Психологічні умови розвитку управлінських здібностей майбутніх фахівців економічного профілю

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження у практику.

У першому розділі - "Управлінські здібності як соціально-психологічна проблема" - викладено концептуальні засади та основні підходи до досліджуваної проблеми, психологічні умови та особливості розвитку управлінських здібностей.

У першому підрозділі розкрито основні підходи до розуміння змісту управлінської діяльності та психологічної структури управлінських здібностей. Встановлено, що сучасні дослідження вітчизняних психологів орієнтовані на пошук моделі успішного менеджера-керівника.

Показано, що управлінські здібності акумулюють в собі багато якостей, які визначають зміст управлінської діяльності. У широкому сенсі управління розуміється як вплив на процеси, об'єкти та системи з метою збереження їх сталості або переходу з одного стану в інший з поставленими цілями (В. Жигалов, Л. Шимановська, В. Рибалка); як вміння домагатись поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотивацію поведінки людей (П.С. Перепелиця). Здатність до управлінської діяльності охоплює особистий досвід, інтуїцію, імпровізацію, професійні знання, здібності, навички і вміння (Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломінський, В.В. Третьяченко).

З психологічного погляду управління розуміється як діяльність, спрямована на створення в інших людей (підлеглих, партнерів тощо) таких психологічних станів, які сприяють досягненню мети управління; з соціально-психологічного - як процес взаємодії керівника з іншими людьми, в ході й результаті якого забезпечується їхня активна та скоординована участь у досягненні мети управління.

Здійснений у розділі аналіз відповідних джерел дає можливість виділити такі основні управлінські функції: прогнозування, планування, керівництво, організація, координація, контроль, прийняття рішень; добір персоналу, його навчання та створення умов для професійної кар'єри; забезпечення психічного здоров'я працівників, профілактика та подолання конфліктів, об'єднання людей, формування у працівників відданості організації, створення сприятливого психологічного клімату, мотивування; оцінка, вирішення фінансових питань, представництво, ведення переговорів та інше.

Встановлено, що успішна діяльність управлінця характеризується такими категоріями:

1) концептуальна майстерність - здатність управлінця розуміти стратегічну перспективу організації;

2) готовність до прийняття адекватних рішень, зокрема вміння обирати найкращий з альтернативних варіантів, здатність вийти за їх межі;

3) аналітичне мислення - здатність до правильного розподілу робіт та завдань, вибору оптимальної техніки та засобів, передбачення розвитку ситуації;

4) адміністративна майстерність - спроможність виконувати задані організаційні обов'язки, ефективно діяти в рамках обмеженого бюджету, координувати інформаційний потік;

5) комунікативна компетентність - здатність установлювати і підтримувати необхідні контакти, вміння логічно і доступно передавати свої ідеї та погляди іншим;

6) психологічна компетентність - здатність безконфліктно взаємодіяти з людьми, створювати сприятливий психологічний клімат;

7) технологічна озброєність - передбачає особливу компетенцію для виконання кола управлінських повноважень та досягнення намічених цілей.

Проведений аналіз літератури дозволив виділити основні підходи до вивчення особистості економіста-управлінця.

Психофізіологічний - спрямований на діагностику типологічних властивостей нервової системи (сила, лабільність, врівноваженість).

Психологічний - має на меті вивчення індивідуальних властивостей пізнавальних процесів (сприймання, пам'ять, мислення, мовлення), а також особливостей мотивації і характеру;

Соціально-психологічний - передбачає визначення соціально-психологічних умов успішності діяльності; врахування характеру міжособистісних взаємин, а також загальної спрямованості особистості (колективістської, ділової чи егоїстичної, або їх комбінації).

У другому підрозділі управлінські здібності розглядаються як складна система, що розвивається під впливом соціальних чинників протягом тривалого часу. Управлінські здібності не зводяться до знань, умінь і навичок, але забезпечують їх швидке набуття в процесі засвоєння людиною суспільного досвіду, професійної підготовки та трудової діяльності.

Класифікація здібностей щодо управлінської, менеджерської діяльності демонструє масштабність та унікальність соціально-психологічної роботи, яка необхідна для розвитку особистості сучасного економіста-управлінця.

Досліджено соціально-психологічні умови і засоби розвитку управлінських здібностей особистості. Серед цих засобів найбільш результативними є індивідуальне психологічне консультування та психологічний тренінг. Психологічний тренінг як система спеціально організованого психологічного впливу є тим інструментом, який допоможе майбутньому економісту вирішити ряд актуальних проблем в майбутній управлінській діяльності. Тренінг дозволяє моделювати певні реалії виробничих задач, відносини між людьми, концентрувати та згущувати управлінський досвід.

У третьому підрозділі на основі аналізу літературних джерел і попереднього дослідження виділені професійно важливі якості успішного управлінця.

Узагальнення одержаних даних дозволило визначити основні психологічні якості, необхідні для успішного виконання функцій управлінця, зокрема у галузі економіки: аналітико-синтетична здатність мислення; імажинативні здібності, антиципація; альтруїзм, емпатія, рефлексія; критичність; гнучкість і глибина мислення; енергійність, інтернальність, витримка тощо. Наявність цих якостей, поєднаних зі схильністю особистості до управлінської діяльності, становить фундамент успішного виконання нею управлінських функцій.

Поруч із цим був виділений ряд якостей, які є необхідними для успішного здійснення управлінської діяльності фахівцем економічного профілю: інтелектуальні та емоційно-вольові якості, які забезпечують вміння сприймати і аналізувати, систематизувати і узагальнювати інформацію, чітко формулювати цілі діяльності, прогнозувати розвиток ситуації, оцінювати наслідки своїх рішень, організовувати діяльність інших людей, будувати логічну систему доказів правомірності своїх дій. Важливою для економіста-управлінця є здатність продукувати нові ідеї, вміти бачити елементи новизни і творчості в діяльності інших людей, креативність, системність, аналітичність мислення, його гнучкість і пластичність, що дозволяє вчасно відмовлятися від стереотипів поведінки при змінах ситуації.

Якості особистості економіста-управлінця можна умовно поділити на дві групи - загальні та спеціальні. До загальних можна віднести ті, що властиві для будь-якого управлінця незалежно від галузі управління: активність, домінантність, впевненість у собі, настирливість і вміння переконувати, стриманість, вміння не втрачати здатність володіти собою в екстремальних ситуаціях, ділова спрямованість, прагнення брати відповідальність на себе.

До спеціальних якостей, що сприяють успішності професійної діяльності управлінця в економічній сфері, належать: генерування та втілення в життя нових ідей і проектів, визначення перспективних сфер інвестування; концептуальний підхід і прагнення до максимальної інформованості у сфері економіки та бізнесу; ініціативність, схильність до реформ і експериментування; терпимість до невизначеності, протидії; реалізм і практичність в постановці цілей і визначенні засобів щодо їхнього досягнення, критичність щодо застарілих штампів і стереотипів; прагматична спрямованість експериментів та ініціатив, їх "прив'язка" до вирішення поточних і перспективних економічних завдань; конкурентоздатність; активність і творчість у керуванні своїм життям і долею, особиста відповідальність за вчинки і рішення; аналізування своїх помилок та невдач, необхідність висновків з метою їх запобігання. Різний характер поєднання цих якостей визначає стиль професійної діяльності управлінця.

У другому розділі - "Управлінські здібності та їх діагностика" - викладається загальна стратегія дослідження структури управлінських здібностей фахівця економічного профілю та професійно важливих якостей його особистості; обґрунтовуються теоретичні положення щодо характеристик управлінських здібностей; висвітлюється хід та результати психодіагностики управлінських здібностей; накреслюється стратегія організації формувального етапу дослідження.

У першому підрозділі подається авторська модель управлінських здібностей успішного економіста-управлінця. Необхідність розробки такої моделі назріла з ряду причин: а) ця проблема недостатньо висвітлена в науковій літературі; б) при підготовці майбутніх спеціалістів до професійної управлінської діяльності акцент робиться на предметно-професійну підготовку, а психологічна підготовка враховується недостатньо; в) існує потреба в психологічному прогнозуванні управлінської підготовки майбутнього економіста - взірця завтрашніх управлінських кадрів, який матиме відповідний рівень психологічної готовності до виконання управлінських функцій в економічній сфері.

Психологічний аналіз діяльності економіста-управлінця дав можливість встановити такі її особливості: складність, багатоаспектність, напруженість, різноплановість, полідетермінованість, численність різноспрямованих функцій управління, своєрідність управлінських ситуацій. Така діяльність ставить підвищені вимоги до виконавця, до його вмінь, здібностей, якостей, до здатності брати на себе відповідальність за цю діяльність і утримувати її.

Розробка моделі розглядається нами як один із необхідних кроків для диференційної діагностики і розвитку управлінських здібностей у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців економічного профілю. Розроблена модель включає: психологічні вимоги до спеціаліста, які висуває перед ним професійна економічна та управлінська діяльність; необхідний обсяг знань, умінь, навичок; психологічні якості, що забезпечують ефективність управлінської діяльності.

Відповідно до освітньо-кваліфікаційних характеристик (ОКХ) Державного стандарту підготовки спеціалістів-економістів, структура управлінських здібностей містить органічно пов'язані між собою складові процесу управління: діагностичний, прогностичний, проектувальний; організаторський, комунікативний, мотиваційний, порівняльно-оцінювальний, емоційно-вольовий, гностичний або пізнавальний. Для проектування моделі структури управлінських здібностей економіста було виділено, проаналізовано та систематизовано перелік професійно важливих якостей та здібностей особистості, що забезпечують успішність її діяльності в галузі економіки та управління (див. рис. 1).

Рис. 1. Модель структури управлінських здібностей успішного економіста-управлінця

У другому підрозділі наводиться процедура психодіагностики управлінських здібностей, у якій взяли участь 414 студентів 1 курсу економічного факультету Економіко-технологічного університету.

Мета дослідження полягала у діагностиці психофізіологічних, психологічних та соціально-психологічних властивостей студентів та встановлення актуального рівня сформованості у них управлінських здібностей.

Залучення до методичного апарату дослідження конкретних тестів і відповідних їм експериментальних показників здійснювалось на підставі наступних критеріїв: концептуальна обумовленість метода, висока валідність, психометрична надійність, а також можливість порівняння результатів, отриманих за допомогою певного методу, із результатами інших авторів.

Були використані наступні методики: методика "Теппінг-тест", опитувальник структури темпераменту В.М. Русалова, опитувальник професійної спрямованості Д. Голланда, опитувальник рівня суб'єктивного контролю, "Комп'ютерна методика дослідження підприємницького потенціалу особистості", опитувальник професійної мотивації, модифікована нами версія 16-PF Кеттелла, методика дослідження комунікативних установок (МИКУ), субтести 3 і 5 тесту структури інтелекту Амтхауера.

Для визначення індивідуально-психологічних відмінностей досліджуваних проведена діагностика показників сили і лабільності нервової системи, ергічності, пластичності, темпу та емоційності, що є фундаментальними властивостями темпераменту. Властивості соціально-психологічного рівня в структурі особистості досліджуваних визначені за показниками інтернальності-екстернальності та показниками ставлення досліджуваних до кожного із шести типів професій.

На основі цих даних складено психофізіологічний та соціально-психологічний "портрет" студента - майбутнього економіста, який дозволив при його проектуванні на модель структури управлінських здібностей визначити досліджуваних, яких бажано залучити до формувального експерименту.

Крім цього, проведена психодіагностика показників професійної спрямованості; психоемоційного тонусу та вольової наполегливості; самостійності, інноваційного потенціалу та його практичної реалізації, інтернальності, вербального і невербального інтелекту.

Розподіл досліджуваних на контрольну і експериментальну групи проведений за результатами діагностики показників мотиваційної підструктури, емоційно-вольової та професійної підструктур, які ми вважаємо професійно значущими для економіста-управлінця.

Добір досліджуваних здійснювався за критеріями, які визначені попередньо. психологічна управлінська здібність економіст

Першим критерієм став рівень розвитку показників мотиваційної підструктури, яка забезпечує реалізацію таких управлінських здібностей, як прагнення до успіху і визнання; здатність до рішучих активних дій; здатність працювати самостійно, вирішувати економічні проблеми, приймати рішення та нести відповідальність за їх реалізацію тощо.

Наступним критерієм добору досліджуваних став рівень розвитку емоційно-вольової підструктури, яка забезпечує реалізацію здатності приймати відповідальні рішення в умовах дефіциту часу або наявності економічного ризику; вміння протистояти негативним емоційним навантаженням; здатність до реалізації намічених планів та вміння долати перешкоди у досягненні поставленої мети.

Ще одним важливим критерієм добору були показники професійної підструктури, які характеризують такі управлінські здібності, як здатність до практичної діяльності в інформаційному середовищі, до новаторства, генерування нових ідей; здатність до реформ та експериментування, втілення в життя нових ідей та проектів; здатність активно і творчо керувати своїм життям, нести відповідальність за власні вчинки і рішення.

У контрольну групу увійшли 32 особи, у яких виявлені високі (середній бал становить 8,6 із 10 можливих) показники професійної спрямованості, високі (6,45 та 7,2 бали із 11 можливих) показники психоемоційного тонусу та вольової наполегливості відповідно, та вище середнього показники самостійності, інноваційного потенціалу, його практичної реалізації та інтернальності (від 4,98 до 7 балів із 11 можливих).

У експериментальну групу увійшли 34 особи, у яких виявлені середні (середній бал становить 5,75 із 10 можливих) показники професійної спрямованості, низькі показники (3,63 та 3,43 бала із 11 можливих) психоемоційного тонусу та вольової наполегливості відповідно, низькі показники самостійності, інноваційного потенціалу, його практичної реалізації та інтернальності (від 3,94 до 5 балів із 11 можливих).

До наступного етапу дослідження - формувального експерименту - були залучені досліджувані експериментальної групи, показники яких виявились найнижчими, а отже такими, що не відповідають вимогам успішного здійснення управлінської діяльності.

У третьому розділі - "Психологічні умови та засоби розвитку управлінських здібностей" - висвітлено зміст розробленої програми розвитку управлінських здібностей та процедура її впровадження.

У першому підрозділі наводяться результати формувального експерименту по розвитку управлінських здібностей у досліджуваних експериментальної групи в умовах навчального процесу економічного вузу. Програма формувального експерименту складалась із інформаційного етапу та тренінгу.

На першому (інформаційному) етапі з кожним досліджуваним експериментальної групи проведене індивідуальне психологічне консультування із використанням результатів психодіагностики, метою якого було активізувати у досліджуваних потребу у самовдосконаленні та визначити шляхи самокорекції, самовиховання та саморозвитку для успішного виконання управлінських функцій. Індивідуальне психологічне консультування спрямовувалось на фокусування уваги досліджуваних на власній особистості; на розвиток здатності до адекватного оцінювання своїх можливостей і потенціалу; на відпрацювання навичок ефективної саморегуляції.

Індивідуальне психологічне консультування проводилося впродовж третього семестру. Ми вважаємо цей час оптимальним, оскільки воно базувалось на певній психологічній підготовці після оволодіння студентами навчальним курсом "Основи психології і педагогіки".

В четвертому семестрі досліджуваним читався курс "Психологія менеджменту", метою якого було формування бази знань, необхідних для успішного здійснення управлінської діяльності. Курс розрахований на 54 години (36 годин аудиторних, 18 годин - на позааудиторну самостійну роботу студентів) і передбачає теоретичні і практичні заняття у співвідношенні: лекційні заняття - 18 годин, семінарські заняття - 18 годин. Вивчення досліджуваними курсу забезпечувало засвоєння закономірностей психологічної науки у реалізації таких функцій управлінської діяльності, як прийняття рішення, поділ праці, формування стосунків у виробничому колективі, досягнення успіху у діяльності та усвідомлення ними того, що управлінська діяльність ґрунтується на знанні та вмілому використанні психологічних чинників як основи цієї діяльності.

Знання замкнутого циклу життєдіяльності організації та усвідомлених і неусвідомлених мотивів діяльності працівників, шляхів підвищення ефективності їх праці через стимулювання і формування сталих мотивів дали можливість майбутнім економістам-управлінцям значно підвищити рівень знань про основні психологічні аспекти управлінської діяльності. Під час вивчення курсу особливої уваги надавалось: оволодінню невербальною комунікацією, технікою ведення ділових переговорів та індивідуальних бесід; засвоєнню понять "психологічний клімат", "конфлікт"; вмінню оцінити характер і причини конфліктних ситуацій та відшуканню способів їх розв'язання, обранню необхідного стилю поведінки у конфлікті; вмінню формувати сприятливий соціально-психологічного клімат у виробничому колективі.

У процесі викладання спецкурсу використовувались активні форми та методи навчання (проблемні лекції; практичні заняття: синектичні "мозкові штурми", навчально-рольові та ділові ігри, аналіз управлінських ситуацій тощо).

Програма тренінгу (другий етап) передбачала розвиток комунікативних вмінь та навичок; аналітичного мислення, навичок роботи з інформацією; креативності та гнучкості мислення; лідерства та схильності до командної взаємодії; особистісної відповідальності. У тренінгу використовувалась групова дискусія, рольова гра, проективний малюнок. Заняття моделювали реальні умови професійної діяльності фахівців-економістів.

Досліджувані були поділені на три групи (по 10 - 12 осіб у кожній). Робота здійснювалась протягом трьох місяців впродовж п'ятого семестру з періодичністю двічі на тиждень.

У процесі тренінгу загострювались суперечності між цінностями навчання у вузі та майбутньою професійною діяльністю. Елементи кризи активізувались шляхом різкої зміни альтернативних вимог щодо мотивів, умов та способів діяльності. Зокрема, варіювався статус учасників тренінгу; вводились елементи змагальності та діяльність в умовах дефіциту інформації, часу та ресурсів; ставилась вимога відшукання амбівалентного обґрунтування, сенсу діяльності. Таке впровадження в практику тренінгу елементів кризи професійної соціалізації сприяло формуванню і розвитку базових новоутворень для розвитку управлінських якостей та адаптованості досліджуваних до можливих професійних криз.

У заходах активно використовувались форми соціально-психологічного тренінгу Л.А. Петровської, Ю.М. Ємельянова, В.П. Захарова, Н.Ю. Хрящева.

Конкретно зміст програми тренінгу складався із:

а) перцептивного тренінгу, спрямованого на підвищення адекватності та полімодальності сприйняття образів професійних об'єктів, управлінських операцій та алгоритмів, самого себе, інших людей;

б) інтелектуального тренінгу, що сприяв формуванню навичок здійснення мислених операцій з образами професійних об'єктів;

в) тренінгу управлінських вмінь.

Останній ставив за мету розвиток навичок прийняття управлінських рішень, який здійснювався за допомогою вправ, спрямованих на вирішення проблемних виробничих ситуацій.

Зокрема, тренінг управлінських вмінь забезпечував:

- розвиток навичок аналізу ситуації та прийняття зважених управлінських рішень на базі креативного мислення - ділова гра"Співбесіда";

- удосконалювання навичок роботи з інформацією - експрес-інформування про аналітичний і творчий підхід під час роботи з інформацією; розширення поняття про рефлексію (обмін думками та інформування); розробка схеми аналізу ситуації - ділова гра "Альтернатива";

- окреслення сфери бажаних компетентностей керівника (в режимі групового "мозкового штурму") - групова гра "До чого я йду?"; визначення зони особистісної компетенції учасників тренінгу (самостійна робота) та ролі особистості у розвитку власних професійних та життєвих компетентностей (групова дискусія);

- розвиток комунікативних навичок і асертивної поведінки - гра "Ухвалення спільного рішення".

Крім цього, даний тренінг включав колективне обговорення теми "Особистісне зростання і його взаємозв'язок із професійним розвитком", моделювання та аналіз робочих ситуацій ділової взаємодії (на базі наявного у тренера кейсу проблемних ситуацій) та експрес-інформування і дискусію щодо способів вирішення конфліктних ситуацій.

Кожне заняття включало: письмове завдання по самоаналізу, обмін досвідом, психогімнастичні вправи, аналіз, конструювання, обговорення та програвання реальних ситуацій, вилучених із управлінської практики, домашнє завдання.

До участі у тренінгу та до вивчення курсу "Психологія менеджменту" (відповідно до навчальних планів вузу - предмет за вибором студента) залучалися лише досліджувані експериментальної групи. Студенти, віднесені нами до контрольної групи, не брали участі у роботі тренінгових груп і не виявили бажання вивчати психологію менеджменту.

На заключному етапі було проведено повторну діагностику психологічних та соціально-психологічних властивостей досліджуваних та здійснено порівняльний аналіз і оцінку ефективності застосування розробленої програми для досліджуваних експериментальної групи.

Одержані дані засвідчують, що показники у досліджуваних контрольної групи (32 особи) не зазнали статистично значущих змін, на противагу досліджуваним експериментальної групи (34 особи), показники яких значно перевищували межі статистично значущих відмінностей (див. табл. 1).

Таблиця 1.

Динаміка відмінностей середніх показників професійно важливих якостей у досліджуваних контрольної та експериментальної груп до і після експерименту

Як видно із таблиці 1, виявлені зміни, які відбулися у показниках професійно важливих якостей, що забезпечують успішне виконання управлінських здібностей у досліджуваних експериментальної групи показують найбільш вагомий ріст складових соціально-психологічної підструктури (гнучкість, організаційно-лідерський потенціал) та професійної підструктури (інноваційний потенціал та інтернальність). Високі показники росту складових професійно важливих якостей управлінця у цій групі досліджуваних виявлені у емоційно-вольовій підструктурі (зокрема, психоемоційний тонус). Що ж стосується досліджуваних контрольної групи, то статистично значущих змін тут не зафіксовано. Незначні зміни, що відбулися по кожному із показників, які підлягали діагностиці, істотно не змінюють ситуацію щодо розвитку професійно важливих якостей управлінця.

Порівняння змін, які відбулися у показниках управлінських здібностей показує, що у досліджуваних експериментальної групи середні зміни показників професійної підструктури (зокрема, інтернальність, інноваційний потенціал) складають від 30 % до 42 %, на відміну від досліджуваних контрольної групи, у яких зміни цих показників зафіксовані в межах 7 %. Крім цього, у досліджуваних експериментальної групи мають місце значні зміни (від 28 % до 41 %) показників емоційно-вольової підструктури (психоемоційний тонус та вольова наполегливість відповідно), а в показниках соціально-психологічної підструктури (гнучкість, організаційно-лідерський потенціал) - в межах від 22 % до 43 %. Відповідні показники у досліджуваних контрольної групи коливаються в межах від 5 % до 10 %.

Якщо у досліджуваних експериментальної групи отримані експериментальні дані свідчать про суттєве зростання професійної спрямованості (7,7 %), комунікабельності (15,3 %), практичної реалізації (14,9 %) і самостійності (9,4 %), то у досліджуваних контрольної групи зміни у вищеперерахованих показниках складають: професійна спрямованість - 4,65 %, комунікабельність - 5,5 %, практична реалізація - 5,5 %, самостійність - 2 %.

У досліджуваних експериментальної та контрольної груп відмічається значний ріст (63 % - 75 %) вербального та невербального інтелекту (інтелектуальна підструктура).

Подані у таблиці показники вірогідності відмінностей засвідчують ефективність вжитих розвивальних заходів.

Отримані результати формувального експерименту підтверджують обґрунтованість висунутої гіпотези щодо доцільності організації спеціальної підготовки економістів до управлінської діяльності. Динаміка показників досліджуваних експериментальної і контрольної груп показує суттєвий вплив активних методів соціально-психологічного навчання.

У другому підрозділі дано узагальнення результатів формувального експерименту. Він показав необхідність та доцільність запровадження у навчальний процес економічного вузу спеціальної підготовки, що базується на застосуванні засобів соціально-психологічного впливу по розвитку у студентів на початковому етапі їх професіоналізації управлінських здібностей, що суттєво сприятиме їх подальшому становленню як суб'єктів управлінської діяльності.

Наводиться побудоване на базі отриманих результатів психологічне обґрунтування програми розвитку управлінських здібностей та описуються умови її провадження. Показано, що важливою умовою розвитку управлінських здібностей майбутніх економістів є формування у студентів стійких мотивів навчально-професійної діяльності. Тому інтерес до процесу оволодіння управлінською діяльністю та пов'язаною з нею психологічною підготовкою у процесі вивчення спецкурсу "Психологія менеджменту" сприяє розвитку у студентів управлінських здібностей.

Професійно важливі якості управлінця, його управлінські здібності розвиваються як у реальних виробничих умовах, так і в умовах професійного навчання. Ефективним методом створення умов наближених до реальних виробничих ситуацій є організація і проведення спеціалізованих соціально-психологічних тренінгів. Не менш важливим напрямком психологічної підготовки майбутнього економіста до управлінської діяльності є розвиток його емоційно-вольової сфери, перш за все - емоційної стійкості, здатності до саморегуляції поведінки. Забезпеченню ефективності управлінської підготовки економістів сприяє застосування у навчальному процесі вузу сучасних активних методів навчання - ситуаційних вправ, ділових та проблемних ігор, кейс-технологій, рольового аналізу конкретних економічних та управлінських ситуацій.

ВИСНОВКИ

Основні результати дослідження було узагальнено у таких висновках:

Редько С.І. Психологічні умови розвитку управлінських здібностей майбутніх фахівців економічного профілю. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи. Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України, Київ, 2007.

Робота містить теоретичне обґрунтування, психологічні засади та результати емпіричного дослідження з проблем розвитку управлінських здібностей майбутніх фахівців економічного профілю. Висвітлено соціально-психологічні особливості та умови розвитку у студентів економічних вузів управлінських здібностей, розроблено їх зміст і структуру.

Розроблена авторська модель управлінських здібностей економіста-управлінця, яка уможливлює диференціальну діагностику і визначає психологічні умови та напрямки розвитку управлінських здібностей економіста-управлінця на початковому етапі його професійної підготовки.

В ході психодіагностики виявлено змістовно-ієрархічний склад структури управлінських здібностей успішного економіста-управлінця, визначено професійно значущі управлінські якості. Визначені особливості і умови формування психологічних утворень, якими забезпечується належний рівень управлінських здібностей.

Ключові слова: управлінські здібності, психофізіологічні властивості, професіограма, ситуативні та проблемні ігри, психологічний тренінг, структура управлінських здібностей успішного економіста-управлінця.

Редько С. И. Психологические условия развития управленческих способностей будущих специалистов экономического профиля. - Рукопись.