить від характеру самооцінки. Якщо самооцінка адекватна, то обраний ідеал сприяє формуванню таких якостей, як висока вимогливість, самокритичність, впевненість у собі, наполегливість, а якщо самооцінка неадекватна, то можуть формуватися такі якості, як невпевненість або зайва самовпевненість, некритичність та інші [53].

Отже, для нормального розвитку особистості підлітка дуже важливо, щоб його самооцінка була адекватною. Як же виникає самооцінка?

Самооцінка виникає і формується тільки в процесі спілкування підлітка з іншими людьми. Взаємодіючи з оточуючими, підліток постійно порівнює себе з іншими і пізнає себе на основі цього порівняння. У цьому відношенні до підлітка можна повністю застосувати вислів К. Маркса щодо того, що людина народжується «без дзеркала в руках» і що він «спочатку виглядає, як у дзеркало, в іншої людини». Взаємодіючи з оточуючими, підліток постійно оцінюється ними. Оцінка оточуючих і формує самооцінку. Якщо оцінка не тільки адекватна, але і підтримує, то формується адекватна самооцінка. Якщо ж підлітка недооцінюють або переоцінюють, то формується неадекватна самооцінка.

Спочатку самооцінка носить нестійкий характер, потім вона стає все більш і більш стійкою. У зв'язку з цим підліток поступово звільняється від безпосередніх впливів ситуації, стає все більш і більш самостійним.

Підліток більш чутливо, порівняно з молодшими школярами, відноситься до думки колективу. Він дорожить цією думкою, поважає його, керується ним. Якщо молодшого школяра задовольняє похвала вчителя, то підлітка більше зачіпає громадська оцінка. Він болісно і гостріше переживає несхвалення колективу, ніж несхвалення вчителя. Тому дуже важливо мати в класі здорове громадську думку і вміти спертися на нього. Підліток не прощаег образ у присутності однокласників чи інших осіб. Тому не слід дорікати, повчати, соромити підлітка при товаришах. Це може викликати гострий конфлікт[62].

Отже, коли говорять, що дитина дорослішає, мають на увазі становлення його готовності до життя в суспільстві дорослих людей, причому - як рівноправного учасника цьому житті. Звичайно, підлітку ще далеко до справжньої дорослості - і фізично, і психологічно, і соціально, але наприкінці підліткового віку, на кордоні з ранньої юністю, уявлення про себе стабілізуються і утворюють цілісну систему - «Я-концепцію». У частини дітей «Я-концепція» може формуватися пізніше, у старшому шкільному віці. Але в будь-якому випадку - це найважливіший етап у розвитку самосвідомості.

Размещено на Allbest.ru