Динаміка самовдосконалення майбутнього офіцера у вищому військовому навчальному закладі

АНОТАЦІЯ

SUMMARY

Trots A.S. Dynamics of self-perfection of future officer in higher military education institution. -- Manuscript.

Thesis on competition for a scientific degree of the Candidate of Psychological Sciences on a speciality 19.00.07 -- Age's Pedagogics and Psychology.- The Odessa State Pedagogical University, Odessa, 2003.

The thesis is devoted to development and substantiation of improving the quality of training the future officers in a higher military school. The possibilities of self-perfection of the future officers during their training in high school are shown on the basis of experimental researches of dependence of the level of training and perceptional activities to cadet's stage by stage orientation to personal growth from one to another year of training. The methods of increasing the level of selfregulation of the future officers in high school on the basis of leading role of the cadets personal activities is offered.

Key words: self-realization, person, self-perfection, personal growth, purpose, motive, subject, construct, cadet.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Зростання обороноздатності України у значній мірі детерміноване фаховою підготовкою і вихованням майбутнього українського офіцера. Ставлення курсанта до навчання у період підготовки у ВВНЗ визначає не тільки ефективність формування фахівця, але й, багато в чому, можливості його самовдосконалення як особистості.

Психолого-педагогічне забезпечення підготовки військових фахівців містить комплекс заходів, що забезпечують виявлення, прищеплення та розвиток у майбутнього військового фахівця якостей, необхідних для оволодіння основами знань і умінь. Контингент тих, хто обирає військову спеціальність, -- громадяни України, що надає додаткові можливості для виховання та розвитку особистісних якостей на українських традиціях.

Командири й викладачі ВВНЗ повинні мати більш широкий спектр даних про динаміку особистісних змін курсантів і слухачів. Важливо усвідомлювати поетапне придбання певних якостей особистості курсантами відповідно курсам навчання. При використанні цих даних про індивідуальні особливості особистості сучасного курсанта можна проводити цілеспрямовану ефективну виховну і психокорекційну роботу, підготувати фахівця, який свідомо бере на себе відповідальність за захист Батьківщини.

Підвищення особистісної відповідальності людини за власну долю -- данина сьогоденню, альтернатива розповсюдженим у тоталітарному суспільстві ілюзіям абстрактної відповідальності суспільства за розвиток кожного його члена. Реальна соціальна турбота держави про військовослужбовців має проходити поряд із допомогою особистості побачити свої можливості, особистісні і соціально вагомі смисли власної вчинкової активності. Роль навчальної діяльності як основної у період розвитку курсанта у ВВНЗ важко переоцінити. Але виховна робота неможлива без активізації курсантів на особистісне зростання, орієнтації на перспективи придбання ними особистісних якостей. Курсанти, що почали навчатися у ВВНЗ, не завжди виявляють позитивне ставлення до навчання, що є необхідною умовою включення у подальшу професійну діяльність, найважливішою складовою психічної активності, готовності до засвоєння важливих професійних і особистісно значимих якостей.

Психолого-педагогічним аспектам підготовки майбутнього офіцера приділяється значна увага (Варій М.Й, Виноград О.В., Гречко С.М., Дунець Л.М., Морозов М.О., Олійник Т.І. та ін.) На сторінках сучасної наукової літератури, що присвячена питанням виховання українського військовослужбовця, робиться наголос на необхідність вивчати індивідуальні якості особистості, враховувати їх у виховній роботі (Атаманчук М.О., Афонiн Е.А., Воронов А.І., Гречко С.М., Дунець Л.М., Морозов М.О., Назаров В.І., Осіпов В.Б., Вернодубов М.П., Тихончук А.О. та ін.). Але спеціальних досліджень, які присвячені вивченню орієнтацій сучасного курсанта на розвиток у себе певних якостей особистості відповідно різним курсам підготовки майбутнього офіцера у ВВНЗ в умовах підвищення мотивації служби "не на страх, а на совість", не проводилося. Не піднімалося питання про створення відповідної психолого-педагогічної технології підготовки майбутнього офіцера, у якій поетапно, крок за кроком, по-військовому точно і фокусовано -- на рівні зворотнього зв`язку проводилось сприяння розвиткові особистісних якостей офіцера Збройних сил України. Не ставилась задача виявити канали зворотнього зв`язку, не вивчалось, що саме стає на кожному курсі орієнтовною основою майбутніх дій з самовдосконалення, не вивчалось, як саме формується у свідомості курсанта випереджальний образ, який підводить майбутнього офіцера, наближує його до еталонного взірця.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає концепції виховання у Збройних силах України і виконана відповідно з НДР "Патріот України" (номер держреєстрації О1О2UООЗ7О1).

Мета дослідження полягає у визначенні психологічних показників розвитку та динаміки самовдосконалення особистісних якостей майбутнього офіцера у процесі підготовки у ВВНЗ.

Мета дослідження визначила такі задачі:

1.Здійснити аналіз психолого-педагогічних аспектів проблеми розвитку особистості у ВВНЗ ;

2.Визначити механізми розвитку особистісних якостей майбутнього офіцера в динаміці становлення від першого по випускний курс;

3.Визначити канали зворотнього зв`язку у процесі самовдосконалення майбутнього офіцера в діалоговій взаємодії: курсант -- командир;

4.Перевірити рівень ефективності психолого-педагогічної технології самоконструювання відповідних особистісних якостей у майбутнього офіцера. самовдосконалення військовий навчальний курсант

Об'єктом дослідження є професійна підготовка курсантів в умовах вищого військового навчального закладу.

Предмет дослідження -- динаміка поступального фокусування у свідомості курсанта власного самовдосконалення згідно з еталоном майбутнього офіцера України.

Методологічною та теоретичною основою дослідження стали: система пояснювальних принципів психологічних теорій особистості (Ананьєв Б.Г., Анохін П.К., Бернштейн Н.О., Гальперін П.Я., Костюк Г.С., Рубінштейн С.Л.), теорія функціональної єдності прагнення особистості до індивідуальної цілісності і спрямованості на саморозвиток (Киричук О.В., Роменець В.А., Маноха І.П.), теоретичні уявлення про структуру особистості в професійно-психологічному становленні (Платонов К.К., Рибалка В.В., Саннікова О.П., Федоришин Б.О.), теорії регуляції діяльності (Бех І.Д, Вілюнас В.К.).

Методи дослідження: аналіз і узагальнення літературних джерел з з проблеми; психолого-педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий), бесіда та спостереження, методи статистики.

Наукова новизна дослідження полягає в

розширенні знань про самовдосконалення особистості у зв'язку з активністю курсантів при виконанні ними навчальних завдань на різних етапах навчання у ВВНЗ;

створенні вперше психолого-педагогічної технології розвитку у майбутніх офіцерів відповідних особистісних якостей;

у визначенні особливостей смислової сфери особистості курсантів у період професійної підготовки від першого до випускного курсу навчання у ВВНЗ;

у виявленні каналів зворотнього зв`язку: командир -- курсант--командир у педагогічному процесі ВВНЗ.

Практичне значення дослідження полягає в розробці психолого-педагогічної технології розвитку у майбутнього офіцера відповідних до встановлених для нього функціональних обов`язків особистісних якостей, ефективність якої підтверджена апробацією. Висновки свідчать про необхідність урахування як особистісних якостей курсантів відповідно до етапів навчання у ВВНЗ, так і досягнутого рівня виконання ними навчальних завдань для успішної взаємодії професорсько-викладацького, командного складу і тих, хто навчається, в процесі їхнього особистісного зростання. Значення роботи полягає в розкритті взаємовпливу активності командного складу і прагнення особистості до реалізації своїх можливостей, розвитку особистісних якостей майбутнього офіцера у період навчання у ВВНЗ (через теорію зворотнього зв`язку і поетапне формування розумових дій), що істотно доповнює існуючі уявлення про взаємозалежність і взаємообумовленість виконання керівних впливів професорсько-викладацького і командного складів і особистісної зверненості курсантів до реалізації своїх можливостей у навчально-виховному процесі у ВВНЗ.

Особистий внесок здобувача. Надані в роботі матеріали є самостійним внеском автора у вирішення проблеми, яка досліджується.

Апробація результатів дисертації здійснювалась шляхом їх опублікування і обговорення у наукових та науково-методичних працях: у матеріалах Міжнародної науково-практичної конференції "Современное состояние и перспективы развития гуманитарных наук" (м.Одесса,1997); на Всеукраїнській науково-практичній конференції (м.Одеса, 1997); у матеріалах Звітної наукової конференції ДАККО 5-6 березня 1997 року. -Київ: ДАККО, 1998; на засіданнях кафедр психології ОППУ і нарадах відділу виховної роботи ОІСВ; у матеріалах травневої міжвузівської конференції в ОІСВ(2002); у матеріалах травневої конференції в ОЮІ НУВС (2002).

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 10 статей, у тому числі 4 статті у фахових журналах.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох основних розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації складає 202 сторінки, 176 -- основна частина. Ілюстративний матеріал подано в 11 таблицях, 3 додатках та 20 малюнках. Список використаних джерел містить 212 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання, розкрито методологічну та теоретичну основу дослідження, методи, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено дані про апробацію дисертації та впровадження її результатів у навчально-виховний процес.

В першому розділі "Аналіз психолого-педагогічної проблеми розвитку особистості у ВВНЗ” здійснено постановку проблеми і огляд питань розвитку особистості у психології. Аналізуються зовнішні і внутрішні фактори формування особистості в умовах сучасного вищого військового навчального закладу. Навчально-пізнавальна активність курсантів розглядається як необхідна передумова актуалізації їхнього особистісного розвитку.

Розгляд формування особистості курсанта в період його навчання у ВВНЗ і розвитку його навчально-пізнавальної активності показав, що продуктивним у плані теоретико-експериментального дослідження є такий підхід, при якому центральною у саморегулюванні є проблема сенсу і пов'язана з нею категорія ставлення. Вони виявляються у діяльності, але не вичерпують себе в ній. Відправним пунктом особистісного становлення майбутнього офіцера є морально-етичні уявлення людини, особистісний вибір, орієнтація на розвиток у собі певних особистісних якостей, Я - концепція як центральний психологічний механізм саморегуляції.

До особистості військовослужбовця в останній час спостерігається підвищена увага в психологічних наукових дослідженнях, зокрема -- до необхідності індивідуалізації виховання військовослужбовців. Але вивчення формування особистості сучасного курсанта ВВНЗ -- його орієнтація на особистісне вдосконалення у зв'язку з навчально-пізнавальною активністю -- спеціально не досліджувалося. Не ставилася мета співвіднесення психологічних особливостей курсантів 1, II, III, IV років навчання з виконанням ними навчальних завдань. Традиційна бальна система оцінок виконання навчальних завдань недостатньо розкриває психологічний зміст навчально-пізнавальної активності курсанта. Тому необхідно було визначити психологічні критерії рівнів навчально-пізнавальної активності курсантів. До теперішнього часу в умовах гуманізації вищої військово-технічної освіти залишається не вивченим взаємовплив навчально-пізнавальної активності і особистісної спрямованості курсантів на особистісне самовдосконалення в період навчання у ВВНЗ.

У першому розділі показано, що особистість майбутнього офіцера формується в умовах соціальної ситуації розвитку; при цьому виховання розглядається як така його органічна частина, що є провідною у підготовці офіцера Збройних сил України. Тому важливим напрямком виховної роботи сучасного офіцера є його підготовка як особистості, що дозволить ефективно виконувати обов`язки командира згідно зі Статутом внутрішньої служби.

При підготовці майбутнього офіцера ЗС України у звичайній практиці у педагогічному процесі ВВНЗ не враховуються зміни у смисловій сфері особистості курсантів (поетапно -- від курсу до курсу), що характеризують їхню орієнтацію ("очима курсантів") на придбання особистісних якостей майбутнього офіцера в умовах ВВНЗ. Смислові конструкти курсантів, зміна їх образу Я, мотивація є важливими елементами зворотнього зв`язку у педагогічному процесі ВВНЗ.

Дослідження смислових конструктів -- поетапне, від курсу до курсу уточнення їх семантичного змісту для суб`єктів, взаємозалежність конструктів і ставлення до виконання навчальних завдань, рівня саморегулювання є важливою частиною дослідження.

Механізм зворотнього зв`язку слід вважати конструктивним при підготовці майбутнього офіцера. Це зв`язок між абітурієнтом - відправною точкою виховання і професійним ідеалом та моральним еталоном. Наставник у цьому зв`язку відіграє опосередковуючу роль, де силу виховного впливу визначає приклад власного життя. Покурсове фокусування суб`єкта виховання на перспективах власного особистісного вдосконалення, професійного зростання поетапно, від курсу до курсу, має більш керовано і ефективно спрямовувати педагогічний процес ВВНЗ. Тому слід визначити різні канали зворотнього зв`язку, що органічно увійдуть в психолого-педагогічну технологію підготовки майбутнього офіцера

Кероване з боку наставників самоконструювання власних особистісних якостей майбутніми офіцерами відбувається як свідома, розумова дія. Теорія поетапного формування розумових дій є орієнтиром для розвитку у курсантів певних якостей особистості: від ознайомлення з метою як орієнтиром розвитку у себе певних особистісних якостей, можливостей діяльності на певному курсі навчання, до поведінки, що виявляє якості у зовнішньому плані (в різноманітних службових і навчальних ситуаціях), особливо при виконанні навчальних завдань, проговорювання, осмислення своєї поведінки, її узагальнення у мові "для себе" до прояву певної якості на основі навичок - автоматизованих дій з підкріпленням їх внутрішньою мовою. Відповідно цим етапам має бути побудована психолого-педагогічна технологія сприяння розвиткові особистісних якостей майбутнього офіцера.

В другому розділі "Аналіз існуючої системи підготовки офіцерів з заданим еталоном" розкривається питання існуючого професійного відбору і психолого-педагогічного супроводження навчально-виховного процесу у ВВНЗ, наводиться власна методика як результат попередніх досліджень.

В ході спостереження визначились критерії навчально-пізнавальної активності за певними ознаками характеру їхніх дій. Для спостереження за виконанням курсантами навчальних завдань були визначені наступні критерії та їхні показники:

За першим критерієм -- характер прийняття навчального завдання: а) з бажанням приймає навчальне завдання; б) завдання приймає і виконує без належного бажання; в) всіляко прагне ухилитися від виконання завдання.

Другий критерій -- характер дій при необхідності вольового зусилля в подоланні труднощів, що виникають, -- має наступні показники: а) прагне виконувати завдання незважаючи на труднощі; б) труднощі у виконанні навчального завдання переборює, якщо не з'являється діло більш суб'єктивно привабливе, ніж виконання навчального завдання; в) шукає можливості для того, щоб ухилитися від виконання навчальних завдань, що припускають вольове зусилля при подоланні труднощів.

За третім критерієм -- характер дій за наявністю можливості вибору засобу дій: а) у випадку, коли засіб виконання навчальних завдань є заданим, дотримується його, при вільному виборі засобу виявляє ініціативу; б) про засіб виконання піклується тоді, коли виконання навчального завдання викликає інтерес або виникає особисто значуща необхідність у виборі засобу; в) не турбується про засіб виконання.

За четвертим критерієм -- характер дій у зв'язку з орієнтацією на інших членів колективу: а) прагне виконати краще, ніж інші товариші з навчального взводу; б) прагне виконати не гірше за інших; в) не має бажання виконати завдання відповідно рівню виконання іншими.

Спостереження за цими критеріями та їх показниками проводилися в наступних ситуаціях, що характеризуються певними умовами.

Ситуація I визначалася тим, що для курсанта залишалася остаточно незрозумілою необхідність виконання навчального завдання, що пропонується викладачами; II -- курсанта змушували виконати; III -- очевидним був інтерес курсанта до виконання навчального завдання; IV -- завдання давалося педагогом, з вимогами якого курсант знайомився вперше; V -- необхідність виконання завдання визначалася практичними потребами професійної діяльності майбутнього офіцера; VI -- виконання навчального завдання відбувалося в умовах, при яких вимоги викладача характеризувалися як такі, що підтримують упевненість особистості в собі; VII -- навчальне завдання виконувалося в умовах, коли стиль вимог викладача не подобався; VIII -- завдання виконувалося в умовах, коли необхідність виконання вимоги була для курсанта очевидною.

На кожному етапі саморозвитку особистості у ВВНЗ ставлення курсантів до виконання обов'язкових завдань має свою специфіку. На початку навчання визначальними факторами прийняття та виконання навчальних завдань є їх обов'язковість та інтерес. У подальшому підвищуються і домінують усвідомлення значення завдань для отримання особистістю певного статусу в колективі. На завершальних етапах навчання найбільш вагомим є уявлення про себе як про суб'єкта - майбутнього спеціаліста та особистості, яка здійснилася.

В результаті зіставлення виконання навчальних завдань курсантами з процесом самовдосконалення курсантів у період навчання у військовому навчальному закладі нами виявлено три рівні особистісного вдосконалення.

На першому рівні - рівні самовираження відзначається домінування виконавчої активності курсантів. На цьому рівні взаємодія курсанта з командиром чи викладачем обмежується схемою: вимога -- виконання. Навчально-пізнавальна активність нестійка, ситуативна.

Провідними мотивами цього рівня активності виступають проста обов'язковість та безпосередній інтерес. Типовим стимулом для продовження навчально-пізнавальної діяльності, що не викликає інтересу, є санкція з боку командира чи викладача.

В системі взаємовідносин у колективі особи, що знаходяться на даному рівні особистісного вдосконалення, як правило, мають низький статус, легко можуть підкоритися негативному впливу референтної групи.

На цьому рівні розвиток особистості може піти конструктивним і деструктивним шляхом. У деструктивному варіанті це розгортання внутрішньо особистісного чи зовнішньо особистісного конфлікту, обирання засобів, що не личать гідності особистості, але можуть бути застосовані для самовираження.

У конструктивному розгортанні це такі особистісні надбання, як здатність підкорюватися вимозі, точно виконувати інструкцію. У конструктивній лінії розвитку курсант може підвестися до другого рівня -- самоствердження. На цьому рівні навчально-пізнавальна активність нестабільна, не досить стійка, детермінована зовнішньою мотивацією

Взаємодія з викладачем чи командиром концентрується у спрямовуючій активності керівника -- відношенні до курсанта, котрий потребує підтримки, зовнішнього стимулювання, заохочення.

В системі взаємовідносин у колективі це людина, що прагне до лідерства, прагне того, щоб її поважали і демонстрували цю повагу.

Провідними мотивами цього рівня активності є зовнішня мотивація (одержати позитивну оцінку, викликати своїм навчанням задоволення у батьків, самоствердитися в очах колективу, "бути не гірше від інших"). В деструктивному рівні розвитку курсант може призвестися до більш нижчого відносно даного рівня - рівня самовираження, в конструктивному -- до саморозвитку, вольового самоконструювання.

На вищому рівні особистісного самовдосконалення спостерігається такий рівень включення у діяльність, коли особистість власною вольовою активністю створює саму себе. Навчально-пізнавальна активність стабільна, стійка і детермінована внутрішньою мотивацією.

Взаємодія з викладачем та командиром визначається творчою активністю самого курсанта, який потребує лише загального спрямування своєї діяльності.

Провідною мотивацією є задоволення від самого процесу діяльності та виконавчої дисципліни.

В системі взаємовідносин у колективі це особистість, що здійснилася, яку поважають. Для неї важливо бути собою. Особистістю може бути обрана функція лідера, якщо вона відповідає внутрішньо психологічному складу людини. Але це може бути обраний і статус особи, що не є лідером, але користується повагою серед інших членів колективу.

На вищому, як і на попередніх рівнях особистісного самовдосконалення, можливі конструктивна і деструктивна лінії розвитку. В деструктивній -- діяльність поглинає особистість, що може вплинути на взаємовідносини з оточенням у колективі, сім'ї тощо. Це випадок "роботомана", коли людина не живе, а функціонує, не помічає того, що відбувається поряд з нею. Людина, у даному випадку, може опинитися на більш низькому рівні самоствердження. Наступним кроком навчально-пізнавальної активності людини, що реалізує себе, є виконання діяльності за покликанням і разом з тим вона живе в гармонії зі світом і в радості повноти світовідчуття.

При виконанні навчальних завдань динаміка переходу від мотиву звичайної обов'язковості до мотивів значущості навчальних завдань для професійного і особистісного зростання, хоча і не жорстко, є пов'язаною з особливостями становлення особистості на певному курсі навчання. При зіставленні мотивів виконання курсантами навчальних завдань достатньо чітко спостерігаються наступні тенденції. Якщо на першому етапі навчання визначальними факторами особистісного розвитку у зв'язку з навчально-пізнавальною активністю є обов'язковість, що нерідко поєднується із інтересом до виконання навчальних завдань, то на другому -- першорядного значення набуває усвідомлення їхнього значення для надбання особистістю певного статусу в колективі, а на старших курсах -- уявлення про себе як про суб'єкта навчально-професійної діяльності, майбутнього фахівця і особистість, що здійснила себе у колективі однодумців.

Таким чином, результати нашого дослідження показали, що у курсантської молоді формується необхідність моральних принципів, їхня дієва роль у життєдіяльності і саморозвитку. Значне місце в системі смислів загальної лінії життя має навчальна діяльність. При цьому ставлення до навчальної діяльності залежить від динамічних особливостей становлення майбутнього офіцера відповідно курсу навчання і рівня виконання навчальних завдань. Загальною є тенденція поступового зростання професійної спрямованості особистості.

Дослідженням доведено, що при вивченні особистості курсанта доцільно застосовувати комплекс методик, значна частина котрих має проекційний характер. Методика сприяння особистісному саморозвитку курсантів у процесі підготовки у ВВНЗ має на меті розкрити перед курсантом особливості його внутрішнього світу в залежності від активності у навчанні (а більшість часу у ВВНЗ курсант проводить саме у навчанні) і дозволяє допомогти особистості побачити перспективи індивідуального розвитку.

Висновками другого розділу показано, що психолого-педагогічне супроводження навчально-виховного процесу у ВВНЗ традиційно не містить дослідження смислової сфери особистості, змін у смислових конструктах курсантів від курсу до курсу в динаміці їхнього особистісного зростання і орієнтації на розвиток певних особистісних якостей.

Навчально-пізнавальна активність курсанта виявляється в трьох рівнях прагнення до самовдосконалення. Переходячи від самовираження через самоствердження до саморозвитку і вольового самоконструювання, курсант від виконавчої ситуативної навчально-пізнавальної активності переходить до більш стійкого і стабільного ставлення до навчання, але залежного від стимулюючих зовнішніх впливів. На наступному етапі удосконалення він опановує навчально-пізнавальною активністю на рівні вольового самоконструювання, коли вона внутрішньо мотивована і людина сама спричиняє свій особистісний розвиток.

Вивчення психологічних особливостей сучасних курсантів ВВНЗ у зв'язку з їхнім ставленням до навчальних занять в спеціальних дослідженнях поступального фокусування у свідомості курсанта розвитку особистісних якостей майбутнього офіцера не проводилося. Виконання навчальних завдань не розглядалося як канал зворотнього зв`язку у педагогічному процесі підготовки майбутнього офіцера у діалоговій взаємодії: курсант - командир.

Як відомо, моральність майбутнього офіцера є наслідком його духовних орієнтацій, світогляду. Діагностика характеристики духовних орієнтацій курсантів у ВВНЗ дозволяє зробити висновок про необхідність відродження традиційного для України виховання курсантів на історичних традиціях українського народу.

Аналіз результатів попереднього дослідження звернення до актуалізації каналів зворотнього зв`язку у діалогові курсант -- командир суттєво може доповнити існуючу систему підготовки майбутніх офіцерів психолого-педагогічною технологією поетапного сприяння самовдосконаленню майбутнього офіцера. При цьому випереджувальний образ стає орієнтиром самовдосконалення, а наставник -- важливим опосередковую-чим елементом орієнтації курсанта як суб`єкта власних вольових зусиль, спрямованих на професійний еталон та моральний ідеал.

У третьому розділі "Психолого-педагогічна технологія самоконструювання майбутнього офіцера" описано дослідження психологічних механізмів самоконструювання при виконанні навчальних завдань курсантами, динаміку особливостей смислових конструктів курсантів І, ІІ, ІІІ і IV курсів, приводиться дослідження психологічного механізму реалізації перспективних цілей курсантами та контроль процесу самоконструювання особистісних особливостей курсантів. В розділі показано рівні особистісного самовдосконалення курсантів у процесі виховання у ВВНЗ.

З метою вивчення орієнтації курсантів на розвиток у собі певних якостей особистості у процесі підготовки у ВВНЗ ми застосували метод "Рольових конструктів Келлі", експертну оцінку та бесіди. В дослідженні взяли участь понад сто курсантів з кожного курсу.

В процесі порівняльної оцінки людей (під час роботи по тесту Рольових конструктів Келлі) і вибору для цього суб'єктивно важливих якостей особистості курсанти першого курсу на чільне місце поставили фактор - усвідомлення ставлення до себе з боку інших. Для курсанта першого курсу найбільш важливим є питання -- "Чи добре до мене ставляться?", "Чи є моїми товаришами?","Чи розуміють мене?", "Чи віддані мені?". Важливим є те, чи схожі товариші на самого курсанта, тобто чи є вони його однодумцями.

На другому ранговому місці знаходиться фактор, що містить в собі конструкти, які об'єднують якості особистості як члена колективу - чи прагне до спілкування людина, що служить і вчиться поряд з курсантом, або, навпаки, чи відокремлюється від інших, проявляє надмірну гордість.

Курсанти є уважними до таких якостей особистості, як орієнтація на керування чи підпорядкування, в якій мірі людина прагне проявити лідерські якості, чи приймає статус підлеглого. Важливим для першокурсників є послідовне визначення моральних якостей серед порівняльного оцінювання інших, розумові якості, якості людини як активного діяча - чи є людина працелюбною або, навпаки, лінується і вчитися, і працювати. Важливо, що курсанти поділяють людей на таких, що формують їх особистість - "вчителі для мене" - і вкладають у поняття вчителя сенс, згідно з яким це людина, що вчить жити, а не тільки сприяє засвоєнню знань з окремої дисципліни. Це ще раз підкреслює вагу виховних впливів на суб'єкта навчальної діяльності в роки підготовки у ВВНЗ. Для першокурсників має значення те, чи є людина, що поряд, цікавою особистістю, який соціальний статус вона має, чи належить вона до людей, що присвятили своє життя військовій справі, чи є вона сильною й молодою.

На другому курсі рейтинг факторів змінюється. Поглиблюється розуміння курсантами товаришів, що оточують його у службі та навчанні. Суб'єктивно важливим для курсантів на першому курсі питання "Як ставляться до мене"? поглиблюється питанням "А чому?". Найбільшу вагу набуває фактор - "моральні якості в системі взаємовідносин в колективі", який походить з більш відокремлених на першому курсі факторів - "якості особистості як члена колективу" та "моральні якості особистості”. Підвищується серед курсантів рейтинг фактору, що свідчить про статус особистості в колективі, особистісну здійсненність курсанта. Зростає суб'єктивна вага розумових якостей. Для курсантів стає більш важливим, чи любить людина читати, які в неї здібності. Збільшується вага фактору, конструкти якого об'єднані курсантом назвою "людина як цікава особистість". Отож, маємо можливість спостерігати за якісним поглибленням аналізу оточуючих курсанта товаришів з підрозділу, стає більш широким і суб'єктивним сенс, що вкладає курсант в те чи інше поняття.

На третьому курсі перше рангове місце займає фактор, що поєднує в собі моральні якості особистості з якостями людини як члена колективу. На другому ранговому місці знаходиться група конструктів, що відображають розумові якості людини і якості її як активного діяча. Для курсантів, таким чином, як найважливіші постають питання -- "Чи є товариш освіченою, культурною, вихованою людиною, чи є широке коло інтересів?" і "Чи можна у нього чомусь навчитися?".

На четвертому курсі зберігається вага фактора, що характеризує людину як члена колективу при домінуванні моральних якостей в основі такої оцінки. Знаходиться на другому місці і значно збільшує вагу фактор, що містить в собі конструкти, які вказують на освіченість, професійні якості людини. При цьому виражено змінюються порівняльно з попередніми курсами конструкти, що вказують на прагнення курсантів утворити сім'ю, конструкти, що вказують на підвищену увагу курсантів на факт їхньої належності до професії військовослужбовця.

Треба зауважити, що результати, отримані у дослідженні, слід розглядати як такі, що притаманні певній групі (у кількості ста чоловік) курсантів, які навчалися в даний період і в певних умовах.

За нашими даними від курсу до курсу в навчальних групах курсантів збільшується вага факторів, що містять у собі конструкти, які курсанти виділяють як такі, що розвиваються в межах навчальної діяльності.

У порівняльному аналізі конструктів курсантів, що виконують навчальні завдання, на різних рівнях у зв'язку з підвищенням рівня виконання навчальних завдань виявлено збільшення конструктів, що характеризують людину як активного діяча, і зменшення конструктів, що характеризують людину як таку, що пасивно спостерігає за ситуацією.

Курсанти з високим рівнем виконання навчальних завдань активно використовують ситуацію часу теперішнього і конструктивно створюють її для себе. Вони знаходять можливості розвитку своїх здібностей і зв'язків з досягненням перспективних цілей, не відкладають здійснення намірів на потім, а йдуть до цієї здійсненності шляхом поступових зусиль.

Активність курсанта при виконанні навчальних завдань опосередковується усією системою його ставлень. В цій системі важливим є ставлення курсанта до себе як до активного діяча.

Розкриті механізми психолого-педагогічної корекції саморозвитку курсантів у навчально-виховному процесі ВВНЗ, корекція досягнення перспективних цілей курсантами при викладанні навчальних дисциплін, особливості психолого-педагогічної взаємодії з курсантами з різним рівнем навчально-пізнавальної активності, особливості психологічної роботи з особистісного саморозвитку засобами психологічного тренінгу.

Визначення і порівняння найближчих і віддалених перспективних особистісно значущих цілей у їх співвіднесенні з уявленнями про себе підвищують прагнення курсанта до більш якісного виконання навчальних завдань. Важливу роль відіграють мотиваційна сфера, рівень саморегулювання курсанта.

Провідна роль в динаміці особистісного зростання належить активності самого курсанта. Розвиток потреби в саморозвитку сприяє підвищенню якості підготовки майбутнього офіцера у педагогічному процесі ВВНЗ. З метою розвинути суб'єктність курсанта в навчально-пізнавальній діяльності було введено активний зворотній зв`язок свідомого рівня. Увазі курсанта пропонувалися кваліфікаційні вимоги до випускника ВВНЗ, додаткові матеріали про професійні вимоги до сучасного офіцера з обраної спеціальності, матеріали про недоліки, відзначені у відзивах, що надійшли в інститут за результатами першого року служби випускників ВВНЗ. При цьому курсанти орієнтувалися на аналіз професійно важливих особливостей особистості і зіставлення їх з можливостями розвитку цих якостей у власному сьогоденні. Увага курсантів зверталася на те, які саме якості особистості може розвинути в собі людина при вивченні певних навчальних предметів.

Курсантів знайомили з даними загальної характеристики внутрішнього світу товаришів, які були отримані в ході констатуючого експерименту. Це робилося для того, щоб допомогти особистості дізнатися про себе через зіставлення з іншими та з професійним ідеалом і моральним еталоном і визначити шляхи власного розвитку. Одним з методичних прийомів, спрямованих на розширення самосвідомості особистості, а саме, в окресленні перспективних напрямків самовдосконалення, є порівняння індивідуальних стовпчиків заповненого тесту Келлі - "Я"; "Щаслива людина"; "Людина, що не реалізувала себе". Акцентувалась увага курсантів на результати аналізу цілемотиваційного спрямування їх в динаміці від курсу до курсу, підвищення значення можливостей особистісного зростання як професіонала у ВВНЗ, збільшення прагнення придбати уміння, навички і знання, що зумовлюють особистісну здійсненність курсанта у військовому колективі, придбання певного соціального статусу. Курсантам першого курсу пропонувалися для аналізу особистісні конструкти курсантів II, III, IV років навчання. Це класично відомий механізм утворення в свідомості курсанта власного "випередженого" образу. Поєднання у свідомості курсантів дисциплін з наступною професійною і громадянською життєдіяльністю курсантів як майбутніх офіцерів досягалося на аналізі досягнутого рівня розвитку особистості в процесі засвоєння навчальних програм попередніх курсів.

На першому курсі курсантам властиво включатися у процес адаптації до ВВНЗ, орієнтація на віддалену перспективу успішного завершення навчання без втілення цієї мети в конкретні особистісно значущі етапи її досягнення. Якщо актуалізувати зв'язки курсантів між виконанням ними навчальних завдань і досягненням найближчих цілей даного етапу навчання, планів особистісного і професійного зростання, то тим самим буде актуалізований зв'язок між виконанням завдань і наявними можливостями позитивного розвитку їх особистості в умовах ВВНЗ.

Навчальні завдання використовувались як засіб оптимізації процесу особистісного саморозвитку.

Для курсантів високого рівня активності при виконанні навчальних завдань підкреслювалася значущість їх прагнення зробити краще, ніж інші. Вони орієнтувалися на допомогу іншим членам групи у навчальній діяльності, що сприяло підвищенню авторитету курсанта в колективі, вирішенню завдань особистісного зростання.

Для курсантів середнього рівня, які не завжди орієнтовані на змагання з іншими членами групи, важливою є робота з розширення уявлень курсантів про його товаришів як про суб'єктів діяльності.

Курсантам низького рівня саморегуляції треба було подолати певну “безликість”, що мала місце у значної частини даної підгрупи. Взаємодія з курсантом була спрямована на накопичування досвіду позитивного виконання навчальних завдань і окреслення перспективи становлення особистості.

Курсанти з високим рівнем активності при виконанні навчальних завдань звичайно не є “проблемою” для молодших командирів. Вони самостійні і дисципліновані при виконанні доручених завдань. Тому їм приділяється менш уваги, ніж тим курсантам, поведінка яких вимагає уваги. Цей недолік нівелюється певним ступенем самостійності самих курсантів, однак курсанти високого рівня саморегуляції також повинні бути включені до роботи, що сприяє розвитку їхньої особистості.

Прагнення розвинути в курсанта бажання до розширення власних можливостей не для зовнішньої формальної оцінки знань, а для підвищення вихідного рівня свого розвитку сприяє підвищенню ставлення курсантів до навчання.

При проведенні роботи нами враховувався факт не тільки відмінностей у характеристиках підгруп відносно виконання навчальних завдань, але і в індивідуальних особливостях курсантів. Так, при плануванні акцентів в роботі враховувалося, наприклад, те, що курсант за всіма показниками (згідно з визначеними критеріями і показниками виконання навчальних завдань) належить до середнього рівня активності при виконанні навчальних завдань, а у своєму прагненні змагатися з іншими членами групи відповідає високому рівню особистісного самовдосконалення. В подібних випадках ця особливість ставала відправною точкою для оптимізації його ставлення до навчальних завдань.

З метою підвищення прагнення курсантів до пошуку найбільш оптимальних засобів виконання навчальних завдань в курсі навчання були передбачені завдання з великим ступенем свободи, що давало можливість курсанту самому визначити засіб виконання, обмежений лише загальними традиційними вимогами.

В результаті використання навчальних завдань курсанти високого рівня активності отримували можливість проявити певну творчість, що поширило їх уявлення з психології і педагогіки і уявлення про особистісні якості, які повинен мати майбутній офіцер. Курсанти середнього рівня активності підводилися до усвідомлення важливості вибору засобу як умови досягнення ефективності результату. А курсанти низького -- набували досвіду виконання завдання в орієнтації на певний ступінь самостійності (у пошуку засобу виконання навчального завдання).

Факт виконання з бажанням завдання, що не містить в собі безпосередній інтерес, ми розглядаємо як спроможність курсанта усвідомлювати його необхідність. Навчальні завдання є звичайною формою взаємодії командирів, викладачів з курсантами і продуктивним засобом розвитку їхнього особистісного саморегулювання, оскільки в ході їх виконання курсант може переконатися, що активність при виконанні навчальних завдань є не тільки данина необхідності, але й засіб самовдосконалення, розвитку особистісних якостей.

Виконуючи завдання, що організовувалися і планувалися педагогом, передбачені регламентом й умовами службової діяльності у ВВНЗ, курсант отримує досвід самостійних дій, що є необхідним офіцеру. Особливості виконання навчальних завдань зумовлені також і тим, у якій мірі курсант починає почувати себе причетним не тільки до отримання певного результату, але й до процесу самовиховання особистості, усвідомлює себе суб'єктом особистісно-професійного становлення.

На усіх етапах навчально-виховного процесу у ВВНЗ виконання обов'язкових навчальних завдань залежить і від рівня саморегулювання курсанта, що, з іншого боку, також виявляє вплив на формування механізмів саморегуляції поведінки. В процесі накопичення досвіду успішного виконання навчальних завдань і усвідомлення їхнього сенсу в професійно-особистісному становленні розвивається можливість гармонії зовнішніх вимог і спонукань суб'єкта. У цьому відношенні багато залежить від того, як вимоги навчально-виховного процесу узгоджуються і спрямовують слідування курсанта особистісним перспективним і найближчим цілям.

На старших курсах навчання у ВВНЗ все більш тісним стає взаємозв'язок між успішністю виконання навчальних завдань і підготовкою до самостійного життя майбутнього офіцера. Не тільки розвиток військового колективу, його навчальне спрямування, вимоги викладачів і командирів, залежність від того, як поставлені зовні умови, але і прагнення зробити не гірше своїх товаришів стає все більш дієвим фактором, що мотивує поведінку курсантів. Предметом усвідомлення при виконанні навчальних завдань стає також пошук найбільш оптимального засобу виконання, що зумовлює ефективність діяльності.

Цілеспрямованість навчальної діяльності підвищується разом з опануванням суб'єктами діяльності засобів більш повного виявлення і розвитку своїх особистих можливостей в даних умовах розвитку і у конкретній соціальній ситуації. У той же час досягнення мети і розширення своїх особистих можливостей не тільки підтримує становлення курсанта як суб'єкта діяльності, але і розвиває прагнення до самоактуалізації в ході особистісно-професійного зростання.

Виконання навчального завдання набуває для курсанта значущості, коли поряд з зацікавленістю в отриманні результату, позитивної оцінки стає наочною користь від виконаного завдання для особистісного і професійного зростання. Вона може висловлюватися в розширенні уявлень про себе як діяча, в розгляді отриманого результату як засобу особистісного зростання і у зв'язку зі статусом в колективі. Так відбувається все більш опосередковане керівництво навчально-професійною діяльністю курсантів шляхом надання їй нового сенсу.

На старших курсах орієнтація курсанта на досягнення заданого результату все в більшій мірі визначається уявленнями курсанта про себе як професіонала, майбутнього самостійного діяча, особистість. Формуванню даних уявлень сприяє як досягнутий успіх, так і накопичений досвід помилок і невдач, аналіз взаємовідносин у колективі тих, з ким служить курсант, оціночні судження про курсанта викладачів, офіцерів-вихователів, командирів, товаришів з служби і навчання. Дійсно, тільки на основі аналізу особливостей сучасної професійної військової діяльності і особистісного підходу до офіцера можливо визначити психологічні вимоги до офіцера. У співвіднесенні вимог до себе, образу Я з вимогами, що ставить сучасна професійна діяльність до офіцера, курсант набуває досвіду роботи над собою в процесі виконання навчальних завдань, прагнучи відповідати уявленням про себе як суб'єкта діяльності в діях, які спрямовані на досягнення заданого результату. Все більш можливим стає прийняття курсантом необхідності діяти так, як того вимагає професія офіцера, особистісна спроможність дорослого самостійного громадянина, що вирішує свою долю і долю Батьківщини.

Провідне місце в динаміці навчальної діяльності курсантів надається навчально-пізнавальній активності курсанта. На різних етапах навчання ця активність виявляється в різних формах. На першому рівні активності курсант знаходить основу самовдосконалення при виконанні завдань в безпосередньому інтересі до навчання, обов'язковості, необхідності, полімотивованості з тим, щоб забезпечити собі певний статус у колективі. На другому рівні активності накопичений досвід виконання навчальних і службових завдань в умовах ВВНЗ дозволяє курсанту в більшій мірі усвідомлювати їх сенс, набувати уміння самостійно ставити найближчі цілі як ті, що опосередковують більш далекі, домагатися їхнього здійснення. На третьому рівні активності максимально використовує час для вирішення завдань особистісного зростання .

В результаті проведення експерименту роздуми курсантів про себе мали більш аналітичний зміст.

Систематична орієнтація курсанта на усвідомлення змісту особистісного саморозвитку, орієнтація на придбання певних якостей особистості на наступному етапі підготовки у ВВНЗ індивідуально сприяли підвищенню рівня навчально-пізнавальної активності в процесі особистісного зростання.

Самовдосконалення особистості у вищому військовому навчальному закладі можливе, коли враховуються особливості старшого юнацького віку, перспективи особистісного зростання як професорсько-викладацьким складом, так і самим курсантом. При цьому важливо, щоб курсантом відслідковувалися особистісні зміни від курсу до курсу, проводилося порівняння свого розвитку особистості з розвитком особистості товаришів, усвідомлювались орієнтири свого самовдосконалення. Важливо, щоб робота над підвищенням рівня своєї саморегуляції була пов'язана як з якісними характеристиками результатів навчання, так і з сутнісними характеристиками становлення особистості курсантів у колективі навчального взводу, де він вчиться і служить. Необхідно спостерігати, у чому саме курсант прагне самовиразити себе, самоствердитися як особистість, піднятися до рівня саморозвитку у загальному процесі вдосконалення своєї особистості.

Накопичення досвіду самовдосконалення у ВВНЗ, який би відповідав гідному впровадженню загальнолюдських цінностей у службі, навчанні, життєдіяльності майбутнього офіцера, впливає на всю систему його ставлень до виконання обов'язків майбутнього офіцера - вихователя особового складу, захисника національних цінностей своєї Батьківщини.

У зверненні до набутих курсантами смислових конструктів, що віддзеркалюють цілі і мотиви особистості, міститься встановлення зворотнього зв`язку уже існуючих смислів з тими, що є актуальними на подальшому етапі навчання .

У поетапному формуванні розумових дій при сприянні розвиткові особистісних якостей важливими стають методика психомалюнка, яка дозволяє курсантові виявити особливості власного образу Я, тест Келлі, що дозволяє усвідомити власну орієнтацію на розвиток у себе певних особистісних якостей; психологічний тренінг, що актуалізує для курсанта можливості часу "тут і тепер". Виявлення необхідних особистісних якостей суб`єктивно значущих і таких, що відповідають моделі особистості майбутніх офіцерів, актуалізація їх при виконанні навчальних завдань і в спеціальному тренінгу з проговоренням у зовнішньому плані їх важливості у подальшій професійній діяльності сприяє придбанню офіцерами навичок стійкої професійної поведінки.

Навчальні завдання є індикатором і засобом розвитку особистісних якостей, що опосередковано проявляються при виконанні майбутніми офіцерами навчальних завдань і свідчать про рівень саморегуляції курсанта.

Четвертим розділом показано, що професійна психологічна підготовка курсантів в умовах військового вищого навчального закладу проходить більш ефективно при поступальному фокусуванні у свідомості курсанта розвитку особистісних якостей майбутнього офіцера. Підтверджено, що ефективність професійної підготовки майбутнього офіцера суттєво визначається кільцем зворотнього зв`язку між курсантом і професійним еталоном, у якому випереджувальний образ є для курсанта внутрішнім орієнтиром його роботи з удосконалення, а наставник взірцем власної дії обертає курсанта до зусиль в плані фахової психологічної підготовки; курсантові як суб`єкту виховного процесу і вольового самоконструювання належить важлива роль людини, що в активному засвоєнні випереджаючого образу має відібрати в оточенні взірці професійного еталону та морального ідеалу завдяки історичним традиціям виховання офіцера української армії; навчальні завдання у вихованні служать засобом розвитку особистісних якостей майбутнього офіцера і індикатором їх розвиненості, саморегуляції. Становлення особистісних якостей майбутнього офіцера відбувається у процесі поетапного формування розумових дій -- від опанування смислу дії через поетапне фіксування її в свідомості і виходу на рівень усталених форм поведінки.