Психологічна профілактика агресивних проявів в учнів професійно-технічних навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

УДК 159.922.763: 377

ПСИХОЛОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА АГРЕСИВНИХ ПРОЯВІВ

В УЧНІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

19.00.07 - “Педагогічна та вікова психологія”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Якість життя українського суспільства значною мірою залежить від повноцінного розвитку, духовного багатства, моральної чистоти, гармонійного розвитку, соціальної активності, психічного здоров'я учнівської молоді. Однак, життєдіяльність учнів професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ) в сучасних умовах супроводжується впливом на них несприятливих чинників (соціальних, психологічних, екологічних та ін.), що залишають помітний відбиток в їхньому фізичному та психічному здоров'ї, обумовлюють різноманітні відхилення у поведінці, зокрема такі, як агресивність.

Агресивні прояви учнів підліткового віку розглядаються психологами і педагогами як одна з основних причин ускладнень у навчально-виховному процесі. Особливо наочно такі явища проявляються у міжособистісних стосунках між педагогами та учнями, між самими учнями, що породжують різного роду деструктивні прояви - від прямих чи опосередкованих погроз до агресивних дій. Основна особливість старшого підліткового віку - це прояв виражених властивостей індивідуальності та неповторності особистості, активізація процесу самоактуалізації. Нехтування дорослими проблемою самоактуалізації провокує виникнення в учнів агресивних проявів, що є причиною зниження ефективності міжособистісної взаємодії підлітків і дорослих у навчальній діяльності та громадянській поведінці.

Теоретичні підходи до проблеми агресивності (біологізаторський, фрустраційний, за теорією соціального научіння та ін.), а також практичні методи її розв'язання, які розроблені на основі теорії діяльності та теорії виховання (залучення підлітка у соціально схвалювану діяльність, формування внутрішньої мотивації попередження агресивності тощо), недостатньо висвітлюють цю проблему, особливо щодо проявів агресивності в учнів ПТНЗ, їх причин та наслідків. Це вимагає вивчення особливостей агресивних проявів цієї категорії учнівської молоді і визначення засобів їх попередження, що обумовлює актуальність запропонованого дослідження.

Особливості агресивної поведінки представників різних вікових груп вивчались як вітчизняними, так і закордонними дослідниками (Г.М. Андреєва, К. Бютнер, О.В. Гордякова, С.О. Завражан, В.Ф. Моргун, О.К. Осницький, А.А. Реан, Л.М. Семенюк, Л.С.Славіна, І.О. Фурманов та ін.). Ними висвітлювались проблеми агресивності у зв'язку з конфліктами (Г.С. Васильєва, В.В.Ковальов, М.Д. Левітов, В.С. Мерлін, М.С. Неймарк, Є.Р. Романін та ін.), афектами (В.К.Вілюнас, Т. Дембо, Д. Зільман, К. Ізард, Я. Рейковський та ін.), фрустрацією (А. Бандура, Д. Доллард, Л.П. Колчина, М. Маєр, І. Міллер, Р. Сієре та ін.). Значну кількість праць присвячено дослідженню взаємозв'язку агресивності з тривожністю, невротизмом, окремими властивостями нервової системи людини, а також вивченню агресивних проявів в осіб з патопсихологічними відхиленнями (М.І. Буянов, І.В. Жданова, О.Ф. Кенгберг, Л. Пожар, О.В. Серебритська та ін.) й агресивних дій криміногенного характеру (Н.В. Алікіна, І.Б. Бойко, В.В. Знаков, С.М. Єніколопов, Е. Квятковська-Тохович, С.В. Кудрявцев та ін.)

Між тим, аналіз наявного психолого-педагогічного досвіду, що пов'язаний із вихованням і навчанням старших підлітків в умовах ПТНЗ, дає підстави вважати, що у психологічній профілактиці агресивних проявів цієї категорії велике значення може мати використання гуманістичного потенціалу процесу самоактуалізації особистості (Г.О. Балл, І.А. Зязюн, Р.В. Овчаров, В.Г. Панок, І.Д. Пасічник, Е.О. Помиткін, Н.Г. Ничкало) на засадах особистісного підходу (В.О. Моляко, В.Ф. Моргун, В.В. Рибалка, М.І. Томчук, Б.О. Федоришин).

Недостатній рівень вивчення цього аспекту проблеми, відсутність відповідних методичних рекомендацій щодо профілактичної роботи в ПТНЗ на засадах використання гуманістичного потенціалу самоактуалізації учнів дають підстави для проведення дисертаційного дослідження в цьому напрямку. Враховуючи актуальність проблеми, її недостатню теоретичну та експериментальну розробленість, темою дисертації обрана: "Психологічна профілактика агресивних проявів в учнів професійно-технічних навчальних закладів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану НДР відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України на 2002-2004 рр.: “Розвиток психологічної культури учнівської молоді в системі неперервної професійної освіти” (РК № 102U000399).

Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, протокол № 9 від 28 жовтня 2002 р. і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні, протокол № 9 від 26 листопада 2002 р.

Об'єкт дослідження - агресивні прояви у поведінці учнів професійно-технічних навчальних закладів.

Предмет дослідження - особливості психологічної профілактики агресивних проявів в учнів ПТНЗ.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити концептуальну модель психологічної профілактики агресивних проявів в учнів ПТНЗ на основі формування в них гуманістичних цінностей і здатності до самоактуалізації власної особистості.

Концептуальна ідея дослідження: теоретичне й експериментальне вивчення особливостей агресивних проявів у підлітків дозволяє відкрити нові можливості для покращення ефективності психологічної профілактики на основі формування в учнів професійно-технічних навчальних закладів здатності до самоактуалізації.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущеннях, що:

а) формування гуманістичних цінностей самоактуалізованої особистості може розглядатися як засіб психологічної профілактики агресивних проявів в учнів професійно-технічних навчальних закладів;

б) розвиток здатності учнів ПТНЗ до самоактуалізації як засобу психологічної профілактики агресивності зумовлюється відповідною організацією діяльності самих учнів, їх батьків, психологів, педагогів, майстрів виробничого навчання, вихователів на засадах особистісно-гуманістичного підходу.

Відповідно до мети та висунутої гіпотези визначено такі завдання:

Здійснити теоретичний аналіз існуючих у вітчизняній та зарубіжній психології даних відносно особливостей агресивних проявів підлітків, шляхів їх психологічної профілактики і визначити методологічний підхід та його принципи.

Експериментально дослідити особливості агресивних проявів в учнів ПТНЗ і психологічні умови формування в них гуманістичних цінностей і здатності до самоактуалізації особистості як засобів психологічної профілактики цих проявів.

Розробити та впровадити концептуальну модель психологічної профілактики проявів агресивності в учнів ПТНЗ.

Визначити й обґрунтувати доцільну програму і методику розвитку здатності особистості учнів ПТНЗ до самоактуалізації як засобу психологічної профілактики їх агресивних проявів.

Експериментально перевірити ефективність програми і методики психологічної профілактики агресивних проявів учнів ПТНЗ та обгрунтувати відповідні методичні рекомендації педагогічним працівникам

Теоретична основа дослідження ґрунтується на положеннях гуманістичної філософії, педагогіки і психології про сутність особистості та актуалізацію особистісного потенціалу (Г.О. Балл, С.У. Гончаренко, Є.В. Єгорова, І.А Зязюн, О.І. Кульчицька, С.Д. Максименко, І.П. Маноха, А. Маслоу, В.О. Моляко, В.Ф. Моргун, Н.Г. Ничкало, К. Роджерс); концептуальних положеннях щодо сутності і розвитку особистості (Л.І. Божович, І.С. Булах, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, К.К. Платонов, І.Д. Пасічник, В.Г. Панок, Л.С. Рубінштейн); фундаментальних ідеях про взаємозв'язок спілкування і пізнання, спілкування і діяльності (І.Д. Бех, О.О. Бодальов, М.Й. Боришевський, А.В. Брушлинський, О.Є. Самойлов, Д.Б. Ельконін та ін.); теоретичних і методичних положеннях щодо розвитку особистості в умовах професійної підготовки учнівської молоді, що висвітлені у працях С.У. Гончаренка, І.А. Зязюна, О.М. Ігнатович, Н.І. Литвинової, В.Ф. Моргуна, Н.Г. Ничкало, О.М. Отич, Н.А. Побірченко, Е.О. Помиткіна, В.В. Рибалки, В.В. Синявського, С.О. Сисоєвої, З.Л. Становських, Л.О. Хомич, О.П. Хохліної.

Методологічну основу дослідження становлять: принципи детермінізму, відображення, розвитку психіки, єдності психіки і діяльності (Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, С.Л. Рубінштейн, О.М. Ткаченко), принцип єдності особистісного та професійного самовизначення (І.А. Зязюн, Є.О. Клімов), методологічні засади особистісно орієнтованої освіти (Г.О. Балл, І.Д. Бех, В.Ф. Моргун, К.К. Платонов, Н.А.Побірченко, Е.О. Помиткін, В.В. Рибалка, В.В. Синявський), філософські положення про єдність природного і набутого, індивідуального та соціального; принцип суб'єктивної активності (Б.Г. Ананьєв, М.Й. Боришевський, І.С. Булах, С.Д. Максименко, В.Г. Панок, І.Д. Пасічник, М.І. Томчук, Л.О. Хомич).

Методи дослідження. Для перевірки висунутої гіпотези та вирішення поставлених завдань дослідження використовувалися такі методи: теоретичні - аналіз, систематизація та узагальнення теоретичних і дослідних даних, за допомогою яких проведений теоретико-методологічний аналіз агресивних проявів особистості; емпіричні - методи аналізу продуктів діяльності, спостереження, опитування, анкетування, психодіагностичні методи, констатувальний експеримент, що були застосовані з метою вивчення агресивних проявів та самоактуалізації особистості старшого підлітка; розвивальні - формувальний експеримент, за допомогою якого перевірялася концептуальна модель психологічної профілактики агресивних проявів учнівської молоді; обробки та інтерпретації - статистичні методи, що були застосовані з метою кількісної та якісної інтерпретації даних та узагальнення результатів експерименту.

Організація дослідження. Дослідження проводилося у три етапи протягом 2000-2006 р.р.

На першому етапі (2000-2001) здійснювалося теоретичне осмислення існуючих даних з обраної проблеми, визначення вихідних положень і наукового апарату, розроблення гіпотези і плану дослідження, вивчення стану розробки проблеми психологічної профілактики агресивних проявів в учнівської молоді.

На другому етапі (2002-2003) було проведено констатувальний експеримент з вивчення психологічних особливостей агресивних проявів в учнів ПТНЗ.

На третьому етапі (2003-2006) здійснювався формувальний експеримент із застосуванням психопрофілактичних, психоконсультаційних та психокорекційних методів, спрямованих на попередження агресивних проявів особистості старшого підлітка, узагальнювалися матеріали експериментального дослідження та їх оформлення у вигляді дисертації.

Експериментальна база дослідження. Дослідна робота проводилася на базі Хмельницького Вищого професійного училища №4, Хмельницького Вищого професійного училища №25, Центру професійно-технічної освіти №1 м. Вінниці (ВОЦПТО), Вінницького міжрегіонального вищого професійного училища. Дослідженням було охоплено 384 підлітки, з яких у формувальному експерименті взяли участь 177 учнів (92 увійшли в експериментальну групу, а 85 - у контрольну).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

вперше розроблено особистісно-гуманістичний підхід у психопрофілактиці агресивних тенденцій на основі розвитку в учнів здатності до самоактуалізації особистості;

запропоновано концептуальну модель психологічної профілактики проявів агресивності в учнівської молоді;

показано можливості програми і методики психологічної профілактики агресивних проявів в учнів ПТНЗ.

Теоретичне значення роботи виявляється у поглибленні психологічних знань з проблеми психологічної профілактики агресивних проявів особистості учнів ПТНЗ; в уточненні основних психологічних факторів, якими зумовлюється профілактика агресивної поведінки вказаної категорії учнів; в розробці концептуальної моделі психологічної профілактики агресивності старшого підлітка.

Практичне значення роботи полягає у розробці системи психолого-педагогічних засобів виявлення та психологічної профілактики агресивних проявів учнів ПТНЗ. Розроблена і апробована програма психологічної профілактики агресивних проявів у підлітків, що передбачає комплексну взаємодію всіх учасників навчально-виховного процесу, поєднання різних методів і технік, спрямованих на зниження агресивності засобами гуманізації та активізації процесів самоактуалізації, застосування та впровадження комплексу діагностичних методик виявлення і профілактики агресивних проявів, які можуть бути використані практичними психологами, вчителями, методистами у навчально-виховній роботі з учнями ПТНЗ.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес ПТНЗ м. Вінниці та Вінницької області (довідка Вінницької обласної державної адміністрації управління освіти і науки № 1205/03 від 14 травня 2005 року), Вінницького міжрегіонального вищого професійного училища (довідка № 202/03-01 від 21 травня 2005 року), Хмельницького Вищого професійного училища №25 (довідка № 01-024-219 від 24 травня 2006 року) та Хмельницького Вищого професійного училища №4 (довідка № 01-06-555 від 10 травня 2006 року).

Особистий внесок автора в одержанні наукових результатів полягає у теоретичному обґрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми; розробці комплексної методики психодіагностики підлітка як засобу виявлення агресивних проявів; створенні концептуальної моделі психологічної профілактики агресивних проявів старшого підлітка.

Надійність та вірогідність отриманих результатів дослідження забезпечувалися методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних концептуальних положень, використанням комплексу сучасних дослідницьких методів, адекватних меті і завданням дослідження, репрезентативністю вибірки респондентів, застосуванням статистичних методів обробки, якісної інтерпретації результатів дослідження та позитивними наслідками впровадження результатів дослідження у роботу практичного психолога.

На захист виносяться:

Положення про особистісно-гуманістичний підхід у вивченні особливостей та профілактиці агресивних проявів у підлітків на основі самоактуалізації їхньої особистості.

Концептуальна модель психологічної профілактики агресивних проявів в учнів професійно-технічних навчальних закладів.

Програма і методика психологічної профілактики агресивних проявів в учнів ПТНЗ.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися на міжнародних та загальноукраїнських конференціях: „Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Київ - Вінниця, 2002, 2003, 2004), “Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога в умовах вищої школи” (м. Тернопіль, 2003), „Удосконалення педагогічної майстерності науково-педагогічного складу як основа підвищення якості підготовки фахівців” (м. Хмельницький, 2005), „Актуальні проблеми навчання і виховання людей з особливими потребами” (Київ, 2005), на засіданнях кафедри психології Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна” (Вінниця, 2004, 2005, 2006), на засіданнях відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (Київ, 2003, 2004, 2005).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані у 13 наукових працях, з них 8 наукових праць написано без співавторів, у тому числі 4 статті опубліковано у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України; 8 статей у збірниках наукових праць та журналах; 3 статті - у збірниках матеріалів конференцій; 1 методичний посібник та 1 методичні рекомендації.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (234 найменування, з них 28 - іноземною мовою). Загальний обсяг дисертації становить 238 сторінок, основна частина займає 185 сторінок. Робота містить 7 додатків на 46 сторінках, 8 таблиць на 12 сторінках та 24 малюнки на 12 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність та доцільність досліджуваної проблеми; визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження; названо методи та експериментальну базу дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів роботи; наведено дані про апробацію та впровадження одержаних результатів; визначено їх обґрунтованість.

У першому розділі - „Теоретико-методологічні основи профілактики проявів агресивності в учнів професійно-технічних навчальних закладів” - проводиться теоретичний аналіз проблеми агресивності особистості, чинників та особливостей їх виникнення; розглядаються різні трактування природи та основних факторів, що обумовлюють агресивні прояви старшого підлітка; визначається самоактуалізація особистості як можливий засіб профілактики агресивних проявів; визначається методологічний підхід до профілактики агресивної поведінки підлітків.

У першому підрозділі “Проблема чинників агресивності учнівської молоді у психолого-педагогічних дослідженнях” здійснено аналіз різних підходів у розумінні понять „агресія”, „агресивність”, „агресивні прояви”.

Проаналізовано теоретичні погляди, що пояснюють чинники прояву агресивності, визначено явища, які характеризують агресивність (А. Басс, В.В. Знаков, Н.Д. Левітов, Т.Г. Румянцева, В.Г. Степанов, Е. Фромм та ін.). Проведено аналіз причин, що її викликають, серед яких виділяють біологічні, обумовлені спадковістю (К.Лоренц, З. Фройд і ін.), соціальні, обумовлені суспільними явищами (А. Бандура, А.А. Реан, Т.Г. Румянцева, Г. Сельє та ін.). Визначено методи, що попереджають агресивність: залучення підлітка в систему соціально схвалюваної й соціально визнаної діяльності, формування внутрішньої мотивації зниження агресивності (Л.С. Виготський, Л.С. Семенюк, Д.І. Фельдштейн й ін.). Висвітлено положення теорії соціального научіння щодо зміни стилю сімейного виховання, зниження демонстрації пропаганди насильства в засобах масової інформації (А. Бандура, Р Фелсон й ін.), розвитку когнітивних здібностей (Д. Зільманн) та інших шляхів профілактики проявів агресивності.

У теоретичних дослідженнях підліткового віку виділяється, поряд з агресивністю, і таке явище, як самоактуалізація. Її особливості й прояви різних форм агресивності підлітка розглянуті Д Марсіа через поняття статусу ідентичності. Проходження підлітків через певні статуси може супроводжуватись проявами агресивності (конфліктність, експериментування з різними способами поведінки), які можуть змінюватися в процесі засвоєння гуманістичних цінностей, розвитку властивостей самоактуалізованої особистості (потреба в пізнанні, креативність, пошук і формування свого "Я"). Ж. П'яже описав децентрацію в підлітковому віці й формування програми життя, як основні характеристики самоактуалізації в підлітковому віці. У своїй культурно-психологічній концепції Е. Шпрангер визначив три типи розвитку дітей. Перший та другий типи характеризуються високим рівнем агресивності, а третій - високим рівнем самоактуалізації. Підлітки, що розвиваються за останнім типом, мають більш низький, аніж в інших випадках, рівень агресивності. Е. Шпрангер виділяє у своїй роботі таку особливість самоактуалізації, як формування Я-концепції.

Ш.Бюлер виділила у підлітковому періоді дві фази: негативну й позитивну. В період негативної фази яскраво проявляються агресивні тенденції, а в період позитивної - тенденції до самоактуалізації. Л.С.Виготський стверджував, що в підлітковому віці має місце відмирання й руйнування старих інтересів, і дозрівання біологічної основи, на якій, згодом, розвиваються нові інтереси, що є властивим для самоактуалізованої особистості. Він відзначав також два новоутворення цього віку: розвиток рефлексії і, на її основі, самосвідомості.

У підлітковому віці, як зазначає Т.М. Титаренко, існує чотири кризи ідентичності. Завершеною вважається та криза, коли індивід переходить від пошуку себе до практичної самореалізації. Типологічними особливостями підлітка, за І.С. Булах, є прагнення до автономності та самостійності, нової соціальної позиції, здатність до саморозвитку, усвідомлення власної наступності. Саме ці положення про самоактуалізацію враховуються у нашому дослідженні.

Таким чином, результати аналітичного огляду сучасних психологічних досліджень дають підстави вважати, що „агресія” - це широко використовуваний філософський, соціологічний і психологічний термін, який позначає будь-яку, різною мірою емоційно забарвлену активність особистості чи групи (суспільства) у відношенні до інших суб'єктів, яка набуває форм прямого чи опосередкованого насилля. Також поширеним є розуміння агресії як мотивованих зовнішніх дій, які порушують норми і правила співіснування, які приносять шкоду, спричиняють біль і страждання іншим людям. Відповідно до цього, під „агресивними проявами” ми розуміємо передусім зовнішні форми поведінкового реагування, що являють собою дії, які спричиняють шкоду чи збиток живим і неживим об'єктам. Агресивні прояви виступають і як спосіб психологічного захисту, тому їх можна розглядати в якості недиференційованого захисного механізму, як неконструктивну, неадекватну поведінку. Вже на цьому етапі аналізу виявляється зв'язок між агресивністю і самоактуалізацією особистості.

У другому підрозділі “Поведінкові та особистісні прояви агресивності в учнівської молоді” визначені особливості поведінкових та особистісних проявів агресивності, що характерні для учнів підліткового віку.

Поведінкові прояви агресивності - це біологічно, психологічно та соціально зумовлені форми поведінки, які виконують адаптивну та захисну функцію. Наявність агресивності є суб'єктивно необхідною, що підвищує можливості особистості у соціальній адаптації і доланні життєвих труднощів. У разі недостатнього рівня агресивності, особистість втрачає власну індивідуальність, стає пасивною і конформною. Тривале перебування особистості у загрозливому середовищі посилює захисні реакції, активізує механізми психологічного захисту, що призводить до укорінення в поведінці деструктивних стереотипів, які спершу виконують роль захисних реакцій, а потім трансформуються у сталі агресивні риси особистості.

Вступ підлітка до професійно-технічного училища переживається ним як акт різкого переходу до нового стану - дорослості. Саме в цей період у підлітка виникає бажання самоутвердитися, довести всім свою значущість. Тому під впливом мікросередовища агресивна поведінка постає як спосіб задоволення потреби у спілкуванні; самовираження і самоствердження; реагування на несприятливу атмосферу в сім'ї і жорстоке поводження з боку батьків; досягнення значущої мети. Таким чином, у підлітковому віці агресивна поведінка являє собою своєрідний захисний механізм.

Особистісні прояви агресивності - це усталені риси особистості, до яких можна віднести підвищений рівень психопатизації, нестійкість емоційного стану, що виявляється у збудливості, подразливості, роздратованості, а також депресивності, яка веде до підвищення рівня тривожності, скутості, невпевненості у собі.

Основними шляхами долання агресивних проявів в учнів професійно-технічних закладів можна вважати формування в них гуманістичних цінностей і розвиток здатності особистості до самоактуалізації.

У третьому підрозділі “Самоактуалізація як засіб психологічної профілактики агресивних проявів в учнів професійно-технічних навчальних закладів” представлене теоретичне обґрунтування психологічних умов формування в учнів ПТНЗ гуманістичних цінностей і розвитку в них властивостей самоактуалізованої особистості як засобів профілактики їх поведінкових і особистісних проявів агресивності.

Самоактуалізація в підлітковому віці пов'язана з переживанням дитинства, що минає, зі спрямованістю на подальший розвиток, зі здатністю підлітка не просто відтворювати зовнішній світ, а виділяти себе в цьому світі, пізнавати свій внутрішній світ, переживати його і певним чином ставитися до себе (Ш.Бюлер, Т.М.Титаренко, І.С.Булах). Самоактуалізація визначається нами як процес, що характеризується наступними компонентами: відкриттям свого внутрішнього світу, самоприйняттям, самоповагою, адекватною самооцінкою, появою усвідомлення реальності часу; усвідомленням своїх цілей, життєвих прагнень, виробленням життєвого плану; формуванням автономності.

На основі виділених ознак поняття були проаналізовані різні аспекти зв'язку гуманістичних цінностей і властивостей самоактуалізованої особистості з агресивними проявами у поведінці та особистісних рисах. Так, Д. Зільман зазначає, що зниження агресивності спостерігається при розвинених когнітивних процесах. А.А. Реан доводить факт посилення парадоксальної агресивності при недостатній або неможливій самореалізації, С. Прентіс-Данн пояснює можливість зниження агресивності розвитком самосвідомості особистості. Деякі автори показують, що підвищення ступеня особистісної самосвідомості підштовхує індивіда до агресії, якщо він вважає подібну поведінку допустимою, і навпаки, утримує його від здійснення агресивних дій, якщо він ставиться до такої поведінки як до неприпустимої (L.Berkovvіtz, 1989, М.Scheіer& С.Carver, 1988). В.В.Знаков також відзначає, що існування в підлітковому віці мотиваційних конфліктів, низька диференційованість когнітивної й афективної сторони самоактуалізації є джерелами нестабільності самоставлення, яка провокує агресивну поведінку.

На основі проведеного аналізу встановлено, що гуманістичні цінності і властивості самоактуалізованої особистості можуть впливати на подолання у підлітків поведінкових та особистісних проявів агресивності. Такий вплив швидше за все буде мати місце в тому випадку, якщо гуманістичні цінності і здатність особистості до самоактуалізації стають реальними факторами процесу соціалізації учнівської молоді. Адже у ході соціалізації реалізується потреба у спілкуванні, розширюються та заглиблюються зв'язки підлітків з окремими людьми, з однолітками, суспільством у цілому, що є необхідним для здійснення спілкування як провідної діяльності підліткового віку. Саме тому психологічні умови формування в учнів гуманістичних цінностей і розвитку в них властивостей самоактуалізованої особистості можуть розглядатися як засоби профілактики поведінкових та особистісних проявів агресивності учнів ПТНЗ.

У четвертому підрозділі “Методологічний підхід до вивчення і профілактики агресивної поведінки підлітків” запропоновано й обґрунтовано авторський підхід до психологічної діагностики і профілактики агресивних проявів в учнів професійно-технічних навчальних закладів, який базується на найбільш вагомих наукових положеннях таких підходів, як особистісний, представлений у дослідженнях Л.І. Божович, Н.С. Лейтеса, В.Ф. Моргуна, К.К. Платонова, В.В.Рибалки, та гуманістичний підхід, що найбільш послідовно презентований у працях Г.О. Балла, І.А. Зязюна, А. Маслоу, К. Роджерса, В. Франкла.

У зв'язку з цим, на основі проведеного аналізу і синтезу існуючих даних запропоновано особистісно-гуманістичний підхід, який дозволяє розглядати як один із важливих засобів психологічної профілактики агресивних проявів у підлітків такий відомий у гуманістичній психології феномен, як здатність до самоактуалізації особистості. Особистісно-гуманістичний підхід здійснюється через сукупність принципів:

1. Принцип гуманістичного розвитку особистості, який є головним напрямом подолання агресивних тенденцій в учнів професійно-технічних навчальних закладів.

2. Принцип комплексної психодіагностики особистості для виявлення наявних в учнів агресивних проявів та їх можливостей, необхідних для подолання агресивних проявів особистості.

3. Принцип спрямування учнів на самоактуалізацію свого особистісного потенціалу, що виступає одним із важливих засобів психологічної профілактики агресивних проявів.

4. Принцип цілеспрямованого розвитку здатності особистості до самоактуалізації як умови попередження і долання агресивних тенденції в учнів ПТНЗ.

Реалізація визначених принципів в єдиному особистісно-гуманістичному підході передбачає більш детальне експериментальне дослідження агресивних проявів і психопрофілактичних можливостей самоактуалізації в учнів професійно-технічних навчальних закладах.

У другому розділі "Експериментальне вивчення особливостей агресивної поведінки та самоактуалізації як засобу її профілактики в учнів професійно-технічних навчальних закладів" представлені організація та методика констатувального етапу експериментального дослідження, метою якого було вивчення проявів та специфіки агресивності підлітків, особливостей їх самоактуалізації; наведена концептуальна модель психопрофілактичного впливу самоактуалізації особистості на прояв агресивності в учнів професійно-технічних навчальних закладів.

У першому підрозділі ”Організація і методика констатувального експерименту” розглядається програма емпіричного дослідження, яка складається з 3-х етапів: 1 етап - обґрунтування експериментального дослідження, підбір психодіагностичних методик для реалізації поставлених завдань; 2 етап - дослідження особливостей проявів різних форм агресивності у підлітків, а також їхньої самоактуалізації; 3 етап - дослідження зв'язку самоактуалізації зі зниженням проявів агресивності підлітків.

Експериментальне дослідження виконувалося на базі Вінницького міжрегіонального вищого професійного училища, Хмельницького вищого професійного училища №25, Хмельницького вищого професійного училища №4. У дослідженні взяли участь 207 учнів І-х курсів професійно-технічних навчальних закладів.

Реалізуючи дослідницький задум і збираючи інформацію згідно із поставленими завданнями, ми на різних етапах дослідження застосовували ряд діагностичних методик (табл.1).

Таблиця 1

Методика вивчення агресивних проявів та особливостей самоактуалізації учнів ПТНЗ