Дидактичні ігри на уроках географії у 7 класі

Сучасна психологія визначає, що гра охоплює всі періоди життя людини. Це важлива форма її життєдіяльності, а не вікова ознака. З грою людина не розлучається все життя, змінюються лише її мотиви, форми проведення, ступінь вияву почуттів та емоцій. Розробкою теорії дитячих ігор, з'ясуванням ролі, структури і значення гри для виховання і навчання дітей займалися психологи Ж. Піаже, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, Д.Б. Ельконін та ін.

Використання ігор у навчанні робить недоречною авторитарну позицію вчителя в спілкуванні з дітьми. Адже, щоб зацікавити дітей майбутньою діяльністю, внести у навчання ситуації несподіванки, вільного вибору, яскраві позитивні емоції, педагог повинен сам стати учасником гри.

Структура розгорнутої ігрової діяльності включає такі компоненти:

- спонукальний - потреби, мотиви, інтереси, прагнення, які визначають бажання дитини брати участь у грі;

- орієнтувальний - вибір засобів і способів ігрової діяльності;

- виконавський - операції, які дають можливість реалізувати ігрову мету;

- контрольно-оцінний - корекція і стимулювання активності ігрової діяльності.

У дитячих іграх вільна ігрова діяльність виступає переважно як самоціль. У дидактичних іграх, створених педагогікою (в тому числі і народною), ігрова діяльність спеціально планується і пристосовується для навчальних цілей. Дидактичні ігри - різновид ігор за правилами. У світовій педагогіці відомі системи дидактичних ігор, які вперше розробили для дошкільного виховання Ф. Фребель і М. Монтесорі, а для початкового навчання - О. Декролі.

На думку Д.Б. Ельконіна, на межі дошкільного й шкільного віку гра є основним видом діяльності у житті учня [33]. З психологічної точки зору, цей вік характеризується високою активністю, яка шукає форми та шляхи реалізації. Зрештою, виявляється, що саме гра залишається провідною формою життєдіяльності дітей цього віку, компенсуючи недоліки та обмеженості реального життя.

У своєму дослідженні А.Н. Леонтьєв дійшов висновку, що в процесі діяльності дитини виникає суперечність між бурхливим розвитком потреби взаємодіяти з предметами, з одного боку, та способами реалізації цієї взаємодії - з іншого. Дитина прагне до певних дій, але при цьому не володіє тими операціями, які потрібно здійснювати відповідно до реальних предметних умов реалізації цих дій. Ця суперечність може бути усунута лише в одному виді діяльності, а саме - у грі. Тільки в ігровій діяльності необхідні операції можуть бути замінені іншими операціями, а її предметні умови іншими предметними умовами, причому зміст самої дії зберігається. [19]

За твердженням деяких учених, гра є провідною діяльністю у молодшому шкільному віці, завдяки якій у психіці дитини відбуваються значні зміни, формуються якості, які готують перехід до нового, вищого рівня розвитку. В ігровій діяльності розвиваються й перебудовуються пізнавальні психічні інтереси, зароджуються нові види діяльності, з'являються елементи навчання.

Л.С. Виготський вважає, що використання ігрових методів у початковій школі відповідає природним особливостям дітей цього віку, а отже, сприяє ефективності навчання. Такої ж точки зору дотримується й Д.Б. Ельконін. Він указує на те, що завдяки використанню форм діяльності, які поєднують у собі навчальні й ігрові елементи, можна істотно підвищити ефективність процесу навчання молодших школярів. [34]

Переважна більшість науковців зазначають, що саме в ігровій діяльності формуються й удосконалюються сприймання, увага, мислення, пам'ять - фундаментальні психічні процеси, без достатнього розвитку яких не можна говорити про виховання гармонійної особистості.

На значення гри звертали увагу визначні класики педагогіки Н.К. Крупська, А.С. Макаренко.

Н.К. Крупська, вивчаючи психологічні особливості дітей, відмічала, що гра є потребою розвиваючого організму. Вона говорила про великі виховні і розвиваючі можливості гри: "В грі розвиваються фізичні сили дитини, твердішою стає рука, розвивається уявлення, винахідливість, ініціативність".

А.С. Макаренко писав: "В дитячому віці гра - це норма і дитина повинна завжди гратись, навіть тоді, коли виконує серйозну справу…" Видатний педагог висловлювався за широке використання гри у вихованні школярів. Гра, на думку А.С. Макаренка, - багатофункціональний засіб виховної роботи. Вона дає змогу виховувати колективізм, творчу спрямованість особистості, свідому дисципліну, організованість, розвиває інтелектуальні здібності, естетичні почуття. Особливе місце належить грі в підготовці підростаючого покоління до праці. Хоча гра не створює матеріальних, культурних, інакше кажучи, суспільних цінностей, проте вона привчає людину до фізичних і психічних зусиль, потрібних для роботи.

Учений поставив питання про специфіку педагогічного керівництва грою, де педагог повинен уміти так само гратися, як діти, - тільки тоді педагогічне керівництво грою буде ефективним. Це означає, що треба науково забезпечити професійну підготовку вчителя до керівництва грою з урахуванням своєрідності цієї діяльності.

Ігрова діяльність як педагогічна проблема чітко окреслена в науковому доробку О. Запорожця. Учений підкреслював, що проблема гри в педагогіці набуває особливої актуальності, оскільки в процесі ігрової діяльності створюються особливо сприятливі умови для засвоєння дітьми нових знань і вмінь, для формування в них таких важливих якостей людського розуму, як здатність виконувати дії в розумовому плані, символічно змінювати реальні об'єкти й оперувати подібною заміною з пізнавальною метою.

Аналіз педагогічної спадщини В. Сухомлинського показує, що в очах педагога-гуманіста гра - нагальна потреба молодшого школяра. Для дитини гра є найсерйознішою справою. У грі розкриваються перед дітьми світ, творчі можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра - це величезне світле вікно, крізь яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ. Видатний педагог вважав гру часткою яскравого духовного життя.

Розвиток дитини в процесі ігрової діяльності має бути педагогічно керованим. Система методів і форм виховних впливів у процесі гри повинна будуватися на врахуванні історичного розвитку гри і психологічного аналізу - тільки там можна побудувати адекватну картину ігрової діяльності, розкрити її закономірності і на цій основі розробити відповідні методи педагогічного впливу на гру.

Гра, як відомо, є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Ще К.Д. Ушинський писав: "Зробити серйозне заняття для дітей цікавим - ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності… З перших же уроків привчайте дитину полюбити свої обов'язки й знаходити приємність в їх виконанні". [29]

Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри у дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам'ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина "добудовує" в уяві все, що недоступне їй у навколишній діяльності, в захопленні не помічає, що вчиться - пізнає нове, запам'ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює набутий раніше досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей.

Ефективне викладання математики в початкових класах неможливе без пошуків нових шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів. Учні мають не лише засвоїти визначену програмою систему знань з математики, а й навчитися спостерігати об'єкти, явища, процеси, порівнювати їх, виявляти взаємозв'язок між математичними поняттями, діями, величинами та їх відношеннями, навчитися формувати свої висновки, користуватися математичною мовою.

Здобуті учнями міцні знання перетворюються в переконання тільки тоді, коли вони є результатом свідомої самостійної роботи думки. Отже, вчителю важливо засвоювати такі методичні прийоми, які б збуджували думку школярів, підводили їх до самостійних пошуків, висновків та узагальнень. Сучасна школа має озброїти учнів не лише знаннями, уміннями та навичками, а й методами творчої розумової і практичної діяльності.

Цілком природно, що саме в грі слід шукати приховані можливості для успішного засвоєння учнями математичних ідей, понять, формування необхідних умінь і навичок. Дидактичні ігри дають змогу індивідуалізувати роботу на уроці, давати завдання, посильні кожному учню, максимально розвивати їхні здібності. Гра виховує почуття відповідальності, колективізму.

Граючись, діти вчитимуться лічити, розв'язувати задачі, конструювати, порівнювати, узагальнювати, класифікувати, робити самостійні висновки, обґрунтовувати їх.

Таким чином, враховуючи зазначені чинники, можна стверджувати, що якісний розвиток основних психічних процесів (сприймання, уваги, пам'яті, мислення, уяви) у молодшому шкільному віці залежить від того, наскільки успішно організована навчальна діяльність. Підвищити ж її ефективність можна за умов використання на уроках, зокрема, географії, різних видів дидактичних ігор, оскільки навчально-ігрова діяльність, з одного боку, сприяє підвищенню ефективності навчання учнів початкової школи, а з іншого - створює умови для розвитку та вдосконалення психічних процесів у молодшому шкільному віці.

Розділ 2. Методика використання дидактичних ігор у 7 класі

2.1 Методичні рекомендації для використання різних видів дидактичних ігор в курсі "Географія материків та океанів"

Проводити ігри, створювати ігрові ситуації важливо на кожному уроці. Гра має ввійти в практику роботи вчителя як один з найефективніших методів організації навчальної діяльності першокласників.

Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані результати, необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:

1. Готовність учнів до участі в грі. (Кожний учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі).

2. Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.

3. Чітка постановка завдання гри. Пояснення гри - зрозуміле, чітке.

4. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.

5. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти і спрямовувати, оцінювати.

6. Не можна допускати приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінка за поразку в грі, глузування тощо).

Гру можна пропонувати на початку уроку. Саме вони, мають збудити думку учня, допомогти йому зосередитись і виділити основне, найважливіше, спрямувати увагу на самостійну діяльність. Інколи гра може бути ніби фоном для побудови всього уроку. Проте слід пам'ятати, що окремі ігри занадто збуджують емоції дітей, надовго відвертають їхню увагу від основної мети уроку. Адже діти в цьому віці ще не вміють керувати своїми емоціями, переключати увагу, зосереджуватись у потрібні моменти. Тому ігри, пов'язані з сильним емоційним збудженням, слід проводити лише в кінці уроку, на етапі розвитку математичних знань учнів.

Ігри важливо проводити систематично й цілеспрямовано на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи й урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам'яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо.

Оскільки гра має проводитись систематично, вчитель повинен продумати все до найменших деталей, а саме:

1. Доцільно створити умови для проведення постійних ігор-змагань між учнями, що сидять на різних рядах парт, і для індивідуальних ігор. Для цього проти кожного ряду парт важливо закріпити набірні полотна та полички для розставляння предметів під час гри (щоб їх було видно всім учням класу).

2. Підібрати мінімальну кількість ігрового матеріалу для проведення ігор.

3. Доцільно розсадити учнів (звичайно, непомітно для них) так, щоб за кожною партою сидів один учень сильний, а другий - слабкий. У такому разі ігри між сусідами по парті проходять ефективніше і постійно контролюються сильнішими. Розсадити учнів по рядах парт треба так, щоб рівень їхніх знань і розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб шанс виграти мав кожен ряд учнів.

4. Гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою. Насамперед учні повинні засвоїти правила гри. Загальні правила мають бути єдиними для всіх ігор, щоб в учнів поступово виробився стереотип. Крім того, зміст гри, її форма повинні бути доступними, посильними для учнів.

Правила в ігровій ситуації відіграють надзвичайно важливу роль. Якщо вони заздалегідь не продумані, чітко не сформульовані, то це утруднює пояснення ходу гри, осмислення учнями її змісту, викликає втому і байдужість в учнів. дидактична гра географічна

Правила гри зобов'язують учнів діяти строго по черзі чи колективно, відповідати за викликом, уважно слухати відповідь товариша, щоб вчасно виправити його і не повторювати сказаного, бути дисциплінованими, не заважати іншим, чесно визнавати свої помилки тощо.

Правила гри виконують функцію організуючого елемента і є засобом керування грою. Вони визначають способи дій та їх послідовність, вимоги до поведінки, регулюють взаємини дітей у грі, вчать їх співвідносити свої дії з діяльністю інших гравців, сприяючи вихованню наполегливості, чесності, кмітливості тощо.

Під час гри вчитель має постійно контролювати діяльність учнів, виконання ними правил, спрямовувати гру запитаннями чи репліками та непомітно підтримувати дітей підбадьорювати їх, запобігати виникненню можливих конфліктів між дітьми, не допускати помилкових дій тощо. В жодному разі вчитель не повинен захоплюватися лише дидактичною метою гри, недооцінюючи її виховне значення. Жодне порушення правил не повинно залишатись поза увагою вчителя. Залежно від обставин він має знайти час і досить вимогливо та справедливо вказати учню на його недоліки в грі, пояснити, до чого призводять подібні вчинки (нечесність, несумлінне ставлення до обов'язків) на виробництві, в повсякденному житті тощо. Проте під час гри не треба робити довгих зауважень, повчань, оскільки це погіршує настрій учнів, послаблює їхній інтерес, гальмує увагу.

У грі повинні брати участь всі учні класу. Тому завдання треба добирати короткі, посильні, розраховуючи на відповіді всіх учнів класу.

Слід уникати одноманітності завдань, організовуючи їх так, щоб дітям не доводилося довго чекати включення в гру, бо це знижує їхній інтерес.

Загальні правила для учнів в процесі ігор можна сформулювати так:

1. Уважно слухай і запам'ятовуй хід гри, необхідні дії, їх послідовність.

2. Пам'ятай - успіх залежить від чіткого усвідомлення кінцевої мети, передбаченого грою результату гри. Не поспішай розпочати гру, не дослухавши до кінця вказівки вчителя. Поспіх часто призводить до грубих помилок, зайвих непотрібних дій.

3. Уважно слухай відповідь товариша, щоб у разі потреби виправити або доповнити його.

4. Додержуй своєї черги, не заважай товаришам, не роби зайвих рухів, дій, будь дисциплінованим.

5. Чесно визнай свою помилку, якщо товариші довели, що ти неправий. (Помилятись може кожний).

6. Не хитруй, не шукай легкого нечесного шляху для перемоги. Цим ти підводиш товаришів і втрачаєш свій авторитет. Поважають лише чесних, справедливих, принципових.

На цьому останньому пункті слід особливо наголосити і застерегти, що навіть тоді, коли все виконано правильно, але хоч один учень ряду схитрував, ряд займає останнє місце. Важливо, щоб не лише вчитель, а й учні слідкували за чесністю дій в грі.

2.2 Приклади розробок дидактичних ігор для застосування на уроках географії під час вивчення теми "Південна Америка"

Розробляючи систему дидактичних ігор на уроках географії у 7 класі, потрібно виходити з методичного аналізу поняття дидактична гра, враховувати мету використання ігор на уроках географії, потребу в оптимізації навчального процесу, індивідуальні можливості молодших школярів. При цьому слід дотримуватись таких концептуальних вимог:

1. Система повинна сприяти розвиваючому навчанню географії, оптимальному розвитку кожної дитини зокрема;

2. Ігри системи повинні бути узгодженні з тим матеріалом, який вивчається за підручником і знаходиться в зоні доступності дитини;

3. Система повинна здійснювати пропедевтичну функцію у вивченні математики, зокрема, знайомити учнів з різними розділами математики;

4. Система повинна враховувати сучасні умови шкільної практики, бути зручною для роботи вчителя;

Географічні ігри для вивчення географічної номенклатури

Гра "Країни та їх столиці". У грі беруть участь усі члени команд, які шикуються у колону на чолі з капітаном. Капітан першої команди підходить до політичної карти і показує країну, не називаючи її, Капітан другої команди з місця називає столицю цієї країни, а потім, підійшовши до карти, показує її. Тепер його черга запитати наступного гравця суперників. Якщо гравці правильно називають, колона швидко просувається й капітан скоро знову стане попереду. Якщо відповіді немає або вона неправильна, колона не рухається. Виграє та команда, капітан якої першим повернувся на своє місце.

Гра "10 кроків (складніше "15 кроків"). Тематикою цієї гри можуть бути назви міст, річок, островів. Учитель домовляється з учнями, на яку тему буде проведена гру. В класі відміряють 10-15 кроків. Учень має пройти цю відстань і назвати з кожним кроком назву річки, міста. Перемагає той, хто пройде найбільше кроків, перелічуючи назви річок міст.

Гра "Допоможіть товаришу". В учня на аркуші паперу було записано десять географічних об'єктів, які він мав позначити вдома на контурній карті. випадково аркуш потрапив до його молодшого брата, який зіпсував частину аркуша. Коли старший брат взявся до роботи, то виявив, що в записаних назвах стерто частину літер: ….иця, …ів, ..ми, ..ів, ….он, ….ро, ..........ськ. Завдання - відновити назву міст.

Гра "Геом'ячик". Учні стають в коло і передають м'яч. говорячи: " Ти котись, веселий м'ячик, швидко, швидко по руках…" У кого веселий м'ячик, той називає: країни материка, форми рельєфу материка, річки материка, озера материка тощо.

Гра "Збери карту". Розрізати карту материка на частини неправильної форми. Роздати учням. Із частин слід зібрати повну карту.

Гра "Геохлоп". Вчитель називає певні географічні назви. Якщо вони стосуються даного материка, то плескаємо в долоні, а ні - то тиша.

Гра "Озвуч картину". Учні отримують картинки, на яких зображено географічні об'єкти. Вони повинні показати об'єкти на географічній карті та описати його, переможцю присвоюють титул "географ пейзажист".

Гра "Географічні назви". Учні записують назви географічних об'єктів певної території. Один учень зачитує назви, в кого вони є - викреслюють. Перемагає той учень, у якого записано більше назв, яких немає в його товаришів.

Дидактичні ігри при вивчені географічних понять, термінів, явищ, процесів в класі.

Гра " Чия розповідь краща". Діти беруть атласи, аркуші паперу, олівці або ручки і квитки-картки (їх треба заздалегідь приготувати) із заданими координатами місць, (наприклад: 48° пн.ш.і 35°сх.д.). Координати можуть вказувати як відомі об'єкти, так і безіменні місця. Завдання - за 10 хв. чи інший установлений час, написати невелике оповідання, в якому дати характеристику цього місця, його природних умов, економічного становища і перспектив, усі дані про поверхню, клімат, ґрунти, рослинність, а також розвиток економіки. Дані учні можуть брати з атласів.

Цю гру слід починати і закінчувати всім разом, а потім по черзі учні зачитують оповідання. Перемагає той, чиє оповідання виявиться кращим.

Гра "Діти капітана Гранта". Використовуючи фізичну карту материка, пройти заданим маршрутом, простежити послідовність усіх географічних об'єктів, які будуть зустрічатися на шляху, назвати їх.

Наприклад: перша команда пройде по 16° пд.ш., друга команда пройде шляхом 63° зх.д.

Гра "Географічний ланцюжок". Учні повинні розшифрувати ланцюжок із цифр, які є показниками висот і довжин. При цьому за основу береться чотиризначне число. У ланцюжку зашифровані показники географічних об'єктів. Під час виконання завдання учні користуються атласом.

Наприклад: тема "Південна Америка": 6960-5897-9000-6448.

Де - 6960 м. - висота г. Аконкагуа, найвищої вершини Анд;

5897 м. - висота Котопахі, найвищого діючого вулкану на Землі;

9000 км - довжина Анд;

6448 км - довжина р. Амазонки.

Гра " Географічний баскетбол". Учитель, кидаючи м'яч учневі, називає запитання, на яке той повинен швидко відповісти.

Гра "Географічні відкриття і дати". Учні отримують аркуші із записаними датами: 1701, 1820, 1498, 3502, 1522, 1011, 1492, 1623. Хто першим підніме аркуш із записаною датою і називає прізвище дослідника, одержує два бали. Якщо відповідь не повна - 1 бал.

Гра "Географічна показуха". Учитель об'єднує учнів у 2 групи, пропонує обрати по одному представникові, які отримують картки з відповідними географічними поняттями. Обрані учні мають показати іншим учням ці поняття жестами, без жодного слова. Перемагає команда, яка дала найбільшу кількість правильних відповідей за найкоротший час.

Гра "Морський бій". У грі беруть участь 2 команди по 5-6 учнів у кожній. Для гри використовується ігрове поле 8 на 8 з квадратів: зліва позначені цифри, знизу літери, як на шаховій дошці. На табло 6 кораблів: 1 трипалубний, 2 двопалубних, 3 однопалубних. Кожна палуба позначене літерою (усього 10).

Правила гри "Морський бій":

1. На стенді зашифроване слово, яке наприкінці гри команди мають відгадати.

2. За кожну вгадану літеру нараховується 10 балів. За правильну відповідь - 10 балів.

3. Якщо команда відкрила літеру, вона має право на наступний хід.

4. Якщо літера або літери "Корабля відкрито, то відкривається і решта клітин навколо.

5. Якщо команда неправильно відповіла на запитання, на це запитання має право відповісти інша команда і отримати 10 балів.

6. Право пострілу надається капітану. Варіант пострілу - за згодою команди. На обдумування відповіді - 30 секунд.

7. Капітан команди вирішує, кому відповідати на запитання, або відповідає сам.

8. Якщо запитання закінчились, а "кораблі" ще не всі відкриті, то команди шукають їх почергово.

9. Команда має назвати слово достроково, але якщо помилиться, то з неї знімається 10 балів.

10. За вгадане слово команді нараховується 30 балів.

11. Контрольне слово знаходиться у конверті біля ігрового поля.

Гра розпочинається після жеребкування, команда називає координати. Наприклад, а 2. Якщо відкрито букву - 10 балів і право на черговий хід, якщо ні - команда відповідає на запитання; за правильну відповідь теж нараховується 10 балів, але право ходу переходить до іншої команди.

Коли відкрито всі букви, команди шукають зашифроване слово. Команда, що склала слово, сповіщає про це дзвоником.

Правильне слово оголошується і звіряється з контрольним, що знаходиться у конверті. У цьому випадку - слово орангутанг.

Гра "допоможи Незнайці". Учитель читає речення не повністю, а учні повинні доповнити або закінчити його. Завдання можуть бути записані на дошці або на картках.

Гра "Географічний бій". Гра у парах, учні ставлять один одному запитання з вивченої теми, при цьому підраховують отримані очки. Після консультації з учителем учням виставляються оцінки.

Гра "Розповідь про подорож". У грі беруть участь дві команди. Одна команда має парні номери (2,4,6,), друга - непарні (1,3,5). Учитель починає розповідь про свою уявну подорож певною територією, використовуючи географічні знання, На найцікавішому місці він перериває свою розповідь і, приміром, говорить: "Продовжує 5-й номер". Учень, чий номер названо, продовжує розповідь, але і його через деякий учитель зупиняє і пропонує продовжити розповідь, наприклад 2-му номеру. І так ведеться розповідь, поки всі номери не візьмуть участь в грі.

Географічні ігри та моделювання під час проведення навчальної практики, екскурсій.

Гра "Географічна естафета". Умови гри. У грі беруть участь учні 5-10-х класів, Кожній команді надається карта з маршрутом естафети. Маршрут складається зі схеми зупинок: "Столиці", "Натуралістів", "Музична", "Математична", "Картограф", "Літератор", "Спорт". Команди перебігають, взявшись за руки, в кожну з семи зупинок, де виконують поставлені перед ними завдання. Перемагає та команда, яка швидше за всіх перебіжить, не розриваючи руки, правильно виконавши завдання, які її чекали на семи зупинках.

Команди надають карти маршрутів "Географічної естафети" з підписами керівників зупинок.

Кінець гри - нагородження переможців.

1. Зупинка "Літератор" Завдання. Потрібно розказати вірш будь-який, де використовуються географічні назви: гір, озер, річок, міст і т.д.

2. Зупинка "Спорт" Завдання. Назвіть батьківщину Олімпійських ігор і т.д.

3. Зупинка "Натураліст" Завдання. Назвати рослини, які характерні для Південної Америки.

4. Зупинка "Столиці" Завдання. Назвати столиці країн світу.

5. Зупинка "Музична" Завдання. Командам на цій зупинці потрібно заспівати народні пісні з використанням географічної номенклатури (назви річок, озер, морів, гір тощо).

6. Зупинка "Математична" Завдання. Зведи числовий масштаб до іменованого. У Лондоні 9 год. ранку, то скільки буде у Вінниці і т.д.

7. Зупинка "Картограф" Завдання. На місцевості визначити сторони горизонту; на карті географічні координати заданих завдань.

Гра " На якому материку". На майданчику накреслити шість кіл. В центрі кожної фігури написати назву материка. Клас розділити на кілька команд по 4-6 чоловік у кожній. Кожен гравець команди від ведучого (вчителя, а можна учня, який добре ознайомлений з картою) отримує свою назву географічного об'єкта (річка Амазонка, водоспад Анхель, вулкан Котопахі і т.д.). За сигналу ведучого всі гравці повинні зайняти місце на певному материку. Кожен гравець, що обрав правильно материк, отримує жетон, Далі гравці отримують інші назви географічних об'єктів. Виграє та команда, яка отримала найбільше жетонів.

Гра "Потяг". Учасники гри діляться на команди і стають на певній відстані. Кожен гравець - "вагон", отримує від ведучого назву географічного об'єкту. З'являється учасник гри "електровоз" з назвою потягу "Південна Америка", "Україна" тощо). Коли "електровоз" рухається поблизу команди, до нього повинні приєднатися "вагони", що мають географічні назви даного материка (країни). за кількістю правильних "вагонів" в потязі кожна команда отримує бали. Потім назва потягу змінюється на "Австралія" і т.д. виграє команда яка набрала більше балів.

Гра "Найспритніший географ". Для гри необхідна резинка довжиною 2-4 метри, (в залежності від кількості учасників), вільні кінці якої з'єднані. Гравці стають спиною в коло і ногами натягують резинку. Відстань між учасниками гри повинна бути однаковою. Завдання гравцям: швидко вистрибнути за межі резинки, коли ведучий назве певний географічний об'єкт (який саме називає перед грою) Наприклад, учасники вистрибують, коли чують від ведучого назви річок, але ведучий під час гри називає і гори, країни, міста. Вибуває з гри той, хто заплутався останній у резинці. Гра продовжується до тих пір, поки не залишиться один гравець. Він і буде переможцем.

Гра "Раз! Два! Три!". Учасники гри беруться за руки й утворюють коло. Вони вимовляють слова: "Раз! Два! Три!" (тричі) Моря назви! Після цих слів розпочинають по черзі називати моря, якщо хтось промовчить більше 3 с, то він вибуває з гри. Гра зі словами: "Раз! Два! Три!" Острови (гори, річки, міста) назви!" триває, доки не залишиться мінімальна кількість учасників.

Гра "Широта і довгота". Учасники гри діляться на 4 групи. Перша - "північні широти", друга - "південні широти", третя - "східні довготи" і четверта "західні довготи".

Ведучий називає будь-який географічний об'єкт, учасники швидко пригадують де він знаходиться. Ті хто представляє "широти" і "довготи" повинні швидко сісти. Наприклад: острів Мадагаскар - сідають "південні широти" і "східні довготи", хто помилився, отримує штрафне очко, а в разі повторної помилки вибуває з гри.

Гра "Крок вперед". У грі беруть участь 2 і більше учасників. Під час вивчення теми "Рельєф" учні, називаючи будь-яку форму земної поверхні, роблять крок вперед. Якщо учень повторився - робить крок назад. Заминка - втрачає хід і стоїть на місці. Перемагає той учень, який зробить більше кроків.

Размещено на Allbest.ru