Активність особистості, як психологічний феномен фіксується з моменту зародження особистості в ранньому дитинстві. Доведено, що в процесі онтогенезу людини відбуваються зміни внутрішніх і зовнішніх умов, що впливають на особливості її особистісної активності (Л.І.Божович, Л.С. Виготський, С.Д. Максименко, В.С. Мухіна, Р.С. Немов та ін.).

Аналіз результатів досліджень різних авторів доводить, що активність особистості людей похилого віку обумовлюється як внутрішніми соціальними стереотипами, установками, так і тими соціально-психологічними умовами в яких опиняється та чи інша людина. В похилому віці активність може зберігати свій рівень або поступово зменшуватися.

В інших роботах активність характеризується як психологічне явище і умова ефективності психічного життя людини. К.О. Абульханова-Славська, А.В. Петровський, В.Л. Хайкін та ін. розглядають активність особистості як показник, що характеризує ступінь залучення суб'єкта до діяльності і спілкування. Узагальнюючи ці та інші дослідження (О.М. Матюшкін, М.І. Лісіна, І.В.Страхов, О.Г. Асмолов та ін.), умовно можна виділити наступні, найбільш сталі, види активності: психічну, когнітивну, розумову, інтелектуальну, пізнавальну, художню, трудову, перетворюючу, поведінкову та ін.

Зарубіжні автори, незважаючи на специфіку своїх теоретичних концепцій, приділяють достатню увагу проблемі активності особистості. Цей феномен трактується ними як невід'ємний компонент теорії особистості і відбиває найхарактерніші ознаки різних наукових психологічних шкіл. Аналіз психологічних досліджень зарубіжних авторів (Е. Ериксон, А.Г. Маслоу, К.Р.Роджерс, З. Фрейд, Е. Фромм, К. Хорни, J.M. Boyle, E. Deutsch, J.A. Easterbrook, J.F. Rychlak) показує, що проблема активності інтенсивно вивчається в різноманітних психологічних школах: функціоналізмі, біхевіорізмі, психоаналізі, гештальт-психології, школі К. Левіна, когнітивній, гуманістичній психології тощо.

В психологічних дослідженнях (А. Адлер, Б.Г. Ананьєв, С.Л. Рубінштейн, К. Юнг та ін.) пропонуються різні чинники, що визначають активність особистості. У той же час сфера їхньої дії не означена досить чітко. За даними О.Г. Асмолова, Л.С. Виготського, Ш.А. Надірашвілі та ін. різні чинники активності недостатньо впорядковані за своїм обсягом, функціональними особливостями, структурними ролями в організації активності та за змістом.

Розгляд спеціальної літератури та власний теоретичний аналіз поняття “активність особистості” у контексті проблеми нашого дослідження дозволив нам сформулювати робоче визначення поняття “активність особистості”. Вона є системоутворюючим психічним явищем, яке відображає динаміку зусиль особистості, спрямованих на здійснення суспільно цінних перетворень і водночас у своїх результатах несе ознаки та забезпечує прояви індивідуальних особистісних властивостей. Вона проявляється в ініціативності, діловитості, психологічному настрої особи на діяльність, що найбільше виявляється в характері та мірі її участі в суспільно-трудовому житті.

психічних пізнавальних процесів (мислення, пам'ять, уява, увага);

індивідуально - динамічних властивостей (сензитивність, реактивність, резистентність, пластичність, ригідність, депресивність, агресивність);

різних станів (самопочуття, самотність, фрустрація та ін.);

рис характеру (впевненість у собі, оптимізм, об'єктивність, сила волі, незалежність);

мотивів поведінки (афіліація, потреба у досягненні успіху).

В основу методики аналізу динаміки прояву показників активності особистості колишніх в'язнів фашистської неволі покладено принцип системного аналізу особистих споминів. При конструюванні цієї методики ми використовували модифіковані елементи контент-аналізу (Б.Берельсон, Г. Лассуел, Ч. Осгуд, К. Юнг), принцип диференційованої виваженості діагностуємих ознак (Л.Ф. Бурлачук, В.М. Дружинін, С.М. Морозов), фіксування проявів, що вимірювалися на рівні шкал.

З урахуванням мети роботи для дослідження проявів активності особистості колишніх в'язнів нацистської неволі обрані:

по-перше, період їх життя до початку військової інтервенції;

по-друге, період знаходження у нацистській неволі;

по-третє, період адаптації після визволення;

учетверте, період соціальної адаптації до сучасних соціально-економічних перетворень в Україні.

Даний методичний підхід спрямований на виявлення в зазначені періоди не тільки тих чи інших властивостей особистості, але й найбільш суттєвих емоціогених факторів, які на думку колишніх в'язнів найбільш негативно вплинули на них.

Розроблена методика дозволяє виявити і кількісно оцінити різні особистісні прояви активності з урахуванням ступеня їх виразності у зазначені періоди життя людини. Шкала виразності кожного показника активності особистості фіксується за 3-х бальною шкалою оцінок (“1” бал - несприятливі особливості прояву показника щодо активності особистості; “2” бали - середній рівень; “3” бали - сприятливі особливості прояву показника щодо активності особистості).

Результати, отримані за даною методикою, уточнювалися за допомогою індивідуальних бесід з випробовуваними.

У дослідженні брало участь 95 чоловік, колишніх в'язнів фашизму. З них 63 % жінок і 37 % чоловіків. Вікову групу 56 - 60 років складали 10 % випробуваних; 61 - 65 років - 27 %; 66 - 70 років - 34 %; 71 - 75 років - 24 %; 76 - 80 років - 5 % випробуваних. З них 58 % одружені або заміжні; 13 % розлучені; 23 % вдови або вдівці; 6 % живуть із партнером, але не одружені. На момент обстеження 20 % опитаних мешкали одні; 46 % мешкали з чоловіком або з дружиною; 17 % мешкали з дружиною або чоловіком, а також із дітьми, онуками; 17 % мешкали з дітьми, онуками (без чоловіка або жінки). Серед випробуваних мають вищу освіту 31 %; незакінчену вищу - 4 %; середню спеціальну - 31 %; середню - 20 %; неповну середню - 14 %. Випробувані відносяться до наступних категорій населення, що має права на соціальні пільги (одночасно можуть відноситися до кільком категорій): колишній в'язень гетто - 100 % від загальної кількості випробуваних; колишній в'язень концтабору - 17 %; учасник бойових дій - 24 %; учасник війни - 10 %; ветеран труда - 58 %; пенсіонер за віком - 100 %.

Аналіз первинних даних дозволив констатувати, що виразність різних ознак активності особистості, з огляду на всі її показники, з попаданням суб'єкту до концтабору має тенденцію до зниження на 21 % і підвищення після визволення на 18 %.

Результати емпіричного дослідження показали, що по середньоарифметичним оцінкам показника “пізнавальні процеси” (див. табл. 1) спостерігаються відмінності між першим (2,2 бала) і другим (1,7 бала) періодами; першим (2,2 бала) і третім (2,09 бала) періодами; першим (2,2 бала) і четвертим (1,87 бала) періодами; другим (1,7 бала) і третім (2,09 бала) періодами; другим (1,7 бала) і четвертим (1,87 бала) періодами; третім (2,09 бала) і четвертим (1,87 бала) періодами. Середньоквадратичне відхилення оцінок по періодам I, II, III, IV відповідно: 0,57; 0,65; 0,63; 0,59.

Отримані результати експериментального дослідження свідчать, що по середньоарифметичним оцінкам показника “індивідуально-типологічні та динамічні властивості” (див. табл. 1) спостерігаються відмінності між першим (2,3 бала) і другим (1,5 бала) періодами; першим (2,3 бала) і третім (2,1 бала) періодами; першим (2,3 бала) і четвертим (1,9 бала) періодами; другим (1,5 бала) і четвертим (1,9 бала) періодами; третім (2,1 бала) і четвертим (1,9 бала) періодами. Середньоквадратичне відхилення оцінок по періодам I, II, III, IV відповідно: 0,62; 0,64; 0,63; 0,66.

Таблиця 1

Особливості прояву показників активності особистості колишніх в'язнів в різні періоди життя

Аналізуючи результати експериментального дослідження (див. табл. 1), ми бачимо, що спостерігаються відмінності у середньоарифметичних оцінках показника “стани особистості” між першим (2,28 бала) і другим (1,6 бала) періодами; першим (2,28 бала) і третім (2,19 бала) періодами; першим (2,28 бала) і четвертим (1,92 бала) періодами; другим (1,6 бала) і третім (2,19 бала) періодами; другим (1,6 бала) і четвертим (1,92 бала) періодами; третім (2,19 бала) і четвертим (1,92 бала) періодами. Середньоквадратичне відхилення оцінок по періодам I, II, III, IV відповідно: 0,64; 0,63; 0,66; 0,65.

Результати дослідження показали, що по середньоарифметичним оцінкам показника “риси характеру” (див. табл. 1) спостерігаються відмінності між першим (2,15 бала) і другим (1,67 бала) періодами; першим (2,15 бала) і третім (2,04 бала) періодами; першим (2,15 бала) і четвертим (1,92 бала) періодами; другим (1,67 бала) і третім (2,04 бала) періодами; другим (1,67 бала) і четвертим (1,92 бала) періодами; третім (2,04 бала) і четвертим (1,92 бала) періодами. Середньоквадратичне відхилення оцінок по періодам I, II, III, IV відповідно: 0,66; 0,67; 0,67; 0,63.

Дослідження показали, що по середньоарифметичним оцінкам показника “мотиви поведінки” (див. табл. 1) спостерігаються відмінності між першим (2,13 бала) і другим (1,32 бала) періодами; першим (2,13 бала) і третім (2,12 бала) періодами; першим (2,13 бала) і четвертим (1,9 бала) періодами; другим (1,32 бала) і третім (2,12 бала) періодами; другим (1,32 бала) і четвертим (1,9 бала) періодами; третім (2,12 бала) і четвертим (1,9 бала) періодами. Середньоквадратичне відхилення оцінок по періодам I, II, III, IV відповідно: 0,67; 0,53; 0,71; 0,7. Таким чином, відмічається тенденція до погіршення показників активності особистості у другому та четвертому періодах життя випробовуваних. А саме - під час перебування їх у фашистській неволі та в умовах зміни соціально-економічного устрою суспільства. Статистична достовірність цих відмінностей, що виявлено за допомогою t-критерію Ст'юдента, спостерігається між такими періодами: перший порівняно з другим (t=3.7; р<0.01); другий порівняно з третім (t=3.03; р<0.05).

На основі виконаних досліджень доведено, що показники активності особистості колишніх в'язнів фашистських концтаборів, гетто в мирний час до початку війни та полону характеризувалися відносно збалансованою спрямованістю по задоволенню особистісних потреб і намірів на позитивному емоційному фоні. Показано, що в період полону активність особистості характеризувалася різким спадом. Спостерігалось значне зниження активації функціонування таких властивостей особистості як мислення, сенситивності, резистентності, ригідності, пластичності, рівня самооцінки, потреби у досягненні успіху, оптимізму, незалежності, афіліації, підвищення депресивності, фрустрації, безнадійності, почуття безпритульності, погіршення самопочуття, виникнення самотності, статевого конфлікту, ворожого настрою. За даними колишніх в'язнів, такі якості і особливості як реактивність, свобода вибору, свобода волі, впевненість. суттєво не змінювалися. А такі якості і особливості в'язнів як пам'ять, уява, увага, агресивність, відчуття безглуздості існування, об'єктивність, сила волі майже не змінювалися.

Встановлено, що до найбільш важливих стрес-чинників колишні в'язні в період перебування в концтаборі, гетто відносять: страх страти; тривалу нервову напругу; фізичні позбавлення (голод, холод); моральну наругу; невизначеність терміну ув'язнення. Менш значимими виступили наступні стрес-чинники: мимовільна присутність при фізичному знищенні людей; страх бути виявленим поза територією гетто; відсутність медичної допомоги; безвихідність положення; необхідність йти на приниження і на смертельний ризик у пошуках їжі; смерть близьких родичів, друзів.

Визначено, що ті особи, які були піддані в концтаборі, гетто дії більш сильних стрес-чинників, і отримали значні психічні травми пов'язані з порушенням стану здоров'я, незважаючи на визволення з полону, тяжко адаптувалися до нових соціальних умов життєдіяльності. Водночас показано, що значна більшість колишніх в'язнів після визволення з концтабору чи гетто відмічало різкий підйом активності (що можна характеризувати як гиперактивність) спрямовану на адаптацію та ствердження себе в нових умовах життєдіяльності. Зазначена активність виявлялася на фоні підвищення рівня функціонування пізнавальних процесів мислення, уваги, уяви, пам'яті, та динамічних властивостей психіки, що проявлялося в ригідності, сенситивності, реактивності, збудливості, резистентності. Але ці зміни виявлялися в нижчих значеннях ніж це було до війни та полону.

Встановлено, що ті особи, у яких відмічався спад активності у період знаходження в гетто та поступове її підвищення після визволення, змогли реалізуватися як в особистісному так і в професійному плані. В сучасних умовах соціально-економічних змін суспільства, коли в Україні у зв'язку зі зниженням рівня заробітної плати, безробіттям та низьким рівнем пенсійного забезпечення частина населення опинилась на межі малозабезпеченості, вони не залишилися бездіяльними, а активно в міру своїх можливостей включилися в процес розбудови держави. Про це свідчать статистичні дані: 25 % колишніх в'язнів продовжують працювати в сфері освіти, науки; 20 % проводять активну суспільну діяльність в різних товариствах. Обстеження цих особистостей показує, що їх активність знаходиться на достатньому рівні, продуктивно функціонують пізнавальні процеси. Їх моральні і особистісні якості досить виразно характеризуються у стосунках з оточуючим світом. Проте, у тих осіб, які в силу різних обставин, не залучені до професійної та суспільної діяльності, більшість показників прояву активності особистості має тенденцію до зниження.

Попередні результати були покладені в основу розробки спеціальної системи соціально-психологічної підтримки колишніх в'язнів нацистських концтаборів, гетто. До основних її компонентів віднесено, по-перше, спеціальну (посттравматичну) модель психологічного консультування та психокорекцію (головним чином, за допомогою методів автогенного тренування) негативних станів, що знижують активність. По-друге, проведення соціально-психологічних тренінгів, спрямованих на підтримку комунікативної активності та вивільнення від небажаних установок. По-третє, боротьба з соціальною ізоляцією за рахунок інтенсивного залучення до суспільної активності на громадських засадах.

Виходячи з узагальнення науково-методичної літератури про психологічну підтримку населення, слід відзначити в побудові цієї роботи два взаємопов'язаних напрямки. Перший напрямок стосується переважно організаційних умов в проведені такої підтримки. До останнього можна віднести створення цілісної багатопрофільної психологічної служби з надання психологічної допомоги як особам, що постраждали в наслідок перебування в нацистській неволі, так і людям похилого віку. При функціонуванні такої служби бажано передбачити наявність телефону довіри, психологічної патронажної роботи, функціонування спеціалізованих тренінг класів, клубів, профорієнтаційного відділу та ін.

Безумовно, вказані напрямки роботи можуть бути реалізовані окремо, виходячи з можливостей, професійних і матеріальних ресурсів. Патронажна психологічна допомога передбачає безпосередній прихід психолога до помешкання особи, яка потребує підтримку. Нині колишні в'язні фашизму - люди переважно пенсійного віку, які можуть страждати також від різноманітних соматичних захворювань. Вони далеко не завжди спроможні прийти до центру і отримати допомогу, і подібне консультування є найбільш ефективним для таких осіб. Тренінг-класи передбачають роботу з невеликими групами осіб в спеціально обладнаних приміщеннях за підготовленими програмами з корекції та нівелювання небажаних розладів чи проявів у поведінці осіб.

Профорієнтаційні послуги безперечно є важливим елементом в наданні допомоги особам, які ще спроможні після виходу на пенсію працювати. При функціонуванні таких кабінетів важливо враховувати наявність банку вакансій та заявок на виконання певних робіт на дому.

Другий напрямок є досить складним, оскільки пов'язаний з науково-методичним забезпеченням надання психологічної допомоги. В цьому плані слід зазначити, що у сучасній психології накопичено досить значна кількість різних цілісних технологій, технік, прийомів та вправ, спрямованих на корекцію та нівелювання різних відхилень у поведінці людини.

Враховуючи специфіку надання психологічної допомоги людям похилого віку, що постраждали внаслідок перебування в нацистській неволі, слід фахівцям, тобто психологам, що організують роботу по наданню їм психологічної допомоги мати чітке уявлення про психологічні особливості цього контингенту.

Узагальнення подібних технологій та їх апробація показує, що найбільш дієвими можуть бути такі як: соціально-психологічне консультування та корекція негативних станів, що знижують активність особистості; соціально-психологічні тренінги, спрямовані на підтримку комунікативної активності та вивільнення від небажаних установок; емоційне підсилення активності за рахунок телефонної терапії, листування та залучення до суспільної діяльності.

Підтримка на належному рівні активності особистості колишніх в'язнів нацистських концтаборів і гетто є важливою умовою збереження їх психічного здоров'я. Вибір методів соціально-психологічної підтримки залежить від симптоматики психічних розладів колишніх в'язнів нацистських концтаборів і гетто та від їх індивідуально-типологічних особливостей.

Висновки

У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми визначення психологічних детермінант активності особистості колишніх в'язнів, що перебували у фашистській неволі, у сучасний період загострення соціально-економічної ситуації в Україні. Уточнена сутність та зміст активності особистості, описані характеристики її прояву залежно від вікових та індивідуально-психологічних особливостей жертв нацизму. Створені та впроваджені цілеспрямовані системи психологічної допомоги колишнім в'язням фашистських концтаборів і гетто.

3. Визначено три групи детермінант психічних властивостей, які стимулюють, блокують або мають амбівалентний вплив на активність особистості колишніх в'язнів фашизму. Вони включають:

по-перше, стимулюючі чинники: особливості мислення, пам'яті, уваги, уяви, а також резистентність, самопочуття, свободу вибору, свободу волі, оптимізм, об'єктивність, силу волі, незалежність, афіліацію, потребу у досягненні успіху;

по-друге, чинники-блокатори: відчуття безглуздості існування, статевий конфлікт, ворожий настрій, безнадійність, почуття безпритульності, самотність, фрустрація;

по-третє, амбівалентні чинники: ригідність, сенситивність, реактивність, збудливість, рівень самооцінки.

4. Доведено, що до найбільш суттєвих стрес-чинників, що впливають на активність в'язнів можна віднести страх страти, тривалу нервову напругу, фізичні позбавлення (голод, холод), моральну наругу, невизначеність терміну ув'язнення. Порівняно менш значимими виступили наступні стрес-чинники: мимовільна присутність при фізичному знищенні людей; страх бути виявленим поза територією гетто; відсутність медичної допомоги; безвихідність положення; необхідність йти на приниження і на смертельний ризик у пошуках їжі; смерть близьких родичів, друзів.

5. Встановлено, що за більшістю показників динаміка активності у осіб до фашистської окупації, під час перебування в концтаборі і після визволення має тенденцію змінюватися, причому спад її припадає на період перебування у концтаборі. Доведено, що з попаданням суб'єкту до концтабору виразність різних ознак активності особистості, з огляду на всі її показники, має тенденцію до зниження на 21 % і підвищення після визволення на 18 %.

6. Визначена і побудована комплексна система методів діагностики ознак активності особистості колишніх в'язнів. В якості показників, що характеризують прямо чи опосередковано активність обрані певні психічні процеси, стани та властивості (мислення, пам'ять, увага, уява, резистентність, фрустрація, ригідність, сенситивність, реактивність, збудливість, рівень самооцінки, статевий конфлікт, самопочуття, самотність, оптимізм, об'єктивність, ворожий настрій, почуття безпритульності, безнадійність, відчуття безглуздості існування, потреба у досягненні успіху, афіліація, незалежність, свобода вибору, свобода воли, сила волі).

7. Показано, що специфічні умови соціально-політичного та економічного становища в Україні неоднозначно впливають на динаміку прояву активності особистості колишніх в'язнів концтаборів і гетто в теперішній час. З одного боку спостерігається позитивний момент, пов'язаний з демократичними перетвореннями у країні. Це безумовно сприяє підвищенню активності особистості. З іншого боку, труднощі „перехідного етапу”, що негативно позначаються на соціальній сфері суспільства, активізують приховані наслідки психологічних травм отриманих в ув'язнені. Це призводить до зниження активності особистості, що виявляється на рівні психічних процесів, станів та властивостей колишніх в'язнів фашистської неволі.

8. Розкрито, що на активність особистості суттєво впливає залученість колишніх в'язнів до професійної трудової та суспільно-корисної діяльності в сучасних умовах. Ті особи, які змогли після визволення реалізуватися особистісному та в професійному плані, в сучасних умовах соціально-економічного переустрою суспільства не залишилися осторонь, а активно в міру своїх можливостей включилися в цей процес перебудови. Про це свідчать статистичні дані: 25 % колишніх в'язнів продовжують працювати в сфері освіти, науки; 20 % веде активну суспільну діяльність в різних товариствах. Встановлено, що у працюючих, порівняно з непрацюючими, фіксується більша інтелектуальна, емоційно-вольова та комунікативна активність. У тих осіб які в силу різних обставин, не залучені до професійної та суспільної діяльності показники прояву активності особистості мають тенденцію до зниження.

9. Розроблено теоретичні основи психологічної підтримки, що складається з комплексу взаємодоповнюючих психотехнік та прийомів, спрямованих на емоційну підтримку прояву активності особистості колишніх в'язнів нацистських концтаборів і гетто. До основних її компонентів віднесено, по-перше, спеціальну (посттравматичну) модель психологічного консультування та психокорекцію (головним чином, за допомогою методів автогенного тренування) негативних станів, що знижують активність. По-друге, проведення соціально-психологічних тренінгів, спрямованих на підтримку комунікативної активності та вивільнення від небажаних установок. По-третє, боротьба з соціальною ізоляцією за рахунок інтенсивного залучення до суспільної активності на громадських засадах.

Виконане теоретично-емпірічне дослідження виступило підставою для формулювання нових завдань подальшого вивчання даної проблеми в аспекті проведення порівняльного дослідження особливостей впливу на психіку людини різних екстремальних умов; дослідження психологічних основ гендерних аспектів активності колишніх в'язнів; розробки спеціальних психолого-педагогічних технологій по адаптації колишніх в'язнів до соціального середовища та ін.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

Чачко С.Л. Влияние эмоций на образ жизни человека // Матеріали міжнародної наукової конференції „Реабілітація”. - Одеса. - 1997 . - С. 41.

Чачко С.Л. Социально - психологическая адаптация бывших узников фашизма в условиях независимой Украины // Психологія на перетині тисячоліть: Зб. наук. пр. учасників П'ятих Костюківських читань: В 3 т. - Київ, 1998. - Т. 3. - С. 480 - 483.

Чачко С.Л. Критерии социально-психологической адаптации (СПА) бывших узников нацистских концлагерей и гетто к новым условиям жизни в независимой Украине после распада СССР // Материалы Восьмой Ежегодной Международной Междисциплинарной конференции по иудаике. Тезисы. - Москва. - 2001. - С. 255 - 258.

Чачко С.Л. Проблема адаптации переживших Холокост к новым условиям жизни после распада СССР // Материалы Девятой Ежегодной Международной Междисциплинарной конференции по иудаике. Тезисы. - Москва. - 2002. - С. 210 - 211.

Чачко С.Л. Фактори соціально-психологічної адаптації (СПА) колишніх в'язнів фашизму в сучасний період // Матеріали ІV Харківських Міжнародних психологічних читань „Психологія у сучасному вимірі: теорія та практика”. - Вісник Харківського університету (Серія: Психологія) - 2002. - № 550. - Ч. 2. - С. 312 - 315.

Чачко С.Л. Психологічна адаптація та стрес-фактори, що її ускладнюють, у колишніх в'язнів фашизму // Наука і освіта. - 2002. - № 2. - С. 54 - 57 .

Чачко С.Л. Зміни в психічних станах людей, що постраждали в нацистських концтаборах і гетто // Наука і освіта. - 2002. - № 3 - 4. - С. 46 - 49.

АНОТАЦІЯ