Характеристика видів уваги

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Характеристика видів уваги"

1. Увага. Види уваги

Увага - це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється у спрямованості і зосередженості свідомості на вагомих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.

Залежно від активності людини та співвідношення зовнішніх і внутрішніх умов виникнення, увагу поділяють на: мимовільну, довільну й післядовільну.

Мимовільна увага -- це зосередження свідомості людини на об'єкті внаслідок його особливостей як подразника. Вона характеризується саме тим, що в даному разі об'єкти через ті чи інші особливості, їхнє значення для особистості або відношення до мотивів діяльності привертають до себе увагу, а то й захоплюють її цілком. Особливості подразників, завдяки яким привертається увага людини, вирізняються великою силою, інтенсивністю, контрастом, новизною, посиленням або послабленням, просторовими змінами руху, раптовістю появи об'єкта, виділенням на певному фоні тощо. Нашу увагу привертає рокіт двигунів літака під час зльоту, миготіння світлового сигналу автомобіля, раптове зниження інтенсивності голосу вчителя, нові зразки виробничого обладнання в цеху. Зовнішні об'єкти викликають мимовільну увагу остільки, оскільки вони пов'язані з потребами, інтересами, прагненнями, почуттями, досвідом людей. «Мимоволі І ми уважні до того, що нас цікавить, має життєво важливе сигнальне значення, активізує і підтримує нашу діяльність. ! Залежно від нашого стану й досвіду викликають мимовільну і увагу пахощі в їдальні, куди ми приходимо обідати, наші улюблені заняття, цікаві книжки, знайомі, до яких ми маємо певний інтерес, тощо.

Мимовільна увага є первинним ступенем уваги в її історичному та індивідуальному розвитку, основою для виникнення і розвитку більш характерної для людини уваги -- довільної. Довільна увага -- це та, що свідомо спрямовується і регулюється особистістю. Людина виявляє активність, ставить віддалені цілі й змушена довільно зосереджувати свою увагу на їx досягненні. Тому вона повинна докладати зусиль, щоб бути уважною, особливо до того, що спершу і непривабливе, і нецікаве. Довільна увага пов'язана з силою волі та здатністю долати зовнішні й внутрішні перешкоди. Вона особливо потрібна в навчальній і трудовій діяльності, зокрема в тих випадках, коли процес навчання чи праці найменше захоплює своїм змістом.

Таблиця. Види уваги та їхні порівняльні характеристики

Довільна увага тісно пов'язана з працею і мовою, у взаємодії яких вона виникла й розвивається. Необхідною умовою довільної уваги є оволодіння мовою, з допомогою якої усвідомлюється мета, виникає свідомий намір особистості бути уважною, забезпечується постійний контроль за діями. Поставивши мету якоїсь діяльності, ми виконуємо це рішення. Досягнення мети трудової діяльності вимагає не тільки вміння зосереджуватись на ній, а й відвертатися від побічних стимулів, переборювати не тільки зовнішні, а й внутрішні перешкоди, розподіляти свої зусилля на виконанні окремих етапів праці, хоча вони бувають і непривабливими, контролювати цей процес до кінця. І чим віддаленіша мета і складніший шлях її досягнення, менш приваблива сама робота, тим більше вимагає вона довільної уваги. Чим більше зовнішніх і внутрішніх перепон трапляється на шляху досягнення мети, тим більше зусиль необхідно докласти до підтримання уваги в належному напрямі.

Обидва види уваги -- мимовільна й довільна -- мають багато спільних рис і відмінностей, вони тісно пов'язані між собою і взаємодіють. Довільна увага виникає з мимовільної в міру утворення узагальнених умовних зв'язків. Проте й довільна стає мимовільною внаслідок зміни мотивації Діяльності. Часто, приступаючи до виконання нової роботи, розв'язування практичного завдання, написання твору, людина усвідомлює потребу в їх виконанні й тому змушена мобілізувати свою волю, зробити неабиякі зусилля, щоб сконцентрувати на них розумові сили. Спочатку виникають труднощі, але згодом людина заглиблюється і поринає у виконання завдання, стає уважною мимовільно, бо її зацікавлює сам зміст діяльності. Цю увагу називають вторинною мимовільною, або післядовільною. Таку захопленість нерідко можна помітити в діяльності фахівців, зайнятих творчою працею: інженерів-конструкторів, технологів-розробників, налагоджувальників, письменників, художників, архітекторів, дослідників та ін. Вона має ознаки як мимовільної -- не вимагає спеціальних вольових зусиль, так і довільної -- залишається цілеспрямованою і передбачуваною. Перехід від довільної уваги в післядовільну зменшує напруженість діяльності через зменшення потреби у витрачанні зусиль на зосередження в роботі й тому підвищує її ефективність.

Не все в навчальній і трудовій діяльності може бути захоплюючим, багато в ній і рутинного. Тому треба привчати дітей бути уважними і до того, що зовсім не захоплює. Однак постійне підтримання уваги за допомогою вольових зусиль пов'язане з великим напруженням у роботі, що швидко викликає втому. Тож, виховуючи довільну увагу, слід спрямовувати більше зусиль на те, щоб зацікавити учнів змістом навчальної діяльності, виробити в них звичку до робота і тим полегшити перехід довільної уваги у продуктивнішу післядовільну.

2. Ступінь уважності

У трудовій діяльності й повсякденному житті люди бувають уважні, неуважні та розсіяні. Ступінь уважності -- це стійка властивість особистості, притаманна їй від природи, що вдосконалюється протягом життя в досить обмеженому діапазоні залежно від обставин, потреб та досвіду. Уважний в одній галузі життя може бути зовсім неуважний в іншій. Тому поділ людей за таким критерієм треба вважати певним чином умовним.

Уважною людину можна назвати, якщо в неї переважає довільна й післядовільна увага, якщо вона має мету і волю, добре усвідомлює, чого хоче. Неуважна людина -- це та, яка не вміє зосередитися на предметі, не здатна проникнути в суть речей, у внутрішній світ іншого. Розсіяна людина посідає проміжне місце за градацією уваги, має поверхову спрямованість дій, не може зосередитись на якомусь об'єкті.

Велику суспільну цінність становить уважність як риса характеру, що віддзеркалює ставлення до людей, їхніх потреб, інтересів, переживань, запитів. Така уважність є основою чуйності й тактовності у ставленні до інших людей і мас бути неодмінною якістю керівників, педагогів, громадських і державних діячів.

Уважність або неуважність позначаються на всіх сторонах особистості та її діяльності. Уважність -- важлива умова чуттєвого й раціонального відображення дійсності, логічного ходу думки та її позитивних результатів. Неуважність завжди тісно пов'язана з невмінням довільно регулювати увагу, а це негативно відбивається на розумовій діяльності, порушуючи послідовність, доказовість, несуперечливість суджень та викликаючи емоційне відволікання думки. Проте причини неуважності криються не тільки в недоліках довільної увага, а й у відсутності знань.

Особливий інтерес викликає розсіяність уваги, яка полягає в перестрибуванні від одного зовнішнього об'єкта до іншого. Увага людини за мінімальної вольової регуляції підпорядковується зовнішнім обставинам. Та її не треба плутати з «професорською розсіяністю», причиною якої виступає глибока концентрація уваги на одному об'єкті своїх пошуків, що є необхідною умовою зосередження особистості.

3. Характеристики уваги

Однією з важливих характеристик уваги є зв'язок уважності з діяльністю і спрямованістю особистості. На певному етапі свого розвитку людина починає дедалі більше виділяти об'єкти, на які спрямовується довільна увага, згодом сягаючи післядовільних її форм. Об'єкти, які виділяє суб'єкт у зв'язку з метою і змістом діяльності, поступово посідають домінуюче місце в його свідомості: Виробляється звичка, поглиблюється інтерес, посилюється мотивація до певної діяльності. Накопичення відповідного досвіту загострює увагу на найдрібніших деталях у предметах і явищах, малопомітних неспеціалістам. Так складається професіоналізація уваги, що починає формуватися ще в школі. Наприклад, заняття технічним конструюванням спонукає майбутнього робітника чи інженера приглядатися до машин, виробляти відповідні властивості уваги. Досліди з фізики виробляють навички концентрації уваги на істотних змінах, які помітити не легко, привчають бачити у явищах істотне, нове, формують мислення і внутрішню увагу. Уважність як риса особистості виявляється у своєрідному синтезі властивостей уваги, який сприяє активній професійній діяльності.

Є професії, в яких властивості уваги мають надзвичайно важливе значення і зумовлюють успіхи в роботі. Адже не можна собі уявити водія автомобіля зовсім неуважним, виходячи з тих наслідків, до яких це може призвести. Неуважність оператора-диспетчера може дорого обійтися екіпажам і пасажирам авіалайнерів. Виникає проблема визначення індивідуальних властивостей уваги з метою професійної орієнтації, профвідбору, організації навчання. Кожному варто знати свої індивідуальні особливості уваги й ураховувати їх у повсякденному житті.

Навколишнє середовище постійно впливає на органи чуття людини, проте не всі подразники вона відображає однаково чітко. Захоплений своєю працею, робітник не помічає, що довкола нього відбувається, хоч на виробничій ділянці вирує життя: метушаться люди, гуркочуть механізми. З того, що залишається в полі його зору, одне сприймається чітко, а інше відступає на задній план і тільки в міру потреби включається в зону ясного бачення.

Свідомість індивіда не спроможна відобразити все, що робиться навколо нього, не може з'ясувати водночас усі питання складного завдання. Для їх чіткого усвідомлення потрібне виділення окремих предметів і явищ дійсності та послідовне їх відображення. Можливості ясного бачення дорослої людини обмежуються 4--6 об'єктами одночасно. Тому вона завжди спрямована на щось, уважна до одних предметів і явищ навколишнього середовища й неуважна до інших. Функцію уваги можна порівняти з лінзою, яка збирає у фокус сонячні промені й запалює дерево. Так і увага збирає у фокус розумові сили людини й спрямовує їх на розв'язування проблем, що постають перед нею. Саме зосередженість на об'єктах дає змогу поглибити бачення, деталізувати явища та успішно розв'язати проблему. Якщо людина розпорошує пізнавальні і продуктивні сили одночасно на багатьох питаннях, у неї залишається менше сил, а звідси -- слабкі результати. Послідовне зосередження уваги спочатку на одному питанні, а потім на іншому дає можливість глибше вивчати їх у всіх деталях і досягати вагоміших успіхів.

Із численних сигналів оточення людина виділяє те, що необхідне для цілеспрямованої діяльності в даний момент, залежно від цього надаючи кожному об'єктові відображення певного значення. У взаємодії з навколишнім середовищем складається вибіркове відображення свідомістю предметів і явищ, що забезпечується увагою. Вибірковість, яка регулює пізнавальну й продуктивну діяльність, визначається можливостями особи та спрямованістю, метою її діяльності. Механізмами вибірковості уваги служать процеси довільної регуляції діяльності. В здатності довільно спрямовувати й зосереджувати увагу виявляється активність людини. Постановка й постійне уточне дня мети діяльності викликають, підтримують, поглиблюють, розподіляють і переключають увагу.

Увага -- не саме відображення, вона не має свого предмета пізнання. Це не самостійний психічний процес, а швидше його необхідна умова, форма окремої відображувальної й продуктивної діяльності на різних рівнях свідомості. Отже, увага є формою організації психічної діяльності людини, яка полягає в спрямованості й зосередженості свідомості на об'єктах, що забезпечує їх виразне відображення.

Увага завжди тісно пов'язана з діяльністю людини, забезпечує її свідомий характер, а також нею стимулюється і регулюється. Діяти -- означає бути уважним до об'єктів Діяльності. Напруження в діяльності завжди пов'язане з відповідним напруженням уваги. Увага слугує внутрішньою умовою психічної діяльності, завдяки увазі чуттєве відображення об'єктів зовнішнього світу відбивається у свідомості суб'єкта, а кожний акт цілеспрямованої діяльності доходить До свідомості. Саме від зосередженості уваги залежать повнота, чіткість і ясність нашого сприймання, уявлення, вирішення повсякденних проблем.

Увага конче потрібна людині для виконання кожного Навчального чи трудового завдання. Особливого значення Увага набуває у засвоєнні нового знання. З цього приводу К. Д. Ушинський, зокрема, зазначав, що це основні ворота до свідомості, «єдині двері нашої душі», через які входять до нас усі відомості про навколишній світ, чуттєві дані і знання. А П. Ф. Каптерєв зробив таке порівняння: « .Навчати неуважного -- все одно що наповнювати водою діжку без дна». Уважність -- запорука успіхів у розв'язанні проблем життя і діяльності.

4. Дослідження уваги

особистість увага свідомість

Концепції довільної внутрішньої зосередженості свідомості та емоційно-вольової активності, що виявляються в увазі, розроблялися ще в межах інтроспективної психології. Проте вони не пояснювали механізми виникнення і розвитку уваги. На спробу науково обгрунтувати ці механізми вперше натрапляємо в моторній теорії уваги, авторами якої були французький психолог Т. Рібо і російський психолог М. М. Ланге. Ця теорія надає надзвичайно важливого значення зовнішнім виявам уваги, розглядаючи роль рухів не стільки як побічний вияв, скільки як умову виникнення уваги. Рух, зазначали вони, фізіологічне підтримує і посилює акт уваги, налаштовуючи органи чуття на зосередження або відвернення свідомості. Руховий ефект уваги та вміння ним керувати розкриває механізми довільної уваги. Довільно регулюючи рухи, пов'язані з чимось значущим, можна відповідно активізувати й спрямувати увагу. Якщо, підкреслювали прихильники цієї теорії, усунути рухи, то від уваги нічого не залишиться, тобто неможливою стане сама увага. Звичайно, роль рухів у підтриманні уваги безперечна. Проте не можна зводити до них саму увагу.

У 20--30-ті роки досить поширеною була теорія уваги Д. М. Узнадзе, пов'язана з поняттям установки. Згідно з цією теорією, увага -- особливий стан налаштованості, породжений впливом попереднього досвіду на наступні дії суб'єкта. Наприклад, пояснює автор, якщо потримати в руках однакові за об'ємом, але різні за вагою кульки, то потім суб'єктивно по-різному будуть оцінюватися за вагою інші кульки. Установка, що виникла внаслідок ілюзії, впливатиме на сприймання вага предмета, що пов'язано з увагою. Вона внугрішньо зумовлює стан уваги людини, що в подальшому впливає на орієнтацію в умовах певної ситуації.

Рефлекторна теорія уваги (І. М. Сєченов, І. П. Павлов, О. О. Ухтомський) пов'язує причини, що викликають увагу та її розвиток, із впливом зовнішнього середовища. Предмети і явища зовнішнього світу, діючи через рецептори на мозок людини, викликають у неї орієнтувальні рефлекси та пристосувальні рухові реакції, які в процесі розвитку досягають тонких диференціацій та досконалості. Орієнтувальні реакції змінюють перебіг мозкових процесів у корі великих півкуль головного мозку, створюють осередок оптимального збудження (за І. П. Павловим) або домінанту (за О. О. Ухтомським). У цих зонах легко утворюються тимчасові нервові зв'язки, вирішуються нові проблеми. Виникнення домінанти викликає гальмування в сусідніх ділянках кори головного мозку, блокує інші реакції організму, підпорядковує собі побічні імпульси-подразнення, посилюючи завдяки їм увагу до основної діяльності. Інші дії в цей час можуть виконуватися переважно в автоматизованому режимі, обмежуючись менш активними ділянками кори мозку.

У межах концепції поетапного формування розумових дій П. Я. Гальперіна увага розглядається як функція психічного контролю за змістом дій людини. Як діяльність контролю вона є невід'ємним елементом орієнтувально-дослідницької діяльності, але не становить самостійний процес, не має окремого продукту, а тому завжди спрямована на те, що створюється іншими процесами. Водночас увага -- це не лише контроль, за допомогою якого дія тільки оцінюється. Увага сприяє формуванню та вдосконаленню розумової дії. «Коли нова дія контролю перетворюється на розумову й скорочену, тоді, і тільки тоді, вона стає увагою -- новим, конкретним процесом уваги. Не кожний контроль є увагою, однак увага -- це завжди контроль», -- зазначав П. Я. Гальперін.

Довільна увага -- це контроль за дією на основі плану, за допомогою заздалегідь визначених критеріїв та засобів їх використання. Кожний новий акт довільної уваги базується на процедурі поетапного формування розумових дій. Для цього потрібно, крім основної діяльності, дати завдання перевірити її, визначивши для цього критерії й засоби, загальний шлях і послідовність, реалізувати це на всіх етапах формування дії, починаючи з матеріальної або матеріалізованої й закінчуючи розумовою.

Існує концепція уваги, що будується на принципі взаємодії свідомості й діяльності особистості (М. Ф. Добринін, Є. О. Мілерян, Ф. Н. Гоноболін, І. В. Страхов та ін.). її вихідне положення полягає в тому, що увага нерозривно пов'язана з діяльністю, в діяльності вона існує і нею підтримується. Бути уважним -- обов'язково означає бути діяльним щодо тих чи інших об'єктів. Водночас увага розглядається як необхідна внутрішня умова психічної діяльності людини. Вона забезпечує організацію і регуляцію психічної діяльності, ясність і чіткість сприйняття об'єктивної дійсності, доведення до свідомості змісту продуктивних дій.

Взаємні зв'язки психічної діяльності суб'єкта й об'єкта, свідомості й предмета визначають механізми виникнення й розвитку уваги та підвищення її ефективності. При цьому увага виявляється у двосторонності відносин суб'єкта й об'єкта. Так, чим більша активність свідомої діяльності суб'єкта, тим чіткіше виступає об'єкт; чим виразніше у свідомості виступає об'єкт, тим інтенсивнішою є сама свідомість, що виявляється в увазі.

5. Виховання уваги

Окремі вияви уваги даної людини можуть ще нічого не говорити про загальну спрямованість його особистості, про його інтереси, переконання , світогляд. Зв'язок між особистістю і увагою очевидний. Навіть при мимовільній увазі те, чим людина безпосередньо цікавиться, що її невільно захоплює, безпосередньо займає, так або інакше пов'язане з інтересами людини, з особливими її особистості. Ще більше це буде стосуватися довільною уваги людини, так як довільна увага залежить від свідомо поставленої мети. (М.Ф. Добринін)

Увага у різних людей і в різні історичні епохи може проявлятися по-різному. Люди звертають увагу на навколишнє, також і в залежності, від їх становища і участі у суспільній діяльності, від їх професійної роботи, виховання, освіти, культурного рівня і віку. В роботі над самим собою необхідною умовою є робота над увагою, над вмінням направляти свою увагу куди потрібно і зосереджувати її так довго, як це необхідно.

Безумовно, об'єкти, які виявляються в центрі нашої уваги, сприймаються більш ясно і чітко. Але вони потрапляють в центр уваги саме тому, що пов'язані з діяльністю людини. Діяльність свідомості сама завжди пов'язана з впливом на людину певних об'єктів оточуючого світу, які викликають в силу даних суспільних умов відома активне відношення людини до них. Увага виражається у всіх психічних діяльності . „ При визначенні уваги невірно обмежуватись лише процесом сприйняття. Увага зовсім не обмежується сприйняттям, вона відноситься і до мислення, і до пам'яті, і до уваги і до інших психічних процесів. Тому увагу треба визначати як процес динамічний, завжди пов'язаний з певною діяльністю і той, що відноситься до всієї особистості." (М. Ф. Добринін)

Чи можна виховати мимовільну увагу? М. Ф. Добринін пише, що „ діяти на мимовільну увагу безпосередньо неможливо, так як вона не залежить від волі людини. Але можливий посередній вплив на неї, враховуючи причини, що викликають таку увагу."

В основному виділяють три категорії причин, які викликають і підтримують мимовільну увагу: характер зовнішнього подразника, відповідність подразника внутрішньому стану, особливо почуттям людини, її минулий досвід. Відповідно до цих причин слід і виховувати мимовільну увагу.

Тут в першу важливе значення має розвиток почуттів. Чим багатшими і різноманітнішими будуть відчуття і сприймання людини, тим легше привернуть її увагу самі різноманітні зовнішні подразники. Таким чином створюється підхід до виховання спостережливості. Потрібно намагатися направляти увагу людини на різноманітні речі і відношення між речами, пояснював ати ці відношення, знаходити в них все нове і нове.

Отже, перша умова виховання мимовільної уваги - це розвиток спостережливості. Друга умова - це розвиток почуттів. Чим багатші і глибина почуття людини, тим більшим вона буде цікавитись, тим легше привабити її увагу. Третя умова виховання мимовільної уваги - розвиток досвіду, розвиток знань. Чим більше у людини знань, тим легше людина зацікавиться новим. Зрозуміло, що знання слід давати поступово і в зв'язку з віком.

Найважливішим є виховання цілеспрямованої довільної уваги. Це виховання пов'язане з вихованням прагнень людини, з вихованням її особистості. Дуже важливо, відповідно з вказівками і досвідом А. С. Макаренка, виховувати вміння ставити собі більш далекі цілі в житті, в трудовій і суспільній діяльності і пов'язати їх з більш близькими цілями. Це вміння набувається поступово, і проходить становлення воно лише в юнацькому віці. Але підходити до виховання довільної уваги треба з раннього дитинства. В старшому віці велике значення має і робота над собою, самовиховання уваги.

Називаючи мимовільну увагу „ пасивною", відомий педагог і психолог К. Д. Ушинський писав: „ Всяке цікаве для дітей, читання, розповідь, сприяє розвиток писаної уваги. Але однієї пасивної уваги ще недостатньо, і навіть розвита передчасно, занадто і без сприяння активної уваги . вона може перетворитися в хворобливий стан душі, яка стає якоюсь безсильною, лінивою, потребує подразнення цікавими розповідями або цікавим читанням . не може із себе нічого самостійно викликати і проводити пасивне життя".

Називаючи довільну увагу „активною" К. Д. Ушинський пише далі: „В активній увазі не предмет вже володіє людиною, а людина предметом . Чим більше у мене влади над самим собою і над моєю увагою, тим успішніше я досягаю цілі, тобто чим більше в мені сили волі, тим більше і активної уваги. Люди розсіяні - в більшій мірі в той же час і люди слабохарактерні, з мізерною волею". Звідси великий педагог робить висновок, що потрібно користуватись і пасивною, або мимовільною, увагою у людини, але потрібно розвивати у неї і активну або довільну, увагу.

Для виховання довільної уваги велике значення має також колектив. Це прекрасно показав А. С. Макаренко

Виховання волі і уміння володіти собою, як на це вказує К. Д. Ушинський, пов'язано і з оволодінням своєї увагою, з вихованням здатності займатись не лише тим, що хочеться робити, але й тим, що не цікаво, але потрібно робити. Поступово змінюється постійний самоконтроль людини над собою, критичність і самокритичність, що потребують вже обов'язкової уваги при всякій роботі. В результаті створюється звички бути уважним.

Розвиток такої звички дуже важливий. В кінці кінців ця звичка настільки укріпляється, що стає рисою характеру. Тоді вже не потрібно зусиль, щоб бути уважним.

Таким чином, для розвитку довільної уваги яка не потребує, або майже не потребує спеціальних зусиль для її підтримання, потрібно не лише просте захоплення роботою під впливом почуття, але й розуміння значимості роботи, а також тісний зв'язок особистих інтересів з інтересами всього суспільства. Виховання уваги пов'язано з вихованням всієї особистості людини.

Висновки

Психічне життя людини можна порівняти з потоком образів сприйнятих предметів і явищ, думок і почуттів, вражень від них, споминів про те, що було і образів майбутнього, яке уявляє людина. Цей потік постійно поповнюється все новою інформацією, все новими образами, пов'язаними з повсякденною діяльністю, спілкуванням з іншими людьми, змінами в своєму фізичному і психічному стані. В такий ситуації найважливішою і необхідною умовою упорядкованості психічної діяльності, ефективності усіх її видів є увага. Саме увага забезпечує успішну трудову і навчальну діяльність. Уважність необхідна у повсякденному житті, у спілкуванні з іншими людьми, у побуті.

Найважливішою особливістю протікання усіх пізнавальних процесів є їхній вибірковий і направлений характер. Із безлічі об'єктів людина завжди вибирає щось одне, те, про що думає, що уявляє. Цю особливість свідомості пов'язують з такою його властивістю, як увага. При цьому свого особливого змісту як пізнавальний процес увага не має, вона є динамічною стороною усіх пізнавальних процесів.

Список використаної літератури

1. Вопросы психологии внимания. Выпуски V, VII, по ред. И.В. Страхова, - 1973.

2. Вундт В. Очерки психологии, СПб., 1997

3. Выготский Л.С. Развитие высших психологических функций. М., Изд-воАПНРСФСР, 1960

4. Гальперин П. Я., Кабыльницкая С. Л. Экспериментальное формирование внимания, - М.: Изд-во Московского ун-та, 1974, 101с.

5. Добрынин Н. Ф. Внимание и его воспитание. М.: изд. - во Правда, 191, -31с.

Размещено на Allbest.ru