Психологія візуального мислення

В роботі були виділені етапи «зображувальної здатності» первісної людини. Показано, що кожний виділений етап відбиває рівень її здатності до візуалізації, «бачення», яке нерозривно пов`язане з домінуючою картиною світу у даному суспільстві, формує її і є її відбитком (продуктом). Просторово-часові межі картини світу розширюються з розвитком наочного мислення людини і, водночас, можливості «концептуального бачення» людини можуть обмежуватися існуючим у її свідомості образом світу. Це підтверджує не тільки існування впливу картини світу на «бачення», на семантику наочних образів, але і те, що візуальні форми впливають, формують, змінюють образ світу людини. А відтак, це підтверджує соціальну природу розвитку, становлення візуального образу і його знаково-символічної функції, яка виникла, виходячи з потреб суспільства. Зі зміною картини світу змінюються не тільки змістові, але й операціональні компоненти візуального мислення. Знаково-символічна природа візуальних образів є носієм не тільки свідомого, але й несвідомого, проявом якого може бути творча інтуїція при розв`язанні творчих задач. Носіями несвідомого можуть виступати як змістові, так і операціональні компоненти візуально-мисленнєвого образу. Таким чином, візуальне мислення допомагає з`ясувати первинне, інтуїтивне бачення людиною світу через його візуалізацію.

У четвертому розділі «Візуально-мисленнєві стратегії як механізми візуально-мисленнєвої діяльності» ми ставили за мету дослідити механізми створення візуально-мисленнєвого образу. Введення поняття «візуально-мисленнєва стратегія» при вивченні механізмів візуального мислення, його операціональних і змістових компонентів більш ємно відображає індивідуальну суб`єктно-діяльнісну зумовленість механізмів візуалізації, оскільки специфікою візуального мислення порівняно із системами вербальних значень чи «п`ятим квазівиміром» (за О.М. Леонтьєвим), є більш виражена його суб`єктність. Вплив образу світу на становлення візуально-мисленнєвої стратегії відбувається на рівні становлення та «індивідуалізації» механізмів візуалізації образів-концептів, що включають як операціональні, так і змістові компоненти, «складові» візуально-мисленнєвого образу. Візуально-мисленнєва стратегія розглядається нами як система індивідуально та особистісно усталених тенденцій до використання способів і прийомів трансформації та суб'єктивно-семантичної інтерпретації візуального образу-концепту, яка може реалізовуватися як на усвідомлюваному, так і на неусвідомлюваному рівні. Вона є складним інтегральним утворенням, що має ієрархічно організовану структуру, котра включає в себе мета -, макро-, і мікрорівні. образу-концепту (рис. 2).

В роботі зроблено детальний аналіз всіх зазначених рівнів візуально-мисленнєвої стратегії, дається їх визначення та розкриваються їх взаємозв`язки, що характеризує її як системне утворення. Найвищим рівнем у структурі візуально-мисленнєвої стратегії є її метарівень як когнітивно-особистісна модель «бачення проблеми», як глобальна пізнавальна гіпотеза, що вибудовується в процесі індивідуального пізнання, «бачення» джерела стимуляції відповідно до образу світу суб'єкта діяльності.

Одним з головних чинників, який визначає метарівень візуально-мисленєвих стратегій є загальна «ментальність культури» (за А.Я. Гуревічем, 1984), або загальна «картина світу», як інтегруюча частина ментальності, властива певному суспільству, а також індивідуальний «образ світу», який є частиною «духовного універсуму» культури, до якої він належить.

Рис. 2 Модель механізмів візуально-мисленнєвої діяльності

Акт творчості суб'єкта починається вже з моменту привласнення індивідом загальної картини світу і трансформації її в індивідуальний образ світу. Відбувається інтерпретація і переломлення її через здібності суб'єкта діяльності, через його відносини, контакти з культурою свого часу, які завжди унікальні, через існуючий первинний образ світу суб'єкта. Показано взаємоз`вязки між мета- і макрорівнем візуально-мисленнєвої стратегії та чинники, які їх визначають.

Визначається макрорівень візуально-мисленнєвої стратегії як концептуально-емпіричний рівень реалізації задуму, створення конкретного візуального образу. Його структуру становлять операціональні та змістові компоненти, котрі самі по-собі можуть виступати у ролі підстратегій відносно візуально-мисленнєвої стратегії, тобто на рівні змістових компонентів можуть існувати стратегії семантичної інтерпретації візуальної інформації, а також, на рівні операціональних компонентів можуть бути сформовані стратегії оперування, трансформування певної візуальної інформації.

Розглядається змістовий компонент структури макрорівня візуально-мисленнєвої стратегії, під яким ми розуміємо змістові «одиниці» - образи об`єктів та їх репрезентативні властивості, а також способи та індивідуальні особливості їх семантичної інтерпретації. До складу змістових «одиниць» входять: паттерни (сенсорні та перцептивні еталони); оперативні одиниці сприймання; прототипи (наочні стереотипи), які формуються на рівні уявлень, тощо. Об`єктами, котрі трансформуються в процесі візуального мислення, є образи предметів , явищ навколишньої діяйсності та їх властивостей. Вони «репрезентовані у нашій свідомості набором властивостей, таких, як об`єм, пропорції, форма, вага, колір, величина і інше» (О.Ю. Артем`єва). При створенні візуально-мисленнєвого образу колір і форма можуть виступати змістовими компонентами індивідуальної візуально-мисленнєвої стратегії як механізму створення образу-концепту і, водночас, засобами його вираження.

В результаті емпіричних досліджень механізмів візуально-мисленнєвої діяльності за допомогою методики трансформації візуального образу (ТВО) (С.М. Симоненко) ми виявили на рівні змістових компонентів усталені тенденції у семантичній інтерпретації візуально-мисленнєвого образу: колористичну, формо-графічну та синтетичну стратегії створення образу. Основна відмінність між ними полягає в домінуючому використанні виразного потенціалу кольору чи форми під час розв'язання творчих завдань. У всіх групах досліджуваних фіксуються статистично значущі відмінності (за t-критерієм Стьюдента) за показниками «виразність кольору» і «виразність форми» між колористами і формалістами. Суттєвих відмінностей за аналогічними показниками не було виявлено між колористами і синтетиками, а також між формалістами і синтетиками.

Вищенаведені дані засвідчили, що в усіх експериментальних вибірках досліджуваних рівномірно представлені всі означені групи. Слід зазначити, що у молодшому шкільному віці ці групи складніше диференціюються, що пояснюється віковими особливостями графічної діяльності, а частка колористів і синтетиків є більшою, ніж формалістів, бо колір є більш емоційно значущим, ніж форма, використання якої потребує розвинених операціональних спроможностей дитини, яких їй ще бракує.

В результаті використання методики Колірного семантичного диференціалу КСД (С.М. Симоненко, Т.А. Вовнянко), було виявлено (на рівні факторного аналізу), що між виділеними за означеними стратегіями групами досліджуваних є відмінності на рівні складності суб`єктивного семантичного простору (ССП) кольору. Виходячи з необхідності поглибленого вивчення кольору як одного із змістових компонентів візуально-мисленнєвих стратегій, під нашим керівництвом виконана наукова робота Т.А. Вовнянко, в якій на емпіричному рівні підтверджені відповідні положення розробленої нами концепції. Була емпірично встановлена відповідність між певними характеристиками кольору як засобу вираження творчої стратегії митця та певними рівнями колірної семантики як складовими структури його образу світу. Це дослідження підтвердило нашу гіпотезу про вплив суб`єктивної семантики кольору на змістовий компонент макрорівня візуально-мисленнєвої стратегії, коли особливості семантичної інтерпретації кольору визначають вибір кольору і його змістове навантаження у процесі розв'язання творчих завдань.

В ході комплексного емпіричного дослідження розвитку змістового компоненту в онтогенезі виявлено, що особливості організації суб'єктивної семантики кольору мають вікові особливості. Підліткам притаманне недиференційоване емоційне ставлення до кольору, неструктурованість їх суб'єктивної семантики кольору, а також недостатня сформованість візуально-мисленнєвих стратегій. Це пояснюється тим, що у цьому віці суб'єктивна семантика кольору є недостатньо усталеною і сформованою, щоб визначати вибір стратегії розв`язання творчих завдань, що підтверджує наші положення про сенситивність підліткового віку для розвитку візуального мислення. Доведено, що у цьому віці відбувається становлення візуально-мисленнєвих структур. Підняття їх до рівня візуально-мисленнєвих стратегій свідчить про відносну завершеність або високий рівень розвитку операціонально-змістових компонентів візуально-мисленнєвого процесу.

Були досліджені структури макрорівня та мікрорівня візуально-мисленнєвої стратегії виявлено, що операціональними компонентами візуального мислення є мисленнєві дії, спрямовані на роботу зі змістовими компонентами з метою побудови візуально-мисленнєвого образу, коли значення чи особистісний смисл стають наочними.

Результати дослідження онтогенетичного розвитку операціональних структур візуального мислення підлітків свідчать про наявність значних індивідуальних відмінностей у структурі мисленнєвих операцій, здійснюваних над запропонованими фігурами, а також вказують на зумовленість цих розбіжностей онтогенетичними рівнем сформованості окремих підструктур і груп мисленнєвих операцій та співвідношень між ними. Важливим показником розвитку візуального мислення є й наявність систематизованих взаємозв`язків між ними. У кожній групі мисленнєвих операцій поряд із взаємодією різних підструктур спостерігається домінування однієї з них, яка становить її ядро, що визначає особливості стратегії створення візуально-мисленнєвих образів.

Здатність до системної взаємодії означених компонентів у процесі розв`язання складних завдань на візуалізацію починає розвиватися у підлітковому віці. Тенденція розвитку операціональних структур візуально-мисленнєвої діяльності підлітків підтверджена статистично (t-критерій Стьюдента). Найвищим рівнем розвитку операціональних структур є рівень індивідуальних стратегій візуально-мисленнєвої діяльності. При цьому залежно від задачі, предметного змісту діяльності і досвіду спостерігача відбувається актуалізація, формування відповідної функціональної структури візуально - мисленнєвих дій і операцій. Існують індивідуальні сполучення операціональних механізмів створення візуально-мисленнєвого образу, які простежуються під час розв`язання творчих задач. Їх ми визначаємо як операціональні стратегії візуально-мисленнєвої діяльності, які у взаємодії зі змістовими стратегіями створюють неповторність, індивідуальність візуально-мисленнєвої стратегії суб`єкта.

На основі структурно-функціонального аналізу даних виявлені стратегії стилізації та конструктів на рівні операціональних механізмів. Виявлено, що стратегія конструктів базується на послідовності таких мисленнєвих операцій, як аналіз - диференціювання - абстрагування - синтез. Стратегія стилізації має таку послідовність операцій: синтез- узагальнення - абстрагування - аналіз. Домінуючими серед них є операції аналізу і синтезу як результат функціональної діяльності (домінування) відповідно лівої чи правої півкуль мозку.

Мікрорівнем візуально-мисленнєвої стратегії є усвідомлювані вікарно-перцептивні дії, неусвідомлювано-інтуїтивні вікарні дії, уявленнєво-просторові трансформації (на рівні просторової комбінаторики), перцептивні еталони, що підпорядковуються в цілому загальній концепції бачення створюваного образу.

Проведене дослідження дає підстави розглядати розвиток візуально-мисленнєвих стратегій як такий, що в антропо- і онтогенезі починається з мікрорівня, далі через механізми операціоналізації та семантизації розвивається до макро- і метарівнів, утворюючи собою функціональний орган вирішення різного типу творчих завдань. На рівні сформованості візуально-мисленнєвої стратегії мають наступну зворотню спрямованість, що свідчить про регулятивну функцію метарівня відносно інших рівнів.

У п`ятому розділі «Онтогенетичний розвиток механізмів візуально-мисленнєвої діяльності» досліджуються механізми наочності на таких етапах розвитку наочного мислення, як: наочно-дієве, наочно-образне та візуальне мислення. Розглянуто особливості розвитку наочно-дієвого мислення у домовному, сенсомоторному періоді. Розкриваються особливості становлення наочно-мисленнєвого образу на етапі розвитку наочно-образного мислення.. Визначається, що цей період є першим сензитивний періодом у розвитку креативності як у мисленнєвій, так і в особистісній сферах дитини. Зазначається, що якщо на рівні наочно-дієвого мислення образ має первинну цілісність і характеризується синкретичністю, то з переходом його на наочно-образний рівень, він стає все більш диференційованим і узагальненим. У дитини уперше з'являється властивість «внутрішньої наочності». З переходом дитини з доопераціональної стадії на рівень операціонального інтелекту, що відбувається на межі між дошкільним і молодшим шкільним віком (за Ж. Піаже це 7 років), структура взаємозв'язків між наочно-образним і вербально-понятійним мисленням змінюється: починає домінувати, вербально-понятійнє мислення, що поглиблює процес інтеріоризації мисленнєвих дій, перетворюючи їх в операції.

У дослідженні особливостей розвитку наочного і вербального видів мислення як складових інтелектуальної діяльності молодших школярів брали участь 180 учнів: перших класів (6 та 7 років); других класів (7 та 8 років); третіх класів (9 та 10 років). Діагностичний комплекс методик включав: методику для виявлення розумового розвитку дітей 7 - 9 років (Е. Замбіцявічене), яка використовувалася нами як тест на дослідження розвитку вербального мислення; прогресивні матриці Дж. Равена (кольоровий варіант), спрямовані на дослідження операціональної структури наочного мислення; методики П. Торренса, для дослідження процесуальних характеристик та методики «Піктограма» для вивчення змістових характеристик.

Для вибірки учнів першого класу характерним є відсутність значимих зв`язків між показниками операціональних компонентів вербального та наочного мислення (р = 0,01). Для вибірки учнів другого класу властива більша кількість і вищий рівень значимих зв'язків між цими ж показниками (р = 0,01). У третьокласників розвиток складових інтелектуальної діяльності має більш збалансований характер. Тісний зв`язок між операціями вербального і наочного мислення відмічено у 46,1 % учнів (р = 0,01). Кількість дітей з високими показниками розвитку операціонального складу інтелектуальної діяльності у третьокласників порівняно з другокласниками збільшилася на 23,1 %, і порівняно з першокласниками - на 46,1 %.

Таким чином, якщо на початку молодшого шкільного віку вербальне мислення відстає у своєму розвитку від наочних видів мислення, то в кінці цього вікового періоду вербальне мислення знаходиться на одному рівні розвитку з наочним, або, навіть, випереджає його. На матеріалі всієї вибірки виявлені значущі зв'язки між показниками операціональних, змістових та процесуальних характеристик.

Порівняння одержаних результатів у підлітків різних вікових груп (всього 330 осіб) свідчить про те, що у віці 11 - 12 років рівень розвитку операцій невербального інтелекту дещо знижується порівняно з попереднім віковим періодом. Це пов'язано з критичністю моменту переходу з одного вікового періоду до іншого та зі стрімким розвитком абстрактно-логічного мислення, домінуванням операцій вербального інтелекту. Загальний рівень наочного інтелекту дітей у віці з 12 - 13 років підвищується / t = 2,8/, але не перевищує рівень показників нижньої межі підліткового віку. Така ж тенденція спостерігається й у розвитку операціональних компонентів візуального мислення /t = 4,1/. Такі мисленнєві операції, як пошук аналогій, візуальний аналіз і синтез у віці 11 - 13 років істотно не змінюються, але намічається тенденція до їх підвищення. У віці 13 - 14 років спостерігається істотний розвиток операцій візуального мислення. Вік 14 - 15 років характеризується більш стабільним розвитком візуально-мисленнєвих операцій.

Якісно-кількісний аналіз внутрішньоструктурних відношень між показниками наочного мислення свідчить про їх ускладнення, поступову стабілізацію взаємозв'язків між ними. Встановлено, що високий рівень мають ті операції, сензитивний період розвитку яких приходиться на попередні, онтогенетично більш ранні вікові періоди. У тих операцій, що розвиваються пізніше в онтогенезі і сензитивний період яких (по Ж. Піаже) припадає на підлітковий вік, і є більш складними, відмічено більш низький рівень розвитку у всіх груп підлітків. При збереженні внутрішньоструктурного профілю візуально-мисленнєвої діяльності протягом усього підліткового періоду, рівень розвитку всіх характеристик візуального мислення зростає. Статистично доведена в наших дослідженнях та дослідженнях, виконаних під нашим керівництвом (О.В. Іванюти) наявність значимих кореляційних зв'язків між показниками процесуальних, операціональних та змістових компонентів, що свідчить про цілісність процесу візуального мислення у цьому віці.

Можна стверджувати, що в підлітковому віці паралельно з розвитком вербального інтелекту, його абстрактно-логічних операцій також розвиваються механізми візуального мислення, що позитивно впливає на загальний розвиток продуктивності інтелектуальної сфери особистості. Мисленнєві процеси в підлітковому віці змінюються якісно і кількісно, поступово набуваючи нових, складніших форм. На початку перехідного віку переважають генетично більш ранні види мисленнєвої діяльності, а саме, наочно-образне та конкретно-логічне мислення. В процесі розвитку здатності до абстрагування наочне мислення підлітків піднімається на вищий рівень узагальнення - рівень візуального мислення.

Таким чином, найвищим рівнем розвитку наочних форм мисленнєвої діяльності є візуальне мислення. Передумови розвитку візуального мислення виникають в підлітковому віці: розвиток і зростання рівня абстрактності операціональних структур вербально-логічного мислення, формування здатності до узагальнень шляхом об'єктивації сукупних ознак, розвиток гіпотетичності мислення, збагачення візуальних компонентів розумової діяльності, розвиток здатності до оберненості інтелектуальних операцій. Отже, візуальне мислення як вища пізнавальна діяльність з`являється в розвитку дитини не раптово, а має свої витоки, етапи розвитку і є найвищою формою наочно-мисленнєвої діяльності.

У шостому розділі «Візуально-мисленнєві стратегії в образотворчій діяльності» було розглянуто, яким чином реалізується запропонований нами стратегіально-семантичний підхід до пізнання візуально-мисленнєвої діяльності на терені образотворчого мистецтва.

Розкриваються погляди видатних митців та вчених: Р. Делакруа, Л. Матісса, В. Кандінського, П. Пікассо, О.Ю. Артем'євої, О.М. Леонтьєва, Р. Арнхейма, В.П. Зінченка, В.І. Вернадського та інших на роль візуального мислення в мистецтві, які свідчать про те, що синтетичність «бачення», образ-ідея, образ-концепт є базисом образотворчого мистецтва. На прикладі всієї історії становлення «візуальних» видів мистецтва простежується процес розвитку візуального мислення людства. Аналізуються особливості візуального мислення в модернізмі, а також вивчаються візуально-мисленнєві стратегії таких його представників, як П. Мондріан, В. Кандінський, К. Малевич, Вінсент Ван Гог, українських митців, зокрема, О. Богомазова, О. Архипенко, О. Екстер та інших. Аналіз їх творчості показав, що кожен з них, сповідуючи загальну концепцію абстрактного мистецтва, створив свою власну концепцію, яка визначила особисту візуально-мисленнєву стратегію у творчості.

Теоретичні положення розробленого нами стратегіально-семантичного підходу до вивчення візуально-мисленнєвої діяльності емпірично підтверджені нашими сумісними з Т.А. Вовнянко дослідженнями, які знайшли відображення у її дисертаційній роботі. Дослідження суб`єктивної семантики колористичної стратегії сучасних художників за допомогою методики „Колірного семантичного диференціалу» (КСД) (С.М. Симоненко, Т.А. Вовнянко) дозволило з'ясувати особливості опосередкованого впливу образу світу на творчу діяльність митців.

Застосування стратегіально-семантичного підходу до дослідження механізмів візуального мислення переконливо доводить, що творчі концепції митців, що є «похідною» їх унікальної картини світу, яка сформувалася в ході становлення образу світу, через індивідуальний досвід, діяльність суб'єкта і є концептуальну основою (метарівнем) їх візуально-мисленнєвих стратегій в образотворчому мистецтві. Отже, індивідуальність світобачення впливає на особливості візуалізації картини світу на рівні механізмів візуально-мисленнєвої діяльності, що знаходить своє відображення в образі-концепті як її результаті.

Висновки

1. На основі узагальнення теоретико-методологічних засад було дано визначення візуального мислення, яке відповідає нашому концептуальному баченню означеної проблеми. Воно полягає в тому, що: а) візуальне мислення є найвищим рівнем розвитку наочних видів мисленнєвої діяльності; б) її продуктивним видом, що має складну інтегральну структуру та відображає зв`язки й відношення об`єктивної реальності за допомогою різних форм візуального кодування на метавербальному рівні; в)змістом цього рівня наочно-мисленнєвої діяльності є трансформація різних проблемних ситуацій у структури нових знань, створення образів-концептів. Іх матеріальними носіями можуть бути моделі, графіки, схеми, карти, а також різні артономічні форми (малюнки, картини, скульптура, архітектура, тощо), що є результатом візуального метамоделювання на різних рівнях відображення реальності: від конкретних речей до вищих рівнів абстрагування дійсності.

2. Розроблено стратегіально-семантичний підхід, основні положення якого полягають у тому, що провідними чинниками розвитку візуального мислення є загальна «картина світу» як інтегруюча частина ментальності, властива певному суспільству, та індивідуальний «образ світу» суб`єкта, який формується в процесі розпредмечування ним цієї «картини світу» та опредмечування навколишнього світу. Ці чинники визначають візуально-мисленнєві стратегіі які є індивідуальними механізмами становлення образу-концепту.

Візуально-мисленнєва стратегія розглядається нами як система індивідуально та особистісно усталених тенденцій до використання способів і прийомів трансформації та суб'єктивно-семантичної інтерпретації образу-концепту, що реалізовуватися як на усвідомлюваному, так і на неусвідомлюваному рівні, яка є індивідуально-особистісно та діяльнісно обумовленою, функціонально усталеною і реалізується в процесі перебігу процесу візуального мислення при розв`язанні тих чи інших творчих задач.

3.Побудовано концептуальну модель візуально-мисленнєвої діяльності, розкрито структуру, механізми та функції означеної діяльності. Пусковим механізмом початку розгортання візуально-мисленнєвого процесу є проблемна ситуація, яка за змістом є певним дисбалансом між гіпотезою (словесно вираженою) і недостатністю вербальних засобів та відсутністю готових наочних форм для її вирішення. Така проблемна ситуація опосередковується потребнісно-мотиваційною та емоційно-вольовою сферою діяльності суб`єкта. Реалізація візуально-мисленнєвого процесу здійснюється за допомогою відповідних стратегій, які виступають його механізмами і мають певну структуру.

Основною формою візуально-мисленнєвої діяльності є візуально-мисленнєвий образ, який є цілісним системним утворенням, що має складну ієрархічну функціональну структуру, елементи якої знаходяться у певних взаємозв'язках і відношеннях між собою. Системотвірними чинниками при цьому виступають операціональні механізми, які роблять наочним контекст у всіх його функціональних і структурних взаємозв'язках, тобто візуалізують сутність об'єкта.

Основними емпіричними характеристиками візуально-мисленнєвого образу є: наочність як системоутворююча властивість візуально-мисленнєвого образу; базові властивості: активність, предметність, симультанність, цілісність, просторово-часова структура, інтенсивність; специфічні властивості: концептуальність, амодальність, креативність, абстрактність, узагальненість. Основними функціями образу-концепту є: відображувально-пізнавальна; прогностична; регулятивна; креативна; знаково-символічна.

4. Специфіка образу-концепту полягає в тому, що він є пізнавальним конструктом, організація якого є результатом інтеграції двох різноякісних форм відтворення інформації: візуальної і вербальної через візуальну. Саме таке проміжне положення між формами чуттєвого і раціонального пізнання дає підстави називати його образом-концептом («наочним концептом»). Пізнання образу-концепту передбачає урахування єдності складових людської свідомості. Предметне значення, особистісний смисл, чуттєва тканина свідомості і співвідношення, котрі встановлюються між ними, можуть бути структурною основою для створення різних за своїм змістом і семантичним значенням образів-концептів. В наочності візуального образу активно і закономірно відображаються значеннєві, смислові ставлення суб'єкта до певної ситуації (певного об`єкту), його індивідуальне бачення.

5. Культурно-історична природа візуального мислення проявляється в знаково-символічній функції його образу. Якісною відмінністю візуального образу, що приймає на себе функцію знаку, є факт органічної присутності означуваного в означенні. Візуально-мисленнєві образи в антропогенезі і онтогенезі розвиваються в процесі становлення символічної, знакової діяльності, виконують різні функції, несуть інформацію як образи, символи, знаки. «Візуальний образ», «візуальний символ», «візуальний знак» є продуктами культурно-історичного розвитку візуально-мисленнєвої діяльності і становлять різні форми її візуалізації.

Одним із основних чинників, що сприяє розвитку візуального мислення, є загальна картина світу, притаманна тому чи іншому суспільству, що визначає стратегії його пізнання і творення індивідуальних образів світу її представників. Наочність, що є однією із основних характеристик картини світу і нерозривно пов`язана з предметним характером людської діяльності. Залежно від історичної епохи, де створюється картина світу, форми наочності будуть змінюватися. Візуальне мислення та його образи здатні відтворити всі ті універсальні категорії, концептуально-чуттєві поняття, які виступають характеристиками творення картини світу людства. На основі узагальнення здобутків з антропології, мистецтвознавства, психології, психолінгвістики та власних досліджень доведено, що просторово-часові межі картини світу розширюються з розвитком візуального мислення людини і, водночас, можливості «концептуального бачення» людини можуть обмежуватися існуючим у її свідомості образом світу. Зі зміною картини світу змінюються не тільки змістові, але й операціональні компоненти візуального мислення.

6. Встановлено, що візуальне мислення як вища пізнавальна діяльність в антропо- і онтогенезі має свої витоки, етапи розвитку. Наочні і вербальні форми мислення не витікають одна із одної, а розвиваються паралельно, взаємодіючи і взаємозбагачуючись. Їх взаємодія виявляється в тому, що перехід конкретних понять на рівень вербальних абстракцій, узагальненості, гіпотетичності сприяє розвитку абстрактності, концептуальності в наочно-умоглядних операціях. Найвищого рівня (наочно-концептуального, або візуально-мисленнєвого) наочне мислення набуває у підлітковому віці. Відображення і узагальнення зв'язків і відношень у візуальній і вербальній формах мислення відбувається не на різних рівнях, а в різних формах: у наочних образах-концептах і поняттях відповідно.

7. Виходячи із загальної концептуальної моделі візуально-мисленнєвої діяльності, була створена модель її механізмів, в якості яких є візуально-мисленнєві стратегії. Їх ми розглядаємо як складні інтегральні утворення, що мають ієрархічно організовану структуру, котра включає в себе мета-, макро -, і мікрорівні. За допомогою візуально-мисленнєвої стратегії визначається сам вибір «бачення» проблеми суб`єктом діяльності (регулятивно-особистісний компонент), пріоритет тих чи інших способів її розв`язання (операціональний компонент) та семантичної інтерпретації створюваного образу-концепту (змістовий компонент).

Метарівень є найвищим рівнем у структурі візуально-мисленнєвої стратегії і розглядається як когнітивно-особистісна модель «бачення проблеми», як глобальна пізнавальна гіпотеза, що вибудовується в процесі індивідуального пізнання, «бачення» джерела стимуляції відповідно до образу світу суб'єкта діяльності. Мотивація до візуалізації тієї або іншої проблеми закладена в активній діяльнісній природі образу світу, а також мотиваційно-смислових структурах особистості суб'єкта діяльності. Метарівень візуально-мисленнєвої стратегії, здійснює регулятивний вплив на макрорівень візуально-мисленєвої стратегії через мотивацію рішення тих або інших творчих задач, «естетичні переваги», особистісні «візуальні установки», «загальне бачення» тієї або іншої проблеми, системи значень і особистісних смислів суб'єкта діяльності, реалізованих через семантичне наповнення тієї або іншої задачі, що вирішується. На неусвідомлюваному рівні це реалізується через інтуїцію, «інсайт», здогад, «бачення задуму».

Макрорівень візуально-мисленнєвої стратегії ми розглядаємо як концептуально-емпіричний рівень реалізації задуму, створення конкретного візуального образу. Структуру макрорівня візуально-мисленнєвої стратегії становлять: змістові та операціональні компоненти, семантика яких визначається «картиною світу» субєкту діяльності:

а) змістовими компонентами макрорівня є колір і форма, що несуть смислове навантаження, яке відображає в знятому вигляді всі рівні семантичних значень, властиві індивідуальному образу світу суб'єкта діяльності, і визначають індивідуальні семантичні відмінності в змістових механізмах створення візуально-мисленнєвих образів. Виявлено на рівні змістових компонентів усталені тенденції семантичної інтерпретації візуально-мисленнєвого образу, які було визначено як колористичну, формо-графічну та синтетичну стратегії створення візуального образу;

б) операціональними компонентами макрорівня є мисленнєві дії, спрямовані на трансформацію змістових компонентів з метою побудови візуально-мисленнєвого образу. Існують індивідуальні тенденції до домінування тих чи інших системотвірних «породжуючих» підструктур у структурі операціональних механізмів творення візуально-мисленнєвого образу. Виявлено на рівні операціональних механізмів візуально-мисленнєвої діяльності стратегію стилізації та стратегію конструктів. Структурно-функціональний аналіз засвідчив, що стратегія конструктів базується на послідовності таких мисленнєвих операцій, як аналіз - диференціювання - абстрагування - синтез. Стратегія стилізації базується на наступній послідовності операцій: синтез- узагальнення - абстрагування - аналіз. Мікрорівень візуально-мисленнєвої стратегії включає усвідомлювані та неусвідомлювано-інтуїтивні вікарно-перцептивні дії, уявленнєво-просторові трансформації (на рівні просторової комбінаторики), «перцептивні еталони».

Розвиток візуально-мисленнєвої стратегії у процесі антропо- і онтогенезу візуально-мисленнєвої діяльності відбувається у такій послідовності: мікрорівень - макрорівень - метарівень, На рівні її сформованості навпаки, регуляція відбувається у зворотньому напрямку.

Означені рівні візуально-мисленнєвих стратегій є системними утвореннями, які структурно та функціонально взаємопов`язані між собою. Сформованість візуально-мисленнєвих стратегій свідчить про відносну завершеність, або високий рівень розвитку операціональних та змістових компонентів візуально-мисленнєвого процесу.

8. Представлений стратегіально-семантичний підхід до дослідження візуально-мисленнєвої діяльності та розроблена на його основі модель візуально-мисленнєвих стратегій дає нам можливість поглибити наше уявлення про візуальне мислення як продуктивну діяльність та її механізми, що є підґрунтям індивідуальної неповторності та креативності при розв`язанні творчих задач. Візуально-мисленнєві стратегії митців є «похідною» їх образу світу, який сформувався в ході становлення суб'єктивного досвіду й індивідуальної діяльності. Візуально-мисленнєві стратегії створення образу-концепту є підґрунтям для творчої діяльності, і, зокрема, основою творчих стратегій в образотворчому мистецтві. Перспективи подальшого дослідження проблеми візуального мислення пов`язані з дослідженням його механізмів, вивченням взаємозв`язку з процесами творчості у різних галузях людської діяльності, створенням і обґрунтуванням методів діагностики механізмів візуального мислення та особливостей його розвитку. Перспективним є детальний розгляд таких змістових компонентів макрорівня візуально-мисленнєвих стратегій, як «формо-графічна» стратегія, «синтетична» стратегія та їх семантичного підґрунтя.

Список опублікованих праць

1.Симоненко С.М., Вовнянко Т.А. Психосемантика кольору і стратегії творчості. - ПНЦ АПН України. - Одеса: Автограф, 2005. - 200 с. (Особистий внесок дисертанта загальна концепція, теоретичне обґрунтування, розробка стратегії емпіричного дослідження, участь у обробці первинних емпіричних результатів та їх інтерпретації).

2.Симоненко С.Н. Стратегиальные тенденции трансформации образа в художественной деятельности //Тематический зборник статей по матеріалам докладов межд.симпозиума «Визуальное мышление и творчество: проблеми и перспективы исследования». Одеса, 1996. - С. 91-93.

3.Симоненко С.Н. Влияние стрессогенных факторов на визуальное мышление при норме и патологии психического развития //Журнал «Наука і освіта» - Спецвипуск. - 25-29 квітня 2000. Одеса. - С.108-110

4.Симоненко С. М. Визуальное мышление как один из механизмов художественного творчества. //Матеріали Міжнародних Костюківських читань. - Київ, 1993. - С. 70-78.

5.Симоненко С.М. Визуальное мышление как продуктивний познавательный процесс: основные подходы к исследованию. /Матеріали ІV Костюківських читань «Українська психологія: Сучасний потенціал». - Т. 3.- Київ, 1996. - С. 99-107.

6.Симоненко С. М. Структура трансформации визуального образа в условиях художественной деятельности //Тематический зборник статей по материалам докладов Межд.симпоз. «Визуальное мышление и творчество: проблемы и перспективы исследования». - Одесса, 1996. - С. 21-23.

7.Симоненко С.М. Вивчення візуального мислення в курсі загальної психології /Збірник статей за матеріалами Всеукраїнської науково- методичної конференції «Психологічна освіта в системі вищої школи». - Одеса, 1997. - С. 144-147.

8.Симоненко С. М. К проблеме изучения механизмов визуального мышления //Наука і освіта, (спецвипуск). - 1997. - С. 54-58.

9.Симоненко С.М. Механизмы субъективной семантики цвета визуального образа //Психологія на перетині тисячоліть: Збірник наукових праць учасників П'ятих Костюківських читань: В 3-х т. - К.: Гнозис, 1998. - Т. III. - С. 155-161.

10.Симоненко С.Н. Некоторые теоретико-методологические аспекты изучения визуального мышления //Наука і освіта. - 1998. - № 1-2. - С. 107-111.

11.Симоненко С.М. Психологічні особливості розвитку візуального мислення в онтогенезі // Наука і освіта. - 1999. - № 5-6. - С. 68-70.

12.Симоненко С.М. Роль интуиции в процессе создания визуального образа. //Наука і освіта. - 1999. - № 1-2. - С. 58-60.

візуальний мислення пізнавальний розвиток

Размещено на Allbest.ru