Основи психогігієнічного забезпечення гуманістично орієнтованої професійної підготовки студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С. Костюка

АПН УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук

19.00.02 - психофізіологія

ОСНОВИ ПСИХОГІГІЄНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГУМАНІСТИЧНО ОРІЄНТОВАНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ

НОСКОВ Володимир Іванович

Київ 2002

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Актуальність дослідження. Сучасні зміни системи освіти викликані глобальними тенденціями її вдосконалення й соціально-економічними перетвореннями, наполегливо вимагають побудови освіти на гуманістичних засадах. У зв'язку з цим постали нові проблеми психогігієнічного забезпечення зберігання і зміцнення нервово-психічного здоров'я студентів, удосконалення умов їх розумової праці. Для вирішення цих проблем потрібне вивчення психофізичних можливостей людини в тісному зв'язку з соціальним і особистісним розвитком, зокрема з формуванням і посиленням відповідальності за свої дії та вчинки. Таке вивчення має сприяти розкриттю творчого потенціалу студентів й активізації їх саморозвитку (Б.Г. Ананьєв, Л.Ф. Бурлачук, В.В. Клименко, Г.С. Костюк, В.Г. Кремень, А.О. Крилов, Л.В. Куликов, С.Д. Максименко).

Період навчання у вузі - це підготовка до трудової діяльності, що в найближчому майбутньому повинна стати для людини основним джерелом існування, і, одночасно, засобом особистісної самореалізації. Цей період у мотиваційному плані докорінно відрізняється від шкільного навчання. У зв'язку з цим психогігієнічне забезпечення гуманістично орієнтованої професійної підготовки студентів вимагає поновленого обґрунтування освітнього процесу, розробки відповідних інноваційних підходів, методів, технологій. Необхідна розробка засобів психопрофілактики факторів, які негативно впливають на психіку людини, й активізація тих, що стабілізують і розвивають її.

Формування світогляду, що базується на ставленні до людини як до вищої цінності, стимулювання гармонійного розвитку й прояву творчого потенціалу особистості в праці - основа гуманізації освіти. Разом з тим вона може залишитись набором добрих намірів без турботи про здоров'я тих, кого навчають.

Процес регуляції психофізіологічних станів людини здійснюється за різними напрямками, на основі знань, накопичених у психофізіології, психології та фізіології праці, педагогіці, валеології, медицині, гігієні, екології, ергономіці й інших науках. Разом з тим окремі галузі знання самі по собі не дозволяють цілісно розглядати та системно розв'язувати проблему зміцнення здоров'я майбутніх фахівців. У зв'язку з цим науково-методичне забезпечення практичних зусиль у даному напрямку є незадовільним, що негативно відображається на рівні не лише фізичної, а й професійної та загальної культури студентів.

Успішність процесу гуманізації може бути забезпечена на основі формування системи особистісних якостей людини, що дозволяє їй бути активним учасником гуманістично спрямованих перетворень у сучасному суспільстві. Психогігієнічні заходи в цьому процесі сприяють збереженню і зміцненню нервово-психічного здоров'я студентів, гармонізації особистісного розвитку.

В останні десятиліття проблема психічного і тілесного здоров'я, їхнього взаємозв'язку розроблялась М.М. Амосовим, Г.Л. Апанасенком, В.Г. Бокшею, К.П. Бутейком, М.В. Віленським, О.М. Ізуткіним, В.П. Казначеєвим, З.Ф. Меєрсоном, І.В. Муравовим, Г.М. Ситіним та ін.

Найважливіший шлях вирішення цієї проблеми пов'язаний з оптимізацією фізкультурно-оздоровчої діяльності. При цьому у педагогічному керівництві нею варто враховувати вплив цього виду діяльності на активізацію процесів самопізнання, самореалізації, моральне вдосконалення особистості, освітню активність студентів.

Необхідність теоретичної розробки основ психогігієнічного забезпечення гуманістично орієнтованої професійної підготовки студентів обумовлена практичними запитами й потребами суспільства, системи освіти, внутрішньою логікою розвитку психофізіології та суміжних з нею наукових дисциплін. Це стало підставою для вибору теми докторської дисертації та проведення багатопланового дослідження зазначеної проблеми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з плановою науковою темою лабораторії вікової фізіології та шкільної гігієни Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України "Визначення норм психічного й фізичного розвитку учнів" (реєстраційний номер 0101U000634). Робота пов'язана також з плановою науковою темою кафедри психології та педагогіки Донецького інституту управління (ДІУ), що передбачає розробку, апробацію і підготовку до впровадження технології виявлення (діагностики) і усунення (корекції) у студентів психодисфункцій, які впливають на погіршення стану їхнього здоров'я й освітню діяльність. Тема погоджена з Головним управлінням науки Міносвіти України 22.12.1998 р. і має реєстраційний номер за тематичним планом 012/3 від 9 січня 1999 р.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні й апробації такої системи факторів освітнього середовища і цілеспрямованих впливів на студентів, яка б максимізувала згадану психогігієнічну і розвивальну ефективність і тим сприяла забезпеченню їх гуманістично орієнтованої професійної підготовки.

Об'єкт дослідження складають навчально-пізнавальна і фізкультурно-оздоровча діяльність студентів сучасного вузу, впливи, що справляє на студентів як індивідів і особистостей освітньо-виховний процес (включно із фізичним вихованням, позааудиторними формами роботи і психологічним супроводженням діяльності студентів).

Предметом дослідження служать можливості, передумови й механізми підвищення психогігієнічної та розвивальної ефективності зазначених впливів.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що найважливішими передумовами гуманістично орієнтованої професійної підготовки студентів є:

-психогігієнічна та психолого-педагогічна обґрунтованість і чіткий взаємозв'язок згаданої системи факторів освітнього середовища і цілеспрямованих впливів на студентів;

-диференціація основних компонентів цієї системи на основі фізіологічних і психологічних критеріїв, реалізація індивідуального підходу до студентів;

-стимулювання суб'єктної активності, самопізнання і саморозвитку студентів, послідовна реалізація принципу "свобода - вибір - відповідальність".

Завдання дослідження:

1. Охарактеризувати статус психогігієни як наукової та практичної дисципліни, а також найважливіші психогігієнічні проблеми, що стосуються забезпечення напруженої розумової діяльності (у тому числі навчально-пізнавальної діяльності студентів сучасного вузу).

2. Розкрити зміст психогігієнічного аспекту гуманізації вищої освіти при підготовці фахівців гуманітарних соціономічних професій.

3. Обґрунтувати, розробити й апробувати в реальному освітньо-виховному процесі сучасного вузу інноваційну гуманістично орієнтовану технологію, що забезпечує сприятливі психогігієнічні умови життєдіяльності студентів і сприяє їх професійному становленню й особистісному розвиткові.

4. Розробити і впровадити в освітньо-виховний процес вузу в рамках зазначеної технології систему фізичного виховання студентів, яка б максимально реалізувала його психогігієнічний потенціал.

5. Оцінити вплив згаданої технології на показники здоров'я, фізичного розвитку, фізичної та розумової працездатності, навчальної успішності та психічних станів студентів.

Теоретико-методологічну основу дослідження складають:

- положення про психогігієну як наукову і практичну дисципліну, яка системно пов'язує психологію, фізіологію, психофізіологію, гігієну і медицину (С.І. Болтівець, В.В. Клименко, Л.В. Куликов, Б.Д. Лисков, Є.М. Соколов, Б.С. Фролов та ін.);

-основні концепції психофізіологічних і психічних станів, що розкривають їх системні якості, детермінацію їх динаміки, роль фізичної активності в їх гармонізації (П.К. Анохін, М.М. Амосов, В.А. Друзь, Г.В. Ложкін, М.В. Макаренко, А.О. Крилов, А.О. Прохоров, О.Я. Чебикін та ін.);

- положення про єдність духовного, душевного (психічного) і тілесного начал як нерозривно пов'язаних сторін людської сутності (Г.С. Костюк, В.Г. Кремень, М.С. Корольчук, С.Д. Максименко, Е.А. Помиткін та ін.);

- принципи гуманізму в його історичних джерелах і сучасній інтерпретації, в філософських, психологічних і педагогічних аспектах (Г.О. Балл, І.Д. Бех, С.І. Гессен, І.А. Зязюн, А. Маслоу, Р. Мей, А.С. Макаренко, К. Роджерс, В.О. Сухомлинський, В. Франкл та ін.);

- психологічні концепції особистісного розвитку й саморозвитку, суб'єктної активності особистості та педагогічної підтримки такої активності (А.Ф. Бондаренко, М.І. Боришевський, А.В. Брушлинський, Л.Ф. Бурлачук, М.В. Кларін, Г.С. Костюк, В.Г. Кремень, Б.Ф. Ломов, С.Д. Максименко, В.О. Моляко, С.Л. Рубінштейн, І.М. Семенов, В.А. Семиченко та ін.);

- педагогічні та психологічні концепції неперервної професійної освіти, реалізації в ній особистісного підходу (Г.Л. Апанасенко, Г.О. Балл, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень, К.М. Левковський, Н.Г. Ничкало, Б.О. Федоришин, П.С. Перепелиця, В.В. Рибалка та ін.).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у роботі були використані методи теоретичного й емпіричного дослідження.

Теоретичні методи - аналіз вітчизняної й іноземної літератури в галузі психофізіології, психології, фізіології функціональних систем, педагогіки, філософії, соціології, системний аналіз та інтерпретація експериментальних даних, структурно-функціональне моделювання.

Основним емпіричним методом був масштабний природний експеримент. Застосовувались апробовані методи оцінки стану здоров'я студентів, їхнього фізичного розвитку (м'язової сили, життєвої ємності легенів та ін.), функціонального стану серцево-судинної системи та системи дихання, фізичної (Гарвардський степ-тест) і розумової працездатності. Використовувались дані про академічну успішність студентів і відвідування занять (з урахуванням причин пропусків). Для з'ясування характеру та динаміки психічних станів студентів використовувалась методика САН, для оцінки соціального настановлення на підвищення рівня особистої фізичної культури - складена нами анкета. Особистісні властивості студентів оцінювались за допомогою особистісного опитувальника К. Айзенка, опитувальника термінальних цінностей (ОТеЦ), тесту гумористичних фраз (ТЮФ), індикатора типів Майерса-Бріггса, опитувальника Д. Кейрсі та інших методик.

Надійність і вірогідність результатів забезпечена методологічною обґрунтованістю вихідних положень, різноманіттям і взаємодоповненістю використаних методів, їх відповідністю меті та завданням дослідження, достатнім обсягом і репрезентативністю експериментальних вибірок, використанням методів статистичної обробки отриманих даних.

Наукова новизна і теоретичне значення роботи полягають у:

- розвитку і конкретизації положень про предмет і функції психогігієни;

- обґрунтуванні психогігієнічного аспекту гуманізації вищої освіти, розкритті взаємозв'язку оздоровчих і виховних впливів на студента;

- обґрунтуванні принципів і розкритті шляхів системної реалізації гуманістично орієнтованого підходу в освітньо-виховному процесі вищого навчального закладу;

- поглибленому психофізіологічному і психолого-педагогічному обґрунтуванні й організаційно-методичній розробці диференційованого та індивідуального підходів у фізичному вихованні студентів;

-розкритті значення стимулювання суб'єктної активності, самопізнання і саморозвитку студента для зміцнення його здоров'я, підвищення рівнів фізичного розвитку і працездатності, досягнення успішності в навчанні й оволодінні професією.

Практичне значення отриманих результатів визначається розробкою:

- системи фізичного виховання студентів, яка долає формалізм, характерний для його традиційної організації, та забезпечує значущий оздоровчий і виховний ефект;

- системи психогігієнічних рекомендацій, спрямованих на гармонізацію функціональних станів і забезпечення сприятливих умов для навчально-пізнавальної діяльності студентів та їхнього професійного становлення;

- системи організаційних умов, заходів і рекомендацій, що забезпечують реалізацію принципу "свобода - вибір - відповідальність" в освітній і фізкультурно-оздоровчій діяльності студентів та їхню ефективну підготовку до самостійної професійної діяльності в умовах трансформації суспільства.

Особистий внесок автора полягає у розвитку та конкретизації положень про предмет і функції психогігієни, обґрунтуванні психогігієнічного аспекту гуманізації вищої освіти, розкритті взаємозв'язку оздоровчих і виховних впливів на студента, розробці й апробації інноваційної гуманістично орієнтованої технології професійної підготовки студентів, яка б забезпечувала сприятливі психогігієнічні умови їхньої життєдіяльності і допомагала професійному становленню й особистісному розвиткові майбутніх фахівців.

Розроблені автором наукові положення й отримані емпіричні дані є самостійним внеском до розробки зазначеної проблеми (які знайшли відображення, зокрема, у методичних матеріалах, написаних разом зі співавторами).

Апробація результатів дослідження. За матеріалами дослідження автор виступив на різних конференціях з 35 науковими доповідями. Зокрема, зазначені матеріали були повідомлені й обговорені на:

-республіканській науковій конференції "Наукові проблеми фізичного розвитку студентів і підвищення їхньої працездатності" (Донецьк, 1984);

-міжвузівській конференції "Актуальные проблемы работы среди молодежи в свете перестройки высшей школы" (Караганда, 1988);

-Білоруській республіканській науково-методичній конференції "Актуальные проблемы физического воспитания студентов" (Брест, 1988);

-Туркменській республіканській науково-практичній конференції "Формы и методы активизации учебного процесса по физвоспитанию студентов высших и средних учебных заведений" (Ашхабад, 1989);

-всесоюзній науково-практичній конференції "Психология - перестройке народного образования" (Москва, 1989);

-ІІІ всесоюзній конференції "Экстремальная физиология, гигиена и способы индивидуальной защиты" (Москва, 1990);

-І регіональній науково-практичній конференції "Роль фізичної культури в здоровому способі життя" (Львів, 1990);

-IV Міжнародній конференції "Франція та Україна. Науково-практичний досвід у контексті діалогу міжнаціональних культур" (Дніпропетровськ, 1997);

-V Міжнародній конференції "Франція та Україна. Науково-практичний досвід у контексті діалогу міжнаціональних культур" (Дніпропетровськ, 1998);

- всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми фізичного виховання у вузі" (Донецьк, 1998);

-конференції "П'яті Костюківські читання" (Київ, 1998);

-І міжнародній науково-методичній конференції "Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи" (Київ, 1999);

-ІІ міжнародній науково-методичній конференції "Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи" (Київ, 2001);

-міжнародній науковій конференції "Школа - шанси і безпека в епоху глобалізації" (Польща, Щецин - Устронь, 2001);

-круглому столі "Психологічні та педагогічні проблеми гуманізації освіти" (Київ, 2002).

Концепція дослідження, його основні результати доповідалися на засіданнях кафедр, звітних методологічних конференціях, теоретичних семінарах Донецького інституту управління; на засіданнях лабораторії вікової фізіології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України, лабораторії психології трудової і професійної підготовки та Вченої ради Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України.

Результати дослідження знайшли застосування у Східноукраїнському державному університеті, Криворізькому державному педагогічному університеті, Українському державному хіміко-технологічному університеті, Національному технічному університеті України "КПІ", Національному аграрному університеті, Одеському державному медичному університеті, Одеському обласному лікарсько-фізкультурному диспансері, Тернопільському комерційному інституті, Санкт-Петербурзькому державному університеті. Основні теоретичні положення та висновки роботи внесені до відповідних розділів розроблених нами курсів: "Вступ до спеціальності", "Психофізіологія", "Експериментальна психологія", "Диференційна психологія", "Психофізична самопідготовка", "Психогігієна", що вивчаються в Донецькому інституті управління.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 100 робіт автора, зокрема чотири одноосібних монографії, у тому числі одна депонована (№14286-87) з загальним обсягом 46,9 д.а.; два одноосібних навчальних посібника, обсяг яких складає 22,1 д.а.; 24 наукових одноосібних статті з загальним обсягом 8,14 д.а.; одноосібні методичні матеріали з обсягом 6,94 д.а.

Загальний обсяг всіх одноосібних публікацій складає 84,1 д.а.

Кандидатська дисертація на тему "Фізіолого-ергономічна характеристика праці при вузькозахопленій виїмці вугілля з індивідуальним кріпом і шляхи її фізіологічної оптимізації" була захищена в 1975 р. Її матеріали в тексті докторської дисертації не використовуються.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, загальних висновків; списку використаної літератури, яка включає _____ джерел; чотирьох додатків, що займають 14 сторінок. Робота містить 55 таблиць, які розміщені на __ сторінках та __ малюнки на ___ сторінках. Основний обсяг - 365 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

психогігієна фізичний виховання студент

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи, охарактеризовано об'єкт, предмет, мету, гіпотезу й основні завдання дослідження, його теоретико-методологічну основу, застосовувані методи, особистий внесок автора, викладено відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі "Теоретико-методологічні аспекти психогігієнічних досліджень студентської молоді" розглядається сутність психогігієни як науково-прикладної дисципліни й характеризуються психогігієнічні проблеми, найбільш актуальні з точки зору вдосконалення вищої освіти. Розкривається зміст найважливіших понять психогігієни, таких як "здоров'я", "адаптація", "функціональний стан" та ін., їх використання в аналізі життєдіяльності студентів. Особливу увагу приділено обґрунтуванню ролі фізичного виховання як потенційно могутнього, але не досить використовуваного засобу зміцнення здоров'я студентів, стимулювання їх особистісного та професійного розвитку.

Актуальні проблеми психогігієни розкриваються в контексті удосконалювання освітніх систем. При цьому використовуються ідеї та наукові результати, викладені в роботах П.К. Анохіна, Г.О. Балла, С.І. Болтівця, І.А. Зязюна, М.В. Кларіна, Б.І. Котляра, В.Г. Кременя, С.Д.Максименка, А. Маслоу, І.В. Равич-Щербо, Є.М. Соколова та ін.

Розглядаються питання психогігієнічного дослідження й забезпечення діяльності, яка вимагає напруженої розумової роботи. Такою є, зокрема, навчально-пізнавальна діяльність студента. Для сучасної вищої школи одним з пріоритетних завдань є поєднання інтелектуального виховання, яке вимагає ускладнення і збагачення розумового досвіду особистості, з оптимізацією функціональних станів як передумовою успішного перебігу цього процесу.

Постановка цього завдання висуває цілий ряд проблем. Найважливіша з них пов'язана із застосуванням психогігієнічних знань до освітньої діяльності. Це передбачає: а) побудову системи психогігієнічного моніторингу, яка б забезпечила відстеження динаміки психофізіологічних показників кожного студента; б) використання спеціальних методів управління функціональним станом. Ефективність такого управління значною мірою визначається дотримуванням таких принципів як: апеляція до особистості (вплив не тільки на організм, але й на особистість); використання різних форм активного і свідомого включення студента до процесу відновлення функціонального стану; різнобічність впливів, їхня спрямованість на фізіологічні, психологічні та соціальні аспекти особистості.

У рамках психогігієнічного забезпечення освітньої діяльності важливе практичне значення має проблема саморегуляції, спрямованої на гармонізацію взаємин суб'єкта діяльності з навколишнім середовищем. Дана проблема вирішуватиметься успішніше на основі навчання студентів способам і прийомам довільної саморегуляції (аутотренінг, прийоми психофізичної підготовки), активізації її механізмів. При цьому необхідно враховувати індивідуальні особливості саморегуляції. У певних ситуаціях саморегуляція стає самостійною діяльністю. Це дозволяє аналізувати її взаємодію з навчально-пізнавальною діяльністю та висуває завдання оптимізації такої взаємодії.

У роботі як найважливіше світоглядне положення обґрунтовується нерозривність тілесного (фізичного), душевного (психологічного, ментального) та духовного буття людини і відповідних складових здоров'я. Останнім часом до поняття здоров'я як фізичного, психічного і соціального благополуччя вводиться системоутворювальний компонент - духовність. Забезпечуючи гармонійну, системну реалізацію різних сторін людської сутності, духовна культура виконує також і психогігієнічну функцію.

Задача внесення духовних начал в освіту є дуже нелегкою. Дослідження (за допомогою опитувальника ОТеЦ) ціннісних уподобань першокурсників Донецького інституту управління, що здобувають професії юриста, менеджера або психолога (загалом 89 осіб), показало домінування для них цінностей "досягнення цілей", "високе матеріальне становище" і "збереження власної індивідуальності", тоді як настанова на "духовне задоволення" була розвинена слабко. Що стосується здоров'я, під його наявністю (так само як і під його відсутністю) найчастіше розуміють фізичні, тілесні прояви (а також наявність або відсутність серйозних порушень психіки, що стають об'єктом уваги психіатрів). На психічні стани (не кажучи вже про духовні проблеми особистості), при оцінці здоров'я, як правило, не звертають уваги.

Розвиваючи і поглиблюючи вироблені протягом століть уявлення, сучасна психогігієна заперечує проти недооцінки будь-якої сторони цілісного людського буття - духовної, душевної (психічної) або фізичної. Це дає право визначити психогігієну як комплексну наукову та практичну дисципліну, спрямовану на збереження і зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров'я людини в їх єдності і взаємозумовленості.

Володіння тим або іншим психогігієнічним знанням або методичним прийомом корисне за умови, що останні включаються до системи психогігієнічної компетентності особистості. Її формування є одним з важливих завдань загальної та професійної освіти і разом з тим необхідною передумовою його успішності.

У ставленні людей (особливо, молодих) до свого здоров'я мають місце серйозні суперечності. В настановленні на збереження здоров'я (на здоровий спосіб життя) виразність дієвого, поведінкового компонента явно не відповідає ані обсягу знань про здоров'я, ані силі емоційних реакцій на його ослаблення. У зв'язку з цим є необхідним утвердження психогігієнічних принципів у суспільній свідомості та соціальній поведінці, зокрема поведінці керівництва підприємств, організацій, вищих навчальних закладів стосовно співробітників і студентів. Україна має потребу в науково обґрунтованій стратегії державної політики в галузі психогігієни та формування психогігієнічної свідомості.

У даному розділі розглядаються і співвідносяться одне з одним найважливіші поняття психогігієни - "здоров'я", "адаптація", "психофізіологічний стан", "функціональний стан", "психічний стан", "суб'єктивне благополуччя". При цьому використано наявний досвід розробки змісту цих понять і дослідження відповідних феноменів (Авіценна,

Н.А. Агаджанян, П.К. Анохін, Г.Л. Апанасенко, В.М. Баєвський, С.І. Болтівець, С.П. Боткін, К. Гален, В.А. Ганзен, Д.Н. Давиденко, В.Є. Каган, В.П. Казначеєв, В.В. Клименко, А.А. Колчаджян, Я.А. Коменський, В.С. Компанець, М.С. Король-чук, В.Н. Красновський, Л.В. Куликов, Н.Д. Левітов, С.Д. Максименко, А.С. Мозжухін, В.М. Мясищев, А.А. Остроумов, І.П. Павлов, К.К. Платонов, А.О. Прохоров, О.П. Саннікова, В.І. Сарджвеладзе, А.Я. Чебикін, В.М. Юрченко, С.І. Яковенко та ін.).

При розгляді поняття адаптації звертається увага на фактори життя студентів, які обмежують їх адаптаційні можливості. Вже при переході від шкільного до студентського способу життя адаптація організму ускладнюється рядом факторів ризику, обумовлених напруженістю при випускних і вступних іспитах, відсутністю достатнього відпочинку в перервах між ними, нерідко поганим харчуванням у цей час, необхідністю самоствердження на першому курсі, зростанням індивідуальної відповідальності.

Аналізуються суперечливі моменти у співвідношенні різних сторін психофізіологічних і психічних станів. Так, позитивні з погляду пережитих емоцій стани можуть знижувати наполегливість людини в досягненні поставленої мети, негативні емоційні стани можуть стимулювати діяльність (наприклад, спортивна злість). Разом з тим звертається увага на те, що перевазі позитивного настрою і досягненню загального суб'єктивного благополуччя сприяє активність особистості - фізична, соціальна, творча, успішність перебігу процесу її самореалізації, повнота розкриття потенціалу індивіда.

Розгляд традиційного педагогічного процесу крізь призму основних для гуманістичного світогляду понять "свобода", "вибір", "відповідальність" показує, що вони методологічно та інструментально не знайшли в ньому належного втілення. Наприклад, відвідування лекцій студентами в переважній більшості вузів є обов'язковим, що обмежує їхню свободу, позбавляє права вибору і, в результаті - знижує рівень відповідальності, перетворюючи суб'єкта освітньої діяльності та професійного становлення на об'єкт.

Без турботи про збереження і зміцнення здоров'я учнів і студентів гуманізація освіти неминучо виявляється неповною. Але мова має йти не тільки про турботу, що проявляється кимось ззовні. В першу чергу - про стимулювання оздоровчої активності самої молодої людини. В цьому зв'язку є необхідним належний рівень її психологічної компетентності і водночас - вільний свідомий вибір нею здорового способу життя й прийняття на себе відповідальності за реалізацію цього вибору. Як і будь-яка цілісна властивість особистості, її готовність до збереження і зміцнення свого здоров'я може успішно розвиватись тільки в єдності трьох своїх сторін (за Г.С. Костюком) - мотиваційної, змістової й операційної. Бажано, щоб відповідальність за своє здоров'я поєднувалась з переваженням оптимістичного настрою, що сприяє підвищенню життєвого тонусу і психологічної стійкості, попередженню та подоланню хвороб.

У контексті гуманізації освіти істотним є стимулювання самопізнання тих, кого навчають. Першим кроком до цього є усвідомлення, тією чи іншою мірою, власного стану - психофізіологічного та психічного. Усвідомлення особистістю своїх сильних і слабких сторін є особливо важливим у процесі вищої освіти, яка ставить підвищені вимоги до інтелекту, соматичного і психічного здоров'я студентів (зокрема, у зв'язку з модернізацією й ускладненням навчальних програм без зміни термінів навчання).

Питання, що стосуються психогігієнічної функції фізичного виховання, висвітлюються в даному розділі з урахуванням результатів цілого ряду досліджень (В.К. Бальсевич, М.Я. Віленський, Р. Вогмаа, І.П. Волков, В.А. Запорожанов, Б.Н. Мінаєв, Г.С. Мокієнко, Р.С. Орлова, В.І. Столяров та ін.).

Характеризуються принципові вади традиційної системи фізичного виховання у вузах (як і в інших навчальних закладах). Відсутність достатнього залучення до фізичної культури з дитинства і декларативність закликів до підвищення оздоровчої значущості фізичного виховання зумовлюють формальне ставлення до його здійснення з боку викладачів фізичного виховання, що формує негативне ставлення до нього і самих студентів. Відсутня диференціація студентів за групами з різним станом здоров'я, рівнем підготовленості і характером інтересів. Слабко враховуються природні ритми показників функціональних станів. Істотні труднощі є й в організації самостійних занять студентів.

Проведене нами обстеження 397 студентів Донецького державного університету (ДонДУ), у тому числі 286 дівчат і 111 юнаків, виявило 30% осіб з рівнем фізичного розвитку "нижче середнього". Значна частина студентів, визнаних практично здоровими, має виражені відхилення від середніх норм фізичного розвитку ( і нижче). Знижено показники м'язової сили в 8,9 % юнаків і 23,6 % дівчат; життєвої ємності легенів (ЖЄЛ) - у 33,3 % юнаків і 75,7 % дівчат; підвищені ( і вище) показники вгодованості в 13,1 % дівчат і 3,5 % юнаків. Більшість студентів, яким об'єктивно необхідне поліпшення фізичного стану, не виявляє належної уваги до фізичних вправ, веде малорухомий спосіб життя і, разом з тим, відчуває нервово-емоційні перевантаження.

При анонімному опитуванні 1079 студентів ДонДУ (694 дівчини і 385 юнаків), проведеному до початку наших експериментальних досліджень, 50% респондентів повідомили, що "не усвідомили необхідності" у ранковій гігієнічній гімнастиці, 38% зазначили (без достатніх основ) на "відсутність умов" для неї, для 12% повідомленою причиною нехтування нею були "лінощі".

На базі проведеного аналізу зроблено висновок, що в основу регламентації рухової активності студентів слід покласти індивідуальний підхід і, разом з тим, формування мотивації на саморозвиток. У студента має бути можливість регулярно здійснювати об'єктивну самооцінку функціонального стану власного організму. Водночас є потрібним конструктивне використання мотиваційного ефекту занять у групі, позитивних сторін ритуалу в організації фізичних вправ.

Спрямовуючи зусилля на вдосконалення фізкультурно-оздоровчої діяльності студентів, варто виходити з того, що значущість цієї діяльності визначається не тільки необхідністю вирішення завдань фізичного виховання і зміцнення здоров'я, але й тим впливом, який зазначена діяльність здатна здійснити на моральний розвиток особистості, активізацію процесів самопізнання, самовдосконалення та самореалізації майбутніх фахівців.

У другому розділі "Оздоровчо-виховний комплекс вузу як базова ланка гуманістично орієнтованої системи професійної підготовки" розкривається сутність такої системи і характеризуються цільові пріоритети, відповідні послідовним етапам навчання студентів. Описуються структура і функціонування оздоровчо-виховного комплексу вузу як найважливішої складової зазначеної системи. Найбільша увага приділена реалізації в цьому комплексі диференційованого підходу до студентів, стимулюванню їхнього самовиховання і здійсненню принципу "свобода - вибір - відповідальність".

Описується гуманістично орієнтована модель професійної освіти та її реалізація при підготовці фахівців гуманітарних соціономічних професій. При цьому використовуються результати досліджень В.Г. Бєлова, І.І. Бєляєва, І.Д. Беха, О.Ф. Бондаренка, С.П. Бочарової, С. Л. Братченка, І.І. Брехмана, Я.Н. Воробейчика, Ф.Д. Горбова, С.М. Громбаха, О.І. Даниленка, М.М. Данилова, А.Б. Добровича, В.Д. Єрмака, І.А. Захарьєва, В.П. Зінченка, М.І. Іванцева, Д.М. Ісаєва, В.Є. Кагана, Д. Карстера, Г.С. Киселя, В.В. Ковальова, О.Л. Кононко, Е.А. Поклітар, Г.А. Утемишева та ін.

Запропонована модель враховує необхідність забезпечення нерозривної єдності провідних функцій освіти (гностичної, творчої, аксіологічної, комунікативної), вона орієнтована на цілеспрямоване вдосконалення особистісного потенціалу студента, збереження і зміцнення його психічного й соматичного здоров'я. В основу моделі покладені принципи пріоритету духовно-моральних цінностей, демократизму, професійної доцільності і професійного самовизначення, індивідуалізації, самопізнання та саморозвитку, підтримки й зміцнення здоров'я.

Вимоги до цілей, організації та змісту професійної освіти набувають певної специфіки, коли розглядаються професії типу "людина-людина" за класифікацією Є.О. Климова, або соціономічні. Професії цього типу (принаймні ті, що вимагають вищої освіти) слід, на нашу думку, відносити до гуманітарних, бо вони ставлять підвищені вимоги до повноцінного й різнобічного оволодіння культурою. Тут має бути найбільш тісним поєднання професійного становлення з формуванням особистісних якостей гуманістичної спрямованості (включно з громадянською позицією представника української інтелігенції).

Окреслені ідеї покладено в основу діяльності Донецького інституту управління (ДІУ) - вузу позабюджетного фінансування, де організована підготовка (на рівні вимог до бакалавра і спеціаліста) за гуманітарними соціономічними спеціальностями. До числа пріоритетних характеристик освітньо-виховного процесу в цьому вузі належать: раціоналізація праці та відпочинку студентів і викладачів, залучення їх до оздоровчо-реабілітаційних заходів; стимулювання поведінки (в тому числі спрямованої на професійне самовизначення) згідно з принципом "свобода - вибір - відповідальність"; стимулювання самопізнання, духовно-морального пошуку своєї життєвої позиції, самокорекції поведінки, творчої діяльності (в тому числі у формі участі в науково-дослідній роботі, роботі з оптимізації праці й відпочинку студентів і т.п.); стимулювання в колективі відносин, що базуються на чесності, довірі, відповідальній взаємозалежності (за А.С. Макаренком); здійснення цілеспрямованої профорієнтації "на себе" (від школи) і "від себе" (на місце майбутньої роботи). Останнє передбачає, крім іншого, досягнення конкретного практичного знайомства з умовами, вимогами і труднощами професійної діяльності в обраній галузі, а також організацію діалогу з потенційними роботодавцями.

У цьому зв'язку нами розроблена і реалізована (частково - в Донецькому державному університеті, в повному обсязі - в Донецькому інституті управління) інноваційна психогігієнічна та педагогічна технологія у формі оздоровчо-виховного комплексу. При цьому були враховані результати досліджень С.Б. Бондаря, Т.Г. Коваленко, А.М. Остапенка, І.Л. Первової, А.В. Петровського, М.Г. Рижекіна, Є.Л. Смєловської, С.І. Табачнікова, Б.М. Теплова, А.Т. Філатова, В. Франкла та ін.

Розглянута технологія включає два основних блоки впливів: фізкультурно-оздоровчий і освітньо-професійний.

Підкреслюється принципова важливість тісної взаємодії обох блоків, яка випливає з прийнятого нами положення про органічну єдність усіх складових цілісної життєдіяльності людини.

Технологія ОВК передбачає розподіл усіх прийнятих до вузу студентів за трьома навчальними відділеннями. До спеціального медичного відділення (СМВ) зараховуються особи з вираженими відхиленнями в стані здоров'я. У складі цього відділення в ДонДУ були виділені групи: а) з відхиленнями в опорно-руховому апараті; б) з патологією серцево-судинної системи; в) з захворюваннями органів травлення і виділення; г) з порушеннями органів зору (міопія та ін.), нервової системи. До відділення підвищення спортивної майстерності (ВПСМ) зараховуються першокурсники, що не мають відхилень у стані здоров'я і досягли успіхів у спорті (на рівні спортивних розрядів чи більш високому). Інші студенти без виражених відхилень у стані здоров'я зараховуються до основного навчального відділення (ОНВ). Такий розподіл створює сприятливі умови для гармонізації й оптимізації, з урахуванням діагностичних (в тому числі психодіагностичних) даних, розвитку студентів (фізичного, інтелектуального, особистісного), сприяє утвердженню в їх свідомості цінностей самоактуалізації, допомагає формуванню мотивів особистісного росту.

Для студентів СМВ основним завданням є реабілітація. Для студентів ОНВ головним завданням є підтримання доброго стану здоров'я, досягнення високої фізичної та розумової працездатності. Для студентів ВПСМ завдання досягнення високих спортивних результатів поєднується із завданням формування специфічних якостей особистості - мужності, стійкості, самодисципліни, необхідних у спорті і важливих для майбутньої професійної діяльності.

Технологія передбачає можливість переходу студентів, за достатніх на те підстав, з одного навчального відділення до іншого.

У табл. 1 наводяться дані про результативність застосування ОВК у ДІУ протягом першого року навчання. Вони свідчать про підвищення рівня фізичного розвитку (РФР) студентів (юнаків - Ю і дівчат - Д) і вдосконалення мотивації психофізичної підготовки (ПФП).

Академічна успішність студентів, які інтенсивно займалися фізкультурою протягом усього навчального року, зросла на 0,2-0,3 бала.

Таким чином, вже за перший рік навчання можна поліпшити стан здоров'я і підвищити освітню активність студентів.

Займаючись аутогенним і емоційно-вольовим тренуванням, здійснюючи самовиховання, студент виступає суб'єктом саморозвитку. До того ж, використання на заняттях раніше не відомих студентам прийомів самовдосконалення підвищує привабливість занять для них, активізує мотивацію фізкультурно-оздоровчої й освітньої діяльності.

В даному розділі аналізуються: досвід ДІУ щодо удосконалення студентського самоврядування; взаємодія викладачів і студентів при проведенні науково-методичних семінарів за темою "свобода - вибір - відповідальність"; співробітництво учасників освітнього процесу з потенційними роботодавцями випускників ДІУ. Профорієнтація "від себе" (на місце майбутньої роботи) технологічно і психологічно полегшується завдяки наданню студентам права вільного відвідування лекцій. Це надає їм можливість, починаючи вже з другого курсу, тимчасово працювати (на допоміжних посадах) в організаціях і підрозділах, пов'язаних із професією, яка здобувається.

У ДІУ, поряд з моніторингом стану здоров'я, рівня фізичного розвитку, функціональних і психічних станів, систематично оцінюються особистісні характеристики студентів. Одержана при цьому інформація фіксується в "Паспорті професійного становлення особистості" й використовується психологами соціально-психологічного центру ДІУ, викладачами, самими студентами, їх батьками. Статистична обробка і якісний аналіз зібраних даних дозволяє зробити певні узагальнення, зважаючи на які керівництво вузу виробляє оптимальну стратегію вдосконалення освітньо-виховного процесу.

У цьому розділі викладаються результати досліджень ціннісних настановлень та ідеалів студентів, рівнів самооцінки, суб'єктивного контролю і прагнення до самоактуалізації. Зокрема, порівнювались (за допомогою методики ОТеЦ) особистісні цінності студентів ДІУ й іншого донецького вузу небюджетного фінансування - Ведичної академії культури (вибірка охоплювала 89 осіб з першого і 61 особу з другого вузу; до кожної підвибірки ввійшли студенти з 1-го по 5-й курс).

Значущі (на рівнях від 0,01 до 0,05) розходження на користь ДІУ виявлені за такими цінностями: "власний престиж", "високе матеріальне становище", "креативність" і "збереження власної індивідуальності". Студенти Ведичної академії культури (у навчальному процесі якої духовним цінностям приділяється підвищена увага) показали дещо вищий результат за цінністю "духовне задоволення", проте ця розбіжність не є статистично значущою.

Результати дослідження вказують на істотність для студентів ДІУ зберігання власної індивідуальності. Разом з тим вони свідчать про більш конкретну (порівняно зі студентами Ведичної академії культури) орієнтацію їх ціннісно-мотиваційної сфери.

Описується здійснювана в Донецькому інституті управління профорієнтаційна допрофесійна підготовка учнів 10-11-х класів загальноосвітніх шкіл, а також ліцеїв і професійно-технічних училищ. Профорієнтаційний курс включає, серед іншого, психодіагностику з метою самопізнання, тренінги "особистісного зростання", "взаємин", "самопрезентації", і, у разі потреби, індивідуальну психокорекцію. Передбачені також заняття з профілактики нервово-психічних перевантажень, формування необхідних знань і навичок з психогігієни розумової праці.

У третьому розділі "Психогігієнічні аспекти ефективності оздоровчо-виховного комплексу" описана організація природного експерименту, проведеного автором на базі ДонДУ з метою апробації фізкультурно-оздоровчого блоку оздоровчо-виховного комплексу вузу і викладені основні результати цього експерименту. Вони підтверджують ефективність зазначеного блоку і розкривають найважливіші сторони психогігієнічного забезпечення професійної підготовки студентів.

Загалом в експерименті взяли участь 1079 студентів (694 дівчини і 385 юнаків) у віці від 17 до 25 років. З них 397 осіб (286 дівчат і 111 юнаків) обстежувались протягом усього періоду навчання у вузі. Вони були розподілені за трьома навчальними відділеннями (СМВ, ОНВ й ВПСМ), охарактеризованими вище. В межах розглянутого експерименту кожне відділення поділялось на два близьких за чисельністю і приблизно еквівалентних за складом підвідділення: інноваційне та контрольне.

В інноваційному підвідділенні була реалізована інноваційна технологія, відповідна фізкультурно-оздоровчому блоку ОВК. При цьому заняття з фізичного виховання протягом усіх п'яти років навчання проводились цілий рік на відкритих спортмайданчиках паркової зони студентського містечка (тривалістю 45 хв. 4 рази на тиждень під контролем викладача і лікаря, та ще 2 рази на тиждень - самостійно). В усіх навчальних групах інноваційних підвідділень застосовувались психотерапія, елементи аутогенного тренування, раціональна психотерапія, лікувальний чи спортивний масаж, самомасаж. Студенти ВПСМ систематично брали участь у змаганнях різного рангу. Для них, крім вищевказаних заходів, проводились консультації з профілактики перевтоми, раціонального використання відновлювальних заходів і т.п.

Студенти 1-го і 2-го курсів контрольних підвідділень займались за традиційною програмою загальної фізичної підготовки два рази на тиждень по 90 хв.

У ході природного експерименту фіксувались показники, що відображають цілий ряд характеристик студента як індивіда й особистості.

При обстеженні 1079 першокурсників серед осіб з відхиленнями у стані здоров'я, віднесених до СМВ, у 55 % як основну патологію констатовано неправильну поставу, сколіоз, плоскостопість; у 20 % - захворювання органів травлення; у 18 % - захворювання серцево-судинної системи; у 7 % - порушення стану нервової системи, органів зору, слуху та ін.

За традиційних умов навчання значна частина студентів, віднесених до категорії практично здорових осіб, виявляється при більш ретельному діагностуванні такою, що потребує оздоровчо-профілактичних мір. В інноваційних же групах внаслідок застосування засобів ОВК виявляються потенційні резерви успішної адаптації та підтримання нормальних фізіологічних станів.

Застосування ОВК в інноваційних групах усіх навчальних відділень забезпечило, з кожним роком навчання, підвищення рівня фізичного розвитку (РФР) студентів, вимірюваного за шкалою регресії (А.В. Чоговадзе і співавт.). У контрольних групах такого стійкого ефекту не спостерігалось.

У контрольних групах протягом усього періоду навчання вірогідно (Р<0,025-0,05) виявляється тенденція збільшення маси тіла, особливо в дівчат ВПСМ, ОНВ і юнаків СМВ. Ця тенденція чітко простежується і за значеннями вагово-ростового показника (індексу Кетле). На відміну від цього, в інноваційних групах значних односпрямованих змін зазначеного індексу не спостерігалось.

В інноваційних групах усіх навчальних відділень, на відміну від контрольних груп, мало місце систематичне зростання ЖЄЛ від курсу до курсу.

М'язова сила сильнішої руки в юнаків інноваційних груп неперервно і статистично вірогідно зростає від курсу до курсу. На відміну від цього, у контрольних групах підвищення, що досягається на другому і третьому курсах, змінюється потім значним спадом. Загалом, як показано в розділі, забезпечуване засобами ОВК формувальне середовище істотно впливає на фізичний розвиток студентів, у багатьох випадках забезпечуючи прогрес там, де в умовах традиційно побудованого навчального процесу він відсутній або навіть має місце регрес.

В інноваційних групах виявлена тенденція (особливо виразна в дівчат) підвищення фізичної працездатності від курсу до курсу; починаючи з третього курсу, ця тенденція посилюється. У контрольних групах діє протилежна тенденція, що з третього курсу стає постійною. Зазначені тенденції поширюються (з деякими варіаціями) на всі навчальні відділення.

Вивчення динаміки розумової працездатності студентів показало, що в інноваційних групах усіх навчальних відділень коефіцієнти розумової працездатності (J) і точності (К) зростають від курсу до курсу, як у юнаків, так і в дівчат. На противагу цьому в контрольних групах і в юнаків, і в дівчат найчастіше має місце зниження розглянутих коефіцієнтів, особливо наочне в п'ятикурсників.

Заради прикладу на рис. 3 наведені графіки, які показують динаміку коефіцієнта точності студентів-юнаків.

Розгляд динаміки середнього балу успішності з академічних предметів, важливих для оволодіння майбутньою професією, свідчить про виражену тенденцію до його більших значень в інноваційних групах порівняно з контрольними (табл. 3).

Зіставлення в інноваційних і контрольних групах рівнів таких фізичних якостей, як швидкість (оцінювана за показниками бігу на 100 м), витривалість (оцінювана за показниками бігу на 1000 м у юнаків і на 500 м у дівчат) і фізична сила (оцінювана за числом підтягувань у юнаків, згинанням і розгинанням рук в упорі лежачи у дівчат), також демонструє більш сприятливі показники інноваційних груп, що все яскравіше виявляються на кожному наступному році навчання.

Порівняльна оцінка даних щодо пропусків занять студентами інноваційних і контрольних груп свідчить про істотні переваги організації педагогічного процесу в ОВК. Ці переваги знаходять вияв у зниженні захворюваності і зміцненні здоров'я студентів, у більш раціональному використанні ними бюджету часу; формуванні в них самостійності та відповідальності - особистісних властивостей, дуже важливих для їх майбутньої професійної діяльності. Цікаво, що в інноваційних групах кількість пропусків виявилась меншою, ніж у контрольних, незважаючи на надання студентам інноваційних груп (крім тих, які отримали незадовільні оцінки) права вільного відвідування лекцій.

Констатовано поліпшення психічних станів студентів інноваційних груп у всіх навчальних відділеннях, починаючи з другого курсу і на всіх наступних. Особливо значним є це поліпшення в групі дівчат СМВ (див. рис. 1). Ці студентки виявились найбільш мотивованими до поліпшення стану свого здоров'я.



Рис. 1. Результати тесту САН студентів СМВ

Органічним компонентом ОВК є раціональна організація відпочинку студентів під час літніх канікул. Програма активного відпочинку, зокрема, передбачає: а) максимально можливе використання фізичних рухів і сприятливих впливів природного середовища (включно з естетичним аспектом);

б) психогігієнічне консультування студентів, здійснення ними (під контролем лікарів і психологів) самообстежень; в) студентське самоврядування в організації відпочинку.

Результати психогігієнічної оцінки ефективності канікулярного відпочинку студентів у рамках технології ОВК свідчать про те, що в інноваційних групах активного відпочинку виявилась вираженою тенденція до поліпшення цілого ряду показників, таких, як маса тіла, ЖЄЛ, кистьова м'язова та станова сила, фізична працездатність (оцінювана за Гарвардським степ-тестом).

Під впливом умов активного відпочинку в більшості студентів формувалась потреба в продовженні занять фізичними вправами й у наступний за літнім відпочинком період навчання. В результаті 73 % студентів, що прилучились до активного відпочинку, продовжували займатись фізичним самовихованням поза навчальними заняттями.

ВИСНОВКИ

Підведення підсумків проведеного дослідження дозволило сформулювати висновки, головний зміст яких полягає в наступному.

1. Охарактеризовано статус психогігієни як комплексної наукової та практичної дисципліни, яка виступає сполучною ланкою між психологією, фізіологією, психофізіологією, педагогікою, валеологією, медициною, гігієною, екологією та спрямована на збереження і зміцнення фізичного, психічного й духовного здоров'я людини в їх єдності і взаємозумовленості. Розкрито специфіку психогігієнічного дослідження навчально-пізнавальної діяльності студентів, що вимагає напруженої розумової роботи. Обґрунтовано необхідність комплексного психогігієнічного забезпечення освітнього процесу сучасного вузу як невід'ємної складової гуманістичної орієнтації цього процесу й необхідної передумови підвищення ефективності підготовки професійно зрілих і здорових фахівців.

2. Найважливішим світоглядним принципом психогігієни є нерозривна єдність тілесного (фізичного), душевного (психічного, ментального) та духовного буття людини. Системоутворювальним компонентом здоров'я як стану фізичного, психологічного і соціального благополуччя людини виступає духовність. Разом з тим не можна недооцінювати будь-яку сторону цілісного людського буття, у тому числі фізичну: без турботи про збереження і зміцнення здоров'я тих, кого навчають (зокрема, студентів), гуманізація освіти неминучо виявляється неповною. При цьому необхідно дбати не тільки про турботу, що виявляється ззовні, але, передусім, про стимулювання оздоровчої активності самих молодих людей. Для подолання суперечностей, що мають місце у ставленні молоді до свого здоров'я (насамперед, недостатності дієвої турботи про його збереження і зміцнення), потрібне утвердження психогігієнічних принципів у суспільній свідомості й соціальній поведінці, розроблення науково обґрунтованої державної політики в галузі психогігієни і психогігієнічної свідомості.

3. На сучасному етапі розвитку вищої школи пріоритетним завданням є поєднання інтелектуального виховання (здійснюваного на основі збагачення розумового досвіду студента) з оптимізацією функціональних станів як передумовою успішності цього процесу. Для вирішення цього завдання є потрібним проектування та застосування системи психогігієнічного моніторингу й управління функціональними станами студентів. Основними принципами такого управління мають бути: апеляція до особистості студента, використання різних форм активного і свідомого включення його до процесу відновлення функціонального стану, різнобічність і цілеспрямованість впливів на фізіологічні, психологічні й соціальні аспекти діяльності, звернення до самопізнання особистості, навчання студентів прийомам саморегуляції своїх станів.

...