Психологічні умови формування життєвих перспектив у ранній юності (когнітивний аспект)
Оцінка процесу становлення життєвих перспектив у ранній юності як сензитивного періоду життєвого та особистісного самовизначення. Когнітивні особливості розвитку особистості. Критерії психологічної готовності молодої людини до життєвого самовизначення.
| Рубрика | Психология |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.02.2014 |
| Размер файла | 142,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
19.00.07. - Педагогічна і вікова психологія
Психологічні умови формування життєвих перспектив у ранній юності (когнітивний аспект)
Тодорів Лариса Дмитрівна
Київ 2000
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти та науки України.
Науковий керівник: доктор психологічних наук, старший науковий співробітник Титаренко Тетяна Михайлівна, Інститут соціальної та політичної психології, завідувач лабораторії.
Офіційні опоненти: дійсний член АПН України, доктор психологічних наук Моляко Валентин Олексійович, Інститут психології імені Г.С.Костюка, завідувач лабораторії,
кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Кононко Олена Леонтьєвна, Інститут проблем виховання, заступник директора.
Провідна установа: Дрогобицький державний педагогічний університет Імені Івана Франка, кафедра психології, Міністерство освіти та науки України, м. Дрогобич
Захист відбудеться 14 вересня 2000 року о 16.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.01 в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 9).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці НПУ імені М.П. Драгоманова (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 9).
Автореферат розіслано 7 липня 2000 року.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Приходько Ю.О.
1. Загальна характеристика роботи
когнітивний особистість психологічний самовизначення
Актуальність проблеми: Становлення життєвих преспектив завжди було показником особистісної зрілості людини. Щоб керувати ходою життя, необхідно створювати та постійно коректувати узагальнену, цілісну модель життя. Знання про життєвий шлях дає владу над ним, і це положення було б очевидним, коли б ми мали ясні та точні відповіді на питання: яку психологічну будову має те психологічне утворення, яке представляє особистість та її життєвий шлях; як працюють механізми його формування, розвитку, саморегуляції; як впливають особистісні характеристики суб'єкта на особливості тієї моделі життя, яку він будує; коли починається усвідомлення процесу розгортання життєвого шляху особистості. Ці запитання стимулюють розвиток актуальної галузі дослідження - психології життєвих перспектив.
Багатогранні аспекти проблеми життєвого шляху особистості знайшли відображення у різних концептуальних моделях як зарубіжних (Ш.Бюлер, Е. Еріксон, Г. Олпорт), так і вітчизняних дослідників (Б.Г.Ананьєв, К.O. Абульханова-Славська, С.Л. Рубінштейн, В.А. Роменець та інші вчені).
Усвідомлення та переживання особистістю життєвого шляху починається з ранньої юності, коли відбувається пошук принципових основ несуперечливої поведінки, коли виробляється “філософія життя” як прагнення до досягнення абсолютних цінностей, не завжди сумісних з цінностями реального світу.
Юність - надзвичайно складна, суперечлива стадія життєвого шляху, яка закладає ціннісний фундамент особистості. Найяскравіше суперечності та труднощі соціальної ситуації розвитку в юності проявляються у формуванні життєвої перспективи.
Дослідження Г.М.Андрєєвої, Л.І. Божович, Л.С. Виготського, Є.І. Головахи, І.В. Дубровіної, Д.Б. Ельконіна, Е. Еріксона, І.С. Кона, О.О. Кроника, Б.С. Круглова, К. Левіна, О.М. Леонтьєва, В.С .Мерліна, Ж. Піаже, О.М. Прихожан, Д.І. Фельдштейна та інших свідчать, що рання юність є періодом самовизначення, розвитку часової перспективи, теоретизування та розвитку рефлексії, що дозволяє особистості обмірковувати, структурувати, планувати свій життєвий шлях.
Серед підходів до вивчення життєвих перспектив можна назвати психолого-педагогічний - І.В. Дубровіна, О.М. Прихожан, Б.С. Круглов, А.Д. Андрєєва, М.В. Вовчик-Блакитна, Т.В. Говорун та соціально-психологічний - Л.В. Сохань, Є.І. Головаха, О.О.Кронік, Б.Г. Ананьєв. Психолого-педагогічний підхід розглядає ранню юність як період психологічної готовності до визначення життєвих перспектив. Дана готовність передбачає розвиток самосвідомості, яка набуває все більш рефлексивного характеру. Соціально-психологічний розглядає становлення життєвих перспектив на основі несуперечливої індивідуальної системи ціннісних орієнтацій. На формування ціннісних орієнтацій впливають мотиви індивіда (В.Г. Асєєв, Л.І. Божович); довільна поведінка (Ш.А. Надірашвілі); спрямованість особистості (І.В. Дубровіна); уміння диференціювати ціннісні об'єкти (Г. Олпорт, М. Рокіч).
До теперішнього часу належним чином не досліджувався вплив розвитку власного Я, ідентичності на формування індивідуальної системи ціннісних орієнтацій у ранній юності. Особливу увагу привертає когнітивний аспект формування ідентичності, оскільки він дуже фрагментарно представлений у дослідженнях життєвої перспективи.
Нові когнітивні можливості особистості у ранній юності надають рефлексивного характеру самосвідомості. Розвиваються такі рефлексивні складові самосвідомості як особистісна рефлексія, зміст уявлень про Я, механізми диференціації та інтеграції індивідуального досвіду. Такі характеристики зумовлюють розвиток адекватної ідентичності в ранній юності, яка значною мірою буде визначати все подальше життя індивіда. Процес розвитку ідентичності передбачає високий рівень розвитку особистісної рефлексії, на основі якої в процесі ідентифікації в індивіда формується уявлення про своє Я. Об'єктом ідентифікацій є цінності, що існують у суспільстві. Нові інтелектуальні здібності дають можливість формувати індивідуальну систему ціннісних орієнтацій на основі уявлень про своє Я.
Є категорія молодих людей, у яких становлення ідентичності проходить зі значними труднощами. Це зумовлено тим, що особистість у період ранньої юності, коли вибір ідентичності стає необхідним, реально виявляється не готовою до цього, оскільки несформованість рефлексивних складових самосвідомості ускладнює процес становлення індивідуальної системи ціннісних орієнтацій, що призводить до аномальних ліній розвитку ідентичності. У такій ситуації молода людина не може виробити систему цілей, планів, ідеалів, завершити психологічне самовизначення.
В силу зазначених обставин питання розвитку рефлексивних складових самосвідомості у ранній юності становить не тільки теоретичний, але й практичний інтерес, що й зумовило вибір теми нашого дослідження ”Психологічні умови формування життєвих перспектив у ранній юності (когнітивний аспект)“.
Об'єкт дослідження - життєві перспективи у ранній юності.
Предмет дослідження - психологічні чинники формування життєвих перспектив у ранній юності.
Мета дослідження - визначення життєвих перспектив у ранній юності та психологічних чинників їх формування. Обгрунтування системи прийомів актуалізації умов, необхідних для життєвого самовизначення особи.
Гіпотеза: особливості когнітивного розвитку самосвідомості у ранній юності визначають психологічну готовність особистості до визначення життєвих перспектив. Нові інтелектуальні можливості сприяють розвитку рефлексивних складових самосвідомості молодої людини. Рефлексивні складові самосвідомості є необхідною умовою формування узгодженої, несуперечливої індивідуальної системи ціннісних орієнтацій.
На основі несуперечливої структурованої індивідуальної системи ціннісних орієнтацій у молодої людини розвивається адекватна ідентичність. Створення належних умов розвитку рефлексивних складових самосвідомості шляхом активізації рефлексії, поглибленого самопізнання, самоаналізу внутрішніх властивостей Я сприяє формуванню готовності до вирішення проблем особистісного та соціального самовизначення, формування життєвих перспектив.
Завдання дослідження:
Здійснити теоретичний аналіз концептуальних підходів до проблеми життєвого шляху особистості. Розглянути психологічні основи становлення життєвих перспектив у ранній юності.
Виявити особливості структури психологічного часу у ранній юності та підлітковому віці.
Розкрити особливості нових інтелектуальних можливостей цих вікових етапів, які зумовлюють зміни у когнітивній сфері, сприяючи розвитку рефлексивних складових самосвідомості.
З'ясувати механізми впливу рефлексивних характеристик самосвідомості на розвиток адекватної ідентичності, яка визначає становлення життєвих перспектив у ранній юності.
Визначити умови, які сприяють розширенню самосвідомості та розвитку її рефлексивних складових у ранній юності та підлітковому віці.
Методологічною основою дослідження стали системно-діяльнісна парадигма в дослідженнях психічного (О.М. Леонтьєв, О.Г. Асмолов), в дослідженнях різних аспектів виховання особистості (Г.О.Балл, І.Д.Бех, М.Й. Боришевський, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, В.А.Семиченко, О.В. Скрипченко і ін.), науково-психологічні уявлення про сутність і закономірності юнацького віку (Л.І. Божович, М.В. Вовчик-Блакитна, І.В. Дубровіна, І.С. Кон, Н.Н. Толстих), філософсько-культорологічні підходи до аналізу життєвого шляху особистості (Л.В. Сохань, Є.І. Головаха, Т.М. Титаренко).
Методи дослідження: аналіз та узагальнення психолого-педагогічної літератури з даної проблеми; психолого-педагагічний експеримент (констатуючий, формуючий та контрольний) з використанням комплексу методів та методичних прийомів. Використовувалися такі методи: анкетування, стандартизоване інтерв'ю, бесіда, спеціальні методики (ціннісних орієнтацій М.Рокіча, на самопрезентацію, “Психологічна автобіографія”, рівня суб'єктивного контролю Роттера), які адаптовані згідно завдань дослідження, а також методи математичної статистики.
Організація і база дослідження:
Дослідження проводилося на базі школи-ліцею № 21 та школи-гімназії №23 м. Івано-Франківська. В експерименті брали участь 87 осіб, серед них 38 юнаків та 49 дівчат віком від 13 до 16 років. Дослідження проводилися на двох вікових категоріях (13-14 та 15-16 років) з метою порівняння особливостей особистісного та соціального самовизначення молодих людей обох вікових категорій.
Наукова новизна дослідження:
теоретично обґрунтовано та експериментально апробовано процес становлення життєвих перспектив у ранній юності;
визначені критерії готовності молодої людини до життєвого самовизначення;
обґрунтовано прийоми розвитку рефлексивних складових самосвідомості.
Теоретичне значення:
отримані результати дають можливість поглибити розуміння проблеми розвитку особистості в юнацькому віці, зокрема, такого її важливого аспекту як формування ідентичності;
розкрито особливості розвитку когнітивного аспекту самосвідомості, який значною мірою обумовлює процес самовизначення;
з'ясовано психологічні механізми становлення життєвих перспектив у ранній юності.
Практичне значення роботи. Апробовано систему діагностики особливостей формування життєвих перспектив, що допоможе шкільним психологам, вчителям, особам, які працюють з молоддю, констатувати рівень готовності молодої людини до життєвого вибору, попередити труднощі, які виникають у молодих людей у процесі життєвого самовизначення. Експериментально перевірено систему психокорекційної роботи, яка може бути широко використана в умовах школи. На матеріалах дисертації розроблені та викладаються автором спецкурси для підготовки викладачів та практичних психологів в умовах вузу. Результати дослідження можуть бути використані в процесі викладання курсу вікової психології.
Результати дослідження впроваджено в практику роботи шкільних психологів шкіл міста Івано-Франківська та області, про що свідчать такі довідки:
№ 290 від 02.11.1999 р.;
№ 340 від 02.11.1999 р.;
№ 67 від 22.11.1999 р.
Особистий внесок автора:
а) застосовано власний підхід до визначення психологічних детермінант розвитку адекватної ідентичності;
б) простежено вплив когнітивного аспекту самосвідомості на життєве самовизначення;
в) розроблено та адаптовано систему тренінгових занять, метою яких є розвиток рефлексивних складових самосвідомості.
Надійність і вірогідність отриманих даних забезпечувалися послідовною реалізацією теоретичних положень у розв'язанні завдань емпіричного дослідження, організацією дослідження відповідно до мети, завдань та умов його використання, репрезентативністю виборок, використанням адекватних методів математичної статистики.
На захист виносяться такі положення:
Формування життєвих перспектив у ранній юності значною мірою зумовлене особливостями когнітивного розвитку даного віку. Зростає частка когнітивних компонентів у самосвідомості молодої людини, що зумовлює розвиток рефлексивних складових самосвідомості.
Рефлексивні складові самосвідомості, а саме особистісна рефлексія, зміст уявлень про Я, механізми диференціації та інтеграції індивідуального досвіду визначають становлення узгодженої, несуперечливої індивідуальної системи ціннісних орієнтацій. На основі змісту уявлень про Я в процесі рефлексії молода людина формує власну систему ціннісних орієнтацій. Ієрархічність індивідуальної системи ціннісних орієнтацій залежить від рівня сформованості механізмів диференціації та інтеграції.
Критеріями адекватної ідентичності є рефлексивні складові самосвідомості. Відчуття індивідуальної самототожності формується в процесі ідентифікації з цінностями. Даний процес передбачає високий рівень розвитку особистісної рефлексії, змісту уявлень про Я та наявність належної системи ціннісних орієнтацій.
Розвиток адекватної ідентичності забезпечує готовність молодої людини до визначення реальних життєвих цілей, планів, перспектив. Аномальні лінії розвитку особистості (неадекватна ідентичність) ускладнюють процес життєвого самовизначення. Молода мюдина не може здійснити ціннісний вибір, прогнозувати лінії свого майбутнього життя, завершити психосоціальне самовизначення.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідалися та обговорювалися на науковій конференції /Івано-Франківськ, 1999 р./; на засіданнях кафедри загальної психології Прикарпатського університету та кафедри психології НПУ ім. М.Драгоманова /Київ, 1997 р./; на обласній конференції з проблем девіації поведінки у неповнолітніх /Івано-Франківськ, 1998 р./; психолого-методологічному семінарі “Психолого-педаго-гічна наука і суспільна ідеологія” /Київ, 1998 р./; III Міжнародних психологічних читаннях “Особистість і трансформаційні процеси у суспільстві” / Харків, 1999 р./.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку літератури (200 джерел). Зміст роботи викладено на 138 сторінках машинописного тексту, куди включено 8 таблиць. Додатки додаються.
2. Основний зміст дисертації
У вступі обґрунтована актуальність проблеми, визначені об'єкт, предмет, мета, гіпотеза та завдання дослідження, розкрита наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, дана коротка характеристика методів, сформульовані положення, що виносяться на захист.
У першому розділі “Теоретичні основи формування життєвих перспектив” висвітлюються теоретико-методологічні передумови дослідження, розглядаються суть поняття життєвого шляху, його структурних складових та рушійних сил.
Можна виділити різні концептуальні підходи до даної проблеми. У межах об'єктного підходу життєвий шлях розглядається як послідовність подій, як динаміка цінностей та уявлень про себе (Ш. Бюлер); послідовність стадій психосоціального розвитку (Е. Еріксон); зміна поведінки та переживань (Т. Томе); безперервний ланцюг послідовних свідомих виборів (Г. Олпорт); розгортання життєвого сценарію (Е. Берн) та ін.
Суб'єктний підхід передбачає розгляд життєвого шляху як культурно-історичного розвитку особистості (С.Л. Рубінштейн); життєвої стратегії (К.А. Абульханова-Славська); послідовності вчинків як зміни ціннісних орієнтацій (В.А. Роменець).
Структурно-генетичний підхід до розуміння життєвого шляху особистості відображає інтеграцію особистості з життєвим світом, який вона створює, розгортаючи назовні власне Я та структуруючи зовнішню дійсність відповідно особистісним цінностям і смислам (Т.М. Титаренко).
Важливою структурною одиницею життєвого шляху є часова перспектива, яка характеризує цілеспрямованість людського життя і є складовою частиною життєвої перспективи. Життєва перспектива - динамічне психічне утворення. Це образ бажаного та усвідомленого майбутнього життя як можливого за умови досягнення певних цілей, це поєднання морально-світоглядного, ціннісно-цільового та діяльнісно-поведінкового самовизначення.
У нашому дослідженні життєва перспектива розглядається як спосіб структурування особистістю свого близького та віддаленого майбутнього за допомогою ціннісних орієнтацій, життєвих цілей, планів, програм. Часовими модальностями життєвої перспективи є психологічне минуле, теперішнє та майбутнє, яке визначається насиченістю подій та мірою їх реалізованості.
У дослідженні розглядається співвідношення понять “життєва ціль” та “кінцева ціль”. Ми визначаємо життєву ціль як суперечливу мотиваційну систему, яка виступає орієнтиром діяльності особистості та визначається суспільними цінностями.
У концентрованому вигляді життєві цілі відбивають потреби особистості, виступаючи безпосередньою характеристикою її життєдіяльності. Усвідомленню індивідуального смислу існування допомагають довготривалі цілі.
Засобом здійснення життєвих цілей є життєві плани, які стають їх хронологічною і змістовною конкретизацією. Формування життєвих цілей та планів зумовлюється ціннісними орієнтаціями. Під ціннісними орієнтаціями розуміється засіб диференціації індивідом об'єктів оточуючого світу за їх значущістю. Система ціннісних орієнтацій визначає життєві пріоритети, забезпечує життєздатну цілісність та гармонійність особистості. Плануючи своє майбутнє, людина виходить перш за все із визначеної ієрархії цінностей.
Несформованість індивідуальної системи ціннісних орієнтацій ускладнює процес життєвого вибору. І тому однією із важливих передумов самовизначення особистості в майбутньому є узгоджена, несуперечлива система ціннісних орієнтацій, яка є основою формування змістовних та хронологічно узгоджених життєвих цілей та планів.
Індивідуальна система ціннісних орієнтацій відображає спрямованість особистості на цілі та засоби діяльності і таким чином виражає ставлення людини до оточуючого світу. Формування індивідуальної системи ціннісних орієнтацій, як цілісної психологічної структури, розпочинається в період між підлітковим віком та ранньою юністю.
Важливим структурним компонентом життєвої перспективи є життєві програми, які включають в себе магістральні життєві цілі, плани.
У нашому дослідженні розглядаються такі види життєвої перспективи, як близька та віддалена. Близькою є перспектива, яка пов'язує актуальну життєву ситуацію з цілями життя. Віддалена включає ціннісні орієнтації та життєві цілі.
Сензитивним періодом розвитку життєвої перспективи є рання юність, оскільки в цей період молода людина психологічно готова зробити відповідний ціннісний вибір, сформувати узгоджену індивідуальну систему ціннісних орієнтацій, яка є необхідною передумовою особистісного та життєвого самовизначення.
У психології ранню юність розглядають як період кризи самосвідомості (С. Холл); важливу стадію духовного розвитку (Е. Шпрангер), період розширення життєвого простору (К. Левін), формуванням власної ідентичності (Е. Еріксон), ускладнення розумових операцій (Ж. Піаже).
У ранній юності прагнення до майбутнього стає основою спрямованості молодої людини (Л.І. Божович, Б.Г. Ананьєв), коли створюється філософія власного життя (В.А. Роменець). В.І. Слободчіков виділяє юність як період індивідуалізації, коли молода людина прагне визначити шляхи реалізації свого майбутнього життя.
Грунтовне вивчення становлення життєвих перспектив у ранній юності розглядається у психолого-педагогічному, соціологічному та соціально-психологічному напрямках. Соціально-психологічний підхід до вивчення життєвих перспектив передбачає розгляд регулятивних механізмів життєвого самовизначення, до яких відносяться ціннісні орієнтації. Основними характеристиками ціннісних орієнтацій є їх зміст та ступінь сформованості їєрархічної структури.
Рання юність є важливим періодом становлення індивідуальної системи ціннісних орієнтацій. Ж. Піаже вважає, що формування системи ціннісних орієнтацій у цей період характеризується інтерналізацією (автономією) моральних чинників. Л. Колберг підкреслює залежність формування ціннісних орієнтацій від культурних впливів; Л.І. Божович, В.Г. Асєєв в основу формування системи ціннісних орієнтацій кладуть мотиви; Ш.А. Надірашвілі - довільну поведінку; І.В. Дубровіна - спрямованість особистості; Г.Олпорт, М.Рокіч підкреслюють, що необхідною умовою формування ціннісних орієнтацій є вміння диференціювати ціннісні об'єкти.
Н. Ремшмідт виділяє загальні особливості формування системи ціннісних орієнтацій у ранній юності: перегляд ціннісних уявлень, їх лібералізацію та асиміляцію.
У межах психолого-педагогічного підходу ранню юність розглянуто як період формування психологічної готовності до визначення життєвих перспектив. Психологічна готовность визначається розвитком самосвідомості (І.В. Дубровіна, О.Н. Прихожан, Б.С. Круглов та інші).
В юнацтві відбуваються значні зміни у когнітивній сфері, а саме характерним є розвиток комбінаторики, пропозиційних операцій, гіпотетико-дедуктивного мислення. Зростає частка когнітивних механізмів у самосвідомості, що сприяє поглибленню рефлексивних складових: особистісної рефлексії, змісту уявлень про Я, механізмів диференціації та інтеграції.
Особистісну рефлексію ми визначаємо як процес самоусвідомлення, за допомогою якого відбувається самопізнання, пізнання своїх внутрішніх властивостей. У ранній юності особистісна рефлексія переходить на новий, більш складний рівень розвитку, що зумовлює формування інтегрованого змісту уявлень про Я. Якісні зміни, що відбуваються у самосвідомості індивіда, зокрема в особистісній рефлексії та в змісті уявлень про Я, значною мірою зумовлені розвитком здатностей до диференціації та інтеграції індивідуального досвіду. Завдяки цим компонентам виникає інтегративне уявлення про своє Я як цілісну особистість.
У другому розділі “Значення ідентичності у процесі життєтворчості” розглядається генезис ідентичності від народження до зрілості. Розкривається роль рефлексивних складових у формуванні адекватної ідентичності.
Рефлексивні характеристики самосвідомості створюють підгрунтя для розвитку адекватної ідентичності, виступаючи важливим фактором формування індивідуальної системи ціннісних орієнтацій. На основі структурованої індивідуальної системи ціннісних орієнтацій молода людина має змогу здійснити особистісне самовизначення, формувати власне Я, наближуватися до власної ідентичності.
Ідентичність визначається як група психічних процесів, які детермінують поведінку; як центральний елемент свідомості; як констукт, який забезпечує тотожність власного Я (Г. Олпорт, А. Адлер, Р. Кеттел). К. Роджерс визначає ідентичність як сутність, що організовує та суб'єктивно спрямовує.
У нашому дослідженні становлення ідентичності розглядається як процес, в ході якого передусім відбувається ідентифікація з цінностями.
Актуальною порою розвитку ідентичності є старший підлітковий вік та рання юність. Становлення адекватної ідентичності значною мірою визначається рівнем розвитку рефлексивних складових самосвідомості. Несформованість рефлексивних складових ускладнює процес становлення узгодженої індивідуальної системи ціннісних орієнтацій, що спричинює аномальні лінії розвитку особистості, неадекватну ідентичність. Розвиток Я особистості проходить на основі ідентифікації з цінностями. Молодій людині важко визначити власну систему цінностей, цілей, завершити психосоціальне самовизначення. Тільки узгоджена, структурована індивідуальна система ціннісних орієнтацій сприятиме розвитку адекватної ідентичності.
Таким чином, критерії розвитку адекватної ідентичності - особистісна рефлексія як засіб самопізнання, зміст уявлень про Я як результат процесу самопізнання, механізми диференціації та інтеграції індивідуального досвіду як необхідні чинники процесу самопізнання та структурована, узгоджена індивідуальна система ціннісних орієнтацій. Ці положення покладені в основу емпіричного дослідження чинників, які зумовлюють процес становлення життєвих перспектив у ранній юності.
Організація, проведення та результати емпіричної частини дослідження репрезентовані у третьому розділі дисертації “Експериментальне дослідження психологічних умов формування життєвих перспектив юнацтва”.
У першому параграфі роботи ми визначили програму експериментального дослідження психологічних умов формування життєвих перспектив у ранній юності, його етапи обґрунтували доцільність використання відповідного методичного інструментарію.
У другому параграфі “Експериментальне вивчення структурних складових життєвого самовизначення у ранній юності” виявлено особливості становлення та структуру ціннісних орієнтацій у молодих людей 13-14 та 15-16 років. На першому етапі дослідження виявлено загальну структуру цінностей у 13-14 та 15-16 років. Як свідчать результати дослідження, докорінних відмінностей між ієрархіями цінностей у 13-14 та 15-16 років немає (коеф. кореляції 0,7). Найактуальнішими цінностями у цих двох вікових категоріях є цінності здоров'я, хороші та вірні друзі, щасливе сімейне життя.
Порівняльний аналіз ієрархії ціннісних орієнтацій юнаків та дівчат у 13-14 та 15-16 років ілюструє той факт, що у ранній юності більша різниця у системі цінностей між юнаками та дівчатами (коеф. кореляції 0,37), що можна пояснити статево-рольовиим фактором, який визначає ставлення особистості до цінностей. У підлітковому віці різниця між юнаками та дівчатами є незначною (коеф. кореляції 0,62), що свідчить про часткову інтеріоризацію даних цінностей.
Для виявлення рівня узгодженості індивідуальної системи ціннісних орієнтацій у 13-14 та 15-16 років, перелік ціннісних орієнтацій було розподілено на три групи, які відображають ставлення до інших, ставлення до майбутнього, ставлення до себе.
У ранній юності спостерігається тенденція до гармонізації цінностей, формування певної ієрархії. У підлітковому віці така ієрархія ще не простежується. Актуальною групою цінностей є ставлення до себе як у 13-14, так і у 15-16 років. Причому ця група цінностей є менш суперечливою, ніж цінності “ставлення до інших” у 13-14 років.
Група цінностей “ставлення до себе” у 13-14 років є важливішою для юнаків, де помітна тенденція до формування певної ієрархії. Розбіжності між окремими компонентами даної групи цінностей у юнаків значно менші, ніж у дівчат, де провідним компонентом є здоров'я, а всі інші не мають великого значення.
У 15-16 років група цінностей “ставлення до себе” є актуальнішою в більшій мірі для дівчат, де три компоненти даної групи формують чітку ієрархію, а два інших знаходяться на однаковому рівні. У юнаків спостерігається тенденція до гармонізації компонентів групи цінностей “ставлення до себе”.
Найструктурованішою системою цінностей є ставлення до майбутнього як у 13-14, так і у 15-16 років. У дівчат 13-14 років більше структурована система цінностей, ніж у юнаків цієї вікової категорії. У ранній юності спостерігається зворотня тенденція.
Отже, у ранній юності починається процес структурування індивідуальної системи ціннісних орієнтацій особистості. Підлітковий вік - це період інтенсивного засвоєння ціннісних орієнтацій, які існують у суспільстві, але які ще слабко представлені самосвідомості особистості.
Наступним кроком дослідження було виявлення рівня розвитку особистісної рефлексії. За середньою кількістю суджень досліджуваних, які репрезентували зміст уявлень про Я, можна було визначити рівень розвитку рефлексії. За результатами дослідження у ранній юності виявлено вищий рівень розвитку рефлексії (1,17), ніж у підлітковому віці (0,87). У дівчат обох вікових категорій вищий рівень розвитку особистісної рефлексії, ніж у юнаків.
За допомогою методики на самопрезентацію вдалося виявити особливості змісту уявлень про Я у 13-14 та 15-16 років.
Зміст уявлень про Я репрезентований ставленням до інших, ставленням до себе, ставленням до майбутнього у 13-14 та 15-16 років.
Провідною категорією у змісті уявлень про Я є “ставлення до себе” у 13-14 та 15-16 років. Порівняння змісту категорій самоопису “ставлення до себе” між юнаками та дівчатами досліджуваних вікових груп показало, що у 13-14 років між самоописами юнаків та дівчат помітні докорінні відмінності (r = 0,4). У ранній юності ситуація змінюється. Між самоописами юнаків та дівчат докорінних відмінностей вже не спостерігається (r = 0,989).
Отже, в юнацтві намітилася тенденція до гармонізації компонентів категорії “ставлення до себе” як у юнаків, так і у дівчат. У підлітковому віці категорія “ставлення до себе” в структурі уявлень про Я перебуває на стадії формування.
У 13-14 років компоненти категорії “ставлення до майбутнього” ще не війшли до змісту уявлень про Я, в той час як у 15-16 років вони уже виступають важливим компонентом образу Я. У 13-14 років дана категорія є актуальнішою в більшій мірі для дівчат, ніж для юнаків. Що стосується юнацького віку, то компонент “життєві плани” категорії “ставлення до майбутнього” в однаковій мірі є актуальним у змісті уявлень про Я.
Компоненти категорії “ставлення до інших” є важливими у 13-14 років як у юнаків, так і у дівчат; у 15-16 років вони вже неактуальні. Таким чином, у ранній юності зміст уявлень про Я відрізняється від підліткового віку більшою структурованістю, узгодженістю, інтегрованістю, психологізованістю суджень (дані категорій змісту уявлень Я є статистично значущими, р < 0,05, t = 2,327).
Індивідуальний образ Я, який складається з особистісного, психологічного, динамічного аспектів самосприйняття, свідчить про рівень розвитку самосвідомості, який притаманний більш зрілій особистості.
Другий етап дослідження був присвячений визначенню рівня розвитку механізму диференціації та інтеграції індивідуального досвіду. Про ступінь сформованості механізму диференціації ми судили за “розмахом” балів, які використовуються особистістю для оцінки цінностей.
Як показали результати дослідження, у 15-16 років (58,5%) рівень сформованості механізмів диференціації та інтеграції вищий, ніж у 13-14 років (37,5%). Причому, у дівчат (48%) 15-16 років рівень сформованості нижчий, ніж у юнаків (69%). У підлітковому віці - навпаки.
Такі результати рівня сформованості механізму диференціації та інтеграції дають можливість вважати, що у більшості досліджуваних раннього юнацького віку індивідуальна система ціннісних орієнтацій є краще структурованою, ніж у досліджуваних підліткового віку. Отже, у юнацькому віці з'являються необхідні умови, які дають змогу молодій людині прогнозувати, планувати своє майбутнє.
Вивчення структури психологічного часу особистості на основі особливостей її планування, ставлення до минулого та майбутнього показало, що формування життєвих перспектив у ранній юності відрізняється від підліткового віку перш за все продуктивністю репрезентації образів минулого та майбутнього (дані є статистично значущими, р < 0,05, t = 8,5).
Продуктивність образів минулого та майбутнього у ранній юності є значно більшою, ніж у підлітковому віці. Відсутність сумних подій у 13-14 років свідчать про нереальність життєвої перспективи. Відмінності між продуктивностями подій юнаків та дівчат є помітними як у 13-14, так і в 15-16 років.
Життєва перспектива у ранній юності більшою мірою репрезентована минулими подіями (62%), у 13-14 років - майбутніми (35%). Таку особливість можна пояснити тим, що у ранній юності життєва перспектива є більш реальною, ніж у підлітковому віці, де майбутнє представлено оптимістичним та “безхмарним”.
Найактуальнішими подіями у 13-14 та 15-16 років є події особистісно-психологічного типу (пов'язані з життєвим вибором).
Віддаленість подій у майбутнє більша у ранній юності (18,5%), ніж у підлітковому віці (0%) як у юнаків, так і у дівчат, що свідчить про розширення часової перспективи.
Порівняння середнього часу ретроспективи в ранній юності та підлітковому віці ілюструє той факт, що віддаленість подій у минуле у 15-16 років є незначною (середній час ретроспекції - 0). Такий показник ретроспекції свідчить про відкритість особи досвіду теперішнього та майбутнього. У підлітковому віці (середній час ретроспекції - 5) актуальними є події недавнього минулого (дані є статистично значущими, р < 0,05, t = 3,56).
...Подобные документы
Особливості професійно-особистісного розвитку студентів-психологів і формування особистісної готовності до професійної діяльності. Протікання процесу життєвого самовизначення людини та розвиток його самопізнання. Мотивація успішності навчання студентів.
курсовая работа [630,5 K], добавлен 02.12.2014Юність і юнацтво в історичній перспективі. Соціально-психологічні особливості ранньої юності. Який зміст і тривалість юності як стадії життєвого шляху. Соціально-психологічна ситуація в період зрілої юності. Вибір професії, соціальне та самовизначення.
реферат [40,7 K], добавлен 05.12.2014Поняття життєвого і професійного самовизначення в психології, наукове дослідження цього феномену. Проблеми становлення особистості в старшому підлітковому віці, особливості професійного самовизначення, методика і результати практичного дослідження.
дипломная работа [134,0 K], добавлен 12.02.2011Теоретичні аспекти проблеми формування життєвої перспективи в юнацькому віці. Характеристика юнацького віку в контексті формування життєвих перспектив. Формування світогляду в ранній юності. Підприємницькі цінності з точки зору старшокласника.
курсовая работа [46,4 K], добавлен 29.11.2009Розвиток самосвідомості у ранній юності. Проблема пошуку сенсу життя в юнацькому віці, його важливість для особового розвитку. Ціннісні орієнтації, притаманні юності. Сприймання власного психологічного часу. Формування цілісного уявлення про себе.
реферат [29,9 K], добавлен 03.01.2011Психолого-педагогічна характеристика юнацького віку. Аналіз сексуальних взаємовідносин у ранній юності. Проведення емпіричного дослідження сексуальних взаємовідносин підлітків. Практичні рекомендації щодо оптимізації формування сексуальної поведінки.
курсовая работа [78,0 K], добавлен 10.06.2015Психологічні особливості старшого шкільного віку, етапи та особливості їх особистісного розвитку та росту. Поняття та зміст професійного самовизначення, його головні чинники. Дієвість різноманітних форм та методів профорієнтаційної роботи у школі.
контрольная работа [38,3 K], добавлен 04.06.2015Поняття самовизначення та її роль у розвитку особистості. Різновиди та етапи самовизначення. Взаємозв’язок з розвитком мотиваційної сфери. Рольове та суб’єктивне самовизначення. Суб’єктивне самовизначення як необхідна умова та механізм самореалізації.
реферат [32,9 K], добавлен 26.01.2013Фактори розвитку особистості. Класифікація життєвого циклу людини. Приклади періодизації життєвого циклу людини, відомі зі стародавності до наших днів. Роль генетичних і соціальних факторів у розвитку інтелекту людини та деяких захворювань (аутизму).
реферат [20,0 K], добавлен 24.09.2010Теоретичне обґрунтування психологічної готовності студентів до професійної діяльності у соціальній сфері. Способи подолання кризи професійного самовизначення. Можливості покращення організації навчально-виховного процесу професійної підготовки студентів.
курсовая работа [89,5 K], добавлен 17.09.2014Системний підхід у формуванні готовності молоді до майбутнього батьківства у психологічній теорії та практиці. Соціально-психологічні особливості компонентів батьківства. Формування готовності молоді до виконання статево-рольових функцій матері та батька.
дипломная работа [234,7 K], добавлен 16.06.2010Успішність діяльності персоналу залежить від внутрішніх і зовнішніх факторів, які заважають або сприяють досягненню цілей. Одним із найважливіших психологічних механізмів що має факторну дію в самомаркетингу, є самовизначення людини до своєї діяльності.
реферат [24,1 K], добавлен 29.08.2010Особливості розвитку людини в період ранньої юності. Визначення поняття "емпатія", її морально-психологічне значення та взаємозв’язок з соціалізацією особистості. Характеристика основних методик дослідження та вправ на розвиток емпатії у старшокласників.
реферат [47,6 K], добавлен 02.12.2010Теоретичні проблеми адаптації в період переживання життєвих криз. Дослідження особистості на життєвому шляху. Методика емпіричного дослідження соціально-психологічних факторів адаптації в період життєвих криз. Свобода ставлення до скрутних обставин.
курсовая работа [100,2 K], добавлен 28.12.2012Підходи до вивчення професійного самовизначення підлітків і психологічна характеристика юнацького віку. Зміст тренінгів, спрямованих на зниження тривожності та стабілізацію емоційної сфери неповнолітніх. Психологічні засади організації корекційної роботи.
дипломная работа [622,8 K], добавлен 21.06.2011Аналіз психолого-педагогічної підтримки ціннісно-смислового і особового самовизначення студентів для зниження рівня конфліктності особистості. Дослідження формування суспільно значущих мотивів вибору життєвого шляху, місця в світі і серед інших людей.
реферат [32,7 K], добавлен 07.02.2012Специфіка розвитку особистості дошкільника. Мотиваційна, розумова та емоційно-вольова готовність до навчання. Врахування аспектів психологічної зрілості малюків. Умови успішного виховання та розвитку дитини при її підготовці до школи в сім'ї та ДНЗ.
курсовая работа [48,1 K], добавлен 31.01.2011Психологічна сутність сім'ї як чинника становлення особистості підлітків. Особливості професійного самовизначення та ціннісні орієнтації сучасного підлітка. Міжособистісна взаємодія дітей і дорослих та її вплив на професійну орієнтацію підлітка в сім'ї.
курсовая работа [81,4 K], добавлен 15.10.2012Вивчення поведінкових форм у міжособистісній взаємодії. Огляд основних параметрів міжособистісних відносин старшокласників. Поняття гендеру та гендерних відмінностей. Емпіричне дослідження гендерних особливостей міжособистісної взаємодії у ранній юності.
курсовая работа [353,5 K], добавлен 23.11.2014Виявлення особливостей структури й формування спрямованості особистості старшокласника, його життєвих орієнтацій та мотивів. Соціально–психологічні настановлення особистості старшокласників. Методика О.Ф. Потьомкіної на визначення мотиваційної сфери.
курсовая работа [86,4 K], добавлен 29.04.2014
