Психологічні засади індивідуалізації учбового процесу шестиліток

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

УДК 159.922.7: 37.04

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ УЧБОВОГО ПРОЦЕСУ ШЕСТИЛІТОК

19. 00. 07 - педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

ВАВРИК АНТОНІНА ЙОСИПІВНА

Івано-Франківськ 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти та науки України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Скотна Надія Володимирівна, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри практичної психології, декан соціально-гуманітарного факультету

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Побірченко Неоніла Антонівна, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, завідувач відділу профорієнтації і психології професійного розвитку;

кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Пророк Наталія Василівна, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, старший науковий співробітник.

Захист відбудеться 18 червня 2008 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.04 Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, 79.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, 79.

Автореферат розіслано 16 травня 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.Д. Белей

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. В умовах системних змін і модернізації нашого суспільства особливої актуальності набувають проблеми реформування освітнього простору й залучення інноваційних психолого-педагогічних технологій для оптимізації навчання і виховання учнів. Сучасні психолого-педагогічні системи світу спрямовують свої зусилля на створення умов для розвитку індивідуального потенціалу на всіх етапах навчання завдяки індивідуалізації учбового процесу, в умовах якого формується рівноправне партнерство, спільна діяльність учнів і вчителя.

Вітчизняна психологія і педагогіка стоять на позиціях, що навчання і розвиток повинні максимально спиратися на індивідуальність, а індивідуалізація навчально-виховного процесу створює благотворні можливості для розвитку пізнавальних сил, активності, нахилів і здібностей кожного учня (Ю.З.Гільбух, Г.С.Костюк, Н.А.Побірченко, Ю.О.Приходько, В.В.Рєпкін, О.В.Скрипченко, П.Р.Чамата та ін.). Тому, реалізація індивідуальних можливостей учнів, знаходження і оптимізація індивідуальних шляхів інтелектуального й особистісного розвитку дитини - одна з основних умов підвищення ефективності навчально-виховного процесу в школі (В.В.Давидов, Ю.К.Бабанський, Н.О.Менчинська, Л.С.Славіна, Д.Б.Ельконін, С.Г.Якобсон та ін.).

Про індивідуалізацію як принцип учбового-виховного процесу в сучасній педагогічній та віковій психології йдеться в багатьох теоретичних дослідженнях (М.І.Алексєєва, Л.І.Божович, А.К.Маркова, М.Й.Боришевський, О.К.Дусавицький та ін.). Так, у генетичній психології відзначається великий соціальний і психологічний потенціал учителя, який, працюючи в особистісно-орієнтованій системі розвивального навчання, застосовує сучасні психологічні методи і засоби (О.К.Дусавицький, С.Д.Максименко, О.В.Скрипченко). Процеси акселерації, необхідність переходу до навчання в школі з шестилітнього віку, примусили науковців визначити структуру і зміст такої індивідуальної характеристики дитини, як психологічна готовність до навчання в школі. Наукові розробки вітчизняних психологів В.В.Давидова, Л.А.Венгера, О.В.Запорожця, Г.С.Костюка, М.І.Лісіної, С.Д.Максименка, А.К.Маркової, Н.О.Менчинської, М.Н.Подьякова, О.В.Скрипченка, Д.Б.Ельконіна та ін. утворили психологічну теорію розвитку та навчання дитини в дошкільному та молодшому шкільному віці та обґрунтували необхідність виділення етапу підготовки дитини до шкільного навчання.

Дослідженням психологічних особливостей індивідуального підходу до дітей молодшого шкільного віку, в тому числі і шестирічних школярів, займались Н.А.Бастун, Л.А.Венгер, Ю.З.Гільбух, Л.В.Дзюбко, Т.Д.Ілляшенко, Л.П.Локалова, З.І.Калмикова, І.Ю.Кулагіна, Л.С.Коробко, М.Й.Мурачковський, Н.В. Пророк, В.В.Сосідко, Л.М.Співак та ін.. Ними встановлено, що в початковій школі, де закладаються основи знань, умінь і навичок, необхідних для подальшого успішного навчання, - значення індивідуального підходу до учнів особливо високе. Це зумовлено тим, що саме в цей період формуються такі важливі психічні новоутворення, як довільність психічних процесів, внутрішній план дій, рефлексія і самоконтроль. У психолого-педагогічній літературі існує багато рекомендацій щодо покращення роботи з молодшими школярами, розробляються нові методи і технології, впроваджується розвивальне навчання. Однак інтенсивний розвиток суспільства весь час вносить свої корективи і практичне впровадження принципу індивідуалізації потребує постійного вдосконалення.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з досліджуваної теми та практика роботи школи свідчать, що такий важливий аспект, як індивідуалізація учбового процесу сучасних шестилітніх дітей, недостатньо досліджений, а вчителі, психологи, вихователі початкових класів мають потребу в переосмислених і вдосконалених науково обґрунтованих рекомендаціях у цій галузі. Таким чином, актуальність означеної проблеми, її недостатнє розкриття в науковій літературі, а також значущість для психолого-педагогічної практики зумовили вибір теми дослідження: «Психологічні засади індивідуалізації учбового процесу шестиліток».

Зв'язок з науковими планами, програмами, темами. Тема дисертації входить як складова частина комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України „Психологічні умови розвитку навчання у різноманітних освітніх системах” (номер держреєстрації 01960006951). Дисертаційне дослідження тісно пов'язане з науковими розробками, що проводяться на кафедрі практичної психології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка за темою: „Соціально-перцептивні детермінанти фахової підготовки студентів-психологів” (номер держреєстрації 0198V000062).

Тему дисертації затверджено вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол № 1 від 21 січня 1999 року) та уточнено бюро ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 7 від 25 вересня 2007 року).

Об'єкт дослідження: організація індивідуалізації учбового процесу дітей шестирічного віку.

Предмет дослідження: психологічні засади індивідуалізації учбового процесу шестиліток в умовах розвивального навчання.

Мета дослідження полягає у розкритті психологічного змісту поняття «індивідуалізація» і виявленні психологічних засад індивідуалізації учбового процесу шестиліток.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати наявні психолого-педагогічні підходи до проблеми індивідуалізації учбового процесу шестиліток.

2. Обґрунтувати психологічні особливості індивідуалізації учбового процесу як провідної засади розвитку готовності до навчання шестиліток у школі.

3. Здійснити експериментальну перевірку психологічних засад індивідуалізації учбового процесу шестиліток.

4. Розробити психолого-педагогічні рекомендації щодо організації індивідуалізації учбового процесу шестирічних школярів.

Загальною теоретико-методологічною основою дослідження стали загальнотеоретичні положення про психічний розвиток дитини (М.Й.Боришевський, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, В.В.Столін, С.Л.Рубінштейн, П.Р.Чамата); концепція розвивального навчання (Л.С.Виготський, В.В.Давидов, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, Ж.Піаже); діяльнісний підхід (О.В.Запорожець, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн); положення про психологічну готовність дітей до школи (Л.С.Виготський, Л.І.Божович, А.А.Венгер, П.Д.Кондратенко, С.Л. Коробко, В.К.Котирло, С.Є.Кулачківська, С.О.Ладивір, Є.Є.Кравцова, О.Я.Савченко, О.В.Скрипченко, О.В.Проскура); генетико-психологічні положення про становлення учбової діяльності як процесу учіння (В.В.Давидов, О.К.Дусавицький, С.Д.Максименко, А.К.Маркова, В.В.Рєпкін, Д.Б.Ельконін та інші). учбовий навчання шестирічний школяр

Для вирішення поставлених завдань застосовувався комплекс взаємодоповнюючих методів:

- метод теоретичного узагальнення, на основі якого здійснювалося вивчення та аналіз наукової літератури з проблеми;

- методи емпіричного дослідження (тестування, спостереження, бесіда, аналіз продуктів діяльності), за допомогою яких вивчалися особливості психічного розвитку шестиліток;

- організаційні методи (констатувальний експеримент, який забезпечив збирання та обробку емпіричного матеріалу; формувальний експеримент, у процесі якого апробовувалися психолого-педагогічні рекомендації щодо індивідуалізації учбового процесу шестиліток; контрольний експеримент, за допомогою якого вивчалися зміни, що відбулися в рівнях розвитку індивідуальної готовності до школи і в певних показниках психоемоційного стану шестиліток після розвивально-корекційного впливу; порівняльно-психологічне дослідження, в процесі якого досліджувалися особливості індивідуальної готовності до школи шестиліток в 1997 і 2006 навчальних роках);

- методи обробки емпіричних даних (кількісні та якісні статистичні методи обробки отриманих даних, зокрема метод перевірки відмінностей вибірок за U-критерієм Мана-Уїтні).

Організація дослідження. Дослідження охоплює період 1995-2008 рр. і проводилося у декілька етапів, на кожному з яких, залежно від завдань, застосовувалися відповідні методи й прийоми.

На першому етапі (1995-1997 рр.) вивчалася психолого-педагогічна література з проблеми, відбувалося ознайомлення з навчальними програмами для шестиліток, з особливостями роботи з дітьми цього віку, проводилася апробація конкретних методик дослідження, аналізувалися інноваційні підходи щодо інтенсифікації навчально-виховного процесу шестиліток, досліджувалися психологічні особливості дітей і досвід практичної роботи з ними вчителів, вихователів, психологів.

На другому етапі (1997-2005 рр.) проводилось діагностико-констатувальне дослідження з метою вивчення рівня розвитку індивідуальної готовності до школи шестиліток (які почали навчання в різних соціально-економічних умовах) і визначення психологічних засад індивідуалізації учбового процесу. Констатувальний етап, відповідно до завдань дослідження, було розділено на дві частини: в 1997 році здійснено 1 частина констатувального експерименту, яка стала першим віковим зрізом шестилітніх учнів; у 2005 році проведена 2 частина констатувального експерименту (вона стала експериментальною базою для розробки програми формувального експерименту). На цьому етапі дослідження було апробовано і вдосконалено багато різних психолого-педагогічних методів, прийомів, технологій роботи з дітьми, які потім увійшли в навчально-розвивальну програму (за якою проводився формувальний експеримент).

На третьому етапі (2006-2007 рр.) організовано та проведено формувальний експеримент, у межах якого здійснювалася низка психолого-педагогічних впливів з метою індивідуалізації учбового процесу шестиліток. У рамках формувального експерименту проведено другий віковий зріз у 2006 р.

На четвертому етапі (2007-2008 рр.) проаналізовано матеріали формувального експерименту, отримано і узагальнено контрольні діагностичні результати, проаналізовано результати другого вікового поперечного зрізу в межах порівняльно-психологічного дослідження рівнів психологічної готовності дітей шестилітнього віку в різних навчальних роках, оформлено дисертаційну роботу.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось у загальноосвітніх навчальних закладах м.Києва (СШ № 256), Львова (СШ № 98), і дошкільного закладу № 679 м. Києва. Експериментальним дослідженням було охоплено 437 учнів шестирічного віку та 60 батьків і вихователів.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вперше:

- поглиблено знання про психологічні особливості дітей шестилітнього віку; уточнено психолого-педагогічні чинники психологічної готовності до навчання шестилітніх дітей та критерії її оцінки; визначено основні психологічні засади індивідуалізації; доведено необхідність поєднання психодіагностичного, розвивального та корекційного напрямків у роботі вчителя, вихователя і шкільного психолога, спрямованих на індивідуалізацію учбового процесу;

- зміст поняття «індивідуалізація» розглядається як система взаємодії учителя і учня, при якій виявляються індивідуальні особливості кожної дитини і які найповніше враховуються в процесі навчання з метою оптимізації її різнобічного розвитку;

- проведено порівняльний аналіз вікових зрізів шестилітніх дітей (які починали шкільне навчання в різних соціально-економічних умовах 1997 і 2006 років) за показниками індивідуальної готовності до навчання;

- визначено основні психологічні засади індивідуалізації учбового процесу шестиліток, а саме: єдність психологічної діагностики і розвивального навчання як цілісної системи; комплексність і системність розвивальних, корекційних і профілактичних завдань; розвиток дитини через провідну (навчальну) діяльність.

- розроблено навчально-розвивальну програму для педагогів і психологів, яка дозволяє визначити оптимальні умови організації індивідуалізованого учбового процесу дітей шести років і яка спрямована на посилення психологічної готовності до навчання та попередження шкільної неуспішності, а також на оптимізацію психічного розвитку.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблено та апробовано навчально-розвивальну програму, яка спрямована на розвиток у шестиліток психологічної готовності до навчання, попередження шкільної неуспішності і оптимізацію психічного розвитку; вдосконалено методики дослідження індивідуальної готовності до навчання і психоемоційного стану. Запропоновані практичні рекомендації допоможуть учителям та шкільним психологам діагностувати індивідуальні особливості дітей шести років і визначати оптимальні шляхи організації учбового процесу і психічного розвитку. Теоретичні та емпіричні результати даного дослідження можуть бути використані також у навчально-виховному процесі в дошкільних закладах, школах-дитсадках, підготовчих групах, що сприятиме підвищенню ефективності роботи педагогів.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися методологічною й теоретичною обґрунтованістю вихідних положень, аналізом значної кількості першоджерел; використанням комплексу взаємопов'язаних методів дослідження, адекватних його меті та завданням; якісним та кількісним аналізом результатів дослідження та багаторічною їх апробацією.

Апробація та впровадження результатів дисертаційної роботи. Основні положення та результати дослідження доповідалися та обговорювалися на засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України, на засіданнях кафедри практичної психології та лабораторії інтегративних соціально-психологічних досліджень Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка, на Міжнародній науково-практичній конференції «Ґенеза буття особистості» (м. Київ, 2006), ІY Міжнародній науково-практичній конференції «Реалізація здорового способу життя - сучасні підходи» (м. Дрогобич, 2007), ІY Міжнародній науково-практичній конференції «Молодіжна політика: проблеми та перспективи» (м. Дрогобич, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції «Формування цінностей сучасної особистості» (м. Дрогобич, 2007), на регіональних науково-практичних семінарах і курсах підвищення кваліфікації вчителів Львівщини.

Впровадження результатів дослідження здійснювалось автором у навчально-виховному процесі СШ № 98 м.Львова, СШ № 256 м. Києва та дитячої установи № 679 м.Києва. Практичні рекомендації щодо впровадження індивідуалізації навчання шестиліток реалізуються вчителями СШ № 98 - базового експериментального майданчика. Результати дослідження використовуються при читанні курсів „Вікова психологія”, „Педагогічна психологія” для студентів Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, що навчаються за спеціальністю „практична психологія і соціальна робота”.

Публікації. Основний зміст дослідження відображено у 9 публікаціях, з яких 5 опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та 4 - у збірниках матеріалів конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 220 найменувань, у тому числі 11 іноземною мовою та додатків. Основний зміст дисертації викладено на 188 сторінках. Робота містить 15 таблиць, 20 рисунків.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його предмет, об'єкт, методологічні засади, сформульовано мету і головні завдання роботи, відзначено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження. Подано відомості про апробацію результатів дослідження, структуру роботи та публікації за темою дисертації.

У першому розділі «Психолого-педагогічні підходи до проблеми індивідуалізації учбового процесу шестиліток» розкривається зміст поняття «індивідуалізація» учбового процесу в історичній ретроспективі та розглядаються основні психолого-педагогічні підходи до проблеми розвитку особистості, зокрема в шестирічному віці. Аналізуються специфіка і структура учбової діяльності як важливого чинника розвитку дітей та її особливості у шестирічних першокласників.

Проблема індивідуалізації учбової діяльності була й залишається актуальною і в однаковій мірі цікавить як педагогів, так і психологів. Багато вітчизняних та зарубіжних учених, досліджуючи проблеми розвитку особистості, ролі в цьому процесі провідної діяльності (зокрема, ігрової та учбової), так чи інакше торкалися проблеми індивідуалізації учбового процесу. Наприклад, ця тематика знайшла своє відображення у фундаментальних працях П.П.Блонського, Д.Б.Ельконіна, Л.І.Божович, Г.С.Костюка, С.Д.Максименка, В.О.Сухомлинського та ін. Вони вважали, що індивідуалізація - це динамічне відображення закономірностей формування й розвитку особистості. В цілому дослідження індивідуалізації навчання молодших школярів присвячені пошуку ефективних засобів всебічного розвитку дитини і оцінці результативності пропонованих розвивальних програм.

У роботі наголошено, що поняття «індивідуалізація» часто відображало прагнення вчителів підвищити ефективність саме навчальної діяльності - важливої, але не єдиної складової того, що повинна давати школа. Розвитку особистості дитини, розкриттю її неповторності, пошуку шляхів компенсації вад дитини - не надавалось достатньої уваги. Тому, на сьогодні відсутня єдність в розумінні змісту психологічних засад індивідуалізації учбового процесу.

Узагальнюючи здобутки вчених стосовно змісту поняття «індивідуалізація», можна сформулювати такі твердження. Індивідуалізація навчання - це психолого-педагогічний дидактичний принцип побудови такої системи взаємодії між учасниками процесу навчання, за якої враховуються й використовуються індивідуальні особливості дитини, визначаються перспективи її подальшого гармонійного розвитку. За такої організації в процесі навчання у кожного учня формуються і розвиваються пізнавальна активність, внутрішня мотивація навчання, здібності, нахили, соціальна компетентність і важливі для подальшого життя риси.

В останні двадцять років у зв'язку з реформуванням системи освіти (зокрема, переходом до шкільного навчання з шести років та процесами гуманізації освіти), виникла і загострилась проблема індивідуалізації учбового процесу шестиліток, бо цей вік є дуже важливим для подальшого розвитку дитини. Дослідники надають великої уваги психологічній готовності дітей до шкільного навчання (Л.І.Божович, Л.С.Виготський, Л.В.Занков, В.В.Давидов, С.Л.Коробко, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, М.В.Савчин, О.В.Скрипченко, В.В.Рєпкін та ін.). Цей складний феномен трактується як сукупність морфофізіологічних і психологічних особливостей дитини дошкільного віку, які забезпечують успішний перехід до шкільного навчання.

У роботі наголошено, що проблема індивідуалізації учбового процесу наймолодших школярів є комплексною проблемою, яка поєднує як традиційну для школи проблему недостатнього рівня засвоєння навчальних знань, вмінь та навичок, так і проблему шкільної дезадаптованості. Тобто, індивідуалізація учбового процесу шестиліток виступає, з одного боку, як проблема виявлення чинників (що викликають утруднення у просуванні учня в процесі засвоєння навчального матеріалу), а з іншого боку - як проблема пошуку причин дезадаптованості стосовно умов шкільного життя.

Сучасний стан теоретичної та практичної розробки проблеми індивідуалізації учбового процесу шестиліток дає підстави стверджувати, що в цьому віці формуються лише деякі передумови учбової діяльності: високий рівень активності, ініціативи, самостійності в учбовій роботі, повага до вчителя, уміння виконувати його завдання, достатньо високий рівень довільності, вміння планувати і контролювати власні дії, зосереджувати увагу. Але саме в процесі навчання відбувається інтенсивний розвиток дитини (засвоюються знання, вміння, навички, відбувається формування довільності психічних процесів, пізнавальних мотивів тощо). Тому індивідуалізація учбового процесу, тобто підбір найоптимальніших засобів для конкретної дитини - є тим фактором, який значно підвищує ефективність навчання і якість розвитку дитини.

Індивідуалізація учбового процесу шестиліток розглядається як така система взаємодії учителя і учня, завданнями якої є: найповніше виявлення і врахування в процесі навчання індивідуальних особливостей кожної дитини, визначення оптимальних індивідуальних шляхів розвитку можливостей дітей, знаходження ефективних засобів корекції недоліків, забезпечення реальних успіхів дитини в навчанні і її емоційного задоволення від процесу діяльності. Організація індивідуалізації учбового процесу - це підбір способів, прийомів, темпу навчання (на основі знання індивідуальних особливостей учнів, їх здібностей і рівня розвитку), які забезпечують прогрес у кожному виді роботи і створюють умови для повноцінного розвитку. Найбільшу ефективність індивідуалізація набуває в умовах розвивального навчання (яким передбачається організація розумової роботи учнів через пошук та вирішення проблем, через пізнавальні завдання тощо) і реалізації особистісного і діяльнісного підходу до дитини.

У другому розділі «Психологічні особливості організації індивідуалізації учбового процесу шестиліток» описується організація, методики і хід констатувального етапу дослідження. Аналізуються результати емпіричного дослідження індивідуальної готовності до навчання. Проведено порівняльний аналіз результатів дослідження індивідуальної готовності до школи дітей шестилітнього віку, які пішли в перший клас у 1997 і 2006 роках. Розкривається специфіка: психологічних чинників готовності дітей до школи й індивідуалізації учіння шестиліток в організованій системі навчання.

Методика дослідження включала в себе низку спеціальних завдань, які були спрямовані на вивчення особливостей індивідуальної готовності шестиліток до навчання за такими параметрами: орієнтація у навколишньому та загальна обізнаність; ставлення до школи; розвиток мислення і мови (визначається за якістю виконання завдань: на розуміння граматичної конструкції, на зміну іменників за числами, словесного доручення вчителя, розповіді за картинками, завдань на перевірку фонематичного слуху, словникового запасу, вміння робити елементарні висновки); розвиток уяви; розвиток дрібних рухів; розвиток короткочасної пам'яті.

Констатувальний етап дослідження (який було розділено відповідно завдань дослідження на дві частини) проводився протягом 1997-2005 рр. Завдання 2-ї частини констатувального етапу (здійсненого в 2005 році): експериментальне вивчення психологічних особливостей сучасних шестилітніх дітей (див. табл. 1).

Таблиця 1

Рівень розвитку параметрів індивідуальної готовності шестирічних дітей до навчання (n = 58)

У середньому, високий рівень розвитку індивідуальної готовності до школи зафіксовано у 28% шестиліток, середній - у 45%, низький - у 27%. Найбільше шестиліток (36%) продемонстрували високий рівень розвитку сформованості ставлення до школи. Третина обстежених дітей (33%) показали високий рівень розвитку одного із показників розвитку мови (розповідь за картинкою) і розвитку уяви (складання картинок). Сучасні діти проявили непогану обізнаність і орієнтацію у навколишньому: високий і середній рівні зафіксовані у 74% шестиліток. Отримані нами дані зафіксували за багатьма параметрами наявність міцної «золотої середини» (від 48% до 55%) - дітей, які показали середній рівень індивідуального розвитку готовності до школи.

Однак, досить велика кількість шестиліток (43%) продемонструвала низький рівень виконання словесних доручень. Це викликає тривогу, оскільки небажання і невміння виконувати словесні доручення вчителя може негативно вплинути на весь процес навчання дитини. Дослідження виявило, що у майже третини дітей погано розвинуті: дрібні рухи, вміння робити елементарні висновки і короткочасна пам'ять.

Порівняльний аналіз результатів дослідження індивідуальної готовності до школи шестилітніх дітей, які пішли в перший клас в різних соціально-економічних умовах 1997 і 2006 рр. було зроблено на основі даних двох вікових зрізів в цих роках (див. табл. 2).

Таблиця 2

Рівні розвитку параметрів індивідуальної готовності шестирічних дітей до навчання у 1997 р. (група А, n = 50) і в 2006 р. (група Б, n = 50)

Шестилітки групи Б показали зростання рівня розвитку за параметрами: загальної обізнаності і орієнтації у навколишньому, фонематичного слуху, словникового запасу, вміння змінювати іменники за числами. Це свідчить про позитивний вплив, зокрема, інформатизації суспільства, яка розвиває і збагачує словниковий запас дитини. В обох групах було зафіксовано приблизно однакове ставлення до школи: число дітей з високим і середнім рівнем розвитку цього мотиваційного показника в 1997 р. 80%, а в 2006 р. - 76%.

Шестилітки групи Б показали нижчий рівень розвитку індивідуальної готовності до школи у порівнянні з шестилітками, які вступали до першого класу в 1997 р., за параметрами: сформованість ставлення до школи, розуміння граматичної конструкції, виконання словесних доручень, вміння розповідати за картинками, розвитку дрібних рухів, розвитку короткочасної памяті і вміння робити елементарні висновки. Встановлено, що в опануванні граматичними конструкціями досліджувані 2006 р. проявили нижчі загальні результати, ніж їхні однолітки в 1997 р. Отримані результати можна пояснити тим, що шестирічні діти в 1997 р. мали низку переваг: у ті роки чітко працювала система дошкільного виховання, переважна більшість дітей відвідувала ці заклади і до першого класу вони йшли більш-менш підготовленими до школи. А в наш час значна частина дітей з різних обставин не відвідує дошкільні установи.

Отримані дані свідчать про суттєві труднощі сучасних шестиліток в опануванні навчальними предметами, оскільки в 2006 р. збільшилася кількість дітей, які продемонстрували низький рівень розвитку за багатьма параметрами, які вимірювались. Результати констатувального експерименту дозволили сформулювати психологічні особливості організації індивідуалізації учбового процесу шестиліток: основою для прогнозу можливих шкільних проблем і вибору оптимальних для дитини форм і методів індивідуалізації навчання є діагностика рівня індивідуальної готовності до школи; роботу з підвищення готовності дитини до школи (через індивідуалізацію учбового процесу) необхідно починати з перших днів навчання; індивідуалізація навчання повинна спрямовуватись не тільки на допомогу дитині в подоланні учбових труднощів і на попередження неуспішності, але й на випереджаючий розвиток її пізнавальної сфери, мотивації і довільної поведінки; оскільки у більшості шестирічних учнів домінують ігрові інтереси, наочно-образний характер мислення, недовільна поведінка, спрямованість на результат, а не на спосіб дії, - доцільно також у роботі з ними на уроках з кожного предмету систематично застосовувати елементи гри у поєднанні з бесідою, елементами самостійної роботи, спостереженнями тощо.

У третьому розділі «Експериментальна перевірка психологічних засад індивідуалізації учбового процесу шестиліток» викладено загальну стратегію формувального експерименту, визначено мету, принципи його організації. Експериментально обґрунтовується доцільність та ефективність розробленої навчально-розвивальної програми (детальний опис якої дано в четвертому розділі дисертації). Наведено принципи здійснення психолого-педагогічних впливів.

Завдання формувального експерименту полягало у дослідженні психологічних засад індивідуалізації учбового процесу.

Його реалізація проходила упродовж 2006-2007 рр. на базі СШ № 256 м. Києва і № 98 м.Львова. Для здійснення психолого-педагогічного експерименту було відібрано експериментальну (50 осіб) та контрольну (50 осіб) групи учнів 1 класу. Математична статистика (за критерієм Мана-Уїтні) показала, що відмінностей між групами не існувало. Навчально-розвивальна робота за розробленою програмою проводилася тільки в експериментальній групі протягом одного року. Основна форма взаємодії психолога та учня під час занять - індивідуально-групова робота.

Після формувального етапу проводилась повторна діагностика з метою порівняльного аналізу різних характеристик індивідуальної готовності до навчання наших досліджуваних, що дозволило кількісно та якісно оцінити ефективність комплексного розвивально-корекційного впливу, суть якого - індивідуалізація навчального процесу.

У результаті формувального експерименту в розвитку різних компонентів психологічної готовності до навчання шестирічних першокласників відбулись суттєві зміни (див. табл. 3).

Зокрема, в експериментальній групі поліпшилися показники рівня розвитку всіх вимірюваних параметрів; кількість дітей, у яких було зафіксовано високий рівень розвитку в кінці учбового року в порівнянні з його початком, збільшилася на 16 % (в контрольному класі - на 5%). Суттєво зменшилася група дітей з низьким рівнем розвитку - на 17%, в той час, як в контрольному класі лише на 3%. Діти більш якісно виконували тестові завдання на вміння робити висновки, розповідати за картинками, розуміти граматичні конструкції. Вони продемонстрували більш високий рівень розвитку словникового запасу, фонематичного слуху, дрібних рухів. Відбулися значні зміни за показниками короткочасної пам'яті: збільшилася частка дітей, які продемонстрували високий рівень її розвитку і зменшилася група з низьким. Поліпшилися показники виконання словесних доручень. Підвищився темп роботи, діти допускали менше помилок, більш активно включались в роботу. Значно зменшилася кількість дітей з низьким рівнем відношення до школи (на 16%), в той час, як у контрольному класі зафіксоване зростання цієї групи на 10% у порівнянні з початком учбового року.

Таким чином, порівняльний аналіз результатів діагностичних зрізів - до та після формувального експерименту в ЕГ дозволив виявити значні відмінності у рівнях розвитку всіх вимірюваних параметрів. Зокрема, значно підвищився рівень навчальних досягнень дітей ЕГ. У контрольній групі також відбулися позитивні зміни за багатьма показниками, однак вони виявилися несуттєвими. Отже, індивідуалізація учбового процесу сприяє поліпшенню процесу навчання й оптимізації розвитку дитини.

У четвертому розділі «Психолого-педагогічні рекомендації щодо організації індивідуалізації учбового процесу в першому класі шестиліток» детально описано навчально-розвивальну програму, яка забезпечує індивідуалізацію учбового процесу. Визначено основні психологічні засади індивідуалізації учбового процесу шестиліток як засобу посилення готовності до навчання в школі, попередження шкільної неуспішності, оптимізації розвитку.

Основними завданнями розробленої навчально-розвивальної програми були такі: моніторинг індивідуального психічного розвитку (пізнавальних процесів, мовлення, мотивації, уяви тощо) кожного учня класу; розширення та поглиблення знань учителів та батьків про психологію дитини; вдосконалення та розширення репертуару педагогічних прийомів і технік індивідуальної роботи з шестилітніми дітьми в учбовому процесі. Конкретні заходи, форми і методи роботи з індивідуалізації учбового процесу, які викладені в програмі, були спрямовані на рішення цих завдань.

Навчально-розвивальна програма передбачала необхідність роботи психолога в таких основних напрямках, які в системі забезпечують індивідуалізацію учбового процесу шестиліток:

Перший напрям - спрямований на роботу з учнями через розвиток їх пізнавальних процесів, мотивації навчання, розвиток уяви, психомоторики та ін. Це досягалося за допомогою таких методів: розвивальних ігор, психотренінгових вправ-ігор, малювання, співів, психогімнастичних вправ, казкотерапії.

Другий напрям - робота з педагогами (з метою покращення організації індивідуалізації учбового процесу) через консультації психолога з питань удосконалення педагогічної майстерності.

Третій напрям - спрямований на роботу з батьками шляхом організації консультацій з питань створення в сім'ї оптимальних умов для розвитку дітей.

Аналіз психологічних і вікових особливостей шестиліток, спеціфіки індивідуалізації їх учбового процесу і результатів формувального етапу дослідження дали змогу визначити основні психологічні засади індивідуалізації:

1. Єдність психологічної діагностики і розвивального навчання як цілісної системи (спеціальне вивчення вчителем індивідуально-психологічних особливостей дітей за допомогою різних методів та методик; науково-обгрунтоване розуміння цих особливостей, які вплинули на формування індивідуальної специфіки їх характеру і пізнавальної сфери - уваги, сприймання, пам'яті, уяви, мислення; визначення перспектив подальшого розвитку дитини з врахуванням зони найближчого розвитку; створення на основі найповнішого врахування цих індивідуальних особливостей умов для оптимального розвитку кожної дитини тощо).

2. Комплексність і системність розвивальних, корекційних і профілактичних завдань (здійснення індивідуального підходу; різнобічна системна фахова допомога дитині, в тому числі, в знаходженні оптимальних засобів корекції слабких «ланок» у розвитку дитини; гуманістичне ставлення до дитини; використання, розробка та вдосконалення ефективних розвивальних форм і методів, а також нових форм взаємодії з учнями; організація успіху кожної дитини; використання методів творчого самовиявлення особистості; естетизація навчального середовища тощо).

3. Розвиток дитини через провідну (навчальну) діяльність (врахування особливостей провідної діяльності, організація розвивального навчання; допомога дитині у формуванні дій самоконтролю і самооцінки, вмінь користуватися власними пізнавальними можливостями; організація творчої співпраці між учнем і вчителем; вдосконалення оцінної діяльності вчителя тощо).

Робота психолога з педагогами позитивно позначилася на їх професійному вдосконаленні. Значно підвищився рівень їх педагогічної майстерності: вони краще стали розуміти шестиліток, підвищився рівень їх емпатії, вчителі оволоділи багатьма новими техніками і формами взаємодії з дітьми.

У результаті роботи з батьками значно поглибились їх уявлення про психологічні особливості своїх дітей, підвищилася увага до них, зросла відповідальність за успіхи дітей в навчанні, виросли педагогічні вміння батьків.

Висновки

1. Встановлено, що проблема індивідуалізації учбового процесу шестиліток як психолого-педагогічна, виникла в останні роки у зв'язку з переходом до шкільного навчання з шести років та процесами гуманізації системи освіти і акцентуванням уваги на особистісному розвитку учнів у процесі навчання. Вона поєднує в собі як традиційні для школи питання якості засвоєння навчального матеріалу, так і питання особистісної адаптації учнів до умов навчання. Особливо гостро проблема індивідуалізації учбового процесу стоїть при навчанні шестилітніх учнів, бо саме цей вік є дуже вразливим для можливих недоліків педагогічного процесу. Підкреслюється, що інтенсивний розвиток шестирічної дитини відбувається у процесі формування провідної (учбової) діяльності. У цей період онтогенезу складаються її передумови: високий рівень активності, ініціативи, самостійності в учбовій роботі, повага до вчителя, уміння виконувати його завдання, достатньо високий рівень довільності, вміння планувати і контролювати власні дії, зосереджувати увагу. Тому індивідуалізація учбового процесу - є тим фактором, який значно підвищує ефективність навчання і якість розвитку дитини.

2. Констатовано, що індивідуалізацію учбового процесу шестиліток слід розглядати як систему взаємодії учителя і учня, завданнями якої є: найповніше виявлення і врахування в процесі навчання індивідуальних особливостей кожної дитини, визначення оптимальних умов їх розвитку, знаходження ефективних засобів корекції недоліків, забезпечення реальних успіхів дитини в навчанні і її емоційного задоволення від процесу діяльності. Індивідуалізація учбового процесу забезпечується підбором розвиваючих форм, методів, прийомів і темпу навчання, адекватних завданням розвитку дитини.

3. У результаті емпіричних досліджень виявлено, що у сучасних шестилітніх дітей є суттєві труднощі в опануванні навчальними предметами. У порівнянні з шестилітками, які почали навчання в школі у 1997 р., збільшилася кількість дітей зокрема, з низьким рівенем розвитку за багатьма показниками (сформованість ставлення до школи, розуміння граматичної конструкції, виконання словесних доручень, вміння розповідати за картинками, розвиток дрібних рухів, розвиток короткочасної пам'яті, вміння робити елементарні висновки). Низький рівень розвитку індивідуальної готовності (27% досліджуваних) скоріш за все, зумовлений відсутністю необхідної підготовки до школи. Це стає причиною їх шкільних труднощів, невстигання і дезадаптації. Результати констатувального експерименту і порівняльного аналізу з шестилітками 1997 р. довели необхідність якнайшвидшої індивідуалізації учбового процесу шестиліток. Вибір оптимальних форм і методів індивідуалізації навчання шестиліток, прогнозування і попередження ймовірних шкільних проблем можливий за умов ефективної діагностики рівня індивідуальної готовності до школи. Роботу щодо підвищення готовності дитини до школи (через індивідуалізацію учбового процесу) необхідно починати з перших днів навчання. Індивідуалізацію навчання слід спрямовувати на допомогу дитині в подоланні учбових труднощів, на попередження неуспішності, на випереджаючий розвиток її пізнавальної сфери, мотивації і довільної поведінки. На уроках з кожного предмету необхідно систематично застосовувати елементи гри у поєднанні з бесідою, елементами самостійної роботи, спостереженнями, методами творчого самовиявлення тощо.

4. Доведено ефективність навчально-розвивальної програми, яка розроблена на основі психологічних засад індивідуалізації учбового процесу й апробована в ході формувального експерименту. Внаслідок його проведення в ЕГ виявлено значне підвищення рівнів розвитку всіх вимірюваних параметрів. Так, кількість дітей, у яких було зафіксовано високий рівень розвитку індивідуальної готовності до школи збільшилася на 16 % (в контрольному класі - на 5%). Суттєво зменшилися група дітей з низьким рівнем розвитку - на 17%. У дітей ЕГ зафіксовано більш високий рівень розвитку словникового запасу, короткочасної пам'яті, фонематичного слуху, дрібних рухів; вони більш якісно виконували тестові завдання на вміння робити висновки, розповідати, розуміти граматичні конструкції. Також в ЕГ у більшості дітей зросли показники психоемоційної готовності до школи. Все це є свідченням того, що індивідуалізація учбового процесу за розробленою програмою сприяє поліпшенню процесу навчання і оптимізації розвитку дитини.

5. Встановлено, що процес індивідуалізації навчання необхідно здійснювати на таких психологічних засадах: єдність психологічної діагностики і розвивального навчання як цілісної системи; комплексність і системність розвивальних, корекційних і профілактичних завдань; розвиток дитини через провідну (навчальну) діяльність. Розроблена навчально-розвивальна програма для педагогів і психологів має комплексний характер і здійснюється за умови поєднання педагогічної діяльності учителя і батьківських зусиль. Програма роботи з дитиною має бути спрямована на знаходження оптимальних умов індивідуалізації учбового процесу кожної дитини, на посилення психологічної готовності до навчання в школі, на попередження шкільної неуспішності й оптимізацію психічного розвитку.

Покращення індивідуалізації навчання має бути спрямованою: на вдосконалення знань про психологічні особливості шестиліток; допомогу вчителям у виявленні цих особливостей та усвідомлення проблем, що виникають у школярів; розширення та диференціацію педагогічних засобів розвитку особистості дитини; оптимізацію стилю взаємодії з дітьми. Провідними формами такої роботи є: консультації, групові дискусії, бесіди, міні-лекції, тренінги.

Робота з батьками має бути спрямована: на формування у них адекватних знань про психологічні особливості шестилітніх дітей; надання допомоги у розумінні ними проблем, що виникають у їх дитини в процесі навчання; корекцію батьківського ставлення до труднощів дитини; розширення засобів психічного розвитку дитини в сім'ї. Вона повинна будуватися на основі сучасних методів активного навчання з використанням рольових ігор, комунікативних вправ, бесід, тренінгів тощо.

Отримані дані не вичерпують усіх аспектів досліджуваної проблеми. Перспективними надалі можуть вважатися крос-культурні дослідження рівнів психологічної готовності до навчання шестиліток України, Польщі, Німеччини, Росії та подальше вдосконалення шляхів оптимізації підготовки дітей до школи.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях

1. Ваврик А.Й. Індивідуально-психологічні особливості дітей шестирічного віку та їх діагностика (навчально-методичний посібник). Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ ім. І.Франка, 2007. 130 с.

2. Ваврик А.Й. Розвиток молодшого школяра як суб'єкта діяльності // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Дрогобич: НВЦ “Каменяр”, 2002. Випуск дев'ятий. С. 99-108.

3. Ваврик А.Й. Навчальна діяльність і психічний розвиток дитини // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Дрогобич: НВЦ “Каменяр”, 2003. Випуск одинадцятий. С. 67-76.

4. Ваврик А.Й. Генетично-експериментальний метод і лонгітюдне вивчення шестирічок як концептуальні емпіричні лінії генетичної психології // Наукові записки Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України / За ред. академіка С.Д. Максименка. К.: Міленіум, 2006. Вип.32. С. 15-26.

5. Ваврик А. Проблеми психолого-педагогічної адаптації молодших школярів у середніх класах // Вісник Львівського університету. Філософські науки. 2000. Вип. 2. С. 342-246.

6. Ваврик А.Й. Індивідуалізація у процесі емпіричного дослідження учнів-шестиліток // Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім.Г.С. Костюка АПН України./ За ред Максименка С.Д. К.: 2007, Т.Х, вип.2. С. 68-77.

7. Ваврик А.Й. Індивідуалізація навчального процесу в історичній ретроспективі й у контексті сучасної освітньої політики // Збірник матеріалів IY Міжнародної науково-практичної конференції „Молодіжна політика: проблеми та перспективи” 10-11 травня 2007 р., м. Дрогобич.- Дрогобич: Вимір, 2007. С. 116-120.

8. Ваврик А.Й. Адаптаційно-соціалізаційний потенціал учителя у розвивальній та особистісно-орієнтованій системі навчання // Реалізація здорового способу життя сучасні підходи: Монографія / За заг. ред. М.Лук'янченка, А.Матвєєва, А.Подольски, Ю.Шкребтія. Дрогобич: Коло, 2007. С. 470-475.

9. Ваврик А.Й. Навчальна діяльність як аксіологічна домінанта і джерело розвитку шестирічних перш...