Емпатійні чинники професійної адаптації медичних сестер

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

ЕМПАТІЙНІ ЧИННИКИ ПРОФЕСІЙНОЇ АДАПТАЦІЇ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР

Павлюк Тетяна Миколаївна

Івано-Франківськ - 2007

Анотація

Павлюк Т.М. Емпатійні чинники професійної адаптації медичних сестер. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук із спеціальності 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2007.

Дисертаційне дослідження присвячене вивченню емпатійної зумовленості професійної адаптації медичних сестер на усіх етапах їхнього професійного становлення. З'ясовано значення емпатійності у контексті комунікативно-деонтологічної компетентності медичної сестри як актуально-функціональної властивості особистості. Зазначено, що емпатійність як регулятор професійної адаптації проявляється в емпатійній позиції медичної сестри через дотримання вимог професійної діяльності засобами комунікативно-деонтологічних умінь.

Емпірично встановлено особливості емпатійної позиції адаптованих і дезадаптованих медичних сестер на кожному з етапів професійного становлення, виявлено їх співвідношення із логікою формування комунікативно-деонтологічних умінь. Визначено, що у адаптованих медичних сестер емпатійні позиції на кожному з етапів професійного становлення зумовлюють поступове формування характеристик, які засвідчують професійний комфорт працюючої людини; а у дезадаптованих - становлять загрозу нервово-психічної напруженості та емоційного вигоряння.

Запропоновано систему психопрофілактичних заходів щодо формування комунікативно-емпатійних вмінь та зняття нервово-психічного напруження.

Ключові слова: емпатія, емпатійність, емпатійна позиція, професійна адаптація, нервово-психічне напруження, емоційне вигоряння, комунікативно-деонтологічні вміння медичної сестри.

Аннотация

Павлюк Т.М. Эмпатийные факторы профессиональной адаптации медицинских сестер. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника. - Ивано-Франковск, 2007.

Диссертация посвящена изучению эмпатийной обусловленности профес-сиональной адаптации медицинских сестер на всех этапах профессионального становления. Осуществлен теоретико-методологический анализ проблемы психолого-деонтологических аспектов профессиональной деятельности медсестер. Установлено, что коммуникативно-деонтологическая компетентность медицинской сестры зависит от уровня психологических навыков общения и соответствующих личностных качеств, что в свою очередь определяет успешность сложившихся отношений “медсестра-больной”.

Выделена общая схема эффективной профессионализации медсестры, в которой ее коммуникативно-деонтологическая компетентность рассматривается через сформированность психотерапевтических умений как комплексного освоения операционально-базовых (академических) знаний, рефлексивно-ориентированных смыслов и эмоционально-сензитивных переживаний личности. Подчеркнуто значение отношений между медсестрой и больным, которые возникают в процессе взаимоотношений “врач - медсестра - больной”. При этом основным атрибутом эффективного контакта выступает эмпатия как способность индивида входить в состояние другого человека с помощью представления и интуиции. Выделены основные подходы к исследованию эмпатии, раскрыто содержание и взаимосвязь понятий эмпатия, эмпатийный процесс и эмпатийность. Выяснено значение эмпатийности в контексте психолого-деонтологической компетентности медсестры.

В роботе представлена новая позиция освещения эмпатийности как актуально-функционального свойства личности с позиции жизненно-стилевого концепта мотивационно-смысловой регуляции профессиональной реализации. Отмечена необходимость изучения эмпатийной позиции медицинской сестры как умения реализовывать требования профессиональной деятельности средствами коммуникативно-деонтологических навыков.

Представлены основные тенденции изучения профессиональной адаптации личности. Очерчены основные направления исследований путей и способов психологического обеспечения трудоспособности человека, особенностей когнитивной и мотивационно-смысловой структуры субъекта профессиональной деятельности, особенностей индивидуального и профессионального стилей деятельности, профессионально важных качеств профессионалов, сопоставления содержания конкретной профессии с индивидуальными структурами личности, психической саморегуляцией и управления психическими состояниями профессионала. Отмечается тесная связь саморегуляционного уровня эффективной профессионализации личности с социально-психологической адаптацией. Рассматриваются модели профессионального поведения личности, формы и стадии развития личности в профессиональной жизни. Подчеркивается, что профессиональная адаптация объясняет существование и целостное проявление потенциала личности профессионала за счет объединения психофизиологических и социально-психологических особенностей профес-сиональной реализации на всех этапах становления.

Очерчена специфика переживания нервно-психической напряженности и профессионального стресса в практической деятельности медсестры. Выделены составляющие высокого уровня психической саморегуляции профессиональной реализации медсестры, среди которых: высокая эмоциональная устойчивость, низкая тревожность, пониженная психическая напряженность, развитые коммуникативные способности, сохранение ориентации на поддержку нравственных норм в труде, самостоятельность, стремление к сотрудничеству.

Установлено, что между уровнями эмпатийности и профессиональной адаптацией существует взаимосвязь, которая определяет специфику эмпатийной позиции медсестер на каждом этапе профессионального становления и сопровождается личностными свойствами и особенностями интерперсонального взаимодействия как устойчивого профессионального типа поведения. Обнаружена тенденция трансформации эмпатийной позиции адаптированных медсестер: нравственно-эмпатийная позиция > идентификационно-эмпатийная позиция > рефлексивно-эмпатийная позиция; а также эмпатийная позиция направленности на других людей дезадаптированных медсестер. Показано, что у адаптированных медсестер эмпатийные позиции на каждом этапе профессионального становления обуславливают постепенное формирование характеристик, которые свидетельствуют о профессиональном комфорте работающего человека, а у дезадаптированных - несут угрозу нервно-психической напряженности и эмоционального выгорания.

Предложена система психопрофилактических мероприятий (индивидуальные и групповые консультативные упражнения, групповая дискуссия, психогимнастика, аутогенная тренировка, музыкотерапия, суггестивная педагогика) по формированию коммуникативно-эмпатийных умений, которые выполняют функцию профессиональной поддержки медсестер, а также снятия нервно-психической напряженности, которое продуцирует уровень адекватного эмоционального реагирования на профессиональные стрессовые ситуации.

Ключевые слова: эмпатия, эмпатийность, эмпатийная позиция, профессиональная адаптация, нервно-психическая напряженность, эмоциональное выгорание, коммуникативно-деонтологические умения медсестер.

Summary

Pavlyuk T.M. Empathic factors of nurses' professional adaptation. - Manuscript.

Thesis for Candidate's degree in Psychological sciences, speciality 19.00.07 -Pedagogical and Develiental Psychology. - Vasyl Stefanyk Pre-Carpathian National University, Ivano-Frankivsk, 2007.

The thesis focuses on empathic factors of nurses' professional adaptation during all stages of their professional development. It has been revealed that empathy in context of nurse's communicative-deontological competence can be treated as functionally actual personal trait. The author argues that empathy as a regulator of professional adaptation is observed in the nurse's empathic attitude through requirements of professional activity by means of communicative-deontological skills.

Empirical research of the empathic attitude of adaptable and non-adaptable nurses during all stages of their professional development allows drawing its relation to the logic of forming communicative-deontological skills. Empathic attitude of adaptable nurses has been proved to determine gradual forming of characteristics of psychological comforts whereas empathic attitude of non-adaptable nurses causes nervous and psychic tensions, emotional burning out.

The author has proposed a system of psycho-prophylactic methods for forming communicative-deontological skills and neutralizing nervous and psychic tension.

Key words: empathy, empathizing, empathic attitude, professional adaptation, nervous and psychic tension, emotional burning out, nurse's deontological skills.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Трансформаційні зміни в сучасному українському суспільстві відбуваються й у сфері охорони здоров'я населення, яке є відображенням економічного і політичного стану країни. Підвищення якості медичної допомоги населенню вимагає концентрації професійних зусиль усіх медпрацівників, де їх середній ланці відводиться чи не найважливіше місце, оскільки виконання ними відповідальної роботи безпосереднього догляду за хворими людьми вимагає неабиякого фізичного та психологічного напруження. Тому врахування характеру і динаміки тих особистісних властивостей, професійних умінь, які медична сестра використовує у професійній діяльності, сприяють також їхній успішній адаптації.

За сучасних умов часто можна спостерігати низький рівень професійної адаптації не тільки у молодих фахівців, а й у працівників зі стажем. Частота прояву дезадаптаційних станів приводить до перетворення їх у постійний фон професійного життя. Для того, щоб запобігти дезадаптації фахівця, актуальним є їх ймовірне прогнозування і профілактика у професійній діяльності.

Особливого значення набуває дослідження професійно-особистісних характеристик медичної сестри, від сформованості яких залежить рівень надання якісної медичної допомоги хворому. Сфера психологічної підготовленості медичної сестри торкається не тільки сформованості професійно-технологічних умінь, а й тісно пов'язана з емоційно-ціннісними факторами інтерперсональної взаємодії з хворими людьми.

Встановлення взаємин з хворими містить елементи психотерапевтичної роботи, де емпатії відводиться особливе місце, адже завдяки їй стає можливим осягнення неповторності та унікальності переживань і думок іншої людини. Емпатія є вищим рівнем комунікативно-деонтологічних умінь взаємодії з хворими, а отже, виражає інтегративну професійну властивість медичної сестри.

У зв'язку з цим виявлення емпатійних чинників, котрі сприяють ефективній професійній діяльності, а отже, й підвищують адаптаційний потенціал працівників середньої медичної ланки, може стати вагомим доробком у вивченні цієї проблеми.

Вказаний аспект проблеми частково розглядався в галузі медичної психології в контексті психології взаємодії лікаря і хворого (Б.Д. Карвасарський, М.С. Лебединський, С.С. Лібіх, В.Ф. Матвєєв, О.М. Свядощ, В.О. Ташликов та ін.), особливостей професійної діяльності медичних працівників та соціально-психологічних факторів її ефективності (І. Вітенко, І.М. Гурвіч, М.І. Жукова, Л.М. Коробка, О.М. Юдіна та ін.), у той час як поза межами наукового теоретичного та емпіричного обґрунтування залишилась особистість фахівця з індивідуальними властивостями її емоційного реагування на значущі професійні ситуації.

Вважаємо, що для вирішення окресленої проблематики потрібно по-новому, з позиції врахування існуючих напрацювань у психології вивчення емпатії та емпатійних здібностей особистості (О.Ф. Бондаренко, С.Б. Борисенко, Б.С. Братусь, Т.В. Василишина, Л.П. Виговська, О.П. Саннікова, М.М. Обозов та ін.) та теоретико-емпіричних даних дослідження професійної адаптації (В.О. Бодров, Ж.П. Вірна, Л.Г. Дика, Є.О. Климов, Г.В. Ложкін, Г.С. Никифоров, В.А. Петровський та ін.), що має певну історію концептуальних розробок у прикладних галузях професійної психології (З.С. Карпенко, С.Д. Максименко, Н.І. Пов'якель, М.В. Савчин, В.А. Семиченко, А.В. Фурман, Н.Ф. Шевченко, Т.С. Яценко та ін.), розглянути емпатійні чинники професійної адаптації медичних сестер, теоретико-емпіричний статус яких мало висвітлений у психологічних дослідженнях.

Зважаючи на виняткову важливість і недостатню наукову опрацьованість проблеми, об'єктом дисертаційного дослідження є комунікативно-деонтологічний зміст професійної діяльності медичних сестер.

Предмет дослідження - емпатійне зумовлення професійної адаптації медичних сестер.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та емпіричному дослідженні емпатійних чинників професійної адаптації медичних сестер.

В основу дослідження покладено гіпотезу про те, що професійна адаптація медичних сестер зумовлюється емпатійними чинниками як певною структурою комунікативно-деонтологічних умінь і професійно релевантних особистісних властивостей, які визначають їх емпатійну позицію як змістово-специфічного кластера операціонально-базових знань, рефлексивних смислів та емоційно-сензитивних переживань, що проявляються у відповідному патерні інтерперсональної взаємодії медсестри з хворими.

Відповідно до поставленої мети нам треба розв'язати такі завдання:

1. Здійснити теоретико-методологічний аналіз проблеми емпатії у медико-психологічній та психолого-педагогічній літературі.

2. Розкрити структуру та функції емпатії як інтегративного чинника професійної адаптації медичних сестер на усіх етапах їх професійного становлення.

3. Дослідити взаємозв'язок між рівнем професійної адаптації та змістом сформованої емпатійної позиції медичних сестер.

4. Обґрунтувати можливості психопрофілактичних і розвивально-корекційних заходів щодо оптимізації емпатійної регуляції процесу професійної адаптації медичних сестер.

Методи дослідження: теоретичний аналіз і систематизація науково-теоретичних та методичних джерел; метод поперечних зрізів як організаційний формат емпіричного дослідження; емпіричні (стандартизовані опитувальники та проективна методика, авторська анкета, спостереження, бесіди, вивчення особових справ); методи обробки та інтерпретації даних (якісні та кількісні із застосуванням методів математичної статистики).

Методологічну і теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять положення психологічної науки про: особистість фахівця як активного суб'єкта професійної діяльності (В.О. Бодров, М.С. Пряжников, Є.О. Климов, З.С. Карпенко, Г.В. Ложкін, С.Д. Максименко, В.А. Семиченко, В.Д. Шадриков та ін.); зміст та трансформаційні ознаки професійної адаптації фахівця (Л.М. Аболін, Ж.П. Вірна, К.В. Гуревич, М.Д. Левітов, О.Г Маклаков, Н.І. Наєнко, Г.С. Никифоров, В.А. Петровський, А.В. Фурман та ін.); природу і сутність емпатії (О.О. Бодальов, С.Б. Борисенко, Т.П. Василишина, Л.П. Виговська, М.М. Обозов, Н.І. Пов'якель, Т.І. Федотюк, Н.Ф. Шевченко, І.М. Юсупов та ін.); емпатію як складне багаторівневе утворення у контексті континуально-ієрархічного вивчення особистості (О.П. Саннікова) та як актуально-функціональну властивість у контексті життєво-стильового концепту мотиваційно-смислової регуляції особистісної реалізації (Ж.П. Вірна); етику та деонтологію професійної діяльності медичного працівника (І.М. Гурвіч, Б.Д. Карвасарський, С.С. Лібіх, В.В. Макаров, В.Ф. Матвєєв, В.В. Оранський, К.К. Платонов, В.О. Ташликов, Й. Харді та ін.).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрям дисертаційного дослідження пов'язаний із розробкою наукової теми кафедри загальної та соціальної психології Волинського державного університету імені Лесі Українки „Професійний та життєвий шлях особистості” (2000-2006 рр.) (протокол №2 від 20.09.2000 р.). Робота виконана у рамках комплексного дослідження „Активізація мотиваційних трансформацій у процесі професіоналізації особистості” (№ державної реєстрації 0106U000274). Тема затверджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 2 від 28 лютого 2006 року).

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в теоретичному та емпіричному обґрунтуванні емпатійних чинників професійної адаптації медичних сестер на усіх етапах їх становлення; з'ясуванні психологічного змісту емпатійної зумовленості ефективної професійної адаптації медичних сестер; розкритті емпатійної позиції медичної сестри як основного регуляційного чинника професійної адаптації; виокремленні на кожному із етапів професійного становлення у структурі особистісних та поведінкових рис медсестер комплексу взаємопов'язаних психологічних утворень, які є провідними структурними компонентами професійної готовності до праці та критеріями ефективної професійної адаптації. Подальшого розвитку дістало розуміння трансформацій емпатійної позиції під час професійного становлення. Відповідно до цього подано методичні рекомендації щодо проведення медичним психологом психопрофілактичних і розвивально-корекційних заходів з підвищення психологічної компетентності медсестер на усіх етапах їх професійної адаптації.

Теоретична значущість дисертаційного дослідження полягає в подальшому розвитку теоретичних засад психології емпатії в межах життєво-стильового концепту мотиваційно-смислової регуляції особистісної реалізації, де обґрунтовано розуміння емпатії як актуально-функціональної властивості особистості; розкрито суть та з'ясовано роль емпатійної позиції медичних сестер як готовності до здійснення професійної діяльності; репрезентовано загальну тенденцію трансформації емпатійної позиції адаптованих (морально-емпатійна позиція ідентифікаційно-емпатійна позиція рефлексивно-емпатійна позиція) та дезадаптованих медичних сестер (емпатійна позиція спрямованості на інших людей) на кожному з етапів професійного становлення у співвідношенні з логікою формування комунікативно-деонтологічних умінь медичного працівника (засвоєння операційно-базових знань, рефлексивно-орієнтованих смислів та емоційно-сензитивних переживань особистості).

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що експериментальним шляхом обґрунтовано адекватність апробованого комплексу діагностичних засобів; його результати можуть використовуватися в роботі медичного психолога для складання цільових розвивально-корекційних програм для роботи з медичними сестрами, які переживають труднощі професійної адаптації. Висновки роботи можуть бути використані для розробки лекційних курсів із проблем психології праці, психодіагностики та психогігієни.

Надійність та вірогідність результатів дисертаційного дослідження забезпечувалися використанням надійних і валідних діагностичних методик, адекватних меті та завданням дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу емпіричних даних, репрезентативністю вибірки та застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм обробки даних.

Впровадження результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи впроваджені у навчальний процес підготовки психологів спеціалізації „Медична психологія” у Волинському державному університеті імені Лесі Українки; підвищення кваліфікаційного рівня медичних сестер Волинської обласної клінічної лікарні, Волинської обласної психіатричної лікарні №2, Радехівської районної лікарні, Луцької міської поліклініки №1, Центру ранньої реабілітації дітей з органічними ураженнями ЦНС та психіки (м. Луцьк). Впровадження підтверджено відповідними актами.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації дістали своє відображення в публікаціях автора, доповідалися й обговорювалися на розширених засіданнях кафедри загальної та соціальної психології і кафедри медичної психології та психодіагностики Волинського державного університету імені Лесі Українки.

Результати роботи доповідалися автором на наукових та науково-практичних конференціях і семінарах, а саме: Міжнародній науковій конференції „Теоретико-методологічні аспекти генетичної психології” (Київ, 2001); міжрегіональному науковому семінарі „Конструктивна психологія і професіоналізація особистості” (Луцьк, 2002); науковій конференції „Психологічні проблеми на шляху до зовнішньої та внутрішньої свободи” (Львів, 2002); ІІ-й, IV-й та V-й звітно-наукових конференціях професорсько-викладацького складу та студентів факультету психології Волинського державного університету імені Лесі Українки „Актуальні проблеми психології” (Луцьк, 2003, 2005, 2006); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Психологічні засади здорового способу життя студентської молоді” (Чернігів, 2005); II-й міжнародній науково-практичній конференції „Особистість у розбудові відкритого демократичного суспільства в Україні” (Дрогобич, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції „Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми” (Київ, 2006); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми діяльності психологічної служби системи освіти” (Суми, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції „Генеза буття особистості” (Київ, 2006).

Публікації. Зміст дисертації, її основні теоретичні та експериментальні дані розкрито у 12 публікаціях, серед яких 1 методичні рекомендації, 5 статей у фахових наукових виданнях, матеріали конференцій і семінарів.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (240 найменувань, з них 6 - іноземною мовою), додатків. Основний зміст дисертації - 159 сторінок. Робота містить 17 таблиць, 11 рисунків.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми; визначено об'єкт, предмет, мету дослідження, сформульовано гіпотезу, завдання, розкрито методологічні й теоретичні засади, методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи. Наведено відомості про впровадження та апробацію результатів науково-пошукової роботи та публікації за темою дисертації.

У першому розділі „Теоретичний аналіз проблеми комунікативно-деонтологічних аспектів професійної діяльності медичних сестер в стаціонарних лікувальних закладах” викладено результати аналізу теоретико-методологічних засад комунікативно-деонтологічної концепції професійної діяльності медичних сестер; розкрито психологію поводження з хворими в лікувальних закладах; окреслено значення емпатійності у професійній діяльності медичних сестер.

Специфіка професійної діяльності медичних сестер зумовлена етико-деонтологічними вимогами, що вміщують різноманітні види міжособистісних взаємин.

Результати аналізу комунікативно-деонтологічних аспектів професійної діяльності медичних сестер подано у вигляді методологічного обґрунтування структури діяльності та механізмів її саморегуляції. При цьому зроблено наголос на контекст соціально-психологічного дослідження внутрішньої структурної організації діяльності в єдності всіх її актуальних комунікативних характеристик (О.О. Бодальов, Л.П. Буєва, М.С. Каган, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, М.М. Обозов, К.К. Платонов, С.Л. Рубінштейн, В.А. Семиченко та ін.).

У річищі досліджень, присвячених питанням структурної організації професійної діяльності медичної сестри, можна виділити конкретні доробки виокремлення основних етапів медсестринської діяльності - сестринське обстеження пацієнта, медсестринський діагноз (визначення потреб і виявлення проблем), планування допомоги, спрямованої на задоволення виявлених потреб (проблем), виконання плану потрібних сестринських втручань і оцінка отриманих результатів із їхньою корекцією в разі потреби (М.С. Каган, М.О. Лемке, П.Є. Мазур, Н.В. Пасєчко, І. Харді та ін.). Однак усі дослідники загальним критерієм успішного здійснення кожного з етапів називають взаємодію медичної сестри із хворим, підкреслюючи цим необхідність врахування фактору спілкування фахівця.

З метою конкретизації наведеного положення у розділі проаналізовано найважливіші лінії психологічного дослідження спілкування у системі “медсестра-хворий” у медичній деонтології, де основними категоріями є гуманізм, чесність, сумлінність, відповідальність, збереження професійної таємниці (Б.Г. Веденко, С.І. Двойніков, Н.В. Єренкова, Б.В. Петровський, М.Г. Шевчук, Н.В. Ельштейн та ін.); та у медичній психології, яка зосереджує увагу на проблемах, пов'язаних із особистістю медсестри та особистістю хворого (Б.Д. Карвасарський, Л.М. Коробка, М.С. Лебединський, В.М. Мясищев, К.К. Платонов, Н.Ф. Шевченко та ін.).

Лінія розгляду взаємин медичної сестри і хворого охоплює дослідження, що присвячуються аспектам задоволеності сестринською допомогою; забезпечення максимальної незалежності людини; оцінки якості медичного обслуговування; типології особистісної спрямованості фахівця (Г.Л. Апанасенко, С.О. Богуш, І.А. Концевич, В.Ф. Матвєєв, Н.Г. Рейнвальд та ін.). Узагальнення результатів наведених досліджень дає змогу констатувати, що успішність налагодження взаємин між медичною сестрою і хворим залежить від рівня розвитку вмінь спілкування та відповідних особистісних властивостей, які в цілому визначають комунікативно-деонтологічну компетентність медпрацівника.

На тлі проведеного аналізу вимальовується загальна схема ефективної професіоналізації медичної сестри, де її комунікативно-деонтологічна компетентність розглядається як сформованість психотерапевтичних умінь на базі комплексного засвоєння операційно-базових (академічних) знань, рефлексивно-орієнтованих смислів і значень та емоційно-сензитивних переживань особистості (М. Боухал, Р. Конечний, В.М. Мясищев, В.В. Оранський, І. Харді та ін.).

У роботах інших вітчизняних та зарубіжних науковців розглядається низка актуальних питань: етичної відповідальності лікаря; форми соціально-рольового контакту лікаря в процесі лікування; дотримання “психологічної дистанції” між лікарем і хворим у процесі лікування (О.Ф. Бондаренко, М.С. Девіс, С.І. Конструм, В.М. Мясищев, С. Саллівен, В.О. Ташликов, З. Фройд, К. Хорні, Н.Ф. Шевченко).

Аналіз змісту комунікативно-деонтологічної компетенції медичної сестри неможливий без розгляду її особистості як суб'єкта професійної діяльності та самопізнання. Глибокі професійні навички та знання медичної сестри з фізичного догляду за хворими визначають психологічний зміст поводження з хворими, основними компонентами якого є турбота, уважність, вміння слухати, толерантність, ввічливість, гуманність, довірливість, вміння зберігати фахову таємницю (Л.О. Карасьова, Н.В. Єренкова, М.І. Жукова, Л.М. Супрун, І. Харді та ін.). При цьому основним атрибутом ефективного контакту медсестри з хворим є емпатія як здатність індивіда входити в стан іншої людини за допомогою уявлення та інтуїції.

Емпатійність медсестри передбачає доброзичливу уважність і безкорисливе ставлення до хворих, що дозволяє їм виразити себе у взаємодії без будь-якого страху, затисків, комплексів. Емпатійна уважність гарантує хворій людині безпеку від негативного оцінювання. Саме тому емпатійність потрібно розглядати не тільки як професійно важливу рису медсестри, а й як критерій її професіоналізму.

Досвід дослідження проблеми ще раз підводить до розгляду емпатії як стрижневого поняття емоційного компонента комунікативної здатності, що в контексті цієї роботи є фактором професійної готовності медичної сестри до практичної діяльності у таких формах прояву як співчуття, співпереживання, уміння ставити себе на місце іншого, здатність емоційно відгукуватися на переживання інших людей, сприйняття іншої людини, проникнення в її внутрішній світ, розуміння її переживань, а також думок і почуттів.

Аналіз психологічних досліджень дає змогу виділити два основні підходи вивчення феномену емпатії: 1) емпатія розглядається як процес або стан (Л.М. Аболін, В. Айкес, В.В. Бойко, О.Г. Ковальов, М.Д. Левітов та ін.); 2) емпатія як здатність чи стійка властивість особистості (Б.С. Братусь, Т.В. Василишина, О.А. Орищенко, Т.І. Федотюк, І.М. Юсупов та ін.). Досить різноманітними є погляди дослідників стосовно форм (І.Д. Бех, О.О. Бодальов, Л.П. Виговська, Т.Р. Каштанова, О.П. Сопіков та ін.); генезу і функцій емпатії (Б.С. Братусь, Т.П. Гаврилова, О.Є. Ольшанникова, Б.Д. Паригін та ін.); видів (Ю.М. Ємельянов, В.І. Кротенко, К. Рудестам, Т.С. Яценко та ін.); структурної організації, механізмів та рівнів емпатійного процесу (С.Б. Борисенко, М.М. Обозов, Т.П. Пашукова, В.С. Собкін, Л.П. Стрелкова та ін.).

О.П. Саннікова розглядає емпатію як властивість особистості в межах її континуально-ієрархічної структури. Емпатія як емоційна здатність слугує засобом реалізації її здібностей і досягнення поставленої мети. Життєво-стильовий концепт мотиваційно-смислової регуляції особистісної реалізації (Ж.П. Вірна) дає змогу презентувати нову позицію висвітлення емпатійності як актуально-функціональної властивості особистості, що дозволяє розглядати емпатію як мотиваційне, афективне чи когнітивне утворення, в той час як потенційно-перспективні властивості особистості розкривають її суть крізь призму індивідуальних цінностей, рефлексивних умінь, цільових намірів та установок.

У професійній діяльності медсестри конкретні емпатійні вміння, що функціонують у вигляді засвоєних когнітивних, афективних і мотиваційних патернів поведінки, визначають рівень професійної ідентифікації як процесу усвідомлення суб'єктом образу професійної діяльності та своїх власних можливостей реалізації.

На підставі аналізу специфічності прояву емпатійності у професійній діяльності медичної сестри нами констатується факт необхідності вивчення її емпатійної позиції як уміння відповідати вимогам реалізації практичної діяльності засобами комунікативно-деонтологічних умінь, що слугує показником професійної адаптації медсестер.

У другому розділі „Психологічні параметри професійної адаптації та специфіка переживання особистістю професійного стресу” подано основні тенденції вивчення професійної адаптації особистості та окреслено специфіку переживання нервово-психічного напруження і професійного стресу у практичній діяльності медичної сестри.

Професійна адаптація особистості - складне за змістом і розмаїттям проявів багатофакторне соціально-психологічне та психофізіологічне явище. З огляду на існуючі теоретичні та прикладні доробки, феномен професійної адаптації розглядається в його обумовленості соціальними, мотиваційними, когнітивними та афективними компонентами діяльності суб'єкта праці: шляхи і способи психологічного забезпечення працездатності людини (В.О. Бодров, М.О. Дмитрієва, В.М. Дружинін, Б.Ф. Ломов, В.Л. Марищук та ін.); особливості когнітивної і мотиваційно-смислової структури суб'єкта професійної діяльності (Ж.П. Вірна, Є.П. Ільїн, М.С. Пряжников, В.В. Рибалка, В.А. Семиченко та ін.); особливості індивідуального та професійного стилів діяльності (Б.О. Вяткін, Є.О. Климов, В.І. Моросанова, В.О. Толочек та ін.); професійно-важливі якості та здібності фахівця (М.Д. Левітов, О.Б. Орлов, В.В. Серіков, В.Д. Шадриков та ін.); зіставлення змісту конкретної професії з індивідуальними структурами особистості (К.О. Абульханова-Славська, К.М. Гуревич, Е.Ф. Зеєр, О.Т. Ростунов, Е.Е. Симанюк та ін.).

Проблема професійної адаптації особистості охоплює також велику кількість досліджень, в яких чітко простежується необхідність вивчення психічної саморегуляції (Ж.П. Вірна, О.О. Конопкін, Г.В. Ложкін, Г.С. Никифоров, В.В. Пейсахов, Н.І. Пов'якель) та керування психічними станами професіонала (О.В. Алексєєв, Ф.Б. Березін, М.С. Корольчук, Ю.І. Філімоненко), яку визна-чають як здатність вносити зміни у зовнішні і внутрішні умови професійної діяльності, самостійно ставити нові цілі, співвідносити власні можливості з вимогами мети на основі самооцінки, уявлень особистості про себе тощо.

Саморегулівний рівень ефективної професіоналізації особистості тісно пов'язаний із розглядом соціально-психологічної адаптації. Цей контекст розкриває проблеми: суб'єкта професійної діяльності як активного та відповідального в проектуванні, здійсненні і творчому перетворенні власної діяльності (В.О. Татенко); адаптаційного потенціалу особистості (Л.Г. Дика); перфекціонізму в структурі мотивації професійної діяльності особистості (З.С. Карпенко); акмеологічного рівня професійної взаємодії з оточенням (О.О. Бодальов, А.А. Деркач, Л.Є. Орбан-Лембрик).

У руслі періодизації професійного розвитку особистості предметом вивчення професійної адаптації стають: моделі професійної поведінки особистості, форми та стадії розвитку особистості у професійному житті (В.О. Бодров, Є.О. Климов, Л.М. Мітіна, С.Л. Рубінштейн, О.Р. Фонарьов та ін.).

Узагальнення результатів, отриманих у рамках наведених вище підходів дає змогу констатувати, що професійна адаптація пояснює існування та цілісний прояв потенціалу особистості фахівця за рахунок поєднання психофізіологічних та соціально-психологічних особливостей професійної реалізації на усіх етапах становлення (від формування професійних намірів, безпосереднього професійного навчання, вироблення індивідуального стилю діяльності та включення в систему виробничих і соціальних відносин до повної або часткової самореалізації у праці).

Теоретичний аналіз проблеми нервово-психічного напруження у психолого-медичній літературі, в якій описані психологічний та фізіологічний підходи його визначення (П.К. Анохін, Н.Д. Завалова, Н.І. Наєнко, В.О. Пономаренко та ін.), види перцептивного, інтелектуального, емоційного та мотиваційного прояву (М.І. Дяченко, Ю.М. Забродін, Я.В. Крушильницька, Л. Леві, А.Я. Чебикін та ін.), особливості утворення захисних емоційних реакцій на фоні стресових ситуацій (В.К. Вілюнас, Р.М. Грановська, О.В. Овчиннікова, Т.С. Яценко та ін.), дав змогу провести обґрунтування професійної працездатності як передумови надійності та витривалості фахівця (Л.В. Донская, К.М. Гуревич, Ю.Т. Коженцев, Е.Е. Лінчевський та ін.).

Оптимальний рівень працездатності залежить не тільки від умов професійної діяльності, а й від самої людини з її рівнем тривожності, нейротизму, толерантності до ситуацій невизначеності тощо. Будь-яка професійна діяльність може породжувати психологічні причини розвитку стресу, так само як будь-який психологічний стрес відображається у поведінковій професійній активності людини.

На користь висловленої тези слугують результати зіставлення теорій і концепцій психологічного та професійного стресу, де подано класифікацію типових стресорів у професійній діяльності (Дж. Гринберг); описано базові структурні компоненти стресу (Р. Лазарус, В.О. Бодров); виділено основні рівні та форми професійного стресу (А. Джеферсон). Прикладний зміст проведених у даному напрямку досліджень актуалізує проблеми психології професійного здоров'я людини, яке визначає її емоційне благополуччя (О.О. Александров, Л.В. Куликов, В.В. Макаров, Г.С. Никифоров та ін.).

Однаковою мірою зазначені питання стосуються й професійної діяльності медичної сестри, яку за операційно-технологічним змістом можна віднести до емоційно напружених. Від характеру та ступеня вираженості нервово-психічного напруження, що супроводжує виконання професійних обов'язків медичної сестри, залежить продуктивність її праці та психологічне здоров'я. Контекст вивчення терапевтичної ефективності взаємодії в системі „медсестра-хворий” показує, що комунікативна діяльність медичної сестри обумовлена емоційними складовими.

Аналіз проблеми підкреслює актуальну необхідність вивчення професійної адаптації медичних сестер в аспекті діагностичної фіксації прояву її емпатійних чинників та розробки превентивних заходів щодо можливих професійно-особистісних деструкцій.

У третьому розділі „Емпіричне вивчення емпатійних чинників професійної адаптації медичних сестер” обґрунтовано програму емпіричного дослідження та послідовність її реалізації, вибірку та діагностичні методики дослідження; окреслено можливості психопрофілактичних і корекційно-розвивальних заходів з проблем емпатійної регуляції професійної адаптації медичних сестер.

Розроблено програму фіксації, аналізу й оцінки емпатійних чинників професійної адаптації медичних сестер.

У дослідженні взяли участь медичні сестри стаціонарних відділень Волинської обласної клінічної лікарні, Волинської обласної психіатричної лікарні №2, Радехівської центральної районної лікарні та Луцької міської поліклініки №2 (n=150). Віковий діапазон вибірки склав інтервал від 17 до 45 років. Усі досліджувані були поділені на три експериментальні групи: група 1 - медичні сестри зі стажем роботи до 3-х років (n=50); група 2 - медичні сестри зі стажем роботи від 3-х до 10-ти років (n=50); група 3 - медичні сестри зі стажем роботи більше 10-ти років (n=50). Врахування моменту трудового стажу медичних сестер дало змогу вивчити професійну адаптацію як власне періоду, який характеризується звиканням молодого спеціаліста до роботи через усвідомлення та можливості саморегуляції власної поведінки до технологічних особливостей професійної діяльності (група 1); періоду стагнації особистості в професійній діяльності, що характеризується формуванням індивідуального стилю діяльності та включенням у систему виробничих і соціальних відносин (група 2); періоду повної або часткової самореалізації у праці (група 3).

Логіка підбору методів і методик, котрі використовувалися в роботі, дала змогу дослідити взаємозв'язок між рівнем професійної адаптації та змістом сформованої емпатійної позиції медичних сестер.

Аналіз отриманих даних проводився у режимі порівняння відмінностей у групах досліджуваних за параметром професійної адаптації. За результатами методики вивчення рівня психологічної та фізіологічної дезадаптації О.Н. Родіної було виявлено, що медичним сестрам із різним стажем роботи властиві різні рівні її прояву. Відповідно в кожній експериментальній групі було виділено дві полярні підгрупи: підгрупа 1 - із помірним та низьким рівнем професійної дезадаптації (підгрупа А) та підгрупа 2 - з вираженим рівнем професійної дезадаптації (підгрупа Д).

Якісним підтвердженням професійної дезадаптації є також специфіка переживання професійного стресу, кількісні показники якого визначалися за методикою Дж. Ваймана, а також показники рівня емоційного вигоряння за методикою В.В. Бойка та самооцінки стресостійкості. Для визначення відмінностей міжгрупових середніх та дисперсій розподілу показників проведених методик використовувався F-критерій (рівень значущості від p ?0,05 до p?0,001).

Особливості емпатійної зумовленості професійної адаптації (дезадаптації) медичних сестер визначалися за допомогою методики „Незакінчені речення” С.Б. Борисенко. Отримані дані в експериментальних групах демонструють відмінності домінування емпатійних чинників, а саме: для медсестер групи 1 - у адаптованих представників найвищим є показник позитивної установки на інших людей (Хусер=7,71), виражені показники моральної свідомості (Хусер=6,28) та емоційної ідентифікації (Хусер=5,95); дезадаптованим медсестрам властиві вираженість позитивної спрямованості на інших людей (Хусер=6,07), емоційної ідентифікації (Хусер=5,5) та особистісної рефлексії (Хусер=5,05); для групи 2 - у адаптованих медсестер вираженим компонентом є емоційна ідентифікація (Хусер=9,52) та позитивна установка на інших людей (Хусер=8,45); у дезадаптованих - найвищими є показники емоційної ідентифікації (Хусер=5,55) та спрямованості на інших людей (Хусер=5,05); для групи 3 - у адаптованих медсестер найбільш високими виявилися показники компоненту характеру спрямованості на інших людей (Хусер=6,51) та емоційної ідентифікації (Хусер=5,68); а в підгрупі дезадаптованих рейтинг розвиненості компонентів емпатійного процесу поданий у послідовності - емоційна ідентифікація (Хусер=6,16), характер спрямованості на інших людей (Хусер=5,87), моральна свідомість (Хусер=4,2) та особистісна рефлексія (Хусер=1,27).

Подальший аналіз потребує перевірки передбачення про рівність міжгрупових середніх та дисперсій розподілу показників особистісних та комунікативних властивостей медичних сестер за рівнем їх професійної адаптації. Основним діагностичним інструментарем стали методики: 16-факторний особистісний опитувальник Р. Кеттела, методика діагностики міжособистісних стосунків Т. Лірі, методика діагностики “перешкод” у встановленні емоційних контактів В.В. Бойка, опитувальник Г. Айзенка та опитувальник структури темпераменту В.М. Русалова, авторський варіант анкети „Професійний тип медичної сестри”.

Здійснений однофакторний дисперсійний аналіз (за F-критерієм) дав змогу визначити статистично значущі відмінності розподілу середніх значень і дисперсій відповідних показників у кожній з досліджуваних груп за рівнем вираження професійної адаптації (рівень значущості від p?0,05 до p?0,001). Аналіз кореляційних зв'язків між окремими шкалами відповідних методик дав змогу встановити психологічну картину досліджуваних медсестер за рівнем їх професійної адаптації. Більшість отриманих кореляцій достовірна на рівні значущості p?0,001.

З огляду на отримані результати вимальовується загальна тенденція прояву емпатійної позиції адаптованих медичних сестер на кожному з етапів професійного становлення (морально-емпатійна позиція ідентифікаційно-емпатійна позиція рефлексивно-емпатійна позиція), що, на нашу думку, співвідносяться із логікою формування комунікативно-деонтологічних умінь медичного працівника, в яких можна виділити такі компоненти: засвоєння операційно-базових (академічних) знань, рефлексивно-орієнтованих смислів та емоційно-сензитивних переживань особистості. У дезадаптованих медичних сестер на кожному з 3-х етапів професійного становлення виділяється лише емпатійна позиція спрямування на інших людей.

Кожному етапу професійного становлення медичної сестри властиві свої специфічні характеристики емпатійних чинників.

На першому етапі професійного становлення (стаж до 3-х років роботи) ефективному засвоєнню операційно-базових (академічних) знань медичної сестри як інформаційному базису деонтологічних умінь сприяє морально-емпатійна позиція, що виражається у вмінні надавати реальну допомогу словом, мімікою, ділом тим людям, які викликали симпатію. Такі медсестри активні й у наданні допомоги тим людям, які їм неприємні. В цілому у їхній поведінці відсутні такі слова та вчинки, які принижують чи ображають іншу людину. Професійна адаптація медичних сестер проявляється в адекватній безстресовій взаємодії з іншими людьми, яка характеризується узгодженістю інтересів, вимог та очікувань її учасників.

Результати кореляційного аналізу продемонстрували факти сформованих особистісних та поведінкових властивостей цих медсестер (табл. 1). Типовими рисами таких медичних сестер є дружелюбність, відкритість, сердечність, вміння керувати емоціями, альтруїстичність. Домінуючим професійним типом є тип сестри, яка грає вивчену роль, прагнучи досягнення ідеалу людяності, відкритості та щирості.

Другий етап професійного становлення (стаж від 3-х до 10-ти років роботи) - засвоєнню рефлексивно-орієнтованих смислів комунікативно-деонтологічних умінь медичної сестри слугує ідентифікаційно-емпатійна позиція, що виражається у емоційній рухливості психічних процесів, які супроводжують переживання людини. Прямими свідченнями такого емоційного співпереживання є вербальні та невербальні засоби спілкування. Зокрема мова таких медичних сестер характеризується експресією, багатством інтонаційних відтінків, високою виразністю сказаних слів та зроблених пауз; емоційна рухливість обличчя достатньо швидка, залежно від ситуації. Зрозуміло, що усі спроби людини ототожнити свої емоції з емоціями партнера зі спілкування спрямовані на передачу їх через тотожний вираз обличчя, позу, а також змістову і формальну сторону мовлення. Рівень професійної адаптації демонструє високу стресостійкість.

Цим медичних сестрам властива висока сумлінність, дружелюбність і милосердність у міжособистісних стосунках, вони емоційно врівноважені (табл. 1). Домінуючим професійним типом виступає тип із маскулінною, сильною особистістю, який характеризується стійкістю, рішучістю і організованістю.

Третій етап професійного становлення (стаж більше 10-ти років роботи) - засвоєнню емоційно-сензитивних переживань деонтологічних умінь медичної сестри сприяє рефлексивно-емпатійна позиція, що виражається у чіткому вмінні медичних сестер аналізувати власні переживання та критично до них ставитися. Точність розуміння характеру переживань іншої людини супроводжується адекватним ставленням до себе, що проявляється на вербальному рівні як співчутливе ставлення до себе з боку опонента. Рівень професійної адаптації супроводжується високою стресостійкістю й узгодженістю професійних вимог та особистісних можливостей медсестер.

Таблиця 1. Статистично значущі показники кореляційних зв'язків між показниками емпатійної позиції медичних сестер та показниками діагностичних методик

Примітка: дані, позначені - значущі при 0,05

- значущі при 0,01

- значущі при 0,001

Цих медсестер характеризує висока сумлінність, доброта, милосердність та високий самоконтроль поведінки (табл. 1). Домінуючим професійним типом є материнський тип, в якому найбільшою мірою проявляються турботливість й емпатія до хворих людей.

Дезадаптовані медсестри презентують таку специфіку емпатійного процесу: на кожному з 3-х етапів професійного становлення медичних сестер виділяється емпатійна позиція спрямованості на інших людей, що виражається у відкритості медичних сестер, вмінні знаходити спільну тему для розмови; виражене прагнення завжди виправдовувати почуття іншого, пояснювати його поведінку навіть тоді, коли людина перебуває у стані конфронтації або конфлікту. Такі медсестри демонструють своїм зовнішнім виглядом, мімікою, мовленням, поведінкою привітність до інших людей. Ознаки професійної дезадаптації проявляються в емоційних порушеннях реагування на життєві та професійні ситуації, реакціях втоми та зниженні мотивації до діяльності.

Однак кожен етап професійного становлення вміщує свої специфічні характеристики сформованих особистісних та поведінкових властивостей медсестер. Кореляційний аналіз дав змогу виділити спільні їх особливості у прояві надмірної емоційності із домінуванням негативних емоцій (табл. 1).

Отже зафіксовані емпатійні позиції медсестер на кожному з етапів професійного становлення визначаються рівнем засвоєння комунікативно-деонтологічних умінь, що в адаптованих медсестер виражається у поступовому формуванні моральної позитивності, професійної ідентичності та професійної надійності, які є ознаками професійного комфорту працюючої людини; а у дезадаптованих, навпаки, загострюються протилежні ознаки - подвійні етичні стандарти, професійний маргіналізм та професійна деформація, які становлять серйозну загрозу нервово-психічній напруженості та емоційному вигорянню.

Отримані дані загострюють увагу на необхідності превентивної роботи, спрямованої на своєчасну профілактику розвитку емоційного вигоряння медичних сестер, а також на підвищення їх психологічної компетентності у спілкуванні. У зв'язку з цим нами запропоновано систему психопрофілактичних заходів (індивідуальні та групові консультативні вправи, групова дискусія, психогімнастика, аутогенне тренування, музтерапія, сугестивна педагогіка) щодо формування комунікативно-емпатійних умінь, які виконують роль професійної підтримки медсестер, а також зняття нервово-психічної напруженості, що забезпечує адекватне емоційне реагування на професійні стресові ситуації.

Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дало можливість сформулювати такі висновки:

1. Ефективність професійної діяльності медичної сестри зумовлена етико-деонтологічними вимогами, упорядкування змісту яких дає змогу стверджувати, що емпатія як суб'єктивна психічна властивість особистості медичної сестри є її професійно важливою рисою, яка проявляється як сума знань і умінь з організації комунікативної діяльності.

Успішність налагодження взаємин між медсестрою і хворим визначають комунікативно-деонтологічну компетентність медпрацівника, яка розглядається через сформованість психотерапевтичних умінь у комплексному засвоєнні операційно-базових (академічних) знань, рефлексивно-орієнтованих смислів та емоційно-сензитивних переживань особистості.

2. Життєво-стильовий концепт мотиваційно-смислової регуляції особистісної реалізації презентує нову позицію висвітлення емпатійності як актуально-функціональної властивості особистості. Емпатійні вміння медичної сестри, які функціонують у вигляді засвоєних когнітивних, афективних і мотиваційних компонентів поведінки, визначають рівень професійної ідентифікації через усвідомлення суб'єктом образу професійної діяльності та власних можливостей її реалізації.

Упорядкування теоретико-методологічних положень проблеми констатує необхідність вивчення емпатійної позиції медсестри як уміння відповідати вимогам професійної діяльності засобами комунікативно-деонтологічних навичок, що проявляється у відповідному патерні інтерперсональної взаємодії медсестри з хворим.

3. Операційно-технологічний зміст професійної діяльності медичної сестри потребує особливої відповідальності і супроводжується значними емоційними навантаженнями, адже взаємодія з хворими людьми вимагає від медсестер актуалізації у їх внутрішньому, суб'єктивному світі загальнолюдських переживань з приводу хвороби. При цьому емпатія як властивість, що синтезує в собі етико-деонтологічні вміння, виражає основну професійну якість медичної сестри та є регулівним чинником професійної адаптації.