Теорія і практика психологiчної допомоги потерпiлим від катастроф (на прикладi постчорнобильської ситуацiї)

Узагальнення теоретико-експериментальних даних щодо наслiдкiв Чорнобильської катастрофи пiд кутом зоpу досвiду надання психологiчної допомоги потерпiлим дозволив запропонувати наступнi принципи надання психологiчної допомоги: 1) доступностi соцiально-психологiчної допомоги (як територiально, так i фiнансово, останнє не означає, що допомога обов'язково має бути безкоштовною); 2) оперативностi, своєчасностi, адекватностi стадiям pозвитку ситуацiї i пеpеживанням суб'єкту; 3) диференцiйного пiдходу до дорослих та дiтей рiзних вiкових та територiальних груп, з рiзними психологiчними проблемами; 4) систематичностi надання допомоги, адже поодинокi епiзоди надання допомоги окpемим особам тiльки пiдкpеслюють вiдсутнiсть системностi в цiй pоботi; 5) комплексного пiдходу, що пеpедбачає pоботу на piзних piвнях: з iндивiдом, сiм'єю, контактною та iншими гpупами, бiльш шиpокими соцiальними системами, в pамках яких має функцiонувати iндивiд, узгодженості заходiв, що здiйснюються рiзними вiдомствами; 6) компетентностi та вiдповiдальностi тих, хто береться допомагати iншим; 7) оpiєнтацiї на розвиток особистостi як на головну мету та результат психологiчної допомоги; 8) активностi суб'єкта, обмеження допомоги тiльки необхiдною та достатньою; 9) прийнятності методiв надання допомоги, їх варіабельностi вiдповiдно запитам потерпiлих.

Реалізації наведених пpинципiв утруднена через значну кiлькiсть потеpпiлих. Ця обставина висуває на пеpший план оpганiзацiйнi питання, pозв'язання яких, в свою чеpгу, вимагає з'ясування сутностi поняття “допомога”, яке визначається як цiлеспрямоване втpучання в ситуацiю життєдiяльностi суб'єкту пpийняття допомоги (окремих осіб, груп чи спiльностей), спрямоване на розвиток чи вiдновлення здатностi до соцiального функцiонування, а також на створення належних соцiально-психологiчних умов, яки б сприяли досягненню ними своїх цiлей, спpияли pозвитку та pеалiзацiї їх потенцiалу, збеpеженню здоpов'я у шиpокому pозумiннi слова.

Психологiчна допомога розглядається як процес, що має об'єкт, суб'єкт, мету, засоби досягнення, певний результат, який залежить вiд проблем клiєнта, iнтенсивностi та тривалостi роботи з ним, квалiфiкацiї фахiвця, його помiчникiв - волонтерiв, власної активностi потерпiлого, пiдтримки рiдних та “опору змiнам” в соцiальнiй системi тощо. Таке pозумiння поняття “допомога” pобить очевидною специфiку надання допомоги дiтям та пiдлiткам, оскiльки вони тiльки входять у соцiум, та їхня здатнiсть до успiшного функцiонування насампеpед залежить вiд можливостей для особистiсного pозвитку, наявностi умов для ствоpення того потенцiалу, який буде pеалiзований ними у майбутньому.

Виокремлюються три напрямки психологiчної допомоги:

1. Непpофесiональна само- та взаємодопомога потеpпiлих, яка є найбiльш доступною, опеpативною та досить ефективною за умов достатнього загального piвня психологiчної культуpи населення. Відзначені суттєві позитивні зрушення в плані поширення психологічних знань серед населення та деякі проблеми, пов'язані з зростаючою відчуженістю людей за умов погіршання рівня життя.

2. Пpофесiональна пpяма допомога потеpпiлим, яка здiйснюється силами психологiв, що пpацюють в установах охоpони здоpов'я, наpодної освiти, iнших вiдомствах. В дисертацiї обговорюються переваги та недолiки різних підходів до надання безпосередньої допомоги потерпілим від катастроф. Вiдмiчається необхiднiсть широкої пpопаганди психологiчної допомоги з метою фоpмування у потенційних клієнтів вiдповiдного запиту та здатностi коpистуватися допомогою.

3. Пpофесiональна опосеpедкована допомога, що здiйснюється на рiвнi країни, областi, району, гpомади тощо. Вона пеpедбачає: а) участь психологiв у ситуацiйному аналiзi, гуманiтаpнiй експеpтизi упpавлiнських piшень, що стосуються життєдiяльностi потеpпiлих; б) pозpобцi цiльових програм соцiально-психологiчної реабiлiтацiї та правового захисту потерпiлих; рекомендацiй щодо створення належних умов для повноцiнного розвитку дiтей та пiдлiткiв, що постраждали внаслiдок катастрофи для впpовадження за мiсцем проживання, оздоровлення та лiкування; в) пiд-готовцi кадpiв для pоботи з населенням pегiонiв компактного проживання чи вiдселення потеpпiлих, насампеpед з пpофесiй типу “людина-людина” (медикiв, педагогiв, психологiв, соцiальних пpацiвникiв, керівників різних рівнів та ланок).

Досвід консультативно-коригувальної роботи автора з 280 потерпiлими вiд наслідків аварії на ЧАЕС та інших екстремальних подiй дає підстави для обгрунтування конкретних форм та методів диференцiйної психологiчної допомоги особам рiзного вiку, рiвня розвитку (iнтелекту, творчої уяви, спонтанностi тощо), що розрізняються моделями посткатастрофічної поведінки та мотивами звертання до психолога. Розкрита відмінність у виборі тактики психологічного втручання при парціальних та глобальних скаргах клієнтів, наявності специфічних та неспецифічних проявів посткатастрофічних змін психіки. Пояснено нестійкі результати індивідуальної психологічної допомоги за умов відсутності комплексної реабілітації потерпілих.

В шостому роздiлі “Сучасний стан та перспективи розвитку радiоекологiчної психологiї” розглядається iсторiя становлення та сучасний етап розвитку екологiчної психологiї - метанауки про природу, людину та суспільство, що утворилась і інтенсивно розвивається у другій половині ХХ ст.

В останнє десятиліття інтерес до екологічної психології помітно зріс і в Україні. Про це свідчать публікації М.В.Костицького (1993), В.О.Скребця (1997) та ін., викладання цієї дисципліни у ВУЗах, а також й те, що у 1996 р. на з'їзді Товариства психологів України вперше працювала секція з екологічної психології.

Зростання інтересу до екологічної психології зумовлюється не тільки тяжким станом навколишнього середовища в Україні, а й усвідомленням того, що адекватне розуміння психології людей, їх реальної поведінки не можливе без урахування широкого екологічного контексту, послідовного використання переваг міждисциплінарного підходу в науці.

Жодна окрема галузь психології неспроможна охопити в повному обсязі всі виміри, всі аспекти впливу глобальних катастроф на психіку людину, адже вони торкаються практично всіх рівнів психічного - морфологічних, соматичних та фізіологічних основ вищих психічних функцій, емоційно-вольової регуляції, мислення та уяви.

Вони впливають на соціальну і духовну сфери життя, змінюють долю не тільки окремих індивідів, а й сімей, малих та великих груп (територіальних, професійних тощо), цілих когорт, популяцій і соціокультурних спільнот.

Так і наслідки аварії на ЧАЕС не вкладалися у досить вузькі межі, означені радіаційною медичною психологією (М.І.Бобнєва, 1992) або екологічною нейропсихологією (К.Д.Хомська, 1997). Ці галузі знань можуть бути корисним для розуміння механізмів пошкодження психіки потерпілих від безпосереднього впливу радіації, але не здатні пояснити “псевдопатологічні” “донозологічні” психічні стани тих людей, які знаходились за межами радіаційного забруднення, помітні зміни світогляду людства після аварії на ЧАЕС. Осмислити ці зміни можливо тільки на грунті всебічного, комплексного дослідження всіх аспектів Чорнобильської катастрофи. Адекватність екологічного підходу саме до вивчення наслідків Чорнобильської ядерної катастрофи випливає з визнання глобального значення радіаційного чинника та пролонгованості його дії у часі.

Вимушені зміни у способі життя великих мас людей (особливо селян), що складався віками й має значну інерцію; зміни індивідуальної та суспільної свідомості (образ Я і довкілля) не встигають за змінами в радіоекологічній ситуації та радикальними зрушеннями у суспільному житті. Спроби адаптації до постчорнобильської та пострадянської ситуації - неефективні, компенсація - недостатня. Звідси випливають проблеми дезадаптації, стресу, фрустрації, конфліктів, життєвих криз, що утворюють феноменологію радіоекологічної психології. За цих умов набуває актуальності проблема надання ефективної психологічної допомоги людям у психотравмуючий ситуації катастрофічного руйнування раніше безпечного екологічного і макросоціального середовища. Констатується виникнення на стиках наук нового напрямку досліджень з радiоекологiчної психологiї., яка має свій предмет, теорію і сферу практичного застосування. Предмет радіоекологічної психології утворюють об'єктивні факти, закономірності і механізми психічної діяльності в умовах складного сполучення різних за природою, інтенсивністю та тривалістю дії катастрофічних та посткатастрофічних чинників.

О.В.Киричук Основи психології: Підручник / За загал. ред. О.В.Киричука, В.О.Роменця. - К.: Либідь, 1995, с. 127. вводить радіоекологічну психологію у загальну систематику напрямків сучасної психологічної науки. Радіоекологічна психологія є складовою частиною екологічної психології, має тісні міждисциплінаpні зв'язки з загальною та соціальною екологією, екологією популяцій, гpуп, людини; екологією довкілля. Вона тісно пов'язана з іншими галузями психології (зокрема, загальною, медичною, військовою, віковою і педагогічною, психологією праці, діяльності в особливих умовах, здорового способу життя тощо), а також з медициною, соціологією, педагогікою, юриспруденцією тощо. Відповідно вона сама дифеpенціюється на загальну, медичну, соціальну, вікову і педагогічну pадіоекологічну психологію, психологію праці в особливих екологічних умовах, здоpового способу життя за умов радіаційного забруднення місцевості.

Радiоекологiчна психологiя розбудовується на грунтi комплексного мiждисциплiнарного пiдходу, спирається на методологiю природничих та гуманiтарних наук, користується їх методами, розвивається за логiкою не галузевого, а проблемного пiдходу. Потреби практики змушують вчених об'єднувати зусилля, розробляти новi дослiдницькi методики для скринiнгу, моніторингу, психодiагностики, адекватнi завданням радiоекологiчної психологiї; створювати сучаснi апаратно-програмнi засоби збору та обробки рiзноманiтних баз даних (реєстрів) - радiометричних, демографiчних, антропометричних, фiзiологiчних, медичних, психологiчних, соцiологiчних, облiку нормативних документiв тощо.

Перспективи розвитку радiоекологiчної психологiї вбачаються у подальшому узагальненнi результатiв експериментального вивчення психiчного стану потерпiлих внаслiдок чорнобильської катастрофи, простеженні його динамiки; узагальненнi досвiду психологiчної допомоги потерпiлим; розробцi рекомендацiї щодо повноцiнного розвитку дiтей та вiдновлення нормального життя дорослого населення.

ВИСНОВКИ

чорнобильський катастрофа психічний захворювання

Підводячи загальні підсумки проведеного дослідження, що підтвердили положення, винесені на захист, можна сформулювати такі загальні висновки:

1. Реальна загроза для життя, соматичного та психічного здоров'я населення загалом та окремих професійних груп (“екстремальні професії”), зумовлена природними, техногенними та антропогенними катастрофами, змушує спрямовувати зусилля на розбудову психології катастроф. На відміну від психіатрії катастроф, ця галузь знань має своїм предметом тимчасові та стійкі непатологічні зміни психіки людини під впливом екстремальних чинників. Форми та методи психологічної допомоги потерпілим від них складають особливу галузь теорії загальної психології та практики психологічної діагностики, корекції та терапії.

Враховуючи масовидний характер катастроф, її предметом є не тільки інтрапсихічні феномени (гострий, хронічний чи посттравматичний стрес, дезадаптація, стан тривоги, переживання катастрофи, що впливають на світогляд та ціннісні орієнтації потерпілих), а також інтерпсихічні явища (психічне зараження, паніка, поширення чуток, вплив засобів масової інформації на психічний стан та поведінку потерпілих, міжгрупові конфлікти тощо).

Доцільно розрізняти об'єктивно-онтологічні (медичні і соціально-економічні), а також суб'єктивно-аксіологічні (психологічні) критерії визначення потерпілих від катастроф, їх комбінації. До потерпілих внаслідок катастроф відносяться люди, які безпосередньо знаходилися в екстремальній ситуації, що становила загрозу для життя та здоров'я їх самих та оточуючих, зазнали відчутних морально-психологічних та соціально-економічних втрат, що унеможливлюють “нормальне” життя; постраждали опосередковано та вважають себе такими, що потребують допомоги.

2. При мінімізації психологічних наслідків катастроф мають бути враховані їх специфічні (спричинені шкідливими агентами певної модальності) та неспецифічні індивідуально-психологічні та соціально-психологічні чинники.

Узагальнення специфічних відмінностей психологічних наслідків радіаційних катастроф дає підстави констатувати, що психiчний стан потерпiлих визначається особливим характером радiацiйного впливу (неможливiстю його чуттєвого сприйняття), неадекватною iнформацiєю про iнтенсивнiсть та тривалiсть опромiнення, накопичену дозу та спiввiдношенням зовнiшнього та внутрiшнього опромiнення; iндивідуально-психологiчними особливостями потерпілих (вiком та статтю, приморбiтними рисами особистостi), іншими супутнiми чинниками (насамперед екологiчними та соцiально-економiчними), якi детермінують полiмодальну життєву кризу та знаходяться у складному, нелiнiйному зв'язку.

При ядерних катастрофах головний шкідливий агент - значне одноразове радiацiйне опромiнення, що може викликати церебральну форму променевої хвороби, а при тривалому опроміненні малими дозами - пострадiацiйні енцефалопатії. Порушення норм радiацiйної безпеки викликає у населення забруднених регіонів небезпечні психосоматичнi ефекти: катастрофiчне зниження iмунiтету, багаторазове зростання захворюваностi, що негативно вiдбивається на функцiональному і психічному станi потерпiлих (хронічна втома, тривожнiсть, депресивний стан тощо).

3. Особливість чорнобильської ядерної катастрофи полягає у комплексному та пролонгованому в часі впливі на велику кількість потерпілих прямих та опосередкованих психотравмуючих чинників. Цi чинники породжують специфічні та неспецифічні ефекти, для мінімізації яких слід використовувати як екстранозологічні, так і специфічні симптоматичні методи психологічної допомоги. Виявлено неспецифічний (незалежний від ступеня радіаційного ураження) “комплекс потерпілого від чорнобильської катастрофи”, інваріанти посткатастрофічних переживань та поведінки потерпілих: “рентна”, “пасивно-покірна”, реакції “заперечення” негараздів або їх свідомого “подолання” за рахунок власних зусиль, виокремлено підгрупу “псевдопотерпілих”.

4. При психодiагностичних обстеженнях “чорнобильців” виявленi переважно астено-невротичнi та iпохондричнi прояви, гострий, хронiчний чи посттравматичний стрес, загострення акцентуацiй характеру, декомпенсацiя латентних психiчних розладiв та дисгармоній особистостi, соцiальнi стресовi розлади. Все це дає пiдстави констатувати наявнiсть екстранозологiчної полiмодальної життєвої кризи, яка й визначає сутнiсть комплексу “потерпілого від чорнобильської катастрофи”. Його головні прояви - астенiзацiя, генералізована тривога, депресiя, вiдчуття власної безпорадностi, невпевненiсть у майбутньому, які виявилися більш залежними від індивідуально-психологічних особливостей потерпілих, ніж від ступеня їх радіаційного ураження.

Строката, а подеколи й “розмита” симптоматика, парціальність або навпаки, глобальність скарг потерпiлих вимагає зваженого підходу при постановцi психологiчного дiагнозу та виборi стратегiї надання допомоги, врахування інваріантів посткатастрофічних переживань та поведінки потерпілих (“рентної”, “пасивно-покірної”, “заперечення” негараздів або їх свідомого “подолання” за рахунок власних зусиль) вірогідності звертання за допомогою “псевдопотерпілих”.

5. Враховуючи велику кiлькiсть потерпiлих внаслiдок аварiї на ЧАЕС та недостатнiй рiвень розвитку iнфраструктури надання професiйної психологiчної допомоги населенню, пріоритет має надаватися адресній соцiальній роботі, впровадженню комплексних програм “оздоровлення” довкiлля, громадського життя та економiки, територіальним та популяцiйним стратегiям. Головна увага має придiлятися опосередкованiй психологiчнiй допомозi, що спирається на покращання якостi само- та взаємодопомоги потерпiлих, пiдвищення психологiчної компетентностi всіх верств населення, лiдерiв суспiльної думки, працівників соцiальної сфери, керівників всіх рівнів.

Надання прямої професiйної психологiчної допомоги потерпiлим вiд радiоекологiчної катастрофи має здiйснюватися на грунтi формування позитивного мислення та вироблення ефективних моделей поведiнки - за умов запровадження диференцiйного пiдходу до рiзних категорiй потерпiлих, врахування їх сенситивності по певних форм та методів психотерапевтичного втручання (директивного, когнітивного, поведiнкового, вчинково-біографічного тощо).

6. В постчорнобильськiй ситуацiї найбiльш постраждали дiти, пiдлiтки, жiнки, особи похилого вiку. Значно погiршились умови для повноцiнного розвитку дiтей, що мешкають в зонi радiацiйного забруднення. В їхніх інтересах автором розроблено та впроваджено низку методичних рекомендацій. Саме цi категорiї потерпiлих мають отримувати адресну соцiальну та психологiчну допомогу. Не варто намагатися повернути їх “до передчорнобильського” стану - це неможливо. Потерпілі мають навчитися жити у теперішніх складних радiоекологiчних та соцiально-економiчних умовах на грунті використання адекватних моделей поведінки.

Пiдвищення ефективностi заходiв щодо мiнiмiзацiї психологiчних наслiдкiв катастроф вимагає активiзацiї теоретичних та прикладних дослiджень в галузi психологiї катастроф, радiоекологiчної психологiї; створення за участю психологiв спецiалiзованих служб для лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних подiй та катастроф, психологічного забезпечення їх діяльності.

Подальші перспективи дослідження автор вбачає в систематичному дослідженні психологічних наслідків екстремальних подій та катастроф. Для цього необхідно створити науково-методичний Центр психології кризових ситуацій та катастроф, завдання якого полягатиме в розробці теоретичних та практичних засад надання психологічної допомоги потерпілим, питань запобігання “психічної травматизації” та забезпечення психологічної безпеки населення, психологічного супроводження (відбору, підготовки та реабілітації персоналу) професійної діяльності в екстремальних умовах, сприяти впровадженню сучасних методів профілактики, діагностики та корекції психологічних наслідків катастроф у практику.

Головний змiст дисертацiї вiдображено у таких публікаціях

1. Монографія: Яковенко С.І. Психологiя людини за умов радiоекологiчного лиха. - К.: Чорнобильiнтерiнформ, 1996. -171 с. (Рекомендовано до друку Вченою радою МІУУ, рецензенти: Л.Ф.Бурлачук, Трофімов Ю.Л.).

2. Посібники:

2.1. Психологическая реабилитация учащихся, пострадавших вследствие Чернобыльской катастрофы (пособие для учителей и школьных психологов)./ Под ред. С.И.Яковенко. - К.,1995. - 177 с.

2.2. Яковенко С.І. Психологічна допомога особам, що постраждали внаслідок екстремальних ситуацій та радіоекологічного лиха. - К.: Стілос, 1998. - 58 с. (Рекомендовано до друку Вченою радою КІВС, рецензенти: В.М.Синьов, Т.С.Яценко.).

3. Статтi у наукових журналах i збiрниках:

3.1. Яковенко С.И. Влияние ценностных ориентаций подростков зоны ЧАЕС на личное самоопределение // Соцiально-психологiчна реабiлiтацiя дiтей i пiдлiткiв, що постраждали вiд Чорнобильської катастрофи. - К., 1992. - C. 100-108.

3.2. Киричук А.В., Татенко В.А., Яковенко С.И. Становление радиоэкологической психологии в Украине. // Психол. журнал. -1993. - N 3. - C. 176-179.

3.3. Яковенко С.І. Загальнi психолого-педагогiчнi данi пpо вплив фактоpiв pадiацiйного забpуднення на pозвиток особистостi дiтей i пiдлiткiв // Розвиток твоpчої особистостi в умовах екологiчної кpизи. - К., 1993. - C. 7-14.

3.4. Яковенко С.І. Центр “Дiти Чорнобиля” // Iнформацiйний бюлетень АПН України. Вип. 2. - 1993. - C. 8-9.

3.5. Яковенко C.И. Психологическая помощь детям, пострадавшим вследствие аварии на ЧАЭС // Социально-психологические и психоневрологические аспекты последствий аварии на Чернобыльской АЭC. - К., 1993. - C. 113-117.

3.6. Зливков В.Л., Яковенко С.И. Безработные женщины: психологические аспекты социальной защиты // Социальная работа с молодежью: Сб. научн. трудов Института молодежи. - К., 1994. - С. 77-81.

3.7. Киричук О.В., Яковенко С.І. Науково-методичне забезпечення державної програми “Дiти Чорнобиля” // Соцiально-психологiчна допомога дiтям i пiдлiткам, що постраждали вiд Чорнобильської катастрофи: Зб. наук. праць. - К., 1994. - C. 3-8.

3.8. Яковенко С.И. Основные направления и формы оказания психологической помощи детям, пострадавшим в следствии аварии на ЧАЭС // Соцiально-психологiчна допомога дiтям i пiдлiткам, що постраждали вiд Чорнобильської катастрофи. Зб. наук. праць. - К., 1994. - C. 66-73.

3.9. Яковенко С.И. Принципы и формы оказания психологиеской помощи пострадавшим вследствие Чернобыльской катастрофы / Адукацыя i выхаванне. - 1994. - N 12. - C. 86-90.

3.10.Яковенко C.I. Психологiчна допомога населенню в пост-чорнобильськiй ситуацiї // Соцiально-психологiчнi наслiдки аварiї на ЧАЕС. Проблеми органiзацiї i функцiонування центрiв соцiально-психологiчної реабiлiтацiї. - К., 1995. - C. 36-47.

3.11. Яковенко C.I. Психологiчнi особливостi психiчного розвитку дiтей зони Чорнобильської катастрофи // Психологiчнi проблеми навчання, виховання, активностi i розвитку особистостi. - К., 1995. - С. 340-347.

3.12.Яковенко C.I. Психiчне життя людей в постчорнобильськiй ситуацiї // Соцiальнi наслiдки Чорнобильської катастрофи. - Харкiв: Фолiо, 1996. - C. 354-367.

3.13. Яковенко С.И. Психическая дезадаптация сотрудников ОВД как фактор суицидального риска. // Психопедагогика в правоохранительных органах. - 1996. - № 1 (3). - С. 30-32.

3.14. Киричук О.В., Яковенко С.И. Итоги и перспективы психологического изучения детей, пострадавших вследствие Чернобыльской катастрофы // Детская курортология и физиотерапия: Труды института детской курортологии и физиотерапии. Вып. IV. - Евпатория, 1996. - С. 34-35.

3.15. Яковенко С.І. Підготовка психологів для роботи в органах внутрішніх справ. // Практична психологія: теорія, методи, технології. - К.: Ніка-центр, 1997. - С. 126-136.

3.16. Шаповалов О.В., Яковенко С.І. Профілактика самогубств серед особового складу органів та підрозділів внутрішніх справ. // Суїцидологія: теорія та практика: Зб. наук. ст. - К., 1998. - С. 21-24.

3.17. Медведєв В.С., Яковенко С.І. Актуальні питання діяльності психологічної служби в органах внутрішніх справ. // Вісник київського університету. Соціологія, Психологія. Педагогіка. Випуск 5. - К., 1998. - С. 31-35.

4. Методичнi розробки та рекомендацiя, що вийшли за редакцiєю чи при редакцiйнiй участi здобувача:

4.1. Организация работы психолога школы-интерната: Метод. реком. / Под ред. С.И.Яковенко. - К.: РУМК, 1991. - 128 с.

4.2. Психологические аспекты организации летнего оздоровительного отдыха детей зоны Чернобыльской катастрофы: Метод. реком. / Под ред. М.Й.Боришевского, С.И.Яковенко. - К., 1992. - 83 с.

4.3. Соцiально-психологiчна реабiлiтацiя дiтей і пiдлiткiв, що постраждали вiд Чорнобильської катастрофи: Зб. наук. праць. // Голов. ред. О.В.Киричук, ред. С.I.Яковенко. - К,. 1992. - 182 с.

4.4. Соцiально-психологiчна допомога дiтям i пiдлiткам, що постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи: Зб. наук. праць. / За ред. О.В.Киричука та С.I.Яковенка. - К., 1994.- С. 100.

5. Методичнi розробки, пiдготовленi у спiвавторствi:

5.1. Критерии эффективности оздоровления и санаторно-курортного лечения детей из зон с радионуклидным загрязнением: Метод. рек. / Под ред. Н.П.Дриневского. Авторск. коллектив. - К., 1993. - 25 с.

5.2. Психологічні аспекти оздоровлення і санаторно-курортного лікування дітей, що постраждали від Чорнобильської катастрофи: Метод. реком. / За ред. М.П.Дриневського. Аторськ. кол. - Євпаторія, 1994. - 24 с.

5.3. Программа для центров психологической реабилитации UNESCO. Модуль 8. Составление концепции психокоррекции / Сост.: О.Н.Гарнец, В.И.Лысенко, С.И.Яковенко. - К., 1995. - 39 с.

5.4. Сучаснi технологiї оздоровлення та санаторно-курортного лiкування дiтей, постраждалих вiд Чорнобильської катастрофи: Метод. реком. / За ред. М.П.Дриневського. Авторськ. кол. - Євпаторія, 1995. - 27 с.

5.5. Яковенко С.І., Яковенко Т.М. Психiчна стiйкiсть вiйськовослужбовцiв до впливу екстремальних чинникiв: Метод. реком. - К.: КВГІ, 1997. - 44 с.

Окремi положення дисертацiї викладено в 25 опублiкованих тезах доповiдей на наукових конференцiях загальним обсягом 2,5 друк. арк.

анотація

Яковенко С.І. Теорія і практика психологiчної допомоги потерпiлим від катастроф (на прикладi постчорнобильської ситуацiї). - Рукопис.

Дисертацiя на здобуття наукового степеня доктора психологiчних наук за спецiальнiстю 19.00.01 - загальна психологія, iсторiя психологiї. - Інститут психологiї iм.Г.С.Костюка АПН України, Київ, 1998.

Дисертацiя присвячена закономiрностям впливу на психіку людини екстремальних чинникiв катастроф та узагальненню досвiду психологiчної допомоги потерпiлим вiд них; мiстить результати експериментального вивчення впливу наслiдкiв чорнобильської ядерної катастрофи на психiчний стан рiзних категорiй населення. Визначено провідні напрямки та принципи надання психологiчної допомоги потерпiлим, головнi положення та закономiрностi радiоекологiчної психологiї.

Ключові слова: чорнобильська катастрофа, вплив на психiку екстремальних чинникiв, психологiчна допомога потерпiлим, радiоекологiчна психологiя.

Яковенко С.И. Теория и практика психологической помощи пострадавшим вследствие катастроф (на примере постчернобыльской ситуации). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора психологических наук по специальности 19.00.01 - общая психология, история психологии. - Институт психологии им Г.С.Костюка АПН Украины, Киев, 1998.

Диссертация посвящена анализу воздействия на психику человека экстремальных факторов чрезвычайных ситуаций и катастроф, обобщению опыта психологической помощи постра-давшим от них. Главное внимание в работе уделяется последствиям чернобыльской ядерной катастрофы, способам минимизации её психосоциальных последствий.

Проанализированы патологические, пограничные и непатологические психические расстройства, возникающие в экстремальных ситуациях (психическая травма, траматический невроз, боевой шок, дезадаптация, острый, хронический и постравматический стресс); особое внимание уделено анализу психологических последствий ядерных инцидентов. Систематизирован понятийный аппарат психологии катастроф, очерчены её предмет и задачи.

Проанализированы основные параметры, медицинские и психосоциальные последствия аварии на ЧАЕС, раскрыта её специфика, обусловленная продолжающимся воздействием радиационного загрязнения (“неочевидного” стрессора), наличием “ядерного страха”, неудовлетворительной компенсацией радиационного риска, “вторичной социальной травматизацией”, ломкой ранее сложившихся стереотипов поведения и появлением новых поведенческих моделей “выживания”, в том числе “рентных”.

Астено-невротические и ипохондрические проявления, симптомы острого, хронического и посттравматического стресса, акцентуации характера и дисгармонии личности, декомпенсация латентных психических расстройств и возникновение социальных стрессовых расстройств в постчернобыльской ситуации объясняется с позиций полимодального жизненного кризиса. Обращено внимание на необходимость углубленной дифференциальной диагностики психического состояния пострадавших, в частности, выявление вероятных последствий пострадиационной энцефалопатии.

У детей и подростков зоны радиоэкологического контроля обнаружено снижение функциональных показателей и продуктивности познавательных процессов, ухудшение эмоционально-волевой регуляции (астения, тревога, депрессия), изменения образа “Я” и среды обитания (чувство беспомощности, социальной незащищенности, неуверенности в себе и благополучном “завтра”), Эти проявления имели некоторые специфические различия, характерные для представителей определенных территориальных, возрастных и половых групп, обусловленные скорее индивидуально-психологических особенностями потерпевших, социальной ситуации развития, нежели степенью непосредственного радиационного поражения.

Рассмотрены основные направления социальной и психологической помощи пострадавшим в чрезвычайных ситуациях. Определены ведущие направления и принципы оказания психологической помощи пострадавшим вследствие чернобыльской катастрофы, особенности консультативно-коррекционной работы с различными категориями потерпевших. При экзистенцио-нальном кризисе наиболее эффективным оказался биографический тренинг, когнитивная и поведенческая психотерапия.

Предложены меры, направленные на совершенствование психологического отбора, подготовки и реабилитации представителей “экстремальных профессий”, в частности, спасателей.

Подведены итоги становления радиоэкологической психологии, её основные положения и закономерности, перспективы последующих исследований и практических действий в области минимизации психологических последствий катастроф.

Ключевые слова: чернобыльская катастрофа, воздействие на психику экстремальных факторов, психологическая помощь потерпевшим, радиоэкологическая психология.

Yakovenko S.I. The theory and practice of psychological help to people who had suffered after disasters (on the example of Сhernobyl disaster). - Manuscript.

Thesis for a doctor's degree by speciality 19.00.01 - general psychology, history of psychology. - G.S.Kostyuk's Institute of Psychology Academy of pedagogical science of Ukraine. Kiev, 1998.

The dissertation is devoting to the regular influences of different extreme factors on human mentality and general experience of psychological help; it contains of the results of theoretical analysis of the influence of Chernobyl nuclear disaster on mental state of different categories of population. Basic directions and principles for rendering a psychological help for victims, general thesis's and regularities of radioecological psychology were defined.

Key words: Chernobyl disaster, the influence of extreme factors on the mental state, psychological help to victims, radioecological psychology.

Размещено на Allbest.ru