Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Черевко Валентина Петрівна

Київ 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, Міністерство науки і освіти України.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, професор, Долинська Любов Василівна, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри психології;

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, старший науковий співробітник Побірченко Неоніла Антонівна, Інститут педагогіки і психології професійної освіти, завідувач відділом психології профорієнтації;

кандидат психологічних наук, доцент Гічан Іван Степанович, Національний авіаційний університет, заступник декана факультету економіки.

Провідна установа: Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України, лабораторія особистості, м. Київ.

Захист відбудеться 17 січня 2002 р. о 16 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.02 в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова (01601, Київ, вул. Пирогова, 9).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (01601, Київ, вул. Пирогова,9).

Автореферат розісланий 10 грудня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.С.Булах

1. Загальна характеристика роботи

менеджер інтеріндивідний компетентність комунікативний

Актуальність дослідження. Радикальні соціально-економічні зміни в Україні, необхідність розвитку вітчизняного виробництва зумовлюють актуальність знань про закономірності управління, про психологічні особливості поведінки людини в організаціях, які є, по суті, невід'ємною складовою загальної культури особистості спеціаліста будь-якого профілю. Де б не працював майбутній спеціаліст і чим би не займався, він завжди включається у світ організацій, у систему управління, займаючи в ній певне місце (нерідко - керівне). Умовою його ефективної діяльності, а в кінцевому рахунку і життєвого успіху є знання організаційних, управлінських та комунікативних закономірностей, а тому основи менеджменту та психології управління повинні бути загальноосвітніми курсами професійної підготовки. Звичайно, предметна сфера діяльності спеціалістів є різною, отже, різними будуть і специфічні методи управління, але основна ланка менеджменту - людина, її психологічні особливості залишаються незмінними і мають універсальне значення. Координація діяльності підрозділів організації і окремих її членів для досягнення спільних цілей здійснюється, в першу чергу, в процесі їх комунікації. Все, що відбувається в організації, прямо чи опосередковано пов'язане з комунікативними процесами, а тому вони є одним з основних засобів забезпечення її цілісності і функціонування.

Комунікативна функція керівника вбудована в тканину всіх управлінських функцій, вона виступає засобом їх реалізації та взаємної координації. Ефективність її здійснення проявляється у взаємозадоволеності членів організації результатами ділового спілкування та залежить від комунікативної компетентності кожного і, перш за все, менеджерів.

Для нашого дослідження важливе значення мали праці, в яких висвітлено особливості комунікативної функції діяльності менеджера та ділового спілкування (Г. Бороздіна, І. Гічан, М. Дороніна, Ю. Жуков, Ю. Жолобов, М. Каган, В. Казміренко, Ю. Крижановська, В. Кричевський, М. Лукашевич, О. Лунєва, Є. Міцич, І. Осечинська, А. Панасюк, Б. Поршнєв, Є. Руденський, Г. Троцко, І. Трубавіна, Є. Хорошилова, Н. Хрящева, Т. Чмут, Г. Чайка).

Поняття комунікативної компетентності як узагальненої комунікативної властивості особистості, що включає розвинені комунікативні здібності та сформовані уміння і навички міжособистісного спілкування, знання про основні його закономірності й правила прямо чи в зв'язку з дослідженням інших проблем розглядаються в роботах О.Бодальова, Ю.Ємельянова, В. Кан-Калика, О. Киричука, Я. Коломинського, О. Крилова, Н. Кузьміної, І. Ладанова, А. Панфілової, Л. Петровської, В. Сластьоніна, В. Семіченко, Н. Тарасевич, Т. Яценко та ін. Більшість вчених вважають комунікативну компетентність вагомою складовою професійної компетентності, яка має в кожному виді діяльності свою специфіку.

Комунікативна компетентність менеджера є основою життєзабезпечення кожної фірми, організації, підприємства і складає живу тканину його діяльності та вимагає чіткого орієнтування в професійній ситуації і вибору саме тих засобів спілкування, які є для її розв'язання найбільш ефективними. Однак механізми, особливості, умови та шляхи формування комунікативної компетентності майбутнього менеджера досліджені недостатньо, що ускладнює ефективність підготовки майбутніх спеціалістів.

Соціальна значущість проблеми та її недостатня розробленість в психологічних дослідженнях і зумовили вибір теми нашої дисертації “Формування комунікативної компетентності майбутнього менеджера у процесі професійної підготовки”.

Зв'зок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова і затверджено Вченою радою університету (протокол №5 від 21 грудня 1999 року) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 3 від 13 квітня 2000 року).

Об'єкт дослідження: професійно-психологічна підготовка майбутнього менеджера.

Предмет дослідження: формування особистісно-професійної комунікативної компетентності майбутнього менеджера в навчально-виховному процесі.

Мета дослідження полягає у виявленні особливостей комунікативної підготовки майбутніх менеджерів та визначенні шляхів і засобів підвищення її ефективності в процесі професійної підготовки.

В основу дослідження було покладено припущення про те, що специфіка комунікативної компетентності менеджера як діяльності в системі “людина-людина” вимагає формування як особистісної, так і професійної сфери цього феномена, яке повинне базуватись на поєднанні комплексу активних методів навчання, спрямованих на оволодіння різними параметрами комунікативно-діяльнісної ситуації.

Для досягнення поставленої мети та перевірки висунутої гіпотези необхідно було вирішити такі завдання:

1. Проаналізувати стан розробки проблеми дослідження та обґрунтувати поняття, специфіку і структуру комунікативної компетентності менеджера.

2. Визначити критерії діагностування та рівні сформованості комунікативної компетентності майбутнього менеджера в процесі професійної підготовки.

3. Розробити теоретичну модель формування особистісно-професійної комунікативної компетентності менеджера, яка б відображала сфери її прояву, шляхи, умови та методи підвищення, а також показники сформованості.

4. Експериментально перевірити ефективність комплексної системи роботи, побудованої на основі визначеної моделі, з формування особистісно-професійної комунікативної компетентності майбутнього менеджера у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХ1 століття), демократичні й гуманістичні принципи освіти, філософські положення про взаємозв'язок та взаємообумовленість явищ і процесів у довкіллі, необхідність їх вивчення у конкретних обставинах, наукові положення особистісно-діяльнісного підходу (О.Г. Асмолов, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, С.Л. Рубінштейн); вчення про діалектичний взаємозв'язок об'єктивних та суб'єктивних чинників становлення особистості (Б.Г. Ананьєв, О.Ф. Бондаренко, І.Д. Бех, Л.І. Божович, М.Й. Боришевський, Л.С. Виготський, О.В. Запорожець, С.Д. Максименко); положення щодо професійної орієнтації та професійного самовизначення особистості (М.М. Захаров, Є.О. Климов, В.В. Колінько, В.Ф. Моргун, Є.М. Павлютенков, Н.А. Побірченко, Б.О. Федоришин); систем взаємовідносин особистості і характеру зумовленості її взаємодії з соціальним оточенням (Г.О. Балл, В.А. Кан-Калик, О.Г. Ковальов, В.А. Семиченко, Т.С. Яценко); психології спілкування та ділового спілкування (К.А. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, О.О. Бодальов, В.М. Мясищев, Ю.М. Ємельянов, Б.Ф. Ломов, М.М. Обозов, Л.А. Петровська, Т.С. Яценко).

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань і перевірки гіпотези застосовані загальнонаукові методи теоретичного дослідження: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення і систематизація теоретичного і емпіричного матеріалу. Прикладна частина виконана із застосуванням методів спостереження, бесіди, анкетування, спеціалізованих тестів та методик з визначення окремих параметрів досліджуваного феномена, констатуючий та формуючий експерименти, активні методи навчання. Кількісна обробка результатів здійснювалася за допомогою методів математично-статистичного аналізу.

Організація дослідження. Дослідження проводилося впродовж 1998-2001 рр. і охоплювало ряд етапів наукового пошуку.

На підготовчому етапі (1998-1999 рр.) вивчався стан розробленості проблеми дослідження у філософській, соціологічній, економічній, управлінській, психологічній та педагогічній літературі. Проаналізовано різні підходи до психології управління, визначено психологічні особливості діяльності менеджера, сутність її комунікативної функції та основи ділового спілкування. Визначено зміст, специфіку та структуру комунікативної компетентності менеджера. Вивчено практику психолого-педагогічної підготовки майбутнього менеджера у вищих навчальних закладах.

На аналітичному етапі (1999 р.) досліджено питання підбору та розробки відповідних методичних засобів, що діагностують складові комунікативної компетентності, проведено пілотажні дослідження щодо ефективності підібраного комплексу методик. У результаті сформульовано гіпотезу, мету, завдання дослідження, визначено теоретико-методологічну основу комплексного багато-параметричного діагностування сформованості складових комунікативної компетентності майбутнього менеджера. Розроблено і обґрунтовано програму формуючого експерименту дослідження.

На експериментальному етапі (1999-2000 рр.) здійснювалася апробація дібраного блоку методик з визначення рівня сформованості комунікативної компетентності майбутнього менеджера, експериментальна перевірка гіпотези, концептуальних положень та апробація в експериментальних групах розробленої програми з формування особистісно-професійної комунікативної компетентності майбутнього менеджера в процесі його професійної підготовки, зроблено аналіз результатів та їх порівняння з контрольними групами.

На узагальнюючому етапі (2000-2001 рр.) проводився опис ходу та результатів дослідження, обробка результатів, їх аналіз і зіставлення з гіпотезою дослідження. Узагальнені дані теоретичного і дослідно-експериментального пошуку оформлено в кандидатську дисертацію. Видано навчально-методичний посібник для вищих навчальних закладів, менеджерів, соціально-психологічних служб, практикуючих психологів під назвою “Формування комунікативної компетентності майбутнього менеджера”.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалася в Європейському університеті фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу. Загалом в експерименті взяли участь 212 студентів.

Наукова новизна та теоретичне значення проведеного дослідження полягає у визначенні: специфіки та обґрунтуванні змісту і структури особистісно-професійної комунікативної компетентності менеджера; критеріїв діагностування (особливості професійно-комунікативного самовизначення, схильність до обраної професії та наявність професійно-важливих комунікативних якостей, володіння вербальними та невербальними засобами спілкування, наявність професійно-управлінських комунікативних задатків), рівнів сформованості (високий, середній, низький) та динаміки цього феномена впродовж періоду професійної підготовки у вищому навчальному закладі; теоретичному обґрунтуванні психолого-педагогічної моделі формування особистісно-професійної комунікативної компетентності майбутнього менеджера та програми тренінгу.

Практичне значення дисертаційного дослідження забезпечується розробкою та апробацією системи практичної роботи з формування особистісно-професійної комунікативної компетентності майбутнього менеджера. Комплекс діагностичних методик може бути використаний психологами, менеджерами по персоналу при прийомі на роботу, фірмами по підбору кадрів, у навчально-виховному процесі закладів, зорієнтованих на підготовку спеціалістів системи “людина-людина”. Апробований тренінг представлено у навчально-методичному посібнику “Формування комунікативної компетентності майбутнього менеджера”.

Особистий внесок автора полягає у створенні концепції дослідження, теоретичному обґрунтуванні її основних ідей і положень, технології і методичного апарату діагностування рівня сформованості комунікативної компетентності майбутнього менеджера, а також розробці моделі та системи практичної роботи з формування особистісно-професійної комунікативної компетентності майбутнього управлінця. У спільних публікаціях представлено результати експериментального дослідження та система практичної роботи автора.

Вірогідність та надійність результатів дослідження забезпечувалася методологічним обґрунтуванням його вихідних положень, використанням комплексу взаємопов”язаних методів дослідження, адекватних меті, об”єкту, предмету та завданням роботи, репрезентативністю вибірки досліджуваних, поєднанням методів якісного та кількісного аналізу отриманого експериментального матеріалу, а також позитивними результатами впровадження авторської системи роботи у навчально-виховний процес.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися на III з'їзді Товариства психологів України (К., 2000); на міжнародній конференції “Теоретико-методологічні проблеми вдосконалення психологічної підготовки менеджерів” (К.,2000); на звітних науково-практичних конференціях кафедр Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (1999-2001рр.) та обговорювалися на засіданнях кафедри психології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.

Впровадження результатів дослідження здійснювалися у процесі дослідно-експериментальної роботи зі студентами Європейського університету фінансів інформаційних систем, менеджменту і бізнесу (довідка №0115/н від 21.06.2001р). Тренінговий спецкурс “Особистісно-професійна комунікативна компетентність менеджера” широко використовується у практиці роботи соціальних працівників, волонтерів у сфері соціально-педагогічної роботи Ліги соціальних працівників м. Києва (довідка №560 від 30.11.2001р.) а також у навчально-виховному процесі Міжнародного інституту лінгвістики і права (довідка №558 від 28.11.2001р.).

Публікації. Основні теоретичні положення дисертації, результати дослідження, висновки відображені у 8 публікаціях автора, серед яких 5 статей у фахових наукових виданнях, навчально-методичний посібник.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, списку використаної літератури (228 найменувань) та додатків. Основний зміст дисертації викладено на 174 сторінках комп'ютерного набору. У роботі вміщено 19 таблиць та 3 рисунки на 14 сторінках. Додатки займають 51 сторінку.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження, розкрито наукову

новизну, теоретичне і практичне значення роботи, особистий внесок автора, методологічні та теоретичні засади дослідження, використані методи, вказується сфера апробації результатів дослідження та наводяться дані про структуру роботи.

У першому розділі “Теоретичні аспекти проблеми дослідження” представлені дані теоретичного аналізу наукової літератури з проблеми психологічних особливостей діяльності менеджера, визначається сутність та специфіка комунікативної функції діяльності управлінця та аналізуються теоретичні підходи до проблеми ділового спілкування.

Перехід України від адміністративно-командної економіки до ринкової, надання підприємствам необхідної самостійності в умовах роздержавлення і приватизації, орієнтація на розвиток споживчого ринку, ріст конкуренції між підприємствами різних форм власності змінюють і роль керівника трудового колективу, який є не просто виконавцем вказівок, а менеджером-новатором із самостійним мисленням.

Термін “управління” не є синонімом поняття “менеджмент”, оскільки в останньому випадку мова йде лише про одну із форм управління, а саме - управління соціально-економічними процесами підприємницької структури (В.Жигалов, Й.Завадський, В.Лозиця, М.Мартиненко, Ю.Палеха, О.Соснін, І. Тимошенко, Л. Шимановська, Г. Щокін та ін.). Найчастіше менеджмент розглядають як сукупність діяльності за умов ринкової економіки, пов'язаної з керівництвом людьми, умілим використанням їх праці, інтелектуальних здібностей, мотивів, із визначенням цілей і завдань бізнесу, створенням механізму управління, розробкою планів, формулюванням відповідних правил і процедур.

Одне із найголовніших завдань менеджера - ефективна організація праці підлеглих. Мистецтво керівника проявляється не лише в координуванні, налагодженні комунікацій і напрямку діяльності підлеглих, а й у вмінні делегувати їм повноваження, у відповідальності, у наданні права висловити і відстоювати свою думку, зберігаючи за собою функцію контролю. Більшість проблем, що постають перед менеджером, пов'язані з людським фактором. В процесі їх розв'язання він виконує три категорії ролей: міжособові, інформаційні та ролі прийняття рішень (Г. Мінцберг), з яких випливають функції менеджера.

Визначення системи управлінських функцій є однією з найбільш важливих і складних завдань теорії управління. Труднощі зумовлені великою кількістю і різноманітністю управлінських функцій, невизначеністю їх набору, різною мірою узагальненості та їх взаємозв”язком і взаємопроникненням. Найбільш повною, з нашої точки зору, є класифікація А.Карпова. Він виділяє управлінські функції за чотирма основними категоріями: 1) діяльнісно-адміністративні: цілепокладання, прогнозування, планування, організація, виконання, мотивування, прийняття рішення, комунікація, контроль, корекція; 2) кадрові - управління персоналом, дисциплінарна, виховна, арбітражна, психотерапевтична; 3) виробничо-технологічні - оперативного управління, матеріально-технічного забезпечення, інноваційна, маркетингова; 4) похідні (синтетичні) - інтеграційна, стратегічна, представницька, експертно-консультативна, стабілізаційна.

У зв'язку з багатогранністю діяльності управлінця важливою психологічною проблемою є відповідь на запитання, якими ж особистісними якостями повинна володіти людина, щоб кваліфіковано здійснювати функції менеджменту. Найбільш відомими роботами, які містять характеристики особистісних якостей менеджера, є дослідження П. Керженцева, Р. Кричевського, О. Омарова, В. Рубахіна, Р. Стогділла, О. Філіпова, А. Фойля та ін. Найчастіше називаються: домінантність, впевненість, емоційна стабільність, стресостійкість, креативність, прагнення до досягнень, підприємливість, відповідальність, комунікабельність. Різний рівень розвитку у кожного реального управлінця професійно-значущих якостей його особистості та їх неповторне поєднання і визначає стиль його управління.

Визначенню та характеристикам стилів діяльності менеджера присвячені дослідження Р. Блейка і Д. Моутона, Р. Лайкерта, В. Пугачова, Є. Старобинського, Л. Столяренка, В. Шипунова, О. Кішкель та ін.

Сучасні психологічні дослідження показують, що ні особистісні якості, ні стиль керівництва самі по собі ще не визначають ефективності управлінської діяльності. Різні стилі найбільш адекватні різним типам управлінських ситуацій. Саме відповідність стилю менеджера і ситуації є основною умовою ефективності управлінської діяльності. Цей підхід одержав назву ситуаційного (Ф.Фідлер). З нього витікає важливий висновок про те, що для досягнення максимальної ефективності своєї діяльності, яка включає різні типи ситуацій, управління повинне бути гнучким, а стиль керівництва менеджера - адаптивним, партисипативним.

Однією з найважливіших функцій менеджера, на думку всіх дослідників цієї проблеми, є комунікативна, оскільки саме через неї він реалізує всі інші функції. Сутність комунікативної функції діяльності менеджера і її основне завдання полягають у забезпеченні оптимального обміну інформацією всередині самої організації, між окремими її підрозділами та індивідами, а також із довкіллям. Вона включає такі три власне психологічні аспекти: комунікативна поведінка керівника, комунікативні явища і комунікативні процеси його діяльності. Внутрішньо організаційні комунікації поділяються на вертикальні (обмін інформацією між ієрархічними рівнями організації) та горизонтальні (обмін інформацією в межах паритетних ієрархічних рівнів). Окрім того, менеджер бере участь у роботі вищестоячих інстанцій, виступаючи одночасно як підлеглий, в зв'язку з чим проявляється маргінальність його комунікативної поведінки в різних системах. Формальні види комунікації доповнюються неформальними і впливають на ефективність діяльності згідно зі всіма закономірностями ділового спілкування.

Проблема ділового спілкування розглядається в дослідженнях Г. Бороздіної, І. Гічана, М. Вороніної, Ю. Жукова, Ю. Жолобова, М. Кагана, В. Казміренка, Ю. Крижанівської, В. Кричевського, М. Лукашевича, Є. Міцича, І. Осечинської, А. Панасюка, Б. Поршнєва, Є. Руденського, А. Троцко, І. Трубавіної, Є. Хорошилової, Н. Хрящової, Т. Чмут, Г. Чайки та ін. Їх аналіз свідчить про відсутність єдності у визначенні поняття “ділове спілкування”, його специфіки і структури і суперечливість експериментальних даних. В найбільш узагальненій формі віднесення ділового спілкування до формально обумовленого функціями діяльності, регламентованого за формою та змістом, дозволяє розглядати його як психологічну взаємодію людей, так чи інакше спрямовану на реалізацію завдань, котрі стоять перед людьми в їх спільній діяльності. За своїми функціями воно є засобом і регулювання, і пізнання, і самопізнання у процесі діяльності.

В різних дослідженнях аналізуються фази ділового спілкування (Г. Бороздіна, М. Дороніна), механізми сприймання партнера та самоподання (Г. Бороздіна, І. Гічан, Ю. Жуков, Ю. Жолобов, Є. Руденський), бар'єри спілкування, шляхи і умови оволодіння стратегією і тактикою ділового спілкування (Ю. Жуков, П. Міцич, А. Панасюк, Н. Хрящова).

У професійному спілкуванні можна виокремити як загальні норми спілкування, що зумовлюються характером суспільного ладу, так і індивідуальні особливості прояву способів спілкування, які обирає суб'єкт у певних ділових ситуаціях щодо конкретних людей. Професійне спілкування формується в умовах конкретної діяльності, а тому певною мірою вбирає в себе її особливості, є важливою її частиною, засобом цієї діяльності. Однак, психологічні особливості ділового спілкування, зумовлені специфікою конкретної діяльності, вивчені недостатньо, тоді як цілком очевидно, що вони є і їх слід враховувати при оволодінні цією професією.

Ефективність ділового спілкування визначається комунікативною компетентністю кожного з партнерів по спілкуванню. Кожна професія, і менеджера в тому числі, пред'являє специфічні вимоги до комунікативної компетентності спеціаліста та визначає особливості її прояву в професійно-значущих ситуаціях.

У другому розділі “Особливості розвитку комунікативної компетентності майбутнього менеджера в навчально-виховному процесі” представлено теоретичні засади, зміст поняття, специфіку, структуру та критерії діагностування комунікативної компетентності майбутнього менеджера; дається огляд конкретних методик для виявлення сформованості структурних компонентів комунікативної компетентності майбутнього менеджера; приведено результати констатуючого експерименту щодо особливостей прояву та динаміки даного феномена в професійному становленні майбутнього управлінця у вищому навчальному закладі.

На основі аналізу феномену комунікативної компетентності (О.О. Бодальов, Ю.М. Ємельянов, В.О. Кан-Калик, О.В. Киричук, Я.Л. Коломинський, А.П. Панфілова, Л.А. Петровська, В.А. Семиченко, Н.М. Тарасевич, Т.С. Яценко) та психологічних особливостей діяльності менеджера дається авторське визначення комунікативної компетентності менеджера як інтегральної якості його особистості, яка синтезує в собі загальну культуру спілкування і її специфічні прояви в професійній управлінській діяльності. Окреслено вимоги до комунікативної компетентності менеджера, розкрито роль ситуативної рефлексії як механізму її формування, визначено структуру, яка містить когнітивний (теоретичні знання з психології спілкування; адекватна орієнтація менеджера у собі, у партнерові, у ситуації професійного спілкування, у конкретних професійно-комунікативних цілях), емоційно-оцінний (мотиви вибору професії менеджера, інтерес до обраної професії, прийняття себе та інших, комунікативні установки), поведінковий (володіння технікою спілкування, перцептивні уміння, володіння прийомами атракції та фасцинації, уміння конструктивного розв”язування конфліктів, діалогічний стиль взаємодії в комунікативних професійних ситуаціях, ситуативна адаптивність в професійно-значущих ситуаціях) компоненти.

На основі запропонованої структури комунікативної компетентності менеджера визначено конкретні критерії діагностування рівня її сформованості:

- особливості професійно-комунікативного самовизначення майбутніх менеджерів;

- схильність до обраної професії та наявність професійно-важливих комунікативних якостей;

- володіння вербальними та невербальними засобами спілкування і професійним словником;

- наявність професійно-управлінських комунікативних задатків.

Відповідно цих критеріїв підібрано та розроблено чотири групи методик для діагностування кількісних показників рівня сформованості комунікативної компетентності майбутнього менеджера.

Вивчались такі показники професійно-комунікативного самовизначення майбутніх менеджерів:

- мотиви вибору професії менеджера;

- усвідомлення особистісних якостей, необхідних для обраної професії;

- особливості розуміння специфіки та ролі комунікативної компетентності в майбутній професії;

- співвіднесення вимог комунікативної функції менеджерської діяльності з особистісними характеристиками;

глибина самоаналізу особливостей власного спілкування та усвідомлення засобів і наявність потреби підвищення комунікативної компетентності.

За цими показниками виділено три рівні (низький, середній, високий)

професійно-комунікативного самовизначення майбутніх менеджерів. Динаміку кількісного розподілу досліджуваних студентів різних курсів за визначеними рівнями представлено в табл. 1.

Виявлені позитивні зміни в професійно-комунікативному самовизначенні в процесі професійної підготовки не можна вважати задовільними, оскільки 31,5% студентів-випускників залишаються на низькому рівні.

Таблиця 1 Динаміка професійно-комунікативного самовизначення майбутніх менеджерів у процесі професійної підготовки