Сімейні конфлікти та шляхи їх врегулювання

Розділ 3. Експериментальна частина

Об'єкт дослідження: міжособистісні сімейні конфлікти.

Предмет дослідження: причини сімейних конфліктів, їх наслідки та шляхи розв'язання.

Гіпотеза дослідження: Можна припустити, що однією з основних причин сімейних конфліктів є недостатня обізнаність подружжя один про одного. Наслідком є і особистісне нерозуміння, і різні погляди на виховання дитини, і нетерпимість над провиною іншого, і, нарешті, незадоволеність сімейним життям.

Завдання дослідження:

1. Дослідити явище конфлікту в родині, як негативне соціальне явище.

2. З'ясувати основні причини виникнення конфліктних ситуацій у сім'ї.

3. Дослідити наслідки сімейних конфліктів.

4. Вивчити способи вирішення конфліктних ситуацій у досліджуваних пар.

Методи дослідження:

Теоретичні: аналіз психолого-педагогічної літератури та узагальнення отриманої інформації.

Емпіричні: психолого-педагогічний експеримент (анкетування, тестування, бесіда, заняття, тренінги, дискусії, диспути).

3.1 Констатувальний експеримент

Мета: з'ясувати ступінь задоволення шлюбом, причини виникнення конфліктів та їх вплив на членів родини.

Завдання: проаналізувати рівень задоволеності шлюбом, рівень можливості виникнення конфліктних ситуацій.

На рівні констатувального експерименту у дослідженні брали участь 6 повних сімей, які перебувають у шлюбі не більше 10 років і мають дитину та 6 неповних сімей, що складаються із одного з батьків та дитини.

Для визначення рівня задоволеності шлюбом подружжями, що досліджувалися, був запропонований "Тест на рівень задоволеності шлюбом", розроблений Ю. Є. Алешиною. Опитування проводилось окремо у кожного з членів подружжя. За результатами використаної методики можна зробити висновок про те, наскільки кожен із членів сім'ї задоволений шлюбом і чи співпадає рівень задоволеності у обох із подружжя.

Проаналізувавши отримані відповіді усіх пар і обробивши результати, отримав такі дані: серед опитуваних жінок близько 50% задоволені своїм шлюбом, близько 17% - дуже задоволені і 50% - мало задоволені. Серед чоловіків рівень задоволеності розподілився таким чином: ?64% - задоволені, ?16% - дуже задоволені і ?16% - мало задоволені шлюбом.

Для того, щоб визначити чи однаково задоволені сімейним життям кожен із членів однієї родини порівняли, чи збігається рівень задоволеності шлюбом у чоловіка і дружини. Проаналізувавши результати, отримав такі дані: у ?33% подружніх пар рівень задоволеності співпадає - вони обоє в одинаковій мірі задоволені своїм шлюбом, а у ?67% - не співпадає, серед них: у близько 33% у одного з членів подружжя висока задоволеність, а в іншого - середня задоволеність шлюбом і у ?33% один з подружжя малозадоволений, а інший - задоволений шлюбом.

За результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що у пар, які живуть у шлюбі до 10 років, переважає задоволеність їх шлюбом.

Намагаючись встановити причини невдоволеності спільним шлюбним життям, що можуть призвести до виникнення конфліктних ситуацій, було проведено анкетування «Взаємини в сім'ї».

Опрацювавши результати, отримано такі дані.

Основними причинами сімейних сварок є:

- непорозуміння між членами сім'ї (26%);

- порушення етики взаємин (грубощі, зрада, неповага тощо) (14%);

- відмова брати участь у сімейних справах (18%);

- погані житлові умови (24%);

- безвідповідальне, несерйозне ставлення до виконання подружніх обов'язків (18%);

- зрада або ревнощі (20%);

- втручання батьків у їхні стосунки (25%);

- зловживанням алкоголем (4%);

- надмірна втома або нездужання, хвороби (18%);

- розбіжності у поглядах на виховання дитини (10%).

Із свідчень представників неповних сімей отримано дещо інші результати. Основними причинами сварок подружжя у сім'ях, що розлучилися, були:

- зрада або ревнощі (44%);

- безвідповідальне, несерйозне ставлення до виконання подружніх обов'язків (37%);

- розбіжності у поглядах на виховання дитини (37%).

Але конфлікти виникають не лише між подружжям, а й між батьками та дітьми. Тому ми провели опитування, у якому запитали у дітей досліджуваних сімей віком від 12 до 18 років, що є основною причиною виникнення сварок у їхніх родинах. На що було отримано такі відповіді: найчастіше причиною конфліктів між батьками та дітьми є незадовільне навчання дітей у школі - 49%, понад 50% опитуваних зазначають, що конфлікти в сім'ї виникають з питань допомоги дітей по господарству, 34% - конфлікти виникають з приводу проведення вільного часу дитини, 17% - через друзів, 34% - через гроші.

Найбільш запеклі сварки виникають між матерями та їхніми дорослими доньками. Причому, чим старше діти, тим більше взаємних образ і зіткнень. Сварки стають найгострішими в той період, коли діти досягають середнього віку.

Дуже важко буває з'ясувати стосунки між батьками у сім'ї, і діти не завжди про це скажуть. Для цього було використано методику, запропоновану дослідником В.А. Сисенко.

Результати проведеної методики були не дуже втішними: 60% опитаних отримали оцінку в 4 бали, 34% - 3 бали, дві сім'ї - 2 бали, і лише одна отримала - 5 балів.

Також було проведено діагностику відносин у родинах, застосувавши тест РАКІ, яка дозволяє вивчити відношення батьків до різних сторін сімейного життя, у тому числі і відношення їх до дитини. Тест проводився в двох групах сімей: повних та в тих, що мають лише батька чи матір.

Аналізуючи дані методики вивчення внутрішньосімейних стосунків встановлено, що в батьківському вихованні домінують такі ознаки:

1) у повних сім'ях - врівноваженість стосунків між батьками і дитям (89,8%) і розвиток активності дитини (85,5%);

2) у неповних сім'ях - надавторитет батьків (87,8%) і врівноваженість стосунків (87,5%).

Найменш вираженими ознаками стали:

1) у повних сім'ях - придушення сексуальності (61,8%) і ухилення від конфлікту (60,3%);

2) у неповних сім'ях - родинні конфлікти (64,8%) і ухилення від конфлікту (61,8%).

У неповних сім'ях спостерігається велика обережність батьків, виключення в цих сім'ях родинних впливів (81,%) у порівнянні з повними сім'ями (73,8%). У неповних сім'ях агресивність дітей пригнічується частіше (74,5%), ніж у повних сім'ях (67,8%).

У обох групах сімей батьки майже однаковою мірою придушують сексуальність і прагнуть прискорити розвиток дитини, проте в неповних сім'ях ці показники на 6-8% вищі. У неповних сім'ях батьки більше спонукають дітей до словесних проявів, вербалізації (85,8%), ніж у повних сім'ях (81%).

В обох групах сімей врівноваження стосунків переважає над надмірним втручанням у світ дитини, проте, у порівнянні з повними сім'ями (77,5%), втручання в світ дитини в неповних сім'ях вище (85%).

Виникнення порушень у сімейних взаєминах, як правило, пояснюється наявністю значної дистанції між членами родини, пов'язаної з прагненням уникнути контакту, неприйняттям особистості члена сім'ї або надмірною емоційною зосередженістю на ньому, що виявляється в опіці, захисті, надмірній вимогливості та спробі будь-що підігнати його під уявлюваний образ чоловіка, дружини або дитини.

Конфлікти в родині можуть створювати психотравматичні умови життя для подружжя, їхніх дітей, батьків, у результаті чого вони здобувають ряд негативних властивостей особистості. У конфліктній родині закріплюється негативний досвід спілкування, губиться віра в можливість існування дружніх і ніжних взаємин між людьми, накопичуються негативні емоції, з'являються психотравми.

3.2 Формувальний експеримент

сімейний конфлікт сім'я

Мета: дати ширші поняття про особистісні відносини, сформувати моральні основи спілкування та взаємовідносин у сім'ї.

Завдання: сформувати позитивний мікроклімат сімей, що впливає на взаємовідносини між членами родини та його вплив на виховання та розвиток дітей.

На основі даних, отриманих під час проведення констатувального експерименту, організовуємо формувальний.

Отримавши дані через тестування, анкетування, спостереження та зробивши висновок, що сім'ї мають неповну задоволеність сімейними стосунками, є проблеми у вихованні та спілкуванні з дитиною та подружжя між собою, що може призвести до виникнення конфліктів, вирішено провести профілактичну та виховну роботу з членами родин.

У своїй роботі із сім'ями, у яких мають місце стійкі конфлікти між батьками, більше зверталася увага на необхідність створення сприятливого сімейного мікроклімату. Особливу увагу подружжя зверталося на те, що нормальні взаємостосунки між батьками (взаємна повага, взаємодопомога і взаєморозуміння, повага до запитів і інтересів один одного, справедлива оцінка вчинків і дій, зусиль, спрямованих на благо сім'ї, конструктивне розв'язання складних сімейних проблем) створюють сприятливу атмосферу для психічного здоров'я та врівноваженості всіх членів сім'ї, допомагають уникати нервовопсихічних захворювань, позитивно позначаються на трудовій активності батьків і дітей. Якщо ж у сім'ї панує атмосфера недоброзичливості, людина починає почувати себе відчуженою, ображеною, непотрібною. Незатишно почуваються у такій сім'ї всі її члени. Подібна ситуація є причиною виникнення депресії, байдужості, неврозів. Негативна оцінка дій, вчинків один одного, як правило, позитивних результатів не дає.

Ліквідувати конфліктність у родинах ми спробували за допомогою сімейної психотерапії. Змусивши батьків замислитись над тим, що відбувається у їхній сім'ї, закликалося до того, щоб заради дитини вони конструктивніше підходили до розв'язання різних проблем. Одночасно в процесі індивідуальних бесід було рекомендовано їм розібратися у сімейних проблемах, знайти спільну мову, виявити терпимість один до одного заради психічного і духовного розвитку дитини, роз'яснювалося, які негативні наслідки має виховання дитини у конфліктній сім'ї, і починати слід з елементарного - вчитися стримуватися, спробувати не сваритися, не ображати, поступатися одне одному. Щоб досягти цього використовувалися техніки сімейної психотерапії.

У ході проведеної роботи ми встановили, що подружжя чудово розуміють одне одного, мають довірливі відносини, кохають і поважають свою другу половинку. Але їм потрібно частіше спілкуватися, ділитися своїми переживаннями, емоціями, почуттями, страхами, ділити між собою радість і горе.

Сім'ям, що мають ризик виникнення конфліктних ситуацій, пропонувалося скористатися рекомендаціями психологів з нормалізації відносин між чоловіком і дружиною.

Крім загальних рекомендацій психологів, щоб захистити сімейний шлюб від руйнівної дії сварок, було запропоновано дотримуватись правил «техніки сімейної безпеки», адже боротьба із синдромом сімейної сварки вимагає рішучого подолання деяких глибоко укорінених звичок і переконань. Наші близькі не можуть бути точно такими, якими ми б хотіли їх бачити. Ми не маємо права навіть очікувати цього від них, а не те що вимагати. Слід пам'ятати: людина важливіша за предмети - жодна річ не варта великого скандалу.

Продовжуючи спілкування з батьками, ми пояснили їм, що сімейні чвари, сварки позначаються на поведінці дитини, на її навчальній діяльності: вона швидко втомлюється, стає неуважною, часто відволікається, не завжди може відповісти на запитання вчителя. Неврахування цих обставин призводить до конфліктів дитини зі шкільним колективом, що може стати причиною важковиховуваності. Із сім'ями була проведена консультація «Як уникнути конфлікту з власною дитиною?».

Були проаналізовані причини виникнення конфліктних ситуацій між батьками та дітьми, закріпилися навички визначення типів поведінки під час непорозуміння.

3.3 Заключний експеримент

Мета: перевірити, як спілкування впливає на взаємовідносини між членами родини; довести, що правильно організоване спілкування зменшує ризик виникнення конфліктних ситуацій, підвищує ступінь задоволення шлюбом.

Завдання: проаналізувати ситуацію у родинах, їх взаємовідносини після проведеної роботи.

На рівні заключного експерименту у роботі з досліджуваними сім'ями було запропоновано провести ще один раз «Тест на рівень задоволеності шлюбом», розроблений Ю.Є. Алешиною.

Порівнявши дані, отримані першого разу, і дані після проведених бесід, консультацій, можна побачити, що ситуація у родинах дещо покращилася, задоволеність шлюбом дещо зросла, а значить і рівень конфліктів в сім'ї зменшився.

Також, при проведенні тесту «Батьки і діти», з'ясувалося, що рівень позитивних відносин між батьками та дітьми покращав, а це вказує на покращення ситуації виховання в родинах.

Результати тесту показують, що 73% батьків почали приділяти достатню увагу своїм дітям, у 8% рівень уваги до дітей не зріс, та 19% батьків стали приділяти аж занадто уваги дітям.

По закінченню роботи із родинами було проведено тест «Що для вас означає любов?»

Можна сказати, що любов для досліджуваних сімей - найголовніше в житті. Батьки дещо змінили своє ставлення до дітей, стали більше приділяти їм уваги, більше спілкуватися, як із дітьми, так і один з одним. Взагалі родини стали більш дружніми, весь свій вільний час проводять у колі сім'ї.

Загалом, після проведеної роботи, рівень конфліктів в сім'ях дещо зменшився, проте результати не можна назвати ідеальними - що є логічним, адже конфлікти притаманні будь-якій подружній парі, і повністю ліквідувати їх неможливо. Проте, у конфліктних ситуаціях головним є уміння правильно подолати проблему - без психологічного осаду для всіх членів сім'ї.

Висновки

У даній роботі розглянуте явище конфлікту в родині, як негативне соціальне явище, причини його виникнення, наслідки конфліктних ситуацій для членів сім'ї, способи їх вирішення.

З вищенаведеного можна зробити наступний висновок:

Серед актуальних суспільних проблем сьогодення сімейне питання посідає дуже важливе місце. Сім'я, як і суспільство, зазнала істотних змін. Родина перестала слугувати монополістом у передачі досвіду старших поколінь, взаємовідносин чоловіка і жінки, батьків і дітей, старших і молодших.

В умовах технічного прогресу, ринкової економіки, трансформації соціальних відносин, сім'я істотно змінилась і змінюється. Зростають нові її види з неповною структурою, позашлюбні сім'ї. Збільшується кількість дітей, позбавлених батьківської уваги, що створює нові проблеми.

Частина нинішніх молодих людей, вступаючи до шлюбу, має поверхове уявлення про непросту структуру сімейних взаємин, життєвих стосунків. Як писав відомий педагог В. Сухомлинський, «…вони не знають, що життя в шлюбі, життя день у день разом в одній кімнаті, не лише в щасливі години побачень, а все життя - це не стільки черпати воду з криниці щастя, скільки відкривати нові джерела - це великий, ні з чим не порівнянний труд… Для цього потрібна величезна культура, моральна підготовка, школа мудрості».

Аналіз психологічної літератури дозволяє стверджувати, що сімей без конфліктів практично не буває. Людина знаходиться в постійному конфлікті навіть з самим собою. Подружні конфлікти відрізняються від інших конфліктів тим, що учасниками конфлікту виступають близькі люди, що ведуть спільний спосіб життя, що мають єдиний бюджет, спільно виховують дітей та інше; такий конфлікт породжує особливо сильні і тривалі емоційні стани; для збереження сім'ї конфлікт вимагає позитивного вирішення, від нього не можна усунутися.

Існує безліч причин сімейних конфліктів: неспівпадіння інтересів, поглядів, уявлень, смаків, звичок; несумісність характерів, етичних позицій, ролевих очікувань подружжя; порушення норм спілкування; сексуальні проблеми, прояв ревнощів; насильство, агресія одного з подружжя; матеріальні труднощі та ін.

Конфлікти істотно розрізняються в різних сім'ях за характером і частотою, а головне, за вмінням подружжя їх вирішувати, за культурою поведінки в конфліктній ситуації.

Проведене дослідження показало, що важливе значення для підтримки нормального сімейного мікроклімату, мають морально-психологічні якості подружжя: терпимість, уважність, доброта, співчуття, тактовність, незлопам'ятність, чуйність, розсудливість, розуміння, що створюють сприятливий фон для доброзичливих відносин в сім'ї. І навпаки, агресія, зарозумілість, злість, нетерпимість, прагнення до домінування, байдужість, черствість, егоїстичність, стають причиною різних сімейних конфліктів.

Подружжя, чиї індивідуально-особові особливості є конфліктогенними чинниками, можуть не допускати конфліктів, якщо стримуватимуть себе, пристосовуватимуть свою поведінку до гармонійного сімейного життя.

Взагалі розроблено безліч рекомендацій, методів, прийомів, які дозволяють не допустити виникнення конфліктних ситуацій, вказують на шляхи виходу з них. Єдиною проблемою тільки залишається те, що більшість із нас просто забуває про них, віддаючись своїй людській природі, забуваючи про основні правила спілкування. Тільки одиницям вдається цілеспрямовано і ефективно їх використовувати і знаходити спільну мову зі своїм партнером. Взаєморозуміння, на нашу думку, є запорукою щасливої сім'ї.

Аналізуючи вищесказане, можна зробити висновок, що гіпотеза дослідження повністю підтвердилася. Ми вважаємо, що на даному етапі розвитку суспільства недостатня обізнаність подружжя один про одного є однією з основних причин таких негативних явищ у сім'ї, як конфлікти, що дуже часто веде до розлучення.

Список використаних джерел

1. Аберкромби Н., Хилл С., Тернер Б. Социологический словарь: Пер. с англ. / Под ред. С.А. Ерофеева. - Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1997.

2. Абрамова Г.С. Возрастная психология. - Екатеринбург, 2000.

3. Алексеева М.И. Семья как фактор социализации / Психологія на перетині тисячоліть: Зб. наук. пр. учасників П'ятих Костюківських читань: У 3 т. - К.: Гнозис, 1998.- Т.1. - С. 5-11.

4. Андреева Т.В. Психология современной семьи. Монография. - СПб.: Речь, 2005.

5. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: Учебник для вузов. 3-е изд. - Спб.: Питер, 2007.

6. Базен Э. Во что я верю // Календарь для родителей. М.: Педагогика, 1984.

7. Бондарчук О.Й. Психология семьи. - М: Питер, 2000.

8. Будьте счастливы! / Сост. Е.Р.Мушкина. - М.: Известия, 1983.

9. Буянов М.Й. В кабинете детского психиатра. - К.: Здоровья; 1990.

10. Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи: Записки детского психиатра. - М., 1988.

11. Варга А.Я., Смехов В.А. Детская ревность / Календарь для родителей. - М.: Педагогика, 1983.

12. Вовчик-Блакитна М.В. Сімейне виховання: Юнацтво. - К.: Радянська школа, 1982.

13. Гайдукевич Г.А. Заздрість як чинник агресії курсантів / Психологія на перетині тисячоліть: Зб. наук. пр. учасників П'ятих Костюківських читань: У 3 т. - К., 1998. - С. 234-270.

14. Говорун Т.В., Шарган О.М. Батькам про статеве виховання дітей. - К.: Радянська школа, 1990.

15. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. - Санкт-Петербург: Изд-во «Свет.», 1997.

16. Гребенников И.В. Основы семейной жизни. - М.: Просвещение, 1991.

17. Дементьєва Н.Ф. Первые годы брака: проблемы становления молодой семьи. - М.: Наука, 1991.

18. Дмитриев А., Кудрявцев В., Кудрявцев С. Введение в общую теорию конфликтов. - М.;1993.

19. Дорно Н.В. Современный брак: проблемы и гармония. - М.: Педагогика, 1990.

20. Еникеева Д. Несчастливый брак. - М.: РИПОЛ КЛАССИК, 1998.

21. Ішмуратов В.А. Конфлікт і злагода- К: Наука, 1999.

22. Канатаев Ю.А. Психология конфликта. - М.: ВАХЗ, 1992.

23. Кікінеджі О.М., Широкорадюк Л.А. Лихослів'я як негативний прояв гендерної соціалізації особистості // Проблеми загальної та педагогічної психології; Зб. наук. пр. / Інститут психології ім. Г.С. Костюка, АПН України / За ред. С.Д. Максименка. - К- 2005. - Т, 7, вип. 4.- С. 140-150.

24. Клиническая психология / Под ред. М. Перре, У. Бауманна. - СПб.: Питер, 2007.

25. Ковалев С.В. Психология современной семьи. - М.: - Наука, 1999.

26. Коростелев Н.Б. От А до Я. - М., 1987.

27. Лабунська О. Як подолати конфлікт // Країна знань. - 2005. - № 6. - С. 45-47.

28. Лесков Н.С. Повести и рассказы. - Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1981.

29. Майерс Д. Социальная психология: Пер. с англ.. - СПб.: Издательство «Питер», 1999.

30. Меделевич В. Д. Клиническая и медицинская психология. - М., 2005.

31. Москаленко В.В. Конфлікт // Практична психологія та соціальна робота. - 2005. - №5. - С. 13-16.

32. Олейник А.Н. Основи конфликтологии. -М.: АДО, 1992.

33. Орлов Ю.М. Самопознание и самовоспитание характера. - М., 1987.

34. Цанова Н.Ю. Інвективне слововживання як один із проявів вербальної агресії // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. Наук, пр. / Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. - К., 2005. - Т. 7, вип. 2. - С. 137-143.

35. Парошина Р.А. О мысли творящей и слове живом. - Красноярск, 2004.

36. Плзак М. Ссора по пустяку. Будьте счастливы! / Сост. Е.Р.Мушкина. -М.:Известия, 1983.

37. Подласый И.П. Курс лекций по коррекционной педагогике: Учебное пособие. - М.: Владос, 2003. - 289 с.

38. Попова П. Современный мужчина в зеркале семейной жизни. - М.: Мысль, 1989.

39. Савчин М., Василенко Л. Вікова психологія. - К., 2005.

40. Семья. Социально-психологические и этические проблемы: Справочник / В.И.Зацепин, Л.М. Бучинская, И.Н. Гавриленко и др. - К.: Политиздат Украины, 1990.

41. Сисенко В.А. Подружні конфлікти. - К.: Думка, 1989.

42. Супружеская жизнь: гармония и конфликты / Сост. Л.А.Богданович. - М.: Профиздат, 1991.

43. Трухин И.А. Будущему семьянину. - К.: Радянська школа, 1987.

44. Урланис Б. Проблемы динамики населения СССР. - М., 1974.

45. Харчев А.Г., Мацковский М.С. Современная семья и ее проблемы. - М.: Статистика, 1978.

46. Хозраткулова І.А. Психолого-педагогічні критерії виявлення різних форм насильницької поведінки серед підлітків // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. пр. / Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. 2005. -Т. 7, вип. 2. - С. 294-303.

47. Щербинина Ю. Природа речевой агрессии // Прикладная психология и психоаналіз. - 2000. - №3. - С. 25-38.

Электронный ресурс

48. http://www.br.com.ua.

49. http://psy-science.com.ua.

50. http://teacher.at.ua.

51. http://studentam.net.ua.

Размещено на Allbest.ru

...