Суб'єктивні чинники тілесного розвитку осіб із різним соціальним статусом

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г.С.КОСТЮКА

АПН УКРАЇНИ

НАЙДЬОНОВА ГАННА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 159.923.2

СУБ'ЄКТИВНІ ЧИННИКИ ТІЛЕСНОГО РОЗВИТКУ ОСІБ ІЗ РІЗНИМ СОЦІАЛЬНИМ СТАТУСОМ

Спеціальність: 19.00.01 - загальна психологія, історія психології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ-2008р.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі загальної та інженерної психології факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Рудоміно-Дусятська Олена Володимирівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра загальної та інженерної психології, доцент.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор член-кореспондент АПН України Титаренко Тетяна Михайлівна, Інститут соціальної та політичної психології АПН України, лабораторія соціальної психології особистості, завідувач;

кандидат психологічних наук, Рождественський Андрій Юрійович, Національна академія служби безпеки України, спеціальна кафедра „Боротьби з тероризмом та захисту учасників кримінального судочинства”, доцент.

Захист відбудеться “2” липня 2008 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України.

Автореферат розісланий “31” травня 2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Л. Зливков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Динаміка сучасного життя, нервово-психічні перевантаження, зумовлені нею, ведуть до „помолодшання” багатьох соматичних хвороб, негативно впливають на стан здоров'я людини. При цьому нові суспільно-економічні реалії потребують формування настановлень на те, що людина зобов'язана бути суб'єктом свого здоров'я, нести відповідальність за нього. Психологічна наука має сприяти формуванню таких настановлень, встановлюючи чинники та закономірності свідомої активності з підтримання свого здоров'я особистістю зрілого віку, яка знаходиться на піку інтелектуальних і фізичних можливостей. Однак такі закономірності недостатньо вивчені. Це гальмує розробку важливих в соціально-економічному плані психопрофілактичних і корекційних заходів, які забезпечують працездатність людини у період зрілості, збереження цілісної структури її життєвого шляху.

Вибраний аспект дослідження пов'язаний із розв'язанням загально-психологічної проблеми взаємодії життєвого шляху та онтогенезу особистості, до якої зверталися Б.Г.Ананьєв, Л.І.Анциферова, Ш.Бюлер, П.Жане, Г.С.Костюк, Н.А.Логінова, О.Ф.Рибалко, С.Л.Рубінштейн, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко. Дослідники відзначають, що характер і перебіг статево-вікових, загальносоматичних, нейродинамічних властивостей впливають на зміст і структуру життєвого шляху. Б.Г.Ананьєв виділив феномени зворотного впливу життєвого шляху сучасної людини на розвиток її індивідних властивостей, зокрема, на загальносоматичний розвиток. До останнього він відніс акселерацію розвитку тілесних, метаболічних, фізіологічних характеристик у підлітковому віці, уповільнення їх інволюції у похилому віці. Чинниками такого впливу є покращення умов життя, підвищення активності людини як суб'єкта діяльності та особистості.

К.О.Абульханова, Б.Г.Ананьєв, С.Л.Рубінштейн, Д.О.Леонтьєв, Н.А.Логінова, Т.М.Титаренко та ін. висвітлюють проблеми активності людини як суб'єкта життєвого шляху та виділяють суб'єктивні чинники цілісного життєвого шляху (смисложиттєві орієнтації, життєва позиція та відношення особистості), його окремих моментів і подій (внутрішня позиція, особистісна позиція). Н.О.Волкова, О.Н.Молчанова, О.Ф.Рибалко, Д.Шапка та ін. аналізують вплив деяких із цих суб'єктивних чинників на розвиток загальносоматичних якостей у підлітковому та похилому віці.

Г.І.Акінщиковою, Б.Г.Ананьєвим, М.М.Обозовим, І.М.Палієм, Н.А.Розе та ін. вивчено особливості впливу життєвого шляху на динаміку загальносоматичних якостей у зрілому віці. Н.А.Розе, Є.П.Ільїним, В.І.Нікітіним встановлено, що цей вплив проявляється, зокрема, в індивідуальній варіативності загальносоматичних якостей, яка спричинюється об'єктивними характеристиками провідної для цього віку трудової діяльності (професійним статусом, завданнями та функціями у його межах). Однак залишилися недослідженими питання впливу на соматичний розвиток зрілої людини суб'єктивних чинників розгортання окремих моментів і подій її життєвого шляху, зокрема, позиції особистості щодо свого професійного статусу, а також позиції щодо соціального статусу інваліда внаслідок соматичних розладів і ушкоджень тіла. Теоретичною основою розв'язання цієї проблеми в даній роботі є діяльнісний підхід до самосвідомості, представлений у концепції смислу „Я” В.В.Століна, С.Р.Пантилеєва. Згідно з нею, смисл „Я” як ставлення до себе виникає у діяльності на основі усвідомлення власних якостей, пов'язаних із досягненням мотивів діяльності. До їх складу входять деякі з загальносоматичних, а саме, тілесні властивості людини, як такі, що завжди так чи інакше „відкриті” самосвідомості.

П.Н.Башкіровим, В.В.Бунаком, В.Н.Кардашенком визначено поняття тілесного розвитку як складової загальносоматичного розвитку. Наголошується, що у зрілості зміна показників тілесного розвитку значно залежить від власної активності людини (її дій щодо тіла у професійній праці, дозвіллі). О.Е.Газарова, Т.С.Леві, О.Лоуен та ін. розглядають високий тілесний розвиток і здоров'я як умову досягнення психотілесної цілісності, що є важливим аспектом особистісного зростання.

M.Пауеллом, М.Щварц, Р.Даффом та ін. вивчено вплив процесів відображення власної тілесності, образу тіла на власні дії щодо тіла та тілесний розвиток. Однак проблема формування образу тіла та регуляції ним тілесного розвитку у процесах діяльності мало досліджена. Майже немає досліджень впливу позиції, яку займає людина щодо свого професійного статусу, його зміни внаслідок ушкоджень тіла, на усвідомлення свого тіла, настановлення та дії з його розвитку. Відсутність таких досліджень гальмує розв'язання окреслених вище практично важливих завдань.

Соціальна значущість проблеми, її недостатнє наукове опрацювання обумовили вибір теми: „Суб'єктивні чинники тілесного розвитку осіб із різним соціальним статусом”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота пов'язана з комплексною темою кафедри загальної та інженерної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка: „Психологічні детермінанти життєвих цінностей студентської молоді” (ДР № 0102U003112). Протокол Вченої ради факультету психології №2 від 14.06.07 - про затвердження теми. Протокол координаційної Ради АПН України №1 від 29.01.08 - про погодження теми.

Об'єкт дослідження - взаємодія загальносоматичного розвитку та життєвого шляху особистості.

Предмет дослідження - суб'єктивні чинники тілесного розвитку осіб із різним соціальним статусом.

Мета дослідження - встановити закономірності регуляції образом тіла тілесного розвитку людей зрілого віку залежно від їх позиції щодо професійного статусу чи набуття соціального статусу інваліда.

Базове робоче положення полягає в тому, що позиція щодо професійного статусу людини зрілого віку, зайнятої фізичною працею, а також позиція щодо соціального статусу інваліда спричиняє специфічні риси образу тіла, які зумовлюють дії щодо тіла, спрямовані на тілесний розвиток.

Перевірка робочого положення дослідження та досягнення його мети передбачали розв'язання таких завдань:

1. На основі теоретичного аналізу проблеми взаємодії життєвого шляху та загальносоматичного розвитку людини розробити теоретичну модель дослідження місця та ролі суб'єктивних чинників життєвого шляху в процесі цієї взаємодії.

2. Встановити зміст таких чинників життєвого шляху, як позиція щодо професійного статусу та соціального статусу інваліда.

3. Визначити показники тілесного розвитку як прояву загальносоматичного розвитку, характеристики активності людини як суб'єкта власного тілесного розвитку.

4. Встановити значення образу тіла для регуляції тілесного розвитку в умовах детермінації цього образу такими внутрішніми чинниками як ушкодженість-неушкодженість тіла та позиція щодо соціального статусу.

5. Визначити зміст складових образу тіла, які зумовлюють тілесний розвиток залежно від змісту позиції щодо професійного статусу та соціального статусу інваліда внаслідок втрати кінцівки.

6. Розробити рекомендації щодо психологічної допомоги людям зрілого віку у формуванні відповідального ставлення до свого тіла та тілесного здоров'я.

Методологічну і теоретичну основу дослідження складають: принципи детермінації психічних явищ (С.Л.Рубінштейн, Г.С.Костюк), принцип єдності свідомості та діяльності (С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв), концепція життєвого шляху особистості (Б.Г.Ананьєв, Н.А.Логінова), діяльнісна концепція самосвідомості (В.В.Столін, С.Р.Пантилеєв), положення про поняття і місце образу тіла в структурі самосвідомості (О.Т.Соколова), положення про структуру образу тіла як взаємодію когнітивного, емоційного та регулятивного його компонентів (О.Т.Соколова, А.Ю.Рождественський, T.Кеш, M.Пауелл).

Завдання дисертаційної роботи зумовили вибір методів і методик дослідження. Теоретичні методи: аналіз і систематизація наукового матеріалу в літературних джерелах. Емпіричні методи: опитувальні, психодіагноcтичні, аналізу документів. Статистичні методи обробки отриманих даних: середні показники, частотний, факторний, кореляційний аналіз, факторне шкалювання, непараметричні критерії достовірності розбіжностей, коефіцієнти надійності-узгодженості).

У роботі використано методики, спрямовані на: вивчення позиції особистості щодо свого соціального статусу (модифіковані автором анкетні опитувальники „Задоволеність професією та роботою” А.А.Киссель, „Дозвілля” В.В.Водзинської); структурних складових образу тіла (“Опитувальник саморефлексії тілесного потенціалу” А.Ю.Рождественського, авторська методика „тілесного” семантичного диференціалу); ставлення до себе (“Опитувальник ставлення до себе” С.Р.Пантилеєва, В.В.Століна); дій щодо тіла (методика „Дозвілля” В.В.Водзинської, метод бесіди).

Наукова новизна дослідження. Запропоновано модель взаємодії життєвого шляху та загальносоматичного розвитку, яка поряд із традиційними групами детермінант враховує вплив суб'єктивних чинників життєвого шляху (таких як внутрішня, особистісна, життєва позиція) на загальносоматичний розвиток. Емпірично досліджено позицію особистості відносно свого становища (статусу) в соціальній структурі як детермінанти образу тіла та тілесного розвитку. Визначено особливості функціонування образу тіла в структурі самосвідомості осіб із фізичною інвалідністю порівняно зі здоровими особами. Розроблено оригінальну методику „тілесний” семантичний диференціал для вивчення структурних компонентів образу тіла.

Теоретичне значення дослідження. Розширено знання про діяльнісну детермінацію самосвідомості особистості в аспекті взаємодії її когнітивної, емоційної, регулятивної підструктур; про механізми самоусвідомлення, саморегуляції, розвитку тілесних якостей і можливостей людини в процесі діяльності, про психологічні закономірності, що лежать в основі психотерапевтичної допомоги особам з тілесними вадами.

Практичне значення роботи. На основі встановлення особливостей відображення власного тіла особами з різною позицією відносно свого соціального статусу розроблено рекомендації щодо корекції ставлення до свого фізичного здоров'я людям у періоді акме, визначено нові шляхи психотерапевтичної допомоги особам з тілесними вадами. Результати дослідження впроваджено в роботу ІТО АМН України (довідка №147 від 08.11.07), ККЕПОП (довідка №916/02 від 09.11.07), вони використовуються при читанні курсів „Загальна психологія”, „Психологія переживання травмуючих ситуацій” у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Достовірність і надійність результатів забезпечувалась чітким описом процедур дослідження, надійністю та валідністю діагностичного інструментарію, використанням методів математичної статистики, репрезентативністю вибірки досліджуваних.

Дослідження проводилось на базі ІТО АМН України та Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства. Воно охопило 250 осіб. У попередньому етапі дослідження брали участь 135 осіб обох статей. На основному етапі - 115 чоловіків зрілого віку (30-50 років), всі - представники робітничих професій: 52 - без ушкодження тіла та 63 - з ампутованою нижньою кінцівкою.

Апробація результатів дисертації проводилась на науковій конференції Київського національного університету імені Тараса Шевченка, присвяченій дням науки факультету соціології та психології (Київ, квітень 2005), IV науковій конференції молодих вчених ІТО АМН України (Київ, вересень 2005), VIII міжнародній конференції молодих науковців „Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Київ, квітень 2006), науково-практичній конференції „Вища освіта інвалідів: рівні права - рівні можливості” (Ялта, жовтень 2006). Основні положення та результати обговорювалися на засіданнях кафедри загальної та інженерної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2004-2007), методологічному семінарі докторантів і аспірантів факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (жовтень 2007).

Публікації. Зміст і результати дисертаційного дослідження відображено у 8 публікаціях, 5 з яких опубліковано у фахових наукових виданнях.

Особистий внесок здобувача у працю, опубліковану у співавторстві, полягає у постановці проблеми, її теоретичному аналізі, проведенні емпіричного дослідження, інтерпретації отриманих даних, окресленні шляхів психокорекційної роботи, формулюванні висновків. Ідеї, що належать співавтору, в дисертації не використовуються.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 209 робіт, 83 з яких опубліковані в іноземних виданнях, і додатків. Основний зміст дисертації викладено на 159 сторінках, містить 49 таблиць, 3 малюнки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дослідження; вказано методологічні та теоретичні основи дослідження, методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення роботи; наведено відомості про впровадження й апробацію результатів дослідження.

У першому розділі „Чинники тілесного розвитку в контексті дослідження взаємодії життєвого шляху та загальносоматичного розвитку особистості” проаналізовано наукові джерела з проблеми взаємодії життєвого шляху та соматичного розвитку людини, наведено теоретичну модель дослідження, охарактеризовано тілесний розвиток як феномен загальносоматичного розвитку, проаналізовано структуру, функції та детермінанти образу тіла як чинника тілесного розвитку людини.

Проблему взаємодії життєвого шляху та онтогенезу особистості висвітлено Б.Г.Ананьєвим, Л.І.Анциферовою, Ш.Бюлер, П.Жане, Г.С.Костюком, Н.А.Логіновою, С.Л.Рубінштейном, В.О.Татенком, Т.М.Титаренко. Встановлено різноаспектний вплив статево-вікових, загальносоматичних, нейродинамічних властивостей на зміст і структуру життєвого шляху. Б.Г.Ананьєв звернувся до проблеми і навів наукові факти впливу життєвого шляху на загальносоматичний розвиток людини у підлітковому та похилому віці. Комплексна розробка цієї проблеми щодо періоду зрілості, проведена Г.І.Акінщиковою, Л.Н.Гольбіною, М.М.Обозовим, І.М.Палієм та ін., показала, що у цьому віці збільшується варіативність показників і проявів індивідних, зокрема загальносоматичних, характеристик під впливом факторів життєвого шляху. У дослідженнях Н.А.Розе, Є.П.Ільїна, В.І.Нікітіна показано, що такий вплив на соматичні якості, крім іншого, забезпечується соціально-професійним статусом - об'єктивним становищем особистості в системі професійно-трудових відносин, що визначає об'єктивні характеристики трудової діяльності як провідної для цього віку. Такими характеристиками є нормативно-технологічні вимоги, трудові функції та ролі, умови праці. В роботах Г.С.Юмашева, К.Ренкера та ін. дискутуються питання впливу на соматичний розвиток людини працездатного віку зміни соціально-професійного статусу у зв'язку з набуттям інвалідності, а саме, зміни умов і режиму праці, трудових функцій і загального змісту праці.

К.О.Абульханова, Б.Г.Ананьєв, С.Л.Рубінштейн, Д.О.Леонтьєв, Н.А.Логінова, Т.М.Титаренко та ін. звертаються до проблем активності людини як суб'єкта цілісного життєвого шляху та окремих його моментів. При цьому розглядаються складові суб'єктивної регуляції життєвого шляху (смисложиттєві орієнтації, життєва позиція та відношення особистості), його окремих моментів і подій (внутрішня позиція, особистісна позиція). Н.О.Волкова, О.Н.Молчанова, О.Ф.Рибалко, Д.Шапка та ін. досліджують вплив деяких із них на перебіг загальносоматичних властивостей у підлітковому та похилому віці.

На основі аналізу підходів до вивчення загальносоматичного розвитку та його взаємодії з життєвим шляхом запропоновано теоретичну модель вивчення напрямків взаємовпливу життєвого шляху та соматичного розвитку (Мал.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мал.1. Теоретична модель вивчення напрямків взаємовпливу життєвого шляху та соматичного розвитку людини

Модель демонструє опосередковуючу роль складових суб'єктивної регуляції життєвого шляху у взаємовпливі змістовних характеристик життєвого шляху та соматичного розвитку.

У межах представленої моделі досі не вивчався вплив суб'єктивних чинників окремих моментів і подій життя на соматичний розвиток зрілої людини. Серед таких чинників, зважаючи на дослідження Б.Г.Ананьєва, Л.І.Божович, Н.А.Логінової, В.Е.Чудновського та ін., провідне місце займає позиція щодо соціально-професійного статусу та позиція щодо соціального статусу інваліда. Позиція, виступаючи складним утворенням ціннісно-смислової сфери особистості, визначається як структурна організація мотивів, яка характеризує ставлення особистості до різних аспектів свого життя, зокрема, до свого становища у соціумі - внутрішня позиція (Л.І.Божович, Т.В.Лаврентьєва, Д.В.Лубовський, В.С.Лукіна), до подій, що змінюють життя - особистісна позиція (В.І.Войтко, О.Ю.Осадько, В.Е.Чудновський та ін.). Залежно від місця в структурі тих чи інших мотивів позиція може бути активно-перетворювальною (домінування мотивів саморозвитку) та пасивно-пристосувальною (переважання вузько-особистісних мотивів). У цьому контексті позиція щодо професійного статусу виступає регулятором активності особистості у трудовій діяльності. Сутність позиції в умовах набуття соціального статусу інваліда полягає у збереженні та ствердженні своєї особистості попри фізичні та соціальні обмеження.

Теоретичною основою розв'язання зазначеної проблеми в дисертації виступає діяльнісний підхід до самосвідомості, втілений у концепцію смислу „Я” В.В.Століна, С.Р.Пантилеєва. Згідно з нею, смисл „Я” як ставлення до себе виникає у діяльності на основі усвідомлення власних якостей, пов'язаних із реалізацією мотивів діяльності. До складу таких якостей, безумовно, входять деякі з загальносоматичних, а саме: тілесні властивості, як такі, що завжди так чи інакше відображаються у самосвідомості. Ті з них, які сприяють або перешкоджають досягненню мотивів діяльності, входять до смислу „Я”. Саме вони, передусім, усвідомлюються (входять до образу тіла) і на цій основі регулюються та розвиваються.

П.Н.Башкіровим, В.В.Бунаком, В.Н.Кардашенком визначено поняття тілесного розвитку людини зрілого віку як усталеного комплексу взаємозв'язків особливостей будови тіла із фізичною витривалістю, працездатністю, здоров'ям. В силу його усталеності в цьому віці збільшується значення власної активності людини, спрямованої на тілесний розвиток (дії щодо тіла у професійній праці, дозвіллі). О.Е.Газарова, Т.С.Леві, О.Лоуен та ін. розглядають високий тілесний розвиток, тілесне здоров'я людини як умову досягнення нею психотілесної цілісності, що виступає важливим аспектом особистісної динаміки та розвитку.

Однак не з'ясованою залишається низка питань, а саме: які аспекти тіла відображаються і на цій основі цілеспрямовано змінюються людиною залежно від змісту позиції щодо професійного статусу, позиції щодо соціального статусу інваліда, як відбувається тілесний розвиток за таких умов, якими за змістом є дії людини, спрямовані на власний тілесний розвиток, яке місце вони займають у цілісному процесі її життєдіяльності.

Для вирішення цих питань нами розглянуто структуру, функції та детермінанти образу тіла як утворення самосвідомості, що опосередковує тілесний розвиток. У дослідженнях О.Т.Соколової, А.Ю.Рождественського, T.Кеша, M.Пауелла та ін. образ тіла вивчається як складне структурне утворення, що включає когнітивну, емоційно-оцінну, регулятивну складові. Аналіз детермінант образу тіла показав відмінності у їх вивченні у західній і вітчизняній психології, які базуються на різному розумінні особистості. В західних дослідженнях, які переважно розглядають особистість як таку, що пристосовується до зовнішніх і внутрішніх впливів, виділяються зовнішні, окремі внутрішні та поведінкові чинники образу тіла (Р.Дафф, E.Фаллон, Н.МакКінлі, Д.Меллор, Я.Вілсон та ін.). Наголошується, що під їх впливом тіло усвідомлюється та змінюється відповідно до соціальних очікувань, внутрішніх вимог, які не завжди відповідають завданням тілесного розвитку і здоров'я. Слід зазначити, що при дослідженні осіб із вадами тіла виділяється вплив інтегральних смислових структур особистості (цінностей, ставлення до себе, мотиваційно-цільових утворень) на образ тіла і регуляцію ним тіла в аспектах, важливих для здоров'я (К.Карвер, W.Ліхтенталь, K.Веттерхан та ін.).

У вітчизняній психології реалізується ідея активності особистості у ставленні до свого тіла в контексті життя та діяльності. Пропонується особистісний підхід до дослідження детермінації образу тіла як у здорових осіб (А.М.Дорожевець, М.О.Мдівані, А.Ю.Рождественський, О.Т.Соколова), так і в умовах деформації тіла (Є.С.Креславський, О.І.Купрєєва, А.С.Султанова). Він полягає у тому, що відображення, переживання, розвиток тіла розглядаються як опосередковані смисловими утвореннями особистості - спрямованістю, цінностями, життєвими орієнтаціями. Однак у межах особистісного підходу не розв'язано питання впливу провідних мотивів діяльності на формування і функціонування образу тіла та регулювання ним тілесного розвитку. Концепція діяльнісного опосередкування самосвідомості пропонує теоретичні засади для розв'язання цих питань, але вони не зазнали в ній емпіричної розробки.

У другому розділі „Методичні основи та організація емпіричного дослідження суб'єктивних чинників тілесного розвитку в умовах різного статусу особистості” проаналізовано методологічні засади дослідження, запропоновано модель емпіричного дослідження, подано загальну характеристику вибірки, розроблено й обґрунтовано діагностичний інструментарій.

На основі досліджень структури та детермінант образу тіла в західній психології, особистісного підходу до детермінації образу тіла, діяльнісного підходу до самосвідомості у вітчизняній психології запропоновано емпіричну модель дослідження змісту складових образу тіла, які зумовлюють характер активності суб'єкта відносно власного тіла залежно від змісту позиції щодо соціального статусу. Вона розкривається таким чином:

1. Активно-перетворювальна позиція в осіб як із ушкодженим, так і з неушкодженим тілом зумовлює такий зміст і взаємодію складових образу тіла, що скеровують дії щодо тіла в аспектах, важливих для самоактуалізації та розвитку особистості. Такі дії забезпечують тілесний розвиток і тілесне здоров'я людини (Мал.2).

2. В умовах пасивно-пристосувальної позиції зміст і взаємодія складових образу тіла скеровують дії щодо тіла з метою його відповідності певним соціальним вимогам і стандартам, внутрішнім потягам. Характер цих дій залежить від ушкодженості чи неушкодженості тіла, однак вони не вирішують завдання тілесного розвитку (Мал.3).

На попередньому етапі емпіричного дослідження розроблено та апробовано на вибірці з 135 осіб обох статей методику „тілесний” семантичний диференціал для вивчення структурних компонентів образу тіла з урахуванням психометричних вимог. Основний етап дослідження включав організаційний етап, на якому відповідно до мети і завдань дослідження визначено та обґрунтовано методичний інструментарій, сформовано вибірку досліджуваних. Вибірку склали 52 чоловіки без ушкодження тіла та 63 чоловіки з ампутованою нижньою кінцівкою віком від 30 до 50 років. Давність ампутації - 0,5 - 20 років. Соціально-професійний статус осіб без ушкодження тіла визначався, зважаючи на зміст праці, спеціальність, кваліфікацію. За цими критеріями у першу вибірку ввійшли представники робітничих спеціальностей, які займаються фізичною працею. Другу вибірку склали особи з ампутованою нижньою кінцівкою, які на підставі висновку медико-соціальної експертизи щодо стійкої втрати працездатності отримали соціальний статус інваліда. Згідно з ним вони мають право на посильну трудову діяльність чи на її припинення у зв'язку з виходом на пенсію. За цими критеріями у другу вибірку увійшли особи, що займаються суспільно-корисною діяльністю: консультативною, громадською, виробничою фізичною працею, а також особи, що здійснюють особистісно-корисну діяльність у побуті та дозвіллі.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мал.2. Емпірична модель вивчення образу тіла в умовах активно-перетворювальної позиції щодо соціально-професійного статусу та соціального статусу інваліда

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мал.3. Емпірична модель вивчення образу тіла в умовах пасивно-пристосувальної позиції щодо соціально-професійного статусу та соціального статусу інваліда

Для дослідження позиції щодо професійного статусу та статусу інваліда використано окремі, модифіковані автором, шкали анкетних опитувальників „Задоволеність професією та роботою” (А.А.Киссель), „Дозвілля” (В.В.Водзинська). Для вивчення особливостей структурних складових образу тіла використано авторську методику „тілесного” семантичного диференціалу. Вона доповнювалась даними, отриманими за допомогою “Опитувальника саморефлексії тілесного потенціалу” (А.Ю.Рождественський), “Опитувальника ставлення до себе” С.Р.Пантилеєв, В.В.Столін). Для вивчення дій щодо тіла у різних сферах соціально та особистісно-корисної активності (виробнича праця, дозвілля) використано метод бесіди за відкритим планом і шкали анкети „Дозвілля” (В.В.Водзинська).

Третій розділ „Емпіричне дослідження суб'єктивних чинників тілесного розвитку в умовах різного статусу особистості” містить докладний опис та інтерпретацію результатів проведеного дослідження. Отримані дані оброблялися в статистичному пакеті SPSS-10.

Зміст позиції щодо професійного статусу осіб із неушкодженим тілом, позиції щодо соціального статусу інваліда осіб із ампутованою кінцівкою визначено: а) для працюючих осіб - на основі обрахунку загального показника мотивації трудової діяльності і середніх показників чотирьох груп її мотивів (мотиви безпеки, визнання, приналежності, самоактуалізації) за шкалами „Мотиви трудової діяльності” методики А.А.Киссель; б) для непрацюючих осіб - на основі обрахунку загального показника мотивації дозвілля і середніх показників чотирьох груп мотивів дозвілля (мотиви безпеки, визнання, приналежності, самоактуалізації) за шкалами „Мотиви дозвілля” методики В.В.Водзинської.

В результаті групу з активно-перетворювальною позицією щодо професійного статусу (група АП) склало 27 осіб, групу з пасивно-пристосувальною позицією (група ПП) - 25 осіб. Групу з активно-перетворювальною позицією щодо соціального статусу інваліда (група АІ) склало 30 осіб, групу з пасивно-пристосувальною позицією (група ПІ) - 33 особи.

У групі АП при високому загальному показнику мотивації діяльності провідними є мотиви приналежності та самоактуалізації. В групі ПП при низькому загальному показнику мотивації діяльності провідними є мотиви приналежності та безпеки. Розбіжності в інтенсивності та змісті мотивів відображаються в оцінці продуктивності та задоволеності роботою. В групі ПП спостерігається низький рівень задоволеності роботою порівняно з групою АП за критерієм Манна-Уїтні (р?0,001) та нижча оцінка продуктивності трудової діяльності (р?0,05).

У групу АІ увійшло 12 осіб, які продовжують працювати, та 18 - які не працюють. При загальних високих показниках мотивації праці та дозвілля провідними у них є мотиви самоактуалізації та визнання. Така структура мотивів діяльності людей, що опинилися у складних життєвих умовах, за даними досліджень В.І.Войтко, В.Е.Чудновського та ін., відображає прагнення зберегти і ствердити свою особистість. Групу ПІ склали лише особи, які не працюють. При низькому показнику мотивації дозвілля провідними у них є мотиви приналежності до групи та безпеки, мотиви самоактуалізації практично не сформовані.

У кожній із виділених груп встановлювались особливості складових образу тіла за авторською методикою „тілесного” семантичного диференціалу, яка доповнювалась результатами “Опитувальника саморефлексії тілесного потенціалу”, “Опитувальника ставлення до себе”.

Факторний аналіз шкал СД виявив розбіжності у змісті та структурі когнітивного компоненту образу тіла в осіб із активно-перетворювальною та пасивно-пристосувальною позицією щодо соціального статусу (табл.1).

Дані, наведені у табл.1, свідчать про те, що у групах із пасивно-пристосувальною позицією (ПП та ПІ) провідне місце у структурі уявлень про тіло займають моральні й атрактивні його характеристики, які відіграють важливу роль у пристосуванні особистості до суспільних вимог.

Таблиця 1

Структура уявлень про характеристики тіла всіх груп досліджуваних

Фактор	Група АП	Група ПП	Група АІ	Група ПІ
1	„Діяльнісні” характеристики тіла 19,0%	Загально-атрактивні характеристики тіла 24,4%	„Інтегрально-діяльнісні” характеристики тіла 19,4%	Тілесні прояви моральних якостей 14,7%
2	Здоровий зовнішній вигляд 14,5%	Тілесне здоров'я 13,9%	Загально-атрактивні характеристики тіла15,5%	Загально-атрактивні характеристики тіла 13,5%
3	Атрактивні характеристики тіла як прояв соціальної прийнятності 11,6%	Атрактивні характеристики тіла у близьких стосунках 12,9%	Тілесні прояви моральних якостей 9,4%	„Діяльнісні” характеристики тіла 12,9%
4	Атрактивні характеристики тіла як прояв доброзичливого ставлення до інших 10,7%	Ідеальні розміри тіла 11,5%	Розміри тіла 9,0%	Повнота тіла 11,5%
5	Тілесні прояви моральних якостей 9,0%	Тілесні прояви моральних якостей 10,0%	Стандартність тіла 7,9%	Сексуальність тіла 7,7%
6	Сексуальність тіла 8,1%	Стандартність тіла 8,4%	Спритність тіла 7,3%	Спортивність тіла 7,0%
7	-	-	Пропорційність тіла 6,1%	Активність тіла 6,7%

Інформативність виділених факторів

У групах із активно-перетворювальною позицією (АП та АІ) провідне місце займають „діяльнісні” (силові, динамічні, енергетичні) характеристики тіла, що відбиває усвідомлення особистістю прояву фізичних параметрів тіла у праці. При цьому в групі АП такі фізичні властивості увійшли до окремого фактора, в групі АІ вони об'єднані з характеристиками тілесного здоров'я, зовнішнього вигляду і загалом повноцінності. Усвідомлюючись у єдності в процесах праці, вони є „інтегрально-діяльнісними”. Показово, що група АІ - єдина група досліджуваних, яка розглядає тілесне здоров'я у зв'язку з фізичною активністю в праці. В групах осіб із неушкодженим тілом (АП і ПП) уявлення про здоров'я тіла увійшли до окремих факторів, вони не пов'язані у свідомості з іншими характеристиками тіла. В групі ПІ уявлення про тіло в аспекті його здоров'я взагалі не увійшли до когнітивного компоненту образу тіла.

Для характеристики емоційно-оцінного компоненту образу тіла вивчалися два види відношень - самооцінки тілесних якостей як оцінні судження про рівень розвитку якостей, що склали когнітивний компонент образу тіла, й емоційні відношення як безпосередні їх переживання.

Аналіз першого виду відношень до тіла показав, що в усіх групах найбільш високо оцінюється розвиток моральних та атрактивних його якостей, при цьому представники груп із активно-перетворювальною позицією (АП і АІ) також високо оцінюють розвиток у себе „діяльнісних” характеристик тіла, як таких, що об'єктивно сприяють реалізації позиції. Однак виявлено суттєві відмінності у рівні усвідомлення представниками вказаних груп зв'язків якостей, що проявляються у діяльності, з її мотивами. Процедура факторизації показників самооцінок характеристик тіла та мотивів діяльності (табл.2) показала, що лише в групі АІ „інтегрально-діяльнісні” якості тіла оцінюються у зв'язку з мотивами самоактуалізації. Таким чином, у свідомості цих осіб такі якості і суб'єктивно сприяють реалізації позиції.

Таблиця 2

Результати факторного аналізу мотивів діяльності з самооцінками тіла

Фактор	Група АП	Група ПП	Група АІ	Група ПІ
1	Мотиви безпеки (0,857)2 Самооцінка „атрактивних характеристик тіла як прояв доброзичливого ставлення до інших” (0,790) 18,5%	Мотиви приналежності (0,634) Мотиви визнання (0,845) Мотиви безпеки (0,707) Самооцінка „атрактивних характеристик тіла в близьких стосунках” (0,921) 25,5%	Мотиви самоактуалізації (0,914) Мотиви визнання (0,865) Самооцінка „інтегрально-діяльнісних характеристик тіла” (0,923) 25,9%	Мотиви визнання (0,866) Мотиви безпеки (0,921) 22,8%
2	Мотиви приналежності (0,891) Самооцінка „атрактивних характеристик тіла як прояву соціальної прий-нятності” (0,768) 17,1%	Самооцінка „загально-атрактивних характеристик тіла” (0,955) 16,9%	Мотиви приналежності (-0,671) Самооцінка „тілесних проявів моральних якостей” (0,924) 16,5%	Мотиви приналежності (0,680) Самооцінка „загально-атрактивних характеристик тіла” (0,908) 13,6%
3	Мотиви самоактуалізації (0,849) Самооцінка „здорового зовнішнього вигляду” (0,709) 16,7%	Самооцінка „стандартності тіла” (0,976) 13,0%	Мотиви безпеки (0,715) Самооцінка „загально-атрактивних характеристик тіла” (0,806) 15,5%	Самооцінка „спортивності тіла” (0,761) 12,4%
4	Мотиви визнання (0,747) Самооцінка „сексуальності тіла” (0,869) 15,7%	Самооцінка „тілесних проявів моральних якостей” (0,977) 12,8%	Самооцінка „розмірів тіла” (-0,814) 10,6%	Самооцінка „тілесних проявів моральних якостей” (0,902) 11,0%

2 Факторне навантаження показника

Представники інших груп, у тому числі і АП, пов'язують досягнення всіх мотивів діяльності з високим розвитком у себе характеристик тіла (атрактивних, зовнішнього вигляду), що забезпечують пристосування до соціуму. При цьому „діяльнісні” характеристики тіла в групі АП не пов'язані з жодною групою мотивів діяльності. Це є свідченням відсутності усвідомлення цих якостей як умови реалізації позиції.

З метою встановлення причин відсутності у групі АП такого усвідомлення в усіх групах проведено факторизацію самооцінок вимірів тіла з показниками вітальної рефлексії (усвідомлення тіла як перешкоди життєдіяльності) за методикою А.Ю.Рождественського (табл.3).

Таблиця 3. Результати факторного аналізу самооцінок тіла та показників вітальної рефлексії тіла (витяг із загальної факторної матриці)

Група АП	Група ПП	Група АІ	Група ПІ
Показник вітальної рефлексії (0,615) Самооцінка „діяльнісних характеристик тіла” (0,667) 23,0%	Показник вітальної рефлексії (-0,910) Самооцінка „ідеальних розмірів тіла” (0,667) 23,3%	Показник вітальної рефлексії (-0,826) Самооцінка „загально-атрактивних характеристик тіла” (0,614) Самооцінка „пропорційності тіла (0,737) 18,2%	Показник вітальної рефлексії (-0,789) Самооцінка „активності тіла” (0,773) 16,1%

Порівняльний аналіз результатів факторизації показників вітальної рефлексії з самооцінками характеристик тіла показав, що лише в групі АП фактор, до якого увійшли „діяльнісні” характеристики, уніполярний. Це є свідченням відсутності в осіб групи АП усвідомлення важливості „діяльнісних” якостей тіла для своєї життєдіяльності. Отже, ці якості в осіб із неушкодженим тілом не аналізуються як важливі для життєдіяльності, не усвідомлюється можливість вичерпання тілесного потенціалу в напруженій фізичній праці, якщо не зберігати та не розвивати його.

Вплив ушкодженості тіла на емоційно-оцінне ставлення до нього проявився у характеристиці емоційних відношень як безпосередніх почуттів щодо свого тіла. Для їх аналізу вивчено внесок самооцінок тих чи інших характеристик тіла у загальне ставлення до себе (самоповага, аутосимпатія) у кожній групі осіб. Результати факторного аналізу показників самооцінювання тіла й показників ставлення до себе показали наявність таких зв'язків (табл.4).

Таблиця 4. Результати факторного аналізу самооцінок тіла з показниками ставлення до себе

Фактор	Група АП	Група ПП	Група АІ	Група ПІ
1	Самоповага (0,854) Самооцінка „здорового зовнішнього вигляду” (0,853) 20,1%	Самоповага (0,929) Самооцінка „тілесних проявів моральних якостей” (-0,678) 22,7%	Самоповага (0,709) Самооцінка „інтегрально-діяльнісних характеристик тіла” (0,907) 18,9%	Самоповага (0,817) Аутосимпатія (0,801) Самооцінка „загально-атрактивних характериc-тик тіла” (0,668) 21,9%
2	Аутосимпатія (0,601) Самооцінка „атрактивних характеристик тіла як прояву соціальної прийнятності” (0,920) 15,9%	Аутосимпатія (0,824) Самооцінка „ідеальних розмірів тіла” (0,912) 20,2%	Аутосимпатія (0,715) Самооцінка „спритності тіла” (0,733) Самооцінка „стандартності тіла” (0,619) 18,6%	Самооцінка„сексуальності тіла” (0,596) Самооцінка „спортивності тіла” (0,541) 12,5%

Як показує табл.4, в усіх групах атрактивні та маскулінні якості тіла безпосередньо переживаються як складова загальної симпатії до себе; самоповага в усіх групах, крім групи АІ, теж пов'язана з оцінкою широкого спектру тілесних якостей (здоровий зовнішній вигляд, тілесні прояви моральних якостей, атрактивні якості). Лише в групі АІ самоповага пов'язана з „інтегрально-діяльнісними” якостями, що сприяють (об'єктивно і суб'єктивно) реалізації мотивів самоактуалізації.

Аналіз особливостей регулятивної складової образу тіла показав, що вона містить настановлення на подальший розвиток якостей, що оцінюються та переживаються як важливі для реалізації мотивів і формування позитивного ставлення до себе. Про це свідчить аналіз репрезентації у свідомості характеристик ідеального тіла (табл.5), а також розбіжностей між реальним та ідеальним образом тіла.

У цілому, в осіб без тілесної деформації (групи АП і ПП) немає великого розриву між ідеальним і реальним образом тіла, на що вказують виміри тіла, які збігаються (див. табл.1 і табл.5). Отже, інтенсивність настановлень щодо тілесних змін у них незначна. В осіб групи АП в ідеальному образі тіла наявні настановлення на розвиток якостей, що забезпечують здоровий зовнішній вигляд. При цьому відсутні настановлення на розвиток „діяльнісних” (силових, динамічних, енергетичних) характеристик тіла, які проявляються та вичерпуються у фізичній праці. Це закономірно, бо ці якості не оцінюються та не переживаються у зв'язку з реалізацією мотивів діяльності, ставленням до себе і загалом із якістю життєдіяльності.

Таблиця 5. Структура уявлень про характеристики ідеального тіла всіх груп досліджуваних

Фактор	Група АП	Група ПП	Група АІ	Група ПІ
1	Ідеал втілення моральних якостей 14,8%	Ідеал стовідсоткового чоловіка 30,3%	Ідеал повноцінного тіла, що формується в усіх зв'язках людини зі світом 8,6%	Ідеал здорового тіла 18,3%
2	Ідеал стрункого тіла 12,8%	Ідеал здорового тіла 19,6%	Ідеал стрункого тіла 10,1%	Ідеал втілення моральних якостей 14,9%
3	Ідеал здоров'я тіла в зв'язку зі способом життя 12,1%	Ідеал сексуального тіла 13,1%	-	Ідеал доглянутої зовнішності 12,3%
4	Ідеал спортивної зовнішності 10,8%	Ідеал стандартної зовнішності 8,6%	-	Ідеал втілення атрактивних характеристик тіла як прояву доброзичливого ставлення до інших 9,8%
5	Ідеал маскулінного тіла 10,1%	-	-	-
6	Ідеал стандартної зовнішності 9,5%	-	-	-
7	Ідеал рослого тіла 8,9%	-	-	-

В осіб групи ПП в ідеальному образі тіла представлені настановлення на розвиток атрактивних якостей, прагнення зовнішньої соціальної прийнятності й настановлення на розвиток маскулінних якостей, прагнення отримувати емоційне задоволення від тіла, переживати його здоров'я і сексуальність. Це є наслідком високих самооцінок атрактивних і маскулінних якостей тіла, які пов'язуються із реалізацією мотивів діяльності, ставленням до себе.

У осіб групи АІ виявлено великий розрив між реальним та ідеальним образом тіла. Якщо реальний образ тіла складається з 7 вимірів, то ідеальний когнітивно простий, містить у собі 2 площини. При цьому перший стрижневий вимір „збирає” у собі практично всі характеристики тіла. Це демонструє інтенсивність настановлень на розвиток тіла в усіх його аспектах, в тому числі „інтегрально-діяльнісних”, які пов'язуються з реалізацією мотивів самоактуалізації та визнання, з повагою до себе.

У осіб групи ПІ ідеальний образ тіла частково збігається з реальним за групами морально-атрактивних характеристик тіла. У реальному образі тіла уявлення про здоров'я тіла відсутні, ідеальний - свідчить про наявність прагнення до нього. Однак у когнітивній складовій образу тіла відсутні уявлення про здоров'я тіла, в емоційно-оцінній складовій - відсутні переживання та оцінка здоров'я тіла у зв'язку з мотивами діяльності та ставленням до себе. Таким чином, відсутнє бачення інструментальних шляхів реалізації прагнення до тілесного здоров'я.

Виявлено закономірний вплив образу тіла на дії щодо тіла як умови тілесних змін в аспектах, важливих для особистості. За результатами бесіди та анкетування в кожній групі встановлювався зміст дій щодо тіла в процесі праці та дозвіллі, рівень їх усвідомленості в зв'язку з певними тілесними змінами, а також із особистісною самореалізацією. Виявлено, що лише в осіб групи АІ присутні дії щодо тіла з метою підвищення його фізичної витривалості, працездатності, здоров'я. Ці особи свідомо не уникають великих фізичних навантажень у праці (60%), доповнюючи їх вплив на тілесний розвиток активним дозвіллям (82,6%). Тілесне здоров'я розглядається ними як необхідне для відчуття себе повноцінною, реалізованою особистістю (66,6%). В осіб групи АП відсутні дії щодо тіла з метою підвищення його витривалості, працездатності, здоров'я. Хоча вони не уникають інтенсивної фізичної праці, але не прагнуть розвинути в ній своє тіло (70,3%), надаючи перевагу пасивному дозвіллю (94,1%). Питання тілесного розвитку не вважають важливими для себе, останній не розглядають як необхідний для відчуття себе повноцінною, реалізованою особистістю (62,9%). Особи групи ПП здійснюють дії щодо тіла з метою підтримання здоров'я, а не підвищення працездатності. Вони уникають значних фізичних напружень у праці як шкідливих для здоров'я (60%), надаючи при цьому перевагу активному дозвіллю (66,6%). Тілесне здоров'я розглядається ними як необхідне для задоволення потреб у безпеці та приналежності (64%), а не реалізації своєї повноцінної особистості. В осіб групи ПІ дії щодо тіла з метою тілесного розвитку відсутні. Вони уникають фізичних навантажень як у праці (75,7%), так і на дозвіллі (85,2%), розглядаючи як засіб збереження здоров'я використання ліків і медико-профілактичні заходи (69,6%).

Порівняльний аналіз за критерієм Краскала-Уолеса виявив значимі відмінності між групою ПІ та іншими групами (р?0,001) за 7-бальною шкалою „здорове тіло-нездорове тіло” методики „тілесний” семантичний диференціал. У групі ПІ, на відміну від усіх інших, тіло оцінюється як нездорове (х=2,7, у=2).

Отримані результати вказують на необхідність надання психологічної допомоги у формуванні відповідального ставлення до свого тілесного здоров'я певним категоріям осіб зрілого віку, зайнятим фізичною працею. Особам із перетворювальною позицією щодо професійного статусу в умовах напруженої фізичної праці необхідні просвітницько-профілактичні заходи для запобігання негативного впливу фізичної активності на роботі на тілесний розвиток і здоров'я. Особам із пристосувальною позицією щодо статусу інваліда необхідна психотерапевтична допомога. Психотерапевтична робота здійснювалось нами у 2007 р. на базі ІТО АМН України та ККЕПОП.

У висновках підбиваються підсумки проведеного теоретичного та емпіричного дослідження, які підтверджують висунуту гіпотезу:

1. При дослідженні детермінант впливу життєвого шляху на загальносоматичний розвиток у зрілому віці, крім об'єктивних, слід виділяти суб'єктивно-психологічні чинники. До них відноситься позиція зрілої людини щодо свого професійного статусу та щодо соціального статусу інваліда внаслідок ампутації кінцівки як події, що трагічно змінює життєвий шлях. У теоретичній моделі дослідження в єдності представлено об'єктивні та суб'єктивні чинники впливу життєвого шляху на загальносоматичний розвиток людини.

2. Встановлено, що як і в осіб із неушкодженим тілом, так і в інвалідів позиція щодо статусу може бути активно-перетворювальною та пасивно-пристосувальною. При активно-перетворювальній позиції у структурі мотивів домінують мотиви самоактуалізації та визнання, при пасивно-пристосувальній - вузько-особистісні мотиви, а саме, мотиви безпеки та приналежності до групи.

3. Визначено, що важливою складовою загальносоматичного розвитку людини зрілого віку є тілесний розвиток як усталений комплекс взаємозв'язків особливостей будови тіла із фізичною витривалістю, працездатністю, здоров'ям. В силу усталеності тілесного розвитку в період зрілості його динаміка значною мірою залежить від власних дій людини, спрямованих на збереження і розвиток тіла та його здоров'я.

4. Дії людини щодо власного тіла опосередковані образом тіла, зміст складових якого зумовлений такими внутрішніми чинниками як позиція щодо соціального статусу та цілісність чи ушкодженість тіла.

5. Підтверджено, що в умовах пасивно-пристосувальної позиції щодо соціального статусу тіло сприймається, переживається, оцінюється в аспектах зовнішності та атракції як інструмент пристосування до соціальних норм і вимог. При цьому тілесний розвиток осіб із неушкодженим тілом пов'язується з активним дозвіллям і скеровується прагненням отримувати задоволення від зовнішнього вигляду і функціонування тіла. В осіб із ушкодженим тілом відсутні дії щодо тілесного розвитку, тіло оцінюється як хворе, а бажання тілесного здоров'я не спирається на знання шляхів його набуття. В осіб обох груп настановлення та дії щодо тіла спрямовані на уникнення фізичних навантажень у праці.

Показано, що при наявності активно-перетворювальної позиції щодо соціального статусу вплив образу тіла на дії щодо тіла залежить від його ушкодженості або неушкодженості. Така позиція у інвалідів зумовлює сприймання, переживання, оцінку тіла як вирішального фактора ствердження себе як повноцінної особистості. Тому настановлення та дії щодо тіла спрямовані на розвиток тіла та його здоров'я. На противагу цьому активно-перетворювальна позиція в осіб із неушкодженим тілом визначає відсутність усвідомлення „діяльнісних” характеристик тіла (силових, динамічних, енергетичних) як важливих для життєдіяльності. Це створює загрозу їх вичерпання у виснажливій фізичній праці. Зважаючи на це, дії щодо тілесного розвитку обмежені, відсутні уявлення про здорове тіло як умову особистісного зростання.

6. За результатами дослідження розроблено рекомендації особам зрілого віку щодо психологічної допомоги у формуванні відповідального ставлення до свого тіла та тілесного здоров'я. Особи із активно-перетворювальною позицією щодо професійного статусу потребують формування відповідальності за своє здоров'я, навичок саморегуляції та рефлексії свого тіла. Інваліди із пасивно-пристосувальною позицією потребують психотерапевтичної допомоги, а саме: формування активної позиції щодо свого статусу, формування потреб у саморозвитку тощо.

Перспективи дослідження полягають у подальшому вивченні суб'єктивних чинників тілесного розвитку у різних категорій осіб. Логічним і актуальним видається створення програм психологічної допомоги для різного контингенту осіб.

особистість тілесний загальносоматичний життєвий

Основний зміст дисертації викладено у таких публікаціях

У фахових наукових виданнях згідно переліку ВАК України:

1. Найдьонова Г.О., Лазаревська О.М. Проблема психологічної реабілітації людей після травматизму / О.М. Лазаревська, Г. О. Найдьонова // Психологія і суспільство. - 2005. - № 1. - С. 82-86.

2. Найдьонова Г.О. Проблема тілесності у психології: теоретичні підходи й напрями дослідження / Г.О. Найдьонова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія „Соціологія. Психологія. Педагогіка”. - К., 2006. - Вип. 24-25.- С. 32-36.

3. Найдьонова Г.О. Особливості „Я-концепції” ампутантів / Г.О. Найдьонова Соціальна психологія. - 2006. - № 4 (18). - С. 67-76.

4. Найдьонова Г.О. Основні підходи до проблеми відображення тілесності в західній і вітчизняній психології / Г.О. Найдьонова, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки: зб. наук. праць. -К.: Фенікс, 2006. - Вип. 7. - С. 123-126.

5. Найдьонова Г.О. Динаміка складових самосвідомості осіб із ампутованою кінцівкою в умовах зміни професійного статусу / Г.О. Найдьонова // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія: Педагогіка і психологія: зб. статей. - Ялта: РВВ КГУ, 2006. - Вип. 12. - Ч.2. - C. 241-249.

Також результати дослідження опубліковані в матеріалах конференцій:

6. Найдьонова Г.О. Особливості самосвідомості чоловіків із ампутованою кінцівкою / Г.О. Найдьонова // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2006. - № 1 (48). - С. 35-40.

7. Найдьонова Г.О. Особистісний смисл фізичного „Я” у людей, які зазнали ампутації нижньої кінцівки / Г.О. Найдьонова // Проблема особистості в науці: результати та перспективи досліджень: тези доповідей Шостої міжнар. конф. молодих науковців (25-26 вересня 2003 р.). - К.: Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2003. - С. 89-91.

8. Найдьонова Г.О. Методологічні підходи до проблеми відображення власного тіла в західній і вітчизняній психології / Г.О. Найдьонова // Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень: матеріали VIII міжнар. конф. молодих науковців (27-28 квіт. 2006 р.). - К.: Вид.-поліграф. центр „Київський університет”, 2006. - С. 45-46.

АНОТАЦІЇ

Найдьонова Г.О. Суб'єктивні чинники тілесного розвитку осіб із різним соціальним статусом. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. - Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України, Київ, 2008.

Дисертація є однією з перших спроб дослідження проблеми суб'єктивних чинників тілесного розвитку людини. На основі аналізу підходів до вивчення загальносоматичного розвитку та його взаємодії з життєвим шляхом визначено напрями їх взаємовпливу. У роботі описано тілесний розвиток як феномен соматичного розвитку, визначено детермінанти, структуру та функції образу тіла як чинника тілесного розвитку людини.

...