Посмертна судово-психіатрична експертиза в цивільному процесі (питання теорії і практики)

Методика складання акту посмертної експертизи, припускає обов'язкову наявність відповідної структури акту СПЕ з її основними частинами - вступною, досліджувальною, мотивувальною та висновками. Побудова цих частин повинна бути наступною:

I. Вступна частина (не позначається): 1. Найменування експертної установи. 2. Дата проведення та номер Акту експертизи, вид і форма проведення (відзначити чи є експертиза повторною, додатковою, комісійною, комплексною), найменування та номер цивільної справи, П.І.Б. підекспертного у відношенні якого проводиться посмертна експертиза. 3. Найменування органу, що призначив експертизу, і дата ухвали про призначення експертизи. 4. Відомості про експерта (експертів): фамілія, ініціали, фах, посада, кваліфікаційний клас судового експерта, стаж експертної роботи, наукова ступінь та звання. 5. Підпис експерта (експертів) під попередженням про кримінальну відповідальність за відмову або видачу завідомо неправдивого висновку за ст. 384, 385 КК України. 6. Дата надходження матеріалів на експертизу. Дата надходження додаткових матеріалів. Дата початку та закінчення проведення експертизи. 7. Обставини справи. 8. Питання до експерта у формулюванні ухвали суду (постанови судді). 9. Питання, що поставлені за ініціативою експерта. 10. Перелік об'єктів, що представлені на експертизу. Додаткові матеріали, що запитані та результати розгляду клопотання. 11. Мотиви призначення повторної чи додаткової експертизи (зазначається хто проводив попередні експертизи, номер і дата заключень, їх висновки).

II. Досліджувальна частина. 1. Методи дослідження, довідково-нормативні та інструктивно-методичні документи, якими експерт керувався при проведенні експертизи.

2. Матеріали справи (опис стану матеріалів справи), спосіб доставки, вид упакування. 2.1. Факт події юридично значущої дії. 2.2. Медична документація (опис стану, спосіб доставки, вид упакування). 2.2.1. Медична картка стаціонарного хворого. 2.2.2. Медична картка амбулаторного хворого. 2.2.3. Інші медичні документи. 2.2.4. Акти експертиз. 2.3. Свідчення учасників процесу. 2.3.1. Свідки. 2.3.2. Медичні працівники. 2.3.3. Нотаріус. 2.3.4. Експерти. 2.4. Інші документи.

3. Непроцесуальні джерела інформації (витяги з текстів, що мають значення для відповіді на питання). 3.1. Інструктивні матеріали. 3.2. Методичні рекомендації. 3.3. Діагностичні стандарти. 3.4. Літературні джерела.

III. Мотивувальна частина. 1. Докази (аргументи). 1.1. Фактичні дані на користь експертного висновку відносно медичного критерію. 1.2. Фактичні дані на користь експертного висновку відносно психологічного критерію. 1.3. Фактичні дані, що протирічать експертному висновку відносно медичного критерію. 1.4. Фактичні дані, що протирічать експертному висновку відносно психологічного критерію. 1.5. Інші докази.

2. Демонстрація взаємозв'язку між фактичними даними на основі сукупності логічних правил, що використовуються при аргументації, з метою показати яка з тез необхідно обґрунтовується певною сукупністю фактичних даних і тому є висновком.

IY. Висновки. 1. Відповіді на питання: 1.1. Про психічний розлад. 1.2. Про стан здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними на період часу, що цікавить суд. 1.3. Відповіді на інші питання суду. 1.4. Про причини за якими питання залишилося без відповіді.

2. Відповіді на питання, що поставлені експертом за своєю ініціативою.

Використання при посмертному судово-психіатричному експертному дослідженні вищевикладених відомостей та пропозицій, кваліфіковане застосування експертного методу з його клінічними принципами дозволить запобігти помилок, усунути протиріччя, в умовах дефіциту обєктивної інформації, необхідності приймання імовірного рішення та забезпечити науковість і доказовість експертних висновків.

Висновки

1. У дисертаційній роботі здійснено нове вирішення важливої та актуальної наукової проблеми - стандартизація виконання посмертної судово-психіатричної експертизи у цивільному процесі, що дозволяє забезпечити якість та обґрунтованість експертних висновків на основі принципів доказової медицини та сучасної експертології. В дисертації здійснено також дослідження ключових понять вітчизняного цивільного права, що пов'язані з психічним станом особи, і запропоновано пропозиції щодо змін статей цивільного законодавства, які регламентують визнання особи недієздатною, обмежено дієздатною, а також порядок визнання правочину недійсним.

2. У чинному законодавстві (в редакції до 2003 р.) формула недієздатності не відповідає сучасним науковим вимогам і потребує змін та уточнення. Поняття „обмежена дієздатність” потребує поширення на осіб з психічними розладами, що суттєво впливають на їх здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Потребують заміни застарілі терміни та формулювання.

3. У проекті нового законодавства „недiєздатнiсть” слід визначити наступно: „Громадянин, який внаслiдок тяжкого розладу психічної діяльності нездатний усвiдомлювати значення своїх дiй та свiдомо керувати ними, може бути визнаний судом недiєздатним у порядку, передбаченому Цивiльним процесуальним кодексом України, з призначенням над ним опiки”.

4. Поняття „обмежена дієздатність” є складовою поняття „дієздатність” і в експертній практиці повинно аналізуватися після експертного рішення щодо здатності особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, коли є дані, що ця здатність була істотно обмежена наявним психічним розладом. Медичним критерієм обмеженої дієздатності (стосовно особи, що досягла повноліття) є психічний розлад непсихотичного рівня, а психологічним критерієм - здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, що істотно обмежена ним.

5. Статті ЦК України щодо обмеження дієздатності особи в новому законодавстві слід визначити: а) ст. 15 - „Громадянин, може бути визнаним судом обмежено дієздатним, у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, якщо він страждає на психічний розлад, що істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, і над ним встановлюється піклування. У разі видужання або значного поліпшення здоров'я громадянина, визнаного обмежено дієздатним, суд поновлює його в дієздатності”; б) ст. 55 - „Угода може бути визнана недійсною, якщо здійснена особою з психічними розладами, що цілком не виключали її здатності усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, але суттєво обмежували цю здатність (окремо, або в сукупності з іншими чинниками - психологічним, ситуаційним, тощо)”.

6. Дослідження тематичного матеріалу - суцільної вибірки актів посмертної та очної судово-психіатричної експертизи виявило: а) недостатню інформованість судів у питаннях щодо призначення та оцінки акту експертизи; б) невідповідність форми та структури, змісту актів експертизи вимогам чинного законодавства, науковим пропозиціям та методичним рекомендаціям; в) недосконалість існуючих методичних підходів, неспроможність та необізнаність експертів проаналізувати суперечливі дані щодо психічного стану підекспертного, усунути протиріччя, мотивувати своє рішення, доказово обґрунтувати експертні висновки.

7. Найбільш поширеними контингентами підекспертних при посмертній СПЕ були особи з психічними розладами внаслідок судинного ураження головного мозку та соматичних (у першу чергу, онкологічних) захворювань. Серед психопатологічних синдромів, що спостерігалися у цих підекспертних певні утруднення викликала необхідність диференційно-діагностичного розмежування психоорганічного синдрому (а точніше „вираженого інтелектуально-мнестичного зниження” в межах цього синдрому) та синдрому недоумства, а також астенічного синдрому (так званої “вираженої” чи “глибокої астенії”) та синдрому порушеної свідомості, а саме синдрому оглушення.

8. Ураховуючи поступовий (при відсутності додаткових шкідливостей) перехід психоорганічного синдрому у синдром недоумства, який може і не відбутися, експертне рішення щодо наявності синдрому недоумства і відповідно нездатності особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, повинно ґрунтуватися не на кількісній сукупності ознак щодо зниження пам'яті, змін інтелекту, які у цілому не перешкоджають функціонуванню особи, тим більш самостійному функціонуванню та самообслуговуванню, а на безумовних симптомах порушення розуміння того, що відбувається у мікро- та макросередовищі і що повинно знайти відображення на вербальному рівні та поведінці, а також ознаках порушення критичної оцінки себе, свого стану, оточуючого, своїх намірів та вчинків.

9. Наявність соматогенно обумовленого астенічного синдрому будь-якого ступеня виразковості (що є його кількісною характеристикою), визначає збереженість здатності особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Поява у перебігу астенічного синдрому якісних змін (порушення вірного сприйняття оточуючого, продуктивного мовного контакту, тощо) свідчить не про поглиблення астенічного синдрому, а про його трансформацію, з появою іншого психопатологічного симптомокомплексу - синдрому порушеної свідомості, наявність якого виключає здатність особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

10. Посмертна судово-психіатрична експертиза в цивільному процесі виступає одним із засобів захисту прав та свободи волевиявлення особи вже після її смерті. Її відрізняють наступні специфічні особливості: об'єктами посмертної СПЕ є виключно матеріали справи та медична документація; діагностична задача розв'язується експертом не безпосередньо стосовно підекспертного, а опосередковано через оцінку інформації, яка міститься в досліджуваних об'єктах на предмет її відповідності існуючим у психіатрії діагностичним стандартам; формулювання висновків здійснюється в умовах дефіциту інформації; слідова інформація, що відображена в об'єктах експертизи, виявляється надто різнорідною за ступенем вірогідності, насамперед через те, що суб'єкти цієї інформації не є тотожними за своїми характеристиками.

11. Методологічною основою як судово-психіатричної експертизи у цілому, так і посмертної і очної експертизи в цивільному процесі, є зокрема - формальнологічний, діалектичний і системний методи дослідження. Для забезпечення вимог чинного законодавства у відношенні акту судово-психіатричної експертизи необхідно використання нових методичних підходів - запропонованого метода дослідження - експертного метода з його принципами презумпції, узгодженості даних та обґрунтованості висновків. Оцінка медичної документації та матеріалів справи ( в першу чергу, свідчень свідків) при посмертній експертизі потребує певного алгоритму дій експерта, тобто обов'язкового, послідовного, зрозумілого порядку їх дослідження та аналізу, відповідно запропонованим методикам.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Илейко В.Р. Ограниченная дееспособность - некоторые аспекты проблемы // Арх. психіатрії. - 1997. - № 3-4 (14-15). - С. 21-24.

2. Илейко В.Р. Методика оценки показаний свидетелей при посмертной судебно-психиатрической экспертизе в гражданском процессе // Журн. психиатрии и мед. психологии. - 1999. - № 2 (6). - С. 50-54.

3. Илейко В.Р., Первомайский В.Б. „Дееспособность”, „Недее-способность”- теоретический анализ понятий // Арх. психиатрии.- 2001. - № 1-2 (24-25). - С. 33-36.

4. Ілейко В.Р., Первомайський В.Б. Обмежена дієздатність: проблеми і перспективи // Арх. психіатрії. - 2001.- № 4(27).- С. 53-56.

5. Илейко В.Р. Методика оценки медицинской документации при посмертной судебно-психиатрической экспертизе в гражданском процессе // Журн. психиатрии и мед. психологии. - 2001.- № 1(8). - С. 35-40.

6. Ілейко В.Р. Посмертна судово-психіатрична експертиза у цивільному процесі - методологічні, методичні принципи проведення та завдання // Укр. вісник психоневрології. - 2002. - Т. 10, вип. 1(30). - с. 120-121.

7. Ілейко В.Р. Деякі аспекти проблеми дієздатності, обмеженої дієздатності в законодавстві України // Лікар. справа. - 2002. - № 8. - С. 20-22.

8. Ілейко В.Р. Деякі аспекти проблеми дієздатності, обмеженої дієздатності в зарубіжному законодавстві (огляд літератури) // Арх. психіатрії. - 2002. - № 1 (28). - С. 57-62.

9. Илейко В.Р. Завещательная дееспособность и судебно-психиатрическая экспертиза в гражданском процессе // Арх. психіатрії. - 2002. - № 2 (29). - С. 56-60.

10. Ілейко В.Р. Методичні аспекти посмертної судово-психіатричної експертизи у цивільному процесі // Лікар. справа.- 2002. - № 7.- С. 30-32.

11. Ілейко В.Р. Методичні та клініко-діагностичні аспекти судово-психіатричної експертизи у цивільному процесі // Гал. лікар. вісник. - 2002. - Т. 9, № 4. - С. 28-30.

12. Илейко В.Р. Оценка объектов исследования при посмертной судебно-психиатрической экспертизе в гражданском процессе // Арх. психіатрії. - 2002. - № 3 (30) - С. 47-51.

13. Ілейко В.Р. Історичний аспект розвитку поглядів на проблему дієздатності // Галицький лікарський вісник. - 2003. - Т. 10, № 1. - С. 118-120.

14. Ілейко В.Р., Первомайський В.Б. Обмежена дієздатність: пошук шляхів вирішення проблеми // Арх. психіатрії. - 2003.- Т. 9, № 2 (33). - С. 59-62.

15. Первомайський В.Б., Илейко В.Р. Функционально-динамическая концепция ограниченной дееспособности // Арх. психіатрії. - 2003. - Т. 9, № 4 (35). - С. 57-62.

16. Илейко В.Р. Виды судебно-психиатрической экспертизы в гражданском процессе // Таврич. журн. психиатрии. - 2003. - Т. 7, № 1 (22). - С. 37-40.

17. Илейко В.Р. Оценка психических расстройств вследствие онкологических заболеваний при посмертной судебно-психиатрической экспертизе в гражданском процессе // Арх. психіатрії. - 2003.- Т. 9, № 3 (34). - С. 55-58.

18. Илейко В.Р., Первомайський В.Б. Обґрунтування експертних висновків в акті судово-психіатричної експертизи // Укр. мед. час. - 2003. - № 4 (36). - С. 105-108.

19. Илейко В.Р. Экспертная оценка нарушений сознания (как клинического феномена) при посмертной судебно-психиатрической экспертизе в гражданском процессе // Арх. психіатрії. - 2004. - Т. 10, № 1 (36). - С. 177-181.

20. Илейко В.Р. Судово-психіатрична експертиза у цивільному процесі: деякі статистичні показники // Гал. лікар. вісник. - 2004. - Т. 11, № 2. - С. 134-136.

21. Илейко В.Р., Первомайський В.Б. К обоснованию экспертного метода в судебно - психиатрической экспертизе // Арх. психіатрії. - 2004. - Т. 10, № 2 (37). - С. 210-214.

22. Первомайський В.Б., Ілейко В.Р. Шляхи удосконалення проведення судово-психіатричної експертизи // Укр. вісник психоневрології. - 1996. - Т. 4, вип. 1 (8). - С. 25-27.

23. Ілейко В.Р. Дієздатність, обмежена дієздатність - деякі аспекти проблеми // Укр. вісник психоневрології. - 1996. - Т. 4, вип. 4 (11).- С. 100-102.

24. Первомайський В.Б., Ілейко В.Р. Оцінка соматогенних психічних розладів при посмертній судово-психіатричній експертизі // Укр. вісник психоневрології.- 1996. - Т. 4, вип. 4 (11). - С. 102-103.

25. Илейко В.Р. Судебно-психиатрическая экспертиза в гражданском процессе: организационные и научные проблемы // Вісник асоц. психіатрів України. - 1998. - № 2. - С. 69-75.

26. Первомайський В.Б., Ілейко В.Р. Структура акту посмертної судово-психіатричної експертизи у цивільному процесі // Вісник психічного здоров'я. - 2001 - № 3. - С. 27-30.

27. Первомайский В.Б., Карагодина Е.Г., Илейко В.Р., Козерацкая Е.А. Категории болезни, нормы, патологии в психиатрии: концепции и критерии разграничения // Вісник психіатрії та психофармакології. - 2003. - № 1(3) - С. 14-27.

28. Складання акту судово-психiатричної експертизи. Методичнi рекомендацiї: Первомайський В.Б., Ілейко В.Р., Цубера А.І., Кригіна Л.А., Шурдук В.В. - КНДI загальної та судової психiатрiї. - К., 1995. - 25 л.

29. Акт посмертної судово-психіатричної експертизи у цивільних справах. Методичнi рекомендацiї: В.Б. Первомайський, В.Р. Ілейко, А.І. Цубера, Л.О. Кригіна. - УНДI соціальної та судової психiатрiї. - К., 2000. - 23 л.

30. Цубера А.И., Илейко В.Р. Некоторые аспекты совершенствования судебно-психиатрической экспертизы // Труды научно-практической конф. “Актуальные проблемы судебной экспертизы и криминалистики”. - Киев, 1993. - С. 217-219.

31. Первомайський В.Б., Илейко В.Р., Цубера А.И., Радзиевская Л.А. Судебно-психиатрический аспект клинической реабилитации // Матеріали Пленуму правління науково-медичного товариства невропатологів, психіатрів та наркологів “Клінічна, соціально-трудова реабілітація в неврології, психіатрії та наркології. - Харків, 1993. - С. 110-111.

32. Первомайский В.Б., Илейко В.Р. Случай “особого” психического состояния у потерпевшей // Труды областной научно-практической конф. “Казуистика в клинической психиатрии”. - Стрелечье, 1993. - С. 62-63.

33. Илейко В.Р. Оценка психического состояния лица при посмертной судебно-психиатрической экспертизе в гражданском процессе // Труды II научно-практической конф. молод. психиатров и психологов “Медицинские, соц.-психол. и этические аспекты психиатрии”. - Киев, 1994. - С. 6.

34. Илейко В.Р. Некоторые аспекты посмертной судебно-психиатрической экспертизы в гражданском процессе // Труды Междунар. конф. “Судебная и социальная психиатрия 90-х годов”. - Том 1. - Киев-Харьков-Днепропетровск, 1994.- С. 61-62.

35. Ілейко В.Р. Афазія // Юридична енциклопедія. - К., 1988. - Т. 1. - С. 168-169.

36. Ілейко В.Р. Деменція // Юридична енциклопедія. - К., 1999. - Т. 2. - С. 58-59.

Размещено на Allbest.ru