Соціально-психологічні особливості готовності молоді до подружнього життя

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Статеве виховання як підготовка до сімейного життя

2. Готовність молоді до сімейного життя

3. Вплив батькiвської сiм'ї на формування моделi шлюбу у сучасної молодi

4. Соціально-психологічні особливості готовності молоді до подружнього життя

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Актуальність цілеспрямованої підготовки молоді до сімейного життя обумовлена суспільною потребою в більш глибокому і систематичному вихованні майбутніх батьків і матерів. Сім'я є одним з найважливіших соціальних інститутів, що вимагає постійного наукового вивчення. Це допомагає, по-перше, мати уявлення про реально існуючий стан внутрішньосімейного життя і його зовнішні зв'язки, по-друге, прогнозувати його розвиток, надавати необхідну допомогу, координувати його взаємодію з іншими соціальними структурами держави. Нова сучасна ситуація неминуче позначається і на сучасній сім'ї.

Основною функцією сімї є продовження роду, тобто народження й виховання дітей, передача духовно-моральних норм і культурного спадку майбутньому поколінню. Родина забезпечує розвиток особистості протягом всього життя людини. Характер сімї, її духовне та моральне здоровя як правило зумовлює й характер людини, виховання підростаючого покоління і як кінцевий результат - розвиток всього суспільства.

Яким буде сімейне життя в майбутньому у багатьох випадках залежить від уявлень, які склалися про сім'ю у дитячі і юнацькі роки до моменту створення своєї власної родини. Молодих людей неможливо вважати підготовленими до шлюбу, якщо в них не сформовані чіткі уявлення про те, для чого вони одружуються, чого чекають від майбутньої сім'ї, які сімейні стосунки хотіли б побудувати, які обов'язки покладає на них шлюб. Суспільство, яке прагне економічного розвитку і процвітання, має бути всестороньо зацікавлене в міцній та здоровій сім'ї. Нинішні зміни, які відбуваються в Україні, стосуються і проблем сім'ї, повернення її цінностей, як запоруки існування держави, її благополуччя.

Сім'я - важливий соціальний інститут, у ньому розгортається процес соціалізації людини, і будь-які, навіть не яскраво виражені, зміни цього інституту свідчать про зміни в інших областях людського життя, держави, суспільства.

Підготовка до сімейного життя - це складний цілісний процес, показником результативності якого є готовність молодих людей правильно будувати свої взаємини у подружньому житті. У зв'язку з тенденцією до різкого омолодження шлюбу актуальною стає підготовка до одруження молоді.

Аналіз наукової літератури і життєва практика свідчать про те, що молодята часто зазнають труднощів, обумовлених їх психологічною непідготовленістю: низьким рівнем психологічних знань, не сформованістю якостей сім'янина, невмінням вирішувати міжособистісні проблеми, нездатністю проявляти емпатію, взаємоповагу, турботу. Все це викликає у них незадоволення, розчарування, невпевненість у собі, небажання разом з партнером налагоджувати сімейні взаємини, зниження мотивації шлюбу.



1. Статеве виховання як підготовка до сімейного життя

Останнім часом значно зросла увага до проблем шлюбу i сiм'ї. Високий рiвень розлучень, особливо серед молодих сiмей, пiдвищив iнтерес до дослiдження орієнтації молодi вiдносно шлюбу i сiм'ї, а в зв'язку з цим i до проблем пiдготовки до шлюбу-сiмейних вiдносин. Вирiшення таких проблем залежить вiд багатьох факторiв, серед яких особливе мiсце займають психологiчнi. Психологiчна готовнiсть до шлюбу i сiмейного життя - багатоаспектна проблема, яка включає в себе питання формування психологiчної статi особистостi, її розвиток, оволодiння стереотипами чоловiчої i жiночої поведiнки. Благополуччя сiм'ї залежить вiд специфiки засвоєних ролей чоловiка i дружини, батька i матерi. Знання i уявлення про себе як людину певної статi iз специфічними для чоловiка i жiнки потребами, цiннiсними орієнтаціями, мотивами, iнтересами i формами поведiнки, а також уявленнями про сiмейне життя служать психологiчним фоном шлюбу i впливають на мiжособистiснi вiдносини подружжя.

Актуальність статевого виховання учнівської молоді в сучасній школі зумовлена прискореним статевим розвитком школярів (акселерація), недостатнім рівнем обізнаності неповнолітніх у статевій сфері, статевою розпустою певної частини неповнолітніх, проституцією та злочинністю на статевій основі, поширенням порнографії, що руйнує психіку неповнолітніх. Усе це виявляється в недостатній підготовленості багатьох молодих людей до створення сім'ї, виконання родинних обов'язків, що нерідко спричинює розлучення. Статеве виховання - складова загального процесу виховної роботи школи і сім'ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді.

У статевому вихованні насамперед необхідно враховувати вікові особливості школярів. Так, у молодшому шкільному віці відбувається самоусвідомлення дітьми своєї статевої належності, закладаються психологічна та емоційна основи сексуальності - сором'язливість чи розв'язність, різкість чи м'якість, ласкавість чи грубість, доброта чи злість, щедрість чи скупість тощо. Еротична чутливість виявляється через внутрішню рецепцію (зона геніталій). У цьому віці діти активно засвоюють принципи спілкування людей різної статі. Більшість молодших школярів ще шукають розгадку секрету дітонародження, таємниці материнства. У період статевого дозрівання в підлітка зростає інтерес до протилежної статі, збільшується статевий потяг, стає актуальною інформація сексуального характеру. Велику увагу представники обох статей звертають на вторинні статеві ознаки. їх своєчасна поява і типовий для цього віку стан дає змогу відчути себе повноцінними чоловіками й жінками, проте вони відчувають невпевненість щодо пов'язаних з цим статусом ролей і функцій. З'являється схильність вважати вторинні статеві ознаки перевагами зовнішності саме представників іншої статі.

Статеве дозрівання впливає і на психіку підлітка. У цей період починають формуватися чоловіча і жіноча психологія, статевий потяг породжує відповідні думки, інтерес до протилежної статі, книг, кінофільмів, розмов дорослих на інтимні теми. Статевий потяг і енергія знаходять вихід не обов'язково в статевому акті. Це можуть бути різні види діяльності (туризм, спорт, музика та ін.), що вельми важливо для виховання особистості, оскільки раннє збудження дитячої сексуальності психологічно шкідливе, затримує подальший психосексуальний розвиток. В юнацькому віці особистість загалом досягає фізичної зрілості, остаточно формується статева система. У юнаків цей період бурхливіший, ніж у дівчат, і характеризується підвищеною статевою збудливістю, різким зростанням еротичних інтересів і фантазій, потягом до осіб протилежної статі й закоханістю. На цю пору припадають завершення первинної соціалізації, громадське становлення особистості, її соціальне самовизначення, активне входження в суспільне життя, формування духовних цінностей.

Знання вихователями проблем, що можуть виникати на різних етапах статевого розвитку, дає змогу краще зрозуміти стан особистості школяра і педагогічно доцільно вибудовувати стосунки з ним, організовувати виховний вплив. Статеве виховання дітей, за словами Г. Ващенка, має ґрунтуватися на їх моральному вихованні: "...українську молодь треба виховувати в дусі статевої чистоти і стриманості... кожний українець мусить бути моральним у дусі української традиційної моралі, заснованій на засадах християнства. Це потрібне і для особи, і для суспільства... Статева розпуста приводить до розкладу родини, а розклад родини - до розкладу держави ". Важливо зосередити увагу дітей на формуванні моральних "гальм ", які б запобігали відхиленням від норми у статевій поведінці, а також на морально-психологічних питаннях, розв'язання яких сприяло б формуванню правильних взаємин між статями, унеможливлювало статеву розпусту. Передусім необхідно виховувати в учнів повагу до себе, чоловічу та жіночу гідність.

Виходячи з потреби врахування особливостей статі в підготовці молоді до сімейного життя, В. Сухомлинський стверджував, що хлопці повинні отримати "чоловіче виховання" (загартовування, важчі роботи, допомога старшим і дівчатам тощо). Нагадування: "Ти чоловік" сприяє вихованню лицарського ставлення до дівчини. У свою чергу, дівчата мають отримати "жіноче виховання". При цьому строгість дівчини, її вимогливість і нетерпиме ставлення до зла і несправедливості, прагнення бути самобутньою, яскравою, незалежною особистістю є своєрідним засобом виховання в юнаків якостей чоловіка. "Виховання стійких, мужніх, незламних, непримиренних до зла жінок - це, на наш погляд, одне з найважливіших завдань формування людини".

Підліткам слід прищеплювати повагу до представників протилежної статі, особливо до жіночої, щоб юнак бачив у ній дівчинку, подругу, майбутню дружину, матір своїх дітей, а не лише представницю біологічно протилежної статі. Самоповага й повага до протилежної статі є важливим моральним чинником, який регулює взаємини між статями. Досить продуманою і делікатною має бути виховна робота в підлітковому віці, оскільки дівчата швидше дозрівають статево, що змінює їх стосунки з хлопцями. За несприятливих педагогічних умов це може позначитися на їх ставленні до протилежної статі в майбутньому.

Доцільним є і серйозні бесіди (окремо з хлопцями і дівчатами) з питань статевої гігієни, а в старшому віці - з проблем небезпеки венеричних захворювань. Такі бесіди повинні заторкувати "статеву мораль". Приводом до них можуть бути цинічні розмови, підвищений інтерес до чужих сімейних справ, підозріле і не цілком пристойне ставлення до закоханих пар, легковажна дружба, неповага до представників протилежної статі. Виняткове значення у статевому вихованні має формування у хлопців і дівчат відповідальності за свої дії. Вони мають усвідомити, що статеві зв'язки без справжнього почуття є вульгаризацією статевих бажань, яка позбавляє людину високого і прекрасного почуття. Легковажне статеве життя може спричинити трагедії майбутньої сім'ї.

Особливо актуальною проблемою, яку має враховувати статеве виховання школярів, є стрімке поширення СНІДу. Їх необхідно ознайомлювати з ризиком зараження цією хворобою під час статевих стосунків; через взяті у вірусоносія біологічні препарати; від зараженої матері (дитині). Вони мають знати і перебіг хвороби, її симптоми і наслідки.

2. Готовність молоді до сімейного життя

виховання статевий шлюб

Для більш повного визначення психологічної готовності до шлюбу слід звернути увагу на її структурні компоненти. Психологічна готовність до шлюбу - це динамічне утворення, яке залежить від багатьох зовнішніх та внутрішніх факторів, і становить складний синтез взаємопов'язаних та взаємообумовлених компонентів. До структури психологічної готовності включаються такі компоненти: мотиваційний, особистісний, пізнавальний, емоційно-регулятивний, поведінковий. Ці компоненти абстраговані і конкретизовані.

Формування в молоді психологічної готовності до подружнього життя - складний процес, якому притаманні цілісність, сталість, динамізм. Велику складність являє собою проблема контролю та обліку результатів формування готовності. Щоб визначити діагностичні методи психологічної готовності до шлюбу, звертаємось до відповідної літератури. Її аналіз показав, що даний аспект не є предметом спеціального дослідження. Тому пошуки показників готовності становив суть інтегрального підходу. Було встановлено, що в якості критеріїв готовності автори визначають або сформованість якостей сім'янина А.Т. Суворова, І.А. Трухін, або сформованість знань /І.В. Гребенніков, І.В. Дубровіна.

Підготовка молоді до вступу в шлюб, до майбутнього сімейного життя - невід'ємна складова частина загальної системи виховання підростаючого покоління.

Серед факторів, що визначають стабільність молодих родин, Н.В. Малярова виділяє готовність молоді до шлюбу. Це система соціально-психологічних установок особистості, що визначає емоційно-психологічне відношення до способу життя, цінностей шлюбу. Готовність до шлюбу - інтегральна категорія, що включає цілий комплекс аспектів.

Формування визначеного морального комплексу - готовність особистості прийняти на себе нову систему обов'язків стосовно свого шлюбного партнера, майбутніх дітей. Формування цього аспекту виявиться зв'язаним з розподілом ролей між подружжями.

Підготовленість до міжособистісного спілкування і співробітництва. Сім'я є малою групою, для нормального її функціонування потрібна погодженість ритмів життя чоловіка і жінки.

Здатність до самовідданості стосовно партнера. Здатність до такого почуття включає здатність до відповідної діяльності, заснованої насамперед на якостях і властивостях альтруїзму люблячої людини.

Наявність якостей, зв'язаних із проникненням у внутрішній світ людини, - емпатійний комплекс. Важливість цього аспекту зв'язана з тим, що шлюб за своїм характером стає більш психологічним у силу витонченості людини як особистості. У зв'язку з цим зростає роль психотерапевтичної функції шлюбу, успішної реалізації якої сприяє розвиток здатності до співпереживання, вміння співчувати емоційному світу партнера.

У процесі самого життя діти переймають від старших поколінь чимало знань про відносини до людини протилежної статі, одруження, про родину, засвоюють норми. Але вони рано починають розвиватися почуття товариства, дружби, честі, гідності. Формування поглядів на любові як на вище людське почуття, шлюбно-сімейних відносинан. Усе це цінне, але при теперішньому темпі життя природний механізму передачі таких знань вже недостатній. Тому важливе місце має належати спеціальній підготовці підростаючого покоління у школі та у батьківській сім'ї до створення майбутньої сім'ї; до виконання подружніх і батьківських обов'язків; до дітей.

Згідно з І.В.Гребенниковим, підготовка підростаючого покоління до сімейного життя повинна мати такі основні аспекти: соціальні, моральні, психологічні, правові, господарсько-економічні й естетична підготовка молоді до сімейного життя.

Загально соціальна підготовка до сімейного життя пов'язана з вихованням правильного розуміння дорослості, відповідальності за свої вчинки, ознайомлення з особливостями сучасної сім'ї, її значенням у житті людини та суспільства. Одночасно відбувається формування у школярів здатності планувати і реалізовувати свій життєвий шлях, самостійно приймати рішення з життєво важливих питань, бережливо ставитися до свого здоров'я, піклуватися про здоров'я інших, вести тверезий спосіб життя, усвідомлення важливості виховання дітей в сім'ї.

Моральна підготовка до сімейного життя передбачає виховання готовності будувати сім'ю і рис сім'янина (доброти, чуйності, ніжності, турботливості, доброзичливості, терплячості, принциповості, вміння слухати й розуміти іншу людину, вірності та обов'язковості); гідності у міжстатевих стосунках, критичного ставлення до неправильних установок стосовно протилежної статі (негативізму, споживацька, байдужості тощо). Не менш важливе ознайомлення дітей з вимогами, яким повинна відповідати кожна стать, правилами подружнього життя, культурою та етикою поведінки в сім'ї та організацією досвіду нестатевої любові.

Психологічна підготовка до сімейного життя покликана сформувати спрямованість на іншу людину, розуміння її зовнішніх виявів і внутрішніх станів, здатність помічати переживання іншої людини, психологічно підтримувати її, виховання таких якостей, як симпатія, емоційна гнучкість, емоційна стабільність, розуміння потреб партнера, поблажливість, адаптивність, здатність поступатися. Цій меті підпорядковано і розвиток психологічної привабливості особистості, її здатності до контактів з іншими людьми, вміння спілкуватись і співпрацювати. Для цього учнів ознайомлюють з психологічними основами дружби і кохання, морально-психологічного клімату в сім'ї, етапами досягнення подружньої сумісності, умовами гармонізації сімейних стосунків. Водночас вони виробляють у собі розуміння психологічних відмінностей чоловіка і жінки, вміння враховувати їх у міжстатевому спілкуванні, готовність долати конфліктні ситуації у міжстатевих стосунках, а також навички саморегуляції, зняття стресів, самоконтролю та самокорекції поведінки.

Правова підготовка до сімейного життя має на меті ознайомлення школярів з основними положеннями сімейного права, порядком укладання шлюбу, його державної реєстрації, правових наслідків незареєстрованих шлюбів. У цьому процесі учні засвоюють права і обов'язки подружжя, особисті правовідносини та майнові відносини між ними, а також правовідносини між батьками і дітьми, осягають суть таких державних актів, як позбавлення материнських, батьківських прав та усиновлення, а також причини, правові основи, соціальні, економічні, психологічні та педагогічні наслідки розлучення, аліментні зобов'язання розлучених. В останні роки їм розкривають особливості шлюбного контракту й адекватного ставлення до цього правового акту. Не варто обходити увагою і положення кримінального права щодо кримінальної відповідальності за ухиляння від лікування венеричних хвороб, незаконного здійснення абортів, зґвалтування, розбещення неповнолітніх та задоволення статевої пристрасті неприродними способами.

Господарсько-економічна підготовка до сімейного життя покликана виробити психологічну установку на необхідність ведення домашнього господарства, домашньої праці, орієнтування на рівномірний розподіл обов'язків щодо ведення домашнього господарства між усіма членами сім'ї, подолання хибних установок про поділ домашньої праці на чоловічу й жіночу. Важливо, щоб учні отримали необхідну інформацію про раціональну організацію домашньої праці, планування сімейного бюджету, виховували в собі ощадливість, економність.

Естетична підготовка до сімейного життя спрямована на формування уявлень про естетичну культуру сім'ї і культуру міжстатевих стосунків, виховання у школярів поваги до сімейних традицій, усвідомлення необхідності примножувати їх, уміння організовувати сімейні свята. Вона розширює уявлення про естетику побуту, прагнення вносити прекрасне у свій побут (інтер'єр, гармонія в усьому), сприяє розвитку смаку (вміння вдягатися, користуватися прикрасами, косметикою, сервірувати стіл тощо), правильного ставлення до моди, дотримання в усьому міри, стимулює інтерес до різних видів мистецтва, вироблення навичок раціональної організації дозвілля та відпочинку.

У процесі підготовки до сімейного життя молодь має опановувати знання щодо попередження кризових ситуацій в сім'ї, особливо на початку подружнього життя. Найчастіше чвари між чоловіком і дружиною зумовлюють:

1. Незадоволена потреба рівності, оскільки кожен партнер хоче домінувати, вирішувати всі важливі сімейні питання.

2. Неадекватна самооцінка одного чи обох з подружжя.

3. Незадоволена потреба у спілкуванні.

4. Несумісність партнерів. Вона може бути наслідком різних умов проживання, перебування під впливом різних колективів, сімей, що формує протилежні життєві цінності.

5. Недоліки і дефекти виховання, які породжують споживацтво, егоїзм, надмірну критичність.

6. Нерівномірний розподіл обов'язків.

7. Незадоволені матеріальні потреби. Як свідчать дослідження, незгоди в сім'ї часто (42% випадків) породжує гонитва за грішми.

8. Порушення сімейної етики (найбільше проявляється у зраді й ревнощах).

9. Незадоволення сексуальних потреб.

10. Різне ставлення до виховання дітей.

11. Несправедливе ставлення до родичів шлюбного партнера.

Статеве виховання школярів передбачене і в навчальних програмах з різних предметів. Уже в молодших класах на уроках рідної мови, читання, природознавства діти пізнають, що таке сім'я, права і обов'язки у ній, взаємодопомога, сімейні традиції, материнство і батьківство, статеві відмінності в природі та суспільстві, розподіл обов'язків під час виконання роботи, чоловічі й жіночі професії. Вивчення навчальних предметів у середніх і старших класах дає широкі можливості для поглиблення й розширення цих знань учнів. Так, на уроках української літератури розкривається моральна краса рідного народу, його уявлення про щастя, під яким розуміють не лише кохання та сімейне благополуччя, а й правильний вибір місця в житті, прагнення до кращого майбутнього, поєднання особистого й суспільного. На уроках історії учні знайомляться з розвитком шлюбно-сімейних відносин, історією моногамного шлюбу, з сім'єю як соціальним явищем. На уроках правознавства - зі змістом основних положень законодавства про сім'ю, шлюб, державний захист сім'ї та дитинства.

Особлива роль у статевому вихованні учнів належить урокам біології, на яких вони отримують уявлення про розмноження і розвиток живих організмів; статеве і нестатеве розмноження; органи розмноження (будова чоловічих і жіночих статевих органів); дітородну функцію людини; вплив нікотину, алкоголю і наркотиків на спадковість; спадкові захворювання; ембріональний розвиток, гігієну вагітності; вікову періодизацію розвитку дитини; статеве дозрівання і відхилення у статевому розвитку; ранні статеві контакти та їх шкідливі наслідки; статеву гігієну та ін.

У морально-естетичній підготовці до сімейного життя використовують уроки музики і співів. Уроки фізкультури не лише сприяють формуванню фізичних якостей особистості, а й необхідних у сімейному житті моральних якостей, послаблюють передчасний статевий потяг, переключають гормональну активність статевого дозрівання на іншу діяльність, що поліпшує фізичний і розумовий розвиток школярів.

Шкільний компонент базового навчального плану передбачає вивчення в 10 класі курсу "Етика і психологія сімейного життя", який систематизує, поглиблює і доповнює набуті учнями під час вивчення інших предметів знання зі статевого виховання.

Важливою у статевому вихованні учнів є позакласна виховна робота. Виховні заходи покликані ознайомити із міжстатевими стосунками і шлюбно-сімейними відносинами (бесіди, лекції, диспути, конференції, вечори запитань і відповідей та ін.), формувати правильну поведінку в між-статевому спілкуванні.

Ефективною формою роботи є обговорення із старшокласниками художніх творів, кінофільмів, газетних і журнальних матеріалів, відео- та Інтернет продукції. На заняттях учні створюють сімейні проекти (складають оптимальний бюджет, представляють схематично сімейний родовід чи сімейне дерево тощо).

У ході вивчення програмового матеріалу учні мають можливість працювати колективно на уроках, лекціях, брати участь в обговоренні, робити власні висновки, приймати рішення.

Завдання шкільного курсу є підвищення відповідальності молоді перед сімейним життям; формуваннята соціальної престижності батьківства і материнства; ознайомлення старшокласників з психогігієною статевого життя, типовими проблемами подружнього життя; пропаганда здорового способу життя; висвітлення питань найбільш раціонального ведення господарства, ефективної та економічної організації бюджету сім'ї.

І. Особистість, суспільство, сім'я. - 6 годин.

Поняття про особистість в цілому, розкриття суті основних понять, які її характеризують. Самосвідомість особистості. Сенс життя, ідеали, світосприйняття, переконання, віра. Індивідуальність особистості, можлива психологічна різниця між юнаками та дівчатами.

Взаємодія особистості з суспільством і сім'єю. Свобода та відповідальність. Самоаналіз та самосвідомість.

Міжособистісні стосунки. Конструктивне спілкування. Моральні основи взаємостосунків юнаків і дівчат. Кохання як вище людське почуття.

Вплив алкоголю, нікотину і наркотиків на людський організм, зокрема на генетичний код. Виродження людини, спричинене шкідливими звичками.

Ризикованість передчасних статевих стосунків. Згубні наслідки абортів.

ІІ. Особливості міжособистісних стосунків. Шлюб і сім'я. - 4 години.

Сім'я, як одиниця суспільства, історія її розвитку і соціальне значення.

Основне завдання родини - формування особистості, розкриття її найкращих здібностей.

Знайди свою долю: звичаї і обряди українського народу щодо поєднання подружніх пар. Родинне збереження духовно-моральних традицій попередніх поколінь.

Моральні принципи щодо поведінки молоді у сучасному суспільстві. Стежка до мрії. Основи сімейних стосунків. Ідейні цінності сім'ї, її моральні норми. Схожість основних ціннісних орієнтирів одружених як головна умова гармонійних стосунків. Необхідність духовної праці у створенні сім'ї і збереження сприятливого мікроклімату у родині.

ІІІ. Основи сімейних стосунків. Сім'я і діти. - 7 годин.

Особливості сімейного спілкування як чинник стабільності шлюбу і сім'ї. Культура спілкування. Уміння слухати один одного, поважати погляди, думки, намагатися розуміти переживання іншої людини, прощати її недоліки. Психологічний клімат сім'ї. Наслідки порушень сімейних стосунків. Уміння розв'язувати сімейні конфлікти.

Сімейний бюджет, уміння правильного розподілу, раціональне ведення господарства. Співвідношення доходів і витрат. Економність на відміну від жадібності та марнотратства. Розумна організація харчування.

Сім'я і діти. Виховання дітей в сім'ї. Мати і батько - перші вихователі. Особливість сімейного виховання: вплив на дітей особистого прикладу та авторитету батьків. Використання у вихованні життєвих ситуацій.Негативний вплив проблемних родин на формування особистості дитини. Розлучення і його наслідки. Специфіка негараздів у неповних сім'ях.

Самотність: біда чи провина. Відсутність єдності, духовної близькості, солідарності між членами родини. Невміння долати життєві перешкоди. Позиція утриманця по відношенню один до одного, або до батьків.

3. Вплив батькiвської сiм'ї на формування моделi шлюбу у сучасної молодi

Особливе місце у статевому вихованні належить родині, де дитина щодня знайомиться з різноманітними взірцями і формами поведінки батьків у різних ситуаціях. Найважливішими завданнями сім'ї у статевому вихованні є виховання жіночності та мужності, статева просвіта і сексуальне виховання, формування досвіду нестатевої любові, підготовка до виконання численних подружніх ролей у майбутній власній родині.

У період статевого дозрівання підліткам, на думку А. Макаренка, особливо потрібен душевний контакт з батьками. Неприпустиме "шпигування" за дітьми, підозріле ставлення до дружби дітей різної статі. Це робить їх потайними, замкненими, позбавляє дорослих можливості благотворно впливати на їхню психіку і поведінку.

Ефективність статевого виховання молоді залежить від дотримання таких умов:

- необхідність починати статеве виховання дітей з дошкільного віку, що має запобігти формуванню у них викривлених і вульгаризованих уявлень про статеві стосунки між людьми;

- обов'язкове врахування умов сімейного виховання, особистого прикладу батьків;

- диференціація змісту, засобів, напрямів виховних впливів на хлопців і дівчат;

- використання реальних прикладів вірного кохання і подружнього життя, не зловживаючи ілюстраціями з творів мистецтва, оскільки це може скласти враження, що справжнє кохання, взаємоповага між чоловіком і жінкою, вірність існують тільки в літературі чи кіно;

- дотримання принципу, за яким готувати молодь до сімейного життя успішно можуть лише компетентні вихователі, чиї життєві принципи не розходяться з декларованими, яким діти довіряють і яких поважають.

Якими б системними, цілеспрямованими й результативними щодо цього не були виховні впливи, важливо пробудити в дитині прагнення до самовиховання, опанування культурою шляхетної статевої поведінки у найрізноманітніших життєвих ситуаціях.

На позицiю молодi по відношенню до шлюбу I сiмейного життя впливають:

1) особливостi структури сiмейного життя в батькiвському домi, розподiл сiмейних ролей I їх виконання;

2) якостi особистостi подружжя (характер, цiннiснi орiєнтацiї, смаки, звички, особливостi подружжя (характер, цiннiснi орiєнтацiї, смаки, звички, особливостi потребно-мотивацiйної сфери i iн.);

3) уявлення про iдеал дружини чи чоловiка (очiкування, пов'язанi iз шлюбом, вимоги до сiмейного життя);

4) просімейна мотивацiя. Важливим являються ще два моменти: власний приклад батькiв i якiсть їх виховного впливу на дiтей. Найбiльш значима роль в процесі формування майбутнього сiм'янина належить батькiвськiй сiм'ї. За результатами дослiджень Е.К. Васильєвої, В.А. Сисенко, В. Сатiр, А.Г. Харчева, Л.В. Чуйко, якi проводилися з респондентами рiзних соцiальних категорiй батькiвська сiм'я займає перше мiсце серед елементiв соцiального мiкросередовища (дошкiльнi заклади, школа, засоби масової iнформацiї i iн.). ЇЇ структури i соцiально-психологiчнi характеристики впливають на формування уявлень молодi про подружнє життя. Дослiдження показали, що позитивна орiєнтацiя молодi на шлюб i сiм'ю забезпечує повна сiм'я з сприятливим психологiчним клiматом. В неповних сiм'ях формування орiєнтацiй на шлюб i сiм'ю ускладнюється внаслiдок деформацiї рольової соцiалiзацiї - вiдсутнiсть одного iз батькiв як об'єкта iдентифiкацiї. Данi соцiологiчних дослiджень свiдчать: розлучення батькiв в три рази збiльшує вiрогiднiсть розлучення дiтей, в той час як розлучення дiтей, якi росли в повних сiм'ях, складає один iз двадцяти. Для повноцінного розвитку i формування особистостi чоловiка i жiнки необхiдний материнський i батькiвський вплив з перших мiсяцiв життя дитини.

Дiти сприймають вiд батькiв форму поведiнки, пiдсвiдомi реакцiї, рiзноманiтнi позитивнi чи негативнi звички, значимi якостi моделi подружнiх вiдносин. На основi концепцiї дублювання батькiвських якостей (Дуда, Сипов) індивідуум навчається чоловiчої i жiночої ролi, має тенденцiю несвiдомо використовувати в сiм'ї модель відносин батькiв незалежно вiд того подобаються вони йому чи нi. Terman порiвнюючи вiдносини благополучних i конфлiктних подружнiх пар, встановив, що на врiвноваженiсть подружнiх зв'язкiв великий вплив мають: сприятлива модель шлюбу батькiв; гарнi вiдносини батька до матерi; щасливе дитинство. Врiвноваженi члени сiм'ї були спокiйними i в дитинствi, їх рiдко карали, частiше пестили, з ними бiльш вiдкрито обговорювали сексуальнi проблеми. Згiдно концепцiї дублювання якостей братiв i сестер (Toman) було встановлено, що iндивiдуум намагається в нових соцiальних зв'язках реалiзувати свої вiдносини до братiв i сестер. Бiльш стiйкi i вдалi шлюби спостерiгаються в тих випадках, коли вiдносини мiж партнерами будуються саме за цим принципом, враховуючи статеву приналежнiсть. Подружнi вiдносини можуть бути або повнiстю комплементарними (чоловiк мав молодшу сестру, або дружина - старшого брата) чи частково комплементарними (обоє мали старших братiв чи сестер), або ж некомплементарними. При некомплементарному шлюбi вiдмiчається зв'язок iз порядком дитини в батькiвськiй сiм'ї (коли два партнери були старшими серед дiтей) або ж iз статтю (один iз партнерiв або ж двоє мали лише братiв чи сестер). Особливе мiсце займають дiти, якi не мали нi брата, нi сестри; для них в сiм'ї була лише одна модель - батькiвський шлюб.

Сипов узагальнив свої дослiдження про вплив батькiвської моделi на модель шлюбу молодої сiм'ї слiдуючим чином:

1. Дитина навчається у батька тiєї ж статi чоловiчої (чи жiночої) ролi, яка в подальшому зберiгається.

2. Образ батька протилежної статi має значний вплив на вибiр майбутнього партнера. Якщо роль батька протилежної статі в сім'ї позитивна, то вибір подібного партнера веде до подружньої гармонії. Якщо ж батько протилежної статi грає негативну роль i дитина її не приймає, то партнер з подiбними характеристиками являється джерелом негативних реакцiй.

3. Модель батькiвської сiм'ї визначає в головних рисах модель сiм'ї, яку, в наслiдок цього, створюють їх дiти. Встановлено, що в шлюбi партнерiв, якi представляють явно протилежнi моделi, постiйно вiдбувається боротьба за владу. Вiрогiднiсть гармонiйного союзу тим вища, чим ближчi моделi сiмей, iз яких вийшли подружнi пари.

Вплив власного прикладу батькiв на майбутнє сiмейне життя молодого подружжя являвся предметом дослiдження. Вибiркову сукупнiсть становили подружнi пари зi стажем спiльного життя 3-5 рокiв. Дослiдження в себе включало вивчення: 1) установок на вибiр майбутнього партнера; 2) вiдношення респондента до батькiвської сiм'ї; 3) вiдносини респондентiв з батьками; 4) сiмей респондентiв i їх вiдповiднiсть "iдеальнiй" сiм'ї.

По всiй вибiрковiй сукупностi приблизно 80,7 % хотiли, щоб їх дружина за своїми якостями була подiбна на їх матiр. 80,1% жiнок iз всiєї вибiрки хотiли бути подiбними на свою матiр. В неблагополучних сiм'ях кiлькiсть респондентiв, якi оцiнили якостi своєї матерi як iдеальнi, зменшилось до 29 %. Кожен третiй чоловiк iз благополучної сiм'ї хотiв би бути подiбним на свого батька i кожна п'ята жiнка хотiла, щоб її чоловiк за своїми особистiсними якостями був подiбний на її батькiв. 98% жiнок i 85% чоловiкiв iз неблагополучних сiмей оцiнили якостi своїх батькiв, як не вiдповiднi їх iдеалу сiм'янина. Тобто, в неблагополучних сiм'ях взаємини батькiв i особистiснi якостi сiм'янина не являються прикладом подружнього життя, а лише негативно впливають на дiтей. Тому бiльшiсть таких молодих людей намагаються побудувати своє майбутнє сiмейне життя по-iншому i виховати в собi якостi сiм'янина, протилежнi якостям їх батькiв. Але, як показали, дослiдження К.Вiтека, А.Г.Харчева, Г.Л.Смiрнова в реальному сiмейному життi вони їх дублюють.

Проведене дослiдження показало, що бiльшiсть тих, хто оцiнює свiй шлюб як "iдеальний" (83%), так само оцiнюють i шлюб своїх батькiв. Тi, в кого виявились труднощi в сiмейному життi, рахували шлюб своїх батькiв "вiдносно хорошим у 69% випадкiв.

Така ж закономiрнiсть виявлена i в конфлiктних ситуацiях. Чим бiльше було конфлiктiв в батькiвських сiм'ях, тим частiше вони виникали в сiм'ях дiтей.

З числа респондентiв, вiдносини мiж батьками яких були задовiльними, 49% зiткнулися iз конфлiктами в своєму сiмейному життi. Тобто, неблагополучний психологiчний клiмат сiм'ї негативно впливає на стабiльнiсть шлюбу дiтей. З.А.Янкова, Є.Ф.Агiльдiєва, О.К.Лосєва в своїх дослiдженнях вiдмiчали, що в багатьох випадках мотиви сварок батькiв i мотиви сварок дорослих дiтей у власнiй сiм'ї, співпадають. Взаємини мiж батьками, стереотипи поведiнки в сiм'ї, засвоєнi в дитинствi i юностi, в зрiлому вiцi значно впливають на характер вiдносин мiж подружжям, на задоволенiсть i стiйкiсть шлюбу.

За допомогою розробленої анкети вивчались погляди, управлiння, цiннiснi орiєнтацiї респондентiв на шлюб батькiв, характер батькiвських взаємин, вiдносини респондентiв з батьками. За результатами анкетування 55% опитаних оцiнили вiдносини своїх батькiв як благополучнi, 48% мрiють про те, щоб їх подальше сiмейне життя склалось так само, 9% не хотiли, щоб вiдношення в їх сiм'ях були подiбнi на батькiвськi, 44% респондентiв оцiнили вiдносини батькiв як неблагополучнi, конфлiктнi.

Виходячи iз одержаних результатiв про характер взаємин в батькiвськiй сiм'ї, умовно роздiлили їх на три групи:

I група - респонденти, якi характеризують вiдносини своїх батькiв як благополучнi i якi являються для них нормою;

II група - респонденти, якi рахують вiдносини батькiв неблагополучними, якi не являються прикладом подружнього життя.

Таким чином, характер вiдносин подружжя багато в чому вiдповiдає характеру вiдносин їх батькiв. В тих випадках, коли конфлiкти мiж батьками переходили певну межу, виливаючись в рiзнi прояви взаємної неприязнi, але справа не доходила до розлучення, дiти нерiдко сприймали такi взаємини як антимодель нормальної сiм'ї i, вступаючи в шлюб, свої подружнi взаємини будували по-iншому. Якщо конфлiкт батькiв досягає крайньої межi i стає нестерпним для обох сторiн, то iнтересам дiтей бiльше вiдповiдає розлучення, нiж подальше спiльне життя батькiв.

Гармонiя сiмейного життя батькiв має i iншi наслiдки для майбутнього сiмейного життя дiтей. Нами встановлено, що молодi пари, якi позитивно оцiнили шлюб своїх батькiв, проявляють у взаєминах в своїй сiм'ї бiльше толерантностi, злагоди i розумiння. 42% опитаних iз таких сiмей проявляли повне взаєморозумiння в питаннях ведення домашнього господарства, в той час як тi, чиї батьки розлучились, такi якостi проявляли лише в 28% випадкiв.

Дослiджуючи вплив особистого прикладу батькiв на майбутнє сiмейне життя дiтей, виявилось, що бiльшiсть пар iз "ідеального" подружжя вiдповiли, що батьки служили їм прикладом подружнього життя (69%). В групi подружнiх пар, у взаєминах яких певнi труднощi, позитивний приклад батькiв спостерiгався рiдше - 58% опитаних.

Аналiз одержаних даних свiдчить про те, що для бiльшостi респондентiв (60%) двоє батькiв були прикладом; батьки не завжди були прикладом для 31% респондентiв; прикладом були лише мама для 6% опитаних; прикладом був лише батько - 1%; виросли не в сiм'ї 2% респондентiв. Як бачимо, бiльшiсть позитивно оцiнює приклад батькiв. Але частина опитаних не мали в дитинствi постiйного позитивного прикладу обох батькiв, що негативно вiдобразилось на їх готовностi до шлюбу.

Подiбнi данi були отримані при аналiзi характеру виховного впливу батькiв на дiтей. 62% респондентiв рахують, що в їх сiм'ї було авторитетне виховання, на непослiдовне виховання вказують 30%; лiберальне виховання спостерiгається у 9 % опитаних. На запитання "Що не влаштовувало вас у вiдносинах мiж вами i вашими батьками?" відповiдi розподiлились наступним чином: бiльшiсть респондентiв (90%), якi оцiнили взаємини мiж батьками позитивно, задоволенi своїми стосунками iз батьками, хочуть виховувати своїх дiтей так само.

Серед респондентiв, якi не хочуть мати такi взаємини, як мiж батьками, не задоволенi своїми стосунками з батьками, вiдчувають нерозумiння з їх сторони. Аналiз вiдповiдей респондентiв iз неблагополучних сiмей показав, що 35% iз них оцiнюють свої стосунки з батьками як благополучнi, хоча вiдмiчається деяке нерозумiння зi сторони батькiв або одного iз них.

Одержанi данi дали можливiсть, що характер виховання в батькiвськiй сiм'ї значною мiрою впливає на формування образу майбутньої сiм'ї. Найкраще в цьому планi, на думку К.Вiтека, являється розумне виховання, яке включає в себе необхiдну вимогливiсть, спiльне проведення вiльного часу, демократичнi вiдносини. Важливим являється послiдовнiсть батькiв у вихованнi. За нашими даними це знаходить своє вiдображення в подружньому союзi дiтей. Виявилося, що бiльшiсть опитаних, чиї батьки були завжди послiдовними у вихованнi, самi створили гармонiйний шлюб. А там, де у виховному процесi не було узгодження виховних дiй шлюби були менш вдалими. Таким чином, стiйкiсть, стабiльнiсть майбутньої сiм'ї цiлком залежить вiд соцiально-психологiчного характеру батькiвської сiм'ї. Дошлюбна дiагностика, психологiчна консультацiя молодої сiм'ї дасть можливiсть заздалегiдь встановити проблемнi зони подружжя, провести вчасне психологiчне втручання з метою попередження розлучення та кризового стану.

4. Соціально-психологічні особливості готовності молоді до подружнього життя

Основою для формування сім'ї є шлюб як санкціонована суспільством форма стосунків між особами різної статі. Для кожної дорослої людини шлюб означає збагачення, наповнення свого життя новим значенням і змістом. Молоді люди вірять в те, що життя стане кращим, цікавішим після того, як вони візьмуть шлюб. Такі сподівання лежать в основі сім'ї, яку вирішили створити двоє.

У сучасній науково-методичній літературі виокремлюється поняття готовності особистості до шлюбу і сімейного життя, яке включає, зокрема, такі компоненти:

- фізична і фізіологічна зрілість майбутнього подружжя, коли чоловік стає здатний зачати, а жінка виносити й народити здорову дитину; при цьому існує реальна суперечність між юридично встановленим шлюбним віком, що свідчить передусім про фізичну зрілість майбутнього подружжя, і їх соціальною зрілістю, яка найчастіше настає значно пізніше;

- соціальна готовність, яка означає, що майбутні шлюбні партнери є рівноправними членами суспільства, які спроможні виконувати соціальні ролі та обов'язки, усвідомлюють правову основу шлюбу, готові взяти на себе відповідальність одне за одного і за своїх дітей, здатні матеріально забезпечити сім'ю;

- етико-психологічна готовність, що передбачає сформованість адекватних шлюбно-сімейних стосунків, уявлень майбутнього подружжя про шлюб і сім'ю, подружні і батьківські обов'язки, розуміння співвідношення між любов'ю і шлюбом; уміння цінувати особистісні якості партнера, об'єктивно оцінювати власні почуття і ставлення до обранця; спрямованість на іншу людину; розуміння основ формування психологічно здорової сім'ї, створення сприятливого соціально-психологічного клімату сім'ї і наявність відповідних умінь; при цьому для того, хто бере шлюб, важливо вміти спроектувати реальну модель майбутньої сім'ї, її уклад з урахуванням впливу способу життя батьківських родин, матеріально-економічних можливостей, шляхів реалізації спільних планів на майбутнє;

- сексуальна готовність, орієнтація на спільність сексуально-еротичних переживань з коханим партнером іншої статі, якому людина довіряє і на чию довіру здатна відповідати, з якою вона хоче й може поділяти відповідальність за спільну працю, продовження роду й відпочинок для того, щоб забезпечити можливості сприятливого розвитку дітей; при цьому важливе значення має наявність знань з анатомії і фізіології, культури статевого спілкування.

Етико-психологічна готовність відіграє особливу роль у формуванні готовності до створення сім'ї. Саме вона зумовлює здатність до шлюбу, тобто спроможність [2]:

- турбуватися про іншу людину;

- співчувати, співпереживати іншому;

- спілкуватися на основі співпраці з іншим;

- бути терпимим (толерантним), сприймати іншу людину з її індивідуальними особливостями, звичками, навіть протилежними власним, вміти пристосовуватися до них.

Основою для формування сім'ї є шлюб як санкціонована суспільством форма стосунків між особами різної статі.

Для кожної дорослої людини шлюб означає збагачення, наповнення свого життя новим значенням і змістом. Молоді люди вірять в те, що життя стане кращим, цікавішим після того, як вони візьмуть шлюб. Такі сподівання лежать в основі сім'ї, яку вирішили створити двоє.

Про пріоритетне значення сфери сімейного життя свідчать оцінки респондентів тих можливих змін, які можуть відбутися в нашому способі життя найближчим часом. Так, респондентам був запропонований орієнтовний перелік змін, зокрема, в сфері матеріальних благ, важливості роботи, розвитку техніки, розвитку особистості, у ставленні до влади, спрощенні способу життя, посилення місцевої влади, а також зміни стосовно значення сімейного життя. Перше місце зайняли відповіді респондентів з позитивною оцінкою стосовно того, що було б “добре”, якби приділялось “більше уваги розвитку особистості” (87,8%). На другому місці щодо пріоритетності у списку зазначених можливих змін у способі життя виявились зміни саме в сімейному житті. У своїх відповідях 86,4% респондентів зазначили, що було б “добре”, якби “більшого значення надавалося сімейному життю” (за результатами соціологічного дослідження дорослого населення України “Цінності - 99”).

Втішає те, що цінність родини у свідомості сучасної молоді продовжує залишатися пріоритетною впродовж останніх років. Зокрема, дані соціологічного дослідження, проведеного Державним інститутом проблем сім'ї та молоді (2003) показують, що на шкалі загальнолюдських цінностей для переважної більшості молодих людей на першому місці стоїть “хороша сім'я” (88% респондентів). Серед інших найбільш важливих цінностей для молоді є: здоров'я (85%), діти (82%), матеріальне забезпечення (78%), кохання (72%). Названі цінності безпосередньо пов'язані з родиною, її життєдіяльністю, оскільки реалізувати їх можна передусім у сім'ї.

Міцність сім'ї багато в чому залежить від її соціально-економічної та правової захищеності. Водночас причини окремих сімейних проблем часто залежать від особливостей виховання та культури сімейного спілкування, від індивідуальних характеристиках членів сім'ї тощо.

Сьогодні процес трансформації сучасної сім'ї як соціального інституту супроводжується тривожними ознаками її дезорганізації - збільшенням кількості розлучень, сімейно-побутових конфліктів, зниженням рівня народжуваності, послабленням виховного потенціалу тощо.

На жаль, мрії та уявлення про “хорошу сім'ю” не здійснюються у значної частини молодого подружжя вже в перші роки подружнього життя, про що свідчать офіційні статистичні дані (див. табл. 2).

Проблематика дослідження особливостей готовності молоді до подружнього життя набуває значного поширення як у соціологічній, так і в психологічній науці.

За результатами соціологічного дослідження дорослого населення України “Цінності-99” погляди на умови щасливого шлюбу певною мірою відбивають культурні норми шлюбу та цінності подружнього життя, що вказує саме на рівень етико-психологічного компоненту готовності молоді до подружнього життя. До найважливіших умов щасливого шлюбу респонденти віднесли:

- повагу та підтримку між подружжям (84%),

- наявність дітей (83%),

- порозуміння та терпимість (80%),

- подружню вірність (79%).

Певною мірою про рівень готовності молодих людей до подружнього життя свідчить розподіл відповідей стосовно їхніх уявлень про функції сімейного життя (див. табл. 3).

Відповідаючи на запитання ”Які функції життєдіяльності сім'ї Ви вважаєте найбільш важливими?”, респонденти, зокрема, зазначили функції народження та виховання дітей, задоволення потреб у коханні, особистому щасті, почутті захищеності. Ці функції були виділені всіма респондентами як особливо важливі. Причому, відсоток наймолодших респондентів (17-21 рік), які надали перевагу цим функціям, виявився найвищим.

Щодо важливості інших сімейних функцій, то тут існують відмінності в думках чоловіків та жінок. Жінки перевагу надають веденню домашнього господарства, матеріальній підтримці неповнолітніх дітей та недієздатних членів сім'ї, духовному спілкуванню та розвитку особистості членів родини. Чоловіків же більше приваблює задоволення сексуальних потреб, організація раціонального відпочинку.

Таким чином, проведені за останні роки, дослідження життєвих орієнтацій населення України, показують досить сталу тенденцію пріоритету цінності сім'ї серед основних сфер життєдіяльності.

Етико-психологічна готовність людини до шлюбу визначає подальші сімейні взаємини - їх успішність або ж конфліктність. Без зазначеного компонента готовності перехід від неформальних взаємин емоційного характеру (кохання) до формальних - регламентованих і обов'язкових стосунків між партнерами по шлюбу - пов'язаний зі значними труднощами.

Рівень готовності до подружнього життя визначає в подальшому стабільність і тривалість існування сім'ї. На жаль, результати соціологічного опитування свідчать про недостатній рівень соціально-психологічної готовності сучасної молоді до створення сім'ї. Високий рівень розлучень свідчить про нестабільність і вразливість сім'ї. Зменшується кількість зареєстрованих шлюбів, спостерігається поширення консенсуальних шлюбів, відкладення шлюбів до “кращих часів”. У молоді змінюється світогляд, а разом з ним і погляди на сім'ю та сімейне життя, послаблюються установки на взяття шлюбу. Зменшення частки приросту молодих подружніх пар призводить до зниження темпів помолодшання шлюбно-сімейної структури населення та негативно впливає на демографічну ситуацію в Україні.

З психологічного погляду стабільність ще не означає успішність шлюбу і сім'ї. Стабільний шлюб і сім'я дають задоволення людині від перебування її в цих соціальних інститутах, створюють умови для особистого щастя, особистісного розвитку кожного з їх членів. Багато в чому стабільність шлюбу і сім'ї залежить від таких чинників, як вік одруження, термін знайомства, який передує шлюбу, соціальний статус подружжя. Про стан взаємин партнерів і, відповідно, про перспективність шлюбних стосунків наочно свідчить мотивація тих респондентів, які вирішили зареєструвати свій шлюб.

Стан взаємин між партнерами яскраво характеризує і мотиви того, чому чоловік і жінка вирішили не реєструвати свій шлюб. Для повних сімей (ідеться про консенсуальний шлюб) знов-таки характерним є те, що їх цілком влаштовує їхнє становище, представники цих сімей задоволені своїми взаєминами (“не вважаю це за потрібне”, “нам і так непогано”, “реєстрація закоханим не потрібна”) і не бачать доцільності в офіційній реєстрації шлюбу, яка, на їхню думку, аж ніяк не вплине на їхні стосунки (“штамп у паспорті нічого не вирішує”). Отже, представники повних сімей не прагнуть реєструвати шлюб перш за все в ситуації, коли зовнішні примуси або сподівання стосовно реєстрації відсутні, а внутрішня ситуація (взаємини з партнером) цілком благополучна.

Інші мотиви небажання укладати шлюб пов'язані із усвідомленням відповідальності за майбутнє сім'ї. Чоловік і жінка не поспішають укладати шлюб, якщо мають місце перешкоди для благополучного сімейного життя - незадовільне матеріальне становище, незавершене навчання, а також коли вони прагнуть поближче пізнати одне одного. Така позиція свідчить про відповідальне ставлення до шлюбу, до майбутнього сімейного життя.

Зовсім інші мотиви домінували у чоловіків та жінок з неповних сімей. Головною причиною того, чому не відбулася реєстрація шлюбу, ця категорія респондентів називає небажання партнера (головним чином - чоловіка) або батьків. Тобто мали місце погані стосунки з близькими людьми, що й стало на перешкоді не тільки офіційній реєстрації, але й, як показав час, - самого сімейного життя.

Невдалий шлюб стає причиною певних змін в уявленні про мотиви вступу людей у шлюб та пріоритетність певних функцій сім'ї. Відповідно в особи, яка сподівається створити сім'ю знову, змінюються вимоги до майбутнього партнера, а також очікування, пов'язані з повторним шлюбом. Представники неповних сімей перебувають у ситуації, яку можна розглядати як потенційно передшлюбну. Порівняльний аналіз свідчить, що їх уявлення про головні мотиви вступу людини в шлюб дещо відрізняються від точки зору подружжів з повних сімей.

Передусім слід відзначити, що для представників з неповних сімей важливішими є можливість жити з людиною, яка поділяє твої погляди, смаки, життєві цінності, отримати статус одруженої особи та реалізувати себе в сім'ї. Підвищена актуальність зазначених мотивів цілком зрозуміла для самотньої людини. Однак, крім впливу суто психологічних чинників, має місце також дія соціально-економічного фактора. Представники з неповних сімей набагато більшого значення надають можливості фінансового забезпечення з боку подружжя і, певною мірою, можливості змінити соціальне оточення, підвищити свій соціальний статус.

Вплив соціально-економічного фактора простежується і в оцінках важливості функцій життєдіяльності сім'ї. Представники неповних сімей значно більшого значення надають таким аспектам шлюбу, як можливість через вступ до шлюбу піднести свій соціальний статус, а також матеріальній підтримці неповнолітніх дітей та недієздатних членів сім'ї.

...