Формування життєвих перспектив у ранній юності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

УДК 195.922.8

Формування життєвих перспектив у ранній юності

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Рудь Галина Володимирівна

Київ 2005

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Інституті психології імені Г.С.Костюка АПН України, лабораторія консультативної психології і психотерапії

Захист відбудеться 25 січня 2006 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України

Автореферат розіслано 23 грудня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.В. Андрієвська

АНОТАЦІЇ

Рудь Г.В. Формування життєвих перспектив у ранній юності. - Рукопис.

Дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - вікова психологія. Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, Київ, 2003.

Дисертацію присвячено вивченню особливостей формування життєвої перспективи у ранній юності. Структуровано базові соціально-психологічні чинники, які впливають на спосіб життєвого самовизначення, детермінують оптимальність життєвої перспективи особистості у ранній юності. Це -наявність досвіду соціально-ефективного спілкування; соціальних успіхів, досягнень, визнання; практика приймання самостійних життєво-визначальних рішень; досвід соціально-статусного зростання; професійне самовизначення.

Виокремлено індивідуально-психологічні властивості, які зумовлюють об'єктивне, цілісне сприймання життєвого шляху й детермінують оптимальність життєвої перспективи особистості у ранньо-юнацькому віці. Зокрема, це - інтернальність, чуття реальності, стратегічність, гнучкість мислення, безконфліктність, емоційна стабільність, комунікабельність.

Структуровано сфери використання дослідницьких результатів. Виявленння соціально - та індивідуально-психологічної детермінації формування життєвої перспективи у ранній юності сприяє вдосконаленню профорієнтаційної, психокорекційної і психоконсультативної роботи з юнаками.

Ключові слова: психологічний час, життєвий шлях, життєва перспектива особистості, спосіб самовизначення.

Рудь Г.В. Формирование жизненной перспективы в ранней юности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - возрастная психология. Институт психологии им. Г.С.Костюка АПН Украины, Киев, 2003.

Диссертация посвящена изучению особенностей формирования жизненной перспективы в ранней юности. Структурированы базовые социально-психологические факторы, которые влияют на способ жизненного самоопределения, детерминируют оптимальность жизненной перспективы личности в ранней юности. Это - наличие опыта социально-эффективного общения, социальных успехов, достижений, признания; практика принятия самостоятельных жизненно определяющих решений; опыт социально-статусного роста; профессиональное самоопределение.

Исследовались особенности жизнетворных процессов в ранней юности на примере школьников старших классов и студентов

Анализ литературных источников по проблеме исследования, выделение малоизученных аспектов разрешило обосновать цель, гипотезу и основные задачи исследования, а также разработать методический аппарат и алгоритм исследования.

Для сбора необходимых данных использовались: индивидуальные беседы, анкетирование, тестирование, компьютерное тестирование.

Результаты анализа футурологических компонентов потребносно-ценносной сферы респондентов позволили выелить отличия в структурировании ими жизненных прогнозов, планов, ожиданий. Дифференцируются компенсаторно-иллюзорный (школьники) и реалистически-конструктивный (студенты) характеры собственного жизнетворчества.

Анализ событийного содержания индивидуальных карт жизни школьников и студентов, а также их насыщенности причинно-следственными межсобытийными связями оказал содействие дифференциации фрагментарного, дискретного (школьники) и целостного, симультанного (студенты) осмысления собственной жизни.

Выявлены базовые социально-психологические факторы, которые влияют на способ жизненного самоопределения, детерминируют формирование жизненной перспективы в ранней юности. Это - наличие (обретение) опыта социально-эффективного общения, социальных успехов, достижений, признания; практика принятия самостоятельных жизненно определяющих решений; опыт социально-статусного роста; профессиональное самоопределение.

Разделены индивидуально-психологические свойства, которые предопределяют объективное, целостное восприятие жизненного пути и детерминируют оптимальность жизненной перспективы личности в ранне-юношеском возрасте. В частности, это - интернальность, чувство реальности, стратегичность, креативность, гибкость мышления, бесконфликтность, эмоциональная стабильность, коммуникабельность.

Структурировано сферы использования исследовательских результатов. Выявленная базовая социально - и индивидуально-психологическая детерминация формирования жизненной перспективы в ранней юности способствует: усовершенствованию психокоррекционных мероприятий и психоконсультативных сессий при роботе с юношами; разработке и моделированию воспитательных, педагогических и информационных мероприятий; прогнозированию уровня эффективности функционирования юноши в тех или иных условиях и ситуациях жизнедеятельности; активизации усилий практических психологов в направлении формирования у юношей объёмного, контекстуально-гибкого креативного мышления, чувства собственной неповторимости, способности объективно оценивать собственную жизнь и строить реалистическую, успешную жизненную перспективу; разработке психологического инструментария с целью оптимизации профессиональной ориентации и профессионального отбора.

Ключевые слова: психологическое время, жизненный путь, жизненная перспектива личности, способ самоопределения.

Rud', G.V. Formation of the life outlook in early youth. - Manuscript.

Thesis for the Candidate degree in psychology, specialty 19.00.07 - Developmental Psychology. - G.S.Kostiuk Institute of Psychology at the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. -Kyiv, 2005.

The dissertation deals with specific features of the process of the life outlook forming at the young age. Elicited were the basic social and psychological factors affecting the way of self-determination and governing the appropriate choice of the individual's life outlook in early years. These are the experience of effective communication; social success, achievements, and acknowledgement; the practice of making independent life-determining decisions; the experience of the social status increase; and professional self-determination.

The individual psychological features were described that underlie the objective and integral perception of the life course and result in the best choice of the life outlook an individual makes in the early youth. Such features include the internality, sense of reality, strategic thinking, creative abilities, intellectual flexibility, conflict-freeness, emotional stability, communicability, and sociability.

The domains where the results of the research can be used were educed. Elucidation of social and individual psychological factors determining the life outlook formation at the young age can facilitate the improvements in the career-guidance and psycho-correction and consultancy of the youth population.

The principal outcomes of the research were published in 5 articles.

Key words: psychological time; course of life; life outlook of an individual; the way of self-determination.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Процеси гуманізації суспільства передбачають сприяння досягненню індивідом соціальної ефективності й успішності. Наукові зусилля педагогів і психологів спрямовуються на вдосконалення, поглиблення індивідуальних життєтворчих процесів у молодої людини, особливо раннього юнацького віку - періоду особистісного самовизначення й побудови карти власного життєвого шляху.

У філософських і психологічних дослідженнях останніх десятиріч питання суб'єктивного сприйняття життєвого шляху стає все більш актуальним (К.А. Абульханова-Славська, О.Г. Асмолов, М.А. Булатов, Є.І. Головаха, В.П. Іванов, О.О. Кронік, О.В. Лук'ященко, С.Д. Максименко, В.О. Моляко, Н.Ф. Наумова, Л.В. Сохань).

Одним з основних аспектів теорії життєвого шляху є розгортання суб'єктом процесу життєтворення (Б.Г. Ананьєв, Г.О. Балл, М.Й. Боришевський, Ш. Бюлер, Є.І. Головаха Л. Жане, О.О. Кронік, Ж. П'яже, С.Л. Рубінштейн.). У зв'язку з цим надзвичайно важливим є питання індивідуального сприймання часу, оскільки воно повною мірою реалізується в категорії “життєва перспектива”.

Суб'єктивні аспекти переживання часу успішно досліджуються як у вітчизняній, так і у зарубіжній психології (Г. Вудроу, П. Девіс, Л. Дуб, А. Еддінгтон, Р. Кнапп, Т. Коттл, К. Левін, Дж. Нюттен, П. Парк, В. Франкл, Дж. Фрезер, П. Фресс, Ф. Хунд, О. Шульце, Л.В. Сохань, Б.Й. Цуканов, Ю.М. Швалб). У даному контексті науковці спрямовують дослідницькі пошукові інтереси на вивчення здатності людини передбачати майбутнє й ефективно організовувати свою діяльність на далеку часову перспективу. Цілісне, об'єктивне сприймання й осмислення власного життєвого шляху, зокрема, адекватне ставлення до майбутнього вважається одним з найважливіших критеріїв розвитку особистості, її соціальної й психологічної зрілості (Г.О. Балл, Є.І. Головаха, Л.М. Карамушка, З.Г. Кісарчук, І.С. Кон, Т. Коттл, О.О. Кронік, С.Д. Максименко, В.О. Моляко, В.В. Моргун, В.В. Москаленко, В.Г. Панок, В.В. Рибалка, Т.М. Титаренко, З.О. Шабарова).

Ранній юнацький вік - це апогей формування у особистості потреб, які пов'язані з майбутнім життям. У цьому віці структурується базис цілісного уявлення про потік життя, зв'язок минулого, теперішнього й майбутнього, про власну віддалену життєву перспективу (Є.І. Головаха, Б.Д. Єльконін, В.В. Клименко, І.С. Кон, О.О. Кронік, С.Л. Рубінштейн, М.Л. Смульсон, В.А. Соловієнко).

Проте проблема особистісного самовизначення юнаків у контексті сприймання й осмислення ними власного життєвого шляху, формування життєвої перспективи на сьогодні розроблена ще недостатньо. Основні теоретичні та практичні зусилля концентрувалися переважно на дослідженні механізмів сприймання психологічного часу та утворення темпоральної моделі світу, дослідженню ж процесу формування життєвих перспектив юнацького віку не надавалось досі достатньої уваги. З метою конкретизації наукових уявлень про життєве самовизначення у ранній юності, зокрема, механізми та закономірності сприймання й планування життя виникла необхідність у дослідженні зазначених життєтворчих процесів особистості в динаміці, при переході від шкільного до студентського життя. Аналіз літературних джерел за проблемою дослідження, виокремлення маловисвітлених її аспектів дозволило обґрунтувати мету, гіпотезу та основні завдання дослідження, а також розробити методичний апарат та алгоритм дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входить до плану науково-дослідних робіт Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України за темою „Теоретико-методичні основи індивідуального і сімейного консультування і психотерапії”, № 0100U000066 держреєстрації.

Об'єкт дослідження - життєва перспектива особистості.

Предмет дослідження - психологічні чинники формування життєвої перспективи у ранній юності.

Мета дослідження - виявити основні соціально - й індивідуально-психологічні чинники, які визначають динаміку процесу формування життєвої перспективи у ранній юності.

Гіпотеза дослідження: динаміка життєвої перспективи у ранній юності зумовлюється комплексом чинників, які не є вичерпними, але відіграють вирішальну роль у її формуванні, а саме: потребово-ціннісна сфера; спосіб особистісного самовизначення; особливості сприймання власного життя, його часових аспектів; кількість та якість усвідомлених міжподієвих причиново-наслідкових зв'язків; локалізація рівня суб'єктивного контролю; рівень розвитку соціальних якостей (комунікабельності, дипломатичності, безконфліктності, гнучкості,); наявність успішного життєвого досвіду; статусне положення; та індивідуально-психологічні властивості індивіда (інтернальність, креативність, чуття реальності, емоційна врівноваженість).

Для досягнення поставленої мети дослідження та перевірки гіпотези було визначено такі завдання:

1. Розробити основні теоретичні засади дослідження особливостей формування життєвої перспективи особистості у ранній юності.

2. Дослідити суб'єктивні „карти життя” школярів і студентів, зокрема причиново-наслідкові зв'язки між основними подіями життя в контексті формування індивідуального способу самовизначення особистості.

3. Виявити й проаналізувати особистісні, індивідуально-психологічні, а також гендерні характеристики особистості в ранній юності, які зумовлюють особливості сприймання нею власного життєвого шляху та формування життєвої перспективи.

4. На основі експериментальних даних виявити й систематизувати чинники (часово-перцептивні, соціальні), які впливають на спосіб життєвого самовизначення та динаміку життєвої перспективи школярів та студентів.

Методологічну і теоретичну основу дослідження склали:

Психологічні положення, які стосуються людського ставлення до світу, а також людини як суб'єкта життєдіяльності (К.А. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, Г.О. Балл, М.Й. Боришевський, Ф.Є. Василюк, С.Д. Максименко, В.О. Моляко, В.А. Роменець, С.Л. Рубінштейн, В.О. Татенко, Ю.М. Швалб). Положення про життєвий шлях особистості (Ш. Бюлер, Є.І. Головаха, О.В. Киричук, О.О. Кронік, А. Маслоу, Ж. П'яже, К.Р. Роджерс, Л.В. Сохань, В. Франкл,). Причиново-наслідкова концепція психологічного часу (Є.І. Головаха, О.О. Кронік, Б.Й. Цуканов).

Для реалізації програми дослідження застосовувався комплекс теоретичних та емпіричних методів: аналіз наукової літератури з проблем психології часу; бесіда, анкетування, тестування; методи статистичної обробки даних.

У ході розв'язання поставлених завдань використовувались такі конкретні методики дослідження: “Футурологічне опитування” (О.М. Гарнець, С.І. Яковенко, В.Г. Панок), “Каузометрія”, “Life-Line” (комп'ютерна модифікація. О.О. Кроніка). Опитувальник рівня суб'єктивного контролю (модифікація. Э.Ф. Бажина, О.М. Еткінда), Циклічний тест О.О. Кроніка й Є.І. Головахи (концентричний тест часу Т. Коттла). Останній разом з методиками “Футурологічне опитування”, “Каузометрія”, “Life-Line”, за своєю структурою виконували функцію формуючого експерименту.

Надійність отриманих результатів та відповідність їх загальноприйнятим науковим критеріям забезпечувалися використанням комплексу взаємодоповню-ючих методів дослідження, адекватних об'єкту, предмету, меті та завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісного та якісного аналізу даних, отриманих із застосуванням апарату багатовимірної статистики. Отримані дані оброблялись за допомогою статистичної програми SPSS 10.0.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:

- здійснено порівняльний аналіз змісту, характеру й емоційного забарвлення життєтворчих процесів у школярів і студентів з виокремленням їх особливостей та детермінант;

- здійснено комплексний аналіз психологічних чинників, які впливають на формування життєвої перспективи у ранній юності: життєвих прогнозів й очікувань; цінностей і потреб; психологічного віку; сприймання життєвого шляху через виявлення міжподієвих причиново-наслідкових зв'язків; інтер - та екстернальної особистісної орієнтації; способу особистісного самовизначення; образної графічної репрезентації основних часових аспектів життя - минулого, теперішнього, майбутнього.

- структуровано індивідуально-психологічні та соціально детерміновані чинники, які зумовлюють динаміку процесу формування життєвої перспективи у ранній юності й визначають соціальну врівноваженість, цілеспрямованість, ефективність та успішність особистості.

Теоретичне значення дослідження полягає у виявленні та структуруванні собистісних, соціальних, темпорально-перцептивних детермінант, які зумовлюють об'єктивність, стратегічність і реалістичність формування життєвої перспективи у ранній юності. Разом з тим, підтверджено основні положення теорій оцінки часових інтервалів у ситуативному і біографічному масштабах; подієвої і причиново-наслідкової концепцій психологічного часу; теорій життєвого шляху та особистісного самовизначення. Висвітлено гендерний аспект досліджуваного процесу. Крім того, доповнено комплекс психологічних феноменів, які визначають зміст, характер, емоційне забарвлення життєвої перспективи у ранній юності.

Практичне значення роботи полягає у виявленні конкретних психологічних умов, що впливають на формування життєвої перспективи у ранній юності, зокрема шляхом корекції потреб, цінностей, перцепції життєвого шляху та його часових аспектів, осмислення міжподієвих причиново-наслідкових зв'язків; розвитку інтернальної особистісної орієнтації; набуття успішного соціального досвіду. Виявлені механізми можуть ефективно використовуватися у педагогіко - та соціально-психологічних психокорекційних заходах.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на Міжнародній науково-практичній конференції „Формування нової парадигми самосвідомості у психологічній науці”(Рівне, листопад 2004р.); на Міжнародній науково-практичній конференції „Соціально-психологічні детермінанти формування гендерних стереотипів в умовах сучасного суспільства” (Рівне, жовтень 2003р.); на засіданнях кафедри загальної психології та психодіагностики РДГУ; на засіданнях лабораторії психології особистості ім. П.Р. Чамати Інституту психології ім. Г.С. Костюка Академії педагогічних наук України;

Основні теоретичні положення і висновки дисертації відображено у 5 публікаціях, вміщених у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 340 найменувань робіт вітчизняних і зарубіжних авторів. Загальний обсяг дисертації - 195 сторінок. Робота ілюстрована 26 рисунками та 37 таблицями.

особистість юність індивідуальний

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету, об'єкт, предмет, гіпотезу, завдання дослідження, його методологічну основу та методи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наводяться дані про апробацію результатів дослідження та структуру дисертації.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади дослідження особливостей формування життєвої перспективи особистості” - здійснено аналіз науково-теоретичного матеріалу з даної проблеми, роботи вітчизняних і зарубіжних дослідників. В результаті аналізу визначено сутність основних понять дослідження - психологічного часу, психологічного віку, життєвого шляху людини. Розкрито психологічний зміст раннього юнацького віку як визначального періоду життєвого самовизначення й формування життєвої перспективи особистості.

Аналіз існуючих наукових підходів до дослідження феномену індивідуального життєтворення показав, що дана проблема викликає широкий дослідницький інтерес на різних рівнях наукового пізнання: - як на філософському, так і на загально - та конкретно-науковому, що вказує на її значущість.

Зокрема, під різними кутами зору досліджувався психологічний час та його сприймання як основа перцепції власного життя індивідом. В ході наукових пошуків досліджувалася оцінка часових інтервалів у ситуативному масштабі (В. Вундт, Г. Гельмгольц, Ф. Дондерс, Дж. Екснер, Е. Тітченер, П. Фресс), подієвої наповненості й насиченості життєвого шляху (Г.Б. Башкіроова, А.І. Рабін, Н.Д. Вайнштейн, Ю.А. Шрейдер,), а також сприйманні часу у біографічному діапазоні (Б.Г. Ананьєв, Ш. Бюлер, П. Жане, І.С. Кон, К. Левін, С.Д. Максименко, С.Л. Рубінштейн В.Г. Панок, Т.М. Титаренко,) і причиново-наслідкових міжподієвих зв'язках (Є.І. Головаха, О.О. Кронік, Б.Й. Цуканов, З.О. Шабарова).

Разом з тим, що стосується життєвого шляху, увага дослідників зосереджувалася на декількох аспектах. Зокрема, вчені акцентували увагу на структурі й “одиницях” життєвого шляху, виокремлюючи вікові фази (Ш. Бюлер), біографічні ступені (П. Жане), кризи (Е. Еріксон), філогенетичні стадії (С. Холл), події (Б.Г. Ананьєв, Л.Й. Анциферова), ситуації (С.Л. Рубінштейн, К.О. Абульханова-Славська, В.І. Уварова, О.Ю. Коржова), соціальні ситуації (Е. Берн, П.А. М'ясоїд), миттєвості (В.А. Роменець, І.П. Маноха), соціальні ролі (Т.М. Титаренко, В.Г. Панок), вчинки (В.А. Роменець), цикли, етапи, зміни, періоди, уривки (Р.М. Лернер, М. Рофф, П. Ржичан, Т.М. Титаренко).

Багато вчених у своєму баченні підтримують ідею єдності, цілісності життєвого шляху (К.О. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, Ш. Бюлер, П. Жане, Г.С. Костюк, С.Л. Рубінштейн, В.А. Роменець, Г.С. Сковорода, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко, Н.В. Чепелєва).

При вивченні життєвого шляху диференціюються такі психологічні феномени:

характер, талант, життєва спрямованість, життєвий досвід та їх репрезентація - життєдіяльність (Б.Г. Ананьєв, К.А. Абульханова-Славська, С.Л. Рубінштейн, К.В. Шорохова); пограничні ситуації, драматичні життєві колізії (екзистенціальна психологія); сни і мрії, фантазії і спогади, реальні відчуття, оцінки, настрої, враження (В.А. Роменець, І.П. Маноха);

особистісні цілі, цінності (Ш. Бюлер, В.В. Москаленко); глибинні потреби в істині, добрі, красі, любові, обдарованості (А. Маслоу, Р. Мей, К. Роджерс, А. Роше);

соціальні фактори, зокрема економічний рівень країни; головні прагнення особистості, її інтереси (Х. Томе); соціальна активність особистості (М.Й. Боришевський, О.В. Киричук,В.Г. Панок).

Дослідження життєвого шляху людини диференціюються також за первинними, вихідними припущеннями. Зокрема:

існує вроджене прагнення людини до самоздійснення (Ш. Бюлер); особистісному розвитку властива самодетермінація (А. Маслоу, К. Роджерс, Р. Мей, А. Роше), самовизначення - готовність людини свідомо і самостійно планувати й реалізовувати перспективи свого розвитку (О.Ю. Пряжнікова); життєвий шлях проходить процес становлення (Т.М. Буякас); мірою самореалізованості індивіда є психологічний вік (Є.І. Головаха, О.О. Кронік);

особистість - суб'єкт життєвого шляху (Б.Г. Ананьєв), митець власного життя (К.А. Абульханова-Славська, Т.Є. Рєзнік, Ю.М. Рєзнік, О.С. Васильєва, О.О. Демченко, Е. Фромм,); людині властива життєтворчість (Л.В. Сохань);

творчість життя і свобода нерозривні (М.О. Бердяєв, Е. Фромм, В. Франкл, К. Хорні). Свобода - внутрішня необхідність. Свобода - “феномен повного внутрішнього самовизначення” (О.О. Пузирей). Вільна людина, опредмечуючи смисли, долає час (В.П. Зінченко); особистість змінює себе як світ, як суверенну тотальність, оскільки має інтенцію, сутнісне прагнення до розвитку, свободи, самоактуалізації (Г.О. Балл, В.О. Моляко, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко).

цикли та етапи життя повторюються. Особистість засвоює нові соціальні ролі, виконує їх і поступово покидає (Т.М. Титаренко);

інтегральними елементами життєтворчості людини є і її життєва програма як цілісна модель життєвого шляху,що відображає життєві цілі та способи їх реалізації (Л.В. Сохань); життєва стратегія - мистецтво ведення власного життя, пошуку і здійснення унікального сенсу (К.А. Абульханова-Славська, В.О. Моляко, Е Фром.); траєкторія життєвого шляху - внутрішньо зумовлена лінія, у яку можуть інтегруватися всі зміни, що відбуваються (С.Д. Максименко); доля - самодетермінована логіка життя (Л.Н. Коган, С.Л. Рубінштейн, Г.С. Сковорода);

Визначальну роль у формуванні сценарію життя відіграє соціальна ситуація розвитку особистості і її життєвого шляху (Е. Берн, Л.Ф. Бурлачук, Л.С. Виготський, В.Г. Панок). Розмаїття вчинків постає як єдиний учинок, що дорівнює життєвому шляху людини (В.А. Роменець);

механізмом особистісного життєвого генезису є потреба в ідентифікації (М. Кляйн). Особистості притаманна здатність до персоналізації - ідеальної представленості своїх рис в інших людях (А.В. Петровський);

проблема життєвого самовизначення співвідноситься і з питанням професійного самовизначення (В.В. Рибалка, Д. Сьюпер, Б.О. Федоришин). Самореалізація - це праця, мета якої - досягнення людиною досконалості у тому, що вона покликана робити (А. Маслоу);

особистість активно впливає на обставини свого життя, тобто потенційною можливістю розвитку особистості є життєва перспектива - загальна спрямованість імовірних найважливіших подій (Т.М. Титаренко, В.Г. Панок).

Крім того, у першому розділі розглянуто особливості ранньої юності як визначального періоду розгортання життєтворчих процесів, формування життєвої перспективи особистості. Наукові пошуки вчених, які досліджували дані феномени, диференціюються, зокрема, за такими підходами:

- центральне новоутворення раннього юнацького віку - життєве самовизначення, особистість з'ясовує свої стосунки зі світом, прагне віднайти в них своє місце (Л.І. Божович, О.М. Леонтьєв, В.Ф. Моргун, Л.С. Славіна);

рання юність - це передусім криза ідентичності, яка призводить до послідовності соціальних та індивідуально-особистісних виборів, ідентифікацій та самовизначень (Е. Еріксон, Л.В. Сохань); головною проблемою цього вікового етапу є пошук смислу власного існування, своєї необхідності у житті. Його супроводжують страх самотності; бажання особистого щастя, кохання, створення сім'ї; професійне самовизначення (І.П. Маноха);

рання юність - етап початкової соціалізації особистості, що забезпечує імовірність її самореалізації (М.М. Заброцький, В.В. Москаленко); рання юність - період, коли ставлення до себе як детермінанта саморозвитку особистості проявляється у новій якості - як ставлення до людини, що взаємодіє з іншими людьми (Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук, О.В. Скрипченко);

в період ранньої юності закладається фундамент ціннісних орієнтацій, вимальовується проекція головних напрямків пошуку в самореалізації на інших вікових етапах (К.Е. Ушинський); це період “вростання індивіда в культуру”, у певні форми життя суспільства, які існують у вигляді етики, релігії, науки, мистецтва (Л.С. Виготський, Е. Шпрангер,)

у ранній юності закладаються основні складові життя - професійні інтереси, політичні вподобання, стиль поведінки, характер спілкування (В.В. Давидов, І.С. Кон);

у ранньо-юнацькому віці людина вперше вчиться оволодівати перспективами свого життя. Мрії, прагнення, пошуки ідеалу - все це сприяє поступовому створенню все більш реальних життєвих планів, що “заземлюються” на виборі професії (Є.І. Головаха, В.Г. Панок, Т.М. Титаренко); у ранній юності проходить “первинне” професійне становлення і розвиток особистості (В.О. Бодров); рання юність започатковує професіоналізацію як процес професійного становлення і одну із сторін соціалізації (А.К. Маркова, О.П. Єрмолаєва);

у період ранньої юності зростає усвідомлення себе як неповторної особистості. Основний психологічний здобуток ранньої юності - відкриття індивідом власного внутрішнього світу (М.М. Заброцький); у ранній юності відбувається важливий процес розвитку самосвідомості - формування особистісної ідентичності, почуття індивідуальної самототожності та цілісності (Г.О.Б алл, Т.М. Титаренко); основною відмінністю соціальної ситуації розвитку у ранній юності - є вибір життєвого шляху (І.Ю. Кулагіна, В.Ф. Моргун, С.Д. Максименко, В.Г. Панок, Т.М. Титаренко).

Таким чином, резюмуючи проаналізований матеріал, можна сказати, що рання юність трактується як віковий період у якому відбувається вироблення індивідом системи стійких поглядів на світ і своє місце у ньому, а також особистісного й професійного самовизначення. Проблема самовизначення тісно пов'язана з більш глобальним питанням життєвої перспективи особистості.

Саме визначальною “місією” раннього юнацького вікового періоду при формуванні життєвої перспективи можна обґрунтувати доцільність проведення дослідження, метою якого є різнобічне, багатовекторне вивчення життєвої перспективи старшокласників і студентів з урахуванням як внутрішніх (індивідуально-психологічних), так і зовнішніх (соціально-психологічних) факторів.

У другому розділі - “Дослідження основних чинників формування життєвої перспективи у ранній юності” - проаналізовано методичні аспекти вивчення життєвої перспективи у ранньому юнацькому віці, розглянуто психодіагностичний інструментарій дослідження, обґрунтовано його структуру й алгоритм, а також характер експериментальної вибірки.

При виборі дослідницького контингенту ми керувалися тим, що у свідомості представників різних соціальних і вікових груп (соціально-статусних категорій) представлено певний, відмінний часовий порядок, “розклад” основних подій життя, що, закономірно, детермінує спосіб життєвого самовизначення, життєтворчу специфіку й самобутність формування життєвої перспективи особистості (О.О. Кронік, Є.І. Головаха, Т.М. Титаренко, В.Г. Панок). Це зумовило доцільність вибору у якості експериментальної вибірки представників різних соціальних груп раннього юнацького віку - школярів і студентів. В експерименті брали участь 244 школярі 11-го класу й 256 студентів 1-го та 2-го курсів ВНЗ.

Під час дослідження вивчались життєві плани, прогнози, очікування, побоювання школярів і студентів, а також їх індивідуально-психологічні властивості, які, за нашим припущенням, прямо або опосередковано визначають характер сприймання власного життєвого шляху, (див. рис.1).

Рис. 1 Структура життєвої перспективи у ранній юності

Також було проведено математично-статистичну обробку та аналіз отриманих даних. На завершення, резюмуючи отримані результати, структурувалися рекомендаційні положення, які мали суто практичне впроваджувальне навантаження.

Таким чином, основними завданнями експериментальної частини дослідження були:

1) дослідження життєвих планів (індивідуально-футурологічних конструктів) школярів старших класів і студентів:

2) аналіз індивідуальних ментальних карт життя школярів старших класів і студентів (подієва структура, наповненість, причиново-наслідкові зв'язки між основними подіями):

3) виявлення несвідомих життєво-перцептивних тенденцій через аналіз графічно-малюнкових тематичних репрезентацій респондентами основних часових модусів життєвого шляху;

4) кореляційний аналіз емпіричних даних дослідження.

Висновки про те, що отримані показники підтверджуються більше ніж в 60% випадків, приймалися на рівні значимості 0,05 та 0,001.

Аналіз емпіричних даних, отриманих при проведенні “Футурологічного опитування” засвідчує, що у студентів порівняно з школярами:

центр сприймання життєвого шляху більшою мірою зміщений у бік інтернальності. Загалом, студенти в порівнянні з школярами більшою мірою вважають, що здійснення життєвих планів залежить від людини на 90-99% (49,2% студентів і 39,2% школярів), або ж на 50-59% (відповідно 12,3% і 9,8%), Відображенням цього є зростання у студентів часових інтервалів планування власного життя.(див. табл. 1).

Таблиця1 Розподіл часових інтервалів планування респондентами
власного життя (у %)

Часові інтервали	Школярі	Студенти
	Загальні показники	Загальні показники
	Чол.	Жін.	Чол.	Жін.
1.	Декілька днів (1 день)	0,35	0,18
		0,37	0,34	0,21	0,13
2.	Декілька тижнів (1 тиждень)	0,15	0,2
		0,18	0,14	0,16	0,26
3.	Декілька місяців (1 місяць)	0,08	0,07
		-	0,12	0,07	0,08
4.	Декілька років (1 рік)	0,15	0,26
		0,12	0,14	0,26	0,26
5.	Планування - зайва трата часу	0,39	0,21
		0,43	0,37	0,19	0,26

також переважає реалістичний, адекватний підхід щодо планування майбутньої практичної діяльності. Загалом студенти в порівнянні з школярами більшою мірою прагнуть до 40 років мати - сім'ю (84,6% і 68,6%), автомобіль (55,4% і 47,1%), міцне здоров'я (46,2% і 35,3%), авторитет (36,9% і 29,4%), високу кваліфікацію (48,5% і 35,3%), можливість мандрівок (41,5% і 31,4%), велику бібліотеку (15,4% і 2,0%);

інтенсивніше розвивається особистісна креативність, гнучкість, утилізаційне переживання соціальних депривацій, невдач, помилок; послаблюються соціальні страхи; у студентів у порівнянні з школярами зменшується вираженість побоювань самотності (відповідно 17,7% і 37,3%), смерті (21,5% і 27,5%), безробіття (13,8% і 23,5%).

акцент у структурі соціальних відреагувань більшою мірою зміщується у бік відкритості, комунікабельності, діловитості, співробітництва, що детермінує розвиток стратегічності, масштабності мислення, послідовності й реалістичності при виборі способів та засобів здійснення життєвих задумів. Загалом, студенти, на відміну від школярів, більшою мірою обговорюють власні життєві плани з друзями (відповідно 56,9% і 37%), знайомими (10,8% і 3,9%), коханою людиною (6,1% і 3,9%). Разом з тим, студенти дещо рідше, ніж школярі, діляться власними планами з батьками (49,0% і 60%), іншими родичами (брат, сестра) (1,5% і 3,9%), вчителями (0% і 2,0%). Відносно стабільною залишається тенденція зберігати власні плани в таємниці (16,9 % і 15,7%).

вищі показники “позитивності” мислення, що визначає особливості прогнозування майбутнього з конструктивно-реалістичним урахуванням причинно-наслідкових зв'язків між подіями життя.

Крім того, результати проведення каузометричного обстеження респондентів дозволяють структурувати певні стійкі тенденції й закономірності. Зокрема, у студентів порівняно з школярами:

вираженіші “зовнішні”, екстравертивні патерни поведінки; відбувається зміщення особистісного акценту з “підліткової” інтроспекції, самозанурення, „самокопання” у бік соціальної активності, розкутості, креативності (див. табл.. 2).

Таблиця 2 Розподіл найзначущіших подій життя за життєвими сферами

також більш глибинним є індивідуальне усвідомлення “логіки” життя; розвивається здатність до адекватної, виваженої, реалістичної оцінки теперішньої життєвої ситуації і власного місця в ній, автентичного, об'єктивного прогнозування власного майбутнього з урахуванням минулого досвіду. Що стосується насиченості картини життя респондентів міжподієвими зв'язками, то виявлено: у студентів порівняно з школярами цей показник вищий (39,7% і 29,4% відповідно);

послаблюються прояви внутрішньої та міжособистісної конфліктності: середній показник внутрішньої конфліктності переважає у школярів (13,09 і 5,91), що зумовлюється більш “важким” сприйманням ними життя; у студентів перед школярами спостерігається незначна перевага за показником задоволеності (69,1% і 67,22%) та впевненості (76%студентів і 73% школярів.)

інтенсивніше розвивається об'ємне, багатогранне, утилізаційно-гнучке сприймання життя з помилками, невдачами, втратами; зростає усвідомлення значущості, визначальності усіх життєвих подій при моделюванні “карти” й “сценарію” життя. Тож стратегічність, як особистісний показник, який також значно переважає у студентів (57% і 17% відповідно) вказує на масштабність їх життєвих задумів, переконаність в їх здійсненні, на відповідальне ставлення до життя як до довгого надійного безперервного шляху.

стиль життя більшою мірою пов'язаний з “прагненням до мети”, реалізацією особистісно-професійного покликання. Вищий показник цілеспрямованості серед студентів у порівнянні зі школярами (67,1% і 52,26%), раціональності (78,2% і 73,06%) свідчить, що студенти вміють докладати вольові зусилля для досягнення мети, виявляють критичність суджень щодо власних життєвих перспектив.

у студентів порівняно зі школярами показники емоційності знижені (відповідно 55% і 63%), що свідчить про розвиток врівноваженості, стриманості, поміркованості.

Таблиця 3 Розподіл школярами умовних концентричних кіл (тест Коттла) (у %)

Розміри Розташування										Загалом за розташуванням кіл
	ч	ж	ч	ж	ч	ж	ч	ж	ч	ж	ч	ж	ч	ж	ч	ж	ч	ж
	-	0,13	0,025	-	0,013	0,038	0,025	0,025	-	0,139
	-	-	0,04	0,0	0,0	0,04	-	-	0,0	0,02	0,0	0,06	0,04	0,02	0,08	0,0	-	-	0,16	0,13
	0,038	0,013	0,025	0,013	0,025	0,038	0,051	0,215	0,025	0,443
	0,0	0,06	0,0	0,02	0,04	0,02	0,0	0,02	0,0	0,04	0,04	0,04	0,12	0,02	0,24	0,20	0,04	0,02	0,48	0,43
	-	0,038	0,013	-	0,013	0,013	0,013	0,025	0,013	0,127
	-	-	0,08	0,2	0,0	0,02	-	-	0,0	0,02	0,04	0,0	0,04	0,0	0,04	0,02	0,04	0,0	0,24	0,07
	0,013	-	0,013	-	0,013	0,089	0,038	0,051	-	0,215
	0,0	0,02	-	-	0,04	0,0	-	-	0,0	0,02	0,04	0,11	0,04	0,04	0,0	0,07	-	-	0,12	0,26
	-	0,025	-	-	-	0,013	-	0,038	-	0,076
	-	-	0,0	0,04	-	-	-	-	-	-	0,0	0,02	-	-	0,0	0,06	-	-	0,0	0,11
Загалом за розмірами кіл	0,051	0,089	0,076	0,013	0,063	0,19	0,127	0,354	0,038

Аналіз графічно-малюнкових репрезентацій респондентами основних часових модусів життя (концентричний тест часу Т. Коттла) (див. табл. 3 і 4) і кореляційний аналіз емпіричних даних свідчать, що у студентів при порівнянні з школярами:

більшою мірою виявляються ознаки масштабності, стратегічності життєвого цілеформування; сприймання часових аспектів минулого і теперішнього невід'ємне від майбутнього, як базису, “джерела”, еквівалента оптимальної життєвої перспективи (“сплетені” кола збільшуються за діаметром в сторону майбутнього);

переважає усвідомлення власної значущості, відповідальності за майбутнє, „доленосності”, що базується на реальному успішному досвіді: успіхах, досягненнях, перемогах (збільшене коло-теперішнє);

більш виражений інтернальний спосіб соціального відреагування - розвивається врівноваженість, виваженість в умовах досягнення накреслених планів, впевненість у власних силах, у власній спроможності і компетентності;

поглиблюється життєва “мудрість”, психологічна зрілість - розвивається самоорганізованість, підвищується рівень усвідомлення власних бажань, можливостей, здібностей (позитивний кореляційний зв'язок між психологічним віком студентів і значенням очікуваної тривалості життя).

Таблиця 4 Розподіл студентами умовних концентричних кіл (тест Коттла) (у %)

Розміри Розташування										Загалом за розташуванням кіл
	ч	ж	ч	ж	ч	ж	ч	ж	ч	ж	ч	ж	ч	ж	ч	ж	ч	ж
	0,018	0,009	-	-	-	0,028	0,018	0,046	0,009	0,128
	0,02	0,02	0,02	0,0	-	-	-	-	-	-	0,03	0,02	0,02	0,02	0,04	0,05	0,02	0,0	0,13	0,12
	-	0,018	0,009	-	-	0,037	0,028	0,11	-	0,257
	-	-	0,03	0,0	0,0	0,02	-	-	-	-	0,03	0,05	0,03	0,02	0,10	0,12	-	-	0,28	0,22
	0,037	0,055	0,037	0,028	-	0,028	0,064	0,165	0,009	0,367
	0,03	0,05	0,07	0,02	0,04	0,02	0,04	0,0	-	-	0,04	0,0	0,07	0,05	0,19	0,12	0,02	0,0	0,43	0,27
	0,009	-	-	0,009	-	0,009	-	-	-	0,028
	0,0	0,02	-	-	-	-	0,02	0,0	-	-	0,0	0,02	-	-	-	-	-	-	0,02	0,05
	0,018	0,018	0,055	0,009	0,018	0,028	0,055	0,018	-	0,22
	0,0	0,05	0,02	0,02	0,03	0,10	0,02	0,0	0,02	0,02	0,04	0,0	0,02	0,12	0,02	0,02	-	-	0,15	0,34

У студентів порівняно з школярами зростає тенденція до:

трансформації прихованості, потаємності у соціально ефективні, соціально-стенічні якості: відкритість, комунікабельність, співробітництво;

трасформації невизначеності щодо майбутнього, соціальної “забобонності”, залежності від обставин у цілеспрямованість, об'єктивність, автентичність;

віри у значуще, успішне майбутнє, створене їх руками, що сприяє розвитку активності, цілеспрямованості, дієвості;

формування ментального образу власного життя - симультанного, цілісного, завершеного, гармонійного, досконалого.

Доповненню емпіричної бази й структуруванню висновків сприяло співставлення школярів і студентів з точки зору їх гендерних розбіжностей у контексті мети дослідження. В шкільному віці вищий рівень сформованості життєвої перспективи притаманний дівчатам а в студентському - юнакам. Зокрема відбувається трансформація невротично-компенсаторної моделі перцепції життєвого шляху в об'єктивно-реалістичну, гармонійну (наприклад, послаблення надмірного прагнення авторитету у дівчат, стимуляція прагнення авторитету, високої репутації у юнаків).

На підставі виявленого побудовано цілісну системну характеристику представників вікової категорії “рання юність” - школярів і студентів.

1. Базовими соціально зумовленими чинниками, які у багатьох випадках детермінують психологічні й соціально-психологічні життєтворчі особливості школярів є недостатня соціальна досвідченість і відсутність остаточного професійного самовизначення. Зокрема, у школярів, як правило, відсутній стійкий досвід життєво-визначальних соціальних успіхів і досягнень. Крім того, шкільний період життя передбачає лише мінімальні соціально-статусні зміни, мінімальною є й практика самостійного прийняття визначальних доленосних рішень.

2. Зазначені чинники детермінують переважальні психологічні властивості школярів. Зокрема, у школярів відсутні стійкі, грунтовні комунікативні навички. Зокрема, часто має місце однозначне, негнучке, максималістсько-конфліктне сприймання партнерів комунікації. Взаємовідносини у багатьох випадках набувають підлітково-проективного характеру і відображають позасвідомі комплекси, прагнення до впевненості, соціальної врівноваженості, визначеності.

Разом з тим, розвинена у школярів екстернальна соціально-реактивна позиція може спричиняти високий рівень ірреальності, забобонності при життєвому цілеформуванні.

Процес життєтворення у школярів доволі часто детермінується не реальним досвідом, а фантазіями, мріями, сподіваннями, що зумовлює певне ставлення до власного життя, долі - більш гедоністичне, хаотичне, плинне невпорядковане. Відповідно, певною нелогічністю, неадекватністю вирізняється і змістовий характер життєтворчих перешкод.

3. Зазначені індивідуально-психологічні характеристики школярів спричиняють переважання у них необ'єктивного, дискретно-хаотичного сприймання власного життєвого шляху. Це зумовлює переважання у школярів ілюзорного способу життєвого самовизначення, а також детермінує зазвичай неадекватно-спонтанне прогнозування майбутнього, непослідовне формування життєвої перспективи.

4. Базовими соціально зумовленими чинниками, які детермінують психологічні й соціально-психологічні зрушення у студентів є успішний соціальний досвід і професійне самовизначення - а саме, перші значущі соціальні досягнення юнаків: успішне закінчення школи, успішне складення вступних іспитів до обраного ВНЗ, зростання соціального статусу, досвід самостійного приймання визначальних рішень і досвід життя загалом.

5. Вказані чинники впливають на певні індивідуально-психологічні властивості студентів. Зокрема, їх більшою мірою, порівняно зі школярами, характеризує духовна особистісна спрямованість, тобто переважають цінності, пов'язані з задоволенням високих особистісних духовних потреб - самореалізація, самоствердження, духовна досконалість, самодостатність.

Водночас у студентів, як правило, переважають більш реалістичні й адекватні способи самовдосконалення, пов'язані як з фізичним (здоров'я), так і соціальним (компетентність, професіоналізм, наполегливість) удосконаленням. У них відбувається зміна референтного кола, тобто епіцентр спілкування зміщується “назовні” - від батьків, “таємниць” - до колег, товаришів, однодумців, колективу, соціуму - і набуває соціально-ділового, співробітницького характеру.

6. Індивідуально-психологічним еквівалентом вказаних змін є переважання у студентів інтернального способу соціального відреаговування, коли акцент відповідальності за власне життєздійснення із зовнішніх чинників (везіння, фарт, доля, обставини) переноситься на власну життєтворчу потенцію, власні вітальні ресурси: вони більшою мірою розраховують на самих себе, свою спроможність і тому виявляють соціальну врівноваженість, послідовність, впевненість.

У даному контексті були структуровані чинники та умови формування респондентами власної життєвої перспективи.

Процес життєвого самовизначення школярів переважно зумовлюється романтично-інфантильним устремлінням у майбутнє, бажанням швидкого його пізнання; імпульсивним, хаотичним, непослідовним прагненням дорослості, самоствердження; емоційним, нестримним, афективно-максималістським сприйманням, оцінюванням і трактуванням подій життя; наповненням життєвих перспектив нереалістично-позитивним, азартно-ілюзорним змістом.

Процес формування життєвих перспектив у школярів відбувається в умовах незавершеної соціалізації, мінімального соціального досвіду спілкування та самостійного приймання визначальних рішень; відсутності практики статусного зростання, обмеженого досвіду досягнень і соціального визнання.

Структурними компонентами процесу життєтворення у школярів доволі часто є хаотичне, імпульсивне прагнення соціальної досконалості; неконструктивне сприймання життєвих “негативів”; містичність, ілюзорність при плануванні майбутнього; емоційно неврівноважене, амбівалентне сприймання подій життя; побоювання майбутніх соціальних змін; наповнення власних перспектив невизначеністю.

Тим часом, процес формування життєвих перспектив у студентів більшою мірою детермінується такими чинниками як загострення, активізація вітального прагнення до самореалізації, самоздійснення; „екстравертизація”, „комунікативізація”; необхідність самостійного прогнозування й планування майбутньої професійної діяльності; соціальна актуальність і корисність особистісної цілеспрямованості та самостійності; соціально зумовлені тенденції до реалізму, діловитості..

Життєве самовизначення у студентів як правило відбувається в умовах закінчення процесу соціалізації, набуття соціального досвіду спілкування та самостійного прийняття визначальних рішень, зростання соціального статусу, соціально-особистісних досягнень і визнання.

Разом з тим, процес життєтворення у студентів часто визначається розвитком цілісного, об'єктивного сприймання й осмислення власного життя, посиленням прагнення до реалізації життєвих задумів; поглибленням і зміцненням почуття власної винятковості, впевненості у власні сили, підвищенням самоповаги, самооцінки; зростанням соціальної рішучості, самостійності, цілеспрямованості; розвитком чуття реальності; вдосконаленням комунікабельності, діловитості, появою поведінкової стратегії співробітництва; формуванням автентичності, об'єктивності бачення власного життєвого шляху; розвитком здатності використання негативного досвіду.

У висновках підводяться підсумки проведеного дослідження, які в цілому підтвердили висунуту гіпотезу. Узагальнення результатів дозволило констатувати наступне:

1. Структуровано визначення життєвої перспективи як загальної спрямованості імовірних найважливіших подій життя. Особистість активно впливає на обставини свого життя, здійснює вчинки, здатні формувати або змінювати життєву перспективу.

Наголошено, що саме у ранньо-юнацькому віці людина вперше вчиться впливати на перспективу власного життя, формувати її. Провідною характеристикою самовизначення є орієнтованість на майбутнє, особистісне й професійне самовизначення, що обумовлює формування життєвих перспектив особистості.

Обґрунтовано доцільність проведення дослідження з метою різнобічного, багатовекторного, вивчення формування життєвої перспективи особистості у ранній юності з урахуванням як внутрішніх (індивідуально-психологічних), так і зовнішніх (соціально-психологічних) факторів. Доведено логічність психологічного обстеження індивідуально-футурологічних конструктів юнаків, а також структури, подійної наповненості їх панорами життя. Також, акцетовано увагу на доцільності вивчення міжподійних причинно-наслідкових зв'язків, і свідомих графічних репрезентацій часових аспектів життя та несвідомих передумов цьому.

2. Розкрито футурологічні аспекти потребово-ціннісної особистісної сфери школярів і студентів як представників раннього юнацького віку. Отримані результати дозволили виокремити відмінності при життєвому прогнозуванні і плануванні респондентами. Зокрема, виявлено, що соціальні успіхи та досягнення студентів (успішне закінчення школи, вступ до ВНЗ, зростання соціального статусу, досвід самостійного прийняття рішень) зумовлюють розвиток у них більш реалістичного, цілісного сприймання життєвого шляху, що як правило стає передумовою розвитку у них соціальної активності, дієвості, самостійності, цілеспрямованості; адекватності при плануванні майбутньої професійної діяльності діяльності; інтернальності; особистісної гнучкості, утилізаційності при реалізації життєвих задумів; відкритості, комунікабельності, діловитості, співробітництва; поглиблення почуття впевненості у власних силах, власної винятковості, неповторності.

Базовими соціально зумовленими чинниками, які детермінують психологічні й соціально-психологічні життєтворчі властивості у студентів виокремлено успішний соціальний досвід і професійне самовизначення. Вказані чинники детермінують певні психологічні властивості студентів. Зокрема, їх більшою мірою характеризує внутрішньо-духовна особистісна спрямованість, тобто переважають цінності, пов'язані з задоволенням високих духовних потреб - самореалізація, самоствердження, духовна досконалість, самодостатність.

Таким чином, було диференційовано компенсаторно-ілюзорний (переважає у школярів) та реалістично-конструктивний (переважає у студентів) способи формування життєвих перспектив.

3. Досліджено подієвий зміст індивідуальних панорам життя школярів і студентів, їх насиченість причинно-наслідковими міжподєвими зв'язками. Виявлено часову спрямованість основних подій життя респондентів, їх емоційну забарвленість. Структуровано стійкі тенденції й закономірності, які узгоджуються з попередньо отриманими результатами та виокремлено ретроспективно-астенічне, гіперболізоване, ірреально-позитивне (переважає у школярів) та футурологічно-стенічне, об'єктивне, реалістично-конструктивне (переважає у студентів) сприймання власного життєвого шляху. За ступенем насиченості карт життя міжподієвими прямими й “колатеральними” причиново-наслідковими зв'язками диференційовано фрагментарне, дискретне (переважає у школярів) і цілісне, симультанне (переважає у студентів) осмислення власного життя.

Досліджено і обґрунтовано наявність диференціацій у сприйманні власного життя у ранній юності з урахуванням глибинних позасвідомих прошарків психіки. Зокрема, виявлено, що у студентів, в основному, репрезентується сприймання часових аспектів минулого і теперішнього невід'ємно від майбутнього, - як базисів, “джерел”, еквівалентів успішної життєвої перспективи.

Таким чином, виявлено дві загальні тенденції малюнкової репрезентації основних часових модусів життя - розрізнену (у школярів виражена більшою мірою, ніж у студентів) і з'єднану, злиту (у студентів виражена більшою мірою, ніж у школярів). Підтвердж...