Психологічні особливості розвитку пам’яті підлітків

Удосконалення способів мислення пов'язане з формуванням у підлітків здатності усвідомлювати свій процес мислення, спрямовувати свою увагу не тільки на зміст понять, а й на власний процес роздумування, на його форми, стежити за його послідовністю, контролювати, виявляти в ньому недоліки та усувати їх. Цьому сприяє вивчення багатьох предметів, зокрема граматики. Аналізуючи власне мовлення, виділяючи в ньому окремі функціональні одиниці, оволодіваючи вмінням визначати й узагальнювати їх, учні цим самим навчаються аналізувати вербальну форму думок та й сам процес мислення, довільно й свідомо керувати ним. Мислення стає об'єктом самосвідомості підлітка (рефлексивне мислення).

У підлітків формуються поступово такі якості мислення, як послідовність, гнучкість, точність, самостійність і критичність. Вони виявляються в тому, наскільки доказово, системно викладають учні свої думки, зберігаючи їх логічну зв'язаність і стрункість, як швидко переходять від одного виду мислительної діяльності до іншого, якої допомоги потребують у розв'язанні задач різної складності. Самостійність мислення проявляється в спроможності підлітка розв'язувати задачі, доступні для учнів даного віку, без сторонньої допомоги, розбиратись у нових фактах, явищах, подіях, спираючись на наявні знання. Самостійність тісно пов'язана з критичністю, з прагненням підлітка мати власне судження з певних питань, свою думку про ті чи інші явища, не покладатися повністю на авторитет учителя, батьків. Підліток часто «знаходить помилки» (так йому здається) у висловлюваннях старших, він схильний до дискусій, до категоричних стверджень чи заперечень. Самостійність мислення підлітка проявляється у творчому підході до виконання навчальних завдань, зокрема завдань літературного, технічного характеру [12].

Проте слід мати на увазі, що прагнення підлітка до самостійності з його не досить багатим життєвим досвідом, з обмеженими знаннями іноді може приводити до схематизму, вузькості мислення, застосування засвоєних правил до нових ситуацій без урахування конкретних обставин (А.В. Ведьонов) [9].

Розвиток мислення учнів середнього шкільного віку характеризується:

виникненням нових мислительних рис;

збагаченням змісту, удосконаленням його форм і змісту;

формуванням системи узагальнених, оборотних і достатньою мірою інтеріоризованих мислительних операцій;

формуванням елементів стилю розумової діяльності. Не може бути успішною навчальна діяльність підлітка без достатнього розвитку уяви.

Ускладнення й збагачення цілей учбової, трудової та ігрової діяльності підлітка закономірно веде до прогресивних змін його уяви, яка потрібна для їх досягнення. Вона бере участь в утворенні образів безпосередньо не сприйманих об'єктів, у процесах розуміння підлітками змісту художніх творів, технічних малюнків, описів історичних подій, у переходах думки від конкретного до абстрактного, в різних видах творчої діяльності підлітків і завдяки цьому сама розвивається.

Збагачення життєвого досвіду підлітків, розширення їх знань з основ наук приводять до зміни не тільки змісту образів їх уяви, а й способів їх утворення. Провідним засобом стає мовлення, зокрема внутрішнє. Процеси уявлення набувають довільного характеру. Вони стають особливими імажинізми діями, спрямованими на побудову образів різних не бачених суб'єктом предметів, ситуацій, конструкцій і т. п. Ці дії і є характерними для розвитку як репродуктивної, так і творчої уяви.

З віком у підлітків зростає вимогливість до витворів своєї уяви, критична їх оцінка. Розвиваються можливості втілювати їх у малюнках, моделях, конструкціях і літературних творах, частіше спиратися при цьому на спеціальні знання, вміння і навички, набуті ними в процесі навчальної діяльності.

Важливу роль у розвитку творчої уяви підлітків відіграє їх співробітництво з дорослими і вміле їх керівництво творчою діяльністю учнів. Образи уяви підлітка ґрунтуються на реальності. Далекі від неї, фантастичні уявлення виникають у нього лише при спеціально поставленій меті створити щось надзвичайне. Складові компоненти уявного образу у підлітка динамічні, реальне і вигадане в окремих видах його творчої уяви нерідко переплітаються або існують поряд.

Важливою формою уяви підлітка є мрія, яка створює образи бажаного майбутнього. її об'єктом є майбутнє не тільки самого підлітка, а й близьких йому людей і суспільства, з якими пов'язане його особисте життя. Переконливим доказом цього є самий зміст мрій наших підлітків. Вони передусім уявляють майбутню свою участь у тих чи інших видах суспільної діяльності, у створенні матеріальних і духовних цінностей, в досягненні певного становища в системі суспільних відносин та інше [13].

Розвиток уяви підлітків характеризується такими особливостями:

спостерігаються значні індивідуальні особливості;

виявляється здібність до продуктивної творчої діяльності;

спостерігається невибагливість до продуктів своєї уяви;

відбувається змішування реального і вигаданого;

послаблюється самоконтроль у функціонуванні уяви. Розвиток пізнавальної сфери підлітка нерівномірний і має певні протиріччя. Сприймання зростає як за змістом так і за обсягом, стає плановим, поступовим, всебічним. Пам'ять набуває довільності. Процеси запам'ятовування піддаються організації та контролю. Збільшуються швидкість запам'ятовування та об'єм матеріалу, що зберігається в пам'яті. Підвищується продуктивність пам'яті.

1.3 Проблеми розвитку пам'яті підлітків

Однією з головних характеристик підліткового віку є продовження навчання в різних загальноосвітніх установах. Навчання в школі чи в училищі займає велике місце в житті підлітка. Позитивне тут - готовність підлітка до тих видів навчальної діяльності, які роблять більш дорослим в його власних очах. Така готовність може бути одним з мотивів навчання. Для підлітка стають привабливими самостійні форми занять. Підліткові це імпонує, і вона легше освоює способи дії, коли вчитель лише допомагає йому.

Звичайно, інтерес до навчального предмета багато в чому пов'язаний з якістю викладання. Велике значення мають подача матеріалу вчителем, вміння цікаво і дохідливо пояснити матеріал, що активізує інтерес, підсилює мотивацію навчання. Поступово на основі пізнавальної потреби формуються стійкі пізнавальні інтереси, що ведуть до позитивному ставленню до навчальних предметів у цілому.

У цьому віці виникають нові мотиви навчання, пов'язані з усвідомленням життєвої перспективи, свого місця в майбутньому, професійних намірів, ідеалу.

Знання набувають особливої ??значущості для розвитку особистості підлітка. Вони є тією цінністю, яка забезпечує підлітка розширення власної свідомості та значуще місце серед однолітків. Саме в підлітковому віці прикладаються спеціальні зусилля для розширення життєвих, художніх і наукових знань. Підліток жадібно засвоює життєвий досвід значущих людей, що дає йому можливість орієнтуватися в повсякденному житті. У той же час вперше підліток починає сам шукати художні та наукові знання. Разом з однолітками він їздить в художні науково-просвітницькі музеї, ходить на лекції, в театри.

Ерудований підліток має авторитет у однолітків як носій особливого фетиша, що спонукає його примножувати свої знання. При цьому самі по собі знання доставляють підлітку справжню радість і розвивають його розумові здібності.

Знання, які отримує підліток у процесі навчальної діяльності у школі, також можуть приносити йому задоволення. Однак тут є одна особливість: у школі підліток не вибирає сам осягаються знання. У результаті можна бачити, що деякий підлітки легко, без примусу, засвоюють будь-які шкільні знання, інші - лише обрані предмети. Якщо підліток не бачить життєвого знання певних знань, то у нього зникає інтерес, може виникнути негативне ставлення до відповідних навчальних предметів.

Стійкі навчальні мотиви формуються на основі пізнавальної потреби і пізнавальних інтересів. Пізнавальні інтереси підлітків сильно розрізняються. В одних вони характеризуються невизначеністю, мінливістю і ситуативностью. В інших проявляються стосовно до вузького кола навчальних предметів, у третіх - до більшості з них. При цьому учнів можуть цікавити різні сторони предметів: фактологічний матеріал, сутність явищ, використання в практиці.

Оволодіння навчальним матеріалом вимагає від підлітків більш високого рівня навчально-пізнавальної діяльності, ніж у молодших класах. Їм належить засвоїти наукові поняття, системи знаків. Нові вимоги до засвоєння знань сприяє поступовому розвитку теоретичного мислення, інтелектуалізація процесів сприйняття, розвивається здатність виділяти головне, суттєве.

Засвоєння матеріалу молодшим підліткам може заважати установка тільки на механічне запам'ятовування. Обсяг навчального матеріалу великий і відтворити його, користуючись тільки старими прийомами запам'ятовування, за допомогою неодноразового повторення, складно. Найбільшу ефективність відтворення забезпечує аналіз змісту матеріалу, логіки його побудови, виділення істотного. Підлітки, які використовують мислення при запам'ятовування, мають переваги перед тими, хто запам'ятовує механічно. Розвинена мова, вміння висловлювати думку своїми словами, творча уява сприяють оволодінню навчальним матеріалом. Самі підлітки при цьому особливе значення надають розвиткові власної мови - адже мова багато в чому визначає успіх у спілкуванні.

Сфера спілкування в підлітковому віці виходить за межі родини і школи. У підлітка з'являється необхідність диференційованого ставлення до співрозмовників. У зв'язку з цим прискорюється формування планувальної функції. Змінюється і зміст і усних висловлювань, все більше місце в них займає опис, зростає кількість слів, словосполучень і фраз оцінного характеру. Оповідання робляться більш, послідовними і чіткими в композиційному відношенні; зростає обсяг усних висловлювань, їх синтаксичний лад стає все більш різноманітним і розгорнутим. Помітно розвивається експресивна функція, що виражається не тільки описом, а й інтонацією.

Проте в підлітковому віці можна спостерігати деяку розірваність, уривчастість звучання усного мовлення, яка виникає з-за недостатнього розвитку у підлітка здатності прогнозування: часто наступна думка губиться або він не може її висловити. Пропозиції в усному мовленні нерідко напливають один на одного, створюючи не розчленоване ціле, у мові присутня маса обривків не сформульованих пропозицій. Темп мовлення підлітків, як правило, нерівномірно прискорений: пропускаються необхідні синтаксичні паузи; багато не синтаксичних пауз. Через загостреною рефлексії на співрозмовника підліток під час побудови мови занадто напружується емоційно. Як правило, підлітки мислять краще, ніж оформляють свою думку в речення. Так, у творах багато хто може легко переставляти пропозиції, що свідчить про їх недостатню зв'язності.

На формування особистості в цей період істотно впливає процес статевого дозрівання. Перш за все у молодих людей відзначається бурхливий фізичний ріст організму, який виражається в збільшенні зросту та ваги, що супроводжується зміною пропорцій тіла. Відбувається остаточна сексуальна орієнтація підлітка. З'являються вторинні статеві ознаки.

У зв'язку з швидким розвитком виникають труднощі у функціонуванні серця, легенів, кровопостачанні головного мозку, для підлітків характерні перепади судинного та м'язового тонусу. При цьому дитина може тривалий час переносити фізичні навантаження, пов'язані з його захопленнями, і одночасно з цим, у відносно спокійний період часу, «падати від втоми». Подібне явище особливо часто проявляється у ставленні інтелектуальних навантажень. Швидкі переходи до жвавості і активності як би вказують щоразу на запаси енергії молодших підлітків. Вони можуть нудьгувати на уроках, ліниво займається вдома, але серед них навряд чи можна знайти таких, яким було б нудно було б взагалі, які були б байдужі до того, що затіває хто-небудь з їхніх однолітків або до того, що відбувається навколо.

Розвиток пізнавальних процесів, і особливо, інтелекту, в підлітковому та юнацькому віці має дві сторони - кількісну та якісну.

Кількісні зміни проявляються в тому, що підліток вирішує інтелектуальні завдання значно легше, швидше і ефективніше, ніж дитина молодшого шкільного віку.

Якісні зміни перш за все характеризують зрушення у структурі розумових процесів: важливо не те, які завдання вирішує людина, а яким чином він це робить. Тому найбільш суттєві зміни в структурі психічних пізнавальних процесів у осіб, що досягли підліткового віку, спостерігаються саме в інтелектуальній сфері.

Особливо помітні зміни відбуваються у розвитку мислення.

Мислення є вищим психічним пізнавальним процесом. Суть даного процесу полягає в породженні нового знання, на основі творчого відображення і перетворення людиною дійсності.

Мислення, як і будь-який психічний пізнавальний процес, має свої специфічні характеристики й ознаки.

У підлітковому віці насамперед продовжує розвиватися теоретичне мислення. Використовувані в молодшому шкільному віці операції стають формально-логічними операціями. Підліток в змозі досить легко абстрагуватися від конкретного, наочного матеріалу і розмірковувати словесно. На основі загальних посилок він вже може будувати гіпотези, перевіряти або спростовувати, що свідчить про пріоритетний розвиток у нього логічного мислення.

Для того щоб виявити на практиці принципове розходження в якості мислення молодших школярів та підлітків, достатньо запропонувати їм вирішити будь-яку логічну задачу. Наприклад: «У всіх оленів чотири ноги. У цієї тварини теж чотири ноги. Чи можна стверджувати, що ця тварина - олень?». Молодші школярі найчастіше цю задачу вирішують неправильно або взагалі не вирішують, кажучи про те, що вони не знають правильного рішення. Іноді вони знаходять правильне рішення. Але не логічно, а слідуючи образним шляхом («Ні. У кішок теж чотири ноги»). Підліток не тільки дає правильне рішення, але і логічно обгрунтовує його. Наприклад: «Ні, це твердження не є повністю істинним, оскільки такою ознакою володіють не тільки олені».

На відміну від молодших школярів у дитини, яка досягла підліткового віку, проявляється здатність оперувати гіпотезами при вирішенні інтелектуальних завдань. Причому, стикаючись з необхідністю розв'язати задачу, яка для нього є новою, в більшості випадків підліток прагне використати різноманітні підходи до її вирішення, намагаючись знайти найбільш ефективний з них. Дані здатності виникають не самі по собі, а формуються і розвиваються в процесі шкільного навчання, в опануванні знаковими системами, прийнятими в багатьох сучасних науках.

Таким чином, однією з найбільш істотних особливостей підліткового віку є те, що в процесі навчання дитина освоює на логічному рівні всі розумові операції. Тому не випадково, характеризуючи цю стадію розвитку мислення, Ж. Піаже визначає її як стадію формальних операцій. Причому головною особливістю розвитку мислення в цьому віці є те, що поступово окремі розумові операції перетворюються в єдину цілісну структуру.

Наступна особливість розвитку мислення підлітків полягає в здатності аналізувати абстрактні ідеї, шукати помилки і логічні протиріччя в абстрактних судженнях. Завдяки цьому у дітей підліткового віку відзначається виникнення інтересів до різноманітних абстрактним філософських проблем, в тому числі до релігійних, політичних, етичних і д.р. Підлітки починають міркувати про ідеали, про майбутнє, набувають нового, більш глибокий і узагальнений погляд на світ, тобто у них відбувається становлення світогляд, що самим безпосереднім чином, звичайно, пов'язано з інтелектуальним розвитком.

Крім того, що підліток набуває доросле логіку мислення, у нього відзначається подальший розвиток таких пізнавальних процесів, як сприйняття і пам'ять.

Розвиток сприйняття в підлітковому віці значною мірою також залежать від процесу навчання, а точніше, від тенденції ускладнення навчальних програм у міру дорослішання дитини. Наприклад, на уроках геометрії, креслення і т. п. у дитини поступово формуються і розвиваються здібності сприймати непрямі ознаки предметів, подумки трансформуючи їх до рівня, що дозволяє адекватно ідентифікувати сприймається об'єкт. Таким чином з'являється вміння бачити перетин об'ємних фігур, читати креслення і т.д.

Оскільки в процесі дорослішання у дитини змінюється характер діяльності, то не дивно, що це впливає і на розвиток психічних пізнавальних процесів. Пам'ять не є винятком.

Ускладнення і значне збільшення обсягу досліджуваного матеріалу приводить до якісної перебудови в організації мнемічних процесів.

Мнемічні процеси - сукупність процесів, що забезпечують функціонування механізмів пам'яті: запам'ятовування, відтворення і пр.

Найчастіше діти, досягнувши підліткового віку, продовжуючи навчання, змушені відмовлятися від дослівного заучування за допомогою повторень. У процесі ускладнення навчання та розвитку інтелектуальних здібностей діти починають трансформувати текст або інший навчальний матеріал, полегшуючи його запам'ятовування і відтворення. Освоюють різноманітні мнемонічні прийоми, а відтворюючи навчальний матеріал, більшість дітей вже достатньо легко можуть передати зміст прочитаного.

Мнемонічні прийоми - спеціальні прийоми, свідомо використовуються суб'єктом для ефективного запам'ятовування і відтворення інформації.

У підлітковому віці активно розвивається логічна пам'ять і швидко досягає такого рівня, що дитина переходить до переважного використання цього виду пам'яті, а також довільної та опосередкованої пам'яті. [19; 28-29] Здатність до запам'ятовування постійно, але повільно зростає до 13 років. З 13 до 15-16 років спостерігається більш швидке зростання пам'яті. [20; 395] Поліпшується запам'ятовування словесного і образного матеріалу, збільшується швидкість запам'ятовування, обсяг збережених в пам'яті матеріалу; поліпшується продуктивність пам'яті. Разом з тим на тлі домінуючої позиції логічної пам'яті у підлітка сповільнюється розвиток механічної пам'яті, що може призводити до виникнення ряду негативних явищ. Так, внаслідок появи в школі багатьох нових навчальних предметів значно збільшується кількість інформації, яку необхідно механічно запам'ятати. Однак у зв'язку з цими тенденціями розвитку в багатьох підлітків виникають проблеми із запам'ятовуванням і вони скаржаться на погану пам'ять. Причому подібні скарги у підлітків можуть зустрічатися навіть частіше, ніж у молодших школярів. Ймовірно, дана проблема є однією з причин, що обумовлюють інтерес підлітків до способів поліпшення запам'ятовування.

З віком змінюються і відносини між пам'яттю і мисленням. Якщо в ранньому дитинстві пам'ять була однією з основних психічних функцій і залежно від неї будувалися всі інші психічні процеси, то в міру розвитку дитини пам'ять втрачає свою домінуючу роль.

У ранньому дитинстві мислення багато в чому визначається пам'яттю, а процес мислення значною мірою є процесом відтворення. При досягненні дитиною молодшого шкільного віку між мисленням і пам'яттю зберігається тісний взаємозв'язок. Більш того, мислення розвивається в безпосередній залежності від пам'яті.

Проте в підлітковому віці відбувається істотне зрушення у відносинах між пам'яттю і іншими психічними функціями. Дослідження особливості мнемічних процесів підлітків показали, що в цьому віці вже мислення визначає особливості функціонування пам'яті. Наприклад, процес, відтворення інформації в значній мірі обумовлений особливостями розумових процесів, так само як процес запам'ятовування, який зводиться у підлітка до встановлення логічних відносин всередині матеріалу, що запам'ятовується. Тому відтворення інформації полягає у відновленні матеріалу з цим відносинам.

У міру дорослішання дитина поступово набуває практичного життєвий досвід і певні трудові навики. При цьому слід мати на увазі, що уява нерозривно пов'язано з розвитком мислення і пам'яті. Тому чим вище рівень розвитку мислення, чим багатша практичний досвід, тим більш складні форми уяви можуть виявлятися у людини.

Дана тенденція в підлітковому віці насамперед виявляється в тому, що дитина все частіше звертається до творчості. Деякі підлітки починають писати вірші, серйозно займатися малюванням та іншими видами творчості. Слід підкреслити, що уяву підлітка менш продуктивно, ніж уява дорослої людини. Проте уяву підлітка не тільки істотно багатший фантазії дитини більш молодшого віку, але і є невід'ємною частиною його психічного життя, що дозволило Л.С. Виготському висловити припущення про те, що фантазія підлітка - це гра дитини, яка переросла у фантазію.

Разом з тим фантазія дитини виконує ще одну важливу функцію - регуляторну. Незадоволеність потреб і бажання підлітка в реальному житті легко втілюється у світі його фантазій. Тому уяву і фантазії в ряді випадків приносять заспокоєння, знімаючи напруженість і усуваючи внутрішній конфлікт. [19; 30]

2. Практична частина

2.1 Методика «Оперативна пам'ять»

Удослідженні брало участь 20 учнів 10 класу Хмельницької приватної школи «Гармонія». Для дослідження була використана методика «оперативна пам'ять». Методика приміняється для вивчення короткочасної пам'яті. (див. Додаток А) [21.212]

Таблиця 2.1. Зведенна таблиця результатів рівня оперативної пам'яті.

В графічному вигляді це має такий вигляд.

Ричунок 2.1. Рівень оперативної пам'яті

Спераючись на дослідження та таблиці 2.1 і рис. 2.1, можу сказати, що у 9 учнів, практично у половини досліджуваних, нормальний рівень здібності утримувати в оперативній пам'яті значний об'єм інформації та здійснювати з нею необхідні маніпуляції, витривалості до інтелектуального навантаження і тривалості зосередження. Але у 11 - рівень оперативної памяті нижче норми, отже учні не зосереджені, і це заважає їм навчатись.

2.2 Методика «Пам'ять на числа»

В досліджені брали участь 20 учнів Хмельницької приватної школи «Гармонія». Методика призначена для оцінки короткочасної зорової пам'яті, її об'єму та точності (див. Додаток В). [21/213].

Таблиця 2.2. Зведенна таблиця результатів рівня короткочасної зорової пам'яті

В графічному вигляді це має такий вигляд.

Рисунок 2.2. Рівень короткочасної зорової пам'яті

На основі дослідження та таблиці 2.2 та рис. 2.2 можу сказати, що у 80% учнів нормальний рівень короткочасної зорової пам'яті, отже більшість досліджуваних можуть швидко і добре запам'ятовувати побачене, а 20% - погано запам'ятовують побаченний матеріал.

2.3 Методика «Пам'ять на образи»

В досліджені броли участь 20 учнів Хмельницької приватної школи «Гармонія».Методика призначена для вивчення образної пам'яті. [21\213].

На основі результатів дослідження (див. Додаток Е), проведеного за допомогою таблиці з малютками (див. Додаток Д.), будую таблицю 2.3.

Таблиця 2.3. Рівень образної пам'яті

На основі таблиці 2.3 будую діаграму.

Рисунок 2.3. Рівень образної пам'яті

За результатами таблиці 2.3 та рис. 2.3 можна сказати, що майже у всіх учнів - 90%, добре розвинута образна пам'ять. Лише у 10% низький рівень образної пам'яті.

Висновки

Проаналізувавши літературу, ми прийшли до того, що пам'ять займає домінуюче положення серед психічних процесів, але вона також невідривна від них і у тому числі від мислення. Від виду пам'яті залежить спосіб життя людини важливу роль. У підлітковому віці пам'ять грає важливу роль. У цьому віці дитині доводиться значно більше запам'ятовувати інформації. Не усі здатні запам'ятовувати однакову кількість матеріалу. Пам'ять у усіх розрізняється: у когось переважає образна, у інших слухова або зорова і так далі. У підлітковому віці проходять важливі процеси, пов'язані з перебудовою пам'яті. Активно починає розвиватися логічна пам'ять і скоро досягає такого рівня, що людина переходить до переважного використання цього виду пам'яті, а також до довільної і опосередкованої пам'яті. Як реакція на частіше практичне вживання в житті логічної пам'яті сповільнюється розвиток механічної пам'яті. Усі ці відмінності в пам'яті роблять її актуальною для вивчення. Тому буде правильно, якщо сказати, що не буває поганої пам'яті, якщо це не пов'язано з патологією. Пам'ять можна поліпшити за допомогою спеціальних вправ, завдяки постійному заучуванню віршів. Активний розвиток пам'яті відбувається в результаті читання, письмової мови, виступу, читання монологу вголос.

Окрім аналізу літератури, ми провели досвідчено-емпіричне дослідження. Вивчивши особливості пам'яті підлітків, ми можемо стверджувати, що практична частина нашої роботи відповідає теоретичною. Дані, отримані в дослідженні, повністю підтверджують нашу гіпотезу про те, що у підлітків найкраще розвинута образна пам'ять. Образна пам'ять виявляється в запам'ятовуванні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їх властивостей, наочно даних зв'язків і відносин між ними.

Пам'ять - необхідна умова психічного розвитку людини. Нові зрушення в її психіці завжди ґрунтуються на попередніх досягненнях, на основі здобутків, зафіксованих у пам'яті. Завдяки пам'яті зберігається цілісність особистості, усвідомлюється єдність її минулого та сучасного. Без запасу уявлень пам'яті неможливими були б розумова діяльність, створення образів, уява, орієнтування в середовищі взагалі.

Пам'ять - складник пізнавальної діяльності індивіда, причому не лише чуттєвої, а й раціональної, що забезпечує його включення в практичну діяльність. Це, також, складна система процесів, які здійснюють повній цикл перетворень інформації суб'єктом: запам'ятовування, зберігання, відтворення і забування. Пам'ять слушно вважають основою навчання, і його продуктивність пов'язують з повнотою засвоєння знань, тривалістю їх зберігання у часі, готовністю до адекватного використання в різних ситуаціях пізнавальної і практичної діяльності.

Але всі ми різні, і на якість запам'ятовування впливають індивідуальні особливості, такі як темперамент або тип нашої пам'яті, на що слід звертати увагу педагогам при викладанні матеріалу. На процес запам'ятовування можуть впливати об'єм, сутність інформації, а також наскільки вона структурована, послідовно і чітко викладена. А тому, корисно володіти деякими логічними та мнемонічними прийомами керування пам'яттю. Для свідомого керування пам'яттю знання закономірностей відтворення не менш важливе, ніж знання закономірностей запам'ятовування. Дуже великий сенс у пам'яті мають емоційно забарвлені спогади. Запам'ятовується, насамперед, та інформація, що викликала у нас позитивні емоції.

Пам'ять потрібна для засвоєння нових знань, а їхнє набування сприяє вдосконаленню пам'яті. Лише усвідомлена діяльність особистості сприяє розвиткові пам'яті. Що стійкіші мотиви досягнення супроводжують діяльність суб'єкта, то продуктивніша пам'ять.

Список використаної літератури

1. Бергсон А. Материя и память / Собрание сочинений в 3-х томах. Том 1. - М.: 1992. - 317 c.

2. Варій М.Й. Загальна психологія: Навчальний посібник / 2-ге видан., випр. і доп. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 968 c.

3. Винославська О.В., Бреусенко-Кузнєцов О.А., Зливков В.Л., Апішева А.Ш., Васильєва О.С. Психологія: Навчальний посібник. - К.: Фірма «ІНКОС», 2005. - 351 c.

4. Леонтьев А.Н. Лекції із загальної психології. - М., 2000. - 449 с.

5. Нуркова В.В. Загальна психологія. У 7 т.: підручник для студентів вищих навчальних закладів / під ред. Б.С. Братуся. Т. 3. Пам'ять. - М.: Видавничий центр «Академія», 2006. 320 с.

6. Павелків Р.В. Загальна психологія. Підручник. - К.: Кондор, 2009. - 576 с.

7. О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. Загальна психологія: Підручник. - К.: Каравела, 2011. - 464 с.

8. Богословський В.В., Загальна психологія, М: Просвіта, 1973, - с. 135-150.

9. Ведьонов А.В., Виховання волі учнів у процесі навчальної діяльності, М., АПН РРФСР, 1957.

10. Виготський Л.С., Розвиток вищих психічних функцій, М., 1960.

11. Дубровіна І.В., Вікова та педагогічна психологія. Хрестоматія, М., 1999, - с. 79-104.

12. Дубровіна І.В., Психологія, М., 2001, - с. 143-153.

13. Крутецький В.А., Психологія навчання та виховання учнів, М., Просвіта, 1976.

14. Матюшкіна A.M., Психологія мислення, М., Прогрес, 1965.

15.М'ясоїд П.А., Загальна психологія, К., Вища школа, 2000, - с. 244-347.

16. «Проблеми психодіагностики навчання і розвитку школярів», Зб.н.пр., М., 1985.

17. Ушинський К.Д., Вибрані пед. праці, М, Держнавчпедвид, 1954, - с. 346-386.

18. Щербаков О.І., Практикум із загальної психології, М., Просвіта, 1990, - с. 122 - 177.

19) Реан А.А. Психологія підлітка-СПб.: Прайм - Еврознак, 2003 р.

20) Мухіна В.С - Вікова психологія: феноменологія розвитку, дитинство, отроцтво - М.: Академія 1998

21) Н. Дубенюк, Большая энциклопедия психологических тестов, ООО «Издательство «Эксмо» 2008 г.

Размещено на Allbest.ru