До високого рівня сформованості комунікативної компетентності майбутнього менеджера ми віднесли студентів, у яких яскраво виражені такі показники: високий рівень професійно-комунікативного самовизначення; схильність до професії менеджера; достатньо розвинені комунікативні та організаторські здібності; адекватне володіння невербальними засобами спілкування та наявність умінь їх інтерпретації; вільне оперування професійним словником; демократично-впевнений тип спілкування; співробітницький спосіб реагування на конфліктні ситуації (ця група склала 10,6% студентів другого курсу і 18,5% четвертого).

До групи з низьким рівнем сформованості комунікативної компетентності увійшли студенти, у яких було виявлено низький рівень професійно-комунікативного самовизначення (хоча у більшості з них є схильність до обраної професії); низький рівень розвитку комунікативних та організаторських здібностей; недостатнє володіння невербальною технікою, прийомами слухання та професійним словником; переважання у спілкуванні підлеглості та уникаючого і пристосувального типів реагування на конфліктні ситуації (до цієї групи віднесено відповідно 29,8% і 22,3% досліджуваних).

Усіх інших студентів (59,6% і 59,9%) було віднесено до середнього рівня сформованості комунікативної компетентності. Як свідчать дані, загальний рівень сформованості комунікативної компетентності майбутніх менеджерів не можна вважати задовільним, оскільки більше 20% випускників залишаються на низькому рівні, а це означає, що в організації прийдуть спеціалісти, ефективність роботи яких буде незначною. Однак, якісний аналіз проблеми свідчить, що чинники професійно-комунікативних утруднень породжуються не глибинними психологічними механізмами, які не піддаються корекції, а виникають як результат конкретних життєвих умов та можуть бути усунені в результаті формуючих впливів.

У третьому розділі “Формування особистісно-професійної комунікативної компетентності майбутнього менеджера у навчально-виховному процесі” обґрунтовуються теоретичні підходи, модель, система роботи та приводяться результати формування комунікативної компетентності майбутнього менеджера в процесі професійної підготовки.

При розробленні моделі формування комунікативної компетентності менеджера ми виходили з положень про те, що: 1) рівень розвитку комунікативної компетентності індивіда є показником його особистісного зростання, а в її основі лежить не просто досконале володіння засобами спілкування, а особливості особистості в цілому, які завжди проявляються в конкретному соціальному контексті; 2) професійна комунікативна компетентність, формуючись на основі загальної, надає специфіки особистісним проявам індивіда поза межами професійного середовища; 3) професія менеджера вимагає такого поєднання загальної і професійної компетентності, яке дозволяє говорити про необхідність сформованості у нього особистісно-професійної комунікативної компетентності (ОПКК) як інтегральної якості особистості; 4) ефективність ОПКК спеціаліста-менеджера завжди проявляється в міжособистісних ситуаціях і залежить від адекватності сприймання себе в ній, а тому її підвищення доцільно здійснювати через усвідомлення себе та інших в професійно-значущих ситуаціях; 5) аналіз міжособистісної ситуації та підвищення ОПКК вимагає застосування комплексу активних методів навчання, основним засобом яких є феномен навчального та перетворювального впливу на поведінку і особистість досліджуваних; 6) показником сформованості ОПКК майбутнього менеджера є рівень об'єктивності розуміння комунікативної ситуації, адекватність вибору засобів на основі прогнозування та уміння реалізувати комунікативні дії в поведінці, що відповідає когнітивному, емоційно-оцінному та поведінковому компонентам цього феномена та досягається через такий рівень самоусвідомлення, на якому суб'єкт може переглянути свій попередній досвід на основі зворотного зв'язку та засвоїти нові поведінкові тактики, стратегії та паттерни поведінки (представлено модель формування ОПКК майбутнього менеджера).

На основі цих положень в основу системи роботи з формування ОПКК майбутнього менеджера було покладено метод активного керованого інтеріндивідного навчання, який реалізується через навчальну програму, яка включає в себе роботу з різними напрямками самоаналізу, груповий обмін досвідом, керівну роль викладача з таким стилем керівництва та спектром комунікативних умінь, які б слугували студентам професійним еталоном, самостійну роботу.

Розроблена система роботи з формування ОПКК майбутніх менеджерів базувалась на принципах: поєднання навчального і тренувального аспектів роботи; комплексного використання активних групових методів навчання; дотримання загально прийнятих норм тренінгу; акцентування на самоаналізі та самодіагностуванні; вербалізованій рефлексії та емоційній насиченості засобів зворотнього зв'язку; спрямованості на психологічну допомогу в подальшому саморозвитку.

Система занять розрахована на 56 год. (14х4) впродовж четвертого семестру. Ми вважали цей час оптимальним, оскільки він базується на певній психологічній підготовці після оволодіння навчальним курсом “Основи педагогіки і психології” і передує виробничим практикам. У формуючому експерименті прийняли участь 49 студентів (4 тренінгових групи ).

Конкретними завданнями формуючого експерименту були:

- усвідомлення майбутнім менеджером особливостей своєї соціальної ролі та вимог, які пред'являються до неї;

- усвідомлення майбутнім спеціалістом своїх індивідуальних особливостей спілкування, його сильних і слабких сторін та їх впливу на майбутню професійну діяльність;

- усвідомлення себе в професійно-значущій комунікативній ситуації: її цілей, змісту ролей учасників, використання ними засобів самопред'явлення та самовираження;

- вироблення здатності аналізу комунікативних ситуацій, які характерні для практики керівництва людьми;

- оволодіння прийомами кодування і декодування психологічних сповіщень,

як власних, так і колег, підлеглих, керівників;

- корекція і формування особистісно-професійних комунікативних умінь та навичок;

- оволодіння індивідуальними прийомами ділового спілкування в різних професійних ситуаціях на основі суб'єктивних переваг, позитивних сторін власного спілкування.

Кожне заняття включало засвоєння теоретичного матеріалу, письмове завдання по самоаналізу, обмін досвідом, психогімнастичні вправи, аналіз, конструювання, обговорення та програвання професійно-комунікативних ситуацій і домашнє завдання.

Реалізація розробленої програми дозволила в цілому розв'язати завдання підвищення ОПКК майбутнього менеджера, що проявилось як в підвищенні кількісних (див. табл. 2) і якісних показників його комунікативної компетентності, так і в усвідомленні студентами особливостей майбутньої професії та вимог, які пред'являються до її комунікативної функції, усвідомленні своїх індивідуальних особливостей спілкування, його сильних і слабких сторін в професійно-значущих комунікативних ситуаціях, виробленні здатності їх аналізу, оволодінні прийомами кодування і декодування психологічних сповіщень, корекції і формуванні особистісно-професійних комунікативних умінь і навичок, індивідуальних прийомів ділового спілкування на основі суб'єктивних переваг. Проведена робота стимулювала також загальні механізми самоактуалізації особистості, в якій комунікативний блок займає важливе місце (загальний індекс самоактуалізації в експериментальних групах виріс з 0,48 до 0,51, а шкали комунікативності з 0,46 до 0,53).

Таблиця 2 Рівні сформованості ОПКК майбутніх менеджерів до і після формуючого експерименту

Отримані дані підтвердили висунуту нами гіпотезу та дозволили зробити такі висновки.

Висновки

У дисертації представлене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми формування комунікативної компетентності майбутнього менеджера, що виявляється у визначенні специфіки, обґрунтуванні змісту і структури цього феномена, критеріїв діагностування, рівнів сформованості, динаміки у процесі професійної підготовки, а також створенні психолого-педагогічної моделі формування та розробці і апробації методу активного керованого інтеріндивідного навчання, спрямованого на підвищення особистісно-професійної компетентності майбутнього управлінця.

1. Управлінська діяльність пов'язана з необхідністю постійної координації діяльності окремих підрозділів та окремих їх членів засобами комунікації, які й забезпечують її цілісність та функціонування. Комунікативна функція діяльності менеджера вплетена в реалізацію всіх інших управлінських функцій; вона виступає засобом їх реалізації та взаємної координації, а тому оволодіння нею є суттєвим фактором ефективності діяльності.

2. Ефективність як ділового, так і особистісного спілкування визначається комунікативною компетентністю кожного з партнерів по спілкуванню. Кожна професія пред'являє специфічні вимоги до комунікативної компетентності спеціаліста та особливостей її застосування в професійно-значущих ситуаціях.

3. Комунікативна компетентність менеджера є інтегральною якістю його особистості, яка синтезує в собі загальну культуру спілкування та специфічні прояви в професійній управлінській діяльності, що дає підстави позначити її як особистісно-професійну комунікативну компетентність (ОПКК). ОПКК менеджера вимагає чіткого орієнтування в професійній ситуації на основі ситуативної рефлексії і вибору саме тих засобів спілкування, які є для її розв'язання найбільш ефективними.

4. Структурно комунікативна компетентність менеджера являє собою єдність когнітивної (теоретичні знання з психології спілкування, адекватна орієнтація в собі, в партнерові, в ситуації професійного спілкування, в конкретних професійно-комунікативних цілях), емоційно-оцінної (мотиви вибору професії, інтерес та схильність до обраної професії, прийняття себе та інших, комунікативні установки по самовдосконаленню) та поведінкової (володіння технікою спілкування, наявність перцептивних умінь, володіння прийомами атракції фасцинації, уміння конструктивного розв'язування конфліктів, діалогічний стиль взаємодії в комунікативних ситуаціях, ситуативна адаптивність в професійно-значущих ситуаціях) компонент.

5. Критеріями діагностування рівня сформованості особистісно-професійної комунікативної компетентності менеджера є: особливості професійно-комунікативного самовизначення; схильність до обраної професії та наявність професійно-важливих комунікативних якостей; володіння вербальними та невербальними засобами спілкування та наявність професійно-управлінських комунікативних задатків.

6. Професійно-комунікативне самовизначення майбутніх менеджерів характеризується мотивами вибору даної професії, рівнем усвідомлення власних комунікативних якостей, необхідних для управлінської діяльності, глибинного усвідомлення специфіки та ролі комунікативної компетентності в професії менеджера, засобів її підвищення та наявності потреби в цьому.

7. В процесі професійної підготовки менеджерів формування комунікативної компетентності не досягає необхідного рівня, що проявляється в особливо низьких показниках таких критеріїв сформованості цього феномена як рівень професійно-комунікативного самовизначення, наявність професійно-важливих комунікативних якостей, техніка спілкування, володіння професійним словником, схильність до неефективних стилів спілкування.

8. Модель підвищення особистісно-професійної комунікативної компетентності майбутнього менеджера включає сфери її прояву (ситуативна адаптивність, володіння засобами спілкування, усвідомлення діяльнісного середовища), шляхи формування (активне усвідомлення себе, усвідомлення та аналіз параметрів комунікативної ситуації, типових труднощів), підходи до формування (поведінковий та особистісно-розвивальний), методи формування (дискусійні, ігрові, тренінг сенситивності, активне кероване інтеріндивідне навчання), умови ефективності формування ОПКК (активність кожного суб'єкта навчання, позитивне ставлення до навчання на основі сприятливого морально-психологічного клімату, керівна роль викладача як зразка ОПКК), показники сформованості (рівень об'єктивності розуміння ситуації - когнітивний компонент, адекватність вибору засобів спілкування - емоційно-оцінний компонент, уміння реалізувати дії в поведінці - поведінковий компонент).

9. Психологічним механізмом формування ОПКК майбутнього менеджера є ситуативна рефлексія, яка розвивається в процесі отримання зворотного зв'язку і включає “Я-актуальне” та “Я-дзеркальне”. Професійна комунікативна поведінка будується на основі оцінних суджень інших, інтегрованих в “Я-дзеркальне”, а умовою її успішності є самокоректування внутрішніх зв'язків між “Я-актуальним” та “Я-дзеркальним”.

10. Необхідний рівень формування ОПКК майбутніх менеджерів забезпечується застосуванням методу активного керованого інтеріндивідного навчання, який являє собою одну з організаційно-дидактичних форм соціально-психологічного навчання з врахуванням специфіки формованого феномена і базується на принципах поєднання навчального і тренувального аспектів, комплексного використання активних групових методів навчання, дотримання загальноприйнятих норм групової роботи, акцентування на самоаналізі та самодіагностуванні, вербалізованої рефлексії, емоційної насиченості засобів зворотного зв'язку, спрямованості на психологічну допомогу в подальшому саморозвитку особистісно-професійної комунікативної компетентності та самоактуалізації особистості.

Здійснене дослідження та одержані результати дозволяють рекомендувати навчальним закладам введення до навчальних планів підготовки менеджерів спецкурс з формування особистісно-професійної комунікативної компетентності майбутнього спеціаліста.

Наше дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування ОПКК. Перспективою подальших досліджень є виявлення специфіки ОПКК менеджерів різного профілю та розробка моделей і програм підвищення з урахуванням цієї специфіки на конкретних ситуаціях при формуванні ОПКК та вироблення на цій основі індивідуального стилю спілкування, виявлення можливостей інших дисциплін навчального плану у формуванні ОПКК майбутнього спеціаліста.

Список опублікованих праць

1. Черевко В.П. До проблеми визначення професійно-важливих якостей менеджера.- Психологія. Зб. наук. пр. Випуск 2 (5). - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова. - 1999. - С. 247-254.

2. Черевко В.П. Співвідношення загальних та спеціальних здібностей у професії менеджера. - Творча спадщина Г.С.Костюка та сучасна психологія. До 100-річчя від дня народження академіка Г.С.Костюка. К., 2000.- С. 203-205.

3. Черевко В.П. Специфіка ділового спілкування в діяльності менеджера.-Теоретико-методологические проблемы совершенствования психологической подготовки менеджеров. Сб. научн. трудов. Приложение 3 (8) к научному журналу “Персонал”, №1 (55).-К.:МАУП, 2000.- С. 157-159.

4. Черевко В.П. Принципи та методи формування комунікативної компетентності майбутнього менеджера. - Психологія. Зб. наук. пр. Випуск 11. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова. - 2000. - С. 447-454.

5. Черевко В.П. Психологічні особливості оволодіння майбутніми менеджерами засобами спілкування. - Вісник харківського університету №517. Серія Психологія - Харків. - 2001. - С. 203 - 206.

6. Долинська Л.В., Черевко В.П. Формування комунікативної компетентності майбутніх менеджерів. Навчально-методичний посібник. - К.: Вид-во “Логос”. - 2001. - 100 с.

7. Черевко В.П. Теоретичні основи підвищення комунікативної компетентності майбутнього менеджера. - Психологія. Зб. наук. пр. Випуск 12. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова. - 2001. - С. 287-297.

8. Долинська Л.В., Черевко В.П. Особливості професійно-комунікативного самовизначення майбутніх менеджерів. - Психологія. Зб.наук.пр. Випуск 13. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова. - 2001. - С. 348 - 361.

Анотація

Черевко В.П. Формування комунікативної компетентності майбутнього менеджера у процесі професійної підготовки. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Київ, 2001.

Дисертацію присвячено проблемі формування комунікативної компетентності майбутнього менеджера у процесі професійної підготовки. Розкрито специфіку і структуру (когнітивний, емоційно-оцінний, поведінковий компоненти) комунікативної компетентності майбутнього менеджера, визначено критерії діагностування (особливості професійно-комунікативного самовизначення, схильність до обраної професії та наявність професійно-важливих комунікативних якостей, володіння засобами спілкування, наявність професійно-управлінських комунікативних задатків), рівні (високий, середній, низький) та динаміку сформованості впродовж періоду професійної підготовки; розроблено модель формування особистісно-професійної комунікативної компетентності майбутнього менеджера на основі методу керованого інтеріндивідного навчання та апробована система практичної роботи, яка може бути використана у навчально-виховному процесі при підготовці майбутніх управлінців.

Ключові слова: менеджер, управління, комунікативна компетентність, ділове спілкування, особистісна комунікативна компетентність, професійна комунікативна компетентність, активні методи навчання, професійно-комунікативне самовизначення.

Аннотация

Черевко В.П. Формирование коммуникативной компетентности будущего менеджера в процессе профессиональной подготовки. Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. Национальный педагогический университет имени М.П.Драгоманова, Киев, 2001.

Диссертация посвящена проблеме формирования коммуникативной компетентности будущего менеджера в процессе профессиональной подготовки в высшем учебном заведении.

На основе анализа и обобщения психологической литературы по проблемам психологии менеджмента, делового общения и коммуникативной компетентности обоснована актуальность темы исследования и сформулированы основные концептуальные положения относительно коммуникативной компетентности будущего менеджера. Она рассматривается как интегративное качество личности, синтезирующее в себе общую культуру общения и её специфические проявления в профессионально-управленческой деятельности. Очерчены требования к коммуникативной компетентности будущего менеджера, раскрыта роль ситуативной рефлексии как механизма её формирования, определена структура, включающая когнитивный (теоретические знания по психологии общения; адекватная ориентация менеджера в себе, в партнере, в ситуации профессионального общения, в конкретных профессионально-коммуникативных целях), эмоционально-оценочный ((мотивационный) мотивы выбора профессии менеджера, интерес к избранной профессии, принятие себя и других, коммуникативные установки) и поведенческий (владение техникой общения, перцептивные умения, владение приемами атракции и фасцинации, умение конструктивного разрешения конфликтов, партисипативный стиль взаимодействия в коммуникативных профессиональных ситуациях, ситуативная адаптивность в профессионально-значимых ситуациях) компоненты.

На основе предложенной структуры коммуникативной компетентности будущего менеджера определено критерии диагностирования (особенности профессионально-коммуникативного самоопределения будущих менеджеров; склонность к выбранной профессии и наличие профессионально-важных коммуникативных качеств; овладение техникой общения и профессиональным словарём; наличие профессинально-управленческих коммуникативных задатков), уровни сформированности (высокий, средний, низкий) и динамика в процессе

профессиональной подготовки. Полученные данные свидетельствуют, что общий уровень сформированности коммуникативной компетентности будущих менеджеров нельзя считать удовлетворительным, поскольку больше 20% выпускников остаются на низком уровне, а это значит, что в организации придут специалисты, эффективность работы которых будет невысокой. В то же время психологический анализ проблемы свидетельствует, что причины профессионально-коммуникативных сложностей определяются не глубинными психологическими механизмами, не поддающимися коррекции, а возникают как результат конкретных жизненных условий и могут быть устранены в результате формирующих влияний.

Разработана теоретическая модель формирования личностно-профессиональной коммуникативной компетентности будущего менеджера, включающая сферы ее проявления (ситуативная адаптивность, владение средствами общения, осознание деятельностной среды); пути формирования (активное осознание себя, осознание и анализ параметров коммуникативной ситуации, типичных трудностей); подходы к формированию (поведенческий и личностно-развивающий); методы формирования (дискуссионные, игровые, тренинг сенситивности, активное управляемое интериндивидное обучение); условия эффективности формирования личностно-профессиональной коммуникативной компетентности (активность каждого субъекта обучения, положительное отношение к обучению на основе положительного морально-психологического климата, руководящая роль руководителя как образца коммуникативного поведения); показатели сформированности (уровень объективности понимания ситуации - когнитивный компонент; адекватность выбора средств общения - эмоционально-оценочный компонент; умение реализации действий в поведении - поведенческий компонент). Представлена практическая система работы по развитию коммуникативной компетентности в учебном процессе на основе метода активного управляемого интериндивидного обучения, включающая работу с различными направлениями самоанализа, групповой обмен опытом, руководящую роль преподавателя с эталонным стилем руководства и спектром коммуникативных умений, самостоятельную работу и базирующаяся на принципах соединения обучающего и тренировочного аспектов работы, комплексного использования активных групповых методов обучения и общепринятых норм тренинговой работы, акцентирование на самоанализе и самодиагностировании, вербализованной рефлексии и эмоциональной насыщенности средств обратной связи, направленности на психологическую помощь в саморазвитии.

Реализация этой программы позволила решить проблему формирования личностно-профессиональной коммуникативной компетентности будущих менеджеров, что проявилось как в повышении её количественных показателей, так и в осознании студентами особенностей будущей профессии и предъявляемых ею требованиях к коммуникативной функции, осознании особенностей своего общения, выработке способности их анализа, овладении приёмами кодирования и декодирования психологических сообщений, коррекции и формировании личностно-профессиональных коммуникативных умений и навыков, индивидуальных приёмов делового общения на основании субъективных преимуществ.

Доведено, что апробация предложенной системы работы стимулировала не только коммуникативные аспекты, но также и общие механизмы самоактуализации личности.

Ключевые слова: менеджер, управление, коммуникативная компетентность, деловое общение, личностная коммуникативная компетентность, профессиональная коммуникативная компетентность, активные методы обучения, профессионально-коммуникативное самоопределение.

Summary

Cherevko V.P. Formation of communicative competence of future manager during the vocational training. - Manuscript.

The dissertation in getting a candidate degree in psychology majoring in 19.00.07 - pedagogical and aged psychology. - National Pedagogical University names after M.P.Dragomanov, Kyiv, 2001.

The dissertation concerns the peculiarities of communicative competence of future manager during the vocational training. There has been exposed the specifics and the structure ( cognitive, emotional-evaluative and behavioral components) of communicative competence of the future manager. There have been defined the diagnostic criteria ( peculiarities of professional-communicative determination, inclination to the profession that has been chosen and availability of important professional traits, means of communication, availability of professional managerial communicative abilities), levels ( high, middle, low) and dynamics of its formation during the period of professional training. There has been worked out the model of formation of personal professional communicative competence of the future manager basing on the method of the managed inter-individual learning. The system of practical work has been tested. It can be used in the educational process of future managers training.

Key words: manager, management, communicative competence, business communication, active teaching methods, professional-communicative self-determination.

Размещено на Allbest.ru