Особистісні характеристики юнацтва з різними формами обдарованості

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н. КАРАЗІНА

БОБИР ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 159. 922.765

ОСОБИСТІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЮНАЦТВА З РІЗНИМИ ФОРМАМИ ОБДАРОВАНОСТІ

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Харків - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському національному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Носенко Елеонора Львівна, Дніпропетровський національний університет, завідувач кафедри педагогічної психології та англійської мови.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Хомуленко Тамара Борисівна, Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, завідувач кафедри практичної психології;

кандидат психологічних наук, Чепіга Лада Петрівна, Національний технічний університет „Харківський політехнічний інститут”, доцент кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами.

Провідна установа - Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, лабораторія психології творчості, м. Київ.

Захист відбудеться 21 травня 2005 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи,4.

Автореферат розісланий 18 квітня 2005 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Крейдун Н.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Для молодої суверенної держави України на сучасному етапі докорінних соціально-економічних перетворень актуальним є завдання створення власного інтелектуального потенціалу. У зв'язку з цим проблемі розвитку й виховання творчо обдарованих дітей та юнацтва сьогодні приділяється велика увага.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена не тільки соціальною значущістю його проблематики, а й самою логікою розвитку досліджень у галузі психології творчості та обдарованості, представниками якої виявлено системність детермінації такого складного об'єкта, як обдарованість (О.М. Матюшкін, О.І. Кульчицька, Р.О. Пономарьова, М.Л. Смульсон), визначено її структурні компоненти (Д.Б. Богоявленська, В.В. Давидов, С.Д. Максименко, В.О. Моляко), досліджено параметри креативного середовища як важливого чинника виявлення творчої обдарованості (В.М. Дружинін, Е.І. Кіршбаум, А.Б. Коваленко, Д.О. Леонтьєв, Я.О. Пономарьов, В.С. Юркевич, Р.Х. Шакуров), що сформувало умови для визначення на цій основі глибинних системотвірних характеристик обдарованої особистості.

Аналіз літературних джерел свідчить про те, що спроби виявити особистісні характеристики обдарованої людини, які робилися, зокрема, на емпіричному етапі розвитку психології, містять суперечливі дані щодо переліку цих характеристик, більшість з яких можуть бути притаманні будь-якій особі, що успішно функціонує в тій чи іншій сфері діяльності, не обов'язково виявляючи при цьому творчу обдарованість (В.М. Дружинін, О.І. Власова, Г. Айзенк, Т. Амабайл, Ф. Баррон, Ф. Ган'є, Г. Гоу, Д. МакКіннон). У зв'язку з цим відкритим залишається питання про виокремлення універсальних особистісних характеристик, притаманних творчо обдарованим суб'єктам, зокрема з різними формами обдарованості.

Вирішенню проблеми виявлення особистісних характеристик обдарованої людини сприяє, на наш погляд, поява на сучасному етапі розвитку психологічної науки спроб упорядкування категоріального апарату психології (А.В. Петровський, М.Г. Ярошевський), що передбачає виділення динамічної системи чинників різних рівнів ієрархії як необхідної передумови аналізу інтегральних утворень психіки.

Вибір в якості об'єкта дослідження універсальних особистісних характеристик обдарованості юнацтва з різними формами обдарованості зумовлений тим, що становлення творчої обдарованості, рівно як і виявлення її найбільш суттєвих структурних компонентів, відбувається саме в юнацькому віці (Р.О. Пономарьова, М.Л. Смульсон). Численні дослідження свідчать про те, що в цей період відбувається повноцінне залучення підростаючого покоління до функціонування в умовах фундаментальних дискурсів - культурно-антропологічного, науково-інженерного, гуманітарного та споживчого (В.М. Розін), на основі чого складається система „Я - Ноосфера” (С.Д. Максименко).

Отже, науковий сенс дослідження універсальних особистісних характеристик юнацтва з різними формами обдарованості, полягає в тому, що воно спрямоване на розкриття природи та психологічного механізму творчості як форми існування людини в ноосфері незалежно від виду конкретної діяльності і забезпечує можливість використання законів творчості для удосконалення змісту та технології навчання. Тому проблема, обрана для дисертаційного дослідження, є актуальною і в педагогічному аспекті. Її розв'язання виявляється тим більш важливим з огляду на те, що, як показав досвід теоретичних та експериментальних досліджень у галузі розвивального та проблемного навчання, розвиток обдарованих і талановитих дітей становить ідеальну модель творчого розвитку людини (В.В. Давидов, О.К. Дусавицький, Д.Б. Ельконін, С.Д. Максименко, О.М. Матюшкін).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з темою „Розвиток, зміна та форми виявлення внутрішнього світу особистості” (№ФПС - 41), яка розробляється кафедрою педагогічної психології та англійської мови Дніпропетровського національного університету, і з тематикою держбюджетної НДР факультету психології та соціології Дніпропетровського національного університету „Соціальні стратегії та адаптивна поведінка студентської молоді” (державний реєстраційний номер 0100U005234).

Об'єкт дослідження - особистісні характеристики в структурі обдарованості.

Предмет дослідження - системотвірні особистісні характеристики юнацтва з різними формами обдарованості.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та емпірично перевірити наявність у юнацтва з різними формами обдарованості універсальних особистісних характеристик, зумовлених самою природою феномена обдарованості та провідними якісними ознаками креативного середовища як необхідної передумови виявлення й розвитку творчої особистості.

Відповідно до мети дослідження нами було визначено такі завдання:

Теоретично обґрунтувати системний підхід до визначення комплексу особистісних характеристик обдарованого юнацтва, який базується на розкритті структурних ознак феномена обдарованості та необхідних передумов її виявлення й розвитку.

Установити перелік особистісних характеристик юнаків та дівчат з різними формами обдарованості, що відбивають як глобальні особистісні фактори, так і динамічні характеристики поводження людини в проблемних ситуаціях творчого пошуку.

Емпірично перевірити психологічну реальність особистісних характеристик обдарованих учнів профільних (спеціалізованих) середніх навчальних закладів та учнів загальноосвітніх шкіл, що не були ідентифіковані як обдаровані.

Методологічну основу дослідження становлять: системний підхід до вивчення психічних явищ (В.А. Барабанщиков, Б.Ф. Ломов, А.В. Петровський, М.Г. Ярошевський); вихідні положення новітніх досліджень щодо спільної природи та єдиного психологічного механізму творчості в різних сферах суспільної свідомості (Г.О. Балл, В.В. Давидов, О.К. Дусавицький, О.О. Леонтьєв, В.О. Моляко, Я.О. Пономарьов, В.А. Роменець); дослідження вікових чинників становлення обдарованості (Н.С. Лейтес, М.Л. Смульсон, М.О. Холодна, Т.Б. Хомуленко), уявлення про її системотвірні компоненти (Д.Б. Богоявленська, Л.Л. Гурова, А.Б. Коваленко, О.І. Кульчицька, О.М. Матюшкін, В.О. Моляко, Е.Л. Носенко); дані емпіричних досліджень особистісних характеристик обдарованості (В.М. Дружинін, О.І. Власова, Г. Айзенк, Т. Амабайл, Ф. Баррон, Ф. Ган'є, Г. Гоу, Д. МакКіннон); концепція психологічної готовності до творчості як умови збереження психологічного здоров'я обдарованих індивідів (В.О. Моляко, Р.О. Пономарьова-Семенова, Л. Холінгворф); поліморфні моделі класифікації особистісних рис (О.Г. Шмельов).

Завдання дисертаційної роботи визначили вибір таких методів дослідження: емпіричних (квазіексперимент, психологічне тестування й опитування); статистичних (критерії встановлення розбіжностей (t-критерій Стьюдента, Н-критерій Крускала-Уолліса, -критерій кутового перетворення Фішера) та кореляційних зв'язків (rs-критерій рангової кореляції Спірмена)); якісних (аналіз і синтез даних, їх систематизація та порівняння з результатами інших досліджень).

З використанням методу психологічного тестування було визначено особистісні характеристики обдарованих юнаків та дівчат в термінах п'яти великих факторів особистості (модель Л.Р. Голдберга, адаптована для української вибірки Л.Ф. Бурлачуком, Д.К. Корольовим), а також показники рівня толерантності до невизначеності (тест-опитувальник А. Нортона), особливостей вибору стратегій психологічного подолання (тест-опитувальник Ч. Карвера та М. Шеєра), ситуативної та особистісної тривожності (тест-опитувальник Спілбергера-Ханіна). Аналізуючи дані емпіричного дослідження, ми враховували також індивідні властивості досліджуваних, зокрема, стать, що дозволило підвищити рівень теоретичної та емпіричної валідизації уявлень про виникнення в юнацькому віці можливостей для подолання як внутрішніх, так і зовнішніх обмежень розвитку індивідуального потенціалу обдарованості шляхом створення ефективної системи саморегуляції, зокрема, стратегіальної організації свідомості (В.О. Моляко).

Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що в ньому:

вперше теоретично обґрунтовано системний підхід до визначення та впорядкування особистісних характеристик у структурі обдарованості;

емпірично перевірено притаманність юнакам та дівчатам з різними формами обдарованості комплексу універсальних особистісних характеристик толерантності до невизначеності, відкритості новому досвіду та ефективності стратегій психологічного подолання, за рівнем виявлення яких вони відрізняються від однолітків, не ідентифікованих як обдаровані;

поглиблено уявлення про основні структурні компоненти творчої обдарованості та особливості функціонування суб'єктів пізнання в умовах креативного середовища;

через обґрунтування необхідності створення в закладах освіти з профільним навчанням специфічних ознак креативного середовища з метою сприяння розвитку обдарованої молоді дістала подальшого розвитку психолого-педагогічна теорія навчання.

Теоретичне значення дослідження полягає в більш диференційованому визначенні комплексу особистісних характеристик у структурі обдарованості, що розкриває предметний зміст досліджуваного явища як конкретної психологічної проблеми та дозволяє виявити специфіку його детермінації (нелінійність, динамічність, ієрархічність і поліморфність), за допомогою чого обґрунтовано шляхи його операціоналізації та встановлено психологічну реальність особистісних характеристик юнацтва з різними формами обдарованості.

Практичне значення дослідження визначається тим, що з урахуванням розробленого в ньому підходу до виявлення особистісних характеристик обдарованого юнацтва було розширено уявлення про параметри діагностування творчо обдарованої молоді, що сприятиме підвищенню ефективності відбору в спеціалізовані навчальні заклади. Виявлений у роботі комплекс умов креативного середовища, необхідний для навчання творчо обдарованої молоді, дасть можливість оцінювати та корегувати ефективність психолого-педагогічних впливів, що сприяють розвитку потенціалу обдарованості на цій психосоціальній стадії. Результати дослідження можуть бути використані для цілеспрямованого формування особистісних характеристик, необхідних для успішного функціонування в умовах креативного середовища, а також для розробки конкретних психолого-педагогічних моделей підтримки обдарованих юнаків та дівчат, охорони психологічного здоров'я молоді.

Особистий внесок автора. У статті „Обдарованість як психологічна проблема”, що опублікована у співавторстві, автору належить визначення загальної ідеї, постановка проблеми та розробка низки теоретичних положень.

Надійність і достовірність результатів дослідження забезпечуються розробкою проблеми на методологічному рівні, адекватним теоретичним обґрунтуванням вихідних положень емпіричного дослідження, використанням методів, релевантних завданням, предмету й об'єкту дослідження; репрезентативністю вибірки досліджуваних, використанням надійних математичних методів обробки статистичних даних.

Апробація роботи. Результати дослідження було представлено й обговорено на Міжнародній науковій конференції „Психологічні засади розвивальної освіти” (Київ, 2001), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога” (Київ, 2002), Міжнародній науково-методичній конференції „Дистанційне навчання - основа нової освітньої парадигми” (Дніпропетровськ, 2002), VІ Костюківських читаннях „Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку” (Київ, 2003), а також на засіданнях кафедри педагогічної психології та англійської мови Дніпропетровського національного університету, кафедри англійської філології Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основний зміст роботи відображено в 7 публікаціях, із них 4 статті в наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків та додатків, містить 24 таблиці та 2 малюнки. Основний зміст роботи викладено на 160 сторінках. Список літератури містить 203 найменування, із них 43 - іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету й завдання роботи, розкрито методологічну основу й методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення, показано ступінь апробації й характер публікацій, у яких викладено основні результати дисертаційного дослідження.

У першому розділі „Категоріальна база та стан досліджень особистісних характеристик у структурі обдарованості” було встановлено, що перші дослідження характеристик обдарованих особистостей з'явилися на емпіричному етапі розвитку психології, після того, як невдалими були визнані спроби пояснити видатні досягнення людини через один лише інтелектуальний чинник: розуміння комплексного характеру обдарованості, яке виникло в межах цього типу знань, змушувало дослідників розширювати перелік факторів інтелекту, а згодом увести до структури обдарованості нові компоненти - креативність та певні особистісні характеристики. Але операційне визначення предмета дослідження змушувало розглядати елементи структури обдарованості як такі, що функціонують незалежно. Це зрештою призвело до появи лінійно-адитивних моделей обдарованості, що містили велику кількість розрізнених елементів. Так, серед особистісних характеристик, що вивчалися на емпіричному етапі, можна назвати, зокрема, такі: самостійність суджень, впевненість у собі, здатність знаходити позитивне в труднощах, естетична орієнтація, готовність ризикувати, самодисципліна в роботі, персеверативність у ситуаціях фрустрації, автономність, відсутність статевих стереотипів, інтернальний локус контролю, високий рівень самоініціації, прагнення якнайкраще виконувати свою роботу, шизотимія, радикалізм, інтроверсія, домінування тощо. Емпіричні за характером, ці характеристики не мали під собою теоретичного обґрунтування й могли застосовуватися для опису будь-якої успішно функціонуючої людини, не обов'язково творчо обдарованої. Усе це зумовило неможливість безпосереднього застосування отриманої на емпіричному етапі інформації для виконання нових завдань психологічної науки щодо активного формування й розвитку творчого потенціалу дітей та юнацтва й викликало необхідність перегляду концептуальної бази досліджень у цій галузі та побудови абстрактно-аналітичних моделей обдарованості.

Застосування в рамках дієво-перетворюючого типу знань основних пояснювальних принципів психології дозволило сформулювати поняття провідних, визначальних факторів, які б могли інтегрувати елементи нижчих рівнів ієрархії. Так, на основі розгляду основних властивостей мислення як процесу (С.Л. Рубінштейн, К.О. Абульханова, А.В. Брушлинський) вдалося встановити сутнісні характеристики творчих здібностей, які полягають у готовності людини до творчої самодіяльності, прояву інтелектуальної ініціативи (Д.Б. Богоявленська, Я.О. Пономарьов). На цій основі вдалося подолати протиставлення інтелектуальної та творчої складових у структурі обдарованості. Введення В.О. Моляко поняття „стратегіальна організація свідомості творчої особистості” дозволило розробити універсальну класифікацію суттєвих особливостей творчого мислення

Значний вплив на формування уявлень про природу обдарованості мав також постульований у вітчизняній психології відхід від епігенетичних уявлень про природу психічного. У результаті обдарованість почала розглядатися не як щось стале, а як певна потенція, реалізація якої на різних етапах психічного розвитку та становлення особистості потребує наявності відповідних умов (О.І. Кульчицька, О.М. Матюшкін, Р.О. Пономарьова-Семенова, В.П. Ефроїмсон). Дослідження В.М. Дружиніна, Н.С. Лейтеса, М.Л. Смульсон, М.О. Холодної дозволили визначити специфічні особливості старшого шкільного віку як важливого етапу розвитку обдарованості, що поєднує та узагальнює новоутворення попередніх етапів. У цей період відбувається повноцінне „вростання” дитини в культуру, про що свідчить формування інтелектуальної обдарованості, в основі якої - своєрідність ментального досвіду. Важливість цього періоду визначається також тим, що перебування юнацтва в умовах спеціалізованого навчального закладу здатне створити систему вимог, адекватних основним параметрам креативного середовища. Це дозволяє моделювати систему активних виховних впливів на розвиток обдарованості в цьому віці.

Водночас актуальною залишається проблема редукції поняття творчості до продуктивної та пізнавальної діяльності людини. Так, якщо проблему інтеграції інтелектуальних і творчих здібностей було вирішено шляхом упровадження такої одиниці аналізу, як інтелектуальна ініціатива, фундаментом функціонування якої виступає теоретичне мислення, то проблема визначення місця й ролі особистісних характеристик у структурі обдарованості залишається відкритою.

Розділ завершується висновком про те, що сьогодні на основі історичного осмислення логіки породження самого знання як об'єкта спеціального й самостійного вивчення (історична рефлексія, внутрішньонаукова методологічна рефлексія) актуальним є завдання розгляду та експлікування евристичного потенціалу попередніх поглядів, їхнього місця в сучасній духовно-практичній діяльності, їх можливої „футурогенності” (О.М. Лактіонов, С.Д. Максименко).

У другому розділі „Обґрунтування переліку провідних особистісних характеристик обдарованого юнацтва в аспекті системного підходу до аналізу феномена обдарованості” міститься теоретичне обґрунтування характеристик обдарованої особистості, які визначаються на основі аналізу основних структурних компонентів обдарованості. Так, зокрема, аналіз теоретичного мислення, що виступає передумовою формування теоретичної свідомості, виникнення широкого теоретичного орієнтування в предметі праці (О.К. Дусавицький), свідчить про те, що його функціонування породжує здібність людини бачити ціле раніше його частин (С.Д. Максименко) та діяти в ситуаціях невизначеності (О.Г. Асмолов, О.О. Леонтьєв). На особистісному рівні ефективність взаємодії з недостатньо повно визначеним об'єктом пізнання детермінується, за нашою гіпотезою, такою особистісною характеристикою, як толерантність до невизначеності, що може розглядатися як стильова характеристика пізнання, а також як властивість особистості, що виявляється не тільки в пізнавальній діяльності, а й у процесах соціалізації. Іншою важливою особистісною детермінантою функціонування творчої особистості, виокремлення якої ґрунтується на аналізі особливостей теоретичного мислення, є відкритість новому досвіду. Цей фактор входить до складу п'ятифакторної моделі особистості (Л.Р. Голдберг). Його глобальність, крос-ситуаційний та крос-культурний характер визначаються єдністю функціонально-діяльнісної організації поведінки та соціальної взаємодії людей (О.Г. Шмельов).

Іншою важливою характеристикою творчої особистості є автономність її активності від зовнішніх чинників (спонтанність - Д.Б. Богоявленська; самопричинність - С.Д. Максименко). Ці форми активності стимулюються тими інноваціями (В.А. Петровський), побічними продуктами (Я.О. Пономарьов), ціннісно-інформаційними бар'єрами (Р.Х. Шакуров), які з'являються в процесі їх розгортання. Таке розуміння витоків творчої активності людини, її енергетичного наповнення загострює питання про визначення умов середовища, які б могли стимулювати творчий пошук та сприяти виявленню творчих потенцій людини. Аналіз основних параметрів креативного середовища свідчить про те, що воно включає ексквізитні (Е.І. Кіршбаум) та проблемні (О.М. Матюшкін, Р.Х. Шакуров) ситуації, ситуації розвивального дискомфорту (В.С. Юркевич), творчі задачі (А.Б. Коваленко, Я.О. Пономарьов). Серед ознак, які об'єднують наведені поняття в клас критичних (Ф.Є. Василюк), називають такі: високий ступінь невизначеності, предметно-інформаційна насиченість та наявність креативних зразків (В.М. Дружинін, Д.О. Леонтьєв).

Аналіз особливостей поведінки людини в такому потенційно емоціогенному середовищі засвідчив, що здатність продовжувати пізнання в нових, неструктурованих, неоднозначних ситуаціях потребує підвищеної емоційної стійкості, яка свідчить про наявність інтересу як мотиву людської поведінки протилежного тривожності (О.К. Дусавицький). Серед динамічних характеристик поводження людини в проблемних ситуаціях творчого пошуку пропонується вивчати також сумлінність та особливості добору стратегій психологічного подолання. Головною відмінністю між наведеними особистісними характеристиками є, очевидно, те, що домінування предметно-сфокусованих стратегій психологічного подолання узагальнює особистісну готовність до виконання діяльності, предмет якої відповідає власним уявленням людини про необхідність та доцільність, а не задається ззовні.

В останньому підрозділі другого розділу „Загальна характеристика забезпечення профілізації навчання в середніх закладах освіти України” здійснено оцінку ресурсного потенціалу сучасної системи освіти для розвитку творчо обдарованих дітей та юнацтва в спеціалізованих навчальних закладах, на підставі чого був зроблений висновок про необхідність більш детальної розробки комплексу заходів, адекватних меті розвитку індивідуального творчого потенціалу кожної дитини.

У третьому розділі роботи „Емпіричне дослідження особистісних характеристик юнацтва з різними формами обдарованості” визначено тип емпіричного дослідження (квазіексперимент), обговорено його процедуру й методичне забезпечення, сформульовано основні завдання, наведено результати дослідження, що інтерпретуються як у загальному контексті роботи, так і з урахуванням завдань освіти щодо формування психологічного ресурсу успішного функціонування в умовах креативного середовища, який визначає загальну попередню готовність до творчості в різних сферах суспільної свідомості.

Обираючи проблемою дослідження особистісні характеристики юнацтва з різними формами обдарованості, ми висунули таку гіпотезу. Одним із суттєвих показників і механізмів розвитку та функціонування обдарованості є виникнення та становлення певних особистісних новоутворень, які об'єднують та інтегрують характеристики різних рівнів детермінації психічних явищ. Розвиток теоретичного мислення (В.В. Давидов, О.К. Дусавицький) та залучення до продуктивних форм активності (О.М. Матюшкін) створюють необхідні передумови та вимоги до формування цих новоутворень, які, удосконалюючись, сприяють подальшому розвитку та реалізації індивідуального потенціалу обдарованості. Суб'єктивна готовність до творчості виражається у виявленні позитивного ставлення до творчих завдань, що, поряд із об'єктивними характеристиками діяльності, зумовлює успішність їх розв'язання, визначаючи суб'єктивну ціну діяльності для її виконавця (В.О. Моляко, О.Н. Родіна).

Отже, ці міркування були покладені в основу організації емпіричного дослідження особистісних характеристик юнацтва з різними формами обдарованості. З урахуванням того, що жодні експериментальні впливи нами не здійснювалися, в якості незалежної концептуальної змінної був представлений переважаючий спосіб навчання - в умовах спеціалізованого навчального закладу та в умовах середньої загальноосвітньої школи. Адекватність такого підходу визначається тим, що практично всі вітчизняні теорії навчання, виховання та психічного розвитку виходять з апріорної цінності впливів, що соціалізують. У такому розумінні обставини (умови життя й діяльності), які використовуються вихованням для досягнення педагогічних цілей, стають засобом виховання і частиною системи виховного (формуючого) впливу на особистість.

Відповідно до такого розуміння особливостей мікро- та макросередовища, що оточує учнівську молодь, ідентифікація юнацтва як обдарованого здійснювалася на основі критерію наявності реальних досягнень у тій чи іншій сфері суспільної свідомості (спорті, мистецтві, науці): здобуття призових місць на обласних та всеукраїнських предметних олімпіадах, участь у роботі регіонального відділення Малої академії наук тощо, а також за фактом навчання в спеціалізованому закладі освіти відповідного профілю. Контрольна група була сформована із осіб, які навчаються в середніх загальноосвітніх школах, де відсутня спеціалізація за окремими предметами. Учні, які були включені до її складу, не можуть бути ідентифіковані як обдаровані за критеріями, що наведені вище.

Серед спеціальних форм обдарованості досліджувалися такі: 1) художня (студенти художнього відділення коледжу культури та мистецтв у складі 29 осіб, із них 13 юнаків та 16 дівчат); 2) музична (студенти музичного відділення коледжу культури та мистецтв у складі 30 осіб, із них 9 юнаків та 21 дівчина); 3) спортивна (студенти вищого училища фізичної культури у складі 37 осіб, із них 19 юнаків та 18 дівчат); 4) математична (учні спеціалізованої середньої школи фізико-математичного профілю у складі 36 осіб, із них 20 юнаків та 16 дівчат); 5) лінгвістична (учні спеціалізованої гімназії художньо-естетичного профілю у складі 27 осіб, із них 9 юнаків та 18 дівчат). Усього в дослідженні взяли участь 318 осіб віком 15 - 16 років.

Операційними змінними виступали: 1) оцінка базової психологічної готовності досліджуваних до функціонування в умовах креативного середовища; 2) оцінка комплексу психологічних ресурсів, сформованих для здійснення творчої діяльності у відповідній сфері суспільної свідомості. Перші оцінювалися за допомогою рис-властивостей, що належать до базового макрорівня поліморфної моделі особистісних рис О.Г.Шмельова (п'ятифакторна модель особистості, що включає інтроверсію, сумлінність, доброзичливість, нейротизм, відкритість новому досвіду), другі - за показниками рис-навичок, які виникають та функціонують на мезорівні даної моделі під впливом регуляторного досвіду функціонування в креативному середовищі: толерантність до невизначеності (тест-опитувальник А. Нортона), ефективність стратегій подолання (тест-опитувальник Ч. Карвера та М. Шеєра). Окремо визначався рівень ситуативної та особистісної тривожності (тест-опитувальник Спілбергера-Ханіна)

Отримані результати свідчать про те, що під впливом регуляторного досвіду функціонування в умовах креативного середовища відбуваються суттєві зміни в показниках за ознаками, які належать до різних рівнів ієрархії особистісних характеристик.

Так, розбіжності, виявлені між показниками за ознаками, що розглядались як базові психологічні ознаки обдарованості, стосуються, перш за все, тих ознак, прояви яких меншою мірою зумовлені впливом нижчого рівня детермінації психічних явищ. Ідеться про показники за ознаками сумлінності та відкритості новому досвіду: обдаровані юнаки та дівчата виявилися менш сумлінними та більш відкритими новому досвіду. Як і очікувалося, розбіжності за ознаками екстраверсії та нейротизму, які мають загальноприйняту темпераментальну інтерпретацію, виявилися незначущими (див. табл. 1).

Таблиця 1 - Усереднені показники за ознаками базових психологічних рис-властивостей у контрольній та експериментальній групах

обдарованість особистість навчання профілізація

Установлено також, що розвиток обдарованості зменшує розбіжності між юнаками та дівчатами за рівнем прояву рис базового психологічного рівня. Так, зокрема, між юнаками та дівчатами експериментальної групи загалом відсутні розбіжності за рівнем нейротизму, підвищений рівень якого є характерним для дівчат контрольної групи.

У цілому слід зазначити, що в експериментальній групі не було встановлено значущих розбіжностей у рівні прояву показників за ознаками рис-властивостей базового психологічного рівня залежно від статі досліджуваних. Ті відмінності, які вдалося зареєструвати (менша сумлінність у лінгвістично обдарованих юнаків, менша доброзичливість у математично обдарованих дівчат та більш високий рівень нейротизму в дівчат-художників), не носять системного характеру, тобто проявляються лише в одній підгрупі з п'яти, що дозволяє зробити висновок про їх випадковість та зумовленість побічними змінними, вплив яких не вдалося нейтралізувати під час розробки плану збору даних. У якості однієї з таких побічних змінних ми запропонували розглядати вплив поширених у суспільстві уявлень про так звані „чоловічі” та „жіночі” професії, невідповідність яким і зумовлює, на наш погляд, прояви дезадаптивних рис в окремих підгрупах обдарованих юнаків або дівчат.

Аналіз кореляцій показників усередині п'ятифакторної моделі свідчить про наявність вираженого адаптивного вектора в реальній моделі особистості контрольної групи. У представників цієї групи зв'язаними виявляються адаптивні полюси майже всіх факторів: інтровертованість (індивідуалізм, поміркованість), сумлінність (високий самоконтроль), доброзичливість (альтруїзм), емоційна стійкість та відкритість новому досвіду. На підставі отриманих даних можна зробити висновок про те, що представники контрольної групи мають більш високий ризик диспозиційної поведінки, адже діапазон виявів рис-властивостей у них досить вузький. Відсутність вираженого вектора адаптивної поведінки в реальній моделі особистості експериментальної групи свідчить, відповідно, про широкий діапазон виявів рис-властивостей та сформовану готовність до неадаптивної взаємодії зі світом.

Разом з тим слід зауважити, що аналіз досліджуваними експериментальної групи „Я-ідеального” за ознаками рис-властивостей фіксує наявність адаптивного вектора в ідеальній моделі особистості цієї групи, причому характер зв'язків між ознаками, що утворюють протилежні полюси цього вектора, відповідає характеру зв'язків усередині реальної моделі контрольної групи. Це може свідчити, зокрема, про те, що обдаровані індивіди хотіли б мати більше рис адаптивного діапазону.

Підтвердженням цієї думки може слугувати також відсутність статистично значущих розбіжностей у рівні прояву показників за ознаками п'ятифакторної моделі „Я-ідеального” в контрольній та експериментальній групах. Так, зокрема, представники обох груп, незалежно від діапазону виявлення ознак „Я-реального”, описують майже однакову модель „Я-ідеального” (показники „Я-ідеального” в контрольній та експериментальній групах відрізняються тільки в межах статистичної похибки). На нашу думку, цей факт може свідчити про те, що формування ідеальної моделі особистості в цьому віці зумовлюється більш широким соціально-культурним контекстом, ніж той, який визначається системою навчально-виховних впливів.

Аналіз розбіжностей „Я-реального” та „Я-ідеального” за ознаками рис-властивостей дозволяє з'ясувати також і те, який з полюсів діапазону проявів цих властивостей є позитивним. Отже, і в контрольній, і в експериментальній групах позитивними є такі полюси: доброзичливість, сумлінність, емоційна стійкість та відкритість новому досвіду (розбіжності між „Я-реальним” та „Я-ідеальним” значущі вже на рівні р<0,05). Втім, необхідно відзначити, що хоча рівень значущості розбіжностей для показників „Я-реального” та „Я-ідеального” за ознакою „відкритість новому досвіду” досить високий (р<0,05), але в обох групах існує певна кількість досліджуваних, які б не хотіли підвищити рівень власної відкритості новому досвіду. Проаналізувавши цей факт, ми дійшли висновку про те, що однією з можливих причин зниження рівня власних домагань щодо творчих досягнень може бути обмеженість індивідуального ресурсу функціонування в умовах креативного середовища, про що свідчить, зокрема, той факт, що і в контрольній, і в експериментальній групах кількість осіб, які знижують рівень власних домагань щодо творчих досягнень, тим вища, чим менша ефективність стратегій психологічного подолання та толерантність до невизначеності (див. табл. 2; 3).

Таблиця 2 - Показник частоти зниження „Я-ідеального” за ознакою відкритості новому досвіду залежно від рівня розвитку рис-навичок*: експериментальна група

Таблиця 3 - Показник частоти зниження „Я-ідеального” за ознакою відкритості новому досвіду залежно від рівня розвитку рис-навичок*: контрольна група

Примітки: * - високий, середній та низький рівень розвитку рис-навичок визначався за методом полярних груп (через 0,5 СКВ); ** - абсолютна та відносна кількість осіб цієї підгрупи відрізняється від інших підгруп за *-критерієм кутового перетворення Фішера при р<0,05.

Аргументом на користь цієї думки може слугувати також наявність зв'язку між рисами-навичками ефективності стратегій психологічного подолання й толерантності до невизначеності та рівнем особистісної тривожності (кореляція значуща вже на рівні р < 0,05). Звертає на себе увагу той факт, що риси-властивості, які діють на базовому психологічному рівні, не пов'язані з рівнем особистісної тривожності ні в контрольній, ні в експериментальній групах (звичайно, цей висновок не стосується фактора нейротизму, який виявляє високий значущий зв'язок з рівнем тривожності). У цілому, це спостереження може свідчити про відсутність виражених полюсів емоційної стабільності в діапазоні функціонування рис-властивостей.

Наведені дані не залишають сумнівів щодо характеру розбіжностей між контрольною та експериментальною групами в рівні прояву рис-навичок толерантності до невизначеності та ефективності стратегій психологічного подолання, які формуються в результаті узагальнення індивідуального досвіду функціонування в креативному середовищі. Отже, старшокласники з різними формами обдарованості виявилися більш толерантними до невизначеності, причому рівень виявлення цієї ознаки не залежить від конкретної форми обдарованості. Представники експериментальної групи характеризуються також домінуванням предметно-сфокусованих стратегій психологічного подолання (розбіжності значущі при р < 0,05). Звертає на себе увагу також і той факт, що в групі обдарованих відсутні значущі статеворольові розбіжності у рівні прояву цієї характеристики: так, якщо в контрольній групі дівчата схильні обирати емоційно-сфокусовані стратегії психологічного подолання, то в експериментальній групі цю тенденцію не зареєстровано.

Заслуговує на увагу також і розгляд особливостей супідрядності різних особистісних характеристик. Так, показники за ознакою базової психологічної характеристики „сумлінність” виявилися пов'язаними з показниками ефективності стратегій психологічного подолання (кореляційні зв'язки значущі за rs - критерієм Спірмена при р<0,05). Але при цьому представники експериментальної групи характеризуються, як зазначалося вище, низькою сумлінністю та високою ефективністю стратегій подолання (порівняно з контрольною групою). Змістовний аналіз наведених емпіричних даних дозволяє пояснити виявлене протиріччя тим, що сумлінність зумовлює прояви діяльності, предмет якої задається ззовні, а відтак її успішна реалізація потребує організованості, методичності та старанності. Предметно-сфокусовані стратегії подолання узагальнюють скоріше особистісну готовність до виконання діяльності, предмет якої представляє певну цінність для суб'єкта, визначаючи, таким чином, виявлення вибіркової активності, що підкріплена наявністю інтересу. В контрольній групі ситуація прямо протилежна: висока сумлінність сполучається з низькою ефективністю стратегій подолання, що свідчить про бажання представників цієї групи діяти виключно на адаптивному рівні, уникаючи будь-яких додаткових навантажень.

В останньому підрозділі роботи “Інтерпретація результатів дослідження в педагогічному аспекті” сформульовано рекомендації щодо забезпечення профілізації навчання в середніх закладах освіти України. На підставі теоретичного та емпіричного аналізу особистісних характеристик юнацтва з різними формами обдарованості, а також специфіки детермінації обдарованості як інтегрального утворення психіки встановлено, що реалізація індивідуального творчого потенціалу має своєю передумовою створення адекватної системи педагогічних впливів, кожен з яких повинен діяти не адитивно, а мультиплікативно. Ідеться, зокрема, про відтворення в умовах спеціалізованих навчальних закладів основних параметрів креативного середовища: предметно-інформаційної насиченості, високого ступеня невизначеності, а також наявності креативних зразків. Функціонування в даному середовищі має опосередковуватися активно-моделюючою, розвивальною освітньою системою, яка забезпечує розвиток усіх структурних компонентів обдарованості: теоретичної свідомості та рефлексії, навчальних інтересів, продуктивних форм активності, психоемоційної готовності до взаємодії з об'єктами культури, а також певного комплексу особистісних характеристик.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертації на підставі теоретичного та емпіричного дослідження особистісних характеристик юнацтва з різними формами обдарованості доведено, що ці характеристики відбивають та узагальнюють особливості функціонування основних структурних компонентів обдарованості та провідних якісних ознак креативного середовища як необхідної передумови виявлення й розвитку творчої особистості. Такий підхід дозволяє виокремити глибинні системотвірні особистісні характеристики обдарованої особистості, що є універсальними для функціонування різних форм обдарованості.

Запропонований у роботі підхід до виявлення й класифікації глибинних системотвірних особистісних характеристик у структурі обдарованості дозволяє подолати емпіричну багатоаспектність лінійно-адитивних моделей обдарованості, які містять велику кількість розрізнених елементів, більшість з яких залишається неспецифічною для функціонування саме творчо обдарованої особистості, та конкретизувати комплекс особистісних характеристик обдарованості з опорою на аналіз основних структурних компонентів обдарованості й рекомендувати адекватну форму їх операціоналізації.

У результаті проведеного дослідження із застосуванням обґрунтованого підходу до виокремлення глибинних системотвірних особистісних характеристик обдарованого юнацтва встановлено психологічну реальність виявлених особистісних характеристик. Полярні групи юнаків та дівчат - ідентифікованих як обдаровані на підставі наявності об'єктивних творчих досягнень та таких, що не виявили успіхів у здійсненні творчої діяльності в тій чи іншій сфері суспільної свідомості, - значуще різняться за відповідними особистісними характеристиками.

Розбіжності між зазначеними особистісними характеристиками обдарованості можуть бути простежені за рівнем прояву тих характеристик, які узагальнюють особливості функціонування теоретичної свідомості та рефлексії, формуючи толерантність особистості до ситуацій невизначеності, її відкритість новому досвіду. Іншим важливим структурним компонентом обдарованості, який зумовлює можливість отримання об'єктивних результатів у ситуаціях творчого пошуку, які за своїми родовими ознаками належать до класу критичних, є сформована стратегіальна організація свідомості як найвищий рівень інтелектуальної саморегуляції продуктивних форм активності, що узагальнює особистісну готовність до здійснення творчої діяльності. На особистісному рівні ця готовність може бути визначена через особливості вибору стратегій психологічного подолання, ефективність яких свідчить про готовність до активної взаємодії з об'єктом на основі виявлення інтересу як особистої зацікавленості об'єктом, прагненням більше його пізнати, опанувати його. Наведена характеристика протиставляється сумлінності як чиннику, що зумовлює можливість досягнення результату в діяльності, яка стимулюється зовнішніми по відношенню до суб'єкта вимогами та проблемами.

Особистісні характеристики юнаків та дівчат з різними формами обдарованості відрізняються від характеристик представників контрольної групи і на базовому психологічному рівні рис-властивостей, матеріалізованим виявленням яких є властивості, зафіксовані в п'ятифакторній моделі особистості (інтроверсія, нейротизм, доброзичливість, сумлінність, відкритість новому досвіду), і на рівні рис-навичок, набутих у процесі узагальнення регуляторного досвіду функціонування у відповідному середовищі. Так, зокрема, на рівні рис-властивостей ці розбіжності стосуються тих ознак, які мають найслабший „імунітет” проти впливу культурного середовища. Це ознаки сумлінності, відкритості новому досвіду та доброзичливості (на рівні тенденції). Розбіжності за факторами, які мають загальноприйняту темпераментальну інтерпретацію (екстраверсія та нейротизм), виявилися незначущими, що підтверджує нашу гіпотезу про відсутність однозначної детермінації розвитку обдарованості з боку ознак, які належать до нижчих рівнів детермінації психічних явищ. На рівні рис-навичок розбіжності між контрольною та експериментальною групами значущі як за ознакою нетолерантності до невизначеності (обдаровані індивіди більш толерантні до невизначеності), так і за ознакою ефективності стратегій психологічного подолання. Особливо слід відзначити, що рівень прояву цих ознак не залежить від конкретної форми обдарованості, що підтверджує думку про спорідненість механізмів творчості в різних сферах суспільної свідомості.

Ще однією важливою ознакою розвитку та функціонування обдарованості є можливість подолання індивідних обмежень, зокрема статевої ролі. Так, в експериментальній групі, на відміну від контрольної, відсутні значущі розбіжності в рівні прояву зведеного показника ефективності стратегій психологічного подолання між юнаками та дівчатами; звертає на себе увагу також відсутність статеворольових розбіжностей у рівні прояву такої риси базового психологічного рівня, як нейротизм, у тих підгрупах обдарованих, професійне становлення яких потребує емоційної стійкості, зокрема у спорті.

Представники обох груп, незалежно від діапазону виявлення ознак базових психологічних характеристик „Я-реального”, описують однакову модель „Я-ідеального”. Це може свідчити про те, що формування ідеальної моделі особистості на цьому віковому етапі зумовлюється більш широким соціально-культурним контекстом, ніж той, який визначається системою навчально-виховних впливів. Отже, і в контрольній, і в експериментальній групах позитивними є такі полюси: доброзичливість, сумлінність, емоційна стійкість та відкритість новому досвіду. Втім, необхідно відзначити, що в обох групах існує певна кількість досліджуваних, які б не хотіли підвищити рівень власної відкритості новому досвіду. Емпіричні факти свідчать про те, що однією з можливих причин зниження рівня власних домагань щодо творчих досягнень може бути обмеженість індивідуального ресурсу функціонування в умовах креативного середовища, тобто висока нетолерантність до невизначеності та низька ефективність стратегій психологічного подолання. Підтвердженням цього є виявлена залежність між рівнем особистісної тривожності, з одного боку, та розвитком названих характеристик, з іншого.

Теоретично та емпірично обґрунтовано висновок про те, що толерантність до невизначеності, відкритість новому досвіду, ефективність стратегій психологічного подолання є глибинними, системотвірними особистісними характеристиками обдарованого юнацтва.

Загальним підсумком проведеної роботи є теоретичне та емпіричне обґрунтування комплексу показників для системно-генетичних досліджень особистісних характеристик у структурі різних форм обдарованості в юнацькому віці.

Перспективи дослідження. Межі нашої дисертаційної роботи не дозволили розв'язати ряд проблем, які б могли поглибити уявлення про функціонування основних структурних компонентів обдарованості, на підставі чого можна було б теоретично обґрунтувати та емпірично перевірити наявність інших особистісних характеристик у структурі різних форм обдарованості. Потребують спеціального дослідження також і особистісні характеристики, що визначають готовність до виконання творчої діяльності школярів інших вікових груп. Необхідним є подальше опрацювання результатів дисертаційного дослідження для їх введення в практику навчально-виховного процесу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бобырь О.В. Исследование личностных характеристик одаренных учащихся // Вісн. Дніпропетр. ун-ту.: Сер.: Психологія. Педагогіка. - 2001. - Вип. 7. - С. 87 - 93.

2. Бобир О.В. Особистісні якості у структурі обдарованості: шляхи виявлення та розвитку // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології: Матер. Міжнар. наук. конф., присв. 35-річчю наукової та педагогічної діяльності С. Д. Максименка (17 - 18 грудня 2001 р., м. Київ). - К.: Міленіум, 2002. - Т. ІІ. - С. 20 - 24.

3. Бобырь О.В. Информационная среда: психологические факторы эффективного функционирования // Дистанційне навчання - основа нової освітньої парадигми: Матер. Міжнар. наук.-метод. конф. - Д., 2002. - С. 87 - 88.

4. Бобырь О.В. Экспресс-диагностика пяти больших факторов личности в исследовании одаренности // Актуальні проблеми психології. - Т. 6. Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога: Зб. наук. пр. / За заг. ред. С.Д. Максименка. - К.: BONA MENTE, 2002. - Вип. 3. (Ч. 2). - С. 30 - 34.

5. Бобир О.В. Стратегії здолання в структурі обдарованості (теоретичний аналіз і експериментальне вивчення) // Психологія у ХХІ столітті: Перспективи розвитку: Матер.VІ Костюківських читань (28 - 29 січня 2003 р., м. Київ). - К.: Міленіум, 2003. - Т. ІІІ. - С. 13 - 18.

6. Бобир О.В. Огляд теорій обдарованості в історії психології // Вісн. Дніпропетр. ун-ту.: Сер.: Психологія. Педагогіка. - 2003. - Вип. 9. - С. 3 - 11.

7. Носенко Е.Л., Бобир О.В. Обдарованість як психологічна проблема // Вісн. Дніпропетр. ун-ту.: Сер.: Психологія. Педагогіка. - 2004. - № 3. - С. 32 -45.

АНОТАЦІЯ

Бобир О.В. Особистісні характеристики юнацтва з різними формами обдарованості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, Харків, 2005.

На підставі теоретичного й емпіричного дослідження особистісних характеристик юнацтва з різними формами обдарованості в дисертації доведено, що ці характеристики доцільно виокремлювати з опорою на аналіз основних структурних компонентів обдарованості й класифікувати за критеріями базових психологічних рис-властивостей та рис-навичок. Такий підхід дозволяє включити у коло психологічних понять, за допомогою яких можна описати характеристики обдарованої особистості, поняття, що характеризують: а) темпераментальні риси-властивості базового психологічного рівня (екстраверсія, нейротизм), які не мають інструментального значення для визначення діючого потенціалу обдарованості як системної властивості вищого рівня детермінації психічних явищ, але можуть бути присутні в знятому вигляді в структурних елементах більш високих рівнів організації або компенсовані іншими особистісними утвореннями; б) глобальні, крос-культурні та крос-ситуаційні риси-властивості (сумлінність, доброзичливість, відкритість новому досвіду), універсальність яких для різних форм обдарованості забезпечується їх незалежністю від специфічного соціокультурного контексту та єдністю функціонально-діяльнісної організації поведінки та соціальної взаємодії людей; в) риси-навички, що формуються в результаті узагальнення регуляторного досвіду функціонування у відповідних умовах середовища (толерантність до невизначеності, ефективність стратегій психологічного подолання).

В емпіричному дослідженні взяли участь 318 осіб віком від 15 до 16 років, що навчаються в середніх спеціалізованих навчальних закладах та мають об'єктивні досягнення в творчій діяльності, а також учні середніх загальноосвітніх шкіл, які не виявили творчих здібностей. Порівняння особливостей репрезентації особистісних характеристик різних рівнів ієрархії дозволило виявити деякі розбіжності між обраними полярними групами як на базовому психологічному рівні рис-властивостей, так і на рівні рис-навичок.

Ключові поняття: особистісні характеристики обдарованості, структурні компоненти обдарованості, базові психологічні риси-властивості, риси-навички, креативне середовище.

АННОТАЦИЯ

Бобырь О.В. Личностные характеристики юношества с разными формами одаренности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, Харьков, 2005.

Диссертация содержит теоретическое и эмпирическое исследование личностных характеристик юношей и девушек с разными формами одаренности. В работе представлен системный анализ основных подходов к исследованию указанных характеристик в структуре одаренности. Доказано, что на современном этапе развития психологической науки личностные характеристики одаренности целесообразно изучать с опорой на анализ основных структурных компонентов одаренности и классифицировать по критериям базовых психологических черт-свойств и черт-навыков.