І. У період професійної передорієнтації дітей виявлено:

значне відсоткове зростання правильного розпізнання професій з найближчого оточення (наприклад, професії лікаря, листоноші) залежно від віку дітей: у 4 роки - 66,6%; у 5 років - 81,6%; у 6 років - 91,2%; у 7 років - 100,0%. Збільшення правильного розпізнання професій з віддаленого оточення залежно від вікового розвитку дитини: у 4 роки - З0%, у 5 років - 50,0%, у 6 років - 60,0%, у 7 років - 100,0 %;

збільшення правильного розпізнання професійних дій працюючих людей з найближчого оточення дитини: у 4 роки - 95%, у 5 років - 100%, у 6 років - 100%, у 7 років - 100%;

збільшення правильного розпізнання професійних дій працюючих людей з професій більш далекого оточення: у 4 роки - 30%, у 5 років - 60%, у 6 років - 75%, у 7 років - 95%;

розпізнання професій і професійних дій сумарно за стбттю: хлопчики І-ІІІ-го класів - 54,3% правильних відповідей; дівчатка - 56,8% правильних відповідей;

за віком молодших учнів одержано правильних відповідей: у І класі - 42,4%; у ІІ класі - 60,5%; у ІІІ класі - 63,31%;

за рівнем освіти батьків правильну відповідь дали:

учні, батьки яких мають вищу освіту: 48,4% - учні І класів; 74,8% - учні ІІ класів; 73,8% - учні ІІІ класів;

учні, батьки яких мають середню освіту: 42,4% - учні І класів; 60,8% - учні ІІ класів; 69,6% - учні ІІІ класів;

учні, батьки яких мають неповну середню освіту: 37,2% - учні І класів; 52,8% - учні ІІ класів; 53,1% - учні ІІІ класів;

за рівнем професійної кваліфікації батьків правильну відповідь дали:

учні, батьки яких мають вищі кваліфікації: 48,8% - учні І класів; 74,8% - учні ІІ класів; 79,4% - учні ІІІ класів;

учні, батьки яких мають середню кваліфікацію: 40,6% - учні І класів; 63,1% - учнів ІІ класів, 65,7% - учні ІІІ класів;

учні, батьки яких мають низьку кваліфікацію: 39,9% - учні І класів; 54,7% - учні ІІ класів, 58,8% - учні ІІІ класів;

за соціальним походженням правильну відповідь дали:

учні з родини інтелігентів: 47,4% - учні І класів; 70,6% - учні ІІ класів, 71,5% - учні ІІІ класів;

учні з робітничих сімей: 36,9% - учні І класів; 57,4% - учні ІІ класів; 56,7% - учні ІІІ класів.

За результатами емпіричного дослідження можна вивести такі характеристики розвитку знань дітей дошкільного віку і учнів початкових шкіл:

стать дітей цього віку не є фактором диференціювання рівня знань;

шкільний вік дітей пов'язаний з фактором диференціювання їх знань;

рівень освіти батьків є фактором диференціювання рівня знань дітей;

рівень кваліфікації батьків також виступає фактором диференціювання рівня знань дітей;

соціальне походження учнів виступає фактором диференціювання рівня знань учнів.

Якісний аналіз професійних знань дітей дошкільного віку свідчить про те, що головними джерелами походження цих знань є родина, позародинне оточення, засоби інформації, особисті спостереження дітей за людьми, які оточують їх, і набутий власний досвід дитини, коли вона використовує найпростіші знаряддя ручної праці.

Дослідженням рівня засвоєння технічних знань з навчального предмета "Техніка" учнями третіх класів за словниковим тестом, виявлено:

загальний стан технічних знань характеризується 58,8% правильних відповідей третьокласниками, 26,2% помилкових відповідей і 15% відсутності відповідей. Тобто 41,2% учнів не мають тих технічних знань, які передбачено мати згідно з програмою навчання у школі.

щодо визначення технічних понять правильні відповіді дали 59,4% дівчат і 57,0 % хлопчиків;

учні з високим рівнем розумового розвитку (за тестами інтелекту) дали 78,7% правильних відповідей; з середнім рівнем - 58,2%; з високим рівнем розвитку вербальної пам'яті - 71,9%; з середнім рівнем - 59,4%;

учні з сімей інтелігентів дали 63,2% правильних відповідей; із сімей робітників - 55,6%;

учні, батьки яких мають середню освіту, дали 60,7% правильних відповідей; учні, батьки яких мають неповну середню освіту, дали 54, 3% правильних відповідей.

Результати дослідження рівня засвоєння змісту технічних понять учнями 3-х класів неповної середньої школи доводять, що цей рівень має детермінантні зв'язки із інтелектуальним розвитком учнів, їх соціальним походженням і рівнем освіти батьків. Стать учнів не відіграє помітної ролі у засвоєнні змісту даних понять. Загальний стан розуміння змісту технічних понять учнями 3-х класів залишається досить низьким (58,8% правильних відповідей).

II. У період професійної орієнтації молоді виявлено:

значне зростання знань учнів 4 - 8-х класів про зміст праці 83 професій, з них у 7-х класах - 90,4%; учні 8-х класах - 92,6% правильних відповідей;

значне зростання знань про професії у хлопців і дівчат з перевагою у 4-х, 5-х, 6-х класах - на користь хлопців, у 7-х, 8-х класах - на користь дівчат;

диференційований приріст профорієнтаційних знань залежно від загальної навчальної успішності: при відмінній успішності рівень профорієнтаційних знань становив 90,1%, при добрій - 87,2%, при задовільній - 76,5%;

учні з тих сімей, де батьки мають вищу освіту, дали 90,0% правильних відповідей, в сім`ях з середньою освітою батьків - 88,6%, з неповною середньою - 80% правильних відповідей;

учні з сімей інтелігентів дали - 90,2% правильних відповідей, з робітничих родин - 81,6% правильних відповідей;

головними джерелами професійних знань в учнів 4 - 8-х класів є сім'я, засоби масової інформації, товариші, школа, особиста участь в праці;

дослідження професійних домагань учнів 8-х класів показало, що серед учнів, які проживають у родинах, бажають набути професії вищої кваліфікації - 63%, середньої - 28%, нижчої - 9%; серед учнів з інтернатів обрали професії вищої кваліфікації 17%, середньої - 24%, нижчої - 59%. Отже, родина істотно впливає на вибір професій;

у процесі дослідження вибору навчального закладу для продовження навчання 300 учнями 8-х класів міських і сільських шкіл встановлено: навчання в ПТУ обрали 33,8% міських учнів і 74,0% сільських учнів, в професійному ліцеї - 12,8% міських і 7,9% сільських учнів, в технікумі - 21,8% міських і тільки 8, З% сільських учнів, у загальноосвітньому ліцеї - 35,6% міських і тільки 6,8% сільських учнів. Загалом середні школи обрали - 70,4% міських і тільки 26,0% сільських учнів. Отже, місце проживання значно впливає на вибір закладу освіти для подальшого навчання.

Дана частина емпіричного дослідження дозволяє зробити такі висновки:

період професійної орієнтації є тим періодом у розвитку особистості учня, коли він вперше у житті приймає самостійне рішення, що стосується власної професійної долі і подальшого власного професійного розвитку;

фактор впливу родини є найбільш дійовим у порівнянні з іншими для професійного самовизначення старших учнів загальноосвітньої школи;

стан розвитку особистості учня у період професійної орієнтації актуалізує потребу особистості у пошуку свого професійного місця щодо поділу людської праці.

III. Емпіричним вивченням проявів особистості протягом професійного навчання було охоплено 631 учень ПТУ, гірничих (шахтарського профілю) навчальних закладів і 228 осіб гірничого технікуму. У дослідженні виявлено:

Високий рівень розвитку мислення і інтелігентність слабо співвідносяться із навчальними досягненнями учнів. Найбільша відповідність є між середнім рівнем прояву мислення й інтелігентності і середньою успішністю у навчанні. Так само немає міцного зв'язку між рівнями розвитку спостережливості і концентрації уваги та успішністю у навчанні. Рівень розвитку уявлень в учнів технікуму вищий, ніж в учнів ПТУ. Це ж саме стосується прагнень учнів обох типів навчальних закладів до вивчення теоретичних навчальних дисциплін. В учнів І-го року навчання значно менше проявляються пізнавальні мотиви навчання за обраним фахом, ніж у учнів старших класів. У учнів технікуму на першому місці виступають практично-професійні мотиви навчання, на другому - пізнавальні. Суспільно-ідейна спрямованість мотивації навчання найбільш виразно проявляється у учнів старших курсів обох типів навчальних закладів. Виявлено певні залежності між характеристиками темпераменту учнів професійних шкіл гірничого профілю і їх успішністю. За результатами навчального року найбільш високі оцінки отримали: з сангвініків - 20,2%, з холериків - 17,9%, з флегматиків - 14,1%, з меланхоліків - 5,9%. Встановлено також, що рівень розвитку інтелекту (високий, середній, низький) в учнів обох типів навчальних закладів не позначається помітно на їх успішності.

Результати дослідження професійного розвитку особистості 150-ти випускників вищих навчальних закладів дають можливість позитивно оцінити умови, процес і результати їх професійного розвитку. Головними мотивами вибору ними навчального закладу були місце знаходження навчального закладу, що забезпечує зменшення витрат на навчання; інтерес до конкретної галузі науки і майбутнього профілю праці. Дослідженням підтверджено правильність обрання ними профілю навчання. Досліджувані самі стверджують, що за повторного обрання профілю навчання, вони обрали б той самий фах і той самий навчальний заклад. Більшість досліджуваних визнали, що мали труднощі щодо адаптації до навчання в нових умовах. 60,0% досліджуваних ідентифікують себе щодо обраного фахового напряму навчання. 81,3% досліджуваних свідомо обрали профіль навчання. 55,5% досліджуваних визнають, що відчули себе стабільно лише на III-му році навчання. 65,3% випускників вищих навчальних закладів оцінили свою професійну підготовку до праці як добру. У 8,3% випускників, за їх самооцінкою, глибоко поєднані теоретичний професійний зміст і спеціальна підготовка. 73,3% досліджуваних мають намір працювати за набутим фахом. 68,0% досліджуваних позитивно оцінюють свою професійну підготовку. Отже, у цієї категорії досліджуваних виявлено позитивні показники самооцінки становлення професійної кваліфікації і суспільно-професійної компетенції, що свідчить про позитивні результати професійного розвитку особистості протягом і в результаті навчання у вищих навчальних закладах певних професійних профілів.

IV. Дослідження категорії дорослих за умов їх професійної праці дали змогу виявити певні показники і характеристики.

У молодших працівників виявлено домінування "шкільного розуму” над "професійним розумом" і "життєвим розумом”. З плином часу і накопиченням професійного і життєвого досвіду "професійний розум" і "життєвий розум" стають домінуючими. У різні періоди праці простежуються пов`язані між собою, накладені одне на одного доповнення і трансформації змісту даних категорій - "шкільного”, "професійного” і "життєвого" розуму. Їх оптимальна інтеграція є однією з умов, а також визначником і мірилом професійних і життєвих успіхів і, разом з тим, показником професійного розвитку особистості.

V. Дослідження особистості пенсійного періоду життєдіяльності дає можливість констатувати наступне:

Перед виходом на пенсію майбутні пенсіонери психологічно готуються до зміни життєвої ситуації - до переходу у пенсійний період. У даний період для особистості є характерною активізація спогадів про минуле і рефлексія щодо свого нового соціального стану. Спогади про минулу професійну діяльність і рефлексія стають предметом обговорення під час спілкування з іншими пенсіонерами і потребою самовираження на спеціальних зустрічах (в трудових колективах, з молоддю тощо). Реалізація потреби в соціальній активності є важливою умовою подальшого біологічного, суспільного і психологічного життя пенсіонера. Для повного задоволення своїх матеріальних, моральних і психологічних потреб пенсіонер намагається виконувати таку професійну або позапрофесійну роботу, яка б не зашкодила стану його здоров`я.

У четвертому розділі "Результати професійного розвитку особистості" викладено основні положення щодо суттєвих результатів професійного розвитку особистості:

психологічна готовність учнівської молоді до самостійного свідомого і відповідального професійного самовизначення формується у попередніх періодах розвитку - передорієнтації і професійної орієнтації;

успішність професійного учіння учнів (студентів) в різних типах професійних навчальних закладів;

успішність оволодіння професіями різних рівнів кваліфікації;

успішність професійної праці як результат успішної адаптації працівників-початківців до умов і вимог праці за відповідними професіями і спеціальностями;

сформована професійна особистість як результат відповідного розвитку психофізичних якостей працівника і професійно значущих рис його особистості.

Свідомість професійного самовизначення молоддю визначається й характеризується нами за двома аспектами: психічна зрілість і соціальна дорослість молодої людини. Психічна зрілість в ракурсі психологічної готовності людини до вибору професії розкривається нами передусім через розвиток пізнавальної сфери особистості - сенсорні процеси, увагу, пам'ять, мислення, мову, уяву, фантазію. У процесі профорієнтаційної роботи формується і надалі реалізується здатність учня до виявлення й аналізу психологічної структури професії і своєї власної відповідності тим чи іншим вимогам професії до індивідуальних якостей особистості. Набуття соціальної дорослості особистості розкривається як процес і як результат соціального розвитку, соціалізації особистості. Соціальна дорослість проявляється у формуванні реалістичних позицій в оцінці потреб, вимог і можливостей суспільства, а також в адекватності і реалістичності власних домагань в реальних соціальних ситуаціях. Мають місце часові розбіжності у процесах психічного і соціального розвитку особистості. В єдності цих двох аспектів розвитку психічний є випереджальним.

Як показав результат експерименту, учні основних професійних шкіл мають кращі успіхи у навчанні з практичних предметів, ніж з теоретичних. Для учнів середніх професійних шкіл є характерними кращі успіхи у засвоєнні матеріалу професійно-теоретичних і гуманітарних предметів.

Соціально-професійна придатність до успішного виконання професійних функцій розглядається нами в двох її аспектах: соціальному (йдеться про вираз соціальної дорослості і психічної зрілості випускників професійних шкіл) і суто професійному (здатність успішного виконання професійних функцій за обраним фахом). Соціально-професійна придатність є інтеграцією психологічної зрілості і соціальної дорослості у праці за обраним фахом. Придатність особистості до професійної праці за обраним фахом розглядається в різних аспектах залежно від відносин між змістом підготовки учня в професійній школі і функціональними вимогами місця праці до особистості і змісту підготовки. Шкільна підготовка може відповідати або не відповідати вимогам місця праці. Деформації соціально-професійної підготовки особистості мінімальні у тому разі, коли у навчально-професійній підготовці домінує збіг змісту навчання і змісту місця праці.

Професійна особистість працівника є такою системою психологічних властивостей і рис особистості людини, які сформовані у процесі професійного становлення і розвинуті у процесі професійної праці, що сприяє фахівцю в активній взаємодії з матеріальним, соціальним, культурним і суто професійним середовищем. В такій взаємодії проявляється і реалізується творчий потенціал особистості в широкому професійному (і навіть позапрофесійному) полі.

В емпіричній частині дослідження, досліджуваними якого були учні (студенти) професійних шкіл (основних, середніх, вищих) і молоді працівники (більшість - вчителі), показано, що до важливих складових психологічної сфери професійної особистості потрібно віднести інтерес і любов до професії, професійні схильності і здібності, професійну мотивацію, професійні вміння та навички. На тих же досліджуваних виявлено психологічні риси, що характеризують професійну особистість: позитивні. амбіції, терпимість, активність, почуття обов`язку, працьовитість, самостійність, старанність, схильність, витривалість і дисциплінованість.

Кожен період професійного розвитку особистості завершується стисло окресленим результатом, психологічні передумови якого закладаються у попередньому періоді. Набуті у кожному періоді психологічні новоутворення виступають як результат поетапного розвитку професійної особистості, який із переходом до наступного періоду набирає вищого якісного змісту, що й зумовлює формування професійної особистості зрілого працівника.

Розділ п`ятий - "Чинники і визначники професійного розвитку особистості”. Багаточисельна група чинників професійного розвитку особистості підрозділяється на суб`єктивні, носієм яких є сама людина, і об`єктивні, що містяться поза особою людини у її найближчому і дальшому оточенні. До групи суб'єктивних зараховують біологічні й психологічні чинники. До групи об'єктивних чинників відносять культурні, суспільні, соціальні. Є підстави вважати, що існують інші об`єктивні чинники - політичні, економічні, технічні, світоглядні. До біологічних умов професійного розвитку особистості слід віднести генетичні передумови розвитку людини, тип її нервової системи, темпераменту, антропологічний конституціональний тип людини, вік, стан фізичного і психічного здоров`я.

Генетичний код (ДНК) зумовлює виникнення під час життя людини окремих рис, що передаються в поколіннях. Деякі з них зумовлюють успішне професійне навчання й успішне виконання певних видів праці. Тип нервової системи (сила, рівновага, побудливість) найчастіше стає певною природньою передумовою вибору професії і виду праці. Те ж саме стосується типу темпераменту.

Антропологічний і конституціональний типи людини зумовлюють не тільки вибір професії і виду праці, але також успіхи та невдачі під час виконання видів праці. Стать людини також зумовлює вибір відповідної професії. На вибір професії впливає стан фізичного і психічного здоров`я. Вік людини, певною мірою, зумовлює її поведінку в професійній діяльності.

Фізичні передумови професійного розвитку особистості реалізуються через розвиток організму і його якісні зміни. Динаміка, темп і ритм органічних змін породжують готовність до якісних змін в психічній сфері людини (вікові особливості психічного розвитку).

Психологічна зумовленість професійного розвитку особистості пов`язана з тим, що кожна особистість має своє минуле, сьогодення і майбутнє. Молода людина живе, переважно, майбутнім на основі сьогодення. Сьогодення може означати певну форму планування власної долі і власного розвитку.

Серед багатьох умов професійного розвитку особистості на перший план виходять схильність і здібність до відповідного виду діяльності, які зумовлюють ефективне професійне навчання, інтерес до професії і задоволення від обраної професійної діяльності; мотивація діяльності, яка зумовлює успіх у професійному навчанні і виконанні праці; спілкування з оточуючими, яке сприяє тісним контактам і співпраці з ними; ціннісні орієнтації, які спрямовують ідейні сторони життя і діяльності.

Суспільні умови професійного розвитку особистості пропонують такі визначники, як форма власності на засоби виробництва; суспільне (місцеве, шкільне, родинне, навколишнє) середовище професійної праці; суспільно-політичне середовище. Кожен з наведених чинників має своє значення і впливає на визначення напряму професійного розвитку особистості (технічного, економічного, освітнього, медичного, артистичного, сільськогосподарського, транспортного, інформаційного, військового тощо).

Педагогічні умови професійного розвитку особистості стосуються, передусім, права на освіту, обов`язкової шкільної (основної) освіти, розвинутої системи освіти, загального доступу дітей та молоді до навчання, доступу до літератури, освітньої інформації, підготовки вчительських кадрів, розвитку психолого-педагогічних консультацій для дітей і молоді, розвитку мережі спеціальних шкіл.

Наведені і охарактеризовані чинники професійного розвитку особистості мають інтегральний вплив на людину. Людина, яка оточена ними, в них перебуває і розвивається як особистість завдяки власній активності, реалізує себе в діяльності, яка спрямована як на себе, так і на зовнішнє середовище

У шостому розділі "Методи вивчення розвитку професійної особистості, які були використані у власних дослідженнях" викладено результати ретроспективного аналізу дослідження, яке проводилось впродовж 20 років. На основі їх врахування обгрунтовано теорію професійного розвитку особистості - теорію професійного розвитку і простору людини в умовах поділу праці і професій.

В розділі значну увагу приділено опису професіографічного методу дослідження, завдяки якому нагромаджено значний якісний дослідний матеріал, який покладено в основу написання монографії. У Польщі цей метод має своє "коріння" в соціології. Його аналогом є соціологічні методи збирання біографічних матеріалів (про молодих робітників, працівників сільського господарства, інтелігентів) з метою виявлення змін, що відбулися у суспільній свідомості цих верств (Ф. Знанецький, Й. Щегіанський, Й. Халасінський). Той же метод застосовано у психологічних студіях: йдеться про збирання матеріалів зі щоденників молоді для опису її світоглядного розвитку (С. Шуман, Й. Петер, Г. Вериньський). Такий метод після його модифікації використано автором даної праці для нагромадження матеріалів з біографій учнів професійних шкіл, студентів вищих навчальних закладів і молодих працівників.

Для виявлення якісних даних було використано метод спостереження. В основному, його було застосовано для спостереження за поведінкою учнів основних і середніх професійних шкіл і студентів вищих навчальних закладів під час професійного навчання, зокрема, вивчення дисциплін професійно-технічного циклу. Спостереження завжди поєднувалось із використанням методів бесіди, інтерв`ю і дискусії. Бесіда й інтерв`ю використовувалися для перевірки певних закономірностей професійного розвитку учнів і студентів.

У дослідженні використано також методи анкетування і запитань з метою виявлення загального напряму розвитку учнівської молоді. Використано також і тестові методики для отримання кількісних і якісних даних, що стосуються, в основному, знань учнів і студентів про професії, працю людини, діяльність людини, самооцінки власного професійного розвитку.

Для опрацювання кількісних показників, які викладені у монографії, використано статистичний метод.

У розділі наведено приклад комплексного використання різних методів дослідження особистості як одного з найбільш складних, але вкрай важливих засобів ознайомлення із структурою особистості людини.

Висновки